Бiографiя Котляревського РЖ.П.
реферат
на тему:
Бiографiя Котляревського РЖ.П.
Котляревський РЖван Петрович
(1769-1838)
письменник, драматург,
перший класик новоi украiнськоi лiтератури
Народився 9 вересня 1769 року в Полтавi, в родинi дрiбного чиновника. Згодом Котляревським було ВлпожалуваноВ» дворянське звання.
З 1780 року маленький РЖванко почав навчатися в Полтавськiй духовнiй семiнарii. Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманiтарнi дисциплiни: пiiтику, риторику, фiлософiю, латинську, грецьку, французьку, нiмецьку мови. З iнтересом знайомиться з античною лiтературою, перекладаi Горацiя, Овiдiя, Вергiлiя. Вiдкриваi для себе творчiсть Ломоносова, Кантемира, Сумарокова. Один iз спiвучнiв Котляревського згадував про поета, що той Влмав пристрасть до вiршування i вмiв до будь-якого слова вправно добирати рими,
дотепнi i вдалi, за що товаришi по семiнарii прозвали його римачемВ».
У 1789 роцi, пiсля смертi батька, двадцятирiчним юнаком вiн
на останньому роцi навчання залишаi семiнарiю i починаi служити чиновником у полтавських канцелярiях, а згодом вчителюi у помiщицьких родинах. ВлВ цей перiод свого життя бував вiн на зiбраннях та iграх народних i сам, переодягнений, брав участь у них, дуже уважно вслухався в народну розмову, записував пiснi й слова, вивчав мову, характер, звичаi, обряди, вiрування, перекази украiнцiв, наче готуючи себе до майбутньоi працiтАжВ»
Саме пiд час вчителювання, з 1794 р., й розпочинаiться творча робота письменника над славнозвiсною ВлЕнеiдоюВ». Протягом 1794-1796 рр. РЖ.Котляревський працюi над першими трьома частинами поеми.
З 1796 по 1808 р. РЖ.Котляревський перебуваi на вiйськовiй службi. У складi Сiверського полку, сформованого на базi украiнського козацького полку, брав участь у росiйсько-турецькiй вiйнi, особливо вiдзначившись у баталiях пiд Бендерами та РЖзмаiлом.
За вiдвагу й хоробрiсть РЖ.Котляревського було вiдзначено кiлькома нагородами.Навiть у нелегких бойових буднях РЖван Петрович продовжуi працювати над ВлЕнеiдоюВ».
Спочатку РЖ.Котляревський не мав намiру публiкувати поему, вона поширювалася серед читачiв у рукописних копiях, але в 1798 роцi ii видав у Петербурзi один iз любителiв украiнського слова, конотопський помiщик Максим Парпура. Згодом, у 1808 роцi, книговидавець РЖ.Глазунов повторив це видання. Цi публiкацii робилися без вiдома i згоди автора, тому вийшли зi значними огрiхами, якi не могли задовольнити автора.
У 1808 роцi в чинi капiтана РЖ.Котляревський виходить у вiдставку i пробуi влаштуватися на цивiльну службу в пiвнiчнiй столицi. У 1809 роцi зтАЩявляiться друком його знаменита поема у чотирьох частинах ВлВергилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И.КотляревскимВ». На титулi мiстилося авторське зауваження: ВлВновь исправленная и дополненная противу прежних изданийВ».
З 1810 року i до кiнця свого життя РЖван Петрович Котляревський живе в Полтавi, працюючи наглядачем Будинку для виховання дiтей бiдних дворян - навчально-виховного закладу, в якому навчання вiдбувалося за програмою гiмназii. З 1827 року - попечитель Влбогоугодних закладiвВ» Полтави. На цьому вiдповiдальному поприщi РЖ.Котляревський зарекомендував себе як талановитий педагог i органiзатор освiтнього процесу.
Увесь цей час письменник не пориваi з творчою дiяльнiстю, захоплюiться театральною справою. У 1818 роцi його призначають директором Полтавського театру. З метою збагачення репертуару вiн створюi драму ВлНаталка ПолтавкаВ» i водевiль ВлМоскаль-чарiвникВ», якi з успiхом було поставлено у 1819 роцi. Так, на полтавськiй сценi, з початкiв новоi украiнськоi драматургii зароджувався нацiональний професiйний театр. Стараннями РЖ.Котляревського було випущено з крiпацтва М.Щепкiна, який згодом успiшно виступав у птАЩiсах свого покровителя.
У 1821 роцi поет закiнчуi писати поему, останню частину ВлЕнеiдиВ», але побачити повне видання йому не судилося. Воно зтАЩявилося на свiт у 1842 роцi, уже пiсля смертi автора.
У 1835 роцi за станом здоровтАЩя РЖ.Котляревський виходить у вiдставку, але не пориваi з культурним життям того часу. До нього постiйно зверталися за пiдтримкою i порадою представники найширших верств населення, i кожному вiн намагався надати необхiдну допомогу. Тому з величезним сумом i болем було зустрiнуто звiстку про його смерть 10 листопада 1838 року.
Творчiсть РЖ.Котляревського ознаменувала собою початок новоi ери украiнськоi лiтератури. РЖз порiвняно невеликого за обсягом творчого доробку письменника починаiться потужний рух нацiонального вiдродження. Поема ВлЕнеiдаВ», над якою РЖ.Котляревський працював майже три десятилiття, стала епохальним за своiю громадською i художньою значущiстю явищем у духовному життi украiнського народу, визначила змiстовий напрям i форму нашому письменництву.
Життя i творчiсть РЖ.Котляревського припали на час, коли, здавалося, самi пiдмурки нацiональноi iдеi вiдбували одне з найсерйознiших випробувань на право свого iснування взагалi. Невблаганна самодержавницька дiйснiсть розбивала на друзки сподiвання украiнського народу. Могутнiй i тотальний iмперський тиск мав остаточно привести до знищення навiть можливих проявiв нацiонального духу.
Поневiрянням, визиском, кровтАЩю вписано у лiтопис iсторii украiнського народу сторiнки немилосердного XVIII сторiччя, яке, за справедливим визначенням П.Кулiша, виявилося вiком Влрасхищения национальной собственности всеми благовидными и неблаговидными способамиВ». То був час, коли на iсторичному роздорiжжi народ мiг втратити все - надii, традицii, культуру, майбутнi i, зрештою, себе. Стихiйнi протести щораз захлиналися пiд безжальною силою i жорстокою сваволею царських сатрапiв. Набирало розмаху крiпацтво з його дикунською мораллю та антилюдськими законами. ВлДоборолась Украiна до самого краюВ», - писав ii генiй Тарас Шевченко.
РЖ раптом серед мертвоi тишi лунаi смiх - зневажливий, саркастичний, життiствердний смiх. Той смiх пробудив у душах людей не тiльки почуття гiдностi, але й повернув вiру в себе, у свою неповторнiсть i значущiсть.
Мабуть, жоден народ у свiтi не надiляi такими повноваженнями своiх митцiв, як украiнський. Особливо це стосуiться лiтераторiв. Слово завжди було в особливiй пошанi у нашоi громадськостi, а тому письменники i поети сприймалися громадською думкою майже як пророки. Зрештою, осягаючи нашу iсторiю i зупиняючись на реалiях сьогодення, ми переконуiмося: в тому, що незалежна Украiна вiдбулася, - найперша заслуга нашого письменництва.
Отже, розглядаючи РЖ.Котляревського лише як лiтератора, годi й думати про повноту сприйняття цiii суспiльноi постатi. Тiльки мiрки громадсько-лiтературнi здатнi реально показати його масштабнiсть i значення.
Т.Г.Шевченко лише двома рядками про свого великого попередника зумiв передати його iсторичну вагу i значущiсть. РЖ.П.Котляревський
Всю славу козацьку,
Pа словом iдиним,
Перенiс в убогу хату сироти.
Уже сучасниками ВлЕнеiдаВ» сприймалася як своiрiдна хрестоматiя народного життя, панорама побуту i звичаiв.
Вергiлiй писав свiй твiр у той час, коли в Римськiй державi замiсть республiки поступово i повно утвердилася iмперiя. Необмежена влада зосереджувалася в одних руках Октавiана Августа. Будучи натхненним прихильником такоi форми управлiння i самого iмператора, поет змальовуi владу мало не як милiсть, освячену вищими силами, а самого Октавiана Августа - напiвбогом, виводячи його рiд вiд мiфiчного сина троянського царя Анхiса i богинi кохання Венери - Енея, який, за легендою, нiбито пiсля зруйнування греками Троi вирушив до берегiв РЖталii i заснував мiсто Рим.
Вергiлiiва ВлЕнеiдаВ» мала надзвичайно успiшне, якщо не трiумфальне лiтературне життя. Популярнiсть i довголiття поеми пояснюiться звеличенням i утвердженням абсолютизму, влади монарха, що знаходило гарячу пiдтримку iвропейськоi аристократii.
ВлЕнеiдаВ» Вергiлiя на довгий час стала зразком класичного твору. РЖ.П.Котляревський знав цей твiр ще з семiнарських часiв у латинському оригiналi. Добре вiдома йому була i травестiя М.Осипова та О.Котельницького ВлВергилиева Энейда, вывороченная наизнанкуВ». Опрацьовуючи сюжет свого твору, РЖ.Котляревський узяв з поеми Вергiлiя лише основну сюжетну лiнiю та iмена головних героiв.
ВлЩоб до ладу зрозумiти, чого вартий Котляревський в iсторii громадського руху на Украiнi, повиннi ми якнайбiльшу увагу звернути на три моменти в його творчостi, а саме: стосунки Котляревського до того грунту, на якому зародилась його дiяльнiсть, силу його свiдомостi i, нарештi, ii наслiдки та вплив на формування нацiональноi iдеi й руху на Украiнi. Характеристика цих моментiв i дасть нам вiдповiдь на питання про самостiйнiсть, свiдомiсть та вплив КотляревськогоВ», - писав про основоположника новоi украiнськоi лiтератури С.РДфремов.
Керуючись цим означенням, набагато простiше, зрештою, сприймати та осягати i славнозвiсну поему нашого класика.
Звiсно ж, основним джерелом i натхнення, i поетичноi матерii слугувала для митця тогочасна дiйснiсть. Найважливiше ж те, що письменник поставив перед собою досi нечуване завдання - передати все новими творчими методами.
Я музу кличу не такую:
Веселу, гарну, молодую, -
Старих нехай брика Пегас, -
за таким дещо грубувато спрощеним пiдходом криiться могутня iдея оновлення. До неi письменник приступив з добрими намiрами, що в кiнцевому результатi дало багатий ужинок творчих здобуткiв.
Украiнськi типи, реалii побуту, несподiванi ситуативнi ходи i позицii письменник передавав i вiдтворював з граничною щирiстю i виразнiстю. Щедрий гумор лише доповнював образну завершенiсть героiв поеми.
За мiфологiчною ширмою чiтко проступають обриси тогочасного суспiльства, сповненого несправедливостями життя. Нацiональна ж особливiсть характеру украiнського народу - необорна волелюбнiсть, що здатна стерти всi перешкоди на своiму шляху.
Цiiю свiтлою iдеiю пройнято всю художню структуру ВлЕнеiдиВ». За словами О.Бiлецького, Влсила i причина довговiчностi цього твору - в iдностi авторського задуму i стилю. Ця iднiсть - у надзвичайно життiствердному, оптимiстичному стихiйно-реалiстичному свiтовiд-чуттi, яким пройнято поемуВ». Вона Влстала першою друкованою памтАЩяткою украiнськоi лiтератури, що немовби завершувала перiод довгого ВлпiдспудногоВ» життя i в той же час вiдкривала перспективи нового розвитку, i, незважаючи на свою комiчну зовнiшнiсть, була серйозною за своiм громадським значеннямВ».
РЖ.Франко, оцiнюючи безприкладний лiтературний подвиг РЖ.Котляревського, порiвнював творчiсть письменника з пробудженням високогiрного орла, який, злетiвши з вершини, вiдвалив снiгову брилу, що, покотившись камтАЩяним схилом, викликала могутню лавину, яка залунала Влдужче громуВ».
Не буде перебiльшенням твердження, що незмiрна лавина продовжуi обростати новими активними масами i в день сьогоднiшнiй. РЖ в цьому велич РЖ.Котляревського й iсторична заслуга.
*
Вiн зробив цю мтАЩяку, виразну, сильну, багату мову мовою лiтературною,
i украiнська мова, яку вважали тiльки мiсцевою говiркою, з його легкоi руки залунала так голосно, що звуки ii рознеслися по всiй Росii.
В.Короленко.
А тим часом фiгура Котляревського в iсторii громадського руху на Украiнi справдi епохальна, - така, що може зтАЩявитись тiльки на критичному переломi всього громадського життя, на межi двох епох, як синтез минулого й пiдвалина для майбутнього. Не одбившись од чистого лiтературного грунту, нiколи нам би не зрозумiти нi самоi фiгури цього письменника, нi оцiнити його дiяльнiсть та заслуги, як вони того вартi. Отож з мiркою громадсько-лiтературною й повиннi ми приступати до оцiнки дiяльностi першого нашого письменника новiтнiх часiв.
Так - першого письменника i творця та батька новiтнього украiнського письменництва, та й не самого письменництватАж
Не бувши, як справедливо завважають, генiiм, коли мiряти свiтовим масштабом, Котляревський зробив, проте, величезноi ваги, просто-таки генiальне дiло, давши свiдомий почин молодому свiжому письменництву i громадському руховi наново вiдродженого народу. А такi заслуги не забуваються, i коли украiнський народ кладе й свого щось в загальносвiтову скарбницю духовного надбання, то треба памтАЩятати, що почалось у нас це з Котляревського.
Вместе с этим смотрят:
"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)
"Донские рассказы" Михаила Шолохова
"Живопись слова" в японской поэзии
"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского
"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского