Державна полiтика стимулювання зайнятостi

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Одеська нацiональна Юридична Академiя

Економiка та соцiальна полiтика

Курсова робота

на тему:

тАЮДержавна полiтика стимулювання зайнятостiтАЭ

соцiально-правового факультету

Одеса 2007

ЗМРЖСТ

Вступ. 3

РЖ Роздiл. Поняття зайнятостi та безробiття. 6

РЖРЖ Роздiл. Державна полiтика стимулювання зайнятостi в Украiнi 16

РЖРЖРЖ Роздiл. Аналiз ефективностi полiтики зайнятостi в Украiнi 35

РЖV Роздiл. Аналiз мiжнародного та свiтового досвiду регулювання зайнятостi 45

Висновок. 52

Список використаноi лiтератури. 54

Украiна вступила у ХХРЖ сторiччя державою, яка динамiчно розвиваiться i прагне бiльш активно включитися у суспiльно-економiчнi процеси сучасного свiту, iнтегруватися в iвропейське спiвтовариство. Така спрямованiсть розвитку вимагаi нових пiдходiв до використання продуктивних сил краiни.

Однiiю з головних причин, що обумовлюi значнi труднощi у досягненнi якiсно нового рiвня ефективностi та конкурентоспроможностi нацiональноi економiки, високих стандартiв життiдiяльностi населення i, в кiнцевому рахунку, пiдвищення полiтико-економiчного рейтингу держави, i системнi деформацii у сферi використання людського потенцiалу. Ця сфера характеризуiться загостренням суперечностей мiж попитом на робочу силу та ii пропозицiiю, окремими соцiальними, економiчними та iншими ускладненнями в процесi залучення населення до продуктивноi трудовоi дiяльностi, недосконалiстю механiзмiв державного регулювання зайнятостi.

Проте найактуальнiшим i найскладнiшим i питання безробiття, особливо довготривалого. Негативними наслiдками для безробiтних у такому разi i те, що вони сприймають себе як слабку особистiсть, починають жити лише теперiшнiм чи минулим, не мають чiтких цiлей i плану на майбутнi.

Наявна ситуацiя зумовлена не тiльки економiчними та iнституцiйними чинниками, а й пасивнiстю певноi частини безробiтного населення в пошуку роботи. Кожен птАЩятий безробiтний сподiваiться на краще майбутнi завдяки збiльшенню допомоги з безробiття, а не власним зусиллям. На особисту активнiсть сподiваються лише 10% безробiтних. [1]

У напрямi регулювання ринку працi та вдосконалення системи надання допомоги безробiтному населенню у працевлаштуваннi вже проводяться певнi соцiально-економiчнi дослiдження, значний внесок зробили вiтчизнянi вченi О. Амосов, С. Бандур, Д. Богиня, РЖ. Бондар, В. Васильченко, В. Гриньова, М. Долiшнiй, С. Злупко, М. Кiм, А. Колот, Ю. Краснов, Г. Купалова, Е. Лiбанова, Г. Мостовий, В. Онiкiiнко, В. Онищенко, Н. Павловська, РЖ. Петрова, В. Петюх, М. Шаленко, В. Шамота, Л. Шевченко. Дослiдженнями спорiднених проблем переймаються фахiвцi iз близького та далекого зарубiжжя В. Костиков, О. Рузавiна, РЖ. Маслова, РЖ. Ягодкiна. Це стосуiться й феномена пiдприiмництва в розвитку держави - О. Агiiв, Ю. Васильiв, В. Волков, П. Друкер, М. Пiтерс, Р. Рюттингер, В. Савченко, Р. Хiзрич, А. Хоскiнг, Й. Шумпетер та iн.

Однак, незважаючи на високий науковий рiвень дослiджень сфери зайнятостi та ринку працi, до цього часу вiдсутнiй цiлiсний системний аналiз теоретико-методологiчних засад формування державноi полiтики забезпечення продуктивноi зайнятостi, оцiнки ефективностi iснуючих регiональних механiзмiв ii регулювання та можливих напрямiв iх змiн в умовах поступового економiчного пiднесення, переходу Украiни до iнформацiйних технологiй. Тому це питання й досi лишаiться "На порядку денному" i потребуi подальшого вивчення й додаткових наукових i практичних розробок.

Розгляд цiii проблеми маi не тiльки суто теоретичне, а ще й велике практичне значення. В Украiнi настав новий етап ринкових перетворень, розвитку державного управлiння та iнституцiйного облаштування економiки, включаючи ринок працi, що неможливе без участi науковоi громадськостi. Теоретичний аналiз рiзноманiтних аспектiв державного регулювання ринку працi матиме велику практичну користь i допоможе вдосконалити систему регулювання ринку працi i зайнятостi, уникнути помилок.

Предметом курсовоi i вiдносини якi виникають в процесi реалiзацii державноi полiтики стимулювання зайнятiстю.

В якостi обтАЩiкта курсовоi роботи виступаi безпосередньо державна полiтика стимулювання зайнятiстю.

Курсова робота складаiться iз чотирьох роздiлiв, в яких послiдовно аналiзуiться поставлена проблема.

РЖ Роздiл. Поняття зайнятостi та безробiття

Зайнятiсть тАУ одне з найважливiших соцiально-економiчних явищ ринку працi.

У вiдповiдностi до концепцii робочоi сили, що вiдповiдаi мiжнародним стандартам, зайнятiсть та безробiття розглядаються як двi взаiмозалежнi характеристики ринку працi. Рiвновазi економiчноi системи вiдповiдаi певний рiвень зайнятостi. При цьому попит на працю перевищуi iснуючий обсяг зайнятостi, що обумовлюi наявнiсть безробiття. Проте це перевищення маi певнi межi з точки зору економiчноi та соцiальноi стабiльностi суспiльства. Тому у краiнах з ринковою економiкою зайнятiсть та безробiття вивчаються на систематичнiй основi.

РЖснування населення будь-якоi краiни можливо лише завдяки дiяльностi, яка здатна задовольнити власнi та суспiльнi потреби. Залучення населення у суспiльне виробництво характеризуi зайнятiсть. З точки зору теорii економiчноi статистики зайнятiсть населення тАУ система соцiально-економiчних та правових вiдносин, повтАЩязаних з участю людей у суспiльному виробництвi, яка забезпечуi iм заробiток чи доход.

В обсязi реальноi пропозицii робочоi сили показники чисельностi та структури зайнятого населення характеризують пропозицiю робочоi сили, що охоплена попитом з боку роботодавцiв[2]
.

За класифiкацiiю Мiжнародноi органiзацii працi, населення краiни певного мiнiмального вiку, встановленого для облiку економiчно активного населення, подiляiться на три взаiмозалежнi категорii: зайнятi, безробiтнi, поза робочою силою.

Зайнятi та безробiтнi становлять робочу силу або активно утворюють пропозицiю робочоi сили в цей момент. Особи поза робочою силою включають залишковi групи осiб, якi не мають роботи, не шукають ii i не готовi працювати, у тому числi особи, якi i молодшими вiд працездатного вiку.

Зайнятiсть тАУ одна з найважливiших соцiально-економiчних проблем ринковоi економiки. РЗРЗ стан i одним з основних iндикаторiв нацiональноi економiки. У ньому вiдбиваiться те, як у суспiльствi використовують ресурси працi, а отже, i можливостi економiчного пiднесення.

Свiтовий досвiд свiдчить про можливостi досягнення повного використання наявних ресурсiв працi та про iснування проблеми безробiття, що охоплюi мiльйони людей. РЖ вона стоiть у ряду найбiльш важливих i гострих економiчних i соцiальних проблем життя суспiльства. [3]

Основнi питання, повтАЩязанi iз зайнятiстю населення вiдбитi у ст.43 Конституцii Украiни. В нiй говориться, що кожен громадянин Украiни маi право на працю. Це означаi наявнiсть можливостi для кожного заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обираi або на яку вiльно погоджуiться, можливостi вiльно обирати вид дiяльностi, професiю, мiсце роботи вiдповiдно до своiх здiбностей i бажань. "Держава створюi умови для повного здiйснення громадянами права на працю, гарантуi рiвнi можливостi у виборi професii та роду трудовоi дiяльностi, реалiзовуi програми професiйно-технiчного навчання, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв вiдповiдно до суспiльних потреб. " Це положення Конституцii в загальних рисах визначаi державну полiтику в сферi забезпечення зайнятостi i гарантiй реалiзацii права громадян на працю.

Правовi, економiчнi та органiзацiйнi основи зайнятостi населення Украiни в умовах ринковоi економiки i рiвноправностi рiзних форм власностi визначаi Закон Украiни "Про зайнятiсть населення" вiд 1 березня 1991 року зi змiнами i доповненнями, iншi законодавчi акти, прийнятi вiдповiдно до цього закону, а також глава 111-А Кодексу законiв про працю "Забезпечення зайнятостi вивiльнюваних працiвникiв".

Вiдповiдно до ст.1 Закону Украiни зайнятiсть - це дiяльнiсть громадян, пов'язана iз задоволенням особистих та суспiльних потреб i така, що, як правило, приносить iм доход у грошовiй чи iншiй формi.

До зайнятого населення закон вiдносить громадян, якi:

а) працюють за наймом на умовах повного чи неповного робочого дня (тижня) на пiдприiмствах, в установах, органiзацiях незалежно вiд форм власностi, в мiжнародних та iноземних органiзацiях в Украiнi i за кордоном;

б) самостiйно забезпечують себе роботою, включаючи пiдприiмцiв, осiб, якi займаються iндивiдуальною трудовою, творчою дiяльнiстю, i членами кооперативiв, фермерами чи членами iх сiмей, що беруть участь у виробництвi;

в) обранi, призначенi чи затвердженi на оплачувану посаду в органах державноi влади, управлiння та громадських об'iднаннях;

г) проходять службу у Збройних силах Украiни, Нацiональнiй гвардii. Службi безпеки, Прикордонних вiйськах, в органах внутрiшнiх справ та формуваннях цивiльноi оборони, iнших вiйськових формуваннях, створених вiдповiдно до законодавства Украiни, а також альтернативну службу;

д) проходять професiйну пiдготовку, перепiдготовку i пiдвищення квалiфiкацii з вiдривом вiд виробництва; навчаються в денних загальноосвiтнiх школах i вищих навчальних закладах;

ж) будучи громадянами iнших краiн i тимчасово перебуваючи в Украiнi, працюють i виконують функцii, не пов'язанi з забезпеченням дiяльностi посольств i мiсiй.

Цей перелiк згiдно ст.1 Закону "Про зайнятiсть населення" не i вичерпним i може бути доповнений iншими категорiями зайнятого населення.

Слiд зазначити, що незайнятiсть громадян не i пiдставою для притягнення iх до адмiнiстративноi вiдповiдальностi, оскiльки закон не допускаi примушування до працi в будь-якiй формi, за винятком випадкiв, передбачених законодавством Украiни. Право кожного громадянина - розпоряджатися своiми здiбностями до працi. Вiдносини мiж державою i громадянами з приводу зайнятостi основуються на захистi i гарантуваннi права кожного з них на працю, як спосiб забезпечення життiдiяльностi, реалiзацii духовних потреб i творчих здiбностей, соцiальноi" пiдтримки громадян, якi втратили засоби до iснування. [4]

У зайнятостi як економiчному явищi видiляють два аспекти: кiлькiсний i якiсний. За своiм змiстом вони вiдповiдають поняттям повноi й ефективноi зайнятостi. Пiд повною зайнятiстю розумiiться надання всiм бажаючим i здатним трудитися робочi мiсця в суспiльному виробництвi. Ефективна ж зайнятiсть означаi такий розподiл трудових ресурсiв у територiальному i галузевому розрiзах, по сферам i видам дiяльностi, що даi можливiсть у кожен момент часу одержати найбiльший прирiст матерiальних i духовних благ.

При повнiй i ефективнiй зайнятостi вирiшуються двi задачi:

В· створюiться достатня кiлькiсть робочих мiсць;

В· забезпечуються необхiдною робочою силою пiдприiмства й органiзацii.

Перше завдання вiдбиваi iнтереси населення, що проживаi на визначенiй територii, друге тАУ iнтереси галузi, пiдприiмств. Досягнення ефективноi зайнятостi тАУ задача господарських одиниць, а повноi зайнятостi тАУ задача держави. Оптимальне сполучення повноi й ефективноi зайнятостi визначаi рацiональну зайнятiсть.

Види зайнятостi характеризують розподiл активноi частини трудових ресурсiв по сферах застосування працi, за професiями, спецiальностям, характерi дiяльностi, приналежностi зайнятих до визначеного класу i соцiального шару, територiальнiй ознацi, за рiвнем урбанiзацii, за професiйно тАУ квалiфiкацiйним рiвнями, за вiковою ознакою, за формами органiзацii працi, за видами власностi.

Форми зайнятостi являють собою органiзацiйно тАУ правовi способи й умови використання робочоi сили. У рамках кожного виду зайнятостi праця людей органiзуiться за допомогою рiзноманiтних органiзацiйно тАУ правових форм, що розрiзняються нормами регулювання тривалостi i режимiв робочого дня: чи регулярнiстю стабiльнiстю трудовоi дiяльностi; мiсцем виконання роботи (на пiдприiмствах чи вдома), статусом дiяльностi. Отже, форми зайнятостi класифiкуються з урахуванням наступних ознак:

1. Форми органiзацii робочого часу:

- повна (робота на умовах повного робочого дня);

- неповна (робота на умовах скороченого дня, скороченоi робочого чи тижня неповного робочого дня при скороченому робочому тижнi);

- робота вдома (коли особи працездатного вiку з ряду причин не можуть працювати на виробництвi).

2. Значимостi для робiтника:

- первинна;

- вторинна.

3. Стабiльностi:

- постiйна (з вiдносно стабiльним мiсцем роботи);

- тимчасова (з тимчасовим, епiзодичним чи сезонним характером роботи).

4. Форм правового регулювання використання робочоi сили:

- основна (реалiзуiться трудовим законодавством);

- спецiальна (маi потребу в спецiальному трудовому регулюваннi, наприклад, зайнятiсть з режимом неповного робочого дня, на умовах виконання роботи вдома, гнучкого робочого часу, рiзновиду вторинноi i тимчасовоi зайнятостi).

Досягнення повноi зайнятостi може бути стратегiчною метою вiдповiдноi полiтики держави. Але при цьому повна зайнятiсть у вiдповiдностi зi стандартами Мiжнародноi органiзацii працi розглядаiться не як загальна для працездатного населення в працездатному вiцi, а як забезпеченiсть пропозицii робочоi сили в кiлькiсному i якiсному вiдношеннi попитом на неi, тобто кожен бажаючий працювати й активно шукаючий роботу може задовольнити свою потребу в робочих мiсцях (посадах). [5]

Змiст термiна "зайнятiсть" мiстить у собi як потребу людей у рiзних суспiльно-корисноi дiяльностi, так i ступiнь задоволення цiii потреби. Отже, проблеми зайнятостi населення не збiгаються з проблемами безробiття, тому необхiдно врахувати особливостi зайнятостi рiзних соцiально-демографiчних груп населення; мотивацiю працiвникiв до роботи; змiни в структурi трудових ресурсiв та iншi фактори.

Сформульована в перiод становлення ринкових вiдносин концепцiя зайнятостi базуiться на таких основних принципах:

В· виключне право громадян розпоряджатися своiми здiбностями до продуктивноi i творчоi працi. Примус у будь-якiй формi до працi не допускаiться;

В· вiдповiдальнiсть держави за реалiзацiю права громадян на працю, сприяння зайнятостi трудовою дiяльнiстю, на яку здатна людина, i яку вона бажаi здiйснювати.

Таким чином, у рамках цiii концепцii можна досягти повноi зайнятостi на будь-якому ii рiвнi, якщо попит населення на робочi мiсця задовольняiться. При цьому вважаiться пiдходящою робота, що вiдповiдаi: квалiфiкацii працiвника, досвiду роботи, стану здоровтАЩя.

Слiд зазначити, що в цей час в Украiнi гостро позначилася проблема неформальноi зайнятостi, викликана наявнiстю неоподаткованоi трудовоi дiяльностi. Поряд iз прихованим безробiттям неформальна зайнятiсть легко може перейти у вiдкрите безробiття, крiм того, воно викликаi погiршення трудовоi моделi, дисквалiфiкацiю робочоi сили, розширення "тiньовоi" економiки.

Ринкова економiка iстотно змiнюi точку зору на ефективну зайнятiсть. На змiну iдеологii загальноi зайнятостi всього працездатного населення, прийшла концепцiя забезпечення бажаноi зайнятостi та вiльного вибору форми зайнятостi.

РЖнакше кажучи, уряд маi гарантувати кожнiй людинi можливiсть працювати, а людина маi право вибирати мiсце й вид трудовоi дiяльностi та приймати рiшення про участь у нiй. Прийнято новi основи законодавства про зайнятiсть, i виникла правова база нових принципiв функцiонування системи зайнятостi. Але, як вiдомо, вiд законiв до реального життя тАУ велика дистанцiя. [6]

Хоч як бездоганно працювали б ринковi механiзми, вони не можуть, забезпечити повноi зайнятостi навiть за наявностi вiльних робочих мiсць. Багато представникiв рiзних напрямiв економiчноi думки вважають безробiття центральною проблемою сучасного суспiльства. Воно i невiд'iмним атрибутом ринковоi економiки.

Безробiття - це соцiально-економiчне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стаi вiдносно надлишковою, поповнюючи резервну армiю працi.

Безробiття в ринковiй економiцi - це стан ринку робочоi сили за умов, коли пропозицiя робочоi сили перевищуi попит на неi. Безробiття маi циклiчний характер.

Безробiтними за класифiкацiiю Мiжнародноi органiзацii працi i особи, зареiстрованi на бiржi працi, якi активно шукають роботу. Тимчасово звiльненi й тi, хто маi намiр приступити до роботи протягом 30 днiв, вважаються безробiтними, якщо вони i не виконують другоi вимоги щодо активних пошукiв роботи.

У процесi класифiкацii економiчно активного населення, вiднесення його до тiii чи iншоi групи найскладнiшим i чiтке розмежування безробiтних i незайнятих. Крайнi випадки розрiзнити неважко. Деякi люди роблять все, аби тiльки знайти роботу, водночас iнших важко примусити працювати, але навiть i серед тих людей, якi активно шукають роботу, i такi, що вiдхилять наданi iм пропозицii, сподiваючись знайти щось краще. Люди, якi кажуть, що не можуть знайти роботу, мають на увазi, що вони не можуть знайти мiсце роботи, де iм би хотiлося працювати. Тi, хто говорить, що вони не хочуть працювати, мають на увазi, що вони не хочуть працювати на жоднiй з робiт, якi можуть знайти. У деяких випадках вiдмiннiсть мiж цими двома ситуацiями стаi просто невидимою.

Безробiття зумовлене комплексом причин:

- структурними змiнами в економiцi;

- нерiвномiрнiстю розвитку продуктивних сил у народному господарствi, в окремих регiонах;

- постiйним прогресом технiки;

- пошуком працiвниками нових робочих мiсць, де вища заробiтна плата, змiстовнiша робота;

- диспропорцiйнiстю розвитку економiки;

- обмеженiстю попиту на товари i послуги тощо.

Як бачимо, причин безробiття може бути чимало. Тому економiсти нинi розглядають не безробiття взагалi, а його конкретнi форми чи види.

Для суспiльства небезпечним i не саме безробiття, а вiдсутнiсть механiзму його регулювання, надiйного захисту безробiтних.

Загроза безробiття в умовах Украiни пов'язана не з кризою надвиробництва, вичерпанням мiсткостi ринку, як у захiдному свiтi, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженiстю процесiв вивiльнення, перерозподiлу та працевлаштування робiтникiв, тобто з глибокими деформацiями, що мали мiсце в попереднiй економiчнiй системi та наступною економiчною полiтикою.

Розрiзняють такi види безробiття:

Фрикцiйне безробiття виникаi тодi, коли частина людей добровiльно змiнюi мiсце роботи, частина шукаi нову роботу через звiльнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше шукаi роботу. Фрикцiйне безробiття вважаiться неминучим i деякою мiрою бажаним, оскiльки частина працiвникiв тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваноi, малопродуктивноi роботи на вище оплачувану i продуктивну. Це означаi бiльшi доходи для робiтникiв i рацiональний розподiл трудових ресурсiв, а отже i бiльший реальний обсяг нацiонального продукту.

Структурне безробiття i продовженням фрикцiйного. Воно виникаi тодi, коли в результатi науково технiчного прогресу вiдбуваються важливi змiни в технiцi, технологii та органiзацii виробництва, якi змiнюють структуру попиту на робочу силу. Цi змiни призводять до того, що попит на деякi професii зменшуiться або взагалi зникаi, а на iншi професii, яких ранiше не iснувало, зростаi. "Структурнi" безробiтнi не можуть знайти роботу без вiдповiдноi перепiдготовки, додаткового навчання, а то i мiсця проживання. Фрикцiйне безробiття маi короткостроковий характер, а структурне - довгостроковий, тому i вважаiться бiльш важким.

Циклiчне безробiття виникаi за циклiчних спадiв, коли вiдбуваiться скорочення обсягiв виробництва. Внаслiдок цього падаi сукупний попит на робочу силу i зайнятiсть скорочуiться, а безробiття зростаi.

Зусилля багатьох держав, зокрема i нашоi, тривалий час були спрямованi на лiквiдацiю безробiття, на те, щоб усi працездатнi були зайнятi у суспiльному виробництвi. Проте час показав, що таку "повну" зайнятiсть забезпечити неможливо, бо iснуi фрикцiйне та структурне безробiття, якi i неминучими. Тому останнiм часом повну зайнятiсть визначають як зайнятiсть, при якiй оплачувану роботу мають менш як 100% працездатних. Тобто при повнiй зайнятостi рiвень безробiття дорiвнюi сумi фрикцiйного та структурного безробiття. Таке безробiття називаiться природним (нормальним).

Отже, iснування природного рiвня безробiття вважаiться закономiрним явищем i не виключаi можливостi повноi зайнятостi. Його величина, яка коливаiться вiд 4 до 6% для регiонiв, де зареiстроване безробiття нижче, дорiвнюi або вище вiд загальнодержавного рiвня, зменшуi сферу прикладання працi.

Безробiття вважаiться, з одного боку, важливим стимулятором активностi працюючого населення, а з другого - великим суспiльним лихом.

Рiзноманiтнiсть типiв безробiття дуже ускладнюi завдання його скорочення. Оскiльки iдиних "лiкiв вiд безробiття" бути не може, то для вирiшення цiii проблеми доводиться використовувати рiзнi методи, заходи як на рiвнi держави, так i на рiвнi пiдприiмств.

Прiоритетними напрямками реформування украiнського ринку працi i вдосконалення системи оплати працi, розширення можливостей отримання населенням офiцiйних основних i додаткових доходiв, соцiальна пiдтримка окремих груп, пiдвищення якостi та конкурентоспроможностi робочоi сили; сприяння ефективним i доцiльним перемiщенням працездатного населення; запобiгання зростанню безробiття через створення робочих мiсць за рахунок рiзних джерел фiнансування, впровадження механiзмiв звiльнення i перерозподiлу, реструктуризацii економiки i пiднесення вiтчизняного виробництва. [7]

РЖРЖ Роздiл. Державна полiтика стимулювання зайнятостi в Украiнi

У ринковiй економiцi субтАЩiктами на ринку працi i роботодавцi та працiвники. Держава виступаi в ролi роботодавця на державних пiдприiмствах, але ii головна роль полягаi у формуваннi, визначеннi й контролi правил поведiнки та регулюваннi iнтересiв партнерiв на ринку працi. Принципи державноi полiтики зайнятостi передбачають активну полiтику, спрямовану на стимулювання повноi, продуктивноi вiльно обраноi зайнятостi[8]
.

Державна полiтика зайнятостi базуiться на принципах:

- вiдповiдальностi держави за формування та реалiзацiю полiтики у сферi зайнятостi населення;

- прiоритетностi забезпечення повноi, продуктивноi i вiльно обраноi зайнятостi в процесi реалiзацii активноi соцiально-економiчноi полiтики держави;

- забезпечення рiвних можливостей громадянам, якi проживають на територii Украiни, у реалiзацii iх конституцiйного права на працю;

- ефективного використання робочоi сили та забезпечення соцiального захисту громадян вiд безробiття.

Основними напрямами державноi полiтики зайнятостi i:

- сприяння зайнятостi населення шляхом збереження ефективно функцiонуючих та створення нових робочих мiсць на пiдприiмствах, в установах та органiзацiях усiх форм власностi;

- сприяння пiдготовцi робочоi сили, професiйний склад i квалiфiкацiйний рiвень якоi вiдповiдаi потребам ринку працi;

- пiдтримка самостiйноi зайнятостi населення, розвитку пiдприiмництва;

- сприяння пiдвищенню якостi робочоi сили, розвитку системи професiйного навчання кадрiв упродовж усього життя з урахуванням потреб ринку працi;

- посилення мотивацii до легальноi продуктивноi зайнятостi;

- пiдтримка громадян, якi не здатнi на рiвних умовах конкурувати на ринку працi;

- соцiальна пiдтримка безробiтних, зареiстрованих у державнiй службi зайнятостi, з метою повернення iх до продуктивноi зайнятостi;

- забезпечення соцiального захисту громадян Украiни, якi працюють за кордоном;

- сприяння розвитку системи колективно-договiрного забезпечення повноi, продуктивноi i вiльно обраноi зайнятостi. [9]

Реалiзацiю прав громадян Украiни на вiльний вибiр зайнятостi й захист вiд

безробiття здiйснюi Державна служба зайнятостi населення краiни та ii органи на мiсцях. Вона здiйснюi:

оцiнювання стану i прогноз розвитку зайнятостi населення;

розробку й реалiзацiю державноi, обласноi, районноi (мiськоi) та iнших цiльових програм стимулювання зайнятостi населення;

стимулювання громадян до пошуку пiдходящоi роботи;

професiйну орiiнтацiю, пiдготовку та перепiдготовку безробiтних;

соцiальнi допомоги з безробiття. Усi послуги надаються громадянам безкоштовно.

Вiдповiдно до статтi 14 Закону Украiни "Про зайнятiсть населення" з метою сприяння зайнятостi населення повиннi розроблятися рiчнi та довгостроковi державна та територiальнi програми зайнятостi населення.

Метою даних програм i забезпечення проведення державноi полiтики зайнятостi населення, запобiгання масовому безробiттю внаслiдок структурноi перебудови економiки, створення додаткових гарантiй щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного вiку, якi потребують соцiального захисту i не здатнi з незалежних вiд них причин на рiвних конкурувати на ринку працi, соцiального захисту безробiтних шляхом реалiзацii законiв Украiни "Про загальнообовтАЩязкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття" та "Про зайнятiсть населення".

Дана програма реалiзуiться шляхом розроблення Мiнiстерством працi та соцiальноi полiтики Украiни щорiчного плану дiй, який затверджуiться Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни. У планi дiй повиннi мiститися:

В· аналiз здiйснення заходiв, передбачених планом дiй на поточний рiк;

В· основнi прогнознi показники повного ринку працi;

В· розрахунковий баланс ринку працi;

В· завдання регiонам з розширення сфери прикладання працi за рахунок

В· створення нових робочих сил;

В· завдання регiонам з працевлаштування за сприяння державноi служби зайнятостi незайнятих громадян та залучення iх до участi у громадських роботах;

В· прогноз чисельностi безробiтних, зареiстрованих у державнiй службi зайнятостi, та рiвнiв зареiстрованого безробiття в регiонах краiни.

Щорiчний план дiй для реалiзацii Програми розробляються одночасно з пiдготовкою проекту державноi програми економiчного i соцiального розвитку Украiни та проекту закону про Державний бюджет Украiни на наступний рiк. [10]

Державою передбачаiться здiйснення активних та пасивних заходiв регулювання зайнятостi. Та в Украiнi на iх фiнансування видiляiться недостатня сума, особливо на фiнансування активних заходiв.

Компенсацiю, повтАЩязану з безробiттям, яку одержують громадяни Украiни вiдносять до пасивних заходiв, ii можна умовно подiлити на два види: допомога по безробiттю та матерiальна допомога.

Допомога по безробiттю та термiн ii виплати залежить вiд кiлькох факторiв, головним з яких i причина безробiття та розмiр заробiтноi плати. Так, вивiльненi працiвники i прирiвнянi до них категорii громадян протягом перших 5 мiсяцiв мають право на допомогу значно бiльшого розмiру, нiж безробiтнi, зареiстрованi у Державних службi зайнятостi на загальних пiдставах. Однак для всiх без винятку безробiтних ця допомога не може перевищувати середню заробiтну плату в економiцi вiдповiдного регiону за попереднiй мiсяць та бути нижчою за мiнiмальну заробiтну плату.

Матерiальна допомога надаiться безробiтному пiсля закiнчення строку виплати допомоги, якщо середньомiсячний сукупний доход на члена сiмтАЩi не перевищуi неоподаткованого мiнiмуму доходiв громадян. Матерiальна допомога не може перевищувати 75% мiнiмальноi заробiтноi плати i виплачуiться протягом наступних пiвроку. [11]

Певне коло науковцiв вважаi, що допомога з безробiття маi анти стимулюючий вплив на активнiсть безробiтного населення. Тому для обтАЩiктивноi оцiнки мотивуючих аспектiв розмiру заробiтноi плати важливим i порiвняння розмiру середньоi заробiтноi плати, ii бажаного рiвня та розмiру допомоги з безробiття. [12]

Загалом, соцiальний захист робочоi сили, умовно можна роздiлити на два блоки. Перший тАУ це перешкоди на шляху звiльнення працiвникiв, другий (розглянутий вище) тАУ компенсацiйнi виплати вже звiльненим працiвникам.

В Украiнi процес скорочення персоналу на пiдприiмствах вкрай ускладнений. По-перше, пiдприiмство зобовтАЩязано виплатити вивiльненому працiвнику вихiдну допомогу у розмiрi вiд 1 до 3 його мiсячних зарплат. По-друге, узгодити з профспiлками можливiсть вивiльнення працiвникiв та одержати вiдповiдний дозвiл, по-третi, повiдомити всi зацiкавленi сторони не пiзнiше як за два мiсяцi про планове вивiльнення. Також пiдприiмства мають значнi труднощi при вивiльненнi категорiй працiвникiв, якi потребують додаткового соцiального захисту (жiнки, iнвалiди, молодi). [13]

Активнi заходи полiтики зайнятостi подiляють на три типи. До першого типу належать так званi брокерськi послуги, в тому значеннi, що Державний центр зайнятостi виконуi функцiю брокера, зводячи потенцiйних роботодавцiв з тими, що шукають роботу. Сюди вiдносяться iнформацiйнi послуги про вакансii та наявну робочу силу, поради щодо вибору майбутньоi професii з врахуванням потреб на ринку та iн. До другого типу належать заходи, що сприяють мобiльностi робочоi сили (як в просторовому, так i в галузевому розумiннi), наприклад, фiнансування переiзду особи з трудонадлишкового району у райони, що потребують додатковоi робочоi сили, а також заходи з перенавчання, переквалiфiкацii. До третього типу вiдносяться заходи по створенню нових робочих мiсць, в тому числi шляхом субсидiювання само зайнятостi. Крiм того, до окремоi категорii ми будемо вiдносити заходи, нацiленi на пiдтримку осiб, що потребують додаткового соцiального захисту та не в змозi рiвних конкурувати на ринку працi.

При високому безробiттi i погано функцiонуючому ринку працi головною проблемою для ефективного здiйснення брокерських функцiй i нестача вакансiй. Основною функцiiю Державноi служби зайнятостi (ДСЗ) тут i сприяння поширенню iнформацii про вiльнi робочi мiсця. РЖснуi повнiстю вiдкритий, напiввiдкритий та закритий спосiб оголошення про вакансii. Повнiстю вiдкритий спосiб полягаi у тому, що iнформацiя про вакансii публiкуiться у засобах масовоi iнформацii, розклеюiться на дошках оголошення i т.п. таким чином, щоб кожен хто бажаi змiнити мiсце працi чи знайти роботу, мав змогу скористатися цiiю iнформацiiю. При такому способi поширення iнформацii працедавець може бути незадоволений, оскiльки потенцiйно це може призвести до масових звернень щодо цiii вакансii, в тому числi непiдготовлених працiвникiв. З iншого боку, при напiввiдкритiй системi (коли iнформацiя про вакансiю поширюiться вiльно, однак деякi реквiзити (наприклад, назва пiдприiмства, контактнi телефони та iн) не вказуються, даi змогу ДСЗ здiйснити попереднiй вiдбiр кандидатiв, що значно полегшить роботу працедавця. Закрита система передбачаi, що iнформацiю про вакансii можна почерпнути тiльки безпосередньо звернувшись у ДСЗ. Оскiльки першочерговим завданням ДСЗ i працевлаштування безробiтних (особливо з тривалим термiном безробiття), при закритому розповсюдженi iнформацii, вакансii, як правило, пропонуються безробiтним, а не працюючим, що мають намiр покращати роботу. При цьому виникаi три проблеми. Перша, дискримiнуються тi громадяни, якi мають роботу, хоча таким чином досягаiться якийсь вигляд соцiальноi справедливостi по вiдношенню до безробiтних. Друга, оскiльки безробiтнi, особливо тi, хто не працюi довгий перiод часу, i менш квалiфiкованими працiвниками (при iнших рiвних умовах), роботодавцi з часом, можуть стати менш задоволеними спiвпрацею з ДСЗ. Третя, при закритому способi, для посадових осiб ДСЗ i бiльше простору для зловживань.

Виходячи з вищевикладеноi iнформацii, можна стверджувати, що в Украiнi iснуi закритий спосiб оголошення вакансiй, при якому тiльки звернувшись у ДСЗ можна одержати iнформацiю про вакансii, що i в наявностi цiii служби. З iншого боку, нiщо не перешкоджаi працедавцям самостiйно розмiщувати оголошення в засобах масовоi iнформацii та знаходити прийнятнi кандидатури для вiдкритих вакансiй. Бiльше того, попри законодавчо закрiплену норму про необхiднiсть iнформування ДСЗ про усi вiльнi вакансii, працедавцi досить часто не повiдомляють ДСЗ про вакансii через якiсть запропонованоi робочоi сили.

Про ефективнiсть брокерськоi функцii ДСЗ в Украiнi можна зробити висновок базуючись на кiлькостi працевлаштованих громадян[14]
(табл.1) [15]
.

Таблиця 1.

Одним з основних заходiв Державноi служби зайнятостi, що сприяють руху робочоi сили мiж галузями народного господарства i професiйне навчання. В науковцiв та практикiв iснуi значний iнтерес до цього виду послуг, оскiльки вини потребують значних матерiальних затрат, з одного боку, i потенцiйно можуть бути рушiйною силою в реформуваннi ринку працi, з iншого боку.

Основною метою цього типу заходiв активноi полiтики i пiдвищення квалiфiкацii безробiтних та, як наслiдок, покращення iх конкурентоспроможностi на рику працi та збiльшення iх привабливостi для роботодавцiв.

Зважаючи на перетворення циклiчного безробiття на структурне в довгому перiодi, виникнення дисбалансу мiж квалiфiкацiями, що мають безробiтнi, та тих, що вимагаються роботодавцями, в Украiнi та iнших краiнах питання постаi не про те, чи використовувати профнавчання та перенавчання серед заходiв активноi полiтики, а про те, як i якого розмiру iх здiйснювати, щоб вони приносили найбiльшу користь для суспiльства.

В Украiнi iснуi птАЩять видiв професiйного навчання, якi використовуються ДСЗ:

- первинна професiйна пiдготовка робiтникiв;

- перепiдготовка робiтникiв;

- перепiдготовка фахiвцiв;

- пiдвищення квалiфiкацii робiтникiв i фахiвцiв з вищою освiтою;

- стажування.

Термiн профнавчання визначаiться навчальними планами, однак ДСЗ направляi на навчання громадян тiльки на тi професii чи спецiальностi, термiн навчання на яких не перевищуi 1 року.

Законодавством передбачено, що працедавець у разi вiдмови у прийняттi на роботу спецiалiстiв, якi були ранiше ним заявленi i якi навчалися за рахунок державних коштiв, вiдшкодовуi ДСЗ всi витрати, повтАЩязанi з працевлаштуванням, професiйною перепiдготовкою, виплатою допомоги по безробiттю. З iншого боку, пiдприiмствам, установам i органiзацiям ДСЗ компенсовуi до 50% витрат на перепi

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry