Джейн Ейр Шарлотти Бронте як соцiально-психологiчний роман виховання

Тема: тАЬДжейн Ейр Шарлотти Бронте як соцiально-психологiчний роман вихованнятАЭ.

ПЛАН:

1. Вступ.

2. Тема роману тАЬДжейн ЕйртАЭ.

3. РЖдея рiвностi людей у романi тАЬДжейн ЕйртАЭ.

4. Трагедiйнiсть сюжету.

5. Висновки.

6. Використана лiтература.

1. Вступ.

Роман ВлДжен ЭйрВ» залучив i вразив читачiв образом головноi героiнi - смiливоi i чистоi дiвчини, що самотньо веде тяжку боротьбу за iснування i за своi людське достоiнство.

Роман став важливою вiхою в iсторii боротьби за жiночу рiвноправнiсть. Це поки ще не полiтична рiвноправнiсть тАФ виборчих прав для жiнок не вимагали навiть чартисти, тАФ але рiвнiсть жiнки з чоловiком у трудовiй дiяльностi i родинi. У постановцi жiночого питання й у самiй своiй творчостi Шарлотта Бронте була близька французькiй письменницi Жорж Санд, знаменитий роман якоi ВлКонсуэлоВ» (1842 р.) дуже любила Шарлотта Бронте.

Джен Эйр тАФ палка i сильна натура, носителька стихiйного протесту проти всякого гноблення. Ще в дитинствi вона вiдкрито повстаi проти своii багатоi i лицемiрноi виховательки i ii жорстокого, розпещеного сина. У притулку, у бесiдi з лагiдною i терплячою Элен Бернс, вона висловлюi думку про необхiднiсть опору: ВлКоли нас б'ють без причини, ми повиннi вiдповiдати ударом на удар тАФ iнакше i бути не може тАФ притiм з такою силою, щоб назавжди вiдучити людей бити нас!В»

Нi, зовсiм не християнську мораль проповiдувала у своiй книзi бiдна гувернантка, дочка священика! Не дивно, що роман ВлДжен ЭйрВ» викликав обурення реакцiйних кiл. У рецензii, помiщеноi в журналi ВлQuarterly ReviewВ» (1848 р.) говорилося: ВлДжен Эйр горда, а тому i вкрай невдячна; богу було завгодно зробити ii самотньою i беззахисною сиротою, i проте вона нiкому не дякуi тАФ нi друзячм, нi керiвникам своii безпомiчноi юностi тАФ за одяг i iжу, за турботу i виховання. Автобiографiя Джен Эйр тАФ цiлком антихристиянський твiр. Воно перейнято ремством проти комфорту багатих i позбавлень бiднякiвВ». Далi той же автор рецензii (це була деяка мiсс Ригбi) дiйде висновку, що роман ВлДжен ЭйрВ» породжений тим же заколотним духом, що проявився в чартизмi.

2. Тема роману ВлДжен ЕйрВ».

Роман ВлДжен ЕйрВ» тАФ найкращий твiр Шарлотти Бронте, бо в ньому письменницi пощастило найбiльш повно розкрити через свою естетичну систему своi розумiння людського iдеалу.

Шарлотта Бронте не раз обмiнювалась думками i спостереженВннями над лiтературою з критиком Дж. Льюiсом. Вiн намагався спрямувати талант письменницi на натурнi описи, на констатацiю того, що впадало в око. А письменниця не хоче створювати ВлточВнних дагеротипних портретiв пересiчних людейВ», не хоче змальовувати вiдгороджений вiд життя сад, ii вабить вiтер життя, широкi простори, де людина дихаi на повнi груди. Вона вважаi за необхiдне, перш нiж писати про якiсь явища, Влвивчити iх на тривалому i особистому досвiдiВ», Влглибоко i вичерпно дiзнатись про iхнiй характер i щиро вiдчувати те зло, яке вони з собою неВнсутьВ». Але це тiльки одна з умов успiшноi творчостi, цетАФii передумова. Вiдштовхуючись вiд особистого досвiду, письменник, на думку Бронте, маi узагальнювати, типiзувати, пiдкоряючись творВнчiй уявi.

ВлВи радите менi..тАФписала вона в листi до Дж. Льюiса,тАФне залишати твердого грунту власного досвiду, тому що я стаю слабВншою, коли вступаю до царини вигаданого, i тому, що, як Ви говоВнрите, Влдiлений досвiд являi незмiнний iнтерес для всiх людейВ». Я теж вiдчуваю, що це вiрно, але, дорогий сер, чи не i досвiд кожноi окремоi особи чимось дуже обмеженим? РЖ якщо письменник звертаiться лише до свого власного досвiду, чи не впадаi вiн у небезпеку повторення самого себе, чи не перетвориться вiн на егоцентрика? РЖ до того ж уява тАФ це могутнiй неспокiйний дар, який вимагаi, щоб до нього дослухались i дали йому застосуваннятАЭ.

Це творче кредо Шарлотти Бронте, кредо письменника-реалiста, i було найбiльш повно втiлене в романi ВлДжен ЕйрВ». З образом Джен Ейр в англiйську лiтературу ввiйшла нова героiня тАФ жiнка-трудiвниця.

Письменницi близькi тема i iдея цього роману, а вдача головноi героiнi даi широкi можливостi для втiлення творчого задуму.

Джен Ейр тАФ бiдна дiвчина, маленька i непоказна, яка навiть не пам'ятаi своiх батькiв, ii поневiряння дають можливiсть письменницi показати i ззовнi, i зсередини рiзнi прошарки суспiльВнства i пiддати гострiй критицi англiйську буржуазiю.

Десять рокiв Джен прожила в домi своii багатоi родички мiсiс Рiд. Дiвчинку навчали зневажати бiднiсть. Дiти, якi зросли в достатку, завдяки тому вихованню, яке iм дають, Влне розумiють, що може бути бiднiсть дбайлива, працьовита, чесна,тАФ в iхнiй уявi це слово втАЩяжеться тiльки з лахмiттям, убогим харчем, холодним коминком, грубими звичаями й огидними вадамиВ». Бiднiсть здавалася Джейн принизливою.

Та що знаходить дiвчинка серед багатих, якi, здавалося б, мають бути i гарними, i добрими, i щирими? РЗi тiтка тАФ бездушна жiнка, вона не може зрозумiти дитини, не схожоi на ii власних убогих духом дiтей, i тому вiдверто ненавидить ii, всiляко принижуi i безжалiстно караi, а потiм з радiстю вiддаi до сирiтського притулку. Навiть вмираючи, вона не вiдмовляiться вiд своii ненавистi, не робить нiяких спроб спокутувати те велике зло, яке вона зробила Джен.

З негостиного дому тiтки Рiд Джен потрапляi до Ловудськоi школи, якою керуi мiстер Броклгерст (його прототипом був куратор Кован-Брiджа мiстер Вiльсон), схожий на чорну колону: таке враження справляла його Влпряма, тонка, вбрана в чорне постатьтАЭ, тАЬобличчя було схоже на кам'яну маскуВ». ВлГуманiстьтАЭ, якою вiн керуiться, порядкуючи в Ловудськiй школi, носить досить дивний характер: вiн намагаiться привчити дiвчаток мужньо зносити земнi страждання. Адже iх готують на ролi гувернанток-служниць багатих родинах, i мета, яку ставить собi вихователь, це Влнавчити iх витривалостi, терпiння й самозреченняВ». Отож не дивно, що при таких принципах виховання перша ж епiдемiя зробила у Ловудi своi страшне дiло..

Але й дiти з багатих родин теж не знають щастя, хибнi уявлення батькiв, моральнi норми буржуазного суспiльства калiчать життя.

Дiти мiсiс Рiд виростають нiкчемами i егоiстами. Програвшись i пропившись, обiбравши матiр i сестер, вкорочуi собi вiку Джон. Сухою, холодною егоiсткою стаi Елiза. РДдине, на що здатна i про що мрii Джорджiана,тАФ це вийти замiж. Сестри ненавидять одна одну, навiть краплини тепла не знаходиться в них i для вмираюВнчоi матерi.

На все життя зробив глибоко нещасливою людиною Едварда Рочестера його батько. Старий Влбув зажерливий скнара.. вiн тверВндо вирiшив не дiлити свого маiткуВ», тому вся спадщина мала дiстатися старшому синовi. А молодшого, Едварда, оженили на грошах, навiть не сказавши йому, що його нареченiй загрожуi неВнминуче божевiлля..

В Торнфiлдi Джон спостерiгаi блискуче свiтське товариство, що вбираiться у вiтальнi ii господаря. Але й тут за зовнiшнiм блисВнком криiться холодний розрахунок, спустошенiсть i бездушнiсть. ВлВони всмiхалися, смiялись тАФ i були менi байдужi, тАФ згадуi Джен.тАФ Свiчки давали куди бiльше сяйва, нiж iхнiй усмiх; дзеньВнкiт дзвоника виказував бiльше, нiж iхнiй смiхВ». Красуня Бланш РЖнгрем здасться Джен не вартою ревнощiв, бо вона Влбула справдi дуже показна, однак iй бракувало природностi; була вона й гарна, й освiту здобула блискучу, та розум мала убогий, а серце тАФ черстве. Нiщо не росло i не цвiло на цьому грунтi, а отже, й не могло потiшати вас своiми свiжими плодами. Вона була недобра; в нiй не почувалося нiчого свого, вона повторювала гучнi фрази з книВнжок i нiколи не висловлювала,тАФ бо не мала iх,тАФ власних думок. Вона проповiдувала високi почуття, та не знала нi спiвчуття, нi жалостi, а нiжнiсть i правдивiсть були iй чужiВ».

Недарма господар Торнфiлдхолу мiстер Рочестер не може знаВнйти жiнки, вартоi щирого кохання, нi серед англiйських ледi, нi серед французьких графинь, нi серед iталiйських синьйор, нi серед нiмецьких баронес.

РЖ тiльки в бiднiй, маленькiй, негарнiй гувернантцi вiн знахоВндить тi рiдкiснi якостi, якi даремно шукав серед багатих красунь усе своi життя. Що ж такого незвичайного знаходить Едвард Фейрфакс Рочестер, багач i джентльмен iз старовинного роду, у бiднiй гувернантцi Джен Ейр? Щирiсть, i жвавий розум, i добра вдача, i артистичнiсть натуритАФвсе це дуже вигiдно вiдрiзняi Джон вiд свiтських жiнок, але не це в нiй головне. Найважливiше Для Рочестера те, що вiн бачить у дiвчинi рiвну собi людину. ЛюдВнська гiднiсть, самостiйнiсть, волелюбнiсть тАФ ось що найбiльше приваблюi його в Джен.

Ще в дитячi роки маленька Джен повстаi проти покiрного прийняття страждань i несправедливостi, проти фiлософii непротивленства. Вона виголошуi пристрасний заклик на захист людського права вiдстоювати у боротьбi свою гiднiсть. ВлЯкщо завжди лагiдно миритися тому, хто мучить тебе i кривдить, то лихi люди зможуть робити все, що захочуть; вони нiкого не боятимуться, не змiнять своii вдачi, а робитимуться дедалi лихiшими. Коли нас нi за що вдарить, ми теж повиннi вдарити,тАФ я обстоюю це,тАФ i то вдарити щосили, щоб нiкому бiльше не кортiло нас битиВ». РЖ цi своi переконання Джен твердо вiдстоюi цiле життя.

3. РЖдея рiвностi людей у романi тАЬДжейн ЕйртАЭ.

Дух протесту i незалежностi даiться взнаки й у вiдносинах Джен Эйр iз коханою людиною. Змучена дивноi, вигадливою грою, що веде з нею ii хазяiн, Джен, по сутi, перша говорить йому про свою любов. Це було нечувано, неприпустимо у вiкторiанському романi!

Саме пояснення Джен у любовi приймаi характер смiливоi декларацii про рiвнiсть. ВлЧи ви думаiте, що я автомат, байдужа машина?. У мене така ж душу, як у вас, i таке ж серце.. Я говорю з вами зараз, знехтувавши звичаi й умовностi i навiть вiдкинувши все земне..В»

Ставши нареченою коханоi людини, на вершинi щастя, Джен Эйр зберiгаi самовладання i тверезiсть. Вона стоiть на стражу своii незалежностi, ii лякаi перетворення в рабиню, в iграшку чоловiка. Вона продовжуi давати уроки його дочцi, вiдкидаi розкiшнi подарунки нареченого, завзято нагадуi йому, що вона бiдна i некрасива (так, Джен Эйр некрасива тАФ це теж було нововведенням для англiйського вiкторiанського роману).

Довiдавшись, що ii улюблений одружений, Джен iде з його будинку i скитается без гроша по великих дорогах. РЗй приходиться ночувати в полi, пiд стогом сiна. Нiхто не пускаi ii пiд дах, вона не може добути хлiба навiть в обмiн на дорогу шийну косинку. У краiнi безробiтних i бездомних кожен бiдняк викликаi в ситих людей пiдозру в злодiйствi й обрiкаiться на голодну смерть.

Сучасного читача може здивувати поводження Джен Эйр. Адже мiстер Рочестер зв'язаний шлюбними узами з буйною божевiльною i по англiйських законах не може розлучитися з нею. Його нещастя i його щира любов до Джен повиннi були б зломити ii опiр. Вiн пропонуi iй виiхати з ним в РЖталiю, де iх нiхто не знаi, i щасливо прожити з ним за кордоном до кiнця днiв. Про свою хвору дружину вiн буде продовжувати пiклуватися. Що ж заважаi безмежно люблячоi Джен прийняти його пропозицiю?

Звичайно, Шарлотта Бронте залишаiться тут дочкою свого столiття, коли всякий неофiцiйний союз вважався ганьбою i злочином. Але рiшення ii героiнi психологiчно зрозумiло: Джен Эйр тАФ горда i чиста натура; сама думка про те, що все життя прийдеться брехати, усе життя бути удалечинi вiд батькiвщини, залежачи вiд найменшоi примхи деспотичноi i запальноi (хоча й улюбленоi) людини, нестерпна для неi. РЖ вона вiддаi перевагу убогостi i розлуцi.

Надзвичайний успiх роману порозумiвався i тiiю смiливiстю, з яким письменниця малюi почуття любовi; навiть перед письменниками-чоловiками тiii епохи (Дiккенс i Теккерей) не зважувалися на таке зображення. Тим бiльше несподiваним для англiйськоi публiки був голос справжньоi пристрастi, що пролунала на сторiнках роману, написаного жiнкою, провiнцiйною гувернанткою. У Рочестера це пристрасть, що змiтаi всi перешкоди, у Джен тАФ пристрасть, що вступила в боротьбу з загостреним почуттям боргу.

Сюжет роману зв'язаний iз тривалою романтичною традицiiю: вiн не дуже правдоподiбний, хоча в цьому приховано i своiрiдна чарiвнiсть. Позначилося читання готичних романiв i добуткiв романтикiв. Замок Рочестера, що ховаi похмуру таiмницю, раптовi появи жахливоi жiнки, прерване весiлля, отримана героiнею багата спадщина, пожежа, у якiй гине дружина Рочестера i його замок, нарештi, щасливий кiнець тАФ усе це цiлком вiдповiдаi канонам захоплюючого, романтичного роману. В образi Рочестера явно вiдчуваються байронiчнi риси.

Але Шарлотта Бронте залишаiться реалiсткою в самому головному тАФ у правдивому i типовому зображеннi соцiального середовища, соцiальних вiдносин i людських характерiв. Дочка священика, вона не зупинилася перед убивчою сатирою на духiвництво. Найбiльш вiдразливий i гротескний образ у романi тАФ священик Броклхерст, тАЬпопечительтАЭ i, по сутi, убивця дiвчинок-сирiт у Ловудской школi. РЖдеалiзованi образи священикiв, лагiдних i далеких користi, що наводнювали вiкторiанську лiтературу, вiдкинутi Шарлоттой Бронте, що добре знала клерикальне середовище. У нiй вона зустрiчала два типи священикiв тАФ суворих фанатикiв i сiмейних деспотiв (такий був ii батько) i лицемiрiв, що прикривають благочестивими фразами свою прихильнiсть до земних благ. Обоi цi типи виведенi в ii романi.

Молодий пастор Сент-Джон надiлений красою i чеснотою, вiрнiстю релiгiйному боргу; але, власне кажучи, це педант i фанатик, що приносить у жертву всi живi почуття i людськi вiдносини. Письменниця тонко помiчаi навiть вiдтiнок сухого егоiстичного розрахунку в iдеалах i вимогах Сент-Джона, у його мiркуваннях про вищий християнський борг: пропонуючи Джен Эйр шлюб без любовi i спiльну мiсiонерську дiяльнiсть в РЖндii, вiн прагне придбати покiрну i покiрливу подругу, майже рабиню. Недарма Джен Эйр вiдповiдаi йому гнiвною одповiддю: вона бачила i випробувала сама дiйсну любов i, хоча бiгла вiд неi, тепер застрахована вiд холодних догматiв, що принижують людське почуття. Земна пристрасть i земне щастя залучають ii, а не самогубне мiсiонерське служiння. У поривi гнiву вона говорить Сент-Джону, що нехтуi i його самого i його любов. Скiльки смiливостi потрiбно було молодiй письменницi, дочцi пастора, щоб вiдкрито повстати проти релiгiйних iдеалiв самозречення, проти традицiйного (i в основi своii шовiнiстичного) прославляння британського мiсiонерства!

Настiльки ж нещадна Шарлотта Бронте i до будь-яких проявiв накопичення, преклонiння перед грошима. Жахлива iсторiя шлюбу, що перетворився для мiстера Рочестера в безвихiдну трагедiю: спочатку, у юностi, вiн стаi жертвою мерзенноi торгашеськоi угоди мiж двома багатими родинами, що сховали вiд нього щиросердечну хворобу нареченоi; потiм вiн виявляiться прив'язаним на все життя до невигойно хвороi, помiшаному жiнки. Письменниця виступаi тут проти англiйських державних законiв про шлюб, починаi суперечку, що продовжать такi колоси, як ТРолсуорсi i Шоу.

Фiнал роману, коли Джен Эйр повертаiться до покалiченого, ослiплого, збiднiлого мiстера Рочестеру i приносить йому допомогу i розраду, перетворюiться у своiрiдний апофеоз героiнi. Свiтло жертовного служiння Джен Эйр коханiй людинi, а також умiння письменницi передати розжарення пристрастей, глибину виникаючих у героiв питань i переживань знiмають той вiдтiнок солодкуватостi i фальшi, що був звичайно присущ happy end, щасливому кiнцю вiкторiанського роману.

Шарлотта Бронте тАФ майстер пейзажу. Вона бачила свiт очима художника тАФ так вона i була не тiльки письменником, а i художником. Прекраснi i нескiнченно рiзноманiтнi ландшафти в ii романах рiдноi пiвнiчноi Англii, усi цi вересковi долини i пагорби, то обкутанi голубим серпанком, то залитi мiсячним свiтлом чи обмерзлi, висiченi холодним вiтром.

РЖдея рiвностi людей стаi лейтмотивом книги, просякаi кожну ii сторiнку, супроводжуi кожну думку авторки. Емансипацiя жiнки, боротьба за ii рiвнiсть з чоловiком тАФ лише один з аспектiв цiii iдеi. Недаремно в сценi освiдчення в коханнi маленька Джен пилко вiдстоюi не тiльки свою жiночу, а насамперед людську гiднiсть. ВлВи гадаiте, що коли я бiдна, непоказна, проста й маленька, то я не маю нi душi, нi серця?. Ви помиляiтесь!. Я маю таку саму душу, як i ви. i таке саме серце!В».

4. Трагедiйнiсть сюжету

Власне, i трагедiйнiсть сюжету випливаi з того, що героiня над ставить свою людську гiднiсть, iй здаються принизливими подарунки, якими ii осипаi Рочестер. Для неi неможливе щастя, побудоване на обманi,тАФ воно теж принижуi людську гiднiсть. Тiльки вiра у справедливiсть власних вчинкiв даi Джен силу високо тримати голову.

Не в багатствi i спокоi вона вбачаi своi щастя. Для неi iдеал людського щастя тАФ активна дiяльнiсть на благо iнших. Джен пеВнреконана, що краще бути сiльською вчителькою, бiдною i чесного, нiж коханкою свого господаря, втiшаючись уявним щастям, а потiм заливатися сльозами каяття й сорому.

Авторка надаi можливiсть своiй героiнi розбагатiти i не одружившись з мiстером Рочестером (вона дiстаi спадщину вiд невiВндомого iй померлого дядька). Але Джен вiдмовляiться вiд бiльшоi частини своii спадщини, бо iй не потрiбне зайве багатство, а лише той мiнiмум, що дасть iй незалежнiсть. Головне багатство для неi - це скарби духовнi. Знайти своiх родичiв, зробити iм добро, не бути самотньою, вiдчувати людське тепло i своiм теплом зiгрiвати iнших тАФ ось що для неi головне. Сам iдеал служiння людям письменниця розумii гуманiстично: служiння не повинно бути жертвою, яку людина примушуi себе принести iншим. Воно повинно втiлитися в такi форми, щоб збагачувати i того, хто вiддаi себе цьому служiнню.

З Рочестером зв'язанi i всi романтичнi переживання героiнi, вся мiстичнiсть, що подекуди з'являiться в творi. Це сильнi почуття, викликанi коханням, це сни, якi здаються вiщими, це голоВнси, що звучать крiзь вiдстанi часу i простору.. Джен неодноразово стверджуi, що своiми смаками i уподобаннями вона дуже близька Рочестеровi. Мабуть, його образ i символiзуi собою, даi вихiд тiй романтичностi, яка характерна для ii натури, але не маi змоги знайти собi вихiд у буденному життi бiдноi дiвчини.

Органiчне поiднання реалiстичноi правдивостi й романтичного темпераменту, щирiсть i безпосереднiсть i становлять головний ВлсекретВ» привабливостi книг Бронте. ВлГаряча сила протесту, якимдихають ii романи, примушуi забувати про недолiки ii письменВнницькоi майстерностi: схильностi до мелодраматизму, до екзальтованоi сентиментальностi, до штучних i iнколи безпорадних приВнйомiв, що накладають вiдбиток старомодностi на деякi з ii сторiВннокВ»,тАФ справедливо вiдзначаi радянська критика.

Серед росiйських читачiв Шарлотта Бронте знайшла численних прихильникiв свого таланту, ii романи перекладались росiйською мовою зразу ж пiсля виходу в свiт - в 1849 роцi в ВлОтечественных запискахВ» друкувалась ВлДжен ЕйрВ», пiсля чого М. Г. Чернишевський занотував у своiму щоденнику: Вл.тАЮдуже добре, тiльки шкода, що й тут намагаються вмiшати трагiчнi сцени до мелодраматичного i страшнi пригоди тАФ цього не слiд було робитиВ». 1

5. Висновки.

Кращi романи письменницi видаються у нас i тепер. Разом iз своiми великими сучасниками Шарлотта Бронте стояла бiля джерел англiйського критичного реалiзму, що був так високо оцiнеВнний Марксом.

ВлБлискуча плеяда сучасних англiйських романiстiв,тАФписав Маркс у статтi в ВлНью-Йорк трiбюнВ»,тАФ якi в яскравих i красно-мовних книгах розкрили свiтовi бiльше полiтичних i соцiальних iстин, нiж усi професiональнi полiтики, публiцисти i моралiсти разом узятi, дала характеристику всiх верств буржуазii, починаючи з Влдуже благородногоВ» рантьi i капiталiста, який вважаi, що зайнятися якою-небудь справоютАФвульгарно, i кiнчаючи дрiбним торговцем i клерком у конторi адвоката. Якими описали iх Дiккенс i Теккерей, мiс Бронте i мiстрiс Гаскелл? Як людей самовпевнених, лицемiрних, деспотичних i неосвiчених; а цивiлiзований свiт пiдтвердив цей вирок убивчою епiграмою: Влвони плазують перед тими, хто вищий за них, i поводяться як тирани з тими, хто нижчий за нихВ».2

Вже понад сто рокiв минуло з того часу, як померла Шарлотта Бронте. Багато чого змiнилось у свiтi, i далеко, може, й iншими шляхами, пiшла лiтература. Алi й тепер, коли ми беремо з полицi ВлДжон ЕйрВ», нас захоплюi вир подiй i пригод, ми пiдкоряiмось напруженому ритмовi внутрiшнього життя героiв, а головне тАФ нас веде на собою невгасима вiра письменницi у всепереможну силу людяностi й справедливостi. Тому й твори ii мають сьогоднi не тiльки пiзнавальне i виховне значення, а й зберiгають силу емоцiйного й естетичного впливу тАФ тобто силу, притаманну лише витворам справжнього мистецтва.

6. Лiтература.

1. Большая Советская Энциклопедия.

2. Журнали тАЬВсесвiттАЭ

3. Журнали тАЬДрево познаниятАЭ.

4. Т.Данiлова тАЬШарлотта Бронте i тАЬДжейн ЕйртАЭ.

5. З.Гражданська тАЬРоман тАЬДжен ЕйртАЭ

6. Зарубiжна лiтература, пiд ред. Савченко, 1998 р.

7. Англiйська лiтература, пiд ред. Тарасенко, 1982 р.

8. РЖ. Шайтанов тАЬРоман тАЬДжен ЕйртАЭ.

9. Шарлотта Бронте тАЬДжен ЕйртАЭ, М., 1989 р.

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского