Мотиви та етапи iнтернацiоналiзацii пiдприiмства. Основнi типи стратегiй виходу на зарубiжнi ринки

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Нацiональний унiверситет харчових технологiй

Кафедра маркетингу

Контрольна робота

з дисциплiни: тАЬМiжнародний маркетингтАЭ

Виконав:

студент 6 курсу

(з.ф.н.) спецiальнiсть МЗЕД

Меркулов Олександр

Перевiрив:

Викладач

Крайнюченко Ольга Феодосiiвна

Киiв тАУ 2009

Змiст

Теоретичне питання 8. Мотиви та етапи iнтернацiоналiзацii пiдприiмства

Теоретичне питання 40. Основнi типи стратегiй виходу на зарубiжнi ринки

Задача

Список використаноi лiтератури

Теоретичне питання 8. Мотиви та етапи iнтернацiоналiзацii пiдприiмства

РЖнтернацiоналiзацiя господарського життя в сучасних умовах

Мiжнародний подiл працi, науково-технiчне i виробниче спiвробiтництво

Система мiжнародних економiчних вiдносин формуiться на основi iнтернацiоналiзацii продуктивних сил, яка у свою чергу виростаi iз мiжнародного подiлу працi (МПП). Суть мiжнародного (як i будь-якого) подiлу працi полягаi у iдностi двох процесiв - розчленування й об'iднання виробництва, вiдособлення i спецiалiзацii рiзних видiв трудовоi дiяльностi, в iх взаiмодii, взаiмодоповненнi. Мiжнародний подiл працi здiйснюiться з метою пiдвищення ефективностi виробництва, економii затрат суспiльноi працi, рацiонального розмiщення продуктивних сил.

Спочатку визначальними факторами мiжнародного подiлу працi були природнi фактори: вiдмiнностi мiж краiнами в наявностi природних багатств, грунтово-клiматичнi умови, географiчне положення, розмiри трудових ресурсiв. Але у другiй половинi XX ст. в умовах НРЖР головним фактором формування МПП стаi науково-технiчний прогрес, рiвень розвитку продуктивних сил у рiзних краiнах, стан iх науки й технiки. Зменшення значення природних i географiчних факторiв для МПП особливо очевидне на прикладi Японii i нових iндустрiальних краiн - Пiвденноi Кореi, Тайваню, Сiнгапуру, Гонконгу. Мiжнародна спецiалiзацiя цих краiн практично не пов'язана нi з наявнiстю у них природних ресурсiв, нi навiть з iх географiчним положенням.

Другим напрямом впливу НТР на МПП стало обмеження можливостi окремих краiн створити надмiру багатогалузевi нацiональнi промисловi комплекси. Сьогоднi номенклатура продукцii, особливо промислових галузей, настiльки велика, що жодна краiна не зможе забезпечити економiчно вигiдне виробництво всiii цiii номенклатури. Тому досвiд багатьох краiн показуi, що найефективнiшою i концентрацiя зусиль на створеннi спецiалiзованих галузей виробництва, органiчно вписаних у систему мiжнародного подiлу працi. Зворотною стороною МПП i мiжнародне науково-технiчне i виробниче спiвробiтництво, кооперацiя. Так, сьогоднi дедалi важливiшим напрямом внутрiгалузевого подiлу працi стаi спецiалiзацiя не за кiнцевою продукцiiю, а за деталями, вузлами i комплектуючими виробами. В сучасному машинобудуваннi тiльки 15-20% усiх деталей машин i оригiнальними, а решта 75-85% - це взаiмозамiннi деталi або навiть деталi з однаковими технiчними характеристиками для багатьох типiв машин i обладнання. Вiдособлення цих видiв деталей машин в окремi виробництва - основа розвитку як внутрiшньо-нацiональноi, так i мiжнародноi промисловоi кооперацii.

НТР доповнила промислову кооперацiю науково-технiчним i виробничим спiвробiтництвом, тобто рiзноманiтними формами дiяльностi в галузi виробництва, прикладноi науки, технiки, торгiвлi, технiчного обслуговування та в iнших сферах. Особливого розмаху таке спiвробiтництво набуло в галузях, якi стали породженням НТР. Так, корпорацii, що лiдирують у галузi виробництва iнформацiйноi технiки, укладають велику кiлькiсть угод про спiвробiтництво з iншими фiрмами, у тому числi й зарубiжними.

Саме мiжнародна спецiалiзацiя i кооперацiя виробництва, всесвiтнiй подiл працi в кiнцевому пiдсумку породжують iншi форми мiжнародних економiчних вiдносин: вивiз товарiв i капiталiв, мiграцiю робочоi сили, а також iнтеграцiйнi процеси в рiзних регiонах.

ТНК i розвиток мiжнародних виробничих зв'язкiв

У сучасних умовах вiдбуваiться безперервне зростання ролi транснацiональних корпорацiй (ТНК) у свiтовому виробництвi, мiжнародному подiлi працi й мiжнародному економiчному обмiнi. ТНК - це найбiльшi компанii, нацiональнi за капiталом i контролем, але мiжнароднi за сферою своii дiяльностi, iхня вiдмiнна особливiсть - наявнiсть активiв за рубежем, якi виникають на базi прямих iнвестицiй. Виникнення ТНК вiдноситься до перiоду пiсля Другоi свiтовоi вiйни, коли вони стали панiвною формою мiжнародних монополiй, прийшовши на змiну мiжнародним картелям.

ТНК якiсно вiдрiзняються вiд мiжнародних картелiв на початку вiку. Останнi створювали пiдприiмства переважно у сировинних i добуваючих галузях, продукцiя яких призначалася для реалiзацii в краiнi, де базувалася дана монополiя. Але головна вiдмiннiсть полягала в тому, що зарубiжнi пiдприiмства залишилися технологiчно вiдособленими одиницями, мали повний виробничий цикл, виступали самостiйно навiть у збутовiй дiяльностi.

Зростання суспiльного характеру виробництва, його iнтернацiоналiзацiя в умовах НТР привели до трансформацii мiжнародних компанiй, виникнення ТНК. У межах сучасних ТНК склалися мiжнароднi виробничi комплекси, iднiсть яких забезпечуiться численними виробничими, фiнансовими й управлiнськими зв'язками. Цi виробничi комплекси базуються на внутрiфiрмовому подiлi працi, коли фiлiали однiii корпорацii в рiзних краiнах спецiалiзуються на випуску окремих вузлiв i деталей, здiйсненнi окремих операцiй, спiльно беручи участь у виробництвi готовоi продукцii. Так, ТНК, якi дiють у галузi радiоелектронноi промисловостi, перенесли за межi краiн базування (в основному в Пiвденну Корею, Сiнгапур i на Тайвань) найбiльш трудомiстку частину виробничого циклу, використовуючи при цьому значний розрив у рiвнi заробiтноi плати в розвинутих державах i краiнах, якi розвиваються.

Ще однiiю особливiстю сучасних ТНК i збiльшення в iх числi питомоi ваги корпорацiй Японii i Захiдноi РДвропи. Однак корпорацii США продовжують зберiгати лiдируючi позицii в деяких галузях, тiсно пов'язаних з реалiзацiiю досягнень НТР. Так, найкрупнiшою компанiiю в галузi виробництва засобiв телекомунiкацii i американська корпорацiя АТТ, а в десятку найкрупнiших ТНК свiту за показником обсягу продажу (як i в 80-тi роки) входять такi американськi корпорацii, як "Ексон", "Дженерал моторз", "Мобiл", "Форд моторз" та iн.

Дiяльнiсть ТНК всебiчно сприяi змiцненню мiжнародних господарських зв'язкiв, iнтернацiоналiзацii господарського життя. Наприклад, корпорацiя "Ексон" маi 44 нафтопереробнi заводи в 23 краiнах, ii дочiрнi й асоцiйованi з нею компанii дiють бiльше нiж у 80 краiнах. Величезний обсяг товарiв i послуг, якi виробляють ТНК у рiзних регiонах свiту, сприяi поглибленню мiжнародного подiлу працi: подiл працi мiж краiнами доповнюiться мiжнародним подiлом працi всерединi фiрм.

РЖнтернацiоналiзацiя господарського життя й економiчна iнтеграцiя

Економiчна iнтеграцiя - якiсно новий етап iнтернацiоналiзацii господарського життя. Вона передбачаi зближення i взаiмо-переплетiння нацiональних економiк, проведення узгодженоi державноi економiчноi полiтики. РЖнтеграцiйнi тенденцii i природним процесом, який випливаi iз об'iктивних потреб мiжнародного подiлу працi й науково-технiчного прогресу.

Суть економiчноi iнтеграцii проявляiться в ii найважливiших характеристиках.

Це, - по-перше, мiждержавне регулювання економiчних процесiв;

по-друге, поступове формування, замiсть бiльш або менш незалежних один вiд одного нацiональних народногосподарських комплексiв, регiонального господарського комплексу iз загальною структурою вiдтворення;

по-третi, усунення адмiнiстративних i економiчних бар'iрiв, перешкоджаючих вiльному руховi товарiв, робочоi сили i фiнансових ресурсiв у межах регiону;

по-четверте, зближення внутрiшнiх економiчних умов у державах, якi беруть участь в iнтеграцiйних об'iднаннях.

РЖснують такi основнi види iнтеграцiйних об'iднань:

зона вiльноi торгiвлi, коли краiни-учасницi обмежуються вiдмiною митних бар'iрiв у взаiмнiй торгiвлi;

митний союз. коли вiльне перемiщення товарiв i послуг всерединi угруповання доповнюi iдиний митний тариф стосовно до третiх краiн;

загальний ринок, коли лiквiдуються бар'iри мiж краiнами не тiльки у взаiмнiй торгiвлi, а й для перемiщення робочоi сили й капiталу;

економiчний союз, коли на доповнення до всiх перелiчених вище iнтеграцiйних заходiв гармонiзуються рiзнi аспекти економiчноi полiтики.

Повна iнтеграцiя передбачаi узгодження та проведення спiльноi валютноi, фiскальноi, кредитноi полiтики i т. iн., утворення органiв наднацiональноi влади.

Найбiльший розмах iнтеграцiйнi процеси одержали в Захiднiй РДвропi. Ще з перших пiслявоiнних рокiв функцiонував митний, а потiм i економiчний союз Бельгii, Нiдерландiв i Люксембургу (Бенiлюкс). У 1951 р. було створено РДвропейське об'iднання вугiлля i сталi (ЕОВС). Нарештi, 25 березня 1957 р. у Римi шiсть захiдноiвропейських краiн - Бельгiя, Люксембург, РЖталiя, Нiдерланди, Францiя i ФРН - уклали договiр про створення РДвропейського спiвтовариства (РДЕС), яке нерiдко називали "Спiльним ринком". Вiдповiдно до Маастрихтського договору (лютий 1992 р.) РДЕС трансформувалося з 1 сiчня 1994 р. у РДвропейський Союз (РДС), а число краiн-членiв зросло до 15. До держав-засновникiв приiдналися Великобританiя, Грецiя, Данiя, РЖрландiя, РЖспанiя, Португалiя, Австрiя, Фiнляндiя та Швецiя.

Реальнi досягнення РДЕС за 30-рiчну iсторiю його iснування великi. Вже в 1962 р. були вiдмiненi кiлькiснi обмеження у взаiмнiй торгiвлi краiн РДЕС, а в 1968 р. - мито у взаiмнiй торгiвлi промисловими товарами. Був введений iдиний митний тариф щодо третiх краiн i до 1969 р. в основному завершився процес створення митного союзу. Неухильно зростав обсяг торгового обороту мiж краiнами РДЕС i питома вага цього обороту в загальному обсязi iх зовнiшньоторгових операцiй.

Зросло свiтове господарське значення РДЕС. У 1994 р. експорт краiн, якi входять у це угруповання, становив 40% вiд обсягу свiтового експорту (у 1980 р. цей показник дорiвнював 34,1%). У межах РДЕС проводиться iдина аграрна полiтика, здiйснюються великi спiльнi науково-технiчнi програми, створений загальний бюджет, кошти якого направляються передусiм у фонд пiдтримки й розвитку сiльського господарства i в фонд розвитку економiчно вiдсталих районiв, функцiонують наднацiональнi адмiнiстративнi органи - Рада Мiнiстрiв, Комiсiя РДвропейського товариства, РДвропейський парламент та iн.

У вiдповiдностi з положеннями РДдиного РДвропейського Акту , з 1 сiчня 1993 р. було введено вiльне пересування факторiв виробництва в межах Спiвтовариства - капiталiв, робочоi сили, товарiв та послуг. Маастрихтський договiр передбачаi створення iдиного валютного союзу держав-членiв РДС з заснуванням iдиного РДвропейського банку з правами емiсii iдиноi валюти РДВРО з 1999р.

РДвропейський Союз не iдиний приклад регiональноi iнтеграцii. Сьогоднi у свiтi нараховуiться понад три десятки зон вiльноi торгiвлi, митних та економiчних союзiв. Але найбiльш примiтним, динамiчним iнтеграцiйним процесом став процес органiзацii i функцiонування пiвнiчноамериканськоi зони вiльноi торгiвлi - НАФТА. З 1 сiчня 1994 р. дii договiр мiж США, Канадою та Мексикою, який передбачаi зняття митних бар'iрiв на товари в торгiвлi мiж цими краiнами, лiбералiзацiю режиму iноземного iнвестування i мiграцii робочоi сили. Перспективи розвитку економiчноi iнтеграцii в Схiднiй Азii пов'язують зi створенням Азiатсько-тихоокеанського економiчного спiвробiтництва (АТЕС). У нього входять 18 держав Азii, Пiвнiчноi та Пiвденноi Америки. У вiдповiдностi з планами АТЕС передбачаiться до 2020 р. створити найбiльшу в свiтi зону вiльноi торгiвлi.

РЖнтеграцiйнi процеси активiзуються i в iнших регiонах. Найвiдомiшими iнтеграцiйними об'iднаннями i торговий пакт "МЕР-КОСУР", що дii мiж Аргентиною, Бразилiiю, Уругваiм та Парагваiм з 1 сiчня 1995 р.; Асоцiацiя держав Пiвденно-Схiдноi Азii (АСЕАН), в яку входять РЖндонезiя, Малайзiя, Сiнгапур, Таiланд, Фiлiппiни, Бруней, а з 1995 р. - В'iтнам, Латиноамериканська асоцiацiя РЖнтеграцii (ЛАРЖ) у складi Аргентини, Бразилii, Венесуели, Колумбii, Мексики, Парагваю, Перу, Уругваю, Чилi i Еквадору.

РЖнтернацiоналiзацiя i глобалiзацiя економiчного розвитку

Сутнiстьiформимiжнародного подiлу працi

Суспiльний подiл працi тАУ вiдокремлення окремих видiв трудовоi дiяльностi, що стало причиною й умовою виникнення товарного виробництва.

Суспiльний подiл працi буваi трьох функцiональних видiв:

1. загальний тАУ подiл працi мiж великими сферами матерiального i нематерiального виробництва (промисловiсть, сiльське господарство, транспорт та iн.);

2. частковий тАУ подiл працi усерединi великих сфер за галузями i пiдгалузями (важка i легка промисловiсть, скотарство, землеробство та iн.), а також усерединi них (металургiя, автомобiлебудування та iн.);

3. одиничний тАУ подiл працi усерединi одного пiдприiмства, що розглядаiться як цикл створення закiнченого товару.

Видiляiться також два види територiального подiлу працi:

1. мiжрегiональний тАУ подiл працi мiж регiонами однiii i тiii ж краiни;

2. мiжнародний тАУ подiл працi мiж рiзними краiнами.

Причиною й умовою виникнення i розвитку мiжнародноi економiки став мiжнародний подiл працi (МПП) у всiх трьох його функцiональних формах.

Мiжнародний подiл працiтАУ вища ступiнь розвитку суспiльного територiального подiлу працi мiж краiнами, що передбачаi стiйку концентрацiю виробництва визначеноi продукцii в окремих краiнах.

Головним напрямком розвитку МПП стало розширення мiжнародноi спецiалiзацii i кооперування виробництва, що i формами МПП i виражають його сутнiсть.

Мiжнародна спецiалiзацiя тАУ це спецiалiзацiя пiдприiмств рiзних краiн на виготовленнi часткових продуктiв, пов'язана з науково-технiчною революцiiю. Розвиваiться вона за двома напрямками.

1. Виробничий напрямок включаi спецiалiзацiю: мiжгалузеву; внутрi шньогалузеву; окремих пiдприiмств.

2. Територiальний напрямок включаi спецiалiзацiю окремих краiн, групи краiн або регiонiв на виробництвi визначених товарiв i iхнiх частин для свiтового ринку.

Основнi види мiжнародноi спецiалiзацii виробництва:

1. предметна (виробництво продуктiв);

2. подетальна (виробництво компонентiв продуктiв);

3. технологiчна або стадiйна (здiйснення окремих технологiчних процесiв).

Об'iктивною основою мiжнародного кооперування виробництва i зростаючий рiвень розвитку продуктивних сил i процес стiйких виробничих зв'язкiв мiж самостiйними пiдприiмствами як усерединi краiн, так i на свiтовому рiвнi.

Мiжнародне кооперування як визначена система вiдносин характеризуiться сферою, областю дiяльностi i методом спiвробiтництва.

Мiжнародне кооперування охоплюi наступнi сфери спiвробiтництва:

1. Виробничо-технологiчне спiвробiтництво, що включаi:

передачу лiцензiй i прав власностi;

розробку й узгодження проектно-конструкторськоi документацii, технологiчних процесiв, технiчного рiвня i якостi продукцii, будiвельних i монтажних робiт, модернiзацiю пiдприiмств, що кооперуються;

удосконалювання керування виробництвом, стандартизацiю, унiфiкацiю, сертифiкацiю, розподiл виробничих програм.

2. Торгово-економiчнi процеси, пов'язанi з реалiзацiiю кооперованоi продукцii.

3. Пiсляпродажне обслуговування технiки.

При налагодженнi кооперацiйних зв'язкiв використовуються наступнi методи:

1. Здiйснення спiльних програм, що реалiзуiться в двох формах:

пiдрядне виробниче кооперування тАУ виконання певноi роботи виконавцем з доручення замовника, що обумовлюiться термiнами, обсягами, якiстю виконання i т. д.;

спiльне виробництво.

1. Спецiалiзацiя в договiрному порядку тАУ це розмежування виробничих програм мiж учасниками виробничого кооперування, що дозволяi усунути або зменшити дублювання виробництва i пряму конкуренцiю мiж собою на ринку.

2. Створення спiльних пiдприiмств тАУ об'iднання капiталу декiлькох учасникiв для реалiзацii окремих, взаiмно погоджених цiлей.

Фактори розвитку i причини участi краiн у мiжнародному подiлi працi

РЖснуi визначена сукупнiсть факторiв, що впливають на розвиток МПП, ступiнь i масштаби участi в ньому тих або iнших краiн.

1. Нацiональнi фактори МПП:

природно-географiчнi розходження (природно-клiматичнi умови, природнi ресурси, величина територii, чисельнiсть населення, економiко-географiчне положення);

соцiально-економiчнi умови (досягнутий рiвень економiчного i науково-технiчного розвитку, iсторичнi традицii розвитку окремих видiв виробництв, механiзм органiзацii нацiонального виробництва, механiзм органiзацii зовнiшньоекономiчних зв'язкiв).

2. Мiжнароднi фактори МПП:

рiвень НТП у свiтi: чим вiн вище, тим бiльше наукомiсткими стають галузi (продукти) спецiалiзацii краiн;

попит на свiтовому ринку;

система мiжнародних розрахункiв;

екологiчнi проблеми, що по-новому порушують питання про вартiсть природних ресурсiв i якiсть товарiв.

Умовами, що визначають участь краiни в МПП, i елементи продуктивних сил тАУ засоби працi, предмети працi, робоча сила. З усiх факторiв, що визначають участь краiни в МПП, вирiшальну роль вiдiграють засоби працi. Вiд наявностi цього фактора, у кiнцевому пiдсумку, залежить те мiсце, що краiна займаi в системi МПП. Якщо засоби працi в краiнi досить розвинутi, то вона може бути постачальником на свiтовий ринок переважно готових виробiв i мати такий народногосподарський комплекс, що забезпечуi нацiональне функцiонування всiх галузей нацiональноi економiки.

У МПП вступають спочатку пiдприiмцi рiзних краiн. Вони прагнуть продати свою продукцiю за кордоном дорожче, купити там товари подешевше i перепродати iх у своiй краiнi з прибутком. Прагнення одержати бiльш значну вигоду вiд експортно-iмпортних операцiй у порiвняннi з купiвлею-продажем на внутрiшньому ринку i i основним мотивом участi пiдприiмцiв рiзних краiн у МПП.

Причиною, що спонукуi краiни вступати в МПП, i протирiччя мiж зростанням суспiльних потреб i недостатнiм рiвнем iснуючих ресурсiв для iхнього задоволення. Коли це протирiччя виникаi, постаi питання про ощадливе використання наявних ресурсiв, тому що iнакше задовольнити виниклi потреби неможливо. Найважливiшим шляхом здiйснення такоi економii i участь краiни в МПП. Так, закон зростаючих потреб обумовлюi чиннiсть закону економii працi, який i примушуi краiну до вступу в МПП.

Етапи розвитку подiлу працi як економiчного процесу

Подiл працi як економiчний процес пройшов у своiму розвитку наступнi основнi етапи:

I етап. Вiддiлення землеробства вiд скотарства.

II етап. Вiддiлення ремесла вiд землеробства.

III етап. Вiддiлення торгiвлi вiд ремесла.

На першому i другому етапах в основному завершуiться загальний подiл працi, суспiльне виробництво розчленовуiться на великi сфери тАУ промисловiсть, сiльське господарство, транспорт, будiвництво i т. д. На третьому етапi одержуi всебiчний розвиток частковий (усерединi окремих галузей) i одиничний (усерединi окремих пiдприiмств) подiл працi. При цьому поряд з подiлом працi за видами корисноi дiяльностi формуiться i поглиблюiться територiальний подiл працi, у тому числi подiл працi мiж краiнами.

Показники участi краiни в мiжнародному подiлi працi

Для характеристики рiзних аспектiв участi краiни в мiжнародному подiлi працi (МПП) в його народногосподарськiй формi необхiдно насамперед знати обсяг валового внутрiшнього продукту (ВВП) краiни, тому що вiн характеризуi зосередження зусиль окремих краiн на виробництвi частини валового свiтового продукту.

При знаходженнi показника концентрацii виробництва ВВП в однiй iз краiн необхiдно мати вiдомостi про обсяг його виробництва як в окремих краiнах, так i в усiх краiнах свiту взагалi. На основi цих даних установлюiться питома вага кожноi краiни у виробництвi валового свiтового продукту, а потiм можна знайти число краiн, у яких зосереджена основна частина його виробництва.

Питома вага краiни в загальному виробництвi краiн свiтового економiчного спiвтовариства обумовлюi мiсце ii економiки в системi мiжнародного виробництва, але не даi уявлення про рiвень включення нацiональноi економiки краiни в систему МПП. Тому необхiдно використовувати i вiдомостi про розвиток зовнiшньоi торгiвлi мiж цiiю краiною й iншими учасниками МПП.

Данi про об'iм ВВП окремих краiн i величину iхнього валового експорту на свiтовий ринок i вихiдними моментами для визначення ступеня залучення ресурсiв краiни в процес МПП. Показник цей розраховуiться вiдношенням величини всього експорту окремоi краiни на свiтовий ринок до обсягу ii ВВП. Цей показник називаiться експортна квота. Вона свiдчить про ступiнь залежностi виробництва нацiональноi економiки вiд збуту своiх товарiв на ринках iнших краiн, показуi можливостi даноi краiни робити певну кiлькiсть продукцii для продажу на свiтовому ринку.

Важливим показником, який застосовуiться для вимiру ступеня залучення всiх ресурсiв окремоi краiни в систему МПП, i коефiцiiнт випередження темпами зростання валового експорту темпiв зростання валового внутрiшнього продукту даноi краiни. На його основi можна судити про тенденцii змiни ступеня участi краiни в МПП. Якщо темпи зростання всього експорту випереджають темпи зростання виробництва всiii сукупностi товарiв i послуг у краiнi, то можна говорити про подальше залучення всiх ii ресурсiв у МПП, коли випередження вiдбуваiться з недостатньою послiдовнiстю, то наявнi певнi невикористанi можливостi для подальшого включення ресурсiв у систему МПП, вiдставання свiдчить про ослаблення процесу втягування ресурсiв даноi краiни в систему МПП.

Цей коефiцiiнт характеризуi також тенденцiю розвитку концентрацii виробництва ВВП в окремих краiнах. Крiм того, вiн може бути використаний для порiвняльного аналiзу. Зiставлення нацiональних коефiцiiнтiв випередження дозволяi виявити певнi нацiональнi особливостi участi тiii чи iншоi краiни в МПП. Бiльш активно будуть задiянi в систему МПП ресурси тiii краiни, у якоi цей коефiцiiнт вище, нiж у ii партнерiв.

Про ступiнь включення економiки краiни в МПП можна судити i по iмпортнiй квотi. Вона показуi, яку частину iмпорт становить вiд ВВП. РЗi можна порiвняти з експортною квотою й у такий спосiб установити спiввiдношення мiж експортом та iмпортом. Вони можуть бути рiвнi, але найчастiше цi величини не збiгаються.

Застосовуiться також коефiцiiнт випередження темпами зростання iмпорту темпiв зростання валового внутрiшнього продукту. На вiдмiну вiд iмпортноi квоти цей показник даi уявлення про тенденцii розвитку iмпорту, про ступiнь залежностi нацiональноi економiки вiд закупiвель товарiв за рубежем.

Для вимiру рiвня розвитку зовнiшньоекономiчних зв'язкiв даноi краiни використовують i зовнiшньоторговельну квоту, що являi собою вiдношення величини зовнiшньоторговельного обiгу краiни до об'iму ii ВВП. Вона показуi загальний обсяг зовнiшнього товарообiгу даноi краiни з краiною-партнером чи з усiм свiтовим спiвтовариством, але не даi при цьому його якiсноi характеристики. Зовнiшньо-торговельна квота як показник розвитку МПП носить обмежений характер, i для цього краще використовувати експортну та iмпортну квоти.

Крiм розглянутих показникiв, що характеризують ступiнь залучення ресурсiв у систему МПП, iснуi група iнших показникiв, вивчення яких допомагаi простежити розвиток окремих аспектiв цього процесу, наприклад, установити мiсце якого-небудь мiжнародного регiону тАФ РДС, Пiвнiчноi Америки, Африки i т. д. тАФ у всiй системi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв окремоi краiни. У цьому випадку так само, як i при визначеннi рiвня залучення ресурсiв краiни в МПП, можна застосувати данi з експорту, iмпорту i зовнiшньому товарообiгу, провести аналiз на основi даних по одному з цих параметрiв. Зокрема, ми розглянемо лише тi показники, що застосовуються при проведеннi експортних операцiй.

Одним iз показникiв, що характеризують мiсце мiжнародного регiону в системi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв окремоi краiни, служить доля у ii валовому експортi експорту у певний мiжнародний регiон. Цей показник обчислюiться на основi даних про продажi окремоi краiни в краiни регiону, в ii валових постачаннях на свiтовий ринок.

Важливим показником, який використовуiться для характеристики становища зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, i коефiцiiнт змiни величини експорту окремоi краiни в даний регiон у порiвняннi iз зростанням ii валових постачань на свiтовий ринок. Цей коефiцiiнт також називають коефiцiiнтом випередження. Вiн обчислюiться вiдношенням темпiв зростання експорту окремоi краiни у вiдповiдний регiон до темпiв зростання ii валових постачань на свiтовий ринок. Цей коефiцiiнт даi уявлення про швидкiсть розвитку взаiмного економiчного спiвробiтництва краiни з групою краiн у порiвняннi з розвитком усiii системи зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, а також про те, як змiнюiться мiсце даного регiону в системi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв краiни.

Крiм цих показникiв iснують iншi, котрi дозволяють визначити мiсце окремих краiн у системi взаiмних економiчних вiдносин краiн даного регiону. Одним iз таких показникiв i частка експорту окремоi краiни у взаiмному експортi групи краiн. Взаiмний експорт тАФ це сукупний експорт краiн-партнерiв на регiональний ринок. Хоча взаiмний експорт групи краiн у остаточному пiдсумку i визначаiться загальним обсягом iхнього спiльного виробництва, але твердоi залежностi мiж цими величинами не iснуi. При одних умовах взаiмний експорт може розвиватися паралельно з виробництвом, при iнших тАФ вiдставати. Оптимальним варiантом i той, при якому взаiмний експорт випереджаi зростання загального обсягу виробництва: вiдбуваiться бiльш глибоке залучення ресурсiв краiни в процес МПП.

Рiвною мiрою й частка експорту окремих краiн у взаiмному експортi регiональноi групи не маi стабiльного характеру. Вона змiнюiться не тiльки в залежностi вiд величини експорту iнших краiн, але i вiд рiвня вiтчизняного виробництва всiii сукупностi товарiв i послуг, вiд обсягу iхнього споживання всерединi краiни i вiд iнших факторiв. Змiни частки експорту окремих краiн у взаiмному експортi можуть йти в рiзних напрямках. РЗi збiльшення свiдчить про зростання ролi даноi краiни у взаiмному обмiнi краiн, що спiвробiтничають.

Частка експорту окремоi краiни у взаiмному експортi даноi групи краiн даi об'iмне уявлення про участь цiii краiни в iхньому зовнiшньому обмiнi. Про тенденцii ж розвитку цiii величини можна судити за коефiцiiнтом випередження темпами зростання експорту окремоi краiни визначеного регiону темпiв взаiмного експорту краiн даного регiону. Чим вище цей коефiцiiнт, тим бiльше мiсце дана краiна займаi у взаiмному експортi регiональноi групи. Про спiввiдношення всiх розглянутих показникiв даi уявлення таблиця 1.

Таблиця 1. Класифiкацiя показникiв, що характеризують участь краiни в МПП

Вищерозглянутi показники характеризують рiзнi аспекти участi краiни в системi мiжнародного подiлу працi в народногосподарськiй формi. Але крiм народного-сподарськоi iснують i iншi форми МПП тАФ внутрiшньогалузева, мiжгалузева i мiжродова. Кожна з них викликаi великий самостiйний iнтерес для аналiзу процесу розвитку мiжнародного подiлу працi. Для цього можуть бути використанi тi ж самi показники i методи iхнього розрахунку, але кiлькiснi величини цих показникiв будуть вже iншими, тому що внутрiшньогалузева, мiжгалузева i мiжродова форми припускають подiл працi не на рiвнi всiх обсягiв валових внутрiшнiх продуктiв краiн, а в масштабах окремих пiдроздiлiв нацiональних економiк.

Можна також проаналiзувати рiзнi аспекти участi нацiональноi економiки i ii окремих пiдроздiлiв у МПП. Наприклад, можуть бути вивченi стан питомоi ваги галузi у вартостi всього експорту краiни на свiтовому ринку, темпи зростання галузей мiжнародноi спецiалiзацii у порiвняннi з темпами зростання всiii промисловостi краiни й iн.

Мiжнародна спецiалiзована галузь тАУ це галузь, що визначаi характер мiжнародноi спецiалiзацii краiни. РЗi характерними ознаками i:

значно бiльш висока частка експорту в данiй галузi в порiвняннi з часткою експорту в iнших галузях;

бiльш висока питома вага такоi галузi у виробництвi даноi краiни в порiвняннi з ii часткою у свiтовому виробництвi.

Основний показник рiвня мiжнародноi спецiалiзацii галузi тАУ коефiцiiнт вiдносноi експортноi спецiалiзацii(Квес), що дорiвнюi вiдношенню питомоi ваги товару в експортi краiни до питомоi ваги товару у свiтовому експортi. За допомогою цього коефiцiiнта можна визначити товари й галузi, що i мiжнародноспецiалiзованими для даноi краiни:

При Квес> 1 чим бiльше Квес, тим бiльше явною i мiжнародна спецiалiзацiя даноi галузi. При Квес < 1 чим нижче Квес, тим менше пiдстав вважати дану галузь (товар) мiжнародноспецiалiзованою.

РЖншим показником, який характеризуi мiжнародну спецiалiзацiю краiни, i мiжнародноспецiалiзована продукцiя, що i предметом двостороннiх i багатостороннiх угод мiжнародноi спецiалiзацii й кооперацii виробництва про подiл виробничих програм. Мiжнародноспецiалiзованими i також товари, виробленi в однiй чи декiлькох краiнах i покриваючi потреби свiтового ринку в них.

Чим бiльш значне мiсце в складi експортованоi продукцii мiжнародно-спецiалiзованих галузей займають вироби передових галузей обробноi промисловостi, тим бiльше прогресивний характер носить мiжнародна спецiалiзацiя, й тим вище ii реальний рiвень, та навпаки, явна перевага в експортi продукцii видобувних галузей i сiльського господарства тАУ свiдчення звичайно пасивноi ролi краiни в МПП, вiдносноi вiдсталостi мiжнародноi спецiалiзацii.

Новi тенденцii в розвитку мiжнародного подiлу працi i свiтовоi економiки

МПП сьогоднi i сформоване i на його основi свiтове господарство являють собою складну i суперечливу систему, у якiй не без зусиль удаiться пiдтримувати баланс рiзноспрямованих iнтересiв i взаiмодiю його окремих систем. Свiтове господарство усе бiльш виявляi себе як неподiльне глобальне цiле, у якому формуються i розвиваються суперечливi та рiзноспрямованi тенденцii, насамперед глобалiзацiя й водночас регiоналiзацiя економiчного життя.

Тенденцiя до глобалiзацii свiтового економiчного життя знаходить прояв у все бiльш вiльному перемiщеннi у свiтовому економiчному просторi товарiв i усiх факторiв виробництва. Вони стають усе бiльш доступними всiм i за бiльш низькою цiною. Тенденцiя до регiоналiзацii виражаiться насамперед у створеннi регiональних торговельних блокiв (РДС, НАФТА тАУ Пiвнiчноамериканська угода про вiльну торгiвлю, АСЕАН тАУ Асоцiацiя держав Пiвденно-Схiдноi Азii та iн.).

Характерною рисою сучасного свiтового господарства стала iнтернацiоналiзацiя господарського життя, пiд якою розумiiться зближення нацiональних економiк, що виявляi себе в зростаннi виробничоi взаiмозалежностi, мiжнародного товарообiгу, руху капiталiв i робочоi сили, взаiмного впливу на найважливiшi економiчнi процеси в краiнах, у тому числi на рiвнi цiн, ставки вiдсотка i т. д. У ii основi лежить поглиблення мiжнародноi спецiалiзацii й iнтернацiоналiзацiя виробництва, транснацiоналiзацiя капiталу й утворення транснацiональних корпорацiй (ТНК). Вона видбиваiться як у сферах виробництва матерiальних благ, розподiлу, обмiну i споживання, так i в розвитку усiх форм МЕВ, i сприяi цьому розвитковi.

У сучасних умовах цi процеси називають глобалiзацiiю економiки, що являi собою новий ступiнь iнтернацiоналiзацii. Для сучасного етапу процесу глобалiзацii характерне поступове залучення усе бiльшого числа краiн у процес iнтернацiоналiзацii господарського життя, упровадження iдиних мiжнародних стандартiв (технологiчних, екологiчних, статистичних, бухгалтерських, фiнансових i iн.), використання однакових критерiiв у макроекономiчнiй полiтицi, а також унiфiкацiя вимог до податковоi полiтики, полiтики в областi зайнятостi i т. д.

Пiд iнтернацiоналiзацiiю виробництва маiться на увазi встановлення безпосереднiх, бiльш-менш стiйких виробничих зв'язкiв мiж пiдприiмствами рiзних краiн, унаслiдок чого виробничий процес в однiй краiнi стаi частиною процесу, що протiкаi в мiжнародному або свiтовому масштабi. Це об'iктивний процес, що i наслiдком поглиблення МПП, в основi якого лежить мiжнародна спецiалiзацiя виробництва. У сучасних умовах iнтернацiоналiзацiя виробництва пiдсилюiться пiд впливом рiзних факторiв, насамперед тАУ НТР.

Вiдображенням iнтернацiоналiзацii виробництва в сферi економiчних вiдносин i також iнтернацiоналiзацiя капiталу, яка являi собою процес переплетення й об'iднання нацiональних капiталiв, що знаходять прояв як у створеннi окремими компанiями господарських об'iктiв в iнших державах, так i в розвитку мiжнародних форм зв'язкiв i контактiв мiж капiталами рiзних краiн. РЖнтернацiоналiзацiя капiталу веде до появи нового явища у свiтовiй економiцi тАУ транснацiоналiзацii i ТНК. Поява i розвиток ТНК пiдсилюi процеси спецiалiзацii i кооперування мiж пiдприiмствами рiзних краiн.

Розвиток свiтовоi економiки, починаючи з останньоi чвертi XX ст., вiдбуваiться пiд зростаючим впливом глобальних або загальносвiтових проблем, виникнення яких тАУ очевидний прояв глобалiзацii всесвiтнього господарства, що протiкаi в конфлiктнiй, проблемнiй, суперечливiй формi.

У 90-i роки склалася наступна класифiкацiя глобальних проблем:

1. Полiтичнi i соцiально-економiчнi проблеми (збереження свiту i запобiгання ядернiй вiйни, обмеження гонки озброiнь i роззброiння, стiйкiсть розвитку свiтового спiвтовариства).

2. Проблеми, пов'язанi з природно-економiчним розвитком (екологiчнi, енергетичнi, сировиннi, продовольчi, збереження клiмату та iн.).

3. Соцiальнi проблеми (мiжнацiональнi конфлiкти, демографiчнi проблеми, питання культури, освiти й охорони здоров'я).

4. Змiшанi проблеми, виникнення i нерозв'язанiсть яких приховуi загрозу масовоi загибелi людей (вiйськовi i регiональнi конфлiкти, злочиннiсть, техногеннi катастрофи, стихiйнi лиха).

5. Науковi проблеми (освоiння космiчного простору, довгострокове прогнозування в рiзних областях i iн.).

Глобальнi проблеми не можна вирiшити швидко i на рiвнi окремих краiн. Необхiдний iдиний мiжнародний механiзм iхнього рiшення i регулювання, визначення мiжнародних правових i економiчних норм. Рiшення цих проблем поклад

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry