Василь Стефаник тАУ неперевершений майстер соцiально-психологiчноi новели

Реферат з украiнськоi лiтератури

на тему:

План

1. В.Стефаник тАУ великий новатор у лiтературi.

2. Особливостi творення психологiчноi прози:

а) вiдмова вiд докладних описiв;

б) побудова сюжетiв на змiнi почуттiв i переживань;

в) роль дiалогiв i монологiв;

г) побудова речень;

д) вiдсутнiсть художнiх троп.

3. Ставлення до творчостi В.Стефаника тогочасних лiтераторiв:

а) М.Горького,

б) РЖ.Франка,

в) Л.Украiнки,

г) О.Гончара.

4. Прихований лiризм новел Василя Стефаника:

а) звтАЩязок з народною пiснею;

б) оцiнка критикiв;

5. Суперечностi поглядiв РЖ.Франка та О.Кобилянськоi щодо песимiзму творiв В.Стефаника.

6. Пiзня творчiсть В.Стефаника, поява гумористичного.

Василь Стефаник тАУ великий новатор в украiнськiй лiтературi, творець i неперевершений майстер дуже стислоi, драматичноi за змiстом, глибоко лiричноi соцiально-психологiчноi новели про сiльське життя. Видатний новелiст багато зробив для удосконалення лiтературноi технiки, для урiзноманiтнення засобiв художньоi виразностi.

Людська душа завжди цiкавила лiтературу. Та попередня соцiально-побутова проза розкривала психологiю персонажiв головним чином через зовнiшнi дii, вчинки, портрети. Для Стефаника у твореннi психологiчноi прози головним стаi не опис самих дiй, а психологiчний процес. Це, за Франком, зображення подiй через призму тАЬчуття i серця героiвтАЭ. Про Стефаника як майстра психологiчноi прози Франко писав: тАЬЗ великою майстернiстю вiн проникаi в душу галицького украiнського селянина, вмii рисувати тяжкi психiчнi драми там, де iншi бачать лише повсякденний факт економiчного чи соцiального життятАЭ.

Порiвняно з П.Мирним i Франком, новелiст вiдмовився вiд докладних описiв, дуже мало уваги придiляв зображенню етнографiчно-побутових обставин життя персонажiв, звичаiв, обрядiв. Перенесення основноi уваги на душевнi процеси людини зумовило значнi змiни в композицii творiв Стефаника. Вiн будуi сюжети не стiльки на розвитку зовнiшнiх подiй, скiльки на змiнах почувань i переживань, Письменник не визнавав надмiрнi авторськi розтАЩяснення та пояснення. Говорять, згадують, роздумують самi персонажi. Тому таку велику роль у Стефаникових творах вiдiграють майстерно написанi дiалоги i монологи. Новелiст прагнув, щоб кожне повнозначне слово було немов згустком людського болю й звучало повноголосо. У Стефаника немаi довгих перiодiв, ускладнених синтаксичних конструкцiй. Речення стислi, простi за будовою, iнодi уривчастi, з пропущеними окремими членами. Особливо важливi слова видiляються за допомогою iнверсiй. Письменник не захоплювався творенням тропiв. РЗх мало, але вони влучнi, яскравi. Яке писав анонiмний рецензент у тАЬВестнику ЕвропытАЭ (1907), у Стефаника на двох-трьох сторiнках тАУ цiла драма, вiд якоi серце стискаiться гострим болемтАЭ.

Глибокий психологiзм творчостi Стефаника був нерозривно поiднаний iз виключним лаконiзмом, який чарував багатьох лiтераторiв. М. Горький захоплювався тим, як тАЬстисло. Сильно i страшно пише ця людинатАЭ ( з листа О.М. Горького до РЖ.Касаткiна). На думку РЖ.Франка , тАЬСтефаник тАУ абсолютний план формитАЭ, який умii тАЬвсе i всюди задержати мiрутАЭ, який нiде не скаже зайвого словатАЭ. Лесi Украiнцi iмпонувало, що вiн тАЬдвома-трьома швидкими штрихами.. надзвичайно яскраво зображуi нам цiлi драмитАЭ. О.Гончар порiвняв тАЬдоведену до граничноi стислостiтАЭ Стефаниковi новелу з класичним вiдшлiфованим сонетом, бо тАЬу кожнiй його новелi тАУ згусток почувань народноi душiтАЭ.

Стефаниковi новели пройнятi глибоким лiризмом. Хоч цей лiризм прихований, а все ж кожне слово виявляi його намагання показати життя сiльських злидарiв не з точки стороннього спостерiгача, а як щось власне тАЬМ.Яцкiв у своiх спогадах про Стефаника писав, що той тАЬглибоко перекивав вчинки своiх героiв, вживався з ними в такiй мiрi, що писав не про них, а про себетАЭ. В одному iз листiв Стефаник зiзнався: тАЬКожна моя дрiбниця, яку я пишу, граничить з божевiллям..тАЭ

Лiризм новел повтАЩязаний iз народною пiснею. Але використовував ii письменник рiдко в формi цитатнiй, як це часто робили його попередники, чи прямо переносячи в лiтератури образотворчi пiсеннi засоби, як це вмiв його побратим Марко Черемшина.

Стефаник переважно включав пiсеннi мотиви у своi твори уже в тАЬпереплавленомутАЭ виглядi, здаiться, що чуiш не саму використану пiсню, а ii сумний вiдгомiнтАЭ.

тАЬЛiрицi його, - писав РЖ.Франко, - чужий будь-який сентименталiзм, воно не проголошуiться словами, вигуками чи тирадами, а повиваi всю розповiдь, всi постатi, нiби рожевим серпанкомтАЭ. За словами Л.Украiнки, персонажi Стефаника тАЬсповненi такого живого, захоплюючого страждання, перед яким неможливо литися спокiйнимтАЭ. Художник РЖ.Труш вiдзначив, тАЬщо мало хто зможе перечитати тАЬСиню книжечкутАЭ, не зворушившись до слiзтАЭ. Над творами Стефаника тАЬКатрусятАЭ i тАЬКамiнний хресттАЭ плакала О.Кобилянська. РЖ.Франко порiвнював Стефаниковi твори з найкращими народними пiснями, 4 яких сильна дiйснiсть тАЬоздоблена золотом найправдивiшоi поезiiтАЭ.

Якось Кобилянська у листi запитала Стефаника, чому в нього нема тАЬсонячного настроютАЭ, тАЬчому ви все смутнi?тАЭ. Але Великий Каменяр не бачив у творах Стефаника навiть слiду песимiзму. Вiн доводить протилежне: у багатьох iз тАЬйого оповiдань вii сильний дух енергiiтАЭ, iнiцiативи, а у всiх бачимо велику любов до життя й до природи, рiчi зовсiм суперечнi песимiзмовiтАЭ. А сам Стефаник сказав: тАЬЯ писав те, що серце спiвало.. Кажуть, я песимiст. РЖ все те страшне, що i в ньому, а що так болить мене, писав я, горiючи, i кров зi сльозами мiшалися. Але коли я найшов у ваших душах такi слова, що можуть гримiти, як грiм, i свiтити, як зорi тАУ то це оптимiзмтАЭ.

Згодом великi змiни у суспiльному життi внесли деякi корективи у стиль письменника. Замiсть трагiчних нот чiтко виявляiться гумористичне. Глибокий же психологiзм, драматизм та лаконiзм i далi лишаються характерними рисами Стефаниковоi реалiстики.

Використана лiтература

Василь Стефаник у критицi та спогадах: Статтi, висловлювання, мемуари. К., 1970.

Костащук В. Володар дум селянських. Ужгород. 1968.

Спiвець знедоленого селянства: Вiдзначення сторiччя з дня народження В.Стефаника. К., 1974.

Лист О.М. Горького до РЖ.Касаткiна тАУ тАЬНовый миртАЭ, 1937, № 6, с. 14.

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского