Героiчне минуле украiнського народу в раннiй творчостi Т.Г. Шевченка
Реферат на тему:
Героiчне минуле украiнського народу в раннiй творчостi Т.Г.Шевченка
У раннiй перiод творчостi (1838-1843 р.) Т.Г.Шевченко багато уваги придiляв iсторичнiй тематицi. Однiiю з головних його тем i боротьба украiнського народу проти поневолення польською шляхтою. Уже в тАЬКобзарiтАЭ 1840 р. була надрукована поема тАЬТарасова нiчтАЭ (1838). В основу твору покладено подii травня 1630 р., коли вiдбувся бiй козакiв проти вiйськ польського гетьмана С. Конецпольського пiд Переяславом. На чолi боротьби стояв Тарас Трясило.
Обiзвався Тарас Трясило Вiру рятувати, Обiзвався орел сизий Та й дав ляхам знати!
Повстання проти армii польського гетьмана Конецпольського очолював Тарас Трясило (Тарас Федорович). Вирiшальний бiй стався пiд Переяславом 22 травня 1630 р., пiсля трьох тижнiв запеклоi боротьби козаки розбили армiю Конецпольського.
Наливайко Северин - ватажок народного повстання проти шляхетськоi Польщi в кiнцi 16 ст. (1594-1596); був захоплений у полон i страчений у Варшавi 1597 р. З iмтАЩям Наливайка повтАЩязано багато пiсень та легенд.
Приваблювала Т.Г.Шевченка i тема боротьби украiнського народу проти турецько-татарських загарбникiв. Вперше вона порушена у поемi тАЬРЖван ПiдковатАЭ (1838), також опублiкованiй у тАЬКобзарiтАЭ 1840 р.
РЖван Пiдкова - козацький ватажок другоi половини 16 ст. вiдомий в народi походами проти туркiв. Про його морський похiд вiдомостей немаi.
Поема композицiйно складаiться з двох частин. У першiй розповiдаiться про минулi часи, якi протиставляються сучасному Шевченковi становищу Украiни. Туга за минулим, помiтна деяка iдеалiзацiя минулого.
Було колись - в Украiнi Ревiли гармати; Було колись - запорожцi Вмiли панувати. Панували, добували РЖ славу, i волю..
Було колись добре жити На тiй Украiнi..
У другiй частинi безпосередньо вiдтворюiться морський похiд. Яскраво видiляiться образ смiливого отамана - керiвника походу. Вiн надiлений надприродною силою:
А попереду отаман Веде, куди знаi. Походжаi вздовж байдака.
Пiдняв шапку - човни стали. тАЬНехай ворог гине!..
..у Царг рад, до султана Подемо в гостi! - Надiв шапку i знову закипiло море.
Ця гiперболiзацiя бере свiй початок з фольклору.
Так малював народ героiв у легендах, пiснях, думах, таким бачив своiх героiв-предкiв (образ Данила Нечая у пiснi тАЬОй з-за гори високоiтАЭ). А в думi тАЬОтаман Матяш старийтАЭ герой тАЬна доброго коня сiдаi, шiсть тисяч турок-яничар побiждаiтАЭ. Гiперболiзований i образ РЖвана Пiдкови у Шевченка. Поема пiдносить гордiсть народу за героiчну боротьбу в минулому, будить патрiотичнi почуття.
Якщо у поемi тАЬРЖван ПiдковатАЭ дано лише картину початку походу, то вже у поемi тАЬГамалiятАЭ вiдтворено весь похiд, бiй у Царгородi, повернення козакiв з перемогою на Батькiвщину. Поема написана у 1842 р. i починаiться вона пiснею невiльникiв, створеною пiд впливом народних дум (про Самiйла Кiшку, Олексiя Поповича, Марусю Богуславську, РЖвана Богуславця та iн.)
Гамалiя не iсторична особа, але в 17-18 ст. серед козацькоi старшини було кiлька Гамалiй. Згадуються вони й у тАЬИстории руссовтАЭ. Це узагальнений образ козацького ватажка.
Ватажок Гамалiя у поемi зображений у тiсних звтАЩязках з козацтвом. Запорожцi пливуть у Туреччину i тАЬпопереду Гамалiя байдаком керуiтАЭ.
У Скутарi - передмiстi Стамбула - вiн у самому пеклi бою.
Гамалiя по Скутарi - по Пеклу гуляi, Сам хурдигу розбиваi, Кайдани ламаi.
Пiд час повернення на Украiну пливе останнiм:
.. пливе Позад завзятий Гамалiя: Орел орлят мов стереже..
Гамалiя здобуваi славу тАЬНа весь свiт великий, на всю УкраiнутАЭ. Запорожцi в поемi вималюванi яскравiше, нiж у поемi тАЬРЖван ПiдковатАЭ. Тут дано зримi картини бою, показано iх вiдвагу.
Чернець - гетьман Петро Конашевич Сагайдачний. Пiд його проводом козаки здiйснили ряд успiшних походiв на татарськi й турецькi мiста-фортецi, якi були водночас i невiльницькими ринками. Насправдi Сагайдачний ченцем не був, вiн помер 1622 р., вiд рани, яку дiстав у бою пiд Хотином (1621 р.) Шевченко, як i деякi iсторики, вважав, що Сагайдачний помер у монастирi.
.. Вiзантiя тАЬбоiться, щоб чернець Не засвiтив Галату зновутАЭ (передмiстя Стамбула, яке спалив Сагайдачний в одному з боiвтАЭ
Широко використана в поемi персонiфiкацiя. Лиман передав Днiпровi журбу-мову, Днiпро зареготався, Босфор схаменувся.
Звертаiться Т.Г.Шевченко i до другого свого визначного попередника - Г.Квiтки-ОсновтАЩяненка (1839). Ця поезiя теж ввiйшла до першого тАЬКобзарятАЭ 1840 р.
Г.ОсновтАЩяненка поет називаi тАЬотаманомтАЭ, тАЬбатькомтАЭ, тАЬорлом сизокрилимтАЭ. Поезiя-послання починаiться романтичною картиною природи. Тут же згадка про минуле Украiни, яке протиставляiться сучасному. Коли на Украiнi тАЬкров ляха, татарина морем червонiлатАЭ, тепер же його краiна
Обiдрана, сиротою
Понад Днiпром плаче;
Тяжко-важко сиротинi,
А нiхто не бачить..
У цiй поезii Т.Г.Шевченко, оспiвуючи минуле, прагне розвтАЩязати важливi проблеми сучасностi, зтАЩясувати
Чия правда, чия кривда
РЖ чиi ми дiти.
Минуле повинно давати вiдповiдь на проблеми сучасностi. Саме тому поет i закликаi Квiтку-ОсновтАЩяненка спiвати про славне минуле Украiни, про боротьбу проти поневолювачiв. Митець висловлюi вiру i впевненiсть, що iй належить велике майбутнi:
Наша дума, наша пiсня Не вмре, не загине.. От де, люде, наша слава, Слава Украiни!
Т.Г.Шевченко вiдтворюi героiчне минуле нашого народу стилiстичними засобами мови: i фонетичними, i лексичними, i морфологiчними, i синтаксичними. Адже, за словами П.Воронька, клiтиною мислi та артерiiю сили духу i саме слово. Влучно сказане, образно складене швидше переконуi.
У творчостi раннього перiоду Т.Г.Шевченко оспiвав героiчне минуле украiнського народу. Увагу поета привернули тi моменти минулого, у яких виявилась боротьба народу проти загарбникiв та пригноблювачiв за свою волю й незалежнiсть. Мотив визвольноi боротьби i основним у поезiях тАЬРЖван ПiдковатАЭ, тАЬТарасова нiчтАЭ, тАЬГамалiятАЭ, тАЬДо ОсновтАЩяненкатАЭ.
У лiричному творчi тАЬТарасова нiчтАЭ вiдтворено моменти визвольноi боротьби украiнського народу проти польськоi шляхти.
Лiричнi твори тАЬРЖван ПiдковатАЭ й тАЬГамалiятАЭ змальовують героiчнi морськi походи запорiзького козацтва проти турецьких загарбникiв. Цi твори i, як зазначив РЖ.Я.Франко, тАЬнемов дзвiнким погуком козацького геройства та вiдваги й енергiiтАЭ.
У поезii-посланнi тАЬДо ОсновтАЩяненкатАЭ поет, оспiвуючи героiчне минуле нашого народу, звертаючись до великого митця слова, прагне зтАЩясувати багато проблем, те, що його найбiльше хвилюi: тАЬчия правда, чия кривда i чиi ми дiтитАЭ..
Образи своiх героiв автор замальовуi в пiднесеному героiчному планi, гiперболiчними рисами. твори мають виразно романтичний характер, використано в них ряд народних пiсень, в дусi народних дум зображено козакiв, що перебувають в турецькiй тюрмi.
Вместе с этим смотрят:
"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)
"Донские рассказы" Михаила Шолохова
"Живопись слова" в японской поэзии
"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского
"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского