Григорiй Сковорода

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

Григорiй Сковорода

Роботу виконав:

Микулин Юрiй

ЛЬВРЖВ 2009

Г.С. СКОВОРОДА (1722тАФ1794)

Найвидатнiшим явищем в украiнськiй лiтературi XVIII столiття була творчiсть мандрiвного фiлософа Сковороди.

БРЖОГРАФРЖЯ

У 1722 роцi в сiм'i малоземельного козака Сави Сковороди в с. Чорнухах на Полтавщинi народився син Григорiй. З малих рокiв вiн виявив велику любов до науки й музики, i батько вiддав його до Киiвськоi академii. Вчився добре. Духовна влада хотiла зробити Сковороду попом, але вiн рiшуче вiдмовився. Жадоба бачити бiльше свiту спонукала Сковороду поiхати за кордон.

Спочатку вiн був в Угорщинi при росiйськiй церквi в Токаi, куди його вiдрядили. Не нагрiвши мiсця в Токаi, вiн з паличкою в руках помандрував по РДвропi. Побував у Нiмеччинi, Польщi, познайомився з видатними ученими. З порожнiми кишенями, але збагачений досвiдом повернувся Сковорода на батькiвщину.

Тут вiн спробував зайнятися педагогiчною дiяльнiстю як викладач пiiтики в Переяславському колегiумi. Вiдкинувши старi поетичнi зразки i поставивши викладання пiiтики за Ломоносовим i Тредьяковським, Сковорода звернув на себе увагу переяславського iпископа, який запропонував йому повернутися до старих методiв викладання. Сковорода вiдповiв на це латинським прислiв'ям: ВлОдна рiч тАФ iпископський жезл , iнша рiчтАФ пастушасопiлкаВ» (не сунь, мовляв, iпископе, свого носа до того, чого не знаiш). РЖ опинився без роботи.

Деякий час був домашнiм учителем у помiщика, учителював кiлька рокiв у Харкiвському колегiумi, але й цю посаду примушений був покинути, бо влада визнала його неблагонадiйним як поширювача небезпечних думок.

Не раз умовляли Сковороду стати монахом, але вiн завжди рiзко вiдмовлявся. Наприклад, монахам Киiвськоi лаври, якi говорили, що Сковорода мiг би бути Влстовпом церкви i окрасою монастиряВ», вiн вiдповiв: ВлДосить i вас, стовпiв неотесанихВ».

З 1769 року i до кiнця свого життя Сковорода лишався мандрiвним учителем. З палицею в руках, у простiй селянськiй свитi, з торбою за плечима ходив вiн по селах i в живих розмовах учив народ. Усе його майно складалося з кiлькох книжок та рукописiв власних творiв. Супутницею його була сопiлка, на якiй вiн виконував своi пiснi.

Жив Сковорода надзвичайно скромно.

Помер вiн у 1794 роцi на Харкiвщинi, в селi Пан-РЖванiвцi (тепер тАФ Сковородинiвка).

Життя й творчiсть Сковороди пройнятi протестом проти крiпосницького ладу, проти знущання з трудових мас.

Сковорода негативно ставився не тiльки до духовноi кар'iри, духовенства i релiгiйних обрядiв, а й до деяких основних положень християнськоi релiгii. В його творах пiдносилась думка, що природа нiким не створена. Вона не маi нi початку, нi кiнця, iснувала й iснуватиме завжди. В цьому Сковорода пiдходив до матерiалiзму. Але в його свiтоглядi були i суперечностi. Вiн вважав, що духовне начало пануi над матерiiю.

Рiзко критикував великий фiлософ i бiблiйнi легенди. Цим усiм вiн поширював вiльнi передовi думки i сприяв iх розвитковi.

ТВОРЧРЖСТЬ СКОВОРОДИ

Спадщина Сковороди велика: складаiться вона з фiлософських творiв, збiрки вiршiв ВлСад божественних писнейВ», збiрки байок пiд назвою ВлБасни харьковскiяВ», а також вiршiв i притч.

Великий фiлософ з народу i в своiх творах, i на прикладi свого власного життя пiднiс iдею народолюбства. В одному з своiх фiлософських трактатiв вiн писав: ВлЯ знаю багатьох учених. Вони гордi, не хочуть розмовляти з селяниномВ». У поезii Сковорода, протиставляючи себе багатим людям, говорить:

Вас богодарил грунтами, но вдруг можетто пропасть, а мойжребiй с голяками, но богмудрости дал часть.

ВлМой жребiй с голякамиВ» тАФ це було не пустою фразою, а змiстом життя великого письменника-гуманiста.

Сковорода вважав, що освiта, культура повиннi бути доступнi не тiльки багатим, не тiльки небагатьом Влжерцям наукиВ», а й широким масам народу. Коли йому вказували, нiбито маси не здатнi до засвоiння положень науки, нiбито простий народ спить, вiй вiдповiдав: ВлВсякий сон пробудний, i хто спить, той не мертвечина й не одубiле мертве тiло. А коли виспиться, так проснеться, коли намариться, то очуняi й набере вiдвагиВ».

Болiсно вiдчуваючи трагiзм життя покрiпачених народних мас, Сковорода засудив крiпосницький лад як ВллюдоiдствоВ» i прославив волю. В поезii ВлDе РЖibertatеВ» (ВлПро волюВ») вiн оспiвуi Богдана Хмельницького як захисника ВлвольностiВ»:

Что то за вольность? Добро в ней какое?

Ины говорят, будто золотое.

Ах, не златое, если сравнить злато,

Против вольности еще оно блато.

О, когда би же мне в дурни не пошитись,

Дабы вольности не могл как лишитись.

Будь славен вовiк, о муже избранне,

Вольности отче, герою Богдане !

Сковорода вважаi, що воля i найбiльша цiннiсть на свiтi, бiльша, нiж ВлзлатоВ», нiж багатство. У вiршi ВлГолова всяка свой iмеет смыслВ» вiн визначав:

.. мни вольность одна iсть нравна

и беспечальний, препростий путь,

Се тАФмоя мира в житiи главна..

Тому до глибини душi письменник ненавидiв тиранiю i завжди гостро говорив про царiв, вельмож, панiв. Вiн смiливо запитуi сильних крiпосницького свiту:

О мире! Мир бессоветний!

Надежда твоя в царях!

РЖ вiдповiдаi:

Вихрь развеетсей прах.

ВлПравителiвВ» свого часу письменник порiвнюi з вовками, що порядкують у ВлвiвчарнiВ».

Виступаючи з критикою владарiв феодального свiту, Сковорода вдавався до iдкого смiху й сатири. В його творах i багато сатиричних стрiл, спрямованих проти тиранii, насильства крiпосникiв, проти iх розкiшного i розпутного життя, проти зловживань чиновникiв тощо. Особливо вiдзначаiться сатиричним спрямуванням пiсня ВлВсякому городу нрав и праваВ», яка була поширена в народних масах i ввiйшла до репертуару кобзарiв та лiрникiв.

Тут Сковорода виводить цiлу галерею образiв тогочасного життя. Один Влнепрестанно стягает грунтаВ», це тАФ помiщик або козацький старшина, що захоплюi чужi землi. Другий тАФ Влдля чинов углы панскiи третВ», це тАФ чиновник-кар'iрист, що пробиваi собi дорогу пiдлабузництвом. Шахрай-купець Влпри аршине все лжетВ». Представник тогочасного суду (ВлюристаВ») Влстроит на свой тон.. праваВ». Не кращi й iншi, якi Влобразы жирових чтут тузовВ», у яких Влшумит дом от гостей, как кабакВ» i т. п.

Сатира маi народний характер. Письменник пiдносить iдею совiстi, Влкак чистий хрустальВ» правди, розуму. Але щастя вiн вбачаi в тому, щоб жити вiдповiдно до своii природи, до свого стану. Через те критика феодального ладу, незважаючи на ii гостроту, маiу Сковороди пасивний характер.

Сковорода пiднiс вимогу самовдосконалення i Влсродноi працiВ», тобто такоi працi, яка вiдповiдаi нахилам i здiбностям людини. Виходячи з цього, вiн засуджував тих, Влкто високо вгору дметсяВ». ВлПриродный и честный сапожник милее и почтеннее, чем бесприродный штатский советникВ». У тогочасних правлячих колах Сковорода бачив багато людей, яких вважав не гiдними свого стану.

РЖдею ВлсродноiВ» працi розвинув також Сковорода в однiй з найцiкавiших своiх байок ВлПчiла и ШершеньВ». Разом з тим байка i протиставленням трудящих i нероб.

Шершнi тАФ паразити, що живуть крадiжкою чужого. ВлБджола- це мудра людина, що у своiму сродному дiлi працюiВ». Шершнi тАФ це люди, якi дивляться на науку тiльки як на засiб власного збагачення, якi не хочуть бути корисними людству. Сковорода гостро нападаi на них, протиставляi iм бiдних, тих, що не в розкошi, а в працi для людства вбачають сенс життя, для яких праця i природною потребою.

Великий фiлософ взагалi вчив, що труд i основою всiii ВлмашиниВ» життя i прославляв людей працi як Влтрудолюб-ствующихВ», чистих серцем i т.п. РЗм протиставляв вiн представникiв панiвноi верхiвки, як звiрiв, змiiв, що мають серце, жадiбне до золота, тАЮлюбящее мудрствовать об одних кошельках и чемоданахтАЭ.

Сковорода тАФ патрiот, який прославив героiчне минуле РЖ народного героя Богдана Хмельницького. Вiн мрiяв про краще майбутнi народу, про нову Русь.

У притчах ВлБлагородный ЕродийВ» та ВлУбогий жаворонокВ» Сковорода, як i передовi росiйськi письменники XVIII столiття (Фонвiзiн, Новиков та iн.), висмiюi дворян, якi виховують дiтей за допомогою вчителiв-iноземцiв (нiмцiв, французiв). Вiн картаi раболiпство панiв перед iноземщиною, обстоюi виховання на народнiй основi, зазначаючи, що в природi народу лежать тi здобутки, якi маi дати виховання, тiльки iх не видно, як вогню в кременi. ВлНе шкодуй руки,тАФ говорить Сковорода,тАФ РЖ вдар кресалом i викрешеш вогонь у себе вдома й не ходитимеш по сусiднiх хатах вклонятися й просити: позич менi вогнюВ».

ЗНАЧЕННЯ ТВОРЧОСТРЖ СКОВОРОДИ

Найвидатнiший украiнський письменник XVIII столiття пiднiс у своiх творах iдеi демократизму, гуманiзму, ненавистi до гнобителiв, любовi до батькiвщини. В його творчостi вiдбились прагнення трудящих до волi, до кращого життя, ненависть селянства до помiщикiв. Сковорода тАФ просвiтитель, близький своiми поглядами до передових людей Росii того часу. Його погляди зросли в зв'язку з тими iдеями, якi були пiднесенi в творах Ломоносова, Новикова, Фонвiзiна.

Письменник гостро критикуi верхiвку феодального суспiльства. Правда, сатира Сковороди ослаблюiться тим, що, критикуючи крiпосникiв, вiн водночас закликаi до тихоi мирноi працi i близького до природи життя, а не до боротьби проти крiпосницького суспiльного ладу.

Характерне для Сковороди прагнення до народностi виявлялося в тому, що вiн, несучи свою науку й своi пiснi в народнi маси, використовував народну поезiю. Проте в мовi його творiв поiднанi старослов'янськi, украiнськi та росiйськi елементи, що утруднюi розумiння його творiв для читачiв нашого часу.

Вплив Сковороди на дальший розвиток украiнськоi лiтератури великий. Вiн готував шлях до наступного поколiння письменникiв тАФ Котляревського, Гулака-Артемовського, Гребiнки, Квiтки-Основ'яненка та iнших.

Дуже цiкавився особою i творчiстю Сковороди великий росiйський письменник Л.М. Толстой. Оспiвав його в своiх творах i видатний украiнський поет П. Тичина.

Сковорода був твердо впевнений, що прийде прекрасне майбутнi, Влвторое времяВ», i вогонь знищить усе мертвенне. РЖ земля стане Влземлей живых, страной и царством люби без вражды и раздора, где все общееВ». В майбутньому в Влгорней Руси вижу все новое: новых людей, новую тварь, новое творение и новую славу. О, как мне тогда и легко, и весело, и мило, и любо, и вольноВ». В iм'я цього майбутнього жив i працював великий фiлософ.

Пам'ять про Сковороду зберiгаi i шануi народ. В 1922 роцi було вiдзначене 200-рiччя з дня народження Сковороди, в 1944, в днi Великоi Вiтчизняноi вiйни, вiдбулося урочисте вшанування пам'ятi великого фiлософа.

У XIVтАФXVI столiттях, зi створенням украiнськоi народностi, формуiться ii культура, починаi розвиватися украiнська лiтература. Вона, як i росiйська та бiлоруська лiтература, i органiчним продовженням лiтератури Киiвськоi Русi. Розвиток ii вiдбуваiться в тiсному iднаннi з лiтературою братнього росiйського народу.

Народнi маси i прогресивнi культурнi дiячi Украiни, борючись проти натиску польськоi шляхти i католицького та унiатського духовенства, проти украiнських панiв, шукають пiдтримки у братнього росiйського народу.

Значне пiднесення украiнськоi культури почалося з другоi половини XVII столiття пiсля возз'iднання Украiни зРосiiю в 1654 роцi.

Найвидатнiшими письменниками XVIтАФXVIII столiть були РЖван Вишенський i Григорiй Сковорода. В iх творчостi виявився зв'язок з народними масами i любов до цих мас. У посланнях Вишенського з-пiд релiгiйноi оболонки пробиваiться гнiв народних мас проти польських i украiнських феодалiв, непримиреннiсть у боротьбi з гнобителями. У творах Сковороди мотив любовi до трудящих i провiдним.

Лiтература XVIтАФXVIII столiть вiдбиваi боротьбу класiв цiii епохи. В рядi вiршiв, у драматичних та iнших творах того часу вiдбились погляди й iнтереси козацькоi старшини та панiв, виявляiться вороже ставлення до селян, до козацьких низiв та трудящих тодiшнього мiста. Навпаки, найкращi твори цих столiть пройнятi симпатiiю до мас i спрямованi проти гнобительськоi верхiвки тогочасного суспiльства, проти панiв-крiпосникiв (украiнських i польських) i проти козацькоi старшини.

Письменники XVIтАФXVIII столiть користувалися в своiх творах старою книжною мовою. Але елементи живоi народноi мови в деяких галузях лiтератури, зокрема в творах сатиричних, гумористичних, були досить сильнi.

На ТСрунтi лiтератури XVIII столiття в значнiй мiрi вирiс Котляревський.

ЛРЖТЕРАТУРА

1. Полiщук Ф. М. Григорiй Сковорода: Життя i творчiсть. К.

2. Попов П. Григорiй Сковорода: Лiтературний портрет. К.

3. Григорiй Сковорода: Матерiали про вiдзначення 250-рiччя з дня народження. К.

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского