Видання в Украiнi навчальноi лiтератури (iсторiя i сучаснiсть)

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

НАЦРЖОНАЛЬНИЙ ТЕХНРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ УКРАРЗНИ

"КИРЗВСЬКИЙ ПОЛРЖТЕХНРЖЧНИЙ РЖНСТИТУТ"

ВИДАВНИЧО-ПОЛРЖГРАФРЖЧНИЙ РЖНСТИТУТ

Кафедра видавничоi справи та редагування

КУРСОВА РОБОТА

З РЕДАГУВАННЯ

на тему:

"Видання в Украiнi навчальноi лiтератури

(iсторiя i сучаснiсть)"

Виконав: Студент групи ЗР-62 Науковий керiвник:

Бондаренко РЖ.-РЖ.В. к.ф.н. Хоню В.В.

Киiв

2006

Змiст

1. У глибину вiкiв.

2. Навчальна лiтература для дiтей.

3. Цензура в Украiнi.

4. Видавництва аграрних ВНЗ.

5. Спецiалiзованi видавництва.

6. Першi пiдручники з украiнськоi лiтератури : передумови i час створення.

7. Навчальнi книжки з лiтератури за доби Центральноi Ради.

8. Список використаноi лiтератури та джерел iнформацii.

Мета цiii курсовоi роботи полягаi у тому, щоб проаналiзувати видання в Украiнi навчальноi лiтератури розглянути проблеми i передумови ii розвитку, охарактеризувати ii стан в минулому i сьогоднi. А також зiбрати вiдомостi про виникнення навчальноi лiтератури, ii утиски, злети й падiння.

Тема цiii курсовоi роботи i дуже актуальною в наш час, адже саме навчальна лiтература формуi кругозiр людини, допомагаi iй опанувати тi чи iншi науки, обрати свiй подальший шлях, зрозумiти суть свого iснування в суспiльствi.

Розглядаючи стан цих видань, я намагався максимально проникнути в усi проблеми i iх витоки. Таким чином моiм завданням було - показати в своiй роботi все те, що вiдбувалось з друком протягом довгого часу, а саме: виникнення перших навчальних книг на Украiнi, вплив на iх друк рiзних факторiв, становище лiтератури пiд час перебування Украiни пiд владою iншоi держави, сучасний стан навчальноi лiтератури, методи подолання перешкод, що стосуються друкованого слова, на сучасному етапi розвитку.

Книга, кажуть, рiч безцiнна. Знавцi ii iсторii i фахiвцi сучасноi видавничоi справи, певно, теж чогось вартi. Пiсля сотень рокiв табу й "зачисток" годi розшукати унiкальнi правдивi письмена i першодруки. Але були i знову з'являються тi дивнi для пересiчного людства особистостi, котрi усе життя "нишпорять i шпортаються" в архiвах, шукають раритети, прадавнi рукописи i супермоднi книжки, розшифровують "закарлючки" на скелях i в печерах.. Хто iх може зрозумiти? Можливо, той, хто хоча б раз пiзнав хорошу, вiчну книгу. Аж до того, що фiлософи назвали "катарсисом", тАФ щоб душа розвернулася i..

Зараз iснуi безлiч лiтератури, що розрахована на дуже широке коло читачiв: масово - полiтична лiтература, офiцiйна, наукова, науково - популярна, iнформацiйна, виробнича, довiдкова i звичайно навчальна. Ми маiмо широкий вибiр лiтератури i купити книгу не складаi великих зусиль i фiнансових затрат. А як це було в стародавнi часи. Чи могла звичайна людина дозволити собi мати хача б бiблiю?

Тiльки самi заможнi люди замовляли книги у лiтописцiв, якi довго i старанно переписували iх за дуже велику плату. Замовити книгу у лiтописця коштувало приблизно стiльки, скiльки коштувала на той час корова. Переписання книги було дуже клопiткою роботою i ii могли переписувати роками.

Коли ж, урештi, з'явилося у нас письмо i коли украiнцi зробили першу книжку?

Досi переважаi концепцiя, що витоки рукописiв i книжковоi справи тАФ вiд часу прийняття християнства. Але з нiчого жива мова i живi тексти вiдразу не виникають. Йдеться i про написи на чернiгiвських гривнях, i про "РЖзборник Святослава", i про "Рейнську РДвангелiю" - речi, якi дивували весь свiт своiю витонченiстю, повнотою, художнiм оформленням. Очевидно, треба говорити про пiктографiчне письмо (тексти картинами) i про iдеографiчне письмо (уже i алфавiт, письмове вiдображення фонетики). Вiдкриття Кам'яноi могили вiдносить нас у XтАФXV ст. до н. е., до перших писемних ознак мови народiв, якi жили на цiй землi. РЖ першi нашi книжки були у згортковому варiантi, трансформувалися iз глиняних табличок, пальмових листкiв, кiсток тварин, стiн печер, кам'яних брил. Треба говорити i про "Велесову книгу", яка була написана на нашiй землi, хоча цi дошки не були первинним матерiалом, не могли "жити" понад тисячолiття. Ця книга, зроблена в IX столiттi на Слобожанщинi чи Киiвщинi, змусила свiт переглянути наше минуле.

Отож, якщо нашi предки залишали пiсля себе пам'ятки у видi письмен на стiнах та дощечках, то вони хотiли донести доiнших поколiнь якiсь важливi факти з свого життя, чомусь навчити, на щось натякнути. То невже навчальна лiтератури розвивалась ще в печерних людей? Ми всi i свiдками знаходження вченими рiзьблень на стiнах, на яких зображались деталi з життя наших пращурiв.

То коли ж виникла справжня книга, за якою могли навчатись?

Увагу преси продовжуi привертати феномен першоi рукописноi украiномовноi книги, на якiй, за новiтньою традицiiю, присягають президенти незалежноi Украiни.

РЖсторiя зберегла для нас найiмовiрнiшу версiю появи першоi украiнськоi рукописноi книги. Вона створювалася у православному Пересопницькому монастирi в 1556-1561 роках архiмандритом Григорiiм, що досконало володiв кiлькома мовами, та художником Михайлом Василевичем. Вперше творцi книги переклали Новий Завiт Бiблii (РДвангелii) близькою до народноi мовою. До того ж книга маi унiкальне художнi оформлення; орнаменти, заставки,

чисте та гарне письмо, вишуканi iлюстрацii свiдчать про високий духовний смак наших землякiв.

То був доволi смiливий вчинок i навiть, сказати б, виклик тогочаснiй дiйсностi. Адже Польща, у складi якоi перебували украiнськi землi, визнавала як офiцiйну лише латино-польську школу. Украiнське ж народне слово, як i слово лiтературне, вiдверто зневажалося. Втiм, духовенство добре знало, що бiльшiсть людей не можуть осягнути Святе письмо церковнослов'янською. Самi автори про призначення рукопису залишили такий вiдгук: "Для читання церквей божихь, для науки людоу христианского". Тобто Пересопницьке РДвангелii мало стати основою для читання, освiти, виховання. Власне, так воно й сталося. Одразу пiсля написання книгу використовували у вiдправах релiгiйних культiв -в 1561 роцi у Заславському православному монастирi, а на початку XVII столiття вона потрапляi на Велику Украiну. Зафiксований i такий iсторичний факт: у 1701 роцi гетьман Украiни РЖван Мазепа РДвангелii його Вознесенському монастирю в Переяславi. Тут у 1845 чи 1846 роках пiд час археографiчноi експедицii з книгою познайомився Тарас Шевченко i високо оцiнив ii. А РЖван Франко вважав твiр лiтературним взiрцем, рiвня якого пiзнiшi перекладачi змогли б сягнути лише ".. глибоко вникнувши в дух украiнськоi народноi мови".

Отже саме Пересопницьке РДвангелii поклало початок навчальноi лiтератури на Украiнi.

А хто ж був батьком друкарства на Украiнi?

У схiднослов'янських народiв виникнення друкарства пов'язане з такими видатними iменами як Швайпольт Фiоль, Франциск Скорина, РЖван Федоров. Першi книги, надрукованi кириличними лiтерами церковнослов'янською мовою за тогочасним украiнським правописом, були виготовленi в друкарнi Фiоля в Краковi 1491 р. Це ВлОктоiхВ», ВлЧасословецьВ» i ВлОсьмигласникВ». Проте найдавнiшою збереженою до сьогоднi книгою, виготовленою на територii Украiни, слiд вважати ВлАпостолВ», надрукований у Львовi РЖваном Федоровим.

Постать РЖвана Федорова посiдаi одне з найпочеснiших мiсць в iсторii украiнськоi культури. Водночас iз цим iменем пов'язано багато загадок i припущень. Не збереглося нiяких документiв про те, коли й де народився РЖван Федоров, а вiдтак походження його не вiдоме. Деякi припущення можна зробити не пiдставi геральдичних знакiв, якими користувався першодрукар. Геральдичнi джерела друкарського знаку РЖвана Федорова дають пiдстави припустити, що походить вiн iз бiлоруського дворянського роду Рагоз. Виникають сумнiви i щодо самого наймення Федоров. У всiх його украiнських книгах, а також у первiсних документах, пов'язаних iз дiяльнiстю та побутом друкаря, прiзвище Федоров не згадано жодного разу. Сам же РЖван Федоров у виданнях, випущених у Заблудовi i в Украiнi, iменуi себе так: ВлРЖван Федорович МосквитинВ», ВлРЖван Федорович друкар МосквитинВ», ВлРЖван Федорович печатник з МосквиВ» тощо. На надгробнiй плитi зазначено також: ВлРЖоанн Федорович друкарь книг пред тим невиданньiхьВ». Отже, прiзвище першодрукаря було Федорович, а Федоров - це його пiзнiший росiйський еквiвалент. Припущення iснують i стосовно питання, де РЖван Федоров набув освiти, - ймовiрно, ступiнь бакалавра вiн отримав 1532 р. у Кракiвському унiверситетi.

Прибув РЖван Федорович в Украiну до Львова наприкiнцi 1572 р. з мiста Заблудова, в якому на запрошення бiлоруського магната князя Григорiя Ходкевича перебував з 1566 p., пiсля своii друкарськоi дiяльностi в Москвi, де видав першу росiйську друковану книгу ВлАпостолВ».

У Москвi РЖ. Федоров разом зi своiм помiчником Петром Мстиславцем взяли участь у створеннi Друкарського двору царя РЖвана Грозного, де протягом 1563 -1564 pp. вiн i видрукував свою першу книгу ВлАпостолВ». Роком пiзнiше було випущено двома виданнями ВлЧасовникВ» - своiрiдний буквар для навчання письменностi. Проте бояри та вище духовенство звинуватили засновника друкарства в Московському царствi в iресi, що змусило його та П. Мстиславця залишити Москву.

У Заблудовi РЖван Федорович i Петро Мстиславець спорудили друкарню, i в нiй було надруковане ВлРДвангелii учительнеiВ» (1569). Для свого часу то була винятково оздоблена й майстерно оформлена книга на 814 сторiнок - шедевр друкарського мистецтва. В Заблудовськiй друкарнi 1570 р. вийшла друга книжка, виготовлена РЖваном Федоровичем, - ВлПсалтирВ». Пiсля цього Ходкевич закрив свою друкарню, а РЖвану Федоровичу запропонував зайнятися хлiборобством, на що друкар вiдповiв: ВлИмам вместо житньiх сiмян духовньiе семена по вселенной розсевати й всем по чину раздавати духовную сiю пищуВ».

Друга половина XVI ст. особливо знаменна в iсторii розвитку украiнськоi культури. То була доба славетноi Острозькоi академii, початкiв i розвитку книгодрукування на украiнських землях, культурно-освiтнього розвитку, радикальних реформ церковного життя.

Провiдною рушiйною силою тогочасного революцiйного зрушення украiнськоi культури були братства - громадськi органiзацii, до яких належала здебiльшого передова частина населення украiнських мiст.

Рукописнi й друкованi книги у львiвських монастирях перебували тодi в широкому практичному вжитку. Львiв славився своiми палiтурними майстернями, замовлення до яких надходили з багатьох iвропейських мiст. Окремi науковi дослiдження свiдчать про те, що у Львовi на той час була й друкарня.

Органiзувати власну друкарню РЖвану Федоровичу допомогло Львiвське братство. Наприкiнцi лютого 1573 р. вiн розпочав друкування своii першоi у Львовi книги ВлАпостолВ», роботу над якою завершив 15 лютого 1574 р. Львiвський ВлАпостолВ» - надзвичайно дбайливо складена та майстерно оформлена книга на 264 сторiнки. Порiвняно з московським ВлАпостоломВ» львiвська книга мала ряд нововведень, зокрема вирiзьбленi додатковi сторiнковi гравюри iз зображенням iвангелiста Луки, орнаментальним знаком герба Львова та друкарським знаком - гербом самого першодрукаря. У львiвському ВлАпостолiВ» вмiщено широку й докладну пiслямову ВлПовiсть.. откуда начася й како свершися друкарня сияВ». Пiслямова, написана самим РЖваном Федоровичем, характеризуi його не лише як талановитого ремiсника, а й високоосвiченого редактора та палкого патрiота.

Львiвського ВлАпостолаВ» було виготовлено близько 1000 примiрникiв, з яких до сьогоднi в рiзних книгосховищах свiту збереглося тiльки 85.

Другим видатним львiвським виданням РЖвана Федоровича був ВлБукварВ» -перший в Украiнi друкований посiбник для навчання письменностi, складений, як сказано в пiслямовi, Влради скорого младенческого наученiяВ». Ця невелика книжка складаiться з 45 аркушiв (90 сторiнок), оздоблена заставками, кiнцiвками й гербами Львова та ii автора, РЖвана Федоровича. Обидвi книги надрукованi на якiсному бiлому паперi мiсцевого виробництва.

Друкарсько-виробнича дiяльнiсть РЖвана Федоровича мала великий вплив на подальший розвиток украiнського книгодрукування. Спадкоiмцем традицiй першодрукаря стала друкарня Львiвського братства, що дiяла протягом кiлькох столiть.

На початку 1575 р. РЖван Федорович виiхав зi Львова i став на службу до князя Костянтина Острозького, залишивши львiвську друкарню своiму синовi. В Острозi за фiнансовоi пiдтримки князя Острозького йому вдалося заснувати нову друкарню й видати декiлька книг богослужбового змiсту. Найвидатнiшим виданням того перiоду i Острозька Бiблiя, що побачила свiт 1581 р. Книга мала 617 листiв. Текст у нiй подiлявся на колонки, та був складений рiзноманiтним шрифтом у два кольори. Цей шедевр друкарськоi майстерностi XVI ст. багато рокiв був неперевершений.

У стислiй передмовi самого автора повiдомлялося, що книга надрукована за сприяння князя Костянтина (Василя) Острозького, а робота виконана РЖваном Федоровичем Московитиним. В Острозькiй Бiблii також умiщено книжковий особистий знак першодрукаря.

РЖван Федорович маi великi заслуги i перед украiнським книжковим мистецтвом - вiн створив новi накреслення шрифтових лiтер. Його орнаментальнi книжковi знаки - це оригiнальнi декоративнi твори, часто виконанi в суто украiнському стилi, що не втратили мистецького значення й досi.

Друкованi шедеври РЖвана Федоровича свiдчать про те, що вiн добре знав захiдноiвропейську книгу й способи ii оздоблення, якi в XVI ст. були доволi поширеними. Проте захiднi зразки вiдiгравали тiльки допомiжну роль. Основою творчостi майстра було орнаментальне мистецтво Украiни. Все мистецьке оформлення книг Федоровича, виданих в Украiнi, тiсно пов'язане з мiсцевою народною творчiстю. Орнаментика РЖвана Федоровича збереглася й до нашого часу та використовуiться в ужитковому мистецтвi.

У 1582 р. РЖван Федорович повернувся до Львова. Стан здоров'я й побутовi ускладнення не дали можливостi займатися улюбленою справою. Наприкiнцi 1583 р. вiн помер та був похований на подвiр'i Онуфрiiвського монастиря на Пiдзамчому - львiвському передмiстi.

Отже РЖван Федоров видав першу друковану навчальну книгу "Буквар" i його заслуги перед украiнською культурою i мистецтвом велетенськi. Своiю благородною дiяльнiстю на нивi книгодрукування вiн здiйснив життiвий i творчий подвиг, який завжди пам'ятатиме Украiна та все цивiлiзоване суспiльство.

Навчальна лiтература для дiтей

У XVII-XVIII столiттях жанрово-видова палiтра дитячоi лiтератури помiтно збагачуiться; поряд з абетками, граматиками, букварями з'являються твори, написанi в жанрi повчань, настанов, бесiд дорослих з дiтьми. У навчальних книжках збiльшуiться кiлькiсть текстiв для читання. Наприкiнцi XVIII столiття формуiться пiзнавальна книжка, енциклопедiя для дiтей, активно розвиваються жанри подорожi, пригодницького, iсторичного оповiдання, "дитячi" жанри художньоi лiтератури. Книжку оздоблюють буквицями, заставками, орнаментом, гравюрами.

Репертуар новоi украiнськоi дитячоi книги бiблiографи починають з "Букваря славено-русскаго язьiка.. к поученiю посполитаго юношества в школах парафiяльних", виданого 1816 року. У 1816-1850 роках вийшло 14 назв книг навчального характеру. Першою художньою дитячою книжкою в новiй украiнськiй лiтературi вважають "Читанку для малих дiтей дошкiльного i домашнього употребленiя сочиненную" М. Шашкевича, видану в 1850 роцi накладом у 5 тис. примiрникiв "Галицько-руською Матрицею".

Велике значення для розвитку украiнськоi дитячоi книги мало створення 1868 року у Львовi товариства "Просвiта". Також в Галичинi наприкiнцi XIX -на початку XX столiття з'явилися першi перiодичнi дитячi видання рiзного тематичного спрямування, адресностi, соцiально-полiтичного ухилу -"Ластiвка", "Весна", "Рiдна школа". Найпомiтнiшим явищем у тогочаснiй дитячiй перiодицi стали журнали "Дзвiнок", "Свiт дитини", "Дзвiночок"

До репертуару художньоi книги для дiтей входили твори практично всiх вiдомих украiнських письменникiв тiii доби. Скажiмо, ще за життя Т. Шевченка його пейзажна лiрика й автобiографiчна поезiя ввiйшли до всiх шкiльних читанок.

Хоча поезii, байки, притчi Г. Сковороди, гумористичнi оповiдання та повiстi Г. Квiтки-Основ'яненка, вiршi, байки РД. Гребiнки ще важко назвати творами для дiтей, вони викликають жваве зацiкавлення малих читачiв.

Починаючи з Т. Шевченка, тему дитинства не обминаi жоден вiдомий украiнський лiтератор.

Багату лiтературну спадщину, адресовану юним читачам, залишили Олена Пчiлка, У. Кравченко, Борис i Марiя Грiнченки, О. Лотоцький.

Так, у другiй половинi 20-х рокiв XX столiття популярними стають так званi шкiльнi повiстi. Нового звучання набуваi лiтературна казка, розвиваються iсторична проза й драматургiя для дiтей.

Пiсля вiдкриття в 1933 роцi московського "Детгиза" у березнi 1934 роцi аналогiчне видавництво вiдкриваiться в Украiнi - "Дитвидав". Протягом першого року iснування "Дитвидав" випускаi у свiт 125 дитячих видань. У 1934 роцi систему ДВУ лiквiдовано i всю державну мережу видавництв УРСР фактично пiдпорядковано московському Госиздату.

Видавництво "Веселка", за радянських часiв iдине в Украiнi видавництво лiтератури для дiтей.

Сьогоднi на нашому вiтчизняному ринку iснують по-справжньому професiйнi видавництва. Цiни на такi видання теж високi, але попит вiд цього не зменшуiться. Тут можна назвати киiвське видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". На ринку книги для дiтей видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" -це ексклюзивнi украiнськi дитячi книжки для читачiв вiд 2 до 102 рокiв (так визначаi читацьку аудиторiю власник видавництва).

Вiдповiдальнiсть за те, чи пригадуватиме теперiшнi молоде поколiння в дорослому вiцi уроки життя, винесенi зi своiх перших книжок, лежить як на сучасному авторовi, так i на видавцевi.

Цензура на Украiнi

Хто принiс цензуру до Украiни? Чому нам заборонялось говорити про те, що хотiлось? Чому нашi люди не могли висловити свою думку про становище в краiнi, а дiти навчались за пiдручниками, якi iм нав'язувала влада?

Дiалектика iдностi i боротьби протилежностей властива для всiх сфер суспiльного життя. З розвитком абсолютизму зароджуiться i мiцнii потяг людностi до демократii. З утвердженням свободи слова i друку в суспiльствi виникаi протистояння i тиск цьому з боку керiвноi верхiвки. Цей тиск набираi таких потворних форм, якою i цензура. Цензура в перекладi з нiмецькоi означаi: контроль влади над засобами масовоi комунiкацii, щоб не допустити чи обмежити поширення небажаноi для неi iнформацii;

2) органи та установи, якi здiйснюють такий нагляд.

Для Украiни вiд самого зародження друкарства цензура була невластивою. Друкарнi були вiльними, козацькi гетьмани на контрольованiй ними територii завжди забезпечували на дiлi свободу друку. У пiдписанiй РЖваном Виговським Гадяцькоi угоди з Польщею спецiально обумовлювалася незалежнiсть украiнського шкiльництва та друкарськоi справи.

Цензура прийшла з Москви, причиною ii запровадження були саме незалежнi нашi друкарськi центри. Ще цар Олексiй Михайлович зробив спробу поставити пiд контроль Киiво-Печерську та Чернiгiвську друкарнi. Петро перший цю полiтику продовжив, пiдпорядкувавши всi вiльнi друкарськi центри цензурi духовноi колегii. Довершила цю насильницьку справу Катерина II, створивши початкову структуру цензурного нагляду. РЖз середини XIX столiття органи контролю переносяться iз центра на мiсця, i в Киiвi вiдкриваiться Комiтет внутрiшньоi цензури, а з другоi половини ХГХ столiття - створюiться вищий цензурний орган Влдля вищого нагляду в моральному i полiтичному планi за духом i спрямованiстю книгодрукуванняВ». У цьому, власне, i полягала основна робота цензурних установ. Без дозволу цензури не могла випускатися друкована продукцiя: цензура стала основою тодiшньоi iнформацiйноi полiтики. Бiльшовики до фiлiгранностi удосконалили систему полiтичного нагляду за лояльнiстю до режиму тиражованоi чи мовленоi iнформацii. Вони, заборонивши опозицiйнi партii i пресу ще 1918 року, над усiiю iншою друкарською продукцiiю встановили жорстку цензуру. Щоправда, саме слово ВлцензураВ» не вживалося, оскiльки створений згодом Радянський Союз подавався свiтовiй громадськостi як чи не найдемократичнiша держава. Тимчасом було побудовану чiтку цензурну вертикаль, яка мала назву установ з охорони державних таiмниць у пресi. Починаючи з обласних центрiв у кожнiй друкарнi чи комбiнатi друку були посадженi цензори, що називалися редакторами, якi ще до друку перечитували кожен рядок майбутнiх газети, журналу, брошури чи книги: чи немаi, бува, у них крамоли. Ще неправленi газетнi полоси подавалися водночас коректорам i названим ВлредакторамВ». Якщо не було втручання цензора, на полосi ставився штамп Влдозволено до друкуВ», пiдкрiплений його пiдписом. Без цього полiграфiсти не мали права поставити полоси в друкарську машину для тиражування.

У районах роль цензора покладалася на редактора мiсцевоi газети. Тут обходилося без штампа - досить було редакторського пiдпису. Але вся районна преса контролювалася обласною установою - так званим Обллiтом, - де перiодично робили огляди газет i оговорювали iхню дiяльнiсть на предмет Влцензурноi цнотливостiВ» на спецiальних нарадах редакторiв. Кожному редактору друкованого видання, як i кожному цензору, видавалася секретна книга (до речi, росiйськомовна), так званий ВлПерелiк вiдомостей, заборонених у вiдкритiй пресiВ». Назва говорить сама за себе - це регламентацiя всього того, на що накладалося табу. Цей ВлПерелiкВ» систематично доповнювався все новими i новими положеннями, якi акуратно доклеювалися до сторiнок книги.

Видавництва аграрних ВНЗ

Дидактичне забезпечення навчального процесу в аграрних ВНЗ i нинi чи не найголовнiшим завданням системи аграрноi освiти Украiни. Адже в жоднiй галузi виробництва нашоi держави не вiдбулося таких радикальних змiн, як в агропромисловому комплексi, де разом iз змiною форм власностi докорiнно змiнились органiзацiя i технологiя виробництва, система машин, система технiчного сервiсу. Всi цi змiни та iх наслiдки повиннi знайти своi вiдображення в системi пiдготовки фахiвцiв для агропромислового виробництва, i в першу чергу в пiдручниках, навчальних посiбниках, плакатах, комп'ютерних програмах, тобто у всiй системi дидактичного забезпечення навчального процесу.

Департаментом кадровоi полiтики, аграрноi освiти та науки за останнiй час вжито значних заходiв для вирiшення цiii важливоi проблеми. Це i створення Науково-методичного центру аграрноi освiти та спецiалiзованого видавництва "Аграрна освiта", щорiчне проведення конкурсiв на кращий пiдручник та навчальний посiбник, створення спецiальноi ради з планування видавництва навчальноi лiтератури, видання довiдникiв з матерiально-технiчного i дидактичного забезпечення дисциплiн циклу професiйноi та практичноi пiдготовки. Започатковано видання кодопосiбникiв та посiбникiв на електронних носiях iнформацii (з профiлюючих навчальних дисциплiн) а також методичних посiбникiв для iх пiдготовки тощо.

Значну роботу в цьому напрямi проводять безпосередньо у навчальних закладах. Практично у всiх аграрних ВНЗ i видавничi центри, що забезпечують першочерговi потреби студентiв та викладачiв у навчальнiй лiтературi. Якраз завдяки iнiцiативi керiвникiв навчальних закладiв, активнiй працi iх науково-педагогiчних колективiв i пiдтримуiться сьогоднi задовiльний рiвень методичного забезпечення навчального процесу.

Щорiчно Наукметодцентром проводиться експертиза 50-70 рукописiв щодо надання iм грифа пiдручника чи навчального посiбника для ВНЗ II-IV рiвнiв акредитацii. Як правило, переважна iх частина отримуi позитивну експертну оцiнку, iм надаiться вiдповiдний гриф Мiнагрополiтики Украiни i дозвiл на видання певним тиражем, який забезпечив би як потреби навчального закладу, так i можливiсть широкоi апробацii для подальшого вiдбору i видання для всiх аграрних навчальних закладiв Украiни.

На жаль, не завжди виконуiться рекомендацiя Департаменту кадровоi полiтики, аграрноi освiти та науки Мiнагрополiтики Украiни про апробацiю видань в iнших аграрних навчальних закладах та надання хоча б одного-двох примiрникiв виданоi навчальноi лiтератури довiдково-iнформацiйному фонду Науково-методичного центру. А це необхiдно також для облiку пiд час визначення рейтингу ВНЗ.

Зараз питання здебiльшого полягаi не в кiлькостi, а в якостi видань, iх науковому рiвнi, вiдповiдностi змiсту сучасним вимогам. Вказанi вимоги, принцип забезпечення вищих навчальних закладiв навчальною лiтературою та порядок надання грифа навчальним виданням регламентуi спецiальний "Порядок надання навчальнiй лiтературi, засобам навчання i навчальному обладнанню грифiв та свiдоцтв Мiнiстерства освiти i науки Украiни", затверджене наказом Мiнiстерства освiти i науки вiд 07.06. 2001 р. № 440. Цей документ визначаi систему органiзацiйноi та науково-методичноi роботи Мiнiстерства освiти i науки Украiни щодо оцiнки науково-методичного рiвня видань, засобiв навчання i навчального обладнання, а також офiцiйного пiдтвердження доцiльностi iх використання у навчально-виховному процесi в навчальних закладах Украiни.

Як показуi аналiз, переважна бiльшiсть пропонованих рукописiв, що надходять з аграрних ВНЗ головним чином вiдповiдають критерiям вказаного документа. Враховуючи це, Мiнiстерство освiти i науки вважаi доцiльним i можливим делегувати Мiнiстерству аграрноi полiтики Украiни право надання вiдповiдного грифа навчальнiй лiтературi з дисциплiн професiйноi та практичноi пiдготовки.

Зрозумiло, що участь i ВНЗ, i науково-педагогiчних працiвникiв у виданнi навчальних посiбникiв i пiдручникiв повиннi враховуватися пiд час визначення рейтингу всiх учасникiв цього творчого процесу. Тим бiльша роль i тим бiльша вiдповiдальнiсть на них покладаються.

Форма, структура, iлюстративне забезпечення рiзних видiв навчальноi лiтератури вiдпрацьовувалися десятирiччями i не i нинi чимось невiдомим чи новим. Проте, часто окремi автори чи авторськi колективи недостатньо опрацьовують та враховують попереднiй досвiд своiх колег у створеннi навчальноi лiтератури, а iнодi просто його iгнорують. РЖнодi бажання будь-що видати, м'яко кажучи, не зовсiм опрацьований рукопис переважаi над почуттям професiйноi вiдповiдальностi.

Те ж саме можна закинути i рецензентам, якi часто досить поверхнево аналiзують рукопис, або не i фахiвцями у сферi, про яку йдеться у посiбнику. Все це гальмуi час експертизи рукописiв, спричиняi необхiднiсть iх повернення, а iнодi й вiдмови у наданнi вiдповiдного грифа.

Отже, зараз дуже необхiдне вiдповiдальне ставлення до якостi рукописiв, що пропонуються для надання вiдповiдного грифа. Адже навчальна лiтература i важливою складовою навчального процесу, що забезпечуi рiвень професiйноi компетенцii наших фахiвцiв.

Спецiалiзованi видавництва

Видавництво "Свiт"

Назву "Свiт" видавництво при Львiвському унiверситетi отримало наприкiнцi 1989 року. Це був час, коли Украiна торувала дорогу до незалежностi. Постановою уряду видавниче об'iднання "Вища школа", до складу якого входило видавництво при ЛДУ, було подiлено на чотири самостiйнi видавництва: власне, "Вищу школу" та "Либiдь" у Киiвi, "Основу" в Харковi та "Свiт" у Львовi.

Виникнувши в 1946 роцi як видавнича група Львiвського унiверситету, "Свiт" у наш час став видавництвом, яке вважаiться одним iз лiдерiв украiнського книговидання. За роки незалежностi ним випущено понад 700 найменувань книг, загальним тиражем 11 млн. 759 тис. примiрникiв. У 1994 роцi тематичнi напрями дiяльностi видавництва знову розширились: рiшенням Держкомвидаву Украiни "Свiту" були переданi три редакцii видавництва "Освiта" з випуску шкiльних пiдручникiв мовами нацiональних меншин. Це було своiрiдним визнанням ролi й мiсця видавництва в системi освiтянського книговидання. Упродовж короткого часу свiтiвцi зумiли опанувати нову для себе специфiку пiдготовки i випуску навчальноi лiтератури для загальноосвiтньоi школи, збагачуючи нацiональну освiту Украiни щорiчним випуском кiлькох десяткiв найменувань польською, румунською та угорською мовами.

Щороку "Свiт" видруковуi майже 100 найменувань книг найрiзноманiтнiшоi тематики загальним тиражем понад 1 млн. примiрникiв. За останнi десять рокiв вийшло 805 видань загальним тиражем понад 12 млн. примiрникiв.

Державне спецiалiзоване видавництво "Освiта"

(до 1991 р. - "Радянська школа") тАФ одне з найбiльших i найпотужнiших видавництв Украiни. Засноване у груднi 1920 року.

Понад 85 рокiв здiйснюi випуск навчальноi лiтератури для середнiх закладiв освiти всiх типiв, а також для спецiальних шкiл, де навчаються дiти з особливими потребами. Загальний наклад видань "Освiти" за роки дiяльностi перевищуi 2,5 млрд. примiрникiв.

Нинi "Освiта" пропонуi близько 400 назв навчально-методичноi лiтератури для 1-11 класiв.

Усi видання "Освiти" затвердженi Мiнiстерством освiти i науки Украiни, мають вiдповiднi грифи.

Видавництво "Навчальна книга - Богдан"

Видавництво уже понад 10 рокiв працюi над забезпеченням потреб нацiональноi школи i вузу у навчальнiй лiтературi, створюючи новi оригiнальнi пiдручники, словники, методичнi посiбники, довiдники та енциклопедичнi видання, що вiдповiдають сучасним свiтовим та державним стандартам. Крiм того, видавництво друкуi дитячу та художню лiтературу, перекладенi твори вiдомих свiтових письменникiв.

Промислово - торговельна фiрма "Просвiта"

Промислово-торговельна фiрма ВлПросвiтаВ» була заснована 13 серпня 1990 року як одне з перших приватних пiдприiмств, сьогоднi ПТФ "Просвiта" займаi рiвноправне мiсце серед найвiдомiших видавництв Украiни.

За час свого iснування видавництво випустило в свiт понад 50 рiзноманiтних видань, сумарним тиражем до 6-ти мiльйонiв примiрникiв, серед яких пiдручники та навчальнi посiбники, робочi зошити, книжки для дiтей дошкiльного вiку, поезiя украiнських авторiв, посiбники для вищих навчальних закладiв, листiвки, буклети, науково-популярнi видання, художнi твори.

Видавництво успiшно спiвпрацювало з програмою ВлТрансформацiя гуманiтарноi освiтиВ» фонду Джоржа Сороса (5 назв випущено на замовлення цiii органiзацii). РД активним членом Украiнськоi асоцiацii видавцiв та книгорозповсюджувачiв.

Видавнича фiрма "Афiша"

Фiрма "Афiша" створена у 1994 роцi. З 1997 р. органiзацiя починаi видавничу та книго-торговельну дiяльнiсть.

Основнi напрямки видавничоi дiяльностi ВФ "Афiша":

дитяча лiтература;

навчальна лiтература для вищих навчальних закладiв;

навчальна, методична та довiдкова лiтература для загальноосвiтнiх шкiл;

науково-популярна та краiзнавча лiтература.

Серед авторiв пiдручникiв та навчальних посiбникiв для ВУЗiв вченi та педагоги Нацiонального технiчного унiверситету Украiни "Киiвський полiтехнiчний iнститут", Львiвського нацiонального унiверситету iм. РЖвана Франка, Нацiонального унiверситету "Львiвська полiтехнiка", Украiнськоi академii друкарства (м. Львiв), Технологiчного унiверситету Подiлля (м. Хмельницький), Львiвського державного медичного унiверситету iм. Данила Галицького, Украiнського державного лiсотехнiчного унiверситету (м. Львiв), спецi алiсти-практики з Киiва, Харкова, Львова, Хмельницького, Луганська. Усi навчальна лiтература для для вищих навчальних закладiв маi грифи Мiнiстерства освiти на науки Украiни.

Видавництво робить усе можливе, щоб видання були зручними, вiдповiдали дiючим санiтарно-гiгiiнiчним вимогам, а також мали доступну цiну.

На жаль, видавництво книги в Украiнi обходиться дуже дорого через великi податки. Основною причиною цього i недосконала законодавча база. В Росii, наприклад, видати книгу набагато вигiднiше, тому що скасованi податки на ii видання. Якби Верховна Рада Украiни прийняла Закон, що скасовував би податки для украiнських видань, то вiд цього виграв би весь украiнський народ. Але покищо це тiльки мрii.

Видавниче пiдприiмство ВлЮнiверсВ»

ТОВ "Видавниче пiдприiмство "ЮНРЖВЕРС" було засноване часописом "Всесвiт" 1991 року.

Основне завдання видавництва "ЮНРЖВЕРС" - це видання iноземноi лiтератури (художньоi, науковоi, навчальноi тощо), хоча видавництво не цураiться видавати твори й украiнських вiтчизняних письменникiв та науковцiв.

За останнi роки довкола видавництва гуртуються кращi перекладачi Украiни такi як: Григорiй Фiлiпчук, Анатоль Перепадя, РДвгенiя Горева, Вiктор Шовкун, Михайло Москаленко, Олександр Мокровольський, Петро Таращук. Залучаються i молодi перспективнi перекладачi.
Якщо кинути погляд в iсторiю видавництва то побачимо, що активно воно почало працювати лише з 1996 року. Видавництво очолили директор Андрiй Савчук та головний редактор Олег Жупанський. За цей час "ЮНРЖВЕРС" видав близько 150 назв. У 2000 роцi видавництво започаткувало серiю "Лауреати Нобелiвськоi премii".

ТОВ ВлЦентр навчальноi лiтературиВ»

ТОВ ВлЦентр навчальноi лiтературиВ» - найбiльша книготоргiвельна та видавнича компанiя в Украiнi, що спецiалiзуiться на виданнi та продажу рiзноплановоi навчальноi та довiдковоi лiтератури. Компанiя працюi на ринку вже шiсть рокiв та постiйно вдосконалюi роботу з клiiнтами, що виражаiться в нових методах донесення книги споживачу, у вдосконаленнi процесу доставки та виконаннi найвибагливiших замовлень. В нашому видавництвi виходить друком 15-20 нових книг в мiсяць.

Компанiя працюi з широким асортиментом лiтератури майже всiх найбiльших видавництв Украiни, i за рахунок книгообмiну може пропонувати видавничi цiни споживачам.

Першi пiдручники з УКРАРЗНСЬКОРЗ лiтератури:

передумови i час створення

Змiстовi параметри пiдручника лiтератури, одного з найголовнiших засобiв навчання, глибоко закорiненi у досягнення методики лiтератури, в ii можливостi вчасно i адекватно вiдповiдати на запити суспiльства в галузi освiти. Лiтература як предмет вивчення, а разом з нею i навчальна книжка, пройшли два основних етапи свого розвитку: спочатку як iнтегрована словеснiсть (граматика, поетика, дiалектика тощо), пiзнiше, з середини ХРЖХ ст., як окремий шкiльний i вузiвський предмет.

Якщо головним завданням словесностi до ХРЖХ ст. було формування грамотного i вправного у складаннi текстiв рiзного характеру i навiть лiтературних творiв учня чи спудея, то лiтература як шкiльний предмет спрямована перш за все на засвоiння школярами естетичних, художнiх i морально-етичних багатств р i д н о г о уснопоетичного i художнього слова та на формування в учнiв рiзноманiтних умiнь i навичок звтАЩязного мовлення. Осердям цього навчального предмета у кiнцi першоi пол. ХРЖХ ст. стаi розбiр, аналiз художнього твору. У звтАЩязку з цим постаi нова галузь педагогiчноi науки тАФ методика лiтератури.

Ця тенденцiя розвитку навчальноi дисциплiни вiдбилася i на змiстi пiдручникiв з лiтератури у ХРЖХ i ХХ ст., протягом яких навчальна книжка проходить складнi етапи свого становлення i розвитку, повтАЩязанi з iсторiiю нацiональноi культури i лiтератури, нацiональноi школи, з визвольною боротьбою украiнського народу, пошуками i вiдстоюванням нацiональноi iдеi, державностi, захисту своii украiнськоi iдентичностi за межами Украiни тАФ в дiаспорi.

Сьогоднi перед освiтою стоiть гостра проблема нового пiдручника з лiтератури, який би був позбавлений недолiкiв радянськоi епохи та увiбрав у себе найкращi здобутки вiтчизняноi i зарубiжноi методики конструювання альтернативноi навчальноi книжки.

Сучасний пiдручник з лiтератури i результатом розвитку педагогiчних i лiтературних процесiв, вiн не тiльки подаi адаптованi для учнiв знання, але й пропонуi науково-методично виваженi шляхи iхнього засвоiння. У системi освiти пiдручник реалiзуi змiст навчання i дiяльнiсть учителя й учнiв.

Сучасний пiдручник з лiтератури вiдповiдаi двом типам програм з лiтератури: для середнiх класiв тАФ це лiтературне читання, i для старших тАФ вивчення курсу iсторii лiтератури. Пiдручник для середнiх класiв мiстить у собi, крiм iсторико-теоретичного матерiалу, художнi тексти для вивчення. У пiдручниках для старших класiв учням пропонуiться iсторичний, теоретичний та довiдково-лiтературний матерiал, а художнi тексти подаються у посiбнику-хрестоматii. Вузiвськi пiдручники з лiтератури зорiiнтованi на широкий iсторично-теоретичний матерiал, який за формою викладу максимально наближаiться до структ

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского