Глобалiзацiя i процеси соцiального розвитку

Аналiз статтi ВлГлобалiзацiя i процеси соцiального розвиткуВ», про яку далi буде йти мова, належить Валентинi Зленко, доктору iсторичних наук (Киiв). Стаття була опублiкована у суспiльно-полiтичному перiодичному виданнi ВлВiчеВ» №6 за 2002 рiк.

Дана робота торкаiться широкого кола питань, повтАЩязаних з актуальними проблемами сьогодення: встановленням нового свiтового ладу, питаннями в сферi мiжнародного спiвробiтництва, зокрема тАУ в галузi соцiально-економiчноi взаiмодii держав.

Трансформацii, якi нинi вiдбуваються чи не в усiх сферах суспiльного життя, набули глобальний та стрiмкий характер. Даний процес привертаi увагу науковцiв з точки зору виявлення закономiрностей та базових принципiв нових змiн. Вiдзначаючи такий характер змiн, американський полiтолог Г. Кiссiнджер зауважуi, що свiтовий порядок та його складовi нiколи ще не змiнювались так швидко, глобально i глибоко. Якiсно новий рiвень сучасноi дiйсностi даi пiдстави розглядати його як перехiдний перiод до багатомiрного свiту третього тисячолiття. Тенденцii переходу до цього нового ступеня розвитку очевиднi вже сьогоднi.

Бiльшiсть дослiдникiв особливо наполягають на тому, що наприкiнцi XX сторiччя свiт переживав такий перiод якiсних змiн, якi кардинально трансформували економiчну, полiтичну, соцiальну та iншi системи свiту.

Нова модель глобального устрою, що дiстала назву Влконцепцiя багатомiрностiВ» виходить з того, що свiт рiзноманiтний не тiльки в своiх проявах, а й у фундаментальних основах. Багатомiрнiсть властива рiвням матерiальноi, суспiльноi та духовноi органiзацii свiту, а також - стадiям розвитку. Загальна тенденцiя розвитку суспiльства, його пiдсистем - соцiальноi, економiчноi, полiтичноi тощо! - в переходi вiд небагатомiрних форм до багатомiрних. Перехiд до багатомiрного свiту може бути простежений у тенденцiях поступовоi еволюцii до становлення полiцентричного свiту. Полiцентрична модель за своiю суттю багатомiрна. Полiцентризм як домiнуючий порядок у взаiмовiдносинах геополiтичних центрiв сили можливий там i тодi, де й коли за всiх суперечностей i конфлiктiв, якi виникають мiж центрами сили, домiнують не сили конфронтацii, а сили спiвробiтництва та партнерства.[3]

У новiй сучаснiй економiцi розвиваються двi стратегiчнi тенденцii, що претендують на панування в новому свiтi, а саме: iнформацiйна (або оптимiзацiйна), яка заснована на фiнансово-правовому регулюваннi свiтовоi економiки, довгостроковому перерозподiлi ресурсiв i пов'язана з iнститутом транснацiональних корпорацiй (ТНК), та iнновацiйна, яка спираiться на творчий дар людини. Суть останньоi - одержання нових знань та якiснi змiни штучного середовища проживання людства. Справдi, базисом пiдприiмств новоi економiки поступово стають не основнi фонди i навiть не управлiнський ресурс, а людський капiтал, i все частiше - деяка критична кiлькiсть творчих особистостей, вiд присутностi яких значною мiрою залежить доля великих органiзацiй.

Розвиток людини як найвищоi соцiальноi цiнностi, пiдвищення якостi людського життя i одним iз прiоритетiв глобального сталого розвитку. На перший план виходять такi глобальнi проблеми соцiальноi якостi життя, як освiта, професiйна пiдготовка, здоров'я, безпека людини, боротьба з органiзованою злочиннiстю, з тiньовою економiкою, можливостi розвитку народного пiдприiмництва. Значно зростаi роль i мiсце iнтелектуальноi та гуманiтарноi глобальноi iнтеграцii.

Зазначаючи сутнiсть поняття, американський соцiолог М. Уотерс пропонуi таке визначення глобалiзацii: глобалiзацiя - це Влсоцiальний процес, в якому обмеження, що iх накладаi географiя на соцiальний та культурний устрiй, послаблюються, i люди це розумiютьВ»3. Й справдi, географiчнi, культурнi, економiчнi кордони поступово зникають, поступаючись новому, унiверсальному глобальному простору. В умовах глобалiзацii стаi безальтернативним визнання того, що полiтика солiдарних зусиль для досягнення сталого розвитку повинна змiнити силову конфронтацiю як на мiжнароднiй аренi, так i в сферi внутрiшнього соцiального життя. Ось чому бiльшiсть держав переходять до створення та правового функцiонування соцiальноi держави, до проведення соцiально орiiнтованоi полiтики.

Тепер у центрi нового свiтогляду в умовах глобалiзацii, покликаноi забезпечити соцiальне ефективне освоiння свiту, i вже не просто людина з абстрактною гуманiстичною системою цiнностей, а все людство з конкретною системою нагальних матерiальних та духовних потреб. Сучасний стан науки i технологiй за iснуючих ресурсiв планети дають можливiсть забезпечити належний для людини рiвень споживання для всього населення Землi, який у 2-3 рази перевищить нинiшнiй. Проте слiд пам'ятати, що метою глобального сталого розвитку маi бути не матерiальне виробництво i споживання, а розвиток iнтелектуально-духовноi сфери. ВлНова глобальна цивiлiзацiя повинна стати цивiлiзацiiю самообмеження для багатьох народiв, i цивiлiзацiiю новоi, не матерiальноi, а духовноi якостi життяВ»[4].

ВлНова економiка, як i нова полiтика, вiдрiзняiться найрадикальнiшим способом, - зазначаi С. Байiрс, мiнiстр торгiвлi та промисловостi Великобританii. - Бiльшу частину ii продукцii не можна зважити, торкнутися або вимiряти, ii найцiннiший капiтал - це знання та творчi здiбностi людейВ»[5].

У сучаснiй економiцi головним джерелом прибутку, що забезпечуi успiх у конкурентнiй боротьбi, i творчий та iнтелектуальний потенцiал людини. Освiта та професiйна пiдготовка, вмiння в повному обсязi використовувати своi знання набувають особливого значення в умовах глобалiзацii.

Виступаючи на щорiчному засiданнi Всесвiтнього економiчного форуму в Давосi (сiчень 2000 р.), Президент США Б. Клiнтон i Прем'iр-мiнiстр Великобританii Т. Блер наголошували на проблемах Влновоi економiкиВ», яка базуiться на iнформацiйно-технологiчних досягненнях. Для такоi економiки характерна значно бiльша перевага освiти та професiйних знань, доступу до iнформацiйних технологiй. Головним ресурсом економiки, що ТСрунтуiться на знаннях, i люди. Кожна людина маi свiй потенцiал, i завдання держави - сприяти його розвитковi.

У пошуках оптимального балансу мiж ринком, державою та суспiльством розробляються новi концепцii, серед яких можна видiлити концепцii Влтретього шляхуВ», про яку йшлося на Конференцii глав держав та урядiв найбiльших краiн Америки та РДвропи у Флоренцii (РЖталiя, листопад 1999 р.). Вiдповiдно до концепцii, держави повиннi нарощувати iнвестицii в Вллюдський капiталВ», рiзнобiчно пiдтримуючи сферу науки та освiти. Тобто на порядок денний висуваiться прiоритетнiсть знань, професiйноi пiдготовки, наукових пошукiв. За умов глобалiзацii людина, ii iнтелектуальний потенцiал постають у центрi розвитку.

На думку автора, глобалiзацiя маi об'iктивний характер, але не однозначний, не односпрямований, не унiверсальний. РЖз розвитком процесiв глобалiзацii поряд з факторами концентрацii дiють фактори розпорошування. В одних сферах посилюiться однорiднiсть, наприклад, в економiцi, iнформацiйно-комунiкативнiй сферi. У цих сферах глобалiзацiя i безальтернативною. В iнших - культурi, соцiальнiй сферi - поряд з процесами глобалiзацii iснують iншi альтернативи й варiанти, цi сфери i рiзнорiдними. Навiть в економiчнiй сферi в рамках глобальноi, але ще не унiверсальноi свiтовоi економiки вимальовуються контури ii спецiалiзованих елементiв: великих територiй, об'iднаних культурно-iсторичним корiнням, стилем господарськоi дiяльностi, загальними соцiально-економiчними факторами i стратегiчними цiлями. Не слiд розумiти, що глобалiзацiя призведе до загальноi унiфiкацii. Навiть глобальне управлiння, що поступово формуiться в деяких сферах, при цьому зовсiм не передбачаi тотальноi унiфiкацii соцiального, економiчного та культурного життя. На цьому, зокрема, наголошував мiнiстр закордонних справ РЖндii Дж. Сiнгх, виступаючи на мiжнародному форумi в Делi (сiчень 2000 р.): глобалiзацiя не виключаi, а припускаi збереження нацiональних особливостей. На цьому наполягаi i професор П. Дракер у книзi ВлМайбутнi, яке вже прийшлоВ», вважаючи, що економiчне зростання на сучасному етапi вiдбуваiться за рахунок швидкого i тривалого зростання ефективностi. А ефективнiсть будь-якоi економiки - це насамперед продуктивнiсть знань та продуктивнiсть працi робiтникiв, якi володiють знаннями.

Економiчна iнтеграцiя в РДвропi була першою сходинкою iнтеграцiйних процесiв у свiтi. Як вiдомо, економiчна сфера тiсно пов'язана з соцiальною, i характер цих зв'язкiв досить складний. Точаться дискусii щодо соцiальних наслiдкiв економiчноi iнтеграцii. Проте наприкiнцi XX столiття стало очевидним, що успiхи або невдачi iнтеграцiйних процесiв значною мiрою залежать i вiд того, як розв'язуються соцiальнi проблеми - i традицiйнi, й новi, породженi iнтеграцiiю. Крiм того, змiнився загальний характер взаiмодii мiж економiчними iнтересами та соцiальним розвитком у рамках РДС. Якщо ранiше iснував дисбаланс прямих i зворотних зв'язкiв, то на сучасному етапi - це бiльш органiчна взаiмодiя, в якiй не можна знехтувати нi економiчним, нi ВлсоцiальнимВ».

Загальною тенденцiiю нового етапу стало посилення координацii та гармонiзацii регулюючоi дiяльностi нацiональних урядiв майже в усiх сферах економiчного та соцiального життя. Вперше соцiальну.полiтику включено до перелiку основних напрямiв дiяльностi на рiвнi РДС.

РДвропейськi вченi розробили нову модель економiчного й полiтичного менеджменту, яку назвали моделлю Влправильного урядуВ». Англiйський економiст Р. Арчер у книзi ВлРинки i правильний уряд. Шлях уперед до економiчного i соцiального розвитку зауважуi, що ця модель маi на метi встановлення органiчно пов'язаних вiдносин мiж ринковою економiкою, державою та громадянським суспiльством. Маiться на увазi створення Влвiртуозного кола: вiд державноi влади до економiки через громадянське суспiльство i вiд економiки до громадянського суспiльства через державну владуВ». Така модель передбачаi iснування тристороннього партнерства, побудованого на розумiннi того, що розвиток iнновацiйноi економiки та ефективна дiяльнiсть уряду залежать вiд квалiфiкованого, поiнформованого електорату, який може приймати виваженi рiшення i робити свiй вибiр. Ось чому освiта в наш час набуваi особливо важливого значення. Квалiфiкацiйний та освiтнiй рiвень населення визначаi межi економiчного зростання i сучасних демократiй.

Переваги новоi моделi виявляються також i в тому, що вона маi iнтеграцiйний характер i i конструктивною, оскiльки не тiльки розглядаi соцiальнi, полiтичнi та економiчнi фактори як одне цiле, а й пропонуi спосiб позитивного спiвробiтництва. Модель Влправильного урядуВ» дiстала пiдтримку Ради РДвропи та iнших мiжнародних органiзацiй як можливий орiiнтир у перспективних напрямах соцiального розвитку.

Основнi напрями дiяльностi РДвропейського Союзу в соцiальнiй сферi можна згрупувати у три блоки:

1) сприяння розв'язанню специфiчних соцiальних проблем, якi негативно впливають на стан окремих категорiй населення, а саме-жiнок, молодi, лiтнiх людей, непрацездатних та iнших, або тих, хто працюi в деяких галузях економiки (сiльське господарство, рибальство, транспорт тощо);

2) сприяння полiпшенню охорони працi та здоров'я, пiдвищенню якостi життя;

3) сприяння поступовому зближенню нацiональних соцiальних систем шляхом розробки загальних соцiальних нормативiв, якi будуть включенi до правових норм РДС i законодавств краiн-членiв. Як зазначалося в документах РДвропейського Союзу, сучасний пiдхiд маi за мету не гармонiзацiю нацiональних систем соцiального захисту, а ефективну координацiю цих систем у рамках Союзу.

Перспективи подальшого розвитку соцiальнiноi полiтики РДС можна оцiнити як неоднозначнi. Зокрема, росiйський учений Ю. Борко вважаi iх досить невизначеними. Невiдомо, як розвиватиметься свiтова кон'юнктура; перехiд до iдиноi валюти пов'язаний з труднощами, якi можуть вплинути на соцiальну сферу; РДС треба подолати негативну динамiку суперництва зi США та Японiiю; у свiтi вiдбуваються несприятливi демографiчнi процеси, прогресуюче старiння населення, низький рiвень народжуваностi; зростання iммiграцii з неiвропейських краiн; полiтика розширення РДвропейського Союзу i соцiальна цiна прийняття нових членiв, яка не може не бути досить значною[7]. Проте розвиток позитивних тенденцiй у цiй сферi даi пiдстави для оптимiстичних прогнозiв. Про це свiдчать документи важливих мiжнародних форумiв, зокрема Декларацiя та Програма дiй, прийнятi на Всесвiтнiй зустрiчi на вищому рiвнi в iнтересах соцiального розвитку в Копенгагенi (березень 1995 p.). У них визначено прiоритети в галузi соцiального розвитку, основнi напрями здiйснення соцiальних стратегiй, зроблено спроби скоординувати дii на нацiональному та мiжнародному рiвнях.

За умов зростання масштабiв глобалiзацii, прискорення ii процесiв i поглиблення регiональноi та глобальноi iнтеграцii паралельно з цим iнтенсивно розвиваються процеси як сучасноi цивiлiзацiйноi диференцiацii, так i глобальноi дезiнтеграцii. Водночас триваi деградацiя десяткiв краiн свiту.

Як уже зазначалось, сучасний новий свiт маi сталий, але нерiвноважний характер. Однак такий свiтовий порядок водночас i досить вразливим. На думку деяких учених, в умовах загальноi нестабiльностi свiту, зростання важливих для людства видiв ризику, перманентноi неврiвноваженостi нового економiчного середовища пiдвищуiться можливiть зростання суперництва як прихованого, так i все вiдкритiшого, нових iсторичних проектiв, мiжнародних систем та соцiальних мотивацiй. З часом таке суперництво може стати джерелом колiзiй не менш значущих, нiж традицiйнi форми конфлiктiв мiж краiнами та народами.

Тому в умовах глобалiзацii, зокрема глобалiзацii процесiв соцiального розвитку, особливо важливого значення набуваi створення перспективноi соцiальноi стратегii, яка вiдповiдала б масштабу та характеру нових змiн у свiтi. Значний крок у цьому напрямку зроблено на Всесвiтньому екологiчному форумi в Рiо-де-Жанейро (1992 р.) - Конференцiя ООН з проблем охорони навколишнього середовища i розвитку, де було проголошено концепцiю та принципи сталого розвитку в документi ВлПорядок денний на XXI столiттяВ». Рiшення мiжнародного форуму в Рiо-де-Жанейро були вiдповiддю на виклик часу, вони констатували серйозний характер цiлого блоку еколого-економiчних проблем. Водночас прийнята концепцiя не була адекватною соцiальною стратегiiю в умовах глобалiзацii. Вона мала, швидше, констатуючий характер i не пропонувала дiйових заходiв щодо виходу, зважаючи на загрози та виклики глобалiзацii. Тому вироблення глобальних стратегiй соцiального розвитку та стратегiй глобалiзацii розвитку як для всього свiту, так i для окремих краiн залишаiться актуальним завданням i сьогоднi. Без таких стратегiй неможливо забезпечити поступовий, еволюцiйний, якiсно новий розвиток усього глобалiзованого свiту.

Глобалiзацiя повинна служити соцiальному прогресу - зростанню зайнятостi, скороченню безробiття, лiквiдацii бiдностi. Для цього необхiдно надати ii процесам соцiальну спрямованiсть, зробити наголос на подоланнi нерiвностi, злиднiв, сприяти розвитковi, соцiальнiй захищеностi та пiдвищенню якостi життя людини.

В рамках статтi розглядаються здебiльшого два аспекти розвитку сучасного свiту, в якому вiдбуваються глобалiзацiйнi процеси, - економiчний та соцiальний. ВзаiмозвтАЩязок i вплив цих сфер i беззаперечним, i тому постаi питання iх гармонiйного розвитку i збалансування з метою досягнення соцiальноi справедливостi та економiчного розвитку. Автор наголошуi на неприпустимостi нехтування гуманiтарними питаннями: ВлБагато науковцiв вважають, що економiчне зростання можливе шляхом скорочення соцiальних програм. Деякi висловлюють занепокоiння масштабами негативних соцiальних наслiдкiв тих перетворень, що супроводжують iнтеграцiйнi процеси. Справдi, в бiльшостi краiн-членiв РДС у другiй половинi 90-х рокiв вiдбувалося скорочення бюджетних витрат, зокрема соцiальних, значне зростання безробiття, стримування збiльшення заробiтноi, плати. За даними статистики, частка соцiальних витрат ВВП за 1993-1997 роки зменшилася в 10 краiнах - членах РДС, в 1 - не змiнилася, в 4 - збiльшилася.

Проте наприкiнцi XX столiття стало очевидним, що успiхи або невдачi iнтеграцiйних процесiв значною мiрою залежать i вiд того, як розв'язуються соцiальнi проблемиВ».

Тому конче необхiдно вибудовувати глобальну полiтику з урахуванням перш за все соцiального благополуччя тАУ Влв умовах глобалiзацii, зокрема глобалiзацii процесiв соцiального розвитку, особливо важливого значення набуваi створення перспективноi соцiальноi стратегii, яка вiдповiдала б масштабу та характеру нових змiн у свiтiВ».

Таким чином, для того, щоб глобальне регулювання було ефективним, мають сформуватися загальнi цiнностi, стандарти i позицii. Основнi цiнностi тАФ свобода, справедливiсть, рiвнiсть, толерантнiсть, що лежать в основi статуту ООН i Загальноi декларацii прав людини, мають стати нарiжним каменем глобального регулювання в соцiальнiй сферi та керiвними принципами процесу глобалiзацii з людським обличчям.

Кiнець ХХ сторiччя охарактеризувався посиленням глобалiзацii економiки, яку спричинили значнi якiснi змiни, що вiдбуваються в сучасному свiтi. Глобалiзацiя економiки i багатогранним процесом, основними рушiйними силами якого i технологiчний прогрес, розвиток мiжнародноi iнфраструктури, революцiйнi змiни в iнформацiйнiй технологii та лiбералiзацiя торгiвлi й мiжнародних звтАЩязкiв. Зазначенi фактори мали безпосереднiй вплив на соцiальний i економiчний розвиток усiх краiн свiту.

Дослiдження процесу глобалiзацii економiки свiдчить, що вiн справляi неоднозначний вплив на соцiальну сферу. В цiлому можна зазначити, що внаслiдок змiн у глобальнiй економiцi в останню чверть минулого столiття реальний валовий свiтовий продукт, що визначаi сукупний обсяг економiчноi дiяльностi всiх людей в усiх краiнах, бiльш нiж подвоiвся. При цьому якiсть життя бiльшоi частини населення свiту покращилася внаслiдок зростання доходiв на душу населення, збiльшення тривалостi життя i пiдвищення рiвня освiти.

Проте, всi цi новi змiни можуть в перспективi призвести до нового загострення класових вiдносин, але тепер уже в планетарному масштабi. Таку думку, зокрема, висловлюi президент Центру iвропейських дослiджень при Гарвардському унiверситетi С. Хофман: ВлМожливо ми знаходимося в ситуацii iвропейського нацiонального капiталiзму початку ХРЖХ ст., до того, як держави почали його регулювати i говорити, що навiть стурбований прибутками капiталiст повинен час вiд часу займатися своiми робiтниками, забезпечувати iм певний рiвень соцiального захисту, деякий мiнiмальний необхiдний рiвень заробiтноi плати. Нiчого подiбного в глобальному вимiрi поки що немаiВ» .

Тому свiтове спiвтовариство маi враховувати соцiальнi аспекти процесу глобалiзацii, особливо при розробцi правил, норм i полiтики управлiння свiтовою економiкою. А це обтАЩiктивно вимагаi розвитку мiжнародних iнститутiв з регулювання цих процесiв в iнтересах суспiльства, економiки i збереження довкiлля. В умовах глобалiзацii економiки регулювання соцiальноi полiтики виходить за нацiональнi межi i повинно вiдбуватися на регiональному рiвнi тАФ в межах iнтеграцiйних угруповань, та на глобальному рiвнi тАФ в межах мiжнародних органiзацiй.

На сучасному етапi розвитку процесу глобалiзацii досягнення соцiальних цiлей можливе лише за умови спiльних i погоджених дiй ряду мiжнародних органiзацiй.

Глобальне управлiння в сучасних умовах набираi розвитку, але вiдбуваiться незбалансовано i маi своi особливостi. Слiд зазначити, що нинiшнiй пiдхiд до регулювання глобальних процесiв маi ряд недолiкiв:

тАФ обмеженiсть проблемами економiчного зростання i фiнансовоi стабiльностi i вiдсутнiсть уваги до проблем людини, таких як глобальна бiднiсть, зростання нерiвностi мiж краiнами i всерединi краiн, iзоляцiя неiмущих людей в бiдних краiнах, порушення прав людини;

тАФ географiчна незбалансованiсть, за якоi домiнуюче становище займають найсильнiшi в економiчному вiдношеннi краiни;

тАФ багатостороннi угоди сприяли створенню глобальних ринкiв без врахування iх впливу на розвиток людини i динамiку бiдностi;

тАФ структури i процеси прийняття на глобальному рiвнi не i представницькими. Найважливiшi економiчнi структури тАФ Мiжнародний валютний фонд, Свiтовий банк, Група 7, Група 10, Група 22, ОЕСР, Всесвiтня торгова органiзацiя тАФ знаходяться пiд впливом великих i багатих краiн, а бiднi краiни практично не мають впливу i можливостей, оскiльки не входять до цих органiзацiй;

тАФ вiдсутнi механiзми, що мають забезпечити обовтАЩязковiсть дотримання моральних стандартiв i прав людини корпорацiями i фiрмами, а не лише урядами.

Сучасна глобалiзацiя стимулюi вiдкриття нацiональних кордонiв для мiжнародноi торгiвлi, потокiв капiталу та iнформацii, а тому бiльш вагомi успiхи досягнутi в розробцi норм, стандартiв, полiтики та iнститутiв в iнтересах вiдкриття глобальних ринкiв, нiж в iнтересах людей i захисту iхнiх прав. Уже назрiла необхiднiсть ввести такi норми i в гуманiтарну сферу.

Принципи розвитку людського потенцiалу i соцiального захисту мають бути включенi до теорii i практики глобального регулювання.

В умовах швидкого розвитку глобалiзацii необхiдно фундаментально переглянути полiтику i систему глобального регулювання. Серед основних прiоритетiв слiд видiлити такi:

тАФ будувати мiжнародну полiтику i практику навколо проблем людини i прав людини;

тАФ охороняти безпеку людини i зменшити ii вразливiсть в усьому свiтi;

тАФ зменшити нерiвнiсть, лiквiдуючи ii прояви всерединi краiн i мiж краiнами;

тАФ збiльшити рiвноправнiсть в процесi переговорiв i в структурах мiжнародного регулювання;

тАФ формувати нову глобальну архiтектуру для ХХРЖ ст.

Зрештою люди i нацii не сприймуть глобальну взаiмозалежнiсть, якщо вони нiчого не одержать вiд неi i вона зробить iх бiльш вразливими. Фахiвцi ООН вважають, що глобалiзацiя лише тодi буде сприйматися позитивно, коли вона буде характеризуватися такими поняттями, як:

тАФ етика тАФ менше порушень прав людини i бiльше поваги до людських цiнностей;

тАФ справедливiсть тАФ менше вiдмiнностей в рiвнi життя людей в однiй краiнi й в рiзних краiнах;

тАФ iнтеграцiя тАФ зменшення масштабiв маргiналiзацii та iзоляцii народiв i краiн;

тАФ безпека людини тАФ менше нестабiльностi в суспiльствi та вразливостi людини;

тАФ людська безпека тАФ менше вразливостi народiв i краiн;

тАФ стiйкий розвиток тАФ менше руйнування i погiршення довкiлля.

У звтАЩязку з розвитком процесу глобалiзацii i необхiднiстю вирiшення нових проблем, повтАЩязаних iз нею, Украiнi слiд виробити здатнiсть розробляти i проводити полiтику, яка дозволятиме гнучко реагувати на економiчне середовище в свiтi, що швидко змiнюiться, i завдяки цьому забезпечувати стабiльний базис соцiального добробуту в iнтерасах усього суспiльства.

Соцiалiзацiя глобалiзацii маi стати оснавним принципом розбудови майбутнього свiту, де значення людини набуде реального змiсту й ваги!.

Лiтература

1 Бiлорус О. Глобалiзацiя. Прийняти виклик часу // Вiче. - 2000. - № 12. - С. 133, 134.

2 Robertson R. Globalization. - London, 1992. - P. 8.

3 Waters M. Globalization. - London - New York, 1995.

4 Бiлорус О. Вказ. пр. тАФ С. 143.

5 Байерс С. Третий путь // Международная жизнь. тАФ 2000. - № 2. - С. 45.

6 Europe Weekly Seleted Statistics. - № 1135. - 2000. - 14 February. - P. 1.

7 Борко Ю. А. Новьiй этап углубления и расширения европейской интеграции: социальные аспекты // МЗ и МО. - 2000. - № 9. - С. 19.

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry