Глобальнi проблеми сучасностi та шляхи iх подолання

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

КАМтАЩЯНЕЦЬ-ПОДРЖЛЬСЬКИЙ НАЦРЖОНАЛЬНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ iм. РЖ.ОГРЖРДНКА

Кафедра тАЮУправлiння персоналомтАЭ

Курсова робота

З курсу тАЮПолiтекономiятАЭ

На тему тАЮГлобальнi проблеми сучасностi та шляхи iх подоланнятАЭ

Студентки

Капало Альони Вiкторiвни

Факультету тАЮЕкономiчнийтАЭ

Спецiальностi тАЮУправлiння персоналомтАЭ

Курсу 1-го, групи УП

Науковий керiвник

Мозолюк Н.РЖ.

КамтАЩянець-Подiльський

2009

ЗМРЖСТ

Вступ

1. Причини виникнення i сутнiсть глобальних проблем

1.1. Головнi причини виникнення глобальних проблем

1.2. Соцiально-економiчна сутнiсть глобальних проблем

2. Класифiкацiя глобальних проблем сучасностi

2.1. Проблеми, що виникають у сферi взаiмодii природи i суспiльства

2.2. Глобальнi проблеми у сферi суспiльних взаiмовiдносин

2.3. Глобальнi проблеми розвитку людськоi цивiлiзацii

3. Шляхи розвтАЩязання глобальних проблем сучасностi

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Поняття ВлглобалiзмВ» (вiд лат. ВлglobusВ» тАУ куля, тобто такий, що охоплюi всю земну кулю) застосовуiться для визначення стилю у полiтицi, коли певне питання розглядаiться i вирiшуiться у контекстi загальних для людства проблем, що стосуються всiх i потребують для свого розвтАЩязання спiльних зусиль.

Цей термiн у 60-х роках XX ст. запровадили в науку вiдомi теоретики Римського клубу Е.Ласло, Д.Медоуз, М.Месарович, А.Печчеi та iн. Глобалiзацiя сприяi взаiмозвтАЩязку i взаiмозалежностi всiх краiн, ВлспресовуiВ» свiт у iдине цiле, перетворюi планету на Влсвiтове селоВ» ( Влglobal villageВ») iз спiльними проблемами.

На межi тисячолiть людство зiткнулося з надзвичайно гострими проблемами, якi дiстали назву ВлглобальнiВ» i пiд якими розумiтимемо сукупнiсть суперечливих процесiв, що i змiстом сучасноi кризи свiтовоi цивiлiзацii. Глобальнi проблеми створюють загрозу нормальному розвитковi i навiть iснуванню краiн свiту, потребують для вiдвернення цих катастрофiчних наслiдкiв спiльних зусиль, тобто мають всеохоплюючий, планетарний, глобальний характер.

Поняття Влглобальнi проблемиВ» походить вiд французького слова ВлGlobalВ», що означаi ВлвсезагальнийВ», Влтой, що охоплюi всю земну кулюВ». Кожна з глобальних проблем породжена специфiчними причинами, зумовленими, з одного боку, специфiкою розвитку продуктивних сил, географiчним середовищем, рiвнем прогресу технiки, природно-клiматичними умовами, тобто речовим змiстом суспiльного способу виробництва, а з iншого тАУ специфiчною суспiльною формою, особливiстю розвитку вiдносин власностi. За всiii рiзноманiтностi причин глобальних проблем iснують також спiльнi для них причинно-наслiдковi звтАЩязки, властивi розвитковi технологiчного способу виробництва.

Серед глобальних проблем найчастiше фiгурують сировинна, продовольча, екологiчна, демографiчна, енергетична, проблеми миру та роззброiння, подолання бiдностi та вiдсталостi, якi не новi для людства. З розвитком людськоi цивiлiзацii можуть виникати i вже виникають новi глобальнi проблеми. До глобальних стали зараховувати проблему освоiння та використання ресурсiв Свiтового океану, Космосу. РЗх аналiз даi змогу вiдзначити, що вони тiсно взаiмоповтАЩязанi. Так, енергетична та сировинна проблеми спiввiдносяться з екологiчною, екологiчна тАУ з демографiчною, демографiчна тАУ з продовольчою i т. д. Важливою ознакою як не нових, так i нових проблем розвитку людськоi цивiлiзацii i iх глобальний характер, адже вони зачiпають життiво важливi iнтереси всiх держав i народiв свiту, виступають потужним фактором посилення взаiмозалежностi та цiлiсностi свiту, надаючи йому нових iнтеграцiйних рис.

Розвиток глобалiзацii свiтового господарства змiнюi прiоритети глобальних проблемах. Якщо у 70-80-х роках XX ст. головною вважалась проблема запобiгання свiтовiй ядернiй вiйнi, то нинi прiоритетною окремi фахiвцi вважають екологiчну проблему, iншi тАУ демографiчну, а третi тАУ проблему бiдностi та вiдсталостi. Однак усi цi проблеми можна вважати прiоритетними, адже вони безпосередньо повтАЩязанi з виживанням людства, хоча i породженi дiiю рiзних факторiв, а отже, i обтАЩiктами дослiдження таких наук, як мiжнародна економiка, соцiологiя, право, бiологiя, географiя, екологiя, океанологiя та iн.

Загострення глобальних проблем людськоi цивiлiзацii викликане безсистемною, безконтрольною утилiзацiiю природних ресурсiв, низькою технологiчною культурою матерiального виробництва, максимiзацiiю, а не оптимiзацiiю темпiв економiчного зростання, домiнуванням технократичного пiдходу над соцiальним, масштабним впливом людськоi цивiлiзацii на навколишнi середовище, необмеженим вторгненням людства в бiосферу. Суттiвими причинами цього загострення також i швидка урбанiзацiя населення планети, зростання гiгантських мегаполiсiв i агломерацiй, що супроводжуiться скороченням сiльськогосподарських угiдь, лiсiв, бурхливою автомобiлiзацiiю, поглибленням суперечностей мiж свiтовим економiчним розвитком та соцiальним прогресом.

Метою курсовоi роботи i вивчення сутностi глобальних проблем сучасностi та основних шляхiв iх вирiшення.

Завданнями курсовоi роботи i:

− розглянути причини виникнення глобальних проблем сучасностi;

− дослiдити сутнiсть глобальних проблем;

− розглянути класифiкацiю глобальних проблем;

− запропонувати шляхи вирiшення глобальних проблем сучасностi.

ОбтАЩiктом дослiдження курсовоi роботи i свiтове господарство, предметом тАУ глобальнi проблеми та основнi шляхи iх вирiшення.

Курсова робота складаiться з трьох роздiлiв.

Перший роздiл присвячений причинам виникнення та сутностi глобальних проблем сучасностi.

У другому роздiлi наведена класифiкацiя глобальних проблем.

У третьому роздiлi запропоновано шляхи вирiшення глобальних проблем сучасностi.

1.1. Головнi причини виникнення глобальних проблем

Кожна з глобальних проблем породжена специфiчними причинами, зумовленими, з одного боку, специфiкою розвитку продуктивних сил, географiчним середовищем, рiвнем прогресу технiки, природно-клiматичними умовами, тобто речовим змiстом суспiльного способу виробництва, а з iншого тАУ специфiчною суспiльною формою, особливiстю розвитку вiдносин власностi. За всiii рiзноманiтностi причин глобальних проблем iснують спiльнi для них причинно-наслiдковi звтАЩязки, властивi розвитковi технологiчного способу виробництва.

Найзагальнiшою причиною загострення глобальних проблем, що характеризуi технологiчний спосiб виробництва, i швидке зростання народонаселення в останнi десятирiччя XX ст., або демографiчний вибух, який до того ж супроводжуiться нерiвномiрнiстю зростання населення в рiзних краiнах та регiонах.

Щоб прогодувати, одягнути, забезпечити житлом зростаючу кiлькiсть населення, необхiдно постiйно нарощувати виробництво промисловоi та сiльськогосподарськоi продукцii, збiльшувати обсяг видобування корисних копалин тощо. Внаслiдок цього поступово вичерпуються природнi ресурси, пiдвищуiться середня температура на Землi, забруднюiться навколишнi середовище тощо.

Оскiльки демографiчний вибух супроводжуiться нерiвномiрнiстю зростання населення у рiзних краiнах та регiонах, то в краiнах з найвищим приростом населення продуктивнi сили розвинутi недостатньо, панують масовий голод, злиднi. Так, якщо темпи приросту населення в краiнах, що розвиваються, у XX ст. становили в середньому 2,5% за рiк, то у промислово розвинутих краiнах вони не перевищували 1%. Це призвело до того, що в Азii, Африцi та Латинськiй Америцi майже 1 млрд. осiб живе в умовах абсолютноi злиденностi, приблизно 250 млн. дiтей хронiчно недоiдають, вiд голоду i постiйного недоiдання щорiчно вмираi понад 40 млн. осiб. За даними ООН, у 1998 р. iз 4,4 млрд. жителiв краiн, що розвиваються, майже 3/5 позбавленi основних санiтарних вигод, майже третина тАУ чистоi води, 20% тАУ сучасного медичного обслуговування, 20% тАУ не вiдвiдують школи пiсля 5-го класу i стiльки ж не мають достатнього калорiйного харчування, [3, с.628].

Демографiчний вибух спричиняi загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологiчна, сировинна, енергетична.

Важливими причинами загострення глобальних проблем, що розглядаються з погляду речового змiсту, i:

1. Низький рiвень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологiчно чистих технологiй.Внаслiдок цього iз загального обсягу природноi речовини, що залучаiться у процес виробництва, форми кiнцевого продукту набуваi лише 1,5%, з надр планети щорiчно добувають майже 100 млрд. т руди, корисних копалин i будiвельних матерiалiв (по 25 т на кожного жителя).

В Украiнi рiчний обсяг видобутку мiнеральноi сировини становить 1 млрд. т, а гiрськоi маси тАУ до 3 млрд. т, з них лише 5-8% компонентiв мiнеральноi сировини використовують для виробництва продукцii, а решта йде у вiдходи. Усього на територii Украiни на початку 1997 р. накопичено понад 25 млрд. т рiзноманiтних вiдходiв, якi зробили непридатними для користування майже 160 тис. га зелених угiдь. Крiм того, понад 60% сховищ вiдходiв не вiдповiдають екологiчним нормативам, а отже, i джерелами забруднення довкiлля. Якщо у 1980 р. на одного жителя припадало 240 т накопичених вiдходiв, то у 1997 р. тАУ 400 т, [3, с.629].

Застосування недосконалих технологiй, зокрема спалювання нафти, вугiлля i природного газу, призвело до того, що вмiст вуглекислого газу в повiтрi щорiчно зростаi на 0,5%, а за останнi 150 рокiв зрiс на 25%, причому на 12% тАУ за останнi 30 рокiв. Найбiльшоi шкоди заподiюють тепловi електростанцii, якi працюють на вугiллi. Вони становлять 75% усiх ТЕЦ i на iхню частку припадаi третина всiх викидiв СО₂. У пилогазових викидах мiститься понад 1400 шкiдливих для людини речовин.

Вмiст двоокису вуглецю в атмосферi зростаi, тому температура земноi поверхнi за останнi 100 рокiв пiдвищилася на 0,6%. Внаслiдок цього пiдвищився рiвень Свiтового океану на 10%, а швидкiсть наступу його на сушу постiйно зростаi i становить 1,1 см за 10 рокiв.

2. Швидка урбанiзацiя населення, зростання гiгантських мегаполiсiв.Це супроводжуiться скороченням сiльськогосподарських угiдь, бурхливою автомобiлiзацiiю. Загалом на 0,3% територii планети сконцентровано 40% всього населення. Мiста запрудженi легковими автомобiлями. Нинi у свiтi iх налiчуiться понад 700 млн. За останнi 30тАУ40 рокiв забруднення довкiлля вихлопними газами зросло втричi. В краiнах колишнього СРСР у великих промислових центрах 60% викидiв припадаi на автомобiльний транспорт. Через нижчу якiсть автомобiлiв у краiнах СНД кожний iз них викидаi в повiтря у 6 разiв бiльше забруднюючих речовин, нiж у краiнах РДвропи, [3, с.629].

Особливо складна екологiчна ситуацiя в Украiнi. Майже 10% ii територii охоплено глибокою екологiчною кризою, близькою до катастрофи, i майже 70% загальноi земельноi площi наближаiться до такого стану. Лише 1% територii Украiни тАУ екологiчно чистi ареали. Такий стан довкiлля спричинений надмiрною концентрацiiю екологiчно небезпечних виробництв. Так, загальна площа Украiни становила лише 2% територii колишнього СРСР, а на нiй було зосереджено 25% всього промислового потенцiалу, на частку Украiни припадало 25% забруднення природного середовища колишнього Радянського Союзу. Щороку шкiдливi виробництва викидали в атмосферу понад 100 млн. т забруднюючих речовин, але при цьому не знешкоджувалася навiть четверта iх частина.

У наступний перiод ситуацiя не полiпшилася. Так, у серединi 90-х рокiв промисловi пiдприiмства Украiни i транспорт щороку викидали у повiтря майже 6 млн. т шкiдливих речовин, що в розрахунку на кожного жителя становило до 150 кг. Внаслiдок цього (минулого i сьогодення) з 68 великих мiст СНД з найвищим рiвнем забруднення повiтря кожне птАЩяте було украiнським. Така ситуацiя значною мiрою породжена тим, що до 55% електроенергii виробляють ТЕС, якi, по-перше, конструювалися на низькому технологiчному рiвнi (не було створено екологiчно чистого котельного устаткування), по-друге, експлуатувалися тривалий час без достатнього оновлення виробничого апарату, по-третi, працювали на низькосортному камтАЩяному вугiллi. Оскiльки Украiна значно вiдстаi вiд розвинутих держав свiту у формуваннi рацiональноi структури паливного балансу (у США в цьому балансi понад 80% припадаi на вугiлля, до 6% на мазут i 14% на газ, а в Украiнi на цi види енергоносiiв припадало в серединi 90-х рокiв вiдповiдно 47, 12 i 41%), то в майбутньому при збереженнi такоi технологii i структури паливного балансу екологiчна ситуацiя погiршуватиметься.

3. Варварське ставлення людини до природи.Це найбiльше виявляiться в хижацькому вирубуваннi лiсiв, знищеннi природних рiчок, створеннi штучних водойм, забрудненнi шкiдливими речовинами прiсноi води. Щороку у свiтi знищують 15 млн. га лiсiв, на одне посаджене дерево припадаi 10 вирубаних, кожну секунду вирубують лiси площею з футбольне поле. В Украiнi за 1955тАУ1998 pp. понад обТСрунтовану норму вирубано понад 20 млн. кубометрiв лiсу, здебiльшого з метою експорту комерцiйними структурами за кордон, [3, с.630].

З початку XX ст. споживання прiсноi води зросло бiльше як у 7 разiв, досягнувши на початку 90-х рокiв майже 300 кубометрiв. У найближчi десятилiття споживання води зростатиме. Водночас майже 80% всiх випадкiв захворювань повтАЩязанi зi споживанням неякiсноi води. Чверть людства потерпаi вiд ii нестачi. В Украiнi майже 800 сiл користуються привозною водою, 89% сiл не мають водогону, кiлькiсть рiчок зменшилася на 3 тис. Водночас до водного басейну Украiни щорiчно скидають понад 14 млрд. кубометрiв стiчних вод (майже 300 тис. лiтрiв на одного жителя), внаслiдок чого до водойм потрапило понад 1,8 т сульфатiв, 2,1 млн. т хлоридiв та iнших шкiдливих речовин. Це призвело до концентрацii в них солей важких металiв i фенолiв, у декiлька разiв вищоi вiд гранично допустимих норм. Хоча споживання прiсноi води з 1990 по 1998 р. скоротилося в Украiнi внаслiдок кризи на 24%, викиди забруднених стiчних вод у поверхневi води обтАЩiкту зросли в 1,25 раза.

Нерацiональне ставлення до природи виявляiться також у втратi величезних масивiв землi. За останнi 100 рокiв людство втратило 200 млн. км² землi. В Украiнi за останнi 20 рокiв кiлькiсть еродованих земель збiльшилася з 13 млн. до 18 млн. га, а 2 млн. га так захiмiзованi, що iх рекультивацiя економiчно нерентабельна. Крiм того, за 1975тАУ 1995 pp. вмiст гумусу в ТСрунтi зменшився з 3,5 до 3,1%, площi кислих ТСрунтiв зросли на 1,8 млн. га (25%), засолених тАУ на 0,6 млн. га (24%). У наступнi роки ситуацiя погiршилася. Загалом техногенний тиск на територii Украiни у 6-7 разiв вищий, нiж у розвинутих краiнах РДвропи.

У краiнах, що розвиваються, щорiчно отруюються пестицидами майже 500 тис. осiб, з них 5 тис. тАУ смертельно. Надмiрна загазованiсть, отруiння хiмiкатами тощо призвели до того, що в кiстках сучасноi людини вмiст свинцю у 50 разiв вищий, нiж у наших давнiх предкiв. Збiльшуiться отруiння ртуттю, кадмiiм, що спричиняi катастрофiчно швидке зростання кiлькостi серцево-судинних та онкологiчних захворювань, [3, с.631].

З погляду суспiльноi форми загальними причинами загострення бiльшостi глобальних проблем i:

1) вiдносини приватнокапiталiстичноi власностi, насамперед хижацьке ставлення монополiй до природних ресурсiв, Свiтового океану тощо. Тому за повоiнний перiод на США припадаi 40% свiтового обсягу забруднення екологiчного середовища, а на кожного мешканця тАУ 1 кг токсичних речовин у повiтрi;

2) деформацiя соцiально-економiчноi системи в колишньому СРСР та деяких iнших краiнах Схiдноi РДвропи, монопольна полiтика мiнiстерств i вiдомств, панування тоталiтарноi системи.

Цi двi соцiально-економiчнi причини призвели до того, що на частку США, за даними американського журналу ВлСаiнсВ», щорiчно припадало 1,2 млрд. т двоокису вуглецю (приблизно чверть свiтового обсягу), на колишнiй СРСР i Китай тАУ приблизно 33%, а на частку Захiдноi РДвропи i Японii тАУ 23% . Загалом США, краiна, в якiй проживаi 5% населення свiту, даi 40% свiтового забруднення. Кожен житель Америки заподiюi природному середовищу шкоди у 50 разiв бiльшоi, нiж житель РЖндii, [3, с.632].

Вiдносини капiталiстичноi власностi, реакцiйна полiтика окремих держав були головними причинами зростання не лише мiлiтаризацii економiки, а й мiжнародноi напруженостi, полiтики Влхолодноi вiйниВ», вiйн у рiзних регiонах планети. Так, пiсля Другоi свiтовоi вiйни, зокрема, у 130 конфлiктах загинуло майже 20 млн. осiб.

Значною мiрою розгортанню гонки озброiнь сприяли мiлiтаристськi акцii сталiнського керiвництва (дii Червоноi армii в РЖранi у 1946 р., у повоiннiй Схiднiй РДвропi), встановлення тоталiтарноi системи в краiнах колишнього СРСР, його зовнiшня полiтика, зокрема непродумане втягнення у вiйну в Афганiстанi. Нинi на вiйськовi цiлi у свiтi щорiчно витрачають майже 800 млрд. дол. Водночас на лiквiдацiю неписьменностi дорослих у свiтi потрiбно лише 1,2 млрд. дол., тобто менше, нiж на вiйськовi витрати на один день.

Соцiальними причинами загострення глобальних проблем i непродумана регiональна полiтика держав, вiдсутнiсть економiчного суверенiтету республiк у колишньому СРСР, нацiональноi власностi на своi природнi ресурси, засоби виробництва тощо. Так, в Украiнi власнiсть держави (украiнського народу) на засоби виробництва становила лише 5%, не iснувало власностi на природнi ресурси. Хижацьке ставлення загальносоюзних мiнiстерств i вiдомств до землi, отруiння ii пестицидами, надмiрна загазованiсть (на територii Украiни розташовано майже 1000 хiмiчних комбiнатiв) тощо призвели до того, що тут значно зросла смертнiсть. Загалом внаслiдок поглиблення екологiчноi кризи щорiчнi витрати ВНП Украiни становлять 15тАУ20%, або 15 млрд. крб. (у цiнах 1990 p.). Втрати вiд аварii на Чорнобильськiй АЕС сягнули приблизно 130 млрд. крб. (у цiнах 1990 р.) без урахування втрат, повтАЩязаних iз захворюванням людей. Зокрема, внаслiдок цiii аварii забруднено понад 10 млн. га земель, у тому числi 9 млн. га сiльськогосподарських угiдь. Забруднення Днiпра в 4тАУ5 разiв перевищуi гранично допустимi норми. Але його воду змушенi пити 35 млн. жителiв Украiни, [3, с.632].

1.2. Соцiально-економiчна сутнiсть глобальних проблем

ЗтАЩясовуючи сутнiсть глобальних проблем, по-рiзному трактують причини iх загострення i природу цих явищ.

Сутнiсть глобальних проблем тАУ комплекс звтАЩязкiв i вiдносин мiж державами та соцiальними системами, суспiльством i природою у загальнопланетарному масштабi, якi зачiпають життiвi iнтереси народiв усiх краiн i можуть бути розвтАЩязанi iх спiльними зусиллями, [3, с.633].

Так, американськi науковцi (В.Войскопер, Д.Блейнi та iн.) головними причинами зростання мiлiтаризацii капiталiстичноi економiки вважають природно-iсторичнi умови розвитку людини, ii психологiю, прагнення до насильства. Причину кризи довкiлля американський учений Ф. Слейтер, швейцарський учений Ж. Дерст та iншi вбачають у притаманному людинi iнстинктi до руйнування. Бiльшiсть захiдних iдеологiв такою причиною називають лише зростання кiлькостi населення, сучасну НТР, збiльшення промислового виробництва.

Такi тлумачення, по-перше, iгнорують соцiальну сутнiсть людини, i ознакою однобiчного пiдходу до неi лише як до бiологiчноi iстоти. Насправдi, як уже зазначалося, хоч у людинi органiчно поiднуються бiологiчне та соцiальне, але ii сутнiсть тАУ це насамперед сукупнiсть усiх суспiльних вiдносин. По-друге, пояснювати загострення екологiчних проблем лише розгортанням НТР, зростанням промислового виробництва означаi перебувати на позицiях технологiчного детермiнiзму. Суто бiологiзаторське пояснення таких причин характерне для тих науковцiв, якi вбачають загострення глобальних проблем тiльки у зростаннi народонаселення, [3, с.633].

Цi автори iгнорують вирiшальну роль у виникненнi глобальних проблем людства соцiально-економiчноi форми суспiльного способу виробництва тАУ вiдносин власностi, системи виробничих вiдносин. Мета таких концепцiй тАУ вину капiталiстичноi системи за загострення глобальних проблем перекласти на все населення планети, його зростання. Спростував такий пiдхiд досвiд Китаю з 1,2-мiльярдним населенням, який пiсля проведення економiчних реформ навiть експортуi частину сiльськогосподарськоi продукцii. Тi вiтчизнянi економiсти, полiтики, публiцисти, якi вбачають причину названих проблем у зростаннi кiлькостi населення, мимоволi скочуються до метафiзичного трактування iх причин, а отже й сутностi. Говорячи про загострення глобальних проблем в Украiнi, вони не звинувачують колишню командно-адмiнiстративну систему в хижацькому ставленнi до природи, ii надр, тобто в iснуваннi нерацiонального екологiчного господарського механiзму.

Розглядаючи причини загострення глобальних проблем з погляду речового змiсту, ми назвали демографiчний вибух та iншi фактори, зумовленi розвитком сучасноi системи продуктивних сил. Але це пояснення розкриваi лише одну iз сторiн суспiльного способу виробництва, його необхiдно доповнити характеристикою вiдносин власностi у рiзних соцiальних системах, аналiзом соцiальноi, полiтичноi, юридичноi та iнших сторiн надбудовних вiдносин, [3, с.633].

Тому в наступному роздiлi розглянемо класифiкацiю глобальних проблем сучасностi.

2.1. Проблеми, що виникають у сферi взаiмодii природи i суспiльства

За походженням, характером i способом розвтАЩязання глобальнi проблеми класифiкуються на декiлька видiв.

До першоi групиналежать проблеми, якi виникають у сферi взаiмодii природи i суспiльства. Серед них слiд видiлити надiйне забезпечення людства сировиною, енергiiю, продовольством тощо, рацiональне природокористування i збереження природного навколишнього середовища, рацiональне використання ресурсiв Свiтового океану, мирне освоiння космiчного простору. Вони спричиненi закономiрностями розвитку свiтових продуктивних сил, що створюi можливостi для зростання масштабiв господарськоi дiяльностi, потребуi все бiльшоi кiлькостi свiтового видобутку сировини, використання прiсноi води, вирубування лiсiв, збiльшення навантаження на природний потенцiал сiльського господарства. Це сприяi задоволенню потреб людини в засобах iснування, зростанню старих виробничих потреб та виникненню нових, [7, с.439].

Характерною рисою цих проблем та iх переростання у глобальнi i те, що споживання вiдновлюваних i невiдновлюваних ресурсiв досягло величезних масштабiв, зростаi високими темпами, i реально постаi загроза iх вичерпання. З 1970 по 1995 pp. XX ст. спожито майже 35% усiх природних ресурсiв планети, а з 90-х швидкiсть iх виснаження збiльшилася до 3% на рiк. Щодо використання енергетичних ресурсiв, прогнозуiться, що енерговиробництво зростатиме високими темпами впродовж найближчих 75 рокiв до досягнення енергетикою теплового бартАЩiра, а потiм залишиться на такому ж рiвнi. За такоi умови всi види використовуваного палива будуть вичерпанi через 130 рокiв, [2, с.265, 266]. Виникла ситуацiя, коли досить гостро проявляiться суперечнiсть мiж потребами суспiльства в енергетичних та iнших невiдновлюваних природних ресурсах i можливостями природи задовольнити цi потреби людства.

2.2. Глобальнi проблеми у сферi суспiльних взаiмовiдносин

Друга група проблем тАУце глобальнi проблеми у сферi суспiльних взаiмовiдносин, якi повтАЩязанi iз роззброiнням, конверсiiю вiйськового виробництва i збереженням миру, вiдверненням свiтовоi термоядерноi вiйни, недопущенням локальних, регiональних i мiжнародних криз та забезпечення стабiльного миру; подолання економiчноi вiдсталостi частини регiонiв i краiн свiту.

Серед глобальних проблем, якi нинi постали перед людством, збереження миру тАУ найактуальнiша проблема, яка потребуi невiдкладного розвтАЩязання. Хоча закiнчення Влхолодноi вiйниВ» призвело до припинення протистояння двох антагонiстичних соцiально-полiтичних систем i зняло гостроту та неминучiсть прямоi загрози знищення людства у глобальнiй вiйнi, вiйна не зникла з арсеналу засобiв розвтАЩязання суперечностей мiж краiнами, нацiями, релiгiями. В останнi роки XX ст. та на початку XXI ст. зросли кiлькiсть та масштаби вiйськових конфлiктiв локального характеру щодо територiальних, етнiчних, релiгiйних розходжень, що загрожують перетворитись у регiональнi або загальносвiтовi конфлiкти з вiдповiдним втягуванням нових учасникiв. За пiдрахунками, на кiнець 1990-х рокiв XX ст. у свiтi налiчувалось близько 50 конфлiктiв, де велись бойовi дii та проливалась кров. Це, зокрема, конфлiкти в РЖрацi, Африцi, Пiвденно-Схiднiй Азii, Афганiстанi, колишнiй Югославii, деяких державах СНД.

Новою загрозою iснування людства стало розширення ВлклубуВ» ядерних держав. У 1998 р. РЖндiя та Пакистан здiйснили випробування ядерноi зброi. До держав, якi здiйснюють реалiзацiю програм зi створення ядерноi зброi, належать ПАР, РЖзраiль, РЖран, КНДР, а до потенцiйно ядерних держав належать Японiя, Тайвань, Бразилiя, Аргентина, [7, с.440].

До третьоi групиналежать глобальнi проблеми у сферi розвитку людини забезпечення ii майбутнього iснування. Вони охоплюють проблеми пристосування людини до умов природного i соцiального середовища, яке динамiчно змiнюiться пiд впливом НТР, подолання таких тяжких захворювань, як онкологiчнi, СНРЖД, серцево-судиннi, рiзноманiтних епiдемiй; культурно-моральнi проблеми втрати окремою людиною довiри до соцiальних iнститутiв, нестабiльностi сiмтАЩi та послаблення звтАЩязку поколiнь; боротьба з мiжнародною злочиннiстю, наркобiзнесом, торгiвлею людьми, тероризмом; проблеми демократизацii та охорони прав людини.

Глобальнi проблеми розвитку людськоi цивiлiзацii вiдрiзняються загальнопланетарним характером, повтАЩязанi iз забезпеченням життiвих потреб народiв усiх краiн незалежно вiд iх соцiального ладу, рiвня соцiально-економiчного розвитку, географiчного мiсцерозташування i можуть бути вирiшенi шляхом спiвробiтництва та взаiмодii всiх держав, iх невирiшенiсть породжуi загрозу для майбутнього нашоi цивiлiзацii. Наприклад, науково-технiчна революцiя призвела до небаченого розвитку засобiв знищення людини, нацiонального багатства, вiйськовоi справи та гонки озброiнь.

Протягом XX ст. свiтовi воiннi витрати зросли бiльше нiж у 30 разiв. Якщо в перiод мiж двома свiтовими вiйнами воiннi витрати людства становили вiд 20 до 22 млрд. дол. США щорiчно, то нинi ця сума пере вищу i 1 трлн. дол.

Воiнно-виробнича дiяльнiсть, за пiдрахунками експертiв ООН використовуi працю майже 50 млн. осiб, а у вiйськових дослiдженнях i створеннi новоi зброi зайнято вiд 400 до 500 тис. осiб. На цi витрати припадав 2/5 вiд усiх витрат на науку, [4, с.432]. Економiчний аспект гонки озброiнь полягав в ii негативному впливi на величину нацiонального багатства, рiвнi життя населення. Негативнi соцiально-економiчнi наслiдки утримання сучасних збройних сил, забезпечення iх потреб проявляються у посиленнi диспропорцiй у структурi свiтовоi економiки, загострюють iншi глобальнi проблеми. Так, гонка озброiнь супроводжуiться щорiчними витратами е сумi 800 млн. дол., якi можна було б використати для розвтАЩязання екологiчноi, продовольчоi проблем, подолання вiдсталостi краiн, що розвиваються, [2, с.266].

Виникнення екологiчноi проблеми повтАЩязане з високими темпами науково-технiчного прогресу, який посилюi вплив людства на навколишнiй свiт. Прискорення розвитку продуктивних сил людськоi цивiлiзацii дало в розпорядження людини новi засоби впливу на природу. Водночас НТР не тiльки породила новi звтАЩязки мiж людиною i природою, але й зумовила новi конфлiкти у процесi реалiзацii цих звтАЩязкiв, [7, с.441].

Так, за 1 хв. на планетi знищують 20 га лiсу, а щорiчно площа лiсiв скорочуiться на 0,5%, що дорiвнюi зникненню лiсiв на всiй територii Норвегii. Вiдбуваiться зникнення природних рiчок, перетворення у пустелю родючих земель, створення штучних водойм, непомiрне використання шкiдливих хiмiчних добрив, забруднення атмосфери. Внаслiдок цього вмiст вуглекислого газу в повiтрi щорiчно зростаi на 0,5%, а з 1960 по 1995 pp. його викиди в атмосферу зросли у три рази. Майже 80% усiх захворювань людини повтАЩязанi зi споживанням неякiсноi води. Внаслiдок екологiчноi кризи Украiна щорiчно втрачаi 15-20% ВНП, або 15 млрд. крб. (у цiнах 1990 p.). Втрати вiд аварii на Чорнобильськiй АС до 2000 р. становили приблизно 130 млрд. крб. (у цiнах 1990 р.) без урахування втрат, повтАЩязаних iз захворюванням людей, [2, с.266].

Зазначенi явища негативно впливають на тваринний i рослинний свiт Землi. Прогнозуiться, що в найближчi 20 рокiв може зникнути 1/5 всiх iснуючих видiв рослин i тварин. Значна загроза iснуванню генофонду тваринного i рослинного свiту iснуi в нашiй державi внаслiдок високого рiвня розробленостi земель. Площа природного фонду, де заборонено або обмежено господарську дiяльнiсть, в Украiнi становить лише 2 вiдсотки територii, тодi як у США тАУ 7,8 вiдсотка, Канадi тАУ 4,5 вiдсотка, Японii тАУ 5,6 вiдсотка, Норвегii тАУ 12 вiдсоткiв. Нинi в Украiнi перед загрозою знищення перебуваi 531 вид диких рослин i грибiв, 380 диких тварин, [4, с.432].

До найбiльш складних глобальних проблем належить проблема соцiально-економiчного вiдставання краiн, що розвиваються. Останнi в соцiально-економiчному планi породжене несправедливим характером взаiмовiдносин мiж ними та економiчно розвинутими краiнами в недалекому минулому, коли iх ресурси нещадно експлуатувалися, та неоколонiалiстською полiтикою в нинiшнiх умовах, зокрема Влполiтикою дешевоi сировиниВ». Остання знекровлюi економiку краiн, що розвиваються. Якщо 20 рокiв тому для придбання одного трактора краiни, що розвиваються, повиннi були продати приблизно 11 т цукру, то наприкiнцi 90-х- 150 т, [2, с.266].

Отже, глобальнi проблеми досить рiзноманiтнi за своiм змiстом, iх розвиток маi суперечливий та багатовимiрний характер. Водночас вони мають цiлий ряд загальних специфiчних рис, що видiляi iх на фонi iнших проблем свiтовоi економiки. Специфiка глобальних проблем полягаi в наявностi ряду притаманних iм спiльних рис:

1) кожна з цих проблем i всi разом вiдiграють важливу роль для майбутнього людства. Тому затримка з iх вирiшенням призведе до деградацii умов життя i виробничоi дiяльностi на планетi, що несе в собi смертельну небезпеку для iснування людськоi цивiлiзацii;

2) у процесах i явищах глобальних проблем проявляiться поглиблення та ускладнення свiтогосподарських звтАЩязкiв, iнтернацiоналiзацiя iнших суспiльних процесiв на Землi;

3) розвтАЩязання цих проблем можливе лише за умови обтАЩiднання зусиль усiх держав i народiв.

Знайти основнi шляхи та засоби вирiшення глобальних проблем тАУ це значить забезпечити умови виживання всiх народiв i подальший соцiально-економiчний розвиток людськоi цивiлiзацii, [7, с.442].

Серед глобальних проблем, що стоять сьогоднi перед людством, найгострiшою i проблема збереження миру. Людська цивiлiзацiя, по-сутi, повторюi своiю iсторiiю бiблiйне оповiдання про Адама i РДву, якi до грiхопадiння були безсмертнi. Можна сказати, що подiбне грiхопадiння всього людства сталося у ХХ ст. До появи сучасних видiв зброi кожен усвiдомлював: людина тАУ смертна, людство тАУ вiчне. Атомне бомбардування Хiросiми та Нагасакi сповiстило сумну новину тАУ людство стало смертним. Навiть локальнi вiйни сьогоднi здатнi завдати природi i людству непоправноi шкоди. Мовою вiйськових тАУ неприйнятних збиткiв.

Цивiльний свiт не помiтив, як змiнилося мiсце вiйськових у суспiльствi. Сучаснi армii в останнiх вiйнах у всьому свiтi все частiше не стiльки захищають своiх цивiльних спiввiтчизникiв, скiльки захищаються ними. У РЖ Свiтовiй вiйнi лише 10% загиблих були цивiльними людьми, у РЖРЖ тАУ 50%. Так званi Влмалi вiйниВ» другоi половини ХХ ст. змiнили пропорцiю тАУ 10-15% загиблих тАУ вiйськовi, 85-90% тАУ мирнi цивiльнi люди. Ще у РЖРЖ свiтовiй вiйнi прагнули вiдтягнути бойовi дii вiд мiст, протягом попереднiх столiть майже усi вiдомi битви вiдбувалися в полях. Зараз тАУ армii ховаються в мiстах, iх i бомблять. Отже, збереження миру сьогоднi тАУ це проблема виживання людства.

Гонка озброiнь i великою спокусою для вiйськових (значна частина дослiдникiв сучасноi югославськоi вiйни однiiю з причин початку конфлiкту називаi потребу випробувати зброю в умовах реальних боiв). За своiю економiчною суттю гонка озброiнь тАУ це форма знищення певноi частки нацiонального багатства кожноi даноi краiни. А з екологiчних позицiй тАУ це суттiвий фактор забруднення навколишнього середовища найнебезпечнiшими речовинами, що використовуються для створення зброi масового знищення тАУ ядерноi, хiмiчноi, бактерiологiчноi.

Не лише гонка озброiнь, але i звичайне цивiльне виробництво породжуi та загострюi екологiчнi проблеми цивiлiзацii. Наше розумiння екологiчних проблем дуже далеке вiд реального iх стану. Слiд розумiти: найменше втручання в природну рiвновагу породжуi дисгармонiю. В свiй час вчених вразив той факт, що карта розповсюдження поливного землеробства в стародавньому свiтi майже у найменших деталях повторюi карту розповсюдження матерii у свiтi. Дуже сумнiвно, щоб це був випадковий збiг.

Проблема забезпечення людства сировиною та енергiiю в умовах вичерпання легкодоступноi дешевоi сировини впираiться в проблему подальшого розвитку науково-технiчного прогресу, адже тiльки створення нових технологiй поглибленоi переробки та використання усiх видiв ресурсiв може допомогти в розвтАЩязаннi даноi проблеми. Припинення гонки озброiнь, роззброiння та конверсiя також могли б зiграти роль у вирiшеннi сировинноi проблеми людства.

Проблема освоiння свiтового океану останнiм часом набуваi глобальностi не лише тому, що джерела сировини на сушi вичерпуються i людство все активнiше освоюi морськi родовища. Один з найвiдомiших дослiдникiв Свiтового океану Ж.РЖ.Кусто вiдзначаi, що людство сьогоднi, можливо, бiльше знаi про навколоземний простiр, нiж про таiмницi Океану.

Глобальною проблемою i i освоiння космосу. Космiчнi польоти починають давати не лише наукову, але й економiчну вiддачу. Разом з тим подальше дослiдження космосу стаi не пiд силу жоднiй краiнi, зокрема, i все бiльше потребуi обтАЩiднаних i скоординованих зусиль .

Безумовно, iснуi ще коло iнших, цiлком земних глобальних проблем. Серед них проблема економiчного вiдставання краiн, що розвиваються. Саме на iх долю в основному припадаi i згадувана вже проблема голоду, криза заборгованостi тощо.

Основними шляхами розвтАЩязання глобальних проблем краiн, що розвиваються, i такi:

- здiйснення системи заходiв, спрямованих на забезпечення динамiчного соцiально-економiчного розвитку цих краiн у науково-технiчнiй i соцiально-економiчнiй сферах;

- формування нового свiтового порядку, який би гарантував реальну допомогу краiнам, що розвиваються, у вирiшеннi iхнiх проблем;

- iстотне трансформування у межах свiтового господарства механiзму цiноутворення на природнi ресурси шляхом вiдходу вiд iх визначення гiгантськими ТНК, що контролюють природнi багатства краiн, що розвиваються;

- нарощування випуску готовоi продукцii цими краiнами, що дало б змогу навiть за iснуючоi контАЩюнктури на свiтовому ринку значно збiльшити доходи вiд експорту;

- надання економiчно розвинутими державами свiту краiнам, що розвиваються, значних фiнансових, людських, технiчних та iнтелектуальних ресурсiв для розвiдування i розробки природних ресурсiв, iх переробки, транспортування та реалiзацii за трансформованими цiнами з метою збiльшення валютних доходiв, встановлення ними економiчного суверенiтету над цими ресурсами. Зазначенi кошти спрямувати на iнтенсивний розвиток сiльського господарства, подолання його нерацiональноi монокультури. З цiiю метою у 2000 р. краiни-члени ООН ухвалили ВлЦiлi розвитку для нового тисячолiттяВ», а з 2002 р. тАУ ВлМонтерейський консенсусВ», в якому обумовлюються конкретнi зусилля триразового збiльшення допомоги найбiднiшим регiонам свiту для забезпечення мiжнародноi мети: пiдвищення обсягу зовнiшньоi допомоги до рiвня 0,7% вiд сукупного ВНП заможних краiн;

- здiйснення прогресивних аграрних перетворень у сiльському господарствi цих краiн та лiквiдацiя неоколонiальни

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry