Дiяльнiсть першого професiйного театру Полтави
Полтавський державний педагогiчний iнститут iм. В.Г.Короленка
ДРЖЯЛЬНРЖСТЬ ПЕРШОГО
ПРОФЕСРЖЙНОГО ТЕАТРУ ПОЛТАВИ
Пiдготувала: студентка 4 тАУ го курсу
фiлологiчного факультету
групи РЖ4 - 18
Кирга ГАННА Андовна
П О Л Т А В А
2006
П Л А Н
I. Вступ
II.РЖсторiографiя
РЖРЖРЖ.Основна частина
1.Основнi риси становлення професiйного театру в Полтавi
1.1 Умови для розвитку театрального мистецтва на Потавщинi;
1.2 РЖ.П.Котляревський як директор першого професiйного театру Полтави;
2. Дiяльнiсть театральних закладiв Полтави ХIХ-початку ХХ столiття
2.1 Князь РЖ.Долгорукий - перший критик мiського театру ;
2.2 "Наталка-Полтавка"- ластiвка полтавського театру;
3. Участь акторiв полтавського театру в суспiлно-полiтичному життi мiста;
4. Сторiнки життя провiдних акторiв театру Котляревського
4.1 Викуп з неволi актора-крiпака Щепкiна за допомогою полтавського театру;
4.2 Катерина Нальотова -примадонна драматичного мистецтва ;
IV. Заключення
V. Бiблiографiя
VРЖ. Словник
VIРЖ. Додаток
1. В С Т У П
Полтава - старовинне украiнське театральне мiсто. В iсторii театральноi культури воно найбiльш вiдоме за часiв славноi дiяльностi РЖвана Котляревського та Михайла Щепкiна. Вибачливий полтавський глядач, чудове примiщення не могли не приваблювати чисельнi театральнi колективи. Ось чому на гастролях у нашому мiстi можна було зустрiти не тiльки рiзнi пересувнi трупи, а й визначнi театральнi колективи Харкова, Киiва, Москви.
Останнi гастролi Санкт-Петербурзського театру "Рок-опера"викликали повнi аншлаги i навiть на прохання глядачiв оперу було повторено кiлька разiв. Це показуi, що iнтерес до театру вiдроджуiться у наш складний i важкий час. Нашим акторам, як дiзналася з iсторii, постiйно щось забороняли. У ХРЖХ столiттi русифiкацiя, яка набирае обертiв, стаi основною перешкодою в пiдвищеннi нацiональноi самосвiдомостi украiнського народу. Порiвняно з такими престижними i розвиненими мовами, як французська, нiмецька та дедалi бiльше росiйська, розмовна мова неосвiчених украiнських селян здавалось грубою, обмеженою.* Украiнськи дворяни вживали ii, як, правило, для обговорювання зi своiми селянами простих i приземлених Серед освiчених людей того часу панувала думка: оскiльки селяни не могли казати чогось важливого, а якби й казали, то грубою мовою, чи ж i сенс пiдносити селянську говiрку до рiвня лiтературноi мови? На додаток часто стверджувалось, що украiнська мова - це лише дiалект.
Наприклад, iсторик Падалка Л.В. у своiй книзi 1902р. видання "Что сказало население Полтавской губернии о своем старом быте"в роздiлi "Мова"написав: "Ломанность языка и замена старинных песен песнями городскими, солдатскими и фабричными представляет общее явление во всех частях губернии.. Как по причине изменений в языке и песнях, корреспонденты указывают на сношение жителей села с городом и городскими учреждениями, на отбывание воинской
* Cубтельний Орест. Украiна. РЖсторiя. - Киiв. - 1993 - с.289.
повинности, на отхожие, дальние заработки и, наконец, на влияние школы, коренным образом затрагивающее устои стараго народнаго быта".*
Вплинули на розвиток мови i також всього украiнського мистецтва i Валуiвський циркуляр (20.06.1868р.) та Емський указ (18.05.1876.). Подалi, при розглядi розвитку театру в Полтавi, я вкажу на змiни у ставленнi полтавцiв до мистецтва пiсля цих заборон украiнського слова. Але Котляревський взяв та й довiв, що мова наша - це спiвуча красуня, яку треба було лише очистити вiд бруду, звiльнити вiд невiрних поглядiв дворянства. РЖ ось зтАЩявилися леглндарнi "Енеiда", "Наталка тАУ Полтавка", якi вже бiльше ста семидесяти птАЩяти рокiв не сходять з конiв найвiдомiших театрiв не лише Украiни, але всього свiту. Крiм того, кiнець ХVРЖРЖРЖ тАУ початок ХРЖХ столiть знаменуються зовнiшнiм впливом на украiнську громадскiсть iдей декабристського руху. "Нема сумнiву, - зазначаi Франко,- що й на Украiну заходила течiя тих самих думок i що пiд iх впливом зародилася думка про нове письменство в народнiй мовi i про конечнiсть розвою пiвденно-руськоi народностi при помочi освiти".* Декабрист Новiков (про нього буде докладнiша розповiдь у РЖРЖРЖ роздiлi) , що працював у Полтавi, вiдiграв певну роль у формуваннi свiтогляду Котляревського, батька сучасноi украiнськоi драматургii. Проблема, яку намагатимусь розвтАЩязати, полягаi в тому, що спробую у хронологiчнiй послiдовностi висвiтлити подii життя театру того часу, а також простежити еволюцiю вiдносин мiж гладачами i театром. Хочу дослiдити розвиток театру в Полтавi з самого початку його iснування, з ХIХ столiття i дiяльнiсть перших акторiв, драматургiв нашого мiста. Буду прагнути порiвняти той театр з сучасним, тих драматургiв з драматургами нашого часу, тих режисерiв з нашими.
Даннi питання i окреслили план моii роботи.
Для бiльшоi наочностi робота маi додаток, що складаiться з фотокарток, ксерокопiй документiв, графiкiв розвитку театральноi творчостi в Полтавi протягом ХIХ столiття.
РЖРЖ. РЖ С Т О Р РЖ О Г Р А Ф РЖ Я
Аналiз використаних джерел хочу почати зi слiв: "Театр у всi часи був для культурних народiв великою цiннiстю, яка мала незвичайне моральне, культурне i громадське значення, як школа, що безпосередньо давала масам все те, що придбали життя, наука i знання".*Так можна схарактеризувати саме полтавський театр на початку ХIХ столiття, перший профессiйний театр на Украiнi. Хоча, якщо поглиблено вивчати це питання, що я зробила у першiй главi роботи, на терiторii Полтавськоi губернii того часу було два театри, i обидва з повною впевненнiстю можна назвати професiйними. Тiльки одна велика рiзница, як прiрва, висiла мiж ними: перший театр катериньского вельможi Д.П. Трощинського частенько вiдвiдували так званi "вершки суспiльства"- генерал-губернатори, князi, помiщики. На це вказують однаково i дореволюцiйнi автори, до яких належать РЖ.Ф.Павловський з монографiiю - дослiдженням 1905 року видання, В.РД.Бучневич iз "Записками о Полтаве и её памятниках" 1902 року, придбанi i опрацьованi мною в Державному Архiвi Полтавськоi областi; i вже сучаснi, радянськi i украiнськи писменники, як Микола Лазорський,що написав бiльш художню, нiж документальну книгу про розвиток мистецтва на Украiнi, зокрема в Полтавi, видану в Мельборнi в 1973 роцi, i ряд авторiв статей обласних та мiських газет ("Зоря Полтавщини", "Комсомолець Полтавщини"тощо) . Серед них хочу визначити РЖванова з дописом "Трiчi ювiлейний" вiд 6 липня 1969 року; Самсоненка, дослiдившого розвиток театральноi творчостi в Полтавi протягом ХIХ столiття. Обидва друкувалися в "Зорi Полтавщини".Другим же театральним закладом був створений в 1810 роцi пiд впливом Лобанова - Ростовського та Репнiна перший професiйний театр Украiни, директорами якого в 1818р. були призначенi О.РЖмберх та РЖ.Котляревський. Бiднi i простi селяни ходили туди, люди, чия мова була "грубою, обмеженою". Але ж як пiдвищувався моральний стан
* Чарнецький С. РЖсторiя украiнськоi культури. Театр. - Киiв-1993
глядачi, коли вони чули п`iси, написанi саме цiiю мовою, знайомою iм з народження. Полтавцi сприймали вистави театру Котляревського на "бiс". Про це свiдчать i науково-популярнi, i перiодичнi видання, використанi мною при написаннi роботи. Серед них можу зазначити "Отечественные записки" - журнал за 1839 рiк, де вперше рецензували "Наталку тАУ Полтавку", особистi записки актора трупи Штейна М. С. Щепкiна, опублiкованi в 1914 роцi i являючи собою велику цiннiсть для вченого-науковця О. Т. Бузинного, що в 1927 роцi почав дослiджувати розвиток "Полтавськой губернии " тощо.
Майже всi нечисельнi автори роздiляються на двi групи: тi,що пишуть про перший професiйний театр Полтави, що виник на початку ХIХ столiття пiд керiвництвом Котляревського та Репнiна, i тi, що повiдомляють про минуле Просвiтницького будинка iм. М. В. Гоголя, що дiяв на межi столiть. А перiод мiж iснуванням цих двох театрiв являi собою бiлу пляму в iсторii, яку я намагалась заповнити протягом всiii роботи. Чи вдалося це, чи нi - судити не менi, але ось дуже допомогли архiвнi джерела: афiши, програмки, що представленi в додатку як показник розвитку драматичного мистецтва в Полтавi, та також спiлкування з науковими працiвниками музею iм. РЖ. П. Котляревського, краiзнавчого, а також Державного Архiву. Адже для мене фундаментом для написання працi були не тiльки теоретичнi, але й практичнi знання цього питання.
Опрацьовуючи матерiали, я декiлька разiв натрапляла i на суперечностi мiж авторами. Наведу наприклад деякi з них.
Одну з найбiльш цiкавих сторiнок роботи являi собою особистий щоденник росiйского мандрiвника РЖ. Долгорукого пiд назвою: "Славнi бубни за горами, або Мандрiвка моя кудись 1810 року". Адже цей чоловiк не те щоб несхвально, але з огидою писав про театр в Полтавi! В мене не було можливостi працювати з цим щоденником (вiн знаходиться у Харкiвському Державному архiвi), але перечитуючи статтю Р.Я.Пилипчука в журналi "Украiнський театр" (випуск 1986 року), вперше зустрiлась з такою прямою критикою. Наприклад: "Що за актриси! Якi костюмчики! Якi руки! Ляльки на нитцi так не набриднуть, як цi живi машини!".* Цiкаво, чому театр справив на Долгорукого таке негативне враження, коли всi iншi автори пишуть про сценiчну гру акторiв з величезним захопленням. У 1839 роцi, наприклад, рецензент журналу "Отетественные записки" написав про "Наталку тАУ Полтавку", що вона: "..шла, идет и будет идти, пока останется в Украине хоть один звук родного наречия".** Або: "Очевидцi стверджують, яке велике враження справила на всiх та вистава (тобто "Наталка - Полтавка" - прим. автора) . Слухали пiснi, затаiвши подих, чутливи панночки навiть плакали, побиваючись долею безталанноi Наталки та бурхливо радiли з такого щасливого й веселого кiнця".*** Отже, з`ясувати причину рiзноманiтностi вражень я прагнула у другiй главi.
Дата - ще одне велике розходження мiж авторами. Це - як два ланцюжки, починають якi ще дореволюцiйнi дослiдники, закiнчують - вже сучаснi. Група на чолi з Павловським i його послiдовниками - РЖвановим, Самсоненко, Сторохою - вважають датою заснування театру в Полтавi - 1810 рiк. До цiii групи належать ще Бузинний i Бучневич, автори - дослiдники 20-х рокiв нашого столiття. Про свiдчить i щоденник мандрiвника Долгорукого. Полярну думку, а саме що театр був заснований в 1808 роцi, мають Петро Ротач, полтавський письменник, високообдарована i досвiчена людина, Казимиров - в книзi "Украiнський аматорський театр", i як це не суперечно, автор статтi про "критика" Долгорукого, кандидат мистецтвознавства Р.Я.Пилипчук. РЖ ось я опинилась на розпуттi: яку дату обрати за вiрну?
Допомогли менi однаково як в Державному Полтавському архiвi, так i в лiтературно- меморiальному музеi РЖ.П. Котляревського. Там знайшлися незаперечнi факти про будiвництво театру в 1810 роцi. РЗх я наведу у
* Пилипчук Р. У дощепкiнський перiод. Украiнський театр. -1986-№ 6 - 27 - c.29.
**"Отечественные записки"- 1839 - № 3 - c.154.
*** Лазорський М. Свiтлотiнi. - Мельборн.- 1973 - c.301 - 308.
першiй главi.
Взагалi, якщо схарактеризувати всi джерела, якi я використовувала, всi книги, перiодичнi та науково- популярнi видання, хочу зазначити, що фундамент для написання роботи менi дали не тi автори, якi присвятили театру цiлi статтi в газетах i журналах, а дореволюцiйнi дослiдники, що кiлькома словами пишуть потiм додала до них враження, спогади,результатидiяльностi. Саме це про розвиток драматичного мистецтва в Полтавi.Взявши конкретнi i голi факти Павловського, Бучневича, Бузинного i Щепкiна, я вже вважаю особистою рисою свого дослiдження. До того ж допомогли менi i розмови з науковими керiвниками музеiв, архiву, театру. Хоча нiхто з них поглиблене не вивчав розвиток театральноi творчостi в нашому мiстi, всi змогли дати менi хоч якiсь факти, вказуючи на дiяльнiсть театральних закладiв Полтави.
У моiму особистому архiвi i розмови з науковими керiвниками музеiв i театрiв, акторами, директором музичного училища. РЖ всi вони однаково вказують на те, що зараз починаеться новий етап в розвитку театру на Украiнi, у Полтавi зокрема. Молодi полтавцi, нещодавнi випускники шкiл i училищ, приймають естафету театрального мистецтва у досвiчених вже акторiв Полтави, грають, i грають з захопленням, з "фанатизмом, що i необхiдною рисою справжнього актора".*
В роботi буде ще багато уривкiв з цiкавих розмов, щоденникiв, газет, журналiв i книжок. Але зараз я хочу закiнчити iсторiографiю словами Безгiна, вiдомого украiнського критика: "Мистецтво формуi в людинi здiбнiсть до художнього бачення, образного мислення, судження про художню досконалiсть твору".** РЖ це самiсiнька правда про театр, його вплив на полтавцiв зараз, у 90-тi. Тож сподiватимемось, що слова Безгiна ще довго характеризуватимуть так саме полтавський театр, як зiрка сяючий на фонi повноi темряви складних часiв. Хай так i. Хай так буде.
* Особистий архiв автора. Розмова з Кучером В.П., директором полтавського музичного училища iм.М.Лисенка.
**Безгiн РЖ.Д.Театральне мистецтво i радянська дiйснiсть.- К.- 1978 -c.24.
РЖРЖРЖ. О С Н О В Н А Ч А С Т И Н А
Глава 1. Основнi риси становлення професiйного театру в Полтавi. 1.1. Умови для розвитку театрального мистецтва на Полтавщинi.
Вертеп в Украiнi ще з сивоi давнини був улюбленою розвагою всього поспiльства. Його любило не тiльки панство, знало цю мiстерiйну "кумедiю" i ремiсництво, i селянство, i купецтво. Вертепнi мiстерii часто-густо показували наповповi на базарах, ярмарках та навiть i в тихих селах на Рiздвяних святах.* Бо взагалi театральне, пiсенне мистецтво ХVIII - першоi половини ХIХ столiть в значнiй мiрi було представлено талановитими селянами крiпаками, з яких найбагатiшi помiщики утворювали своi домашнi театральнi трупи i оркестри.** Один такий вертеп зберiгся й до наших днiв у панства Галаганiв на Прилуччинi.* З часу репертуар того театру дотеппнi штукарi вiдсвiжували вже й свiтськими жартами, де завжди веселив своiми хитрощами циган та простий собi селянин. Вже ж i такi вистави давали якiйсь духовний поживок людям, все ж i тодi глядач мiг зробити моральний вислiд з разючого контрасту м`якоi вдачi украiнського селянина супроти терпких та зухвалих витiвок нечесного цигана.*
А першi театральнi вистави на Полтавщинi зародилися ще в 60-тi роки ХVIII столiття. Так у 1770 роцi у Кременчуцi мiсцевi любителi театрального мистецтва поставили п`iсу "Кофейный дом" Черткова.*** Але це був епiзодичний випадок. Аматорство на Полтавщинi починало народжуватись у ХIХ столiттi.Пани любили розважатись, а театр був створений як самiсiнько для цього. Найбiльш змiстовнi даннi про крiпоснi театри i оркестри на Полтавщинi i лише за перiод першоi половини ХIХ столiття. Як свiдчить довiдник з iсторii украiнського мистецтва, популярними на Украiнi були тодi комiчнi опери. В окремих iз нихвиконувались украiнськi пiснi. Так, у
* Лазорський М. Свiтлотiнi.- Мельборн.- 1973- c.301.
**Жук В.Н.Якi були крiпоснi театри i оркестри на Полтавщинi // Наш рiдний край. - Вип.4.- Полтава. -1990 - c.35.
***РЖвановА. Трiчi ювiлейний. // Зоря Полтавщини.-1969-6липня.
1810 роцi "Вестник Европы " (№ 1, с.71) повiдомляв, що "у Москвi була поставлена популярна в той час опера "Старинные святки" i що автор музики вдало скористувався голосами деяких пiсень малоросiйських. Ця руда ще недавно винайдена i обiцяi театральним композиторам дуже багату здобич, якщо тiльки вони звернуть на неi увагу. А не можна не побажати того : у Малоросii пiснi.. кращi за французськi водевiлi."
Може виникнути питання тАУ який звтАЩязок iз Полтавщиною? А самий прямий. На початку того перiоду кращим театром на Украiнi був театр у селi Кибинцi Миргородського повiту, органiзований катеринським вельможею Д.П.Трощинським, великим землевласником. Вельможа цей прибув з Москви, i, звичайно, великий вплив на нього мали малоросiйськi вистави у столицi. На сценi цього театру ставились украiнськi п`iси В. О. Гоголя, батька вiдомого письменника М.В. Гоголя.* В селi Яреськах, де був маiток Трощинського, було також збудоване примiщення для його "театру", фото якого збереглося.**
Взагалi, багатi помiщики за прикладом гетьмана влаштовували бучнi вистави та запрошували всю округу подивитись "лицедiйство" виправних акторiв, затягнутих сюди просто з села. Ставили не лише Росiна чи там Мольiра, а навiть Корнеля та Буальо.*** Та все те диво було лише для панства, яке розважалось грою парубкiв та дiвчат, вiдiрваних вiд жнив. Про такi розваги для народу нiхто i не думав.***
Блискучим прикладом театру такого типу i вже згаданi ранiше аматорськi вистави Трощинського. Розквiт цього театру був досягнений в 1812 роцi, коли на чолi його стали В. П. Гоголь-Яновський i В. В. Капнiст, вiдомий драматург. Треба зазначити, що театр обтАЩiднував талановитi аристократичнi сiм`i Муравьових - Апостолiв, Лорерiв, Хiлкових, Скалонiв, Капнiстiв, Гоголiв та iнших, якi були передовими людьми свого
* Ротач А.О. РЖ. П. Котляревський i полтавський театр. Науковi записки. -Полтава. - 1958 - 63 с.
** Особистий архiв автора. Розмова iз Сторохою РД. В.
*** Лазорський М. Свiтлотiнi. - Мельборн. - 1973 - 301 с.
часу.* Справдi цiкаво? З`ясуiться те що навiть декабристи брали участь у
культурному життi нашого невеликого мiстечка. Працюючи з документами Державного архiву Полтавськой областi знайшла спогади Муравьова - Апостола, де з`ясовуiться декiлька вагомих фактiв. РЖх я наведу трохи пiзнiше. Одже саме такий вищезгаданий склад театру даi пiдставу деяким дослiдникам вiдносити його до аматорського, а не крiпацького. Але iснують свiдчення, що в спектаклях були зайнятi i крiпаки.**
За спогадами М. РЖ. Гоголь-Яновськоi, у Трощинських, куди з`iзджалися гостi з обох столиць, виконувалися твори Моцарта i Бетховена, оркестр грав i пiд час обiду, а ввечерi пiвчi виконували украiнськi мелодii. Багато учасникiв театру мали неабиякi акторськi здiбностi, спектаклi йшли без суфлера, а комедii iнодi створювалися експромтом.*** Все це дало пiдставу сучасникам називати Кибинцi "Украiнськими Афiнами "(!) .Спецiально для Кибинського театру В.П.Гоголь - Яновський написав двi комедii: "Собака та вiвця " (зберiгся лише короткий виклад ii змiсту) i "Роман та Параска" чи "Простак, або Хитрощi Жiнки, перехитренi москалем".**** РД вказiвки на те що образ Романа автор писав з одного з акторiв - крiпакiв, який i виконував цю роль у виставах.** У Кибинцях ставились також п`iси А. РЖ. Фонвiзiна "Бригадир", В.В.Капнiста "Филимон та Бавкiда" i "Ябеда", Я. В. Княжнiна "Хвастун" та iншi.**** Проiснував театр Трощинського до кiнця 20 - х рокiв ХIХ столiття, i припинив свою дiяльнiсть у зв`язку зi смертю В.О. Гоголя - Яновського (1825 р.) , а потiм i власника театру (1829 р.) .
Одже, як з`ясувалось, саме цi "Украiнськi Афiни" були першим кроком у розвитку театрального мистецтва на Полтавщинi. РЖ саме цей театр, як я гадаю, пiдштовхнув до працi ще тiльки зароджуючуюся професiйнiсть. А зароджувалась вона ось як..
* РЖванов А. Трiчi ювiлейний. // Зоря Полтавщини. - 1969 - 6 липня.
** Жук В. Н. Якi були крiпоснi театри i оркестри на Полтавщинi ? // Наш рiдний край. - Вип. 4.- Полтава.- 1990 -с. 35 с.
*** Залесский А. Из быта крепостного времени. // Киевская старина.- 1888 год.-Июль -с. 78 - 79
**** Из прошедшей жизни малороссийского дворянства.// Киевская старина.- 1888 год.- Октябрь-с. 149 - 161
Вистави в крiпацьких та напiвкрiпацьских театрах влаштовувались на
честь високопоставлених осiб: князiв, помiщикiв, полiтичних та культурних дiячiв. Вiдома урочиста вистава на честь малоросiйського генерал- губернатора князя Куракiна, органiзована власником села Буди на Полтавщинi.* Так, це той самий славнозвiсний Куракiн, чесноти якого оспiвав РЖ. Котляревський у вiдомiй "Пiснi на новий 1805 год пану нашому i батьку князю Олексiю Борисовичу Куракiну". Але чи заслуговував на присвяченi йому пiснi i вистави цей пан? Адже, як розповiдаi Ростислав Пилипчук, Куракiн, одержавши посаду генерал - губернатора новоутвореного губернаторства Малоросii, до складу якоi входили Полтавська i Чернiгiвська губернii, вагався - яке саме мiсто обрати для своii резиденцii.** Спочатку орiiнтувався на Чернигiв. У зв`язку з цим за його порученням цивiльний губернатор РЖ.Френсдорф у груднi 1802 року вiв переговори з багатим помiщиком, власником крiпацького театру в селi Спиридоновiй Будi про переведення його оперно-балетноi трупи до Чернигова. Але О Куракiн змiнив рiшення, i мiсцем свого постiйного осiдку обрав Полтаву, i тому на листi РЖ. Френсдорфа вiд 13 грудня 1802 року поклав резолюцiю: "Поновити вiдношення, що театру не потрiбно".*** Ось i вся турбота. За перiод перебування О. Куракiна на посадi генерал - губернатора не тiльки в Черниговi, а й у Полтавi спецiального, або навiть тимчасового театрального примiщення збудовано не було. Зовсiм iнше ставлення до театру було у наступного генерал - губернатора Полтави Я. Лобанова - Ростовського. Хоча вистави, що вiдбувались в його домi на початку минулого столiття, мали й розважальний характер, душею домашнiх прем`iр був там РЖван Петрович Котляревський, що само по собi вже говорить про гарний смак та зацiкавленнiсть губернатора. За спогадами примадонни цього театру
* Казимиров О. Украiнський аматорський театр. - К.- 1965 -с.32
** Пилипчук Р. У дощепкiнськiй перiод. З iсторii театру в Харковi i Полтавi // Украiнський театр. - 1986 р. - № 6 -с. 28
*** Павловськiй РЖ.Ф. Из переписки малороссийского генерал-губернатора князя А. Б. Куракiна. - Труд полтавской ученой комиссии.-Випуск ХIII.- Полтава - 1915 р. - 21 с. - ДАПО.
Катерини Нальотовоi (яка, мiж iншим, перша виконувала роль Наталки -
Полтавки в п`iсi письменника та драматурга) , у виставах брала участь мiсцева iнтелегенцiя з рiзночинцiв i, насамперед, сам Котляревський.* Вiн талановито виконував комедiйнi ролi у п`iсах Княжнiна "Сбытенщик", "Без обеда домой еду".**
Аматорський театр користувався великим успiхом. Лiберально настроiний губернатор вiдкрив широкий доступ на вистави, що вiдбувались у спецiально збудованому будинку.***
Ось з цього будинку i починаеться iсторiя професiоналiзму в Полтавському театральному мистецтвi. Я.РЖ. Лобанов - Ростовський був одним з перших передових культурних дiячiв - новаторiв, якого театр на Полтавщинi турбував по-справжньому. В його листуваннi з мiнiстром iноземних справ на будiвництво примiщення для театру потрiбна була сума в 5 тис. карбованцiв. (Державний архiв Санкт - Петербурга) .**** З цього ж архiву, а також у авторiв Бучневича (1902 р.) , Бузинного (1927р.) , РЖванова (1969 р.) , Самсоненка (1972 р.) , Сторохи (1995 р.) дiзнаiмося про будiвництво театру в 1810 роцi. "По тогдашнему времени постройка его обошлась городу в 20 тысяч руб.ассигнациями. Это был большой каменный трехъ этажный дом, крытый дранью, довольно удобный и поместительный".***** А знаходився вiн бiля нiмецькоi колонii, яка розташовувалась в тi часи на вулицi Балакiна, 2.****** Але це примiщення не займали лише актори, бо то було б дуже розкiшно для невiдомих ще тодi людей. "В нем были приспособлены помещения собственно для театра и почтальонов, так как вблизи театра находилось здание почтоваго ведомства, построенное с ним одновременно (где теперь старое здание женскаго епархиального училища) и в 1861 году
*Врангель Н. Н. История одного года // Старые годы. - 1913.-Санкт-Петербург.- Госархив бибдиотеки им.Салтыкова-Щедрина.
** Казимиров О. Украiнський аматорський театр. - К. - 1965 - с.32.
*** Ротач А.О. РЖ.П.Котляревський i полтавський театр.Науковi записки. - Полтава.- 1958- c.63.
**** Особистий архiв автора. Розмова iз Сторохою РД. В.
***** ДАПО.- Бучневич В.РД. Записки о Полтаве и её памятниках.- Полтава. - 1902 - c.292.
****** Бузинний О.Т. До iсторii театра в Полтавi.Викуп з неволi М.C.Щепкiна ( за архiвними матерiалами) .- Записки Полтавського iнституту народноi освiти.- Т. IV. - Полтава.- 1927 - c.43-56.
проданное духовному ведомству".* Як на мою думку, цей будинок мав велике значення для починаючих акторiв i режисерiв. Вiн був нiби пiдтримкою у складнi часи зародження мистецтва гри в Украiнi. Тут зтАЩявилися такi зiрки - твори украiнськоi драматургii, як "Наталка тАУ Полтавка", "Москаль - Чарiвник", працювали найосвiченiшi i талановитiшi люди ХIХ столiття: Котляревський, Щепкiн, Пряженкiвська.. Так, будiвництво примiщення - це був перший вiрний крок у розвитку мистецтва, потiм так сподобавшогося полтавцям. Але перед тим, як повнiстю перейти до розгляду дiяльностi професiйного театру Котляревського, хочу розповiсти трохи про iншi аматорськи гуртки помiщикiв. Як свiдчить В.Н.Жук, у репертуарi крiпацких театрiв були не тiльки постановки п`iс та комедiй, але i вертепнi вистави, або "рiздвянi драми", що являли собою лялькову виставу легенди про народження Христа (вертеп - печера поблизу мiста Вiфлiiма, у якiй за релiгiйною легендою народився Христос) .** Вважаю, що саме цей вертеп став фундаментом для розвитку нашого чудового, вiдомого не тiльки в Украiнi, але й далеко за ii межами лялькового театру. Отже, знов i знов переконуiмось в тому, що колись казав Грушевський : "Корiння нацii знаходиться в ii iсторичному минулому". Ця фраза - як початок початкiв, вона точнiсiнько характеризуi роль театру скрiзь роки. Але - повернемось до iсторii. Звiдси вертепом почали називати спецiально зроблену двоповерхову скриньку для показу ляльок. Так, у маiтку Галаганiв у селi Сокиринцi Прилуцького повiту киiвськими бурсаками була здiйснена вертепна постановка, в якiй брав участь крiпацький хор Галагана.* Текст галаганiвського, або сокиринського вертепу, що датуiться 1770р., був перетворений у розвагу для обмеженого кола людей i мiстив велику за обсягом релiгiйну частину, внаслiдок чого втрачалося соцiальне значення
твору.
* ДАПО.- Бучневич В.РД. Записки о Полтаве и её памятниках.-Полтава.- 1902 - c.292.
** Жук В. Н. Якi були крiпоснi театри i оркестри на Полтавщинi// Наш рiдний край. - Вип. 4. - Полтава. - 1990.
*** Из прошедшей жизни малороссийского дворянства // Киевская старина. - 1888. - октябрь.- 149 - c.161.
У багатих помiщицьких маiтках були поширенi крiпацьцi хори,
оркестри, або "капелii", як iх тодi називали. Серед вiдомих - хори й оркестри РЖвана та Петра Галаганiв у селi Дiгтярях i в селi Сокиринцях, оркестр мiдних та ударних iнструментiв з 25 музикантiв помiщика Булюбаша села Гриньки Кременчуцького повiту, оркестр роговоi музики з 40 чоловiк решетилiвського помiщика В.С.Попова.* За свiдченням РЖ.Ф. Павловського, кожну недiлю селяни навколишнiх сiл, одягненi по-святковому, мали змову гуляти в чудовому парку, що оточував палац Попова.** Тут до iх послуг були гайдалки, шлюпки. На головному каналi стояла скляна будка, де грав оркестр роговоi музики. Дозволялися танцi та спiви. Але, узагальнюючи досвiд самодiяльних гурткiв, аматорськi постановки помiщикiв, iх крiпацьких акторiв, все це можна уявити як сходинку, на самому верху якоi - перший професiйний театр на чолi з великим украiнцем - Котляревським. Про нього розповiмо далi.
1.2. РЖ. П. Котляревський - директор першого професiйного театру в Полтавi.
З вищезгаданого дiзнаiмося, що в 1810 роцi в Полтавi споруджено перший в мiстi театр. Директорами його стали РЖ.П.Котляревський та А.О. РЖмберх. Щодо останього, документи цього чоловiка являють собою велику цiннiсть для дослiдника.
Генерал-губернатор Лобанов - Ростовський практично весь вiльний час присвячував театру. Спочатку з аматорськими виставами пана був зв`язаний оркестр з 23 чоловiк, найнятий у помiщика Раковича (Прилуцкий повiт) .*** Багато з музикантiв були одруженi, але сiм`i iх залишалися жити в селi. Коли ж помер iх володар, його спадкоiмцi залишили сiм`i музикантiв без утримання. Але вже наступний губернатор мiста - князь Рiпнiн, продовжуючи добру справу, почату Лобановим тАУ Ростовським,
* Залесский А.Из быта крепостного времени // Киевская старина.-1888.- июнь- c.78-79.
** Павловский И.Ф. Полтава (1802-1856) .Исторический очерк ее,как губернскаго города.. - Полтава. - 1910.
*** РЖванов А. Трiчi ювiлейний // Зоря Полтавщини. - 1969 - 6 липня.
вжив заходiв до покращення iх становища.*
Цей "вiльний театр" несподiвано народився в Полтавi, i як стверджуi Лазорський, першим його засновником був ".. нехто iнший, як наш люб`язний РЖван Петрович Котляревський".** Тут i розпочалась його творча дiяльнiсть. Якщо ранiше Котляревський тiльки розважав, виконуючи волю хазяiна, то тут йому вже належить iнiцiатива по створенню професiйного театрального мистецтва. Вiн, як i його наступники (Квiтка, Писаревський, Кухаренко та iн.) , певною мiрою використав досвiд росiйськоi комiчноi опери, створивши реалiстичнi п'iси, якi змальовували багатограннi характери, накреслив характернi для того часу соцiальнi конфлiкти. Саме тому його птАЩiси увiйшли до скарбницi класики украiнськоi драматургii, особливо це стосуiться "Наталки-Полтавки".***
Але навiть така дiюча та життiрадiсна, енергiйна та працездатна особа, як РЖван Петрович, ничого не зробила б без допомоги матерiальной. РЖi, зi свого боку, завжди надавав найголовнiший театрал, банкiр, громадський i полiтичний дiяч Полтави - князь Рiпнiн.
У 1818 роцi (а до цого театр лише iснував, а не працював, тому й вiдомостей зовсiм немаi) на запрошення Рiпнiна до Полтави з Харкова приiхала трупа Штейна.**** РЖ на мою думку, ця подiя дуже вплинула на подальшiй розвиток мистецтва на Полтавщинi.
Взагалi, рiвень вистав полтавського театру був вищий, нiж у Штейна. Причина, за словами Абрама Семеновича Щепкiна - брата актора, хоч одна,але дуже вагома: життям театру керував Котляревський.***** Саме тут Михайла Щепкiна було викуплено з неволi. Окрiм того, розраховуючи на талант актора, РЖван Петрович спецiально для нього написав "Москаля тАУ Чарiвника" та роль виборного в "Наталцi тАУ Полтавцi".
* Павловский И.Ф. Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. - Полтава. - 1914.
** Лазорський М. Свiтлот iнi. - Мельборн. - 1973 - c.302.
*** Театр РЖ.П.Котляревського. тАУ Киiв. тАУ 1969.
**** ДАПО- Бучневич В.РД. Записки о Полтаве и её памятниках. - Полтава. -1902.
***** Щепкiн М.С. Життя i творчiсть. - М. - 1984. - Т.I.
"З прибуттям трупи до мiста Полтави, - розповiдаi у своiх спогадах А.С.Щепкiн,- як скоро почались вистави, мiсто помiтно оживилося, почалися розмови про артистiв та про спектаклi, i майже скрiзь стали говорити про театр."*
Щодо самiх акторiв, iх було небагато. "Полтавская труппа в то время была незначительна: она состояла из 15 человек. Вчислеактеров, кроме Щепкина, здесь были Барсов (полтавский Тамбурини) , и Угаров, отлично игравший роли стараго векаподъячих; у Щепкина не было своего амплуа - ему приходилось играть все без разбору".**
Трупа тодi роздiлилась: тi з артистiв, якi повиннi були брати участь у драматичних виставах i балетах, залишились в Харковi, а п`ятнадцятеро кращих переiхали до нашого мiста.
Вiд князя Рiпнiна дана була повна свобода артистам в управлiннi, як вони самi визнають зручнiшим. Видiлено три особи, якi повиннi були складати щось на зразок дирекцii, а саме: режисер П.Барсов i його два помiчники - Щепкiн i Городенський. Але керували всiм, звичайно, Котляревський з РЖмберхом.
В основi репертуарноi лiнii Полтавського театру пiдкреслювалась чiтка соцiальна спрямованiсть тАУ сатиричнi птАЩiси, в яких гостро засуджiвалось крiпосне право, тупiсть самодурiв панiв ("Недоросль") , викриття злочинних дiй царських чиновникiв ("Ябеда") , гостре висмiювання панiв-голоманiв ("Урок дочкам") , сатиричне зображення порокiв дворян ("Хвастун", "Чудаки") . Ця репертуарна лiнiя Полтавського театру свiдчить, що керiвники його прагнули зробити театр дiйовим засобом художнього виховання глядача. ***
Ще з початку, по прибуттi трупи, РЖван Петрович дбайливо поставився до потреби акторiв, допомiг iм влаштуватись на квартири.****
* Дурiлiн С., Щепкiн М. та Котляревський РЖ. Росiйсько- украiнське гурне iднання. - К. - 1953 - c.80.
** ДАПО - Бучневич В. РД. Записки о Полтаве и её памятниках. - Полтава. - 1902.
*** Театр РЖ.П.Котляревського. - Киiв. - 1969.
**** Ротач А.О. РЖ.П.Котляревський i полтавський театр. Науковi записки. - Полтава. - 1958. - № 3 - c.63.
Та й далi письменник акуратно вiдвiдував репетицii, ".. як тiльки потрiбно було переробити або змiнити яке небуть нове мiсце в п`iсi, вiн зараз же придумував новi розмови або вирази, якi цiлково замiняли тi незручнi мiсця, особливо у вiршах, вiн дуже добре володiв версифiкацiiю."* Як бачимо, директор театру допомогав акторам не тiльки як адмiнiстратор, але i як письменник, стилист, та й людиною вiн був незвичайною. З першого знайомства Котляревський приваблював серця, з усiма тримав себе як рiвний з рiвним, був душею кожноi компанii. Вмiв серйозно розповiсти про розумнi речi, дотепно пожартувати, доречно навести цитату з якогось твору..
В той час на полтавськiй сценi визнавались кращими артистами Павлов i комiк РЖван Федорович Угаров. Вони були по своiму самовпевненому характеру майже неможливi, тому незабаром залишили сцену. Доказом цього самолюбства може служити такий приклад: коли Павлов хотiв дебютувати на московськiй сценi в ролi Мейнау з комедii "Ненависть к людям и раскаяние" i пiд час проб використовував звичайну розмовну мову, якою вiн досконало володiв, то директор зауважив йому, що така вимова на сценi неможлива, що тут конче потрiбна декламацiя.* Павлов сказав: "Ваше сiятельство, щоб судити про мистецтво, для цього мало генеральского чина".* Зрозумiло, що пiсля таких слiв його не допустили до дебюту. Можна сказати, це був черговий спалах нацiональноi самосвiдомостi в акторському сереловищi. РЖ його пiдтримував як мiг Котляревський. Вже саме те, що його найвiдомiщi твори написанi украiнською, i це все - в часи ii прямого iгнорування, свiдчить про хоробрiсть та любов драматурга до батькiвщини.
Були й не менш талановитi, нiж Барсов i Угаров: Щепкiн, Нальотов, Медведiв, Климов та iншi. А з актрис перше мiсце посiдала, безперечно, Тетяна Гнатiвна Пряженкiвська, за якою негайно став "упадати РЖван Петрович Котляревський".**
* Дурiлiн С., Щепкiн М. та Котляревський РЖ. Росiйсько-украiнське гурне iднання. - К. - 1953 -с. 80
** Щепкин А.С. З краткого очерка жизни М.С.Щепкина и артистической его деятельности на сценическом поприще. - К. - 1969 р.-№ 31 - с.78
Не все в театрi було гладенько. Були часи, коли заклад знаходився
на межi розпаду..
Взагалi, ближче до 20-х рокiв ХIХ столiття,соцiальне i матерiальне становище акторiв було тяжким.Матерiальну скруту переживала часто i знайома нам трупа Штейна. Котляревський, що був посередником мiж театром i князем, як тiльки мiг спрiяв у полiпшенi побутових умов акторiв. Про це свiдчить лист до нього Рiпнiна вiд 26 травня 1820 року, де вiн зазначуi: "Попечение, которое вы имели о здешнем театре, приобрело ему одобрение публики и необходимо для его благоустройства, почему я прошу вас покорнейше продолжать оное и на будущее время."*
Незважаючи на популярнiсть полтавського театру, невеличке мiсто не могло довго давати трупi достатнього заробiтку. В 1818 роцi головний директор Котляревський доповiв Рiпнiну: "Сборы по театру здесь так малы, что жалование за сентябрь еще не всем актерам видано. А один вечер в театр пришли только четыре зрителя, взносу сделали 14 рублей и я принужденным нашелся отказать в спектакле."**
Далi в цьому листi Котляревський висловлюi побоювання, що з приходом осiньоi негоди справи можуть вкрай погiршати. "Что же будет с нашим театром, когда сделается ненастье ?"***
Певно iнтуiцiя нiколи його не пiдводила. Вiн вже тодi хвилювався за своi "дiтище", i не даремно.. Докладнiше про це - пiзнiше.
Отже, проводячи межу пiд першою главою, можна назвати Котляревського "батьком" на тiльки сучасноi украiнськоi лiтератури, але й сучасноi украiнськоi драматургii. Адже вже бiльше ста рокiв з конiв найвiдомiших театрiв РДвропи не сходять "Наталка тАУ Полтавка" i "Москаль тАУ Чарiвник". РЖ це не просто тому, що вони першими були написанi украiнською, а тому "що це твори високого лiтературного гатунку".**** РЖ такими вони залишаться назавжди. У всi часи подальшого iснування
народу украiнського. Бо, як не можна собi уявити життя без сонця, так i нас, украiнцiв, без рiдних спiвучих творiв.
* Архiв музею iм.РЖ.Котляревського. - спр.1. - № 571-р.
** Киевская старина. - Книга 9. - К. - 1904 - с.22
*** Павлавский И.Ф. Заботы князя Н.Г.Репнина о Полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журнала "Киевская старина".- К. - 1905 г.
**** Субтельний Орест. Украiна. РЖсторiя. - К. - 1993 -с. 291
Глава 2. Дiяльнiсть театральних закладiв Полтави ХРЖХ - початку ХХ
столiття.
2.1. Князь РЖ.Долгорукий - перший критик театру мiста.
Взагалi, в ХVIII столiттi
Вместе с этим смотрят:
"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть
"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов
"Культура": типология определений
"Русские сезоны" в Париже
"Серебрянный век" русской культуры