РЖнтеграцiйнi процеси краiн Захiдноi РДвропи: стан розвитку i проблеми

Вступ

Найважливiшою рисою сучасностi i зростання взаiмозалежностi економiки рiзних краiн, зростання мiжнародного руху товарiв та факторiв виробництва, розвиток iнтеграцiйних процесiв на макро- i мiкрорiвнях, iнтенсивний перехiд розвинутих краiн вiд замкнених нацiональних господарств до економiки вiдкритого типу, зверненоi до зовнiшнього свiту. Один з важливих напрямiв полiтико-економiчного розвитку свiтовоi економiки в теперiшнi часи тАФ поступове зростання iх взаiмозалежностi, тому ВлРЖнтеграцiйнi процеси краiн Захiдноi РДвропи: стан розвитку i проблемиВ» - це тама, яка зараз дуже актуальна в Украiнi i свiтi. Адже, правильний вибiр шляху мiжнародного розвитку впливаi на економiку краiни ii соцiальний розвиток.

Метою курсовоi роботи i дослiдження розвитку iнтеграцiйних процесiв краiн Захiдноi РДвропи та можливостi вступу Украiни до РДвросоюзу.

Для дослiдження поставленоi мети вирiшуються наступнi завдання:

1. Вивчення теоретичних засад передумов появи та можливостi розвитку до вищих форм економiчноi iнтеграцii краiн;

2. Вивчення економiчних наслiдкiв iнтеграцii краiн;

3. Розгляд умов, що спричинили появу РДС;

4. Аналiз сучасних процесiв в РДвросоюзi;

5. Дослiдження стратегiй, якi проводить Украiна для вступу в РДС;

6. Вивчення чинникiв, що гальмують вступ Украiни до РДС.

Предметом дослiдження i дiяльнiсть краiн, якi вступили чи планують вступити до РДС.

ОбтАЩiктом дослiдження i процес iнтеграцii в розвинених краiнах РДвропи та правильного вибору розвитку для Украiни.

Методи дослiдження: метод спостереження, порiвняння, аналiзу та узагальнення iнформацii.

Роздiл РЖ. Теоретичнi засади iнтеграцiйних процесiв у краiнах свiту

1.1 Сутнiсть та цiлi мiжнародноi економiчноi iнтеграцii

Один з важливих напрямiв полiтико-економiчного розвитку свiтовоi економiки в пiслявоiнний перiод тАФ поступове зростання iх взаiмозалежностi. РЖ на сьогоднiшнiй день зростання взаiмозалежностi економiки рiзних краiн, зростання мiжнародного руху товарiв та факторiв виробництва, розвиток iнтеграцiйних процесiв на макро- i мiкрорiвнях, iнтенсивний перехiд розвинутих краiн вiд замкнених нацiональних господарств до економiки вiдкритого типу, зверненоi до зовнiшнього свiту тАУ це найважливiша риса в економiках розвинутих краiн.

Процес мiжнародноi економiчноi iнтеграцii зумовлений розвитком i поглибленням мiжнародного подiлу працi: вiд простого обмiну товарами тАФ до стiйкоi масштабноi мiжнародноi торгiвлi товарами та послугами, до iнтернацiонального перемiщення капiталiв i створення нових виробництв, до тiсноi i науково-технiчноi кооперацii, до спiльного ведення виробництва й управлiння.

В результатi нацiональнi економiки "проникають" одна в одну. Очевидною стаi iнтернацiоналiзацiя господарського життя, коли переплiтаються багато рiзних видiв дiяльностi тАФ науково-технiчна, iнвестицiйна, фiнансово-комерцiйна та iн. Економiчна взаiмозалежнiсть краiн i народiв стаi вiдчутною реальнiстю.

Поступово складаються й стають особливо тiсними всебiчнi свiтогосподарськi регiональнi зв'язки, що охоплюють багато краiн. Лiбералiзацiя мiжнародного обмiну полегшила адаптацiю нацiональних господарств до зовнiшнiх умов i впливiв, сприяла бiльш активному iх включенню в мiжнародний подiл рацi i кооперацiю, у процес широкого мiжнародного спiлкування та спiвробiтництва. Динамiчний розвиток свiтових продуктивних сил, все ширше впровадження результатiв науково-технiчного прогресу вiдкрили для цивiлiзованих краiн можливiсть переходу вiд екстенсивного до iнтенсивного вiдтворювання, до формування нового технологiчного пiдТСрунтя. У результатi вiдбулося переростання продуктивними силами нацiонально-державних подiлiв, iхнiй вихiд за межi територiальних кордонiв.

Цей процес торкнувся всiх найважливiших елементiв матерiальноi й нематерiальноi сфери, не тiльки товарiв, а й капiталу, послуг, робочоi сили, науково-технiчного обмiну, всiх стадiй процесу суспiльного вiдтворювання.

Якiсно новим закономiрним етапом iнтернацiоналiзацii господарського життя, що передбачаi бiльш тiсне зближення окремих нацiональних господарств, i економiчна iнтеграцiя, в рамках якоi забезпечуiться концентрацiя й переплетення капiталiв, проведення узгодженоi мiжнародноi економiчноi полiтики.

Поняття "мiжнародна економiчна iнтеграцiя" можна визначити як об'iктивний, усвiдомлений i направлений процес зближення, зрощення i взаiмодii нацiональних господарських систем, що мiстить потенцiал саморегулювання i саморозвитку, в основу якого покладено економiчний iнтерес самостiйних господарюючих суб'iктiв i мiжнародний подiл працi.

Мiжнародна економiчна iнтеграцiя набуваi форми мiжнародних угод i узгоджень, що регулюються мiждержавними (або наддержавними) органами. Метою iнтеграцii i нарощування обсягу товарiв i послуг внаслiдок забезпечення ефективностi господарськоi дiяльностi в мiжнародних масштабах.

Сьогоднi iнтеграцiйнi об'iднання носять регiональний характер i розрiзняються за глибиною процесiв, що вiдбуваються у межах угруповання.

До передумов мiжнародноi економiчноi iнтеграцii можна вiднести:

тАв належнiсть (близькiсть) рiвнiв економiчного розвитку й ступеня ринковоi зрiлостi краiн, що iнтегруються. Найбiльш активно iнтеграцiйнi процеси проходять мiж державами, що знаходяться на приблизно однаковому рiвнi економiчного розвитку;

тАв географiчну наближенiсть краiн, що iнтегруються, наявнiсть у бiльшостi випадкiв спiльних кордонiв i економiчних зв'язкiв, що iсторично склалися. Бiльшiсть iнтеграцiйних об'iднань свiту створювалися з декiлькох сусiднiх краiн, були розташованi близько одна до одноi, мали iдинi транспортнi комунiкацii. Пiзнiше до них приiднувалися й iншi сусiднi краiни;

тАв наявнiсть спiльних економiчних та iнших проблем, що поставали перед краiнами в галузях розвитку, фiнансування, регулювання економiки, полiтичного спiвробiтництва тощо. Економiчна iнтеграцiя повинна вирiшити конкретнi економiчнi проблеми, якi реально стоять перед краiнами, що iнтегруються;

тАв демонстрацiйний ефект. У краiнах, що створили iнтеграцiйнi об'iднання, зазвичай вiдбуваються позитивнi економiчнi перетворення (прискорення темпiв економiчного зростання, зростання зайнятостi, зниження iнфляцii, пiдвищення рiвня добробуту та iн.). Цi фактори психологiчно впливають на iншi краiни, що уважно слiдкують за якiсними змiнами у краiнах тАФ членах iнтеграцiйного угруповання;

тАв появу "ефекту домiно". Пiсля створення iнтеграцiйного об'iднання краiни, що залишилися поза його межами, зустрiчаються з певними труднощами, повтАЩязаними з переорiiнтацiiю економiчних зв'язкiв краiн, що входять до угруповання, одна на одну. Все це може призвести до скорочення торгiвлi краiн, що не i членами об'iднання. Деякi з цих краiн не хочуть залишитись поза межами iнтеграцiйних процесiв. Вони дуже швидко пiдписують двостороннi угоди про торгiвлю та iншi економiчнi стосунки з краiнамитАФ членами iнтеграцiйного об'iднання.

Головною метою iнтеграцii i зарощування обсягiв та поширення асортименту товарiв та послуг на основi i в результатi забезпечення ефективностi господарськоi дiяльностi.

Бiльшiсть iнтеграцiйних об'iднань, що виникають та розвиваються у сучаснiй свiтовiй економiцi, мають виконати ряд завдань, головними з яких i:

тАв Використання переваг економiки масштабу. Досягти цього можна завдяки розширенню розмiрiв ринку, зменшенню трансакцiйних витрат та використанню iнших переваг на основi теорii економiки масштабу.

тАв Вирiшення завдань торговоi полiтики. Регiональнi угруповання дають змогу створити бiльш стабiльне i передбачуване середовище для взаiмноi торгiвлi, мають можливiсть змiцнити переговорнi позицii краiн в рамках багатостороннiх торгових переговорiв у СОТ.

тАв Сприяння структурнiй перебудовi економiки. Досягаiться завдяки використанню краiнами, що будують ринкову економiку або здiйснюють глибокi економiчнi реформи, досвiду провiдних розвинених краiн, що i членами об'iднання. Бiльш розвиненi краiни, що пiдключають своiх сусiдiв до процесiв iнтеграцii, також зацiкавленi у прискореннi iх ринкових реформ та створеннi там повноцiнних i iмкiсних ринкiв.

тАв Пiдтримка молодих галузей виробництва. РЖнтеграцiйне об'iднання дуже часто розглядаiться як спосiб пiдтримати мiсцевих виробникiв за рахунок виходу на бiльш широкий регiональний ринок;

тАв Створення сприятливого зовнiшньополiтичного середовища. Важливою метою бiльшостi iнтеграцiйних угруповань i змiцнення взаiморозумiння i спiвробiтництва краiн, що беруть участь у полiтичнiй, соцiальнiй, вiйськовiй, культурнiй та iнших позаекономiчних областях; забезпеченнi економiчноi й полiтичноi консолiдацii та мiжнародноi воiнноi безпеки;

тАв Можливiсть регулювання соцiально-економiчних процесiв на регiональному рiвнi. Мета такого регулювання тАФ усунення нацiональних перепон на шляху взаiмних обмiнiв i взаiмодii нацiональних економiк, забезпечення сприятливих умов господарюючим суб'iктам, розкрiпачення конкуренцii.

Визначальним моментом iнтеграцii i прямi мiжнароднi економiчнi (виробничi, науково-технiчнi, технологiчнi) зв'язки на рiвнi первинних суб'iктiв економiчного життя, що розвиваються вглиб та вшир, забезпечують поступове зрощування нацiональних господарств на базисному рiвнi. За цим повинно вiдбутися взаiмне пристосування державних економiчних, соцiальних та iнших систем, певне зрощування управлiнських структур. [2, 89]

Мiжнародна економiчна iнтеграцiя стаi можливою i необхiдною завдяки

таким сприятливим факторам розвитку, як: поглиблення мiжнародного подiлу працi, подальший розвиток виробничих сил пiд впливом науково-технiчного прогресу, розвиток мiжнародноi торгiвлi, бурхливий розвиток транспортних та комунiкацiйних можливостей, тiсне переплетення нацiональних економiк на мiкро рiвнi, тенденцiя розвитку процесiв глобалiзацii у свiтовiй економiцi, створення та дiяльнiсть мiжнародних органiзацiй в усiх сферах людського життя. Слiд визначити i фактори, що не сприяють або унеможливлюють iнтеграцiйнi процеси. До них можна вiднести iдеологiчнi розбiжностi традицiйнi конфлiкти мiж краiнами, свiтовi релiгii.

1.2. Форми мiжнародноi економiчноi iнтеграцii

Процеси мiжнародноi економiчноi iнтеграцii активiзувались у другiй половинi XX ст. в рiзних регiонах земноi кулi. На мiкрорiвнi цей процес iде шляхом взаiмодii ii вiдтворювальних суб'iктiв (пiдприiмства, фiрми), що сприяi взаiмопроникненню i зрощуванню нацiональних економiк. На макрорiвнi економiчна iнтеграцiя базуiться на розвитку мiжнародноi торгiвлi товарами, послугами i зростаннi мiжнародного руху факторiв виробництва (капiталу, робочоi сили i технологii), якi набирають форми мiждержавних угод, погоджених з нацiональними стратегiями економiчного i полiтичного розвитку.

РЖнтеграцiйнi об'iднання розрiзняються за глибиною процесiв, що в них вiдбуваються. РЖсторично iнтеграцiя еволюцiонуi через кiлька основних форм, кожна з яких свiдчить про ступiнь ii зрiлостi.

До основних теоретично обТСрунтованих i практично апробованих форм мiжнародноi економiчноi iнтеграцii вiдносяться:

1) зона вiльноi торгiвлi;

2) митний союз;

3) спiльний ринок;

4) економiчний союз;

5) економiчний i валютний союз.

Найпростiшими видами мiжнародноi економiчноi iнтеграцii i зона вiльноi торгiвлi та митний союз.

Зона вiльноi торгiвлi виникаi тодi, коли група краiн скасовуi обмеження на взаiмну торгiвлю, але, разом з цим, кожна краiна-учасниця зберiгаi свою власну систему тарифiв i квот на торгiвлю з третiми краiнами. РЖншими словами, це зона, в межах якоi пiдтримуiться вiльна вiд митних i кiлькiсних обмежень мiжнародна торгiвля товарами. Сфери спiвробiтництва визначаються угодою про ЗВТ. Для координацii дiяльностi i розгляду розбiжностей у ходi вирiшення питань технiчного характеру, як правило, створюiться Секретарiат ЗВТ. Можливе також створення окремого органу (Ради) з наданням йому права прийняття обов'язкових рiшень, що стосуються

питань технiчного характеру. РДдиний митний тариф не встановлюiться. Кожний член визначаi митний збiр вiдповiдно до економiчних потреб третьоi сторони. Необхiдною умовою i використання краiнами тАФ учасницями ЗВТ iдиноi номенклатури опису i кодування товарiв.

Розрiзняють повну та промислову зони вiльноi торгiвлi. Промислова зона вiльноi торгiвлi репрезентуi незначну ступiнь економiчноi iнтеграцii i охоплюi торгiвлю лише промисловими товарами. Прикладом промисловоi зони вiльноi торгiвлi i РДвропейська асоцiацiя вiльноi торгiвлi (РДАВТ).

Прикладом зони вiльноi торгiвлi може бути: РДАВТ тАФ РДвропейська Асоцiацiя вiльноi торгiвлi, утворена в 1960 роцi. З 1 сiчня 1995 року пiсля вступу трьох iз семи краiн-членiв РДАВТ у РДС в ii складi залишаються чотири краiни: РЖсландiя, Лiхтенштейн, Норвегiя i Швейцарiя. Всi вони надають перевагу практицi укладання двостороннiх економiчних договорiв та угод з будь-якими державами свiту й iх угрупуваннями, в тому числi i з РДвропейським Союзом (РДС). [1, 123]

Митний союз - це iнтеграцiйне об'iднання, утворюiться тодi, коли краiни-учасницi усувають будь-якi обмеження на взаiмну торгiвлю, а також вводять спiльну систему тарифiв i квот по вiдношенню до третiх краiн. Таким чином, митний союз передбачаi замiну декiлькох митних територiй однiiю при повнiй лiквiдацii митних податкiв в межах митного союзу i створеннi iдиного зовнiшнього митного тарифу.

Митний союз, зберiгаючи нацiональнi митнi органи, передбачаi iднiсть митноi територii, однаковий торговий режим у ставленнi до третiх краiн, включаючи загальнi митнi тарифи, iдинi заходи нетарифного регулювання, унiфiковану систему прямих i непрямих податкiв та однотипнiсть методiв управлiння народним господарством. Для розробки законiв ведення торгiвлi усерединi союзу та з третiми краiнами створюiться наддержавний орган. Мiж краiнами тАФ учасницями МС i вiльний доступ до товарiв, зроблених у цих краiнах, здiйснюiться вiльне просування товарiв з однiii краiни в iншу, немаi митних зборiв з товарiв. Товари, iмпортованi з третiх краiн на територiю МС будь-якою з краiн-учасниць, проходять митний контроль у першiй краiнi, куди вони потрапляють.

Угоди такого типу дiяли в РДвропейському Економiчному Спiвтовариствi у 1968 роцi. Прикладами митних союзiв i Бенiлюкс (з 1948 р.), митний союз Бiлорусi та Росiйськоi Федерацii, Андська група, КАРИКОМ тАФ Спiвтовариство та спiльний ринок краiн Карибського басейну.

Спiльний ринок - це митний союз з усуненням будь-яких обмежень на перемiщення товарiв, послуг, а також виробничих факторiв: капiталу i робочоi сили. Створення iдиного спiльного ринку вимагаi гармонiзацii та унiфiкацii значноi кiлькостi законодавчих правил та норм у багатьох сферах дiяльностi, що потребуi формування наднацiональних органiв управлiння i контролю. Така координацiя економiчноi полiтики здiйснюiться на перiодичних нарадах (один-два рази на рiк) глав держав i урядiв краiн-учасниць.

Побудова спiльного ринку повинна завершитися створенням дiйсно iдиного економiчного, правового та iнформацiйного простору i дати iмпульс для переходу до якiсно новоi сходинки економiчноi iнтеграцii тАУ економiчного союзу.

Такий етап розвитку пройшов РДвропейський Союз, Карибський спiльний ринок (КАРРЖКОМ, 1973 р.).

Економiчнiй союз - складна форма мiждержавноi економiчноi iнтеграцii, що потребуi проведення iдиноi економiчноi i валютно-фiнансовоi полiтики, створення системи регулювання соцiально-полiтичних процесiв, координацiю нацiональних податкових, антиiнфляцiйних, валютних та iнших заходiв.

На цьому етапi виникаi потреба в установах, надiлених правом не тiльки координувати дii та спостерiгати за економiчним розвитком, а й приймати оперативнi рiшення вiд iменi угрупування в цiлому. Уряди погоджуються передати частину своiх функцiй наднацiональним органам, надiленим правом приймати рiшення з важливих питань органiзацii. Прикладами економiчного союзу i РДвропейський союз (1993 р.). Союз арабського Магрибу (1989 р.).

Економiчний i валютний союз - найвища сходинка економiчноi iнтеграцii, передбачаi проведення iдиноi валютноi полiтики, введення iдиноi валюти, створення нового iнституту - РДдиного Центрального банку, який разом з Центральними банками краiн-учасниць створить iдину систему Центральних банкiв краiн, що входять до економiчного i валютного союзу. Варто пiдкреслити: якщо зона вiльноi торгiвлi, митний союз чи спiльний ринок здебiльшого виникають внаслiдок лiквiдацii обмежень, то створення економiчного союзу та економiчного i валютного союзу потребуi згоди всiх краiн-членiв на передачу економiчного суверенiтету до нових наднацiональних установ.

Коротко охарактеризувати форми мiжнародноi економiчноi iнтеграцii можна за допомогою таблицi. [4, 47]

Таблиця1

Форми економiчноi iнтеграцii

Економiчна iнтеграцiя починаiться з лiбералiзацii взаiмноi торгiвлi товарами, включаючи створення спiльного митного тарифу щодо третiх краiн, доповнюiться свободою мiждержавного просування факторiв виробництва i завершуiться унiфiкацiiю макроекономiчноi полiтики i створенням наддержавних органiв управлiння. Останнiм часом створюiться багато iнтеграцiйних об'iднань, хоч бiльшiсть iз них знаходяться на раннiх етапах становлення. Крiм iнтеграцii вiдбуваються й зворотнi процеси тАФ дезiнтеграцiя (розпад Радянського Союзу, Ради економiчноi взаiмодопомоги).

1.3. Економiчнi наслiдки iнтеграцii краiн

Теорiю економiчноi iнтеграцii та, зокрема, митних союзiв розробив канадський вчений, представник нового класицизму чиказькоi школи економiки Джекоб Вайнер. Згiдно з його теорiiю митного союзу внаслiдок укладення мiж краiнами угоди про митний союз, яка усуваi тарифи у взаiмнiй торгiвлi мiж ними, в економiцi виникають два типи ефектiв:

1) статичнi ефекти тАФ економiчнi наслiдки, якi виявляються негайно пiсля утворення митного союзу як його безпосереднiй результат;

2) динамiчнi ефекти тАФ економiчнi наслiдки, якi виявляються на вiддаленiших стадiях функцiонування митного союзу.

Розглянемо спочатку статичнi ефекти приiднання краiни до митного союзу. Утворення митного союзу означаi надання взаiмних торгових преференцiй (наприклад, скасування тарифiв) його членами один одному i введення загального митного тарифу та iдиноi системи нетарифного регулювання торгiвлi вiдносно третiх краiн.

У результатi взаiмного усунення мит можуть виникнути два види взаiмно-протилежних статичних ефектiв:

а) ефект створення торгiвлi (твiрний ефект тАФ переорiiнтацiя мiсцевих споживачiв з менш ефективного внутрiшнього джерела постачання товару на ефективнiше зовнiшнi джерело (iмпорт), яка стала можливою внаслiдок усунення iмпортних мит у рамках митного союзу;

б) ефект вiдхилення торгiвлi (потоковiдхиляючий ефект) тАФ переорiiнтацiя мiсцевих споживачiв iз закупiвлi товару у ефективнiшого позаiнтегрального джерела постачання на менш ефективне внутрiшньоiнтеграцiйне джерело, яка вiдбулася внаслiдок лiквiдацii iмпортних мит у рамках митного союзу.

Якщо внаслiдок утворення митного союзу виникаi ефект вiдхилення торгiвлi, то добробут краiн, якi не беруть в ньому участi, погiршиться, оскiльки обмеженi ресурси використовуються менш ефективно, нiж в умовах вiльноi торгiвлi. З iншого боку, добробут краiн-учасниць може погiршитись, якщо ефект вiдхилення торгiвлi за своiми вартiсними розмiрами буде меншим за ефект створення торгiвлi. Як правило, здебiльшого внаслiдок створення митного союзу вiдзначаються обидва ефекти, але ефект створення торгiвлi бiльший за ефект вiдхилення торгiвлi, отже, iнтеграцiя у цiлому веде до пiдвищення добробуту краiн-учасниць.

Крiм розглянутих ефектiв створення та вiдхилення торгiвлi, якi виявляються негайно пiсля утворення iнтеграцiйного союзу, до статичних ефектiв iнтеграцii належить скорочення адмiнiстративних витрат на утримання митних та прикордонних органiв. Внаслiдок зменшення сукупного попиту на iмпорт з краiн, що не входять у союз, можуть полiпшитись умови торгiвлi групи краiн, якi у нього входять.

Пiсля того, як iнтеграцiя набуваi сили, виникають динамiчнi ефекти, якi можуть бути як сприятливими, так i несприятливими для нацiональноi економiки.

Позитивнi наслiдки вiд утворення союзу такi:

тАФ зростаi конкуренцiя мiж виробниками з рiзних краiн, яка стимулюi зростання цiн, призводить до покращання якостi товарiв, стимулюi створення та впровадження нових технологiй тощо;

тАФ краiни-учасницi користуються перевагами економii масштабу виробництва, що даi змогу збiльшувати обсяги виробництва та скорочувати витрати;

тАФ збiльшуiться приплив iноземних iнвестицiй, оскiльки корпорацii з краiн, що не входять до союзу, прагнуть зберегти за собою певний сегмент закритого митним бар'iром ринку за рахунок створення пiдприiмств всерединi краiн, що iнтегруються;

тАФ Опозицiя кожноi з краiн-учасниць iнтеграцiйного угруповання на торгових та економiчних переговорах i вигiднiшою порiвняно зi становищем окремоi краiни, що не входить до союзу, i це може забезпечити для краiни-учасницi вигiднi умови торгiвлi або iншi переваги.

Основнi негативнi наслiдки, з якими може бути пов'язане приiднання до союзу, такi:

тАФ за певного збiгу обставин ресурси можуть вiдпливати iз менш розвинених у економiчному вiдношеннi краiнтАФчленiв союзу до розвиненiших або у напрямку до географiчного центру союзу для зниження транспортних витрат;

тАФ якщо встановляться тiснiшi iнтеграцiйнi зв'язки мiж окремими фiрмами краiн-учасниць, може виникнути олiгопольний зговiр, який веде до зростання цiн на вiдповiдну продукцiю; може зрости кiлькiсть зливань, що посилить панування монополiй;

тАФ вiд збiльшення масштабiв виробництва може виникнути ефект втрат, пов'язаний з формуванням надто великих компанiй, якi стають неефективними через зайву бюрократизацiю та iншi чинники;

тАФ за певних обставин витрати на функцiонування союзу можуть бути надзвичайно високими, особливо за вiдсутностi належного контролю за здiйснюваними ним витратами. Цi проблеми стають вiдчутнiшими зi зростанням ступеня втручання у справи окремих держав з боку органiв союзу. Якщо, наприклад, деякi витрати будуть вигiднi для певноi краiни, вона буде наполягати на iх збiльшеннi, розумiючи, що вони фiнансуються за рахунок внескiв усiх краiн-учасниць.

У комплексному виглядi важко оцiнити усi цi аргументи. Для визначення того, наскiльки краiна виграла вiд приiднання до союзу, необхiдно з'ясувати, що було б, якби вона не стала членом союзу. Необхiдно також врахувати, що деякi наслiдки, як позитивнi, так i негативнi, мають довгостроковий характер, залежать вiд загального стану справ на свiтовiй аренi, а iнколи мають суто полiтичний характер i тому знаходяться за межами економiчного аналiзу (наприклад, полiтичний вплив, втрата суверенiтету). Але загалом у краiнах, що створили iнтеграцiйнi об'iднання, спостерiгаються позитивнi зрушення в економiцi: зменшуються транс акцiйнi витрати i прискорюються темпи взаiмноi торгiвлi; зростаюча конкуренцiя мiж виробниками iз рiзних краiн стримуi зростання цiн, стимулюi полiпшення якостi товарiв i створення нових технологiй, зумовлюi скорочення вiдносно неефективних виробництв, приводить до припливу iноземних iнвестицiй.

Отже, Мiжнароднi економiчнi iнтеграцii тАФ це високий рiвень розвитку мiжнародних економiчних вiдносин, за яких процес господарсько-полiтичного об'iднання краiн вiдбуваiться на основi мiжнародного подiлу працi та здiйсненнi узгодженоi мiждержавноi торгiвельно-економiчноi полiтики.

РЖнтеграцiйнi процеси в останнi роки охопили практично всi континенти i субконтиненти та призвели до утворення багаточисельних регiональних i субрегiональних торгово-економiчних блокiв, бiльшiсть з яких проголошуi своiю кiнцевою метою вихiд на iнтеграцiйну стадiю економiчного спiвробiтництва. Всього в свiтi нараховуiться близько 20 мiжнародних економiчних об'iднань iнтеграцiйного типу, якi охоплюють основнi регiони i континенти земноi кулi.

Мiжнародна економiчна iнтеграцiя маi декiлька форм: зона вiльноi торгiвлi, митний союз, спiльний ринок, економiчний союз, економiчний i валютний союз. Найпростiшою формою економiчноi iнтеграцii i зона вiльноi торгiвлi, а найскладнiшою тАУ економiчний i валютний союз.

Пiсля того, як iнтеграцiя набуваi сили, виникають динамiчнi ефекти, якi можуть бути як сприятливими так i несприятливими для нацiональноi економiки. Але найчастiше у краiнах, що створили iнтеграцiйнi об'iднання, спостерiгаються такi сприятливi зрушення в економiцi: зменшуються трансакцiйнi витрати i прискорюються темпи взаiмноi торгiвлi; зростаюча конкуренцiя мiж виробниками iз рiзних краiн стримуi зростання цiн, стимулюi полiпшення якостi товарiв i створення нових технологiй, зумовлюi скорочення вiдносно неефективних виробництв, приводить до припливу iноземних iнвестицiй.

РОЗДРЖЛ РЖРЖ.РДвропейський союз - найрозвинутiша форма iнтеграцiiкраiн свiту

2.1. РЖсторичнi умови виникнення РДС

В iсторичному аспектi однiiю з перших iнтеграцiйних концепцiй, що ставила за мету пiдведення теоретичного пiдТСрунтя пiд процеси iвропейського об'iднання, був саме федералiзм. Намагаючись запобiгти мiждержавним конфлiктам у РДвропi, вiдомi iвропейськi мислителi й полiтичнi дiячi все частiше схилялися до думки про необхiднiсть обмеження державного суверенiтету. Розглядаючи державу та ii iнтереси як першопричину мiждержавних суперечностей, що спричинюють воiннi конфлiкти, прихильники "iдиноi РДвропи" висловлювались за необхiднiсть утворення наднацiонального об'iднання, яке керувалося б, в першу чергу, спiльними iнтересами, а не iнтересами окремих держав. Ця мета залишалася незмiнною протягом столiть. Змiнювалися лише задачi, форми та методи досягнення такого об'iднання.

Серед перших вiдомих полiтичних проектiв об'iднання iвропейських держав видiляiться розроблений на початку XIV ст. легiстом короля Францii Фiлiпа XIII П'зром Дюбуа план "Повернення святоi землi". Проект проголошував iдею поновлення на релiгiйнiй основi втраченоi iдностi iвропейських народiв i передбачав утворення церковного собору та арбiтражного трибуналу, якi мали пiдтримувати мирне спiвiснування мiж християнськими державами та вести спiльну боротьбу проти мусульман. У 1464р. король Богемii Подебрад висунув проект об'iднання християнських держав, який передбачав не стiльки утворення iвропейського об'iднання, скiльки усунення мiждержавних протирiч у РДвропi. З цiiю метою пропонувалося скликати сейм iз представникiв шiстнадцяти королiвств, який мав грати роль арбiтражного суду у вирiшеннi конфлiктiв та забезпечувати спiльну боротьбу проти Османськоi iмперii. Пiзнiше, у 1617 р. радник Генрiха IV герцог Сюллi виступив з iдеiю "Великого плану", що передбачав утворення федерацii з п'ятнадцяти християнських держав, очолених сенатом, до якого мали увiйти 66 представникiв. Основна мета об'iднання тАУ утворення iвропейськоi армii для пiдтримання стабiльностi та боротьба iз зовнiшньою загрозою. Подiбнi iдеi розроблялися також Ерiком Лакруа, який запропонував у 1623 р. зробити Венецiю столицею РДвропи. В 1693 р. Уiльям Пенн у роботi "Есе по сучасному та майбутньому миру в РДвропi" пiдтримав iдею утворення iвропейського собору, парламенту чи, навiть, держави. Аналогiчними проектами був захоплений один iз вiдомих представникiв французького просвiтництва XVIII ст. абат Сен-ГТiр, який видав у 1713 р. свiй "Проект вiчного миру в РДвропi" . В 1795 р. вiдомий нiмецький фiлософ Еммануiл Кант написав схожий фiлософський "Проект вiчного миру". Обидва проекти передбачали утворення Сенату чи постiйно дiючого Конгресу, рiшення яких були б обов'язковими для держав-учасниць.

Таким чином, не дивлячись на рiзноманiтнiсть iвропейських проектiв, вони були досить схожими за своiми складовими: об'iднання держав; пiдпорядкування рiшенням iвропейського Сенату або Сейму; арбiтражне вирiшення конфлiктiв; утворення армii для застосування санкцiй та ведення зовнiшнiх вiйськових дiй, насамперед, проти Оттоманськоi iмперii. Цi проекти, а також розробленi пiзнiше такими вiдомими теоретиками та фiлософами, як Анрi Сен-Симон (представник утопiчного соцiалiзму), П.-Ж. Прудон (iдеолог одного з напрямкiв анархiзму), французький письменник Вiктор Гюго, який вперше вжив термiн Сполученi Штати РДвропи, мали в своiй бiльшостi абстрактно-теоретичний характер. РЖдеологи iдиноi РДвропи керувалися романтичною iдеiю вiдновлення втраченоi iдностi шляхом поступового зростання серед народiв розумiння своii iвропейськоi iдентичностi, що, у свою чергу, створило б можливостi для встановлення "вiчного миру" на континентi.

При цьому зовсiм не враховувалися полiтичнi, економiчнi та соцiальнi реалii. РЖ все ж, в iсторii РДвропи мали мiсце, хоча i не чисельнi, плани об'iднання iвропейських держав, якi пропонували бiльш-менш реальнi шляхи досягнення цiii мети. Саме вони стали основою сучасних iнтеграцiйних проектiв. Найвiдомiшими серед них е пангерманськi проекти богослова Поля де Лагарда, iсторика Генрiха фон Трiтцке та економiста Фредерiка Лiста, що передбачали об'iднання РДвропи навколо мiцного економiчного центру на чолi з Нiмеччиною. Новий економiчний союз мав об'iднати навколо Нiмеччини такi держави та територii, як Австрiя, Швейцарiя, Нiдерланди, Фландрiя, Чехiя, Угорщина i, згiдно деяким планам, Францiя. Один з таких проектiв, опублiкований у 1893 р. у виглядi памфлету, змальовував майбутнi РДвропи в серединi XX ст. як митний союз держав. Ядром союзу мала стати Нiмеччина, яка поновила своi "природнi кордони вiд Трiiста до Ейдера та вiд РЖпра до Мемеля", разом iз Польщею, Рутенiiм, Прибалтiйськими краiнами, Румунiiю, Сербiiю, можливо, Албанiiю, Болгарiiю та Грецiiю.

Аналогiчну думку про необхiднiсть об'iднання навколо Нiмеччини таких iвропейських краiн, як Австрiя, Швейцарiя, Бельгiя, Нiдерланди, Скандинавськi краiни, а також пiдписання вiдповiдноi угоди з Великобританiiю висловлював вiдомий прихильник федеративного майбутнього РДвропи Костянтин Франц. Враховуючи складний характер обтАЩiднувальних процесiв у РДвропi в другiй половинi XIX ст., основу яких продовжували становити силовi тенденцii, заснованi на суб'iктивних факторах (полiтика Отго фон Бiсмарка, спрямована на об'iднання Нiмеччини "залiзом та кров'ю"), деякi прихильники пангерманського об'iднання РДвропи намагалися знайти об'iктивнi передумови iнтеграцii навколо Нiмеччини. Поль Дехи, одним з перших, запропонував упровадити систему концентричних союзiв, що спочатку передбачала утворення вузького союзу з нiмецьких краiн у виглядi митноi конфедерацii з деякими повноваженнями в полiтичних питаннях. Ширше митне об'iднання, засноване на торгiвельних угодах, мало включати всi iншi краiни Центральноi РДвропи, прибалтiйського регiону i, навiть, Францiю. Остання могла б використати цей альянс для ефективноi конкурентноi боротьби з Великобританiiю.

Обговорення проектiв об'iднаноi РДвропи значно активiзувалося пiсля закiнчення першоi свiтовоi вiйни. Зростання економiчного та полiтичного впливу Сполучених Штатiв Америки; все бiльше невдоволення пануванням метрополiй у колонiях., населення яких було залучено до воiнних дiй; жовтнева революцiя в Росii, що вiдколола вiд РДвропи третину ii територii; повоiнна розруха й економiчна криза в РДвропi створили сприятливi умови для вiдродження iдеi iвропейськоi iдностi як iдиноi можливостi виходу з кризи.

Встановлення диктаторських режимiв у РДвропi та початок другоi свiтовоi вiйни зiграли каталiзуючу роль у справi зростання авторитету iдеi федеративноi РДвропи. Рушiйною силою цього процесу став Рух опору, який виступив на пiдтримку iдеi iвропейськоi iдностi. Вже у 1939р. лiдер французьких соцiалiстiв Леон Блюм закликав захистити "незалежнiсть нацiй у рамках федеративноi та роззброiноi РДвропи". У 1941 р. в РЖталii Альтьiро Спiнеллi та Ернесто Россi заснували РДвропейський федералiстський рух. У 1943 р. На засiданнi в Мiланi була прийнята його програма та стратегiя дiй, яка вбачала в утвореннi iвропейськоi федерацii iдину можливiсть для збереження демократичних свобод в РДвропi й попередження встановлення мiжнародноi анархii. Розробленi в Манiфестi федералiстськi iдеi зiграли мобiлiзуючу роль у становленнi iвропейського Руху опору проти нацистськоi Нiмеччини.

В цей час основним гаслом федералiстського руху, основною рушiйною силою його розвитку були iдеi демократii та свободи. В умовах панування нацизму в РДвропi серед населення iвропейських краiн з'являлося все бiльше прихильникiв iдеi пожертвувати нацiональним державним суверенiтетом заради РДвропейськоi Федерацii як гаранта миру та безпеки. Пiсля другоi свiтовоi вiйни вiдбулась актуалiзацiя проблеми iвропейськоi iнтеграцii. Але цього разу значення iдей iвропейського об'iднання зростаi, оскiльки вони все бiльше спiвпадають iз конкретними реалiями мiжнародноi полiтики. Об'iднання iвропейських краiн стаi центральним питанням порядку денного практичноi полiтики держав, воно все частiше обговорюiться не лише в широких колах активiстiв, але й в урядових кабiнетах. [34, 17]

Протягом 1946-1947 рокiв формуються основнi масовi органiзацii федералiстського руху: РДвропейський союз федералiстiв, Соцiалiстичний рух за утворення Сполучених Штатiв РДвропи, РДвропейський Рух, РДвропейська лiга економiчного спiвробiтництва. Одночасно вносяться корективи в концепцiю об'iднаноi РДвропи. Центральною iдеiю панiвропеiстiв залишаiться побудова Сполучених Штатiв РДвропи, але вимоги наднацiональностi й федералiзму проголошувалися у бiльш м'яких формах.

У розвитку iвропейського iнтеграцiйного процесу можна прослiдкувати декiлька етапiв, кожному з яких були притаманнi певнi риси й особливостi, що знайшло своi вiдображення в органiзацii РДвропейських спiвтовариств, еволюцii комунiтарноi сфери, змiнах в iнституцiональнiй структурi й характерi взаiмовiдносин мiж краiнами-членами, розвитковi права РДвропейських спiвтовариств, досягненнях у економiчнiй, соцiальнiй, валютно-фiнансовiй, гуманiтарнiй, культурнiй сферах тощо.

Формально датою народження РДвропейського спiвтовариства можна вважати 18 квiтня 1951 р., коли шiсть захiдноiвропейських держав - Бельгiя, РЖталiя, Люксембург, Нiдерланди, Францiя й ФРН пiдписали в Парижi Договiр про заснування РДвропейського спiвтовариства вугiлля й сталi (РДСВС). Пiд час першого, секторального етапу (1951-1957 роки) iвро iнтеграцiйнi процеси отримали розвиток переважно у сферi економiки i мали вузький галузевий характер. Спроби поширити iнтеграцiю на сферу зовнiшньоi полiтики й оборони успiху не мали. Подальший розвиток спiвробiтництва мiж краiнами-членами РДСВС призвiв до усвiдомлення необхiдностi розбудови ширшого й всеохоплюючого економiчного об'iднання, а також координацii зусиль у галузi мирного використання ядерноi енергii. У 1957 р. цi краiни пiдписали Римськi договори, якi заснували РДвропейське економiчне спiвтовариство (РДЕС) i РДвратом.

Пiд час наступного - перехiдного етапу (1958-1969 роки) iвропейська iнтеграцiя охопила переважно ринкову сферу й елементи регулювання сiльського господарства. Головними досягненнями цього перiоду були запровадження спiльн

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry