Тропiчнi рослини

План

РЖ. Дивовижнi плоди акажу 2

РЖРЖ. Смачнi банани 5

РЖРЖРЖ. ВлГорiхиВ» коли 8

РЖV. Чудодiйнi плоди 11

V. Найважливiшi та найбiльшi горiхи в свiтi 12

VI. Хлiбини на деревi 16

VII. ВлМавпячий хлiбВ» 19

VIII. Прославлений дурiан 22

IX. ВлДинi на деревiВ» 24

X. Авокадо 27

XI. Кофейне дерево 30

XII. Звiдки походить шоколад 36

XIII. Цукеркове дерево 42

XIV. ВлНаркотичний кактусВ» 43

XV. Манiок 45

XVI. Найбiльша у свiтi квiтка 48

Людину оточуi справжнiй зелений океан рiзномаВннiтних рослин, який i важливою, невiдтАЩiмною складоВнвою частиною бiосфери Землi. Вiн вiдiграi незамiнну роль у життi як людини, так i всiii природи. Без переВнбiльшення можна сказати, що без зелених рослин житВнтя на нашiй планетi в такiй формi, в якiй воно iснуi, було б неможливе. Саме зеленi рослини постачають життiдайний кисень, годують все живе, будучи джереВнлом органiчноi речовини. Разом з тим вони i важливою складовою частиною екологiчного середовища, без якоВнго неможливе нормальне, повноцiнне життя всього жиВнвого, в тому числi i людства.

Мiльярди рослин утворюють смарагдово-зеленi киВнлими лук, левад, травтАЩянистих схилiв, гущавину кучеряВнвих лiсiв, заквiтчанi мальовничi галявини, узлiсся, плетиво трав болотяного руна, неозорi лани польових культур, сади, городи, парки, сквери, квiтники, придоВнрожнi насадження, пасовища тощо. Але якщо особин рослин на Землi чи навiть в окремому ii районi маiмо незлiченну кiлькiсть, то iх видiв i певне обмежене чисВнло. Адже один вид може бути представлений сотнями тисяч i навiть мiльйонiв екземплярiв. Проте бувають i таВнкi види, якi налiчують лише кiлька сотень екземплярiв або й ще менше.

Цiкавий i неповторний свiт тропiчних рослин. Щиро дивують i викликають захоплення своiм рiзноманiттям представники флори тАУ цiкавi, рiдкiснi, незвичайнi види рослин.

РЖ. Дивовижнi плоди акажу

Загальновiдомо, що яблука достигають на яблунях, а смачнi поживнi горiхи тАФ на iнших деревах чи кущах. Та i на свiтi дуже дивне дерево, на якому яблука й горiхи ростуть разом, причому нерозривно звтАЩязанi мiж собою. Якщо доводиться про таке розповiдати, то далеВнко не всi хочуть вiрити в таку чудасiю. Але це правда i нiчого тут не вдiiш. Йдеться про анакардiй захiдний (Аnacardium оссidentalе L.), або, як Його ще називаВнють, кештАЩю, чи акажу. Належить анакардiй до родини сумахових. Батькiвщина його Бразилiя, причому в приВнродному станi це ендемiк цього краю. В нашi часи акаВнжу поширене в культурi у тропiчних краiнах як Нового, так i Старого Свiту. Цiкаво зазначити, що дерево акажу в багатьох краiнах здичавiло i увiйшло до складу дикоВнрослих лiсiв, наприклад, часто зустрiчаiться в ПiвденВннiй РЖндii. Загалом це невеликi, лише 7тАФ20 м заввишки тропiчнi вiчнозеленi дерева. Листя цiлiсне яйцеподiбне, дещо шкiрясте.

Запашнi зеленкувато - або жовтувато-бiлi невеликi двостатевi птАЩятичленнi квiтки анакардiю захiдного зiбраВннi в суцвiття на кiнцях пагонiв. Цвiтiння дуже розтягВннуте, тому на деревi одночасно бувають достигаючi плоВнди i квiтки. Це властиво багатьом тропiчним деревам.

Загалом iснують певнi стислi строки масового цвiВнтiння та плодоношення. Так, скажiмо, в Бразилii акажу масово цвiте в липнi тАФ серпнi, а плоди достигають у листопадi тАФ лютому. В свою чергу на пiвднi РЖндii масово цвiтВ» в груднi тАФ сiчнi, а плоди достигають у березнi тАФ квiтнi.

Плоди цього дерева своiю оригiнальнiстю викликаВнють подив навiть у бувалих людей, яким доводилося бачити чимало цiкавого на свiтi. Пiсля запилення i заВнплiднення iз завтАЩязi розвиваiться справжнiй плiдтАФбобовидно зiгнутий горiх. Вiн досягаi 2,5тАФ3 см довжини. Разом з достиганням горiха розростаiться ще й плодонiжка. Вона поступово перетворюiться в утвiр, який формою та величиною схожий на грушу. Всерединi розрослоi плодонiжки мiститься свiтло-жовтий соковитий кисло-солодкий смачний мтАЩякуш, багатий на мiнеральнi солi, цукру, органiчнi кислоти, рiзнi вiтамiни. Цi неВнсправжнi плоди тАФ роз рослi плодонiжки тАФ називають яблуками кештАЩю, або акажу. За розмiрами вони варiюВнють вiд 5 до 10 см завдовжки, вкритi тонкою, ламкою шкiрочкою. Яблука анакардiю настiльки нiжнi, що зовВнсiм непридатнi до навiть нетривалого зберiгання, Тому iх вживають в iжу лише свiжими або вiдразу ж переВнробляють на джеми, соки та освiжаючi напоi чи вигоВнтовляють спецiальне, вельми смачне анакардiйове вино. Отож, коли увесь комплексний плiд достигаi, вiн наВнбуваi вигляду яскраво-жовтоi, рожевоi або червоноi грушi, на вершинi якоi сидить бобовидно зiгнутий, зовнi сiрий чи рудий горiх. Цiкаво зазначити, що шкаралупа горiха пронизана численними порожнинами тАФ вмiстиВнщами, в яких знаходиться своiрiдний анакардiйовий бальзам тАФ смолиста олiя. Вона настiльки iдка, що викликаi на шкiрi та губах i на язику пухирi, довго незаживаючi виразки. Цi отруйнi речовини, на щастя, руйВннуються при сильному нагрiваннi. Тому перед вживанВнням горiхи неодмiнно добре просмажують на великих, вiдкритих пласких жаровнях. Люди, якi перемiшують горiхи лопатами з дуже довгими держаками, обовтАЩязкоВнво стоять при цьому з навiтряного боку, аби пара iдкоi олii не потрапила iм на тiло.

Смолисту речовину тАФ бальзам iз шкаралупи горiхiв анакардiю називають кардойолем. В останнi роки його все ширше використовують у технiцi та промисловостi. Насамперед, з нього виготовляють особливо стiйкi лаки, що своiми цiнними властивостями схожi на славнозвiсВнний японський лак. Крiм того, використовують при виВнробництвi iзоляцiйного матерiалу для пiдводного кабеВнлю, а також пластмас, стiйких проти лугiв та кислот, фарб для лiнолеуму тощо. Анакардiйова кислота, яка входить до складу цього бальзаму, i чудовим антисептиком i захищаi тканини вiд гниття. Кардойоль викоВнристовують ще для лiкування дуже небезпечноi хвороВнби тАФ прокази.

Вилущенi ядра горiхiв бiлi, маслянистi, смачнi, як усi горiхи взагалi, дуже поживнi. За смаком вони приВнблизно такi, як мигдаль чи фiсташки. Мiстять у собi близько 28% бiлкiв, 50тАФ60% жирiв, рiзнi цукри, крохВнмаль, вiтамiни, солi та iншi поживнi речовини. Нiчого дивного, що з них одержують чудову, високоякiсну харВнчову олiю. Ядро горiхiв споживають свiжим, смаженим, додають до мтАЩясних страв, варять юшку, печуть коржi, готують пудинги, але особливо широко використовують у кондитерському виробництвi.

Змеленi ядра горiхiв змiшують з какао i виготовляВнють смачний шоколад.

РЖРЖ. Смачнi банани

У Державному Нiкiтському ботанiчному саду, який знаходиться на Пiвденному березi Криму неподалiк вiд Ялти, можна побачити екзотичнi рослини бананiв. ВiдВнвiдувачi з цiкавiстю оглядають могутнiй стовбур у кiльВнка метрiв заввишки та вiяло велетенських листкiв на верхiвцi. Не йметься вiри, що це травтАЩяниста рослина, а не дерево. То росте декоративний банан японський (Musa basjoo Sieb. Et Zucc). Його батькiвщина тАФ архiВнпелаг Рюкю у Пiвденнiй Японii. Плоди цього виду не iстiвнi, але його культивують у тропiках та субтропiВнках як текстильну та декоративну рослину.

До палеотропiчного роду банан (Миза) з родини баВннанових належить понад шiсть десяткiв видiв, поширеВнних у природному станi в тропiчнiй Африцi, Пiвденнiй i Пiвденно-Схiднiй Азii, на Малайському архiпелазi та почасти в пiвнiчнiй частинi Австралii.

У наш час культура бананiв поширена у всiй троВнпiчнiй зонi земноi кулi та в прилеглих найбiльш теплих субтропiчних районах. Оптимальнi умови для росту й розвитку бананiв складаються в районах з середньорiчВнною температурою понад 20В°С та кiлькiстю опадiв вiд 2000 мм i бiльше на рiк, причому рiвномiрно розподiлених. Там, де опадiв менше, застосовують штучне зроВншення.

Банани тАФ багаторiчнi гiгантськi трави, своiрiднi травтАЩянистi дерева, що можуть досягати 10тАФ15 м завВнвишки. Вiд товстого кореневища вiдходять величезнi листки (до 4 м завдовжки та до 0,9 м завширшки). МiцВннi, могутнi пiхви листкiв щiльно охоплюють один одного, утворюючи несправжнiй стовбур, який всерединi маi цилiндричну порожнину. Виходить щось подiбне до багатошаровоi труби. Крiзь цю порожнину виходять наВнзовнi як молодi листки, так i волоте- або колосоподiбнi пониклi суцвiття з великою кiлькiстю квiток (до 1000тАФ 1500 штук). Квiтки рiзностатевi: у верхнiй частинi суцВнвiття тАФ лише тичинковi, а в нижнiй тАФ маточковi, помiж ними розташованi у невеликiй кiлькостi двостатевi неВнплiднi квiтки. На кожному несправжньому стовбурi моВнже утворюватись лише одне суцвiття. Пiсля достигання плодiв стовбур банана вiдмираi, але кореневище постiйВнно утворюi новi листки на змiну вiдмерлим, забезпеВнчуючи вегетативне оновлення.

ПлiдтАФ усiм вiдомий банан тАФ велика, звичайно триВнгранна ягода, коротка або витягнута в довжину, зiгнута, з товстою шкiркою та нiжним мтАЩякушем (у плодових сортiв). У культурних сортiв плоди переважно партено-карпiчнi, тобто такi, якi утворюються без попереднього заплiднення i тому не мiстять у собi насiння. У звтАЩязку з цим культурнi сорти бананiв розмножуються тiльки вегетативно. Вони i стерильними триплоiдними клонами, що утворились в результатi мутацii.

МтАЩякуш плодiв iстiвних бананiв ледь борошнистий, солодкий, ароматний, поживний i дуже легко засвоюiтьВнся органiзмом. У сирому виглядi вiн мiстить близько 71тАФ75% води, 1.5тАФ20% цукрiв, переважно сахарози, близько 2тАФ7 тАФ крохмалю, 1,3 тАФ протеiну, 0,3тАФ0,6 тАФ жиВнрiв, близько 1% пектинових речовин. Калорiйнiсть плодiв бананiв вища, нiж картоплi, винограду, яблук, апельсиВннiв та багатьох iнших плодiв. Банани мiстять також у собi провiтамiн А (каротин), вiтамiни С, Е, рибофлавiн, тiамiн.

Для населення багатьох тропiчних краiн банани i важливим, повсякденним харчовим продуктом, а подеВнкуди вони повнiстю замiняють хлiб.

Суплiддя банана складаiться з окремих китиць. iх кiлькiсть залежно вiд сорту та умов вирощування стаВнновить 6тАФ14. У кожнiй китицi розвиваiться приблизно 12тАФ18 плодiв. Таким чином, в одному суплiддi достигаi до 250 i навiть бiльше плодiв. Маса окремого плода стаВнновить 70тАФ100 г, а в окремих випадках досягаi 200 г. Середня маса цiлих суплiдь становить 14тАФ32 кг, а найВнбiльшi суплiддя деяких сортiв досягають 60 кг.

УрожайВннiсть бананових плантацiй часто неоднакова i залежить вiд грунтово-клiматичних умов вирощування та вiд сорту. З гектара збирають вiд 5 до 40 i навiть 60 тонн плоВндiв. У свiтовому виробництвi фруктiв i торгiвлi ними банани займають одне з перших мiсць. Свiтова продукВнцiя iх досягаi приблизно 25 млн. тонн, причому бiльшу частину тАФ близько 1.6 млн. тонн тАФ дають краiни ЛатинВнськоi Америки. Урожай збирають вручну, переважно на початку доВнстигання, зрiзуючи суплiддя спецiальними ножами. Для транспортування упаковують цiлими суплiддями.

Найпоширенiшими в культурi i банан культурний (Мusа раrаdisiaса L.) з великою кiлькiстю сортiв, баВннан смачний (Мusа sарiеntum L.) та банан карликовий (Мusa саvndihii Lamb.). Як плодовi ще культивують банан загострений (Мusa асumininata Colla), банан рiжкоВнвий (Мusa соrniculata Lout).

Вченi вважають, що батькiвщиною культурних соВнлодких бананiв i Малайзiя. Саме там виникли первиннi iх iстiвнi форми. Пiсля проникнення в РЖндiю утворились гiбриднi форми, якi дали початок сучасним сортам. ВваВнжають також, що банан i однiiю з перших культурних рослин. Адже ж культивувати його дуже легко. На думВнку деяких вчених, iх почали культивувати ще в ранню епоху розвитку людства, причому спочатку, мабуть, виВнкористовували в iжу не плоди, а кореневище, i лише пiзнiше люди почали вживати плоди. Мабуть, уже першi переселенцi з Азii в Африку принесли з собою кореневиВнща бананiв i вони швидко поширились тут. Очевидно також, що в Пiвденну Америку банани потрапили заВндовго до славнозвiсного плавання Колумба. Тут, у Пiвденнiй та Центральнiй Америцi, вони знайшли другу батькiвщину.

РЖРЖРЖ. ВлГорiхиВ» коли

Свiтову популярнiсть здобули собi тонiзуючi напоi Влкока-колаВ» та Влпепсi-колаВ» американськоi компанii ВлПепсiкоВ». Чим же цiннi цi тонiзуючi безалкогольнi напоi, що вони здобули таку популярнiсть? Звичайно, чималу роль вiдiграла чудово поставлена реклама. Але основна таВнiмниця успiху полягаi в тому, що при iх виробництвi використовують натуральний продукттАФ ВлгорiхиВ» коли, якi мiстять у собi стимулюючi речовини.

Рiд кола (Соlа) з великоi тропiчноi родини стеркулiiвих налiчуi у своiму складi понад пiвсотнi видiв, що в природi поширенi тiльки в тропiчнiй частинi Африки. Проте практичне використання як тонiзуючi рослини маВнють лише кiлька з них. Взагалi екваторiальнi лiси троВнпiчноi Африки дуже багатi на рiзних представникiв флоВнри, якi з того чи iншого боку кориснi для людини. МiсВнцевi племена негрiв здавна чудово знають такi рослини i широко iх використовують. Зокрема, вони здавна використовували ВлгорiхиВ» коли блискучоi, або справжньоi (Соla nitida (Vent.) Schott et Endl .- Cola vera K. Schum ))для жування як прекрасний засiб, що стимулююче впливаi на дiяльнiсть серця та центральноi нервовоi сиВнстеми. Разом з тим вживання коли значно пiдвищуi працездатнiсть, витривалiсть та стiйкiсть органiзму, притупляi вiдчуття голоду, спраги. РДвропейцiв завжди диВнвувала витривалiсть негрiв-носiiв пiд час далеких експеВндицiйних походiв, якi вони органiзовували в минулому та на початку нинiшнього столiття для дослiдження чорВнного континенту. Вони не здогадувались, що причиною цього i жуйка з ВлгорiхiвВ» коли, яка мiстить стимулюючi речовини.

Кола блискучатАФце гарне вiчнозелене дерево з пряВнмим стовбуром заввишки 10тАФ20 м. Листки великi, чеВнрешковi, цiлокраi, овальнi або широколанцетнi. Квiтки рiзностатевi, невеликi, птАЩяти-, шестипелюстковi, жовтуваВнтi за забарвленням. Пелюстки з гарними червоними жилВнками. Пiсля вiдцвiтання утворюiться збiрний плiд, який складаiться з чотирьох-птАЩяти зiрчасто розташованих листянок. У кожнiй з них знаходиться вiд двох до шести великих насiнин (2,5тАФ4 см завдовжки та до 3 см завВнширшки, масою близько 8 г). В цiлому зiрчастому складВнному плодi мiститься 10тАФ12 i навiть 16 насiнин. За забарвленням шкiрки насiння видiляють чотири пiдвиди: червоний, бiлий, змiшаний та блiдий (rubra, aiba, mixta, pallida). Слiд зазначити, що насiння бiлого пiдвиду цiВннуiться найдорожче.

Саме це насiння в побутi називають ВлгорiхиВ» коли, або ВлгуруВ». РЖз стиглих плодiв виймають насiння, очищаВнють вiд оболонок та зачаткiв корiнцiв i бруньок, залишаючи лише сiмтАЩядолi, й пiсля цього висушують. При цьому червоний колiр сiмтАЩядолей набуваi темного черВнвоно-рудого забарвлення. Саме в такому виглядi насiнВння коли надходить у продаж на мiсцевих ринках АфриВнки та на експорт. На смак гiркувато-втАЩяжуче, проте при жуваннi цей смак поступово звикаi i воно стаi солодВнкуватим.

Стимулююче-тонiзуючi властивостi ВлгорiхiвВ» коли зумовленi iх своiрiдним складом. Насамперед в них мiститься вiд 0,8 до 2,5% кофеiну, 0,5% специфiчного алкалоiду колатину та невелика кiлькiсть теобромiну (0,01%). Окрiм цих стимулюючих речовин, вони багатi на крохмаль (46%), мiстять у собi жири (3%), дубильВннi речовини (1,5тАФ2%)В»тАЩ.

У природному станi кола блискуча поширена в троВнпiчних лiсах Захiдноi Африки: в Лiберii, на Березi СлоВнновоi Кiстки, де зростаi в тропiчних лiсах. Проте в наш час цей вид широко культивують у багатьох тропiчних краiнах: у всiй тропiчнiй Африцi, РЖндii, РЖндокитаi, на Антильських островах, у Гвiанi, Бразилii.

Розмножуiться кола свiжозiбраним насiнням. ВисiВнвають його у плетенi кошички iз землею. Сiянцi через 5тАФ6 мiсяцiв, пiд час чергового сезону дощiв, обережно, щоб не пошкодити кореневу систему, висаджують на поВнстiйне мiсце. Розроблена технiка, i вегетативного розВнмноження укорiненням живцiв та щепленням.

Так само, як i колу блискучу, використовують колу загострену [Соlа асuminata (Веаuv.) Shоtt et Endi]. Це гарне вiчнозелене тропiчне дерево, лише 6тАФ12 м заввишки з шкiрястими, яйцеподiбно-ланцетними, цiлоВнкраiми листками 7тАФ22 см завдовжки. ПтАЩяти- або шестиВнпелюстковi квiтки роздiльностатевi, жовтуватi, пелюстки з червонястими жилками. ПтАЩятизiрчастий складний плiд з листянок наповнений червоними насiнинами. Цiкаво, що останнi мають по 4тАФ8 сiмтАЩядолей.

У природному станi росте в тропiчних лiсах ЗахiдВнноi Африки: в Того, Дагомеi, Нiгерii, Камерунi, Конго, аж до Анголи. Поширений цей вид i в культурi у всiй тропiчнiй Африцi, а також у Пiвденнiй Америцi.

ВлГорiхиВ» коли даi також кола кiльчаста [Соlа vеrticillata (Stарf.). Сhеv.], яка зростаi в тропiчних лiсах Гани та Конго. Культивуiться у Захiднiй тропiчнiй Африцi, як i попереднi види. Окрiм згаданих напоiв, iз насiння коли виготовляють ще спецiальний тонiзуючий шоколад-колу для туристiв, альпiнiстiв, а також тонiзуючi таблетки.

Насiння використовують африканцi в народнiй меВндицинi, а також i в офiцiйнiй медицинi у виглядi ексВнтракту, настою та олii як тонiзуючий та збуджуючий засiб.

Деревця коли можна вирощувати в оранжереях але тут вони не цвiтуть iне плодоносять.

IV. Чудодiйнi плоди

У тропiчних лiсах Захiдноi Африки в дикому станi росте невелике дерево до 4,5м заввишки, а iнодi кущ. Це путерiя солодкувата (Роuteria dulcsfsa (Sсhum. еt Тhоnn.) Ваесhni), у якоi i й iнша синонiмна назва тАФ сiнсепалум солодкотворний (Synsepalum dulcificum Dannell). Мiсцевi назви його також рiзнi: так, у Конго цю рослину називають дiка, а в Нiгерii ассаа. Це деревце охоче культивують у Ганi, Нiгерii, Конго та iнших троВнпiчних краiнах заради великоi кiлькостi плодiв, якi формою та величиною схожi на наш терен. Кiсточка плода оточена нетовстим шаром iстiвного мтАЩякуша, посередВннього на смак. Спочатку плоди зеленi, а в мiру достиВнгання вони стають матово-червоними. Та вирощують путерiю солодкувату не заради смаку плодiв, а заради чудодiйного впливу iх на смаковий апарат людини. РДвропейськi поселенцi в Африцi нерiдко iх називають чародiйними або чудотворними ягодами. Таке найменуВнвання даiться цим плодам зовсiм недаремно. Справа в тому, що вони мають справдi унiкальнi властивостi, iдиВннi серед всiх рослин свiту: пiсля того як людина зтАЩiсть кiлька плодiв, усе, що б вона не вживала в iжу пiзнiше, буде здаватись надзвичайно солодким. Такий стан триВнваi протягом однiii-двох годин, а часом i довше, залежВнно вiд кiлькостi спожитих плодiв. Встановлено, що реВнчовини мтАЩякуша плодiв путерii солодкуватоi притупляють чутливiсть сосочкiв язика, якi сприймають кислий та гiркий смак. Навiть дуже гiркi та надзвичайно кислi дикi лимони здаються людинi пiсля вживання плодiв путерii вельми солодкими, а тим бiльше редька чи кваВншений огiрок. Цiкаво використовують цi плоди мiсцевi жителi. У тропiчнiй Африцi охоче вживають пальмове вино, але само по собi воно досить-таки кисле. Тому спочатку зтАЩiдають трохи плодiв путерii, а тодi вже вволю птАЩють вино, яке здаiться дуже смачним i солодВнким. Чудодiйнi плоди вживають i з найрiзноманiтнiшиВнми кислими фруктами. Такий дивовижний вплив плодiв на смаковi органи людини довгий час залишався загадкою для науки. ВчеВннi не знали, якi саме речовини мають таку неймовiрно унiкальну дiю. Лише порiвняно недавно в цих чудо плодах вiдкрито речовину, якатак чудодiйно впливаi на сприйняття смаку. Нею виявилась особлива речовина тАФ глюкопротеiн, тобто специфiчне поiднання бiлкiв з цукрами. Назвали цю невiдому ранiше сполуку мiракулiном. Так була розкрита ще одна таiмниця дивосвiту рослин. Вченi вважають, що при багатьох захворюванВннях, при яких протипоказано вживання солодощiв, мiракулiн може виявитись справдi цiлющим замiнником, бо в людини лише виникаi вiдчуття солодкого, анаВнсправдi цукри в органiзм не надходять.

Цiкаво зазначити, що путiрiя солодкувата маi ряд близьких родичiв, поширених у Пiвденнiй Америцi, на Антiльських островах. Проте плоди жодного з них не мають таких чудодiйних властивостей. РЖншi види роду пiд назвами антiльськi абрикоси, каiмiто, канiстель, лу-кум та iншi вирощують у Пiвденнiй Америцi як плодовi культури. Всi вони дають досить смачнi плоди, якi узаВнгальнено називають мармеладовими сливами.

V. Найважливiшi та найбiльшi горiхи в свiтi

Усiм добре знайомий хрестоматiйний малюнок узбеВнрежжя тропiчних морiв: на самому березi, бiля припливВнноi лiнii, понад бiрюзовими хвилями прибою дугою вигнутi височезнi стовбури з пучком перистого листя на вершинi. Дуже образно i влучно називають цю чудову тропiчну рослину королевою океанських берегiв.

Кокосова пальВнма (Сосоs nuсifеrа L.) з великоi родини пальмових, яка поширена по морських узбережжях всiii тропiчноi зони землi.

Вона досягаi 20тАФ25 м заввишки при дiаметрi стовбура в нижнiй частинi 50тАФ60 см, Цей стовбур не маi гiлок i листя, гладенький i лише на верхiвцi увiнчаний розкiшним вiялом з 20тАФ30 перистих листкiв. Кожен з них досягаi 3тАФ6,5 м завдовжки та понад 1 м завширшки. Там же на верхiвцi розвиваються суцвiття з тичинВнкових та маточкових квiточок завдовжки до 1,5 м. СпоВнчатку вiдцвiтають тичинковi квiтки на верхiвцi суцвiть i тiльки потiм починають квiтувати маточковi. Цвiтiння триваi цiлий рiк, вiдповiдно розтягнуте i плодоношення. Запилення вiдбуваiться завдяки комахам.

Плiд кокосовоi пальми тАФ фiброзна, тобто волокниста кiстянка овальноi форми до 30 см завдовжки та 20 см завширшки, яку повсюдно називають кокосовим горiхом. Середня маса його становить до 1,5 кг, хоч окремi екземпляри досягають 7 кг. Завдяки особливостям будоВнви плоди чудово плавають i не псуються в морськiй воВндi, розносяться океанськими течiями на новi мiсця. ВиВнкинутi на берег, вони проростають i дають новi пальмовi гаi. Наприклад, на островi Кракатау внаслiдок грандiозВнного вулканiчного виверження була повнiстю знищена вся рослиннiсть. Проте через десяток рокiв на узбережВнжi цього вулканiчного острова зтАЩявились рiзнi рослини, в тому числi й кокосовi пальми, плоди якоi були занесеВннi сюди морськими течiями без будь-якого втручання людини.

Будова плода досить складна. Зовнi вiн обгорнутий дуже щiльною тонкою плiвкою, яка не пропускаi води, потiм волокнистою товстою оболонкою, пiд якою знахоВндиться тверда шкаралупа, а вже всерединi останньоi тАФ малий зародок та ендосперм. В мiру достигання плода з останнiм вiдбуваються цiкавi змiни. Спочатку увесь ендосперм рiдкий, прозорий, кисло-солодкий i приiмний на смак. Якщо в цiй фазi у горiсi пробити отвiр, можна одержати приблизно пiвлiтра прохолодноi рiдини, яка чудово вгамовуi спрагу в жаркi днi. Для тропiкiв це маi особливу цiннiсть. Добре, що прохолоднi напоi росВнтуть собi прямо на деревi. Поступово в цiй рiдинi зтАЩявВнляються краплини жиру, якi перетворюються в емульсiю, за кольором та консистенцiiю схожу на молоко. У цiй фазi плоди дають кокосове молоко, його вживають свiжим, а також збродженим. Воно мiстить 7% цукрiв, близько 1 % протеiнiв та жири.

Якось прибережного жителя РЖндонезii запитали: ВлЧому ви зовсiм не утримуiте молочних тварин, скажiмо, корiв? тАФ ВлА навiщо вони нам, тАФ вiдповiв той, тАФ ось наша корова! тАФ i показав на кокосову пальму. тАФ Вона поiть нас своiм молоком вiд дитинства до глибокоi стаВнростiВ».

Справдi, кокосове молоко вiдiграi важливу роль в харчуваннi народiв Океанii та РЖндонезii. Взагалi кокоВнсовi горiхи i основним джерелом харчування жителiв багатьох тропiчних краiн.

При остаточному достиганнi ендосперм твердii i пеВнретворюiться на мтАЩякуш молочного кольору, схожий на бiлок круто звареного яйця, але трохи деревтАЩянистоi консистенцii. З внутрiшнього боку вiн прилягаi до шкаВнралупи товстим шаром, а сама середина ще залишаiться рiдкою. Цей затвердiлий шар ендосперму i i знамениВнтою копрою, заради якоi так широко культивують коВнкосову пальму. Копра дуже багата на жир: свiжа мiсВнтить його 30тАФ35%, а висушена тАФ аж 55тАФ70%. КокосоВнвий жир маi велике харчове значення при виробництвi маргаринiв, у харчуваннi мiсцевого населення, а також промислове значення в миловарiннi, парфюмерii, виготовленнi свiчок тощо. Кокосове масло майже не постуВнпаiться за калорiйнiстю перед вершковим. Воно безВнбарвне, твердне при температурi 23В°С, маi приiмний запах та смак, широко використовуiться в кулiнарii, хлiбопеченнi, приготуваннi багатьох страв для повсякВнденного харчування мiсцевих жителiв. Кокосову макуху використовують як чудовий концентрований корм.

Завдяки копрi кокосовi пальми у свiтовiй економiцi i найважливiшими серед горiхоплiдних рослин. Судiть самi: загальна площа iх плантацiй становить близько 3,5 млн. гектарiв, а рiчне виробництво кокосових горiВнхiв досягаi астрономiчноi цифри тАФ близько 28 млрд. штук. Найбiльшi площi пiд цiiю культурою мають такi краiни, як Фiлiппiни, РЖндонезiя, РЖндiя, Шрi-Ланка, Малайзiя, Мексика, Бразилiя. Першi птАЩять дають 90% свiтоВнвого збору копри.

В середньому на гектарi росте 100 кокосових пальм, а одна пальма щорiчно даi 60 плодiв, тобто з гектара одержують близько 1 т копри. Свiтове виробництво копВнри становить понад 3 млн. тонн. Та використовують не лише саму копру. Вимочуючи волокнисту частину обоВнлонки плода протягом трьох тижнiв, одержують грубе волокно тАФ койру, яке використовують для виробництва шнуркiв, канатiв, килимiв, дорiжок, щiток та iнших поВндiбних виробiв. З гектара плантацii одержують 400тАФ 800 кг койри. Наприклад, в РЖндii мiльйони селян-кустарiв виробляють близько 120 тис. тонн такого волокна. Ця краiна щороку його експортуi близько 50 тис. тонн.

Не залишаiться без використання i стовбур пальм, який даi добру деревину для будiвництва, виготовленВння човнiв, столярних i токарних виробiв, а також паВнливо.

Великi листки використовують як чудовий покрiВнвельний матерiал, а також для добування волокна. Та й на цьому ще не кiнець рiзнобiчного використання кокосовоi пальми. На мiсцi зрiзаного суцвiття видiляiться дуже багато солодкого соку протягом тривалого часу. В ньому мiститься вiд 12 до 17% цукрiв. Сiк використоВнвують свiжим, випаровуючи його, одержують рудуватий пальмовий цукор. Крiм того, пiсля бродiння з соку виВнготовляють пальмове вино, а пiсля перегонки тАФ пальмоВнву горiлку.

Як говорить старовинна поговiрка iндусiв, кiлькiсть видiв використання кокосовоi пальми дорiвнюi кiлькосВнтi днiв у роцi. Народна мудрiсть народiв Океанii стверВнджуi, що хто посадив кiлька кокосових пальм, залишив у спадщину своiм дiтям житло, одяг i харч на все життя.

Слiд ще зазначити, що кокосова пальма вiдома тiльки в культурi, причому налiчують понад вiсiм десятВнкiв ii рiзноманiтних сортiв.

А ось родичка кокосовоi тАФ сейшельська пальма (Lоdoicea maldivca Pers.) у дикому станi вiдома тiльВнки на Сейшельських островах у захiднiй частинi РЖндiйського океану, Але в наш час ii культивують у багатьох ботанiчних садах тропiчноi зони як вельми цiкаву вузькоендемiчну рослину.

Дорослi пальми з пучком великих, до 5 м завбiльшВнки, вiялоподiбних листкiв досягають висоти 25тАФ30 м. Однi екземпляри мають лише тичинковi квiтки, iншi тАФ маточковi. Саме на останнiх розвиваються дивовижнi плоди тАФ найбiльшi в свiтi горiхи з найбiльшим на наВншiй планетi насiнням. Один такий ВлгорiшокВ» може мати в окружностi понад 1 м i важити вiд 13 до 18 кг, а деВнякi навiть 25 кг. Уявляiте собi, якби такий ВлгорiшокВ» упав на голову з висоти 30 м. Отож, перебування пiд цими пальмами, особливо пiд час сильного вiтру, не таке вже й безпечне. На однiй пальмi виростаi до 70 таких велетенських горiхiв. Особливо цiкаво те, що окремий горiх дозрiваi протягом 6тАФ7 рокiв. Звiльнений вiд зовнiшньоi оболонки горiх сейшельськоi пальми маi ориВнгiнальний вигляд: вiн складаiться з двох овальних часток, зтАЩiднаних мiж собою посерединi. РЖнколи таких часВнток буваi три або й ще бiльше тАФ чотири чи шiсть, хоч останнi тАФ це велика рiдкiсть. У вiцi 10тАФ12 мiсяцiв гоВнрiхи досягають максимального розмiру. В цей час мiсВнцеве населення вживаi iх в iжу. Желеподiбний ендоВнсперм горiхiв у цiй фазi свого розвитку вважаiться делiкатесом на всiх Сейшелах. Пiзнiше, в мiру достиВнгання ендосперм поступово твердii й перетворюiться у тверду, наче слонова кiстка, масу. Оболонка стиглих горiхiв також дуже тверда й стiйка. Мiсцеве населення виготовляi з неi чудовий посуд.

Горiхи важчi вiд води i не мають волокнистоi обоВнлонки, як кокосовi, тому спочатку тонуть, але коли внутВнрiшня частина пiдгниi, спливають i розносяться течiiю. Перебуваючи в морськiй водi, горiхи втрачають схоВнжiсть, i тому за межi Сейшельських островiв природним способом пальма не поширилась.

VI. Хлiбини на деревi

Мабуть, всiм добре вiдомо, якими корисними для здоровтАЩя людини являються плоди таких рослин, як фiВннiкова пальма, банан, ананас, манго тощо. Та, певно, не всi знають, що у тропiчних краiнах зростаi дерево, яке даi людинi хлiб, йдеться про хлiбне дерево (Atrocarcuc altilis) поширене на островах Тихого океану, яке також зустрiчаiться в культурi у тропiках обох пiвкуль. Хлiбне дерево належить до роду артокарпус (Atrocarcuc) родини шовковичних (Моrасеае). Рiд артокарпус включаi до 40 видiв, розповсюджених переважно в РЖндо-Малезiйськiй флористичнiй областi.

Хлiбне дерево надзвичайно красиве i своiю розлоВнжистою пишною кроною здалека нагадуi наш каштан. Його розводять тепер майже у всiх краiнах тропiчноi смуги: воно годуi багато людей у свiтi.

Хлiбне дерево невисоке, до 10тАФ20 м заввишки, довВнговiчне, з великими овальними вiд 0,3 до 0,6 м завдовжВнки шкiрястими, бiля основи цiльнокраiми, на верхiвцi роздiленими на 3тАФ9 загострених лопатей листками схожими на листки фiкуса. Рослина однодомна, але чоловiчi та жiночi квiтки зiбранi в окремi суцвiття: чоловiчiтАФв густi жовтi дубиноподiбнi сережки, а жiночiтАФ у досить великi колючi голiвки, кожна з яких за фор. мою нагадуi булаву. Пiсля запилення квiтки протягом кiлькох мiсяцiв розвиваються, а потiм зростаються у суцiльну мтАЩясисту масу, яка i i ВлплодомВ», а насправдiтАФ суплiддям хлiбного дерева.

Отже, плiд хлiбного дерева формуiться так само, як i суплiддя шовковичного дерева, але замiсть цукру та соку в ньому мiститься крохмаль. Плiд збiрний i складаiться з великоi кiлькостi дрiбних плодикiв, маi кругВнлу або овальну форму, у дiаметрi досягаi 10тАФ25 см. Незрiлi плоди тАФ зеленi, а стиглi набувають буроватого вiдтiнку з жовтими смужками. Плiд хлiбного дерева дещо нагадуi плiд маклюри (Масiига), яка вирощуiтьВнся у нас на пiвднi. Зовнiшня оболонка плоду часто вкриВнта невеличкими восьмикутними випуклинами, проте i й бородавчастi плоди, i такi, що вкритi лусками або шпичками, трапляються також i гладенькi. МтАЩякуш воВнлокнистий, бiлий та твердий у незрiлих плодiв i жовтий, мтАЩякий та тiстоподiбний у стиглих. Плоди розмiщуються на дрiбних гiлках i коротких товстих плодонiжках, чаВнсто групами по два-три.

Культура хлiбного дерева, можливо, виникла в МаВнлайзii i i дуже древньою. До цього часу тут у лiсах зустрiчаiться чимало диких форм хлiбного дерева, суплiддя яких мiстять насiння, подiбне до каштана. Кращi культурнi рiзновидностi цього дерева насiння не утворюють i iх розмножують вегетативним способом. Зустрiчаються напiвкультурнi форми з насiнням.

Плоди хлiбного дерева мiстять у середньому близько 55% води, 12 цукру, 19 крохмалю, 1,5 бiлку, 0,2 жиру та 1 % клiтковини. iх вживають у iжу в сирому, вареному та печеному виглядi. Напiвстиглi плоди йдуть на приготування рiзних напоiв, а стиглi тАФ на пудинги, виВнпiчку хлiба та бiсквiтiв тощо. Крiм того, стиглi плоди обгортають листям i запiкають у вогнi, пiсля чого одерВнжують паляницi, що за своiми властивостями не поВнступаються перед тим хлiбом, який ми, iвропейцi, споживаiмо. Насiння хлiбного дерева, як i мтАЩякуш, остроВнвтАЩяни вживають в iжу.

Хлiбне дерево вiдiграi велику роль у харчуваннi народiв Океанii: одне восьмирiчне дерево даi 700тАФ800 плодiв щороку. Вiдомо понад 100 форм хлiбного дерева, якi культивуються у багатьох тропiчних краiнах свiту.

Чимале значення мають й iншi два види: хлiбне дерево кемпедак (Аrtocarpus integer) та iндiйське хлiбВнне дерево, дерево джек, або джекфрут (Аrtocarpus heterophyllus).

Хлiбне дерево кемпедак тАФ високе довговiчне вiчнозеВнлене дерево з густою кроною темно-зелених, опушених довгими волосками простих елiптичних листкiв, кожний iз яких буваi вiд 4 до 25 см завширшки. Стовбур дерева прямий, з сiрувато-коричневим вiдтiнком, деревина жовВнта, при надрiзаннi витiкаi клейкий бiлий молочний сiк. Квiтки одностатевi, однодомнi, з простою оцвiтиною, зiбранi у каулiфлорнi (що ростуть на стеблах) суцвiття, якi зтАЩявляються на стеблах i гiлках. Суплiддя до 20тАФ 25 см завдовжки i 10тАФ15 см завширшки, видовжено-цилiндричнi, кремово-жовтi або злегка коричнуватi, мають неприiмний запах. Пульпа плодiв схожа з плаВнцентою гарбуза, вона золотисто-жовтого кольору, напiвВнпрозора, хрумка. Плоди iдять сирими, варять або пеВнчуть. Вони нагадують гарбуз або картоплю. Насiння за своiм смаком нагадують каштани. На одному деревi у середньому дозрiваi понад 100 плодiв.

Хлiбне дерево кемпедак тАФ культурний вид, поширеВнний у Малайзii, на островах Океанii, Антiльських остВнровах i в Бразилii. Проте у лiсах пiвострова Малакка i Молуккських островiв зростаi дике хлiбне дерево, дикий кемпедак (Atrocarcuc integer var. sylvestris), що маi сiруватi листки i видовжено-елiпсоподiбнi без запаху плоди. Пульпа у них кислувато-солодка. Цей вид хлiбного дерева надзвичайно цiнуiться завдяки твердiй деревинi, яка йде на виготовлення меблiв, рiзних музичних iнструментiв, використовуiться для будiвництва. Деревина не пошкоджуiться бiлими мурашками та грибками.

Близьким родичем кемпедака i хлiбне дерево джек (джекфрут), що зростаi переважно в РЖндонезii i рiдшетАФ у Полiнезii. Хлiбне дерево джек вiдрiзняiться вiд кемВнпедака меншою вибагливiстю до умов вирощування i значно кращою пристосованiстю до мусонного клiмату. Воно велике, красиве, до 15тАФ20 м заввишки, з видовВнженими овальними або елiпсоподiбними до 10тАФ18 см завдовжки i 7тАФ8 см завширшки листками, блискучими, шкiрястими, темно-зеленими. Листки та молодi пагони опушенi дрiбними волосками. На мiцних гiлках або просто на самому товстому стовбурi виростають гiгантВнськi довгастi кремово-золотистi плоди, якi за своiю формою нагадують диню або величезну грушу. За розВнмiром вони бувають 30тАФ100 см завдовжки i 25тАФ50 см у дiаметрi. Це, власне, i i ВлхлiбиниВ», якi важать 8тАФ 16 кг кожна, а iнколи навiть i 32 кг.

Зовнiшня оболонка (шкiра) плодiв джекфрута блiВндо-зелена у недозрiлому станi та кремова або кремово-жовта у стадii стиглостi. Зверху вона вкрита твердими шпичками. Всерединi плiд роздiлений на окремi плодиВнки, кожний iз яких маi насiнину, оточену пульпою. Пульпа напiвпрозора, приторно солодка, маi своiрiдний гострий, досить приiмний запах. Насiнини у цьому Плодi 2тАФ3,3 см завдовжки i 1,1тАФ2,3 см завтовшки. ВiВндомий американський- ботанiк Корнер називаi плiд хлiбного дерева джек Влнайбiльшим i найскладнiшим у свiтiВ».

Походження цього культурного дерева довтАЩязують з РЖндiiю, хоча воно широко поширене в усiх тропiчних краiнах. Плiд джекфрута складаiться iз 75% води, 20 крохмалю, 15 цукру, 0,5 жирiв при 1% клiтковини. 7 насiннi мiститься 49% води, до 24 крохмалю, 2 цукру, 5 бiлкiв та 0,25 жирiв при 2% клiтковини.

Населення РЖндii дуже любить цi плоди, особливо iм подобаiться пiдсмажене на кокосовiй олii насiння.

Росте дерево джек надзвичайно швидко i iнколи починаi плодоносити на третьому роцi життя, досягаюВнчи при цьому до 9 м заввишки.

Достигають плоди хлiбних дерев протягом тривалого часу, з листопаду по серпень мiсяць. Починаючи з серпВння дерево продовжуi рости, цвiте, щоб знову дати плоди. Хлiбнi дерева плодоносять понад 70 рокiв. Жителi остВнрова Таiтi кажуть, що три хлiбнi дерева можуть проВнгодувати двох-трьох чоловiк, а 5тАФ7 дерев забезпечують iжею велику сiмтАЩю протягом цiлого року.

VII. ВлМавптАЩячий хлiбВ»

Навiть коли бачиш його фотографiю або читаiш доВнкладний опис у книжцi, то й тодi важко уявити, наскiльки дивовижним i дерево, на якому ряснiють великi, до 20 см у дiаметрi, бiлi квiтки, а пiзнiше на довгих гiлках-плодонiжках звисають численнi плоди, що мають форму динi або якогось величезного товстого, по 3тАФ4 кг кожен, жовтувато-зеленого огiрка. Зовнi вони густо вкритi коВнроткими волосками, мов замшею, всерединi трохи воВнлокнистi, соковитi, кисло-солодкi. Ними ласують мавпи, звiдки й умовна назва плода тАФ Влмавпячий хлiбВ». А наВнукова назва дерева, на якому вони розвиваються,тАФ баобаб, або адансонiя пальчаста (Аdansonia digitata ), з тропiчноi родини дводольних рослин, близькоi до наВнших мальвових,тАФ родини бомбаксових (Воmbасеае). Ця родина обтАЩiднуi понад 140 видiв, що належать до 22 родiв тропiчноi флори. Серед них, крiм баобаба, харчове плодове дерево дурiан (Durio zibethinus), баВнвовняне, або шерстяне, деревотАФсейба (Сеiba реntandra) та

Вместе с этим смотрят:

G-белки и их функция

Австралопитеки - обезьянолюди или человекообезьяны?

Адаптация микроорганизмов в экстремальных условиях космоса

Адвентивна флора Чернiгiвськоi областi: iсторiя формування та сучасний стан

Адсорбция ионных и неионных поверхностно-активных веществ (ПАВ)