Вплив процесiв глобалiзацii на конкурентоспроможнiсть краiни
Вплив процесiв глобалiзацii на конкурентоспроможнiсть краiни.
ПЛАН
Вступ. 3
1. Глобалiзацiя i конкурентоспроможнiсть краiни. 5
2. Вплив ТНК на конкурентоспроможнiсть краiни. 13
3. Актуальнiсть теорiй мiжнародноi торгiвлi на сьогодення. 19
Висновок. 22
Список використаноi лiтератури. 24
ВступГлобалiзацiя свiтогосподарських зв'язкiв тАУ процес, що привертаi величезну увагу, настiльки ж стрiмкий i всеосяжний, наскiльки суперечливий i чреватий конфлiктами.
Очевидний той факт, що глобалiзацiя зачiпаi всi аспекти соцiально-економiчного життя практично всiх краiн свiту i що цей процес об'iктивний i необратимий. Все великоi актуальностi набуваi вже не стiльки з'ясування можливих наслiдкiв глобалiзацii для свiтовоi спiльноти в цiлому, не стiльки пошук вiдповiдi на питання: "Хто опиняiться у виграшi вiд глобалiзацii", скiльки виробiтку конструктивноi економiчноi полiтики окремих краiн i суб'iктiв господарства у вiдношеннi i в рамках активноi глобальноi економiки, що формуiться.
По сутi, дискусiя економiстiв, полiтикiв, топ-менеджерiв по глобалiзацii 90-х рокiв переходить в практичну плоскiсть пошуку адекватних лiнiй поведiнки в умовах глобалiзацii. При всiх своiх витратах, глобалiзацiя може принести свiтовiй спiльнотi безперечну вигоду, але у виграшi при цьому будуть тiльки тi краiни, якi зможуть сформувати адекватну стратегiю взаiмодii з iншими суб'iктами глобалiзацii на основi власноi нацiональноi господарськоi моделi.
Як нi парадоксально, але саме глобалiзацiя тАУ процес, що долаi територiальнi i культурнi кордони краiн, тАУ створюi можливiсть для вироблення нацiонально орiiнтованих зовнiшньоекономiчних стратегiй в рамках нових реальностей.
Збереження конкурентоспроможностi краiн в умовах глобалiзацii вимагаi, виходячи з цього, не стiльки формування зовнiшнього iмiджу краiни (ii образу в очах населення i пiдприiмств iнших краiн), скiльки збереження привабливостi для власних громадян i пiдприiмств, оскiльки спроби вiдповiдати зовнiшнiм стандартам неминуче ведуть до втрати унiкальностi краiни i пов'язаних з нею конкурентних переваг. Формування нацiональних стандартiв господарською, у тому числi зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi краiни в глобальнiй економiцi тАУ ось завдання будь-якоi краiни, гiдне вирiшення якоi дозволить увiйти до ХХI столiття з надiiю на розвиток.
1. Глобалiзацiя i конкурентоспроможнiсть краiниРЖснуi офiцiйна точка зору iз цього приводу: ВлКонкурентоспроможнiсть краiни тАУ це, перш за все, здатнiсть нацiональних виробникiв продавати своi товари. Здатнiсть збiльшувати або, принаймнi, утримувати за собою долi ринкiв, достатнiх для розширення i вдосконалення виробництва, для зростання рiвня життя, для пiдтримки сильноi i ефективноi державиВ»[1]
.
По сутi, це визначення небагато чим вiдрiзняiться вiд розумiння сутi конкуренцii краiн вже згадуваним М. РЖнтрiлiгейтором: Вл.государства прагнуть приiднатися до клубу багатих краiн i готовi боротися з ними за свою частку в свiтовому виробництвiВ»[2]
.
Трактувати краiну не як фiрму бiльше можливостей даi визначення Органiзацii економiчного спiвробiтництва i розвитку (ОЕСР): Вл.способность компанiй, галузей, регiонiв i нацiй забезпечити порiвняно високий рiвень доходу i заробiтноi плати, залишаючись вiдкритими для мiжнародноi конкуренцiiВ»[3]
.
Тут згадано поняття доходу, за яким можуть стояти, по-перше, нематерiальнi блага, по-друге, суспiльнi блага. Тобто доходом може бути i соцiальна рента, згадувана в попередньому параграфi. ВлЗростання рiвня життяВ», що висуваiться як один з критерiiв конкурентоспроможностi, тАУ вужче поняття, нiж Влрiвень доходуВ», оскiльки обов'язково передбачаi, по-перше, якийсь набiр матерiальних благ (саме iз споживчими корзинами рiзного роду зазвичай асоцiюiться це поняття), а по-друге, тому що згадуiться слово ВлзростанняВ».
Чи всяке зростання рiвня життя, що утилiтарно розумiiться, означаi отримання повноцiнноi соцiальноi ренти? Звичайно, немаi. Побiчними ефектами зростання матерiального споживання можуть бути екологiчнi i соцiальнi проблеми тАУ це загальновiдомо, i на це теж зверталася увага в параграфi ВлГлобалiзацiя свiтовоi економiки: суть i основнi тенденцiiВ».
Визначення, М.РЖ, що даiться. Гельвановським, - адекватнiше розумiнню краiни як складноi системи, для якоi непридатнi утилiтарнi приватнi критерii ефективностi: Вл.конкурентоспособность в найзагальнiшому сенсi тАУ володiння властивостями, що створюють переваги для суб'iкта економiчного змаганняВ»[4]
.
Виникаi питання, яким чином краiна може брати участь в економiчному змаганнi i що за властивостi i переваги вона може для цього набувати? РЖ найголовнiше, тАУ за що вона повинна боротися в цьому економiчному змаганнi? Ось один з поглядiв на проблему: Коли я вiдправляюся за кордон, то я не випробовую нiяких комплексiв. Я йду туди, щоб продати французькi товари." (Жак Ширак. Президент Францii). "Продавати Францiю - це означаi встановлювати мiжнароднi контакти на всiх рiвнях, приймати дiловi кола в Парижi, знайомити французьких пiдприiмцiв з членами iноземних урядiв, дiловими колами, орiiнтувати послiв, щедро нагороджувати ефективних посередникiв i друзiв" (Газета "Фiгаро")В»[5]
.
Чи маi право на життя таке розумiння конкурентоспроможностi краiни? Безумовно. Але з однiiю обмовкою. В принципi, будь-якiй краiнi потрiбнi грошi, але не будь-яка краiна точно знаi, навiщо iй грошi. Так, росiйська полiтика нарощування зовнiшнього боргу (а вона теж супроводилася, та i зараз супроводиться економiчною дипломатiiю, що приносить плоди) зводилася до цих пiр тiльки до латання дiр в бюджетi i сумнiвноi по макроекономiчних наслiдках пiдтримки валютного курсу[6]
. Тому за мистецтвом дiставати i приваблювати грошi повинне стояти мистецтво точно визначити:
- навiщо (на якi цiлi) потрiбнi грошi краiнi;
- чи тiльки i чи стiльки гроша iй потрiбно;
- чи тiльки за кордоном краiна може знайти те, що шукаi;
- нарештi, що i в якiй формi iй потрiбно за кордоном.
Крiм того, краiна тАУ не фiрма. РЖ ii цiлi в принципi повиннi вiдрiзнятися вiд цiлей будь-якоi фiрми тим, що краiна тАУ це мiсце життя i спосiб життя, все останнi тАУ повторно. А фiрма тАУ це органiзоване людьми, а не спiвтовариство, що iсторично склалося. Втiм, i багато фiрм мають свою довгу iсторiю, а в другiй половинi ХХ столiття навiть фiрми без iсторii перестали бути вузько орiiнтованими на прибуток. Для краiн грошовий критерiй конкурентоспроможностi виглядаi тим бiльше сумнiвно.
РЖнше питання, чи значущо взагалi поняття конкурентоспроможностi краiни, вiдмiнне вiд поняття конкурентоспроможностi фiрм, що знаходяться на ii економiчнiй територii. М. Портер вiдповiдаi на це питання негативно: ВлКраiна добиваiться успiху тодi, коли условия.благоприятствуют проведенню якнайкращоi стратегii фiрмами якоi-небудь галузi або ii сегменту.Багато хто з особливостей краiни полегшуi або, навпаки, утрудняi проведення тiii або iншоi стратегiiВ»[7]
.
З погляду М.РЖ. Гельвановського, Вл.связав . у своiй теорii конкурентних переваг краiни мiкро-, мезо- i макрорiвень, вiн [Портер.-К.Р.] як би пiшов вiд проблеми макроконкурентоспроможностi, по сутi переклавши ii на мезорiвень. Це дозволило уникнути важких проблем, що не вiдносяться безпосередньо до економiки, i сконцентрувати увагу на прагматичних питаннях рiвня окремих фiрм або iх галузевих об'iднаньВ»[8]
.
Ось питання питань: чи дiйсне поняття макроконкурентоспроможностi значущо для аналiзу позицii краiни в мирохозяйственных зв'язках? Спробуiмо вiдповiсти на нього, проаналiзувавши змiни в чинниках, що визначають мiсце краiни в свiтовому господарствi, подii на етапi глобалiзацii.
Значну частку конкурентних переваг краiни як i ранiше складаi наявнiсть в нiй тих або iнших ресурсiв (бiля Портеру цi переваги названi рухом чинникiв). Якщо i щось в надрах, то треба продавати, якщо i не дуже вимоглива робоча сила, то вона може працювати на iноземних пiдприiмствах як усерединi краiни, так i за кордоном. Дешевизна i доступнiсть ресурсiв тАФ як i ранiше один з чинникiв конкретних переваг. Розподiл краiн в свiтовiй торгiвлi багато в чому до цих пiр описуiться теорiiю порiвняльних i абсолютних переваг. Не даремно США виставляють торгiвельнi бар'iри для входу на свiй внутрiшнiй ринок тАУ до них рвуться i росiяни з дешевою сталлю, i китайцi з дешевими ширвжитком, нарештi, японцi з дешевими автомобiлями (хоча в цьому випадку маi мiсце не рух чинникiв, а швидше рух iнвестицiй).
Для яких краiн i галузей характернi факторнi переваги? Вл.конкурентоспособность краiни може бути досягнута i на базi нетехнологiчних переваг, тАУ перш за все завдяки низькiй вартостi чинникiв виробництва i девальвацii нацiональноi валюти, тобто завдяки вiдносно низькому рiвню життя населення. Це конкурентоспроможнiсть бiдних краiн. Нетехнологiчнi конкурентнi переваги грають важливу роль в галузях з високою взаiмозамiнюванiстю продукцii i переважанням в експортi низкотехнологичных продуктiвВ»[9]
.
Через технологiчний прогрес роль ресурсних переваг останнiм часом рiзко знижуiться; володiння ресурсами тАУ це недостатня умова, щоб краiна вигравала в конкуренцii з iншими краiнами; з'являiться маса вiдхилень вiд умов теорii вiльноi торгiвлi. Це чiтко прослiджуiться на прикладi Японii, що маi в своiму розпорядженнi малi ресурси, проте, що демонструi високе економiчне зростання i збiльшення рiвня життя. Це, хоча i у меншiй мiрi, вiдноситься i до нових iндустрiальних краiн.
Росiя i Латинська Америка, i частка Африки тАУ мають великi природнi ресурси, але знаходяться в кiнцi списку свiтових рейтингiв. Краiни, якi ранiше зберiгали можливiсть отримувати доходи на ресурснi монополii (з ними дуже тiсно пов'язана неiнформованiсть про стан iнших ринкiв, тобто локальнiсть), поступово втрачають цю можливiсть.
РДдина група краiн, яка по колишньому цiлком вiдповiдаi критерiю конкурентоспроможностi по порiвняльних перевагах, тАУ це краiни Близького Сходу, якi i монополiстами на свiтовому ринку нафти, i за рахунок цiii монополii вони можуть забезпечити високий рiвень життя i економiчне зростання. Цi краiни швидше виключення iз спiльного правила.
Що ж забезпечуi свiтову конкурентоспроможнiсть, якщо не ресурси (монополiя на них)? ВлКонкурентоспроможнiсть високотехнологiчних галузей безпосередньо пов'язана з iнвестицiями в дослiдження i розробки, в створення нововведень, тобто з технологiчними конкурентними перевагамиВ»[10]
.
Технологiчнi переваги тАУ рух iнвестицiй i рух iнновацiй, по Портеру - умiння вiдтворювати ресурси, яких немаi в наявностi. Якщо мир знайде замiну арабськiй нафтi, то нафтовi краiни рiзко понизять свою конкурентоспроможнiсть на свiтовому ринку. Прецедент вже був на початку 70-х рокiв, коли викликаний нафтовою кризою технологiчне зрушення в економiчно розвинених краiнах запобiгло виходу на першi мiсця в рейтингах краiн Близького Сходу. Вони, безумовно, виграли вiд зростання цiн, але не так, як якби споживання нафти залишилося б на колишньому рiвнi в краiнах-iмпортерах. Значить, вiдтворюванiсть тАУ можливiсть повторити або замiнити ресурс, рiзко зменшуюча конкурентоспроможнiсть власника ресурсу, грала роль i в 90-i роки.
З теорiй, що краще iнших пояснюють глобальнi чинники зовнiшньоi торгiвлi i iнвестицiй, можна видiлити теорiю М. Портера i теорiю життiвого циклу продукту тАУ не даремно в iх термiнах удаiться сформулювати i всi попереднi теорii.
М. Портер пише: ВлПри багатонацiональнiй конкуренцii ТНК мають автономнi фiлii в кожнiй краiнi i управляють ними приблизно так само, як банки розпоряджаються цiнними паперами. При глобальнiй же конкуренцii фiрми прагнуть отримати набагато бiльшу перевагу вiд своii присутностi в рiзних краiнах, розмiщуючи свою дiяльнiсть в рiзних краiнах i чiтко погоджуючи iiВ»[11]
.
Портер вживаi термiн Влглобальна конкуренцiяВ», вiдрiзняючи його вiд просто мiжнародною, i розумiння цього термiну збiгаiться з розумiнням автора. Чинники конкурентоспроможностi на свiтовому товарному ринку, перерахованi Портером, бiльшою мiрою вiдображають ефективнiсть використання комбiнацiй власних i, що найважливiше для глобалiзацii, чужих ресурсiв, чим об'iктивна iх наявнiсть в краiнах базування (походження капiталу).
Вельми актуальними стають i положення теорii життiвого циклу продукцii: переваги портеровского типа стало можливим експлуатувати безперервно на ВлiндустрiальнiйВ» основi, перш за все, iз-за вiдмiнностей в стадiях життiвого циклу в багаточисельних краiнах додатка капiталу (i збуту продукту) в порiвняннi з небагатьма краiнами походження. Тут напрошуiться аналогiя з експлуатацiiю переваг, пов'язаних з iнформацiйними бар'iрами мiж рiзними торгiвельними майданчиками, що знищуються iнформатизацiiю свiтовоi бiржовоi торгiвлi. У краiнах, де продукцiя як i ранiше i новою, на вiдмiну вiд краiни походження, де вона вже зiйшла з ринку або де вона взагалi не продавалася[12]
, вiдтворюiться той же iнформацiйний бар'iр, тiльки витонченiший: тубiльна публiка другосортних ринкiв щиро упевнена в тому, що те, що вона купуi, дiйсно iй потрiбно. Купуi все, що зроблене ВлтамВ» або по ВлтамошнiхВ» технологiях, асоцiюючи себе з ВлтамошнiмВ» способом життя. Наприклад, iз справжнiм чоловiком з реклами сигарет ВлМальбороВ».
Як пiдкреслюi Р. Фiшер, перефразовуючи формулювання глобальних конкурентних переваг фiрм, дане Портером, основним стаi Влумiння максимально ефективно (з грошовоi точки зору) розмiстити в часi (певна стадiя життiвого циклу продукцii i виробництва) i просторi (певна краiна додатка капiталу) вiдтворнi чинники господарськоi дiяльностi, користуючись перевагами, що даються iх мобiльнiстюВ».
2. Вплив ТНК на конкурентоспроможнiсть краiниАктивiзацiя дiяльностi ТНК, в рамках якоi рiзко збiльшуiться мобiльнiсть ресурсiв, виявилася в територiальному комбiнуваннi господарських операцiй: iх можна реiструвати однiй краiнi, управляти ними з iншоi, розмiщувати виробництво в третiй, прибуток вивозити в четвертую i, таким чином, поняття фiрми вже не асоцiюiться з поняттям краiни, де вона iснуi, а асоцiюiться з однiiю краiною, звiдки йде управлiння всiм ланцюжком. Можна мати родовища, але схема дii виробникiв може бути такiй, що iм доведеться продавати цю сировину по низьких цiнах. Наприклад, по толлинговым схемах або по внутрiшнiх трансфертних цiнах ТНК. А це вже не цiни свiтового ринку, якi можуть коливатися i iх падiння може рiзко понизити доходи краiни i погiршити ii положення.
Вивiд: якщо ТНК для отримання глобальноi конкурентоспроможностi потрiбно оптимально розмiстити мобiльнi вiдтворнi ресурси по всьому свiту, тобто управляти всiм вiдтворювальним ланцюжком (вiд фiнансування до збуту готовоi продукцii), грунтуючись на своiх технологiчних превосходствах, то краiна для отримання глобальноi конкурентоспроможностi повинна мати на своiй економiчнiй територii штаб-квартиру, що управляi цим вiдтворювальним ланцюжком.
Збереження вiдносноi незалежностi вiд коливань свiтових ринкiв i вiд вирiшень iнших краiн i iнших юридичних осiб тАУ також важлива ознака конкурентоспроможностi, проте, це чинник, пов'язаний iз збереженням переваг нижчого порядку.
Рiвень конкурентоспроможностi при цьому залежить вiд того, блага якого роду здатна вiдтворювати краiна, ресурси (блага) якого роду для неi при цьому доступнi i якi види зовнiшньоекономiчних операцiй вона при цьому виконуi.
Конкурентоспроможнiсть краiни автор визначив би як створення умов для:
- привласнення резидентами благ, якi вони вважають за цiннi
- використання (залучення) для цього вiдповiдних видiв господарських ресурсiв (благ)
- висновки вiдповiдних видiв операцiй, тобто збереження своii привабливостi для резидентiв.
Хотiлося б особливо пiдкреслити значущiсть слова ВлрезидентиВ» в даному визначеннi. Краiна маi бути приваблива, перш за все, для ВлсвоiхВ», а ВлчужiВ» до неi потягнуться самi.
У спiльному випадку пiд мiжнародною конкурентоспроможнiстю краiни можна розумiти здатнiсть зберiгати i збiльшувати свою частку свiтового доходу. У цьому формулюваннi будь-яка форма мирохозяйственных зв'язкiв, в якiй бере участь краiна, працюi на цю критерiйну умову, якщо тiльки це не операцii, що проводяться з явним намiром завдати збитку.
Черговий раз виникаi питання: чи потрiбна краiнi яка-небудь особлива конкурентоспроможнiсть тАУ глобальна, чи вимагаi неминучу для будь-якоi краiни участь в процесi глобалiзацii яких-небудь особливих переваг?
Отже, в певнi перiоди розвитку мiсце певних краiн в свiтовiй торгiвлi визначаiться ii коморами i технологiями iх використання, в свiтових iнвестицiях тАУ прямо або побiчно залежить вiд свiтовоi торгiвлi, а в русi робочоi сили тАУ визначаiться вiдзнаками в рiвнi оплати працi вiд iнших краiн.
Для iнших краiн i тимчасових перiодiв участь краiни в МХС визначаiться не ii коморами, а ii органiзацiйними здiбностями дiстати доступ до всiх комор миру i використовувати iх в своiх нацiональних економiчних iнтересах. При цьому рух капiталу може бути повнiстю вiдiрваним вiд руху товарiв i вiд реального виробництва взагалi, i бути пов'язаним тiльки з умовами доступу до ресурсiв, умовами конкуренцii i у результатi тАУ все з тими ж вiдмiнностями в ефективностi економiк рiзних краiн. Мiграцiя трудових ресурсiв може визначатися змiною способу життя, а не тiльки мiсця роботи (унаслiдок якiсноi змiни образу життю в краiнах, що розпалися).
Очевидно, що друга група чинникiв типовiша для глобалiзацii. Але чи i вона невiд'iмним ii атрибутом? Думаiться, що на це питання необхiдно вiдповiсти негативно. Навiть вживання Портером термiну Влглобальнi корпорацiiВ» не даi пiдстави назвати iх дiяльнiсть глобальною, вiдмiнною вiд iнтернацiональноi. Адже процес iнтернацiоналiзацii зачався не в 90-i роки. Хай вiн досяг тут апогею, але ТНК, у тому числi тi, що Портер називаi глобальними, iснували ще до того, як весь свiт заговорив про глобалiзацiю.
Чого ж не було до цих пiр, якщо був процес iнтернацiоналiзацii i була пов'язана з ним конкуренцiя транснацiональних корпорацiй за свiтовi ринки? Автор переконаний в тому, що не було якраз конкуренцiя краiн, якщо пiд краiною розумiти не лише сукупнiсть пiдприiмств, в нiй зареiстрованих i державних органiв, що представляють iх iнтереси в мiждержавних вiдносинах, але i сукупнiсть жителiв, що населяють краiну i, головне, спосiб життя, пануючий в данiй краiнi. До етапу глобалiзацii можна було не розрiзняти конкурентоспроможнiсть краiн i ii фiрм, як це робить Портер.
Зараз, коли мова заходить про поставлений на потiк трансфер норм господарськоi поведiнки , можна i потрiбно розрiзняти цi поняття.
Таким чином, iнтернацiоналiзацiя, з погляду бiзнесу, тАУ напрям розвитку зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, при якому стаi ефективним винесення за межi краiни базування i розмiщення в рiзних краiнах рiзних стадiй вiдтворювального циклу (циклу кругообiгу капiталу). РЖнтернацiоналiзацiя, з погляду краiн розмiщення (додатки капiталу), - це процес:
В· залучення страновых ресурсiв до вiдтворювальних циклiв, контрольованих з-за кордону економiчноi територii краiни;
В· управлiння з економiчноi територii краiни вiдтворювальними циклами, в якi залученi ресурси iнших краiн.
Транснационалiзация, з погляду фiрм, - те ж саме, що i iнтернацiоналiзацiя. Транснационалiзация, з погляду краiн тАУ це:
В· зосередження центрiв управлiння страновыми ресурсами на економiчнiй територii небагатьох краiн
В· можливiсть зосередження на економiчнiй територii краiни контролю за ресурсами багатьох iнших краiн .
В· економiчний прояв нового свiтового порядку, що формуiться впродовж 90-х рр.
Данi табл.8 показують, що з пiвтора трильйонiв доларiв iноземних активiв найбiльших ТНК половина доводиться на ТНК, що базуються в США i Японii. Можна говорити про те, що процес розповсюдження економiчного впливу даних краiн на iнших посилюiться, тобто вiдбуваiться активна концентрацiя влади в свiтовому господарствi.
Таким чином, свiтова економiка i глобальна економiка тАУ рiзнi явища. Глобалiзацiя тАУ розширення кордонiв глобальноi економiки до рiвня свiтовоi. Не можна сказати поки, що сучасна свiтова економiка тАУ глобальна, оскiльки в нiй залишаються значнi зони, ще не зворушенi глобалiзацiiю.
Отже, авторська точка зору, з урахуванням всього вищевикладеного, така:
- мiжнародна конкуренцiя тАУ це конкуренцiя краiн i iх фiрм (громадян) за частку в свiтовому доходi (продуктi) вiдповiдно
- поняття ВлГлобальна конкурентоспроможнiстьВ» фiрм тотожно поняттю ВлМiжнародна конкурентоспроможнiсть фiрмВ», тобто критерiiм ефективностi дiяльностi фiрм i на етапi глобалiзацii залишаiться максимiзацiя власного доходу (капiталу) в мирохозяйственных зв'язках, оскiльки з корпоративноi точки зору, принципових змiн в господарськiй дiяльностi, в порiвняннi з що ранiше виникла i iнтернацiональною, що розвиваiться, глобалiзацiя не несе;
- поняття ВлГлобальна конкурентоспроможнiсть краiниВ» маi право на самостiйне iснування, причому саме на етапi глобалiзацii, оскiльки
- краiна, в розумiннi автора даного дослiдження, i спiвтовариство людей, що спiльно (у спiльнiй системi цiнностей, власним соцiумом) проживають на певнiй територii;
- глобалiзацiя створюi загрози чинникам розвитку краiн, оскiльки доведеним до абсолюту транснационализации бiзнесом замiщаi (намагаiться замiстити) територiально-культурнi (територiально-соцiальнi) спiльностi;
- глобальна конкуренцiя тАУ це конкуренцiя краiн за мiсце на свiтовому ринку (сукупнiсть внутрiшнiх i зовнiшнiх ринкiв краiн) i в свiтовiй соцiальнiй сферi (сукупнiсть системи неекономiчних соцiальних стосункiв жителiв краiн).
3. Актуальнiсть теорiй мiжнародноi торгiвлi на сьогоденняНа завершення повернемося ще раз до класифiкацii теорiй мiжнародноi торгiвлi i iнвестицiй, видiляючи тi з них, якi найбiльш близькими виявилися до пояснення сутi глобальних чинникiв конкурентоспроможностi краiн. Такими, на мiй погляд, опинилися, окрiм названих вище теорiй М. Портера i Р. Вернона, опинилися теорii Дж.Тобина, Дж Даннiнга, Ч.Киндлебергера, що пояснюють рух капiталу вiдмiнностями в умовах пiдприiмницькоi дiяльностi в рiзних краiнах i що не зв'язали безпосередньо рух iнвестицiй з рухом товарiв. Це, до речi, цiлком адекватно сучасним тенденцiям розвитку свiтового ринку (випередження зростання свiтовоi торгiвлi над зростанням свiтового виробництва, зростання свiтових iнвестицiй тАУ над зростанням свiтовоi торгiвлi, зростання свiтових портфельних iнвестицiй тАУ над зростанням прямих iнвестицiй).
Проте, вiдзначаючи вiдносно велику актуальнiсть цих теорiй, автор не може не зафiксувати того факту, що з поля iх зору випадаi ключовий момент глобальноi конкуренцii, яким, iз його точки зору, i конкуренцiя краiн, на перше мiсце що висуваi соцiальнi чинники розвитку. Вищою формою конкурентних переваг бiля Портеру i Влрух iнновацiйВ», що дозволяi максимально ефективно використовувати будь-якi свiтовi ресурси. Проте за рухом iнновацiй (науково-дослiдними, маркетинговими розробками, розвитком персоналу i органiзацii фiрм) найчастiше коштуi соцiальна сфера краiни, вiдтворююча основнi ресурси фiрм, тАУ людськi. Цi ресурси вiдтворюються за межами фiрм, але визначають потенцiал розвитку останнiх. Це специфiчнi страновые ресурси мiжнародноi конкуренцii. Це ключовi ресурси глобальноi конкуренцii, бо за право володiти ними i користуватися ними в господарськiй дiяльностi фактично розвертаiться конкурентна боротьба фiрм. Але вiдтворюють цей ресурс, як правило, не фiрми, а краiни. Саме тому здатнiсть вiдтворювати iх, а потiм користуватися результатами цього вiдтворення тАУ ознака глобальноi конкурентоспроможностi краiни.
Про роль людського капiталу в розвитку, у тому числi в умовах глобалiзацii, вже немало написано i сказано: ВлРозвиток науки i технологiй, становлення iнформацiйного суспiльства перетворилися на вирiшальний чинник економiчного зростання i полiпшення якостi життя будь-якоi iндустрiально розвиненоi держави. Достаток робочоi сили i сировинних ресурсiв все у меншiй мiрi розцiнюiться як конкурентна перевага. Якiсть людського капiталу, стан освiти, рiвень практичного використання знань, ступiнь iнновацiйноi активностi - саме цi параметри визначають сьогоднi мiсце краiни на сучасному свiтiВ».[13]
ВлХоча економiчне зростання традицiйно i визначаiться вкладеннями капiталу, працi i технологiiю, проте при цьому згiдно новим положенням технологiя i людський капiтал розглядуються як самостiйний чинник виробництва.
Бiльш того, ключовим це чинник економiчного розвитку, як ми побачимо нижче, економiсти називали ще в ХIХ столiттi. Але людський капiтал тАУ поняття широке. Класичному капiталiзму ХIХ столiття теж потрiбний був капiтал тАУ у формi професiйноi пiдготовленоi найманоi робочоi сили. Проте чи це якiсть человечксого капiталу потрiбна краiнi для участi в глобальнiй конкуренцii? На це питання попытаюсьответить в другому роздiлi.
ВисновокНауковi узагальнення i принципово новi виводи методологiчного характеру, зробленi автором, полягають в наступному:
1. Кожна група чинникiв, що визначають мiсце краiни в мирохозяйственных зв'язках, виникала на певному етапi свiтового економiчного розвитку, вiдповiдала певнiй формi конкуренцii краiн на свiтовому ринку i була кругом конкурентних переваг краiн.
2. Постiндустрiальний етап свiтового економiчного розвитку зробив особливо значущим чинник економiчного розвитку краiни, наявнiсть в нiй потенцiалу розвитку, що дозволяi iнiцiювати розробку, виробництво i реалiзацiю нових продуктiв.
3. Територiальний розпад крупних держав i економiко-полiтичних союзiв, лiбералiзацiя iх внутрiшнiх i зовнiшнiх економiк привели до зростання мiжнародноi мобiльностi i вiдтворюваностi чинникiв i результатiв виробництва.
4. Зростання мобiльностi i вiдтворюваностi практично всiх результатiв i умов мирохозяйственной дiяльностi перетворило глобалiзацiю на доведений до абсолюту процес транснационализации економiки, в результатi якого свiтова економiка перетворюiться на Влглобальний конструкторВ», що дозволяi людям i пiдприiмствам будувати господарськi комбiнацii, практично не прив'язуючи свою дiяльнiсть до територii який-небудь однiii краiни, а використовуючи весь свiтовий простiр. Вiдповiдно, чинники бiзнесу, пов'язанi з особливостями нацiональноi культури, життiвого i господарського устрою краiн розмiщення стають все менш значущими для свiтових виробникiв i продавцiв.
5. Глобалiзацiя маi як позитивнi, так i негативнi сторони: Позитивнi моменти глобалiзацii - новi можливостi ефективнiшого розмiщення свiтових мобiльних i вiдтворних ресурсiв i зростання свiтового виробництва i доходу. Негативнi моменти пов'язанi з нерiвномiрним розподiлом зростання свiтового доходу мiж рiзними краiнами унаслiдок довiльного запозичення одними з них стереотипiв способу життя i господарськоi дiяльностi iнших, в перспективi чреватого глобальними конфлiктами соцiального i екологiчного плану.
Список використаноi лiтератури1. Гельвановский М. И др. Конкурентоспособность в микро-, мезо- и макроуровневом измерениях//Российский экономический журнал.-1998, с.70.
2. Заварухин В. Интеграция России в мировое научно-технологическое пространство в условиях неолиберализации экономики.// Человек и труд, 2000г. №4
3. М. Гельвановский и др. Конкурентоспособность в микро-, мезо- и макроуровневом измерениях// Российский экономический журнал,.-1998, № 3, с. 67
4. М. Интрилигейтор Глобализация как источник международных конфликтов и обостения конкуренции
5. М. Куликов Негативные последствия иностранного кредитования российской экономики.// Инвестиции в России, 1999, №5.
6. Панкрухин А.П. Территориальный маркетинг// http://" onclick="return false">
7. Портер М. Международная конкуренция.-М.: Международные отношения, 1993. тАУ с.33.
8. Портер М. Международная конкуренция.-М.: Международные отношения, 1993. тАУ с.75.
9. http://" onclick="return false">
10. The OECD Observer.-1996.-№ 97(January). тАУ P3.
Вместе с этим смотрят:
"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной
"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта
"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения
"Этап реформ" в Саудовской Аравии
Globalization and Hospitality Industry