Розробка стратегii пiдвищення ефективностi експортноi дiяльностi пiдприiмства

Укоопспiлка

Львiвська Комерцiйна Академiя

Кафедра мiжнародних економiчних вiдносин

Робота перевiрена i допущена до захисту

Завiдувач кафедри МЕВ, професор, д.е.н.

_______________________ Мокiй А.РЖ.

тАЬ_____ тАЬ ________________2005р.

Дипломна робота

на тему:

тАЬРозробка стратегii пiдвищення ефективностi експортноi дiяльностi пiдприiмства

(за матерiалами ЗАТ ВлПроммонтаж СУ-27В»)тАЭ

Виконав:

студент 581 групи факультету мiжнародних

економiчних вiдносин спецiальностi 7.030403

Малютяк О. М.______________(пiдпис)

Науковий керiвник

к.е.н., Москалик Р.Я. ______________(пiдпис)

Львiв 2005

АНОТАЦРЖЯ

Дипломна робота присвячена дослiдженню та розробцi стратегii пiдвищення ефективностi експортноi дiяльностi пiдприiмства ЗАТ ВлПроммонтаж СУ-27В». Проаналiзовано основнi показники ефективностi здiйснення зовнiшньоекономiчних операцiй та основнi шляхи iх пiдвищення. Дослiджено тенденцii розвитку украiнського ринку будiвельноi галузi та особливостi дiяльностi на ньому ЗАТ ВлПроммонтаж СУ-27В». Проведено аналiз ефективностi експортних операцiй пiдприiмства та розроблено пропозицii щодо удосконалення подальшоi роботи пiдприiмства, зокрема у сферi зовнiшньоекономiчноi дiяльностi.

ANOTATION

The Diploma paper is devoted to research-and-development strategy of increasing the efficiency for export activity of ВлPrommontazh SY-27В». The basic indexes of efficiency of realization external economic operations and method of their increase are analyzed. The tendencies of Ukrainian market for building industry and the activity of тАЬPrommontazh SY-27тАЭ on this market have been researched. The effectiveness of the export operation of this enterprise has been analyses and the ways of improvement in further functioning of the enterprise, particularity in the sphere of foreign trade activity have been suggested.

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1

ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДИЧНРЖ ЗАСАДИ ДОСЛРЖДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТРЖ ЕКСПОРТНОРЗ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ

1.1 Економiчна сутнiсть експортноi дiяльностi

1.2 Методи розрахунку ефекту та ефективностi експорту товарiв та послуг

Висновки до роздiлу

РОЗДРЖЛ 2

ДОСЛРЖДЖЕННЯ РИНКУ ПРОДУКЦРЖРЗ ТА ПОСЛУГ БУДРЖВЕЛЬНОРЗ ГАЛУЗРЖ

2.1 Загальнi тенденцii ринку будiвельноi галузi

2.2 Аналiз конкурентоспроможностi основноi продукцii та пiдприiмства в цiлому

2.3 Оцiнка економiчноi ефективностi зовнiшньоекономiчноi дiяльностi ЗАТ ВлПроммонтаж СУ-27В»

Висновки до роздiлу

РОЗДРЖЛ 3

РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦРЖЙ ЩОДО ПРЖДВИШЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТРЖ ЕКСПОРТНОРЗ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ ЗАТ ВлПроммонтаж СУ-27В»

3.1 Напрями пiдвищення ефективностi експортноi дiяльностi ЗАТ ВлПроммонтаж СУ-27В»

3.2 Маркетингова стратегiя зовнiшньоекономiчноi дiяльностi ЗАТ ВлПроммонтаж СУ-27В»

Висновки до роздiлу

Висновки

Список лiтератури

Додатки

ВСТУП

Для будь-якоi краiни роль зовнiшньоекономiчноi дiяльностi важко переоцiнити. Експортно-iмпортна дiяльнiсть, як найбiльша за своiми масштабами у зовнiшньоекономiчному процесi, вiдiграi дуже суттiву роль у розвитку нацiональноi економiки, входження краiни у мiжнародну економiчну iнтеграцiю.

У деяких краiнах експортно-iмпортна дiяльнiсть тАУ це iдина можливiсть отримати той чи iнший товар, вiдсутнiй на ii територii. Згiдно iз визначенням Джорджа Сакса: тАЬ економiчний успiх будь-якоi краiни свiту залежить вiд зовнiшньоi торгiвлi. Ще жоднiй краiнi не вдавалося створити здорову економiку, iзолювавшись вiд свiтовоi економiчноi системи.тАЭ[1].

У сучасних умовах активна участь Украiни у свiтовiй торгiвлi пов`язана iз значними перевагами: вона дозволяi бiльш ефективно використовувати у краiнi ресурси, якi i, пристосуватися до свiтового досягнення науки i технiки, у бiльш короткий термiн здiйснити структурну перебудову своii економiки, а також бiльш повно i рiзноманiтно задовольнити потреби населення.

Актуальнiсть теми дипломноi роботи обумовлена кiлькома об'iктивними причинами в умовах сучасного економiчного становища. Розглянемо найбiльш iстотнi з них.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть i однiiю з основних форм економiчних вiдносин Украiни з iноземними державами. Конституцiiю, Декларацiiю про державний суверенiтет Украiни i Законом Украiни ВлПро економiчну самостiйнiсть УкраiниВ» встановлено, що однiiю з основ реалiзацii державного суверенiтету Украiни i ii самостiйнiсть при здiйсненнi i регулюваннi зовнiшньоекономiчних вiдносин [2].

Однiiю з форм здiйснення зовнiшньоекономiчноi дiяльностi i зовнiшня торгiвля. Вона вiдiграi величезну роль у пiдвищеннi економiчного добробуту держави, полiпшеннi рiвня життя населення i змiцненнi положення держави на свiтовiй аренi.

Експортнi операцii, як складова частина зовнiшньоi торгiвлi i найважливiшим джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальноi ефективностi експортних операцiй, а, отже, максимiзацiя прибутку можлива тiльки з використанням знань i досвiду, накопичених протягом тривалого часу.

Суб'iктами зовнiшньоекономiчноi дiяльностi можуть бути фiзичнi i юридичнi особи, що здiйснюють зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть з метою одержання прибутку i встановлення мiжнародних економiчних вiдносин. Дiяльнiсть суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi регулюiться Законом Украiни вiд 16.04.1991р. ВлПро зовнiшньоекономiчну дiяльнiстьВ». Вiдповiдно до даного закону зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть визначаiться як дiяльнiсть суб'iктiв господарськоi дiяльностi Украiни й iноземних суб'iктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, побудована на взаiминах мiж ними, що маi мiсце як на територii Украiни, так i за ii межами [3].

Основними ланками при здiйсненнi експортних операцiй i промисловi пiдприiмства, а також рiзнi невиробничi органiзацii. Тому вивчення експортних операцiй держави в цiлому не можливо без розгляду й аналiзу окремих експортних операцiй окремих пiдприiмств. Тема даноi дипломноi роботи присвячена вивченню експортних операцiй ЗАТ тАЬПроммонтаж СУ-27тАЭ, що займають значну частку в обсязi реалiзацii даного пiдприiмства.

Предметом даноi дипломноi роботи виступаi ефективнiсть експортноi дiяльностi пiдприiмства. Саме вiд ефективностi проведення зовнiшньоекономiчних операцiй залежить успiшнiсть виходу пiдприiмства на зовнiшнi ринки та конкурентоспроможнiсть товарiв та послуг.

Метою даноi дипломноi роботи i аналiз результатiв експортних операцiй i розробка рекомендацiй з пiдвищення ефективностi зовнiшньоекономiчноi дiяльностi.

Для досягнення поставленоi мети необхiдно вирiшити наступнi завдання:

- розгляд теоретичних основ органiзацii експортних операцiй;

- вивчення методiв розрахунку ефекту та ефективностi експорту;

- дослiдження статистичних даних про тенденцii ринку та зовнiшньоторговельний оборот пiдприiмства;

- аналiз ефективностi проведення експортних операцiй ЗАТ тАЬПроммонтаж СУ-27тАЭ;

- розробка заходiв щодо полiпшення органiзацii й пiдвищення ефективностi експортних операцiй.

В процесi дослiдження використовувались економiко-математичнi методи, зокрема для розрахунку i оформлення результатiв роботи використовувався статистичний пакет Statistika.Розробцi вивiреноi стратегii розвитку пiдприiмства сприяi якiсний економiчний аналiз дiяльностi пiдприiмства. Для визначення найбiльш вигiдного ринку для здiйснення зовнiшньоекономiчноi дiяльностi використаний метод кластерного аналiзу.

Дипломна робота складаiться з трьох роздiлiв. В першому роздiлi дослiджуються теоретичнi засади експортноi дiяльностi, висвiтлено основнi концепцii, розглянуто основнi методи розрахунку ефекту та ефективностi експорту.

В другому роздiлi дослiджуiться украiнська будiвельна галузь, мiсце ЗАТ ВлПроммонтаж СУ-27В» на цьому ринку. Аналiзуiться конкурентоспроможностi основноi продукцii пiдприiмства, та проводиться оцiнка економiчноi ефективностi зовнiшньоекономiчноi дiяльностi ЗАТ ВлПроммонтаж СУ-27В».

В третьому роздiлi наведено ряд рекомендацiй щодо пiдвищення економiчноi ефективностi експортноi дiяльностi пiдприiмства, запропонованi застосування маркетинговоi стратегii при виходi на зовнiшнi ринки.

РОЗДРЖЛ 1

Теоретично-методичнi засади дослiдження ефективностi експортноi дiяльностi

1.1 Економiчна сутнiсть експортноi дiяльностi

Серед рiзноманiтних форм зовнiшньоекономiчноi дiяльностi iсторично першою та переважаючою i мiжнародна торгiвля, тобто мiжнародний обмiн продуктами й послугами.

Першою спробою теоретично обТСрунтування ричи, напрямiв, ефективностi мiжнародноi торгiвлi та розробки рекомендацiй щодо зовнiшньоторговельноi полiтики була концепцiя меркантилiзму (вiд iтал. mercante тАУ торгiвля). Раннiй меркантилiзм iдеологами якого були У Стаффорд (Англiя), Г. Скаруффi (РЖталiя), виник наприкiнцi ХV ст. та ТСрунтувався на доктринi тАЬгрошового балансутАЭ - нагромадження грошей внаслiдок вивезення товарiв при заборонi (або субтАЩiктивному обмеженнi) вивезення грошей. Прихильники цiii концепцii дотримувались поглядiв згiдно з якими державi слiд продавати на зовнiшньому ринку якомога бiльше будь-яких товарiв, а купувати тАУ якомога менше. При цьому в краiнi повинно накопичуватись золото, яке за тих часiв ототожнювалось iз багацтвом нацii. [4, C.12]

Теорiя пiзнього меркантилiзму Т. Мен (Англiя), А. Серра (РЖталiя), А. Мокрет¢iн (Францiя)) розкривалась з другоi половини ХVI ст. до середини ХVIII ст. Основним змiстом цього напряму i доктрина тАЬактивного торговельного балансутАЭ, який можна було забезпечити шляхом активiзацii зовнiшньоi торгiвлi при перевищенi доходiв вiд експорту порiвняно iз витратами на iмпорт, а також у результатi розвитку посередницькоi торгiвлi (перепродаж iноземних товарiв, надання транспортних послуг, кредитiв з метою одержання додаткових надходжень вiд операцiйна зовнiшнiх ринках). З цiiю метою держава повинна була обмежувати ввезення вiтчизняних товарiв, використовуючи переважно фiнансовi методи заохочення експорту.

Розвиток мiжнародноi торгiвлi в епоху пiсля Великих географiчних вiдкриттiв i переходу провiдних краiн до крупного машинного виробництва зумовив появу теорii абсолютних переваг. РЗРЗ автором став Адам Смiт, який, використовуючи трудову теорiю вартостi, у вiдомiй працi тАЬДослiдження про природу та причини багацтва народiвтАЭ (1776р.) пiддав критицi меркантилiзм. Учений стверджував, що для держави можуть бути вигiдними не тiльки продаж, а й купiвля товарiв на зовнiшньому ринку. Крiм того, була зроблена спроба визначити, якi саме товари вигiдно експортувати, а якi тАУ iмпортувати: тАЬЯкщо якась чужа краiна може постачати до нас якийсь товар за дешевою цiною, нiж ми самi можемо виготовляти його, набагато краще купувати його (цей товар) у неi на певну частку продукту нашоi власноi промисловоi працi, яка докладаiться в тi галузi , де ми маiмо певнi перевагитАЭ[4,C.13]. Згiдно з принципом (або моделлю) абсолютноi переваги краiнi доцiльно спецiалiзуватись на виробництвi таких товарiв. З яких вона маi найменшi. Порiвняно з iншими краiнами, витрати на виробництво. Необхiдною умовою застосування теорii абсолютних переваг i вiльна торгiвля.

Однак А. Смiт не розглядав ситуацiю, за якоi яка-небудь краiна маi абсолютну перевагу з усiх товарiв. Це зробив Давiд Рiкардо, який у працi тАЬПочатки полiтичноi економii та оподаткуваннятАЭ (1817 р.) сформулював принцип взаiмовигiдноi торгiвлi та мiжнародноi спецiалiзацii, що включаi як окремий випадок модель А.Смiта.

Д.Рiкардо створив модель мiжнародноi торгiвлi, в якiй показав, що недотримання принципу А.Смiта не i перешкодою для взаiмовигiдноi переваги: краiна повинна спецiалiзуватись на експортi товарiв, у виробництвi яких вона маi найбiльшу абсолютну перевагу (тобто абсолютнi переваги щодо кiлькох товарiв) або найменшу абсолютну неперевагу (тобто абсолютнi непереваги щодо жодного з товарiв). Рiкардо доводить можливiсть виграшу для краiни iз загальним, менш ефективним виробництвом за рахунок iмпорту товарiв, нацiональнi витрати на випуск яких вищi порiвняно з тими товарами, вивезення котрих компенсуi сплату такого iмпорту. Як i в теорii абсолютних переваг, в основi теорii порiвняльних переваг лежала трудова теорiя вартостi, а необхiдною умовою товарообмiну виступала вiльна торгiвля.

Теорiю факторiв виробництва обТСрунтував у 30-х роках XIX ст. Жан-Батист Сей, включаючи до таких чинникiв працю, капiтал i землю, якi в сукупностi визначають витрати виробництва. Шведськi економiсти Елi Хекшер та Бертiль Олiн у 20-30-х роках ХХст. Застосували цю теорiю для пояснення причин мiжнародноi торгiвлi. Основнi положення iхньоi концепцii можна подати таким чином: найважливiшою умовою рацiонального обмiну товарами мiж краiнами i рiзниця у спiввiдношеннi в них факторiв виробництва (наявнiсть бiльших за розмiрами та продуктивнiших земельних ресурсiв, значних або дешевих ресурсiв робочоi сили, функцiонування порiвняно бiльшого за обсягом тi продуктивнiшого за структурою капiталу) [5]. Краiна об¢iктивно орiiнтуiться на вивезення тих товарiв i послуг, для спецiалiзацii щодо яких у неi i порiвняно кращi фактори виробництва, i навпаки тАУ в iмпортi переважають товари i послуги, якi у данiй краiнi вiдносно дефiцитнi. Експорт та iмпорт за високоi мiжнародноi стабiльностi може бути зменшенням перемiщенням самих факторiв виробництва (робочоi сили або капiталу) з краiни з iх надлишком до краiн з iх нестачею.[4, C.14]

Хекшер та Олiн започаткували теорiю факторонадiленостi. Яка на сьогоднi у концентрованому виглядi зводиться до чотирьох теорем:

- кожна краiна маi порiвняльнi преваги щодо випуску товару, виробництво якого потребуi значних витрат вiдносно надлишкового фактора (теорема Хекшера-Олiна);

- вiльна торгiвля, зрiвнюючи факторнi винагороди мiж краiнами, слугуi замiною зовнiшньоi мобiльностi факторiв виробництва (теорема П. Самуельсона);

- зростання вiдносних цiн товарiв призводить до винагороди того фактора, який ефективно використовуiться виробництвi товару i скорочуi реальнi винагороди iншого фактора (теорема Столпера-Самуельсона);

- зростання пропозицii одного з факторiв виробництва у разi постiйних iнших змiнних призводить до зростання випуску товару, який виробляiться за iнтенсивного використання цього фактора, i до скорочення випуску iнших товарiв (теорема Рибчинського).

У 1954 р. американський економiст Василiй Леонтьiв застосував теорiю Хекшера-Олiна до аналiзу зовнiшньоi торгiвлi США, а саме: розрахунку повних витрат працi i капiталу на експорт й iмпорт. Згiдно з робочою гiпотезою, США повиннi були експортувати капiталомiсткi товари, а iмпортувати тАУ трудомiсткi. Однак результат виявився зворотним (експортувалась трудомiсткiша i менш капiталоiмна продукцiя, нiж iмпортувалась) i дiстав назву тАЬпарадокс ЛеонтьiватАЭ. Було встановлено, що вiдносний надлишок капiталу в США не впливаi на зовнiшню торгiвлю. Леонтьiв пояснюi цей парадокс за рахунок подiлу працi на бiльш i менш квалiфiковану. Тобто США експортували тi товари, виробництво яких в iнших краiнах було неможливо або неефективне внаслiдок нижчоi квалiфiкацii робiтникiв. РЖмпорт же капiталомiстких товарiв пов¢язаний з результативнiшим ефектом його застосування у краiнах з надлишком факторiв виробництва - землi або працi [6, C.20].

В. Леонтьiв, дослiджуючи цей парадокс, створив модель тАЬквалiфiкацii робочоi силитАЭ, вiдповiдно до якоi у виробництвi задiянi не три фактори (праця, земля, капiтал), а чотири тАУ квалiфiкована праця, неквалiфiкована праця, земля i капiтал. Практичними висновками даноi моделi стало те, що вiдносний надлишок фахового персоналу i висококвалiфiкованоi робочоi сили зумовлюють експорт товарiв, виготовлення яких потребую квалiфiкованоi робочоi сили, а надлишок неквалiфiкованоi робочоi сили сприяi експорту товарiв, для виробництва яких не потрiбна висока квалiфiкацiя.[7, C.101]

Повоiнний бурхливий розвиток наукомiстких, високотехнологiчних галузей виробництва i, вiдповiдно, стрiмке зростання мiжнародного обмiну iх продукцiiю зумовили появу низки теорiй неотехнологiчного напряму, характерною особливiстю яких i спроба пояснення реалiй i перспектив мiжнародноi торгiвлi динамiчними порiвняльними перевагами, що виникають або створюються , використовуються i з часом зникають. До теорiй i моделей неотехнiчного напряму належать: модель наукомiсткоi спецiалiзацii, теорiя технологiчного розриву, теорiя життiвого циклу продукту на свiтовому ринку, модель економii на масштабах виробництва, концепцiя внутрiшньогалузевоi торгiвлi.

Модель наукомiсткоi спецiалiзацii обТСрунтовуi об¢iктивнiсть спецiалiзацii iндустрiально розвинутих краiн на виробництвi та експортi наукомiстких i технологiчно складних товарiв, а краiни, що розвиваються, мають спецiалiзуватись на виробництвi та експортi переважно ресурсномiстких товарiв.

Теорiя технологiчного розриву пояснюi торгiвлю мiж краiнами iснуванням вiдмiнностей у рiвнях iх технологiчного розвитку. Тобто, прогресивнi технологii, якими володii краiна, створюють унiкальнi новi товари та послуги, якi й забезпечують краiнi першiсть або суттiвi переваги у пропозицii товарiв на вiдповiдних товарних та регiональних ринках. Теорiя обТСрунтовуiться наявнiстю iмiтацiйного лага, який складаiться з лага попиту (часу, необхiдного для формування попиту на новий продукт) i лага реагування (часу, необхiдного виробникам краiни-iмпортера для налагоджування нацiонального виробництва аналогiчного товару). Рiзниця мiж цими двома лагами i пояснюi передумови мiжнародноi торгiвлi (експорт до iншоi краiни можливий, якщо лаг попиту коротший за лаг реагування). Реалiзацiя на свiтовому ринку технологiчних новинок даi змогу iнвестування в новi дослiдження i розробки для забезпечення безперервностi нововведень, що, в свою чергу, формуi стабiльну технологiчну перевагу i вiдповiдну спецiалiзацiю краiн.[6, C.24]

Теорiя життiвого циклу продукту на свiтовому ринку, розроблена Раймондом Верноном у 1996 р., ТСрунтуiться на теорii життiвого циклу, що, в свою чергу, була запропонована на початку 60-х рокiв фахiвцями Гарвардськоi школи бiзнесу на чолi з Теодором Левiттом. Сутнiсть цiii теорii полягаi в тому, що один i той же товар в один i той же час знаходиться в рiзних краiнах на рiзних стадiях свого життiвого циклу. Для спрощення аналiзу кiлькiсть стадiй життiвого циклу зменшуiться до трьох: новий товар, зрiлий товар, стандартний (поширений товар). А краiни, в свою чергу, подiляються на краiни-новатори, краiни послiдовницi та iншi краiни, якi останнiми починають споживання та виробництво товару. Модель демонструi, як iз часом краiна-новатор з основного експортера товару перетворюiться на його iмпортера, а краiна-послiдовниця тАУ з iмпортера стаi основним експортером на свiтовому ринку. РЖншi краiни з часом також можуть трансформуватись в експортерiв, але вже на тiй стадii, коли товар i розповсюдженим i стандартним. Краiна-новатор вiдмовляiться вiд виробництва даного товару за умов уже розглянутих теорiй факторонадiленостi i технологiчного розриву [5, C.15].

Згiдно з моделлю економii на масштабах виробництва у краiнах, якi мають мiсткий внутрiшнiй ринок, повиннi розмiщуватися такi виробництва, що забезпечують зростання економiчного ефекту при збiльшенi масштабу виробництва. Основним у цiй моделi i припущення, що розвинутi краiни надiленi факторами виробництва приблизно в однакових пропорцiях, а тому торгiвля мiж ними доцiльна в тому разi якщо вони спецiалiзуються на виробництвi товарiв рiзних галузей, що дозволяi знижувати витрати за рахунок масового виробництва.

Модель внутрiшньоi торгiвлi орiiнтована на дослiдження та пояснення такоi сучасноi тенденцii розвитку мiжнародноi торгiвлi, як внутрiшньогалузева торгiвля мiж краiнами. Розвиток останньоi входить у пряму суперечнiсть з постулатами моделей факторонадiленостi, а саме: краiни торгують товарами, якi виробляють за фактично однаковоi iнтенсивностi витрат факторiв, а не товарами, що i результатом використання надлишкових факторiв виробництва.

У 1961 р. шведський економiст Пiтер Лiндерт висунув гiпотезу, що на обсяг i структуру торгiвлi товарами обробноi промисловостi (а саме вони i основними у внутрiшньогалузевiй торгiвлi) впливають не витратнi умови пропозицii, а умови i характер попиту, зумовленi однаковими або близьким рiвнем ВНП на душу населення в краiнах. У таких краiнах споживачi мають порiвняннi споживацькi переваги, якi може задовольнити продукцiя будь-якоi з даних краiн. Крiм цiii основноi умови, фахiвцями визначенi додатковi фактори, що впливають на розвиток двосторонньоi внутрiшньогалузевоi торгiвлi: близькiсть рiвнiв доходу на душу населення та iдентичнiсть кривих попиту у двох краiнах; близькiсть цiн факторiв i витрат виробництва диференцiйованих продуктiв; близькiсть рiвня тарифних i нетарифних бар¢iрiв; приблизно однаковий рiвень диференцiацii конкуруючих товарiв; номiнальна величина транспортних витрат.

Теорiя конкурентних переваг розроблена та обТСрунтована американським економiстом Майклом Портером у 1991р. У цiй теорii запропоновано принципово новий пiдхiд до проблем мiжнародноi торгiвлi, який базуiться на твердженнi, що на мiжнародному ринку конкурують фiрми, а не краiни. Тому, на думку М.Портера, необхiдно усвiдомити, як фiрма створюi та утримуi конкурентну перевагу, для того щоб з¢ясувати роль краiни у цьому процесi.[5, C.17]

Основною одиницею конкуренцii, за М.Портером, i галузь як група конкурентiв, що виробляють товари або надають послуги та безпосередньо змагаються мiж собою. Успiх як на внутрiшньому, так i на зовнiшньому ринках залежить вiд правильно визначеноi конкурентноi стратегii. На вибiр останньоi стосовно певноi галузi впливають два головнi чинники: структура галузi, тобто особливостi конкуренцii, та пропозицiя, яку посiдаi фiрма в галузi [6, C.24].

Особливостi конкуренцii в галузi залежать вiд п¢яти факторiв (або сил, за М.Портером):

- можливiсть появи нових конкурентiв;

- вiрогiднiсть появи або ступiнь впливу товарiв-замiнникiв;

- поведiнка постачальникiв;

- поведiнка споживачiв;

- суперництво iснуючих конкурентiв мiж собою.

Значення кожного з цих факторiв зумовлюiться його основними технiчними та економiчними параметрами. Крiм того, цi фактори визначають прибутковiсть галузi, оскiльки впливають на цiни, що встановлюють фiрми, iх витрати, капiталовкладення тощо.

Позицiя, яку посiдаi фiрма в галузi, пояснюiться наявною конкурентною перевагою (нижчi витрати або диференцiацiя товарiв) та масштабнiстю мети, на яку орiiнтуiться фiрма. Залежно вiд сфери конкуренцii та наявноi конкурентноi переваги фiрмам пропонуються такi типовi конкурентнi стратегii: лiдерство за рахунок економii на витратах; диференцiацiя; фокусування; сфокусована диференцiацiя [5, C.17]

Особливостi мiжнародноi конкуренцii за М.Портером, виокремлюють два типи галузей залежно вiд особливостей конкуренцii:

- множинно-нацiональнi галузi, для яких характерна докорiнна рiзниця у конкурентному середовищi в окремих краiнах, що не дозволяi здiйснювати iдину конкурентну стратегiю фiрми на зовнiшньому ринку;

- глобальнi галузi, де iснуi свiтове конкурентне поле й фiрма може застосовувати унiфiковану конкурентну стратегiю. Тут фiрма може використовувати: 1) конфiгурацiю дiяльностi , тобто розмiщення окремих ii видiв (наприклад, виробничi чи збутовi пiдроздiли вiдповiдно до рiвня iх нацiонального оподаткування) в рiзних краiнах; 2) координацiю дiяльностi фiлiалiв (обмiн загальною iнформацiiю, ноу-хау, узгодження виробничоi або торговельноi полiтики) з метою спiльноi економii на витратах у межах усiii фiрми.

Складовою теорii М.Портера виступають детермiнанти конкурентних переваг краiни, у межах яких вiдокремлено чотири параметри краiни, що формують конкурентне середовище для мiсцевих фiрм i впливають на ii успiх у мiжнароднiй дiяльностi:

- параметри факторiв виробництва (наявнiсть факторiв, iiрархiя факторiв i механiзми та динамiка iх створення);

- рiвень попиту на внутрiшньому ринку краiни базування фiрми, високi параметри якого виступають як пiдтримуючий i страховий фактор у разi операцiй на зовнiшньому ринку;

- близькiсть нацiональних моделей стратегii та структури фiрми до глобальних параметрiв;

- рiвень внутрiшньоi конкуренцii, яка впливаi на дiяльнiсть фiрми на зовнiшньому ринку.

Крiм того, в моделi детермiнант конкурентноi переваги краiни передбаченi такi фактори, як уряд i випадок. Роль уряду може полягати як у посиленнi, так i послабленi всiх чотирьох складових конкурентноi переваги краiни. А випадок тАУ це подiя. Яка маi мало спiльного з умовами розвитку в краiнi i на яку не можуть впливати анi фiрми, анi нацiональнi уряди (визнаннi технологiчнi досягнення, рiзкi змiни цiн на ресурси, знанi коливання кон¢юнктури свiтових фiнансових ринкiв, полiтичнi рiшення зарубiжних урядiв, вiйни тощо).

Краiни досягають успiху в тих або iнших галузях завдяки тому, що середовище в цих краiнах розвиваiться динамiчнiше i прогресивнiше, формуючи умови для створення та реалiзацii фiрмами власних конкурентних переваг як на внутрiшньому, так i на зовнiшньому ринках.[5]

За напрямком товарного потоку операцii у мiжнароднiй торгiвля подiляються на експорт i iмпорт. Розглянемо сутнiсть експорту.

Експорт товарiв тАУ продаж товарiв украiнськими суб'iктами зовнiшньоекономiчноi дiяльностi iноземним суб'iктам господарськоi дiяльностi з вивезенням або без вивезення цих товарiв через митний кордон Украiни [2].

Таким чином, украiнський суб'iкт зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, що здiйснюi експорт товарiв, i експортером. Експортна операцiя являi собою дiяльнiсть, спрямовану на продажiв i вивiз за кордон товарiв для передачi iх у власнiсть iноземному контрагенту. Для продавця не маi значення, що буде робити з цим товаром покупець тАУ пустить в переробку, реалiзуi на внутрiшньому ринку чи перепродасть у третiй краiнi. Для продавця i його краiни в будь-якому випадку це буде експортна операцiя [8; C.198]. РЗi основними ознаками i висновок контракту з iноземним контрагентом i перетинання товаром кордону краiни - експортера. Факт експорту фiксуiться в момент перетину товаром митного кордону держави.

В залежностi вiд походження чи призначення товарiв, що вивозяться в статистицi розвинених краiн розрiзняють наступнi види експорту:

- вивiз товарiв, що виробленi чи переробленi в краiнi експортера (основна категорiя);

- вивiз iноземних товарiв пiсля iх переробки в данiй краiнi пiд митним наглядом;

- вивiз вiтчизняних товарiв для переробки за кордоном пiд митним наглядом з наступним поверненням;

- вивiз iноземних товарiв, що пройшли транзитом через краiну без розмiщення iх на митних складах;

- тимчасовий вивiз вiтчизняних товарiв;

- вивiз за кордон iноземних товарiв, ввезених в краiну тимчасово.

За законодавством деяких краiн (РФ) як експорт зараховуiться продаж товарiв iнофiрмам, фiрмам за участю iнопартнера без вивозу товарiв (послуг) за кордон.

Реекспорт тАУ вивiз товарiв, ранiше ввезених з-за кордону без iх переробки. Тобто, основна ознака реекспортного товару тАУ вiдсутнiсть iх переробки в реекспортуючiй краiнi [9].

Реекспортнi операцii характернi для краiн, в яких знаходяться посередницькi ринки, мiжнароднi товарнi аукцiони i бiржi. Реекспорт здiйснений без завозу в краiну реекспортера по сутi не вiдноситься до iмпорту (експорту) цiii краiни, хоча i облiковуiться митною статистикою. В основi поширення реекспортних операцiй тАУ цiнова диференцiацiя на рiзних покраiнних товарних ринках внаслiдок дii економiчних або позаекономiчних факторiв (наприклад, реекспорт енергоресурсiв украiнськими недержавними пiдприiмствами на внутрiшньому ринку за бiльш низькими цiнами внаслiдок мiждержавних угод з РФ).

Особливо поширення реекспортнi операцii в межах вiльних економiчних зон, в межах яких дiють спецiальнi режими митного регулювання. Товари, ввезенi на територiю зон (складiв) не обкладаються митом та iн. зборами, податками на час перебування до моменту iх iмпорту в краiну або реекспорту. В останньому випадку товари вивозяться без будь-яких митних формальностей. Як супутнi до реекспорту на територii зон можуть здiйснюватись операцii по завершенню процесу виробництва (фасування, розлив напоiв, формування асортименту, наклеювання етикеток, сушiння сировинних товарiв тощо); сортування i перевантаження товарiв; ознайомлення покупцiв з товарними зразками [11].

Перед здiйсненням експортноi операцii необхiдно вирiшити питання про метод експорту.

Метод експорту - це спосiб здiйснення експортноi операцii.
У мiжнароднiй торговiй практицi застосовуються два методи експорту:
Прямий експорт - здiйснення операцii безпосередньо мiж виробником i споживачем через власну зовнiшньоторговельну фiрму або вiддiл зовнiшньоекономiчних зв'язкiв.

Якщо фiрма вибираi варiант прямого продажу, а не через посередника, iй необхiдно створити дiючу експортну службу.
Створення власних зовнiшньоекономiчних служб на пiдприiмствах виправдано, якщо:

- частка експорту велика в загальному обiгу;

- зовнiшньоторговельнi операцii здiйснюються регулярно;

- випускаiться продукцiя з високим рiвнем конкурентоспроможностi, бажано унiкальна за своiми властивостями;

- невисокий рiвень конкуренцii на вiдповiдному сегментi свiтового ринку;

- на пiдприiмствi i необхiдна кiлькiсть фахiвцiв iз зовнiшньоекономiчноi дiяльностi.

1.2 Методи розрахунку ефекту та ефективностi експорту товарiв та послуг

Метою пiдприiмства при виходi на зовнiшнiй ринок i здiйсненнi експортних операцiй i одержання прибутку вiд експорту. Причому даний прибуток повинний бути бiльший можливого прибутку при реалiзацii товару на внутрiшньому ринку, iнакше витрати на органiзацiю експортних операцiй i недоцiльними i неефективними.

Необхiдною умовою для успiшного проведення експортних операцiй i аналiз iхньоi ефективностi з метою встановлення найбiльш оптимальноi структури експорту i прийняття обТСрунтованих рiшень в областi управлiння.

Для повнiшоi характеристики зовнiшньоторговельного роботи пiдприiмства експорт товарiв i послуг за звiтнiй рiк порiвнюiться з експортом за попереднiй рiк. Мета такого дослiдження - встановити, якi змiни вiдбулися в товарнiй структурi експорту, в розвитку нових видiв експорту i його географiчному напрямку. Данi про експорт за роки, якi вивчаються, групуються за краiнами i за товарами.

Для отримання вiдповiдi на питання про змiну вартiсноi структури експорту за краiнами i товарами складаються таблицi, де за кожним рядком (краiна або товар) показуються суми експорту в тис. грн. та iх питома вага у вiдсотках до загального пiдсумку.

Основними критерiями рацiонального використання оборотного капiталу пiдприiмства при здiйсненнi експортних торгових операцiй i тривалiсть обороту оборотного капiталу та рентабельнiсть експорту товарiв [13, C.273].

Тривалiсть обороту залежить вiд маршруту перевезень товару, часу зберiгання на складах, тривалостi розрахункiв з iноземними покупцями.

Спочатку визначають середньорiчнi залишки оборотних коштiв за формулою 1.1.

СЗ(середнi залишки) = (З(1)/2+З(2)+тАж.+З(п-1)+З(п)/2)/п-1, (1.1)

де З тАУ залишок на початок кварталу (мiсяця);

п тАУ кiлькiсть перiодiв.

Оборот оборотного капiталу (оборотнiх коштiв) вiдбуваiться за схемою: грошi - товар на складi - вiдвантаження товару зi складу та розрахунки з покупцями (дебiторами) тАУ грошi.

Далi визначаiться кiлькiсть оборотiв (КО) оборотного капiталу (оборотних засобiв) за рiк. Для цього використовуiться формула 1.2.

КО = (1.2)

Наступним етапом i визначення тривалостi одного обороту:

ОД(оборотнiсть в днях) = (ЗСхД)/З = 360/КО (1.3)

Якщо оборот оборотного капiталу прискорюiться, це даi можливiсть пiдприiмству досягти вiдносного звiльнення капiталу з обороту. Величина звiльнення (ВЗ) визначаiться за наступною формулою:

ВЗ = (З/360) х (ОД_зр тАУ ОД_мр) (1.4)

Ефективнiсть експортних операцiй досягаiться лише в тому випадку, коли прискорення оборотностi поiднуiться з необхiдним рiвнем рентабельностi продаж.

Показник рентабельностi експорту товарiв (R) визначаiться за формулою:

R = Прибуток вiд реалiзацii продукцii/Собiвартiсть продукцii (1.5)

Крiм змiни курсу гривнi на показник впливають такi основнi фактори:

- експортна цiна;

- рiвень витрат у валютi;

- купiвельна цiна одиницi товару в гривнях;

- рiвень витрат в гривнях тощо.

Зовнiшньоторговельний ефект враховуi вiдмiнностi мiж краiнами обох типiв:

- вiдмiнностi в умовах виробництва товару, якi в кiнцевому пiдсумку вiдображаються в рiзних рiвнях витрат виробництва;

- вiдмiнностi в структурi цiн, якi обумовлюють те, що рiвень цiни на даний товар неоднаково наближаiться до середнього свiтового рiвня.

Науково-технiчний ефект зовнiшньоторговельних операцiй полягаi в досягненнi якiсно нових результатiв НД i ДКР в умовах обмiну технологiями пiдвищенi квалiфiкацii працiвникiв, iнiцiюваннi нових НД розробок.

Ефект спецiалiзацii i кооперування полягаi в можливостях пiдвищення конкурентноздатностi виробу при використаннi продукцii закордонного виробництва, як комплектуючих. Крiм того, в результатi бiльш вигiдного спiввiдношення мiж власними витратами у зарубiжних партнерiв по кооперацii для вiтчизняного учасника зовнiшньоекономiчних звтАЩязкiв виникаi економiя витрат. Ефект повтАЩязаний також з концентрацiiю виробництва деталей i вузлiв, яка забезпечуi зменшення умовно-постiйних витрат на одиницю продукцii [11].

Ефект виграшу часу проявляiться в бiльш ранньому отриманнi економiчного результату. В випадку експорту раннiй вихiд на новий ринок з новим товаром забезпечуi рiст конкурентоспроможностi i збiльшення попиту. При iмпортi виграш часу проявляiться в швидкiй поставцi товарiв, необхiдних для реконструкцii пiдприiмства; в наданнi лiцензiй чи ноу-хау для органiзацiй нового бiльш ефективного виробництва.

Ефект подолання дефiциту ресурсiв (ефект взаiмного доповнення) полягаi в пiдключенi в тiй чи iншiй формi дефiцитних матерiальних, iнвестицiйних, науково-технiчних, трудових чи iнших ресурсiв до вiтчизняного виробництва. В цьому випадку особливостi оцiнки ефекту повтАЩязанi з характером зовнiшньоекономiчноi операцii, тобто способом поiднання ресурсiв (зустрiчна торгiвля, наукова i виробнича кооперацiя, спiльне будiвництво i виробництво) [12]

Ефект збереження ресурсiв на майбутнi, який досягаiться шляхом iмпортноi полiтики щодо ввозу сировинних ресурсiв.

Для визначення ефективностi експортно-iмпортних операцiй необхiдно на пiдприiмствах органiзувати облiк, що забезпечуi отримання необхiдноi достовiрноi iнформацii про продаж (закупiвлi) в абсолютному та натуральному вираженi, а також про витрати та доходи, пов¢язанi iз реалiзацiiю (закупкою) товарiв на зовнiшньому ринку в розрiзi окремих держав [13, C.272]

Визначення економiчноi ефективностi експортноi дiяльностi пiдприiмства доцiльно проводити в наступнiй послiдовностi:

- розрахунок беззбитковоi зовнiшньоторговельноi цiни експортного товару (при вiдомих повних витратах вiдповiдно до базисних умов постачання);

- розрахунок максимально прийнятних повних витрат на експорт товару вiдповiдно до базисних умов постачання (при вiдомiй зовнiшньоторговельнiй цiнi);

- розрахунок економiчного ефекту товару;

- розрахунок економiчноi ефективностi експорту товару.

При розрахунку показникiв ефективностi експорту необхiдно враховувати наступнi умови:

- цiна за експортну продукцiю зовнiшньоторговельних операторiв зафiксована в украiнськiй валютi;

- цiна за експортну продукцiю зовнiшньоторговельних операторiв зафiксована у валютi iмпортера або третiх краiн;

- спосiб оплати за товар тАУ комерцiйний кредит.

Розрахунок беззбитковоi зовнiшньоторговельноi цiни експортного товару (при вiдомих повних витратах) з врахуванням наведених умов виглядаi наступним чином:

Век.б.ц. = Век.в. (1.6)

де Век.б.ц. тАУ беззбиткова експортна цiна товару, грн.;

Век.в. тАУ повнi витрати на експорт товару (витрати, по

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry