Особливостi розмноження птахiв рiзних видiв на прикладi гусака сiрого, журавля та великого строкатого дятла
ВступОрнiтологiчнi екскурсii захоплюють своiю неповторнiстю. Кожен виiзд на природу даi новi враження навiть спецiалiсту. Це пояснюiться перш за все особливiстю самих птахiв. Серед тварин птахи тАУ найбiльш показова група. На зоологiчних екскурсiях вони частiше iнших потрапляють на очi i наглядно демонструють багато явищ природи. Тому знання птахiв необхiднi кожному зоологу.
Будування гнiзд тАУ характерна особливiсть розмноження птахiв. Знайдене гнiздо тАУ документ, що пiдтверджуi факт iснування в данiй мiсцевостi певного виду птахiв. За характером гнiзда i мiсцю його розташування можна створити уявлення про ряд важливих сторiн бiологii птахiв. Вивчення конструкцii гнiзда, його будiвельного матерiалу, способу крiплення гнiзда до опори, характеру самоi опори, допомагаi ясно уявити данi, необхiднi для створення нових штучних гнiзд з метою приваблення корисних птахiв.
Мета дослiдження тАУ розглянути та проаналiзувати особливостi розмноження декiлькох видiв птахiв дослiджуваного району.
Вiдповiдно до поставленоi мети необхiдно вирiшити в процесi дослiдження певне коло питань, що стосуються розмноження птахiв.
Завдання:
1) розглянути особливостi та дати загальний опис дослiджуваних видiв птахiв;
2) з`ясувати особливостi перельотiв та гнiздування дослiджуваних видiв птахiв;
3) охарактеризувати особливостi будови яйця птахiв;
4) дати характеристику кладки яiць, висиджування та вигодовування пташенят у рiзних представникiв класу птахiв.
Предметдослiдження тАУ представники рiзних родин класу Птахи.
Об`iкт дослiдження тАУ особливостi розмноження птахiв у дослiджуваному районi.
При дослiдженнi проблеми були використанi методи дослiдження: описовий, науковий, аналiзу та синтезу, порiвняння, спостереження та iншi методи дослiдження.
1. Загальний опис птахiв, що вивчаються
1.1 Загальний опис гусака сiрого
Сiрий гусак(Anser anser) тАУ великий птах, iз щiльною статурою, щодо довгою шиiю, невеликою головою, товстим дзьобом i помiрною довжиною ногами, постаченими плавальними перетинками. Маса його коливаiться вiд 2,5 до 4,4 кг, зрiдка до 6 кг.
Самцi i самки мають однакове буро-сiро-бiле забарвлення. Молодi птахи вiдрiзняються вiд дорослих вiдсутнiстю на черевi i грудях темних плям. Ранiше сiрi гуси були дуже поширенi майже по всiй помiрнiй смузi РДвразii. Нинi область поширення значно скоротилася внаслiдок багаторiчних переслiдувань i змiни ландшафтiв.
Сiрi гуси гнiздяться в окремих районах, де збереглися умови для iхнього iснування. Зимують у пiвденних районах РДвразii i в Пiвнiчнiй Африцi. В УРСР гнiздяться постiйно в плавнях Дунаю, Днiстра i в незначнiй кiлькостi в пониззях Днiпра, а також на окремих великих болотах у Полтавськiй i Черкаськiй областях. Улюбленi мiсця тАУ багатi водяною рослиннiстю великi площi заболочених земель, плавнi в пониззях великих рiчок.
Чисельнiсть птахiв невелика i поступово зменшуiться. Лише пiд час весняних i осiннiх перельотiв великi зграi цих птахiв пролiтають через територiю краiни, зупиняючись лише на короткий час для вiдпочинку й живлення.
У природi видiляються характерним виглядом, забарвленням i голосом (ТСелТСотiння), що дуже подiбний до крику свiйськоi гуски. Пiд час перельотiв утворюють у повiтрi характернi трикутники або шеренги.
Живляться майже виключно рослинною iжею тАУ зеленими частинами, корiнцями, плодами i насiнням переважно рослин, що ростуть бiля води, але можуть годуватися i на культурних полях. Як птах, що збираi корм значною мiрою на сушi, добре ходить i швидко бiгаi по землi. Чудово плаваi i пiрнаi, але рятуiться пiрнанням тiльки в перiод чи линяння будучи пораненим. Узагалi це дуже сильний, хоча до крайностi обережний птах; поранений i переслiдуваний гусак захищаiться з дивною силою i спритнiстю i наносить крилами такi сильнi удари мисливським собакам, що хто спробував бояться кидатися до гусакiв. Сильний i швидкий, хоча змахи крил рiдкi. Пiднiмаiться високо тiльки пiд час перельоту, в iнший же час лiтаi низько.
Дзьоб блiдо-тiлесного чи рожевого кольору, ноги тАУ м'ясо-червоного. Самка не вiдрiзняiться вiд самця, але трохи дрiбнiша.
Сiрий журавель(G. grus) тАУ це саме той самий журавель, чиi дзвiнкi лементи ми чуiмо високо в небi навеснi i восени. Це великий птах ростом близько 125 см i масою 4-5,5 кг. Розмах крил бiльш 2 м. Загальне забарвлення журавля сiре, бiльш темне, майже чорне на кiнцях крил. Вiд очей з бокiв шиi спускаiться помiтна бiла смуга; iнша частина голови i шиi чорна, а на потилицi i тiменi дiлянка голоi червоноi шкiри, слабко покритий тонкими i твердими волосоподiбними перами.
П'ятсот рокiв тому сiрий журавель жив майже по всiй РДвропi i пiвнiчнiй частинi Азii. Зараз вiн зберiгся в помiтних кiлькостях тiльки в Скандинавських краiнах, а в iнших або зник, або, як, наприклад, у ГДР, Польщi, ФРН, гнiздиться лiченими парами. У нашiй краiнi популяцiя сiрого журавля знаходиться у вiдносно гарному станi i займаi величезну територiю вiд Литви i Бiлорусii на заходi до басейну Колими i Забайкалля на сходi. На пiвнiч сiрий журавель практично не виходить у тундри, а на пiвдень тАУ у зону напiвпустель, хоча окремi пари гнiздяться i тут по приозерних улоговинах i долинам рiк.
Чисельнiсть сiрого журавля не скрiзь однакова i найбiльш висока в Естонii, у пiвнiчно-захiдних областях i в Барабинському озерному лiсостепу. В всiх iнших районах сiрий журавель вiдносно рiдкий, i чисельнiсть його знижуiться поступово. Зимують сiрi журавлi в Пiвнiчнiй Африцi, в РЖрану й iнших краiнах Передньоi Азii, в РЖндii й у Китаi.
Вiдлiт сiрих журавлiв на зимiвлю триваi весь жовтень, а iнодi затягуiться до листопада. Журавлi летять зграями, вишикувавшись клином, у денний час i звичайно на великiй висотi. Зграi пiд час осiннього перельоту значно бiльш численнi, нiж навеснi. На зимових ВлквартирахВ» журавлi ночують звичайно на вiдкритих дiлянках рiчкових мiлководь чи на плоских наносних островах, де почувають себе в безпецi, а вдень розлiтаються на годiвлю в найближчi полючи.
РЗжа сiрих журавлiв рiзноманiтна. У гнiздовий перiод вони значною мiрою твариноiднi i харчуються в основному великими комахами, водяними безхребетними, жабами, дрiбною рибою, мишоподiбними гризунами, поiдають пташенят i яйця горобиних птахiв. Разом з тим серйозне значення в рацiонi мають i рiзнi частини рослин. Провесною головним кормом i журавлина, що залишилася з зими, ягоди й iншi ягоди. РЖз серпня тАУ вересня основу харчування складають уже рослини тАУ насiння злакiв на погано прибраних полях, горох, овес i iншi культури. На болотах журавлi починають у цей час поiдати ягоди, що достигають. Пташенят вони вигодовують винятково комахами, молюсками й iншими безхребетними тваринами. Тисячнi зграi сiрих журавлiв на зимiвлях можуть заподiювати iстотний збиток полям.
Линяють сiрi журавлi 2 рази на рiк тАУ по закiнченнi гнiздового перiоду в них вiдбуваiться повне линяння, а узимку, на мiсцях зимiвель, тАУ часткове. Маховi пера змiнюються раз у 2 роки i випадають майже усi вiдразу, так що птаха на якийсь час втрачають здатнiсть до польоту.
Кiлька слiв потрiбно сказати про так званих ВлтанцiВ» журавлiв. У лiтературi можна зустрiти опис колективних ВлтанцiвВ», коли журавлi нiбито збираються на визначених мiсцях цiлими компанiями, утворюють коло i по черзi парами чи поодинцi роблять рiзнi рухи: стрибають, розгорнувши крила, кланяються, пробiгаються зиТСзаТСом, прогулюються, високо пiднiмаючи ноги (Влгусячий крокВ»), i т.д. Вважалося, що цi рухи i елементом шлюбноi церемонii. У дiйсностi справа обстоiть трохи iнакше. Колективнi ВлтанцiВ» тАУ узагалi плiд вигадки. До розмноження вони нiякого вiдношення не мають. Всi описанi рухи журавлi, i не тiльки сiрi, а усi взагалi, проробляють протягом усього року, особливо на зимiвлях, i найбiльше часто тАУ молодi птахи. Вважаiться, що цими рухами журавлi виражають i занепокоiння, i задоволення. Одним словом, ВлтанцiВ» журавлiв, як говорять зоологи, i елементом поведiнки i мають рiзне значення.
Незважаючи на те що в нашiй краiнi сiрих журавлiв ще досить багато (по самих приблизних пiдрахунках до 100 тис., полювання на цього журавля забороненi, а iснуi потреба в особливiй охоронi. Чисельнiсть його скорочуiться.
Великий строкатий дятел(Dendrocopos major) тАУ досить красивий, дiйсно дуже строкатий птах. Переважна забарвлення його складаiться зi сполучення чорних i бiлих тонiв. Верх голови i шиi, спинна сторона i надхвiстя синьо тАУ чернi, плечi, щоки, боки шиi бiлi, черево грязно-бiлого кольору, пiдхвiстя яскраво-червоне. Маховi пера чорнi з бiлими плямами, що утворюють на чорному тлi складеного крила 5 бiлих поперечних смуг. Хвiст чорний, за винятком 2 крайнiх кермових пер, бiлого кольору. Очi бурувато-червонi, дзьоб свинцево-чорний, ноги темно-бурi. Самець вiдрiзняiться вiд самки червоною плямою на тiменi. Молодi птахи подiбнi по забарвленню з дорослими, але на чолi в них червона пляма. Хвiст у великого строкатого дятла середньоi довжини, загострений i дуже твердий, тому що служить головним чином опорою при лазiннi птаха по стовбуру дерева. Наскiльки важлива ця опорна роль хвоста, можна судити по тому, що за перiод до наступноi линьки кермовi пера, стираючись, коротшають на 10 мм i бiльше. Але ж загальна довжина хвоста всього 100 мм. Великий строкатий дятел тАУ птах середнiх розмiрiв: довжина тiла його 23тАУ26 см, маса близько 100 г.
Лiтають дятли добре i швидко, однак у всiх випадках переважно лазять по стовбуру дерева, користаючись крилами лише для перельоту на сусiднi дерево. Навiть тодi, коли птаху грозить небезпека, вiн не поспiшаi летiти. Помiтивши, наприклад, наближення людини, дятел як би нiчим не видаючи того, що помiтив небезпеку, переповзаi, продовжуючи щось шукати в нерiвностях кори, на протилежну сторону стовбура i, пiднiмаючись по стовбуру нагору, лише зрiдка визираi iз-за нього, як би ненавмисне спостерiгаючи за людиною. Якщо спробувати обiйти дерево, то птах знову перемiститься так, що мiж ним i людиною виявиться стовбур. Якщо людина спробуi наблизитися до птаха, вiн перелiтаi на сусiднi дерево, виражаючи своi невдоволення голосним рiзким лементом. Голос дятла розноситься далеко по лiсу i нагадуi щось начебто уривчастого ВлгикВ», повторюваного то окремо, то кiлька разiв пiдряд, коли птах хвилюiться.
Велику частину часу дятел проводить у пошуках iжi. Влiтку i на початку осенi дятла можна спостерiгати на стовбурi дерева. Звичайний птах сiдаi на стовбур i починаi, спираючись на свiй твердий хвiст, стрибками пiднiматися вгору, роблячи при цьому спiральнi обороти навколо стовбура. Пiднiмаючи вгору, дятел уважно оглядаi кожну щiлину, кожну нерiвнiсть кори. Якщо птах помiтить щось на бiчних товстих гiлках, то вiн оглядаi i iх, звичайно знизу, пiдвiшуючись до гiлки i знов-таки спираючись на хвiст. Оглянувши в такий спосiб стовбур i великi бiчнi суки до висоти 12 тАУ16 м, а iнодi i вище, дятел перелiтаi на iнше дерево. Якщо, оглядаючи дерево, дятел знайде живих пiд корою комах, вiн пускаi в хiд дзьоб; голосне Влтук-тук-тукВ» далеко розноситься по лiсу. Сильними ударами дятел розбиваi кору чи проробляi в нiй лiйку, оголюючи ходи жукiв-пiдкiрникiв, а липким довгим язиком, що легко проникаi в цi ходи, птах витягаi з-пiд кори личинок i дорослих комах. У значних кiлькостях великий строкатий дятел поiдаi мурах: у шлунках деяких убитих птахiв знаходили по 300 тАУ5 00 екземплярiв цих комах. Досить часто дятли поiдають рiзних жукiв, що особливо живуть пiд корою, тАУ короiдiв i вусанiв, а також довгоносикiв, листоiдiв i iн.
Восени спосiб добування iжi в дятла змiнюiться: птах не оглядаi стовбури дерев у пошуках комах, а зриваi з хвойного дерева шишку, затискаi ii в природну чи видовбану ним у вершинi сухого стовбура дерева i iз силою вдаряi по нiй дзьобом. Ударами дзьоба дятел розкриваi лусочки шишки, витягаi i поiдаi насiння. Звичайно пiд такою ВлкузнеюВ» дятла до кiнця зими накопичуiться гора шишок: пiд окремими кузнями знаходили по 5тАУ7 тис. розбитих шишок. Щодня дятел розбиваi до 100 шишок, а тому, щоб забезпечити себе кормом узимку, кожен птах уже з осенi захоплюi iндивiдуальну дiлянку, площу якого в залежностi вiд врожаю насiнь хвойних порiд i числа хвойних дерев на дiлянцi коливаiться вiд 5 до 15 га. На кожнiй з таких дiлянок буваi кiлька десяткiв кузень. Своi iндивiдуальнi дiлянки птаха захищають i не допускають у них iнших дятлiв.
Провесною дятли нарiвнi з насiннями починають поiдати комах, що вийшли пiсля зимiвлi. А в перiод початку руху соку в берiз дятел часто робить дзьобом на стовбурах i на галках дерев горизонтальнi ряди пробоiн у корi i, почекавши, поки з'явиться сiк, по черзi прикладаi дзьоб до кожного отвору i п'i. Таким чином, у харчуваннi дятлiв спостерiгаiться чiтко виражена сезонна змiна кормiв. Восени й узимку дятли харчуються насiннями хвойних дерев, навеснi i влiтку тАУ тваринною iжею.
Усе життя великого строкатого дятла найтiснiшим образом зв'язаний з лiсом тАУ не будь його, бори лiсу виглядали б iнакше. Видовбуючи дупла, що самими дятлами повторно звичайно не використаються, вони тим самим створюють Влжитловий фондВ» для багатьох iнших птахiв (наприклад, синиць i мухоловок), що влаштовують гнiзда в готових дуплах. Дятли здатнi витягати i знищувати дуже небезпечних для лiсу комах-ксилофагiв (короiдiв, вусачiв i т. п.). Довбаi дятел тiльки зараженi шкiдниками дерева, а тому слiди цiii його дiяльностi i як би сигналами, що вказують на те, що дерево уражене i його треба зрубати. Поiдаючи в зимовий перiод насiння хвойних дерев, великий строкатий дятел не перешкоджаi самопоновленню цих порiд, тому що за зиму вiн з'iдаi усього кiлька вiдсоткiв врожаю насiнь.
2. Строки прильоту i будiвництва гнiзд
2.1 Особливостi життя птахiв, iх кочування та методи дослiдження цього процесу
Пiсля спарювання птахи розпочинають влаштовувати гнiзда, iх маi бiльшiсть птахiв. Конструкцiя гнiзд та мiсце iхнього влаштування у рiзних видiв птахiв рiзнi. У багатьох видiв птахiв гнiздо нагадуi сплетений iз гiлочок кошик. Влаштувати таке гнiздо вони можуть на деревах, у кущах, в ущелинах скель тощо. Деякi з птахiв гнiздяться у норах, якi вони роблять в обривах чи в дуплах.
Дрiбнi птахи живуть у середньому 3тАУ6 рокiв, великi тАУ до 30тАУ50 рокiв i бiльше. РЖ кожного року в iхньому життi повторюються однаковi явища. За умов сезонного клiмату птахи опиняються протягом року в рiзних погодних умовах i залежно вiд своii органiзацii по-рiзному можуть iх переживати. У життi птахiв, якi весь рiк перебувають в однiй i тiй самiй мiсцевостi, видiляють два основних перiоди: гнiздування та зимiвля. Птахiв iз зазначеним способом життя називають осiлими. У перелiтних птахiв рiчний цикл складаiться з таких перiодiв: весняний перелiтп-гнiздування-осiннiй перелiт-зимiвля.
Осiлi, кочовi та перелiтнi птахи. Всiх птахiв залежно вiд iхнього реагування на змiни пiр року подiляють на три основнi групи: осiлi, кочовi та перелiтнi. Осiлi птахи, як було вже зазначено, незалежно вiд змiн сезонiв залишаються назавжди на одному i тому самому мiсцi. Кочовi птахи займають промiжне положення мiж осiлими та перелiтними птахами. Характерним для них i те, що зi змiною сезонiв вони починають мандрувати, шукаючи для себе корм i не вiдлiтаючи далеко вiд мiсць свого гнiздування.
Перелiтнi птахи вiдлiтають зi своiх гнiзд на зимiвлю i повертаються до них для гнiздування. Вони мають певнi термiни вiдльоту та прильоту, сталi маршрути перельотiв та постiйнi мiсця зимiвлi.
Дальнiсть перельотiв буваi рiзною. Тому серед перельотних розрiзняють ближнiх мiгрантiв та дальнiх мiгрантiв. Наприклад, сiльськi ластiвки, якi гнiздяться в Украiнi, зимують на пiвднi Африки. Це тАУ дальнi мiгранти. А ось граки, що виводяться в нашiй краiнi, зимують у Середземномор'i. Це тАУ ближнi мiгранти. До речi, може здатися, що граки не вiдлiтають iз Украiни. Це не так, оскiльки на iхнi мiсце прилiтають тi, що гнiздувалися пiвнiчнiше вiд Украiни. Тому здаiться, що граки, якi вивелися в Украiнi, перебувають у нас цiлий рiк. Ближнi мiгранти, як правило, ранiше прилiтають i пiзнiше вiд усiх птахiв вiдлiтають. Термiни iхнього прильоту та вiдльоту коливаються кожного року залежно вiд погодних умов. У дальнiх мiгрантiв термiни прильоту навеснi та вiдльоту восени щороку бiльш-менш однаковi.
Перелiтних птахiв залежно вiд того, де iх спостерiгають на шляху iхнього перельоту, подiляють на пролiтних та зимуючих.
Способи дослiдження перельотiв. Явище перельотiв птахiв давно хвилювало людину. Воно i зараз залишаiться ще загадковим, хоча ми вже багато знаiмо про мiграцii. Не з'ясовано до кiнця, як виникли мiграцii птахiв, залишаiться невiдомим, як орiiнтуються птахи пiд час своiх мандрiвок, як вони безпомилково знаходять мiсця зимiвлi та як за тисячi кiлометрiв точно визначають шлях i час повернення до своii батькiвщини. Адже бiльшiсть птахiв пiсля зимiвлi в далеких краях повертаiться знову на тi самi мiсця, де вони вивелися.
Вивчаючи мiграцii птахiв, вченi користуються сучасними методами дослiджень iз застосуванням складноi технiки (напр., радарiв, космiчних кораблiв). Проте найпоширенiшими методами вивчення цього явища залишаються методи вiзуального спостереження та методи мiчення птахiв. Спостерiгаючи за мiгруючими птахами за допомогою бiнокля чи просто неозброiним оком, можна багато чого дiзнатися нового щодо мiграцii птахiв, напрямку перельоту, висоти польоту, чисельностi зграй тощо. Дуже корисними i фенологiчнi спостереження за термiнами мiграцii птахiв (тобто визначення термiнiв прильоту чи вiдльоту птахiв). Серед методiв мiчення птахiв i багато тих, що використовуються для вивчення iхнiх мiграцiй. Найпопулярнiшими з них е кiльцювання птахiв. Цей метод полягаi у тому, що на ногу птаха одягаiться легке металеве кiльце, на якому обов'язково мають бути вказанi номер та адреса центру кiльцювання. РЖснують певнi правила, яких потрiбно дотримуватися при кiльцюваннi птахiв. РЖз цими правилами можна ознайомитися в Украiнському центрi. Може статися таке, друзi, що до вас потрапить птах iз кiльцем на лапцi, який живий i може далi летiти. Отож, якщо таке трапиться, обов'язково прочитайте надпис на кiльцi, не знiмаючи його, перепишiть все, що зазначено на ньому, на окремий аркуш паперу, спробуйте визначити вид птаха. Цю iнформацiю надiшлiть до Украiнського центру кiльцювання, додавши ще такi вiдомостi: де i коли ви побачили птаха, а також свою адресу. Вам згодом надiшлють вiдповiдь про те, де й коли цей птах був окiльцьований. Птаха з кiльцем слiд випустити, щоб експеримент продовжувався у природi. Якщо вам трапиться окiльцьований поранений або мертвий птах, чи птах iз кiльцем, добутий на полюваннi, треба спробувати визначити його вид i зняти з нього кiльце. Кiльце разом iз вашою адресою та повiдомленням про те, де i коли було знайдено птаха, перешлiть до Украiнського центру кiльцювання. За цього випадку ви теж тримаiте вiдповiдь iз центру кiльцювання.
Метод кiльцювання передбачаi те, щоб птах потрапив до рук дослiдника А ось метод кольорового мiчення дозволяi зчитувати iнформацiю, не вiдловлюючи птахiв, тiльки за допомогою бiнокля. В Украiнi часом можна побачити лебедiв, якi мають кольоровi ошийники з буквами чи цифрами. Це тАУ мiченi птахи. Якщо комусь пощастить побачити таких птахiв, спробуйте прочитати те, що зазначено на ошийнику,
Метод кiльцювання птахiв iснуi вже понад 100 рокiв. Винахiдником його був датський шкiльний вчитель Мортенсон. Цiкавлячись мiграцiями пернатих, вiн прикрiплював до нiг птахiв тонку металеву пластинку, на якiй було вибито його адресу. Коли до людей потрапляли мiченi таким чином птахи, Мортенсону надсилали вiдповiдь. Такий метод кiльцювання птахiв та отримання iнформацii щодо iхньоi мiграцii швидко поширився в РДвропi на початку XX сторiччя i досi використовуiться вченими.
Але слiд згадати, що майже за пiвстолiття до Мортенсона в Украiнi було проведено вдалий експеримент iз мiченням журавлiв. Його автором був вiдомий барон Ф. Фальц-Фейн, чиi iм'я носить степовий природний заповiдник ВлАсканiя-НоваВ» на Херсонщинi. Ф. Фальц-Фейн вирiшив помiтити журавлiв, що гнiздувалися в його маiтку, надiвши iм на шию мотузок iз невеликою металевою трубочкою. Мотузок проходив через трубку, обидва кiнцi якоi заклепувалися. Усередину Фальц-Фейн вкладав листа, в якому чотирма iвропейськими мовами звертався з проханням повiдомити про знахiдку мiчених птахiв.
Мiграцii птахiв. РЖз настанням осенi мiгруючi птахи збираються у вирiй. При цьому в багатьох iз них змiнюiться оперення. У хижих птахiв, у горобиних змiна старого оперення на нове вiдбуваiться поступово i малопомiтно. У качок, гусей та лебедiв линяння здiйснюiться таким чином, що всi маховi та рульовi пера замiнюються одразу. А це означаi, що поки не виростуть новi пера, птахи не в змозi лiтати. От i збираються вони на перiод линяння в певних мiсцях. Птахи вибирають такi мiсця, де можна прогодуватися i де iм нiщо не загрожуi. Для качок це можуть бути очерети, для лебедiв тАУ вiдкритi воднi простори з мiлинами. Пiсля линяння птахам легше перелiтати пiд час мiграцii.
Осiлi та кочовi птахи також змiнюють своi оперення. Новий пiр'iвий покрив пристосованiший до зимiвлi: вiн густiший i маi добре розвинений пуховий прошарок.
Осiння мiграцiя у пернатих схожа на iхню весняну мiграцiю. Але вона бiльш масова, оскiльки в нiй беруть участь i молодi птахи, якi народилися влiтку. Першими вiдлiтають тi птахи, що весною прилетiли пiзнiше вiд усiх, i навпаки, тi, що прилетiли першими навеснi, вiдлiтають восени пiзнiше за всiх. Восени птахи можуть перелiтати iншими шляхами, нiж вони летiли весною на мiсця свого гнiздування. Восени цих птахiв можна побачити у значнiй кiлькостi на великих рiчках, озерах. Летять вони у напрямку до Середземномор'я через Чорне море. Навеснi гагари перелiтають iз Середземномор'я через краiни Захiдноi РДвропи до пiвночi. Птахи Украiни зимують у рiзних краiнах, здебiльшого в Середземномор'i, на Африканському континентi або на Близькому Сходi. Сiльськi ластiвки чи, наприклад, бiлi лелеки зимують у Центральнiй та Пiвденнiй Африцi. Ближнi мiгранти мають недалекi мiсця зимiвлi. Граки, що виводяться на пiвднi Украiни, на зиму перелiтають до Румунii, Грецii. Качки-крижнi можуть залишатися зимувати в Украiнi, але, якщо зима холодна i всi водойми вкриваються кригою, вони вiдлiтають на пiвдень до Чорного моря. Зима для птахiв небезпечна не холодом, а голодом. Птахи можуть витримувати великi морози тiльки тодi, коли у них i достатньо iжi.
Гнiздиться сiрий гусак по всiй РДвропi, у значнiй частинi Сибiру, на Далекому Сходi, у Середнiй i Переднiй Азii, у Кашгарii, Джунгарii, МНР i пiвнiчноi частини Китаю. Будучи колись усюди численним, у даний час вiн у багатьох мiсцях став рiдким чи зник взагалi. У межах великоi гнiздовоi областi селиться iзольованими колонiями. Падiння чисельностi i повне зникнення особливе помiтно в захiднiй половинi ареалу.
Найбiльш типовими мiсцями перебування сiрого гусака i рiчковi заплави, озера i лимани з густими заростями очерету й iншоi водяноi рослинностi, трав'янистi болота, мокрi луги. Усюди для гнiздування вибираi лише самi недоступнi i непролазнi мiсця i притiм по сусiдству з заболоченими трав'янистими лугами, на яких вiн годуiться.
Описуваний вид тАУ перелiтний птах. Зимуi на Британських островах, на iвропейському й африканському узбережжях Середземномор`я, в РЖрану, Афганiстану, РЖндii, РЖндокитаi й у пiвденнiй частинi Китаю. У межах нашоi краiни на зимiвлях зустрiчаiться на Каспii, у невеликому числi на Чорному морi, у Середнiй Азii.
Навеснi сiрi гусаки прилiтають дуже рано, коли величезна бiльшiсть водойм ще пiд льодом, багато снiгу i i лише невеликi проталини. У пiвденних районах гнiздовоi областi це спостерiгаiться приблизно в першiй половинi березня, у пiвнiчних у квiтнi. На прольотi птаха тримаються зграями, вибудовуючись клином, шеренгою. Чисельнiсть птахiв у зграi дуже рiзна, вiд декiлькох штук до декiлькох сотень. Пiд час зупинок на вiдпочинок i годiвлю зграi збираються разом, i тодi утворяться тисячнi скупчення птахiв, що представляють дуже ефектне видовище, що i дотепер можна спостерiгати подекуди в глухих степових районах Казахстану.
На мiсця гнiздування гусаки прилiтають, уже розбившись на пари, i тiльки в частини птахiв пари утворяться на мiсцi. До розмноження приступають тiльки на третьому, а деякi, може бути, i на четвертому роцi життя, при досягненнi статевозрiлостi.
Вiдразу пiсля прильоту пари займають гнiздовi мiсця, але до будiвлi самого гнiзда приступають тодi, коли снiг уже майже цiлком зiйде i бiльшiсть водойм звiльниться вiд льоду. Для гнiзд вибирають сухi гриви, бугри, купини, купи старого очерету, сплавини i т.п. Гнiздо будуi одна самка, переважно зi стебел i листiв очерету й iнших водяних рослин, хоча мiсцями використовуються деревнi гiлки i суки.
Саме гнiздо являi собою цилiндричну купу з рослинних матерiалiв, бiльш грубих i недбало складених зовнi, бiльш м'яких i ретельно звитих зсередини. Лоток круглоi форми, ретельно вистелений м'якими листами i пухом, яким обкладаються i краю гнiзда. Розмiри гнiзда в рiзних умовах сильно варiюють, досягаючи 60тАУ100 см в основi, 40тАУ100 i навiть 120 см висоти; дiаметр лотка вiд 18 до 30 см, глибина лотка вiд 6 до 20 см.
Гнiздовi бiотопи сiрого журавля рiзноманiтнi, але завжди зв'язанi з болотистими дiлянками. На пiвночi це верхiвковi i сфагновi болота з пригнобленою сосною й очеретом, у середнiй смузi тАУ заболоченi, що поростили вiльшняком, осокою й очеретом долини рiк, на пiвднi тАУ болотистi приозернi луги з високою рослиннiстю.
На мiсця гнiздування сiрi журавлi прилiтають рано, наприкiнцi березня тАУ першiй половинi квiтня i майже вiдразу приступають до пристрою гнiзда. Воно являi собою щiльно утрамбовану купу стебел осоки й очерету, часто з домiшкою шматочкiв моху, з невеликим поглибленням посерединi. Журавлi щорiчно займають ту саму дiлянку й iнодi використовують повторно старе гнiздо, однак частiше будують нове по сусiдству зi старим. Гнiздо може розташовуватися як на деякiм пiдвищеннi, так i прямо серед води, i дуже часто в самому глухому, захаращеному i зарослому мiсцi. Гнiздовi дiлянки птахи охороняють, однак не так ревно, як деякi iншi види журавлiв. Вiдстань мiж сусiднiми гнiздами можуть бути усього бiля кiлометра, однак звичайно значно бiльше.
Веде дятел осiлий спосiб життя, але в холодний час при неврожаi насiнь хвойних дерев робить кочовi перельоти.
Навеснi (у лютому, березнi, квiтнi) дятли стають особливо крикливими i рухливими. Самцi часто видають ВлтрельВ». Сидячи на стовбурi, самець швидко вдаряi по сухому сучку дзьобом, i вiбруючий пiд цими ударами сук видаi своiрiдну трель тАУ Влбарабанний дрiбВ», щось начебто Влтра-та-таВ». Ця трель замiняi у великого строкатого дятла пiсню. Чутно ii далеко навiть у густому лiсi. На цю ВлпiснюВ» прилiтаi самка, i вiдбуваiться утворення пари. Пара, що сформувалася, завзято захищаi свою гнiздову дiлянку, виганяючи з неi всiх iнших дятлiв.
Десь у серединi дiлянки птахи влаштовують собi гнiздо. Для цього вибираiться дерево з м'якою гниючою деревиною. Найбiльше часто використовуiться осика, рiдше вiльха, ще рiдше береза, дуб i iншi породи з твердою деревиною. Звичайно на стовбурi, на висотi 2 тАУ 8 м вiд землi, часто пiд капелюшком гриба-трутовика, дятли видовбують собi дупло. Поперемiнно змiнюючись, самець i самка без утоми довбають по дереву, вiдриваючи шматочки деревини довжиною 2тАУ 4 см, що вiдразу скидають униз. На засохлiй торiшнiй травi, а якщо весна пiзня тАУ на снiгу бiля стовбура дерева валяiться свiжа свiтла трiска. Дупло маi глибину 28тАУ35 см, вхiдний отвiр тАУ льоток маi дiаметр 5тАУ5,6 см.
3. Кладка яiць, висиджування i вигодовування пташенят
3.1 Загальна будова яйця птахiв, перiод розмноження
Вiдкладенi яйця усерединi мають зародок, утворений ще до iхнього вiдкладання. Зародок маi вигляд диска, що лежить на поверхнi жовтка. Жовток розмiщуiться в центрi рiдкого бiлка i становить собою запас поживноi речовини для зародку, що розвиваiться. Жовток у яйцi пiдвiшений; на так званих халазахтАУ бiлкових канатиках. Як яйце не оберталось би у гнiздi, зародковий диск завжди буде зверху жовтка в положеннi, найближчому до джерела тепла (обiгрiв вiдбуваiться зверху). Цьому сприяють халази. Бiлок виконуi роль захисноi оболонки жовтка i постачальника рiдини для зародку. Пiд шкаралупою на тупому кiнцi яйця знаходиться повiтряна камера iз запасом повiтря для зародку, що утворена внаслiдок розходження двох пiдшкаралупових оболонок. Шкаралупа надаi певноi форми яйцю та захищаi його вiд механiчних ушкоджень. Крiм того, кальцiй, що мiститься у нiй, використовуiться ембрiоном для побудови скелета. Тому наприкiнцi iнкубацii шкаралупа стаi рихлою, менш мiцною. Це полегшуi вихiд пташеняти з яйця. Шкаралупа з пiдшкаралуповими оболонками запобiгаi проникненню волога та повiтря всередину яйця. Тiльки пiд кiнець iнкубацii крiзь неi проходить повiтря до пташеняти, яке вже дихаi легенями.
Перед вилупленням пташеня, пробиваючи шкаралупу, робить у нiй отвiр для дихання. У пташеняти на наддзьобку утворюiться тимчасовий яйцевий зуб,яким воно надрiзаi шкаралупу зсередини i полегшуi собi вихiд назовнi.
РЖнкубацiя яiць. Для нормального розвитку пташеняти необхiдно обiгрiвати кладку яiць. Це роблять дорослi птахи. Насиджуючи кладку, вони вiддають тепло свого тiла. У насиджуючого птаха на черевному боцi утворюiться так звана насидна пляма тАУ це дiлянка шкiри на черевi, яка на перiод розмноження оголюiться вiд оперення.
Перiод iнкубацii яiць у рiзних видiв птахiв рiзний. У великоi синицi пташенята вилуплюються на 14-й день пiсля насиджування, а в iнших видiв воно може затягнутися до двох-трьох мiсяцiв.
Птахи виводковi та нагнiзднi. У багатьох птахiв пташенята вилуплюються з пухом на всьому тiлi, з вiдкритими очима i через деякий час можуть облишити гнiздо та прямувати за дорослим птахом. Такi птахи називаються виводковими. У першi днi свого життя виводковi пташенята ще потребують опiки з боку дорослого птаха: обiгрiв, годування, захист тощо.
У iнших птахiв пташенята вилуплюються безпорадними. У них ще закритi очi та вушнi отвори. Тiло тiльки де-не-де вкрите рiдким пухом. Вони кволi й не можуть триматися на ногах. Цi пташенята ще довго залишаються у гнiздi. Дорослi птахи iх годують та обiгрiвають. Така група птахiв називаiться нагнiздними. Пiсля виходу з гнiзда, навчившись добре лiтати, вони починають самостiйно живитися.
Турбота про потомствоу рiзних птахiв виявляiться по-рiзному. Окрiм пiдбору мiсця для гнiзда, його влаштування, маскування, висиджування кладки яiць, вигодовування та обiгрiвання пташенят, очистки гнiзда iснують ще й iншi форми турботи про потомство.
Часто за небезпеки дорослий птах подаi сигнали тривоги i пташенята завмирають та причаюються до тих пiр, поки не буде iншого сигналу, який повiдомить, що загроза вже минула. У деяких видiв за небезпеки самка намагаiться показати, що вона поранена чи не може лiтати, тобто б'i крилами по землi, повзе, i таким чином вiдводить ворога вiд того мiсця, де знаходяться пташенята. Вiдвiвши ворога на небезпечну вiдстань, птах раптом злiтаi, а згодом повертаiться до своiх пташенят i скликаi iх.
Розмноження птахiв починаiться навеснi й у рiзних видiв птахiв вiдбуваiться у рiзнi термiни.
На початку перiоду розмноження самцi та самки утворюють пари. Дрiбнi та середнi за розмiрами птахи (напр., горобинi) утворюють пару один раз, тобто на сезон розмноження, великi птахи тАУ на багато рокiв, а то й на все життя. Деякi види птахiв можуть i не утворювати пар, але вони збираються в певних мiсцях (токовищах), де самцi змагаються на своiрiдних турнiрах, виборюючи собi самок. Пiд час таких зустрiчей демонструються складнi елементи поведiнки птахiв: самки вiддають перевагу у спарюваннi самцям тАУ переможцям турнiру. Пiсля розмноження самцi тримаються окремо вiд самок, якi виховують пташенят.
Але все таки бiльшiсть птахiв утворюi пари на досить тривалий час. Як правило, самцi займають певну територiю, на якiй у майбутньому влаштовують гнiзда (гнiздова територiя) й iнтенсивно спiвають. Якщо ця мiсцевiсть вiдкрита, вони можуть виконувати характерний танок, демонструючи свою присутнiсть на нiй. Самцi захищають вибрану ними гнiздову територiю вiд iнших самцiв такого самого виду.
Для кожного виду птахiв характерна своя шлюбна пiсня. Якщо самець буде виконувати ii не так, як це роблять усi iншi самцi його виду, вiн не буде обраний самкою. Але спiв самцiв не тiльки приваблюi самок, вiн даi знати iншим самцям, що дана територiя зайнята.
Хоча бiльшiсть птахiв маi голос, не всi вони спiвають свою шлюбну пiсню власним голосом. Наприклад, дятли ще з провесни займають гнiздовi територii i про це сповiщають розкотистим Влбарабанним дробомВ». А роблять вони це, стукаючи з великою швидкiстю в довгий сухий сучок, що маi щiлину. Бекасвиконуi свою пiсню рульовими перами. Злiтаючи високо в небо, самець потiм падаi стрiмголов униз, розпушуючи рульовi пера. Повiтря, яке проходить крiзь цi пера, вiбруi ними та утворюi звук, що нагадуi мекання баранця. У народi цих птахiв так i називають тАУ баранцi. Шлюбна поведiнка, спiв самцiв спонукають самку до спарювання, яке проходить у короткий термiн. Пiсля утворення пари самець не припиняi спiвати. Спiв завершуiться iз закiнченням перiоду розмноження. А до виведення пташенят самець продовжуi спiвати та охороняти гнiздову територiю: вона iм ще потрiбна для збирання корму своiм пташенятам.
У гнiздо птахи вiдкладають яйця. Кiлькiсть яiць у кладцi може бути. рiзною. Крупнi птахи вiдкладають 1тАУ2, дрiбнi птахи бiльшу кiлькiсть.
За формою яйця бувають округлi, кулястi, елiптичнi, грушеподiбнi. Бiльшiсть яiць звичайно яйцеподiбноi форми.
Розрiзняють забарвленi та незабарвленi яйця. Як правило, якщо яйця вiдкладеш в закрите гнiздо, вони незабарвленi. У птахiв, якi гнiздяться у вiдкритих мiсцях, яйця мають маскувальне забарвлення.
Повна кладка з 4тАУ10, частiше 4тАУ5 яiць, бiлих гладких з легким палевим, iнодi зеленуватим вiдтiнком. Маса останнiх коливаiться вiд 14 до 24 г.
Вiдкладання яiць у рiзних частинах ареалу падаi на другу половину березня, квiтень i навiть перша половина травня, причому термiни вiдкладки бувають розтягнутi на мiсяць i бiльше в птахiв навiть того самого району.
Насиджуi яйця одна самка, але самець постiйно тримаiться поблизу гнiзда, при небезпецi сильно хвилюiться i видаi лементи. Злiтаючи ненадовго з гнiзда на годiвлю, самка прикриваi яйця листами i пухом. Насиджування триваi 27тАУ28 днiв.
Пташенята, що вилупилися, обсохнув пiд крилами матерi, залишають гнiздо i тримаються на водi серед заростей водяних рослин. Самець i самка перший час знаходяться неподалiк вiд виводку. При небезпецi пташенята затаюються в заростях чи рятуються поринаючи. Приблизно в мiсячному вiцi молодi досягають половини величини дорослих, а ще через мiсяць за розмiром не поступаються останнiм i незабаром пiднiмаються на крило.
Приблизно в той час, коли пташенята оперяться, але лiтати ще не можуть, дорослi сiмейнi гусаки починають линяти. Линяння протiкаi в них цiлком при виводку. Спочатку линяють самцi, трохи пiзнiше i самки. Линька починаiться з випадання махових пер, i птах
Вместе с этим смотрят:
G-белки и их функция
Австралопитеки - обезьянолюди или человекообезьяны?
Адаптация микроорганизмов в экстремальных условиях космоса
Адвентивна флора Чернiгiвськоi областi: iсторiя формування та сучасний стан
Адсорбция ионных и неионных поверхностно-активных веществ (ПАВ)