Аналiз та способи пiдвищення конкурентоспроможностi товарiв на внутрiшньому та зовнiшньому ринках (на даних пiдприiмства ресторану "Тернопiль" готельного комплексу "Тернопiль-готель" м. Тернополя)

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1 КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНРЖСТЬ: СУТНРЖСТЬ, ПРОБЛЕМИ, МЕХАНРЖЗМИ РЕАЛРЖЗАЦРЖРЗ

1.1. Взаiмозв'язок менеджменту i маркетингу, iх вплив на ринок

1.2. Вихiд на свiтовий ринок

1.3. Мiжнародна конкурентоспроможнiсть краiни: поняття, основнi складовi та джерела

1.4. Нацiональне регулювання зовнiшньоi торгiвлi як механiзм забезпечення конкурентоспроможностi

РОЗДРЖЛ 2. ДОСЛРЖДЖЕННЯ ВНУТРРЖШНЬОГО ТА ЗОВНРЖШНЬОГО РИНКУ РЕСТОРАНУ тАЮТЕРНОПРЖЛЬтАЭ

2.1 Характеристика об'iкту дослiдження

2.2 Характеристика органiзацiйно-управлiнськоi системи пiдприiмства громадського харчування

2.3 Аналiз та оцiнка органiзацiйно-технiчного i технологiчного рiвня торгово-виробничоi системи ресторану тАЮТернопiль"

2.4 Характеристика асортименту продукцii та послуг пiдприiмства громадського харчування

2.5 Управлiння якiстю продукцii та послуг у ресторанi тАЮТернопiль"

2.6 Аналiз структурно-технологiчноi схеми виробничого процесу та оцiнка органiзацiйно-технiчного рiвня виробництва

2.7 Аналiз процесу обслуговування в пiдприiмствi громадського харчування

2.8 Оцiнка ефективностi використання ресурсiв ресторану тАЮТернопiль" та його пiдроздiлiв

2.9 Аналiз структури товарообороту, продукцii власного виробництва та послуг

2.2.1 Основнi фонди ресторану тАЮТернопiль" та iх використання

2.2.2 Аналiз використання трудових ресурсiв (персоналу) пiдприiмства громадського харчування

2.2.3 Аналiз витрат на виробництво, реалiзацiю та органiзацiю споживання в ресторанi тАЮТернопiль"

2.2.4 Собiвартiсть продукцii та послуг пiдприiмства громадського харчування

2.2.5 Оцiнка результативностi роботи ресторану тАЮТернопiльтАЭ

2.2.6 Дослiдження регiонального ринку продукцii та послуг громадського харчування

2.2.7 Виявляння платоспроможного попиту на продукцiю та послуги ресторану тАЮТернопiль" та оцiнки iх якостi 66

2.2.8 Аналiз конкурентного середовища пiдприiмства громадського харчування

2.2.9 Визначення мiсця ресторану тАЮТернопiль" на ринку товарiв i послуг громадського харчування

2.3.1 Вплив макросередовища на дiяльнiсть ресторану тАЮТернопiльтАЭ

РОЗДРЖЛ 3 СТРАТЕГРЖЯ ПРЖДВИЩЕННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТРЖ ПРЖДПРИРДМСТВА ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ

3.1 Стратегiя пiдвищення конкурентоспроможностi ресторану тАЮТернопiль"

3.2 Визначення асортименту продукцii та послуг на основi вивчення потреб споживачiв

3.3 Удосконалення способiв технологiчноi обробки сировини

3.4 Створення комплексноi системи управлiння якiстю продукцii, послугами i працею персоналу ресторану тАЮТернопiль"

3.5 Прогнозування конкурентоспроможностi пiдприiмства громадського харчування

3.7 Визначення витрат виробництва i обiгу

ВИСНОВКИ РЖ ПРОПОЗИЦРЖРЗ

ПЕРЕЛРЖК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТКИ

АНТОНАЦРЖЯ

ВСТУП

Дослiдження ринку - це знаряддя. Як будь-яке iнше знаряддя, воно допомагаi краще виконувати роботу. В пiдприiмницькiй дiяльностi iх мета допомагати приймати найкращi рiшення. Нерiдко здiйснення пiдприiмницького задуму без маркетингових дослiджень буваi успiшним. У таких випадках керуються iнтуiцiiю, внутрiшнiм голосом чи просто розраховують на щасливий випадок. Це один з можливих способiв пiдприiмницькоi дiяльностi, але далеко не найкращий. Вас хвалитимуть за вдалi рiшення, доки справи йдуть добре, але ситуацiя може змiнитися.

Клайва Синклера вважали зразковим пiдприiмцем, доки його компанiя процвiтала. Коли ж вiн зiткнувся з проблемами збуту електромобiлiв та комп'ютерiв, експерти звинуватили Його в тому, що не було здiйснене дослiдження ринку. РЖ вони мали рацiю, принаймнi частково. Перед Клайвом Синклером стояло одне з найважчих завдань - прогнозувати поведiнку людей у цiлком незвичнiй для них ситуацii. У прогнозi вiн поклався на власнi припущення - i помилився. Пiсля ретроспективного аналiзу з'ясувалось, що його iдея електромобiля з вiдкритим верхом, максимальною швидкiстю 24 км за годину та малим пробiгом без до зарядки мала малi шанси на успiх. Додайте до цього вихiд з цим автомобiлем на ринок серед зими та труднощi iз забезпеченням якостi, i ви зрозумiiте причину провалу.

Об'iкт дослiдження - ресторан тАЮТернопiль" ТОВ тАЮТернопiль -готель".

Предмет дослiдження - аналiз та способи пiдвищення конкурентоспроможностi товарiв на внутрiшньому та зовнiшньому ринках.

Мета дослiджень ринку - знизити ризик у прийняттi дiлових рiшень. Самi вони не дають iх готовими, але забезпечують найкращi можливостi, щоб обрати правильний спосiб дiй. При професiйному пiдходi до прийняття рiшень важливу роль вiдiграi iнформацiя. Вона дозволяi визначити життiздатнiсть iдеi та радить, як зробити вдалий вибiр.

Як згадувалося, дослiдження ринку вiдiграють важливу роль у професiйному прийняттi рiшень - сьогоднi бiльше, нiж будь-коли в минулому. Змiни вiдбуваються блискавично. Продукцiя виходить на ринок швидше, нiж колись, i так само швидко виходить з моди. У 1950-х роках кiлькiсть та асортимент товарiв i матерiалiв були настiльки обмеженими, що продавцi займалися не стiльки iх продажем, скiльки розподiлом мiж клiiнтами. Конкуренцiя була рiдкiсним явищем, а якiсть часто незадовiльною.

У 1970-х та 1980-х роках економiчний рiст сповiльнився. Перше пiдвищення цiн на нафту у 1972 роцi (внаслiдок арабо-iзраiльських вiйн) та наступнi пiдвищення в кiнцi 70-х призвели до економiчного спаду в усьому захiдному свiтi. Щоб вижити, компанii були змушенi бiльше уваги спрямовувати на пiдвищення ефективностi, якостi продукцii та задоволення запитiв споживачцi, у цих умовах особливоi ваги набули маркетинговi дослiдження.

РЖснуi три важливi напрямки застосування таких дослiджень у будь-якому пiдприiмствi - вiд одноособового крамаря до мiжнародних корпорацiй.

1. Визначення цiлей. Дослiдження ринку часто використовуються для орiiнтування, 3 iх допомогою можна оцiнити обсяг ринку i на цiй основi встановити завдання щодо розширення пiдприiмства, визначити потенцiйних покупцiв i сформувати план продажу.

2. Вирiшення проблем. Дослiдження ринку можна використовувати як метод аналiзу, щоб показати, чому компанiя не маi прибуткiв, чому вона втрачаi свою частку ринку i що можна зробити, щоб виправити таке становище.

3. Сприяння розвитковi пiдприiмства. Дослiдження ринку показують, чому споживачi вибирають той чи iнший продукт i як здiйснюiться вибiр. Тому iх можна використовувати для визначення стратегii збiльшення продажу, досягнення вигiднiшого рiвня цiн, подолання конкуренцii.

РОЗДРЖЛ 1 КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНРЖСТЬ: СУТНРЖСТЬ, ПРОБЛЕМИ, МЕХАНРЖЗМИ РЕАЛРЖЗАЦРЖРЗ

1.1 Взаiмозв'язок менеджменту i маркетингу, iх вплив на ринок

Оскiльки дiяльнiсть кожного пiдприiмства в умовах ринку визначаiться ринком, то важливою функцiiю менеджменту i органiзацiя системи маркетингу.

Гостра необхiднiсть використання в управлiннi пiдприiмством нового i незвичного для нас iнструменту - маркетингу - одна з iстотних рис формування ринкових вiдносин на рiвнi первинноi ланки економiки. Забезпечення сталих позицiй пiдприiмства в умовах ринку передбачаi, по-перше, вишукування нових ринкових можливостей, тобто виготовлення нових видiв продукцii та послуг, завоювання нових ринкiв, що досягаiться за допомогою маркетингу; по друге, ефективне функцiонування пiдприiмства, що зв'язано з особливим типом ринкового управлiння менеджментом. Таким чином, менеджмент i маркетинг тiсно зв'язанi мiж собою i тiльки в тiснiй взаiмодii можуть забезпечити конкурентоспроможнiсть пiдприiмства з умовах ринковоi економiки.

Поняття тАЮмаркетинг" довгi десятилiття вважалося атрибутом капiталiстичноi економiки. Так було доти, доки пiдприiмствам не доводилося особливо турбуватися про те, що виробляти, де продавати товари, за якою цiною, коли починати випуск нових виробiв та iн. Усi перелiченi питання розв'язувалися в центральних планових i галузевих органах, а пiдприiмству треба було лише найкраще виконати вказанi завдання. РЖ це було зручно: нi для кого нiякого ризику. Однак для того, щоб усi пiдприiмства могли iснувати, доводилося забирати частину доходу у пiдприiмств, що добре працюють, i вiддавати збитковим або малорентабельним. Певною мiрою це зберiгаiться i сьогоднi там, де дii державне замовлення.

Зовсiм iнша справа в умовах ринку, Тут кожне пiдприiмство самостiйно вирiшуi всi питання своii комерцiйноi дiяльностi. Тепер прорахунки неприпустимi. По-перше, iх не можна списати на держплан i мiнiстерство, на допомогу яких не можна розраховувати. По-друге, i це головне, якщо виробляти продукцiю без глибокого знання потреб, вимог ринку, то вона може бути нереалiзованою i за низькою, навiть збитковою цiною. У цьому випадку багатотисячний колектив може залишатися не тiльки без премii, а й без заробiтноi плати.

Отже, в умовах ринку планова робота на пiдприiмствах орiiнтуiться не на доведенi зверху цифри, а на глибоке вивчення ринку, чiтке визначення кола споживачiв, задоволення замовлень яких i найефективнiшим способом забезпечення благополуччя Влколективу. Зазначенi змiни i становлять суть повороту вiд тАЮвиконавського планування" на пiдприiмствi до маркетингу.

Усе це - свiдчення того, що й на пiдприiмствах нашоi краiни маркетингова дiяльнiсть iснуi не перший рiк. А в умовах ринковоi конкуренцii без такоi дiяльностi не зможе обходитися жодне пiдприiмство.

Слiд враховувати широкi можливостi маркетингу в активному впливi на ринок, формуваннi нових потреб, розширеннi ринкiв збуту та iн. У цiй якостi маркетинг виявляiться дуже тiсно зв'язаним з мерчендайзингом, тобто стимулюванням дiяльностi у сферi торгiвлi як способу просування товарiв до споживача. При цьому можуть використовуватися два види маркетингових iнструментiв:

1) Усi види матерiалiв реклами на мiсцi продажу, що передаються виготовлювачем товару збутовiй мережi з метою нагадати покупцю iнформацiю про товар рекламодавця у момент його вибору. Крiм того, рекламодавець вживаi рiзних заходiв для спонукання роздрiбного торговця виставити цi засоби реклами у торговельному примiщеннi. Рiзноманiтний досвiд такоi роботи мають телевiзiйнi пiдприiмства Украiни, насамперед об'iднання тАЮЕлектрон" (м. Львiв).

2) Прийоми спонукання зробити, покупку у виглядi премiй, роздачi дрiбних сувенiрiв (календарi, кульковi ручки та iн.) а фiрмовими знаками, рiзних знижок, безплатноi роздачi рiзних упаковок та iнших предметiв. По сутi, це одна з форм зниження цiн як для покупця, так i для торгiвця з метою утримати споживача в сферi дii виробника.

Зрозумiло, до використання маркетингу пiдприiмство спонукатиме насамперед ринкове середовище i правове забезпечення ринкових вiдносин. Закон Украiни встановлюi самостiйнiсть у плануваннi своii дiяльностi та визначеннi перспектив розвитку, виходячи з попиту на продукцiю, що виготовляiться, роботи i послуги, що передбачаi використання рiзних iнструментiв маркетингу. Звичайно, i склад елементiв маркетингу може бути рiзним для рiзних пiдприiмств. Однак узагальнення господарськоi практики даi змогу видiляти такi ланки процесу управлiння маркетингом:

- аналiз ринкових можливостей: маркетинговi дослiдження, маркетингова iнформацiя, маркетингове середовище, ринки;

- вiдбiр цiльових ринкiв: замiри обсягiв попиту, сегментувався ринку, вибiр цiльових сегментiв, позицiювання товарiв на ринку;

- розробка комплексу маркетингу: розробка товару, встановлена цiн на товари, методи поширення товарiв, стимулювання збуту;

- управлiння маркетингом: стратегiчне планування, органiзацiя, контроль, аналiз результатiв, регулювання.

Маркетингова дiяльнiсть органiчно зв'язана з життiвим циклом товару, тобто сукупнiстю рiзних фаз створення i просування товару на ринку, що перiодично послiдовно повторюються: створення нового товару, впровадження (поява на ринку), зростання (збiльшення обсягiв продажiв i прибуткiв), зрiлiсть, насичення (досягнення пiку i прибутку), спад i вихiд з ринку.

Створення товару супроводжуiться виявленням потенцiйного попиту. На цьому етапi використовуiться так званий розвиваючий маркетинг, що даi можливiсть визначити, який саме товар може задовольнити потреби на якiсно новому рiвнi або в нових галузях споживання.

На стадii впровадження торгiвля звичайно збиткова. Обсяг продажiв невеликий, а маркетинговi витрати, особливо на рекламу, значнi. У цьому випадку використовуiться стимулюючий маркетинг, який включаi пропаганду переваг i якостей нового товару, зниження цiни, полiпшення сервiсу.

Зростання обсягiв продажiв i прибутку i вiдображенням визнання товару покупцем. При цьому можливi рiзнi спiввiдношення попиту i пропозицii. Якщо попит обганяi можливостi виробництва, то виникаi необхiднiсть знизити його, не втрачаючи при цьому споживача. У цьому випадку використовуiться де маркетинг, зв'язаний з тимчасовим пiдвищенням цiн, зменшенням iнтенсивностi реклами та iн.

Етап зрiлостi характеризуiться тим, що бiльшiсть покупцiв не тiльки знаi товар, а й придбала його. Тому темпи зростання продажу падають, хоча обсяг його зростаi. Елементи маркетинговоi дiяльностi за ступенем впливу на обсяг продажу розташовуються в такому порядку: зниження цiни, iнтенсифiкацiя збуту, пiдвищення якостi, вдосконалення сервiсу.

Насичення означаi, стабiлiзацiю обсягiв продажiв, коли, незважаючи на
використання iнструментiв маркетингу, не вдаiться змiцнити позицii фiрми на ринку. Прибуток у даний перiод нерiдко зростаi внаслiдок витрат виробництва освоiноi продукцii. Якщо при цьому можливостi пропозицii та попиту збалансованi, то використовуiться пiдтримуючий маркетинг, який спрямований на утримання позицiй на ринку. Тут важливо не пропустити дii конкурентiв, якi можуть запропонувати споживачу аналогiчнi товари на вигiднiших умовах. Служба маркетингу повинна проводити продуману полiтику цiн, систематично перевiряти доцiльнiсть витрат на маркетинговi операцii.

На етапi насичення можлива ситуацiя, коли попит коливаiться, наприклад, при торгiвлi сезонними товарами, або коли потреба в товарах змiнюiться вiдповiдно до циклiчних спадiв виробництва. У цьому разi використовуiться синхромаркетинг, завданням якого i, по-перше, зведення до мiнiмуму коливань попиту, тобто зменшення максимуму попиту i збiльшення його мiнiмуму за рахунок маркетингових засобiв; по-друге, активний вплив на оперативне регулювання виробництва.

На етапi спаду вiдбуваiться рiзке зменшення обсягу продажiв. Тут важливо визначити, з чим пов'язаний спад: чи справдi завершуiться життiвий цикл товару або ж i невикористанi можливостi. У цьому випадку застосовуiться ремаркетинг, пов'язаний з пожвавленням попиту, яке часом навiть приводить до другого насичення. Можна надати товару властивостей ринковоi новизни. Однак можливостi ремаркетингу обмеженi i треба шукати новий товар.

1.2 Вихiд на свiтовий ринок

Залежно вiд характеру територii ринкiв розрiзняють тАЮвнутрiшнiй" (на нацiональному ринку) i мiжнародний маркетинг. РЖ хоча суть маркетинговоi дiяльностi залишаiться незмiнною, особливостi функцiонування зарубiжних ринкiв i умови роботи на них надають мiжнародному (експортному) маркетингу ряд особливостей, якi слiд враховувати вiтчизняним пiдприiмствам.

По-перше, для успiшноi дiяльностi на зовнiшнiх ринках необхiдно докладати значнiших i цiлеспрямованих зусиль. Зарубiжнi споживачi бiльш вимогливi до якостi, асортименту товарiв, iх сервiсу, реклами та iн. У розвинутих краiнах встановлено бiльш жорсткi стандарти, дiють рiзноманiтнi нормативно правовi акти, що зарегламентують показники експлуатацii устаткування, використання товарiв. Рiч у тому, що в капiталiстичних краiнах здавна iснуi найгострiша конкуренцiя мiж фiрмами, що виробляють однотипнi товари. РЖ для виходу на цi ринки доводиться виробляти ще бiльш якiснi товари.

По-друге, дослiдження зовнiшнiх ринкiв е складнiшим, нiж внутрiшнiх. Адже нашi пiдприiмства не мають за рубежем надiйних джерел маркетинговоi iнформацii, спецiалiзованих фiрм-консультантiв та iнших посередникiв. Це призводить до зниження якостi одержуваноi iнформацii, а в результатi й вироблюванi товари далеко не завжди вiдповiдають попиту зарубiжного споживача, прийнятим в iнших краiнах традицiям, нацiональнiй специфiцi та iн.

По-третi, мiжнародний маркетинг, як правило, вимагаi використання незвичних форм i методiв управлiння, виключно гнучкого i творчого застосування рiзноманiтних пiдходiв до просування товарiв на зарубiжних ринках. Ось лише деякi альтернативнi пiдходи такого роду: пiдтримувати прямi зв'язки iз зарубiжними покупцями або дiяти через агентськi фiрми; вести експорт товарiв чи лiцензiй на право iх виробництва; використовувати лiзинг (здачу товару в оренду) як засiб стимулювання експорту або обмежитися традицiйним продажем товарiв.

До цього слiд додати складностi транспортного забезпечення експортних поставок. Адже мiжнародними договорами встановлено 14 способiв розподiлу обов'язкiв мiж продавцем i покупцем: тАЮфранко-завод", тАЮфранко-перевiзник", тАЮвiльно у вагонi", тАЮвiльно вздовж борту судна" та iн. У кожному з них iснуi свiй особливий порядок розподiлу ризикiв вiдповiдальностi за транспортований вантаж i розрахунки.

РЖснують три основних методи виходу на свiтовий товарний ринок.

Прямий метод пов'язаний з укладанням угод безпосередньо зi споживачем або виробником товару. При цьому здiйснення зовнiшньоторговельних операцiй вiтчизняними пiдприiмствами й органiзацiями йде через власнi зовнiшньоторговельнi фiрми. Такий метод даi можливiсть нашим пiдприiмствам безпосередньо перебувати на ринку, вивчати його особливостi, запити покупцiв, удосконалювати як сам товар, так i форму торгiвлi, сервiсне обслуговування споживачiв. РЖстотним i i зниження витрат маркетинговоi дiяльностi на суму комiсiйноi винагороди посереднику. Зменшуiться ризик i залежнiсть комерцiйних результатiв вiд сумлiнностi посередницькоi органiзацii.

Однак прямий метод виходу на ринок дуже складний i пiд силу далеко не всiм органiзацiям. Адже прямий продаж неможливий без високоi комерцiйноi квалiфiкацii та багатого торговельного досвiду органiзацii, яка його здiйснюi. У противному випадку неякiсна маркетингова робота може звести нанiвець усi зусилля пiдприiмства по створенню конкурентоспроможних виробiв.

Непрямий метод здiйснюiться через таких посередникiв:

- спецiалiзованi зовнiшньоторговельнi об'iднання за договором постачання iз змiною власника товару, за договором комiсii без змiни власника до переходу товару до iноземного здiйснюють багато великих компанiй США, ряд добровiльних фондiв i федеральний уряд.

Цю обставину слiд враховувати при виходi наших пiдприiмств на свiтовi ринки, оскiльки багато керiвникiв зарубiжних фiрм-конкурентiв можуть спиратися на досвiд американського менеджменту.

Стратегiчний менеджмент - це, по сутi, арсенал нових для нас управлiнських iнструментiв, таких як сегментацiя ринку, видiлення стратегiчних зон господарювання, стратегiчних господарських центрiв та багато iнших методiв, якi поки що зовсiм невiдомi нашим керiвникам усiх рiвнiв, але якi вкрай потрiбнi зараз - у перiод побудови соцiально-орiiнтованоi ринковоi економiки на Украiнi.

Насущне питання для всiii нашоi економiки - негайний перехiд вiд систем над централiзованого адмiнiстративно-директивного планування до використання методiв стратегiчного планування на базовому рiвнi, а потiм до стратегiчного управлiння. Ще раз пiдкреслюiмо, що головна роль в успiшному вирiшеннi цих питань належить людям, людському фактору. Тому особливо важливо розкрити так звану людську технологiю розробки стратегiчних рiшень та втiлення iх у життя, тобто систему управлiння через людей як головних рушiiв виробництва.

Перехiд до ринковоi економiки неминуче змусить пiдприiмства зiткнутися з цими новими проблемами, розв'язати якi можливо, використовуючи довгострокову стратегiю розвитку нижнього базового рiвня, розробляючи власну модифiкацiю стратегiчного планування з урахуванням досягнень та помилок зарубiжних фiрм.

Незважаючи на те, що використання методiв стратегiчного менеджменту в украiнськiй економiцi на пiдприiмствах буде мати специфiчний, своiрiдний характер, можна смiливо стверджувати, що вихiд з глибокоi економiчноi кризи й успiх побудови ринковоi економiки в основному залежить вiд повноти освоiння й ефективного застосування досягнень i положень свiтовоi теорii та практики менеджменту i, в першу чергу, стратегiчного менеджменту.

Свiтова iсторiя розвитку пiдприiмництва нараховуi кiлька глобальних цiлей i завдань, якi перiодично, поетапно змiнювалися пiсля свого розв'язання. З ними змiнювались i теоретичнi концепцii управлiння пiдприiмництвом у цiлому.

Так, на початкових етапах розвитку сучасних свiтових продуктивних сил в епоху становлення капiталiзму вся енергiя пiдприiмцiв (незалежно вiд нацiональних ознак) була спрямована на створення новоi технологii виробництва, за допомогою якоi можна було збiльшити випуск i обсяги вiдповiдних масштабiв збуту продукцii та захопити на якийсь час вiдповiдний сектор i сегмент ринку, а через нарощування масштабiв виробництва отримувати все бiльшу масу прибуткiв для продовження накопичення капiталу.

На початку XX столiття майже всюди основнi цiлi i завдання пiдприiмцiв iстотно змiнилися. Прiоритетнi завдання вже полягали в тому, щоб розробити та вдосконалити механiзм масового виробництва, зменшити витрати, знизити собiвартiсть продукцii, домiгшись при цьому збiльшення питомого прибутку, рентабельностi та конкурентноздатностi. Успiх пiдприiмству в нових умовах гарантувала низька цiна на продукцiю та зростаюча кiлькiсть реалiзованих товарiв i все бiльша маса прибутку.

1.3 Мiжнародна конкурентоспроможнiсть краiни: поняття, основнi складовi та джерела

Розвиток свiтовоi економiки в XX ст. супроводжувався посиленням мiжнародноi конкуренцii. Великi конкуруючi фiрми (транснацiональнi компанii -ТНК), а через них - краiни iх базування, здiйснюють по-справжньому глобальну стратегiю: реалiзують свою продукцiю в усьому свiтi, отримують матерiали та комплектуючi з усього свiту, розмiщують виробництво в багатьох краiнах з метою економii. Водночас iстотних змiн зазнали форми i методи конкурентноi боротьби - вiдбувся перехiд вiд вiльноi до переважно монополiстичноi та олiгополiстичноi конкуренцii, тАЮцентр ваги" пересунувся вiд цiновоi до нецiновоi конкуренцii. Разом iз полiтикою iнтенсивного впровадження у виробництво рiзноманiтних нововведень та винаходiв головними iнструментами протистояння стали якiсть товару або послуги. Цi обставини призвели до загострення конкурентноi боротьби на всiх рiвнях економiчноi системи, вивели на перший план проблеми конкурентоспроможностi як на макро, так i на мiкроекономiчному рiвнях. У вiдповiдь на вимоги часу уряди США, Японii, Нiмеччини, Великобританii та Францii - краiн, що входять до технологiчного ядра свiтовоi спiльноти, - вживають дiiвих заходiв з метою утворення та утримання конкурентних переваг.

Це вiдбуваiться насамперед за рахунок складових економiчноi полiтики, завдяки яким вдаiться пiдтримувати конкурентоспроможнiсть, по-перше, нацiональноi економiки в цiлому, а по-друге тАФ в окремих секторах економiки шляхом прямоi чи опосередкованоi пiдтримки та стимулювання товаровиробникiв з метою збереження або вiдновлення iхнiх конкурентних переваг. Особливою ознакою часу було й те, що уряди краiн всупереч загальнiй iдеологii вiльноi торгiвлi досить часто приймали рiшення про надання тiii чи iншоi пiдтримки нацiональним виробникам продукцii та послуг. Тому на практицi iдеологiя вiльноi торгiвлi та досконалоi конкуренцii нерiдко стаi жертвою протекцiонiзму.

Особливий iнтерес стосовно пiдтримки конкурентоспроможностi привертають дii США, якi за ii рiвнем тривалий час посiдали перше мiсце у свiтi. У 1988 р. Конгрес США прийняв тАЮЗакон про торгiвлю та конкурентоспрожнiсть", iз введенням якого розпочався сучасний етап технологiчноi полiтики США. Для виконання цього закону при президентi була створена постiйно дiюча Рада з конкурентоспроможностi, при Мiнiстерствi торгiвлi - Адмiнiстрацiя з технологiй, Комерцiйна служба й рiзнi управлiння. Для пiдвищення нацiональноi конкурентоспроможностi адмiнiстрацiя Б. Клiнтона в 1993 р. прийняла програму тАЮТехнологii для економiчного зростання Америки: новий курс на створення економiчноi могутностi", а в 1994 р тАФ тАЮСтратегiю нацiональноi безпеки США", в якiй перший iз семи роздiлiв було присвячено пiдвищенню конкурентоспроможностi.

З 1999 р. проблемам пiдвищення конкурентоспроможностi на вищому рiвнi управлiння стали придiляти увагу i в Росii. У Щорiчному посланнi Президента Росiйськоi Федератi Б. РДльцина тАЮРосiя на рубежi епох" було вiдзначено, що головною iдеiю входження Росii у XXI ст. маi стати пiдвищення конкурентоспроможностi краiни, а всi дii керiвних установ, полiтикiв i посадовцiв мають оцiнюватися за iдиним критерiiм - змiцнення конкурентоспроможностi Росii. РЖдея пiдвищення конкурентоспроможностi держави була включена також у тАЮКонцепцiю нацiональноi безпеки Росiйськоi Федерацii" в редакцii вiд 10 сiчня 2000р.

У Посланнi Президента Украiни Леонiда Кучми до Верховноi Ради тАЮУкраiна поступ у XXI столiття. Стратегiя економiчноi тa соцiальноi полiтики на 2000-2004 pp." IV роздiл присвячено пiдвищенню конкурентоспроможностi нацiональноi економiки. Зокрема наголошуiться, що для Украiни iснуi лише один шлях довгострокового стабiльного зростання - розширення внутрiшнього ринку та змiцнення конкурентоспроможностi нацiональноi економiки, ii окремих виробництв та галузей. тАЮЦе завдання, - наголошував Президент Украiни - маi реалiзуватися через нову стратегiю промислово-iнновацiйноi полiтики запровадження надiйноi системи енергозабезпечення та енергозбереження та перетворення АПК в лiдируючий спектр економiки, утвердження економiки Украiни як транзитноi держави, розвиток iнформативних систем".

Подальший розвиток i конкретизацiю положення про змiцненаВ» конкурентоспроможностi вiтчизняноi економiки отримали у Посланнях до Верховноi Ради тАЮПро внутрiшнi i зовнiшнi становище Украiни у 2001 роцi" та тАЮПро внутрiшнi i зовнiшнi становище Украiни у 2002 роцi". Зокрема, у Посланнi-2001 привертаiться увага до дотримання мiжнародних стандартiв якостi для пiдвищення конкурентоспроможностi украiнськоi продукцii, а у Посланнi-2002 вiдзначаiться факт зростання цiновоi конкурентоспроможностi Украiни вiдносно 18 краiн - основних зовнiшньоекономiчних партнерiв нашоi держави. В цьому ж документi наголошуiться на тому, що пiдготовка Украiни до вступу у COT та дiяльнiсть ii як члена цiii органiзацii мають сприяти реалiзацii низки стратегiчних завдань макроекономiчного характеру, в тому числi забезпеченню реалiзацii факторних переваг Украiни, ii iнфраструктурного, людського, iнновацiйного, матерiально-ресурсного потенцiалу та пiдвищенню на цiй основi конкурентоспроможностi нацiональноi економiки.

Отже, в сучасному свiтi як в ринкове розвинутих краiнах, так i в краiнах з перехiдною економiкою придiляiться неабияка увага використанню адекват них заходiв з метою пiдтримки та розвитку конкурентних переваг. Все це мотивуi розробку теоретичних засад конкурентоспроможностi i складових економiчноi полiтики, якi ii забезпечують.

У зарубiжнiй лiтературi поняття конкурентоспроможностi маi рiзнi iнтерпретацii, принаймнi з чотирьох причин. Насамперед, як вважають Д. Репкiн i Дж. Стренд, першою з причин i лiнгвiстична неоднозначнiсть цього поняття. Так, найбiльш вiдома й авторитетна сучасна праця з проблем мiжнародноi конкурентоспроможностi тАЮThe Competitive Advantage of Nations" M. Портера, що видана в США у 1990 рВ», всього через три роки з'явилася у Москвi пiд назвою тАЮМеждународная конкуренцiя". Проте, враховуючи, що competitive advantage перекладаiться з англiйськоi i як тАЮконкурентна перевагатАЭ i як тАЮконкурентоспроможнiстьтАЭ, назву вказаноi працi можна було б перекласти i як тАЮКонкурентнi переваги краiнi як тАЮНацiональнi конкурентнi перевагитАЭ i як тАЮконкурентоспроможнiсть нацiйтАЭ. РЖнакше кажучи, англiйська мова фактично ототожнюi або робить дуже близькими за змiстом такi поняття, як тАЮконкурентнi перевагитАЭ i тАЮконкурентоспроможнiстьтАЭ. Аналогiчно прикметник competitive перекладаiться з англiйськоi i як тАЮконкурентнийтАЭ , i як конкурентноспроможнийтАЭ.

Друга причина вiдмiнностей теоретичних iнтерпретацiй полягаi в тому, що поняття конкурентоспроможностi аналiзуiться залежно вiд економiчного об'iкта, до якого воно застосовуiться. тАЮКонкурентоспроможнiсть, - вiдзначаi В. Андрiанов, - багатопланова економiчна категорiя, яку можна розглядати на кiлькох рiвнях. Це конкурентоспроможнiсть товарiв, товаровиробникiв, галузей, краiни. Мiж всiма цими рiвнями iснуi тiсний взаiмозв'язок: адже конкурентоспроможнiсть краiни й галузi в кiнцевому рахунку залежать вiд здатностi конкретних виробникiв випускати конкурентоспроможнi товари". Критерii, характеристики та фактори динамiки конкурентоспроможностi на рiвнi пiдприiмства, галузi чи нацiональноi економiки, безумовно, мають свою специфiку. Найбiльш повно пiддаiться осмисленню поняття конкурентоспроможностi на рiвнi пiдприiмства. Звичайно, конкурентоспроможним вважаiться пiдприiмство, яке, здiйснюючи свою дiяльнiсть в умовах вiдкритих ринкiв, здатне тривалий час залишатися прибутковим. Поняття конкурентоспроможностi на макрорiвнi вiдбиваi насамперед сприятливi позицii нацiональноi економiки в системi мiжнародних вiдносин, головним чином у сферi мiжнародноi торгiвлi, i водночас ii здатнiсть змiцнювати цi позицii. Це головний, але не iдиний аспект поняття нацiональноi конкурентоспроможностi. Зарубiжнi дослiдники також додають, що краiну можна квалiфiкувати як конкурентоспроможну, якщо вона до того ж здатна нарощувати темпи економiчного зростання, збiльшувати зайнятiсть та реальнi доходи громадян.

Третя причина рiзного тлумачення конкурентоспроможностi полягаi в тому, що, як вважаi В.Попов, основнi течii сучасноi захiдноi економiчноi думки iстотно вiдрiзняються в пiдходах до причин i джерел пiдвищення (зниження) конкурентоспроможностi. Так монетаристський пiдхiд, який користуiться найбiльшою пiдтримкою в академiчних колах, виходить з ланцюжка причинно-наслiдкових звтАЩязкiв тАЮдефiцит державного бюджету - пiдвищення вiдсоткових ставок приплив iноземного капiталу - пiдвищення курсу нацiональноi валюти тАУ зниження конкурентоспроможностi". На переконання монетаристiв (М. Фрiдмен, М. Фелдетайн, ДЖ, Тобiн та iн.), такий за все показуi тi фундаментальнi залежностi, якi покладено в основу зрушень у зовнiшньоекономiчному становищi тiii чи iншоi краiни.

РЖнша точка зору i характерною для так званих структуралiстiв, якi значною мiрою спираються на кейнсiанську теорiю. Не заперечуючи впливу бюджетного дефiциту, структуралiсти (Л. Туроу, Р. Рейч, Ф. Рохатiя) разом з тим вважають, що погiршення зовнiшньоекономiчних позицiй краiни вiдбиваi бiльш глибокi, довгостроковi зрушення в розвитку нацiональноi економiки. При цьому вони звертаються до мiкроекономiчних процесiв i доводять, що низька та спадна конкурентоспроможнiсть нацiональних товаровиробникiв на свiтових ринках обумовлена низькими темпами зростання ефективностi виробництва, пiдвищення технiчного рiвня та якостi виробiв.

Ще один пiдхiд пропонуiться прихильниками економiки пропозицii. На противагу монетаристам i структуралiстам, вони вбачають основнi причини погiршення конкурентоспроможностi не в самiй нацiональнiй економiцi, а в зовнiшнiх факторах - у змiнах, що вiдбуваються у свiтовому господарствi. На iхню думку, головна причина всiх негараздiв з конкурентоспроможнiстю та всiх пов'язаних з нею проблемтАФ це торговельнi бар'iри, в основному нетарифнi. РЖншими словами, з погляду прибiчникiв економiки пропозицii при аналiзi нацiональноi конкурентоспроможностi ключовою i проблема доступу нацiональних товарiв на зовнiшнi ринки.

Цiлком природно що маючи рiзнi погляди на фактори, що визначають рiвень конкурентоспроможностi, монетаристи, структуралiсти та прибiчники теорii пропозицii рiзняться i в тому, якi заходи слiд вживати для виправлення становища, як змiнити для цього урядову полiтику.

Певна частка iстини i в кожнiй з наведених позицiй. В сучасному свiтовому господарствi i й елементи недосконалоi конкуренцii, що негативно впливають на можливiсть проникнення нацiональних товарiв на iноземнi ринки (теорiя пропозицii), i залежнiсть конкурентоспроможностi вiд валютного курсу, який, у свою чергу, залежить вiд дефiциту державного бюджету (монетаристи). А визначально впливають на конкурентоспроможнiсть такi базовi фактори, як ефективнiсть виробництва i державне регулювання ринкових механiзмiв розподiлу ресурсiв (структуралiсти). Мабуть, монетаристи ближче за iнших пiдходять до iстини, якщо розглядати всю проблему в короткостроковому планi. Однак структуралiсти швидше за все правi в довгостроковому планi - в тому сенсi, що суто ринковi механiзми спрацьовують не найкращим чином, коли йдеться про визначення перспективних напрямкiв науково-технiчного прогресу та структурних зрушень в економiцi, пiдсумовуi В. Попов.

Четверта причина вiдсутностi загальноприйнятого визначення конкурентоспроможностi полягаi в тому, що це поняття i похiдним вiд поняття тАЮконкуренцiя". Проте конкуренцiя як економiчна категорiя не може бути з'ясована у вiдривi вiд аналiзу прибутку. Те, що конкуренцiя i змаганням заради прибутку, вiдзначали ще класики полiтичноi економii А. Смiт i Д. Рiкардо, коли розрiзняли у своiх дослiдженнях галузеву й мiжгалузеву конкуренцiю. Але провiдним видом конкуренцii вони вважали конкуренцiю мiж капiталами.

Отже, конкурентоспроможнiсть нацiональноi економiки тАУ багатопланове поняття, яке з наведених вище причин досi не знайшло навiть загальновизнаного унiверсального формулювання в економiчнiй думцi. Сьогоднi вимоги бiльшостi спецiалiстiв з питань конкурентоспроможностi краiни найбiльшою мiрою задовольняi визначення, дане Комiсiiю з промисловоi конкурентоспроможностi при президентовi США: тАЮМiра можливостi краiни за умов вiльного й справедливого ринку виробляти товари та послуги, що вiдповiдають вимогам свiтових ринкiв, при одночасному збереженнi або пiдвищеннi реальних дохоВндiв своiх громадян". Це визначення мiстить три ключових елементи, якi, на наш погляд, потребують деякого уточнення.;

По-перше, вiдповiднiсть вимогам свiтових ринкiв означаi здатнiсть спрощувати, виробити та розподiлити товари i послуги за цiнами, якi були б конкурентоспроможними на свiтових ринках. Центральними чинниками тут i вартiсть виробництва та застосування новiтнiх технологiй. Якщо вартiсть виробництва всерединi краiни i високою або зростаi, застосування новiтнiх технологiй, якi збiльшують продуктивнiсть основних факторiв виробництва, i вирiшальним моментом для збереження або пiдвищення конкурентоспроможностi. Якщо ж вартiсть виробництва всерединi краiни i низькою, застосування технологiй, що збiльшують продуктивнiсть, тим паче пiдвищуi конкурентоспроможнiсть.

Слiд вiдзначити, що у свiтовiй економiчнiй лiтературi iснуi чимало розробок, в яких показано що мiжнародна конкуренцiя i ефективним засобом пiдвищення продуктивностi не тiльки в малих краiнах з високим ступенем вiдкритостi зовнiшньому ринку (Бельгiя, Люксембург тощо), але й у великих промислових краiнах. Так, порiвняльне дослiдження продуктивностi в СРЖЛА, Японii та Нiмеччинi, здiйснене М. Бейлi та X. Гербахом, показуi, що мiжнаВнродна конкуренцiя пiдвищуi продуктивнiсть бiльшою мiрою, нiж конкуренцiя на регiональному або локальному рiвнях, оскiльки краiни опиняються перед необхiднiстю використовувати найдосконалiшi промисловi технологii. Вiдкритiсть економiки стимулюi економiчне зростання за рахунок iмпорту засобiв виробництва, вироблених на основi нових технологiй, та потенцiйного розширення ринку, яке пiдвищуi доходнiсть iнновацiй. Результати цих емпiричних дослiджень викладено у С. Едвардса, Д. Френкеля i Д. Ромера, А. Харрiсон i Т. Хансона та Д. Сакса i А. Ворне

Вместе с этим смотрят:

Advertising in the trade market

Globalization Strategy of Nokia

PR в банковской системе

PR и маркетинг: грани взаимодействия

PR как технология эффективного управления фирмой