Вивчення усноi народноi творчостi на уроках украiнськоi лiтератури в 5-7 класах
Мiнiстерство освiти i науки Украiни
Мiнiстерство освiти i науки Автономноi Республiки Крим
Фiлiя у м. Армянську
РВНЗ "Кримський гуманiтарний унiверситет"
Кафедра гуманiтарних наук
ВИВЧЕННЯ УСНОРЗ НАРОДНОРЗ ТВОРЧОСТРЖ НА УРОКАХ УКРАРЗНСЬКОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ В 5-7 КЛАСАХ
Курсова робота
студентки 3АУ групи
спецiальнiсть "Украiнська мова i лiтература"
Клiмановоi РЖнни Олександрiвни
Науковий керiвник: асистент кафедри гуманiтарних наук
Дубiнець З.О.
Армянськ 2009
Змiст
Вступ. 3
Роздiл 1. Проблема вивчення творiв фольклору в середнiй школi 8
1.1 Усна народна творчiсть: поняття, сутнiсть, види. 8
1.2 Психологiчнi особливостi вивчення творiв фольклору. 14
1.3 Методична лiтература про специфiку вивчення усноi народноi творчостi 17
Висновки до першого роздiлу. 20
Роздiл 2. Вивчення творiв фольклору з огляду на iх жанрову специфiку. 21
2.1 Особливостi вивчення лiричних творiв. 21
2.2 Специфiка вивчення епiчних творiв. 23
Висновки до другого роздiлу. 24
Висновки. 27
Список використаних та рекомендованих джерел. 29
Актуальнiсть дослiдження. Одним з найважливiших завдань розвитку особи дитини середнього шкiльного вiку i освоiння iм духовного багатства, культурно-iсторичного досвiду народу, що створюiться столiттями величезною кiлькiстю поколiнь.
Змiни в економiчнiй i соцiальнiй сферах життя вимагають пiдготовки пiдростаючого поколiння, що здатного адаптуватися в обстановцi, що змiнюiться, умii ухвалити рiшення, зробити самостiйний вибiр, проявити iнiцiативу, володii достатньо високим рiвнем загальноi i нацiональноi культури. Лише думаючi, творчi особи, здатнi здiйснити розвиток краiни, ii рух по шляху прогресу. У зв'язку з цим виникаi необхiднiсть пошуку нових пiдходiв до визначення змiсту виховання i освiти, до створення особово-орiiнтованоi моделi виховання i освiти дiтей середнього шкiльного вiку.
Одним з дiiвих засобiв виховання такоi людини i усна народна творчiсть.
Можливiсть використання усноi народноi творчостi в шкiльнiй установi для розвитку творчоi активностi дiтей середнього шкiльного вiку обумовлена специфiкою змiсту i форм творiв словесноi творчостi украiнського народу, характером знайомства з ними i мовним розвитком школярiв. Дiти добре сприймають фольклорнi твори завдяки iх м'якому гумору, ненав'язливому дидактизму i знайомим життiвим ситуацiям.
Усна народна творчiсть - неоцiниме багатство кожного народу, вироблений столiттями погляд на життя, суспiльство, природу, показник його здiбностей i таланту.
Багато педагогiв, психологiв (В.Г. Белiнськiй, М.К. Боголюбськая, Е.Н. Водовозова, Л.С. Виготськiй, А.В. Запорожець, Н.С. Карпiнськая, О.РЖ. Соловьева, В.Н. Сорока-Росинськiй, А.П. Усова, К.Д. Ушинськiй, Е.А. Флерiна i iн), фольклористи (В.Ф. Анiкiн, А.Ф. Афанасьiв, М.А. Булатiв, М. Забiлiн, О.РЖ. Капiца, Ю.Г. Кругле, Э.В. Померанцева, В.Я. Пропп, РЖ.П. Сахаров, РЖ.М. Снегирьов, П.В. Шейн i iн) визначили важливе значення словесноi творчостi народу в життi людини.
Через усну народну творчiсть дитина не тiльки опановуi рiдною мовою, але i, освоюючи його красу, лаконiчнiсть залучаiться до культури свого народу. До того ж словесну творчiсть народу i особливий вид мистецтва, тобто вид духовного освоiння дiйсностi людиною з метою творчого перетворення навколишнього свiту "по законах краси". Витвори украiнського народного мистецтва через особливу форму виразу вiдношення до сприйнятоi дiйсностi, через багату тематику, змiст рiзносторонньо впливають на дитину, учать образно мислити, в звичайному предметi або явищi бачити незвичайне, закладають основи естетичноi культури, формують пошану до результатiв дiяльностi багатьох поколiнь i умiння творчо застосовувати отриманий досвiд в нестандартних ситуацiях.
Тому широкий дiапазон дослiджень з проблем виховання i освiти, присвячених уснiй народнiй творчостi.
Питання художньо-мистецького розвитку особи i предметом вивчення багатьох наук: фiлософii, педагогiки, психологii. Фiлософськi основи вивчення даноi проблеми представленi в працях Аристотеля, Ю.Б. Борева, Г.Л. Ермаша, А.РЖ. Лилова, Е.А. Ануфрiiва, С.А. Подолiнського i iнших.
Психологiчнi основи проблеми формування творчоi активностi дiтей середнього шкiльного вiку розглядаються в роботах Б.Г. Ананьiва, Л.С. Виготського, Л.А. Венгера, Е.РЖ. РЖгнатьiва, Д.В. Колесова, А.Н. Леонтьiва, Б.М. Теплова, А.А. Ухтомского i iнших. У педагогiчнiй науцi проблеми художньо-мистецького розвитку висловлюються в працях Н.А. Ветлугiной, Т.С. Комаровой, Б.Т. Лiхачева, Н.П. Сакулiной, А.Е. Шiбiцкой, Т.Я. Шпiкаловой i iнших. Дослiдники пiдкреслюють найбiльшу сенситивнiсть шкiльного вiку до засвоiння суспiльно-iсторичного досвiду людства, до оволодiння рiзноманiтними видами дiяльностi, у тому числi i творчими.
У теорii шкiльного виховання питання сприйняття фольклору в рiзних аспектах розглядалися дослiдниками i практиками (К.Д. Ушинський, О.И. Капiца, Г.С. Виноградов, А.П. Усова, Е.А. Флерина, Г. Гучене, М.Ю. Новiцкая, Р.П. Боша, А.Е. Шiбiцкая, Н.Ф. Самсонюк та iншi). Дослiдники вiдзначають великий iнтерес дiтей до творiв усноi народноi творчостi. Визначений вплив творiв словесноi творчостi народу на образнiсть i виразнiсть мовi дiтей середнього шкiльного вiку (Р.П. Боша, Н.Н. Насруллаiва).
Пiд впливом рiзноманiтних жанрiв усноi народноi творчостi вiдбуваiться етично-естетичний розвиток дiтей: формуються рiзноманiтнi етичнi якостi, поняття про норми поведiнки в сiм'i, суспiльствi (С.А. Газiiва, Н.С. Карпiнская, О.И. Соловйова, Х.РЖ. Салiмханова), здiйснюiться закладка основ для розвитку у школярiв патрiотичних вiдчуттiв (Н.Ф. Самсонюк, Р.Ш. Халiкова). Виявленi можливостi формування творчих умiнь в процесi освоiння художнiх мовних образiв творiв фольклору (О.Н. Сомкова). Визначенi шляхи розвитку рiдноi мови дiтей за допомогою словесноi творчостi народу (С.А. Алiiва та iншi).
Ученi в областi етнопедагогики (Г.Н. Волков, Ф.Х. Валiiв, М.Ф. Гуртуiва), дослiдники рiзних видiв народноi творчостi (Т.РЖ. Бакланова, В.Е. Гусiв, Ю.Г. Круглоi, М.А. Некрасова та iншi) серед його якостей особливо видiляють соцiальну цiннiсть фольклору, яка створюiться за рахунок узагальненостi, цiлiсноi концентрацii в собi всього людського досвiду, колективностi створення i розповсюдження. Воно, як вiдзначають дослiдники, несе в собi всi форми суспiльноi свiдомостi, включаi величезну кiлькiсть iнформацii, встановлюi спадкоiмнiсть мiж минулим, сучаснiстю i майбутнiм. Це робить народне мистецтво унiверсальним засобом засвоiння соцiальних цiнностей.
В цiлому ж дослiдження, присвяченi уснiй народнiй творчостi як засобу етично-естетичного виховання, мiстять вказiвку на те, що усна народна творчiсть таiть в собi величезнi можливостi по формуванню творчоi спрямованостi особi дитини-школяра. Але умови, шляхи, змiст, форми i методи роботи по розвитку дитячоi творчостi, i зокрема, творчiй активностi не розкриваються. Проте в науково-педагогiчнiй лiтературi i дослiдження, що розглядають проблему розвитку творчоi активностi дiтей шкiльного вiку в рiзних видах дiяльностi (С.М. Чемортан, О.С. Ушакова), за допомогою народного декоративно-прикладного мистецтва (В.Н. Зiнченко, А.А. Грiбовськая, В.В. Огузов, З.РЖ. Пазнiкова, Н.М. Сокольнiкова та iншi). Робiт, присвячених питанням формування творчоi активностi в процесi iнтеграцii рiзних видiв художньоi дiяльностi за допомогою усноi народноi творчостi, вивченню комплексного впливу жанрiв усноi народноi творчостi в процесi iнтеграцii рiзноманiтних видiв художньо-мистецькоi дiяльностi, до теперiшнього часу не проводилося. Саме тому в масовiй практицi роботи шкiльних установ фольклорнi твори використовуються односторонньо, в основному як засiб етично-естетичного виховання i ознайомлення з явищами суспiльного життя.
На пiдставi вищесказаного актуальнiсть теми дослiдження визначаiться необхiднiстю художньо-мистецького розвитку школярiв, а також неопрацьованiстю проблеми формування творчоi активностi дiтей за допомогою фольклору в процесi iнтеграцii рiзних видiв художньоi дiяльностi в теорii i практицi шкiльного виховання. Актуальнiсть даноi проблеми зумовила вибiр теми дослiдження "Вивчення усноi народноi творчостi на уроках лiтератури в 5-7 класах"
Об'iкт дослiдження - навчальний процес на уроках украiнськоi лiтератури загальноосвiтньоi школи.
Предмет методика вивчення усноi народноi творчостi на уроках украiнськоi лiтератури в 5-7 класах.
методика виховання патрiотизму в учнiв у процесi вивчення творiв художньоi лiтератури.
Мета дослiдження - науково обТСрунтувати специфiку вивчення творiв фольклору в середнiй школi.
Завдання дослiдження:
1. Проаналiзувати навчально-методичну лiтературу з обраноi теми.
2. ЗтАЩясувати сутнiсть поняття "фольклор".
3. Розкрити психологiчнi особливостi вивчення творiв фольклору.
4. Виявити ефективнi методи й прийоми на уроках украiнськоi лiтератури, що сприяють усвiдомленню торiв усноi народноi творчостi.
Для вирiшення поставлених задач використанi такi науково - дослiдницькi методи:
1. Емпiричнi: бесiди з учителями й учнями; педагогiчнi спостереження й аналiз урокiв украiнськоi мови; аналiз усних i письмових вiдповiдей учнiв.
2. Теоретичнi: вивчення та аналiз навчально-методичноi лiтератури з проблеми дослiдження; аналiз навчальних програм, шкiльних пiдручникiв та методичних посiбникiв з украiнськоi мови; узагальнення педагогiчного досвiду з означуваноi проблеми.
Структура роботи: робота маi вступ, два роздiли, висновки, список використаних джерел (24 найменування).
Перед вчителем-словесником коштують завдання виховання людини новоi формацii. Одна з цiлей лiтературноi освiти в сучаснiй школi тАУ залучення учнiв до мистецтва слова. Воно сприяi освоiнню ними духовних цiнностей, розвитку художньо-естетичного смаку i творчого потенцiалу школярiв, формуванню iх етичних позицiй. РЖстотна в зв'язку з цим роль фольклору, знайомство з яким розвиваi пiзнавальну дiяльнiсть школярiв, удосконалюi культуру мислення, сприяi глибокому освоiнню ними витокiв рiдноi лiтератури.
Значення фольклору в життi народу важко переоцiнити. Не випадково ця проблема стала предметом наукового вивчення лiтературознавцiв (М.К. Азадовський [1], В.П. Анiкiн [2], А.Н. Веселовський [4], В.Я. Пропп [22], А.А. Потебня [21], Н.И. Рошiяну [23] i iн), методистiв минулого (Ф.РЖ. Буслаiв [3], В.РЖ. Водовозов [6], В.Я. Стоюнiн [24]) i нашого часу (Г.РЖ. Беленькiй, Т.Ф. Курдюмова, А.Г. Кутузов, М.Б. Ладигiн, В.Г. Маранцман i iн). Методисти розглядали фольклор як початковий етап роботи, направленоi на розвиток естетичних вiдчуттiв що вчаться, iх образноi думки, вдосконалення мови школярiв, знайомство з художньою лiтературою.
Теоретичнi дослiдження учених внесли цiнний внесок до розвитку практичного вивчення фольклору в середнiй школi (М.Г. Ахметзянов, М.И. Бакiiв, В.И. Бiкоiв, Н.Н. Вербовая, В.Ж. Хамаганов i iн). Фольклор кожного народу своiрiдний i унiкальний. Його походження, битованii, форма, змiст, мова, художнi засоби, словеснообразна система мають свою нацiональну своiрiднiсть, свою неповторну специфiку. Впродовж багатьох столiть люди створювали справдi унiкальний фольклор, що вiдрiзняiться глибоким змiстом i великою жанровою рiзноманiтнiстю. Могутньою силою художнього узагальнення утiлилися в нiм iсторiя народу, його досвiд i традицii, нацiональний характер, iдеали, iдейно-естетичнi поняття. Усна народна творчiсть стала iстинна народною поезiiю. РЖсторичнi долi народiв, iх свiтогляд, художнi традицii визначили шляхи розвитку усноi поетичноi творчостi, його тематику, iдейну спрямованiсть, естетичну i нацiональну своiрiднiсть. Цi ж причини зумовили формування i розвиток фольклорних жанрiв, якi у кожного народу мають своi неповторнi риси [14, с.17-23, 41-49].
Вивчення фольклорних творiв на уроках украiнськоi лiтератури в середнiй школi показуi, що для ефективного осмислення фольклору будь-якого народу потрiбне цiлеспрямоване наукове дослiдження. Усна народна творчiсть супроводжуi дiтей з раннього вiку у виглядi казок, лiчилок, примовок, дразнiлок i т.д. Починаючи з п'ятого класу, вони знайомляться з малими формами фольклору: прислiв'ями, приказками, загадками. Звернення до малих форм фольклору сприяi мiцнiшому i свiдомiшому засвоiнню матерiалу на уроках i в позакласнiй роботi, допомагаi зрозумiти нацiональну своiрiднiсть кожноi лiтератури. Програмою по лiтературi в 5 класi середньоi школи вiдводиться обмежена кiлькiсть годинника (1-2) на вивчення малих форм фольклору, що не сприяi глибокому, осмисленому вивченню даноi проблеми, якого вона, поза сумнiвом, гiдна [13, с.25].
П'ятий клас тАУ особливий етап в розвитку лiтературноi освiти школярiв. Звернення до творiв усноi народноi творчостi обумовлене потребою в самоствердженнi, високою сприйнятливiстю молодшими пiдлiтками народноi творчостi, близькiстю фольклору як усного слова до активноi мови школяра. Необхiдно мати з причини особливостi вивчення украiнськоi лiтератури в середнiй школi, пов'язанi з такими чинниками, як мовний, iсторико-етнографiчний, нацiонально-естетичний, iндивiдуально-психологiчний. Враховуючи той факт, що украiнськi дiти достатньо володiють росiйською мовою, дiiвим стимулом в засвоiннi учбового матерiалу i звернення i до росiйськоi лiтератури. Зiставлення двох нацiональних лiтератур розвиваi мислення, уява, мова, сприяi активiзацii пiзнавальноi дiяльностi. Крiм того, не обкреслений круг тим, пропонованих для вивчення прислiв'iв, приказок i загадок.
Ситуацiя, що склалася, приводить до суперечностi мiж необхiднiстю оновлення змiсту освiти i iснуючим реальним положенням справи, зокрема, проблема вивчення роздiлу "Фольклор", мiж потребою вчителiв в науково обгрунтованому пiдходi до вивчення даноi проблеми i ii недостатньою розробленiстю в школi взагалi; мiж зростаючою необхiднiстю формування квалiфiкованого читача i регламентованим шкiльною програмою часом, що вiдводиться на вивчення малих жанрiв фольклору. Вивчення усноi народноi творчостi повинне стати iдейною основою збагнення його витокiв. Багатство змiсту i форми, простота i яснiсть думки, краса i влучнiсть народноi мови творiв фольклору в шкiльному вивченнi збагачують знання учнiв про природу i навколишнi середовище, формують у них високi моральнi i духовнi якостi, розвивають iх естетичний смак, залучають дiтей до витокiв образноi народноi мови. При iх осмисленому, цiлеспрямованому вивченнi розширюiться кругозiр учнiв, заглиблюються пiзнавальнi iнтереси, активiзуються практичнi умiння школярiв [15, с.2-3].
Основи фольклорних знань школярi засвоюють на уроках украiнськоi лiтератури з п'ятого по одинадцятий клас. Згiдно з програмами в системi лiтературноi освiти школярi у 5 класi вивчають народнi казки, перекази, легенди, прислiв'я, приказки та загадки, у 6 класi - жанровi особливостi народноi пiснi, анекдоти, у 7 класi дiти знайомляться з народними думами i баладами.
Усна народна творчiсть: поняття, сутнiсть, види
Усна народна творчiсть тАУ це художньо-словесна творчiсть народу в сукупностi ii видiв i форм, де засобами мови збережено знання про життя i природу, давнi культи i вiрування, а також вiдбито свiт думок, уявлень, почуттiв i переживань, народнопоетичноi фантазii.
Важливим явищем культурного життя Киiвськоi Русi стала поява лiтератури: iсторичноi, фiлософсько-публiцистичноi, юридичноi, художньоi та церковноi. Виникнення i розвиток давньоруськоi лiтератури тiсно пов'язанi з соцiально-економiчними, полiтичними та культурними успiхами Русi, поширенням писемностi в усiх сферах суспiльного життя.
Ще до виникнення писемностi у схiдних слов'ян iснувала багата усна народна творчiсть: обрядовi пiснi, перекази, замовляння, заклинання, епiчнi та лiричнi пiснi. Особливого поширення набули за давнини епiчнi пiснi-билини, що виконувались пiд музику в речитативно-декламацiйнiй формi. Розвиток фольклору на Русi був тiсно пов'язаний з вiруваннями народу, якi до введення християнства мали анiмiстично-магiчний характер. Стiйкiсть обрядiв i поезii та пов'язаноi з ними язичницькоi релiгii мiцно трималися в народних масах, незважаючи на вплив новоi християнськоi релiгii. Поступово старi традицii i обряди пристосувалися до церковних свят i обрядiв, що призвело до виникнення двовiр'я, тобто спiвiснування двох релiгiйних свiтоглядiв народу [10, с.25].
Язичницька релiгiя створювала не тiльки обряди, а й стала пiдТСрунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору, одним з найстарiших видiв якого i мiфи. Вони були поширенi i за часiв Киiвськоi Русi, про що свiдчать iх уривки у писемнiй та уснiй передачi. Заклинання i замовляння виникли з вiри первiсноi людини в чарiвну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому лiтопису (у договорах русiв з греками). До X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов'язаний ще за язичницьких часiв з народними рiчними святами, i позакалендарний тАУ приурочений до рiзних явищ побуту (весiль, похорон тощо), що досить мiцно тримався в селянському побутi впродовж багатьох столiть [11, с.52]. Як словесне оформлення обрядiв, пов'язаних iз рiчним циклом хлiборобських робiт, iз чотирма порами року та iншими звичаями, побутувала звичаiво-обрядова поезiя. Календарнi пiснi тАУ високохудожнi твори, iх образи, поетичнi засоби вироблялися протягом багатьох столiть. До прозових фольклорних жанрiв Киiвськоi Русi належать казки, перекази, легенди, приказки, прислiв'я та загадки.
РЖз зростанням Киiвськоi Русi, зростав у народi й iнтерес до минулого, до подiй та дiячiв давно минулих часiв [14, с.18]. Виникали згаданi вже iсторичнi перекази, що передавались усно i поширювались у формi героiчних билин. Билини - це епiчнi пiснi, що вiдображають iсторичну долю Русi та присвяченi iсторичним подiям з життя народу, захисту краiни вiд ворогiв, рiзним соцiально-побутовим явищам. Зародились билини наприкiнцi першого тисячолiття в Киiвi, Чернiговi, Галичi, Новгородi та в iнших мiстах i землях Русi. Вiдомi билини так званого Киiвського та Новгородського циклiв. Серед них найранiшими вважаiться билина про Святогора. Улюбленими героями билин Киiвського циклу (безпосередньо пов'язанi зi славним градом Киiвом та князем Володимиром) були воiни-богатирi: РЖлля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович, Ставр Годинович, Больга. Найпопулярнiший серед них РЖлля Муромець тАУ селянський син, узагальнений образ руського воiна-патрiота, безкорисливого захисника руськоi землi, вдовиць i сирiт. Популярним героiм народного епосу тАУ билин тАУ був i орач Микула Селянинович, в образi якого оспiвано працю i подвиг простоi людини. Самi героi здебiльшого i реальними iсторичними особами, iмена яких згадують у давнiх лiтописах.
Билини тiсно пов'язанi з народною обрядовою пiснею (звичаiм величання, з колядними i весiльними обрядовими пiснями), з казковими мотивами. Композицiйно кожна билина подiляiться на три частини: зачин, виклад i кiнцiвка. Поетика билин багата i рiзноманiтна. Нерiдко використовуiться гiпербола, характернi постiйнi епiтети, порiвняння, паралелiзми, метафори. Ритм чiткий, вiрш так званий билинний, який i рiзновидом тонiчного вiрша [14, с.40].
Творив i виконував билини власне народ. З його маси видiлялися талановитiшi спiвцi-оповiдачi. Пам'ять народна донесла до нас iмена таких професiйних митцiв, як Боян i Митуса. Пiзнiше носiями фольклору могли бути скоморохи.
Усна народна творчiсть мала великий вплив на давньоруську лiтературу, на ii форму, мову та стиль. Особливо це позначилося на iсторичних творах найбiльш ранньоi лiтературноi форми на Русi. Виникнення iсторичноi лiтератури, зокрема лiтописання, тiсно пов'язане з розвитком суспiльноi свiдомостi, iнтересом до минулого своii краiни, намаганням визначити мiсце Русi серед iнших краiн i народiв [18, с.17-35].
Фольклор вiдображував трудовий процес, характер землеробського заняття, побут та iн. Цi явища знайшли своi вiдлуння у так званiй календарнiй i обрядовiй поезii, дослiдити i вивчити яку можна на пiдставi архаiчних залишкiв у побутi украiнцiв.
До календарноi поезii можна вiднести зразки народноi творчостi, пов'язаноi зi змiною пори календарного року тАУ весни, лiта, осенi, зими. До обрядовоi поезii належить усна народна творчiсть, насичена в основному весiльними й поховальними обрядами-пiснями. В обох з них вiдображено язичницькi вiрування та звичаi, якi пiзнiше продовжували спiвiснувати поряд з християнськими.
У календарнiй народнiй поезii найбiльш втiленi анiмiстичнi вiрування, одухотворення природи, вiру в магiчнi сили ii явищ тощо. До такоi поетичноi творчостi належать колядки i щедрiвки зимою, веснянки, русальнi, купальнi, обжинковi й iншi пiснi весни i лiта. Переважна бiльшiсть iх пов'язана з народженням, смертю i воскресiнням природи [18, с. 20].
Пiзнiше язичницькi обряди обожнення природи поiднались з християнськими вiруваннями про народження, смерть i воскресiння Христа. Прикладами служать такi християнськi свята, як Рiздво, Великдень (Пасха), Спас тощо.
Поступово бiльша частина обрядовоi поезii втратила своi культове значення, i лише колядки (якi виконуються пiд Рiздво) та щедрiвки (пiд Новий рiк i на Водохреще) тривалий час зберiгали ознаки своiх колишнiх магiчних функцiй.
Проблема розумiння i однiiю з найбiльш актуальних i значущих в психологii мислення i навчання, оскiльки вона тiсно пов'язана з процесом iнтелектуальноi переробки людиною iнформацii, привласненням нових знань i способами iх використання в практичнiй дiяльностi. Сучасна людина з самого народження живе в умовах все зростаючого потоку iнформацii, що представленого в рiзних знакових системах i, вiдповiдно, вимагаi рiзних механiзмiв розумiння. Твори фольклору, що передають вiд поколiння до поколiння накопичуваний народом досвiд, i своiрiдним джерелом iнформацii про навколишнiй свiт. Володiючи специфiчною формою, насиченi образними порiвняннями, метафорами вони представляють дуже цiкаву i недостатньо вивчену область в планi розумiння.
Особливе вiдношення усноi народноi творчостi i дiйсностi пiдкреслюiться в багатьох роботах фольклористiв, лiтературознавцiв, фiлософiв. Дослiдники вiдзначають неоднозначний характер можливих видiв цього вiдношення. Але завжди, на думку В.Я. Проппа, фольклор i складною, часом багатоступiнчатою трансформацiiю якого-небудь аспекту дiйсностi [22, с.15, 28-30]. Розглядаючи iсторико-фольклорний процес i його поетику, Пропп В.Я. говорить, що в творах фольклору трансформуiться, переосмислюiться, насищаiться драматизмом, пiддаiться тiй, що принциповiй перекодувала матерiал етносоцiально-побутовоi сфери народного життя, тим самим представляючи своiрiдний фольклорний мир.
Об'iм, межi, масштаби, способи вiддзеркалення дiйсностi у фольклорi глибоко специфiчнi [22, с.12]. М.РЖ. Кравцов розглядаi кодовий i моделюючий характер фольклору, пов'язуючи його з мiфологiзмом i магiчними функцiями народноi творчостi [17, с.105-110]. Вивчаючи колективну творчу природу фольклору, пише, що його образна поетична система i неповторним художнiм методом зображення реальностi [17, с.58].
Продукуючись в текст, подiбна система представляi складний взаiмозв'язок понятiйного i образного. Розумiння творiв фольклору грунтуiться на здатностi того, що перекодувало, iнформацii, що полягаi в них, умiннi вiдобразити фольклорний вмiст в алфавiтi i за вiдповiдними правилами його кодування.
Залучення до фольклору розвиваi iнтерес до народного слова, звичаiв, засад i традицiй попереднiх поколiнь, створюючи тим самим основи iх спадкоiмностi. Також, твори фольклорноi творчостi, заломлюючись через побутовий устрiй народного життя, i надзвичайно багатим матерiалом для усвiдомлення дiтьми складних соцiальних реалiй. Рiзноманiття художнiх форм i жанрiв усноi поезii дозволяi в цiкавiй i доступнiй для дитини формi
розкривати нормативно-цiннiснi вiдносини людини i суспiльства, людини i природи, людини i людини; таким чином дiти не тiльки цiкаво проводять час, але вчаться спiвпереживати героям, видiляти цiннiсть того або iншого iх вчинку, дiзнаються про загальнолюдськi представлення добра i зла, справедливостi i пiдступностi, честi, краса i iн. [7, с.102]
Певнi жанри фольклору через використання складних образiв, iх незвичайних трактувань, що приводять до утворення переносного сенсу, активно сприяють розвитку розумовоi дiяльностi, творчого сприйняття навколишньоi дiйсностi. Виключно важливою i цiкавою, на наш погляд, тому стаi проблема пiдготовленостi дiтей до засвоiння змiсту усноi народноi творчостi.
Дiя фольклору на особу не вiдбуваiться механiчно. Тут слiд видiлити бiльш значущий момент, коли результатом дii виступаi розумiння фольклору. Особове вiдношення суб'iкта до чого б то не було формуiться лише в результатi розумiння, тодi, коли розумiння не тiльки переводить у внутрiшнiй план все те, що до цього належало духовному свiту народу, але i забезпечуi цьому понятому певне мiсце у внутрiшньому планi iндивiда [11, с.37].
Розумiння усноi народноi творчостi можливе лише при результуючiй взаiмодii образного i понятiйного мислення, оскiльки весь фольклорний змiст побудований на основi образiв, що кодують реальнiсть в ii зв'язках i вiдносинах, якi матерiалiзуються в знаку (позначаються словом).
Аналiзуючи специфiку розумiння фольклору необхiдно видiлити ii особливостi при природному i опосередкованому шляхах передачi. Природна передача фольклорного змiсту здiйснюiться за допомогою природних способiв: звучного слова, жестiв, мiмiки в умовах безпосереднього контакту виконавця i слухача, коли наявний органiчний зв'язок слова з невербальними засобами i ситуацiiю повiдомлення, якнайповнiше сприяючих реалiзацii функцiонального призначення того або iншого твору. Опосередкований шлях сприйняття фольклору - через друкарське слово - гасить всi позатекстовi елементи змiсту i предметом розумiння тут виступаi лише текстова реальнiсть, що створюiться фольклорною моделлю свiту.
Вивчення психологiчних особливостей розумiння творiв фольклору в нашiй роботi припускаi, перш за все, з'ясування особливостей процесу iнтерiорiзацii закладеноi в текст iнформацii.
Почало напряму, що вивчаi текст як iдине цiле, в психологiчнiй науцi поклав Н.И. Жiнкин. Текст, на його думку, представляiться iiрархiiю елементiв, усвiдомлення якоi приводить до розумiння. Це ж напрям у вивченнi тексту продовжують Л.П. Доблаiв, Т.М. Дрiдзе, Г.Д. Чистякова i iн. Текст, як багаторiвнева освiта, включаюче денотатний смисловий рiвень засобiв i способiв виразу його предмету, розглядаiться РЖ.А. Зимовою i ii школою.
Вказаний напрям зосереджуiться в основному на наукових, науково-популярних, учбових i публiцистичних текстах. Проте, об'iднуючий з ними елемент i i у художнiх текстiв. Ознаки тексту художнього несе в собi твiр фольклору, володiючи при цьому своiми специфiчними характеристиками. Данi характеристики, на наш погляд, можуть задавати якiсь правила i закономiрностi утворення сенсу фольклорного тексту.
Вивчення психологiчних особливостей розумiння творiв фольклору дозволить ефективнiше доводити до маленькоi людини закладену в них iнформацiю, розкрити специфiку процесу розумiння цiii мовноi реальностi взагалi i його вiковi особливостi зокрема.
Бiльшiсть авторiв детально аналiзують виникаючi рiвнi розумiння, розкривають причини неадекватного розумiння, дають рекомендацii по формуванню умiння освоювати змiст тих або iнших текстiв.
Твори фольклору розглядаються нами як носii конкретноi iнформацii, в образнiй формi розкриваючи знання народу про дiйснiсть, ii емоцiйну оцiнку i поведiнковi еталони. Кожен конкретний текст задаi свою послiдовнiсть необхiдних розумових операцiй, як би управляi процесом розумiння. У фольклорному матерiалi нами видiляються простi описовi тексти, в яких прямо розкриваються вiдносини явищ в часi i просторi i тексти складнiшi, - конструктивнi, в яких данi взаiмодii предметiв i явищ, що змiнюються в часi.
Лiтературний розвиток i читацька дiяльнiсть школярiв рiзного вiку дослiдженi в методичнiй науцi (працi Жадан Л., Мартинюк РЖ.В., Дорошенко С.РЖ., Пасiчник РД.О., Стельмахович М.Г. i iн). Результати дослiджень врахованi при створеннi тимчасових стандартiв лiтературноi освiти i варiативних програм.
Основною метою лiтературноi освiти i залучення учнiв до багатств вiтчизняноi i свiтовоi класики, формування культури художнього сприйняття i виховання на цiй основi моральностi, естетичного смаку, культури мови. Основою змiсту лiтературноi освiти визнано читання i вивчення художнiх текстiв з урахуванням, етико-фiлософського i iсторико-культурного компонентiв лiтературознавства [19, с.71].
Перехiд на концентричну структуру освiти припускаi завершенiсть кожного етапу. Сучаснi програми не мiстять вказiвки на кiлькiсть часу на кожну тему, ряд творiв запропонованi на вибiр вчителя i що вчаться.
У середньому ступенi (V-IX класи) лiтература i самостiйним предметом. У V-VII класах лiтературний твiр вивчаiться як результат творчостi письменника, як результат естетичного осмислення життя. Уявлення про лiтературу як мистецтво слова припускаi розвиток сприйняття i розумiння тексту, поетики автора. Виховуiться культура мови, культура мислення i спiлкування, формуiться емоцiйна чуйнiсть, здiбнiсть до переживання i спiвпереживання.
Програми V-VII класiв побудованi за концентричним принципом i на хронологiчнiй основi: вiд фольклору i лiтератури минулого тАУ до сучасностi.
У V-VI класах учнi не просто знаходять в текстi порiвняння, метафори, епiтети, а вчаться визначати iх призначення, вчаться "малювати" словами тi або iншi картини, опановувати поняттям жанру, визначати значення окремих слiв i виразiв, розумiти значення композицii i складових ii компонентiв. З цiкавiстю вiдносяться п'ятикласники до завдань типу: "Що таке вигадка? "; "Чому нам цiкаво читати? "; "Пригадай фольклорнi жанри, якi тобi вiдомi"; "Склади план казки, пiдбираючи назву для кожного епiзоду"; "Доведи, що це чарiвна казка"; "По запропонованому початку продовж казку, постарайся пригадати назву i визначити жанр"; "Прочитай визначення поняття "конфлiкт" i постарайся визначити, в чому схожiсть конфлiкту абсолютна у всiх казках". У учбовiй хрестоматii для VI класу (автори А.Г. Кутузов та iншi) запропонований у виглядi подорожей рiзноманiтний матерiал, зокрема старогрецькi мiфи, народна лiрична пiсня, лiрика росiйських класикiв XIX столiття, лiроепiчнi i епiчнi твори, духовна лiтература, драматичнi твори [19, с.70-75].
Вивчення лiтературного твору в школi складаiться з чотирьох основних етапiв: вступнi заняття, читання, аналiз i завершальнi заняття. Кожен етап включаi рiзноманiтнi види дiяльностi учнiв. Етапи не i строго розмежованими. Навпаки, вони взаiмодiють один з одним i переходять один в iншiй.
Основна мета вступних занять: створення установки на сприйняття i розумiння тексту, мотивування подальшого аналiзу i створення орiiнтирiв сприйняття [19].
Завершальнi заняття мають на метi не тiльки пiдбиття пiдсумкiв i формування узагальнень i висновкiв. Завершальнi заняття орiiнтують учнiв на вiдтворення цiлiсностi твору, на доведення читацького сприйняття до глибокого поiднання образних i понятiйних елементiв мислення. Висновок завжди несе в собi елемент новизни i зосередженостi на найголовнiше. Особливого значення набуваi робота з пiдручником, з опорними конспектами, завдання порiвняльного характеру, творчi роботи, використання iлюстрацiй, виразне читання уривкiв з тексту з метою вiдтворити емоцiйне сприйняття лiтературного тексту.
Вперше шостикласники знайомляться з обрядовим фольклором, календарно-обрядовими пiснями. Ця поезiя не зовсiм зрозумiла школярам, тому треба наблизити ii, зробити цiкавою для учнiв.
Щоб сприйняти багатство старовинноi украiнськоi обрядовоi поезii, треба знати, про якi обряди йдеться, коли i для чого вони здiйснювалися, яку роль при цьому грала пiсня.
Учнi зiткнуться i з такими труднощами, як слова, що вживаються в мiсцевих говорах i розповсюдженнях, що не отримали, в лiтературнiй мовi (для цього i пiдрядковi примiтки, а можна заздалегiдь виписати цi слова з поясненнями на дошцi). Зустрiнуться також незвичнi словосполучення, неприйнятий порядок слiв. З цими труднощами можна справитися за допомогою попереднiх пояснень i коментованого читання.
Дуже важливо при вивченнi даноi теми повiдомити необхiднi вiдомостi, якi багато що пояснять i зроблять зрозумiлiшою поезiю, що вивчаiться. Не менш важливий пiдготувати виразне читання помiщених в хрестоматii пiсень. Це повинен зробити вчитель.
Все це допоможе таким, що вчиться вiдкрити мир поезii, що сторiччями створювався народом, стане, можливо, яснiше, чому народною обрядовою поезiiю цiкавилися багато знаменитих письменникiв, композитори, художники.
Вивчення фольклорних творiв на уроках украiнськоi лiтератури в середнiй школi показуi, що для ефективного осмислення фольклору будь-якого народу потрiбне цiлеспрямоване наукове дослiдження.
Вивчення усноi народноi творчостi повинне стати iдейною основою збагнення його витокiв. Багатство змiсту i форми, простота i яснiсть думки, краса i влучнiсть народноi мови творiв фольклору в шкiльному вивченнi збагачують знання учнiв про природу i навколишнi середовище, формують у них високi моральнi i духовнi якостi, розвивають iх естетичний смак, залучають дiтей до витокiв образноi народноi мови.
Залучення до фольклору розвиваi iнтерес до народного слова, звичаiв, засад i традицiй попереднiх поколiнь, створюючи тим самим основи iх спадкоiмностi. Також, твори фольклорноi творчостi, заломлюючись через побутовий устрiй народного життя, i надзвичайно багатим матерiалом для усвiдомлення дiтьми складних соцiальних реалiй. Рiзноманiття художнiх форм i жанрiв усноi поезii дозволяi в цiкавiй i доступнiй для дитини формi розкривати нормативно-цiннiснi вiдносини людини i суспiльства, людини i природи, людини i людини; таким чином дiти не тiльки цiкаво проводять час, але вчаться спiвпереживати героям, видiляти цiннiсть того або iншого iх вчинку, дiзнаються про загальнолюдськi представлення добра i зла, справедливостi i пiдступностi, честi, краса i iн.
В уснiй народнiй творчостi повноцiнно представлено три роди мистецтва: лiрика, епос, драма. Розглянемо специфiку вивчення лiричних та епiчних творiв.
До поетичноi народноi творчостi належать: пiснi, голосiння, думи, билини, приказки, примовки, прислiв'я, каламбури, вiтання, прокльони, побажання, афоризми, тобто паремiографiчнi жанри, якi в образнiй формi вiдображають найсуттiвiшi сторони навколишнього середовища, суспiльних i родових вiдносин.
Пiснi, наприклад, класифiкуються таким чином: трудовi, колядки, щедрiвки, веснянки, купальськi, петрiвчанi, обжинковi, гребовецькi, весiльнi, iгровi, хороводнi та iн.
Лiричнi пiснi про кохання i балади характеризуються емоцiйними особливостями.
Герой у лiричних пiснях, як правило, знаходиться поза планом розповiдi, наявний монолог тАУ розповiдь. Дiя вiдбуваiться або в даний момент, або в минулому, або ж iде мова про майбутнi героя [18, с.113-115].
Натомiсть у думах, iсторичних пiснях, баладах, солдатських, рекрутських, наймитських пiснях найчастiше маiмо поiднання кiлькох часових планiв. Це дозволяi показати еволюцiю подiй, настроiв i переживань героiв.
Досi вивчення лiричних творiв на уроках лiтератури викликаi багато труднощiв [20, с.265]. Перед вчителем постаi проблема як найглибше розкрити змiст твору, щоб донести учням найглибшi почуття, якi автор за допомогою свого твору намагався передати, щоб учнi не залишилися байдужими до лiричних творiв i щоб по
Вместе с этим смотрят:
"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)
"Донские рассказы" Михаила Шолохова
"Живопись слова" в японской поэзии
"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского
"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского