Зачiски стародавнього Риму iз довгого волосся

КИРЗВСЬКИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ

КРЖРОВОГРАДСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

МЕНЕДЖЕНТУ РЖ БРЖЗНЕСУ

Допустити до захисту

"___"___________________ _____ р.

Декан __________Губанська А.РЖ.

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

Тема: "Розробити i виконати жiночу зачiску з довгого волосся

для урочистих подiй на основi моди зачiсок стародавнього Риму"

Дипломник:

студентка Кiровоградського факультету

менеджменту i бiзнесу РЖРЖ курсу, групи ПДК тАУ ___ к

Консультанти:

по технологiчнiй частинi________________________________________

по графiчнiй частинi__________________________________________

КРЖРОВОГРАД

2007

ЗМРЖСТ

ВступтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 3

1. Творча частинатАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 5

1.1. Характеристика сучасного i перспективного напрямiв моди в зачiскахтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 5

1.2. Характеристика iсторичноi епохи та обТСрунтування вибору базовоi моделi зачiскитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 9

1.3. Розробка моделi зачiски (стрижки) вiдповiдно до iсторичноi епохи, сучасного напрямку моди i типу обличчятАжтАжтАжтАжтАж.тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 32

2. Технологiчна частинатАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 37

2.1. Технологiчна послiдовнiсть виготовлення постижного виробутАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 37

2.2. ОбТСрунтування вибору i характеристика парфюмерно-косметичних засобiв, iнструментiв та обладнання необхiдних для виконання зачiски 45

ВисновоктАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.. 48

ДодаткитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 50

ЛiтературатАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 52

ВСТУП

Моя робота присвячена жiночiй зачiскi з довгого волосся. В своiй роботi я висвiтлила iсторiю Римськоi iмперii, зачiски, якi в нiй були притаманнi, одяг, косметичнi вироби, iх притаманнiсть до певного класу i стану. Розкрила характеристику древнiх та сучасних напрямiв розвитку моди зачiсок, як iх можна змоделювати та поiднати з сучасною модою. Вся iсторiя перукарськоi справи почалася з того момента, коли людинi захотiлося вкрасити своi обличчя, щоб видiлитись. Первобитна людина подивилася в рiчку, побачила своi вiдображення i подумала, що його косми, перехваченi леопардовою шкуркою, будуть дивитися бiльш цiкаво, чим просто без нiчого. "А чому б i нi?" - подумала древня людина i почала здiйснювати на практицi свiй грандiозний задум. Результат перйшов всi очiкування, перша зачiска вiдрiзнялася своiю розкiшнiстю вiд загальноi маси голiв спiвлемiнникiв, а практичнiсть ii просто поразила вiдображенння. Перше "дефiле" пройшло на ура. Здивованi спiвплемiнники захотiли собi такi ж пов'язки.. Саме так або приблизно так почалося народження нового виду мистецтва - перукарськоi справи. Поняття краси мiнялися на протязi епох, i те, що вважалося прекрасним в один перiод, познiше виглядiло невродливим и навпаки. Але одне завжди залишалося незмiнним - тяга людини видiлитись, показати свою iндивiдуальнiсть.

На сьогоднiшнiй день i багато методiв розробки зачiсок для довгого волосся, а також iх нарощування. Так, наприклад, використовуiться профессiональна iтал'янська технологiя EURO SO.CAP., тобто метод гарячого нарощування волосся, а також для наращування волосся використовуiться новая лiнiя волосся вищоi якостi EXCLUSIVE LINE, яка на нашому ринку появилася нещодавно.

Силуети i форми зачiсок через деякий час повторялися. Так, зачiски Древнього Риму стали носить в XIX в. по всiй РДвропi, а парики через 200 рокiв в 60 роках XX в. Тодi ж зачiски стали бiльш монолiтними, в моду ввiйшов начес. Зачiски збiльшувалися у розмiрах, появилась об'iмнiсть. В них вiдсутнi були мiлкi деталi. Форма зачiски могла расширюватися або зменшутися. Для цього використовували зрiзанi прядi, крепе, мягкi синтетичнi волокна. В цей перiод в моду входять зачiски типа "колокол", "клiвiр", "кiнський хвiст", моднi кольори, якi напоминають метали: мiдь, бронзу, серебро, латунь.

В 70-i роки мода на парики проходить, повертаються "маленькi" зачiски з геометричною зачiскою. Нова волна особливо чiтко проявилася в зачiскi "гаврош". Начес повнiстю вийшов iз моди. В другiй половинi ХХ в. починають носити зачiски з розпущеними волосами, якi вiльно падають волною. Бiлокурi волоси надовго входять в моду. Тодi ж стаi модним звичайний "рух волосся". Це проявляiться в методi новоi зачiски англiйського перукаря Вiдала Сессуна. Всi його зачiски вiдрiзняються простим, але разом з тим прекрасним рухом волосся.

В останнi десятирiччя форми зачiсок змiнились, вони стали скромнiшi. Волосся вiд пробора вкладуiться в невеликi пучки. РЖнодi на волосся надiвають сiточку, перевивають кольоровими шнурами. Носять парики, але вони майже нiчим не вiдрiзняються вiд натуральних зачiсок. Також в кiнцi ХХ в. в загальнiй модi визначаються два основних направлення: фольклорний стиль - country style, воiнiзований стиль часiв вiйни i пiслявiйськових рокiв - military style.

Кожна епоха приносила щось своi, нове в перукарському мистецтвi, чiткого копiювання не було. Розвиток основних форм одягу i зачiсок проходило з безпосереднiм зв'язком iз соцiально-економiчними, природними умовами, естетичними i моральними умовами, загальним художнiм стилем, модой.

В сучаснiй модi велике значення маi маленький штрих, який придаi особливий шарм зачiскi - це може бути гофрiрована прядь на волоссях, взлохмачена чьолка, неслухняний локон. Экстрамодним можно назвать свiркаюче волосся, що досягаiтся за допомогою лакiв, емульсiй. В модi африканськi косички, короткi зачiски, длiннi локони, заколки iз метала.. Сучасна мода така велика, що кожний може вибрати собi зачiску, яка йому подобаiться i пiдходить. Кожний може видiлитись.

1.ТВОРЧА ЧАСТИНА

1.1.Характеристика сучасного i перспективного напрямiв моди в зачiсках

Мода в умовах сучасного суспiльства виконуi важливу соцiальну роль i торкаiться усiх сфер дiяльностi людини. Бiльш яскраво ii вплив вiдображаiться в одязi та зачiсках. Своiю мiнливiстю мода вiдповiдаi естетичним потребам людей, враховуючи напрямки суспiльного прогресу. Не iснуi людини поза модою або сьогоднiшньою, або вчорашньою, або авангардною, тобто ти або сучасний, або старомодний, або випереджуiш час.

Мода вiддзеркалюi рiвень розвитку суспiльства на кожнiй його сходинцi. Для початку ХХРЖ столiття характернi були темпи, стрiмкi змiни практично в усiх галузях життя. Уявлення про зовнiшню досконалiсть завжди мiняiться з йдучим часом. Звичайно, в пещерну епоху були своi iдеали зовнiшностi. Але в основном, iдеал зовнiшностi видiлявся не по красотi. Вiн видiлявся iз функцiональними якостями жiнки. Першi жiнки, якi вже могли хвастатись своiю красотою, були жiнки iз Древнього РДгипта. Вони вмiло розпочали користуватися усiма благами, якi появлялися, i цим положили початок в iндустрii моди i косметологii. Цiнувалося в жiнках iзящнiсть, стрункiсть, грациознiсть, а також цiкава якiсть - зеленый колiр очей. Жiнки, у яких були вузькi плечi i стегна, длiннi ноги, високий зрiст - вважалися привабливими. Тодi i були створенi першi в iсторii тiнi для очей. Вони робилися за допомогою чорноi i зеленоi красок (iз малахiтовоi крошки i з мiдi).

У древнiх Грекiв красу жiнки визначала пропорцiональнiсть ii тiла i правильнiсть рис обличчя.

Саме греческi скульптори видiлили деякi фiзичнi параметри, якi називаються классичними. Зрiст мраморноi Афродiти - 164 см., бюст 86 см., талiя - 69 см., стегна - 93 см. У жiнки привабливим вважався короткий нiс, великi очi, рот бiльше в пiвтора рази ока, невеликi дугообразнi брови. Вся косметика була натуральною.

Римлянки повиннi були мати свiтлу кожу i свiтлi волоси. Вiд красунь Древнього Рима нам залишилося в нащадок тайна обезцвiчування, ми стаiмо блондинками по бажанню.

Для Римськоi РЖмперii характернi високi зачiски, якi представляли собою систему рiзноi формм локонiв, вкладених рiвнями, а частiше iще i начесаних. Наприклад "тутулус" - одна iз найкоханiших зачiсок римських патрiцианок. Завитi волоси пiднiмали на високий каркас, напоминаючий росiйський кокошник, i закрiплялись на потилицi. Одною iз найбiльш красивих зачiсок римськоi iмперii була зачiска нареченоi. РЗi складали шiсть обвитих навколо голови кiс, вкрашених червоною лiнтою або вiнком квiтiв, зiбраних самою нареченою.

Добре, що нашi сучаснi жiнки знають, що стандартiв краси дуже багато, щоб iм успадковувать.

Мода - это не тiльки моднi речi. Це колiр, форма i розмiр об'iкта, який подобаiться всiм навколишнiм. Цими об'iктами можуть бути i духи, i меблi, i одяг, i предмети буту, i архiтектурнi цiнностi, i художнi видання. Так i в старовину, люди слiдили за модою, притримуючись ii i вигадували нове. По тим речам, котрi залишились пiсля древнiх римлян, ми можемо сказати, що було модно в той час, що вони носили, якi предмети биту були у них i ми навiть можемо сказати якою косметикою вони користувалися. Дуже багато нам може сказати мода про цивилiзацiю, i навiть конкретно про людину.

Римскi розписи, статуi i письмовi джерела повiдомляють нам про те, як одягались древнi римляни. Бiльшiсть римлян носили одяг iз шерстяних або льонових тканей. В епоху iмперii тонкi хлопчатi тканини iмпортувались iз РЖндii i були дуже дорогими. Шовк, який доставляли iз Китая, коштував по масi в три раза дорожче золота. Бiльшiсть одягу робилось iз цiлих лоскутiв тканини, якi обертались навколо тiла.

Що стосувалося зачiсок, то в епоху ранньоi Римськоi республiки бiльшiсть мужчин носили бороди. РЖ при правлiннi iмператора Андрiана ввiйшло в моду брити бороди. Бiльшiсть римлян коротко стригли волосся, але в епоху iмперii деякi модники вiдпускали довге волосся, яке вони завивали i змазували маслом. Перукарня була мiсцем зустрiчi друзiв.

Багатi жiнки (римлянки) витрачали дуже багато часу i грошей на зачiску, iх волосся обслуговували особливi раби. В республiканську епоху бiльшiсть римлянок просто збирали волоси в пучок. В епоху iмперii зачiски стали бiльш кращими; жiнки стали завивати i заплiтати волосся. Римлянки iнодi обрiзали красивi локони у свiтловолосих або рижоволосих рабiв i робили iз них собi парики, а для завивки волосся застосовувались горячi щипчики, а для створення пишних зачiсок використовувались шпильки i заколки.

Жiнки в Римi користувалися самими рiзнообразними косметичними засобами. Вони зберiгали iх в маленьких горшочках i бутилочках. Особливо в той час модна була сильна блiднiсть. Жiнки бiлили собi лиця i руки крейдою. Дiвчата пiдкрашували губи i рум'яна щоки червоним вином або рослинною краскою, яка називалася фокус, а також римлянки пiдводили собi очi i брови сажою або особливою краскою - сурьмою.

В серединi XVI вiку красивою рахувалася зачiска збiльшеноi форми. Для цього волоси взбивали тупеiм. При необхiдностi добавляли фальшивi волоси. Для створення зачiски використовувалися рiзнi приспособи: проволочний каркас, лiнти, обручi. В подальшому натуральнi волоси витiснив парик, який звисав на плечi i спину густими прядями. Такий парик проiснував довгий час. В Росii жiнки i дiвчата носили коси або розпущенi волоси. В старину на Русi iснувало правило: дiвчата носили одну косу, заплетену низько на затилку i вкрашену лiнтою. Виходячи замiж, жiнка переплiтала в день замiжжя дiвочу косу на двi i укладувала iх навколо голови короною. З тоi пори вона все життя зобов'язана була носити платок, щоб чоловiки - i iншi, i члени сiм'i - не могли бачити ii волосся. Пiзнiше довгi коси заплiталися на тiменi i вкрашались внизу лiнтами, шовковою, золотою, жемчужною кистю, трикутними пiдвiсками i iншими прикрасами. Окремi прядi перев'язувались кольоровими шнурками. На лобi носили лiнти, в тому числi зубчатi, широкi, на твердiй основi, в яких iнодi пiдвiшувались разнi прикраси - прядi жемчуга, кiльця. РЖз приходом в моду стиля модерн (початок XX вiку) натуральний колiр волосся мiняiться. Модною являiться зачiска висока, конусна, завита широкими хвилями.

В сучаснi часи, як було уже сказано, для нарощування волосся використовують рiзноманiтнi технологii. Так унiкальна професiональна iтал'янська технологiя EURO SO.CAP. для нарощування волосся дозволяi збiльшити довжину волосся до 70 см, збiльшити об'iм волосся в 3 раза, зробити колорування i мелiорування без покраски i освiтлення. Можна зробити зональне наращування волосся: подовжити чолку, височну або затилочну зону. Прикрасити зачiску стразами, косичками, дредами, а також прядю з пером.

Для створення классичних довгого волосся вихiдна довжина волоса клiiнта повинна бути не менше 20 см. Якщо вашi волоси коротшi, то можна зробити довшу ступiнчату зачiску з хорошим об'iмом i довжиною 40-50 см. Якщо короткий волос 5-10 см, то можна запропонувати зачiску середньоi довжини з ефектом креативноi рваноi зачiски iз подовженням.

Нарощування волосся по iтал'янськiй технологii тАУ це метод горячого нарощування волосся. Для нарощування використовуiться апарат тАУ двохстороннi щiпцi iз температурою нагрiву 150-180 градусiв. Для порiвняння, в плойкi i утюзi для волосся середня температура 200-220 градусiв. Використовуються волоси кращоi якостi iз кератиновою капсулою. В прикореневiй зонi до тонкоi прядi клiiнта прикладуiться прядь iз капсулой. Щипцями на протязi 1-2 сек. Кератин розгрiваiться i незамiчено з'iднуi власнi i додатковi волоси. Потiм щипчиками спецiальноi форми фiксуiться мiсце з'iднання. Потiм капсули приймають форму плоских пластiнок. З ними волос легко розчiсуються, капсули прозорi i, приймаючи колiр волосся, становляться практично не помiтними. Для нарощування волосся в середньому необхiдно 125 прядiв. Пiдбiр прядiв здiйснюiться iндивiдуально. Так як у кожноi людини свiй тип волос, то i матерiал подбираiться з врахуванням структури волосся (пряме, iз невеликою хвилею чи в'ющi). Палiтра кольорiв дуже рiзноманiтна. Базова палiтра включаi в себе 27 вiдтiнкiв, якi при бажаннi тонуються для створенняя нюансiв. Плюс 15 вiдтiнкiв ультра ярких прядiв i прядi бiколор (подвiйна покраска).

Для новаi лiнii волос вищоi якостi EXCLUSIVE LINE при нарощуваннi волосся використовуються тiльки вiдбiрнi непокрашенi слов'янськi волоси. По якостi волосся "ексклюзивна лiнiя" неззаперечно вище. Волоси бiльш м'ягкi, нiжнiшi i шолковистi. РЗх можна красить, освiтлявать i робити перманент. Палiтра складаi 10 вiдтiнкiв.

У сьогоденному моделюваннi велика увага придiляiться зачiскам. Мистецтво виконання зачiсок широко розвиваiться, i зачiски, що нагадують силует стародавнiх зачiсок видозмiнились зi змiною сучасних напрямкiв моди. Якщо по формi зачiска висока i на вигляд важка i громiздка, то насправдi вона легша за вагою. Проте данi зачiски не i побутовими i навiть вечiрнiми, це образнi зачiски, якi виконуються на конкурсах у фантазiйному вирiшеннi. Щоб надати зачiсцi сучасностi в нiй використовують сучаснi елементи сучаснi декоративнi прикраси, сучаснi вирiшення колерування. Вони не потребують великоi кiлькостi шпильок i не припудрюються бо iснують засоби рiзноi фiксацii i фарбуючи матерiали.

1.2. Характеристика iсторичноi епохи та обгрунтування вибору базовоi моделi зачiски

Легенди розповiдають, що приблизно на початку VI столiття до нашоi ери на лiвому березi рiки Тибр, на землях, що належали латинам, виникло невелике мiсто тАФ Рим. На цьому мiсцi пастух нiби-то знайшов близнюкiв Ромула i Рема, вигодуваних вовчицею. Пророкування говорило, що дiти, породженi вовчицею, пануючи, по досягненнi повнолiття позбавлять царя престолу. Тому вiн наказав тiльки що народжених дiтей покласти в кошик i кинути у води Тибру. Недалеко вiд того мiсця, де пастух знайшов дiтей, згодом Ромул заснував мiсто Рим (Рому) i став у ньому правити. Римляни вели лiк з 753 року до нашоi ери.

Корiнне населення Стародавнього Рима називало себе патрицiями, вiд латинського слова ВлпатерВ» тАФ батько. Вони вважали, що ведуть свiй рiд вiд засновникiв мiста. Поступове населення Рима збiльшилося за рахунок припливу рабiв. Римляни, що володiли хороброю, войовничим удачею, скоряли сусiднi землi, приiднуючи них до своiм. Нових жителiв, на вiдмiну вiд патрицiiв, сталi називати плебеями. Незважаючи на те, що деякi плебеi були досить заможними, вони не мали нiяких прав.

РЖсторiю Рима прийнято подiляти на два перiоди тАФ Римську республiку i Римську iмперiю. Часи Римськоi рабовласницькоi республiки були ознаменованi пануванням аристократiв у Римi, розширенням територiй за рахунок завойованих земель. До початку III столiття до нашоi ери римляни скорили весь Апеннiнський пiвострiв. Римська республiка перетворилася в найсильнiшу рабовласницьку державу на Середземне море.

З Пунiчних воiн з Карфагеном Римська республiка вийшла переможцем, i Рим став безроздiльно панувати на захiдне Середземномор'я:

Римляни безжалiсно грабували завойованi краiни. Частина завойованих скарбiв передавалася в римську скарбницю, але велика частина награбованих багатств дiставалася рабовласникам. Основна маса народу жила бiдно, незважаючи на приплив рабiв. Це приводило до повстань; самим значним було повстання рабiв пiд предводительством гладiатора Спартака. Повстання зазнало невдачi, але воно сприяло ослабленню мiцностi Римськоi республiки. Панування рабовласникiв трималося тiльки завдяки сильним армiям, очолюваними талановитими полководцями. Один з них, Гай Юлiй Цезар, став на чолi держави, проголосивши себе диктатором. Римська республiка перетворилася в iмперiю. Перiод РЖмперii характерний небувалою розкiшшю: зводилися палаци i трiумфальнi арки, колони на честь вiйськових перемог, храми.

Грецька культура вплинула на побут населення i на всю римську культуру. Але оптимiзм, життiрадiснiсть, що були властивi грекам, не вiдповiдали характеровi i духовi римлян. Вони влаштовували серйознi й урочистi свята, що мало походили на розваги, скорiше, тАФ на вшанування богам. Вдачi i звичаi римського суспiльства часiв Республiки були досить суворi. Кращими якостями вважалися дисциплiна i виконання вiйськового боргу. В часи РЖмперii економiка, культура, мистецтво, що розквiтли в перiод Республiки, стали неухильно деградувати.

Численнi придворнi iнтриги, постiйна боротьба за владу, мiжусобнi вiйни, голод, масовi епiдемii настiльки послабили i знекровили краiну, що вона не в силах була захищати своi границi вiд навали варварських племен. Войовничий характер Римськоi республiки, а потiм РЖмперii не мiг не накласти свiй вiдбиток на iдеал краси древнiх римлян. Скульптури, що дiйшли до нас, зображують високих, струнких, мускулистих, суворих воiнiв. Пiзнiше цей iдеал трохи змiнився. Пiсля завоювання Древньоi Грецii римляни стали вважати достоiнством пропорцiйну атлетичну статуру.

У скульптурних зображеннях iмператриць i знатних матрон утiлилися представлення про красу. Бiльше за все цiнувалася горда постава, плавнiсть ходи.

Перукарське мистецтво в древнiх римлян, так само як у древнiх грекiв, користувалося особливою увагою. Зачiски iх були простi, але згодом римляни перейняли основнi силуети в грекiв, трохи видозмiнивши iх. Форма i прикраса зачiски часто залежали вiд достатку, положення в суспiльствi. У цiлому ж форми зачiсок були однаковi для всiх шарiв населення.

Чоловiчi зачiски представляли усiлякi фасони стрижок. Але самою характерною була зачiска з густим чубчиком, що закривав усе чоло до брiв або до середини чола. Уся маса волосся пiдстригалася до мочки вуха i легко пiдвивалася. На скульптурних портретах перiоду Республiки ми не бачимо вигадливих або складних зачiсок. Чоловiки добре пiдстриженi, багато хто тАФ досить коротко. Молодi римляни чисто виголювали лице, особи у зрiлому вiцi починали носити бороди, але вони були значно менших розмiрiв, чим у грекiв, ассирiйцiв.

В часи Римськоi iмперii чоловiчi зачiски стали бiльш рiзноманiтними. Вони загубили вiдбиток аскетизму i суворостi, отримавши деякi риси вичурностi i знiженостi.

Римськi громадяни носили зачiски з чубчиками, iз завитими пасмами. Багатi патрицii наслiдували зачiски своiх iмператорiв. Таким прикладом був Октавiан Август (63 р. до н.е.тАФ 14 р. н.е.), римський полководець, римський iмператор. В античному свiтi вiн вважався iдеальною особистiстю. Скульптори зумiли передати в його портретах палкий темперамент, розум, духовну i фiзичну красу, а також нещаднiсть, марнославство. Римляни наслiдували йому в зачiсцi: прямi пасма замiсть сильно завитого волосся тАФ повернення до староiталiйських форм, зачiскам етрускiв. Грецькi iдеали були витиснутi. "Римськими" зачiсками вважалися зачiски, що носили в РЖталii в III столiттi до нашоi ери. Зачiски стали бiльш строгими. РЖмператори Тиберiй (Тиберiй Клавдiй Нерон 42 р. до н.е.) i Траян (Марко Траян, 53тАФ117 р. н.е.) носили короткi зачiски, що були рiзновидами зачiски Августа. РЖмператор Тит Флавiй Вiспасiан (39тАФ81 р. н.е.) носив зачiску з напiвдовгого волосся, злегка завитих, зберiгаючи вiрнiсть римським традицiям. Римський поет Вергiлiй у зачiсцi наслiдував етрускiв. Великi пасма зачесаних на чоло злегка кучерявого волосся нагадували силует латинськоi букви S. В часи "солдатських iмператорiв" часто мiнялися чоловiчi зачiски i були вони з короткого волосся, зустрiчалися навiть дуже короткi, типу "iжачок". Плiшивiсть маскували за допомогою накладного волосся, уживали перуки. Зачiски на перуках залежали вiд рiзних обставин тАФ пори дня, погоди. В часи РЖмперii всi зачiски робилися з завитого волосся. Прикладом може служити зачiска iмператора Марка Аврелiя Антонiя, прозваного Каракалой.

Пiсля довгого рокiв наслiдування в зовнiшньому виглядi древнiм грекам римляни зумiли створити свiй стиль; так само як i в древнiх грекiв, причiсування стало важливою церемонiiю. За виконанням зачiски, ii збереженням спостерiгали спецiальнi раби тонсорес i кипасiс. Патрицii багато годин проводили за туалетом. Раби виконували зачiски гарячою завивкою, робили i ВлмокруВ» холодну укладання. Стригли особливими серповидними бритвами. Кожний виконував свою операцiю. Жiночi зачiски в перiод Римськоi республiки робилися з довгого волосся. Волосся, роздiлене прямим продiлом, укладалися позаду в тугi об'iмнi пучки.

Римськi матрони мали вiд природи темне волосся i по римських законах не повиннi були iхнiй колiр змiнювати. Зачiски з пучками носили жiнки, що належать до рiзних станiв. З розширенням зв'язкiв з iншими краiнами з'явилися новi силуети i форми зачiсок тАФ тину iгипетських (ВлгеометричнихВ»), грецьких вузлiв. Зачiски типу грецького вузла придбали деяку ваговитiсть, вони стали бiльш щiльними, менш ошатними. Зачiски можна роздiлити на два основних види тАФ з рiзноманiтними плетивами з кiс i завивкою хвилями. РЖншi зачiски були варiантами цих двох видiв; У часи РЖмперii законодавцями мод в областi зачiсок стали iмператрицi. Тому зачiски умовно стали називати по iх iменах, наприклад типу Домни, типу Беретики, типу Агрипини. Зачiски часiв РЖмперii були настiльки вишуканi i рiзноманiтнi, що знаменитий поет, знавець мод Овiдiй Назон писав, що легше перерахувати Жолудi гiллястого дуба, чим зачiски римлянок. Зачiски змiнювали кiлька разiв у день; ця пристрасть була так велика, що навiть на мармурових погруддях i скульптурах робили знiмнi деталi для змiни зачiсок. Зачiски поступово збiльшувалися у висоту, тому стали використовувати дротовi каркаси, пiдкладнi валики, спецiальнi прикраси з мiдного дроту у видi витончених дiадем для пiдтримки i змiцнення пасом волосся. Складнi, багатояруснi зачiски вимагали великоi кiлькостi волосся, тому стали користуватися накладними волосся тАФ перуками.

Римськi жiнки носили зачiску, що складалася з завивки хвилями i кiс, покладених поверх неi з потилицi до чола. Робили високi, складнi зачiски, у яких сполучилися рiзного виду локони, розташованi ярусами. При цьому на потилицi або низько на шиi з тонких кiсок робили плоский пучок, укладали його у видi кошика або черепашки, завитка. У перiод iмперii популярна була зачiска тутулус, ii носили знатнi патрицiанки. Волосся завивалися, пiднiмалися треба чолом, крiпилися на раму. Доповненням цiii зачiски були конусоподiбнi шапочки. Для наречених була особлива зачiска: шiсть покладених навколо голови кiс, що перевивалися червоною стрiчкою. Поверх зачiски прикрiплювали фатовi жовтого кольору. Але фата не була iдиним головним убором. Наречена могла надягти хустку вогненного кольору чотирикутноi форми. З бокiв i позаду хустка спадала м'якими складками, залишаючи особу вiдкритим. На торжествах зачiски прикрашали перлами тАФ вiн цiнувався дорожче всiх каменiв. Тому що римським матронам здавалося, що чорний колiр волосся грубить, те стали застосовувати висвiтлювачi.

Поширився звичай носити свiтлi перуки. А найбiльш екстравагантнi аристократки насмiлювалися носити кольоровi перуки.

Перуки рудого кольору носили в основному куртизанки, танцiвницi. Фарбування волосся вимагало особливих лужних складiв i спецiальних знань, тому рабинi-"ортотрикс" виконували цю роботу в кiлька етапiв. Спецiальна каламистра мила, просушувала волосся, навивала на щипцi. РЖнша, псекас, змазувала волосся помадою, а третя, кинасiс, укладала iх у визначену форму.

Культура Рима перiоду Республiки пронизана iнтересом до особистостi, внутрiшньому свiтовi людини. Скульптурнi портрети правдиво передають риси портретируючого. Зображували не героiв, а людей. Суворий погляд, строгiсть, чiткiсть лiнiй зачiсок властивi всiм портретам.

"Плита надгробна" тАФ скульптурне зображення чотирьох чоловiк: двох жiнок i двох чоловiкiв. У жiнок зачiски з нодусами. Чоловiчi зачiски довгi пасма майже прямого волосся, що спускаються низько на чоло.

Великий вплив на формування моди в перiод РЖмперii робили скульптурнi мармуровi портрети iмператорiв i iмператриць.

"РЖмператриця Агрипина" тАФ скульптурне зображення матерi iмператора Нерона, другоi дружини Клавдiя. Зачiска витончена, складаiться з рiзного виду локонiв. Ряд локонiв треба чолом, вiд нього волосся розходяться великими хвилями. На скронях рiвнобiжнi ряди круто завитих локонiв, покладених чiтко об'iмними пiвкулями. На чолi легкий чубчик, що складаiться з дрiбних кiлець. За вухами закрiпленi змiiподiбнi спускнi локони, що розподiленi по обох сторонах шиi.

"Домиция": голова iмператрицi прикрашена високою зачiскою. Рамка каркаса дозволяi розташувати волосся у видi равликiв густою масою. Чоло з двох сторiн закритий витонченими локонами, що додаi особi трикутну форму.

"Скульптурний портрет часiв iмператора Траяна". Зачiска молодоi жiнки уражаi красою, оригiнальнiстю, незвичайнiстю форми. Над головою у видi нiмба пiднiмаються локони, прикрiпленi на невидимий дротовий каркас, що даi мiцнiсть i стiйкiсть зачiсцi. Великi завитi локони покладенi по колу, створюючи видимiсть волосяного кокошника. Волосся потиличноi частини заплетенi в дрiбнi, тонкi кiски i покладенi в круглий пучок, проколотий тонкою довгою шпилькою з круглим навершиiм.

"Скульптурний портрет iмператрицi Юлii Домни". У ii зачiсцi представлений iнший напрямок моди тАФ уся зачiска виконана у видi хвиль iз завитого волосся. На потилицi низько укрiплений широкий, щiльний пучок.

Для порiвняння розглянемо, якi зачiски носили у ХVII-ХVII вiках н.е. Так наприклад, у Францii у часи правлiння короля Людовика XV чоловiки носили перуки з великими локонами. А з 1710 р. зачiски змiнюються, стають бiльш витонченими, завивка виконана малими кiльцями, пiзнiше iх завтАЩязували у хвiст на потилицi. Найпопулярнiшими були зачiски тАЬкетАЭ i тАЬбурстАЭ.

З 1730 р. популярною стаi зачiска тАЬаля тАУ ка - тогантАЭ (вузол). Вона витiснила всi iншi види. Це була зачiска iз завитого волосся стягнутих на потилицi довгих прядок, завтАЩязаних в товстi вузли, нагадуючи кiнський хвiст. Скроневi прядки закручували i вкладали по-рiзному. Пiзнiше волосся заплiтають у косу (тАЬсвиннийтАЭ чи тАЬмишачий хвiсттАЭ), прикрашають стрiчкою. РЖнколи зачiску притрушували пудрою.

Жiночi зачiски у Францii в РЖ пол. XVIII ст. громiздкi i важкi. Здебiльшого силуети повторюються. Високi зачiски прикрашали масою мережив, стрiчок та iншими дорогоцiнностями.

З 30 рр. XVIII ст. була створена зачiска Марii тАУ Антуанетти, прикрашена хвилями шифону, пiртАЩям, дорогоцiнностями. Для того щоб ii виконати, потрiбно використати каркас. На такi високi зачiски використовували до десяти шиньйонiв. Цi зачiски прикрашалися не тiльки стрiчками та пiртАЩям, а й бутафорськими виробами. На верх зачiски прикрiпляли фiгурки людей, чучала тварин, квiти i плоди. Назва зачiсок мiнялась так швидко , як i сам силует. Так, в честь морськоi битви зтАЩявилась зачiска тАЬфрагеттАЭ. Зачiска була високою i потребувала великоi кiлькостi шпильок, пудри, тому зберегти ii старалися як можна довше i не розбирали декiлька днiв, iнколи тижнями. Пiд час сну користувалися спецiальними пiдголiвниками, якi давали змогу тримати зачiску в повiтрi.

В кiнцi столiття зi змiною костюма, видозмiнюiться i зачiска. Вона стаi бiльш нижчою, типу зачiски тАЬпринцеси ЛамбальтАЭ.

Мода на буклi вiдходить, волосся розкручують i розчiсують, прикрас стало менше. Виходить з моди пудра. РумтАЩяни зникають на обличчi зтАЩявляються бiлила. Бiлi перуки змiнилися на рудi, золотистi, каштановi. В цей час в моду входять невеликi перуки, завитi крупними локонами з плоским шиньйоном на потилицi

У Англii, у чоловiчих зачiсках були маленькi пудренi перуки з зачiскою типу тАЬщiткатАЭ, тАЬiжактАЭ, тАЬкрила голубатАЭ. Часто цi зачiски iз власного волосся обтрушеного пудрою. Поширюються рiзнi варiанти зачiсок з косою чи хвостом ззадi, з боковими тугими буклями над вухами, - iх прикрашали переважно чорною стрiчкою.

Зачiски англiйських жiнок, так як i чоловiкiв, були витонченi i простi. Популярною залишилась зачiска тАЬФонтаж коммодтАЭ. Закручене волосся невимушено укладалося на невисокий пiвкруглий каркас.

Хоч зачiски були скромнiшi французьких, та виконувалися кiлька годин i цiнились дорого. Тому, що волосся не тiльки закручувалося i укладалося, але й прикрашалося дорогоцiнностями й пiртАЩям. Зачiски тАЬспоруджувалисьтАЭ раз на декiлька тижнiв, волосся на нiч не розпускали. Деякi англiйчанки носили перуки, шиньйони i були вони значно скромнiшi французьких.

Герцогиня Девонширська ввела моду прикрашати волосся пiртАЩям (особливо страусиним). А пiзнiше мiс Ебингтон була другою законодавицею моди. Хороший смак, устремлiння до меншоi чепурностi, романтичнiсть ii зачiсок.

У Нiмеччинi жiнки також носили зачiску типу тАЬфонтажтАЭ, але вони не були такими легкими i витонченими, чим i вiдрiзнялись. Пiзнiше носили зачiску тАЬяйцевидноiтАЭ форми. Зачiски тяжкими i мiцними, сильно пудрились.

Перуки також вiдрiзнялись вiд попереднiх. Тут волосся укладалося на самому верху перуки, прикрашалися чепчиками та квiтами, але не пiртАЩям.

Нiмецькi чоловiки в зачiсках наслiдували короля Фрiдрiха РЖ. Спочатку перуки зменшилися, а потiм зовсiм зникли.

Власне волосся зачiсували назад i завтАЩязували чорною стрiчкою на шиi, при цьому волосся на висках припудрювали. Одним словом, зачiски були скромними i строгими.

Прикрашали зачiску золотi шпильки, нитки перлiв, банти з дорогоцiнними пiдвiсками, пiртАЩя рiзних величин, гребенi з опала, онiкса.

Було модно прикрашати зачiску живими квiтами, i щоб вони не втАЩянули, в середину вставляли флакон з водою. Декорували зачiски гiрляндами дрiбних шовкових квiтiв, довгими страусиними перами, перами марабу.

Але вернемся до римлян. Одяг древнiх римлян мав багато загального з одягом грекiв, але були i своi вiдмiтнi риси, особливо в перiод РЖмперii. Чоловiчi i жiночi костюми виготовлялися з льна, тонкоi вовни, схiдних шовкiв. Знатнi сановники вдягалися у важкi парчевi тканини, прозорi шовки яскравих квiтiв, зi складними вiдтiнками. Але переважали пурпурнi, жовтi, коричневi кольори. У перiод РЖмперii модними стають свiтло блакитний, рожево-бузковий, свiтло лiловий.

Чоловiчий костюм складався з тунiки i тоги (нижньоi i верхньоi). Зовнi вони нагадували грецький хiтон i гимагий. Тога була своiрiдним символом римського патрицiя. Носити ii мали право тiльки вiльнi громадяни Рима. Рабам i iноземцям заборонялося вдягатися в тогу. Чоловiка доповнювали костюм плащами полудаментум, невеликими круглими накидками ненула, на зразок грецьких.

Жiнки носили одяг з тонкоi вовни i шовкiв, але згодом iх витиснули важкi тканини з парчi. Костюм складався з тунiки, по обрисах нагадуючий чоловiчий. Верхнiм одягом служив плащ, що драпiрував усю фiгуру. Часто при виходi на вулицю голову накривали краiм плаща.

У Древньому Римi голову покривали, так само як i в Древнiй Грецii, украй рiдко. Чоловiка тАФ тiльки пiд час вiйськових походiв або багатогодинних театральних представлень. Аристократи носили капелюхи i зграi, за формою запозиченi в грекiв. Робилися вони з фетру, соломи, шкiри, плетених волокон рослин. Служителi культу цiлком покривали голови. Головнi пов'язки сполучилися з вiнками iз листкiв, квiтiв, гiлок.

Воiни носили шоломи рiзноманiтноi форми, зробленi в бiльшостi зi шкiри або металу, що закривають щоки i перенiсся. Верхня частина шолома прикрашалася гребенем, хвостами з вовни тварин, металевими пластинами. Шоломи полководцiв i знатних патрицiiв виготовлялися з дорогоцiнних металiв, iнкрустувалися емалями, карбуванням.

Римляни запозичали в грекiв традицiю прикрашати голови пiд час торжеств i бенкетiв вiнками, але одягати iх мали право не всi громадяни. Юнаки вiнкiв не носили. Ненками увiнчували голови переможцiв трiумфаторiв. Для виготовлення вiнкiв використовувалися не тiльки натуральнi рослини, але i штучнi квiти тАФ iз шовку, металевих пластин, тАФ сильно надушенi ароматичними речовинами. Цiнувалися красиво сплетенi вiнки. Велике значення мали сорт i колiр рослин у вiнку. Так, листи дуба, лавра, мирта символiзували громадянство, силу i владу.

Головними уборами жiнок були стрiчки, покривала, в урочистих випадках надягали невеликi дiадеми з дорогих металiв, iнкрустованих перламутром, пластинами i розетками з каменiв. При виходi па вулицю на зачiску накидали покривало або вуаль. На нiч для збереження зачiски надягали сiтки, сплетенi з багнистих золотих або срiбних ниток, мiшки з тонких сортiв льна, шарфи з легкого шовку.

В часи Римськоi республiки до прикрас вiдносилися

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры