Застосування мiжнародних сил ООН у припиненнi конфлiктiв

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Днiпропетровський нацiональний унiверситет

Факультет систем та засобiв масовоi комунiкацii

Реферат

з курсу тАЮМiжнародне правотАЭ

на тему

тАЮЗастосування мiжнародних сил ООН

у припиненнi конфлiктiвтАЭ

План

1. Вступ.

2. Формування поняття й принципiв миротворчоi дiяльностi ООН.

3. Класифiкацiя та умови проведення миротворчих операцiй ООН. Операцii з пiдтримання миру та операцii примусу до миру.

4. Участь регiональних органiзацiй у миротворчiй дiяльностi.

5. Процедура пiдготовки до проведення миротворчоi операцii та ii фiнансування.

6. Основнi етапи проведення операцiй з пiдтримання миру.

7. Нововведення та перспективи у практицi проведення операцiй з пiдтримання миру.

8. Висновки.

Вступ

Протягом останнього десятирiччя характерною рисою свiтового розвитку i розповсюдження конфлiктiв внутрiшньодержавного характеру (iРЮ, Руанда, Лiберiя, Сьiра-Леоне тощо). Такi конфлiкти створюють велику потенцiальну небезпеку для iснування миру в окремих регiонах. Одним з iнструментiв для врегулювання цих конфлiктiв i застосування вiйськовоi сили у формi мiжнародних миротворчих операцiй. Однак використання мiжнародних миротворчих операцiй для врегулювання конфлiктiв та забезпечення миру можливе лише вiдповiдно до норм мiжнародного права.

Звiдси однiiю з необхiдних умов легiтимного залучення збройних сил до проведення мiжнародних миротворчих операцiй i наявнiсть нацiонального законодавства, що здатне здiйснювати юридичне супроводження проведення цих операцiй на всiх етапах та його вiдповiднiсть мiжнародним нормам права.

Мiжнароднi миротворчi операцii знаходяться на стадii активного розвитку i i вiдносно новим явищем у свiтовому суспiльствi. У звтАЩязку з цим правове обТСрунтування таких операцiй знаходиться на стадii еволюцii.

До початку 90-х рокiв ХХ столiття мiжнароднi миротворчi операцii ООН мали досить традицiйнi мандати на контроль за припиненням вогню та не мали прямих зобовтАЩязань стосовно будiвництва миру. Стратегiя тАЮвходженнятАЭ миротворчих контингентiв в процес мирного врегулювання була досить простою тАУ збройний конфлiкт, припинення вогню, спостереження ООН за припиненням вогню та розгортання з цiiю метою вiйськових пiдроздiлiв або спостерiгачiв, одночасно з продовженням полiтичних заходiв щодо врегулювання. Однак традицiйнi операцii з пiдтримки миру не мали стратегii тАЮвиходутАЭ (з рiзних причин), що перетворювало iх в довгостроковий не виправданий нi з полiтичноi, нi з економiчноi точки зору механiзм. В результатi цього такi операцii не завершувалися протягом 10-20 рокiв i бiльше.

Сьогоднi значно зросли вимоги до миротворчих контингентiв, розширено коло iх миротворчих завдань. Цi завдання стали бiльш складними та комплексними. Для iх якiсного виконання спiльно залучаються полiцейський, вiйськовий та цивiльний персонал як складовi миротворчих сил. Зростаi частка цивiльного персоналу миротворчих сил ООН. На цьому етапi розвитку миротворчоi дiяльностi широко впроваджуються цивiльно-вiйськовi вiдносини як важливий компонент мiжнародних миротворчих операцiй.

Сучаснi тенденцii розвитку воiнно-полiтичноi обстановки в рiзних регiонах планети, змiна пiдходiв до проблем миротворчоi дiяльностi показали, що найбiльш розвиненi краiни, такi як США, Великобританiя та iншi, в iнтересах досягнення своiх геополiтичних iнтересiв, дедалi частiше схильнi застосовувати так званi тАЮкоалiцiйнi операцiiтАЭ. Зазначенi операцii проводяться вiдповiдно до Глави 8 Статуту ООН, згiдно з якою, Рада безпеки (РБ) ООН надаi тАЮсупердержавiтАЭ або групi держав (коалiцii) певнi повноваження на застосування власних збройних сил. Зважаючи на це, роль вiйськово-силового аспекту у мiжнародних миротворчих операцiях не втрачаi свого значення.

Формування поняття й принципiв миротворчоi дiяльностi ООН.

Органiзацiя ОбтАЩiднаних Нацiй перебуваi у центрi розгалуженоi системи великих i малих мiжнародних органiзацiй. Завдяки своiму майже унiверсальному кiлькiсному складу, всеохопному мандату, широкому дiапазону дiяльностi та iнституцiональнiй присутностi на глобальному, регiональному й нацiональному рiвнях, вона впродовж 60 рокiв пiсля Другоi свiтовоi вiйни була найвпливовiшою мiжнародною органiзацiiю глобального рiвня, що виконувала роль арбiтра у мiжнародних суперечках, послаблювала напруження, сприяла змiцненню мiждержавноi стабiльностi i була важливим iнструментом попередження вiйськових дiй та збройних конфлiктiв. Органiзацii ОбтАЩiднаних Нацiй по праву належить авторство iдеi про використання засобiв мiжнародного впливу для вирiшення головного завдання, для цього i створювалася ООН тАУ забезпечення миру та безпеки на Землi (див. статтю 1 Статуту ООН).

Головну вiдповiдальнiсть за пiдтримання мiжнародного миру i безпеки покладено на Раду Безпеки ООН, яка, по сутi, й вiдiграi вирiшальну роль у змiцненнi безпеки та стабiльностi в РДвроатлантичному регiонi. РБ ООН приймаi рiшення про припинення вогню, направлення груп та мiсiй до зони збройного конфлiкту або проведення операцiй з пiдтримання миру силами вiйськових контингентiв держав тАУ членiв ООН пiд егiдою ООН.

Глобальне протистояння двох систем пiд час тАЮхолодноi вiйнитАЭ вплинуло на всi аспекти дiяльностi ООН i, певною мiрою, визначило обмеження ii можливостей. Протилежнi табори чiтко уявляли потенцiал один одного, що давало змогу формулювати довготривалi стратегiчнi цiлi безпеки, передбачати певний набiр випадковостей та вносити деякi корективи щодо нових викликiв та реагування на них, у тому числi й через iнструменти ООН. Вироблялися довгостроковi тАЮправила гритАЭ, що пiдтримувало мiжнародну стабiльнiсть.

У цей перiод ООН вдалося виконати головне своi завдання тАУ не допустити широкомасштабного збройного конфлiкту мiж двома протилежними таборами. З цiiю метою було напрацьовано низку мiжнародних угод, що зменшувало вiрогiднiсть несанкцiонованого застосування сили. Тобто в рамках ООН було розроблено та ухвалено мiжнароднi договори, угоди та режими, якi обтАЩiктивно заклали пiдвалини глобальноi системи безпеки. Ця система бiльш-менш ефективно дiяла в умовах бiполярного протистояння. Локальнi конфлiкти, як правило, контролювали (або навiть iнiцiювали з метою перенесення збройного протистояння на територiю третiх краiн, передусiм слаборозвинутих) головнi центри сили тАУ США та СРСР.

Творцi Статуту ООН, проголосивши обовтАЩязковiсть для членiв ООН утримуватися тАЮв мiжнародних стосунках загрози сили або ii застосуваннятАЭ, не виключали можливостi виникнення спiрних питань, мiждержавних конфлiктiв i навiть актiв агресii. Тому положення Статуту ООН про миротворчiсть, безумовно, вiдiграi позитивну роль у мiжнародних вiдносинах i мiжнародному правi.

Вперше термiн тАЮмиротворчiстьтАЭ застосував Генеральний секретар ООН Даг Хаммершельд пiд час опису Перших надзвичайних сил ООН, до складу яких входило близько 5000 легко озброiних спостерiгачiв, яких у 1956 р. направляли на Синайський пiвострiв. Вони мали розташуватися мiж РДгиптом та РЖзраiлем пiсля того, як цi двi краiни дiйшли згоди про припинення вiйни.

Упродовж 40 рокiв термiн трансформувався i став вживатися стосовно рiзноманiтних, санкцiонованих мiжнародним спiвтовариством i обмежених вiйськових операцiй, що супроводжували дипломатичнi заходи з метою забезпечення миру. РЖ хоча такi операцii проводила тiльки ООН зi схвалення Ради Безпеки та пiд оперативним керiвництвом РБ i Генерального секретаря ООН, цей термiн почали застосовувати також щодо операцiй, якi проводили спецiально створенi коалiцii, зi схвалення РБ або будь-якоi регiональноi органiзацii, наприклад, Органiзацii американських держав.

Надання допомоги з реалiзацii угод (включаючи угоди про припинення вогню) мiж державами, якi перебувають у станi збройного конфлiкту, або, особливо останнi десятилiття, мiж рiзними угрупованнями, що перебувають у жорстокому конфлiктi в межах кордонiв однiii держави,тАУ це i i традицiйнi операцii з пiдтримання миру. У деяких випадках, коли мiж ворогуючими сторонами не досягнуто повноi згоди, миротворча операцiя здiйснюiться вiдповiдно до глави VII Статуту ООН з метою введення в дiю або навтАЩязування такоi угоди. У такому випадку цi операцii називають операцiями з пiдтримання миру, або миротворчими операцiями iз застосуванням сили.

Вперше принципи проведення операцiй з пiдтримання миру сформулював Б. Ургхарт, надавши iм чiтко функцiонального призначення. До базових положень вiднесенi такi:

- чiткий мандат;

- згода на спiвробiтництво сторiн у здiйсненнi мандату;

- послiдовна пiдтримка з боку РБ ООН;

- готовнiсть усiх держав тАУ членiв ООН своiчасно надати для миротворчостi необхiдний вiйськовий, полiцейський та громадянський персонал;

- забезпечення ефективного керiвництва з боку ООН на рiвнi центральних установ i на мiсцях;

- належна фiнансова й матерiально-технiчна пiдтримка та невикористання сили крiм випадкiв самооборони;

- покладання командування й контролю над проведенням операцii на Генерального секретаря ООН;

- повна неупередженiсть збройних сил ООН та iх нейтралiтет (цi сили не повиннi втручатися у внутрiшнi справи краiни, де вони розгорнутi, нi за яких обставин).

Суть викладених принципiв зводиться до наступного: згода, виражена сторонами у випадку виникнення внутрiшнього збройного конфлiкту ще до початку операцii, i iмперативом. За умов збройного мiжнародного конфлiкту згода сторiн непотрiбна. У багатьох випадках згода являi собою ключовий елемент традицiйного тАЮпiдтримання мирутАЭ.

Останнiм часом миротворчi операцii проводять для розвтАЩязання важливих завдань у цивiльнiй сферi, наприклад, пiдтримка i забезпечення прав людини, проведення виборiв, роззброiння, демобiлiзацiя, розчищення територiй вiд мiн i надання допомоги iнститутам цивiльноi адмiнiстрацii тАУ переважно правоохоронним iнститутам, а також гуманiтарна допомога, яку надають рiзноманiтнi мiжнароднi та неурядовi органiзацii i яка вимагаi захисту й пiдтримки. Цей тип операцiй часто називають комплексними або багатобiчними миротворчими операцiями. Термiн тАЮмиротворчiстьтАЭ можна використовувати для означення всiх сфер дiяльностi з пiдтримання миру.

Миротворчi операцii, проведенi ООН або регiональними органiзацiями, майже цiлком залежать вiд пiдтримки з боку краiн-учасниць, по-перше, пiд час схвалення i видачi мандата на проведення операцiй, по-друге, пiд час видiлення особового складу, матерiальних i фiнансових засобiв, необхiдних для проведення цiii операцii, по-третi, пiд час надання надiйноi полiтичноi пiдтримки впродовж усього перiоду операцii.

Виступаючи самостiйно, анi ООН, анi будь-яка iнша регiональна органiзацiя не мають полiтичних засобiв i незалежних ресурсiв для здiйснення успiшноi миротворчоi операцii.

Класифiкацiя та умови проведення миротворчих операцiй ООН.

Операцii з пiдтримання миру та операцii примусу до миру.

Мiжнародне право та мiжнароднi документи ООН останнiх рокiв визначили напрями пiдтримання мiжнародного миру i безпеки, серед яких:

- превентивна дипломатiя (preventive diplomacy);

- змiцнення миру (peace making);

- пiдтримання миру (peace keeping);

- миробудiвництво у постконфронтацiйний перiод (peace building).

У доповiдях Генерального секретаря ООН та Спецiального комiтету, який вiдповiдаi за проведення операцiй з пiдтримання миру, визначено умови, за яких ООН може здiйснювати такi операцii, а саме:

- миротворча операцiя здiйснюiться, коли i згода уряду (чи урядiв), держави (чи держав), що втягнутi у конфлiкт;

- усi конфлiктуючi сторони дають згоду на присутнiсть миротворчих сил, а також на iх нацiонально-державний склад;

- i пiдтримка з боку мiжнародного спiвтовариства (Рада Безпеки затверджуi сили та визначаi iх мандат);

- держави тАУ члени ООН добровiльно надають збройнi контингенти для виконання миротворчих функцiй;

- Генеральний секретар вiдповiдно до мандата Ради Безпеки ООН здiйснюi командування операцiями з пiдтримання миру;

- миротворчi контингенти не повиннi ставати на бiк тiii чи тiii сторони у конфлiктi;

- миротворчi контингенти обмеженi у використаннi сили, сила застосовуiться тiльки для самооборони;

- миротворчi операцii фiнансуi мiжнародне спiвтовариство.

Проте криза на Балканах довела, що у деяких випадках змiцнення та пiдтримання миру недостатньо для припинення збройного конфлiкту. Тому цi заходи необхiдно доповнювати примусом до миру, коли певнi сили зухвало нехтують вимогами мiжнародноi спiльноти i продовжують агресiю та геноцид. Саме у цей перiод миротворчi операцii ООН поповнилися новим рiзновидом тАУ операцiями примусу до миру (peace enforcement).

Операцii примусу до миру найактуальнiшими стали вже десь починаючи з 90-х рокiв (певною мiрою вони вiдповiдають вимогам як 6, так i 7 статей Статуту ООН тАУ за що iх прозвали тАЮоперацii 6 з половиноютАЭ).

Рiшення на здiйснення миротворчих операцiй ООН приймала у тому разi, якщо:

1. конфлiкт перетворювався на реальну загрозу глобальнiй чи регiональнiй безпецi;

2. конфлiкт був повтАЩязаний з масовими порушеннями прав людини чи людськими жертвами;

3. конфлiктуючi сторони заходили у тупикову ситуацiю, що змушувало iх шукати можливостi мирного вирiшення проблем.

Таким чином, миротворчi операцii ООН можна подiлити на два види. Перший тАУ операцii з пiдтримання миру, що сприяють обмеженню конфлiктiв, врегулюванню та лiквiдацii iх наслiдкiв.

Збройнi сили ООН пiд час здiйснення цих операцiй повиннi бути неупередженими. Вони можуть мати лише легку зброю, необхiдну для особистоi оборони.

Вiдповiдно до офiцiйних формулювань документiв ООН, завданнями операцiй з пiдтримання миру i:

- нагляд за умовами перемиртАЩя, припинення вогню або вiйськових дiй;

- забезпечення розтАЩiднання мiж збройними силами в конфлiктi;

- сприяння законному уряду в запобiганнi збройного втручання ззовнi або лiквiдацiя наслiдкiв такого втручання;

- недопущення подальшоi iнтернацiоналiзацii конфлiкту;

- контроль за дотриманням прав людини;

- створення або вiдновлення iнфраструктури;

- сприяння наданню гуманiтарноi допомоги.

За перiод iснування ООН було проведено близько 40 операцiй з пiдтримання миру. В них брало участь близько 1 млн осiб вiйськового, полiцейського та цивiльного персоналу з 68 держав. Майже тисяча осiб загинуло пiд час проведення цих операцiй. тАЮБлакитнi каскитАЭ удостоiнi Нобелiвськоi премii миру. На жаль, переважна бiльшiсть цих операцiй не привели до остаточного полiтичного врегулювання та повного усунення причин суперечок i конфлiктiв, а отже i iх лiквiдацii.

Другий вид миротворчих операцiй тАУ операцii примусу до миру. Це бойовi дii сил ООН, що складають контингенти, наданi державами-членами. Примус допустимий i для боротьби зi збройною агресiiю, i для забезпечення у критичних випадках виконання рiшень Ради Безпеки, що аж нiяк не тотожне врегулюванню конфлiктiв i наданню допомоги пiд час досягнення домовленостей мiж сторонами. Головне завдання таких операцiй полягаi в припиненнi кровопролиття у випадках агресii, створення умов для проведення мирних переговорiв.

Пiдставою для застосування сили i ескалацiя цивiльних i мiждержавних конфлiктiв, насильства етнiчного й релiгiйного характеру, що охоплюi краiни зсередини. Головним завданням таких операцiй i припинення кровопролиття у разi агресii, створення умов для проведення мирних переговорiв або припинення геноциду мирного населення (такi операцii у подальшому отримали назву тАЮгуманiтарноi iнтервенцiiтАЭ).

У Доповiдi ООН про розвиток людини за 2005 р. зазначено: тАЮЗа останнi десятилiття XX ст. кiлькiсть конфлiктiв зменшилася. В 2003 р. налiчувалося лише 29 конфлiктiв, що тривали, порiвняно з 51 конфлiктом у 1991 р. РЖ хоча кiлькiсть конфлiктiв зменшилася, тi, що сталися в останнi 15 рокiв, характеризувалися надзвичайно високими втратами. Руандiйський геноцид 1994 р. забрав життя майже 1 млн осiб. У громадянськiй вiйнi в Демократичнiй Республiцi Конго загинуло близько 7% населення. У Суданi громадянська вiйна мiж Пiвнiччю й Пiвднем, що тривала понад два десятилiття, забрала життя бiльше двох мiльйонiв осiб, а кiлькiсть перемiщених осiб становила 6 млн. Пiсля цього конфлiкту виникла нова, спровокована державою гуманiтарна криза в захiднiй областi Дарфур. Нинi чисельнiсть перемiщених осiб становить близько 2,3 млн; ще 200 тис. або й бiльше переселилися у сусiднiй Чад. У девтАЩяностi роки XX ст. сталася етнiчна чистка в серцi РДвропи, коли насильницькi цивiльнi конфлiкти охопили БалканитАЭ.

Кривавi збройнi конфлiкти усереденi краiн поставили на порядок денний питання про легiтимнiсть застосування збройноi сили проти суверенних держав, що i порушенням фундаментальних положень Статуту ООН щодо невтручання у внутрiшнi справи держави, ii суверенiтету, територiальноi цiлiсностi. У щорiчнiй доповiдi Генеральнiй Асамблеi в 1991 роцi Бутрос Галi, зокрема, зазначив, що тАЮчас вибiркового застосування прав людини скiнчивсятАЭ.

Усе це продиктовано тим, що сьогоднiшнi конфлiкти, якi нерiдко iменуються тАЮконфлiктами нового поколiннятАЭ, здатнi привести, на вiдмiну вiд минулих, до надто серйозних негативних наслiдкiв тАУ саме таких, що створюють реальну мiжнародну загрозу (у крайньому разi тАУ серйозну напруженiсть у мiждержавних взаiминах) навiть у тих випадках, коли вони i внутрiшньодержавними (Югославiя). Таким чином, примус до миру тАУ це комплексна проблема, що повтАЩязана з мiжнародними вiдносинами, правом, принципами державного суверенiтету, якi поки що не дiстали належноi розробки в наукових дослiдженнях.

У своiму виступi Генеральний секретар ООН торкнувся сутностi проблем щодо доктрини гуманiтарноi iнтервенцii, ii правомiрностi, обтАЩiму та змiсту в контекстi мiжнародного права, тобто, коли, у яких ситуацiях i чи дозволено взагалi застосовувати державi або кiльком державам збройну силу з метою втручання з причин гуманiтарного характеру (за масових репресiй, злочинiв проти населення i за значних порушень фундаментальних прав людини) у внутрiшнi справи i юрисдикцiю, свiдомо йдучи на порушення територiального суверенiтету i полiтичноi незалежностi з метою захисту цивiльного населення цiii краiни.

Слiд зауважити, що операцii на примус до миру за своiм характером вiйськовi й вважаються винятковим заходом. У главi VII Статуту ООН передбачаiться проведення колективних полiтичних, економiчних i вiйськових заходiв щодо примусового здiйснення резолюцiй Ради Безпеки (приймаються за умов неодмiнного дотримання принципу одностайностi постiйних членiв Ради). На жаль, поки що вiдповiдного постiйно дiючого механiзму виконання таких заходiв нема. РЖснуючий Вiйськово-штабний комiтет ООН (ВШК), створення якого в системi ООН було продиктоване атмосферою ролi вiйськових у наслiдках другоi свiтовоi вiйни, виявився зовсiм недiiздатним у мирний час.

Надзвичайний характер операцiй примусу до миру визначаi необхiднiсть забезпечення iхнього застосування саме як акцiй колективноi безпеки ООН. Тому важливим i завчасне прийняття в краiнах-учасницях цих операцiй особливих заходiв для iх ефективного проведення. А щодо проблеми забезпечення колективностi пiд час здiйснення примусових заходiв, то i це питання належить до недостатньо визначених.

Операцii на примус до миру з необхiднiстю застосовуються саме як акцii колективноi безпеки ООН. У цьому полягаi iх надзвичайний характер тАУ вони завчасно приймаються краiнами-учасницями цих операцiй та ефективно проводяться. Що ж до проблеми забезпечення колективностi при здiйсненнi примусових заходiв, то i це питання належить до таких, що недостатньо визначенi. З огляду на те, що чисельнiсть держав-членiв ООН наближаiться до двох сотень, навряд чи можна вважати колективними операцii, якi здiйснюються в основному США, тАУ з дотриманням, звичайно, певного декоруму у виглядi супроводу потужних американських сил кiлькома вiйськовими з iнших краiн. В останнi роки це наочно проявилося в антиiракських операцiях. Немаi сумнiву, що агресiя РЖраку проти Кувейту, а потiм iнформацiя про ретельно законспiровану злочинну пiдготовку Багдадом бактерiологiчноi та хiмiчноi зброi масового знищення цiлком виправдували рiшення Ради Безпеки ООН щодо примусових заходiв стосовно цiii держави. Але не i секретом те, що вiйськова частина операцii тАЮБуря в пустелiтАЭ майже цiлком здiйснювалася Збройними силами США, причому без будь-якого керiвництва i контролю з боку ООН.

Майже у всiх випадках миротворчим операцiям передують або iх супроводжують рiзноманiтнi двостороннi чи багатостороннi заходи для здiйснення тиску або переконання сторiн, що задiянi у конфлiктi. Вони також мiстять у собi закулiснi дипломатичнi переговори з конфлiктуючими сторонами, що проводять уряди третiх краiн. Наприклад, консультацii США з РЖзраiлем, РДгиптом i Сирiiю пiсля вiйни 1973 р. до формування Других надзвичайних сил ООН i Сил ООН зi спостереження за розтАЩiднанням на Голанських висотах; неофiцiйнi однобiчнi або багатобiчнi погрози застосування сили, наприклад, з боку США i колишнього Радянського Союзу пiд час вiйни на Близькому Сходi у 1973 р.; а також офiцiйне або неофiцiйне рiзнобiчне введення ембарго на постачання озброiнь i/або економiчних санкцiй, як це було в 1993 р. i 1994 р. з боку Органiзацii американських держав i ООН щодо Гаiтi, до введення Багатонацiональних сил i початку дiяльностi Мiсii ООН на Гаiтi.

Мета цих заходiв тАУ переконати сторони у необхiдностi досягнення угоди, аби зупинити розгортання конфлiкту i почати серiю довгострокових заходiв для встановлення мiцного миру, насамперед, за допомогою мiжнародного спiвтовариства. Миротворча операцiя не буде здiйснена або не матиме шансу на успiх без цих узгоджених дiй, що часом безпосередньо повтАЩязанi з початком миротворчих операцiй, хоча iнодi такоi iдностi немаi. РЖнодi вiдсутнiй головний компонент тАУ угода мiж конфлiктуючими сторонами.

Участь регiональних органiзацiй у миротворчiй дiяльностi.

У главi VIII Статуту ООН тАЮРегiональнi угодитАЭ вказуiться на бажанiсть застосування на регiональному рiвнi засобiв, здатних сприяти врегулюванню конфлiктiв у регiонi. Водночас пiдкреслюiться непорушнiсть прiоритету ООН у даному питаннi. тАЮРада Безпеки, тАУ стверджуiться у ст. 53 Статуту ООН, тАУ використовуi, де це доречно, також регiональнi угоди або органи примусових дiй пiд ii керiвництвомтАЭ. Отже, як бачимо, потрiбна безумовна згода Ради Безпеки ООН на примусовi дii регiональних органiзацiй, ii безпосереднi керiвництво i контроль за цими дiями.

Оскiльки регiональнi органiзацii добре поiнформованi про становище в регiонi, то iхня участь у миротворчих операцiях, в тому числi й у примусi до миру, може виявитися дуже корисною. Звичайно, з iхнього боку потрiбен обтАЩiктивний пiдхiд до ситуацii, який би категорично виключав втягування у конфлiкт на боцi будь-якоi iз сторiн тАУ в цьому пiдпорядкованiсть Радi Безпеки маi бути суворою i бездоганною.

На iвропейському континентi ООН делегувала права в питаннях проведення операцiй з пiдтримання миру унiкальнiй регiональнiй структурi (вона обтАЩiднуi 54 держави) тАУ ОБСРД. Консультацii щодо створення ОБСРД (тодi Наради з питань безпеки i спiвробiтництва в РДвропi) почалися ще в 1972 р., а в 1975 р. держави-учасницi пiдписали iсторичний Гельсiнський акт, у якому остаточно закрiплено зобовтАЩязання щодо принципiв регулювання взаiмин мiж iвропейськими державами з питань збереження мiжнародного миру та безпеки. У багатьох документах альянсу зафiксовано й ставлення НАТО до ОБСРД: тАЮОБСРД тАУ головний елемент в архiтектурi iвропейськоi безпекитАЭ.

У пiдтриманнi миру також беруть участь iншi регiональнi органiзацii, наприклад, НАТО й Африканський союз. РЖнодi вони дiють спiльно з силами ООН (Косово, Афганiстан), а iнодi самостiйно, однак за згодою та пiд контролем ОбтАЩiднаних Нацiй (Дарфур, Сомалi). Пiдтримкою порядку на Синайському пiвостровi пiсля укладення миру мiж РДгиптом та РЖзраiлем займаються в основному американцi. Росiйськi миротворцi розгорнутi в декiлькох регiонах колишнього СРСР, де вiдбуваються конфлiкти на етнiчному грунтi, однак iх нейтралiтет нерiдко береться пiд сумнiв.

Однак Департамент операцiй ООН з пiдтримання миру залишаiться найбiльшою та найвпливовiшою миротворчою органiзацiiю: у квiтнi 2007 р. вiн керував роботою бiльше 100 тисяч спiвробiтникiв.

Процедура пiдготовки до проведення миротворчоi операцii та ii фiнансування.

Будь-яка держава тАУ член ООН, регiональна група чи Секретарiат ООН можуть звернутися до Ради Безпеки ООН з проханням про введення миротворчих сил. Перша резолюцiя з цього приводу виноситься на голосування РБ ООН, до складу якоi входять 15 держав. У проектi цiii резолюцii мова йде про те, що Рада даi принципову згоду на проведення миротворчоi операцii та прохаi Генерального секретаря ООН надати детальний план i приблизну оцiнку витрат. Операцiя не може бути прийнята простою бiльшiстю голосiв, оскiльки кожний з птАЩяти постiйних членiв РБ ООН тАУ Росiя, США, Китай, Францiя та Британiя тАУ володii правом вето. Якщо РБ ООН затверджуi першу резолюцiю, Генеральний секретар вiправляi на мiсце подiй експертну групу чи навiть кiлька груп, а потiм надаi для обговорення РБ доповiдь, у якiй мiстяться можливi варiанти дiй та рекомендацii. Пiсля цього проводиться голосування по другiй резолюцii (мандату), у результатi якого приймаiться весь представлений Генеральним секретарем план чи тiльки частина його, а також даiться формальний дозвiл на проведення мiсii.

У той час, як мандат на миротворчу операцiю обговорюiться в Радi Безпецi ООН, Секретарiат входить у контакт з державами, якi могли б видiлити для неi солдат, полiцейських та спорядження. Пiсля затвердження мандату Департамент операцiй з пiдтримання миру оцiнюi, чим та чи iнша держава може допомогти у здiйсненнi мiсii, враховуючи такi фактори як необхiдна кiлькiсть вiйськ, iх боiготовнiсть та георгафiчне положення.

Бiльшiсть тАЮблакитних касоктАЭ надають у розпорядження ООН краiни, що розвиваються. У лютому 2007 р. у птАЩятiрку головних постачальникiв вiйськ входили Пакiстан, Бангладеш, РЖндiя, РЖорданiя та Непал. В iдеалi склад тАЮблакитних касоктАЭ повинен тАЮвiдображати рiзноманiтнiсть краiн i культур, що входять до мiжнародного спавтоваристватАЭ, однак Департамент операцiй з пiдтримання миру визнаi, що отримати достатню кiлькiсть вiйськовослужбовцiв вiд розвинутих краiн не надто легко.

ООН видiляi грошi урядам, якi беруть участь у миротворчих операцiях, а тi у свою чергу платять своiм вiйськовослужбовцям i полiцейським залежно вiд воiнського звання й належного iм окладу. Зарплати й дотацii, а також додатковi виплати спецiалiстам i стандартними та визначаються Генеральною Асамблеiю ООН.

- На даний момент до складу щомiсячних виплат ООН на одного миротворця входять:

- 1028 доларiв тАУ зарплата i дотацii;

- 303 долари тАУ додаткова оплата для спецiалiстiв;

- 68 доларiв тАУ на особистий одяг та спорядження;

- 5 доларiв тАУ на особисту зброю.

На 1 сiчня 2006 р. США були головним джерелом фiнансових засобiв для цих операцiй. За США йшли Японiя, Германiя, Великобританiя, Францiя, РЖталiя, Канада, РЖспанiя, Китай на Нiдерланди.

Основнi етапи проведення операцiй з пiдтримання миру.

Миротворчi операцii можуть продовжуватися десятирiччями. З 13 операцiй, розпочатих у роки тАЮхолодноi вiйнитАЭ, птАЩять ще продовжуються. Як правило, спершу на миротворчу операцiю вiдводиться строк вiд шести мiсяцiв до одного року. Однак мандат на ii проведення може буди вiдновлений Радою Безпеки ООН.

Мiсii в Мозамбiку (1992-1994) та Камбоджi (1991-1993) ООН вважаi успiшними. На Гаiтi миротворча операцiя тривала з 1993 до 2000 р., однак у 2004 р. розпочалася ще одна пiсля погiршення ситуацii.

Трапляються випадки, коли ООН розумii своi безсилля та припиняi операцiю, оскiльки не може врегулювати конфлiкт. Так було в Руандi у 1990-х роках.

Аналiзуючи 50-рiчну iсторiю миротворчостi, можна сказати, що вона зазнала успiхiв i невдач, але загалом мала позитивний характер.

Оцiнка успiхiв або невдач тАУ справа субтАЩiктивна i вимагаi врахування низки моментiв:

1. ЗтАЩясування реальних причин явноi та прихованоi мети пiдтримання миру.

2. Чи призведе частковий i/або спiзнiлий успiх до полiпшення ситуацii на мiсцях.

3. Як оцiнити операцii, що були переглянутi або продовженi пiд час дii.

Умовно зусилля ООН iз проведення операцiй з пiдтримання миру можна подiлити на три основнi етапи.

Перший етап проведення операцiй з пiдтримання миру. Операцii цього етапу були спрямованi на недопущення поновлення конфлiкту пiсля укладення перемиртАЩя мiж ворогуючими державами. Найпримiтнiшими з цих традицiйних миротворчих операцiй були невеликi мiсii спостерiгачiв на Близькому Сходi, такi як Органiзацiя зi спостереження за виконанням умов перемиртАЩя, що була заснована ООН в 1948 р. i дiяла уздовж кордонiв РЖзраiлю з його арабськими сусiдами; Група спостерiгачiв ООН у Лiванi, сформована в 1958 р., i бiльшi сили з пiдтримання миру на Близькому Сходi та Кiпрi тАУ Першi надзвичайнi сили ООН пiсля вiйни 1956 р. i Другi надзвичайнi сили ООН пiсля вiйни 1973 р.; Сили ООН зi спостереження за розтАЩiднанням мiж Сирiiю та РЖзраiлем пiсля вiйни 1973 р.; Збройнi сили ООН з пiдтримання миру на Кiпрi, розмiщенi мiж контрольованими греками i турками частинами острова Кiпр пiсля вiйни 1963 р. Першi надзвичайнi сили ООН припинили свою дiяльнiсть перед вiйною 1967 року. РЖншi мiсii (або iхнi спадкоiмцi) все ще iснують, вiдiграючи значну роль у запобiганнi поновлення великих конфлiктiв.

Мирний процес на Близькому Сходi розпочався пiсля тривалих консультацiй мiж СРСР i США, оскiльки обидвi краiни прагнули уникнути ескалацii, що могла стати передумовою для небажаноi й, можливо, дуже небезпечноi конфронтацii мiж наддержавами. Багато iнших пропозицiй щодо дiй ООН наштовхувалися на право вето Радянського Союзу або США в Радi Безпеки, внаслiдок чого кiлькiсть миротворчих операцiй була значно обмежена. У цих операцiях не брали участь нi збройнi сили США, нi збройнi сили СРСР чи iнших краiн тАУ постiйних членiв Ради Безпеки. У бiльшостi з цих операцiй брали участь легко озброiнi вiйська Ради Безпеки чисельнiстю вiд кiлькох сотень до 5000. Вони дiяли пiд командуванням ООН з метою надання допомоги в дотриманнi угод про припинення вогню, при цьому значну допомогу надавав дипломатичний корпус ООН. Усi операцii ООН проводилися вiдповiдно до глави VI (добровiльнi), а не глави VII (обовтАЩязковi) Статуту ООН.

Окрiм Близького Сходу, на ранньому етапi операцii з пiдтримання миру здiйснювалися також в iнших частинах свiту. При цьому використовували рiзнi форми операцiй, включаючи невелику мiсiю ООН щодо спостережень за полiтичним перехiдним перiодом у 1962 р. у захiднiй частинi Новоi Гвiнеi тАУ Сили безпеки ООН у захiднiй частинi Новоi Гвiнеi; а з 1960 по 1964 р. розгортання великого вiйськового i цивiльного контингенту (що досяг близько 20 000 осiб) у Конго тАУ Сили ООН з пiдтримання миру в Конго. РЖ хоча спочатку ООН заснувала цi сили для виконання традицiйних функцiй, вони поступово перетворилися на багатофункцiональну мiсiю з пiдтримання миру без особливого на те розпорядження Ради Безпеки. Ця мiсiя поклала кiнець громадянськiй вiйнi i сприяла змiцненню стабiльностi уряду (проамериканського), однак викликала значне невдоволення з боку соцiалiстичних краiн та iхнiх послiдовникiв, що перешкоджало миротворчiй дiяльностi впродовж цiлого десятилiття.

Було проведено також двi великi операцii з пiдтримання миру, не затвердженi i не санкцiонованi Радою Безпеки, а саме: пiд керiвництвом США введено вiйська до Домiнiканськоi Республiки в 1965 р., що дало змогу припинити громадянську вiйну (цю операцiю було схвалено i в нiй брала участь Органiзацiя американських держав), i мiсiя багатонацiональних сил i сил спостерiгачiв на Синайському пiвостровi в 1981 р. у рамках мирноi угоди мiж РЖзраiлем та РДгиптом. Першу мiсiю було завершено у 1966 р., коли в Домiнiканськiй Республiцi вiдбулися вибори. А друга мiсiя й досi триваi. У нiй беруть участь близько 2000 осiб з 11 краiн, i вона, власне кажучи, замiнила Другi надзвичайнi сили ООН. Через протидiю Радянського Союзу Радi Безпеки ООН не вдалося схвалити обидвi цi операцii, однак iх можна законно вважати операцiями з пiдтримання миру, зважаючи на участь у них Багатонацiональних сил i на те, що вони змогли призупинити розгортання конфлiкту й запобiгти його поновленню.

Аналiзуючи процес пiдтримання миру до 1989 р., можна стверджувати, що iдиним фактичним провалом миротворчих зусиль ООН у цей перiод були Промiжнi сили ООН у Лiванi у складi бiльш нiж двох тисяч осiб, створенi у 1978 р. РЗм не вдалося зупинити бойовi дii низькоi iнтенсивностi мiж РЖзраiлем i рiзними воiнiзованими лiванськими загонами у Пiвденному Лiванi та на кордонi з РЖзраiлем. Але навiть у цьому випадку Рада Безпеки дiяла рiшуче, постiйно продовжуючи термiн дii сил, аби запобiгти великомасштабним бойовим дiям, що мали мiсце до iх першого розгортання.

Першi надзвичайнi сили ООН упродовж 11 рокiв сприяли пiдтриманню миру мiж РДгиптом та РЖзраiлем, але вони не були призначенi для розвтАЩязання основноi суперечки, що знову переросла у вiйну 1967 р. Не могли вирiшити ii i Другi надзвичайнi сили ООН i Сили ООН зi спостереження за розтАЩiднанням на Голанських висотах, традицiйнi мiжпозицiйнi сили, що зробили досить значний внесок у запобiгання поновлення конфлiкту мiж РЖзраiлем, РДгиптом i Сирiiю й у збереження миру де-юре мiж РЖзраiлем i РДгиптом. Операцiя ООН з пiдтримання миру в Конго (ОПМК), що являi собою першу великомасштабну, багатофункцiональну операцiю з примусового пiдтримання миру, виявилася ще складнiшою, гiрше органiзованою i суперечливiшою. Але, безсумнiвно, вона сприяла воззтАЩiднанню Конго i перетворенню цiii краiни на бiльш мирну i стабiльну державу, нiж вона була до розгортання цих сил.

Другий значний етап проведення операцiй з пiдтримання миру, повтАЩязаний iз врегулюванням регiональних конфлiктiв у перiод тАЮхолодноi вiйнитАЭ, не вирiзнявся будь-яким серйозним, систематичним i продуманим пiдходом або ТСрунтовним плануванням, хоча виявився багатофункцiональним. Щодо практичного проведення цi операцii належать до рiзних категорiй у межах мiж Главою VI (добровiльнi операцii, що починаються iз взаiмноi згоди) i Главою VII (обовтАЩязковi, примусовi операцii) в умовах, коли рiзнi сторони конфлiкту змiнювали своi позицii вiд номiнальноi угоди про перемиртАЩя до поновлення конфлiкту, наприклад, як це мало мiсце з Нацiональним союзом за повне визволення Анголи (УНРЖТА) i урядом в Анголi; червоними кхмерами i урядом у Камбоджi.

Операцii в Камбоджi та Анголi багато хто з дослiдникiв розглядаi як невдалi, але це тАУ поверхневий погляд. В обох випадках ставилася амбiтна мета. Операцii мали сприяти роззброiнню i демобiлiзацii великих, добре органiзованих вiйськових сил, що понад десять рокiв брали участь у важких боях; проведення виборiв тАУ зовсiм невiдомий доти процес, що передбачав створення умов, за яких вiйськово-полiтичнi органiзацii та iхнi керiвники, якi мали силу i вплив, погодилися б мирно прийняти волю бiльшостi, навiть якщо вона виглядатиме як цiлковита перемога iхнiх ворогiв.

В Анголi Савiмбi та УНРЖТА вiдмовилися роззброiтися, не визнали пiдсумкiв виборiв 1992 р. i знову розвтАЩязали вiйну. Необхiдний був зовнiшнiй вплив i настiйнi домовленостi, перегляд завдань Контрольноi мiсii ООН в Анголi (КМООНА), перш нiж на початку 1998 р. УНРЖТА та уряд нарештi досягли твердоi угоди, включаючи демобiлiзацiю УНРЖТА. В операцiях, що проводилися в Намiбii, Сальвадорi й Нiкарагуа, затвердженi Радою Безпеки ООН, мандати i мета краще вiдповiдали мiсцевим реалiям, включали фактично згоду сторiн. Цi операцii проходили без iстотних ексцесiв, мiстили в собi демобiлiзацiю i роззброiння, вiльнi та законнi вибори, вiдновлення й перепiдготовку полiцейських сил i контроль за дотриманням прав людини.

Розвиток свiтових процесiв призвiв до фактичного подiлу свiту на зони стабiльностi та

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry