Глобалiзацiя сучасного свiту тАУ провiдна тенденцiя свiтовоi полiтики

Реферат на тему:

Глобалiзацiя сучасного свiту тАУ провiдна тенденцiя свiтовоi полiтики

План

Вступ

1 Процес глобалiзацii: перiодизацiя, сутнiсть, протирiччя

2 Глобальнi проблеми людства як фактор мiжнародних вiдносин

Висновки

Список лiтератури

Вступ

В основi тенденцiй сучасних мiжнародних вiдносин лежить концепцiя миру XXI столiття тАУ це злагодженi принципи взаiмостосункiв держав на мiжнароднiй аренi, якi сприятимуть затвердженню миру без насильства, забезпеченню всеосяжноi безпеки, переходу держав i регiонiв до стiйкого розвитку, побудовi на планетi гармонiйноi цивiлiзацii, що включаi рiзнi держави, нацii, культури, релiгii. Глобалiзацiя i головним засобом для реалiзацii даноi концепцii, проте вона викликаi багато протирiч в мiжнародних вiдносинах, якi i найактуальнiшими на сучасному етапi.

Сьогоднi iснування глобалiзацii як явища зазвичай не викликаi сумнiвiв i нiким не заперечуiться. Водночас дати наукове визначення глобалiзацii досить складно, з огляду на полiтичний аспект проблеми, безпрецедентнi за масштабом i концентрацiiю iнтереси. Парадокси глобалiзацii не випадково i предметом гострих теоретичних суперечок, оскiльки неоднозначнiсть процесiв, що розгортаються, неминуче вiдбиваiться на уявленнях про них. В цьому i полягаi актуальнiсть обраноi тематики.

1 Процес глобалiзацii: перiодизацiя, сутнiсть, протирiччя

Поява в науковiй лiтературi термiну ВлглобалiзацiяВ» датуiться кiнцем 1960-х рр., проте справжнього розквiту концепцiя глобалiзацii досягла в першiй половинi 1990-х рр., коли фактично будь-якi полiтичнi, економiчнi i соцiальнi змiни в свiтi почали розглядатися пiд кутом положень даноi концепцii.

Дискусiя по проблемi глобалiзацii продовжуiться вже декiлька десятирiч. В ходi неi поступово виробляються загальнi пiдходи до вивчення цього нового та складного явища i процесу сучасностi.

У науковий оборот термiн ВлглобалiзацiяВ» вперше був введений вiдомим американським економiстом i фахiвцем в галузi управлiння виробництвом Т. Левiттом. Вiн позначив цим словом феномен злиття ринкiв окремих товарiв, вироблюваних великими багатонацiональними корпорацiями (БНК).

Бiльш широке значення новому термiну надали в Гарвардськiй школi бiзнесу, i головним його популяризатором став консультант цiii школи японець Д. Оме, що опублiкував в 1990 р. книгу ВлСвiт без кордонiвВ». Вважаючи, що свiтова економiка вiдтепер визначаiться взаiмозалежнiстю центрiв ВлтрiадиВ» (США, Японiя, РДвросоюз), вiн затверджував, що економiчний нацiоналiзм окремих держав став безглуздим, оскiльки Влсильними акторамиВ» на свiтовiй економiчнiй сценi вiдтепер i Влглобальнi фiрмиВ». Саме в цьому, на думку автора, i виражаiться суть глобалiзацii

Глобалiзацiя як складне i багатогранне явище дослiджуiться одночасно багатьма науками.

а) Економiчна наука. Економiсти, як правило, сходяться на тому, що суть глобалiзацii полягаi у формуваннi свiтовоi економiки особливого типу, i вiдповiдно до цього зосереджують своi зусилля на дослiдженнi таких проблем, як створення глобальноi фiнансовоi системи, глобального стратегiчного менеджменту, розвиток нових технологiй, розширення сфери дiяльностi транснацiональних корпорацiй i обхват ними все нових краiн i територiй, небачене зростання свiтовоi торгiвлi тощо.

б) Географiя. Географи, на вiдмiну вiд економiстiв, зосереджують своi зусилля на вивченнi проблем великих мiст-мегаполiсiв, так званих економiчних архiпелагiв, що утворюються в результатi розширення кордонiв свiтового господарського простору, i розглядають феномен глобалiзацii саме крiзь цю призму.

в) Технiчнi науки. Представники технiчних наук зайнятi дослiдженнями так званого техноглобалiзму. Цим термiном позначаiться процес злиття в рiзних краiнах нововведень i нових технологiй в iдиний комплекс технiчних знань на цiй базi Влтехнологiчних макросистемВ». При цьому головною метою дослiджень i вивчення всiляких наслiдкiв революцiйних змiн в сферах технiки i технологiй, телекомунiкацiй, функцiонування РЖнтернету i перетворення всiх людей свiту в мешканцiв iдиного Влпланетарного селаВ».

г) Наука про мiжнароднi вiдносини. Наука про мiжнароднi вiдносини звертаi головну увагу на завершення перiоду Влхолодноi вiйниВ», коли Свiт сприймався як бiполярна структура Схiд-Захiд або Пiвдень-Пiвнiч, на посилення взаiмозалежностi краiн, розширення спiвпрацi мiж ними, становлення нового свiтового порядку за допомогою ООН та iнших мiжнародних органiзацiй.

д) Соцiологiя i культурологiя. Соцiологи i культурологи займаються дослiдженням проблем, пов'язаних з впливом унiверсалiзацii культури на спосiб життя людей в рiзних краiнах.

е) Фiлософiя. Фiлософи основну увагу надають дослiдженню проблем, пов'язаних з унiверсалiзацiiю людських цiнностей.

Таким чином, глобалiзацiя тАУ це сукупнiсть сучасних явищ, процесiв та структур, яку можна виразити у взаiмозалежностi, взаiмопроникненнi та взаiмообумовленостi самих рiзних компонентiв сучасного свiту та свiтовоi спiльноти.

Перiодизацiя. Першi передумови початку процесу глобалiзацii можна вiднести до другоi половини XX столiття, точнiше 1945-75 рокам. Друга свiтова вiйна стала першою глобальною вiйною, в яку в тому або iншому ступенi опинилися залученi всi континенти. Зразу ж пiсля вiйни була створена глобальна мiжнародна органiзацiя - ООН. В цi ж роки стала рушитися колонiальна система i виник комплекс соцiально-економiчних проблем незалежних держав, що розвиваються. В цi ж роки процеси науково-технiчноi революцii, у тому числi зв'язку i iнформацii, не тiльки склалися, але i стали впливовим полiтичним i економiчним чинником. Примiтно, що ще на початку 40-х рокiв В.РЖ. Вернадський передбачив, спрогнозував появу ноосфери, як "сфери розуму", тобто поява принципова нового чинника, що впливаi на розвиток людськоi цивiлiзацii. Можна сказати, таким чином, що перший перiод формування глобальних процесiв припав на третю чверть XX столiття.

Другий перiод тАУ 1970тАУ1990-тi рр. можна охарактеризувати, як перехiд процесiв глобалiзацii у формально визнаний свiтовою спiльнотою стан, коли "раптом" людство зiткнулося з комплексом глобальних проблем, назвало iх, i зробило першi спроби iх вирiшення, наприклад, в областi мiжнародноi безпеки, допомоги краiнам, що розвиваються, економiчного i гуманiтарного спiвробiтництва.

З кiнця 90-х рокiв почався третiй перiод глобалiзацii, у якого з'явилися iстотнi особливостi:

по-перше, досягнення НТР в областi iнформатики i зв'язку, розвитку мiжнародних контактiв, особливо, бурхливий розвиток РЖнтернет, привело до створення глобальноi свiтовоi спiльноти, коли нацiональнi кордони у все бiльшiй мiрi стають умовностями. В усякому разi збереження закритих, авторитарних суспiльств, обмеження передачi знань, iнформацii i пересувань людей стають практичним неможливими. Саме по собi це вже не просто позитивне явище, але i проблема, а iнодi загроза нацiональноi iдентичностi, тобто нацiональноi безпеки;

по-друге, очевидне зростання впливу США - не тiльки полiтичного, економiчного, фiнансового, але i iнформацiйного, технологiчного, усвiдомлене прагнення використовувати цей вплив вiдповiдно до нацiональних iнтересiв i цiнностей США, додаi особливу специфiку всiм без виключення глобальним проблемам. Позицiя США, iх роль в рiшеннi глобальних проблем, стаi у рядi випадкiв не просто важливою, але i вирiшальною. Очевидно, що далеко не завжди американськi iнтереси i цiнностi спiвпадають з iнтересами iнших краiн;

по-третi, багато нацiй i держав справедливо знайшли в процесах глобалiзацii явну загрозу своiму розвитку, навiть iснуванню. В цiлiй низцi краiн з'явилася заклопотанiсть правлячих елiт, сформувалися соцiальнi групи протидii процесам глобалiзацii. РЖншими словами, вiдбулася серйозна переоцiнка, коли цi процеси стали сприйматися у тому числi i винятково з негативними характеристиками.

У рейтингу глобалiзацii, що складаiться останнiми роками експертами журналу ВлForeign policyВ», беруть участь 62 краiни, що обтАЩiднують 62% населення земноi кулi i бiльше 90% свiтового економiчного потенцiалу. При складаннi рейтингу аналiтики враховують чотири основнi параметри;

тАв економiчну iнтеграцiю - обсяг мiжнародноi торгiвлi, iнвестицiй та рiзного роду виплат (у тому числi зарплат), здiйснюваних з перетином державних кордонiв;

тАв персональнi контакти, зокрема, мiжнароднi поiздки i туризм, обсяг мiжнародних телефонних переговорiв, поштових вiдправлень та перекладiв;

тАв кiлькiсть користувачiв РЖнтернету та кiлькiсть iнтернет-серверiв;

тАв залучення краiни в мiжнародну полiтику, зокрема, членство в мiжнародних органiзацiях та кiлькiсть посольств, що працюють в краiнi та за рубежем.

У 2002 р. (другий рiк пiдряд) самою глобалiзованою державою планети визначена РЖрландiя, оскiльки вона бiльшою мiрою нiж iншi краiни свiту орiiнтована на мiжнародну економiку. Значний розмiр iнвестицiй з боку американських i захiдноiвропейських компанiй у сферi технологiй, iнших сферах економiки одночасно з участю краiни в зонi iвро стали тими чинниками, якi вивели РЖрландiю на 1-е мiсце в свiтi по цьому показнику. В першу п'ятiрку по глобалiзацii ввiйшли також Швейцарiя, яка, як i рiк тому, зайняла 2-е мiсце, Швецiя (5-е мiсце в 2001 р.), Сiнгапур (в 2001 р. тАФ 3-i мiсце), Нiдерланди (4-е мiсце в 2001 р.). Великобританiя зайняла в рейтингу 9-у позицiю, за нею йдуть Фiнляндiя, США i Францiя. Чехii належить 15-е мiсце, Нiмеччини - 17-е, Польщi тАУ 32-е, Японii - 35-е, Китай виявився на 51-й позицii. Украiна зайняла 42-е мiсце в рейтингу, зберiгши його з 2001 р., а Росiя з 40-го мiсця перейшла на 45-е. Замикають список ВлглобалiзованихВ» краiн Бразилiя, РЖндонезiя, Колумбiя, Перу i РЖран.

У ходi дослiдження з'ясувалося, що багатi держави глобалiзованi в бiльшiй мiрi, нiж бiднi, проте при цьому малi розвиненi економiчнi системи бiльшою мiрою орiiнтованi на всесвiтню iнтеграцiю, нiж великi.

Глобалiзацiя - об'iктивне явище, не залежне вiд волi окремих людей. Процеси глобалiзацii в даний час поглиблюються i розповсюджуються все з бiльшою швидкiстю.

Сучасний iх розвиток маi певнi об'iктивнi передумови. Жодна краiна, жодна економiка, жодне суспiльство не може залишатися в сторонi вiд цих процесiв. Вони пов'язанi з особливостями затвердження постiндустрiальних технологiй виробництва, поглибленням мiжнародного розподiлу працi, iнтернацiоналiзацiiю в сучасних умовах основних видiв виробничоi дiяльностi, кардинальними змiнами в iнформацiйнiй сферi, посиленням взаiмозалежностi краiн, соцiалiзацiiю економiчних процесiв, демократизацiiю полiтичних iнститутiв, iнтернацiоналiзацiiю суспiльного життя, зближенням духовних цiнностей, якi вiдстоюi людство.

Як вiдомо, iсторiя людськоi цивiлiзацii позначена всесвiтнiстю розвитку i на попереднiх етапах. Людство, не дивлячись на домiнування антагонiзмiв i протирiч впродовж майже всього свого iснування, все ж таки було iдиним.

Але на вiдмiну вiд постiндустрiальноi цивiлiзацii, яка затверджуiться в даний час, всi попереднi цивiлiзацii розвивалися лише по нормах сумарноi цiлiсностi. Принципова новизна постiндустрiальноi цивiлiзацii полягаi в тому, що ii розвиток здiйснюiться у напрямi поступового переростання сумарноi цiлiсностi свiту в структурну.

У свiтовому масштабi глобалiзацiя виражаiться в зростаючому взаiмозв'язку i взаiмозалежностi населення Землi в рiзних сферах дiяльностi. Цей процес об'iднуi економiку, полiтику, культуру, iнформацiйну сферу, технологii та управлiння. Таке зближення стало можливим завдяки накопиченню людством величезних матерiальних та духовних цiнностей, якi створюють об'iктивну основу розвитку сучасного цивiлiзацiйного процесу не залежно вiд того, яку суспiльно-державну форму вiн набуваi. Йдеться про те, що накопичення загальнолюдських цiнностей в економiцi, полiтицi, науцi, культурi, моралi з часом стало важливiше, нiж досягнення в цих сферах окремих державно-нацiональних утворень.

Процеси глобалiзацii завжди мають економiчну основу. Саме у сферi економiки глобалiзацiя на сучасному етапi виявляiться найбiльш виразно i повно. Базовою основою iнтернацiоналiзацii економiчних вiдносин i усестороннi поглиблення мiжнародного розподiлу працi. Базуючись на розвитку нацiональних структур виробництва, воно i економiчним фундаментом, на якому ТСрунтуiться вся побудова свiтових господарських зв'язкiв. Поглиблення мiжнародного розподiлу працi i основою розвитку мiжнародноi торгiвлi, становлення структурноi цiлiсностi свiтового ринку. На цiй базi стрiмко розвиваються iнтеграцiйнi процеси.

Навiть при сьогоднiшньому рiвнi розвитку можна з упевненiстю констатувати, що глобалiзацiя вiдкриваi новi, небаченi ранiше можливостi в рiзних сферах дiяльностi перед мiльярдами людей у всьому свiтi. Зростання торгiвлi, збiльшення iноземних iнвестицiй, розповсюдження нових технологiй, розвиток надшвидкiсного транспорту, iнтернет-технологiй i засобiв масовоi iнформацii створюють основу в сучасних умовах економiчному, суспiльному, культурному та особовому розвитку.

Швидкiй ходi глобалiзацii сприяi бурхливий розвиток iнформацiйних i телекомунiкацiйних технологiй та оволодiння свiтом iдеi мережного способу органiзацii економiчноi та суспiльноi дiяльностi. Цей спосiб стаi безальтернативним для iнформацiйного середовища, фiнансового, торгiвельного, телекомунiкацiйного, транспортного та iнших систем взаiмодii мiж людьми.

Глобалiзацiя приводить до нового цiкавого явища, яке можна визначити як вiртуальне звуження свiтовоi цивiлiзацii. Тобто люди знаходячись в рiзних куточках планети, за рахунок комп'ютерних мереж, нових способiв та засобiв зв'язку, швидкiсного транспорту не вiдчувають територiального розмежування, а споживаючи тi ж продукти i товари, користуючись одними i тими ж технологiями та послугами, набувають схожi звички повсякденноi поведiнки та елементи культури.

Виходячи з того, що глобалiзацiя i тiсно пов'язана з нею iнтеграцiя в полiтичнiй, економiчнiй, суспiльнiй i iнших сферах наростають швидкими темпами, цi явища набувають особливого значення для всiх краiн: великих i малих, розвинених в iндустрiальному вiдношеннi i лише що стали на шлях iнтенсивного розвитку. Буквально на очах вiдбуваються швидкi змiни в рiзних сферах людськоi дiяльностi.

а) Економiка. Загальне значення нових процесiв в свiтовiй економiцi, що розвиваються в останнi десятирiччя, можна звести до наступного. Прiоритетне значення набули спецiалiзацiя i кооперацiя у сферi виробництва наукоiмноi продукцii, високих технологiй, нових видiв матерiалiв. В промислово розвинених краiнах вiдбулося скорочення виробництв в базових галузях. Вiдповiдно до цього на свiтовому ринку намiтилася тенденцiя до зниження попиту на сировиннi ресурси. Фундаментальнi змiни в мiжнародному розподiлi працi пов'язанi з iстотно випереджаючим розвитком науково-технiчних знань i iнформацii. В даний час жодна краiна не здатна самостiйно вести дослiдницькi розробки в якiй би то не було сферi науки i технiки. Це зумовило iнтенсивний розвиток мiжнародного ринку науково-технiчних знань - торгiвлi лiцензiями, науково-технiчною iнформацiiю, Влноу-хауВ», програмами-моделями, науковими вiдкриттями та iншими видами iнтелектуального обмiну. Виключно важливим структурним елементом мiжнародного розподiлу працi стала iнтернацiоналiзацiя сфери послуг. Продаж послуг все тiснiше переплiтаiться з виробництвом та збутом товарiв, експортом капiталу, iнтелектуальним обмiном. Керiвну роль в процесi iнтернацiоналiзацii сфери послуг грають транснацiональнi корпорацii, понад 50% зарубiжнi фiлiали яких займаються цим видом економiчноi дiяльностi. Одним з ключових важелiв глобалiзацii всiх сфер суспiльного життя стала iнтернацiоналiзацiя грошових вiдносин. Достатньо вiдзначити, що в даний час сума мiжнародних фiнансових операцiй складаi 1 трлн дол. в день.

б) Наука та освiта. В науцi та освiтi вiдбуваiться глобалiзацiя дослiдницькоi i учбовоi дiяльностi за рахунок формування нових дослiдницьких мереж i систем дистанцiйного навчання, дiючих в свiтi незалежно вiд географiчних i полiтичних меж. Сучаснi телекомунiкацiйнi мережi дозволяють окремим вченим або науковим колективам ставати членами глобального дослiдницького простору у вiдповiднiй сферi знань, не покидаючи при цьому свою краiну, установу або будинок. Ця форма спiвдружностi учених одержала назву Влвiртуальна лабораторiяВ». Вони стають все бiльш органiзованими, а iх дiяльнiсть все бiльш значущоi i ефективноi.

в) Культура. Швидко мiняiться культурне життя людей практично на всiй планетi. Сучаснi способи телекомунiкацiй та мас-медiйнi мережi дозволяють нестримно поширювати по всьому свiту рiзноманiтнi комп'ютернi iгри, музику, лiтературу, кiнопродукцiю та багато що iнше. Такий глобальний вплив на культуру окремих краiн може мати небажанi наслiдки, коли iх традицiйнi культурнi цiнностi виявляться пiд загрозою зникнення.

Суперечностi глобалiзацii. Глобалiзацiя, як пiдтверджуi сучасна практика, не тiльки приносить людинi i суспiльству в цiлому рiзнi блага, але i таiть в собi глибокi суперечностi, якi значно загострюють полiтичнi, економiчнi, соцiальнi та iншi проблеми сучасного свiту.

а) Посилення конкурентноi боротьби. Участь будь-яких краiн в iнтернацiональних виробничих процесах, розподiлi ресурсiв i матерiальних благ вiдбуваiться на фонi рiзкого загострення конкурентноi боротьби у всiх сферах дiяльностi, а в нiй бувають, як вiдомо, не тiльки переможцi, але i що програли; i останнiх, як правило, виявляiться набагато бiльше, нiж перших. В той же час наявнiсть конкурентоздатних товарiв i ринкiв може бути якнайкращим показником ефективноi дiяльностi окремих людей, корпорацiй i краiн Проте, будучи двигуном сучасного прогресу, конкуренцiя на практицi призводить до того, що багатi стають багатше, а бiднi - бiднiше.

б) Суперечностi мiж глобальними ринками та iнтересами окремих краiн i груп людей. Одна з головних особливостей глобалiзацii полягаi в тому, що це явище супроводжуiться ВлнестримнимВ» розширенням свiтових ринкiв для певних видiв продукцii, товарiв i послуг. Наприклад, лiтаки корпорацii ВлБоiнгВ», програмна продукцiя компанii ВлМайкрософтуВ», безалкогольнi напоi ВлПепсi-колаВ» або ВлКока-колаВ», свiтова мережа ресторанiв ВлМак-ДональдсВ» засоби та послуги мобiльного зв'язку, iнтернет-технологii та послуги заполонили свiтовi ринки, що стали глобальними для цих видiв продукцii та послуг. При цьому виникаi гостра проблема як зберегти переваги глобальних ринкiв з iх можливостями забезпечення достатнiх просторiв для розвитку людських, суспiльних, економiчних ресурсiв i при цьому враховувати iнтереси окремих краiн, народiв, соцiальних груп кожноi людини окремо, тобто добитися того, щоб процеси глобалiзацii сприяли не тiльки зростанню доходiв окремих корпорацiй i невеликих груп людей.

в) Глобалiзацiя та наростання соцiальноi нерiвностi. Глобалiзацiя також сприяi поглибленню соцiальноi нерiвностi на рiзних рiвнях. На початку XXI столiття на 20% населення планети, яке проживаi в iндустрiально розвинених краiнах, доводиться 86% ВВП всього свiту, а на 20% населення, проживаючого в бiдних краiнах, - лише 1% свiтового ВВП. Отже, можливостi i реальностi в соцiальному забезпеченнi громадян цих краiн виглядають просто незiставними. Значна кiлькiсть людей вмираi вiд убогостi. Згiдно докладу ЮНРЖСЕФ ВлПоложення дiтей в свiтiВ» (1998 р.), навiть в тi перiоди, коли не буваi засух та голоду, в краiнах, що розвиваються, вмираi щорiчно 12 мiльйонiв дiтей у вiцi до 5 рокiв.

г) Глобалiзацiя i посилення загрози соцiально-економiчноi, суспiльноi та особистоi безпеки. Як наслiдок процесiв глобалiзацii, збiльшення соцiальноi нерiвностi в свiтi виникають новi загрози для безпеки людей, зокрема:

тАв фiнансова i економiчна нестабiльнiсть, що перiодично супроводжуiться такими катаклiзмами, як фiнансово-економiчнi кризи в Пiвденно-Схiднiй Азii, Бразилii, Росii (1997-1999 рр.), Аргентинi (2001-2002 рр.);

тАв загроза масовоi втрати роботи в результатi злиття рiзних компанiй в процесi глобалiзацii;

тАв загроза суспiльноi та особистоi безпеки у зв'язку з глобальною кримiналiзацiiю бiзнесу, глобалiзацiiю дiяльностi радикальних полiтичних сил, зростанням нелегальноi торгiвлi зброiю i наркотиками, вживанням методiв терору в конкурентнiй боротьбi на рiзних рiвнях;

тАв особливу небезпеку для всього людства представляi глобалiзацiя тероризму на сучасному етапi, тобто об'iднання зусиль рiзних терористичних органiзацiй для досягнення ними злочинних цiлей.

д) Глобалiзацiя i загроза навколишньому середовищу. На рубежi столiть значно зросла загроза навколишньому середовищу, пов'язана з нестримним розвитком могутньоi виробничоi технiки i транспортних засобiв, iнтенсифiкацiiю виробничоi дiяльностi людей, гонкою озброiнь, що продовжуiться. В сучасних умовах загострюються дуже небезпечнi для всiii свiтовоi спiльноти екологiчнi проблеми глобального характеру: змiна складу атмосфери, посилення в результатi цього процесу Влпарникового ефектуВ» i потеплення клiмату, що може привести до танення льодiв та катастрофiчного пiдвищення рiвня Свiтового океану, руйнування озоновоi сфери, яка захищаi життя на Землi вiд ультрафiолетового випромiнювання, забруднення навколоземного космосу залишками космiчних апаратiв. Також продовжуiться забруднення Свiтового океану нафтовою плiвкою, в результатi чого порушуiться обмiн мiж гiдросферою та атмосферою; буквально на очах вiдбуваiться згубне скорочення видового складу флори i фауни та iх генофонду; продовжуiться масова промислова вирубка лiсiв - головноi ВлфабрикиВ» кисню; украй негативнi наслiдки для всього живого на Землi мають кислотнi дощi.

У умовах розвитку процесiв глобалiзацii у всiх сферах людськоi дiяльностi вiдбуваiться все бiльший ВлнаступВ» на принцип державного суверенiтету. Причому вiдбуваiться це по декiлькох напрямах, а iснуюча в даний час концепцiя державного суверенiтету ставиться пiд сумнiв вiдносно практично всiх ii складових.

Сучасна свiтова економiка все бiльш демонструi якостi iдиноi цiлiсноi системи i функцiонуi по iдиних законах. Жодна краiна вже не здатна iснувати в умовах економiчноi автаркii. Потреби економiчного розвитку вступають в суперечнiсть з принципом непорушностi державного суверенiтету в тiй мiрi, в якiй державнi кордони перешкоджають економiчнiй ефективностi i прогресу в цiлому. Пiдкоряючись диктату економiчноi доцiльностi, держави вiдкривають своi кордони i пiддаються нашестю iноземних валют, мiжнародних терористiв, наркотичних засобiв, потокiв iнформацii тощо. Все це неминуче позначаiться на функцiонуваннi державного апарату i примушуi шукати новi способи i форми рiшення насущних проблем.

Уособленням глобального ринку виступають транснацiональнi корпорацii (ТНК), що пiдпорядкували свою дiяльнiсть, перш за все, пошукам шляхiв отримання надприбуткiв. За деякими оцiнками, вони контролюють до половини свiтового промислового виробництва, а ще бiльше - у сферi зовнiшньоi торгiвлi. Загальне число ТНК на початок 2002 р. досягло 40 тисяч. РЗх дii можуть визначати ситуацiю на свiтових ринках, динамiку курсiв нацiональних валют, iстотно впливати на створення i скорочення робочих мiсць, вони можуть чинити вплив на соцiально-полiтичну ситуацiю в рiзних краiнах i регiонах. Таким чином, ТНК стають часто бiльш впливовими, нiж вся потужнiсть традицiйних держав.

Звужуючи сферу дiяльностi нацiональних урядiв, глобальний ринок пiдточуi основи державного суверенiтету. При цьому держава в значнiй мiрi втрачаi своi функцii. На перший план в дiю вступають закони свiтового ринку, вiдповiдно до яких у багатьох випадках приймаються нацiональнi закони.

Головною проблемою, що виникла в ходi глобалiзацii, з погляду збереження державного суверенiтету, i суперечнiсть мiж наростаючою полiтичною i економiчною взаiмозалежнiстю краiн i народiв, з одного боку, i збереженням за державою права самостiйно i на свiй розсуд вирiшувати власнi проблеми, з iншого. Завдяки прогресуючому розмиванню кордонiв мiж нацiональними економiками, проблеми, що ранiше вважалися винятково зовнiшньополiтичними, все бiльше набувають комплексного мiжнародно-внутрiшньополiтичного характеру. Дii уряду однiii держави здатнi спричинити за собою найсерйознiшi наслiдки на iншому кiнцi земноi кулi. В цих умовах стаi очевидною необхiднiсть узгодження вiдповiдальних рiшень а отже, i створення вiдповiдних органiзацiйних механiзмiв. РЖ процес створення подiбних механiзмiв йде вельми iнтенсивно. Якщо в 1909 р. було 37 мiждержавних органiзацiй, то в кiнцi столiття iх стало вже 260. Такi мiжнароднi органiзацii, як РДС, ВТО, НАФТА, МЕРКОСУР i ряд iнших, приймаючи на себе деякi функцii, що делегуються iм окремими державами, фактично обмежують суверенiтет.

Важливе значення, з точки зору державного суверенiтету, набувають i процеси, що зачiпають iнститут власностi. Прогресуюче розширення прав власностi за межами своii держави з боку фiзичних осiб i корпорацiй, разом з можливiстю перетину фiнансовим капiталом нацiонально-державних кордонiв, стало надзвичайне важливим елементом сучасних мiжнародних вiдносин. Встановлена норма, вiдповiдно до якоi громадяни або компанiя мають право мати у власностi землю, пiдприiмство тощо, за межами кордонiв своii держави, створюi новi механiзми перерозподiлу власностi на мiждержавному рiвнi.

РЖншим важливим чинником, що зумовив переоцiнку принципу державного суверенiтету, стала поява численних недержавних асоцiацiй i органiзацiй. РЗх дiяльнiсть, яка направлена на реалiзацiю власних корпоративних iнтересiв, розширила спектр актуальних полiтичних проблем та iнтенсифiкувала iх динамiку. Якщо в 1909 р. налiчувалося 176 недержавних мiжнародних органiзацiй, то до кiнця минулого столiття iх число досягло 5 472. Суспiльнi органiзацii все бiльшою мiрою претендують на те, щоб стати головними виразниками iнтересiв рiзних соцiальних груп, вiдтiсняючи державу на другий план.

Розхитування основ державного суверенiтету напряму пов'язано iз загостренням проблем територiальноi цiлiсностi держав, втручанням в iх внутрiшнi справи з боку ТНК та рiзних мiжнародних органiзацiй, насадженням чужих моральних цiнностей.

Адекватною вiдповiддю на це i спалахи релiгiйного фундаменталiзму, культурного традицiоналiзму, полiтичного сепаратизму та iзоляцiонiзму. Наприклад, iсламська революцiя 1979 р. в РЖранi, крiм внутрiшнiх передумов, багато в чому була породжена прагненням кинути виклик захiдному свiту та у вiдповiдь реакцiiю на експансiю захiдного способу життя в цю краiну.

Головний висновок, який переважаi в оцiнцi сучасних глобалiзацiйних процесiв i прогнозуваннi iх майбутнього, полягаi в наступному: в даний час виникла гостра необхiднiсть осмислити глибокi суперечностi, що сформувалися на нинiшньому етапi глобалiзацii i що стосуються всiii свiтовоi спiльноти.

Колишнiй президент Аргентини Рауль Альфонсин затверджуi, що Влконцентруючи величезнi багатства у вузьких кругах, глобалiзацiя таiть в собi бiльше загроз, нiж можливостейВ». РД й iншi застереження вiдносно тенденцiй розвитку глобалiзацii. В концентрованому виглядi iх обТСрунтував американський економiст Л. Туроу. Розглядаючи в своiй книзi ВлМайбутнi капiталiзмуВ» вiдповiднi суперечностi, вiн вказав на одну з головних особливостей глобальноi економiки, яка, на його думку, полягаi в тому, що вона тривалий час будувалася Влпiд впливом загрози комунiзмуВ». Пiсля смертi комунiзму у захiдноi економiчноi системи Влнемаi бiльше активного конкурентаВ», а це ослабляi ii iмунiтет та конструктивнi можливостi. Туроу робить висновок: ВлНайбiльшою слабкiстю капiталiзму i його короткозорiсть. Це виключаi аналiз вiддаленого майбутнього. Вузький кругозiр капiталiзму виявляiться перш за все, в питаннях, якi торкаються перспектив глобалiзацiiВ».

Багато провiдних полiтикiв, економiсти i експерти не ставлять знак рiвностi мiж глобалiзацiiю i американiзацiiю, хоча на початок XXI столiття в США наймогутнiший економiчний i науково-технiчний потенцiал. Але якщо подивитися на ходу сучасного Китаю, технологiчний прогрес РЖндii, на економiчне зростання всього азiатського регiону або на те, як Росiя виглядала 20 рокiв тому i який вона стане через цей же термiн, вiдразу стане ясна рiзниця мiж справжньою глобалiзацiiю i американiзацiiю.

На думку вiдомого украiнського ученого Анатолiя Гальчинського, в даний час iснуi декiлька сценарiiв ходу розвитку глобальних процесiв на першi десятирiччя XXI столiття. Один з них витiкаi з одноосiбноi гегемонii США в. найближчi 2-3 десятирiччя. Другий сценарiй передбачаi бiполярнiсть: на одному полюсi залишаються США, на iншому - Китай або об'iднана РДвропа. Третiй сценарiй - багатополярнiсть свiту. Це США разом з Пiвнiчною та Пiвденною Америкою, Китай та його оточення, РЖндiя та ii оточення, Нiмеччина на чолi об'iднаноi РДвропи, Росiя та ii оточення. У всiх схемах особливе мiсце вiдводиться Китаю. Прогнозуiться, що через 2-3 десятирiччя ця краiна вийде на першу позицiю в свiтовiй економiцi. ВВП Китаю може до цього часу перевищити 20 трлн дол. i iстотно перевищити вiдповiдний показник США.

Таким чином, у даний час стаi очевидним, що процеси глобалiзацii поглиблюватимуться. РЖ чим швидше i глибше окремi полiтики i державнi дiячi, полiтичнi сили, представники громадськостi, всю свiтову спiльноту в цiлому зумiють зрозумiти iх у всiй повнотi i суперечностi, тим бiльше з'явиться реальних, можливостей зробити наш свiт бiльш вчиненим.

2 Глобальнi проблеми людства як фактор мiжнародних вiдносин

Глобальнi проблеми людства - сучаснi проблеми iснування i розвитку людства в цiлому. Глобальний (франц. global - загальний, вiд лат. globus - куля) - означаi всесвiтнiй, загальний, що охоплюi всю земну кулю. Вони породженi суперечностями суспiльного розвитку, рiзко збiльшеними масштабами дii дiяльностi людини на оточуючий свiт i пов'язанi також з нерiвномiрнiстю соцiально-економiчного та науково-технiчного розвитку краiн та регiонiв.

Вирiшення глобальних проблем вимагаi об'iднання зусиль всiii свiтовоi спiльноти, визнання необхiдностi мiжнародноi спiвпрацi у всiх сферах життiдiяльностi людини.

Визначимо найактуальнiшi глобальнi проблеми людства та мiжнародну спiвпрацю для iх подолання:

1. Проблеми запобiгання новоi свiтовоi вiйни i збереження свiту на сучасному етапi. На рубежi столiть в свiтi зберiгаються i поступово збiльшуються величезнi арсенали засобiв масового знищення i звичайних озброiнь, а загальнi витрати на вiйськовi потреби в 2002 р. склали понад 1 трлн дол. Найбiльшi засоби на армiю i оборону затрачують США, Росiя, Великобританiя, Францiя, Китай, Японiя. В деяких краiнах вiйськовi витрати перевищують 1/10 частину iх ВВП. Це, перш за все, тi краiни, якi постiйно знаходяться у вiйськовому протистояннi (КНДР, РЖзраiль, бiльшiсть краiн Персидськоi затоки та iншi). Багато небагатих по доходах краiн вкладають у вiйськову сферу засобiв бiльше, нiж на соцiальнi потреби (Пакистан, РЖран, РЖрак, Сирiя, Куба, В'iтнам та iншi). На задоволення попиту на вiйськовi товари i послуги працюi понад 50 млн. чоловiк, а в розробках вiйськового характеру беруть участь 500 тис. учених або 1/5 частина науковцiв всього свiту.

13 грудня 2001 р. президент США Джордж Буш повiдомив президента Росiйськоi Федерацii Володимира Путiна про вихiд його краiни в односторонньому порядку з Договору по ПРО, пiдписаного керiвниками США i СРСР ще в 1972 р. За умов договору, будь-яка iз сторiн мала право розiрвати його, повiдомивши iншу за пiвроку. Таким чином, договiр припинив своi iснування 13 червня 2002 р. Адмiнiстрацiя США при цьому затверджувала, що Договiр по ПРО застарiв та не вiдповiдав новим загрозам. Небезпека на сучасному етапi, на думку американцiв, виходить вiд тоталiтарних держав, якi складають так звану Влвiсь злаВ» - РЖрак, РЖран i КНДР. РЗх озброiнi сили можуть здiйснити запуск балiстичних ракет iз звичною або ядерною боiголовкою з метою нанесення удару по територii США. На цiй основi виник план створення Нацiональноi протиракетноi оборони США (НПРО). Вiн передбачаi поетапне нарощування можливостей по перехопленню ракет. В груднi 2002 р. президент США Джордж Буш пiдписав указ про початок розгортання системи НПРО. Першi десять ракет-перехоплювачi повиннi бути розмiщено на вiйськових базах на Алясцi i в Калiфорнii до 2004 г.- ще десять противоракет розмiстять до 2005-2006 рр. РЗх наведення здiйснюватиметься за допомогою глобальноi мережi радiолокацiй i iнших засобiв виявлення i пiзнання далекобiйних ракетi метою iх знищення.

У Вашингтонi НПРО вважають найреальнiшим гарантом свiту, Влзброiю стримуванняВ» нового поколiння. З другого боку, плани розгортання протиракетноi оборони в США пiддаються критицi з боку Росii i Китаю, ядерний потенцiал яких в цьому випадку буде в значнiй мiрi ВлдевальвованийВ».

До недавнього часу в свiтi налiчувалося п'ять ядерних держав (США, Росiя, Великобританiя, Францiя i КНР). В 1998 р. до них де-факто приiдналися РЖндiя i Пакистан. 11и 13 травня 1998 р. на полiгонi в iндiйському штатi Раджайан прогримiло 5 ядерних вибухiв. Керiвництво РЖндii заявило, що випробування атомноi зброi було проведено по мiркуваннях Влнацiональноi гордостi i безпекиВ». Вiдповiдь Пакистану не примусила себе довго чекати. За два тижнi РЖсламабад також оголосив про п'ять проведених ядерних вибухiв. Вiдносно полiтична структура свiту, що стабiлiзувалася пiсля закiнчення Влхолодноi вiйниВ», дала вiдчутну трiщину. З тих пiр реальна перспектива виникнення новоi широкомасштабноi вiйни мiж РЖндiiю та Пакистаном усугубляi можливiстю вживання ними ядерноi зброi. В 2002 - початку 2003 рр. украй загострилася обстановка, пов'язана з ядерними програмами КНДР, яка реально загрожуi безпецi в регiонi та у всьому свiтi. В сiчнi 2003 р. КНДР оголосила про вихiд з Договору про нерозповсюдження ядерноi зброi та з угоди з МАГАТЕ по контролю за ядерними об'iктами краiни. Офiцiйно пiвнiчнокорейське керiвництво заявило при цьому, що КНДР не маi намiру проводити ядерну зброю i розгортаi своi ядернi об'iкти в мирних цiлях, зокрема, для виробництва електроенергii. Останнiми роками значно активiзував свою ракетно-ядерну програму РЖран. В краiнi створюються АЕС, де застосовуються новiтнi ядернi технологii. За даними ЦРУ, Тегеран приступив до створення атомноi зброi.

Питання запобiгання новоi свiтовоi вiйни i необхiдностi обмеження i скорочення зброi масовоi ураження з метою подальшого його повного знищення були в центрi уваги самiту Тисячолiття, який проходив пiд егiдою ООН 6-8 вересня 2000 р. в Нью-Йорку, та другого Всесвiтнього самiту ООН по стiйкому розвитку, який вiдбувся в Йоханнесбурзi (ЮАР) 26 серпня - 5 вересня 2002 р. В квiтнi 2002 р. в столицi КНР Пекiнi працювала мiжнародна конференцiя ВлПрограма роззброiння для XXI столiттяВ». Учасники форуму обговорили такi теми, як сучаснi обороннi доктрини та роззброiння в рамках ООН, ядерне роззброiння н усунення атомноi загрози, запобiгання гонки озброiнь в космiчному просторi, розповсюдження ракетних технологiй i систем захисту вiд них; розвиток звичайного озброiнь в сучасному свiтi, створення заходiв довiр'я, регiональнi пiдходи до проблем роззброiння.

На зустрiчi лiдерiв восьми провiдних держав свiту, яка вiдбулася в Кананаскисi (Канада) 25-26 червня 2002 р., було встановлено нове Глобальне партнерство ВлвiсiмкиВ» проти розповсюдження зброi масовоi ураження. В рамках цiii iнiцiативи розглядалися питання лiквiдацii хiмiчноi зброi, утилiзацii списаних ядерних пiдводних човнiв i матерiалiв, що розщеплюються.

2. Енергетична проблема на сучасному етапi. Енергетична проблема по всiх критерiях належить до категорii глобальних, причому однiii з найгострiших i злободенних, яка маi значний вплив на умови та перспективи суспiльно-економiчного життя.

На сучасному етапi розвитку людства ця проблема виявляiться в багатьох напрямах. Енергетична проблема торкаiться безпосередньо iнтересiв всiх людей, народiв, краiн i регiонiв свiту, обумовлюючи не тiльки iх вiдмiтнi особливостi, а й самi моделi i способи iх подальшого iснування i розвитку. Вона маi обов'язковий, безумовний характ

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry