Джаннi Родарi та його книги для дiтей

Реферат

з дитячоi лiтератури

на тему:

тАЮДжаннi Родарi та його книги для дiтейтАЭ

Джаннi Родарi народився 1919 р. в Ломбардii (одна з провiнцiй РЖталii) в трудовiй сiм'i; батько його був булочником, мати з дитинства працювала на паперовiй, потiм на шовково-ткацькiй фабрицi, а пiзнiше була служницею в багатому домi.

Дитинство Родарi пройшло серед робiтникiв Ломбардii, тАФ тут вiн засвоював закони пролетарськоi солiдарностi, науку класовоi боротьби.

З сiмнадцяти рокiв Д. Родарi починаi вчителювати у початковiй школi.

Пiд час другоi свiтовоi вiйни Родарi вступаi до лав РЖталiйськоi комунiстичноi партii i бере активну участь у боротьбi з фашистами в русi Опору.

З 1948 р. Родарi працюi лiтературним спiвробiтником газети iталiйських комунiстiв ВлУнiтаВ» (ВлРДднiстьВ»). За його iнiцiативою в газетi створюiться вiддiл ВлДля дiтейВ», тут i були надрукованi першi його вiршi.

Вл..Взявшись за перо, тАФ пише вiн в автобiографii, тАФ я уявив собi, що на мене знову зверненi погляди моiх учнiв, що вони чекають вiд мене казки або веселоi iсторii. Так я почав писати для малечiВ».

Як спiвробiтник дитячих журналiв i газет, Д. Родарi постiйно спiлкуiться з дiтьми робiтничих районiв Рима, зустрiчаiться з своiми маленькими друзями пiд час подорожей по РЖталii. У дiтях вiн бачить чуйних i вимогливих цiнителiв своii поезii. iм вiн читаi своi твори, перевiряючи, якi мiсця в них викликають веселi усмiшки у слухачiв, якi тАФ сум, спiвчуття героям i якi залишають iх байдужими, а потiм переробляi своi твори вiдповiдно до спостережень i шукаi такi слова, якi б дiйшли до серця юних читачiв. Таке постiйне спiлкування i вiдчуття духовного контакту з маленькими читачами надаi вiршам поета хвилюючоi задушевностi i щиростi.

Тричi Джаннi Родарi був у Радянському Союзi, зустрiчався з пiонерами i школярами Москви, Риги, Криму, Краснодарського краю, йому хотiлося ближче познайомитись з життям радянських дiтей, краще зрозумiти, про що думають, що iх хвилюi i радуi, що викликаi в них смiх i чим вони вiдрiзняються вiд своiх iталiйських ровесникiв.

Джаннi Родарi, у минулому - шкiльний учитель, активний учасник Опору, прийшов у дитячу лiтературу через газету ВлКнигаВ», в редакцii якоi вiн працював в пiслявоiннi роки в центральному органi РЖталiйськоi комунiстичноi партii, вiн створив там ВлКуточок для малятВ». У цiй рубрицi стали з'являтися веселi, що легко запам'ятовуються вiршi про життя дiтей та iхнi мрii. От що розповiдаi про початок свого поетичного шляху сам Родарi: ВлУже кiлька рокiв пройшло пiсля того, як я перестав викладати, але взявшись за перо, я уявив собi, що на мене спрямованi очi моiх учнiв, що вони чекають вiд мене казки або веселi iсторii. Так я почав писати для малятВ».

Улюбленi образи iталiйських казок та традицiйнi мотиви дитячоi поезii наповнялися сучаснiстю у вiршах Родарi. Форма багатьох його вiршiв почерпнута з iталiйського дитячого фольклору. Це так званi ВлфiластрокеВ» тАУ колисковi, що складаються в живому вiльному розмiрi. Перша книжка Родарi так i називалася тАУ ВлКнига фiластрокеВ» (1950). За нею пiшли: ВлПотяг вiршiвВ» (1952), ВлВiршi про небо i землюВ» (1961) i iншi.

З радiстю бачив письменник, що його твори тАФ серед улюблених книжок радянських людей.

У перекладi на росiйську та украiнську мови вийшло кiлька збiрок його вiршiв: ВлПоiзди i мiстаВ» (1955), ВлЗдрастуйте, дiти!В» (1957), ВлВсесвiтнiй хороводВ» (1962), ВлПоiзд вiршiвВ» (1962), ВлМалим i старим про РЖталiю й РимВ» (1956), ВлУ небi i на землiВ» (1966) та iн.

Активний учасник iталiйського революцiйного руху, Джаннi Родарi бачить у пiдростаючому поколiннi людей, якi продовжать боротьбу батькiв за перебудову свiту, i прагне виховати в юних читачiв творче ставлення до життя, ненависть до поневолення, глибоку вiру в перемогу правди i справедливостi. Обов'язок людства перед дiтьми вiн бачить у тому, щоб Влвиховувати громадян, здатних зробити суспiльство кращим, а мир мiцнимВ».

Життiрадiсна, дзвiнка поезiя Д. Родарi тiсно зв'язана з життям i працею iталiйського народу, з його боротьбою за мир i свободу.

Основною темою його вiршiв i праця, а улюбленими героями тАФ люди звичайних буденних професiй: нiчний сторож, рибалка, булочник, чистильник взуття, шахтар i шкiльний учитель. По-людському тепло говорить поет про тих, хто своiю працею полегшуi життя людей: даi iм вугiлля, вирощуi хлiб, споруджуi будинки, оберiгаi вночi iх сон. Рiзноманiтну людську працю Д. Родарi зображаi так конкретно, вiдчутно, з таким знанням справи, що кожна професiя стаi надзвичайно привабливою, захоплюючою для маленьких читачiв. Весело звучить вiрш про лудильника, який вiдкрив свою майстерню Влпрямо пiд сонцем, на площi базарнiйВ». Приiмно дивитись на швидкi, спритнi рухи цього хлопця, в руках якого старi, ВлпiдлiкованiВ» чайники i казанки починають виблискувати й сяяти, як новi. А у вiршi ВлПожарнiВ» створено образ безстрашного приборкувача полум'я, перед яким вiдступають i злий вогонь, i чадний дим. Добре, коли у людини вiдважне серце i золотi руки,тАФ цю думку поет доносить до дiтей просто i безпосередньо, без зайвих повчань.

Вiршi Джаннi Родарi захоплюють дiтей свiжiстю сприймання свiту, своiрiдним пiдходом до вже знайомих, розкритих поезiiю тем. Про рiзнi професii пишуть i iншi поети, та хто з них пробував розрiзняти iх за запахами i кольорами? А Джаннi Родарi уже назвами вiршiв ставить перед дiтьми незвичайнi запитання: ВлЧим пахнуть ремесла?В», ВлЯкого кольору ремесла?В», нiби запрошуючи своiх читачiв придивитись уважнiше до професiй батькiв. Небагатьма влучними деталями створюi вiн портрети трудiвникiв.

Ось булочник:

Булочник бiлий,

Волосся в муцi,

Рано встаi вiн,

Ще сплять горобцi.

А ось маляр:

А подивiться

На цих малярiв:

У них на одежi

Всi сiм кольорiв!

Робiтник у синьому комбiнезонi, чорний вiд кiптявii кочегар, доктор у бiлому халатi, столяр i кондитер тАФ люди рiзних професiй живою юрбою входять у вiршi Родарi, насичуючи iх запахами працi: запахом свiжоi стружки, вiконноi замазки, моря i риби, зворушливими запахами рiллi, поля й лугу. РЖ всi запахи i фарби, зв'язанi з трудовою дiяльнiстю, з трудовим життям народу, однаково приiмнi. Неприязнь у людей викликаi тiльки ВлзапахВ» неробства:

Хай бризка духами

Багатий лiнюх,

А все нехороший

Вiд нього йде дух!

Глибокоi поваги гiднi руки трудiвника, вкритi кiптявою, сажею, дьогтем, i навряд чи можна милуватися випещеними руками багатого ледаря, говорить поет.

Яснiсть свiтогляду, чiткiсть класових позицiй, полiтичних оцiнок, властивi поетовi, визначають i характер його творчостi. Оцiнки, висновки узагальнюючого характеру в його вiршах iнколи подаються у виглядi добре вiдточених, вигострених афоризмiв або чiтких лозунгiв, закликiв: ВлПогляньте i ви за картинки, синьйори: картинки веселi, життя тАФ сувореВ» (ВлЛистiвки з видами мiстВ»), ВлХто знаi одне бездiлля, для того i в будень недiлля, а бiдним трудящим людям i свято й недiля тАФ буденьВ» (ВлНе всiм у недiлю святоВ»), ВлВсiм палiям наперекiр: свiтовi тАФ мир!В» (ВлЖурналiстВ»).

Проте поет не завжди сам формулюi висновок. Часто вiн, тiльки змальовуючи побутову картину або передаючи думки героiв, викликаi у читачiв певнi почуття, примушуi iх мислити, зiставляти, спостерiгати i самостiйно робити висновки. Так, у вiршi ВлСуботнiй вечiрВ» змальовано злиднi, нестатки i сумний настрiй робiтничоi сiм'i в день, коли ii глава приносить заробiтну плату. Нiкого не радуi бiлий конвертик з тижневою платою: вона занадто мала, щоб задовольнити потреби сiм'i. У скупих реплiках дiйових осiб розкриваються типовi картини з життя iталiйських робiтникiв, iх повсякденнi турботи i тривоги, зумовленi зростанням дорожнечi i безробiття, зниженням заробiтноi плати:

Тато сказав: тАФ Неважнi дiла!

Робиш i робиш, а плата мала..

Мама сказала:тАФА в нас же борги..

Рис, макарони такi дорогi!

Сумнi рядки вiрша змушують читачiв задуматися над соцiальними умовами, в яких живе iталiйський робiтничий клас.

Вiрш ВлСтарий мулярВ» насичений контрастними образами, такими яскравими i переконливими, що вони не потребують нiяких додаткових пояснень.

Перед читачем постаi краiна гострих класових суперечностей, рiзких соцiальних контрастiв: тут багатоповерховi будинки належать Влважним неробамВ», принци i принцеси живуть у розкiшних палацах з мармуру i гранiту, а людина, що будувала цi палаци i дачi з вiкнами на море, тулиться з сiм'iю у жалюгiднiй халупцi тАФ Влвiкна без шибок, дiрява стеляВ».

Вiрш закiнчуiться не висновком, а запитанням, що нагально потребуi вiдповiдi. Це запитання все голоснiше ставлять трудiвники РЖталii, протестуючи проти експлуатацii, гноблення:

Я все життя на людей працював, Чом же про мене нiхто не подбав?!

Невичерпна творча уява поета пiдказуi йому новi, цiкавi втiлення задумiв. Його вiршi, рiзноманiтнi за своiю будовою, захоплюють незвичайним розгортанням теми, у них завжди приховуiться цiкава несподiванка. Поет вмii знаходити яскравi деталi i через них розкриваi типовi риси життя. Так, у вiршi ВлЧищу взуттяВ» соцiальну характеристику класового суспiльства дано через тi предмети, з якими маi справу чистильник взуття. Зношенi, полатанi чоботи шкiльного вчителя, старi черевики службовця-бiдака, блискучi лаковi штиблети багатого франта не тiльки розповiдають про неоднакову матерiальну забезпеченiсть рiзних верств населення,тАФ вони дають яскраву соцiальну характеристику капiталiстичного суспiльства. А в упевненiй ходi цiлоi армii запилених, забруднених чобiт робiтникiв вiдчуваiться грiзна сила пролетарiв.

У вiршi ж ВлСлово ВлплакатиВ» поет переносить читачiв уявою в майбутнi, коли вийде iз вжитку слово ВлплакатиВ» i тiльки дивнi експонати фантастичного музею розкажуть щасливим дiтям про тяжке життя Влколишнiх дiтейВ». Тут деталлю, що характеризуi капiталiстичний свiт з його класовою нерiвнiстю, з расовою дискримiнацiiю, з безробiттям, злиднями, стають людськi сльози.

Та в поезii Д. Родарi знаходять вiдображення i героiчнi сторiнки боротьби iталiйського народу за мир, волю, за право на працю, за свiтле майбутнi. Поет створюi образ мужнього партизана, що твердо стоiть на посту у снiгопад, в негоду i гине не заради слави, а заради перемоги правди i справедливостi (ВлТам, у горахВ»); розповiдаi про тих, хто загинув у вуличних сутичках з полiцiiю, захищаючи своi право на працю (ВлХлопчина з МодениВ»). Вiн гнiвно засуджуi палiiв вiйни, закликаючи всiх чесних людей згуртуватися Влв iдину у пожарную дружинуВ» (ВлПожарнiВ»), стверджуi силу робiтничоi солiдарностi, iднiсть усiх поколiнь у боротьбi за мир (ВлПоштарВ»).

Успiх творiв iталiйського поета пояснюiться i тим, що вони зiгрiтi любов'ю до дiтей. У них Д. Родарi виступаi i як талановитий художник, i як чуйний психолог, якому добре вiдомi смаки i нахили дiтей, iх звички i захоплення, прикрощi i радостi в iх життi. Пригадаймо, наприклад, рядки з вiрша ВлДалека МандрiвкаВ». Охоплюючи в думцi всю землю, поет хоче дiзнатися, як живуть дiти:

Хто поправляi тим дiтям подушку?

Хто для них казку каже на вушко?

Хто на них часом i посвариться:

ВлПальця у ротик брать не годиться!В»

Хто штаненята лата раз у раз,

Якщо хлопчина удавсь верхолаз?

Тут кожний рядок викликаi в уявi читача типовi картини дитинства, кожна деталь допомагаi вiдтворити живий образ малюка.

Симпатii поета-комунiста зверненi насамперед до дiтей бiднякiв, до тих, що живуть у халупах, пiдвалах, трущобах, iнколи не мають можливостi вчитися у школi i рано стикаються з нестатками, злиднями.

Талановитi книги для дiтей, перейнятi духом сучасностi й у той же час зберiгаючi живий зв'язок з народною традицiiю, створював письменник Джаннi Родарi, що зiграв велику роль у розвитку не тiльки iталiйськоi, але i свiтовоi дитячоi лiтератури. Його вiршi, казки, повiстi користуються заслуженою популярнiстю дитячого читача в РЖталii i завоювали визнання у всьому свiтi.

Героями вiршiв Родарi стали дiти, що живуть у хатинах i пiдвалах. Це служаночка, на яку кричить господарка, син рибалки, босоногий маленький листоноша i чистильник чобiт.

Жваво й образно розповiдаi поет про радiсть працi, глузуi з багатих ледарiв (ВлЧим пахнуть ремеслаВ», ВлЯкого кольору ремеслаВ», ВлЛудильщикВ» i iн.). Задерикуватий гумор змiнюiться скорботними нотами, коли у свiт свiтлих уявлень дитини вторгаються картини несправедливостi, страждання, насильства (ВлХлопчик з МодениВ», ВлСлово ВлплакатиВ», ВлЧiччоВ»).

У передмовi, написанiй Родарi для першого збiрника його вiршiв, iталiйський письменник розповiдав, як створювалися його ВлфiластрокеВ».

ВлОдин раз у редакцiю прийшов лист вiд однiii жiнки. ВлЯ живу в темному i сирому пiдвалi, тАУ писала вона. тАУ У цьому пiдвалi росте мiй хлопчик, його кличуть Чiччо. Напиши вiршик i для ньогоВ». Отак з'явився на свiт вiрш ВлЧiччоВ»:

Чиччо в подвале живет, у помойки,

Спит на скрипучей, расшатанной койке.

Стол хромоногий да табурет,

Больше в подвале мебели нет..

Есть на земле и сады и поляны,

Тысячи брызг рассыпают фонтаны.

В темном подвале по стенке всегда

Медленной струйкой стекает вода..

Велике мiсце у вiршах Родарi займають ВлдорослiВ» теми: боротьба проти вiйни, дружба народiв, прагнення до соцiальноi справедливостi. Але всi цi теми i персонажi, породженi суспiльною боротьбою, вбранi в художнi форми, доступнi сприйняттю дитини.

Родарi маi свiжий i гострий погляд на свiт. Показуючи дитинi простi, звичнi явища, вiн вiдкриваi в них глибину, незвичайнiсть, зв'язуi природу i людину, одушевлюi свiт предметiв, явищ. Використовуючи несподiвану поетичну асоцiацiю, Родарi розкриваi значне в повсякденнiй подii, у Влмаленькiй людинiВ». Прикладом може служити чотирьохрядковий вiрш ВлТочильникВ»:

На педаль нажимая ногою,

Он вращал колесо ремешком.

Колесо он носил за спиною,

А ходил по дорогам пешком.

З великою душевною теплотою розповiдаi вiн про iталiйського хлопчика Чiччо (вiрш ВлЧiччоВ»), який живе в темному сирому пiдвалi бiля смiтника, i про маленьке негренятко, якого бiлi дiти не пускають на карусель (ВлНегреняВ»). Турботою про дiтей, якi нiколи не бувають на дачах i не вiдпочивають на морських пляжах, сповнений вiрш ВлЛiтня жар аВ». Цi дiти i влiтку не дихають свiжим повiтрям, бавляться бiля брудних стiчних канав, а коли й загоряють, то тiльки на нагрiтих сонцем сходинках будинкiв, на панелях.

У жартiвливiй формi, а насправдi дуже серйозно висловлюi поет своi думки про вiдповiдальнiсть суспiльства i держави за здоров'я i правильний розвиток дiтей:

Обрали б мене президентом, то враз

Я видав би строгии-престрогий наказ:

Параграф перший.

Улiтку всi дiти

Не мають права у мiстi сидiти.

Параграф другий.

Для дiтвори

Вiдкритi безплатнi морськi табори.

Параграф третiй.

Малятам вiднинi

Належать Альпи i Апеннiни.

Обов'язок дорослих, на думку поета,тАФ потурбуватися про те, щоб у дiтей всього свiту було щасливе, безхмарне життя. Дiтям повиннi належати красивi iграшки, найкращi казки, дзвiнкi пiснi, золотi пляжi, зеленi луки. По ставленню держави до дiтей, з точки зору поета, можна судити про ii демократичнiсть, про людянiсть ii законiв. Неодмiнною особливiстю спраВнведливого суспiльства i пiклування про дiтей. Проникаючи мрiiю в майбутнi, за яке бореться iталiйський робiтничий класна чолi з комунiстичною партiiю, поет бачить щасливих дiтей, чуi iх дружний смiх, що ВлзолотопадомВ», ВлсрiблопадомВ» спадаi на землю, уявляi i помолодiлу, поновлену землю, яка несе дiтям прекраснi дари: моря i гори, поляни й лiси, безмежне, чисте небо, щоб у ньому пускати паперових голубiв (ВлСкiльки всього дiтей на свiтi?В»).

Дзвiнкi вiршi Д. Родарi вмiщують у собi рiзноманiтнi почуття. У них ми знайдемо то гiркий жарт в адресу точильника, що все життя носить колесо на плечах, а сам ходить по дорогах пiшки (ВлТочильникВ»); то iдку глузливу насмiшку над воiнним мiнiстром, палiiм i громилою, який заслужено потрапив у торбу до лахмiтника разом з дiрявими калошами i щербатим чавунком (ВлСтарi речiВ»); то веселу цiкаву загадку про парасольку (ВлДашокВ»). Вiрш ВлСлужницяВ» самим звучанням своiм, буркотливими iнтонацiями чудово вiдтворюi характер сварливоi господинi, яка нескiнченними причiпками не даi спокою бiднiй служницi. А надзвичайно динамiчний, живий, насичений гумором вiрш ВлМузика на площiВ» сповнений гуркоту, дзвону, рявкання, хрипу iнструментiв, що вийшли з покори у маестро-диригента.

Задушевнi, щирi вiршi Д. Родарi майже завжди веселi, життiрадiснi, iнколи Влтрошечки сумнiВ», але нiколи не бувають похмурими. Вони сповненi глибокоi вiри в людину-творця, що зможе перебудувати свiт так, щоб жити в ньому стало Влрадiснiше i веселiшеВ».

Перу Джаннi Родарi належить кiлька казок, в яких за яскравою вигадкою, веселою усмiшкою, цiкавими пригодами героiв легко вгадуються демократичнi симпатii письменника, iронiчне, насмiшкувате ставлення його до багатiiв. Завидну популярнiсть у малюкiв багатьох краiн свiту завоювала казка ВлПригоди ЦибулiноВ». Вона перекладена на росiйську, украiнську та мови iнших народiв Радянського Союзу. В нiй читач потрапляi у казкову краiну, де люди i тварини схожi на рiзнi овочi i фрукти: тут живуть барон Апельсин, графинi Черешнi, кум Гарбуз та iн. Проте порядки в цiй фантастичнiй краiнi дуже нагадують порядки в будь-якiй з капiталiстичних держав. Тут земля, замки, палаци належать баронам i графам, а трудiвники тАФ майстер Виноградинка, кум Гарбуз, скрипаль Груша тАФ живуть у жалюгiдних халупках, страждають вiд злиднiв i безправ'я. Тут недоторканним i право власностi, i бiдного кума Гарбуза виганяють з його хатини тiльки тому, що вiн збудував ii на землi графинь Черешень. Тут панують свавiлля i насильство, чесних людей кидають у темницi, прирiкають на довiчне ув'язнення, а розбiйники i шахраi займають високi пости при дворi принца Лимона.

Д. Родарi майстерно використовуi характернi для народних сатиричних казок прийоми гiперболiзацii, шаржу, гротеска у змалюваннi негативних персонажiв, антилюдських порядкiв у краiнi принца Лимона. У гротескному планi зображений сам принц Лимон, обмежений i вiроломний правитель, який, хоч i Влносив на шапцi золотого дзвоника, та розумом не вiдзначавсяВ». Автор iдко висмiюi агресивнi намiри принца, який не мiг заспокоiтися, поки Влхоч не пограiться у вiйнуВ». До гiперболiзацii вдаiться Джаннi Родарi, показуючи становище селян в маiтках, що належали графиням Черешням: графинi беруть податки не тiльки за повiтря, яким дихають люди, а й за опади: за дощ, снiг i навiть за градобiй.

Проте так, як i в народних казках, Родарi гiперболою i гротеском тiльки пiдкреслюi характер реальних вiдносин мiж експлуататорами i трудовим народом, безглуздiсть законiв у краiнах, де пануi класова нерiвнiсть.

Позитивнi героi казок тАФ простi люди працi тАФ змальованi з симпатiiю, з доброзичливим м'яким гумором. Саме в iх образах втiленi кращi людськi якостi: сердечнiсть, чуйнiсть, вiрнiсть, стiйкiсть у боротьбi. iм, простим людям, властиве почуття класовоi солiдарностi.

Казка дуже близька дiтям i цiкава тому, що головним героiм в нiй виступаi хлопчик Цибулiно, розумний i добрий, працьовитий i енергiйний. Цибулiно, який вмii знайти вихiд з будь-якого скрутного становища, чесно виконуi наказ батька тАФ викривати негiдникiв та шахраiв, дотепно розбиваi пiдступнi задуми ворогiв i знаходить собi друзiв серед чесних трудiвникiв.

Своiрiдним i стиль казки. Поiднання в характеристицi дiйових осiб, у показi обставин iх життя, якостей людини i властивостей овочiв надаi гумористичного або гостро сатиричного забарвлення багатьом епiзодам казки. Так, Цибулiно доводить до слiз сеньйора Помiдора не тiльки тому, що дii, як смiлива людина, рiзко викриваючи негiдництво, а й завдяки тим особливостям, що властивi цибулi. Коли сеньйор Помiдор смикнув Цибулiно за чуба, Влсталося те, що мусило статисяВ»: Влв очi i в нiс Помiдоровi раптом ударив такий мiцний запах цибулi, що сльози бризнули з очейВ».

А в першому роздiлi про властивостi цибулi письменник дотепно згадуi, характеризуючи гiрке життя бiдноти. ВлДе цибуля, там i сльозиВ» тАФ це узагальнення стаi особливо вагомим, тому що в контекстi виявляiться доречним i прямий, i переносний змiст його: ВлДе бiднiсть, там i сльозиВ».

Зовнiшнiй вигляд i властивостi рiзних овочiв та фруктiв влучно обiгруються, коли письменник створюi портрети дiйових осiб: важний, надутий, з червоними щоками, якi, здаiться, от-от трiснуть, сеньйор Помiдор; низькорослий i миршавий адвокат Горох, що завжди вискакуi, як горошина з стручка; дiвчинка Редисочка з кiскою, що стирчить догори i нагадуi хвостик редиски, i т. д.

Пригоди Цибулiно та його друзiв закiнчуються перемогою над пихатими i ненаситними аристократами. Скинутий принц Лимон тiкаi за кордон, а замок графинь Черешень перетворюiться на палац для дiтей.

У казцi звучить заклик повиганяти принцiв, баронiв, графинь з усiх краiн, щоб землi, парки i палаци стали надбанням народу. Це революцiйна iдея.

РЖ в iнших казках тАФ ВлПодорож Голубоi СтрiлиВ», ВлДжельсамiно у краiнi брехунiвВ» тАФ письменник вiддаi своi симпатii тим, хто чесно працюi, хто бореться з неправдою i несправедливiстю.

Творчiсть Д. Родарi з кожним роком набуваi все бiльшоi зрiлостi, досконалостi, збагачуiться новими жанрами. Його дотепнi, живi, змiстовнi вiдповiдi на рiзноманiтнi дитячi запитання, що спочатку друкувалися на сторiнках газети ВлУнiтаВ», ввiйшли у збiрку своiрiдних новел ВлЧого? чому? навiщо?В».

1964 р. вийшла серiя його забавних оповiдань про собак, що катаються на автомобiлi, i ВлКнига помилокВ», героями якоi стали орфографiчнi помилки. Письменник займаiться i теоретичними питаннями. Його цiкавлять зв'язки мiж дитячою лiтературою i актуальними проблемами виховання, суть художньоi уяви, Влзакони фантазiiВ». Улюбленим його жанром залишаються казки i фантастичнi оповiдання.

Умiння поетизувати Родарi оригiнально розкрив в своiй ВлКнижцi помилокВ» (1964). Письменник висмiяв найбiльш розповсюдженi орфографiчнi i синтаксичнi помилки, що зустрiчаються в школярiв. РЖ от у коротеньких ВлфiластрокеВ» ожили знаки питання, пересварилися коми i тире, застрибали подвоiнi голоснi i приголоснi, змiнюючи змiст слiв.

Блискучi переклади вiршiв Родарi на росiйську мову зробленi С. Я. Маршаком, що зумiв зберегти нацiональний колорит ВлфiластрокеВ» тАУ передати своiрiдний гумор автора. Завдяки цим перекладам поезiя Родарi завоювала успiх у багатомiльйонного дитячого читача.

Наприкiнцi 1950 року на сторiнках журналу ВлПiоньiреВ», редактором якого був тодi Родарi, з'явилася його повiсть-казка ВлПригоди ЧиполiноВ», що незабаром вийшла окремим виданням. Ця повiсть-казка i одним з найбiльших удач письменника.

ВлПригоди ЧиполiноВ» найтiснiшим образом зв'язанi з традицiiю ВлПригод ПiнокiоВ». Як i в казцi Коллодi, реальна дiйснiсть переплiтаiться в книжцi Родарi з живою i дотепною фантазiiю, але соцiальна спрямованiсть виражена набагато сильнiше. Герой казки хлопчик-цибулинка (ВлчиполаВ» iтал.тАУ цибуля) мандруi по рiднiй краiнi, Лимонному королiвству, заступаiться за друзiв-бiднякiв, бореться з гнобителями тАУ злiсним кавалером Помiдором i жорстоким принцом Лимоном, дурить iноземного сищика мiстера Моркоу. Цей казковий свiт, Влде всi люди змахують на якi-небудь овочiВ», досить походить на РЖталiю. Наприкiнцi оповiдання Чиполiно i його друзi скидають принца Лимона i встановлюють Влвiльну республiкуВ», де всi дiти ходять у школу.

Книга Родарi написана у вiльнiй i невимушенiй манерi, вона пронизана задеркуватими веселощами. Гумор Родарi також родинний ВлПригодам ПiнокiоВ». Так, цiлком у дусi глузливих парадоксiв Коллодi кавалер Помiдорiв нагло заявляi пiдлабузниковi Зеленому Горошковi: ВлЯкщо ти адвокат тАУ стало бути, я правийВ».

Успiх Чиполiно спонукав Родарi написати ще кiлька казок: ВлПодорож Блакитноi стрiлиВ» (1952), ВлДжельсомiно в краiнi брехунiвВ» (1959), ВлКазки по телефонiВ» (1961), ВлТорт у небiВ» (1966) i iншi. Усе це тАУ веселi казки, у яких завжди звучить правда життя сучасноi РЖталii, у забавний сюжет вплiтаються i глузування, що бичують, i високi моральнi i громадянськi поняття.

У ВлПодорожi Блакитноi стрiлиВ» розповiдаiться про долi багатьох бiдних дiтей РЖталii, батьки яких не в змозi ВлзамовитиВ» рiздвянi подарунки для своiх дiтлахiв. У краiнi брехунiв, куди потрапляi хлопчик Джельсомiно, закон про загальну брехню виходить вiд володаря, що був пiратом, Джакомона, який любить вимовляти Влгромовi мови з балконiвВ». Вже одна ця деталь безпомилково вказуi на те, що Родарi натякаi на Муссолiнi з його брехливою демагогiiю, що вивертала навиворiт моральнi поняття i суспiльнi явища. Метафора Влназивати чорне бiлимВ» стаi в повiстi Родарi основою казкового переосмислення дiйсностi. А голосний голос самого Джельсомiно, що руйнуi стiни в'язниць, тАУ це голос народноi правди. Цiкаво, що в цiй казцi Родарi i явний переклик з ВлТрьома товстунамиВ» Ю. Олеши.

Особливо поетичними i ВлКазки по телефонуВ», у яких звучать фольклорнi мотиви, дотепно спровокованi на сучасну дiйснiсть. Ходячi висловлювання, прислiв'я i приказки матерiалiзуються в реальному образi. Так, приказка Влбудинок з морозива, як у БолоньiВ» породжуi казочку про веселе народне свято, коли жителi прикрашають вибудований на площi пломбiрно-цукатний .палац. Розсiяний хлопчик втрачаi не тiльки книжки i зошити, але i пальцi, вуха, а добрi сусiди пiдбирають i приносять мамi. Глузливi казочки застерiгають дiтей вiд неробства i чванства, обжерливостi i брутальностi. Родарi повною мiрою виявив тут свiй дарунок поетизувати свiт. Так, казка ВлСинiй свiтлофорВ» розповiдаi про те, як застопорився вуличний рух через незрозумiлi синi вогнi на перехрестi. А свiтлофор просто хотiв дати людям сигнал, що Влшлях у небо вiльнийВ». Легка, витончена фантазiя письменника надихаi свiт, учить бачити в ньому свiтлi i високi початки.

Твори Родарi вороже зустрiчалися iталiйською консервативною критикою, яку лякала демократична та соцiальна спрямованiсть його вiршiв i прози. Проте книги Родарi проклали собi шлях до сердець iталiйських дiтей; багато з них вiдзначенi лiтературними премiями, передаються по радiо i телебаченню. Його казки включаються в шкiльнi книги для читання. Джаннi Родарi тАУ лауреат Мiжнародноi премii iм. X. К- Андерсена, що вiдзначаi свiтове визнання творчостi письменника.

У 1973 роцi вийшла нова книга Родарi з незвичною назвою: ВлГраматика фантазii. Введення в мистецтво придумування iсторiйВ». Ця книга написана в легкiй i витонченiй формi есе про фантазiю, уяву, його ВлмеханiкуВ» i роль у творчiй дiяльностi дитини. Родарi в цьому дослiдженнi пiдводить пiдсумки свого письменницького i педагогiчного досвiду, багато в чому спираючи на радянську педагогiчну думку. Автора цiкавить проблема розвитку творчого початку в дiтей. Вiн учить дорослих грати з дiтьми тАУ фантазувати, придумувати, складати. ВлГраматика фантазiiВ» тАУ не трактат, а введення в захоплюючу гру, основа якоi тАУ серйозна наукова теорiя, перевiрена педагогiчною практикою. Книга перейнята любов'ю до дiтей, у вiльнiй i невимушенiй формi вона прилучаi iх до поезii слова, ВлЯ хотiв i тут залишитися казкарем, що розповiдаi про своi ремеслоВ», тАУ говорив Родарi в iнтерв'ю з приводу своii Влцiкавоi граматикиВ».

Ряд роздiлiв книги присвячений аналiзовi структури казки i рiзних способiв ii побудови. У книзi живуть образи i приклади з народного життя, героi iталiйських народних казок, нею прикрашають промовки i байки, якi самi собою виникають з асоцiацiй, iз гри слiв i спiвзвучностей. М'який гумор сполучаiться в нiй з живою манерою викладу.

ВлГраматика фантазiiВ» Родарi переведена на багато мов. РЖдея, що лежить в основi ВлГраматикиВ», проста: вона зводиться до того, що уява не i привiлегiiю деяких, а те, що нею надiленi усi. ВлГраматика фантазiiВ» стала посiбником для iталiйських педагогiв i студентiв, що займаються дитячою психологiiю i методикою викладання.

Веселi, бадьорi вiршi Джаннi Родарi, його чарiвнi казки, сповненi любовi до простих людей, поваги до людськоi працi, iдуть через кордони, моря i гори, завойовуючи все нових i нових вдячних читачiв у рiзних краiнах свiту.

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского