Свiтовий ринок технологiй
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Система свiтового ринку технологiй
1.1 Сутнiсть ринку технологiй та його роль у свiтовiй економiцi
1.2 Складовi свiтового ринку технологiй
Роздiл 2. Стан та перспективи розвитку свiтового ринку технологiй
2.1 Динамiка розвитку свiтового ринку технологiй
2.2 Структура свiтового ринку технологiй
Роздiл 3. Проблеми та шляхи розвитку свiтового ринку технологiй
3.1 Проблеми функцiонування свiтового ринку технологiй
3.2 Напрямки розвитку свiтового ринку технологiй
Висновок
Список використаноi лiтератури
Вступ
Науково-технiчний прогрес не тiльки ВлпоглиблюiтьсяВ» тАУ веде до подальшого збiльшення iнтелектуальноi мiсткостi продукцii традицiйно ВлпiдпорядкованихВ» йому галузей, а й ВлпоширюiтьсяВ» тАУ охоплюi тi сфери економiки, якi ранiше були малочутливими до нього.
Науково-технiчнi послуги за самою своiю сучасною природою не можуть не вносити радикальних змiн до системи мiжнародноi кооперацii, розподiлу суспiльних ресурсiв, передусiм робочоi сили та капiталiв. Причому такi змiни i взаiмно повтАЩязаними: потреба в збiльшеннi послуг у сферах комптАЩютерно-iнформацiйних технологiй, телекомунiкацiй, кредитно-фiнансовому, страхувальному секторах, торгiвлi, автосервiсi зумовили приплив до них як додатковоi робочоi сили, так i iнвестицiй.
Специфiка та функцiональна роль саме мiжнародноi торгiвлi послугами особливо тiсно повтАЩязанi з сучасним характером економiчного, науково-технiчного прогресу, зростанням значення iнформацiйного обмiну, збiльшенням iнтелектуальноi компоненти у ВВП. Вiдтепер сфера послуг потребуi великого Влiнтелектуального навантаженняВ», передусiм завдяки таким своiм компонентам, як електроннi програмнi розробки, телекомунiкацii, дiловi, наукомiсткi, кредитно-фiнансовi та страховi послуги, охорона здоровтАЩя, iншi групи наукомiстких галузей.
Метою курсовоi роботи i розкриття поняття свiтового ринку технологiй та особливостей його функцiонування в Украiнi.
Роздiл 1. Система свiтового ринку технологiй
1.1 Сутнiсть ринку технологiй та його роль у свiтовiй економiцi
Технологiя тАУ сукупнiсть знань про використання або удосконалення машин, устаткування, що забезпечують обробку, виготовлення, змiну стану, якостi i форми сировини, матерiалiв або напiвфабрикатiв, а також про реалiзацiю продукцii.
Мiжнароднi документи ООН трактують поняття ВлтехнологiяВ» як:
Ø набiр конструкторських рiшень, методiв i процесiв виробництва товарiв i надання послуг;
Ø матерiалiзовану або упредметнену технологiю (машини, устаткування i т.д.)
Мiжнародний технологiчний обмiн тАУ це сукупнiсть економiчних вiдносин мiж iноземними контрагентами з приводу використання результатiв науково-технiчноi дiяльностi, що мають наукову i практичну цiннiсть.
Формування свiтового ринку технологiй вiдбулося в другiй половинi 50-х тАУ 60-i роки ХХ сторiччя, коли обсяг мiжнародних комерцiйних операцiй за технологiями перевищив масштаби нацiонального обмiну. Це дозволило видiлити мiжнародний обмiн технологiями в окрему форму мiжнародних економiчних вiдносин. За даними МВФ кiлькiсть краiн, що обмiнюються технологiями з 1960 року збiльшилося з 22 до 84, розширився обсяг щорiчних лiцензiйних операцiй, що свiдчить про зростаючу економiчну роль цього виду товарiв для всiх учасникiв обмiну технологiями. За деякими оцiнками, у розрахунку на одиницю витрат валютний ефект вiд реалiзацii технологiчного ресурсу на свiтовому ринку набагато вище, нiж експорт звичайних товарiв. Технологiчний обмiн перевищуi традицiйнi свiтогосподарськi потоки товарiв, послуг i капiталiв.
Основнi передумови, що обумов бурхливий розвиток мiжнародного обмiну технологiями:
Ø на рiвнi краiни тАУ це нерiвномiрнiсть розвитку краiн свiтового господарства в науково-технiчнiй сферi, що може бути зв'язане з недостатнiм обсягом витрат на НДОКР у деяких краiнах i з розходженням цiлей iхнього застосування;
Ø на рiвнi пiдприiмств придбання технологii сприяi рiшенню конкретних економiчних i науково-технiчних проблем; подоланню вузькостi науково-технiчноi бази, недолiку виробничих потужностей i iнших ресурсiв; одержанню нових стратегiчних можливостей у розвитку.
Економiчна доцiльнiсть експорту технологii порозумiваiться тим, що це:
Ø джерело одержання доходiв;
Ø форма боротьби за товарний ринок;
Ø спосiб обiйти проблеми експорту вiдповiдного товару;
Ø спосiб установлення контролю над закордонною фiрмою через такi умови лiцензiйноi угоди, як обсяг виробництва, участь у прибутках i т.п.
Ø можливiсть доступу до iншоi технологii через Влперехресне лiцензуванняВ»;
Ø можливiсть бiльш ефективного удосконалювання об'iкта лiцензii за участю покупця i т.д.
Економiчна доцiльнiсть iмпорту технологii порозумiваiться тим, що це:
Ø доступ до нововведень високого технiчного рiвня;
Ø засiб економii витрат на НДОКР;
Ø засiб зменшення валютних витрат на товарний iмпорт;
Ø забезпечення використання нацiонального капiталу i робочоi сили;
Ø умова розширення експорту продукцii, що випускаiться по закордонних технологiях;
Ø гарантiя освоiння продукту або процесу за допомогою продавця i т.д.
Основними центрами, де сконцентрованi свiтовi технологiчнi ресурси i США, Японiя i краiни Захiдноi РДвропи (зокрема члени РДС). Однак останнiм часом стрiмко збiльшуiться кiлькiсть науково-технiчних працiвникiв i змiцнюються позицii в областi високих технологiй краiн, що ранiш вважалися краiнами Влтретього свiтуВ».
У 1994р. загальний темп економiчного росту в краiнах, що розвиваються, наблизився до 6%, що в 3 рази бiльше, нiж у США, Японii або Захiднiй РДвропi. Особливо треба вiдзначити Пiвденну Корею, Тайвань, Таiланд i Сингапур, i трохи пiзнiше до них приiдналися деякi краiни Латинськоi Америки й РЖндiя. Наприклад, в областi науки, технiки, програмного забезпечення Мексика готуi стiльки ж фахiвцiв як Францiя, Пiвденна Корея тАУ бiльше, нiж будь-яка краiна РДвропи (крiм Нiмеччини), РЖндiя або Китай тАУ бiльше чим Францiя i Нiмеччина разом узятi.
Унаслiдок збiльшення iнтелектуальноi елiти Влтретiй свiтВ» усе бiльше завойовуi позицii в деяких передових галузях промисловостi. Наприклад, Витрати на експлуатацiю заводу напiвпровiдникiв у Схiднiй Азii з ii великою пропозицiiю робочоi сили i зростаючим бiзнесом приблизно в 5 разiв нижче, нiж у Японii i США i майже на третину нижче, нiж у РДвропi.
РЖндiя, де вдвiчi бiльше iнженерiв-програмiстiв, чим у Японii або Нiмеччинi, створила успiшно зростаючу iндустрiю програмного забезпечення, у якiй зайняте близько 300 тис. чоловiк. Компанii зi штаб-квартирами в РЖндii роблять комп'ютернi програми, мiкросхеми, специфiкацii комп'ютерiв для декiлькох ведучих фiрм США.
Найбiльший вплив у цiй сферi робить Схiдна Азiя. Вони мають рiвень грамотностi вище, нiж у США. Пiвденна Корея, що була в 1960р. на рiвнi краiн Африки пiвденнiше Сахари, обiгнала Англiю по показниках ВНП.
Схiдноазiатськi i латиноамериканськi ринки вже мають велике значення для багатьох американських експортерiв, особливо виробникiв дорогих споживчих товарiв i засобiв виробництва, тому що Японiя i РДвропа переживають спад. За 5 останнього рокiв обсяг американського експорту в Мексику вирiс майже в 3 рази i ще бiльше пiсля створення iнтеграцiйного об'iднання НАФТА. Протягом 80-х рокiв американський експорт у Сингапур, Тайвань i Гонконг вирiс на 160%, вони i для США великим ринком , чим будь-яка iвропейська краiна.
Украiна в цьому планi переживаi далеко не кращi часи. Глибока економiчна i соцiальна криза привела до того, що досить значимий технологiчний i науковий потенцiал Украiни використовуiться не цiлком. Бiльш того, щорiчно наукову сферу залишають 30 тис. вчених i фахiвцiв. Тiльки 1% промислових пiдприiмств Украiни займаються освоiнням нових технологiй.
1.2 Складовi свiтового ринку технологiй
Свiтовий ринок технологiй можна пiдроздiлити на 4 сегменти:
Ø ринок патентiв i лiцензiй;
Ø ринок науко- i технологiчно iмноi продукцii;
Ø ринок високотехнологiчного капiталу;
Ø ринок науково-технiчних фахiвцiв.
На промислово розвитi краiни приходиться близько 90% свiтового ринку технологii, у т.ч. бiльш 60% приходиться на США, Японiю, Великобританiю, Нiмеччину i Францiю. Велика частина торгiвлi лiцензiями приходиться на наступнi галузi: електротехнiчна й електронна промисловiсть тАУ 19%, загальне машинобудування тАУ 18%; хiмiчна промисловiсть тАУ 17,4%, транспортне машинобудування тАУ 10,2% всього обсягу комерцiйних операцiй.
Особливостi сучасного свiтового ринку технологiй:
1. Свiтовий ранок технологiй сприяi iнтелектуалiзацii свiтовоi економiки в цiлому.
2. Головними суб'iктами виступають ТНК, у яких вiдбуваiться спiльне використання результатiв НДОКР материнськими i дочiрнiми компанiями, у результатi чого свiтовий ринок технологiй розвитий краще нацiонального. Близько 2/3 свiтового технологiчного обмiну приходиться на внутрiшньофiрмовий обмiн ТНК. Бiльш 60% лiцензiйних надходжень промислово розвитих краiн приходиться на частку внутрiкорпорацiйних надходжень (у США тАУ 80%).
3. Найбiльшi ТНК зосереджують дослiдження у своiх руках, що сприяi монополiзацii свiтового ринку технологiй (рiвень монополiстичного контролю 89-90%);
4. Стратегiя поводження ТНК на свiтовому ринку технологiй стосовно незалежних фiрм i краiн визначаiться життiвим циклом технологii:
1 етап тАУ продаж готовоi продукцii, зробленоi за новою технологiiю;
2 етап тАУ технологiчний обмiн супроводжуiться або здiйснюiться у формi прямих закордонних iнвестицiй;
3 етап тАУ чисте лiцензування.
Таким чином, новiтнi технологii в основному використовуються в краiнi базування, а в мiру iх устарювання передаються у фiлii i далi продаються за рубiж у видi лiцензiй.
5. Технологiчний розрив мiж рiзними групами краiн, спричиняi багатоступiнчасту структуру свiтового ринку технологiй:
Ø високi технологii (унiкальнi, прогресивнi) звертаються мiж промислово розвитими краiнами;
Ø низькi (морально застарiлi) i середнi (традицiйнi) технологii промислово розвитих краiн i новими для що розвиваються i були соцiалiстичних краiн.
Технологii створюванi в розвитих краiнах тАУ праце- i ресурсомiсткi, але капiталозаощаджуючi; технологii краiн, що розвиваються тАУ працезаощаджуючi, але ресурсо- i капiталомiсткi. Таким чином мiжнародна торгiвля технологiями на практицi обмежена розвитком адаптацiйних можливостей у iхньому застосуваннi в тiй або iншiй краiнi.
6. Свiтовий ринок технологiй маi специфiчну нормативно-правову базу свого функцiонування (Мiжнародний кодекс поводження в областi передачi технологiй), а також мiжнароднi органи регулювання (Угода всесвiтньоi торговельноi органiзацii по аспектах прав на iнтелектуальну власнiсть (ТРИПС), комiтет з передачi технологii Конференцii ООН по торгiвлi i розвитковi (ЮНКТАД), Всесвiтня органiзацiя iнтелектуальноi власностi (ВОРЖС), координацiйний комiтет з контролю за експортом (КОКОМ), Нарада фахiвцiв з безпеки технологii (СТЕМ).
У мiжнароднiй економiцi носiями технологii можуть виступати такi фактори виробництва:
Ø товар - у випадку мiжнародноi торгiвлi високотехнологiчними товарами;
Ø капiтал - у випадку мiжнародноi торгiвлi високотехнологiчними капiталомiсткими товарами;
Ø праця - у випадку мiжнародноi мiграцii висококвалiфiкованих науково-технiчних кадрiв;
Ø земля - у випадку торгiвлi природними ресурсами, для розробки яких використане новiтнi науково-технiчне досягнення.
У мiжнародний технологiчний обмiн широко залученi всi чотири сфери людськоi дiяльностi: наука, технiка, виробництво i керування,
Будучи обмеженоi складовоi свiтовоi економiчноi iнтеграцii, науково-технiчне спiвробiтництво маi свою специфiку, форми i методи, обумовленi самою природою науки i технiки.
Сучаснi мiжнароднi науково-технiчнi зв'язки являють собою комплекс найрiзноманiтнiших вiдносин, що виникають як на рiвнi органiзацiй, пiдприiмств, об'iднань пiдприiмств, так i на рiвнi держав i мiждержавних органiзацiй. Вони здобувають рiзнi форми обмiну, спiвробiтництва, що розвиваються, удосконалюються, доповнюють один одного. Обмiн науково-технiчними досягненнями може бути як безкоштовним, так i комерцiйним.
Роздiл 2. Стан та перспективи розвитку свiтового ринку технологiй
2.1 Динамiка розвитку свiтового ринку технологiй
По каналах мiжнародних зв'язкiв в областi обмiну науково-технiчними досягненнями вiдбуваiться передача науково-технiчноi iнформацii у формi знань i технологii, тобто навичок, способiв виробництва, конструкцiй нових виробiв. Обмiн новими знаннями даi можливiсть потенцiйним партнерам по науково-технiчному обмiнi орiiнтуватися в напрямках розвитку науки i технiки, одержувати загальнi зведення про наявнi досягнення в рiзних галузях науки i виробництва. Передача науково-технiчноi iнформацii вiдбуваiться в основному на некомерцiйнiй основi i створюi можливостi для розвитку майбутньоi торгiвлi технологiями. Найважливiшими формами некомерцiйних науково-технiчних зв'язкiв i: обмiн науковими i технiчними знаннями через особистi контакти вчених i фахiвцiв, науково-технiчнi публiкацii, мiжнароднi виставки i ярмарки, реклама, некомерцiйна передача технiчних знань краiнам, що розвиваються, некомерцiйнi потоки технологiй у структурах приватних фiрм.
Технологiчна допомога краiнам, що розвиваються, у залежностi вiд кiлькостi краiн, що беруть участь у проектi може бути:
Ø двостороння тАУ здiйснюiться по угодах мiж урядами краiни-донора i краiни одержувача допомоги;
Ø багатобiчна тАУ здiйснюiться декiлькома краiнами у вiдношеннi одного краiни-одержувача.
До розряду багатобiчноi вiдноситься i технологiчна допомога по лiнii мiжнародних органiзацiй. Однiii з перших мiжнародних органiзацiй, що стала надавати технiчну допомогу краiнам, що розвиваються, стала Програма розвитку ООН. Великi програми здiйснюють також МВФ, Свiтовий банк, ОЕСР i практично всi iншi органiзацii.
Науково-технiчне спiвробiтництво органiзацiй i пiдприiмств, розташованих у рiзних краiнах, або ж державних органiзацiй i структур маi своiю метою досягнення визначеного результату, у якому зацiкавленi сторони, що спiвробiтничають. При цьому вiдбуваiться об'iднання усiх або частини знаходяться в iхньому розпорядженнi матерiальних, фiнансових ресурсiв, науково-дослiдних кадрiв, результатiв попереднiх розробок кожноi сторони. Через цю форму мiжнародних зв'язкiв досягаiться як економiя ресурсiв на досягнення результатiв, так i скорочення ризику у випадку невдачi. Отриманими в процесi спiвробiтництва науково-технiчними знаннями i результатами мають право користуватися всi учасники вiдносин.
Основними формами науково-технiчного спiвробiтництва i:
Ø координацiя наукових i технiчних дослiджень:
Ø спiльне проведення дослiджень;
Ø кооперацiя робiт в областi наукових i технiчних дослiджень.
Поряд iз застосуванням цих основних форм науково-технiчне спiвробiтництво здiйснюiться також через проведення наукових i технiчних дослiджень за замовленням, надання технiчноi допомоги i послуг науково-технiчного характеру, навчання i стажування фахiвцiв.
Для юридичного оформлення вiдносин, що виникають при здiйсненнi науково-технiчного спiвробiтництва, складають:
Ø мiжнароднi угоди, предметом яких може бути спiвробiтництво в проведеннi наукових i технiчних дослiджень по обраних проблемах, створення тимчасового колективу, спiльноi лабораторii, мiжнародноi науково-технiчноi органiзацii;
Ø цивiльно-правовi договори або контракти мiж органiзацiями рiзних краiн, предметом яких може бути проведення наукових i технiчних дослiджень на основi кооперацii або за замовленням, створення тимчасових колективiв або лабораторiй, лiцензiйнi договори.
У бiльшостi краiн нова технологiя захищаiться одним або декiлькома правовими iнструментами:
1. Патент тАУ свiдчення, видаване компетентним урядовим органом винахiдниковi i його монопольне право, що засвiдчуi, на використання цього винаходу. Термiн дii патенту 15-20 рокiв i тiльки на територii тiii краiни, де вiн виданий.
2. Лiцензiя тАУ дозвiл, видаваний власником технологii (лiцензiаром), захищеноi або незахищеноi патентом, зацiкавленiй сторонi (лiцензiату) на використання цiii технологii протягом визначеного часу i за визначену плату.
3. Копiрайт (право вiдтворення) тАУ ексклюзивне право автора лiтературного, аудiо- або вiдео-твору на показ i вiдтворення своii роботи.
4. Товарна марка тАУ символ визначеноi органiзацii, що використовуiться для iндивiдуалiзацii виробника товару i який не може бути використаний iншими органiзацiями без офiцiйного дозволу власника.
Уперше патенти i привiлеi, що зберiгають права винахiдника, були введенi в Англii в 1623 роцi. Пiзнiше тАУ у США (1787р.), у Францii (1791р.), у Росii (1812р.), Голландii (1817р.), РЖспанii (1820р.).
З розвитком капiталiстичного способу виробництва патентна система удосконалювався, але основнi ii принципи збереглися дотепер. До них вiдносяться:
Ø виключне право патентовласника на використання об'iкта промисловоi власностi;
Ø необхiднiсть сплати мита за видачу i пiдтримку патенту;
Ø територiальна обмеженiсть патентних прав;
Ø система критерiiв патентоспроможностi об'iкта промисловоi власностi.
Патентна система пред'являла уже вiдразу в момент виникнення ряд вимог до об'iкта промисловоi власностi, без задоволення яких патент не видавався. Цi вимоги мiнялися, доповнювалися в процесi розвитку патентного законодавства, але основнi дiючi критерii патентоспроможностi збереглися. До них вiдносяться:
1. Технiчне рiшення задачi.
2. Новизна.
3. Винахiдницький рiвень технiчного рiшення означаi перевищення рiвня звичайного iнженерного рiшення.
4. Практична застосовнiсть маi на увазi можливiсть промислового використання винаходу.
Сучасний стан торгiвлi технологiями дозволяi видiлити деякi групи краiн у залежностi вiд iхньоi ролi в мiжнароднiй торгiвлi технологiями:
Ø промислово розвиненi краiни з домiнуючим експортом технологiй. До цiii групи вiдноситься одна краiна тАУ США. Експортна спрямованiсть торгiвлi технологiями маi iсторичний характер i вiдбиваi науково-технiчний потенцiал краiни. Сумарнi витрати на НРЖОКР у США перевищують аналогiчнi витрати у Великобританii, Нiмеччинi, Японii, Францii й РЖталii разом узятих. Держава бере на себе гнiтючу частину витрат на проведення фундаментальних наукових дослiджень;
Ø промислово розвиненi краiни з переважним експортом технологiй. До них вiдносяться Великобританiя i Швейцарiя, що мають позитивне сальдо в торгiвлi технологiями. Обидвi краiни проводять полiтиковi, спрямовану на стимулювання експорту технологiй. Основа такоi полiтики у Великобританii така ж, як i в США. Торгiвля технологiями у Швейцарii базуiться, по-перше, на спецiалiзацii у виготовленнi високоякiсноi продукцii для машинобудування, приладобудування, електротехнiки i т.д., а по-друге, тАУ на створеннi великоi кiлькостi фiлiй i дочiрнiх компанiй великих фiрм при вiдносно невеликих можливостях промислового використання нових технологiй;
Ø промислово розвинутi краiни з переважним iмпортом технологiй. До цiii групи вiдносяться iншi промислово розвитi краiни, насамперед Нiмеччина i Японiя. Краiни цiii групи широко використовують закордонний досвiд i технiчнi знання для оснащення ведучих галузей передовою технологiiю i прискорення власних науково-технiчних розробок i не прагнуть до балансування надходжень i платежiв по лiцензiйних угодах. Прикладом успiху цiii полiтики i широка експансiя на автомобiльному ринку в 70-i рр. захiднонiмецького ВлФольксвагенаВ» i японських автомобiлiв, що в умовах енергетичноi кризи успiшно застосовували придбанi лiцензii для створення мало- i мiкролiтражних автомобiлiв.
Якщо США i найбiльшим у свiтi експортером технологii, то Японiя, навпаки, з початку 50-х рр. стала одним з найбiльших у свiтi споживачiв науково-технiчних досягнень. Величезне значення в створеннi Вляпонського чудаВ» мало ефективне використання iноземних патентiв i лiцензiй, iхнi негайне впровадження й освоiння. Сьогоднi Японiя i лiдером по багатьом напрямкам науково-технiчного прогресу, однак вона усе ще бiльше платить за iноземну технологiю, чим одержуi за експорт своii, але цей розрив зменшуiться;
Ø краiни, що розвиваються, з iмпортно-експортною спрямованiстю торгiвлi технологiями. До них вiдносяться Аргентина, Бразилiя, Мексика, РЖндiя, Туреччина. Цi краiни цiлеспрямовано здiйснюють закупiвлю iноземних технологiй для рiшення великих економiчних проблем, а експортують лiцензii в основному в сусiднi держави;
Ø краiни, що розвиваються, з iмпортною спрямованiстю торгiвлi технологiями. До цiii групи вiдносяться Таiланд, Алжир, Панама й iн. Цi краiни здiйснюють закупiвлю нових технологiй переважно у видi супутнiх лiцензiй при будiвництвi промислових об'iктiв;
Ø краiни, що розвиваються, з епiзодичним характером торгiвлi технологiями. До них вiдносяться в основному найменш розвинутi краiни.
Охорона прав на винаходи, промисловi зразки i товарнi знаки тАУ предмет активного мiжнародного регулювання. Основною мiжнародною угодою в цiй областi i Паризька конвенцiя по охоронi промисловоi власностi. Перша редакцiя цiii конвенцii була пiдписана 11 державами в Парижi в 1883р. i надалi неодноразово переглядалася i доповнювалася. У краiнах-учасницях Паризька конвенцiя дii в рiзних редакцiях у залежностi вiд того, який з ii текстiв ратифiкований краiною. Учасники Конвенцii утворять так називаний Мiжнародний союз по охоронi промисловоi власностi (Паризький союз). Паризька конвенцiя ставить своiю метою надання бiльш пiльгових умов для патентування винаходiв, промислових зразкiв, реiстрацii товарних знакiв iноземними громадянами i не передбачаi створення мiжнародного патенту, мiжнародного промислового зразка i мiжнародного товарного знаку.
Ряд краiн-учасниць Паризькоi конвенцii пiдписали в 1891р. Мадридську конвенцiю про мiжнародну реiстрацiю товарних знакiв, вiдповiдно до якоi в Мiжнародне бюро в Женевi повинна подаватися заявка на товарний знак, що направляiться у вiдповiднi вiдомства краiн-учасниць. Якщо вiдмовлення не пiшло, то мiжнародна реiстрацiя забезпечуi охорону товарного знаку у всiх краiнах-учасницях. У 1973р. у Вiднi був пiдписаний бiльш широкий Договiр про реiстрацii товарних знакiв.
У 1970р. у Вашингтонi був укладений Договiр про патентну кооперацiю, що передбачаi можливiсть складання i подачi в нацiональне вiдомство мiжнародноi заявки в тих випадках, коли заявник бажаi забезпечити охорону винаходу в декiлькох краiнах.
РДвропейська патентна органiзацiя (РДПО) була створена на основi Конвенцii про видачу iвропейського патенту РДвропейським патентним вiдомством на основi унiфiкованих правил (прийнята на мюнхенськiй конференцii в 1973р., ратифiкована в 1977р.).
РДПО з 1993р. укладаi з державами-не членами РДПО договори про поширення дii iвропейських патентiв на iхнiй територii якщо цi краiни мають власне патентне вiдомство i прийняли закон про охорону iнтелектуальноi власностi.
2.2 Структура свiтового ринку технологiй
Мiжнароднi технологiчнi послуги можна розглядати пiд рiзними кутами зору. Згiдно з класифiкацiйними критерiями, за якими аналiзуються форми мiжнародноi економiчноi дiяльностi, це i рiзновид торгiвлi послугами. Разом з тим мiжнароднi технологiчнi послуги можуть бути i формою кооперування виробництва, засобом сприяння товарнiй торгiвлi, iншим формам мiжнародного спiвробiтництва.
РЖснуi велика кiлькiсть форм мiжнародних технологiчних послуг, причому останнiми роками саме ця сфера мiжнародноi економiчноi дiяльностi вирiзняiться найбiльш вираженою тенденцiiю до диверсифiкацii, появою нових видiв робiт та потреб у технологiчних, iнформацiйно-технологiчних розробках. Серед форм мiжнародноi технологiчноi взаiмодii можна вiдзначити такi:
Ø реалiзацiя патентних угод у мiжнародному спiвробiтництвi, коли власник патенту поступаiться правами на використання винаходу покупцевi патенту;
Ø реалiзацiя лiцензiйних угод, згiдно з якими власник винаходу або технiчних знань надаi iншiй сторонi дозвiл на використання в певних межах своiх прав на технологiю;
Ø торгiвля ноу-хау тАУ надання сучасних технологiй та досвiду технологiчно-менеджерськоi полiтики, спрямованоi на iнновацiйну оптимiзацiю роботи окремих секторiв виробництва (включаючи надання iнформацii технологiчного, економiчного, адмiнiстративного, фiнансового характеру, використання якоi забезпечуi кращi результати господарськоi дiяльностi та переваги у конкурентнiй боротьбi;
Ø iнжинiринг тАУ надання технологiчних знань, проведення технiчних робiт, консультування Влна мiсцi подiйВ» з метою оптимiзацii виробничо-комерцiйноi дiяльностi;
Ø франчайзинг тАУ надання великою, ВлматеринськоюВ», фiрмою права дрiбнiй фiрмi вести виробничо-пiдприiмницьку дiяльнiсть пiд ii опiкуванням з наданням вiдповiдного обладнання, права користування ВлмаркоюВ», ВлбрендомВ» материнськоi структури, визначенням параметрiв збутовоi дiяльностi.
Далi розглянемо тi форми мiжнародного технологiчного спiвробiтництва, якi вiдзначаються органiзацiйною специфiкою тАУ рисами, що характеризують типовi риси сучасноi торгiвлi послугами.
РЖнжинiринг (англ. Engineering, вiд лат. ingenium тАУ винахiдливiсть) тАУ це комплекс iнженерно-консультацiйних послуг, якi повтАЩязанi зi створенням обтАЩiктiв промисловостi та сiльського господарства, а також забезпеченням дiяльностi пiдприiмств за широким спектром цiлей iх маркетинговоi дiяльностi (вiд виробництва до збуту).
Як вид комерцiйноi дiяльностi iнжинiринг охоплюi рiзнi роботи, якi потрiбнi для введення в дiю та експлуатацii промислових, iнфраструктурних, сiльськогосподарських та iнших обтАЩiктiв, тАУ маркетинговi дослiдження щодо доцiльностi реалiзацii проекту, вивчення технiчних можливостей його реалiзацii, виконання геодезичних робiт, розроблення попереднього, робочого проекту, органiзацiя матерiально-технiчного забезпечення, закупiвля та виготовлення обладнання, його освоiння, контроль за будiвельно-монтажними роботами, пуск обтАЩiкта, його здача Влпiд ключВ», консультування з органiзацii роботи дiючого обтАЩiкта з широкого спектра питань органiзацii виробництва, менеджменту, включаючи навiть забезпечення маркетингу його продукцii.
З погляду партнера, який i реципiiнтом iнжинiрингових послуг, таке спiвробiтництво даi можливiсть пiдвищувати ефективнiсть капiталу, який було вкладено або плануiться вкласти в обтАЩiкт.
Отже, iнжинiринг як багатоцiльовий iнструментарiй спiвробiтництва, створюi можливостi для взаiмодii на рiзних стадiях спорудження, пiдготовки та функцiонування обтАЩiктiв виробництва. Звiдси можемо зробити висновок про iснування циклу iнжинiрингу.
Цикл iнжинiрингу охоплюi дослiдження конкретноi ринковоi ситуацii, проектування та розроблення робочих технiчних документiв, супроводження та надання пiсляпроектних послуг, рекомендацiй щодо виробничого обслуговування проекту. РЖнжинiринг здiйснюiться на комерцiйнiй основi, i оскiльки на свiтовому ринку працюi значна кiлькiсть компанiй, якi спецiалiзуються на послугах iнжинiрингу (близько 100 тис.), вартiсть послуг достатньо прозоро визначаiться суспiльно необхiдними витратами.
СубтАЩiктами надання iнжинiрингових послуг i спецiалiзованi фiрми, а також будiвельнi, промисловi компанii (причому маi мiсце як спецiалiзацiя iнжинiрингових компанiй, фiрм на виконаннi подiбних послуг, так i створення великих промислово-будiвельних компанiй, якi можуть ВлзакриватиВ» практично весь перелiк вiдповiдних послуг). Багато украiнських пiдприiмств, фiрм мають значний потенцiал, який може бути використаний для розвитку даноi форми спiвробiтництва. Крiм того, i значна потреба в розвитку Влiмпортного варiантаВ» iнжинiрингу в Украiнi: велика кiлькiсть вiтчизняних промислових обтАЩiктiв потребуi технологiчноi модернiзацii, квалiфiкованого обслуговування з боку вiдповiдних iноземних фахiвцiв.
Консалтинг i формою комерцiйних iнформацiйно-фахових послуг, якi спрямованi на надання дiловоi iнформацii щодо дослiдження стану та прогнозування динамiки ринку товарiв, послуг, лiцензiй, технологiй, цiнних паперiв, фiнансових ресурсiв i на оцiнку умов та цiлей розвитку експортно-iмпортноi дiяльностi, кооперацiйних проектiв. У вужчому розумiннi консалтинг можна визначити як консультування продавцiв i покупцiв з широкого кола питань мiжнародноi економiчноi дiяльностi.
Консультативнi послуги в сучасних умовах становлять самостiйну галузь. Для багатьох сфер економiки характерним i наявнiсть спецiалiзованих консультативних фiрм. Причому така спецiалiзацiя може як вiдповiдати характеру галузi, так i бути функцiональною, тобто стосуватися стандартних завдань менеджменту, бухгалтерсько-облiковоi, органiзацiйно-забезпечувальноi, технiчноi дiяльностi тощо.
Характерною тенденцiiю нинi i розширення сфери консультативних послуг, передусiм при розвтАЩязаннi фiнансових питань, здiйсненнi операцiй купiвлi-продажу iнструментiв-представникiв прав власностi та грошових зобовтАЩязань.
Франчайзинг (iнакше: френчайзинг, френшизiнг, вiд англ. Franchise тАУ привiлей, особливе право) тАУ механiзм передання чи продажу лiцензiй на товарний знак (марку) чи технологiю вiдомоi фiрми на певних комерцiйних умовах iншiй особi (юридичнiй, рiдко тАУ фiзичнiй), яка отримуi виключнi права на певнi форми виробничо-збутовоi дiяльностi.
Франчайзингова модель вiдносин означаi, що певна фiрма, яка маi право власностi на вiдому товарну марку, надаi дрiбному пiдприiмцю, котрий маi можливiсть ефективно працювати на певному ринку, право користуватися своiм фiрмовим знаком. Як правило, йдеться про взаiмини великоi, iнколи всесвiтньо вiдомоi корпорацii, яка вже ВлпрониклаВ» своiми товарами на певний ринок або з тих чи iнших причин стала на ньому вiдомою, а також мiсцевоi господарськоi структури, iнiцiативноi групи, яка бажаi вкласти капiтал у гарантований проект. У деяких галузях (особливо у харчовiй сферi тАУ ВлМакдональдсВ», ВлКентаккi фрайд чiкенсВ», ВлПiцца хатВ», готельнiй справi тАУ ВлШератонВ», ВлХiлтонВ», iндустрii мод тАУ ВлКевiн КляйнВ», ВлГучiВ», а також у сферi технiчних послуг, послуг населенню та iн.) велике значення маi наявнiсть староi, вiдомоi марки, до якоi у споживачiв i довiра (можливi варiанти тАУ мiркування престижу, результат психологiчного рекламного тиску).
Залежно вiд цiлей та сфери реалiзацii франчайзинговоi моделi вiдносин видiляють три типи франчайзингу. Це, зокрема:
Ø виробничий франчайзинг, за якого материнська структура надаi оператору необхiднi засоби виробництва, весь комплекс обладнання або його суттiвi елементи, а також технологii; iнколи поставляються й витратнi матерiали, що робиться як з метою пiдтримки якостi продукту, так i з метою забезпечення власного збуту;
Ø торговельний франчайзинг, предметом якого i товарнi поставки вiд франчайзера, а франчайзинг тАУ це, фактично, субтАЩiкт торгiвлi;
Ø лiцензiйний франчайзинг, за якого материнська структура надаi право користуватися ii маркою, товарним знаком та дозвiл на вiдкриття комерцiйних структур франчайзингу; така форма франчайзингу i найбiльш поширеною, причому особливо у сферах масового харчування, торгiвлi, прокату автомобiлiв.
Переваги моделi вiдносин такого типу для франчайзингу полягають у тому, що вiн зберiгаi статус юридичноi особи та права власностi на майно, може розраховувати на всебiчну пiдтримку материнськоi структури при органiзацii та проведеннi виробничо-комерцiйноi дiяльностi, отримуi кращий доступ до кредитiв, користуiться рекламно-маркетинговою пiдтримкою материнськоi структури.
Переваги франчайзингу для фiрми, що надаi свою торгову марку для використання iншим господарським субтАЩiктам, полягаi в тому, що у такий спосiб вона розширюi свiй ринковий вплив, отримуi додатковий плацдарм у конкурентнiй боротьбi, може користуватися мiсцевими можливостями та ресурсами франчайзингу, його послугами щодо проведення власноi рекламноi, маркетинговоi полiтики.
Такi вiдносини засновуються на лiцензiйнiй угодi, причому додатково до надання лiцензii, що i головним змiстом франчайзингу, принципал, головна структура або франчайзер можуть надавати оператору або франчайзi технiчну допомогу, забезпечувати навчання, кадрову перепiдготовку персоналу, консультацii тощо. У певних рамках франчайзинг зберiгаi господарську самостiйнiсть, але в стратегiчних рiшеннях та в основнiй господарськiй дiяльностi мусить перебувати в руслi дiловоi стратегii партнера.
Сама угода франчайзингу (франшиза, франшиз, франчайз) укладаiться, як правило, для дiяльностi на певному географiчному ринку протягом певного перiоду.
Модель франчайзингу i надзвичайно важливою для малого бiзнесу, а також мiстить значний потенцiал спiвробiтництва невеликих господарських структур iз великими фiрмами, ТНК, провiдними виробниками тАУ власниками вiдомих торгових марок.
Розвитку франчайзингу сприяють процеси глобалiзацii. Починаючи з 90-х рокiв ХХ ст. дедалi активнiшою учасницею угод типу франчайзингу стаi Украiна. Причому в нашiй краiнi можливостi розвитку цiii форми мiжнародного спiвробiтництва вiдкрились саме у звтАЩязку з лiбералiзацiiю соцiально-економiчного життя взагалi та сфери взаiмодii iз закордонними партнерами зокрема.
В iнших краiнах свiту практика контрактних вiдносин типу ВлфранчайзВ» була широко апробованою в багатьох галузях економiки. Так, у США через угоди франчайзингу опосередковуiться понад 1/3 роздрiбного товарообiгу та близько 20% послуг на виробництвi та в побутi.
Роздiл 3. Проблеми та шляхи розвитку свiтового ринку технологiй
3.1 Проблеми функцiонування свiтового ринку технологiй
Всесвiтня органiзацiя iнтелектуальноi власностi (ВОРЖС) заснована в 1970р. у ходi реалiзацii Конвенцii про створення ВОРЖС, пiдписаноi в Стокгольмi в 1967р. входить у систему ООН як спецiалiзовану установу. Мiсцезнаходження тАУ Женева (Швейцарiя).
ВОРЖС керуi об'iднаннями (союзами) держав i договорами в областi охорони промисловоi власностi (винаходу, товарнi знаки, промисловi зразки i моделi):
Ø Паризький союз (Паризька конвенцiя по охоронi промисловоi власностi), 1883;
Ø Мадридський союз (мiжнародна реiстрацiя товарних знакiв), 1891;
Ø Гаазький союз (мiжнародне депонування промислових зразкiв i моделей), 1925;
Ø Нiццький союз (Мiжнародна класифiкацiя товарiв i послуг для реiстрацii товарних знакiв), 1957;
Ø Лiсабонський союз (охорона даних про походження товару i iхня мiжнародна реiстрацiя), 1958;
Ø Договiр про патентну кооперацiю (мiжнародна подача й експертиза заявок на винаходи), 1970;
Ø Союз мiжнародноi патентноi класифiкацii, 1971;
Ø Вiденський союз (мiжнародна реiстрацiя товарних знакiв), 1973.
Основнi цiлi ВОРЖС:
1. охорона iнтелектуальноi власностi в усiм свiтi за допомогою спiвробiтництва мiж державами i мiжнародними органiзацiями;
2. розширення адмiнiстративного спiвробiтництва мiж союзами в областi iнтелектуальноi власностi;
ВОРЖС виконуi наступнi функцii:
1. висновок нових мiжнародних договорiв i робота з удосконалювання нацiонального законодавства в областi заохочення охорони iнтелектуальноi власностi в усiм свiтi;
2. надання технiчноi допомоги краiнам, що розвиваються;
3. збiр i поширення iнформацii;
4. пiдтримка при одночасному одержаннi прав на винаходи, товарнi знаки, промисловi зразки або моделi в декiлькох краiнах.
Членом ВОРЖС мо
Вместе с этим смотрят:
"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной
"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта
"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения
"Этап реформ" в Саудовской Аравии
Globalization and Hospitality Industry