Богдан Лепкий. Романтично-елегiйне сприйняття дiйсностi в поезii

Вiддiл освiти Киiвськоi районноi в м. Донецьку ради

Донецька спецiалiзована гуманiтарна школа 65

Реферат

АвторШвайко М. Ю.

КерiвникШингоф РЖ.Л.

Учитель украiнськоi мови

та лiтератури, вчитель -

методист

Донецьк

2006

Богдан Лепкий

(1872- 1941)

Богдан Сильвестрович Лепкий тАУ не епiзодичне iмтАЩя в украiнськiй лiтературi, це постать першорядна: талановитий поет, прозаiк, перекладач, лiтературознавець i видавець. Творчiсть письменника протягом десятилiть багато в чому визначала рiвень украiнськоi лiтератури на захiдноукраiнських землях, поряд iз доробком Василя Стефаника, Ольги Кобилянськоi, Михайла Яцкiва, Петра Карманського, Василя Пачовського, Осипа Туринського..

Батькiвщина Богдана Лепкого тАУ Подiлля, край благословенний, щедрий i мальовничий, овiяний легендами. Його рiдне село Крегулець розташоване мiж мiстечками Гусятином та Копиченцями. Тут письменник народився 9 листопада 1872 року в родинi сiльського священика Сильвестра Лепкого. Батько був людиною освiченою й прогресивною. Вiн закiнчив Львiвський унiверситет, виступав з лiтературними творами пiд псевдонiмом Марко Мурава, брав участь у виданнi часопису тАЮПравдатАЭ, пiдготовцi пiдручникiв для школи. Пiзнiше Б. Лепкий назве батька своiм найсуворiшим критиком.

Дитинство Богдана було безхмарним, але рання смерть його двох молодших сестер i брата глибоко вразила птАЩятирiчного хлопчика. Першi уроки освiти та виховання набував удома. Коли Богдана вiддали до Бережанськоi школи з польською мовою навчання, батьки перебралися з Крегульця до глухого села Поручина, де формувався характер i свiтогляд Богдана. Пiсля тАЮнормальноiтАЭ школи Б. Лепкий вступив до Бережанськоi класичноi польськоi гiмназii. Писати почав дуже рано, ще з другого класу. Пiсля гiмназii Б. Лепкий вступив до Вiденськоi академii мистецтв, але навчання морального задоволення не принесло. Вiн почав вiдвiдувати лекцii професорiв Вiденського унiверситету, зокрема вiдомого славiста В. Ягiча , став членом студентського товариства тАЮСiчтАЭ, брав участь у дискусiях на лiтературнi та суспiльно-полiтичнi теми, близько зiйшовся з майбутнiм вiдомим фольклористом Фiларетом Колессою. Згодом Б. Лепкий вступаi до Львiвського унiверситету. Близькими друзями стають О. Маковей, РЖ. Копач. Приятелював з Миколою Вороним, вiдомими спiваками Соломiiю Крушельницькою та Олександром Мишутою та багатьма iншими тогочасними дiячами лiтератури й мистецтва. На тi роки припадаi активна лiтературна дiяльнiсть. Пiсля закiнчення Львiвського унiверситету Богдан Лепкий викладаi украiнську та нiмецьку мови й лiтератури в Бережанськiй гiмназii. Письменник пише вiршi, оповiдання, переклади. Коли у Ягеллонському унiверситетi(Кракiв) вiдкрили лекторат украiнськоi мови та лiтератури, письменник переiздить сюди з молодою дружиною Олесею. Незабаром помешкання Лепких стаi своiрiдною тАЮукраiнською амбасадоютАЭ у Краковi. Сюди часто приходять Василь Стефаник, Михайло Бойчук та iн. У них гостювали Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Федiр Вовк. 1901 року помер батько, треба було допомагати чотирьом молодшим братам i сестрам. Для лiтературноi роботи залишалися тiльки ночi. Одна за одною виходять збiрки оповiдань, лiтературознавчi дослiдження, переклади. Це свiдчить i про широту iнтересiв письменника, i про його виняткову працездатнiсть. Твори Б. Лепкого починають перекладати польською, росiйською, чеською, нiмецькою, угорською та сербською мовами. Пiсля вiйни, у 1920 роцi, iде до Берлiна, де стаi спiвробiтником видавництва тАЮУкраiнське словотАЭ, випускаi бiблiотеку творiв украiнськоi класики та сучасноi лiтератури. У 1925 роцi повертаiться до Кракова, де стаi професором Ягеллонського унiверситету. Помер Богдан Лепкий 21 липня 1941 року, похований у Краковi. У 1972 роцi на його могилi встановлено барельiф, а його iмтАЩям названо одну з вулиць мiста.

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского