Глобалiзацiя як обтАЩiктивна тенденцiя розвитку свiтовоi економiки
МРЖНРЖСТЕРСТВО ПРАЦРЖ ТА СОЦРЖАЛЬНОРЗ ПОЛРЖТИКИ УКРАРЗНИ
РЖНСТИТУТ ПРЖДГОТОВКИ КАДРРЖВ
ДЕРЖАВНОРЗ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТРЖ УКРАРЗНИ
Кафедра економiки та фiнансiв
Контрольна робота
з дисциплiни ВлМiжнародна економiкаВ»
Глобалiзацiя як обтАЩiктивна тенденцiя розвитку свiтовоi економiки
Студента
Стригуна Миколи Вiкторовича
Киiв- 2008
Змiст
Вступ
Роздiл РЖ. Глобалiзацiя як обтАЩiктивна тенденцiя розвитку свiтовоi економiки
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Найбiльш досконалим як з теоретичноi, так i з практичноi точки зору i лiберальний пiдхiд захiдноi демократii. Захiднi пропозицii з глобальноi модернiзацii можна звести до трьох узагальнених позицiй:
1) ринкове господарювання; 2)рацiональне знання в повному обсязi його iдей, дисциплiн, iнститутiв i технологiчного оснащення в iх iсторичнiй трансформацii; 3) принцип правозахисноi гiдностi людини.
Це i альтернатива традицiйним принципам:
1) влада власностi; 2)медитативно-сакральне знання; 3)затверджений ззовнi статус людськоi особистостi.
Якими ж вбачаються найбiльш загальнi напрямки глобальних змiн у зв'язку iз запропонованими принципами?
Реалiзуючи цi принципи, треба, звичайно, виходити з таких реалiй. Сьогоднi iснують нацiонально-економiчнi комплекси з рiзними якiсними характеристиками, дуже вiдмiнними соцiальними i культурно-психологiчними надбудовами. Крiм того, i ще силове порубiжжя мiж нацiональним i глобальним тАФ це нацiональнi держави, якi здiйснюють економiчно-соцiальнi перетворення на свiй лад. Владнi структури ще не звiльнились вiд традицiйного бачення влади власностi. Тому вони претендують на всеохоплюючий контроль суспiльного життя i намагаються сконцентрувати прийняття рiшень у руках небагатьох. Це призводить до бюрократизацii, корупцii, обмежень громадянського суспiльства тощо. Результатом i деформацiя ринкових вiдносин, непрозорiсть i звуження можливостей для участi народних мас у перетвореннях. В основу захiдноi лiберальноi концепцii глобалiзацii покладено принцип субсидiарностi (доповнюваностi), який передбачаi багаторiвневу систему прийняття рiшень. Всього видiляють чотири рiвнi: комунальний, регiональний, нацiональний i наднацiональний. Виходячи з цього, рiшення кожного конкретного питання належить до компетенцii тiii гiлки влади, яка забезпечуi ii оптимальне вирiшення. РЖнтеграцiя узгоджуiться з федералiзацiiю. Тут маiмо тенденцiю до делегування частини державних функцiй iншим структурам. На наддержавний рiвень виносяться проблеми регулювання фiнансовоi й iнформацiйноi сфер, екологii, боротьби з тероризмом, наркобiзнесом i злочиннiстю. Така координацiя, не принижуючи зовнiшньоекономiчну i полiтичну владу держави, покликана пiдсилити тi функцii державних iнституцiй, якi пов'язанi з мiжнародним розвитком. В умовах глобалiзацii суспiльство вiдчуваi перенавантаження, викликане послабленням або розривом традицiйних зв'язкiв, соцiальною диференцiацiiю, мiжетнiчними i мiжконфесiйними конфлiктами. Отже, роль держави в певному напрямку маi пiдсилюватись. Вона повинна стати гарантом соцiальноi стабiльностi, захисником бiдних i знедолених, фортечним муром вiд мiжнародноi злочинностi й терору. Крiм того, держава повинна надавати необхiдну правову та фiнансову пiдтримку малому i середньому бiзнесу, створенню iнституцiональноi основи для iнновацiйного розвитку своiх регiонiв, iх успiху на свiтовому ринку. РЖ ще один напрямок дiяльностi держави. Процеси глобалiзацii в економiчнiй, iнформацiйнiй та культурнiй сферах тiсно пов'язанi з процесами нацiональноi само iдентифiкацii. Прагнення до нацiонального самовираження i могутнiм стимулом соцiального, економiчного i полiтичного розвитку в умовах iнформацiйноi вiдкритостi та iнтенсифiкацii загального процесу в свiтi. Водночас вiдродження нацiональноi свiдомостi i захисною реакцiiю суспiльства проти деструктивного впливу доцентрових, глобальних сил. Деградацiя традицiйних виробництв, проникнення чужих культурних елементiв, поява нових моделей поведiнки тАФ все це викликаi потрясiння суспiльства, iнколи тАФ шок. Вiдповiдна реакцiя на цi явища тАФ войовничий нацiоналiзм i релiгiйний фундаменталiзм. Звiдси випливаi нова i складна мiсiя держави з урегулювання нацiональних конфлiктiв i, звичайно, не шляхом збройного, вiйськового втручання. Етноси i нацii тАФ рiч делiкатна. За М. Гумiльовим, етноси iснують близько 1500 рокiв. Бiопсихологи стверджують, що цей цикл маi генетичну основу. А це означаi, що проблема нацiонального стiйка i ii вирiшення потребуi багато часу. Тому можна стверджувати, що глобалiстський пiдхiд з позицiй доцiльностi, а не природностi цього явища, однобiчний. Його позитив у тому, що вiн даi змогу розглядати етнiчну проблему комплексно. Особливо це стосуiться мiграцiйних процесiв у розвиненi краiни з Латинськоi Америки, Африки, Азii та Схiдноi РДвропи. Хоча частка мiгрантiв у загальнiй масi населення захiдних краiн незначна, наприклад, в РДвропi вона не перевищуi 3,8 %2, однак це створюi певний дискомфорт для корiнного населення. Тому Захiд сьогоднi пiдходить дуже прагматично до своii iммiграцiйноi полiтики, прагнучи зберегти самоiдентифiкацiю суспiльств у нацiональному, культурному, iсторичному i полiтичному аспектах. До певного часу захiднi й незахiднi цивiлiзацii будувались на схожiй iдейно-цiннiснiй основi тАФ традицiйному типi свiдомостi з його опорними константами у виглядi певних об'iктiв шанування (релiгiя, нацiоналiзм, соцiалiзм, популiзм, наука тощо). Традицiйна мудрiсть як джерело формування свiдомостi фiксувала й обТСрунтовувала духовнi та космiчнi сутностi у виглядi певних iмперативiв тАФ догматiв. Вони консервували пiзнавальний процес. У XVIII ст. з'являiться новий тип знання, зосереджений на собi тАФ на своiх власних процесiв самоаналiзу, самокритицi, внутрiшнiх перетвореннях. Ця пiзнавальна перспектива вiдкривала можливостi могутнiх зрушень у технологii, економiцi, соцiумi та культурi. Вiдбулась секуляризацiя знання на сферу теоретичного i практичного (за Кантом) розуму. Це стало першопричиною небувалого iнтелектуального прориву. Сьогоднi у зв'язку з глобалiзацiiю, яка висвiтлюi нову роль знання, з одного боку, та зачiпаi старi парадигми цiнностей, тАФ з iншого, проблема загострилась. Це особливо характерно для такого виду новiтнiх технологiй, як iнформацiйнi. Поряд зi свiтом реальних людських вiдносин, почуттiв, свiтом реальноi природи i рукотворним свiтом з'являiться i стаi все бiльш самостiйним i привабливим для людини вiртуальний свiт. У ньому вiдбуваiться пiдготовка ii до "збагачених дiй" у свiтi реальному. Мiць i динамiзм посередника в образi вiртуального свiту настiльки значна, що у людей, якi втягуються в його орбiту, вiдбуваiться кардинальний переворот у свiдомостi. Для них реальнiстю, сенсом i метою життя стаi ось цей збагачений свiт. Це робить життя людини у суспiльствi, громадi, родинi, колективi лише тимчасовим вiдображенням, що опосередковуi вiртуальний свiт. Вiдбуваiться змiна полюсiв. З'являiться людина-фетиш. Позитивним тут i те, що формуiться нова iндивiдуальнiсть, схильна до небувалого розкриття своiх творчих потенцiалiв. Але при цьому виникаi ряд негативних моментiв. По-перше, вiдбуваiться пiдмiна реальних цiнностей, попередньоi iдеi, блага, заперечення iснуючого виробничого процесу та iн. iм протистоiть iдеальна модель кращого, яка породжуi невдоволення iснуючим, вiдчужуi iснуючi форми органiзацii, дiяльностi, продукцii. По-друге, втiлення у вiртуальнiй реальностi професiйних знань викликаi почуття переваження над реальною дiйснiстю i руйнуi, дезiнтегруi цю дiйснiсть. По-третi, вiртуальна реальнiсть породжуi нову сферу i новий потiк людськоi дiяльностi тАФ щоденне творення нового, "пiонерського". Але щоб породжувати не потворне, а гарне, треба бути шляхетною особистiстю. З цього боку традицiйна система цiнностей мала значну перевагу. В свiй час пiдтверджуючи цiннiсть традицiйноi моралi як автономноi сили у цивiлiзацiйному твореннi,
Коли мова йде про глобальну перебудову цiii сфери суспiльного буття, не треба забувати про синтез традицiйного i нового. РЖстина знаходиться посерединi. Наступна проблема у захiднiй лiберальнiй глобалiстськiй концепцii тАФ це реалiзацiя iдеi право-громадянськоi гiдностi, що базуiться на змагальному соцiальному процесi. Ця егалiтарно-правова iдея також зi значними труднощами впроваджуiться в незахiдних цивiлiзацiях. Вона завжди зустрiчаi опiр з боку традицiйного корпоративiзму та колективiзму. Якщо починалось ii втiлення, за деякими позитивними виключеннями (наприклад, Японiя), це згодом переростало у "зрiвнялiвку" i правовий нiгiлiзм, якi виявлялись у рiзних формах тоталiтаризму й авторитаризму.
Крiм того, сьогоднi i деякi пiдстави вважати, що Захiд iнколи вiдступаi вiд свого цивiлiзацiйного базису тАФ принципiв рiвностi, демократii, свободи, "християнськоi толерантностi" тощо, якi довго йому забезпечували зростання. Приклад тому тАФ експансiонiстськi дii на Середньому та Близькому Сходi, в Африцi.
Якщо брати до уваги практичний аспект цiii концепцii, то вона пропонуi впроваджувати такi глобальнi фактори зростання, як-то:
1) гнучкi валютнi курси;
2) зниження торговельних бар'iрiв;
3) заохочення транснацiональних корпорацiй до органiзацii виробництва в краiнах iз мiнiмальними витратами;
4) прискорення розвитку сфери послуг як основноi сфери зайнятостi та виробництва суспiльного багатства;
5) "зелену революцiю" в сiльському господарствi;
6) здешевлення енергii;
7) послаблення регулюючоi ролi урядiв у нацiональних економiках;
8) покращення життiвого рiвня людей;
9) пiдвищення освiтнього рiвня населення в глобальному масштабi.
Слiд зауважити, що цi рекомендацii щодо глобальноi модернiзацii економiки знаходять достатню реалiзацiю в практичнiй дiяльностi багатьох краiн. Отже, очевидно мова йде про найбiльш рацiональний шлях глобальноi модернiзацii. Та наскiльки вiн об'iктивний, можливий i прогресивний, побачимо в майбутньому.
1. Глобалiзацiя як обтАЩiктивна тенденцiя розвитку свiтовоi економiки
Глобалiзацiя тАФ це процес розвитку стiйких зв'язкiв мiж нацiональними економiками окремих краiн, в результатi чого вони стають органiчною частиною свiтового господарства. У зв'язку з цим починають домiнувати свiтовi стандарти, якi сприймаються все бiльшою кiлькiстю краiн. Глобалiзацiя ще далека вiд завершення, а тому сам процес ii протiкання можна характеризувати як процес транснацiоналiзацii економiчних явищ.
У кiнцi XX, на початку XXI ст. глобальнi й транснацiональнi зрушення виявляються в таких формах: плюралiзм мiжнародних iнвестицiй, транснацiональнi корпорацii (ТНК), транснацiональнi стратегiчнi альянси (ТСА), мiжнароднi фiнансовi центри (МФЦ), мiжнароднi органiзацii, засоби масовоi iнформацii (ЗМРЖ), глобальнi комунiкацiйнi системи (Internet, супутниковий зв'язок тощо), транснацiоналiзованi держави, мiжнароднi регiональнi об'iднання, економiчнi зони. Очевидно, що всi цi структури свiтового господарства кiлькiсно i якiсно рiзноплановi, але трансформацiйна роль iх одна тАФ глобалiзацiя. Розглянемо окремi з них за принципом "вкладу" у творення нових економiчних форм. Вивезення капiталу i одним iз найбiльш старих методiв iнтернацiоналiзацii нацiональних економiк та творення транснацiонального простору. Найбiльш глобалiзованою виявилась фiнансова сфера. Для цього i, як мiнiмум, три причини. По-перше, змiна умов дiяльностi нацiональних фiнансових iнституцiй пiсля краху Бреттон-Вудськоi системи в 1971 р. Тодi були скасованi режими фiксованих валютних курсiв i натомiсть запровадженi режими гнучких та напiвкерованих валютних курсiв. На цiй основi почалось стимулювання експансii iноземного капiталу на нацiональних фiнансових ринках i розмивання меж нацiональних фiнансових секторiв. По-друге, вiдкриття мiжнародного простору для дiяльностi нацiональних банкiвських структур привело до зростання конкуренцii, зниження рентабельностi банкiвських операцiй та зменшення маржi, що спонукало бiльшiсть розвинених краiн пiти на дерегуляцiю сфери фiнансовоi дiяльностi. Були знятi обмеження на рiвень процентних ставок, знизились податки i комiсiйнi стягнення з фiнансових трансакцiй, вiдкрився доступ на внутрiшнi фiнансовi ринки для iноземних банкiв, розширилась приватизацiя i сек'юритизацiя активiв, урiвнялись в конкурентних правах банки та iншi фiнансовi заклади. По-третi, розвиток iнформацiйних технологiй, супутникового й оптико-волоконного зв'язку, а на цiй основi створення системи електронних рахункiв i кредитних карток, дали змогу практично миттiво передавати фiнансову iнформацiю, укладати угоди, переказувати кошти тощо незалежно вiд наявних державних кордонiв та вiдстаней. У результатi вiдбулась колосальна дерегуляцiя фiнансовоi сфери. Це дало змогу уникати правил i обмежень, що iснували ранiше. Це також спричинило до цього часу невiдомi явища з характерними ознаками транснацiоналiзацii. Вiльне, неконтрольоване перемiщення великих грошових мас через нацiональнi кордони викликало формування фiнансових центрiв, тобто регiональних iнституцiйно-фiнансових утворень, якi здiйснюють експансiонiстську полiтику щодо експорту капiталiв. В органiзацiйному планi вони являють собою консолiдованi об'iднання на чолi з могутнiми холдинговими компанiями з широким використанням взаiмного володiння акцiями. За рiзними оцiнками сьогоднi можна назвати порiвняно значну кiлькiсть провiдних фiнансових угрупувань у межах краiн iх базування тАФ в США, Японii, Великiй Британii, Бразилii, Мексицi, Францii, Нiмеччинi, РЖталii, Сiнгапурi, Гонконгу. Вони i полюсами могутнього глобального ринку, операцii на якому здiйснюються безперервно 24 години на добу. В результатi з рук в руки щоденно переходять лiквiднi ресурси обсягом вiд 1,3 до 1,5 трлн дол.10 Грошi самi стали товаром тАФ спекуляцiя на курсi валют стаi дохiдною операцiiю. На цiй хвилi нового розмаху набули операцii на ринках евровалют, тобто iноземних для краiни базування банку валют, який здiйснюi операцii в евровалютах. З середини 60-х pp. XX ст. до початку 90-х pp. масштаби мiжнародного ринку евровалют виросли в 300 разiв10. До середини минулого десятилiття на кожний долар, витрачений на купiвлю iноземних товарiв, припадало 7тАФ8 дол. мiжнародних трансфертiв, не пов'язаних з продажем товарiв8.
Виникло зовсiм нове, непiдконтрольне нацiональним iнституцiям, явище тАФ мережа офшорних банкiвських послуг, яка функцiонуi в пiльговому режимi. У нiй, як правило, не нормуються резервнi фонди, заниженi податки на доходи, не передбаченi страховi внески тощо. Це та безконтрольнiсть, що приваблюi iноземнi капiтали, особливо з нестабiльних зон, та так званi "бруднi грошi". Правда, в 2002 р. мiжнародними фiнансовими iнституцiями прийнято рiшення про певний контроль за офшорними зонами щодо цих грошей. Невизначенiсть на валютних ринках, особливо щодо валютних курсiв, викликала появу нових механiзмiв тАФ хеджування i управлiння ризиками. Завдання хеджування полягаi в лiквiдацii вiдкритих позицiй в iноземнiй валютi, тобто в бажаннi досягти збалансованостi вимог i зобов'язань. Для хеджування валютного ризику широко використовуються фiнансовi iнструменти, такi як форварднi контракти i валютнi опцiони. Якщо вiдомi термiни й обсяги майбутнiх надходжень валюти з-за кордону, то фiрми використовують форварднi контракти. Якщо цi параметри невизначенi, бiльш привабливими i валютнi опцiони. На вiдмiну вiд хеджерiв, спекулянти прагнуть отримати прибуток вiд незастрахованих вiдкритих валютних позицiй. Дii спекулянтiв залежать вiд коливань валютних курсiв i процентних ставок. Сьогоднi фiнансовий ринок поповнився новими засобами торгiвлi тАФ деривативами. Це бiльш витонченi форми спекулятивних iнструментiв. Вони, як про це йшлося вище, являють собою цiннi папери та зобов'язання, похiднi вiд iнших фiнансових iнструментiв: курсiв валют, акцiй, норми процента тощо. Останнiм часом деривативи iз захiдних краiн поширилися на Схiдну РДвропу, Азiю та Латинську Америку. Загальний обсяг операцiй з деривативами на свiтовому ринку зрiс до 15 трлн дол. на рiк. Особливiстю ринку деривативiв порiвняно зi звичайними цiнними паперами i високий ступiнь ризику i непередбачуванiсть. Трансакцii з деривативами практично випали з системи правового регулювання.
За вартiсними обсягами на першому мiсцi на бiржах деривативiв i iнструменти, що базуються на процентних ставках. Приблизно третина сукупного бiржового i небiржового ринку деривативiв припадаi на своп-контракти, а з них на процентнi свопи тАФ становлять бiльше 90 %. Завдяки свопам вiдбуваiться подальше розмивання меж мiж нацiональними ринками капiталiв, адже будь-який iнвестор або емiтент маi можливiсть замiнити потоки платежiв у нацiональнiй валютi за випущеними ними облiгацiями або купленими облiгацiями на потоки платежiв у iншiй валютi за рахунок емiтентiв або iнвесторiв з iнших краiн. Для цього треба купити своп-контракт у банку, який i посередником мiж двома контрагентами у рiзних краiнах.
У серединi минулого десятирiччя з'явились ф'ючерснi контракти, що базуються на iндексах страхових полiсiв. Вони дають змогу страховим компанiям перерозподiляти ризики у страхуваннi майна i життя мiж рiзними регiонами планети. Серед нових продуктiв, призначених для розсiювання ризикiв, найбiльш швидко розвиваються кредитнi деривативи. Розробляються ф'ючерснi контракти, базовим активом яких мають стати макроекономiчнi показники. Поява деривативiв прискорюi процес вiдокремлення фiнансовоi сфери, яка самогенеруiться. Це породжуi все бiльшу нестабiльнiсть на фiнансових ринках, про що свiдчить криза 1997тАФ1999 pp. Та в будь-якому випадку це вияв зростання мобiльностi фiнансових iнструментiв i динамiчностi у переданнi права власностi. Номiнальна доступнiсть засобiв привласнення зростаi.
Тренд глобалiзацii тiсно пов'язаний зi зростанням ролi ТНК, якi виступають поряд iз суверенними суб'iктами. З середини 80-х pp. i до кiнця XX ст. чисельнiсть ТНК зросла з 7 тис. до 40 тис. Чисельнiсть фiлiалiв ТНК за межами держав, у яких розмiщуються штаб-квартири компанiй, досягла 690 тис. При цьому 500 корпорацiй контролюють 70 % свiтовоi торгiвлi, а 400 корпорацiй тАФ 50 % усiх прямих iноземних капiталовкладень корпорацiй1. Вони виробляють близько 25 % свiтового ВВП. Продаж товарiв i послуг зарубiжними фiлiями ТНК склав майже 11 трлн дол., тодi як загальний обсяг свiтового експорту становив близько 7 трлн дол. Це i свiдченням того, що мiжнародне виробництво, яке базуiться на мiграцii прямих iнвестицiй мiж краiнами, сьогоднi i важливiшим для просування товарiв на мiжнароднi ринки, нiж мiжнародна торгiвля. Крiм того, не менше третини свiтового експорту припадаi на внутрiшньокорпорацiйне постачання ТНК. Якi ж моменти, що iнтегрують свiтову економiку, властивi ТНК? Серед них вартi уваги такi. Передусiм це могутня мережа iноземних фiлiй, яка i ланкою зв'язку нацiональних економiк iз зовнiшнiм свiтом.
По-друге, темпи зростання транснацiонального капiталу. Найвищий темп зафiксований у сферi послуг та в наукомiстких галузях, де рiвень корпоративноi iнтеграцii був найвищим.
По-третi, слiд вiдзначити, що наймiцнiшi позицii у тих ТНК, якi мають диверсифiковану виробничу базу, iнтегровану систему обслуговування, розвиненi мiжнароднi зв'язки зi збуту продукцii. По-четверте, маючи конкурентнi переваги над нацiональними компанiями (економiя на масштабах i загальному управлiннi, високий рiвень витрат на НДЕКР, наявнiсть висококвалiфiкованоi робочоi сили, низькi транспортнi витрати), ТНК оволодiвають найбiльш сучасними перспективними галузями, в тому числi й за кордоном. По-п'яте, транснацiональнi компанii, як правило, органiзовують свою дiяльнiсть в декiлькох регiонах свiту. При цьому вони проводять дослiдження i розробки в однiй краiнi, виробляють комплектуючi деталi i вузли там, де це найвигiднiше з погляду мiнiмiзацii витрат, органiзовують фiлii поблизу регiонiв збуту i здiйснюють маркетинг глобально. По-шосте, ТНК розмiщують своi акцii на найбiльш лiквiдних фондових ринках. По-сьоме, все ширшого розмаху набираi полiтика мiжнародного злиття i поглинання. Завдяки цьому сьогоднi нафтодобувна, автомобiльна, авiацiйна й аерокосмiчна галузi радикально змiнили свою структуру i стали транснацiональними. По-восьме, магiстральний напрямок транснацiоналiзацii корпорацiй тАФ звiльнення вiд нацiональних особливостей, якi створюють перепони свободi конкуренцii.
Всi цi елементи новизни найбiльш притаманнi американськiй моделi корпорацii. При всiх названих проявах корпоративного глобалiзму слiд зважати на те, що, за незначним винятком, всi ТНК контролюються капiталами краiни базування головноi компанii, але мало контролюються державами, в яких розташованi фiлii. Необхiднiсть для ТНК уникати протекцiонiстських бар'iрiв модифiкуi вартiснi, а точнiше, цiновi форми. З середини минулого сторiччя з'являються так званi трансфертнi цiни. Але застосування iх досягло свого апогею в ТНК, адже внутрiшнiй характер утворення i використання цих цiн за суттю i мiжнародним i даi привiд пiдозрювати корпорацii у спробi уникнути оподаткування та iнших виплат нацiональним державам. На практицi така "ринкова цiна" не може бути визначена, оскiльки вона може бути або порiвняльною неконтрольованою цiною, або перепродажною цiною, або ж витратною з деякою надбавкою у виглядi прибутку. За методами розрахунку використовуiться два види трансфертних цiн. Перший вид базуiться на граничних витратах з метою максимiзацii чистих доходiв у цiлому. Цi цiни впливають на рiшення про розподiл ресурсiв. Другий вид цiн спецiально розраховуiться для зменшення тягаря податкiв. В будь-якому випадку, державi складно здiйснювати контроль за цими цiнами.
Отже, можна стверджувати, що ТНК урiзноманiтнюють форми проникнення на мiжнароднi ринки, тим самим утверджуючи i розширюючи транснацiональну економiку.
Сьогоднi новим явищем у мiжнароднiй економiцi i поява стратегiчних альянсiв. Вони являють собою довiрчi довгостроковi взаiмовигiднi вiдносини мiж фiрмами з метою досягнення стратегiчних цiлей. В рамках стратегiчного альянсу компанii об'iднують зусилля, зберiгаючи при цьому господарську i юридичну самостiйнiсть. Використовуючи сильнi сторони учасникiв альянсу, компанii збiльшують конкурентнi переваги над суперниками. Прозорi мiжфiрмовi комунiкацii дають змогу отримати бiльш повну iнформацiю одним учасникам альянсу про iнших. В цих умовах значно зростаi роль такого фактору, як взаiмна довiра. Ключовою тенденцiiю i зростання транснацiональних мiжфiрмових союзiв. Спираючись на нацiональнi конкурентнi переваги, включаючи iнновацiйний та фiнансовий потенцiал, державну пiдтримку, компанiям рiзних краiн вигiдно налагоджувати партнерськi вiдносини на мiжнародному рiвнi. РЖнновацiйнi причини виникнення альянсiв досить рiзноманiтнi та в найзагальнiшому виглядi iх можна звести до таких. По-перше, це можливiсть створення стiйких каналiв передачi передових знань та методiв iх засвоiння, а також спрощення доступу до нових технологiй у рiзних регiонах планети. По-друге, це зниження витрат на iнновацiйнi процеси за рахунок об'iднання зусиль корпорацiй для розробки спiльних мiжнародних iнновацiйних проектiв. По-третi, це створення мiжфiрмових мережевих iнновацiйне орiiнтованих структур в мiжнародному просторi. По-четверте, це можливiсть виходу на мiжнародну арену навiть середнiх i малих фiрм зi збереженням за ними своii спецiалiзацii. В цiлому, можна зазначити, що альянси дають змогу компанiям адаптуватись до вимог сучасного транснацiонального ринку. Ще одна нова тенденцiя транснацiоналiзацii, що проявилась на рубежi тисячолiть, тАФ це регiоналiзацiя. За 90-тi pp. органiзацiйно оформилось i закрiпилось декiлька регiональних об'iднань. Сьогоднi це не традицiйнi i термiновi угоди щодо предметiв взаiмного iнтересу, а регiонально-цивiлiзацiйнi спiвтовариства, своiрiдний метапростiр з полiфункцiональним статусом. Лiдер у найбiльш складних секторах економiчноi дiяльностi тАФ РДвропейський Союз. РДвропейський Союз являi собою унiкальне наднацiональне економiчне утворення, яке забезпечуi оптимальне функцiонування нацiональних господарських систем в умовах унiфiкованого законодавства, iдиноi кредитно-грошовоi полiтики i яке передбачаi в найближчому майбутньому формування найбiльшоi у свiтi iдиноi регiональноi економiки. Напрямки побудови цiii економiки в основному узгоджуються з об'iктивними критерiями формування глобальноi спiльноти у сферi задоволення потреб, рацiоналiзацii економiчних механiзмiв, наднацiональноi iнституцiоналiзацii та структуризацii багатонацiонального суспiльства. Розглянемо деякi деталi, що найбiльше пiдкреслюють неординарнiсть процесу.
На фонi зростаючоi майновоi нерiвностi РДвропа демонструi бiльш рiвномiрний розподiл нацiонального доходу i багатства в суспiльствi. Внутрiшня полiтика iвропейських держав протягом десятирiч сприяi нiвелюванню рiзницi у майнi за допомогою пiдтримки доходiв, особливо низькооплачуваних груп населення на соцiально прийнятному рiвнi. Наприклад, середня заробiтна плата в краiнах РДС дорiвнюi 22,3 евро / год., в той час як в США тАФ 17,5 евро / год. Причому доходи iвропейцiв постiйно зростають. Особливу роль вiдiграють трансфертнi платежi, вони i основним iнструментом усунення бiдностi. В 90-тi pp. соцiальна полiтика в РДС понизила рiвень бiдностi у 6тАФ11 разiв. Краiни РДвросоюзу порiвняно з Америкою та iншими краiнами також надають бiльш якiснi соцiальнi послуги. Прикладом може бути тривалiсть вiдпустки, що оплачуiться. В РДвропi вона становить 32 днi, а у СРЖЛА тАФ 18 днiв2. Полiтика соцiальноi справедливостi проводиться також у сферi зайнятостi населення та лiквiдацii безробiття. Це робить РДС привабливим для багатьох краiн РДвропи i утверджуi iдею iвропейськоi транснацiоналiзацii. У Захiднiй РДвропi найбiльш суттiво виявляються процеси глобалiзацii господарського життя та регiональноi економiчноi iнтеграцii. Свiдченням цього i, по-перше, така тенденцiя розвитку торгiвлi iвропейських краiн: зростаi експорт-iмпорт продукцii близьких галузей. В подiбних умовах торговi операцii заохочують конкуренцiю в усiх галузях, а не в одному секторi. Ця обставина усуваi перепони i ставить в рiвнi умови менш розвиненi краiни Союзу з бiльш розвиненими. По-друге, на межi тисячолiть РДС став iдиним iнвестицiйним центром сучасного свiту. Вiн забезпечуi близько 80 % всього нетто-експорту iноземних iнвестицiй. По-третi, iнституцiйнi змiни у iвропейському економiчному просторi змусили iвропейськi ТНК пристосовувати мiжнароднi операцii до нових умов розмiщення прямих iноземних iнвестицiй. Це мало своi наслiдки. У 1999 р. iвропейськi компанii за обсягом коштiв, отриманих вiд первинного розмiщення нових акцiй, вперше випередили американськi компанii тАФ 82,6 млрд. дол. проти 63,5 млрд. дол.3 В РДвропi досить ефективно розв'язуiться проблема нацiональноi вiдчуженостi на шляху усунення iдеi мультикультуралiзму, пропагуiться прiоритет прав окремоi людини над правами етнiчних груп. На порядку денному сьогоднi постала проблема пiдвищення чутливостi iвропейських наднацiональних iнституцiй до запитiв громадян в процесi прийняття рiшень у Спiвтовариствi. Для розв'язання ii використовувалось багато способiв. Один з них тАФ це дотримання принципу партнерства у рiзних програмах, чим забезпечуiться схвалення населенням законодавчих пропозицiй. Отже, РДС бiльш близький до критерiю гармонiйного розвитку, нiж свiт у цiлому. В сучасних умовах трансформуiться роль нацiональних держав. Найбiльш розвиненi серед них перетворюються на транснацiоналiзованi краiни. Вони не можуть не рахуватись з нацiональними тенденцiями в економiцi, фiнансах, торгiвлi, культурi тощо, беруть на себе роль глобального пiдприiмця, делегують функцiю реалiзацii стратегiчних нацiональних iнтересiв транснацiональним корпорацiям i банкам, консорцiумам тощо.
З позицii Заходу гегемонiя Сполучених Штатiв забезпечуi полiтичну стабiльнiсть, а отже тАФ можливiсть проводити глобальну економiчну полiтику. Вступаючи в XXI ст., США за 100 рокiв значно змiцнили своi позицii у свiтi i приймають будь-якi економiчнi виклики. Найбiльш фундаментальним з них i ринковий виклик тАФ саме на територii США сформувалась i закрiпилась iдеальна лiберальна модель ринку. Завдяки iй американський бiзнес i американське суспiльство змогли максимально ефективно на сучасному етапi мобiлiзувати для розвитку всi доступнi зовнiшнi i внутрiшнi ресурси. Багато в чому завдяки Сполученим Штатам сьогоднi у свiтi пануi конкурентно-ринковий механiзм. Але на свiтовому ринку, крiм приватних фiрм, агентами виступають i держави. Тому вiльна конкуренцiя наштовхуiться на економiчну "вагу" цих держав. За пiдтримки держави продовжуiться тенденцiя iнвестицiйноi експансii американських корпорацiй за межами краiни. На кiнець XX ст. США поступалися лише Великiй Британii як донору зарубiжних прямих капiталовкладень. Але слiд вiдзначити одну суттiву деталь. Розширюючи iнвестицii, американськi корпорацii не збiльшують норму нагромадження. В цiлому в краiнi спостерiгаiться висока iнвестицiйна активнiсть (сумарнi iнвестицii досягають 16тАФ18 % ВНП). Водночас заощадження становлять лише 3тАФ5 % нацiонального доходу. утвердження своii конкурентоспроможностi i лiдируючих позицiй у свiтовiй економiцi Америка широко використовуi iнформацiйнi технологii. Це привело до появи ряду нових явищ в економiцi. По-перше, рiзко зросло значення iнформацiйного фактору. По-друге, ще бiльше поглибилася взаiмозалежнiсть усiх процесiв, що вiдбуваються у свiтовiй економiцi. По-третi, об'iктивно розширилась база для активноi участi державних iнституцiй у забезпеченнi ефективного функцiонування ринкового механiзму шляхом пiдтримки i розвитку адекватноi iнформацiйноi iнфраструктури. РЖнформацiйнi технологii не можуть обiйтись без фiнансових ресурсiв держави. Це, передусiм, виявилось в США. Американська адмiнiстрацiя розробила спецiальну програму пiдтримки, забезпечення i фiнансування iнформацiйних технологiй. Конкуренцiя як на внутрiшньому, так i на зовнiшньому ринках все бiльше перемiщуiться в електронну сферу. Електронний ринок стаi домiнуючим i все бiльше впливаi на хiд свiтового розвитку. Завдяки йому лiдируючi позицii США посилились. Держава вважаi своiм обов'язком очолити i стимулювати впровадження сучасних iнформацiйних технологiй. Наприклад, сьогоднi пiд час пiкових навантажень одна година користування мережею Internet коштуi американцю менше одного долара. У США не рентабельно займатись традицiйними ненаукомiсткими виробництвами, оскiльки будь-яке з них дуже дороге у зв'язку з високим рiвнем оподаткування, вiдрахувань на страхування i охорону природи, значними витратами на експлуатацiю основних фондiв тощо. Тому традицiйну продукцiю виробляти невигiдно, як наслiдок тАФ внутрiшнiй ринок промисловоi продукцii краiни тiльки на 47 % представлений вiтчизняним виробником. РЖншi 53 % складаi iмпорт. Звiдси випливаi, що економiчнi зв'язки iз зарубiжжям розширюються i зростаi високотехнологiчне виробництво, яке заохочуiться державою. Продукцiя цих виробництв завдяки винятковостi не маi достойних конкурентiв на свiтовому ринку.
Висновки
Виступаючи за глобальну економiку, США вiтають поширення у свiтi стандартiв робочоi сили, iнтелектуальноi власностi, руху капiталiв, розвитку сфери послуг, пiдвищення ефективностi аграрного сектору та iнших параметрiв. Виходячи з лiдерства Сполучених Штатiв у зазначених програмних напрямках та стабiльного стану нацiональноi економiки, навiть пiсля 11 вересня 2001 p., можна стверджувати, що реалiзацiя iдеi глобалiзацii в особi виконавця, яким i США, маi серйознi перспективи. Попереднiй аналiз даi змогу стверджувати, що приблизний iнтегрований показник частки транснацiональноi економiки в усьому свiтовому господарствi становить близько однiii третини. Вiн задовольняi потреби, допускаючи умову пересiчностi, "золотого мiльярда" населення розвинутих краiн свiту. Сюди можна приплюсувати ще приблизно 10 % елiтарного населення iнших краiн. Отже, в сумi населення планети, яке знаходиться в сферi впливу транснацiональноi економiки з позицiй його життiзабезпечення i життiствердження, очевидно не перевищуi 1,5 млрд. осiб. Доходи iншоi частини населення планети не дозволяють вiднести його до цiii сфери. Пiдсумовуючи викладене вище, можна стверджувати, що для глобалiзацii характернi такi закономiрностi:
а) революцiя в iнформацiйних технологiях;
б) економiчна революцiя;
в) налагодження горизонтальних зв'язкiв у свiтових економiчних структурах;
г) поляризацiя краiн за етнокультурним принципом;
д) "локалiзацiя", що характеризуiться утвердженням нацiоналiзму;
е) трiумф лiберальноi демократii.
В цiлому ж очевидно, що глобалiзацiя маi об'iктивне пiдТСрунтя i i закономiрним процесом. В контекстi розвитку головноi iдеi попереднього роздiлу можна стверджувати, що глобалiзацiя тАФ це глобальна iнтеграцiя, а сучасний ii стан можна класифiкувати як економiчну транснацiоналiзацiю.
Список використаних джерел:
1. Одягайло Б.М. Мiжнародна економiка: Навч. Посiб. тАУ К.: Знання, 2005. тАУ 397с. тАУ (Вл Вища освiта ХХРЖ столiттяВ»)
2. Иноземцев В. Возвращение Европы. В авангарде прогресса: социальная политика в ЕС // Мировая экономика и международные отношения. тАФ 2002. тАФ № 2. тАФ С.5.,7
3. Иноземцев В. Восставшая из пепла: европейская экономика в XX веке // Мировая экономика и международные отношения. тАФ 2002. тАФ № 1. тАФ С. 12, 313.
4. Иноземцев В. Парадоксы постиндустриальной экономики // Мировая экономика и международные отношения. тАФ 2000. тАФ № 3. тАФ С. 3тАФ11.
5. Мiжнародна економiка: Пiдручник / А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та iн.; За ред. А.П. Румянцева. тАФ К.: Знання-Прес, 2004. тАФ С. 428тАФ435.
6. Мозиас И. Прямые иностранные инвестиции: современные тенденции // Мировая экономика и международные отношения. тАФ 2002. тАФ № 1. тАФ С. 65тАФ72.
7. Одягайло Б.М. Економiка: транзитивнiсть вiд найпростiшоi до глобальноi: Монографiя. тАФ Днiпропетровськ: Пороги, 2003. тАФ С. 113тАФ130, 246тАФ265.
8. США и проблемы мирового лидерства: Реферат // Экономика и управление в зарубежных странах. Информационный бюллетень. тАФ М.: ВИНИТИ, 2001. тАФ № 7. тАФ С. 11тАФ20.
9. Хайек Ф. Происхождение и действие нашей морали: проблема науки // Экономика и организация промышленного производства. тАФ 1991. тАФ № 12. тАФ С. 177тАФ192.
10. Шишков Ю. О гетерогенности глобалистики и о стадиях ее развития // Мировая экономика и международные отношения. тАФ 2001. тАФ № 2. - С. 58.
Вместе с этим смотрят:
"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной
"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта
"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения
"Этап реформ" в Саудовской Аравии
Globalization and Hospitality Industry