Придорожнi рослини околиць Козельця

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Географо-клiматичнi особливостi смт. Козелець

Роздiл 2. Видове рiзноманiття придорожньоi рослинностi околиць смт. Козелець

2.1 Представники деревовидноi флори

2.2 Представники трав`янистоi флори: характеристика та застосування

Роздiл 3. Роль придорожнiх рослин у фiтоценозах

Висновки

Список лiтератури

Вступ

Зеленi рослини тАФ царство живих органiзмiв. Назва була запропанована у 1981^[1] щоб вiдрiзнiти представникiв царства вiд попереднього визначення рослин, якi до того не створювали монофiлетичну групу. Також царство вiдоме пiд назвою Chlorobionta або група Chlorophyta/Embryophyta. Бiльшiсть членiв царства були включенi до царства Рослини (Plantae) в 1866 Ернстом Гекелем.

Представники царства - автотрофнi органiзми, для яких i характерною здатнiсть до фотосинтезу та наявнiсть щiльноi клiтинноi оболонки, яка утворена здебiльшого целюлозою. Запасною речовиною у рослин i, як правило, крохмаль.

Рослини i першою ланкою всiх харчових ланцюжкiв, так що вiд них залежить життя тварин. Вони i джерелом бiльш як десяти тисяч бiологiчно активних речовин, якi дiють на органiзм людини та тварин, зокрема при вживаннi у iжу.

Рослини поширенi у всiх фiтоценозах, вони досить добре пристосовуються до певних умов iснування.

Мета роботи тАУ проаналiзувати видовий склад природорожних рослин смт. Козелець.

Завдання роботи полягають в тому, щоб:

1) дати географо-клiматичну характеристику розмiщення смт.Козелець;

2) проаналiзувати видовий склад придорожнiх рослин тАУ деревних та трав`янистих видiв;

3) розглянути роль придорожнiх рослин у фiтоценозах.

Роздiл 1. Географо-клiматичнi особливостi смт. Козелець

Територiя смт. Козелець знаходиться в зонi Украiнського Полiсся. Ця зона охоплюi пiвнiчну частину Украiни. РЗi пiвденна межа проходить повз такi населенi пункти: Рава-Руська тАФ Володимир-Волинський тАФ Луцьк тАФ Рiвне тАФ Житомир тАФ Киiв тАФ Нiжин тАФ Кролевець тАФ на пiвнiч вiд Глухова.

Зона мiшаних лiсiв тАФ це майже 20% територii Украiни. Характерними особливостями ii природних умов i низовинний рельiф, наявнiсть пiщаних i пiщано-глинистих вiдкладiв, густа рiчкова мережа, широкi рiчковi долини, достатнi зволоження i високий рiвень ТСрунтових вод, переважання дерново-пiдзолистих ТСрунтiв, значне поширення борових i суборових лiсiв. Бiльша частина зони в антропогенi пiд час Днiпровського зледенiння була вкрита льодовиками. У той час сформувалися моренно-зандровi та зандровi рiвнини, мореннi гряди, еоловi форми рельiфу. Клiмат помiрно континентальний, лiто тепле й вологе, зима порiвняно м'яка. Середнi температури сiчня змiнюються з заходу на схiд вiд -4,5, -5 В°С до -7, -8 В°С. Середнi температури липня змiнюються вiдповiдно вiд +17 до +19,5 В°С. Безморозний перiод триваi 160тАФ180 днiв. Зона мiшаних лiсiв i найбiльш зволоженою на рiвниннiй частинi республiки. Рiчнi суми опадiв 600тАФ 700 мм. Стiйкий снiговий покрив тримаiться 90тАФ100 днiв. Густота рiчковоi мережi 0,30тАФ0,50 км/км². Для рiчок характерна тривала весняна повiнь iз широкими розливами, зимова межень. Пiдземнi води i джерелом живлення рiчок i озер. Вельми поширенi низиннi болота.

У межах зони переважають мiшано-лiсовi, хвойно-широколистянi ландшафти, якi розвинулися за помiрно теплого вологого клiмату та наявностi льодовикових, водно-льодовикових, давньо iлювiальних пiщаних вiдкладiв. iх вiдзначають значне поширення дерново-пiдзолистих ТСрунтiв пiд сосновими та сосново-дубовими лiсами, складне перемежування зандрових i моренно-зандрових рiвнин, долинно-терасових, лучних i болотних ландшафтних комплексiв iз мелiоративними системами. На пiвднi зони поширенi острiвнi опiлля з ландшафтами пiвнiчно-лiсостепового типу.

Лiсистiсть зони змiнюiться вiд 10 до 60%; у лiсах ростуть сосна, береза, дуб, граб, липа, клен. Найбiльше поширенi дубово-сосновi лiси

тАФ 45% укритих лiсом площ. Пiд боровими лiсами пiщанi тераси й масиви. До 10% територii зони тАФ це лучнi ландшафти, що розвинулись у заплавах рiчок. У iхнiх травостоях переважають рiзнотравно-злаковi угруповання. Характерна риса ландшафтноi структури тАФ болотнi природнi комплекси, де домiнують низиннi трав'янисто-моховi та лiсовi болота. Зона мiшаних лiсiв Украiни представлена Полiською провiнцiiю тАФ своiрiдною ландшафтною провiнцiiю, розташованою в межах Украiни, Бiлорусi, Росii, з подiлом на пiвнiчну, пiвденну i схiдну частини. Внутрiшньопровiнцiйна диференцiацiя Украiнського Полiсся зумовлена його розташуванням у межах рiзних геоструктур, до яких прив'язанi рiзнi за площею поiднання мiшано-лiсових (полiських), опiльських, долинних, лучних i болотних ландшафтiв. Украiнське Полiсся за особливостями просторовоi ландшафтноi диференцiацii розмежовуiться на такi фiзико-географiчнi областi: Волинське Полiсся, Житомирське Полiсся, Киiвське Полiсся, Чернiгiвське Полiсся, Новгород-Сiверське Полiсся.

Киiвське Полiсся тАФ низовинна акумулятивна рiвнина з потужною товщею антропогенових вiдкладiв, переважанням моренно-зандрових, борових i суборових терасових ландшафтiв.

Роздiл 2. Видове рiзноманiття придорожньоi рослинностi околиць

смт. Козелець

2.1 Представники деревовидноi флори

Рiд Сосна тАФ PinusL.

Сосна звичайнатАФ PinussylvestrisL.

Дерево до 40 м заввишки i 70 тАФ 90 см у дiаметрi зi струнким стовбуром, вкритим грубою, темною, з трiщинами корою знизу i гладенькою золотисто-жовтою тАФ у верхнiй частинi. Крона у молодих дерев конiчна, у старих тАФ широка, округла або у виглядi парасольки. Хвоя зiбрана в пучки по 2 шт., сiро-зелена, сиза або темно-зелена, завдовжки до 7 см, по краях зазубрена, живе 2 тАФ 3 роки. Шишки поодинокi або зiбранi по 2 тАФ 3 шт., яйцеподiбно-конусоподiбнi, видовженi або короткозагостренi, до 7 см завдовжки i 2 тАФ 3,5 см у дiаметрi, дозрiвають на другий рiк.

Природно поширена майже по всiй РДвропi до 70В° пiвнiчноi широти та в Азii. На пiвднi Украiни поширена у виглядi окремих острiвцiв. У молодому вiцi росте швидко. До родючостi ТСрунтiв не вибаглива. Може рости на сухих, вапнякових i заболочених ТСрунтах, морозо-, посухо- i вiтростiйка. Мiськi умови витримуi незадовiльно, оскiльки чутлива до забруднення повiтря димом i газами, погано переносить ущiльнення ТСрунту. Доживаi до 300тАФ400 рокiв.

Рекомендуiться для створення великих паркiв i лiсопаркiв, поодиноких i групових посадок.

Рiд ЯблунятАФ MalusMill.

Яблуня лiсова тАФ Malussilvestris (L.) Mill.

Дерево заввишки 10 тАФ 15 м iз широкою, розлогою, шатроподiбною кроною. Листки до 10 см завдовжки, темно-зеленi. Квiтки до 4 см у дiаметрi, бiлi, рожевi, зiбранi по 5 тАФ 6 шт. в зонтикоподiбнi китицi, пахучi. Плоди 2 тАФ3 см в дiаметрi, зеленувато-жовтi, кислi.

Природно поширена в середнiй i пiвденнiй частинах РДвропи. Росте вiдносно швидко, досить свiтлолюбна, достатньо зимостiйка, до родючостi ТСрунтiв не вибаглива, але краще росте на ТСрунтах, удобрених перегноiм, та на добре дренованих, свiжих суглинкових i родючих супiщаних ТСрунтах. Посухо-, димо- i газостiйка, добре витримуi обрiзування.

Рекомендуiться для створення поодиноких посадок, груп, узлiсь, масивiв, формованих живих огорож у всiх районах краiни.

Рiд Горобина тАФ SorbusL.

Горобина звичайнатАФ SorbusaucupariaL.

Дерево заввишки до 15 (20) м або високий кущ з розлогою, рiдкою кроною. Листки непарноперистi, до 25 см завдовжки, мають 9 тАФ 15 (17) листочкiв. Квiтки до 1 см в дiаметрi, зiбранi в щитки дiаметром 10 тАФ 15 см, зi своiрiдним запахом. З'являються в травнi тАФ червнi. Плоди кулястi, червонi, 1,5 см в дiаметрi, починають достигати в липнi, на рослинi дуже декоративнi [10].

Природно поширена в лiсовiй i лiсостеповiй зонах РДвропи, в Сибiру, на Далекому Сходi. Зимостiйка, але не витримуi сухостi повiтря та ТСрунту. Краще плодоносить на вiдкритих мiсцях. До родючостi ТСрунтiв не дуже вибаглива. Чутлива до забруднення повiтря димом i газами.

Рiд Черемха тАФ PadusMill.

Черемха звичайнатАФ PadusracemosaGilib.

Дерево заввишки 10 (15) м або великий кущ з широкою, густою кроною, повислими гiлками. Кора гладенька, матова, чорнувато-сiра, на молодих пагонах оливкова або вишнево-червона з iржаво-бурими або бiлими сочевичками. Листки видовжено-елiптичнi, яйцеподiбно-ланцетнi, до 10 (15) см завдовжки, на верхiвцi загостренi, по краях гостропилчастi, зверху темно-зеленi, знизу сизуватi. Квiтки бiлi, до 1,5 см у дiаметрi, дуже пахучi, зiбранi в китицi, цвiтуть у травнi впродовж 7 тАФ 12 дiб зразу пiсля розпускання листя. Плоди чорнi, кулястi, 0,8 см в дiаметрi, солодкi, iстiвнi, достигають у вереснi [6].

Природно поширена в РДвропi, Середнiй i Малiй Азii на Далекому Сходi. В Украiнi в дикорослому станi трапляiться по всiй територii. Повсюди зимостiйка, тiньовитривала, вологолюбна, найкраще росте на свiжих i вологих ТСрунтах, але в парках росте i на досить сухих ТСрунтах. Чутлива до загазованостi повiтря, пошкоджуiться хворобами i шкiдниками. Мiськi умови витримуi задовiльно.

Рекомендуiться для створення поодиноких, групових посадок, узлiсь, пiдлiска, невеликих алей та в долинах рiчок

Черемха пiзнятАФ PadusserotinaAgardb.

Дерево заввишки до 25 (30) м з широкопiрамiдальною кроною. Кора гладенька, темно-вишнева. Листки широколанцетнi, 6 тАФ 12 см завдовжки, загостренi, зверху темно зеленi, блискучi, знизу свiтлi, восени червонi. Квiтки бiлi, без запаху, до 1 см в дiаметрi, зiбранi в китицi до 14 см завдовжки. Цвiте в травнi тАФ червнi, на 2 тАФ 3 тижнi пiзнiше, нiж черемха звичайна. Плоди до 1 см в дiаметрi, чорнi, iстiвнi, дозрiвають у серпнi тАФ вереснi. Починаi цвiсти та плодоносити з п'яти рокiв.

Природно поширена на сходi Пiвнiчноi Америки. Широко культивуiться в Украiнi. Повсюди росте добре, морозостiйка, витримуi засухи, задимлення повiтря, пiснi, пiщанi та засоленi ТСрунти, мiськi умови та обрiзування.

Рекомендуiться для створення поодиноких, групових, рядових посадок та алей у всiх районах краiни.

Рiд Гледичiя тАФ GleditschiaL.

Гледичiя триколючкова, звичайнатАФ GleditschiatriacanthosL.

Дерево заввишки до 45 м з плоскорозлогою ажурною кроною. Гiлки i стовбур мають твердi, простi або гiллястi, часто трiйчастi колючки завдовжки до 15 см. Листки двiчiперистоскладнi, темно-зеленi, блискучi, до 30 см завдовжки. Квiтки дрiбнi, зеленуватi, зiбранi в китицi завдовжки до 8 см, з приiмним запахом, з'являються в червнi пiсля розпускання листя. Плоди червоно-бурi, блискучi, завдовжки до 50 см, звисають, дозрiвають у вереснi тАФ жовтнi, на деревi залишаються до середини зими.

Природно поширена в Пiвнiчнiй Америцi. Широко культивуiться в Украiнi. Росте швидко на багатих ТСрунтах, але може рости i на сухих пiсних ТСрунтах. Зимо-, посухо- i вiтростiйка, свiтлолюбна, добре витримуi ущiльнення ТСрунту, в молодому вiцi тАФ стриження.

Рекомендуiться для створення поодиноких, ажурних, групових посадок, алей, живих огорож у всiх районах краiни.

Рiд Робiнiя тАФ RobiniaL.

Робiнiя псевдоакацiя, бiла акацiятАФ RobiniapseudoacaciaL.

Дерево заввишки до 30 м з прямим стовбуром, укритим товстою, темною, з глибокими борозенками корою. Крона розлога, ажурна, часто неправильноi форми. Пагони голi, зеленувато-сiрi, з прилистками. Листя завдовжки до 25 см, непарноперисте, свiтло-зелене. Квiтки до 2 см завдовжки, бiлi, пахучi, зiбранi в повислi китицi завдовжки 10 тАФ20 см. Цвiте в травнi тАФ червнi, iнодi спостерiгаiться повторне цвiтiння. Плiд тАФ бiб завдовжки 5 тАФ 10 см, дозрiваi у вереснi тАФ жовтнi.

Природно поширена в Пiвнiчнiй Америцi. Давно i широко культивуiться в Украiнi. Росте швидко, особливо до 10 тАФ 15 рокiв. До ТСрунтових умов не вибаглива, але надаi перевагу легким, добре аерованим, суглинковим ТСрунтам з домiшкою вапна. Може рости на сухих, не дуже засолених, пiсних пiщаних ТСрунтах. Досить морозо-, жаро-, посухо-, вiтростiйка.

Рiд Липа тАФ TiliaL.

Липа серцелиста, дрiбнолистатАФ TiliacordataMill.

Дерево заввишки до 30 м i до 1,5 м в дiаметрi з широкоокруглою, компактною, правильною кроною. Кора стовбура товста, до 40 тАФ 50 рокiв гладенька, темно-сiра. Листя 3 тАФ 6 см завдовжки, серцеподiбне на верхiвцi загострене, зверху зелене, знизу сизо-зелене, з бурими волосками в кутах жилок, восени тАФ свiтло-жовте. Квiтки жовтувато-бiлi, до 1 см в дiаметрi, зiбранi в суцвiття по 5 тАФ 7 (10) шт. Цвiтуть у червнi. Плiд тАФ кулястий, овальний горiшок, до 0,8 см в дiаметрi, бурий, достигаi у серпнi тАФ вереснi.

Природно поширена майже по всiй РДвропi, росте на пiвднi Захiдного Сибiру. В Украiнi в дикорослому станi тАФ на Полiссi, в Лiсостепу та в горах Криму. В Украiнi повсюди зимо-та вiдносно посухостiйка, достатньо газо- i димостiйка, середньовибаглива до родючостi ТСрунту, витримуi тимчасовий надлишок зволоження, на пiсних ТСрунтах не росте, добре витримуi формування крони. Доживаi до 400 (600) рокiв.

Рекомендуiться для створення поодиноких, групових, алейних посадок, паркових композицiй, живих огорож, високих зелених стiн, для складного фiгурного формування.

Рiд Клен тАФ AcerL.

Клен гостролистийтАФ AcerplatanoidesL.

Дерево заввишки до 30 м, зi струнким стовбуром, густою широкоокруглою кроною. Молодi пагони червонувато-сiрi, кора на дорослих деревах буро-сiра з неглибокими поздовжнiми трiщинами. Листки великi, 5 тАФ 7-лопатевi, завдовжки до 18 см, лопатi загостренi, зверху темно-зеленi, знизу свiтлiшi. Квiтки зеленувато-жовтi, зiбранi в щитки, з'являються в квiтнi тАФ травнi. Плоди тАФ зеленуватi, двокрилатки, 3,5 тАФ 5 см завдовжки, достигають у вереснi тАФ жовтнi.

Природно поширений майже по всiй РДвропi, однак у пiвденно-схiднiй частинi Украiни та в Криму в дикорослому станi немаi. Вибагливий до родючостi, вологостi та засолення ТСрунту, росте швидко, тiньовитривалий, холодо- та жаростiйкий, витримуi морози до мiнус 40 В°С, пiзнiми весняними приморозками не пошкоджуiться, стiйкий у вуличних насадженнях, задимленiсть повiтря витримуi погано, стiйкий проти вiтрiв, добре витримуi пересаджування до 10 тАФ 15 рокiв. Доживаi до 300 рокiв.

Рекомендуiться для створення поодиноких, групових, алейних, вуличних посадок та масивiв у лiсопарках.

Клен ясенелистийтАФ AcernegundoL.

Дерево заввишки до 20 (25) м, часто з кривим стовбуром i розлогою широкою кроною. Кора стовбура жовтувато-зелена, ясенелистий сiра. Пагони зеленi, зеленувато-червонi з сизим нальотом. Листки мають 3 тАФ 5 (7) листочкiв. Квiтки з'являються до розпускання листя. Чоловiчi квiтки зiбранi у повислi пучки, жiночi тАФ у повислi китицi. Плоди тАФ крилатки, дозрiвають у серпнi тАФ вереснi.

Природно росте у Пiвнiчнiй Америцi. У культурi трапляiться по всiй територii Украiни. Морозо- i посухостiйкий, до родючостi ТСрунтiв невибагливий, може рости на солонцях. На глинистих i вапнякових ТСрунтах росте повiльно, заранi спостерiгаiться суховершиннiсть. У мiських умовах на вулицях починаi вiдмирати у вiцi 25 тАФ 30 рокiв, пошкоджуiться газами, але швидко вiдновлюiться, добре витримуi обрiзування. Доживаi до 80 тАФ 100 рокiв [6].

Рекомендуiться для створення поодиноких i групових посадок та залiсення схилiв у всiх районах краiни.

КленпольовийтАФ Acer campestre L.

Дерево заввишки до 15 м з густою, округлою кроною та з буро-сiрою корою на стовбурi. Молодi пагони коричнево-жовтi або буро-сiрi. На гiлках бувають корковi нарости. Листки три-птАЩятилопатевi, шкiрястi, до 7 см завдовжки. Квiтки дрiбнi, жовто-зеленi, зiбранi в стоячi, багатоквiтковi щитки, зацвiтають у квiтнi тАФ травнi. Плоди - плоскi крилатки, розходяться пiд кутом 180В°, дозрiвають у серпнi тАФ вереснi.

Природно поширений у лiсостеповiй i степовiй зонах Середньоi та Схiдноi РДвропи. Росте в заплавних лiсах, на схилах балок та на узлiссях. Досить тiньо- та посухостiйкий, вiдносно морозостiйкий, сухiсть i засолення ТСрунту витримуi краще, нiж клен гостролистий. Добре переносить мiськi умови, стриження, обрiзування i пересаджування в дорослому вiцi.

Рекомендуiться для створення поодиноких, групових посадок, другого ярусу в лiсопарках, стрижених живих огорож та стiн у всiх районах краiни.

Береза повисла тАФ BetulapendulaRoth.

Дерево заввишки до 25 м з ажурною, неправильнояйцеподiбною кроною, повислими гiлками. Кора бiла, у молодих рослин гладенька, з вiком у нижнiй частинi розтрiскуiться, стаi майже чорною. На нерозтрiсканiй частинi стовбура вiдокремлюiться тонкими поперечними пластинками тАФ березовим лубом. Пагони голi, покритi смолистими бородавками. Листки трикутно-ромбiчнi, яйцеподiбнi, по краю двiчiгострозубчастi, завдовжки 3 тАФ 7 см, у молодому вiцi свiтло-зеленi, липкi, пiзнiше темно-зеленi. Квiтки зiбранi в сережки, з'являються в травнi. Плоди дозрiвають у липнi тАФ серпнi, пiсля чого розсипаються [10].

Природно поширена майже по всiй РДвропi, в Захiдному Сибiру, на Алтаi. Належить до свiтлолюбних деревних видiв, зимо- i посухостiйка, невибаглива до ТСрунтових умов. Може рости на болотах, змитих ТСрунтах, пiсках, супiсках, суглинках, чорноземах, гравiйно-кам'янистих ТСрунтах, але погано витримуi засоленi та дуже пiснi пiщанi ТСрунти. Не дуже стiйка проти забруднення повiтря димом i газами. Недовговiчна, доживаi до 80 тАФ 100 рокiв.

Рекомендуiться для створення поодиноких, групових посадок, алей, гаiв, обсадження водойм.

Рiд Тополя тАФPopulusL.

Тополя бiлатАФ PopulusalbaL.

Дерево 30 тАФ 35 м заввишки, до 2 м у дiаметрi, з широкою гiллястою розлогою кроною. Кора стовбура бiлувато-сiра, у старих дерев трiщинувата. Молодi пагони бiлувато-повстистi. Листки округлояйцеподiбнi, по краях виiмчасто-зубчастi або туполистi, зверху темно-зеленi, блискучi, голi, знизу бiлуватi, повстистi. Чоловiчi сережки 3 тАФ 7 см завдовжки, з червоно-бурою оцвiтиною та пурпуровими, а пiзнiше жовтими пиляками. Жiночi сережки завдовжки 10 тАФ 12 см. Цвiте в квiтнi тАФ травнi, одночасно з розпусканням листя. Плоди дозрiвають у червнi.

Природно поширена в РДвропi, Захiдному Сибiру, Середнiй Азii у заплавах рiчок на родючих вологих ТСрунтах. Найчастiше росте поодиноко. Витримуi невелике засолення ТСрунту та тривале затоплення. Росте на пiсках. Димо- i газостiйка. Обрiзування витримуi незадовiльно. На мiсцях зрiзу гiлок часто утворюються дупла.

Рекомендуiться для створення поодиноких i групових посадок, монументальних композицiй зелених насаджень, особливо декоративна на полянах великих паркiв та лiсопаркiв по всiй територii краiни, крiм сухих степiв i Криму.

Тополя тремтяча, осикатАФ PopulustremulaL.

Дерево заввишки 25 (35) м i до 1 м в дiаметрi, з яйцеподiбною, широкоокруглою, неправильною, рiдкою кроною. Кора стовбура зеленувато-сiра, свiтло-зелена, сiра, довго не розтрiскуiться. Розтрiскана кора темно-сiра, майже чорна. Пагони голi, i блискучi, червонувато-бурi. Листки округлi, округло-ромбiчнi з тупою верхiвкою, по краю з нерiвними, тупими зубцями, сiро-зеленi, зi сплюснутим черешком, на вiтрi тремтять. Квiтки зiбранi в сережки, чоловiчi сережки завдовжки 7 тАФ 10 см з пурпуровими тичинками, жiночi коротшi, з пурпуровими приймочками, з'являються до розпускання листя. Плiд тАФ коробочка з великою кiлькiстю насiння, дозрiваi в травнi.

Природно поширена по всiй РДвропi та в Азii. В Украiнi у дикорослому станi трапляiться повсюди, за винятком Крайнього Пiвдня. Росте у заплавних та долинних лiсах. Краще розвиваiться на свiжих, родючих суглинках, може рости на вiдносно пiсних та сухих супiсках i пiсках. Морозо- та досить посухостiйка, не боiться приморозкiв, свiтлолюбна, стiйка проти забруднення повiтря пилом i газами, витримуi ущiльнення ТСрунту. Обрiзування крони витримуi погано. Живе 60 тАФ 100 рокiв.

Рекомендуiться для створення поодиноких посадок, великих груп, масивiв у парках i лiсопарках.

2.2 Представники трав
`янистоi флори: характеристика та застосування

Рiд Подорожник - Plantago

Подорожник великий - PlantagomajorL.

Мiсцевi назви - бабка, порiзник, ранник тощо. Багаторiчна трав'яниста рослина родини подорожникових (10-60 см заввишки) з коротким кореневищем i розеткою прикореневих листкiв. Стебло безлисте, тонкоборознисте, голе або трохи опушене. Листки яйцеподiбнi або елiптичнi з трьома-сiмома жилками, цiлокраi, голi, з клиноподiбною основою i розширеним жолобчастим черешком, що за довжиною дорiвнюi пластинцi. Суцвiття (5-15 см завдовжки) довгоцилiндричне, колосоподiбне, при основi рiдкувате. Приквiтки яйцеподiбнi, тупi, за довжиною дорiвнюють чашечцi. Квiтки дрiбнi, з приквiтками, правильнi, зрослопелюстковi. Чашечка чотирироздiльна з овальними тупими, перетинчастими частками, вiночок (до 3 мм завдовжки) буруватий, сухий, плiвчастий, трубчастий з яйцеподiбними тупуватими частками. Тичинок чотири з фiолетовими або жовто-бурими пиляками, маточка одна з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком i дволопатевою приймочкою. Плiд - багатонасiнна темно-коричнева яйцеподiбна коробочка (0,7-1,2 мм завдовжки) .

Подорожник великий росте на галявинах, луках, уздовж просiк, на лiсокультурних площах i як бур'ян на розсадниках. Тiньовитривала рослина. Цвiте у травнi - липнi. Поширений по всiй Украiнi. Заготовляють у всiх областях Украiни. Запаси сировини значнi.

Подорожник ланцетолистий - (Plantago lanceolata L.) Листки ланцетнi або вузьколанцетнi, гострi, дрiбнозубчастi по краю, з довгим черешком. Росте у мiшаних лiсах, на галявинах, лiсосiках луках, лiсових розсадниках, серед чагарникiв. Поширений по всiй Украiнi.

Лiкарська, харчова, пилконосна i косметична рослина.

У науковiй медицинi використовують листки подорожника великого, середнього i ланцетолистого - Folia Plantaginis. Препарати з подорожника мають тонiзуючу дiю, збуджують апетит, сприяють пiдвищенню гемоглобiну в кровi, позитивно дiють при гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастритах, ентероколiтах), виразках шлунка i дванадцятипалоi кишки, як ранозагоювальний засiб. Консервований у спиртi сiк подорожника - чудовий вiдхаркувальний засiб, особливо при коклюшi i туберкульозi. Екстракт рослина маi протисклеротичну дiю, знижуi вмiст холестерину в кровi. Розтертi листки подорожника прикладають до ран, фурункулiв, набрякiв внаслiдок удару, при запаленнях шкiри, укусах комах. Листки мiстять глiкозид аукубiн, гiркi й дубильнi речовини, каротин, вiтамiни С i К, лимонну кислоту.

У народнiй медицинi листки використовують як кровоспинний i ранозагоювальний засiб, при ударах, порiзах, наривах, носових кровотечах; усю рослину - при гастритах, проносi, виразках, внутрiшнiх ранах, при хворобах нирок, серця, гiпертонii, туберкульозi легень, бронхiальних запаленнях, хворобах печiнки та при жовтяницi, при хворобах ясен, очей, зубному болю. Листки прикладають до шкiри при рожистих запаленнях. Насiння подорожника мiстить слиз, аукубiн, бiлковi й дубильнi речовини, жирну олiю, ферменти, смоли. У народнiй медицинi iх застосовують при запальних процесах у шлунку, кишечнику та при хронiчних запорах. Насiння i також добрим кормом для птахiв. Коренi подорожника використовують при запаленнi нирок i сечового мiхура.

У гомеопатii використовують есенцiю з свiжоi рослина. У ветеринарii порошок з сухих листкiв використовують для лiкування сибiрки. Свiжi i квашенi листки подорожника вживають у iжу як салат, з них готують першi страви: супи й бульйони. Насiння подорожника, заквашене з молоком, вважаiться смачною i корисною приправою до м'ясних i рибних страв.

Подорожники - добрi пилконоси, особливо подорожник середнiй. Подорожник ланцетолистий добре поiдаiться худобою, особливо в сiнi. Сiк подорожника входить до складу деяких косметичних лосьйонiв для догляду за шкiрою.

Рiд Полин - Artemisia

Полин гiркий - Artemisiaabsinthium

Багаторiчна трав'яниста срiблясто-сiра рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, до 150 см заввишки, у верхнiй частинi розгалужене. Листки черговi, зверху бiлувато-шовковистi, нижнi - довгочерешковi, трикутно-серцевиднi. Квiтки жовтi, рiзнорiднi, в кулястих пониклих кошиках, зiбраних гронами у волотисте суцвiття. Крайовi квiтки жiночi, iншi - двостатевi. Цвiте у липнi - вереснi. Плiд - сiм'янка.

Росте на полях i пустирях, бiля дорiг i жител. Для виготовлення лiкарських форм збирають траву i листя полину. Листя - до цвiтiння, Траву - на початку цвiтiня. Лiкувальнi властивостi полину вiдомi давно. Римляни вважали, що полин охороняi мандрiвника вiд втоми (варто лише прив'язати пучечок цiii рослини до ноги, як втома минаi). Гiркий смак полину пояснюiться тим, що рослина всмоктала в себе всю гiркоту людських страждань i зневiр, тому й вилiковуi хворих, даi iм духовну втiху. Iснуi легенда, що в степу ночували половцi. На чолi iх орд стояли два брати - хан Сирчан i хан Отрок. Зазнавши поразки вiд Володимира Мономаха, один iз ханiв пiшов у глиб степiв, а другий став владарювати на Кавказi. Пiсля смертi Володимира Мономаха старший брат почав кликати Отрока, щоб той повернувся. Але ображений хан не хотiв про це й слухати. Тодi Сирчан послав до нього гiнця, з пучком сухого полину, аромат якого мав нагудавати братовi про степи. Так i сталося: гордий хан, вдихнувши запах сухого полину, не змiг устояти перед могутнiм покликом батькiвщини i повернувся додому. Рослина мiстить ефiрну олiю, флавоноiди, дубильнi речовини, лiгнани, органiчнi кислоти, каротин, пiридоксин, кислоту аскорбiнову, мiкро- та макроелементи. До складу ефiрноi олii входять сексквiтерпеновi спирти (абсинтин, анабсинтин), лактони, вуглеводи, кетон, туйон. Ефiрнi олii проявляють сильну антимiкробну i протипаразитарну активнiсть. Для бiльш тривалого збереження м'яса та продуктiв рекомендуiться обгортати iх травою полину. Гiркоти, полину збуджують апетит (подразнюють смаковi рецептори ротовоi порожнини: iмпульси надходять у центр голоду центральноi нервовоi системi, збуджують його, вiдповiдь надходить у шлунок, i настаi стимуляцiя залоз шлунка, що посилюi секрецiю i пiдвищуi апетит). Препарати полину застосовують всередину при зниженнi апетиту, захворюваннях печiнки, холециститах, анемii, диспепсii, золотусi, хворобах селезiнки, запальних процесах у нирках i сечовому мiхурi, при безсоннi, алкоголiзмi. При мiсцевому застосуваннi у виглядi примочок, компресiв проявляi знеболюючу, антисептичну, протизапальну дiю. Внутрiшньо - екстракт полину вживають по 15 крапель за 15 хв до iди; настоянку полину на 70% розчинi спирту-по 15 крапель за 15 хв до iди; настiй трави (1:20) - по 2 ст ложки за 20 хв до iди. Зовнiшньо - настiй (1:30) служить для полоскання ротовоi порожнини.

Рiд Кульбаба Taraxacum

Кульбаба лiкарська - TaraxacumofficinaleL.

Багаторiчна трав'яниста рослина родини складноцвiтих (10-40 см заввишки) з довгим стрижневим, гiллястим коренем. Стебла безлистi, порожнистi, зверху павутинястi, закiнчуються поодинокими кошиками. Листки (до 20 см завдовжки) у прикореневiй розетцi, численнi, притиснутi до ТСрунту або висхiднi, зiсподу опушенi або голi, стругоподiбнi, перистолопатевi або перистороздiльнi з широкотрикутними вниз спрямованими частками, часто з рожевою середньою жилкою. Кошики великi (20-25 мм завдовжки, 7-10 м i заввишки) з дзвоникуватою багаторядною обгорткою, зовнiшнi листочки якоi вiдiгнутi донизу. Квiтколоже голi, всi квiтки язичковi, яскраво-жовтi або свiтло-жовтi, рiдко червонуватi. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Плiд тАФ свiтла веретеноподiбна цилiндрична сiм'янка (до 3 мм завдовжки), зверху гострозубчаста, з багаторядним бiлуватим чубком.

Кульбаба лiкарська росте в зрiджених мiшаних i листяних лiсах, як бур'ян на лiсокультурних площах, у розсадниках, парках i лiсопарках, трапляiться на пустирях, поблизу жител, дорiг, по узлiссях. Тiньовитривала рослина. Цвiте з квiтня по серпень. Поширена по всiй Украiнi, особливо в лiсостепових районах.

Лiкарська, вiтамiнозна, харчова, медоносна i косметична рослина.

У науковiй медицинi використовують корiнь кульбаба тАФ Radix Taraxaci i листки тАФ Folium Тагахасi. З них готують порошки, екстракти, вiдвари; iх включають разом з хвощем, деревiiм та iншими травами до складу шлункових i апетитних чаiв. Коренi кульбаба мiстять гiркi й дубильнi речовини, цукор, смоли, вiск, каучук (до 3 %), органiчнi кислоти, iнулiн (до 40 %), вiтамiни. РЗх рекомендують як апетитний, жовчогiнний i проносний засiб, що полiпшуi травлення при запорах.

У народнiй медицинi всю рослину застосовують як апетитний, кровоочисний, сечогiнний, жовчогiнний, проносний засiб, при хворобах жовчного мiхура, печiнки, при водянцi, дiабетi, базедовiй хворобi, гемороi, хворобах нирок i сечового мiхура, для полiпшення обмiну речовин. Коренi застосовують при венеричних хворобах, болях у животi, квiтки тАФ при ревматизмi, пiдвищеному тиску кровi, безсоннi. Молочним соком закапують очi при трахомi, запаленнi очей, застосовують його при сухiй екземi.

Листки кульбаби мiстять вiтамiн С (50-70 мг %), каротин (6-8 мг%), вiтамiн Е, солi залiза, кальцiю i фосфору. Вiдвари з них застосовують як вiтамiнний засiб при недокрiв'i, знесиленнi, порушеннi обмiну речовин. Свiжi листки придатнi для салатiв пiсля попереднього вимочування у солонiй водi, iх можна маринувати в оцтi i добавляти до овочевих страв як приправу. Маринують i пуп'янки кульбаби, вживають iх замiсть каперсiв. З коренiв готують сурогат кави, а цукор, що мiститься в них, при пiдсмажуваннi карамелiзуiться i надаi вiдвару аромату i забарвлення.

Кульбаба як медоносна рослина даi велику кiлькiсть пилку, багатого на бiлки. Починаючи з ранньоi весни бджоли збирають з неi пилок, поповнюючи запаси азотистих речовин, необхiдних для годування молодих робочих бджiл. Мед з кульбаби густий, швидко кристалiзуiться вiд яскраво-жовтого до темно-янтарного кольору. Сильнi сiм'i, пiдвезенi до масивiв кульбаби, збирають в день по 3 кг нектару. Один кошик даi 0,5 мг цукру. Медопродуктивнiсть 4,3 кг/га.

Лiтнi листки кульбаби тАФ добрий корм для кролiв, цiнна силосна рослина. На пасовищах вона не бажана. З косметичною метою використовують напар з квiток кульбаби, ними зводять бородавки, пiгментнi плями i ластовиння, кульбаба входить до складу противугревого лосьйону.

Рiд: Перстач - Potentilla

Пе́рстач гу́сячий - Potentilla anserina L.

Багаторiчна трав'яниста рослина, з мiцним стрижневим коренем, вкритим бурими рештками прилисткiв. Стебла дугоподiбно пiднесенi, 10тАФ30 см завдовжки, вкритi так само, як черешки й квiтконiжки, бiлою або сивою повстю з домiшкою рiдких простих волоскiв. Прикореневi та нижнi стебловi листки довгочерешковi, складаються з 6тАФ7 листочкiв, середнi та верхнi з 3тАФ5 листочкiв. Листочки оберненояйцевиднi, з вузькоклиновидною основою, на верхiвцi з 2тАФ5 зубцями з кожного боку листочка; зверху голi або з досить довгими рiдкими волосками, зеленi, блискучi, зiсподу тАФ бiлоповстистi, срiблястi. Квiтки з приiмним запахом, трохи терпкуватi на смак, 1,5тАФ2 см в поперечнику, жовтi, на тонких квiтконiжках. Плоди тАФ тонкозморшкуватi, дрiбнi яйцевиднi сiм'янки. Цвiте в червнi тАФ вереснi.

Застосовують як в'яжучий, сечогiнний, кровооздоровний, кровоспинний, болезаспокiйливий засiб при спазмах i шлункових та маткових болях, при болiсних менструацiях; для регуляцii функцiональноi дiяльностi товстих кишок, при запорах; при жовчнокам'янiй хворобi та хворобах печiнки (дiють дубильнi речовини, гiркоти, смоли, слиз, солi).

Як чай готують так: на 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку трави, настоюють 10 хвилин i п'ють 2тАФ3 склянки на день. Застосовують i у виглядi вiдвару тАФ 20 г трави варять 5 хвилин у 200 мл води i п'ють по 1 столовiй ложцi тричi на день при спазмах i болях. При болiсних менструацiях кладуть ще й компреси цiii рослини на нижню частину живота, а всередину вживають напар 1 столовоi ложки сумiшi трави гусячого перстачу, трави гiрчака перцевого i трави мелiси в спiввiдношеннi 3:2:1 в 1 склянцi окропу (протягом 10 хвилин), п'ють 3 склянки на день.

Застосовують при шлункових кольках, блюваннi. У дiтей молодшого вiку добрi наслiдки бувають вiд гусячого перстачу (у спiввiдношеннi 5:100 води) в дозi 1тАФ3 чайних ложок вiдвару з молоком для припинення блювання.

Рiд Гiрчак тАУ Polygonum

Спориш звичайний або Гiрчак звичайний (Polygonum aviculare L.)

Мiсцевi назви тАФ гусячий шпориш, мурижок, пташина гречка тощо. З родини гречкових тАФ Polygonaceae.

Однорiчна трав'яниста рослина iз стрижневим розгалуженим коренем. Стебла темно-зеленi. лежачi з висхiдними пагонами (10-б0 см завдовжки), членистi, гiллястi. Листки (5-20 мм завдовжки) черговi, сiруватi або сизо-зеленi, овальнi, видовженi або лiнiйнi, тупуватi або коротко загостренi, з чiтко помiтними жилками. При основi листка s дволопатева, перетинчаста, трубчаста пiхва з дев'ятьма-десятьма жилками. Квiтки дрiбнi, правильнi, малопомiтнi, сидять по 2-5 у пазухах листкiв. Оцвiтина проста, глибокоп'ятироздiльна, зеленувата, по краю бiла або рожева. Тичинок вiсiм, маточка одна з короткими стовпчиками та малопомiтною приймочкою. Плiд тригранний, звичайно чорний горiшок.

Спориш звичайний тАФ це бур'ян лiсосiк, лiсових розсадникiв i лiсокультурних площ, росте на просiках, лiсових дорогах. Часто утворюi суцiльнi заростi. Свiтлолюбна рослина. Цвiте у травнi тАФ жовтнi. Поширений спориш по всiй Украiнi, промислова заготiвля можлива в усiх областях Украiни. Запаси сировини значнi.

Лiкарська, кормова, медоносна й фарбувальна рослина. У науковiй медицинi використовують траву споришу тАФ Herba Polygoni avicularis. Екстракт з трави (в порошках i таблетках) рекомендують як матковий кровоспинний засiб у пiсляродовий перiод; траву застосовують для лiкування хвороб сечового мiхура, гастритiв, при хворобах нирок i ниркових каменях. Спиртовi й воднi витяжки з трави тонiзують мускулатуру матки, прискорюють згортання кровi, знижують кров'яний тиск, полiпшують роботу легень. У надземнiй частинi рослини мiстяться дубильнi речовини, смоли, вiск, цукор, глюкозид авiкулярин, каротин, вiтамiн С (до 120 мг%), слiди ефiрних олiй, кремнiiва кислота.

У народнiй медицинi спориш застосовують вiд малярii, пухлин, пропасницi, туберкульозу легень, проносу, ревматизму, як кровоспинний i сечогiнний засiб, при хворобах кишково-шлункового тракту, при лiкуваннi коклюшу, бронхiальноi астми, кашлю, при порушеннi обмiну речовин. Вiдвар рослини п'ють при кам'яних хворобах, захворюваннi печiнки, загальному нездужаннi, жiночих хворобах, як вiтамiнний i тонiзуючий засiб. Зовнiшньо терту свiжу траву прикладають до ран, вiдваром миють голову для прискорення росту волосся, прикладають до ударених мiсць i пухлин. У гомеопатii використовують есенцiю з свiжоi трави.

Спориш маi високi кормовi якостi. В ньому мiстяться протеiн (13-24,5 %), бiлок (10-14 %), цукор (до 2,5 %) Добре поiдаiться великою рогатою худобою, свиньми, вiвцями, козами, кролями, птахами. Добра пасовищна рослина, витримуi витоптування i швидко вiдростаi. Тварини швидко набирають вагу при вiдгодiвлi ним. Медоносна рослина, нектар видiляi протягом всього лiта, проте взяток з неi незначний. 3 коренiв споришу добувають синю фарбу. його можна використовувати для залуження скотопрогонiв, аеродромiв, стадiонiв, для замiни злакових газонiв.

Рiд Конюшина - Trifolium

Конюши́на повзу́ча - Trifolium repens L.

Багаторiчна трав'яниста рослин

Вместе с этим смотрят:

G-белки и их функция

Австралопитеки - обезьянолюди или человекообезьяны?

Адаптация микроорганизмов в экстремальных условиях космоса

Адвентивна флора Чернiгiвськоi областi: iсторiя формування та сучасний стан

Адсорбция ионных и неионных поверхностно-активных веществ (ПАВ)