Героi козацькоi доби в народних думах та iсторичних пiснях

МРЖНРЖСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ

КРИВОРРЖЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

К У Р С О В А Р О Б О Т А

З предмету: РЖсторiя украiнськоi лiтератури

На тему: ВлГероi козацькоi доби в народних думах та iсторичних пiсняхВ»

Роботу виконала:

студентка 2-го курсу

групи УМЛ 06-1

Пархоменко В. А.

МЕТОДИЧНИЙ КЕРРЖВНИК

Гончаренко О. М.

м. Кривий Рiг

2008 р.

Змiст

Стор.

Вступ

Украiнський фольклор, багатство якого неосяжне, це складова невiдiмна частина великоi культури нашого народу. З нього промовистих сторiнок, пiсень, дум, казок, легенд, переказiв, прислiвтАЩiв та приказок тАУ вiдкриваiться не лише найповнiша енциклопедiя народного побуту, звичаiв, обрядiв, свят, а й цiлий свiт настроiв, роздумiв, сподiванок та мрiй украiнцiв за тисячолiття, iхнi вдача, характер, психологiя, фiлософiя та етнопедагогiка народу, його менталiтет.

В усi часи саме пiсня стояла на сторожi тих заповiтних джерел, що нинi живлять наше нацiональне вiдродження.

В украiнськiй народнiй пiснi, як нi в одному з будь-яких iнших жанрiв вiдбилася iсторична пам'ять народу про його побут, звичаi, почуття, переживання настроi, про все те, що вiн любить i ненавидить, про все те, до чого прагне людина у своiму життi.

Пiсенний фольклор в цiлому i героiчний епос украiнського народу, зокрема, протягом кiлькох столiть вiдiгравав важливу роль у процесах етнiчноi самоiдентифiкацii, а згодом у формуваннi украiнськоi нацii. Цi процеси мали спiльнi ознаки з розвитком iвропейськоi фольклористики та рухом тАЬпобудителейтАЭ у словтАЩянських народiв схiдноi РДвропи. Справжнi захоплення нацiональним фольклором у ХРЖХ ст., особливо героiчним епосом, пояснюiться високим пафосом боротьби за волю й незалежнiсть, що була закладена в його основi.

Наша курсова робота присвячена вивченню украiнського фольклору, а саме iсторичних пiсень, дум та балад, виявленню символiчних рядiв, i семiотичному аналiзу вiдповiдних пiсенних текстiв.

Цiллю нашоi курсовоi роботи i встановлення визначення поняття Влкозацька пiсняВ», ВлВ»козацька баладаВ» та Влкозацька думаВ» ii становлення та iсторичний розвиток пiд впливом рiзних зовнiшнiх факторiв та подiй, таких як напади моно голо-татар та загарбницькi iх походи на Украiну, зробити аналiз козацьких пiсень Днiпропетровщини та сусiднiх областей, видiлити значення лiричноi козацькоi пiснi в сучаснiй украiнськiй державi та в нашому повсякденному життi.

Об'iктом дослiдження i iсторичнi особи, вiдображенi в народнiй свiдомостi. Особливiстю створених таким чином фольклорних осiб i iх максимальна героiзацiя, надiл кращими людськими якостями стосовно умов вiйни.

Мета i задачi дослiдження. Метою дослiдження i iсторико-культурна реконструкцiя постатей народних ватажкiв доби козаччини в семiотичному просторi (семiосферi) украiнськоi пiсенноi епiки.

Для досягнення мети поставленi такi завдання:

1. Систематизувати та узагальнити теоретичнi положення попереднiх наукових розробок, визначити сучасний стан дослiдженостi проблеми.

2. Систематизувати та проаналiзувати iсторичнi думи та пiснi, визначити в них типовi коди народноi свiдомостi, якi вплинули на формування семiосфери в конкретний iсторичний перiод.

3. На пiдставi текстологiчного, порiвняльно-iсторичного та семiотичного аналiзу визначити типовi риси постатей народних ватажкiв.

4. Зробити аналiз впливу козацьких пiсень та iх головних героiв на сучасне украiнське суспiльство.

5. Зробити загальнi висновки пiдбивши пiдсумок всього вище викладеного матерiалу.

Роздiл 1. Витоки та формування украiнського козацтва

В iсторичнiй науцi увагу дослiдникiв бiльше привертало питання украiнського державного будiвництва. Це створило певну прогалину в загальноiсторичнiй концепцii. Одним з таких питань i проблема iдентифiкацii власне тих елементiв, якi i були носiями украiнського державного будiвництва. РЖ дiйсно, питання хто такi украiнцi, звiдки вони зтАЩявилися на iсторичнiй аренi i як розвивались залишаються сьогоднi не зтАЩясованими i малодослiдженими, що не дозволяi задовольнити особливу зацiкавленiсть якнайрiзноманiтнiших верств населення щодо цiii проблематики.

Етносоцiальний розвиток украiнцiв тАУ це досить складний i довготривалий процес. Тому для бiльш повного розумiння цього процесу важливим i дослiдження питання виникнення украiнського козацтва саме як етносоцiального елементу i визначення ролi Середнього ПоднiпровтАЩя, як ядра етнотворення в козацьку добу iсторii Украiни, тобто з кiнця ХV ст. Проблема украiнського козацтва, як етносоцiального явища, чи не найважливiше питання з етнополiтичноi iсторii Украiни. Протягом кiлькох столiть дослiдники звертали в основному увагу на козацтво, як на вiйськово-полiтичну силу, залишаючи поза увагою його етнотворче значення, яке важко переоцiнити, внаслiдок виключноi ролi в етносоцiальних процесах саме украiнського козацтва. Геополiтичне становище, яке склалось на середнiй Надднiпрянщинi на XVI ст., неминуче вело до асимiляцii украiнського етносу i зникнення саме тих характерних рис, що складали пiдвалини етнiчного образу украiнцiв. Внаслiдок цього вiдбувся майже повний вiдрив вiд етнiчних коренiв украiнськоi елiти, тобто панiвних станiв суспiльства, якi вже в XVI ст. не могли здiйснити консолiдацiю етнотворчих сил, щоб продовжити процес формування етносу та етнонацiональноi держави украiнцiв.

Проблема виникнення козацтва посiдаi чи не найголовнiше мiсце в iсторii Украiни кiнця XV тАУ початку XVI ст. Суперечки та дискусii з цього приводу, якi тривають протягом декiлькох столiть, не вщухають i внаслiдок цього в iсторiографii даноi проблеми нагромадилась величезна кiлькiсть гiпотез i теорiй щодо виникнення козацтва. Першi згадки про украiнське козацтво в офiцiйних державних документах, а також описах сучасникiв того перiоду стосуються безпосередньо земель i населення Середнього ПоднiпровтАЩя, а саме територii навколо Черкас та Канева. Дiйсно, на цих землях склались всi передумови появи козацтва, як унiкального суспiльно-полiтичного явища в iсторii украiнського народу i саме територiя Середнього ПоднiпровтАЩя стала колискою украiнського козацтва i його консолiдуючим ядром внаслiдок земельного питання, тiсно повтАЩязаного з економiчними факторами, якi тут склалися, внаслiдок вiдсутностi крiпацтва в середнiй Надднiпрянщинi, а також близькiсть до Степу, що надавало порубiжний статус цiй територii i, як наслiдок, захист ii мiсцевим населенням вiд татарських, а згодом i турецьких набiгiв, а також традицiй мiсцевого населення i його етносоцiальних та етнографiчних особливостей. Отже, що ж являло собою це феноменальне явище, якому судилося стати в часи загального етносоцiального занепаду украiнцiв, новою i могутньою етнотворчою силою, тобто яка етнотворча роль украiнського козацтва i чому саме територiя Середнього ПоднiпорвтАЩя стаi тим регiоном, який змiг не тiльки зберегти етносоцiальний розвиток, а й витворити сили, що згодом утворять украiнську державу. Козацтво на iсторичнiй аренi, як вiдомо, зтАЩявляiться в кнiцi XV ст., але як суспiльний стан, козацтво сформувалось лише на рубежi XVIтАУXVII ст. Тому досить важливим i питання дослiдження саме етносоцiальноi природи козацтва, тобто джерел його формування, як етнотворчоi сили.

Отже, поява украiнського козацтва в кiнцi XV ст. була зумовлена колонiзацiiю пiвденних регiонiв Украiни i необхiднiстю захисту вiд татарських набiгiв на землi Середнього ПоднiпровтАЩя. На початковому етапi зародження козацтва важливим джерелом стало фортечне боярство, яке перебувало на службi у магнатських маiтках, тобто тi люди, ремеслом яких була вiйськова справа. Але поступово уходи сьтають на перетинi державних економiчних iнтересiв.

Так фактично починаiться перший етап формування козацтва, як етносоцiального елементу. Справа в тому, що коли уходники повертались з промислiв у мiста i мiстечка Середнього ПоднiпровтАЩя з великими запасами риби, хутра, меду, рiзноi худоби, мiсцева адмiнiстрацiя починаi збирати з уходникiв певну частину добутоi здобичi. Таким чином, влада мала вiд уходництва подвiйну вигоду тАУ захист кордонiв вiд татар i матерiальний прибуток. Поступово мiсцева адмiнiстрацiя сама починаi органiзовувати походи порти татар, очолюючи козацькi загони. Це були першi органiзатори козацтва, яких вже сучасна iм польська лiтература називала першими гетьманами. Серед них були Предслав Лянцкоронський, Остафiй Дашкевич, Бернард Претвич та iншi. До боротьби з татарським лихом вони залучали i мiсцеве населення Середнього ПоднiпровтАЩя, яке витiсняi фортечних бояр i уходникiв на другий план, тому що порубiжна специфiка середньоi Надднiпрянщини змушувала мiсцеве населення володiти зброiю i це надало йому змогу займатись козакуванням.

Таким чином, головним джерелом формування козацтва на першому етапi стали вихiдцi з укрiплених мiст i мiстечок Середнього ПоднiпровтАЩя, до складу яких входили не лише мiщани, а й торговцi, селяни, а особливо категорiя безземельних селян, тобто халупники, комiрники, городники, якi не були привтАЩязанi безпосередньо до землi. Поряд з ними козакували бояри, слуги та ремiсники, яких очолювали представники мiсцевоi адмiнiстрацii, але основну масу все ж складало мiщанство порубiжних мiст. Щодо етнiчного складу джерел першого етапу формування козацтва, то основу складав саме украiнський елемент мегшканцiв мiст Середнього ПоднiпровтАЩя, яке, як вiдомо, ще з часiв Давньоруськоi держави становило ядро украiнського народу.

Другий етап формування козацтва, як етносоцiального елементу починаiться з середини XVI ст. i повязаний вiн iз загальноiвропейським розвитком. Як вiдомо, в першiй половинi XVI ст. в бiльшостi краiн Захiдноi РДвропи вiдбувся могутнiй суспiльно-полiтичний рух вiдомий як Реформацiя. Цей рух, в свою чергу, став наслiдком не менш важливого перетворення у зовнiшньополiтичному життi свiту, повтАЩязаного з перiодом Великих географiчних вiдкриттiв, якi кардинальним чином змiнили соцiально-економiчнi та полiтичнi вiдносини в РДвропi i свiтi.

На останньому етапi основним джерелом формування козацького стану, як етносоцiального елементу були украiнськi селяни i дещо менше мiщани, що досить сильно було повтАЩязано iз великим етнсоцiальним процесом масового покозачення населення, який зумовлювався також наростанням визвольноi боротьби украiнського народу з кiнця XVI тАУ i протягом першоi третини XVII ст.

З огляду на вищесказане можна вiдзначити, що украiнське козацтво виникло у 80-90-х роках XV ст. на територii Середнього ПоднiпровтАЩя. Поява козацтва, як основного етносоцiального елементу в перiод пiзнього середньовiччя Украiни, стала одним з головних стрижнiв етносоцiального розвитку украiнського народу на протязi всiii його iсторii. Також можна вiдзначити, що вкотре територiя Середнього ПоднiпровтАЩя стала центром, ядром консолiдацii всiх етнотворчих сил украiнського народу, зародивши i поставивши не лише на внутрiшню, а й на зовнiшню арену украiнське козацтво, що увiбрало у себе найкращi риси етнотворення попереднiх столiть.

Козацтво, як етносоцiальний елемент, формувалось на протязi декiлькох десятилiть з чотирьох етапiв. Пiд час наступу на украiнськi землi польськоi експансii, козацтво увiбрало у себе найпрогресивнiшi сили украiнського народу, що згодом дозволило створити украiнську етнiчну державу. Крiм того, як основний етносоцiальний елемент украiнського суспiльства на Середньому ПоднiпровтАЩi, козацтво взяло на себе функцiю захисту всього украiнського населення Речi Посполитоi, його прав, традицiй, культури та вiросповiдання.

Отже, пiдбиваючи пiдсумок вищесказаного, козацтво вiдiграло величезну роль в етнотвореннi i у формуваннi украiнськоi нацii. Ядром же етносоцiальних процесiв в цей час залишаiться Середнi ПоднiпровтАЩя, де виникаi, формуiться i розвиваiться украiнське козацтво, етносоцiальна природа якого дозволила йому захищати свою землю вiд нападiв ворогiв i сприяла етнiчному розвитку украiнського народу, який не тiльки не припинився в умовах литовськоi, а згодом i польськоi експансiй, а навпаки, продовжувався все бiльшими темпами, саме на територii середньоi Надднiпрянщини, завдяки етнотворчiй дiяльностi украiнського козацтва.

Роздiл 2. Героi козацькоi доби в пiснях украiнського народу

РЖсторичнi пiснi та козацькi пiснi, як вид народного фольклору виникли в перiод боротьби з татарським ярмом (13-14ст.), як вiдгук на подii суспiльноi i вiйськовоi iсторii. У iсторичнiй пiснi обовтАЩязково йдеться про яку-небудь реальну подiю, що дiйсно мала мiсце в iсторii.

Перш нiж приступити до характеристики нацiональних героiв в козацьких пiснях потрiбно визначитися з iсторичним пiдТСрунтям створення такого виду пiсень та опису в них героiв украiнського народу.

РЖсторичним пiдТСрунтям можна вважати будь-яку важливу iсторично значиму подiю. Такими подiями можна назвати напади татаро-монгольского iга, завойовницькi вiйни Польщi, Хмильччина та iншi, що не залишились поза увагою народу i були висвiтленi в iсторичних пiснях.

2.1. Героiзм в народних думах

3 незапам'ятноi давнини до наших днiв супроводжуi дума та пiсня життя народу. РЗй, як найщирiшому друговi, довiряi трудiвник своi найпотаiмнiшi почуття, горе i радощi, мрii i сподiвання. Не кажучи вже про виняткову емоцiйну наснаженiсть пiснi, жоден вид народноi творчостi не може порiвнятися з iхньою широтою охоплення життiвих явиш, У них знайшли правдиве вiдображення важливi iсторичнi подii i родинний побут, жорстока класова боротьба i повсякденнi турботи, буднi i свята, праця i розваги.

В пiснi вилилася вся минула доля, весь справжнiй характер Украiни; пiсня i дума становлять там народу святиню, краще добро украiнського життя, в них горить любов до батькiвщини, виблискуi слава минулих подвигiв; в них дихаi i чисте, нiжне почуття жiночоi любовi, особливо любовi материнськоi; в них же виявляiться i та тривожна оглядка на життя, яка змушуi козака, вiльного вiд битви, Влшукати свою долюВ». Все коло життiвих насущних iнтересiв охоплюiться в пiснi, зливаiться з нею, i без неi саме життя стаi неможливим.

У дожовтневих пiснях i думах оживаi вся багатовiкова iсторiя украiнського народу, сповнена героiчноi боротьби проти iноземних загарбникiв, нацiонального та феодально-капiталiстичного гноблення. Через столiття донесли вони до нас подих життя своii епохи, тi почуття, що хвилювали колись iх творцiв.

Спустошливi напади на украiнськi землi турецько-татарських орд, вигнання в полон населення, продаж у рабство тАФ такi типовi для XVтАФXVII ст. подii вiдтворюють дуже давнi за походженням пiснi та думи про Коваленка, ВлКоли турки воювалиВ» та iн. Трагiчна доля iх героiв: Коваленка ослiплюють, заковують у кайдани трьох сестер-полонянок женуть у далекий чужий край:

РДдину взяли попри конi,

Попри конi на ременi;

другу взяли попри возi,

Попри возi на мотузi;

Третю взяли в чорнi мажiтАж

У чудових пiснях i думах оспiвав народ вiдважних оборонцiв матерi-вiтчизни, iх повне тривог i небезпек життя, мужнiсть i стiйкiсть у боротьбi з ворогом. Цi твори засвiдчили ту виняткову роль, що ii вiдiграло в iсторii Украiни козацтво, центром якого була Запорiзька Сiч.

Про боротьбу з турецько-татарськими нападниками, тяжку турецьку неволю та втечу з неi, смерть козака на полi бою розповiдаiться в багатьох думах тАУ епiчно-лiричних пiсенних творах, що мають своiрiдну будову i виконуються народними спiвцями-кобзарями у супроводi бандури або лiри.

Реалiстичне вiдтворення подiй, правдивiсть характерiв персонажiв, простота вислову поiднуiться у них з незвичайною поетичнiстю i пiднесенiстю. Недарма i Т. Шевченко у повiстi ВлПрогулка с удовольствием и не без моралиВ» писав про думи, що всi вони Влтак возвышенно просты й прекрасныВ». Самобутнiсть, художню оригiнальнiсть дум, iх високi iдейнi якостi не раз вiдзначали вiтчизнянi i зарубiжнi дослiдники.

Героями дум виступають люди мужнi, смiливi, благороднi, сильнi духом, з серцем, сповненим палкоi любовi до рiдного краю. Таким i козак Голота, що Влне боiться нi огня, нi меча, нi третього болотаВ», маi миролюбивий характер (Влнi города, нi села не займаiВ»), але готовий щомитi дати вiдсiч вороговi; вiдчайдушно хоробрий РЖвась Канiвченко, стiйкий Самiйло Кiшка, Федiр безродний.

Багато кращих синiв народу наклали головою, захищаючи незалежнiсть своii краiни. Не випадково так часто в думах i пiснях говориться про смерть козака. Трагiчно-жахлива картина постаi з думи ВлФедiр бсзродний, бездольнийВ». Жорстока, кривава сiча, яка щойно вiдбулася.. Поле, всiяне козацькими тiлами:

Да й не iдиного тiла козацького молодецького

Живого не встановлено.

Тiльки помiждо тим трупом

Федор бездольний,

Посiчений да порубаний,

Да й на рани смертельнii не змагаi..

Урочисто ховають героя товаришi. Висока могила як вiчна пам'ять про козацьку славу виростаi над ним.

Високогуманними творами народноi музи назвав РЖ. Франко думи про Самiйла Кiшку, про втечу трьох братiв з Азова, про Марусю Богуславку. П'ятдесят чотири роки пробув Самiйло Кiшка у турецькiй неволi, але не скорився вороговi. Закований у кайдани, вiн не здаiться на пiдмову потурченого Ляха Бутурлака, який пропонуi цiною зради заслужити прихильнiсть пашi: ВлБудеш у нашого пана молодого за рiдного брата пробуватиВ». Розумом i хитрощами перемагаi Самiйло ворота. Захопивши галеру, козаки повертаються у рiдний край.

Дума прославляi стiйкiсть Самiйла Кiшки, наполегливiсть у досягненнi мети, вiрнiсть вiтчизнi, своiму народовi:

Хоч буду до смертi бiду та неволю приймати,

А- буду в землi козацькiй голову християнську покладати.

Ваша вiра погана,

Земля проклята.

Майже цими словами вiдповiдаi турецькому султановi i славнозвiсний герой iсторичноi пiснi Байда, коли йому доводиться вибирати мiж царюванням, здобутим зрадою, i смертю. У давнiх думах та пiснях поняття вiри зливаiться з поняттям батькiвщини, народу, що пояснюiться умовами часу i особливостями свiтогляду тодiшньоi людини. Пiдтоптати пiд ноги християнську, вiру i прийняти мусульманство (турецьку вiру) було рiвнозначним зрадi свого народу. Та зрештою i слова ВлтатаринВ», ВлтурокВ» в украiнському фольклорi вживаються у значеннi загарбник, поневолювач, що пов'язано з турецько-татарськими розбiйницькими нападами.

Привабливий образ нiжноi i мужньоi Марусi Богуславки змальований у однойменнiй думi. Маруся вволяi з темницi сiмсот козакiв, що уже Влтридцять лiт у неволi пробуваютьВ», але сама залишаiться на чужинi. Туга за рiдним Влвеселим краiмВ» з його Влясними зорямиВ» i Влтихими водамиВ», гiркий жаль за змарнованим життям, розпач чуються в ii прощальних словах. Вона просить передати батьковi, щоб статкiв-маiткiв не збував для викупу ii з неволi: .

Вл..Бо вже я потурчилась, побусурменилась

Для розкошi турецькоi,

Для лакомства нещасного!В»

До найулюбленiших народних дум належить ВлВтеча трьох братiв iз города Азова, з турецькоi неволiВ». Це емоцiйно наснажений твiр, що хвилюi своiю щирiстю i людянiстю. Розповiдаючи про страждання найменшого брата, безжалiсно покинутого старшими на вiрну загибель, дума засуджуi жорстокiсть, егоiзм, пiдлiсть, жадобу до наживи. Смерть старших братiв вiд руки туркiв-яничар сприймаiться як заслужена розплата за безсердечнiсть i зраду. Зустрiчаються варiанти, за якими гине тiльки менший брат, а обидва старшi прибувають додому. Середульший в усьому зiзнаiться батькам, i вони проганяють старшого, якому пiсля цього нi в чому не щастить. У думi, записанiй вiд кобзаря. М. Кравченка, найстаршого громадою засуджують до смертi.

Пафосом боротьби проти соцiального i нацiонального гноблення вiдзначаються думи та iсторичнi пiснi про визвольну вiйну 1648тАФ1654 рр. iх героi тАФ народнi ватажки Хмельницький, Перебийнiс, Богун, козаки, селяни, весь народ, що пiднявся на захист своii свободи i незалежностi. Певнiстю у своiх силах, бадьорiстю, оптимiзмом вii вiд цих творiв.

Загальнонародне пiднесення вiдбилося у прекраснiй пiснi ВлРозлилися крутi бережечкиВ», що виникла на початку вiйни. Поетичнi образи цього твору мають глибокий патрiотичний змiст. Заклик iхати у Варшаву по червону китайку тАФ це заклик до боротьби проти шляхетського гнiту. Червона китайка означаi символ козацькоi слави, тобто слави оборонця рiдноi землi. Образ же червоноi калини що похилилася, асоцiюiться з образом зажуреноi Украiни:

А ми ж тую червону калину, гей, гей, та пiднiмемо;

А ми ж свою славну Украiну, гей, гей, та розвеселимо!

Особливо велику увагу придiляi народна творчiсть Богдановi Хмельницькому, який очолив визвольну вiйну. Вiн виступаi як мудрий полководець, захисник голоти, Влкозацький батькоВ». Хмельницький дбаi, щоб Влкозакам козацькi порядки даватиВ», чинить справедливий суд над польсько-шляхетським запроданцем Барабашем (дума ВлХмельницький та БарабашВ»). На заклик свого ватажка повстанцi

На лядськi табори наiжджали,

Лядськi табори на три частi розбивали,

Ляхiв, мостивих панiв, упень рубали.

Народ - гуманiст i великий справедливець тАФ добре знаi, якi страждання несе з собою вiйна. Тому не забуваi вiн згадати i про горе вдiв та осиротiлих дiтей нерозважних панiв, якi хотiли загарбати Украiну i поплатилися за це життям:

Над Полонним не чорна хмара вставала,тАФ

Не одна панi ляшка удовою зосталась.. (ВлКорсунська перемогаВ»)

Гей, там поле, а на полi цвiти,

Не по однiм ляшку заплакали дiти. (ВлЧи не той то хмiльВ»)

Високохудожнiми творами героiчного епосу i пiснi про Байду, Морозенка, Перебийноса, Сiрка, Супруна, Палiя та iн. В образах цих героiв найбiльш повно втiлилися народнi уявлення про мужнiсть, хоробрiсть, самовiдданiсть, вiрнiсть вiтчизнi.

Справжнiм богатирем виступаi у думi ВлОй з-за гори високоiВ» Нечай. Не вагаючись, кидаiться вiн у бiй проти сорокатисячного вiйська (сорок тисяч тАФ епiчне число що означаi багато). РЖсторична правдивiсть подiй поiднуiться тут з типовим для народного епосу художнiм засобом перебiльшення:

Ой не встигнув козак Нечай на коника спасти,

Взяв ляхами, як снопами, во два ряди класти..

Повернувся козак Нечай на лiвеi плече,тАФ

А вже з ляшкiв, вражих синiв, кров рiками тече.

Повернувся козак Нечай на правую руку,тАФ

Не вискочить Нечаiв кiнь iз лядського трупу.

Народ пишаiться подвигами свого героя, милуiться його вiдвагою i сумуi, коли вiн гине.

Гинуть у нерiвному бою i Морозенко i Супрун. Скiльки живого, щирого почуття вкладено в цi твори. Смерть Морозенка оплакуi рiдна мати, козацьке вiйсько, вся Украiна:

Прощай, прощай, та Морозенку, ти найславний козаче,

Ой за тобою, та Морозенку, та вся Украiна плаче!

В думах та пiснях виявляються дружнi почуття украiнського народу до братнього росiйського. Особливо яскраво iдея нерозривного союзу украiнського народу з росiйським втiлена у творах про Палiя i Мазепу. В них викриваiться пiдступнiсть, лицемiрство, безчеснiсть Мазепи, якого народ називаi проклятим, зрадливим. Як справжнiй народний герой возвеличуiться Палiй.

В думах народ висловив гордiсть за своiх iсторичних героiв, возвеличив iх до рангу великих, вони виступають справжнiми народними героями-визволителями своi Батькiвщини.

2.2. Героi-козаки в iсторичних пiснях

РЖсторичнi пiснi можуть бути визначенi як жанр малоi епiки. Формуючись спочатку спонтанно в лонi iнших жанрiв пiсенноi творчостi, iсторична пiсня (як i дума) досягаi кульмiнацii у XVII-XVIII ст. - в епоху козаччини в Украiнi. Вона вiдрiзняiться хронiкальнiстю, тяжii до уважного стеження за iсторичними подiями, за долями конкретних героiв. Такою i вiдома на всiх теренах Украiни, зафiксована у багатьох варiантах пiсня про Байду. Прототипом героя був Дмитро Вишневецький, черкаський староста з роду Гедиминовичiв, засновник Запорозькоi Сiчi. У 1563 р. вiн здiйснив похiд у Крим, того ж року був покликаний боярами на господарство в Молдавiю, куди вирушив iз невеликим загоном козакiв. Пiд Сучавою потрапив у полон до свого супротивника Стефана Томжi, котрий видав його туркам. За свiдченням польськоi хронiки М.Бiльського, за вiдмову перейти в мусульманство султан Селiм РЖРЖ наказав його закатувати, повiсивши за ребро. Звеличаний у пiснi образ мужнього лицаря Байди став символом героiзму й непохитностi, незламностi козацькоi волi.

РЖнша знаменита пiсня перiоду Гетьманщини - тАЬОй на горi та й женцi жнутьтАЭ. Повна бадьоростi й гумору, виконувана в ритмi козацького маршу, вона випромiнюi силу, якою й справдi було сповнене козацтво протягом декiлькох вiкiв. Можливо, саме тому пiсенна пам'ятка другоi половини XVII вiку i популярною i сьогоднi. Той факт, що у пiснi поряд опинилися гетьмани Петро Сагайдачний та Петро Дорошенко може видатися iсторичною недоречнiстю. Однак це варто оцiнювати як цiлком припустимий в уснiй народнiй поезii, оскiльки пiсня не вiдтворюi дослiвно дiйсний похiд, а виводить перед нами козакiв з iх славними гетьманами так, як вони йшли один по одному в походi iсторичних подiй у споминах украiнського народу. До тих самих часiв козаччини хронологiчно належить також славнозвiсна пiсня тАЬЗасвистали козаченькитАЭ, створена на основi iсторичних подiй - перемоги Хмельницького над польським вiйськом пiд Корсунем i коронним гетьманом М. Потоцьким у травнi 1648 р. Вважаiться, що пiсня ТСрунтуiться на побутовiй лiричнiй тАЬЗасвiт встали козаченьки в похiд полуночiтАЭ, авторство якоi приписують легендарнiй пiснетворцi Марусi Чурай. Нове життя пiсня здобула у класичних творах М.Лисенка - оперi тАЬЧорноморцiтАЭ та героiчнiй оперi тАЬТарас БульбатАЭ.

Вiкопомнi перемоги вiйськ Б.Хмельницького пiд Жовтими Водами знайшли вiдображення у пiснi тАЬЧи не той то хмiль, що коло тичини в'iтьсятАЭ; перемоги М. Перебийноса та Б. Хмельницького пiд Пилявцями (1648) - у пiснi тАЬГей, не дивуйте, добрii людитАЭ. Ця пiсня виступаi значенням емблеми в нацiонально-визвольних рухах в Украiнi.

РЖсторична дiйснiсть визвольних вiйн розкриваiться у цiлiй галереi пiсенних портретiв героiв. Найбiльш популярною в уснiй народнiй творчостi i постать Данила Нечая, якого М.Грушевський називаi тАЬнайбiльшою фiгурою мiж козаччиною пiсля гетьманатАЭ. На думку ученого, пiсня цiкава ще й тим, що тАЬу рiзних своiх варiантах притягаi для теми XVII в. мотиви нашого старого героiчного епосу, гiперболiзм богатирського розмаху Нечая; роля його коня, промови до нього зверненi - усе це оздоблене в стилю староi богатирськоi епiки, очевидно ще живоi на Украiнi в тим часiтАЭ. Загибель Нечая у бiльшостi народних пiсень мотивуiться тим, що вiн тАЬзагуляв у куми ХмельницькоiтАЭ, що могло бути епiчним домислом. В рядi варiантiв пiснi i натяк на те, що Нечай тАЬспоткнувся на хмiльтАЭ, на непокорi Хмельницькому. Польща вважала Д. Нечая найбiльш небезпечним козацьким отаманом пiсля М. Кривоноса. При розгромi вiйська в с. Красному 1651 р., що на Вiнниччинi, Нечаiвi влаштовано справжню катiвню:

Та покотилася Нечаiнкова голова додолу.

Ой устаньмо ж та милii браття, устаньмо, погадаймо,

Ой десь тую Нечаiнкову голову сховаймо.

Ой поховаймо, а милii браття, в церквi у Варвари, -

Зажив, зажив та Нечаiнко козацькоi слави

Не менш популярною на всiй територii Украiни була пiсня про Морозенка, прототипом якого вважають сподвижника Б.Хмельницького Станiслава Мрозовицького, що загинув у 1649 р. при облозi Збаража.

Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче,

За тобою, Морозенку, вся Вкраiна плаче

На XVII ст. припало культивування етикету поезii, вдосконалення силабiчного вiрша у книжнiй творчостi, яка, базуючись на народнiй основi, не уникнула впливiв латино-польськоi книжностi. У братських школах, у Киiвськiй академii, створенiй у 1632 р., де вчилися дiти козацькоi старшини, духiвництва, значне мiсце вiдводилося пiiтицi, риторицi, складанню вiршiв, музицi. Вiршами складалися погребовi промови Хмельницькому, РЖвановi Пiдковi, народним украiнським героям XVII ст., якi свiдчать, з якою пожадливiстю в стiнах школи ловилося все, що могло цiкавити украiнського патрiота в дiяльностi захисникiв його Батькiвщини й народностi.

У численних переказах, пiснях, у думi тАЬВдова РЖвана Сiрка i СiрченкитАЭ закарбувався образ знаменитого запорiзького кошового отамана РЖвана Сiрка.

Козацькi пiснi спiвалися по всiй Украiнi i найбiльше в центральних районах Лiво- i Правобережжя, де розгорталися воiннi дii. Про це свiдчить iх лексика, розспiвний мелос, типовий для цього регiону. Вiн виходить за межi традицiйноi обрядовоi пiснi, наближений до мiськоi лiрики, нерiдко у маршових темпах. Очевидно сама епоха, козацьке середовище, у якому було немало освiчених людей, помiтно розширили лексичнi та iнтонацiйно-музичнi обрii фольклору. Виконання цих пiсень формувало гуртовий спiв, який впливав на розвиток iнтонацiйного дiапазону пiсень, на iх дiалогiчнiсть, збагачення драматургiйноi форми. Так, заспiвно-приспiвний характер пiсень тАЬОй на горi та женцi жнутьтАЭ або тАЬЗасвистали козаченькитАЭ засвiдчують появу новоi контрастноi драматургii в мелодii. Ряд iсторичних пiсень (про Морозенка, про Саву Чалого, про Нечая, про Хмельницького) любили спiвати кобзарi, лiрники, накладаючи свiй карб на музичне вiдтворення цих сюжетiв, трактуючи iх у стилi дум. Поширившись по всiй Украiнi, iсторичнi пiснi адаптували риси пiсенного стилю тих територiально-мистецьких середовищ, де iх найбiльше любили й виконували. Це засвiдчують численнi варiанти тих же пiсень, позначенi барвами локальних стилiв Поднiпров'я, Причорномор'я, Волинi, Карпат тощо.

Украiнська героiчна пiсня знайомить нас з багатьма безсмертними постатями захисникiв народу Украiни, яка зазнавала постiйних нападiв ворогiв.

Зажурилась Украiна,

Бо нiчим прожити,

Витоптала орда кiньми

Маленькii дiти,

Котрi молодii -

У полон забрато;

Як заняли, то й погнали

До пана, до хана.

Та на захист стають козаки, якi обороняють рiдну землю i волю свого народу; серед них - на почесному мiсцi Богдан Хмельницький, котрому присвячено особливо велику кiлькiсть пiсень. Вiн оспiвуiться народом як досвiдчений полководець, мудрий воiначальник, який не боiться того, що "iде ляхiв сорок тисяч хорошоi вроди". Адже за ним "велика потуга" - народ, що довiряi йому:

А я ляхiв не боюся i гадки не маю,

За собою великую потугу я знаю,

Iще й орду за собою веду:

А все, вражi ляхи, на вашу бiду.

Ще двi iсторичнi постатi - Дорошенко та Сагайдачний - героi пiснi "Ой на горi та женцi жнуть" (Див. додатки), що змальовуi картину козацьких походiв початку XVII столiття. Коли читаiш цю пiсню, переймаiшся гордiстю за iсторичне минуле Батькiвщини, за ii синiв-героiв, один з яких:

Веде своi вiйсько,

Веде запорiзьке

Хорошенько!

Постать одного iз керiвникiв Колiiвщини - Залiзняка - оспiвана народом у творi "Максим козак Залiзняк". Ця пiсня, одна з багатьох, присвячених цьому героiвi, i продовженням народнопоетичноi традицii героiчного епосу. У нiй образ Залiзняка уособлюi могутнi сили народу, його вiльнолюбний характер. Заради визволення свого народу з ярма Максим iде на кривавий двобiй i перемагаi:

Та вдарили з семи гармат

У середу вранцi

Накидали за годину

Панiв повнi шанцiтАж

Знайомлячись iз творами украiнського героiчного епосу, ми переконуiмося, що вдячний народ завжди натхненно возвеличував своiх героiв. Про це свiдчать i легенди ("Як Сiрко перемiг татар"), i балади ("Ой чиi ж то жито, чиi ж то покоси"), i думи, i пiснi, i навiть казки ("Яйце-райце", "РЖван - мужичий син"). Безперечно, всi вони i не лише джерелом iнформацii про iсторичнi подii, а одним iз найважливiших джерел iсторичноi та нацiональноi самосвiдомостi народу.

Роздiл 3. Героiчний епос Днiпропетровщини

На теперiшнiй час вiдомо про iснування восьми Запорозьких Сiчей, птАЩять з яких, i до того ж головних, стояли на територii сучасного Нiкопольського району Днiпропетровськоi областi, що свiдчить про важливу iсторичну та культурну спадщину нашоi областi.

Доба козацтва, так би мовити це одна з найбiльш яскравих сторiнок iсторii Украiни взагалi i iсторii нашого краю зокрема. Украiнськi козаки, якi боролися з численними ворогами за православну вiру, за украiнську народнiсть, за свободу совiстi, за людськi права, козаки, якi не знали у себе розколу та iресi й вiдзначалися високою релiгiйнiстю i були водночас далекi вiд крайньоi нетерпимостi, козаки, якi створили безлiч високохудожнiх дум та високоморальних i правдивих iсторичних пiсень, що складають вкупi з наспiвом цiлi балади, цiлi поеми почуттiв, козаки, якi створили багату iсторичну лiтературу, свято оберiгали всi дороги заповiти своiх пращурiв, виступали носiями високоi громадянськостi i вражали сучасникiв i вражають нинi нащадкiв своiю дивовижною далекогляднiстю.

Тому при характеристицi народних дум та iсторичних пiсень Днiпропетровщини ми будемо опиратися саме на iсторичне становище та iсторичне минуле нашоi славнозвiсноi областi та сусiднiх областей.

Для Днiпропетровськоi областi характерними i тi ж пiснi що спiваються по всiй територii нашоi незалежноi Украiни. Зустрiчаються, за висловом Колесси, пiснi, якi хоч i не мають безпосереднього звтАЩязку з iсторичними подiями, а проте i виявляють виразнi ознаки козацькоi доби, змальовують козацький побут, козацьких героiв, iх вiдносин до родини, до милоi, до Батькiвщини. Значна кiлькiсть цих пiсень маршово-похiднi (ВлГей, гук, мати, гукВ», ВлВii вiтер, вii буйнийВ») або ж позначенi епiчною широтою (ВлОй на горi житоВ», ВлОй у полi могилаВ»). Деякi сюжети козацьких пiсень мiгрували в iншi жанри тАУ у спорiдненi рекрутерськi, жовнiрськi. Зафiксованi вони i серед гаiвок: ВлРЗхав козак через мiстВ» виконувалась у веснянковiм хороводi з характерною для козакiв приспiвкою тАЬГей, гей! У-ха-ха!тАЭ.

Найвiдомiшими козаками, якi оспiванi в пiснях ПриднiпровтАЩя i Б. Хмельницький та кошовий отаман Запорiзькоi Сiчi РЖ. Сiрко.

В пiснях про гетьмана украiнського козацтва Б. Хмельницького оспiвують люди найславетнiшi його подвиги, оборону територii Украiни вiд нападiв турецько-татарських загарбникiв, та найчастiше в пiснях нашого регiону оспiвано найвiдомiшу та най значущiшу подiю нацiонально-визвольноi вiйни битву пiд мiстом Днiпропетровськоi областi Жовтими Водами.

Наставником Б. Хмельницького по праву вважають кошового отамана Запорозькоi Сiчi РЖвана Сiрка.

Про кошового отамана Запорiзькоi Сiчi РЖ. Сiрка складено багато пiсень, легенд, козацьких iсторичних дум, його подвигами захоплювалися вiтчизнянi i зарубiжнi поети, письменники, iсторики.

ВлОй, як крикне старий орел, що пiд хмари втАЩiться,

Гей, загуло Запорожжя та й до Сiрка тнеться.

Ой не вiтер в полi граi, не орел лiтаi,

Ото ж Сiрко з товариством на Сiчi гуляi.

Старий Сiрко перед стягом раду оглядаi,

Козаченькiв привiтаi, стиха промовляi:

ВлГей, молодцi-запорожцi, татарва лякаi!

Не дрiмайте, товаришi, бо в руки зхапаi,

Збирайтеся докупоньки та сiдлайте конi,

Тii конi воронii, що ждуть на припонi!В»

Загудiло Запорожжя, як те Чорне море, тАФ

Понеслися козаченьки облавою в поле..В»

У численних переказах, пiснях, у думi тАЬВдова РЖвана Сiрка i СiрченкитАЭ закарбувався образ знаменитого запорiзького кошового отамана РЖвана Сiрка. Про його незвичайну хоробрiсть писав нiмецький iсторик Еразм Франциск, Мадлен у книзi тАЬДзеркало Оттоманськоi iмперiiтАЭ. Саме вiн надихнув РЖ.Рiпiна на знамениту картину тАЬЗапорожцi пишуть листа т

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского