Дiiслiвна синонiмiя у творах Ольги Кобилянськоi

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

МАРРЖУПОЛЬСЬКИЙ ГУМАНРЖТАРНИЙ РЖНСТРЖТУТ

ДОНЕЦЬКОГО НАЦРЖОНАЛЬНОГО УНРЖВЕРСИТЕТУ

ДРЖРДСЛРЖВНА СИНОНРЖМРЖЯ

У ТВОРАХ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОРЗ

Дипломна робота

Студентки V курсу

Спецiальностi тАЬУкраiнська

Мова i лiтературатАЭ

Серновоi Олени Валерiiвни

Науковий керiвник -

Старший викладач

О.А.Мороз

Марiуполь тАУ 2004

ЗМРЖСТ

Вступ............................................................3

Роздiл 1. Мiсце лексичних сiнонiмiв у лексикологii сучасноi Украiнськоi лiтературноi мови.

1.1. Поняття про лексичнi синонiми.....................11

1.2. Систематизацiя синонiмiв..........................12

1.3. Класифiкацiя синонiмiв............................19

1.3.1. Класифiкацiя Станiслова Семчiнського..............20

1.3.2 Традицiйний розподiл синонiмiв за значенням i функцiями.........................................21

1.3.3. Класифiкацiя О.Д.Пономарiва......................23

1.4. Використання синонiмiв у рiзних стилях мови........40

1.5. Лексикографiчна обробка синонiмiв................54

Роздiл 2. Дiiслiвнi синонiми у творах Ольги Кобилянськоi

2.1. Семантичнi синонiми.............................63

2.2. Стилiстичнi синонiми.............................68

2.3. Семантико-стилiстичнi синонiми...................72

2.4. Контекстуальнi синонiми..........................76

2.5. Стилiстична роль дiiслiвних синонiмiв у творах Кобилянськоi....................................78

Висновки .....................................................79

Список використаноi лiтератури.............................82

Додатки.......................................................88

ВСТУП

Останнi десятирiччя характеризуються активiзацiiю у галузi дослiдження сучасноi, iсторичноi лексикологii розширенням ii проблематики i фактичноi бази, уточненням принципiв i методiв роботи.

Особливо пожвавлюiться вивчення лексичного складу художнiх творiв,

а саме, лiнгвiсти немало уваги придiляють вивченню лексичних синонiмiв, iх складу, функцiям у творах украiнських письменникiв.

Мову художнiх творi у рiзних аспектах вивчали Бiлодiд З.К., Жовтобрюх М.А., Булаховськiй Л.А., Цимбалюк Т.В., Сологуб Н.М., Загнiтко А.П., Леонова М.В., Берест Тетяна, Важенiна Олена, Лукаш Галина та iн.

Умiле й доречне використання синонiмiки - один з найважливiших показникiв майстерностi письменника, публiциста оратора. Уживання синонiмiв робить мовлення виразнiшим i значеннiво багатшим, вони сприяють чiткiшому окресленню висловлюваноi думки.

Синонiмiя якнайкраще репрезентуi лексичне багатство мови, i невичерпним джерелом стилiстики.

Великий внесок у вивчення синонiмii як лексичного явища в лiтературi зробили Булаховськiй Л.А., Бурячок А.А., Ващенко В.С., Паламарчук Л.С., Деркач П.М., Колесник Г.М., Лагутiна А.В., Нечитайло О.РЖ., Полюга Л.М., Скрипник Л.Г., Тараненко О.О. та iншi.

Синонiмiчнi засоби украiнськоi мови, як уже було зазначено, сприяють точному i водночас яскравому, образному вiдтворенню думки.

Добра обiзнанiсть мовцiв iз синонiмiчним матерiалом допомагаi iм ясно i чiтко висловлюватися, створювати рiзнi комунiкативнi ефекти, забезпечуi стильову вiдповiднiсть. РЖ, навпаки незнання синонiмiв або невмiння користуватися ними стаi причиною неточного слововживання, бiдностi словника, обезбарвлення мовлення.

Спостереження показують, що не лише дiти, а й дорослi у своiй бiльшостi, на жаль, мiнiмально використовують синонiмiчнi можливостi мови. Як правило, вони послуговуються одним, найбiльш загальним за значенням i найбiльш уживаним синонiмом з досить широкого синонiмiчного ряду. Тому вчитель повинен придiляти велику увагу роботi з синонiмами, вiд якоi залежить поповнення лексичного запасу учнiв. Вiн маi не тiльки закрiпити у свiдомостi дiтей певну кiлькiсть синонiмiв, а й навчити правильно користуватися ними в уснiй i письменнiй мовi. РЖ тут йому стануть у пригодi художнi твори, оскiльки в них широко використовуються загальномовнi синонiмiчнi одиницi й активно реалiзуються прихованi можливостi лексем.

Предметом нашоi уваги i синонiми, i iх теоретичним дослiдженням займалося чимало мовознавцiв. Наприклад, Лагутiна А.В. i Кочерган М.П. звернули увагу на лексичну сполучуваннiсть i синонiмiю; мiжрiвневою синонiмiiю i теорiiю граматичного значення займалися Русанiвський В.М., Колесников О.А., РЗжакевич Г.П., Ткаченко О.О., Новикова О.О., синонiми в лексикографii дослiджували Нечитайло О.РЖ., Паламарчук Л.С., Ващенко В.С., Тараненко О.О., Прадiд Ю.Ф., Кочерган М.П.; свiй внесок у дослiдження термiнологiчноi синонiмii зробили Худолiiва С.П., Боресюк РЖван, Непийвода Наталiя, Корепанова А.П., Циткiна Ф.А., Чучка Пв.Пв., Онуфрiiнко Г.С., Панько Т.РЖ; питання словотворчоi синонiмii вивчали Роднiна Л.О., РЖщенко Н.Г., Фридорак В.Б.; зокрема, про дiiслiвну синонiмiю писали Миронюк Н.П., Ярова Алла, Бублейник Л.В., Голубовська РЖ.О., Бiлевич Т.Л., Соколова С.О.; методологiчним дослiдженням вивчення синонiмii займалися Гуйванюк Н.В., Миронова Г.М., Груба Тамiла, Левицький В.В., Коломiiць М.П. тощо.

1) вiдтiнками в лексичному значеннi;

2) своiм емоцiйним забарвленням;

3) належнiстю до певного стилю;

4) своiю вживанiстю;

5) здатнiстю вступати в сполучення з iншими словами.

Муравицька М.П., аналiзуючи лексичний склад мови як систему синонiмiчних рядiв, зазначаi, що тАЬвiд вивчення цiii теоретичноi проблеми залежить створення лiнгвiстичноi основи для ефективного розвтАЩязання двох практичних завдань. Перше полягаi в розширеннi можливостей передачi думки шляхом активного засвоiння носiями мови синонiмiчних засобiв, вiдображених у словниках. Друге завдання повтАЩязане з вибором найдоцiльнiшого варiанта у процесi автоматизовоi обробки текстовоi iнформацii, наприклад, при редагуваннi текстiв певних функцiональних стилiв i жанрiв, насамперед наукових, а також публiцистичнихтАЭ [43,31].

Муравицька М.П. розглядаi семiотичний пiдхiд до спiввiдношення значення слова i його формальних ознак. Такий пiдхiд зумовлюi з позицiй дiалектики категорiй форми i змiсту тАУ розумiння синонiмiчного ряду як послiдовностi лексико-симантичних варiантiв, тобто значень слiв, а не самих слiв. Таке розумiння виходить з вiдносноi формальноi самостiйностi i семантичноi цiлiсностi слова в лексичнiй системi мови.

Нечитайло О.РЖ. дослiдив особливостi синонiмii за частинами мови у словнику тлумачного типу i привертаi увагу до того факту, що розподiл слiв за частинами мови нерiвномiрний, тому тАЬпри витлумаченнi значення слiв не завжди вдаiться однаковою мiрою використовувати синонiмiчнi засобитАЭ [46,84]. Далi вiн зазначаi, що досить часто синонiми залучаються для розкриття значення дiiслiв (переважно багатозначних). Проте дуже рiдко тлумачаться синонiмами числiвники та займенники (тiльки дiалектнi форми лiтературними). При тлумаченнi значень прикметникiв та дiiслiв значно частiше використовуються 2-3 синонiми (iнколи 4-5). Щодо iменникiв, то вони, як правило, тлумачаться однослiвним вiдповiдником. В основному це слова на позначення абстрактних понять, властивостей, а також пояснення iменникiв, що належать до лексики розмовноi, рiдковживаноi, дiалектноi та застарiлоi .

Працюючи над словниками рiзних типiв О.РЖ.Нечитайло, О.О.Тараненко, Л.С.Паламарчук, В.С.Ващенко роблять висновки, що найбiльше i частiше синонiмiзуються в украiнськiй мовi iменники, прикметники та дiiслова.

Таким чином цi науковцi зробили свiй внесок у дослiдження явища синонiмii з морфологiчноi точки зору.

У лексикологii iснують рiзнi класифiкацii синонiмiв, вiд узагальнених до бiльш детальних. Наприклад, iснуi дуже зручна для школярiв класифiкацiя синонiмiв Станiслава Семчинського, який подiляi iх на абсолютнi та вiдноснi.

Деякi мовознавцi, серед яких М.Я.Плющ, В.Г.Петiк, М.Т.Чемерисов, РД,РЖ.Чернов, О.П.Блик, видiляють синонiми абсолютнi та синонiми лексичнi. Лексичнi синонiми, у свою чергу, подiляються на семантичнi, стилiстичнi i семантико-стилiстичнi. Також цi мовознавцi виокремлюють синонiми контекстуальнi.

Майже тотожнi розмежування подають М.А.Жовтобрюх та Б.Г.Кулик. За iхнiю класифiкацiiю синонiми можна подiлити на такi групи:

1) синонiми, що вiдрiзняються мiж собою емоцiйним забарвленням;

2) синонiми якi розрiзняються за логiчними ознаками, тобто вiдтiнками у змiстi того поняття, що i спiльним для синонiмiчного гнiзда; такi синонiми називаються симантичними або iдеографiчними;

3) Стилiстичнi тАУ такi, використування яких неоднакове у рiзних стилях лiтературноi мови.

Цi дослiвники також зауважують, що крiм словникових синонiмiв украiнська лiтературна мова, знаi ще й синонiми контекстуальнi.

Невеликi розбiжностi з попереднiми класифiкацiями ми бачимо у класифiкацii синонiмiв поданiй у пiдручнику з сучасноi украiнськоi лiтературноi мови за редакцiiю О.Т.Волоха, де йдеться про такий розподiл синонiмiв:

1) За значенням i функцiями розрiзняють синонiмi iдеографiчнi i стилiстичнi.

2) Крiм постiйних, усталених у лексичнiй системi синонiмiв, iснують також так званi контекстуальнi, тобто слова, якi лише в одному якомусь контекстi тимчасово виступають як синонiми.

3) До окремих слiв синонiмами можуть виступати цiлi словосполучення тАУ фразеологiчнi одиницi [63].

Цiкавий погляд на це питання у Грищенка А.П., який пише: тАЬРЖз складноi значеннiвоi природи синонiмii, iснування багатьох типiв семантичних зближень лексичних одиниць випливають рiзнi лiнгвiстичнi критерii визначення i класифiкацii синонiмiвтАЭ [45,86].

На основi протиставлення за повним i неповним збiгом лексичних значень мовознавцi видiляють два основних типи синонiмiв:

1) синонiми тАУ тобто слова з тотожнiми, iдентичними значеннями;

2) квазiсинонiми тАУ тобто слова з близькими, але не тотожнiми лексичними значеннями.

Далi класифiкацiя ТСрунтуiться на внутрiшнiй диференцiацii квазiсинонiмiв, у складi яких видiляються синонiмi семантичнi, стилiстичнi i семантико-стилiстичнi.

О.Д.Панамарiв розглядаi синонiмiку в бiльш широкому розумiннi. Крiм лексичних синонiмiв вiн розрiзняi синонiми морфологiчнi, синтаксичнi, словотвiрнi, фразеологiчнi, фонетичнi, а також привертаi увагу до перифраз та евфемiзмiв.

Його класифiкацiя вiдбиваi погляди на явище синонiмii як мовознавцiв-лексикологiстiв, так i мовознавцiв тАУ стилiстiв.

Отже, ми вже визначилися з тим, що для лексикологii синонiмiя тАУ це повний або частковий збiг значень двох або кiлькох слiв як одиниць словника у вiдривi вiд контексту. Погляд стилiстики на синонiмiю iстотно вiдрiзняiться вiд погляду iнших мовознавчих дисциплiн. Для стилiстики важлива не бiльша або менша близькiсть двох чи кiлькох слiв, а те, якими словами можна виразити певне поняття в певному контекстi.

Стилiстицi властиве поширене розумiння синонiмii. Тут маiться на увазi синонiмiка не тiльки лексична, а й синтаксична, морфологiчна, словотвiрна, фразеологiчна. РЖ якщо в синонiмiцi найяскравiше виявляiться багатство мови, то глибоке знання синонiмiчних можливостей i вправнiсть у користуваннi ними i одним iз найважливiших показникiв майстерностi письменника, журналiста, взагалi людини, чия творчiсть якимось чином повтАЩязана з мовою.

Використання синонiмiв у рiзних функцiональних стилях неоднакове. В одних тАУ широкий простiр для синонiмiки, в iнших тАУ цей простiр набагато вужчий. Офiцiйно тАУ дiловий стиль, якому притаманне прагнення до граничноi точностi вислову (щоб уникнути неправильного тлумачення), використовуi синонiми обмежено, бо вони майже завжди вносять у мовлення змiни вiдтiнкiв значення.

Загалом синонiмiя як стилiстичний засiб нехарактерна й для науковоi мови, хоч тут вона представлена ширше, нiж в офiцiйно тАУ дiловому стилi. У наукових текстах синонiми використовуються як засiб контекстуального уточнення. Тут ми можемо говорити про термiнологiчну синонiмiю.

У публiцистичному стилi з огляду на його нахил до експресii висловлення (поряд з логiзацiiю викладу), орiiнтацiiю на уснорозмовну форму мовлення, синонiми використовуються досить широко, причому не лише загальномовнi, а й контекстуальнi.

В художньому стилi синонiми використовуються для врiзноманiтнення викладу, для уникнення монотонностi, набридливих повторiв. РЗх функцiя тут, в першу чергу, естетично- зображальна. Таким чином, у художнiй мовi найпоширенiшi емоцiйно-експресивнi синонiми. РЗх вплив на суттiве сприйняття посилюiться за рахунок авторських семантичних неологiзмiв, тропеiчних вживань, звукопису та iнших лiтературних прийомiв.

На нашу думку, важливо й цiкаво вивчати синонiмiку окремого художнього твору або окремого письменника, а також аналiзувати окремi синонiмiчнi ряди.

Наукова новизна цiii роботи полягаi у тому, що зiбранi матерiали аналiзуються глибше iз ширшим залучанням кiлькiсного аспекту.

Теоретичне значення полягаi у розробцi актуальних проблем украiнськоi лексикологii, встановленi закономiрностей i особливостей дiiслiвних синонiмiв на матерiалi творiв Ольги Кобилянськоi.

Результати дослiдження доповнюють i уточнюють уже iснуючи знання у цiй галузi.

Практичне значення вбачаiться у тому, що матерiали можуть бути використанi на уроках украiнськоi мови у школi, для укладання словничка синонiмiв, вживаних у творах Ольги Кобилянськоi.

Джерелом для дослiдження послугували такi твори Ольги Кобилянськоi: повiсть тАЬЗемлятАЭ, оповiдання тАЬВ недiлю рано зiлля копала..тАЭ, тАЬЖебрачкатАЭ, тАЬУ св. РЖванатАЭ, тАЬАристократкатАЭ, тАЬЧастАЭ, тАЬБанк русти кальнийтАЭ, тАЬМужиктАЭ, тАЬБитватАЭ, тАЬРожiтАЭ, тАЬПокоратАЭ, тАЬДуми старикатАЭ, тАЬЛист засудженого на смерть вояка до своii жiнкитАЭ, тАЬЮдатАЭ; новели тАЬПриродатАЭ, тАЬНекультурнатАЭ; нариси тАЬ Impromptu phantasieтАЭ, тАЬНа поляхтАЭ, тАЬПiд голим небомтАЭ, нарис iз сiльського життя тАЬЗа готартАЭ, воiнний нарис тАЬСниться..тАЭ; фантазiя тАЬПоетитАЭ; фрагмент тАЬValse melancoliqueтАЭ i поезiя в прозi тАЬТам звiзди пробивалисьтАЭ.

Творчiсть Ольги Кобилянськоi ще за ii життя стала предметом дослiджень i дискусiй критикiв та лiтературознавцiв, була живим ферментом лiтературного процесу. Новаторський характер прози письменницi тонко вiдчули РЖван Франко, О.Маковей, Леся Украiнка, Г.Хоткевич, М.Коцюбинський та iншi критики, якi пiдтримували ii на творчому шляху, сприяли розвитку таланту Ольги Кобилянськоi.

Художня проза письменницi сприяла розширенню свiтового резонансу украiнського художнього слова. РЗРЗ новели, повiстi неодноразово перекладалися росiйською, польською, чеською, словацькою, болгарською, словiнською, французькою, румунською та iншими мовами. У своiй кращiй частинi лiтературна спадщина О.Кобилянськоi вливаiться у скарбницю загальнолюдськоi культури як неперехiдна художня цiннiсть, сприяючи духовному зближенню i взаiмо збагаченню народiв.

РОЗДРЖЛ 1

МРЖiЕ ЛЕКСИЧНИХ СИНОНРЖМРЖВ У ЛЕКСИКОЛОГРЖРЗ СУЧАСНОРЗ УКРАРЗНСЬКОРЗ ЛРЖТЕРАТУРНОРЗ МОВИ.

Використання синонiмiчних багатств умовнiй практицi маi величезне значення. Синонiмами користуються в усiх дiлянках мовного життя, усного чи письменного, а особливо стилiстично здиференцiйованого й загостреного.

Мовець весь час стаi перед завданням добору потрiбних йому слiв з численних синонiмiчних запасiв, а в звтАЩязку з цим i пере необхiднiстю творчого осмислення iх вжитку. Складнiсть спiлкування змушуi нас придiляти пильну увагу найбiльш витонченим засобам комунiкацii.

Синонiми тАУ це творчо осмисленнi складники мовноi цiлостi. Вони виникли як результат до бору досконалих форм вираження думок i почуттiв. Через те й користування ними не автоматизуiться. Синонiми задовольняють прагнення людини до влучностi й краси мовлення. Саме в синонiмах прихованi найбiльш тАЬiнтимнiтАЭ особливостi лексичноi системи, ii комунiкативнi та виразовi можливостi. Мудре й виразне слово знайшло свою опору синонiмiчнiй формi. Недооцiнка чи занедбання синонiмiчних багатств мови ведуть до неi знебарвлення.

Лексична синонiмiя (вiд гр. Cunonumia, sunonumos-однойменнiсть, однойменний) тАУ специфiчне явище, прямо протилежне омонiмii. Якщо для омонiмiв характерними i рiзнi значення вираженi тотожнiми формами, то синонiмiя означаi семантичну тотожнiсть чи близькiсть двох або кiлькох рiзних за звуковим складом слив. Вивчення основних питань в синонiмii без посередньо повтАЩязане з науковим осмисленням семантичних категорiй тАУ лексичного значення слова, полiсемii тАУ та стилiстичних явищ умови.

На й бiльш поширене у сучасному мовознавствi визначення синонiмiв формулюiться так: синонiми тАУ це близькi або тотожнi за своiм значенням слова, що позначають одне поняття, але вiдрiзняються одне вiд одного: 1) вiдтiнками в лексичному значеннi; 2) своiм емоцiйним забарвленням; 3) належнiстю до певного стилю; 4) своiю вживанiстю; 5) здатнiстю вступати в сполучення з iншими словами.

Виходячи с того, що в мовi основна частина лексики складаiться з багато значних слiв, синонiмами слiд вважати не слова в загалi з iх повним обтАЩiмом смисловоi структури, а слова лише в тих окремих значеннях, якi i для них спiльними. Наприклад, слово друг в украiнськiй мовi не однозначне, i тому в доборi з ним слiв потрiбно враховувати якесь одне його значення: 1) Ти менi друг i товариш! 2) Спiвай, поете будь завжди хорошим другом правди. У першому реченнi слова друг i товариш тАУ синонiми, вони виражають одне поняття, називаючи особу звтАЩязану з автором (з iншою особою) близькими стосунками, вiдданiстю, дружбою, довiртАЩям; у другому ж тАУ слово друг ужито в iншому значеннi, не синонiмiчному i значенням тАЬтовариштАЭ синонiмами до нього можуть бути слова поборник, захисник.

Оскiльки лексичне значення слiв може бути встановленим лише в певних контекстах, для правильного розумiння явищ синонiмii важливо враховувати не тiльки предметне значення слiв тАУ синонiмiв, а й особливостi iх уживання та граматичнi умови сполучуваностi iх з iншими лексичними одиницями.

За спiльнiстю лексичного значення i загальними граматичними ознаками слова-синонiми обтАЩiднуються в синонiмiчнi ряди, причому члени синонiмiчного ряду належать до однiii частини мови. Наприклад: шлях дорога, путь, гостинець. Усi цi слова тАУ iменники.

У синонiмiчному рядi видiляiться стрижневе слово, або домiнанта (вiд лат. Dominans-панiвний). У цьому словi найчiткiше i найяснiше виражаiться основне загальне значення, властиве всьому ряду, i воно i найуживанiшим серед усiх слiв. Стрижневим словом виступаi в основному синонiм без виразного стилiстичного замовлення, тобто нейтральний синонiм.

Якщо увесь синонiмiчний ряд складаiться з емоцiйно експресивних слiв, то домiнантою в ньому i слово найменш емоцiйно забарвлене, наприклад: ходити, блукати, бродити, вештатися, блудити, тинятися, сновигати, швендяти. Тут дiiслово ходити тАУ стрижневе, воно виражаi основнi значення: процес дii, який властивий всьому синонiмiчному ряду.

У синонiмiчному рядi синонiмi розташуються за принципом градацii, з урахуванням семантичноi i стилiстичноi близькостi синонiмiв ряду до стрижневого слова, а також сфери вживання слiв.

Синонiмiчнi ряди можуть поповнюватися новими словами i втрачати застарiлi. Так, у 19 ст. Поряд i словом працювати, трудитися вживався синонiм робити. У наш час цi синонiмiчнi звтАЩязки майже втраченi. Слово звичайний ранiше належало до синонiмiчного ряду чемний, вихований, ввiчливий. На сьогоднi це значення вже застарiло i основними значеннями цього слова i звичний , простий, повсякденний.

Одне i те саме слово може входити в кiлька синонiмiчних рядiв. Це звтАЩязано з багатозначнiстю слiв украiнськоi мови, наприклад: тихо (йде)-повiльно, помалу, спокiйно; тихо (говорить) тАУ неголосно, нечутно, глухо.

Чим багатша i розвиненiша лексична синонiмiка тим багатша, розвиненiша й досконалiша сама мова бо лексичнi синонiми i одним iз найважливiших засобiв, що забезпечують вираження думки в усiх ii найтонших вiдтiнках. М.П.Муравицька зазначаi, що тАЬоднiiю важливих проблем синхронного аналiзу лексичного складу мови i дослiдження його як системи синонiмiчних рядiв. Вiд вивчення цiii теоретичноi проблеми залежить створення лiнгвiстичноi основи для ефективного розвтАЩязання двох практичних завдань. Перше полягаi в розширеннi можливостей передачi думки шляхом активного засвоiння носiями мови синонiмiчних засобiв, вiдображених у словниках. Друге завдання повтАЩязане з вибором найдоцiльнiшого варiанта у процесi автоматизовоi обробки текстовоi iнформацii, наприклад, при редагуваннi текстiв певних функцiональних стилiв i жанрiв, на сам перед, наукових, а також публiцистичнихтАЭ [43,31]. Вивчення лексичного складу як системи синонiмiчних рядiв передбачаi аналiз iх структури, який вимагаi попереднього визначення елементiв синонiмiчного раду або зтАЩясування того, що являють собою синонiмiчнi одиницi. Вiн потребуi також формулювання правил вiднесення одиницi до того чи iншого синонiмiчного ряду, встановлення кiлькостi i порядку iх розташування стосовно домiнантноi одиницi ряду.

Семiотичний пiдхiд до спiввiдношення значення слова i його формальних ознак зумовлюi-з позицiй дiалектики форми i змiсту тАУ розумiння синонiмiчного ряду як послiдовностi лексико-семантичних варiантiв, тобто значень слiв, а не самих слiв. Таке розумiння не тiльки не заперечуi вiдносноi формальноi самостiйностi i семантичноi цiлiсностi слова лексичнiй системi мови (як не заперечуi iх розгляд слова як iдностi його рiзних семантичних варiантiв), а, навпаки, виходить з цiii самостiйностi i цiлiсностi. Аналiз синонiмiчного ряду як послiдовностi значень слiв, а не самих слiв враховуi семiотичнi закономiрностi суспiльного функцiонування i розвiдку iсторично сформовано полiсемiчного слова, а саме: використання мовцями значень слiв у процесi спiлкування. По замовна ситуацiя i мовленнiвий контекст сприяють, по-перше, реалiзацii того чи iншого значення слова i на цiй основi синонiмiзацii значень слiв; по-друге, - виникненню у межах нових значень, здатних до синонiмiзацii. Полiсемiя у процесах синхронноi реалiзацii i в результатi дiахронiчного розвiдку збагачуi синонiмiчнi можливостi мовноi системи. Кожний синонiмiчний ряд i рядом значень рiзних слiв: полiсемiчне слово входить у рiзнi синонiмiчнi ряди саме завдяки своiй багатозначностi, наявностi у нього лексико-семантичних варiантiв. Семантичнi вiдмiнностi мiж цими варiантами повтАЩязанi вiдмiнностями у синтаксичних умовах iх мовленнiвоi реалiзацii. Синтаксичнi вiдмiнностi служать засобом вiдносного розчленування, вiдокремлення рiзних лексичних значень.

Полiсемiя i синонiмiя i рiзними проявами спiввiдношення дискретного (перервного) i континуального (неперервного) в лексичнiй системи мови.

Лексичнi значення виникають у результатi розчленування носiями мови семантичного континуума за допомогою одиниць мови як дискретних формальних сутностей. При цьому межi, що пролягають мiж рiзними значеннями, нечiткi, розмитi, вiдноснi. Цей забезпечуi блiзкiсть вiдмiнних значень, iх iднiсть в одному словi тАУ в однiй дискретнiй одиницi тАУ i можливiсть синонiмiзацii (зближення) значень, що належать до рiзних слiв тАУ до рiзних дискретних одиниць. Полiсемiчне слово пiдкреслюi гру вiдмiнностей у значеннях саме на фонi семантичноi тАУ асоцiативноi тАУ спiльностi значень, пiдсиленоi втiленiстю в одному звуковому комплексi тАУ в однiй дискретнiй одиницi. Синонiмiчне зближення значень рiзних слiв полягаi в комунiкативнiй актуалiзацii спiльних частин значень, що належать до рiзних дискретних одиниць. Ряд синонiмiчних значень слiв на фонi вiдмiнностей мiж значеннями, пiдсилених формальними вiдмiнностями дискретних одиниць демонструi рiзного ступеня семантичну спiльнiсть значень. Синонiмiя пiдкреслюi вiдсутнiсть чiтких меж мiж видiленими iз семантичного континуума значеннями, навiть як що вони втiленi у рiзнi дискретнi форми тАУ рiзнi слова. Слова, значення яких синонiмiзуються, не тiльки мають вiдмiннi звуковi комплекси, а характеризуються насамперед вiдмiнностями в iсторично сформованих семантичних структурах. Синонiмiчнi значення зберiгають в собi цi вiдмiнностi. Саме тому ряд синонiмiчних значень, як i полiсемiчне слово, являi собою iднiсть семантичного спiльного з семантично вiдмiнним. При цьому полiсемiчне слово видiляi семантично вiдмiнне у семантично спiльному; ряд синонiмiчних значень, навпаки, пiдкреслюi семантичне спiльне у семантично вiдмiнному.

Отже, аналiз синтаксичних властивостей тексту в поiднаннi з лiнгвiстичним експериментом i з результатами психолiнгвiстичного дослiдження, якi зробила М.П.Муравицька [43], даi можливiсть вивчити спiльне i вiдмiнне у рiзного ступеня синонiмiчних замiнах: 1) до одного значення полiсемiчного слова, вжитого у рiзних контекстах у однiй синтаксичнiй конструкцii, а також у рiзних конструкцiях, проте таких що i варiантами однiii iнварiантноi конструкцii; 2) до рiзних значень одного слова у межах синтаксичноi групи лексико-семантичних варiантiв, що вживаються у конструкцiях якi i варiантами таких рiзних iнварiантних конструкцiй, якi близькi за структурними, формальними ознаками; 3) до рiзних значень одного слова якi належать до рiзних синтаксичних груп. Синтаксис служить надiйною основою лексико семантичних класифiкацiй. Вiдносно сталi синтаксичнi вiдмiнностi втiлюють у собi, закрiплюють бiльш рухливi, менш чiтко окресленi семантичнi вiдмiнностi. При цьому синтаксичнi конструкцii i iх групи перебувають не в однозначному вiдношенi з лексико-семантичними варiантами i iх групами диференцiйованими стосовно спiльного й вiдмiнного у синонiмiчних рядах, встановлених психолiнгвiстичним методом. Тому для рiзних значень кожного слова потрiбен конкретний аналiз, який пояснював би закономiрностi спiввiдношення синтаксичних i семантичних властивостей у структурi слова. Зам М.П.Муравицькою, психолiнгвiстичнi методи при аналiзi синонiмiчних властивостей значень полiси нiчного слова, по-перше, уточнюють на основi колективноi iнтуiцii носiiв мови формальнi (синтаксичнi) класифiкацii, по-друге розкривають вiдноснiсть цих класифiкацiй, яка виявляiться й у вiдсутностi чiтких значеннiвих меж лексико-семантичними варiантами багатозначного слова, що належать до однiii синтаксичноi групи, а також до рiзних синтаксичних груп, i в наявностi перехiдних i складних значень.

Синонiмiчнi ряди (встановленi у психолiнгвiстичному експериментi) до рiзних синтаксично диференцiйованих значень розкривають закономiрностi семантичноi структури полiсемiчного слова, що служать теоретичною основою подальших лексикографiчних розробок.

Тепер звузимо коло питань до галузi дiiслiвноi синонiмii. тАЬЛексико семантичнi спiввiдношення дiiслiвних синонiмiв на мiжмовному рiвнi обумовленi специфiкою лексичних значень цiii частини мовитАЭ, - пише П.В.Бублейник [4,35]. В.В.Виноградов вiдзначав тАЬшироту семантичного обсягутАЭ дiiслiв: тАЬСемантична структура дiiслiв бiльш обтАЩiмна i гнучка, нiж усiх iнших граматичних категорiй. Це властивiсть дiiслiв залежить вiд особливостей граматичноi будови дiiслiв. У дiiсловах засоби обтАЩiднання i диференцiацii значень рiзноманiтнiшi, нiж в iменах тАЬ. Цю особливiсть дiiслiвноi семантики В.В.Виноградов слушно повтАЩязував також iз характером морфемноi структури дiiслова, з тАЬз багатозначнiстю його синтаксичних можливостей, його конструктивною органiзуючою силоютАЭ [4,36].

Особливостi дiiслiвноi семантики характеризують не лише семантичну структуру лексеми, а й окремi значення слова, вiдбиваючись на процесах синонiмiзацii. Однiiю з помiтних досить яскраво виражених диференцiйних рис у галузi дiiслiвноi синонiмiки схiдно словтАЭянських мов i розбiжностi за ознакою абстрактностi (конкретностi значень корелятивних одиниць).

Визнаiться, що дiiслова мають абстрактну семантику, передаючи iдею процесу, i вiдображають ознаки властивостi динамiчного характеру, абстрагованi вiд реального об`акта й оформленi як дискретнi одиницi мовноi семантики.

тАЬРазом з тим абстрактнiсть i конкретнiсть семантики спiввiдносних слiв, - часто пов`язуiться з характеристиками поняттiвоi основи значень, ii широти а бо в вузькостi, з наявнiстю рiзних типiв семантичних ознак тАУ абстрактних широких або, навпаки, конкретизуючи, якi звужують семантичний обсягтАЭ [4,40]. Дослiдники дiiслiв вiдзначають у цiй частинi мови рiзнi ступенi вираження семантичноi властивостi тАУ абстрактностi значення.

Таким чином, у семантицi дiiслiв специфiчно вiдображаiться дiалектика абстрактного, загального i конкретного, iндивiдуального, окремого.

Багатозначнiсть у розумiннi семантичного варiювання, при якому лексико-семантичнi варiанти лексеми виступають як варiанти, а лексема-iнварiант, тiсно пов`язаний з сiнонiмiiю-лексичним варiюванням (лексико-семантичний варiант сприймаiться як iнварiант, а лексеми, що його вирожають, - як варiанти).

У семантичнiй структурi полiсемантичних слiв представленi не основнi значення, що перетинаються i не перетенаються. Дiлянка не основних (вторинних) значень багатозначного слова, що перетинаються, е в той же час особливим видом синонiмii тАУ вториноi. Розглядаючи явища багатозначностi та синонiмii як взаiмозв`занi i взаiмозумовленi, унiверсальнi для мови форми варiантних вiдношень, можно дiйти висновкiв не тiльки щодо закономiрносткей органiзацiiй парадигм багатозначних слiв i синонiмiчних угруповань, а й щодо особливостей структурування всiii лексико-семантичноi системи природноi мови в цiлому.

тАЬРезультати дослiдження дозволяють припустити, що семантика лексичного рiвня маi щонайменьше п`ять типiв пiдрiвневоi системноi градацii, причому у кожного з них визначаiться свiй ступiнь у загальненнятАЭ, - робить висновки РЖ.О.Голубовська [7,63]. Далi, за ii визначенням, iдуть такi ступiнi узагальнення:

1) семантика окремоi лексичноi одиницi;

2) загальна семантика значеннiвого ряду, що об`iднуi кiлька лексичних одиниць;

3) об`iднана семантика двох або кiлькох значеннiвих рядiв, яка характеризуiться зниттям iх загальних семантик;

4) об`iднана семантика групи значеннiвих рядiв, що базуiться на об`iднаних семантиках двох або кiлькох значенннiвих рядiв;

5) семантика поля що утворюiться об`iднаною семантикою груп, якi його складають.

При формалiзованому пiдходi до вивчення лексичноi семантики багатозначного дiiслова стаi можливим виявлення i визначення так званого загального значення слова, яке характеризуi семантику всьго лексико тАУ синонiмiчного поля багатозначного дiiслова. тАЬКрiм того, - вважаi РЖ.Голубовська, - матерiалiзоване представленя синонiмiчних зв`язкiв у полi через вiдстань мiж словами свiдчать про те, що вони отожнюються: при цьому найвищий ступiн синонiмiчноi спорiдненостi характеризуi слова, якi в полi розташованi поряд. Послаблення синонiмiчних зв`язкiв вiдбуваiться iз зростанням вiдстанi мiж словамi структурованого семантiчного просторутАЭ [7,64].

Украiнська мова, як загалом i всi слов`янськi мови, вiдзначаiться ряснотою синонiмiв. Ось як зветься в украiнськiй мовi лiнiя зiткнення небо з землею: обрiй, горизонт, небозвiд, небосхил, крайнебо, круговид, гругозiр, гругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

Мовцi користуються синонiмами для того, щоб найточнiше i найчiткiше виразити свою думку, уникнути словесних чи морфемних словотворень, бути цiлком зрозумiлими для спiврозмовникiв.

У лексикологii iснують рiзнi класифiкацii синонiмiв, вiд узагальнених до бiльш детальних. Станiслав Семчiнський серед синонiмiв виокремлюi абсолютнi та вiдноснi синонiми [58]. Останнi вiдрiзняються один вiд одного певними вiдтiнками значеня або же своiм експресивно тАУ емоцiйними вiдтiнками значення або ж своiм експресивно-емоцiйним забарвленням, наприклад: сильний тАУ мiцний тАУ могутнiй тАУ потужний або говорити тАУ ректи тАУ балакати тАУ патякати i т.iн.

РЖнколи синонiми вiдрiзняються додатковим забарвленням, яке виражаi належнiсть лексичного елемента до словникового складу мови певноi епохи, наприклад: артилерист тАУ пушкар тАУ гармаш. Але треба одразу привернути увагу до того факту, що дея кi мовознавцi вiдмовляються визнавати синонiмами слова, якi належать до рiзних iсторичних епох: i роблять вони це небезпiдставно. Бо, й справдi, слова, наприклад, тракт i автострада мають щось спiльне (це спiльне тАУ сема тАЬшлях ополученнятАЭ, наявна в обох семантемах), однак вони не належать до одного й того самого синхронного зрiзу.

Абсолютнi синонiми тАУ це такi слова, якi мають однакове значення i не вiдрiзняються навiть вiдтiнками смислу, наприклад: процент i вiдсоток, майдан i площа, мовознавство i лiнгвiстика, гасло i лозунг. Проте кiлькiсть абсолютних синонiмiв у мовi не дуже велика. Крiм того, з часом деякi абсолютнi синонiми перестають бути такими, вони диференцюються або стилiстично, або семантично, або тiльки своiю сполучуванiстю. Безперечно, слова голова i глава були в минулому абсолютними синонiмами, але нинi глава i стилiстично маркованим словам (на приклад, глава держави) порiвняно з нейтральним голова (наприклад голова уряду чи зборiв). У минулi часи слова гiсть i купець теж були абсолютними синонiмами, але в процесi розвидку мови вони вони диференцiювалися. Сучасна украiнська мова чiтко розрiзнюi за сполучiванiстю синонiми засмальцьований i замурзаний (наприклад, одяг i нiс) при ширшiй сполучуваностi iх синонiма брудкий; порiвняйте так само сполучуванiсть синонiмiв старий i лiтнiй зi словами чоловiк i собака, - можно сказати старий чоловiк i лiтнiй чоловiк, але не можна сказати лiтнiй собака, лише старий собака.

Дехто з мовознавцiв взагалi поставився дуже скептично до явища синонiмii. Росiйський мовознавець Г.Винокур писав: тАЬТак звана синонiмiчнiсть засобiв мови, якщо мати справу не з лiнгвiстичною абстракцiiю, а з живою реальною мовою, з тiiю мовою, яка фактично iснуi в iсторiiРД i просто напросто фiкцiiю. Снонiм i синонiмом, але до того часу, поки вiн знаходиться в словнику. Але в контекстi живого мовлення не можна знайти жодного становища, в якому було б все одно, як сказати: кiнь чи лошадь, малюк чи дитя i т.д. тАЬ [57,68].

Отже, лексиколог тАУ онамасiолог буде визнавати подiбнi слова синонiмами, тодi як лексиколог - семасiолог намагатиметься пiдкреслити iндiвiдуальне в значеннi кожного окремого слова [53,4].

Класифiкацiя Станiслава Семчiнського, що подiляi синонiми на абсолютнi i вiдноснi, дуже зручна для шкiльноi програми, але у зв`язку з ii узагальнюючим характером постаi цiлий ряд запитань що до природи вiдносних синонiмiв.

Де якi мовознавцi, серед яких М.Я.Плющ, В.Г.Петiк, М.Т.Чемерисов, РД.РЖ.Чернов, О.П.Блик, видiляють синонiми абсолютнi (про них вже було сказано вище) та синонiми лексичнi, тобто такi, якi належать до однiii частини мови i мають вiдмiнностi у значеннi, наприклад: розглядати i аналiзувати. Переше слово загальнiше за значенням; друге тАУ вiдзначаiться насамперед належнiстю до науковоi термiнологii (не просто розглядати щось, а з якоюсь науковою метою). Серед лексичних синонiмiв (за класифiкацiiю М.Плюща та iн.) видiляються:

1) стилiстичнi, наприклад говорити i балакати (друге слово доречне в розмовному стiлi);

2) семантичнi, наприклад вивчати i штудiювати (у значеннi другого слова i вiдтiнок тАЬретельно вивчатитАЭ);

3) семантико тАУ стилiстичнi, наприклад архiтектор i зодчий (друге слово маi вiдтiнок урочистостi).

Крiм лексичних синонiмiв цi мовознавцi видiляють синонiми контекстуальнi, тобто такi, якi лише в певному контекстi мають близьке значення. Такi синонiми властивi художнiм текстам.

Майже тотожнi розмежування синонiмiв подають М.Жовтобрюх та Б.Кулик [13,81]. Синонiми за iх основними ознаками можна подiлити на такi групи:

1) синонiми, що вiдрiзняються мiж собою емоцiйним забарвленям; широко використовуються в мовi художньоi лiтератури;

2) синонiми, якi розрiзняються за логiчними ознаками, тобто вiдтiнками у змiстi того поняття, що i спiльним для синонiмiчного гнiзда; такi синонiми назхиваються семантичними: або iдеографiчними;

3) стилiстичнi тАУ такi використання яких неоднакове у р

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского