Живописний свiт Катерини Бiлокур: особливостi художнього мислення народноi майстринi

Змiст

Вступ. 2

Роздiл РЖ. РЖсторико-культурне тло розвитку украiнського мистецтва радянськоi доби 6

1.1 Особливостi художнього процесу в Украiнi 1920-1950 рокiв. 6

1.2 Украiнське народне мистецтво в контекстi художньоi культури. 10

Роздiл РЖРЖ. Витоки та особливостi стилю Катерини Бiлокур. 16

2.1. Катерина Бiлокур тАУ видатна народна майстриня Украiни. 16

2.2 Свiтоглядно-естетичнi принципи творчостi К. Бiлокур. 23

Роздiл РЖРЖРЖ. Жанрова палiтра творчостi Катерини Бiлокур. 30

3.1 Натюрморт-фантазiя. 30

3.2 Пейзаж-фантазiя Катерини. 44

3.3 Портретний жанр. 61

Висновки. 63

Список використаноi лiтератури. 65

Додаток. РЖлюстрацii

Життя i творчiсть Катерини Бiлокур i складовою частиною мистецтва Украiни. Художня спадщина вiдомоi народноi майстринi вирiзняiться самобутнiстю i неповторнiстю. Вона вражаi своiю органiчнiстю поiднання професiйного i народного. Рiдкiсний талант Катерини Бiлокур проявився у декоративному розписi. Унiкальне за своiми художнiми якостями вiдтворення форм живоi природи становить гордiсть нацiональноi культури Украiни i прикрашаi зали багатьох музеiв свiту.

Роки життя художницi припадають на ХХ столiття, що увiбрало в себе революцii, братовбивчi й свiтовi вiйни, голодомор i голокост, знеособлення людськоi iндивiдуальностi i, водночас, лицемiрно гучнi вiйськовi, фiзкультурнi свята, декади, всесоюзнi народнi виставки. Були у минулому столiттi спалахи визначних свiтових талантiв, знакових подiй в життi людства i серед них тАУ народження 1900 року в селянськiй родинi Катрi Бiлокур, життiвий i творчий подвиг якоi не маi аналогiв у свiтовому мистецькому обширi.

РЖмтАЩя Катерини Бiлокур, самобутньоi художницi, яка зберегла в своiх картинах небачену красу украiнськоi природи, щедру плодючiсть ii землi, вписало в iсторiю украiнського народного мистецтва. Вiдомо, що великi шедеври мистецтва виростають з невтомноi працi iх авторiв. Катерина Василiвна вiдзначалася феноменальною працьовитiстю. Художниця як художньо обдарована особистiсть вiдзначалася високим рiвнем чутливостi, тобто вiдкритостi сприйняття навколишнього свiту. Ця властивiсть тiсно повтАЩязана з емоцiйнiстю, особливостями переживання.

Життiвий та творчий шлях художницi був складним. Дитинство пройшло у злиднях, навчатися у школi iй не довелося, тому освiту здобула самотужки. Але пристрасть до малювання не лишала ii, вона уважно вивчаi живу природу, придивляiться до кожноi квiтки, кожного стебельця. Так поступово збагачуiться враженнями, проникаi в складнi художнi принципи, вiдкриваючи для себе таiмницi технiки живопису.

Актуальнiсть дослiдження: нинi коли знову осягаiмо i осмислюiмо все зроблене Катериною Бiлокур стаi очевидним, що творчiсть цiii художницi-самоука варта не лише емоцiйних захоплень i лiрико-патетичних вихвалянь, а й наукового вивчення.

Те, що 1950-тi роки здавалося елементарно красивим та уявлялося здобутком тогочасного сьогодення, тепер вбачаiться складним, багатоплановим укорiненням в глибинних основах буттiвостi. Це явище закономiрне для справжнього мистецтва. Велика художниця прозрiваi у майбутнi, ii творчiсть стаi вiдкриттям i надбанням наступних поколiнь.

Отже, сучаснi завдання iсторii мистецтва вимагають всебiчного аналiзу творчостi народноi мисткинi, напрацьованого методологiчного iнструментарiю для подальшого iх застосування у сферi вивчення явищ народного мистецтва. Адже в украiнському мистецтвi не iснуi узагальненоi систематизацii наукового доробку вчених стосовно вивчення життя та творчостi Катерини Бiлокур, окрiм локальних дослiджень.

Тому постаi нагальна необхiднiсть проведення системного вивчення даноi проблематики.

Стан вивчення дослiджуваноi проблеми: творчостi визначноi украiнськоi художницi присвячено безлiч публiкацiй. Визнання прийшло до Катерини Бiлокур пiзно, на 40-му роцi життя. Поiднання живописного й епiстолярного дару Катерини Бiлокур визначило напрями висвiтлення творчостi художниками, мистецтвознавцями, журналiстами.

Красномовним i вже самий бiблiографiчний список iз тАЮзалпамитАЭ статей до ювiлейних дат. Статтi Леонiда Новиченка [38] Володимира Яворiвського [62]. Наприкiнцi 1940-х рокiв прояви цiкавостi до Бiлокур мають епiзодичний характер. У 1950-тi роки зтАЩявляiться стаття майбутнього довголiтнього бiографа мисткинi В. Г. Нагая [42].

Серед дослiдникiв творчостi Катерини Бiлокур слiд видiлити А.Макарова [40], Л.Драча, М. Кагарлицького [31]. У 1978 роцi зтАЩявилася надзвичайно вагома для iсторiографii творчостi Бiлокур книга РЖрини Конiвоi, яка подала цiлком новий погляд на спадщину майстринi.

Серед праць, присвячених дослiдженню творчостi Катерини Бiлокур, треба вiдзначити А. Загайко [24], М. Куницька, РД. Оцевич. Науковий iнтерес вчених передусiм спрямований на аналiз композицiй народноi майстринi, в яких вона вiдтворювала Влнезбагненний свiт природиВ» [51, с.184].

До сторiччя з дня народження Бiлокур вийшли в свiт черговi книги М.Кагарлицького [41], О.Самолевськоi, РЖ.Чварова, О.Бiлишко, О.Стрижевського та багато iнших. Варто зазначати, що хоча творчiсть Катерини Бiлокур не обдiлена увагою вчених, на сьогоднi немаi ТСрунтовного дослiдження, яке б розкривало незвичайне обдарування майстринi вiдтворювати красу украiнськоi природи.

Мета дослiдження: вивчення мистецькоi спадщини Катерини Бiлокур, яка представляi органiчний синтез народноi i професiйноi творчостi у царинi декоративного розпису.

Завданням дослiдження i:

В· аналiз iсторико-культурних умов розвитку украiнського мистецтва 1920-1950-х рокiв, в тому числi й розвитку народного мистецтва;

В· розкрити свiтоглядно-естетичнi засади творчостi Катерини Бiлокур;

В· висвiтлити особливостi стилю народноi майстринi;

В· зтАЩясувати специфiку трактування жанру у творчостi Катерини Бiлокур;

В· систематизувати творчiсть Катерини Бiлокур та проаналiзувати ii доробок.

ОбтАЩiктом дослiдження i: живописнi композицii Катерини Бiлокур, якi i складовою украiнського декоративного мистецтва ХХ столiття

Предметом дослiдження i: особливостi художнього мислення народноi майстринi Катерини Бiлокур.

Межi дослiдження: 1920 тАУ 1960 рр. розвитку украiнськоi культури та народного мистецтва.

Медотологiчною основою роботи i: синтез культурологiчного та мистецтвознавчого пiдходiв до аналiзу проблем народноi творчостi. У дипломнiй роботi використано наступнi методи дослiдження:

В· iсторичний метод;

В· метод мистецтвознавчого аналiзу;

В· метод порiвняльного аналiзу;

В· метод типологiчного та стилiстичного аналiзу живописних творiв;

Практична значимiсть роботи: матерiали дослiдження можна використовувати при читаннi навчальних дисциплiн для студентiв мистецтвознавцiв, а саме у курсi тАЮРЖсторii мистецтва УкраiнитАЭ.

Структура дипломноi роботи: визначаiться метою, завданням, логiкою дослiдження й маi такий вигляд: вступ, три роздiли, висновки, список використаних джерел та додаток з iлюстрацiями.

У вступi обТСрунтовано актуальнiсть дослiдження, визначено мету, обтАЩiкт, прикмет дослiдження, поставлено конкретнi завдання щодо розгляду творчостi Катерини Бiлокур.

У першому роздiлi розкриваiться iсторичне тло розвитку культури та мистецтва Украiни в перiод встановлення радянськоi влади.

У другому роздiлi аналiзуються естетико-стильовi особливостi творчостi Катерини Бiлокур як народноi майстринi.

Третiй роздiл акцентуi увагу на особливостях трактування жанру у творчостi Катерини Бiлокур, яка самотужки проникла в малярський процес i зумiла створити роботи, котрi не мають аналогiв у мистецтвi.

У висновках подаються узагальнення щодо проблематики дослiдження. Список лiтератури включаi понад 60 джерел.

Вiзуальний ряд складаi 57 iлюстрацiй.

1.1 Особливостi художнього процесу в Украiнi 1920-1950 рокiв

Встановлення радянськоi влади в Украiнi проходило пiд гаслами соцiальноi справедливостi та iнтернацiоналiзму. РЗх абсолютизацiя при одночасному iгноруваннi природного прагнення пригнiчених ранiше народiв до самовизначення та утвердження незалежних держав ставали пiд сумнiв мiцнiсть i довговiчнiсть.

Саме в 20-тi роки комунiстична партiя жорстоко придушувала будь-якi прояви нацiональноi специфiки як ворожоi тАЮiнтернацiональнiй пролетарськiй справiтАЭ. Нищiвнiй критицi пiддавалися комунiсти, якi виступали на захист нацiональних iнтересiв союзних республiк, вiдстоювали право на вiльний розвиток економiчного, культурного i духовного життя всiх народiв. У краiнi такими були члени РКП(б) тАУ ВКП(б), колишнi члени Украiнськоi комунiстичноi партii та iншi, яким офiцiйною пропагандою було навiшено ярлик нацiонал тАУ комунiстiв [11, c.38].

Як i в лiтературi, музицi, театрi та iнших галузях культурного будiвництва мистецький рух у цей перiод був вiдносно вiльним i мало регламентувався. Партiя намагалася поступово прибрати митцiв до своiх рук.

Першим кроком у цьому напрямку стала органiзацiя державного керiвництва мистецтву. При Наркомосi було створено всеукраiнський вiддiл мистецтв, зокрема комiтетами: образотворчого мистецтва i старовини. У його вiддiленнях передавалися всi iсторичнi та мистецькi цiнностi, було нацiоналiзовано музеi, музейнi колекцii. Сюди ж перейшла Украiнська Академiя мистецтв. Поряд з вивченням класичного мистецтва актуальним стало мистецтво пропаганди, що слугувало включно iнтересам партii. Це полiтичнi плакати, сатирична графiка, наочна агiтацiя [20, c. 15].

Помiтний влив на розвиток мистецтва справляла створена Асоцiацiя художникiв Червоноi Украiни, яка головною своiю метою проголосила вiдбиття сучасностi.

Групою, що цiкавилася передовим модерним малярством, було ОбтАЩiднання сучасних Митцiв Украiни, органiзоване А. Петрицький [28, c. 494].

Розпочалося становлення станкового живопису, до якого митцi формалiстичного спрямування ставилися негативно. До кращих належать твори Ф. Кричевського. Триптих тАЮЖиттятАЭ (1928) принiс художнику визнання на мiжнароднiй виставцi у Венецii. Високим рiвнем вiдзначаються також його полотна тАЮДовбуштАЭ та тАЮПереможцi ВрангелятАЭ. У станковому живописi працював М. Самокиш. Вiн написав полотна тАЮБiй Богуна з польським магнатом ЧернецькимтАЭ, тАЮБiй за прапортАЭ, тАЮАтакатАЭ та iн. Багато художникiв присвятили своi картини темам iндустрiалiзацii краiни. Окреме мiсце в розвитку украiнського портрета займаi творчiсть А. Петрицького, який у 1932-1933 рр. виконав близько 150 портретiв украiнський письменникiв та дiячiв культури i мистецтва. У жанрi пейзажу працювали митцi старшого поколiння. Багато зробив для його розвитку М. Бурачек, якого називали тАЮспiвцем украiнськоi природитАЭ [25, c.22].

Живопис Галичини насамперед представляли художники РЖ. Труш, О. Новакiвський, П. Холодний, О. Курилас, Л. Гец, А. Монастирський, О. Кульчицька, Я. Музика, М. Бутович та iн. [21.c-16].

Успiшно розвивалася графiка; популярними стають офорт, гравюра на деревi, лiногравюра та лiтографiя. Досягаi нових вершин мистецтво оформлення книги, що було викликано збiльшенням обсягу книгопродукцii Украiни. Крiм РЖ. РЗжакевича, О. Сластьона, якi ранiше працювали в цьому напрямку, великих успiхiв досягли митцi школи Г. Нарбута тАУ Л. Лозовський, М. Кирнарський, Л. Хижинський, М. Алексiiва. Виконуванi ними iлюстрацii та обкладинки досить повно розкривали змiст i стилiстику лiтературного твору [21, c.14].

Буквально з перших днiв революцii скульптори включилися до реалiзацii плану монументальноi пропаганди, проголошеноi в декретi вiд 14 квiтня 1918 року тАЮПро зняття памтАЩятникiв, споруджених на честь царiв та iх слуг i вироблення проектiв памтАЩятникiв Росiйськоi соцiалiстичноi революцiiтАЭ. У списку, доданому до декрету, було зазначено осiб, яким передбачалося встановити памтАЩятники першочергово; серед них були прiзвища двох генiiв украiнського народу тАУ Т. Г. Шевченка та Г, с. Сковороди. Цi памтАЩятники були встановленi в Москвi тАУ за проектом С. Волнухiна, у Ленiнградi тАУ за проектом латвiйського скульптора Т. Тiльберга [16, c.48]. В Украiнi також починаiться реалiзацiя монументальноi пропаганди тАУ встановлюiться погруддя Т. Шевченка у Киiвi i Ромнах. Пiзнiше споруджуються стацiонарнi памтАЩятники Кобзаревi в Киiвi(1939), Каневi (1939), Харковi (1935). Б.Кратко виконав погруддя Г. Сковороди, встановлене у с. Сковородинiвцi. О, сокол тАУ автор монументу тАЮРозкутий ПрометейтАЭ, встановленого у Днiпродзержинську [16, c.42].

Трагiчною сторiнкою украiнськоi iсторii у 1930 роки стала суцiльна колективiзацiя села, метою якоi були лiквiдацiя приватноi власностi на землю i створення колективних господарств. Людей насильно вiдправляли в колгоспи, вiдбирали землю усуспiльнювали худобу. Як наслiдок було пiдiрвано сiльськогосподарське виробництво, лiквiдовано економiчну самостiйнiсть селянства, знищено талановитого i працьовитого господаря, якого визнано головним ворогом соцiалiстичного будiвництва. Зникла матерiальна зацiкавленiсть у результатах працi, атрофувалось почуття хазяiна. Така полiтика бiльшовикiв щодо селян значною мiрою сприяла виникнення голоду 1932-1933 рр. в Украiнi.

В цi роки в образотворчому мистецтвi Постановою ЦК ВКП(б) тАЮПро перебудову лiтературно-художнiх органiзацiйтАЭ лiквiдовано численнi мистецькi угрупування i на iх мiсцi створено iдину Спiлку радянських художникiв Украiни. Наприкiнцi 1938 р. вiдбувся Перший зтАЩiзд художникiв Украiни. На ньому було проголошено пiдсумки тАЮборотьбитАЭ за iдейну чистоту мистецтва, виховання нових кадрiв, лiквiдацii формалiзму в мистецтвi [61,c.50].

В украiнське мистецтво приходять молодi митцi, завойовуi популярнiсть тематична картина, героями якоi були сучасники i подii сьогодення. Найпомiтнiшими стали полотна тАЮПереможцi ВрангелятАЭ Ф.Кричевський, тАЮКадри ДнiпробудутАЭ К. Трохименко, тАЮДорога в колгосптАЭ М. Бурячека, тАЮЩорс в бою пiд ЧернiговомтАЭ М, самокиша та iншi [61, c.53].

Чорною хмарою прокотилось фашистське лихолiття через Украiну в 1940р. Колонiзатори масово знищували цивiльне населення, примусово вивозили на каторжну працю сотнi тисяч людей. Колосальнивтрат зазнали науковi культурно-освiтнi, медичнi установи, вузи, школи.

Нечуваний утиск жителiв мiст i сiл викликали масовий опiр окупантам, мiльйони з них пiднялися на боротьбу з ворогом. РЖз перших днiв вiйни десятки тисяч студентiв, викладачiв, письменникiв, представникiв творчоi науковоi iнтелiгенцii стали захисниками Батькiвщини. В Галичинi було заборонено всi украiнськi органiзацii, встановлено ретельний контроль за дiяльнiстю засобiв масовоi iнформацii, нагляд за дiячами культури i мистецтва.

Величезних розмiрiв набуло пограбування окупантами мистецьких та iсторичних цiнностей украiнського народу, великих втрат зазнали iсторичнi та краiзнавчi музеi, бiблiотеки, картиннi галереi.

Повоiннi роки позначились якiсним зростанням образотворчого мистецтва. Важливою подiiю стали зтАЩiзди архiтекторiв i художникiв, де розглядалися питання вiдбудови та нового бачення образу мiст i сiл. Вiдбудовчi роботи почалися вiдразу пiсля визволення територii Украiни вiд фашистiв.

Тематика украiнського живопису повоiнних рокiв присвячена подiям другоi свiтовоi вiйни. На матерiалах фронтових спогадiв створено велику кiлькiсть картин. Фронтовi малюнки, особистi враження i переживання стали пiдТСрунтям для написання полотен Д.Безуглик тАЮФорсування ДнiпратАЭ, С.Отрощенком тАЮНiмецькi окупанти на УкраiнiтАЭ, Л.Чичканов тАЮПомстимосятАЭ. Трагiчнi подii перших днiв вiйни знайшли правдиве вiдбиття у творi Т. Яблонськоi тАЮВорог наближаiтьсятАЭ. Авторами полотен на тему вiйни переважно були художники-фронтовики, безпосереднi учасники боiв, що безумовно, позначились на характерi iх полотен [38, c.28].

Популярними були iсторичнi теми: тАЮБогдан Хмельницький залишаi в заставу кримському хановi свого сина ТиморатАЭ В. Задорожнього, горельiф тАЮПереяславська РадатАЭ РЖ.Гончара, скульптурна група тАЮПеред боiм. Богдан Хмельницький, Максим Кривонiс, РЖван БогунтАЭ А. Бiлостоцького та О, супруна [38, c.30].

Украiнськi митцi засвiдчили змiцнення звтАЩязку украiнського мистецтва з життя народу, багатограннiсть пошукiв, правдиво вiдбили героiчний шлях i натхненну працю, повтАЩязану з вiдбудовою Украiни.

В Украiнi активно розвиваiться декоративно-ужиткове мистецтво. Придiляiться велика увага пам`яткам фольклору i народного мистецтва. Народне мистецтво проходить рiзнi етапи розвитку культурного та творчого життя народу. Широкого розвитку набираi украiнське народне малярство.

1.2 Украiнське народне мистецтво в контекстi художньоi культури

Народна художня творчiсть тАУ широке мiстке поняття, в якому закладено органiчний i тiсний звтАЩязок з життям народу. Народна творчiсть i, по сутi, основою культури кожного народу, ii душею глибинним потенцiалом, що живить своiми невичерпними творчими силами професiйне мистецтво [55, c.155].

Форми вияву народноi творчостi на всiх етапах iсторii i в рiзному середовищi i рiзними в наслiдок специфiчних для даного часу й мiсця суспiльних тАУ класових i нацiональних звтАЩязкiв. Водночас у народному мистецтвi так чи iнакше знаходять вираз свiтобачення i свiтогляд народних мас, творчий темперамент i генiй народу, традицii попереднiх поколiнь, здатнiсть органiчно i творчо засвоювати нове та пiдiйматися до вершин досконалостi. Чимало таких граней досi ще не зовсiм вiдкритi i не осмисленi дослiдниками украiнського народного мистецтва [55, c.157].

Потреба творчого самовираження i в образотворчих формах мусила виявлятися в мiру природноi обдарованостi окремих творчих iндивiдуальностей, якi згодом вливалися у професiйне мистецтво. Тим часом риси примiтиву i наiвне осмислення навколишнього свiту зберiгалися у творах тих художникiв, якi не мали змогу пройти школу професiйного навчання або коли iхня освiта обмежувалася початковими стадiями засвоiння певних навичок, передусiм технологiчного порядку.

Саме в цей час поширюiться народне декоративно-ужиткове мистецтво. Одним з найдавнiших видiв народного мистецтва i обробка кольорових металiв. Види технiки обробки металiв охоплюють лиття, кування, гравiювання, чернь, емаль, скань, кольчужне плетiння, зернь. Майстри якi вмiли працювати у цiй галузi називалися ювелiрами i вiдносились до ремiсничоi елiти.

Унiкальними творами i художнiм надбанням народу були i килими Украiни. В них знайшли вiдображення найкращi здобутки майстрiв у галузi декоративного ткацтва, висока культура технiчного виконання, колористичне розмаiття композицii. Тут використовувалась орнаментика килимiв улюбленими рослинно тАУ квiтковими мотивами. Складним видом ткацького мистецтва i виготовлення шпалерiв та гобеленiв, саме украiнський гобелен розвивався на ТСрунтi нацiональних традицiй. Це сприяло урiзноманiтненню пластично тАУ образноi мови цього виду мистецтва.

Найбiльш масовим, улюбленим видом народного мистецтва i вишивка. РЗi мiсце та роль у життi людини, в обрядово-ритуальнiй сферi освяченi вiковими традицiями, вiдгомiн яких дiйшов до наших днiв. Вона завжди використовувалася, як оберiг вiд лиха, негараздiв, хвороб, як побажання щастя й добра. Винятковоi уваги заслуговували вишитi рушники та вишивка шовком.

Особливе мiсце в розвитку народного мистецтва Украiни належить роботi з деревом, прикладом якоi можуть бути численнi вироби художньоi галантереi. Технiки виконання деревтАЩяних виробiв були досить рiзноманiтними i мали рiзнi функцii в обробцi матерiалу.

Ще одними яскравими памтАЩятками декоративно-ужиткового мистецтва i керамiчнi вироби, що набули розквiту саме в Украiнi, бо в ii надрах багато високоякiсних червоних червоно тАУ бурих i свiтло тАУ сiрих глин. Керамiчнi вироби подiляються на чотири групи: декоративний посуд, побутовий посуд, оздоблювальнi плитки тАУ кахлi, будiвельнi матерiали.

Унiкальним украiнським мистецтвом, повтАЩязаним водночас з вiруванням, мiфологiiю, обрядами, i писанкарство. Писанка тАУ важливий предмет язичницького культу, що вiдображав релiгiйнi уявлення наших предкiв, iх поклонiння плодороддю, величання весняного народження. Символiка писанки надзвичайно глибока й проста. Яйце символiзуi Сонце та весняне вiдродження природи.

Давнiм видом декоративного мистецтва i художнi скло. Виробництво речей iз скла називаiться гутництвом. До свiтовоi спадщини художньоi культури вiднесено фiгурний посуд для зберiгання рiдини. Сучасне украiнське скло вирiзняiться розмаiттям композицiйних образних вирiшень, що ТСрунтують на широкому дiапазонi технiк i технологiй виробництва.

Нацiональнi традицii маi мистецтво вибiйки тАУ виготовлення вiзерункiв, що наносяться на тканину за допомогою рiзьблених дошок. В цьому випадку орнамент утворюiться не в процесi ткання, а друкуiться на готовiй тканинi, завдяки чому вибiйку називають народною графiкою.

Необхiдно згадати ще про один досить своiрiдний вид украiнського народного мистецтва тАУ iнкрустацiю соломкою. В захiдних областях так прикрашають невеликi речi геометричним i рослинним орнаментом. На Чернiгiвщинi цiiю технiкою створюють складнi пейзажнi композицii.

Давнi традицii маi живопис на склi, особливо поширений в Захiднiй Украiнi. Його особливiсть полягаi в яскравому колоритi, багатiй декоративностi, площинностi зображення, використуванi мiнiмума зображуваних засобiв. Манера письма нагадуi розпис малярiв на скринях чи кольоровi розписи на каменях [55, c.159].

Живопис на склi виступаi яскравою сторiнкою образотворчого фольклору, що живить багатими мистецькими традицiями минулих вiкiв. Живопис на склi характеризуiться яскравим колоритом, площиннiстю зображення та багатою декоративнiстю.

Наприкiнцi ХРЖХ тАУ на початку ХХ столiття на Украiнi, здебiльшого по селах, поширюiться сповненi чару i теплоти жанровi картини на тему селянськоi долi, кохання тощо, створенi не вiдомими авторами. В той же час народнi майстри продовжують малювати композицii на релiгiйнi теми, зокрема так званi образи, на дошцi або полотнi [53, c.4].

Коли розглядати ХХ столiття, то затих часiв умови загального розвитку народноi творчостi кардинально змiнюiться, разом з Тим змiнюiться ii характер, як i характер побуту села, починаi прогресувати урбанiзацiя. На розвитковi культури не могли не позначитись такi фактори як невпинний прогрес технiки, розвиток комунiкацiй та засобiв масовоi iнформацii, зокрема книговидання, розвиток освiти, вiдплив населення до мiста. Внаслiдок нових умов вiдходять або й затираються чiтко визначенi стародавнi звичаi i стильовi категорii з iх символiкою та семантичним наповненням, являються новi форми творчостi.

Придiляiться велика увага народнiй творчостi, зокрема збиранню, дослiдженню та публiкацii памтАЩяток фольклору i народного мистецтва. Вивченню i розвитку народних талантiв сприяли значною мiрою органiзацiя Будинкiв народноi творчостi, огляди та виставки творiв народних митцiв. У галузi малярства прославилися передусiм петрикiвськi майстринi, якi почали переносити на папiр квiтковi композицii, що ними у минулому ввiйшло в звичай розмалювати iнтертАЩiри сiльських хат на Украiнi. РЖ саме цей вид декоративноi творчостi набрав на Украiнi широкого розвитку.

РЖмена Ганни Собачко-Шостак, Тетяни Пати, Параски Власенко, Вiри та Ганни Павленко, Наталки Вовк, Параски Хоми та багатьох iнших стануть в радянський час загальновiдомими. Провiдних майстринь залучають до оформлення виставочних павiльйонiв у Киiвi, Москвi та закордоном, до розпису керамiчних та рiзних сувенiрних виробiв, оформлення дитячоi книжки тощо [53, c.6].

Значно рiдше зустрiчаiмо iмена тих, що працюють у станковому малярствi. Але й у цiй галузi i декiлька широковiдомих майстрiв. Це Никифор Дровняк з Криницi (1895-1968), Катерина Бiлокур (1900-1961) з Богданiвни, Марiя Приймаченко ( нар. 1909) з Болотнi, РДлизавета Миронова (нар. 1929) з Сошникова та РЖван Сколоздра (нар. 1934) з Розвадова. Це самоуки з народу, з украiнського села, якi, увiбрали в себе прадавнi традицii, зумiли створити щось зовсiм нове, по-своiму побачити i вiдчути навколишнiй свiт, знайти власну художню мову. У творчостi кожного з них на свiй лад заговорило на повну силу успадковане вiд вiкiв, вiд духовноi спадщини народу, сформувався новий, не традицiй спосiб творчого мислення i вислову, наближений до того, що тепер називають наiвним мистецтвом [53, c.12].

Однiiю з найяскравiших постатей наiвного малярства ХХ ст. не тiльки на Украiнi, а й в Польщi, а може, й у всьому свiтi, i Никифор Дровняк з Криницi. Часом у його творах важко знайти межу мiж реальним i уявним, але водночас в них яскраво виступаi iстотна. Про це найкраще свiдчать його урбанiстичнi малюнки з вулицями-тунелями мiж хмарочосами. Йому вдалося у пейзажах диференцiйовано передати просторову характеристику гiрського краiвиду, здебiльшого околицi Криницi. У його творчостi поiднуiться i спостережливiсть реалiста, i наiвна уява мрiйника та фантаста, яки побачене переплавляi у своiрiдний художнiй образ.

З помiж представникiв украiнського радянського народного малярства вирiзняiться Катерина Бiлокур, творчiсть якоi можна назвати гiмном природi, рiднiй землi. Закохана в красу квiтiв, у багатство iх барв i тонiв. Якщо твори Никифора наче пройнятi драматизмом, то в Катерини Бiлокур вони сповненi романтичноi поетичностi i заразом речовоi конкретностi.

Зовсiм iншим i образне мислення i творчiсть Марii Приймаченко, так само одержимо вiдданоi малярству. В ii творчостi на диво несподiвано знайшли вiдбиття, особливо в раннiй фазi творчостi, прадавнi народнi вiрування в рiзнi темнi сили у виглядi фантастичних звiрiв, витворених народною уявою.

У подiбному декоративно-сюжетному планi працюi РДлизавета Миронова, яка народилася у сiмтАЩi колгоспницi села Сошникi. Краса природи i мальовничий побут рiдного села, мелодiйна украiнська пiсня ще змалку зачарували вразливу душу дiвчинки. В таiмницi народноi творчостi першою ii ввела мати, яка за традицiiю розмальовувала барвистими розписами стiни убогоi i тiсноi вдовиноi хатини.

РЖ зрештою тАУ РЖван Сколоздра з Розвадова, змалку вiн захопився лiпленням, його невеликi жанровi скульптури на теми щоденного побуту i працi вiдзначаються лаконiчною виразнiстю i компактнiстю форм. Вони експонувалися на виставках у 1970-х роках. Сколоздра захопився малюванням на склi й почав вiдроджувати забутi традицii. Художник звертаiться до тем, почерпнутих з сiльського фольклору, побуту а також творiв украiнських письменникiв. У його роботах значну роль вiдiграi рисунок, контур, колiрна гама, то наближена до монохромноi у вохристiй тональностi, то досить насичена i яскрава. Використовуi вiн i декоративнi мотиви, але значно меншою мiрою, нiж це бачимо у М. Приймаченко чи РД. Мироновоi.

Отож маiмо мету зробити спробу простежити шляхи украiнського мистецтва i це свiдчить про невичерпнi творчi сили украiнського народу, який i в найтяжчi роки свого багатостраждального минулого зумiв творити прекраснi, невмирущi цiнностi, що дарують нам утiху i радiсть.

2.1 Катерина Бiлокур тАУ видатна народна майстриня Украiни

Малярство Катерини Бiлокур народилося з пристрасноi, всепоглинаючоi закоханостi у безкiнечно звабливий, мiнливий свiт мистецтва. Вона йшла впродовж усього життя до нього й iншоi долi для себе не бажала. Нелегка то була стезя, зрештою, спорiднена з долями iнших селянських самоукiв, що теж мрiяли й мали вiру в серцi.. РЗй судилося, попри кричущi умовини убогого селянського побуту, стати справжнiм митцем, ствердити своi призначення в iмтАЩя свiтлого, гармонiйного. Визнання ii мистецтва, розумiння непересiчного обдарування художницi прийшло iз запiзненням, наприкiнцi ii нелегкого страдницького життя. Воно зтАЩявилося з листами прихильникiв ii малярства, у офiцiйних реляцензiях, признанням ii таланту тАУ Народноi художницi Украiни i принесло полегшення стражденноi душi, стало чинником моральноi винагороди за довгi роки наполегливоi працi, й спалахнуло осяянням дива, магiiю фарб на полотнi. Картини художницi звучать урочисто, як органна музика, в них знаходимо вiдсвiт глибоких емоцiй, думок, свiтлих почуттiв i ясних настроiв, в них просвiтлена зачарована квiтами душа [12, c.208].

Катерина Василiвна Бiлокур народилася 7 грудня 1900 року в селi Богданiвцi Пирятинського повiту полтавськоi губернii (нинi Киiвськоi областi) в бiднiй селянськiй родинi. Писати й читати навчилася самотужки. тАЮНа цьому моя освiта початкова, середня й вища закiнчиласятАЭ, - згадувала потiм Катерина Бiлокур [12.c301]. У дитинствi, що пройшло у злиднях, малюванням не займалася, про мистецтво дiзналася вже дiвчиною з книжок та вiд сiльського учителя РЖвана Калити. Першi спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. Не змiгши вступити через нестатки в сiмтАЩi до якогось навчального закладу, удень працювала в полi, на городi, а увечерi, попоравшись у господарствi, до ночi малювала. Пензлi виготовляла сама iз щетини, використовувала фарби. Якi робила з буряка, бузини, калини, цибулi й рiзних трав. РЖнодi вдавалося дiставати й олiйнi фарби. Малювала здебiльшого квiти, iнодi й портрети. У 20-х роках двiчi хотiла вступити до художньо-керамiчного технiкуму в Миргородi та до Киiвського театрального технiкуму, але не мала документiв про закiнчення семирiчки. З раннього перiоду творчостi збереглися портрет сестри Олi Бiлокур (1928) та колгоспницi Тетяни Бахмач (1932). Пiзнiше малюi переважно квiти, вчиться компонувати кольори у iдину гармонiйну цiлiсть. В другiй половинi 30-х тАУ у 40-х роках опанувала технiку живопису. Водночас з малюванням керувала драматичним гуртком у сiльському клубi, сама виступала на сценi. Першi значнi роботи цього перiоду тАУ тАЮБерiзкатАЭ (1934), тАЮКвiти за тиномтАЭ (1935), тАЮКвiтитАЭ, тАЮПортрет племiнницьтАЭ тАУ засвiдчили ii високе обдаровання. Завдяки сприянню видатноi украiнськоi спiвачки Оксани Петрусенко, якiй написала листа селянка з Богданiвни, ii творами зацiкавилися працiвники Полтавського будинку народноi творчостi. 1940 року картини Бiлокур експонуються на виставцi в Полтавi, потiм на республiканськiй виставцi у киiвi. 1941 року вiдбулася персональна виставка ii творiв у Полтавi, що мала величезний успiх. Художниця побувала у Киiвi та Москвi, де вперше побачила музеi i твори видатних митцiв. Бiльшiсть творiв тогочасного перiоду втрачено пiд час вiйни.

Пiсля визволення села вiд фашистiв Бiлокур створюi однi з найкращих своiх творiв тАУ тАЮБуйнатАЭ, тАЮДекоративнi квiтитАЭ (1945), тАЮпривiт урожаютАЭ (1946) i славнозвiсне полотно тАЮЦар-колостАЭ (1949). 50-тi роки тАУ найбiльш плiдний перiод творчостi. РЗй допомагаi спiлка художникiв Украiни, вона бере участь у багатьох виставках, у Богданiвку приiжджають видатнi представники украiнськоi культури. Бiлокур зустрiчаiться й листуiться з Павлом Тичиною, Миколою Бажаном, Василем Касяном, Антоном Середою, Матвiiм Донцовим, Степаном Таранушенком, Степаном Кириченком. Але пiсля смертi батька на ii плечi лягло господарство та догляд за старою матiртАЩю, що забирало багато сил i здоровтАЩя.

1954 року в Парижi на мiжнароднiй виставцi демонструються ii картини тАЮЦар-колостАЭ, тАЮБерiзкатАЭ i тАЮКолгоспне полетАЭ, якi високо оцiнив Пабло Пiкассо. 1956 року iй присвоiно звання народного художника Украiни. В останнi роки життя художниця створила чудовi картини тАЮПiвонiiтАЭ (1959), тАЮБукет квiтiвтАЭ (1959), тАЮКвiти i овочiтАЭ (1959), тАЮНатюрморттАЭ (1960). Вона тяжко хворiла, давалися взнаки злигоднi тогочасного сiльського побуту, невлаштованiсть в особистому життi, хвороба матерi.

Померла художниця 9 червня 1961 року. 1977 року в селi Богданiвцi вiдкрито меморiальний музей художницi, на територii якого встановлено памтАЩятник (автор РЖ. Бiлокур).

Коли 1954 року всесвiтньо вiдомий маестро Пабло Пiкассо побачив на мiжнароднiй виставцi в Парижi картини Катерини Бiлокур, кажуть, що вiн довго стояв бiля них, мов загiпнотизований, а потiм назвав ii генiальною й порiвняв iз Серафiн Луiз iз мiста Санлi, вiдомою художницею, що славилася в наiвному мистецтвi й також малювала квiти. РЖ додав: тАЮЯкби в нас була такого рiвня художниця, ми змусили б свiт заговорити про неiтАЭ.

Через два роки Катеринi Бiлокур було присвоiно звання народного художника Украiни. РЗi iмтАЩя стало знане в республiцi й поза ii межами, про неi пишуть статтi, в Богданiвку, ранiше богом забуте село, як казала мама Бiлокур, почали навiдуватися гостi з Киiва, ii згадують поряд iз славетними примiтивiстами Анрi Руссо, РЖваном i Йосипом Генераличами, Марiiю Приймаченко, Нiко Пiросманiшвiлi, Ганною Собачко-Шостак. А до цього були довгi роки сповненого тяжкоi працi сiльського життя, голод, розруха, колективiзацiя, вiйна, знову голод 1946 року.. Все це пережила Катерина Бiлокур, як i мiльйони украiнських селянок, але зумiла завдяки своiму величезному, даному Богом талантовi й дивовижнiй наполегливостi сягнути вершин успiху i прославити украiнське мистецтво на цiлий свiт. РЗй довелося пережити осуд i нерозумiння односельцiв, якi вбачали в ii заняттях малюванням спробу ухилитися вiд роботи. Вона зустрiла нерозумiння матерi, що вважала ii малювання безглуздим, i все-таки, подолавши цi такi непростi в сiльському життi перешкоди, вона самотужки, крок за кроком вiдкривала для себе таiмницi живопису. Не маючи коштiв на фарби й пензлi, готувала iх сама з рослин та щетини, не маючи спецiальноi художньоi освiти, альбомiв та книжок, навчалася у природи.

тАЮВ буднi менi малювати заборонялося, тАУ згадуi вона про свою молодiсть у листi до художника Матвiя Донцова. тАУ А лише в недiлю, пiсля обiду, як уже все впораютАЭ [9.c-19].

На бiльшостi з полотен Катерини Бiлокур стоiть авторський напис: тАЮМалювала з натури Катерина БiлокуртАЭ. Справдi, природа, тАЮнатуратАЭ були ii головними вчителями, а квiти тАУ найулюбленiшими мотивами. тАЮКвiти, як i люди, тАУ живi, мають душу!тАЭ тАУ казала художниця й тому нiколи не зривала iх, а змальовувала, сидячи бiля стеблини куща, бо вважала, що тАЮзiрвана квiтка тАУ вже не квiткатАЭ [9.c-20].

Не знайшовши особистого щастя, бачити довкруг себе злиднi й гризоти щоденноi боротьби за iснування, Катерина Бiлокур у квiтах, у малюваннi iх бачила високий сенс.

Малюючи iх, вона неначе сягала найдосконалiшоi, найгармонiйнiшоi краси, яку закладено природою в квiтах i якоi iй бракувало в життi особистому. тАЮТа й як же iх не малювати, як вони такi красивi! А як прийде весна, та зазеленiють трави, а потiм i квiти зацвiтуть! Ой Боже мiй! Як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а та ще чудовiша, та начебто аж посхиляються до мене, та як не промовляють: тАЮХто ж нас тодi буде малювати, як ти покинеш?тАЭ[5.c-40]. То я все на свiтi забуду, та й знову малюю квiти. Ой, не гнiвайтесь на мене, моi близькi й далекi друзi, що я малюю квiти, бо iз квiтiв картини красивiтАЭ [5.c-41]. РЖ вже пiзнiше, у повоiннi роки, а найбiльше у птАЩятдесятi, коли до неi прийшло визнання, вона варiювала квiти нерiдко у найфантастичнiших сполученнях, кольорах, поiднувала з найрiзноманiтнiшими предметами.

РЖ донинi точаться суперечки щодо приналежностi творiв Бiлокур: чи то до професiйного живопису, чи то до народного мистецтва. Проте всi дослiдники ii творчостi одностайно визнають високу фiлософську наснаженiсть iх, глибоке осмислення життя. Зображенi на ii полотнах квiти, овочi, предмети побуту осяянi ii незвичайним чуттям кольору, оживленi ii фiлiгранною майстернiстю й сприймаються як величальний гiмн природi, людинi. Перед тим як почати роботу над картиною, художниця довго виношувала задум, вивчала навколишню природу, найтоншi нюанси сонячного освiтлення.

Вона нiколи не робила попереднiх ескiзiв, етюдiв з натури, а, опрацювавши задум в уявi, швидко, немов на одному диханнi, виконувала його на полотнi. Саме тому ii квiти зворушують своiю лiричнiстю й спiвзвучнi з мелодiйнiстю народних пiсень. Другим захопленням художницi була лiтература. Змалку захопилася вона у поезii Тараса Шевченка, не знаючи його мистецькоi творчостi, а коли побувала вперше 1949 року в Музеi Т. Шевченка в Киiвi й побачила його картини. Його бiографiя стала для неi взiрцем у подоланнi труднощiв. Лише через рiк вона наважилася подарувати музею свiй твiр тАУ тАЮКвiти на голубому тлiтАЭ тАУ з написом: тАЮЦю картин

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры