Сировинна база i напрямки розвитку хутряноi промисловостi

Технiчний коледж

Нацiонального унiверситету тАЮЛьвiвська полiтехнiкатАЭ

Виконавець тАУ студент групи 23- К

Спецiальностi 6.050113тАЭКомерцiйна дiяльнiстьтАЭ

РЖГНАТЕНКО ВРЖТАЛРЖЙ

ОЦРЖНКА - А(вiдмiнно)

Викладач к.т.н.Володимир Сиротенко(Вербицький)

Реферат з предмету

тАЮКомерцiйне товарознавствотАЭ

на тему:

тАЮСировинна база i напрямки розвитку

хутряноi промисловостiтАЭ

План реферату:

1.Хутровi шкурки.

2.Хутрянi шкурки.

3.Хiмiчний склад.

4. Вплив на якiсть волосяного i шкiряного покрову умов проживання i годiвлi тварин.

5.Вплив на якiсть шiрок статi, вiку i географiчного розташування.

6.Первинна обробка шкурок.

7.Сортування сировини.

8.Стандартизацiя, класифiкацiя i сортування хутрових виробiв.

Хутровi шкурки тАУ це шкурки диких тварин, отриманi при полюваннi. А також шкурки диких звiрiв, вирощених в звiрогосподарствах.

Хутрянi шкурки тАУшкурки, одержданi з домашнiх тварин.

У звтАЩязку з мрiями про вступ в ЕС та НАТО, Украiна вимушена сповiдувати Захiднi цiнностi, в тому числi i тi, що спорвiдуi Грiн Пiс. Саме з-за цього Украiна, в якiй останнi десятирпiччя рiзко зменьшилась кiлькiсть дикого звiра, вимушена обмежити мисливство i внести в червону книгу звiрiв, якi колись були основою пушного промислу. В бiльшостi регiонiв мисливство дуже обмежено i не граi будь якоi ролi в постачаннi сировини для хутряноi промисловостi. РДдиними регiонами, де ще провадиться заготiвля хутряноi сировини i Карпати, Кримськi гори та Таврiйськi степи.

Завдяки заповiдниками вдалося зберегти вiд винищення чимало рiдкiсних цiнних звiрiв (бобер рiчковий, видра, вихухоль та iн.).

Для збiльшення кiлькостi промислових звiрiв здiйснюiться аклiматизацiя i реаклiматизацiя корисних для людини тварин.

Аклiматизацiя - пристосування популяцii ввезених тварин до умов новогосередовища. Звичайно, цей етап характеризуiться зросВнтанням чисельностi звiрiв, iх розселенням i пристосуванням до нових умов iснування. Були завезенi та аклiматизованi ондатра, нутрiя, норка американська, лисиця срiблясто-чорна та iн.

Реааклiматизацiя - розселення тварин у тi райони, де вони коВнлись розводилися. Так, у промислово-мисливськi господарства були завезенi бобер, заiць-русак, вихухоль та iн.

Нинi найбiльшого розвитку набуло звiрiвництво. Вартiсть проВндукцii звiрiвництва в загальному обсязi заготiвлi шкурок становить близько 99%.

Метою звiрiвництва i виробництво шкурок цiнних хутряних звiВнрiв у великiй кiлькостi, однорiдних за кольором i структурою волоса, якi б вiдповiдали вимогам внутрiшнього i свiтового ринку.

На сьогоднi у звiрiвництвi намiтилася економiчно обгрунтована тенденцiя до концентрацii i вузькоi спецiалiзацii (за видами звiрiв) - з високим ступенем механiзацii виробничих процесiв, особливо кормо-приготування. Спецiалiзацiя звiрогосподарств залежить, передусiм, вiд географiчного розташування i можливостей органiзацii кормовоi бази. Пiдвищення продуктивностi хутряних звiрiв тiсно пов'язане iз селекцiйною роботою, дотриманням вимог годування й утримання, квалiфiкацiiю звiроводiв.

В Украiнi 90% виробництва цiнного хутра припадаi на норку, 5% - на срiблясто-чорну лисицю, 4% - на песця, 1% - iншi види.

Основнi iмпортери украiнського хутра - РЖталiя, Грецiя, Туреччина, РЖспанiя, Нiмеччина, США, Японiя.

З домашнiх тварин для хутряноi промисловостi використовують кролiв,баранiв та кiз.

Кролiвництво - важлива галузь тваринництва, що, крiм м'яса, даi велику кiлькiсть дешевоi сировини для хутряноi промисловостi.

Нинi майже 95% кроликiв розводиться у одноосiбникiв. Спрямований вiдбiр i iх пiдбiр сприяли тому, що кролики набули таких цiнних господарсько-корисних ознак, як великi розмiри, густий волосяний покрив гарних кольорiв, довгий i густий пух. ЦiнВнним i також те, що кролики розмножуються протягом усього року.Промислове значення мають 14 порiд i порiдних груп кроликiв: шиншила, сiрий i бiлий велетень, срiблястий, чорно-бурий, мардер, метелик i багато iнших

На жаль, пiсля отримання Незалежностi, кролiвництво, як галузь, було практично знищено, спожитвча кооперацiя, яка займалась заготiвлею кролячих шкiрок, переживаючи кризу, лiквiдувала заготконтори,до того ж був лiквiдований журнал тАЮКролiвництвотАЭ, який обтАЩiднува любителiв. Нинi кролики залишились лише у малочисленних розрiзнених любителiв. .

Вiвчарство в Украiнi набуло широкого розвитку, яке ведеться за рiзними напрямами. Так, у невеликiй кiлькостi розводять, головним чином, метисiв каракульноi породи, а на пiвднi - смушковоi, у iнших районах крiм них - тонкорунноi, напiвтонкорунноi, напiвгру-бововняноi i грубововняноi породи овець.Рiзнi зональнi природноклiматичнi умови значною мiрою вплиВннули на концентрацiю певних порiд овець в окремих районах: асканiйська та цигайська - в степовiй зонi; каракульницька - в ДнiпроВнпетровськiй, Кримськiй, Чернiвецькiй та Одеськiй областях; сокольВнська - в Полтавськiй. Основою вiвчарськоi зони i степовi областi, де знаходиться понад 60%' усього поголiв'я. Нажаль, порода карпатська тонкорунна, якою славилась дорадянська Галичина, за роки радянськоi влади занепала i витiснена Романською породою.Зараз, коли колгоспи знищено, ферми зруйновано, вiвчарство повертаiться в Карпати.

У хутряному виробництвi використовуються шкурки ягнят i дорослих овець.

На жаль, в Украiнi не виробляiться обладнання первинноi обробки i переробки шкiр. За часи СРСР виробництво такого обладнаня було зосереджено в Татарстанi. Тому зараз обладнання ми iмпортуiмо , переважно з РЖталii. Поскiльки великих кожевених виробництв на Украiнi не залишилось, а малим пiдприiмствам iталiйське обладнання не по кишенi, шкiрки в Украiнi в основному пiддаються лише первиннiй обробцi, а сама переробка шкiри здiйснюiться вже за рубежем.

Класифiкацiй асортименту хутрово-хутряноi сировини

Хутрово-хутряна сировина - це ще не вичиненi, тобто знятi з тушок i, як правило, законсервованi шкурки (шкури) хутряних звiрiв та свiйських тварин, а також морського звiра, якi за якiстю волосяного покриву, шкiрноi тканини придатнi для виготовлення виробiв.За сезоном добування шкурки звiрiв i свiйських тварин подiляВнють на зимовi та веснянi види.

До зимових видiв вiдносять шкурки звiрiв, яких добувають у зимовий перiод через iхню найвищу якiсть волосяного покриву (лисиця, песець, бiлка, та iн.).

Весняними видами хутрово-хутряноi сировини називають шкурки звiрiв, яких добувають головним чином навеснi або восени, оскiльки у зимовий перiод вони перебувають у сплячцi, а iхнiй проВнмисел ускладнений (байбак, ховрашок, крiт та iн.).

До зимових видiв свiйських тварин вiдносяться шкурки собак, кiшок, кролiв, а також шкурки дорослих овець (осiннього забою).

До весняних видiв вiдносяться шкурки молодняку овець, кiз, коней, великоi рогатоi худоби, пiвнiчного оленя, який народжуiться в основному навеснi.

Хiмiчний склад. Шкiрний покрив складаiться з води, бiлкiв, жирiв, вуглеводiв i мiнеральних солей.

Вода в парнiй шкурi (тiльки що знятоi з тварини) становить 75%. У шкурах молодих звiрiв води бiльше, нiж у шкурах старих.

Бiлки становлять 25-40% i представленi волокнистими бiлками (колаген, еластин, ретикулiн, кератин) i глобулярними (альбумiни, глобулiни, муцини i мукоiди). Бiлки складаються з вуглецю (50-55%), кисню (19-24%), азоту (15-19%), водню (6,6-7,5%) i сiрки (0,3-2,4%).

Мiнеральних речовин у шкурi приблизно 1 %. Вони представленi карбонатами, фосфатами, сульфатами, хлоридами натрiю, кальцiю, залiза, магнiю.

Вуглеводи у шкурках представленi моно- i полiсахаридами, iх не бiльше 2% сухого залишку.

Жири i жироподiбнi речовини розташованi в епiдермiсу, в сальВнних залозах, термостатичному i сiтчастому шарах дерми, у жирових клiтинах пiдшкiрноi клiтковини. За хiмiчною природою жироподiбнi речовини i рiзними.

Пiгменти (Меланiни) знаходяться у клiтинах дерми та епiдерВнмiсу, надають колiр дiлянкам шкiри, що не покритi волоссям.Завдяки iм колiр шкiрок змiнюiться вiд свiтло-рудого до чорного.

Ферменти (прискорювачi реакцii) - речовини, що виробляються живою клiтиною i беруть участь в обмiнi речовин.

Якiсть волосяного i шкiрного покриву

Окремi шкурки кожного виду хутряноi сировини вiдрiзняються одна вiд одноi товарними властивостями. В основi цих вiдмiн лежать бiологiчнi ознаки волосяного покриву i шкiрноi тканини, якi змiнюються пiд впливом рiзних чинникiв зовнiшнього середовища (умов годуванВння i утримання, статi, вiку, сезону, географiчного району проживання, iндивiдуальних особливостей органiзму).

Якiсть волосяного i шкiрного покриву залежно вiд умов проживання i годування тварин. На властивостi й будову волоВнсяного покриву значно впливаi спосiб життя звiрiв: наземний, пiдземВнний, земноводний або водний.

Наземнi звiрi мають рiзко виражену рiзницю в опушеннi окреВнмих частин тiла: хребет завжди вкритий значно густiшим та темнiшим волосяним покривом нiж черево. На 1см хребта у наземних звiрiв припадаi вiд 4 до 20 тис. волосин, на один покривний волос - вiд 4 до 20-30 пухових. Серцевина волоса займаi вiд 50 до 94% дiаметра. Шкiрна тканина на хребтi товстiша нiж на черевi.

У земноводних звiрiв (видра, бобер, норка, нутрiя, ондатра) череВнво вкрите бiльш густiшим волосяним покривом нiж хребет. Кiлькiсть волосся на 1см² хребта бiльше нiж у наземних - вiд 10 до 50 тис. волосин, на один покривний вiд 30 до 200-300 пухових волосин. СерВнцевина волоса займаi не бiльше 50% дiаметра. Забарвлення волосяВнного покриву i товщина шкiрноi тканини у бiльшостi видiв i майже однаковою.

Звiрi, якi проводять бiльшу частину життя пiд землею, вкритi одноманiтним волосяним покривом. Напрямний i остьовий волос трошки довший за пуховий. Незначна рiзниця у щiльностi волосяного покриву на хребтi та черевi на 1см 12,5 тис. i 10,2 тис. волосин вiдповiдно. Шкiрний покрив на черевi товстiший, нiж на хребтi. Колiр шкурки однаковий на усiх дiлянках.

Волосяний покрив морських звiрiв залежить вiд вiку. Наприклад, у малят тюленiв вiн дуже густий, а у дорослих - грубий i рiдкий, тому що пiд шкiрою мiститься товстий шар жиру. Довжина остьового волоВнса тюленiв 12-13мм, пухових 6-8мм. На 1см² волосяного покриву припадаi майже 500 волосин.

Умови добування корму для диких звiрiв вiдiграють важливу роль для розвитку iх волосяного i шкiрного покривiв.

При розведеннi звiрiв у клiтках, створюючи iм вiдповiднi умови утримання та годування, можна досягти значних змiн розмiрiв шкуВнрок, кольору, висоти, густоти волосяного покриву.

Вплив на якiсть шкурок статi. Шкурки самцiв i самок звiрiв та домашнiх тварин вiдрiзняються низкою ознак. Шкурки самок бiльшостi звiрiв дрiбнiшi вiд шкурок самцiв i мають значно нiжнiший i менш пишний волосяний покрив. Тiльки у бобрiв та американськоi шиншили самки крупнiшi за самцiв. Значна рiзниця у розмiрах самок та самцiв (сiкачiв) у морських котикiв. У деяких видiв звiрiв самцi вiдрiзняються вiд самок забарвленням, а також бiльшою товщиною шкiрноi тканини. У гренландських тюленiв обарвлення дорослого самця (лисуна) вiдрiзВнняiться вiд обарвлення самки (утельгi). У баранiв волосяний покрив значно грубiший, а шкiрна тканина товстiша порiвняно iз шкурами овець.

У норки значна рiзниця властивостей шкурок самцiв та самок. Шкурки самцiв мають значно жорсткiше волосся, потовщену шкiру, що впливаi на призначення цього напiвфабрикату.

Вплив вiку. Характерна змiна в будовi та властивосВнтях волосяного покриву i шкiрноi тканини залежно вiд вiку тварини. Первинний волосяний покрив вiдрiзняiться вiд волосяного покриву дорослих звiрiв м'якiстю, вiн легко повстянii, низький; остьовий волос мало вiдрiзняiться вiд пухового. Шкiрний покрив малят звiрiв тонкий, маломiцний. У зв'язку з низькою якiстю такi шкурки бiльВншостi хутрових звiрiв не заготовляють.

Вiкова рiзниця в якостi волосяного i шкiрного покривiв свiйсьВнких тварин i морського звiра дуже велика. Наприклад, шкурки ягнят каракульських i смушкових порiд мають найбiльшу цiннiсть у першi днi пiсля народження. При подальшому зростаннi ягнят волосяний покрив переростаi, завитки втрачають форму i якiсть шкурки знижуВнiться.

Шкурки теляти пiвнiчного оленя (пижик) до одного мiсяця мають найцiннiший волосяний покрив iз добре розвиненим пуховим волоссям.

Дитя тюленiв (бiльок) у перший мiсяць життя втрачають пухВннастий м'який волосяний покрив бiлого або жовтуватого кольору. Шкури дорослих тварин вкритi грубим низьким волосяним покривом без пуха.

Шкурки молодняка iнших видiв свiйських тварин (козеня, опойок, лоша, пижик), вiднесених до весняних видiв, до певного вiку мають високу якiсть волосяного покриву.Сезонна мiнливiсть пов'язана iз пристосуванням органiзму тваВнрин до температурних змiн зовнiшнього середовища.

Кiлькiсть, характер i строки линяння тварин визначаються рядом чинникiв: вiком i видом тварин, клiматом i умовами утримання й годування. Зимовий i лiтнiй волосяний покрив звiрiв бiльшостi видiв вiдрiзняiться за кольором густотою, висотою, рiзним спiввiдноВншенням остьового i пухового волоса, його формою i будовою. Змiна волосяного покриву тварин називаiться линянням.

У бiльшостi тварин волосяний покрив линяi двiчi на рiк. Звiрi, якi впадають у зимову сплячку, пiсля весняного пробудження линяВнють фактично протягом усього лiта.

Линяння звiрiв рiзних видiв залежить вiд певноi пори року, приВнчому в межах одного району звiрi рiзних видiв линяють по-рiзному залежно вiд клiматичних змiн оточуючого середовища.

Залежнiсть линяння вiд вiку виявляiться в тому, що у бiльшостi видiв звiрiв молодняк линяi пiзнiше, нiж дорослi тварини.

Спостерiгаiться також залежнiсть линяння вiд статi. Навеснi самки звiрiв багатьох видiв линяють ранiше самцiв.

Шкiрна тканина значно змiнюiться залежно вiд пори року за щiльнiстю, товщиною i кольором. Восени шкiрний покрив рiзко поВнтовщуiться, стаi бiльш пухким, з великою кiлькiстю жирових вiдклаВндень. У тварин зимового забою шкурка порiвняно тонка й щiльна.

Навеснi шкiрна тканина знов потовщуiться, але не маi жирових вiдкладень. Лiтнi шкурки характеризуються потовщеною i грубуватою мездрою. У тварин з пiгментованим волосом змiнюiться колiр шкiрВнноi тканини залежно вiд пори року. З линянням пов'язане утворення темних плям на мiздрi. Це пояснюiться бiльш глибоким заляганням коренiв волоса на цих дiлянках.

Процес линяння хутрових звiрiв маi визначену топографiчну закономiрнiсть.

Линяння починаiться у визначених "центрах линяння" i далi розповсюджуiться у послiдовностi, що притаманна для кожного виду. У бiльшостi хутрових звiрiв весняне линяння починаiться з голови, переднiх лап, потiм на шиi, лопатках, передня частина хребта, боках i завершуiться на хвостi. При цьому змiнюiться i колiр шкiрноi ткаВннини.

Сезонна змiна товарних властивостей волосяного покриву i шкiрноi тканини i основною ознакою визначення сорту шкурок тваВнрин, додатковою ознакою i iнтенсивнiсть пiгментацii шкiрноi тканини.Вiд сезонних змiн волосяного i шкiрного покривiв тварин залеВнжить розподiл шкурок за сортами i групами дефектiв (табл. 1.2).

Табл.1.2.

Характеристика волосяного покриву i шкiрноi тканини шкурок у рiзнi пори року (для бiльшостi хутряних звiрiв)

Сорт шкурки визначаiться ступенем розвиненостi волосяного покриву та властивостями шкiрноi тканини.

Змiна забарвлення волосяного покриву вiдповiдно до змiни сезону року називаiться диморфiзмом. Так заiць-бiляк, лаока, песець бiлий влiтку, мають волосяний покрив на хребтi та боках брунатного кольору, а взимку - снiжно-бiлого. Сезонна мiнливiсть забарвлення може бути повною (бiлий пiсець, горностай, ласка, заiць-бiляк) i частВнковою (заiць-русак)

Географiчний вплив. Якiсть шкурок звiрiв у межах одного виду залежить вiд району iхнього проживання, середовища iснування. Найбiльше вона виражена у наземних тварин, менше - у земноводних ¹ майже непомiтна у пiдземних.

Температура оточуючого середовища впливаi на розмiр шкуВнрок, пишнiсть, м'якiсть i колiр волосяного покриву. Зi зниженням температури розмiри тiла збiльшуються, але тiльки у межах певного iнтервалу температури оточуючого середовища. Поза межами цього температурного iнтервалу, при подальшiй змiнi температури, виникаВнють зворотнi змiни розмiрiв тiла звiрiв. Це пов'язано iз терморегуляВнцiiю органiзму.

Пiвнiчнi звiрi мають густий, пишний волосяний покрив, тонку i щiльну шкiрну тканину.

У пустельних районах з рiзко континентальним, але менш хоВнлодним клiматом, шкурки мають менш густий i пишний, але грубуваВнтий волосяний покрив iз забарвленням рудуватого i рудого вiдтiнкiв. Шкiрна тканина середня за товщиною i щiльнiстю.

Звiрi, якi живуть у вологому клiматi, мають бiльш грубiший воВнлосяний покрив.

Шкiрна тканина у звiрiв у рiзних районах проживання i теж рiзною: чим сильнiше розвинений волосяний покрив, тим тонша шкiрна тканина.

У зв'язку iз географiчною мiнливiстю бiльшiсть шкурок деяких звiрiв подiляють за кряжами .

Кряж - сукупнiсть товарних властивостей (колiр, висота, гусВнтота, м'якiсть волосяного покриву, розмiр шкурки), якi притаманнi для хутрових звiрiв одного виду, що водяться у певному географiчВнному регiонi.

Так, наприклад, шкурки бiлки, що добутi у схiднiй частинi Якутii, на Охотському узбережжi, Камчатцi, в пiвнiчних районах ЧиВнтинськоi областi вiдносять до Якутського кряжу. Шкурки цього кряжу вiдрiзняються особливо пишним шовковистим волосяним покривом темно-сiрого кольору з блакитним вiдтiнком. Шкурки бiлки, що добутi у iвропейськiй частинi Росii, Украiни вiдносять до Пiвнiчно-Цент-рального кряжу. Вони мають грубуватий, менш пишний волосяний покрив темно-сiрого або сiрого кольору, з рудою смугою по хребту (горболисисть).

Виключення складають тiльки шкурки горностая. iх товарнi властивостi практично однаковi не залежно вiд регiону обiтання. Але за стандартом шкурки горностая подiляють на вiсiм кряжiв залежно вiд рiзницi у первиннiй обробцi (вiдкритий або закритий огузок, мiздря iз знятою плiвкою або без неi, лапки з костями або без кiсток та iн.).

РЖндивiдуальна мiнливiсть - це змiни у межах одного виду, якi мають iндивiдуальний характер i обумовленi спадковiстю або вiдмiнаВнми в умовах iснування. РЖндивiдуальна мiнливiсть може виявлятись у забарвленнi, висотi, густотi, м'якостi волосяного покриву, розмiрi шкурок. Найбiльше виявляiться iндивiдуальна мiнливiсть у забарвВнленнi звiра. РЖндивiдуальна мiнливiсть у окремих видiв виражена слабо (бобер, видра), у iнших - сильно (бiлка, соболь, куниця).

У свiйських тварин iндивiдуальнi вiдмiнностi теж помiтнi. НаВнприклад, у шкурах каракульських ягнят поряд iз вiдмiнностями щодо забарвлення дуже виразно помiтнi вiдмiнностi характеру, будови i розмiрiв завиткiв.

РЖнколи трапляються шкурки з рiзними вiдтiнками забарвлення волосяного покриву, що вiдрiзняються вiд типового. До них вiдноВнсяться випадки альбiнiзму, меланiзму, хромiзму.

Шкурки повних альбiносiв мають бiлий, грубуватий i досить рiдкий волосяний покрив. У них рожевий кiнчик носа, червонi очi й бiлуватi кiгтi. Альбiноси зустрiчаються серед усiх видiв звiрiв. У деякоi частини альбiносiв забарвлення волосяного покриву значно менше, нiж у нормальних тварин, але воно не чисто бiле. Це пояснюВнiться повною або частковою вiдсутнiстю пiгменту у волосянiй та шкiрнiй тканинi.

Меланiзм спостерiгаiться за наявностi лише чорного пiгменту. Меланiсти бувають повнi й частковi. Трапляються чорнi вовки, лисиВнцi, зайцi, нутрii, норки тощо.

Хромiсти мають яскраво руде забарвлення за рахунок жовтого пiгменту, зустрiчаються вони серед тхорiв, вовкiв й iнших звiрiв.

У окремих звiрiв волосяний покрив маi сивий волос (бобер, соболь).

Мiнливiсть у забарвленнi викликаi необхiднiсть подiляти шкурВнки пiд час сортування за кольоровими категорiями.

Практичне значення iндивiдуальноi мiнливостi полягаi у тому, що оригiнальне забарвлення хутра можна передати багатьом тваринам шляхом селекцiйноi роботи. Прикладом можуть бути норки, нутрii, каракуль та iн.

Первинна обробка шкурок

Якiсть хутряноi сировини залежить вiд природних властивостей i вiд якостi первинноi обробки. При незадовiльному проведеннi опеВнрацiй первинноi обробки виникають рiзнi дефекти, якi значно знижуВнють якiсть шкурок, а iнколи переводять iх на брак.

Первинна обробка складаiться з пiдготовки тушки тварини до знiмання шкурки, знежирювання, правлення i консервування. Мета первинноi обробки - приведення шкурки в такий стан, за якого досить довго зберiгалися б властивостi волосяного покриву i шкiрноi тканини.

РЖснують три основних способи знiмання шкурок: панчохою, трубкою, пластом

Панчохою знiмають шкурки з колонка т ласки, а iнколи i соболя. При знiманнi шкурок пiдрiзи роблять навВнколо рота, пiдрiзаючи носовi хрящi, пiсля чого поступово стягують шкурку до озадка.

Трубкою знiмають шкурки з бiльшостi звiрiв: роблять основнi розрiзи по задньому боку заднiх лап, по внутрiшньому боку переднiх лап, по озадку. Шкурку стягують вiд озадка до голови.

При знiманнi пластом роблять три розрiзи: поздовжнiй - вiд нижньоi губи по середнiй лiнii черева, i два поперечних - по лiнiях на рiвнi заднiх i переднiх лап. Цей спосiб використовують для знiмання шкур з великих тварин, а також з бiльшостi весняних видiв.

Знежирювання - це видалення з мездри жирових вiдкладень. Необхiднiсть знежирювання викликана рядом обставин: пiдшкiрний жир запобiгаi випаровуванню вологи пiд час сушiння шкурок.

Правлення - це насаджування шкурок на спецiальнi правила певноi форми (вiдповiдно до стандарту). Форма правил залежить вiд виду тварини, способу знiмання. Наприклад, шкури, знятi пластом, правлять на дошках, рамах, щитах.

Усi шкури насаджують на правила мездрою назовнi. Пiсля пiдВнсихання шкурки вивертають i досушують волосом назовнi.

Консервування - видалення вологи з шкурок i створення в них несприятливих умов для розвитку гнильних мiкробiв. Для консервуВнвання хутряних шкурок використовують такi способи консервування: прiсносухий, мокросолений, сухосолений, кислотно-сольовий i кваВншення.

Прiсно-сухе консервування - це сушiння шкурок без використання консервуючих речовин. Цим способом консервують бiльшiсть видiв хутровоi сировини, крiм каракулю.

Сушать при температурi 20-35В°С, що забезпечуi рiвномiрне знеВнводнення шкурок як за площею, так i товщиною. Вiдносна вологiсть повiтря повинна бути 35-50%. Шкурки сушать пiд навiсами для запоВнбiгання попадання сонячних променiв.

Мокро-солене консервування основане на властивостi кухонноi солi частково зневоднювати шкурки: нею посипають або ii втирають у мiздру. Пiсля чого шкурки витримують у штабелях декiлька днiв. Складають шкурки або мiздрою до мiздри, або мiздрою до волоса. Бажано до солi додавати антисептики.

Шкурки можна консервувати тузлучним методом у сольовому розчинi певноi концентрацii (тузлук).

Сухо-солене консервування - це висушування шкурок, законсерВнвованих попередньо мокросоленим способом. Цей спосiб в основному використовуiться для консервування шкурок ягнят каракулiвницьких порiд.

Кислотно-сольове консервування - це обробка шкурок сухою сумiшшю, яка складаiться з 85% кухонноi солi, 7,5% алюмiнiiвого галуну i 7,5% хлористого амонiю. Пiсля чого шкурки витримують 4 -5 днiв на стелажах. При кислотно-сольовому способi сировина частВнково отримуi властивостi вичинених шкурок. Кухонна сiль зневоднюi шкiрну тканину, алюмiнiiвий галун дубить, а соляна кислота, що утворюiться пiд час гiдролiзу хлористого амонiю, утворюi пiкелю-вальну дiю.

Консервування квашенням - це доконсервування сухо-солених каракульських шкурок. Розчин для квашення складаiться з вiвсяного _або ячмiнного борошна грубого помолу, солi й води. Цей спосiб викоВнристовують на спецiальних каракулевих заводах, що переробляють каракуль на експорт.

Заморожування - сушiння шкурок на морозi. Волога, що мiсВнтиться в шкурi, пiд час замерзання при розширеннi розриваi i розпуВншуi волокна дерми. Мiцнiсть шкурок при цьому значно знижуiться. Крiм того, при пiдвищеннi температури шкурки можуть загнивати. Тому цей метод використовуiться досить рiдко.

Опромiнювання - перспективний спосiб консервування сировини. Використовують опромiнювання гамма-променями i прискореними електронами, можливе використання iнших видiв опромiнювання. Ефективне використання цього способу в поiднаннi з мокросолiнням.

Стандартизацiя i сортування сировини

Усi операцii з приймання i сортування хутровоi сировини необВнхiдно використовувати вiдповiдно до стандартiв. Введення стандартiв забезпечуi iдину систему приймання i сортування шкурок, що i обов'язковим для усiх ланок заготiвельних i експортуючих органiзацiй, а також для переробних пiдприiмств. Це сприяi найбiльш рацiоВннальнiй заготовлi сировини, стимулюi пiдвищення ii якостi шляхом встановлення нижчоi оцiнки шкурок з дефектами, якi випускають при недбалiй первиннiй обробцi, та спрямовуi селекцiйну роботу звiро-господарств, кролiвникiв та iнших господарств на встановлення дифеВнренцiйованоi оцiнки шкурок тварин рiзних порiд, забарвлення i якостi волосяного покриву.

Стандарти введено на окремий вид сировини або на групу видiв. Кожний стандарт складаiться в основному з таких роздiлiв: технiчнi вимоги, методи випробовування, маркування, упакування, транспорВнтування. Пiсля цих роздiлiв наведено таблицi оцiнки якостi шкурок залежно вiд сорту, групи дефектiв, розмiрiв. Наприкiнцi бiльшостi стандартiв подано характеристику специфiчних дефектiв, притаманВнних даному виду.

Шкурки звiрiв з досить виявленою географiчною мiнливiстю пiд час сортування подiляють на кряжi. Кряж об'iднуi шкурки одного виду звiрiв з певного району, якi вiдрiзняються характерними товарВнними властивостями вiд такого ж виду з iнших районiв. Основнi ознаки, якими керуються при визначеннi кряжу, i колiр, пишнiсть, шовковистiсть, густота, м'якiсть волосяного покриву, розмiр шкурок, товщина мездри. Кiлькiсть кряжiв для шкурок рiзних видiв може бути рiзною. У стандартах перераховуються кряжi, наводиться перелiк основних районiв, з яких вони надходять, а також наводяться ознаки волосяного покриву i шкiрноi тканини кожного виду.

За розмiрами подiляються шкурки тих видiв, площа яких рiзко вiдрiзняiться залежно вiд вiку i статi (видра, горностай, колонок та iн.).

Розмiр шкурок визначаiться iх площею (см², дм²) або, в окремих випадках, довжиною шкурки. Площа шкурок, знятих панчохою або трубкою, зазвичай визначаiться множенням довжини шкурки вiд мiжвiччя до основи хвоста на подвiйну ширину, вимiряну посерединi шкурки. Довжину каракульських шкурок визначають вiд основи шиi до основи хвоста.

Бiльшiсть шкурок подiляють на три групи, але деякi - на двi (лисиця чорно-бура, ондатра, песець голубий), на чотири (нутрiя), на п'ять (бобер рiчковий, котик морський) i на шiсть груп (iнотоподiбВнний собака, лисиця клiткового розведення).

Шкурки тварин, забарвлення яких змiнюiться залежно вiд iндиВнвiдуальноi мiнливостi, кряжу, породи, за стандартами подiляються на ряд кольорових категорiй. У стандартах зазначено, на якi кольоровi категорii необхiдно подiляти шкурки пiд час сортування, i яким забарВнвленням характеризуiться кожна кольорова категорiя. Визначаються вони органолептично. Щоб визначити, до якого кольору вiдноситься шкурка, враховують основне забарвлення, його вiдтiнки, а також колiр остьового i пухового волосу. Часто колiр пуху визначаiться бiля основи i на кiнцi.

На сорти подiляються усi види тварин за винятком окремих видiв.

Сорт - це сукупнiсть товарних властивостей, притаманних шкуркам даного виду, добутих у певну пору року i якi мають, у зв 'язку з цим, приблизно однаковий ступiнь зрiлостi (розвиток) волосяного покриву.

Шкурки бiльшостi видiв тварин подiляють на три сорти. Деякi особливо цiннi види шкурок (соболь, видра, клiткова норка, вихухоль, песець голубий, нутрiя) подiляють на два сорти. Деякi недорогi види сировини, з метою спрощення iх сортування (ховрашок, пiщаник), також подiляють на два сорти.

На сорти не подiляються малоцiннi веснянi види звiрiв (крiт, ховрашки усiх видiв, крiм пiщаника, хом'як, бурундук, слiпець, соня-вовчок, тушканчик, шкури лошат, ягнят, козенят, тюленiв, крiм бiлька).

У стандартах наводяться данi про кiлькiсть сортiв кожного виду, а також даiться характеристика стану волосяного покриву i шкiрноi тканини шкурок кожного сорту.

Перший сорт - це шкурки повноволосi, з густим волосяним поВнкривом, з розвиненим покривним i пуховим волосом. Шкiрна тканина без синяви, або з легкою синявою, тонка, щiльна. Шкурки добувають взимку.

Другий сорт - волосяний покрив шкурок менш повноволосий з недосить розвиненим покривним i пуховим волосом. Шкiрна тканина маi синявiсть, потовщена. В основному шкурки пiзньоосiнньоi i ранньовесняноi здобичi.

Третiй сорт, коли волосяний покрив рiденький i низький по усiй площi, складаiться з коротких остьових i пухових волосин. ШкiрВнна тканина маi синiй колiр, потовщена. Шкурки осiнньоi здобичi.

Шкурки 1-го сорту оцiнюють як - 100%, 2-го сорт - 75-80%, 3-го - 50%, 4-го - 25% шкурок 1-го сорту.

За наявнiстю дефектiв волосяного покриву i шкiрноi тканини шкурки подiляють на групи дефектностi залежно вiд розмiру i кiльВнкостi дефектiв.

До дефектiв вiдносяться пошкодження волосяного покриву i шкiрноi тканини шкурок або недолiки iх первинноi обробки.

Залежно вiд ступеня впливу на товарну цiннiсть шкурок розрiзВнняють дефекти, що враховуються пiд час оцiнювання властивостей шкурки i дефекти, що не враховуються, тобто якi майже не впливають на цiннiсть шкурок (допуски). До того ж у рiзних видiв сировини однi й тi ж дефекти, залежно вiд iх впливу на якiсть шкурок можуть враВнховуватися або не враховуватися.

Залежно вiд обставин i часу утворення дефекти подiляють на прижиттiвi та посмертнi. Прижиттiвi дефекти виникають в результатi линяння тварин, поганого годування i утримання, захворювань, мехаВннiчних i хiмiчних пошкоджень. Посмертнi виникають пiд час вполю-вання, а також при забоi, первиннiй обробцi, при упакуваннi, зберiВнганнi й транспортуваннi шкурок.

Основнi дефекти, що трапляються на сировинi, такi:

Короста - пошкодження шкiрного i волосяного покривiв внаслiдок

ураження шкури хворобою.

Болячки - пошкодження шкiрного покриву в результатi захворювань

або механiчних травм.

Залисини - виникають не тiльки внаслiдок шкiрних захворювань, айв

результатi прижиттiвих механiчних пошкоджень.

Закуси - пошкодження шкiрного i волосяного покривiв у результатi

укусiв тварин.

Реп 'ях - засмiчення вовни овець насiнням реп'яха, навколо якого пов-

стянii волосяний покрив.

Небажаний вiдтiнок волосяного покриву - буруватi або ледь брунатнi

вiдтiнки.

Дiри - наскрiзнi отвори в шкiрнiй тканинi.

Пiдрiзи - лiнiйнi пiдрiзи з боку дерми глибиною бiльше 1/3 товщини

шкiрноi тканини.

Порiзи - лiнiйнi розрiзи шкiрноi тканини, що утворилися пiд час знiВнмання або знежирювання шкурки.

Прирiзи - шматки м'яса, жиру, сухожиль, залишених на шкурках пiд час знiмання.

Прiлина i теклiсть волоса - пошкодження дiлянок шкурки мiкробами з боку волосяного покриву шкiрноi тканини в результатi недбало проВнведеного консервування.

Бiглiсть - втрата вологи шкури при витримуваннi ii на морозi. У виВнморожених шкурок шкiрна тканина пухка, бiлувата. Ороговiння - жорстка шкiрна тканина на окремих дiлянках або по усiй площi в результатi сушiння на сонцi.

Плiснявiлiсть - руйнування шкiрноi тканини пiд час зберiгання сироВнвини у сирому i темному примiщеннi.

Прiлiсть - розпад шкiрноi тканини гнильними мiкробами пiд час збеВнрiгання шкурок у сирому примiщеннi.

Зламини - глибокi трiщини i надломи з боку епiдермiсу, якi виникаВнють при рiзкому згинаннi пiд час упакування i зберiгання.

Залежно вiд виду, шкури бiльшостi тварин подiляють на три або чотири групи дефектiв.

Для кожного або кiлькох дефектiв у стандартах визначено доВнпустимi по кожнiй групi розмiри i ступiнь iх виявлення.

До нестандартних вiдносяться шкурки з дефектами, розмiр яких перебiльшуi норми, встановленi для останньоi групи, а також прiлиВнни, горiлi, пошкодженi мiллю, шкiроiдом шкурки. Нестандартнi оцiВннюються в 25, 15 або 7% вартостi шкурок першого сорту залежно вiд того, наскiльки дефекти перевищують норми останньоi групи.

Вищенаведено основнi ознаки сортування бiльшостi видiв сироВнвини, але деякi види подiляються за кольорами (лисиця червона, срiблясто-чорна, чорно-бура, платинова, норка клiткова, нутрiя та iн.), групою срiблястостi (лисиця чорно-бура, срiблясто-чорна i срiблясто-чорна бiломорда).

Сортування весняних видiв свiйських тварин i морського звiра маi певнi особливостi, пов'язанi з вiковою мiнливiстю. Так, у станВндартах за вiковими категорiями подiляються шкурки лошат, пiвнiчВнних оленiв, морського звiра.

За основу визначення якостi каракулево-смушковоi сировини взято вiдмiни форми, розмiри, пружностi та щiльностi завиткiв, товВнщини шкiрноi тканини. До уваги береться також вiкова мiнливiсть, колiр, наявнiсть дефектiв на шкурах.

Класифiкацiя i асортимент хутряних виробiв

До продажу надходять хутрянi напiвфабрикати i готовi хутрянi вироби. Класифiкують хутрянi вироби за:

цiльовим призначенням: верхнiй одяг; хутрянi деталi для одягу з тканин i шкiри; головнi убори; жiночi хутрянi убори; хутряна галанВнтерея; побутовi хутрянi вироби; пластини i хутро;

статево-вiковою ознакою: жiночi, чоловiчi, дитячi та пiдлiтковi (головнi убори);

видами: хутряний одяг (пальта, напiвпальта, жакети, пiджаки, жилети, куртки); хутрянi деталi для одягу (комiри, пiдкладки, опуш, обробки, манжети); головнi убори суцiльнохутрянi та комбiнованi; жiночi хутрянi убори (горжети, пелерини, напiвпелерини, палантини, шарфи, муфти); хутряна галантерея (рукавички, рукавицi, панчохи, шкарпетки); хутряне взуття (туфлi кiмнатнi, черевики, унти); побутовi вироби (ковдри, пледи, килими, спальнi мiшки); пластини з рiзних видiв хутра, скроi (табл. 3.2);

фасонами;

розмiрами (повнотою); видом хутра;

конструкцiiю (волосяним покривом назовнi або всередину, на хутрянiй пiдкладцi, з верхом i пiдкладкою з хутра);

обробкою волосяного покриву або шкiрноi тканини.