Голокост у творчостi Пауля Целана

КУРСОВА РОБОТА

План

Вступ

1. Полювання на людей

2. Основна частина

3. Життя, обпалене вiйною

4. Мак i пам'ять

Висновки

Список використаних джерел та лiтератури

Вступ

Голоса, от которых твоё сердце

Отшатывается назад, в сердце матери,

голоса, долетающие от дерева виселицы,

где поздняя древесина с ранней

меняются, все меняются кольцамитАж

З далекого минулого долинають до нас голоси спогадiв. Голоси жертв та свiдкiв Влчорного шляхуВ», яким йшла Украiна. Багато столiть намагалася бiдна зiйти з ВлкривавогоВ», та тiльки ступала за межу, як ii гнали назад. Скiльки гнобителiв бачила i вiдчула наша ненькатАжНабiги татар, панування полякiв, список нескiнченний, та все ж таки найбiльш жорстокими були нацисти. Саме 40-вi роки ХХ ст., в iсторii Украiни, найбiльш облитi кровтАЩю. До останнього боровся украiнський народ за свою свободу тАУ всiм довiв, що гiдний ii! Ми нiколи не забудемо своiх героiв, людей, що творили нашу iсторiю, вiчно завдячуватимемо iм за дароване життя у вiльнiй державi. Зараз питання, повтАЩязанi з проблемами минулого, надзвичайно актуальнi. Кожен ясно усвiдомлюi, що довелось пережити людям, щиро iм спiвчуваi i молиться, щоб нiколи не повторилось

ОбтАЩiктом дослiдження даноi роботи i творчiсть австрiйського поета i перекладача Пауля Целана. Предметом дослiдження стала тема Голокосту, який своiм жахливим смертоносним крилом вiйнув i над нашим селом Чоповичi, що на Малининi.

Мета цiii роботи, дослiдивши вiдповiдну наукову лiтературу, працi вiдомих лiтературознавцiв, встановити взаiмозвтАЩязки мiж подiями трагiчноi долi Пауля Целана i мотивами його поетичних творiв. Завдання науковоi роботи тАУ дослiдити iсторичнi факти, що стосуються теми Голокосту, розглянути сторiнки бiографii Пауля Целана з метою виявлення причин його трагiчноi загибелi, проаналiзувати частину творчого доробку поета, що стосуiться даноi проблеми, а також встановити взаiмозвтАЩязки мiж трагедiiю iврейського населення та подiями, що вiдбувалися у нашiй мiсцевостi.

Методи дослiдження тАУ узагальнення, систематизацiя дослiджуваноi проблеми на основi опрацювання таких першоджерел: Рагiнський М. Ю. ВлНюрнберг: перед судом историиВ», Гвiдо Кнопп ВлГолокост. Неизвестные страницы историиВ», Марк Белорусець ВлПауль Целан. Стихотворения. Проза. ПисьмаВ», Левiтас Ф. Л. ВлДоля iврейського народу в курсi всесвiтньоi iсторiiВ» та iн., а також опитування свiдкiв, бесiди з односельчанами .

1. Полювання на людей

В травнi 1945 року вiдгримiли останнi залпи найкривавiшоi вiйни в РДвропi. Невпинний рух iсторii все далi вiдносить страшнi подii тих часiв. Мета даноi роботи тАУ ще раз звернутися до жахливих сторiнок, щоб на забути, щоб памтАЩятати, щоб кожна людина намагалася докласти максимум зусиль для вiдвернення нових злодiянь.

Голокост тАУ загибель значноi частини iврейського населення РДвропи (понад 6 мiльйонiв) пiд час систематичного переслiдування i знищення його нацистами та iхнiми пiдручними в Нiмеччинi та на окупованих нею територiях протягом 1933 тАУ 1945рр. Тема Голокосту, неодноразово висвiтлювалася в свiтовiй лiтературi: ВлЩоденник Анни ФранкВ», ВлБуряВ», РЖ.Еренбурга, ВлТреблiнське пеклоВ», ВлЖиття i доляВ» В.Гроссмана, ВлВажкий пiсокВ» А.Рибакова, ВлБабин ярВ» РД.РДвтушенка, поезiя Н.Закс, А.Вознесенського, М.Бажана, РЖ.Драча, О.Розенбаума та iн.

Трагедiя Голокосту торкнулася своiю холодною рукою i долi австрiйського поета Пауля Целана. Висвiтлення цiii трагiчноi сторiнки iсторii в творчостi митця i i основним завданням даноi роботи. Чому вiн звернувся до теми Голокосту? Чому сповненi болем i смутком вiршi Целана? На цi та iншi питання ми спробуiмо вiдповiсти.

РДврейське прислiвтАЩя говорить: ВлНе йдiть вiйною проти закону, приймiть закони проти вiйниВ».Настав час, коли людству стало вiдомо про нелюдськi злочини фашистiв на окупованих територiях. Звiрства, пограбування, бандитизм були ретельно розробленою, продуманою програмою гiтлерiвського фашизму, а численнi злочини агресорiв проти мирних жителiв являли собою не iзольованi дii окремих частин вермахту, а були системою, що насаджувалась i пiдтримувалась злочинним гiтлерiвським урядом. Кривава програма гiтлерiвцiв була висвiтлена в так званiй ВлПамтАЩятцi нiмецького солдатаВ»: ВлПамтАЩятай i виконуй: 1. тАжНема нервiв, серця, жалостi тАУ ти зроблений iз нiмецького залiзатАж 2. тАж.Знищ в собi жалiсть i спiвчуття, убивай всякого росiянина, не зупиняйся, якщо перед тобою старий чи жiнка, дiвчинка чи хлопчиктАж 3. тАж Ми поставимо на колiна весь свiттАж Германець тАУ абсолютний господар свiту. Ти будеш вирiшувати долi Англii, Росii, АмерикитАж знищуй все живе, що чинить опiр на твоiму шляхутАж Завтра перед тобою на колiнах буде стояти весь свiтВ».

В червнi 1941 року за першi декiлька днiв дивiзii вермахту глибоко проникли на територiю Радянського Союзу. За ними тiнню просувалися так званi ВлейнзацгрупиВ»: 3000 чоловiкiв, якi виконували своi смертельне ремесло на територii, зайнятiй нiмецькими вiйськами. РЗх основною метою було повне знищення Влiврейсько-бiльшовицькоi iнтелiгенцiiВ». Вже в першi днi вiйни тисячi iвреiв були розстрiлянi ВлейнзацгрупамиВ», але поки це були в основному чоловiки призовного вiку. Першi вiдчутнi акцii за лiнiiю фронту були проведенi в ПриптАЩятських болотах. В донесеннi в кiнцi липня сухо вiдмiчалось: ВлРозстрiлянi 800 iвреiв i iврейок вiком вiд 16 до 60 рокiвВ». З середини серпня почали убивати навiть дiтей, як це, наприклад вiдбулося в мiстi Бiла Церква, по розпорядженню фельдмаршала фон Рейхенау. Ось страшнi рядки iз звiту оберштурмфюрера СС Августа Хефнера, який керував розстрiлом: ВлДiтей згрузили з тягачiв. РЗх поставили над ямою i розстрiляли. Де кулi iх досягли, там вони i упалиВ». Про трагедiю литовських iвреiв розповiдаi кошмарний документ тАУ лист, залишений на дорозi групою втАЩязнiв, яких вели на розстрiл. Його знайшла одна жiнка, всю вiйну переховувала у пляшцi. Ось змiст цього листа: ВлДорогi брати i сестри тАУ iвреi! Ми звертаiмось до вас з великим проханнямтАж Ми не знаiмо, за що нас так страшенно карають, за що вiдбирають життя. Жахливо те, що наших дiтей по-звiрячому катували. Восьмирiчних дiвчат ТСвалтували. Мати повинна була бути поруч i заспокоювати дитину, щоб вона не кричала. Матерiв роздягали, пiдводили до стiни, звтАЩязували пiднятi догори руки i виривали по одному волосся. Висунутий язик протикали голками, мочились на нього, очi замазували багном. Чоловiкiв примушували оголяти статевi органи, кололи iх розпеченим залiзним дротом. ВлДосить, - зикали кати, - вам жити. Ми вас всiх знищимоВ». Вони вiдрiзали нам пальцi нiг. ЗавтАЩязувати рани заборонялосьтАж Так катували нас чотири доби, а потiм вiдправили на ПонаритАж Цей лист я залишаю на дорозi, яка веде на Понари. РЖз сльозами на очах благаю: ВлПомстiться! Помстiться за нас!В»В»

Убивство iвреiв, як правило, вiдбувалось таким чином: пiсля окупацii якого-небудь населеного пункту нiмцi реiстрували всiх iвреiв i зобовтАЩязували носити Влжовту зiркуВ», iнодi для iвреiв утворювали гетто (район населеного пункту, де проживали тiльки iвреi). Тут панували голод i злиднi. Часто iвреi жили по двi-три сiмтАЩi в однiй кiмнатi. Потiм зтАЩявлявся наказ про переселення. Зiбравши втАЩязнiв в одному мiсцi, нiмцi вiдбирали цiннi речi, вели до протитанкових ровiв i, наказавши роздягнутися, розстрiлювали. Смерть вiд непосильноi роботи, холоду, голодного виснаження або вiд кулi тАУ з часом всi цi способи вбивства стали здаватися недостатнiми. Тому 5 вересня 1941 року в блоцi №11 в Аушвицi (нiмецька назва Освенцiум) есесiвцi провели випробування: в цей день вперше був застосований на людях препарат сильноi кислоти Влциклон БВ». Потiм був Майданек, в груднi 1941 року тАУ Хелмно, навеснi 1942 тАУ Белджей та Собiбор, у червнi 1942 тАУ Тремблiнка. В кожному таборi було по декiлька камер, в якi запускався газ, а також крематорii для спалення трупiв. На роздягалках прямо перед газовими камерами були написи: ВлДушоваВ» i ВлНа дезiнфекцiюВ». Людям, що роздягались, радили запамтАЩятовувати номер гачка, щоб потiм вони могли швидше знайти своi речi. Есесiвцi пiдганяли втАЩязнiв: ВлПоспiшайте, iжа i кава прохолонутьВ».

Присутнiсть втАЩязнiв зондеркоманди ще бiльше заспокоювало жертв тАУ тi такi ж iвреi, як i вони. Йеоуша Розенблум, член зондеркоманди, який залишився в живих, згадуi: ВлЛюди, зайшли, вони тiльки що смiялись, а нам потрiбно було приховувати, що з ними трапиться. Як тiльки останнiй iз них потрапив у газову камеру, дверi зачинили i два есесiвцi через отвiр вгорi кинули Влциклон БВ»тАж ПтАЩять кiлограмiв на 1500 чоловiкiвВ». ВлЧерез деякий час я почув iз камери голоснi крики, стукiт в дверi, а також ридання i стогiнтАж Шум, що спочатку наростав, з кожною хвилиною почав слабшати i швидко перейшов в багатоголосий передсмертний хрип. Газ проникав людям в легенi i викликав паралiч легенiвВ», повiдомляi Фiлiп Мюллер, iнший втАЩязень iз зондеркоманди. Акцiя закiнчувалась через 15-20 хвилин. Перед тим, як кинути мертвих у вогонь, у них виривали золотi зуби, а у жiнок вiдрiзали волосся. Золотi злитки вiдправляли а РЖмперський банк.

Гiтлерiвський геноцид викликав протест та обурення громадськостi свiту. Населення Голландii, Бельгii, Францii, РЖталii вiдмовились вiд спiвробiтництва з нацистами в справi депортацii iвреiв. Норвезькi патрiоти зумiли переправити своiх iвреiв до Швейцарii. Король Данii демонстративно одяг Влжовту зiркуВ», яку нiмцi наказали носити iвреям. Фiнський фельдмаршал Меннергейм заявив, що не допустить арешту 1700 фiнських iвреiв. У багатьох краiнах свiту знаходились люди, якi переховували iвреiв вiд гiтлерiвських катiв. За цей подвиг вони одержали звання ВлПраведник свiтуВ».

Глибокi рани, якi жах залишив в цих людях, не були зрозумiлi тим, хто сам цього не пережив. Тим, що залишилися в живих довелось пересвiдчитись на власному досвiдi, що iсторiя iх мук не зустрiчаi особливого спiвчуття. Деякi жертви замовкли на десятилiття. Часто навiть дiти не знали, що довелось пережити iх батькам. Звiльнення не могло позбавити iх Аушвiца.

2. Життя, обпалене вiйною

Пауль Целан (справжнi прiзвище тАУ Анчель) тАУ австрiйський поет i перекладач тАУ народився 23 листопада 1920 року в Чернiвцях (Буковина) нiмецькомовним iвреiм румунського пiдданства. Його батько був небагатим комерсантом.

Початкову освiту Целан отримуi в народнiй школi (1926-1930), а з 1930 по 1938 роки вiдвiдуi греко-латинську гiмназiю. В юностi поет захоплюiться iдеями марксизм i анархiзм. Лiтературнi уподобання формувалися пiд впливом творчостi Гофмансталя, Стендаля, Рiльке. Потяг до поезii i самостiйноi творчостi проявився дуже рано: першi вiршi зтАЩявляються у 1934-1935 роках.

З 1938 року Целан у Францii вивчаi медицину в медичнiй школi мiста Тур, але з початком Другоi свiтовоi вiйни вимушений повернутися додому, де продовжуi навчання у Чернiвецькому унiверситетi (займаiться романською фiлологiю).

З 28 червня 1940 року по 22 червня 1941 року перебував у радянському громадянствi (у 1940 роцi до Буковини вступають радянськi вiйська , i Буковина приiднуiться до СРСР). Пiсля встановлення радянськоi влади у Чернiвцях поет пристосовуiться до нових умов життя: вивчаi росiйську мову i працюi перекладачем. Наступнi три роки (1941-1944) Целан виживав в обстановцi безупинного кошмару мiж життям i смертю, утратив усiх рiдних, залишився живий лише завдяки чистiй випадковостi. У 1941 роцi Чернiвцi окуповують нiмецько-румунськi вiйська, сiмтАЩя Целана потрапляi до iврейського гетто. Через деякий час батьки поета були депортованi до концтабору, звiдки вони не повернулися. Сам Пауль Целан потрапляi до румунського трудового табору на примусовi дорожнi роботи, де, незважаючи на страшнi умови, залишаiться живим.

Подii цих рокiв стали трагедiйно основою всiii подальшоi творчостi поета. Саме в роки вiйни Целан вдруге народжуiться як поет, як творча людина, яка маi i хоче сказати щось дуже важливе, донести до людства ту iстину, яку вiн збагнув у тяжкi часи воiнних випробувань. У 1944 роцi вiн повертаiться до Чернiвцiв i продовжуi навчання в унiверситетi (вивчаi англiйську мову i лiтературу). Целан збираi перший (ще машинописний) збiрник поезiй, куди ввiйшли як воiннi, так i найкращi довоiннi вiршi. Восени того ж 1944 року зiбрано другий (також машинописний) збiрник. Обидва збiрники були вiдданi на прочитання вiдомому буковинському поету Маргулу-Шперберу, який високо поцiнував першi поетичнi спроби молодого поета. Раннi поезii Целана були вперше надрукованi у Румунii вже пiсля смертi поета.

На початку 1945 року поет зволiв не чекати милостей вiд новоi адмiнiстрацii, перетнув радянський кордон i вiдновився у румунському пiдданствi. Вiн свiдомо залишив зону юрисдикцii радянськоi окупацiйноi влади, бо не переносив полiтичноi плутанини, що панувала там, i занадто добре знав про зникнення колишнiх австрiйських громадян у пiдвалах СМЕРШу.

Працював у видавництвi ВлРосiйська книгаВ» у Бухарестi, перекладав румунською росiйську прозу, писав власнi вiршi. Саме тут, у Бухарестi, вперше на лiтературнiй аренi зтАЩявилось iмтАЩя Целана: у 1947 роцi в авангардистському журналi ВлАгораВ» надруковано три вiршi, пiдписанi новим, нiкому ще не вiдомим прiзвищем тАУ Целан: нiмецьке написання свого приз вiща тАУ Antschel тАУ Пауль переробив у псевдонiм Zelan, але пiзнiше писав його на французький лад Celan.

Повоiнна Румунiя нiчим не вiдрiзнялась вiд повоiнноi Схiдноi РДвропи тАУ хiба що традицiйний антисемiтизм там був трохи сильнiшим. Целан робив тихий дрейф до Заходу. У 1947 роцi вiн доклав зусиль i перебрався до Австрii. Як нащадок громадян Австрii i жертв Голокосту, Целан автоматично отримав австрiйське громадянство. У Вiднi у Целана вперше зтАЩявляються друзi й однодумцi: молода лiтераторка РЖнгеборг Бахман, художник-сюрреалiст Едгар Жене, видавець журналу ВлПланВ» Отто Базель, якi фiнансово допомогли Целану видати його першу книгу вiршiв ВлПiсок з урнВ» (1948). Збiрник складався з 48 вiршiв, в яких виявилось 18 помилок, що перекручували i спотворювали змiст (пiзнiше Целан увесь невеличкий тираж тАУ 500 примiрникiв тАУ повнiстю знищуi).

На частинi територii Австрii усе ще перебували радянськi вiйська (вони пiшли звiдти тiльки в 1955 роцi), i Целан вiд грiха подалi у 1948 роцi перемiстився до Парижа (де жив до кiнця життя). ВлПтАЩятий пунктВ», що недавно гарантував смерть, тепер вiдкривав кордони тАУ РДвропа каялась. У Парижi поет живе в домi франко-нiмецького поета РЖвана Голля i вивчаi германiстику та мовознавство в Сорбоннi.

Першi повоiннi роки ознаменувалися виходом на авансцену поезii цiлого ряду чудових майстрiв, що писали нiмецькою мовою. Це й РЖнгеборг Бахман, i Йоханнес Бобровськи, i Нобелiвський лауреат Неллi Закс, i Марiя-Луiза Кашнiц, i багато iнших. Важко, та й непотрiбно розставляти митцiв за ступенями iiрархiчних градацiй. Але, по справедливостi, не можна не вiддати одного з перших мiсць у цьому ряду Полю Целану.

У 1952 роцi зтАЩявляiться перший збiрник поезiй Целана, виданий у Францii ВлМак i памтАЩятьВ» - елегiйний цикл, присвячений памтАЩятi загиблих. У цьому ж роцi поет одружуiться з художницею Жiзель Лестранж.

Украй зосереджений на лiтературнiй працi, Целан належав до того типу ВлнебожителiвВ», поетiв трохи не вiд свiту цього, про яких прийнято писати в поблажливому тонi. Чудо порятунку iз самого пекла гiтлерiвського геноциду вiдступило на другий план перед тягарем памтАЩятi про пережите. Найбiльш вiдомий вiрш Целана тАУ ВлФуга смертiВ» - вражаi моторошною реальнiстю. Присвячена темi Голокосту, ВлФуга смертiВ» поiднуi в собi кiлька лiричних жанрiв. Деякi його вiршi стали Влзнаменням 20 столiттяВ». РЖ в першу чергу це стосуiться його ВлФуги смертiВ». У своiй творчостi Целан пройшов дивовижний шлях вiд класично рiвного вiрша до верлiбру, у якому не тiльки затемнюiться змiст розiрваних рядкiв, але вже починаiться руйнацiя словесноi тканини. Пiзнi вiршi Целана схожi на ребуси, iмпресiонiстичнi i важкозрозумiлi.

1955 рiк знаменуiться двома важливими подiями в життi поета: народженням сина Ерiка i виходом новоi збiрки поезiй ВлВiд порога до порогаВ».

Поетичне чуття i лiтературний смак у нього були бездоганнi. З доброi волi i власного вибору Целан птАЩятнадцять рокiв вiддав каторзi поетичного перекладу. Завдяки йому три росiйськi поети тАУ Олександр Блок, Сергiй РДсенiн, Осип Мандельштам тАУ перекладенi нiмецькою так, що зробити це краще навряд чи можливо. Данину Францii, що пригрiла його, поет вiддав також лiтературним даром тАУ повнiстю переклав нiмецькою Поля Ва-лерi й Артюра Рембо.

Людина замкнута й новаторська, Целан проте зазнав повною мiрою лiтературноi слави. Париж вiдкрив самотньому iноземцю дверi у великий свiт: у Нiмеччинi йому було присуджено почесну нагороду Федерального обтАЩiднання нiмецькоi промисловостi (1957), лiтературну премiю Вiльного ганзейського мiста Бремена (1958), вищу лiтературну нагороду Нiмецькоi академii мови та лiтератури тАУ премiю Георга Бюхнера (1960), реальна (Румунiя) i потенцiйна (РЖзраiль) iсторичнi батькiвщини, вшановуючи поета, розписали всi можливi i неможливi похвали, про творчiсть Целана писали численнi статтi й монографii.

У Париж, iнтелектуальну i лiтературну столицю РДвропи, вiн переiхав винятково з творчою метою тАУ у свiдомостi захiдних людей постiйне проживання за кордоном не асоцiювалося з поняттями ВлзрадництвоВ» i Влзрада БатькiвщиниВ». У Францii Целан жив на правах постiйно проживаючого iноземця, на французьке громадянство (яке у нашi днi одержати нелегко) не претендував. Швидко здобута популярнiсть, письменницькi та перекладацькi гонорари забезпечували йому пристойний рiвень матерiального благополуччя. РЖнакше кажучи, картАЩiра молодоi людини iз забутого Богом куточка карпатськоi землi була майже запаморочлива: живи й радiй!

Доля розпорядилася iнакше. Потрясiння часiв вiйни , апокалiптичний жах пережитого й повна людська самотнiсть у свiтi не вiдпускали Целана й зрештою пiдкосили його. Таке вiдбувалося з багатьма iвреями-iнтелектуалами, якi пережили Голокост, причому вже через багато рокiв пiсля вiйни. Тягар пережитого, начебто скинутий з плiч, не зникав тАУ вiн повiльно чавив i убивав випадкового втiкача з зони смертi; це був свого роду Влуповiльнений геноцидВ», запiзнiла дiя трупноi епохи начебто людиновбивства. РЖз книги ВлПауль Целан. Стихотворения. Проза. Письма.В»: ВлС начала 1967 г. психическое состояние Целана резко ухудшилось. 25 января на вечере в парижском Гёте-институте он неожиданно встретил Клер Голль и на следующий день написал директору института: ВлДом, который причисляет к своим гостям фрау Голль, не может рассчитывать на моё присутствиеВ». 30.1.1967 г., запершись у себя в квартире в гостинной, которая служила ему и кабинетом, Целан предпринимает попытку самоубийства и, пытаясь поразить себя ножом в сердце, попадает в левое лёгкое. Жизель Целан-Лестранж спасает его в последний момент, взломав дверь. Целана доставляют в госпиталь Бусико, где ему делают операцию. 13.2.1967 Целан был переведён в психиатрическую клинику Св. Анны при Медицинском факультете, который руководил поффесор Жан Деле. В первое время врачи не разрешали жене его навещатьВ».

Целан не страждав психiчним розладом, Влне списавсяВ» у вульгарному смислi цього слова. Вiн просто згорiв, i не змiг уже знаходити бiльше сил для адекватного вираження того, що переповняло його випалене серце; пiднявшись iз дна на вершину, вiн волiв не починати спусктАж Пiзнiм весняним вечором 20 квiтня 1970 року Целан кiнчаi життя самогубством, кинувшись з паризького мосту в Сену.

РЖз книги ВлПуль Целан. Стихотворения. Проза. Письма.В»:

Вл19 апреля Пауль Целан покончил с собой. В дневнике его сохранилась запись карандашом (подчёркнутая чернилами), помеченная 19 апреля: ВлОтбытие. Пауль тАУ В». Тело было обнаружено только 1 мая, а опознано 4-го. 10 мая Жизель Целан-Лестранж писала Гизеле Дишнер:

ВлМадам,

Не знаю, дошло ли до вас ужасное известие.

Я знаю, что Вы были близким другом Пауля, и потому решилась Вам написать. Пауль покончил с собой в ночь с воскресенья, 19 апреля, на понедельник, 20 апреля, бросившись в Сену.

Ничего больше сообщить не могу.

Он будет похоронен рядом с нашим первым ребёнком, которого мы потеряли, в ближайший вторник, на парижском кладбище Тье.

Искренне Ваша,

Жизель ЦеланВ».

Остання книга вiршiв Целана, що вийшла посмертно, називалася пророчно тАУ ВлНеминучiсть свiтлаВ» (1970).

Останнi твори: збiрки вiршiв: ВлПiсок з урнВ» (1948), ВлМак i памтАЩятьВ» (1953), ВлВiд порога до порогаВ» (1955), ВлНеминучiсть свiтлаВ» (1970).

4. Мак i пам'ять

Пауль Целан тАУ останнiй великий поет 20 столiття, творами якого, за словами Алена Бадью, закiнчуiться Влвiк поетiвВ».

Йому вдалося вижити у смертному вирi вiйни. Але подii тих рокiв наклали трагiчний вiдбиток на всю його подальшу творчiсть. У воiннi роки Целан пише багато вiршiв, якi були зiбранi в збiрку 1943 року й опублiкованi лише пiсля його смертi.

У 1952 роцi зтАЩявляiться перша збiрка поезiй Целана, видана у Францii ВлМак i памтАЩятьВ», присвячена памтАЩятi загиблих.

В нiч на 13 червня 1941 року радянська адмiнiстрацiя органiзуi висилку до Сибiру бiльше 4000 жителiв Чернiвцiв, в бiльшостi тАУ iвреiв. 6 липня румунська армiя знову займаi Чернiвцi. Разом з нею в мiсто входять нiмецькi спецчастини СС i СД. Проводяться масовi розстрiли, в основному iврейського населення. В жовтнi 1941 року iвреiв зганяють в гетто; Пауля Анчеля мобiлiзують для виконання трудовоi повинностi. Починаються депортацii в румунськi та нiмецькi концтабори.

В кiнцi червня 1942 року батькiв Пауля Анчеля вiдправляють в один iз таборiв на територii окупованiй Румунiiю. В серпнi Лео i Фредерiку Анчель пересилають на Украiну в нiмецький концтабiр. Осiнню Пауль отримуi лист вiд матерi з повiдомленням, що батько помер вiд тифу, а зимою дiзнаiться вiд родича, який втiк з неволi, про смерть матерi, вбитоi пострiлом в потилицю.

Киiв, 1 липня 1944 року. РЖз листа Пауля Целана: ВлДорогий Ерiх, я на два днi в Киiвi (у вiдрядженнi) i радий випадку написати лист, який швидко до тебе дiйде.

Твоi батьки здоровi, Ерiх, я з ними розмовляв перед вiдтАЩiздом. Це багато значить, Ерiх, ти не уявляiш собi, як багато.

Моiх батькiв розстрiляли нiмцi. В Краснополцi на Бузi.

Ерiх, ех ЕрiхтАжВ»

Целан вважав себе винним в смертi матерi, так як в нiч арешту батькiв вiн, не зумiв вмовити iх, що в будинку залишатися не варто, врештi пiшов один ночувати до друзiв. Тому, мотив волосся виникаi в багатьох вiршах Целана, особливо часто тАУ в збiрнику ВлМак i памтАЩтьВ» (ВлРука полна временемВ», ВлТы во тьмеВ», ВлChanson для дамы в тениВ», ВлЦелая ЖизньВ», ВлФуга смертиВ», ВлОжогВ»)

ВлтАж Дитя, ах платок,

чтоб закутаться мне, когда шлёмы блистают,

когда эта глыба розовая трещит, когда снежною пылью

рассыпается скелет

твоего отца, растоптан копытами

песнь о кедрахтАж

Платок, платочек вот только узкий, чтобы сберечь

теперь, когда ты учишься плакать, тесноту мира

рядом со мной, который никогда не зазеленеет, дитя мое,

для твоего ребёнка!В»

Цi рядки взятi iз поезii ВлЧёрные хлопьяВ». Вважають, що вiрш був написаний в серединi 1944 року, коли Целан достовiрно дiзнався про загибель в концтаборi своiх батькiв.

Про що ж свiдчать окремi рядки:

тАж листок с украинских склонов: батькiв Целана депортували в табiр за Днiстром, тобто на Украiну.

тАж гетьман их с казаками: пiд час козацьких i гайдамацьких повстань 17-18 столiття по Украiнi i Польщi прокотились хвилi погромiв, багаточисленнi iврейськi общини були знищенi при гетьманi Богданi Хмельницькому в серединi 17 столiття.

тАж растоптана копытами песнь о кедрах: кедри згадуються в Бiблii. Кедр вiдноситься до древнiх iудейських символiв. Батько Целана був глибоко релiгiйною людиною i навiть мав намiр переселитися в Палестину.

В збiрник ВлМак i памтАЩятьВ» ввiйшли 56 вiршiв 1944 тАУ 1952 рр., в тому числi багато поезiй iз збiрки ВлПiсок iз урнВ».

ВлМак i памтАЩятьВ» - складаiться iз чотирьох циклiв: ВлПiсок iз урнВ» , ВлФуга смертiВ», ВлКонтрове свiтлоВ», ВлСтеблини ночiВ».

Темi Голокосту присвячений i вiрш Целана ВлТы во тьме, осина, забелелатАжВ». Знову ж таки звучить бiль серця за навiки втраченими батьками: ВлМать ушла за тридевять земель. тАж Надо всеми тихо плачет матьВ».

ВлФуга смертiВ» - найвiдомiша поезiя Пауля Целана. В звтАЩязку з його створенням Целан в 1960 роцi писав: Вл тАж коли я в травнi 1945 року створював ВлФугу смертiВ», я, як менi згадуiться, прочитав в ВлИзвестияхВ» вiдомостi про львiвське геттоВ». В концтаборi на вулицi Яновськоi у Львовi (туди вiдправляли iвреiв з гетто), що прославився садизмом табiрноi адмiнiстрацii, на площi пiд час страт грав оркестр, який складався iз втАЩязнiв тАУ музикантiв, вiн виконував ВлТанго смертiВ». Музику пiд такою назвою написав один iз втАЩязнiв на основi популярного танго ВлМiлонгаВ».

Вперше вiрш був опублiкований в 1947 роцi на румунськiй мовi пiд назвою ВлТанго смертiВ», його переклав румунський поет i перекладач Петре Соломон, друг Целана.

Коли готувалась до друку книга ВлМак i памтАЩятьВ», Целан запропонував розглядати ВлФугу смертiВ», як Влсамостiйний вiршВ» i надрукував Влокремим цикломВ».

Про образи вiрша Целан пише у 1961 роцi в листi нiмецькому лiтератору Вальтеру Йенсу: Вл тАж а iншому грайте й спiвайтетАж Там тi, що взяли в полон нас, вимагали вiд нас слiв пiсень, а кати нашi тАУ веселощiвтАжВ».

В листi В. Йенсу вiд 19 травня 1961 року Целан пише: ВлВидите ли, дорогой Вальтер Йенс, в ВлФуге смертиВ» со змеями играет отнюдь не ВлСмертьВ» - со змеями играет Влчеловек в домеВ», тот самый, что пишет Вло золотые косы твои МаргаритаВ».

В 1965 роцi зтАЩявляiться вiрш ВлСтранный гултАж / ГремиттАжВ». В той день тАУ 6 травня 1965 р. в однiй iз нiмецьких газет зтАЩявилось повiдомлення про завершення слухання свiдкiв на франкфуртському процесi проти вiйськових злочинцiв iз Освенцiма. Один iз свiдкiв, ще на початку процесу, заявив, що коли у вiкна бараку закинули вiдкритi балони з Влциклоном БВ», почувся гул людських голосiв, що звучали нiби iз-пiд землi.

Мир, этот мир,

что ни навоняй он, всё прав,

ну а я, а я тАУ

с тобой, с тобой, до тАУ

гола остриженная.

Переклад Марка Белорусця

Це один iз останнiх вiршiв Целана, написаний 8 лютого 1970 року. В листi вiд 16 лютого 1970 року вiн писав РЖланi Шмуелi: ВлтАж всi останнi днi я звинувачую себе в тому, що вислав тобi цей страшний вiрш ВлСвiт, цей свiтВ»; але сьогоднi я знаю, що мiг на тебе покластися, що ти зрозумiiш його у всiй його больовiй сутi, у всiй сутi любовiВ».

догола остриженная тАУ цi рядки можна порiвняти з текстом Жака Кейрола до документального фiльму ВлНiч i туманВ» французького режисера Алена Рене, де показаний один iз концтаборiв Третього рейху:

Первый взгляд на лагерь:

другая планета.

Под предлогом гигиены нагота выпадает ей человека уже лишённым достоинства.

Наголо остриженнымтАж

РЖз ВлТекстiв зi спадщиниВ» (сiчень 1961 р.):

ВлВечный ж ид

что-то против нас, что-то такое, что не желает принимать нас всерьёз: те самые решения выпадают тАУ сваливаются нам на голову, обрушиваясь из внечеловеческих сфер; если бы я верил в какого-то бога, я бы сейчас сказал: он, верно, эмигрировал; опередив земнокарие наши взоры, тоскующие, он ждёт нас тАУ на другой планете тАУ в другом обликеВ».

Про своi вiршi в листi до Клауса Райхерта Целан писав: ВлВл Эти стихи написаны для мёртвыхВ»: мой славный Клаус Райхерт, видит Бог, нет! (И кто захотел бы сказать такое о своих стихах?) Они написаны для живых, но не для тех живых, что (хотят) остаться верными памяти об умершихтАжВ».

В сiчнi 1965 року в нiмецькому журналi виходять статтi Райнхарда Баумгарта ВлОписания бесчеловечного. Мировая война и фашизм в литературеВ» i Курта Оппенса ВлЦвести и писать в Ничейной странеВ», в яких Целан звинувачуiться в естетизацii страшноi реальностi Третього рейху. Саме пiсля цих звинувачень поет переживаi тяжку депресiю i потрапляi в психiатричну лiкарню. В звтАЩязку з цим Целан пише у листi до Ерiха Айнгорна: ВлТы прав, когда говоришь: в Западной Германии мне не простили того, что я написал стихотворение о немецком лагере уничтожения тАУ Фугу смерти. Чего мне стоило это стихотворение тАУ и другие подобные, - в двух словах не расскажешь. Литературные премии, которые мне вручались, не должны сбивать меня с толку: они в конечном счете служат лишь оправданием для тех, кто, прикрываясь подобными алиби, другими, осовремененными средствами продолжают делать то, что начали ещё при ГитлереВ».

Ще один вiрш Целана, присвячений темi Голокосту тАУ ВлTenebraeВ». Tenebrae: в перекладi з латинi означаi ВлтемряваВ». В РДвангелii вiд Матфея про розптАЩяття РЖсуса сказано: ВлОт шестого же часа тьма была по всей земле до часа девятогоВ». А ще слово ВлtenebraeВ» - це назва католицькоi лiтургii в чистий четвер, страсну птАЩятницю i страсну суботу (перед пасхою), пiд час якоi читають ВлПлая РДремiiВ» i гасять свiчки. Темрявою смертi, темрявою могили вii i з рядкiв Пауля Целана:

Молись, Господь,

молись нам,

мы рядом.

Криво шли мы туда,

мы шли, чтоб склониться

над лоханью и мёртвым вулканом.

Фред Льонкер, автор статтi про цей вiрш в збiрнику коментарiв до книги ВлРешётка языкаВ», вважаi, що на виникнення цього образу, можливо, вплинув опис смертi в газовiй камерi iз книги Геральда Райтлiнгера ВлОкончательное решение. Попытка Гитлера уничтожить евреев ЕвропыВ» (Берлiн, 1956): ВлПотом они (жертвы) почувствовали газ и в дикой панике устремились к гигантской металлической двери с маленьким окошком, перед которой и образовали однутАУединственную, синюшную, липкую, запачканную кровью пирамиду, даже в смерти оставаясь судорожно вцепившимися друг в другаВ». У вiршi читаiмо:

Уже ухвачены Господь,

друг в друга вцепившись, будто

тело любого из нас тАУ

тело твоё, Господь.

Вiрш ВлСтоялтАжВ» написаний 17 жовтня 1969 року в день повернення Целана iз поiздки в РЖзраiль (30 вересня тАУ 17 жовтня 1969 року):

тАжстоял

аромат светлых сосен

над датским кораблём тАУ его мы

не забылитАж

Цi рядки присвяченi памтАЩятнику у виглядi камтАЩяного судна на Кiкар Данiя, Датськiй площi, в РДрусалимi, поставленого в честь памтАЩятi про датських рибалок, якi в 1943 роцi, в перiод нiмецькоi окупацii, вивезли на своiх шхунах iвреiв iз Данii.

В РЖзраiлi Целан зустрiчаiться iз своiми чернiвецькими друзями: Давидом Зейдманом, Мануелем Зiнгером i РЖланою Шмуелi. 14 жовтня виступаi в ТельтАУАвiвi з короткою промовою перед iврейською спiлкою письменникiв. 15 жовтня, пiсля виступу в РДрусалимi, Целан, розчарований тим, що публiка тАУ в бiльшостi емiгранти iз Буковини тАУ побачила в ньому не стiльки поета, скiльки ставшого знаменитим земляка, достроково перериваi поiздку i повертаiться в Париж.

Вiршi, написанi i РЖзраiлi i пiсля повернення звiдти, будуть включенi в збiрник ВлПодворье времениВ», виданий у 1976 роцi.

В одному iз своiх листiв, звернених до РЖлани Шмуелi (12 квiтня 1970 року), Пауль Целан писав: ВлМои стихи, - ты знаешь, что они, - читай их, я это почувствуютАжВ» Поет був переконаний, що Влсчастлив я был бы только в том случае, если бы смог привести мир к чистоте, правде, незыблемостиВ».

Целан будував деякi твори, спираючись на закони спiвзвуччя голосiв у музичних творах. Зокрема, це ВлФуга смертiВ», ВлГолоситАжВ», ВлСтреттаВ».

Це мова поета, який пережив жахiття табору, в якого в концтаборi загинули батьки, який взяв на себе пожиттiву мiсiю говорити, зберiгаючи памтАЩять про загиблих. Це i i мова поета, створюючого вiршi пiсля Аушвiца.

За словами Тетяни Баскаковоi: ВлВся его поезия тАУ путь как бы к простоте, но на самом деле простоты в ней нет, потому что то, что он говорит, многотАУзначимо. И, по-моему, целановский стих рождается из стремления сказать точно и кратко тАУ о многом, сложно устроенномВ».

А сам Целан, вiдповiдаючи на лист, написаний йому вiд iменi учнiв Староi гiмназii в Бременi в липнi 1958 р., пiсля того, як в класi пройшло обговорення вiрша Целана ВлТой синевытАжВ» зазначав: ВлтАжСтихотворения имеют некий смысл тАУ смысл, который определённо нельзя уловить посредством простого ВлпрочтенияВ»тАжИными словами: делать, отталкиваясь от стихотворения, выводы относительно ВлнастроениятАж возможно, побудившегоВ» автора это стихотворения написать, - значит покинуть область конкретного итАж от стихотворения удалитьсятАж Катящаяся жемчужна, она находится во взаимосвязи со стихотворениемтАжВ»

Марк Белорусець говорив: ВлВ одной из своих статей переводчик и историк перевода Евгений Витковский написал, что Россия, русская литература, ВлзадолжалаВ» Целану. Русская литература обязана переводчику Блока, Есенина, Мандельштама, Хлебникова, ВлБабьего яраВ» Евгения Евтушенко, переведшому, помимо этого, на румынский язык тАУ ещё в юности тАУ чеховских ВлМужиковВ» и лермонтовского ВлГероя нашего времениВ». Она сохранит память о поэте, который своими стихами и прозаическими текстами беседовал с Мандельштамом и Цветаевой, в библиотеке которого было около было около пятисот русских книгВ».

В девтАЩяностi роки Айгi публiкуi прозаiчний текст ВлВ шорохи-и- шуршания.. тАУ возвращаясь к Паулю ЦелануВ», саме тому ВлповертаючисьВ», що рокiв за десять до того вiн написав вiршi про Пауля Целана. Ось вони:

Последний овраг

(Пауль Целан)

М.Брода

Поднимаюсь;

так строят

в хождении

храм.

Веет братство, - мы в облаке этом:

я (с незнакомым мне словом

как будто оно не в уме) и полынь (беспокойною горечью

рядом толкающая

мне это слово),

о, снова полынь.

Глина, сестра.

И, из смыслов, единственно бывший ненужным и главным,

здесь (в этих комьях убитых)

как имя никчемное. Им

пачкаюсь я, подымаюсь

в очень простом тАУ как огонь тАУ озареньи,

чтобы отметиться метой последней

вместо тАУ вершины; она

пустым (ибо все уже отдано)

лицом: будто место безболья

высится тАУ по-над полынью.

(тАжИ форма была

Не увидена тАж)

А облако:

стали слепее (безликостью полой),

дно тАУ без движенья; свет

как от разверзтости тАУ камня.

Все более вверх.

1983

Висновки

Снiг тАУ то дрiбне холодне молоко,

сiчневим дiтям хочеться зiгрiтись

i голi костi гладить Голокост,

щоб жити тАУ так же хочеться пожити.

Окремi круки криво креслять снiг,

лишаючи минущi вiзерунки,

вони злетять: всiх вистачить на всiх

дзьобами рвати плоть тАУ манiрно, лунко.

Зубами лячно шкiритись в мороз,

тут час, як бiль, коли вже довмираiм

останнiм сховком буде Голокост,

останнi свято стане свiтлим РаiмтАж

(Автор не вiдомий)

У кiнцi серпня i на початку вересня 1941 року в Малинi та селах району нацисти страчували iврейське населення. З жахом згадують малин чани, як вулицями мiста гнали на розстрiл невеликi колони iвреiв, а в кiнцi цiii страдницькоi процесii iхала вантажiвка iз iврейськими дiтьмитАж Лише в болотi неподалiк села Ксаверiв окупанти розстрiляли 50 iвреiв тАУ старикiв, жiнок.

У Чоповичах прозвучав наказ населенню iврейськоi нацiональностi взяти документи, цiннi речi i зiбратися на селищному майданi. Всiх вишикували в колону i повели на ВлстримiвськуВ» дорогу. За свiдченням очевидцiв частина iвреiв тягнули гармату. РЗх супроводжували полiцаi. Бiльше iх нiхто не бачивтАж

Ходять чутки, що частину iвреiв було розстрiляно в Чоповичах там, де згодом збудували танцювальний майданчик. Це можна частково довести, так як пiд час будування на тому мiсцi було знайдено кiстки й документи людей. Отже, можна стверджувати, що в Чоповичах було знайдено мiсце розстрiлу iврейського населення. Вражаi одне, що зараз на мiсцi захоронення танцюi i розважаiться молодь. Бiльшiсть добре знаi про страшну iсторiю майданчика, але, на жаль, не звертаi уваги. Автор роботи щиро спiвчуваi загиблим душам i ще бiльше спiвчуваi тим, хто не цiкавиться своiю iсторiiю, iсторiiю свого народутАж

Нiхто не забутий тАУ нiщо не забутотАж

Хай iх душi покояться з миром!

Список використаних джерел та лiтератури

1. Гвiдо Кнопп. Голокост. Неизвестные страницы истории.

2. Левiтас Ф.Л. Доля iврейського народу в курсi всесвiтньоi iсторii // Вiдродження. тАУ 1995. - № 5 тАУ 6. тАУ с. 69 тАУ 73.

3. Марк Белорусець. Пауль Целан. Стихотворения. Проза. Письма. тАУ М.: ООО ВлАд Марнигем ПрессВ», 2008. тАУ с. 736.

4. Марченко Наталiя. Тема Голокосту в свiтовому лiтературному контекстi // Всесвiтня лiтература в середнiх навчальних закладах Украiни. тАУ 2008. - № 4. тАУ с. 49 тАУ 51.

5. Рагiнський М.Ю. Нюрнберг: перед судом истории.

6. Типиченко С.В. Сповiдi, обпаленi вiйною: за щоденниками дiтей Другоi свiтовоi вiйни // Всесвiтня лiтература в середнiх навчальних закладах Украiни. тАУ 2005. - №10. тАУ с. 57 тАУ 61.

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского