Комахи-запилювачi
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Морфо-бiологiчнi особливостi комах-запилювачiв, iх рiзноманiтнiсть
1.1 Пристосування ентомофiльних рослин та комах до запилення
1.2 Характеристика комах-запилювачiв з ряду Перетинчастокрилих
1.2.1 Медоносна бджола (Apis mellifera)
1.2.2 Особливостi бiологii джмелiв (Bombus)
1.2.3 Сколiя жовтолоба (Scolla flavifrons)
1.3 Роль представникiв iнших рядiв в запиленнi рослин
1.3.1 Двокрилi запилювачi рослин
1.3.2 Лускокрилi тАУ частi вiдвiдувачi квiток
1.3.3 Жуки як представники комах-запилювачiв
Висновки
Список використаних джерел
ВступРослиннi угруповання багатi квiтковими рослинами, займають панiвне становище в рослинному свiтi. Це значною мiрою обумовлено особливостями iх будови та розмноження, а саме значною диференцiацiiю клiтин та видозмiнами органiв, редукцiiю гаметофiта в циклi розмноження, вiдсутнiстю залежностi процесу заплiднення вiд водного середовища.
Близько 80% квiткових рослин нашоi планети загинули б, не залишив нових поколiнь, якщо б iх не вiдвiдували пiд час цвiтiння комахи-запилювачi. Виявляiться, що строкатiсть i рiзноманiття покритонасiнних, якi приваблюють наш погляд, i пристосуванням до запилення комахами. Комахи переносять пилок з пилякiв одних квiток на приймочки iнших, забезпечуючи перехресне запилення. Запилення квiток маi велике практичне значення в сiльському господарствi, особливо в плодiвництвi, в овочевому та насiнному господарствах, а також у бджiльництвi. Якщо запилювачiв досить, рослини дають гарнi врожаi плодiв i насiння [2].
Особливо велика роль як запилювачiв рослин належать представникам трьох вищих рядiв комах з повним перетворенням Перетинчастокрилим, Двокрилим, Лускокрилим у вiдношеннi яких i за геологiчними нашаруваннями простежуiться зв'язок iз квiтковими рослинами [5].
Мета курсовоi роботи полягаi в аналiзi ролi комах-запилювачiв в природному середовищi та характеристицi основних видiв комах-запилювачiв.
Завдання роботи:
1. ЗтАЩясувати роль комах-запилювачiв в природному середовищi.
2. З`ясувати пристосування ентомофiльних рослин та комах до запилення
3. Вказати на особливу роль бджiл та джмелiв, як комах, життя яких повнiстю повтАЩязане з квiтучими рослинами, дати iх характеристику.
4. Дати характеристику комахам-запилювачам з рядiв Двокрилi, Лускокрилi.
5. Оформити колекцiю комах-запилювачiв Чернiгiвщини.
Роздiл 1. Морфо-бiологiчнi особливостi комах-запилювачiв, iх рiзноманiтнiсть
Перенесення пилку i перехресне запилення квiткових рослин тАУ одна з найдавнiших функцiй комах у природi. Комахи регулярно вiдвiдують квiти рослин, живлячись пилком i нектаром, перелiтаючи пiсля цього на iншi квiти одного виду, комахи переносять пилок, який потрапляi на рильце завтАЩязi, таким чином вiдбуваiться перехресне запилення. Успiшному i перехресному запиленню сприяi ряд факторiв: одночасне цвiтiння особин даного виду рослин, утворення у рослин спецiальних засобiв для приваблення комах-запилювачiв, утворення у комах спецiальних засобiв для збирання пилку та здатнiсть до формування умовних рефлексiв.
Одночасне цвiтiння рослин одного виду збiльшуi шанси вiдвiдування комах-запилювачiв багатьох квiтiв одного виду. Утворення спецiальних адаптацiй для приваблення i прийому комах-запилювачiв становить характерну ознаку ентомофiльних рослин. Ентомофiлiя у рослин виявляiться по-рiзному тАУ це яскраве забарвлення, аромат, що видiляiться квiткою, та ii будова.
Комахи-запилювачi представникiв роду Gentiana з ряду Перетинчастокрилих (Hymenoptera) представленi 7 видами (бджола медоносна, джмiль польовий, сколiя жовтолоба, ) з 2 родин (Бджолинi, Осинi). Перше мiсце на основi лiтературних даних i наших спостережень серед запилювачiв належить джмелям (Bombus). Вони регулярно вiдвiдують квiти тирличiв i запилюють iх завдяки довшому, нiж у бджiл, хоботку. Крiм цього, представники родини Apoidea, яка охоплюi бджiл i джмелiв, на вiдмiну вiд iнших комах нашоi фауни (крiм ос родини Masaridae), вiдвiдують квiти рослин не тiльки для власного харчування нектаром (як, наприклад, двокрилi), але й для збору та переносу пилку, i тiльки Apoidea вимушенi в кожен вилiт вiдвiдувати безлiч квiтiв, вiдповiдно проводячи запилення.
Комахи-запилювачi квiтiв тирличiв з ряду Двокрилих (Diptera) представленi 12 видами з 2 родин (Мухи, Дзюрчалки). У великiй кiлькостi на квiтах тирличiв трапляються мухи родини Syrphidae.
Комахи цiii родини - неспецiалiзованi запилювачi у звтАЩязку з особливостями морфологiчноi будови i поведiнки. Вивчення харчових звтАЩязкiв сирфiд iз квiтковими рослинами було вiдзначене ще в позаминулому столiттi [16]. Дослiдженнями Е.К. Грiнфельда доведено, що сирфiди споживають пилок рiзних квiткових рослин.
Комахи рядiв Твердокрилих i Лускокрилих (Coleoptera, Lepidoptera) на квiтах тирличiв трапляються рiдше, тому не вiдiграють значноi ролi в запиленнi рослин i належать до другорядних запилювачiв. Бiльшiсть видiв жукiв збираi з квiтiв тiльки пилок, не пошкоджуючи нi генеративнi, нi вегетативнi частини квiтiв. Деякi види жукiв можуть пошкоджувати квiти лише певних видiв рослин i тiльки поодинокi види жукiв завдають квiтам шкоду постiйно. Пилок ентомофiльних рослин липкий, i у багатьох видiв пилок прилипаi навiть до гладкоi поверхнi. Всi жуки, якi вiдвiдують квiти, мають опушення на ногах, нижньому боцi голови, грудях або iнших частинах тiла, до якого пилок легко прилипаi. Основна маса пилку прилипаi до тих частин тiла жука, якi торкаються генеративних органiв квiтки.
Комахи-запилювачi - комахи, що, подiбно бджолам, переносять на своiму тiльцi пилок з тичинок квiток на рильце маточки перехреснозапилюваних рослин. До комах-запилювачiв вiдносяться медоноснi бджоли, самотнi дикi бджоли, оси, джмелi, жуки, мухи i рiзнi дрiбнi комахи.
Пiсля медоносних бджiл основними комахами-запилювачами вважаються джмелi, тому що саме вони, завдяки будiвлi хоботка, здатнi запилювати червону конюшину, що недоступний бджолам (крiм грузинських). Важливими запильниками посiвноi люцерни i також деякi види самотнiх бджiл.
Мухи не i цiнними запилювачами, тому що, насамперед, запилюють квiтки з неприiмним запахом, i вони не мають на тiлi волоскiв, що служили б надiйними переносниками пилку. Метелики, на вiдмiну вiд бджiл, можуть запилювати квiтки з дуже довгим вiночком. Рiзнi дрiбнi комахи (клопи, трипси, жужелицi й iн.) в основному шкодять квiткам, а не сприяють iхньому запиленню.
При вивченнi природних бiоценозiв досить продуктивнi дослiдження взаiмин мiж фiто- i зоокомпонентами. Одним з важливих, але мало дослiджених питань i вивчення взаiмин рослина-запилювач. Необхiдно вiдзначити, що бiологiя, екологiя i навiть систематика багатьох груп запильникiв вивченi слабко. Фактично вiдсутнi методики кiлькiсного облiку чисельностi, не говорячи вже про екологiчнi i етологiчнi особливостi (Banaszak, 1991). Тому будь-якi данi, що стосуються цих питань, i внеском у заповнення пробiлiв у дослiдженнях.
Величезна кiлькiсть зоофiльних рослин (запилюваних тваринами) не може бути заплiднене без iх допомоги. Близько 80% диких i культурних рослин маi потребу в комахах-запильниках - метеликах, бджолах, джмелях, жуках, мухах, комарах. А тому квiтки рослин володiють цiлим поруч способiв залучити запильникiв i спецiальних пристроiв для автоматичного захоплення пилка комахами. Вони волочуть до себе запильникiв своiми фарбами, малюнком, формою будiвлi квiтки, запахами, достатком пилка i нектару. Навiть пилок зоофiльних рослини роблять особливу - звичайно вона велика з нерiвноi i часто липкою поверхнею. Це допомагаi пилковi утримуватися на тiлi тварини. А комахи, у свою чергу, мають потребу в нектарi i пилку. Перелiтаючи при iхньому зборi з квiтки на квiтку, вони здiйснюють перехресне запилення рослин. Для цього комахи забезпеченi не тiльки визначеною будiвлею органiзму, взаiмозалежним iз процесами запилення, але i доцiльним харчовим, репродуктивним i iншим видами поводження. РЖ все це iснуi з метою створення просто унiкальноi спiвдружностi комах-запилювачiв i рослин.
Найважливiша функцiя комах - це запилення квiткових рослин. Квiтковi рослини - це основне джерело i iжi i вологи для бiльшостi комах. РЖ в той же час бiльшiсть квiткових рослин (саме - володiють перехресним запиленням) залежить вiд комах-запильникiв.
Усi яскравi, здалеку помiтнi квiти - це "оголошення", якими рослини залучають комах. Залучаi також комах i iхнiй аромат.
У кожнiм вiночку квiтки i в серединi маточка, а довкола нього - тичинки, кiнцi яких (пильовики) набитi пилком. Щоб рослина з перехресним запиленням дало своi плоди, його потрiбно запилити: зробити так, щоб пилок однiii квiтки потрапив на рильце (верхню частину маточки) iншого. РЖ саме вiдвiдують квiти комахи забезпечують таке запилення.
Комахи вiдвiдують квiтки для збору пилка (деякi жуки, багато перетинчастокрилих) або заради солодкого нектару (мухи, метелика, багато перетинчастокрилих).
РЖнодi комахи використовують вiночки квiток як притулок або забираються в суцвiття для прибудовування там свого потомства. РЖ всi типи вiдвiдування квiток комахами використовуються рослинами для забезпечення запилення.
Багато рослин розмножуються тiльки завдяки запиленню комахами.
Медоносна бджола (Apis mellifera) (рис.1.1.) тАФ вид комах, яких людина одомашнила. Бджолина родина складаiться з матки, робiтникiв i самцiв-трутнiв. Пiсля спарювання трутнiв не пускають у вулик тому вони гинуть або iх вбивають бджоли робiтники.
Рис. 1.1. Бджола медоносна
Бджолинi тАФ родина комах ряду Перетинчастокрилих (частина цiii родини вiдноситься до суспiльних комах), спорiднена з осами i мурашками. РЖснуi близько 20 тисяч видiв бджiл. РЗх можна виявити на всiх континентах, окрiм Антарктиди. Бджоли пристосувалися харчуватися нектаром i пилком, використовуючи нектар головним чином як джерело енергii, а пилок для отримання бiлкiв та iнших живильних речовин.
Бджоли мають довгий хоботок, яким вони користуються для висмоктування пилку рослин. У них також i вусики (або сяжки), кожен з яких складаiться з 13 сегментiв у самцiв i 12 сегментiв у самок. Усi бджоли мають двi пари крил, задня пара за розмiром менша вiд передньоi; тiльки у декiлькох видiв у однiii касти крила дуже короткi, що робить полiт бджоли важкою або неможливою справою.
Багато видiв бджiл маловивченi. Розмiр бджiл коливаiться вiд 2,1 мм у карликовоi бджоли (Trigona minima) до 39 мм у виду Megachile pluto, що мешкаi в РЖндонезii.
Бджоли вiдiграють важливу роль в запиленнi квiтучих рослин, будучи найчисленнiшою групою обпилювачiв в екосистемах, пов'язаних з квiтами. Залежно вiд поточноi потреби, бджоли можуть концентруватися як на зборi нектару, так i на зборi пилку. В обох випадках бджоли сприяють запиленню рослин, але при зборi пилку цей процес проходить набагато ефективнiше.
Тiло бiльшостi бджiл покрите численними електростатичними гiллястими ворсинками, що сприяють прилипанню та перенесенню пилку. Перiодично вони зчищають з себе пилок, збираючи його щiточками (щетинкоподiбними волосками, у бiльшостi видiв розташованими на лапках, а у деяких на черевцi) i потiм переносять ii в спецiальнi кошики для пилку (corbicula), розташованi мiж заднiми лапками. Багато видiв бджiл схильнi збирати пилок тiльки з певних видiв, iншi в цьому питаннi не так категоричнi i користуються великою рiзноманiтнiстю квiтучих рослин. Невелика кiлькiсть рослин замiсть пилку виробляi живильну квiткову олiю, на зборi якоi спецiалiзуються тiльки певнi види бджiл. Невелика пiдгрупа нежалячих бджiл (Meliponini) пристосувалася на поiданнi падалi тАФ це iдинi бджоли, що не харчуються продуктами рослин. Пилок i нектар змiшуються разом, утворюючи в'язку живильну масу, яка складаiться в невеликi осередки (соти). Поверх маси вiдкладаються яйця майбутнiх бджiл, пiсля чого осередок герметично закриваiться так, що згодом дорослi бджоли та iх личинки не контактують разом.
Бджоли як запилювачi дуже важливi в сiльському господарствi, i це призводить до того, що фермери в багатьох краiнах домовляються з бджолярами про взаiмовигiдне розведення бджiл поблизу сiльськогосподарських угiдь. Монокультура (тобто тривале i безперервне вирощування рослин одного виду на однiй i тiй же дiлянцi) i скорочення чисельностi запилюваних рослин призводить до сезонноi мiграцii бджолярiв на територii, де в потрiбний час потрiбно запилити певнi рослини. Бджоли також грають дуже важливу, хоч i не до кiнця вивчену, роль в прогодуваннi птахiв та iнших представникiв дикоi природи. Багато диких бджiл живуть далеко вiд сiльськогосподарських угiдь i iнодi стають жертвами спецiальних програм по знищенню комарiв, непарного шовкопряда (Lymantria dispar) та iнших комах-шкiдникiв.
Усаджуючись на квiтку, бджола може стати жертвою тих, що ховаються: трiатомових клопiв (Triatominae) або павукiв-бокоходiв (Thomisidae). На льоту ii можуть зловити птахи. РЖнсектициди (препарати, що використовуються для знищення шкiдливих комах) можуть знищити велику кiлькiсть бджiл тАФ як безпосередньо, так i забруднюючи квiтки рослин. Бджолина матка у весняний перiод вiдкладаi до 2 000 яiць на день, а в перiод медового збору вiд 1 000 до 1 500 яiць на день, тiльки вiдновлюючи чисельнiсть родини замiсть загиблих особин.
Прирiст чисельностi бджiл залежить як вiд ефективностi самих бджiл, так i вiд iх чисельностi. Наприклад, ефективнiсть диких джмелiв зростаi приблизно в 10 разiв поблизу рослин родини гарбузових (Cucurbitaceae), а сукупна ефективнiсть колонii медоносних бджiл пiдвищуiться зважаючи на велику популяцiю. РЖз зворотнього боку, пiд час раннього весняного цвiтiння садових рослин популяцiя маток у джмелiв обмежена декiлькома особинами, по цьому вони не грають iстотноi ролi в запиленнi раннiх фруктiв.
Бджоли, як i мурашки, i спецiалiзованою формою ос. Хоча вiк найбiльш раннiх скам'янiлих знахiдок оцiнюiться тiльки в 40 млн рокiв, дослiдження генетики бджiл i частково скам'янiлостей указуi, що вони з'явилися набагато ранiше, разом з появою квiткових рослин 140 млн рокiв назад. Предки сучасних бджiл вiдносилися до родини пiсочних ос (Crabronidae) i були хижими комахами. РЗх жертвами ставали iншi комахи, якi самi вiдвiдували квiтки i тому частково покривалися пилком. Таким чином, в результатi еволюцii бджоли перешли вiд хижого способу життя до живлення пилком рослин. Така сама еволюцiя вiдбулася з квiтковими осами (Masarinae), пiдродиною родини складчатокрилих.
Найдавнiшi запилюванi рослини запилювалися iншими комахами, наприклад жуками (магнолiя), так що перед появою бджiл синдром квiткового запилення в природi був добре вiдомий. Новим стало те, що бджоли стали спецiалiзуватися на запиленнi, у них вiдбулися поведiнковi i фiзичнi змiни, що безумовно збiльшили запиленiсть рослин, i вони стали набагато ефективнiшими запилювачами, нiж жуки, мухи, метелики, квiтковi оси та iншi комахи. Вважають, що поява таких квiткових фахiвцiв привела до адаптивноi радiацii (адаптацii до систематичних нерiзких односпрямованих змiн умов навколишнього середовища) як квiткових рослин, так i самих бджiл.
Бджоли тАФ високоорганiзованi комахи. Частково, бджоли спiльно здiйснюють пошук iжi, води, житла (при необхiдностi), спiльно захищаються вiд ворогiв. У вулику бджоли спiльно будують стiльники, доглядають за потомством, маткою. Кожна бджола виконуi свою роботу, яка змiнюiться з вiком бджоли. Молодi робочi бджоли годують молодняк, оскiльки у них добре розвинене маткове молочко. Старшi бджоли займаються спорудою житла тАФ у них посилено працюють восковi залози. Бджоли середнього вiку виконують роль санiтарок, немолодi бджоли тАФ вентиляторщиць. РЖ лише старi бджоли займаються тим, що носять мед. У лiтню пору бджола живе всього мiсяць.
Бджоли можуть жити як незалежно одна вiд одноi, тобто вести вiдокремлений спосiб життя, так i iснувати в рiзноманiтних колективних утвореннях. Найбiльш просунутими в цьому вiдношеннi i еусоцiальнi (суспiльнi) колонii, роi, в яких живуть медовi бджоли, джмелi i нежалячi бджоли. Вважаiться, що суспiльний характер бджiл еволюцiонував багато разiв i незалежно у рiзних груп.
У деяких видiв самки однiii групи i мiж собою сестрами; i, якщо у групи бджiл i певний розподiл працi, то така група називаiться напiвсуспiльною. Якщо, на додаток до розподiлу працi, група складаiться з матерi та ii потомства-самки (дочок), то така група називаiться суспiльною. У такiй структурi бджолу-матiр називають маткою (або царицею), а ii дочок тАФ робочими бджолами. Якщо роздiлення обмежуiться лише поведiнкою бджiл, то така органiзацiя називаiться примiтивно-суспiльною групою (як у пiдродини полiстiв, Polistinae); якщо мiж кастами iснуi морфологiчна вiдмiннiсть (рiзна будова), то така органiзацiя називаiться високо-суспiльною групою.
Кiлькiсть видiв з примiтивно-суспiльною поведiнкою значно бiльша, але вони мало вивченi, й бiологiя бiльшостi з них майже невiдома. Переважна бiльшiсть таких видiв належать до родини галiктидiв (Halictidae). Роi у таких бджiл зазвичай невеликi, число робочих бджiл не перевищуi дюжини, i iдина вiдмiннiсть робочих бджiл вiд маток, якщо таке взагалi i, полягаi в розмiрах. Роi у бiльшостi видiв цих бджiл мають однорiчний цикл, i лише плодовитi самки (майбутнi матки) переживають зиму. У деяких видiв роi багаторiчнi, а кiлькiсть особин в них досягаi декiлькох сотень. Подiбну бiологiю мають деякi види бджiл роду еуглоссини (Euglossini). Незвичайнi рiвнi стосунки мiж дорослими бджолами i личинками спостерiгаються у певних видiв бджiл роду allodapini тАФ в них iжа личинки поставляiться поступово з ii розвитком; таку органiзацiю називають Влпрогресивним забезпеченнямВ». Така система також спостерiгаiться у медових бджiл i деяких джмелiв.
Високо-суспiльнi бджоли живуть у роях, у кожному iз яких i одна матка, робочi бджоли i, на деяких стадiях розвитку, трутнi (тобто самцi). Спецiальне житло для бджiл називаiться вуликом. Кожен вулик може мiстити у пiк сезону, що припадаi на весну, до 40.000 особин.
Бiльшiсть iнших бджiл, включаючи види мегахила округла (Megachile rotundata), Xylocopa virginica, Osmia lignaria i Osmia cornifrons i одиночними бджолами в тому сенсi, що у них iснуi тiльки один тип самок, який i розмножуiться, i запасаi iжу для потомства. У цих бджiл немаi спецiальноi касти робочих бджiл. Як правило, такi бджоли не виробляють нi меду, нi воску. У цих видiв i iмунiтет вiд клiщiв, але вони мають власних унiкальних паразитiв, шкiдникiв i хвороби.
Одиночнi бджоли тАФ важливi запилювачi рослин, здобутий ними пилок iде на годування потомства. Часто пилок змiшуiться з нектаром, утворюючи таким чином пастоподiбну масу. Багато видiв одиночних бджiл мають складнi пристосування на своiму тiлi для транспортування пилку. Тiльки деякi види одиночних бджiл розлучаються для цiлей запилення рослин, iншi зустрiчаються тiльки в дикому виглядi.
Одиночнi бджоли часто харчуються тiльки певними видами рослин (на вiдмiну, наприклад, вiд медових бджiл або джмелiв). В деяких випадках тiльки один певний вид бджiл може бути запилювачем такоi рослини, i якщо цi бджоли з якоi-небудь причини гинуть, рослина знаходиться пiд загрозою зникнення.
Своi гнiзда одиночнi бджоли найчастiше влаштовують у норах у землi, рiдше в отворах дерев, у порожнистих стеблах очерету або ожини. Як правило, самка створюi осередок (стiльник), вiдкладаi в нього одне яйце, додаi живильну сумiш для личинки i герметично його закриваi. Одне гнiздо може мiстити декiлька осередкiв. У випадку, якщо гнiздо знаходиться в товщi деревини, зазвичай крайнi до виходу осередки мiстять яйця самцiв. Надалi бджола не пiклуiться про своi потомство i зазвичай гине, зробивши одне або декiлька гнiзд. Самцi виводяться першими i до моменту виведення самки вже готовi до спаровування. Серед садiвникiв дуже популярне створення умов для гнiзд одиночних бджiл. Одиночнi бджоли, як правило, або нежалячi, або жалять украй рiдко, тiльки у разi самооборони.
У деяких видiв спостерiгаiться ознака соцiальностi, коли самки роблять гнiзда в безпосереднiй близькостi вiд iнших гнiзд того ж виду. В iнших видiв декiлька самок використовують для вiдкладання яiць одне i те ж гнiздо, але кожна заповнюi пилком i нектаром тiльки свiй власний осередок тАФ такий рiдкiсний тип спiвiснування називаiться ВлкомунальнимВ». Основною перевагою цього типу служить те, що декiлька самок по черзi охороняють одне i те ж гнiздо.
Серед бджоли зустрiчаються клептопаразити, тобто види, що крадуть або вiдбирають iжу iнших тварин для себе. У зв'язку зi схожiстю поведiнки таких бджiл iз зозулями, iх прозвали Влзозулинi бджолиВ». Подiбна поведiнка бджiл зустрiчаiться у декiлькох родин, хоча визначення краще всього пiдходить до пiдродини Nomadinae родини справжнiх бджiл. У бджiл цiii родини не вистачаi пристосувань для збору пилку, вони також не влаштовують своi власнi гнiзда. Натомiсть вони пiдкладають яйця у гнiзда iнших бджiл, використовуючи вже готовi осередки з нектаром i пилком. Коли у Влзозулиноi бджолиВ» з'являiться личинка, вона вбиваi i з'iдаi чужих личинок (якщо мати сама не зробила цього до неi), а також поiдаi приготовлений запас iжi. В деяких випадках, коли первиннi господарi вiдносяться до суспiльного типу, клептопаразити залишаються у гнiздi, вiдкладають там безлiч яiць, а iнодi вбивають i замiщають матку.
Багато клептопаразитiв мають близьку спорiдненiсть i схожiсть зi своiми жертвами (наприклад, бджоли пiдроду джмеля-зозулi (Psithyrus) паразитують на бджолах близького ним пiдроду джмелiв (Bombus). Принцип, заснований на цьому та iнших прикладах, називаiться ВлПравило ЕмерiВ»; воно свiдчить, що соцiальнi паразити та iх головнi господарi мають близьку спорiдненiсть.
Засобом спiлкування гуртових бджiл i так званi ВлтанцiВ». Повертаючися пiсля розвiдки у вулик, бджола виконуi певнi умовнi рухи тАФ ВлтанцюiВ». За цими рухами iншi бджоли дiзнаються про те, в якому напрямку i на якiй приблизно вiдстанi вiд вулика знаходиться медоносне мiсце. Ця мова ВлтанцiвВ» вiдзначаiться високою досконалiстю та умовнiстю.
Одним з найбiльш звичайних вiдвiдувачiв квiток у пiвнiчному помiрному поясi i джмелi. Вони не здатнi до польоту, поки температура iхнiх м'язiв, якi приводять у рух iхнi крила, не досягне 32В°С; для ii пiдтримки вони повиннi постiйно годуватися на багатих нектаром квiтках. Такi рослини, як живокiст, люпин i iван-чай, регулярно вiдвiдуються джмелями.
Джмiль (Bombus) (рис. 1.2) тАФ рiд комах родини бджолинi. Вiдрiзняiться великими розмiрами, мирним характером i не дуже болiсним укусом. У багатьох вiдношеннях близький медоносним бджолам. Близько 300 видiв джмелiв мешкають в Пiвнiчнiй РДвразii, в Пiвнiчнiй Америцi у горах.
Рис 1.4. Джмiль на квiтцi
Корисний запилювач. Запилюi багато квiток, якi не запилюють iншi комахи. Найбiльше запилюi конюшину та метеликовi рослини. Для запилення овочевих в теплицях використовують штучно розведених джмелiв.
Тiльце у джмеля товстiше i волохатiше, нiж у бджiл. Як i у бджiл, у джмелiв народжуються самцi, що не мають жала.
Дуже часто зустрiчаiться на Украiнi джмiль польовий (Bombus agroram). На вiдмiну вiд джмеля земляного джмiль польовий гнiздиться на землi, пiд сухою травою, мохом та опалим листям; як i джмiль земляний, корисний як запилювач. У цього виду груди, основа i кiнець черевця рудi, збоку груди мають жовте забарвлення.
Однi з набiльш холодостiйких комах. Джмелi скорочують м'язи грудей, розiгрiваючи своi тiло до 30В°C. Це дозволяi iм вилiтати рано вранцi i збирати перший нектар, коли повiтря ще не достатньо прогрiлося, i це даi джмелям певну конкурентну перевагу перед iншими видами комах.
Джмелi тАФ це суспiльнi комахи. У них i роздiлення самок на бiльших плодячих маток i дрiбних безплiдних робочих, що виконують усi основнi роботи у гнiздi. Зазвичай у великих джмелиних гнiздах буваi 100тАФ200, рiдше до 500 особин. РЖснуi думка, що з погляду аеродинамiки джмiль не може лiтати.
1.2.3
Сколiя жовтолоба (Scolla flavifrons)
До надродини осиних (Vespoidea) належить кiлька родин. З родини сколiй (Scoliidae) запилювачем i сколiя жовтолоба (Scolla flavifrons). Це найбiльший представник з ряду Перетинчастокрилi, довжина тiла 40-60 мм. Самка звичайно бiльша за самця. Тiло цих ос темне, на черевцi помiтнi чотири великi жовтi або червонуватi плями. Голова самки забарвлена в оранжевий або червоний колiр. Крила темнi. Дорослi сколii живляться нектаром особливо зонтичних i складноцвiтих рослин. Самки значну частину життя проводять у ТСрунтi. Риючись у ТСрунтi, вони вiдшукують личинок пластинчастовусих, особливо хрущiв, хлiбних жукiв, жукiв-носорогiв i рогачiв, яких паралiзують уколом жала. На таку паралiзовану личинку самка вiдкладаi яйце, з якого виходить личинка сколii, що живиться паралiзованою личинкою, поступово ii поiдаючи. Сколii дуже кориснi i iх слiд оберiгати [10].
1.3.1
Двокрилi запилювачi рослин
Представники ряду Двокрилих (Diptera) в дорослiй фазi - жителi повiтряного середовища. Бiльшiсть iх видiв - споживачi нектару, а деякi й пилку (особливо дзюрчалки). Це другий за значенням для квiткових перехреснозапильних рослин ряд комах, до якого входить багато родин, родiв i видiв: мокрецi, що живляться нектаром i пилком; ТСедзi, самцi й самки яких до заплiднення живляться нектаром; довгохоботницi, що смокчуть iз квiток нектар; львинки i дзюрчалки - дiяльнi переносники пилку багатьох видiв рослин; нектар, як додаткове живлення, необхiдний товкунчикам; великоголовки i строкатокрилки завжди разом зустрiчаються на квiтках багатьох видiв трав'янистих рослин; тахiни тАФ знищувачi найнебезпечнiших лускокрилих, що потребують додаткового живлення нектаром, i багато iнших.
Основними рисами ряду i наявнiсть однiii пари крил, рухливоi голови та ротового апарату у виглядi хоботка, пристосованого для смоктання чи злизування (Рис 1.3).
Рис. 1.3. Голова мухи
Представники родини Bombylidae - густо опушенi мухи з широким коротким черевцем, вусики з кiнцевим придатком, iнколи 2-членистим, хоботок може бути дуже довгим, крила часто з темним малюнком. Мухи лiтають в жаркi сонячнi днi, деякi парять над квiтами, довгий хоботок використовуiться для висмоктування квiткового нектару. Родина включаi мух, спецiалiзованих запилювачiв, вони живляться нектаром квiток з глибокими нектарниками. Цi комахи за зовнiшнiм виглядом нагадують джмелiв, у них компактне, волосисте тiло з довгим хоботком.
Родина Дзюрчалки або квiтковi мухи (Syrphidae). Родина складаiться з приблизно 200 родiв, 5000 видiв. Це середньоi величини або крупнi мухи часто з жовтими або iншими яскравими вiдмiтинами [10]. Мухи (рис. 1.4) вiдрiзняються досконалим, в тому числi стоячим летом, тобто можуть знаходитись нiби в нерухомими в однiй точцi; тримаються на квiтах або бiля них, живляться пилком та приймають участь в запиленнi рослин. Деякi зовнiшньо схожi на ос та бджiл.
Рис. 1.4. Дзюрчалка
1.
3.2 Лускокрилi тАУ частi вiдвiдувачi квiток
Нiмфалiди, бiлани, подалiрii, бархатницi (сатири), совки, деякi вогнiвки, строкатки i види багатьох iнших родин пов'язанi з великою кiлькiстю видiв квiткових рослин.
Метелики з ряду Лускокрилих (Lepidoptera) часто вiдвiдують квiтки, багатi нектаром, але роль iх у запиленнi незначна. Опускаючи довгий хоботок у квiтку, метелики часто навiть не сiдають на нього, а беруть нектар на лету, не торкаючись пилякiв. У первинних молей хоботок короткий, i вони вiдвiдують квiтки, у яких нектар мiститься неглибоко. Зубатi первиннi молi зберегли жувальний ротовий апарат i живляться пилком [4].
Ряд Лускокрилi характеризуiться наявнiстю двох пар крил, вкритих лусочками, якi являють собою видозмiненi волоски. Ведучими в польотi i переднi крила, переднiй край яких закрiплений групою зближених гiлок. Нечисленнi жилки, в основному повздовжнi, закрiплюють всю пластинку крила. У метеликiв ротовий апарат смоктального типу (рис.1.5). Вiн найбiльше змiнився порiвняно з жувальним апаратом: перетворився на смоктальний хоботок, утворений дуже розвиненими нижнiми щелепами. Хоботок маi форму довгоi цилiндричноi трубки, спiрально закрученоi i пiдiгнутоi у станi спокою на нижнiй бiк голови. Вiн розкручуiться i вводиться у квiтку пiд час смоктання нектару. РЖншi частини ротового апарата (верхня губа, верхнi щелепи i нижня губа) редукованi. Особливо редукувалися верхня губа i мандибули. Вiд нижньоi губи залишилася невеличка нерозчленована трикутна пластинка з тричленистими губними щупиками, якi розташованi по боках хоботка [7].
Запилювачами з ряду Лускокрилих i деннi метелики родин Nymphalidae, Satyridae, Lycaenidae та нiчнi метелики (бражники).
Рис. 1.5 Голова метелика
Квiти, якi запилюються денними метеликами червоного або помаранчевого забарвлення. Нектарники часто знаходяться у основи довгоi вузькоi трубки вiночка, звiдкiля його можуть дiстати тiльки цi комахи з iх витягнутим сисним ротовим апаратом
Метеликiв-запилювачiв найбiльше на луках, особливо в перiод цвiтiння лучних рослин. Прикрасою лукiв i лiсових галявин i яскраво забарвленi, строкатi, досить великi деннi метелики з родини нiмфалiд. Багатьом видам нiмфалiд властиве поiднання рiзного забарвлення. На кропивi, рiдше на хмелю, живуть гусеницi павичевого ока денного (Vanessa io). Розмах крил метелика досягаi 50 мм. На кожному крилi i по однiй великiй окоподiбнiй плямi бiля верхiвки. Крила зверху вишнево-червонi. Гусеницi кропив'янки (Vanessa urticae) живуть колонiями на кропивi. Крила зверху цегляно-рудi, без окоподiбних плям. На рiзних складноцвiтих, зокрема на будяках, поширенi гусеницi чортополохiвки (Pyrameis cardui). Крила цього метелика бурувато-рожевi, з чорними плямами. Один з найкрасивiших наших денних метеликiв - адмiрал (P. аtalanta). Крила у нього чорнi, з яскраво-червоною косою перев'яззю. Перламутрiвки (рiд Argynnis) мають гарнi перламутрово-срiблястi плями на нижньому боцi заднiх крил. У шашениць (рiд Melitaea) крила зверху червоно-рудi, з вiзерунком з чорних плям. Гусеницi шашеницi червоноi (М. didyma) живуть на подорожнику, веронiцi, валерiанi тощо. РЖмаго метеликiв з родини Бiланiв (Pieridae) також i запилювачами. Це метелики бiлого, рiдше жовтого забарвлення, iнколи з темними жилками.
Гвоздиковi - смiлка, мильнянка, горицвiт - не плодоносять без участi комах, iх запилюють зерновi совки. Метелики вiдкладають у квiтки яйця, а гусеницi живляться насiнними зачатками i молодим насiнням, якого вистачаi i для гусениць, i для розмноження рослин. Деякi види метеликiв голубтАЩянок так само взаiмозв'язанi з бобовими (заячою конюшиною, мiхурником) i розоцвiтими (родовиком) рослинами.
Ротовий апарат бiльшостi дорослих нiчних метеликiв також являi собою м'який хоботок, не здатний проткнути твариннi i рослиннi тканини, iмаго цих комах рiдко заподiюють шкоду людинi. У багатьох випадках вони харчуються квiтковим нектаром, приносячи безперечну користь як запилювачi важливих культур [1].
У видiв рослин, як правило, якi запилюються нiчними метеликами, бiлi або блiдо зафарбованi дуже ароматнi квiтки, як, наприклад, у деяких видiв тютюну, причому iх сильний солодкий запах часто проявляiться тiльки пiсля заходу сонця.
Бражники (рис. 1.6) звичайно не залазять у квiтку, як бджоли, а зависають над ним, вставляючи свiй довгий хоботок у квiткову трубку. Вiдповiдно цi квiтки не мають тАЮпосадкових площадоктАЭ, пасток i складного внутрiшнього пристрою, як спостерiгаiться при запиленнi бджолами.
Любку дволисту нiчнi метелики запилюють так, просунувши хоботок у квiтку за нектаром, метелик доторкаiться до грудочки липкого пилку; грудочка прилипаi до голови, i метелик переносить ii на iншу квiтку [10].
Рис. 1.6. Бражник
Бражники великi або середньоi величини метелики, з могутнiм, часто конусовидно загостреним на кiнцi тiлом i вузькими витягнутими крилами. Розмах крил 30 - 175 мм. У бiльшостi видiв 80 - 100 мм. Вусики довгi, веретеновиднi, звичайно з загостреноi i крюковидно загнутою вершиною. Очi круглi, голi, часто прикритi зверху чубчиком з подовжених лусочок. Хоботок звичайно дуже довгий, перевищуi в кiлька разiв довжину тiла, рiдше короткий, iнодi скорочений. Губнi щупики добре розвиненi, загнутi догори, iз зовнiшньоi сторони густо покритi лусочками, iз внутрiшньоi сторони звичайно позбавленi лускатого покриву, лапки несуть кiлька рядiв коротких, мiцних шипиков. Черевце покрите прилягаючими лусочками, зiбраними на кiнцi у видi пензлика або широкоi щiтки. Переднi крила бiльш нiж у 2 рази длиннее своii ширини, iз приострсниой вершиною. РЗхнiй зовнiшнiй край рiвними або рiзьблений, iз глибокими вирiзками мiж жилками, сильно скошений до заднього краю, iнодi округлий. Заднi крила звичайно в 1,5 рази длиннее своii ширини, помiтно скошенi до заднього краю, з неглибокою виiмкою по зовнiшньому краi перед анальним кутом. Зачiпка звичайно добре розвита, iнодi рудиментарна.
Сутiнковi i нiчнi метелики, але деякi види - бражники-языканы (Macroglossum) i шмелевидки (Hemaris) лiтають тiльки вдень. У помiрнiй зонi бiльшiсть видiв даi 1 поколiння в рiк, рiдше - 2 поколiння.
Гусеницi досить великi, з п'ятьма парами нiг. Фарбування досить яскрава, з косими смужками i плямами у видi очей. Гусеницi розвиваються переважно на деревних i чагарникових породах, значно рiдше - на трав'янистих рослинах, вiдрiзняються вузькою харчовою вибiрковiстю i чашi усього здатнi харчуватися тiльки на одному або декiлькох близкородственных видах рослин; многоядные види серед бражникiв зустрiчаються рiдко. Окремi види вiдомi як другоряднi шкiдники сiльського i лiсового господарства. У лiсах незначно ушкоджують рiзнi хвойнi i широколиственные породи, у садах - плодовi i кiсточковi культури. На задньому кiнцi тiла гусеницi майже завжди маiться характерний щiльний нарiст - "рiг". Гусеницi виявляють активнiсть у сутiнковий i нiчний час доби.
Лялечка вiдрiзняiться тим, що на задньоi кiнцi в неi маiться узвишшя у видi рогу, якого позбавленi тiльки деякi види.
1.
3.3 Жуки як представники комах-запилювачiв
Серед представникiв ряду Твердокрилi (Coleoptera) i види, якi переносять пилок з квiтки на квiтку. Якщо ми будемо спостерiгати, якi комахи вiдвiдують квiти, особливо такi крупнi та багатi на пилок як квiти гарбуза та соняшника, то ми обовтАЩязково помiтимо дуже велику кiлькiсть маленьких жучкiв. Багато з них дуже швидко повзають та вмiють стрибати, iншi ж i досить повiльними та часто залишаються у закритих квiтках.
Твердокрилi або жуки мають твердi покриви тiла, звичайно компактного та мiцного тiла, довжина якого варiюi вiд 0,3 до 160 мм.
Родина Шипоноски, або горбатки (Mordellidae), представники Твердокрилих (рис. 1.7). Невеликi жуки, у довжину досягають вiд 1,5 до 15 мм, але звичайно вони бувають 3-8 мм. Першi личинки харчуються рослинною матерiiю в гниючiй деревинi. Другi личинки - хижаки. Третi мiнери листкiв i стебел рослин. Дорослi жуки вiдвiдують квiтки.
Рис. 1.7. Горбатки
До пластинчатовусих вiдносяться i великi красивi жуки-бронзiвки (рис. 1.8). Коли цвiтуть шипшина, троянди, бузина цi жуки обовтАЩязково iх вiдвiдують. РЗi вiдрiзняi чудове забарблення i золотавий вiдлив. Це жук, що схожий на великий смарагд. Вiн сидить нерухомо i день i нiч, насолоджуючись ароматом квiтки, а заодно й обiдаi. Тiльки занадто пекуче сонце виводить жука з зацiпенiння, i вiн летить. Середньоiвропейська бронзiвка золотава досягаi в довжину 20 мм. Надкрила зеленi з металевим вiдблиском i вузькими поперечними бiлими вiзерунками. Знизу тiло жука бронзового кольору з пурпурним вiдблиском. Личинки жовто-бiлi з кор
Вместе с этим смотрят:
G-белки и их функция
Австралопитеки - обезьянолюди или человекообезьяны?
Адаптация микроорганизмов в экстремальных условиях космоса
Адвентивна флора Чернiгiвськоi областi: iсторiя формування та сучасний стан
Адсорбция ионных и неионных поверхностно-активных веществ (ПАВ)