Дослiдження текстiв драматичних творiв Лесi Украiнки

Змiст

Вступ

1. ВлРЖфiгенiя в ТавридiВ» - закрита брама до нацiонального буття

2. Драматургiя Лесi Украiнки як передчуття трагiчного

3. Введення драматичноi поеми в украiнську лiтературу

4. Пошук нових iдей у вiдомих сюжетах

5. Особисте життя Лесi Украiнки та його вплив на тематику ii драматургii

6. Бiблiйнi мотиви та гуманiстичнi iдеi в умовах полiтичних утискiв

7. Радянська традицiя трактування творiв Лесi Украiнки

8. Психологiзм ВлНа полi кровiВ» - вияв прагнення до незалежного украiнського театру

9. ВлЙоганна, жiнка ХусоваВ»

10. Пошук iстини шляхом зображення християнських общин

11. Винахiд нових сценiчних ефектiв

12. Загадка адвоката Мартiана

13. Проблема творця у драмi ВлУ пущiВ»

14. ВлВавiлонський полонВ» i ВлНа руiнахВ» - вiдбиття долi украiнського народу

15. Останнi великi твори Лесi Украiнки

16. РЖсторична доля драматургii Лесi Украiнки

Висновок

Список лiтератури

Вступ

Дана курсова робота являi собою дослiдження текстiв драматичних творiв Лесi Украiнки з метою визначення iх впливу на украiнську лiтературу та культуру в цiлому.

Ступiнь розробленостi цього питання i невисокою. Аналiзом творiв письменницi займалися: М. Зеров, Б. Якубський, М. Драй-Хмара, П. Рулiн, РД. Ненадкевич, О. Бiлецький.

Актуальнiсть роботи визначаiться зростаючим iнтересом до драматичних творiв, необхiднiстю розвитку украiнськоi культури та вiдродження найкращих зразкiв театрального нацiонального мистецтва. Тому необхiдним стаi оцiнка птАЩiс Лесi Украiнки з точку зору висвiтлення у них нацiонального характеру. Сформована на сьогоднiшнiй день суспiльна ситуацiя вимагаi пошуку нового розумiння гуманiстичних i соцiальних цiнностей. Данiй проблематицi присвячений багато робiт письменницi.

У процесi роботи використовуються матерiали з вiтчизняних та закордонних бiблiографiчних джерел i тексти дослiджуваних творiв: ВлОдержимаВ», ВлВавилонський полонВ», ВлНа руiнахВ», ВлОсiння казкаВ», ВлТри хвилиниВ», ВлВ катакомбахВ», ВлКассандраВ», ВлУ пущiВ». ВлНа полi кровiВ», ВлБояриняВ», ВлАдвокат МартiанВ», ВлЛiсова пiсняВ». З ними можна ознайомитися в списку джерел лiтератури.

Об'iктом дослiдження i тексти наведених птАЩiс як лiтературних творiв.

Предмет дослiдження тАУ нацiональна тематика i проблематика у драматичних творах Лесi Украiнки.

Цiль даноi роботи - проаналiзувавши тексти птАЩiс Лесi Украiнки вiднайти iх нацiональну основу та дослiдити iсторичну долю.

Передi мною, як автором роботи коштують наступнi завдання:

1. Проаналiзувати кожну з драм;

2. Охарактеризувати сюжети та тематику згаданих творiв;

3. Проаналiзувати стиль, iдейний змiст i художню форму птАЩiс Лесi Украiнки;

4. Описати образи головних героiв;

5. Проаналiзувати нацiональну основу в iдейнiй тематицi драматичних творiв Лесi Украiнки;

6. Оформити роботу вiдповiдно до стандартiв.

Методологiя дослiдження мiстить у собi метод порiвняльного аналiзу, синтезу, iндукцii й аналогii.

Порiвняльний аналiз даi можливiсть розчленувати добуток на окремi елементи з розглядом кожного з них окремо . Потiм синтез поiднуi всi данi, отриманi в результатi аналiзу.

1. ВлРЖфiгенiя в ТаврiдiВ» - закрита брама до нацiонального буття

Першу свою драматичну поему Леся Украiнка написала, вже бувши вiдомою поетесою, авторкою багатьох прекрасних вiршiв i поем. У цьому новому, не пише для себе, а й для всiii тогочасноi украiнськоi лiтератури, жанрi почала вiдразу а шедевра тАФ з ВлОдержимоiВ». Твiр вражаючоi сили, досконалий за формою, до того ж написаний за одну нiч,тАФ факт нечуваний в iсторii лiтератури.

Але вже й перед тим у творчостi Лесi Украiнки проступали виразнi ознаки схильностi до цього, може, найскладнiшого в лiтературi, жанру. Була пристрасна монологiчнiсть лiрики, були драматичнi етюди ВлГрiшницяВ», ВлЗимова нiч на чужинiВ», був глибоко психологiчний монолог ВлСаулВ», були прозовi ВлБлакитна трояндаВ» та ВлПрощанняВ», i вже якийсь час шукав свого втiлення задум про долю митця тАФ в буквальнiй i переноснiй пущi.

Була також ВлРЖфiгенiя в ТаврiдiВ»тАФ твiр незакiнчений, драматична сцена, кiлька строф i антистроф та монолог РЖфiгенii, динамiзований ремарками. Порушимо традицiю згадувати про цей твiр побiжно тАФ як про першу, не дуже вдалу, спробу на пiдступах до складного жанру. Адже у великого художника i невдача неординарна.

Сюжет про РЖфiгенiю вiдомий. Про неi писали i грецькi, й римськi трагiки. Писав Расiн. Писав Гете. Писав Гауптман. За два минулих столiття було створено близько 50 трагедiй i не менше опер. Кожен митець творив свою РЖфiгенiю, по-своiму iнтерпретуючи мiфологiчний диптих: ВлРЖфiгенiя в АвлiдiВ» та ВлРЖфiгепiя в ТаврiдiВ». В Авлiдi ii мали принести в жертву розгнiванiй богинi Артемiдi, щоб врятувати грецький флот. Коли ж богинi вiд серця одлягло, вона пiдмiнила ii на жертовнику ланню i зробила жрицею свого храму далеко вiд Грецii, в Таврiдi, а по-сучасному мовлячи, в Криму.

Овiдiй, певно, був би не в захватi вiд ii новiтнiх кримських метаморфоз. Не храм, не сузiр'я, а вiлла над морем у Ялтi звалася ВлРЖфiгенiяВ». Там, Влпiд колонадою сумних кипарисiвВ», над посiрiлим осiннiм морем i побачила Леся Украiнка свого РЖфiгенiю.Якi трансформацii мiфа вiдбулися б пiд ii пером? Вiдомо тiльки, що то мала бути драматична поема в двох дiях, з античними хорами, з Орестом i Пiладом, котрi так i не вийшли зi списку дiйових осiб.

Леся Украiнка облишила роботу над цим твором. Чому? Дехто висловлював здогад, що якраз тодi трапили iй до рук поеми Байрона i порiвняння з ними знеохотило ii до власного твору. Але це навряд. Генiй нiколи не заважаi генiю. Було й припущення, що естетика давньоi драми виявилася застарiлою для сучасних уявлень. Але ж згодом була i ВлКассандраВ», i ВлВавiлонський полонВ»,тАФ iх не пригальмувала ця естетика.

Привертають увагу слова самоi Лесi Украiнки, з ii листа до матерi, що ВлРЖфiгенiяВ» Влчогось спиниласьВ».

Це вже, певно, нереально тепер тАФ хоч якоюсь мiрою здогадатися: чого ВлспиниласьВ» ВлРЖфiгенiяВ»? Ми навiть не знаiмо, про що мав бути цей твiр. У передмовi до 10-томника Лесi Украiнки сказано, що це Влтвiр про тяжкий i почесний спадок Прометея. Його, як належне, приймаi РЖфiгенiя задля рiдноi краiниВ».

Але це загальнi слова.

Насправдi ж основний пафос цього фрагмента тАФ сум РЖфiгенii на чужинi, нестерпна туга за батькiвщиною. Велична жiнка зi срiбною дiадемою над чолом, наймилiша жриця Артемiди, вона майже стогне, дивлячись на море, в далину тАФ туди, де Грецiя, де Еллада: ВлА в серцi тiльки ти, // РДдиний мiй, коханий рiдний краю!В»

У кожного народу свiй тип ностальгii, зв'язаний з ментальнiстю саме цього народу, зумовлений багатьма факторами його полiтичного, iсторичного, звичаiвого буття.

Тут тАФ украiнська модель ностальгii. Тим болючiша, що украiнцю часом доводиться вiдчувати тугу за батькiвщиною на батькiвщинi. Чи не тi ж слова вирвалися у самоi Лесi Украiнки ще за юнацьких лiт, у посвятi РЖвану Франковi: ВлСторононько рiдна! коханий мiй краю!В», i вже потiм, незадовго до смертi, у РДгиптi, в казцi ВлПро велетаВ»: ВлКохана стороно моя! // Далекий рiдний краю!В»

Древнi греки, мабуть, якось iнакше вiдчували батькiвщину. У них i час був циклiчний, i мiфологiчна свiдомiсть. Для них i небо було батькiвщиною, бо дехто з них i за походженням був звiдти. Сама РЖфiгенiя, по материнськiй лiнii, була онукою Леди, яку не оминув своiю увагою Зевс. Батько РЖфiгенii Агамемнон був правнуком Тантала. А ii наречений Ахiлл сином морськоi богинi Фетiди. Так що традицiйна тональнiсть у цьому контекстi давала художньо непереконливий ефект. Також стилiстика типу:

ВлЧи там живий ще мiй шановний батько i люба матiнка?В»? тАФ навряд чи витримувала екстраполяцiю на родинне вогнище РЖфiгенii, особливо якщо згадати, що ця Вллюба матiнка?) тАФ ие хто iнший, як Клiтемнестра, котра вбила Влшановного батькаВ», коли вiн привiз Кассандру з палаючоi Троi.

РЖ ще один дисонанс. РЖфiгенiя каже, звертаючись до Артемiди: ВлЧи нам же, смертним, на богiв iти?В», ВлМи, з глини створенi..В»

Тут муза Клiо, мабуть, впустила свiй пергамен. Древнi греки не були створенi з глини. Це християнська версiя походження людства. А в космогонiчних мiфах тАФ там все виникало з краплини кровi, з пiни морськоi, а кiсток матерi-землi, тобто з камiння, але аж нiяк не з глини. Там взагалi спочатку виникли титани i гiганти, а вже потiм люди. Звiдси i статус iхнiй у стосунках з богами був iнший. Там серед них траплялися й безсмертнi.

Першочоловiк був створений з елементiв Всесвiту. За iншим мiфом тАФ iз сумiшi вогпю й землi.

РЖфiгенiя, створена з глини, не могла тужити за Елладою.

Чи не тому вона й ВлспиниласьВ»?

Античний ключ не вiдмикав цiii брами нашого нацiонального буття.

Камертональний слух поета не мiг цього не вiдчути.

Отже, виходить, що, як це не парадоксально, Леся Украiнка облишила роботу над цим твором саме через свою генiальнiсть.

Синтез несумiсного заблокував iдею.

2. Драматургiя Лесi Украiнки як передчуття трагiчного

В кожному разi, ВлРЖфiгенiя в ТаврiдiВ» була недописана, i Леся Украiнка до неi не поверталась.

Через три роки вона створила свiй шедевр тАФ ВлОдержимуВ». Це було вже на початку нового тАФ XXтАФсторiччя.

Жити залишалося 12 рокiв, i то тАФ яких рокiв! У передчуттi суспiльних катаклiзмiв, у стражданнi непоправних втрат, в невiдворотному загостреннi хвороби, в постiйних нестатках, лiкуваннi, переiздах, пiд час розрух i залiзничних страйкiв, коли клекотiв червоними корогвами Петербург i нiмiв розбитий Влчорною сотнеюВ» Киiв,тАФ в умовах морального терору пiсля революцii 1905 року, обшукiв, переслiдувань, навiть арешту, в перiод реакцii полiтичноi i взаiмних конфронтацiй всiляких творчих напрямкiв, течiй, угруповань, серед яких великий художник мiг бути тiльки самотнiм, в пошуках iстини i елементарного заробiтку, при цiлковитiй нездатностi до щонайменшого пониження гiдностi, пiд негласним наглядом полiцii, в щораз сильнiших соцiальних струсах iмперii, напередоднi першоi свiтовоi вiйни,тАФ за цi останнi мученицькi 12 рокiв свого життя Леся Украiнка написала близько двадцяти драматичних поем тАФ грандiозний поетичний масив у найпотужнiших регiстрах трагедii,тАФ не знаю, якому ще поетовi це було б пiд силу.

Хiба що Байрону. За якихось три роки перед смертю вiн написав сiм своiх трагедiй i мiстерiй, серед них ВлСарданапалВ», ВлКаiнВ» i ВлМарино Фальiрi (Дож венецiанський)В».

Дослiдники творчостi Байрона вважають, що це його круте i спонтанне звернення до драматургii зв'язане з поглибленням трагiчного свiтовiдчуття. РЖ це, безперечно, так. Не тiльки щодо Байрона, а й щодо кожного великого поета. Якщо розумiти трагiчнiсть свiтовiдчуття не лише як зверхчуттеву реакцiю на свiт, взагалi властиву поетам, а i як дар вiдчути i замкнути на собi усю безмiрнiсть свiтових трагедiй,тАФ дар, притаманний поетам великим. Бо вони завжди iсторики i бiографи народу, i саме вони здiйснюють зв'язок з iншими народами i вiками, а часом навiть i народу з самим собою. Леся Украiнка належала до таких поетiв. РЖ хоч була схильна, через свою вимогливiсть, применшувати розмiри свого поетичного дару, але особливостi свого свiтовiдчуття усвiдомлювала чiтко. Досить згадати, як в листi до А. Кримського вона написала про себе: Вл..скептична розумом, фанатична почуттям, до того ж давно засвоiла собi Влтрагiчний свiтоглядВ», а вiн такий добрий для гартуй (який несподiваний i суто украiнський нюанс стоiцизму: Влтрагiчний свiтоглядВ» тАФ Влдобрий для гартуВ»!)

Театр Леся Украiнка любила змалку. Добре знала, глибоко розумiла природу саме цього мистецтва. А головне тАФ мала той рiдкiсний дар тАФ покликання до драматургii.

Але, крiм субтАЩiктивних творчих факторiв, iснують об'iктивнi закономiрностi iсторико-лiтературного процесу у спiввiднесеннi з аналогiчними процесами свiтовоi культури.

ВлДрама тАФ це творiння уже внутрiшньо розвинутого нацiонального життяВ»,тАФ твердив Гегель у своiй ВлЕстетицiВ». Першi великi нацiональнi дiяння в самiй сутi своiй були епiчними, оскiльки тодi йшлося про подii масштабнi тАФ битви, походи, захист батькiвщини вiд ворожих навал.Згодом, коли виокремлюiться iндивiдуальнiсть, герой,тАФ з могутнiх хорiв епосу викристалiзовуються сольнi партii лiрики.

Драма ж поiднуi в собi епос i лiрику. Гегель вважав ii вищим ступенем поезii i мистецтва взагалi, тому що в порiвняннi з будь-яким iншим матерiалом, казав вiн, Влкаменем, деревом, фарбою, звуком, мова)тАФ це iдиний елемент, гiдний передавати духВ».

РЖ ось тут тАФ одна з найглибших трагедiй творчого шляху Лесi Украiнки. Одна з найменш дослiджених, закамуфльованих причин, чому драматургiя Лесi Украiнки не була належно поцiнована за ii життя, не стала художньо актуальним надбанням свiтовоi культури, не вийшла на сучасну iй iвропейську сцену i фактично не прочитана нашим театром ще й дотепер.

Всi теоретичнi постулати естетики, правомiрнi й слушнi стосовно iнших лiтератур, розбиваються об iсторико-лiтературну реальнiсть на Украiнi того часу. Мова тАФ Влiдиний елемент, гiдний передавати духВ» тАФ зазнавала постiйних утискiв i заборон i практично була витiснена зi всiх сфер суспiльного i мистецького вжитку. ВлВнутрiшньо розвинутого нацiонального життяВ» не було i немогло бути в царськiй iмперii. А вiдтак не було нi умов, нi передумов для виникнення i повноцiнного функцiонування па Украiнi такого мистецтва, як драма. РЖ те, що вона таки з'явилась, можна вважати чудом. Чудом i творчим подвигом митця, який в iншiй культурнiй реальностi мiг стати Атлантом того самого неба, яке тримали на своiх плечах Байрон, Шiллер i Шекспiр.

Всебiчно освiчена i високообдарована людина, Леся Украiнка працювала на рiвнi свiтовоi лiтератури, твори ii мали загальнолюдський сенс. Водночас у ii античних i християнських сюжетах неважко прочитати пекучi аналогii, весьгордiiв вузол нацiональноi iсторii i всю гостроту на всi часи актуальних проблем.

Жанр цих творiв маi па собi тож знак вiчностi, це тАФ драматичнi поеми, драматичнi сцени i дiалоги. Дiалог походить ще з античних часiв, з пошукiв iстини у фiлософському спорi, в дискусii. Пiзнiше, в часи Реформацii та Просвiтительства, вiн набув широкого розповсюдження в РДвропi, особливо у Францii та Нiмеччинi.

3. Введення драматичноi поеми в украiнську лiтературу

Що ж до драматичних поем, то першi своi iмпульси цей жанр одержав ще од великих грецьких трагiкiв. Драматичнi твори, писанi вiршами, становили собою художнi вiхи рiзних епох i дали найвищi зразки у творчостi Шексцiра i Шiллера, Альф'ерii Гюго, Байрона i Гете, Пушкiна i Словацького,тАФ як правило, досягаючи найбiльшого свого розквiту в бурхливi i переломнi перiоди iсторii тАФ в часи Влбурi i натискуВ», революцiйних штормiв i штурмiв, боротьби за нацiональну незалежнiсть. Леся Украiнка належала до таких поетiв. РЖ хочбула схильна, через свою вимогливiсть,применшувати розмiри свого поетичного дару, але особливостi свого свiтовiдчуття усвiдомлювала чiтко. Досить згадати, як в листi до А. Кримського вона написала про себе: Вл..скептична розумом, фанатична почуттям, до того ж давно засвоiла собi Влтрагiчний свiтоглядВ», а вiн такий добрий для гартуВ» {який несподiваний i суто украiнський нюанс стоiцизму: Влтрагiчний свiтоглядВ» тАФ Влдобрий для гартуВ»!)

В украiнськiй лiтературi до Лесi Украiнки драматичноi поеми майже не було, хоча часткова драматизацiя спостерiгаiться вже в деяких поемах Т. Шевченка, скажiмо, в генiальнiй мiстерii ВлВеликий льохВ», де розмовляють три душi, три ворони, три лiрики, чи в поемi ВлВiдьмаВ», в дiалозi вiдьми з циганами. На Галичинi, а це тодi вважалося Влза кордономВ», у РЖ. Франка був ВлСон князя СвятославаВ», ВлКам'яна душаВ», дитяча драматизована мiстерiя про святого Миколая.

Саме означення жанру тАФ Влдраматична поемаВ» тАФ напрочуд органiчне для Лесi Украiнки, вона перша ввела його в украiнську лiтературу. Важко сказати з певнiстю, хто з iвропейських поетiв наштовхнув ii на це означення. Може, й справдi, Альфред де Мюссе, як вважав Б. Якубський. А може, й Байрон, адже Леся Украiнка ще в 1898 р. писала в листi до матерi з Ялти, що збираiться перекласти шматок з ВлМанфредаВ», а ВлМанфредВ» якраз i i драматичною поемою.

Щоправда, в книзi О. Дейча про Лесю Украiнку {М., 1954) сказано, що Влсам жанр драматичноi поеми, з такою повнотою введений Лесею Украiнкою в рiдну лiтературу, веде свiй початок вiд ПушкiнаВ». Однак вiдомо, що нi ВлМаленькi трагедiiВ», нi ВлКам'яний гiстьВ» такого означення не мали, а свого ВлБориса ГодуноваВ» Пушкiн в листi до Вяземського називав Влромантичною трагедiiюВ».

Не слiд забувати, що для Лесi Украiнки, з ii знанням iноземних мов, було Влодкрите цiле море свiтовоi поезiiВ», як писала вона в листi до А. Кримського. РЖ в тому морi вона могла побачити i ВлПотонулий дзвiнВ» Гауптмана, i ВлПер ГюнтаВ» РЖбсена, i ще не одну перлину свiтовоi драматургii. В тому числi, наприклад, ВлВалленштейпаВ» Шiллера, що був надрукований ще в 1800 роцi пiд назвою ВлВаллепштейн, драматична поемаВ». А що вона все це читала, немаi жодного сумнiву, досить пригадати хоча б ii статтю ВлНовейшая общественная драмаВ», написану для журналу ВлЖизньВ». Там вона якраз аналiзуi i ВлТабiр ВалленштейнаВ».

Про Лесю Украiнку часто можна прочитати, що вона для своiх драматичних поем брала сюжети з Бiблii, з мiфологii, з грецькоi та римськоi iсторii, що твори ii написанi Влна сюжети стародавньоi РЖудеi й ВавiлонаВ». Це не зовсiм так. Або й зовсiм не так.

Художник сюжетiв не бере. Просто для художника батькiвщина людського духу тАФ там, де найбiльше болить iсторiя. Це мистецький код порозумiння мiж народами, оскiльки в свiдомостi людства зафiксованi певнi архетипи, образи, моделi загальнозначимоi символiки. РЖ увiмкнутися в цей код тАФ то один з найефективнiших засобiв прилучити проблеми свого народу до циркуляцii актуальних для свiту проблем.

Це також маi художньо оптичний сенс для розширення обрiiв нацiональноi сцени. Арфи, що висять на вербах у ВлВавiлонському полонiВ»,тАФ це ж яку треба мати глухоту, щоб не почути iхнього дзвону на вiтрах украiнськоi iсторii!

4. Пошук нових iдей у вiдомих сюжетах

Леся Украiнка не писала на готовi сюжети. У неi був свiй особливий пiдхiд. Пiд ii пером найвiдомiший, ВлсвiтовийВ», сюжет набував цiлком нового, оригiнального смислу.

Скажiмо, в ВлНа полi кровiВ», Юда РЖскарiотський. Всi знають, що вiн вiдступився вiд Христа, одержав за це тридцять срiбнякiв i повiсився. ВлЮдине деревоВ», осика,тАФ ото вона з того часу й тремтить.

Якщо точнiше,тАФ то перед тим, як повiситись, Юда розкаявся, повернув тi тридцять срiбнякiв архiiреям, а що то були грошi нечистi, Влцiна кровiВ», то вони iх не поклали до церковного сховку, а знайшли iм такий вжиток: купили за них гончарне поле пiд цвинтар для захожих. Чому те поле i зветься звiдтодi Кривавим полем. Так в РДвангелii.

Але щоб Юда купив нивку на глинищах i солонцях пiд РДрусалимом! Нивку за тi тридцять срiбнякiв,тАФ i обробляв ii мотикою! Це могла написати тiльки Леся Украiнка. Та одна ця сцена, для талановитого актора,тАФце була б його коронна роль! Або, наприклад, Мiрiам з ВлОдержимоiВ». У тiй же книзi 0. Дейча написапо: ВлСюжет поеми зв'язаний з iвангельською легендою про Месiю (Христа) i Мiрiам (Марiю Магдалину)В». З Бiблii вiдомо, що коли Христос був у Галiлеi, то за ним ходило багато жiнок. Вони його й оплакали, вони ж першi й дiзналися про його воскресiння i сказали ученикам. Там згадано кiлька Марiй, але жодна з них не схожа на Влодержиму духомВ» Лесину Марiам. Нi Марiя, мати синiв Зеведеiвих, нi сестра Лазаря, нi тим паче Марiя Магдалина, хоч з неi Христос виганяв сiм бiсiв, але то були iншi бiси.

Чомусь вважаiться, що прообраз цiii Мiрiам був уже у вiршi ВлЖертваВ», написаному за рiк до ВлОдержимоiВ». Але ж там не та одержима. В основi того вiрша лежить вiдома з Бiблii iсторiя, що коли Христос був у Вiфанii, в господi Симона прокаженого, до нього пiдiйшла жiнка з посудинкою Влпредорогого мираВ» i злила йому те миро на голову. Ще Юда обурився, бо миро було дуже дороге, таке, Влщо тiльки царi уживалиВ», а Христос сказав, що це ж вона вже намастила його тiло для погребiння. Та жiнка знала його. Влiй дав колись помiч МесiяВ»,тАФ сказано у вiршi.

А Мiрiам з ВлОдержимоiВ» нiколи й не наближалася до нього, вона про це каже у першому лi монолозi тАФ що завше дивилася на нього здалеку, а вiн Влне подивився i не обернувсяВ». РЖншi хоч цiлували краiчок його плаща, а вона й Влторкнути не посмiлаВ». Отже, Христос i не знав ii. В його оточеннi цю Мiрiам не помiтив жоден з iвангелiстiв, навiть такий спостережливий, як Лука, що уздрiв i малого на зрiст Закхея, коли той вилiз на шовковицю, щоб побачити Месiю. А цю Мiрiам не помiтив навiть вiн. ii побачила тiльки Леся Украiнка.

Також i ВлЙоганну, жiнку ХусовуВ». Про неi в Бiблii десь один рядочок. Що там, на Голгофi, серед жiнок, що плакали, була i якась-то Йоганна. Але щоб так ii вивести на переднiй план, щоб так написати цю жiнку, цю прив'ялу вiд горя саронську квiтку, побачити те прекрасне руде волосся, що покрило ii, як Влмiдяним щитомВ», коли вона лежала пiд хрестом на Голгофi,тАФ це вже потрiбен пензель великого художника. Щоб так повернути сюжет, щоб так розкрити трагедiю, щоб надати образам такоi сили,тАФ це вже цiлком оригiнальне художнi мислення.

Але те, чого ми не знаiмо, для нас не iснуi. Дехто навiть вважав стиль Лесi Украiнки рацiональним, ВлхолоднуватимВ». Недаремно пiсля ii смертi Олена Пчiлка з гiркотою писала в листi до Ольги Кобилянськоi: Влii твори в бiльшостi були не для загального розумiння i вподобанняВ».

Для загального розумiння i вподобання тАФ свiт елементарнiших почуттiв, де емоцiйнiсть лежить зверху i, як то кажуть, за душу бере. Леся ж Украiнка належала до художникiв унiверсального дару, тiii вищоi духовноi органiзацii, коли людина запалюiться вiд iдеi, почуваi мисль. ВлСкептична розумом, фанатична почуттямВ». Цей тип художньоi психiки трапляiться дуже рiдко, вiн притаманний лише великим художникам.

5. Особисте життя Лесi Украiнки тi його вплив на тематику ii драматургii

ВлОдержимаВ» написана 18 сiчня 1901 року, в Мiнську, в домi папi Нарейко на розi Михайлiвськоi i Широкоi, бiля лiжка вмираючого Мержинського. 32 сторiнки рукопису, почерком стрiмким i летючим, твiр, що його потiм Франко назве шедевром,тАФ як це можна було написати за одну нiч, в станi тяжкого стресу, нервовоi вичерпаностi i фiзичноi втоми?! Чи це була концентрацiя всiх духовних сил в екстремальних умовах? Чи не катарсис на розломi трагедii? Чи саме в ту безсонну зимову нiч стався раптовий напад натхнення, так довго заблокованого перед тим навалою сумних невiдкладних клопотiв?

Спроби вичерпно пояснити творчий процес здаються менi безсилими. Ясно, що це спонтанний вибух всiх життiвих творчих сил перед лицем смертi, з якою вона, тодi ще зовсiм молода жiнка, опинилася вiч-на-вiч. Це був страшно тяжкий перiод в шиттi Лесi Украiнки. Як людина тАФ вона втрачала близького друга. Як поет, фiлософ, художник вона бачила невiдступно перед собою Влмiстерii смертiВ», агонiю, Влвищу мiру людськоi слабкостi i нещастяВ». Згодом Леся Украiнка сама признавалась, що не знаi, як витримала все це. Вона доглядала Мержинського самовiдречено, до цiлковитоi втрати фiзичних сил i до цiлковитого загострення сил духовних. Десь отуг мiг замкнутися струм могутнiх творчих сил на абсолютнiй фiзичнiй виснаженостi. Пiсля такого творчого напруження людина може загинути або ж перейти в рятiвний вимiр тАФ у вимiр свого духовного iснування. Це, може, навiть своя форма виходу з психологiчноi кризи. Бо таки ж треба визнати рiзницю чисто чуттiву мiж творчою особистiстю i не творчою. Тут же загострюються всi чуття до меж небезпечних для самоi людини, зате благодатних для мистецтва, бо тiльки з таких творiв складаiться його високогiрний кряж.

Першопроходцi методологiчних схем не раз, мабуть, вiдчували теоретичну скруту, все намагаючись пояснити парадоксальний факт тАФ чому прогресивнiй поетесi, спiвачцi досвiтнiх вогнiв, бiля вмираючого соцiал-демократа явились образи Месii i Мiрiам. Забуваючи при тому, що мистецькi свiти зароджуються в галактиках людського духу, а не в свiтоглядних настановах i не в побутових закапелках свiдомостi.

Реальнi враження Лесi Украiнки вiд життя-буття Мержинського в Мiнську, вiд важких у спiлкуваннi його тiток, вiд бридкоi погоди й сiрого снiгу за вiкном, часом i вiд примх самого хворого, були невтiшнi, але не вони йшли в золотi запаси поетичного слова. Все трансформувалося за складнiшими законами психологii творчостi.

Цей iнтелiгентний чоловiк, син поручика К. В. Мержинського, дворянин за походженням, соцiал-демократ за переконаннями, член пiдпiльних марксистських груп (один а найпомiтнiших, як це видно з документа царськоi охранки), зв'язкiвець мiж мiнським та киiвським пiдпiллям,тАФ в очах тодiшнього молодого поколiння, в очах Лесi Украiнки, котра шукала своiх шляхiв боротьби за нацiональне i соцiальне визволення, був революцiонером, борцем за справедливiсть, i образ його був овiяний свiтлом ще нiчим не скомпрометованих iдеалiв.

Але печаль долi Мержинського була в тому, що, завжди оточений друзями, в згасаннi своiму вiн залишився самотнiм, друзi про нього не дбали, вiн почував себе забутим. ВлСкiльки камiння було кинуто! скiльки проповiдей виголошено! i як небагато зроблено для допомоги i моральноi пiдтримки!В» тАФ писала Леся Украiнка в листi до В. Г. Крижанiвськоi-Тучапськоi. Яку ж гiркоту, який жаль до його друзiв мала вiдчувати вона тАФ iдина, хто не покинув його! В ii листах iз Мiнська i вже цi слова тАФ Месiя, i камiння, i проповiдi.

Проекцiя всiх цих конкретних фактiв i переживань на духовний масив вищих моральних цiнностей вирiзьблюi силует Месii. До того ж, Мержинський, як вiдомо з листа Лесi Украiнки до тiii ж В. Крижанiвськоi-Тучапськоi, перед смертю зробився релiгiйним. Сам вiн пояснював це вiдчуженням смертi, що також переводило уяву з реально буденних площин у свiт давно вже прийнятих людством християнських образiв.

Не треба прямих аналогiй, тим паче iдентифiкацiй,тАФ художнiй твiр завжди глибший i складнiший вiд життiвоi конкретики,тАФ але чи не присутня тут вже Мiрiам, от хоча б у цьому рядку з листа Лесi Украiнки до Ольги Кобилянськоi з Мiнська: ВлЯ не покину його так, як його покинули iншi його друзiВ»? Лист був написаний за два днi до ВлОдержимоiВ», 16 сiчня.

Лiтература про ВлОдержимуВ» велика, вона завжди привертала увагу дослiдникiв. Але якщо прочитати переважну бiльшiсть цих праць, то виникаi моторошна картина якогось теоретичного хаосу тАФ в дiапазонi вiд Влпоеми надмiрного iндивiдуалiзмуВ» до Влпоеми революцiйного романтизмуВ». Сучасне наше лiтературознавство пiд чавунним пресом методологii показувало чудеса еквiлiбристики в намаганнi пристосувати цей твiр до соцiал-демократячних поглядiв Мержинського, до Влборотьби з реакцiйними теорiями сучасноi поетесi дiйсностiВ». Лiтературознавцi цього типу тлумачили ВлОдержимуВ» як заклик до активних дiй напередоднi революцii 1905тАФ1907 рр., а в самiй Мiрiам вбачали Влсвiтлий образ борцяВ».

РЖ навпаки, дехто з дослiдникiв давнiших, а серед них були i дуже розумнi люди, чомусь побачили в Мiрiам надмiрний iндивiдуалiзм. Передмова Б. Якубського у виданнi ВлКнигоспiлкиВ» так i називалася тАФ ВлПоема надмiрного iндивiдуалiзмуВ».

Були навiть не вельми етичнi спроби пояснити фанатичну любов Мiрiам до Месii самотнiстю самоi авторки, ii хворобливiстю, взагалi причинами особистого порядку, що теж не мало жодного вiдношення до культури лiтературознавчого мислення.

Мабуть, на той час тiльки М. Зеров по-справжньому глибоко i точно зрозумiв суть цього ВлiндивiдуалiзмуВ», Влii iндивiдуалiзм тАФ бурхливий протест проти кволостi й дрiмливостi громадянства, проти його невiльницького духу й пасивностiВ»,тАФ писав вiн у своiму критико-бiографiчному нарисi про Лесю Украiнку. РЖ далi: ВлЦе звичайне явище, коли ватажок, поет чи мислитель переростаi своi оточення, убоге, безсиле, не розвинене естетично, не пiднесене культурноВ».

Це не iндивiдуалiзм. Це бунт пораненоi душi. Душа ця поранена фарисейством.

Голос Мiрiам тАФ це, властиво, голос волаючого в пустелi. Це розпач не вiд того, що не зрозумiли ii, а вiд того, що вона зрозумiла iх. Зрозумiла всю глибину iхньоi ницостi. Чого ж вона тАФ Влненавистю спотворена в обличчiВ»? А яке обличчя повинна мати людина, котра побачила тих, що ще вчора Влтричi одрiкалися вiд ньогоВ», а сьогоднi прийшли як Влприхильнi друзiВ», можуть вже й поплакати, бо це вже нiчим не загрожуi.

Тут же ще одне. Чому Мiрiам така нетерпима? Тому що душа ii звернута до одного. Вона маi право на сумнiв i протест. А Месiя мусить бути толерантний. Його фiлософiя мав бути прийнятна для всiх. Максималiзм не поведе за собою маси. Тому вiн рiвний i спокiйний з Мiрiам. Хоч, може, й розумii ii. Хтозна. Чо-мусь-то душа його Влсмутна до смертiВ».

Це дивовижне прочитання Бiблii. Ось що стоiть за гiрким рядком РДвангелiя вiд Луки: ВлРДрусалиме, РДрусалиме, що вбиваiш пророкiв i каменуiш посланих до тебе!В»

Тут все тАФ i розп'ятий Христос, i укаменована Мiрiам, i полохливi купки потайних прихильникiв, i злостиво цинiчнi натовпи ворогiв, фарисеiв i саддукеiв, i преторiанцiв, i iхнiх слуг,тАФ хiба це не вражаюча картина, характерна не лише для тих часiв, хiба в нiй не вiдбита суть багатьох ситуацiй, знайомих i кожнiй сучаснiй людинi?

Тож якою поверховiстю позначенi твердження такого, наприклад, штибу: ВлВiд ВлОдержимоiВ» в драматургii Лесi Украiнки бере початок послiдовне i всебiчне розвiнчання реакцiйноi сутi християнстваВ»! (Так, наче реакцiйна суть була кимось колись увiнчана).

Тим часом в ВлОдержимiйВ» с нечуване морально-етичне вiдкриття, котре могло б бути актуальним для духовного життя людства. Адже тут, може, вперше в iсторii свiтовоi лiтератури пiддасться сумнiву доцiльнiсть такоi жертви в iм'я такого людства. Мiрiам вважаi, що Христос тАФ властиво, один, за кого варто йти на муку.

РЖ вона правом любовi, вiрностi i вiри посперечалася з самим Месiiю. Вона повстаi. Може, це абсурдний бунт. Але iнакше вона не може. Вона мусить довести, що не тiльки Месiя прийняв муку за всiх, але i хтось же здатен прийняти муку за нього. РЖнакше люди не вартi такоi жертви. Це вищий вияв етичноi позицii. Тим бiльше, що iй найтяжче: вона смертна, i смертю смерть не подолаi. Але вона подолаi ту страшну реальнiсть, що Месiя помер за всiх, а за нього пiхто померти не здатен.

РЖ якби ii помiтили iвангелiсти тАФ цю укаменовану на РДрусалимському майданi жiнку,тАФ то це була б ще одна постать, ще одна iпостась спокути.

Христос тАФ це спокута за людськi грiхи перед Богом.

Мiрiам тАФ це спокута за людськi грiхи перед Христом.

Першi мученики прийдуть пiзнiше, а тодi вона була iдина.

Образом Мiрiам Леся Украiнка захистила людство вiд звинувачення, що воно не варте, щоб за нього iти на Голгофу. Це якась неймовiрно гуманiстична етика пiдказала iй цей образ.

Не кажучи вже про мистецьку досконалiсть цього твору. Вiн же не тiльки написаний, в ньому i елементи сценографii i навiть iнтуiтивноi режисури.

Бiдна ж наша сцена, що не почула голосу Мiрiам!

А якби вже кiлька поколiнь актрис виросло на цiй ролi, якби кожна шукала свою Мiрiам, якби про iхню гру, про рiзнi художнi рiшення була велика i ТСрунтовна фахова лiтература, то досi зовсiм iншу славу мав би наш театр.

Спроби поставити ВлОдержимуВ» були, але без великого успiху. РЖ глядачi, й актори, вихованi на Влтипових характерах в типових обставинахВ», як вони могли збагнути цей твiр, цей моральний iмператив вiри i одержимостi?!

6. Бiблiйнi мотиви та гуманiстичнi iдеi в умовах полiтичних утискiв

Драматична поема ВлНа полi кровiВ» та драматичнiй етюд ВлЙоганна, жiнка ХусоваВ» написанi через вiсiм рокiв пiсля ВлОдержимоiВ».

Однак цi три, такi сюжетно i стилiстично рiзнi, твори в якийсь дивний спосiб зв'язанi мiж собою. Не тим, що сюжети бiблiйнi, що дiя вiдбуваiться в древнiй РЖудеi. Нi, насамперед тим, що твори цi являють собою дивовижний свiт складних вiддзеркалень одного кола проблем.

Розпачливий бунт Мiрiам, тихий стоiцизм протистояння Йоганн i на противагу iм тАФ анатомiя зради тАФ все це, через поляризацiю духовних цiнностей i рептильного прагматизму, складаiться в психологiчно цiлiсний триптих вiри, вiрностi i вiдступництва.

ВлНа полi кровiВ» написано взимку 1909 року, далеко вiд Украiни, в Грузii, у Телавi. Це був дуже тяжкий рiк для Лесi Украiнки. Зi здоров'ям рiзко погiршало, постала необхiднiсть iхати на лiкування до РДгипту. Мучила розлука з рiдними, одiрванiсть вiд Украiни, звiстки, одна одноi гiршi,тАФ про хворобу батька, про розгул реакцii, про обшук на квартирi матерi, в Киiвi, по вулицi Марiiнсько-Благовiщенськiй, де надзиратель Шидловський, в присутностi понятого Савостьяна Скрипки, глупоi ночi до ранку нишпорив по шухлядах, все перекидав у вiтальнi Влш в ридикюле обысканнойВ» перемацував приватнi листи. Навеснi помер батько. Дуже розхворiвся чоловiк. З грошима було тiсно, умови життя не з кращих. Кiмнати схожi на лiхтарнi тАФ дме, холодно. Дорожнеча. Словом, Влпроза життяВ» тут, в Телавi, давалася важко, зате поезiя обступала звiдусiль.

Це була колись столиця кахетинських царiв, збереглися старовиннi iсторичнi мури, мальовничi руiни. В здичавiлих садах тонули покинутi пустки тАФ вiд якихось новiтнiх, ближчих за часом трагедiй.

В добру погоду Леся Украiнка Влпроводила весь час на балконi, звiдки ясно було видно всю Кахетiю i чарiвну Алазанську долину тАФ аж до самих Кавказьких гiрВ»,тАФпише у своiх спогадах РЖван Пааташвiлi.

Отам, очевидно, в тiй Алазанськiй долинi, i побачила вона ту стежечку, якою йшов з РДрусалима прочанин з тиковкою на цiпку. РЖ ту нивку попiд глинищем, яку обробляв Юда мотикою.

Тiльки першорядний драматург може так точно знайти мiзансцену. Поле скудельне пiд РДрусалимом. Нивка, куплена за тридцять срiбнякiв. Цим сказано все. iр написаний швидко, але робота над ним тривала. Вже й надiславши рукопис до журналу,Леся Украiнка листом до редакцii вносила деякi змiни i конче просила зняти весь фiнальний епiзод тАФ розмову Юди з трьома жiнками, котрi теж iшли з РДрусалима,тАФ як неорганiчний для концепцii твору. Вона була нещадна до себе в роботi. До того ж, безпомильним слухом драматурга чула своi слово мовленим зi сцени.

В особi цього драматурга украiнський театр мав унiкальну можливiсть для найвищого злету. Але нi полiтичне становище Украiни, нi стан театру на той час, нi рiвень громадянськоi свiдомостi, нi ступiиь громадянських свобод,тАФ а все то речi взаiмозв'язанi i взаiмообумовленi тАФ не дали цiй можливостi реалiзуватися.

У нас люблять говорити про свiтове значення творiв Лесi Украiнки. Особливо приiмно процитувати, наприклад, французького професора Жоржа Люсiанi: ВлПоряд зi Стрiндбсргом, О'Нейлом ..драматичнi поеми Лесi Украiнки становлять вершину театру нашого столiттяВ».

Безперечно, становлять. А точнiше: становили б тАФ якби вони ставилися, якби вони йшли на сценах i своiх, вiтчизняних, i iвропейських театрiв. А чого ж ми хочемо вiд iвропейських, якщо й у себе дома не спромоглись?

Мистецька ж репутацiя у свiтi залежить ще i вiд того, як ми самi осмислюiмо себе, своiх письменникiв, своi культурнi надбання. Чи становить собою iнтерес для свiту паша сучасна теоретична думка? РЖ чи уявляiмо ми собi, що то за iнтелектуальний альпiнiзм тАФ Влвершина театру нашого столiттяВ»?

Леся Украiнка давно вже була б там, якби не обрубанi всi троси.

Невеличка Норвегiя, мiсто Крiстiанiя,тАФ хто б його знав i чи мала б Норвегiя такий мистецький престиж у свiтi, якби свого часу не виявила таку мудрiсть i далекогляднiсть? З'явився молодий талановитий хлопець, якому ще 30-ти не було, як йому довiрили бути керiвником нацiонального театру в Крiстiанii. Призначили стипендiю, вiдправили в РДвропу, щоб освiти набрався, талант розвинув. Вiн довго був у РДвропi, понад чверть столiття. Зате ж i ВлПер ГiонтаВ» написав. Норвегiя благословила Генрiка РЖбсена, вiн iй сторицею вiддав. Своiю свiтовою славою. Музикою Грiга на свiй твiр. Неповторнiстю образу Сольвейг. Входженням Норвегii у культурну свiдомiсть людства.

Чи можливе щось подiбне було б у нас? Леся Украiнка ще кордону не переiхала, а вже йшла реляцiя з Петербурга в киiвське жандармське управлiння: ВлЩо ж стосуiться.. вибулоi за кордон дворянки Лариси Петровоi Косач, то про обшук ii, при поверненнi в Росiю, будуть вiдданi Департаментом полiцii вiдповiднi розпорядження па прикордоннi пункти..В» Причому ВлзакордономВ» вважався вже i Львiв, а поняття Росii поглинало i Украiну.

ВлМенi судилося жити й працювати у тяжку добу,тАФ писала ще зовсiм молода тодi Леся Украiнка до М. П. Старицького,тАФ хто зна, ч

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского