Тропiчнi та субтропiчнi плодовi рослини

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ СУБТРОПРЖЧНИХ ТА ТРОПРЖЧНИХ РОСЛИН ДЛЯ ВНУТРРЖШНЬОГО ОЗЕЛЕНЕННЯ

РОЗДРЖЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДРЖВ ТРОПРЖЧНИХ ТА СУБТРОПРЖЧНИХ ПЛОДОВИХ РОСЛИН: ВИДОВЕ РРЖЗНОМАНРЖТТЯ, ОСОБЛИВОСТРЖ ВИРОЩУВАННЯ ТА ДОГЛЯДУ

2.1 Родина Рутовi тАУ Rutaceae

2.2 Родина Бромелiiвi - Bromeliaceae

2.3 Родина Гранатовi тАУ Punicaceae

2.4 Родина Пальми (арековi) - Palmae (Arecaceae)

2.5 Родина Шовковицевi тАУ Moraceae

2.6 Родина Розоцвiтi

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Життя людини безпосередньо пов`язане з природою, а в результатi i з життям рослин. Сучасний зелений iнтер`iр повинен поiднувати декоративний ефект з довго тривалiстю функцiонування, створювати затишок та бути повноцiнним елементом архiтектурно-дизайнерськоi композицii.

Багато поколiнь учених садiвникiв не тiльки успiшно освоiли прийоми культивування тропiчних i субтропiчних екзотiв у штучних режимах, але i за допомогою селекцii i гiбридизацii одержали чудовi форми i сорти декоративних рослин, що склали елiтний фонд свiтового рослинництва.

Сучасний асортимент декоративних рослин захищеного ТСрунту нараховуi не одну тисячу видових назв. Досить цiкавими для вирощування та використання в кiмнатному дизайнi i тропiчнi та субтропiчнi рослини. Цi рослини не тiльки мають симпатичний вигляд, але i дають неабияку користь для людини тАУ плоди придатнi до вживання.

Використання даних рослин створюi в помешканнi або офiсi ефект незвичностi та вишуканостi.

Метою нашоi роботи i: проаналiзувати особливостi використання та вирощування субтропiчних та тропiчних плодових рослин в кiмнатних умовах.

Завдання роботи полягають в тому, щоб:

1) проаналiзувати можливостi використання субтропiчних та тропiчних плодових рослин у кiмнатному озелененнi;

2) охарактеризувати основнi види субтропiчних та тропiчних плодових кiмнатних рослин, особливостi вирощування та догляду.

Чому ми вирощуiмо в кiмнатах не мiсцевi, а iноземнi рослини? Пояснення цьому знаходимо в подiбностi клiматичних умов iснування цих рослин на батькiвщинi й у нас будинку. Батькiвщина бiльшостi кiмнатних рослин тропiчний пояс земноi кулi. Багато видiв походять з волого-тропiчних лiсiв, що займають величезнi простори по обидвi сторони екватора в Африцi, Америцi, Австралii й Азii, де цiлий рiк тримаються високi температура i вологiсть. Через насиченiсть атмосфери водяними парами iнтенсивнiсть свiтла невисока. Рослиннiсть досягаi тут надзвичайноi розмаiтостi й обумовлюi специфiчну багатоярусну структуру лiсу. Найвищi дерева звичайно стрункi, негiлчастi, наприклад пальми з великими шкiрястими листками, пристосованими до сильноi транспiрацii. Деякi види виростають в умовах дуже низькоi освiтленостi. Однак найбiльш яскравою рисою волого-тропiчних лiсiв i так звана позаярусна рослиннiсть, представлена лiанами i епiфiтами.

Лiани - особлива життiва форма рослин, що виникла в боротьбi за свiтло i простiр у густих рослинних спiвтовариствах. Для лiан характернi довгi тонкi стебла i здатнiсть до дуже швидкого росту, що дозволяi iм виносити листки на поверхню крон дерев. Бiльшiсть лiан свiтлолюбнi рослини. Великi дерев'янистi лiани майже завжди досягають верхнiх ярусiв i найбiльше повно використовують сонячне свiтло, а бiльш дрiбнi це, головним чином трав'янистi, лiани рiдко виходять з тiнi пiдлiска. Виникнення лiан у природi вiдбувалося незалежно вiд рiзних класiв i родин рослинного царства пiд впливом вихiдних умов iснування: i лiани серед папоротей, голонасiнних, однодольних i двочасткових покритонасiнних рослин.

Способи прикрiплення до опорних рослин у лiан рiзнi. Кучерявi лiани обвивають опору молодими неодеревенiлими верхiвками стебел, що володiють здатнiстю робити круговi рухи. Лазячi лiани пiднiмаються на опору за допомогою загнутих назад гачкiв i щетинок. Багато видiв прикрiплюються до опори додатковими коренями.

РЖншi рослиннi формацii i клiматичнi зони тропiчних i субтропiчних районiв земноi кулi також i джерелом багатьох декоративних вiчнозелених рослин. Субтропiчний клiмат характеризуiться чергуванням помiрноi, прохолодноi зими i жаркого лiта, термiчнi умови допускають цiлорiчну вегетацiю рослин. Розрiзняють сухi i вологi субтропiки. Сухi субтропiки характеризуються лiтньою температурою 20-22В°, зимовою 8 -10В° i вiдносною вологiстю влiтку 50- 60% i узимку 65 - 75 %. У такому клiматичному режимi ростуть евкалiпти, акацii, мирта, хамеропс, олеандр i iншi вiдомi кiмнатнi рослини. Вологi субтропiки включають мусоннi ландшафтнi зони i вiчнозеленi лiси вiдрiзняються лiтньою температурою 18 - 22В°, зимовою 13-18В° i вiдносною вологiстю влiтку 80-100% i узимку 65-75%.

Навiть такий короткий огляд клiматичних режимiв тропiчних i субтропiчних районiв земноi кулi даi представлення про величезну розмаiтiсть екологiчних типiв рослин, що живуть на нашiй планетi, i можливостях найбагатшого вибору рослин для культури в умовах штучного мiкроклiмату примiщень.

Людство протягом усiii своii iсторii вiдбирало зi свiтового генофонду тропiчноi i субтропiчноi флор найбiльш цiннi i перспективнi для господарськоi та дизайнерськоi дiяльностi види рослин. У пiвнiчних областях Землi уродженцi теплих краiн проходять первинну iнтродукцiю пiд склом, в умовах захищеного ТСрунту ботанiчних садiв. Роль ботанiчних садiв як хоронителiв генофонду культурних, а також рiдких i зникаючих рослин важко переоцiнити. Ботанiчнi сади аналiзують екологiчну обстановку в районах природних мiсцеперебувань iнтродукованих рослин, визначають екологiчнi оптимуми й амплiтуди пристосовностi кожного виду до провiдних факторiв середовища i на цiй пiдставi розробляють науково обТСрунтованi рекомендацii з агротехнiчних прийомiв iх вирощування в умовах культури. Особливе мiсце в тематицi наукових дослiджень займаi розробка теорii продукцiйного прогнозу (як вивчення спiввiдношення природного i штучного процесiв розселення рослин) i наукового прогнозування поведiнки рослин в iнтер'iрi.

Асортимент видiв, рiзновидiв i садових форм по характерi використання у внутрiшнiм озелененнi подiляють на групи i категорii. У практицi квiтництва нерiдко видiляють двi групи рослин: красивоквiтучi i декоративно-листянi. За способом застосування в озелененнi рослини подiляють на види, використовуванi для горизонтального i вертикального озеленення. У свою чергу, групу видiв, що рекомендуються для вертикального озеленення, пiдроздiляють на лiани й ампельнi рослини.

Аналiзуючи використання декоративних екзотичних рослин можемо сказати, що в ботанiчних садах Украiни нараховуiться значна кiлькiсть. Колекцiя пальм нараховуi 40 видiв i 1 сорт з 24 родiв. В колекцii i представники: пустинних оазисiв - Washingtonia Y.Wendl. - вашингтонiя (2 види), Phoenix L. - фiнiк (З види); Sabal Adans - сабаль (5 видiв), Seneroa L. - (1 вид) - типово савановi пальми, що зростають в кампосах; Trachycarpus H.Wendl. - трахiкарпус (2 види) представники туманних гiрських тропiчних лiсiв; Chamaedorea Willd. - хамедорея (5 видiв), Caryota L. - карiота (4 види) - розповсюдженi у справжнiх вологотропiчних лiсах.

Лабораторiя тропiчних i субтропiчних рослин розташована в експозицiйнiй оранжереi i маi бiльшу частину рослин закритого ТСрунту, якi культивуються у ботанiчному саду. Рослини розмiщаються за еколого-географiчним принципом. У чотирьох вiддiленнях оранжереi пiдтримуiться певний режим температури, вологостi, освiтлення, що дозволяi утримувати рослини з широким спектром екологiчних вимог, обумовлених природними умовами району зростання. Окремi перспективнi види розмножуються на площах виробничих теплиць. До складу колекцii входять як декоративнi, так цiннi в господарському вiдношеннi види рослин тропiкiв та субтропiкiв - харчовi, лiкарськi, технiчнi, пряно-ароматичнi i iн.

Колекцiя вiдрiзняiться великим таксономiчним рiзноманiттям, наявнiстю рiзних життiвих форм. В даний час вона нараховуi 1270 видiв, рiзновидiв, форм i сортiв, що вiдносяться до 109 родин i 457 родiв. За бiоморфологiчними ознаками у складi колекцii 159 видiв представленi деревами, 112 - чагарниками, 35 - напiвчагарниками, 354 - травами, 505 - сукулентами, 83 - лiанами, 71 - епiфiтами. Особливiсть колекцii - широка географiя, кориснiсть, високi декоративнi якостi, релiктовiсть i ендемiзм. Основна частина видiв - вихiдцi з Центральноi i Пiвденноi Америки, Пiвденноi i Схiдноi Африки, Австралii i Новоi Зеландii, Середземномор'я, РЖндонезii, РЖндii, з острова Мадагаскар. У колекцii i як примiтивнi найдавнiшi вищi рослини (псилот тригранний, селягiнели, папоротi, саговi, голонасiннi), так i еволюцiйно молодi представники (банановi, iмбирнi, орхiднi й iн.). З усього рiзноманiття деревних рослин у складi колекцii налiчуiться 110 видiв третичноi флори, у т.ч. i стангенрiя дивна (Stangeria paradoxa Moore) - одна з рiдкiсних стародавнiх рослин свiтовоi флори, ендемiк прибережноi зони Пiвденно-Схiдноi Африки. РДдиний екземпляр цього виду був вирощений з насiння посiву 1964 року. Найбiльша кiлькiсть видiв приходиться на кактусовi (245), ароiднi (95), лiлiйнi (93), товстолистi (78), геснерiiвi (52), бромелiiвi (40), молочайнi (27), арековi (26), бегонiiвi (25), ластiвневi (20), перцевi (19), комелiновi (19). РЖншi 97 родин представленi меншими кiлькостями видiв. У сортовiй рiзноманiтностi рослин колекцii перше мiсце посiдаi родина геснерiiвих, яка значно поповнилася за останнi п?ять рокiв сортами сенполii фiалкоквiтковоi (160 сортiв). З хвойних рослин представленi араукарii, криптомерii, куннiнгамii, кипариси, секвойi, таксодiум. Серед крупномiрних екземплярiв колекцiйного фонду привертають увагу величнi пальми: фiнiк канарський (1926 року посадки), фiнiк лiсовий, фiнiк пальчастий, лiвiстони (китайська i пiвденна), бутiя головчаста. В колекцii досить широко представленi фiкуси (25 видiв), група епiфiтних рослин представлена орхiдеями, папоротями, бромелiiвими, i водянi та болотнi рослини, рослини морських узбережь. З плодових рослин свiтовоi флори особливу цiннiсть у колекцii представляють авокадо, манго, гуаява, маслина iвропейська, фейхоа, мушмула японська, кава аравiйська, цитрусовi, динне дерево, iнжир, гранат, iвгенiя одноквiткова, цератонiя (рiжкове дерево), цифомандра (томатне дерево), коринокарпус гладкий, аннона, ванiль, банан, сизаль. Деякi з них в умовах оранжереi плодоносять (манго, гуаява, кава, фейхоа, мушмула, iвгенiя, мандарин, лимони).

2.1 Родина Рутовi тАУ Rutaceae

Лимон - Citrus limon

Батькiвщина тропiчнi i субтропiчнi областi, Пiвденно-схiдна Азiя. Перiод декоративностi цiлий рiк.

Вiчнозелена рослина. Квiтне протягом року кiлька разiв. Квiти iз запахом. Яскраво-жовтi плоди утворюються головним чином на гiлках не нижче за четвертий порядок. Плоди утворюються на коротких гiлочках - плодушках. Доспiлий плiд може до двох рокiв залишатися на рослинi, мiняючи забарвлення на зелене, i потiм знову стаi жовто-золотистим.

Кiмнатнi лимони в порiвняннi з ТСрунтовими мають бiльш тонку шкiрку, менше насiння i бiльш ароматнi.

Павлiвський лимон. Тiневиносливе деревце заввишки 1,5-2,0 м. Плоди до 150 г вагою, але можуть бути i близько 500 г. Тонкошкiрi i запашнi. Цей лимон в кiмнатних умовах легко розмножуiться вегетативним шляхом. Зi всiх вiдомих лимонiв вiн найбiльш пристосований до кiмнатноi культури.

Лимон Мейера. Вiдрiзняiться карликовiстю i хорошим плодоношенням. Смак плодiв бiльш кислий, нiж у iнших сортiв лимона, i його плоди вживають в iжу не дозрiлими. Ремонтантна, скороспiлiсть, ряснiсть плодоношення лимона Мейера роблять його цiкавим для кiмнатноi культури.

Новогрузинський лимон маi нiжний сильний запах. Плоди майже без насiння. Плодоносити починаi пiзнiше за Павлiвський лимон. Квiтне i плодоносить протягом цiлого року (сорт ремонтантний). Дерева сильнорослi з розкидистою кроною i великою кiлькiстю шпильок.

Дженоа. Слаборосле деревце без шпильок. Дуже урожайний сорт. Якiсть плодiв вище, нiж у iнших сортiв. В роцi квiтне кiлька разiв.

Лiсбон. Сильноросле деревце з великою кiлькiстю колючок. Сорт ремонтантний, добре переносить високу температуру.

Лимони вимогливi до свiтла i тепла. Бутонiзацiя, цвiтiння i зав'язування плодiв краще всього вiдбуваються при середнiй температурi повiтря i ТСрунту + 15-18В°C.

Взимку рекомендуiться мiстити в свiтлому холодному примiщеннi (до 12В°C). Вiдсутнiсть холодноi зимiвлi може привести до того, що рослина не заплодоносить. Крiм того, лимони досить чутливi до змiни клiмату. Якщо виставити те, що плодоносить деревце на вулицю, то через рiзку змiну свiтлового дня i температурного режиму, вiн може скинути плоди i навiть листя, результатом змiни клiмату може з'явитися i вiдсутнiсть плодоношення на наступний рiк.

Яскраве розсiяне свiтло. Буде добре бiля схiдного i захiдного вiкна. Притiнення вiд прямого сонця потрiбне весною i влiтку в найжаркiший годинник. Лимон вiдноситися до рослин короткого свiтлового дня, тобто при дуже довгому свiтловому днi, вони йдуть в зростання, а плодоношення затягуiться.

Полив влiтку i весною рясно 1-2 рази в день теплою водою, взимку поливання рiдке i помiрне - 1-2 рази на тиждень i теж теплою водою. Проте i взимку не можна допускати пересушування земляноi грудки, оскiльки це веде до скручування листя i опадання не тiльки листя, але i плодiв. З другого боку, не треба забувати, що вiд надлишку вологи рослини гинуть. Починаючи з жовтня полив скорочують. Щоб забезпечити дихання кореням i запобiгти застою води в горщику, верхнiй шар землi у лимонiв перiодично розпушують.

Хоч би раз на мiсяць деревце лимона бажано поставити у ванну, прикрити полiетиленовою плiвкою землю в горщику i обмити всю крону ватою з мильною пiною. Тодi не доведеться проводити важку боротьбу з шкiдниками. Не забути при цьому стовбурець деревця знизу перев'язати марлею або бинтом, щоб мильна вода вбиралася тканиною i не потрапляла в ТСрунт.

Для того щоб вiд перемiщення лимон не скинув листя, його слiд повернути на те саме мiсце на пiдвiконнi i в тому ж положеннi щодо сторiн свiту. З цiiю метою на горщику слiд наклеiти або нарисувати вертикально двi паралельнi смужки, а на пiдвiконнi мають бути такi ж двi горизонтальнi смужки, якi потрiбно сумiщати з вертикальними. Тодi будете впевненi, що напрямок свiтла на деревце не змiнився.

Лимони регулярно обприскують в лiтнiй перiод, але якщо вони мiстяться взимку в примiщеннi з центральним опалюванням, то обприскують i взимку. При вмiстi в примiщеннi з сухим повiтрям лимони пiддаються нападу шкiдникiв (клiщiв i щитiвок). Оптимальна вологiсть повiтря для лимонiв 60-70%, звичайно це при температурi не вище 20В°C.

Дуже важливим чинником вирощування сильних дерев i вчасне iх пiдживлення, яке здiйснюють у перiод масового зав'язування плодiв, тобто в травнi-червнi. Роблять це щодекадно розчином мiнеральних солей (можна користуватися стандартними сумiшами для квiткових рослин).Такi пiдживлення треба чергувати з поливанням розчином коров'яку (1:10). Вiд вересня до лютого пiдживлювати треба раз на мiсяць розчином меншоi концентрацii.

Розмноження. Розмножувати лимони можна насiнням, щепленням та живцюванням. Вегетативний спосiб розмноження - запорука швидкого плодоношення. Вирощенi з насiння рослини починають родити не ранiше, нiж за 8- 10 рокiв. Щоправда, прищеплювання сiянцiв на добру пiдщепу забезпечуi одержання врожаю на 5-6-й рiк.

Розмноження насiнням. Висiвати насiння лимонiв можна практично за будь-якоi пори року, краще свiжим, у горщечки 7 см у дiаметрi, наповненi вологим рiчковим пiском, або в пухку поживну та зволожену землесумiш на глибину 3-4 см. Через 3-4,5 тижня за рiвномiрноi температури (20-22В°С) насiння проростаi. Коли на маленьких сiянцях, що досягли 7-8 см заввишки, з'являються 3-4 листки, рослини треба пересадити у горщечки дiаметром 9 см iз такою землесумiшшю: дернова, листяна земля, перепрiлий коров'як або парникова земля i пiсок (1:1:1).

Щеплення. При бажаннi прискорити плодоношення сiянця, через 2-3 тижнi пiсля пересаджування до нього можна прищепити живець культурного лимона, який уже плодоносить (якщо це вiдбуваiться влiтку). Щеплення проводять з червня до кiнця серпня, коли товщина сiянцiв бiля кореневоi шийки перевищить 7-8 мм, а кора легко Сiянцi, або окулянти (до яких прищепили), висадженi до горщикiв, потребують ретельного догляду. iх слiд щодня поливати, притiнювати вiд прямих сонячних променiв та пiдживлювати (через 2- 3 тижнi пiсля щеплення або пересаджування).

Щеплення дворiчних рослин. Прищеплювати можна й дворiчнi рослини у травнi або серпнi, коли в них настаi черговий перiод iнтенсивного росту. На зрiзаному одно- або дворiчному пагонi рослини, яка плодоносила, зрiзують усi листки, залишаючи тiльки черешки, в пазухах яких помiтнi вже розвинутi бруньки. Гострим ножем зрiзують бруньку з частиною кори й деревини. Таке "вiчко" обережно вставляють у наперед пiдготовлений Т-подiбний розрiз кори на пiдщепi. При цьому треба пильнувати, аби не вставити вiчко вниз брунькою.

Щеплення щiльно зав'язують тоненькою полiетиленовоi стрiчкою так, аби брунька лишалася вiдкритою. Через 1-2 тижнi черешок листка, котрий лишався бiля бруньки, маi вiдпасти. Це означаi, що щеплення вдалося. На 3-4-й тиждень, коли брунька пiдщепи набубнявii, пов'язку дещо послаблюють, але до цiлковитого зрощення тканини ii не знiмають. Коли брунька розвинеться в паросток не менше 10 см завдовжки, пов'язку знiмають, а всi пагони на 5-7 см вище щеплення зрiзують. Мiсця зрiзу замащують садовим варом або присипають подрiбненим деревним вугiллям.

Живцювання, Для живцювання беруть молодi й визрiлi пагони 4-5 мм завтовшки та 10-12 см завдовжки iз 4-5 бруньками. Нижнiй зрiз роблять навскiс через бруньку, а верхiвку пiдрiзають так, аби над брунькою лишалося 2-3 см. Нижнi два листки зрiзують, а 2-3 верхнi лишають. Живцi вкорiнюють у пiску в невеликих горщиках та накривають плiвкою або склянкою за температури 22-24В°С. РЖз появою корiнцiв (звичайно через 2,5-3 тижнi) живцi можна висадити в поживну землесумiш. Там вони швидко ростуть i через 3-4 мiсяцi досягають 25-30 см висоти.

У тiсному посудi лимони ростуть дуже повiльно, погано розвиваються й плодоносять. Одначе й завеликi горщики сприяють посиленому ростовi пагонiв i листкiв (жируванню), а тому й затримують плодоношення. Старiшi рослини треба пересаджувати у землесумiш з бiльшим вмiстом дерновоi землi.

Формування крони. Дуже важливим агротехнiчним заходом, що стимулюi плодоношення цитрусових, i правильне формування крони. Як правило, крана цитрусовоi рослини, яка вирощуiться в кiмнатi, маi бути майже кулеподiбноi форми з великою кiлькiстю дрiбних плодових пагонiв, густо вкритих листками, та достатньою кiлькiстю вегетативних пагонiв.

У разi дотримання всiх агротехнiчних правил догляду, вирощуванi за кiмнатних умов цитрусовi, починають плодоносити на 4-5-й рiк. Треба постiйно пам'ятати, що на пагонах 1, 2 i 3-го порядкiв, жируючих та пагонах iнтенсивного росту плодiв нiколи не буваi. Не бiйтеся пiдрiзувати ваш лимон, який пишно буяi . Плоди утворюються на пагонах нового приросту i тiльки зрiдка - на пагонах, якi ростуть.

Пiсля того, як рослина почала плодоносити, ii обрiзують щорiчно. Перше обрiзування роблять навеснi, пiд час посиленого росту. Вирiзують невеликi пагони, на яких були плоди, кiнчики яких починають всихати, (вони, як правило, без листкiв), жируючi пагони, а також хворi, сухi, зламанi гiлочки або такi, що ростуть усередину крони, загущуючи ii.

Крону, яка жируi, пiдрiзують на 20-25 см для посиленого формування плодових гiлочок, якi дадуть урожай наступного року. Пiсля пiдрiзування на гiлках виростаi багато нових пагонiв. На них треба залишати по 2-3 найсильнiших та правильно розташованих.

Якщо рослина рясно цвiте й плодоносить, але не росте, то пiд час пуп'янкування необхiдно обрiзати кожен 2-3-й пагiн на двi третини його довжини. Коротке обрiзування зумовить появу нових пагонiв, якi наступного року плодоноситимуть. Довгi пагони, що мали плоди, пiдрiзують так само коротко. Ознакою сильноi, здоровоi рослини i одночасний рiст вегетативних пагонiв, цвiтiння та плодоношення.

Молодi лимоннi дерева треба пересаджувати способом перевалювання, щорiчно. Перевалювання не слiд проводити, якщо коренi у рослини ще не обплели земляну грудку. В цьому випадку достатньо змiнити дренажний i верхнiй шари ТСрунту в горщику.

Застосовують для озеленення середньо- i великогабаритних примiщень.

Апельсин - Citrus Chinensis (L.) Osb.

Батькiвщина Схiдна Азiя.

Перiод декоративностi цiлий рiк

У кiмнатних умовах апельсин - невелике вiчнозелене дерево, виростаi до 1-1,5 м i маi густу красиву крону. Квiтки одиночнi або зiбранi у невеличкi суцвiття, середнього розмiру, бiлi, дуже ароматнi. Листки середнього розмiру, на кiнцi загостренi, в основi мають заокруглену форму. Плоди круглоi форми або овальнi, з солодким м'якушем та тонкою шкiркою, оранжевого або золотистого кольору. Для вирощування у кiмнатних умовах найкраще пiдходять сорти Гамлiн, Корольок, Вашингтон-Навел.

Апельсин полюбляi сонячне i тепле мiсце. Рослина не переносить температури нижче 5В°С. Оптимальною i температура 18-20В°С. Зимою бажано освiтлювати до 10-12годин. Для цього використовують люмiнесцентнi лампи. Лiтом потрiбно притiняти вiд сонячних променiв, бо можуть появитися опiки на листках, а коренева система буде сильно перегрiватися. Без потреби деревце не слiд переставляти з мiсця на мiсце, а щоб пагони росли рiвномiрно горщик перiодично повертають на 5-10В° навколо своii осi.

Влiтку апельсин щедро поливають, взимку полив скорочують, але треба уважно стежити, щоб грунт не пересихав. Кiлька разiв на день бажано обприскати водою. Раз в тиждень землю обережно рихлять.

Пiдживлюють апельсин раз на 10 рокiв послiдовно розведеними у водi коров'яком (1:10), настояним тиждень курячим послiдом (1:20) i деревним попелом (1 чайна ложка на 1 л води). Велике значення для нормального росту апельсина маi рН ТСрунту якому вiн росте. З часом кислотнiсть ТСрунту може збiльшуватися, що пригнiчуватиме рiст рослини, тому час вiд часу апельсин пiдлужують крейдою з розрахунку 0,5 столовоi ложки на 1 кг землi.

Як кiмнатну культуру апельсин можна виростити з насiння, а також укорiненням живцiв чи гiлочок дерев у горщиках дiаметром 15-20 см. Земляна сумiш для вирощування цих рослин повинна складатися з дерновоi та листяноi землi, перегною i дрiбнозернистого пiску у спiввiдношеннi 2:1:1:1. Найлегше виростити апельсин з насiння, але такi рослини, хоч i будуть мати гарний вигляд, квiтнути i плодоносити почнуть аж через 15-20 рокiв. Для того, щоб пришвидшити плодоношення, потрiбно на другий-третiй рiк прищепити до сiянцiв бруньку культурного сорту, що вже плодоносить. Щеплення або очкування проводять навеснi, пiд час iнтенсивного руху соку. Апельсин, який буде плодоносити, можна виростити i без щеплення - живцюванням. Для цього з плодоносного апельсина беруть молоду однорiчну гiлочку завдовжки 10 см i укорiнюють ii у добре зволоженому середньозернистому пiску i присипають зверху деревним вугiллям. Гiлочки обприскують водою з пульверизатора i накривають скляною банкою чи полiетиленовою плiвкою. Через 3-4 тижнi укорiнений живець пересаджують для вирощування у горщик з земляною сумiшшю. У першi вирощування апельсини доцiльно пересаджувати щовесни, намагаючись не пошкодити кореневу систему. Старшi рослини пересаджують раз на 3-4 роки.

Уражують апельсин червонi цитрусовi клiщi, рiзнi види щитiвок. За несприятливих умов з'являються плямистiсть та сажкових гриб.

Добрим мiсцем для вирощування апельсина i кухня, але з електричною плитою, оскiльки навiть невелика кiлькiсть газу у повiтрi i згубною для рослини.

2.2 Родина Бромелiiвi -
Bromeliaceae

Ананас - Ananas Mill

Батькiвщина Бразилiя.

Перiод декоративностi з лютого по квiтень.

Ананас чубатий - Ananas comosus (L.) Merr. Рослина з сильно укороченим стеблом i розеткою жорсткого лiнiйного мечовидного листя. В дорослому станi досягаi 1 м висотою i до 2 м в дiаметрi. Листя сiро-зелене, сильно завужене до верхiвки, з гострими шипами по краю, покритi суцiльно лусками. Квiтки рожево-фiолетовi, густо спiральнi розташованi в простих колосовидних суцвiттях, сидять в пазухах широких чашевидних приквiтникiв. Пiсля закiнчення цвiтiння утворюiться компактне золотисто-жовте суцвiття, що нагадуi шишку i що складаiться з безлiчi зав'язей, зрощених з приквiтниками i вiссю суцвiття. При цьому головна вiсь не припиняi рiст i на верхiвцi суплiддя утворюi кiмнатнiй культурi вирощують декоративнi ананаси, що мають красиве листя. Виведенi декоративнi ряболистi форми ананаса чубатого (iз смугастим зелено-жовто-бiлим листям, з рожевим листям), що вимагають багато мiсця (з метровим розмахом листя), а також компактнi сорти. Карликовi декоративнi ананаси утворюють невеликi розетки листя (дiаметром близько 20 см); у карликового сорту Ananas nanus немаi колючок на листi. Декоративний Ananas bracteatus вiдрiзняiться яскраво-червоними пучками приквiткiв над суплiддями формуiться укорочений верхiвковий пагiн. Дозрiвання суплiддя продовжуiться 4,5-5 мiсяцi.

Температура потрiбна бiля 22-25В°С лiтом, взимку прохолодна 16-18 В°С, мiнiмальна зимова температура 15В°С. Рослина свiтлолюбна, добре росте як на сонячному мiсцi, так i в пiвтiнi. Можна вирощувати на захiдному i схiдному вiкнах. На пiвденному вiкнi знадобиться притiнення влiтку. Проте слiд враховувати, що ананаси з свiтлими смугами на листках потребують бiльш свiтлого мiсця, iнакше строкатiсть забарвлення втрачаiться. Ананаси люблять регулярне обприскування, яке обов'язкове, якщо рослина знаходиться в дуже теплому примiщеннi (при центральному опалюваннi взимку).

Ананас поливають прямо в розетку листя. Вода наливаiться в розетку на 2/3. Вода повинна бути обов'язково добре вiдстояною i мати кiмнатну температуру. Весною i влiтку вода в розетцi листя повинна знаходиться завжди, яка мiняiться хоча б раз на мiсяць на свiжу. Також у весняно-лiтнiй перiод проводиться пiдживлення добривом раз на два тижнi, при цьому добриво розбавляiться водою для поливу i наливаiться в розетку. Добриво використовують спецiальне для бромелiiвих. Взимку ананас поливають дуже обережно (краще один раз в тиждень, якщо в грунт).

Дана методика вирощування ананаса з верхiвковоi розетки листя розроблена фахiвцем по вирощуванню тропiчних культур Я.Г. Салгусом:

1. Розетку листя зрiзують гострим ножем з частиною суплiддя ананаса i пiдсушують зрiз тиждень в темнотi, пiдвiсивши живця розеткою вниз. Потiм припудрюють основу живця порошком деревного вугiлля i садять в широкий низький горщик (коренева система ананаса розростаiться вшир i проникаi неглибоко) з дренажним отвором. Дно горщика покривають шаром дренажу з шматочками деревного вугiлля, в горщик насипають без ущiльнення субстрат i садять живця, трохи поглибивши нижню зелену частину розетки в рихлий ТСрунт. Субстрат для вкорiнення живця ананаса складають з сумiшi дерновоi i листовоi землi, верхового торфу, березовоi тирси i крупного пiску (3:2:2:2:1), пропарюють i просушують його перед посадкою.

2. Пiсля посадки живця ТСрунт поливають теплим рожевим розчином марганцiвки, в горщику з живцем ананаса споруджують "мiнi-тепличку" i ставлять горщик в свiтле (але не на сонцi) тепле мiсце (не нижче 25 градусiв). Вкорiнення живця закiнчуiться через 1-2 мiсяцi - починають рости молодi листочки. У мiру зростання вкорiненого живця перевалюють влiтку в бiльш широкий посуд; субстрат готують з дерновоi, перегнiйноi, торф'яноi землi, березовоi деревини i пiску, що перепрiла (3:2:3:2:1).

3. Ананас свiтлолюбний, його помiщають в кiмнатi на сонячному мiсцi (при поворотi горщика на вiкнi hscn ананаса сповiльнюiться). В холодну пору року у ананаса наступаi перiод спокою (з листопада по березень), якщо його в цей час розмiстити при температурi близько 15 градусiв i не поливати (перiоду спокою у ананаса не буде, якщо температура ТСрунту пiдтримуiться не менше 22 градусiв i проводиться освiтлення 8-10 годин на добу). Весною полив ананаса поступово збiльшують, а влiтку поливають рясно теплою (30 градусiв) водою i перiодично влаштовують "душ". В перiод вегетацii ананас пiдгодовують 2 рази на мiсяць настоiм коров'яку, пiсля появи квiтконосу пiдгодовують повним мiнеральним добривом з мiкроелементами, зберiгаючи ТСрунт постiйно вологою. Цвiтiння ананаса продовжуiться близько 2 тижнiв. Пiсля закiнчення цвiтiння, iз зростанням суплiддя вiдновлюють органiчну пiдгодiвлю. Вiд моменту цвiтiння до дозрiвання суплiддя проходить бiля пiвроку. Багатократне прищипування точки зростання у верхiвковоi розетки над суплiддям (перший раз - вiдразу пiсля цвiтiння, i далi по мiрi ii вiдновлення) прискорюi дозрiвання ананаса, але тодi цю розетку з видаленою точкою зростання вже не можна використовувати для розмноження. Пiд час (або пiсля) плодоношення у розетки ананаса утворюються бiчнi i прикореневi нащадки, якi теж можна використовувати для розмноження (суплiддя на них утворюються дрiбнiше, нiж з верхiвкового живця).

Пересаджують декоративний ананас звичайно через 2 роки влiтку; пiдгодовують його 2 рази на мiсяць з травня по вересень. Дорослi екземпляри бiльшостi видiв декоративного ананаса при хорошому доглядi утворюють суцвiття, з яких незабаром розвиваються дрiбнi запашнi, але неiстiвнi мiнiатюрнi суплiддя (розмiром 10 - 15 см) золотистого кольору. Пiсля закiнчення цвiтiння i плодоношення розетка ананаса вiдмираi, тому необхiдно потурбуватися про його вегетативне розмноження для подальшого культивування. Окрiм верхiвки суплiддя, для розмноження використовують бiчних i прикореневих живцiв, якi акуратно виламують при досягненнi ними довжини 15 см i укорiнюють.

Не квiтучу рослину пересаджують через рiк, а пiсля цвiтiння пересаджують тiльки дочiрнi розетки, якi утворюються у основи материнськоi рослини. рН ТСрунту для ананаса повинна бути в межах 4,5 - 5,0. Грунт - з 3 частин легкоi дерновоi землi i 1 частини перегнiйноi, з домiшками пiску. Можна використовувати готову ТСрунтову сумiш для орхiдей. Горшок для посадки не повинна бути дуже глибокою, краще використовувати широкi миски.

Головним шкiдником i мучнистий червець, а також можливе засихання кiнчикiв листкiв у примiщеннi з низькою вологiстю.

Застосовують для озеленення мало- i середньогабаритних примiщень.

2.3 Родина Гранатовi тАУ
Punicaceae

Гранат тАУ Punica.

Батькiвщина Азiя, Закавказзя.

Перiод декоративностi цiлий рiк.

Для вирощування в кiмнатних умовах найкраще пристосований звичайний карликовий гранат, що сягаi висоти не бiльше одного метра.

Гранат карликовий (Punica granatum) - листопадне дерево або чагарник до 60-100 см висотою з сiрувато-бурою корою. Пагони прямостоячi, рясно гiлкуються. Листя численне, 2 - 4 см завдовжки, сидячi або на короткому червонуватому черешку, ланцетнi або овальнi, тупуватi, цiлокраi, голi. Квiтки одиночнi на кiнцях пагонiв (рiдко - по 2-3). Чашечка 3-6-зубчата, з перетяжкою посерединi, м'ясиста, рожева або яскраво-червона, на кiнцях зубцiв свiтлiше. Вiночок до 5 см в дiаметрi, роздiльний, 6-пелюстковий. Пелюстки яскраво-червонi або рожевi, рiдше жовтi або бiлi. Тичинки численнi. Квiтки з короткими стовпчиками - стерильнi (не дають плодiв), з довгими - плодовi. Плiд ягодоподiбний, з соковитим багатосiм'яним вмiстом, iстiвний. Карликова форма "Nana" (Punica granatum Nana) квiтне i плодоносить майже цiлорiчно. Для формування крони проводять обрiзання.

В кiмнатi рослину найкраще поставити на добре освiтленому сонячному мiсцi. Влiтку рекомендуiться виносити в сад i прикопувати. Взимку розмiстити в прохолодному примiщеннi з температурою 2-7В°С.

У затiнку вiн може добре рости, але зовсiм не цвiте, тому горщик бажано ставити на пiдвiконня, яке виходить на пiвдень або пiвденнiй захiд.

Догляд за гранатом протягом вегетацiйного перiоду полягаi в поливi i обприскуваннi водою у спекотнi днi, хоча по природi вiн стiйкий до посухи. Сухi i поламанi гiлочки вирiзують, крону формують так, щоб вона не загущувалася i рiвномiрно освiтлювалася сонцем. З початком осенi поливи зменшують. Взимку полiтають лише тодi, коли грунт у горщику пересихаi. В цей час рослина повинна перебувати у станi спокою.

За доброго догляду гранат вступаi в плодоношення на третiй рiк пiсля садiння в горщик укорiненого живця, взятого вiд плодоносноi кiмнатноi рослини. Цвiтiння припиняiться у травнi, а оскiльки квiтки розпускаються не одночасно, рослина довго зберiгаi свого красу. Плоди, в основному дрiбнi, з'являються восени.

Розмноження можливе живцями, зрiзаними з рослини. Деякi види граната розмножують насiнням.

Живцi кiмнатного або будь-якого iншого граната заготовляють пiсля обпадання листкiв пiзно восени або взимку. Посадженi у спецiально приготовлений субстрат, вони укорiнюються протягом весняно-лiтнього перiоду. Субстрат готують з родючого городнього ТСрунту, перегною, деревноi тирси, перепрiлих листкiв, торфу, пiску, старанно змiшаних мiж собою. А сумiш повинна мати пiдвищену водо- i повiтропроникнiсть, бути пухкою, добре утримувати вологу. Помiрна вологiсть субстрату та навколишнього повiтря i тепло - умова укорiнення живця. Оптимальна температура вiд 20 до 25В°С при освiтленнi розсiюваним сонячним свiтлом.

Глиняний горщик заповнюють приготовленим субстратом, але перед цим на дно кладуть як дренаж гнилючки вiд трухлявого дерев'яного пенька. Потiм встромляють у субстрат живцi граната, рясно поливають i ставлять горщик у полiетиленовий мiшечок з вiдтулинами для циркуляцii повiтря, зверху зав'язують гумкою. Навеснi на живцях почнуть з'являтися маленькi листки, але це ще не означаi, що вони укорiнилися. Лише наприкiнцi лiта коли живцi матимуть добре розгалужену кореневу систему, пiсля опадання листкiв, iх розсаджують у горщики.

Коли коренева система розростаiться, гранат пересаджують у горщик бiльшого розмiру. Гранат добре розмножуiться не тiльки вегетативно - живцюванням, але й висiвом насiння. Посiвний матерiал можна добути з плодiв. Найкраще для цього великi плоди з яскраво-червоними, великими, соковитими i солодкими оболонками насiння. Використовувати треба свiжозiбране насiння, бо, висихаючи, воно втрачаi схожiсть. Тож пiсля короткочасного просушування насiння густо висiвають у горщик на глибину 1-2 см, враховуючи, що не все проросте. Крiм того, в майбутньому слабкi i хворi паростки необхiдно буде видаляти. Найкращий строк висiву насiння граната - початок зими. Посiяне насiння повинне пройти стратифiкацiю. Треба стежити, щоб ТСрунт не пересихав, але й не перезволожувався (поливати слiд зрiдка). З настанням теплих весняних днiв наприкiнцi квiтня - на початку травня насiння в горщику, виставленому на вiкно, яке освiтлюiться сонцем, починаi проростати. З початком лiта горщик виносять на балкон, де вiн може стояти аж до заморозкiв. Глибокоi осенi, коли листки пожовтiють i вiдпадуть, можна вiдiбрати найкращi саджанцi - високорослi, рiвнi, здоровiла вигляд, з максимальним дiаметром стовбура бiля кореневоi шийки - i розсадити iх у горщики. З настанням морозiв горщик заносять у квартиру i тримають у прохолодному мiсцi, щоб в зимовий перiод рослини перебували у станi спокою, весною, коли мине загроза заморозкiв, iх виставляють на балкон. Такi гранати, вирощенi з насiння, краще ростуть на балконi, нiж у кiмнатi, але в плодоношення вступають значно пiзнiше, нiж вирощенi з живцiв, узятих вiд плодоносного граната.

Основнi шкiдники - щитiвка й павутиннi клiщi. За надлишку вологи рослина уражуiться плямистiстю.

Застосовують для озеленення середньо- i великогабаритний примiщень.

2.4 Родина Пальми (арековi) -
Palmae (Arecaceae)

Фiнiк (фiнiкова пальма) - Phoenix

Батькiвщина Канарськi острови

Фiнiк канарський - Phoenix canariensis Chabaud. Стовбур прямий, колоноподiбний, до 10-15 м висотою, покритий залишками основ листя. Крона маi 150-200 листкiв. Листя перисте, 3-5 м довжиною, злегка вiдiгнутi наз

Вместе с этим смотрят:

G-белки и их функция

Австралопитеки - обезьянолюди или человекообезьяны?

Адаптация микроорганизмов в экстремальных условиях космоса

Адвентивна флора Чернiгiвськоi областi: iсторiя формування та сучасний стан

Адсорбция ионных и неионных поверхностно-активных веществ (ПАВ)