Комахи-шкiдники плодово-ягiдних культур

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ РЖ. ШКРЖДНИКИ ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ

1.1 Попелицi тАУ шкiдники плодових дерев

1.2 Щитовки та псевдощитовки

1.3 Плодовi довгоносики

1.4 Короiди

1.5 Метелики тАУ шкiдники плодових дерев

1.6 Пильщики

РОЗДРЖЛ РЖРЖ. ШКРЖДНИКИ ЯГРЖДНИХ КУЛЬТУР

2.1 Шкiдники смородини та аТСрусу

2.2 Шкiдники малини

2.3 Шкiдники суниць та полуниць

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Культурнi рослини пошкоджують багато видiв шкiдливих комах. Кожна сiльськогосподарська культура маi власних шкiдникiв видовий склад яких може дещо змiнюватись в рiзних географiчних зонах краiни. Близько 150 видiв найбiльш небезпечних шкiдникiв та збудникiв хвороб i частими супутниками наших садiв. Серед шкiдникiв i види, що широко розповсюдженi (яблунева плодожерка) та види з обмеженим поширенням.

Масштаби шкоди, якоi завдають комахи i вражаючими. За деякими даними шкiдники i хвороби сiльськогосподарських культур знищують 20 % свiтового урожаю. Шкода, якоi завдають комахи-шкiдники садовим культурам досягаi 40% втрат врожаю.

Кожен шкiдник маi певнi власнi бiологiчнi особливостi i завдаi специфiчноi шкоди. Шкiдливi комахи пошкоджують рiзнi органи рослин: однi види пошкоджують коренi iншi тАУ листi; i комахи, якi пошкоджують тiльки генеративнi органи тАУ пуптАЩянки, квiти, плоди. Вiдшукати шкiдника, якщо не знати його поведiнки, непросто. Бiльшiсть iз них i дрiбними або ведуть дуже потаiмний спосiб життя, завдяки тому що мають маскувальне забарвлення.

Тому метою нашоi роботи ми обрали вивчення комах-шкiдникiв садових культур та методи боротьби з ними.

Задачi:

1. Ознайомитися з найпоширенiшими видами комах-шкiдникiв плодових дерев, особливостями iх бiологii та поведiнки, характером пошкоджень, якi ними завдаються.

РОЗДРЖЛ РЖ
. ШКРЖДНИКИ ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ

1.1 Попелицi тАУ шкiдники плодових дерев

Попелицi - комахи з неповним перетворенням, у них вiдсутня фаза лялечки. Зимуi попелиця у фазi яiчок, вiдкладених крилатими попелицями восени групами на кору молодих гiлок бiля бруньок, а також у трiщини кори на штамбах, стовбурах i вiтках. Яiчка попелиць чорного кольору. Вони добре помiтнi на корi пагонiв.

Рано навеснi, пiд час розпускання бруньок, з яiць виходять дуже дрiбнi зеленi личинки, що зовнi схожi на дорослих попелиць. У пошуках iжi личинки заповзають у листки рослин, якi розвиваються, i ушкоджують iх. Ростуть личинки швидко i незабаром перетворюються в самок, що без заплiднення народжують личинки, даючи новi колонii безкрилих попелиць. Попелиця живе 15 днiв i, розмножуючи протягом лiта, може дати 8-10 поколiнь.

Крилатi самки з'являються на початку лiта, приблизно в червнi. Вони розлiтаються по саду, заражаючи личинками рослини. Розвитку попелиць особливо сприяi суша i жарке лiто, а холод i дощ комахи переносять погано.

В пошкоджених попелицями рослин порушуiться дихання через листкову поверхню, затримуiться рiст, рослина вибиваiться iз сезонного ритму розвитку. У неi не встигають до заморозкiв визрiвати рослиннi тканини, що рiзко знижуi зимостiйкiсть.

Зелена яблунева попелиця (Aphis pomi Deg) - небезпечний шкiдник, який вражаi яблуню, грушу, горобину й iншi плодовi дерева. Попелицi поселяються колонiями на молодих пагонах i листках, вони вражають рослини з провесни i до пiзньоi осенi, хоботом проколюють шкiрочку листкiв, пагонiв i навiть плодiв i висмоктують з них соки. Ушкодженi листки скручуються, деформуються i вiдмирають, а пагони викривляються, перестають рости, визрiвання деревини затримуiться, рослини в зимовий перiод пiдмерзають.

1.2 Щитовки та псевдощитовки

На корi стовбура i вiток iнодi зустрiчаються нерухомо сидячi невеликi комахи, покритi щiльними восковидними щитками. Це щитовки i псевдощитовки. На перший погляд вони навiть не схожi на комах, а скорiше нагадують нарости на корi. Самки щитiвок мають плоске тiло овальноi або подовженоi форми, позбавленi крил i нiг. Довжина тiла вiд 0,5 до 9 мм. У бiльшостi видiв очi вiдсутнi. Самцi щитовок i псевдощитовок безкрилi або ж з одною парою крил. Майже все життя щитiвки знаходяться пiд прикриттям щiльного воскоподiбного щитка.

Володiючи здатнiстю швидко розмножуватися, щитiвки i псевдощитовки досить часто суцiльно покривають кору вiток i стовбурiв дерев i чагарникiв. Висмоктуючи соки з рослин, вони викликають передчасне опадання лисктiв, потворнiсть погонiв, а при сильному зараженнi усихання вiток i загибель дерев. Личинки старших вiкiв i самки щитiвок, а також самки псевдощитовок ведуть нерухомий спосiб життя: присмоктавши до кори, вони втрачають здатнiсть пересуватися.

Яблунева комовидна щитовка (Lepidosaphes ulmi L.) пошкоджуi яблуню, грушу, сливу, абрикос, липу, тополю, дуб, ясен, терн, бузок, вербу, глiд, кизильник i багато iнших порiд. Поширена повсюдно. Одержала назву в зв'язку з тим, що щитки ii самок витягнутi i досить часто вигнутi на зразок коми. Щиток самки довжиною 2-4 мм, коричнюватий. Самцi щитiвки на яблунях зустрiчаються рiдко, тому розмножуiться цей вид частiше без заплiднення. Розвиваiться в одному поколiннi.

Акацiiва псевдощитовка(Parthenolecanium corni Bouche) пошкоджуi багато плодових, ягiдних, лiсових i декоративних листяних порiд. Часто зустрiчаiться на сливi, смородинi, аТСрусi, бiлiй акацii, лiщинi. Поширена повсюдно. Дорослi самки напiвкулястоi форми, жовтувато-коричневi, блискучi, спочатку з темними смужками. Довжина iх до 6,5 мм, ширина до 4 мм. Зимують личинки другого вiку на корi вiток i стовбурiв, навеснi висмоктують сiк iз тканин кори. У травнi з'являються самки, якi дуже плiднi (до 3000 яiць). Жовтi личинки, якi вийшли з яiць, харчуються на листках, а восени перебираються в мiсця зимiвлi.

1.3 Плодовi довгоносики

Садовi довгоносики тАУ це порiвняно невеликi жуки, довжина яких вiд 3 до 9мм, свою назву отримали за своiрiдну форму голови, кiнець якоi у бiльшостi видiв витягнутий у довгий хоботок. Серед слоникiв, шкiдниками плодових порiд i яблуневий цвiтоiд (Anthonomus pomorum L.), вишневий слоник (Rhynchites auratus Scop), сливтАЩяний слоник (Rh. Cupreus L.), казарка, букарка, яблуневий цвiтоiд завдають суттiвоi шкоди садам в багатьох районах нашоi краiни.

Вишневий слоник, так називають жука золотаво-зеленого кольору, з малиновим вiдливом, покритого рiдкими волосками. Личинка жовтувато-бiла, дугоподiбно вигнута, безнога, з маленькою коричневою голiвкою. Лялечка рудувата. Вона досягаi довжини 7 мм.

Зимують довгоносики переважно в стадii личинки в ТСрунтi на глибинi до 15 см. При теплiй i тривалiй осенi залишаються зимувати також лялечки i жуки.

Личинки окуклюються в травнi, а масовий вихiд жукiв з лялечок вiдбуваiться через два тижнi i збiгаiться звичайно з цвiтiнням вишнi. Жуки харчуються бруньками, потiм молодими листками i бутонами, а коли утворяться зав'язi плодiв вишнi, сливи, яблунi i черемшини, вони переходять на них. У бутонах жуки вигризають отвiр, через який виiдають вмiст, а в м'якотi зав'язей роблять отвору, схожi на носовi ходи.

Через два тижнiв пiсля цвiтiння вишнi i сливи жуки приступають до вiдкладки яiць на кiсточку зелених плодiв цих культур. Самка виiдаi при цьому поглиблення в м'якотi плоду до кiсточки, помiщаi в оболонку яйце i закупорюi отвiр недогризками плоду.

Вiдкладання яiць триваi бiльш мiсяця, до середини липня, i за цей час кожна самка здатна вiдкласти до 200 яiць. Розвиток яйця в плодi вишнi продовжуiться 8-10 днiв. Личинка проникаi усередину молодоi, що ще не змiцнiла вишневоi кiсточки i виiдаi ii вмiст. Ушкоджений плiд вiдпадаi.

Личинки розвиваються протягом 4-5 тижнiв, наприкiнцi липня до початку серпня закiнчують розвиток, прогризають у кiсточках отвiр i, вибравши з плоду, падають на землю.

Тут, заривши на глибину 5-15 см, залишаються зимувати. В роки з теплою осiнню личинки окуклюються в серпнi, i восени ж з лялечок виходять жуки, якi залишаються на зимiвлю в ТСрунтi.

Яблуневий цвiтоiд тАУ невеликий жук довжиною 5 мм, сiруватого кольору з бiлими косими смужками на спинi и з голiвкою, витягнутою вперед у виглядi довгого хоботка Зимують жуки в трiщинах кори, дуплах, в листовiй пiдстилцi й iнших затишних мiсцях саду i садозахисних насаджень. Рано навеснi, до розпускання бруньок, коли середньодобова температура повiтря досягне 6В° С, жуки виходять з мiсць зимiвлi i забираються на дерева. Перший час вони харчуються бруньками, у яких вигризають вузькi глибокi ранки, що нагадують уколи голкою. З ранок видiляються маленькi, блискучi на сонцi крапельки прозорого соку, що повiльно стiкають (Влплач бруньокВ»).

З появою бутонiв самки вигризають у них невеликi поглиблення i вiдкладають у бутони по одному яйцю. Плiднiсть самок 50-100 яiць. Незабаром з яiць вiдроджуються личинки. Вони виiдають внутрiшню частину бутонiв i склеюють своiми екскрементами пелюстки, якi не розпустилися та потiм засихають, утворюючи коричневi ковпачки. Якщо зняти такий ковпачок, то усерединi квiтки можна знайти злегка вигнуту бiлувату личинку або жовтувату лялечку цвiтоiда. Розвиток личинки продовжуiться 15-20 днiв, а стадiя лялечки - до 11 днiв. Жуки нового поколiння, якi з'являються пiсля цвiтiння яблунi, прогризають у ковпачках круглi отвори i виходять назовнi. Вони якийсь час ушкоджують листки, виiдаючи в них невеликi ВлвiконцяВ», потiм розселяються по саду i ховаються в трiщинах кори й iнших затишних мiсць на час лiтнього спокою. Восени жуки перебираються в мiсця зимiвлi.

Букарка ушкоджуi бруньки i листки яблунi, айви i грушi, рiдше сливи й iнших плодових. Дрiбний, до 3 мм, жук-довгоносик яскраво-синiй або зеленуватий з металевим блиском. Зимуi в ТСрунтi на глибинi 10-15 см. Навеснi пiд час розпускання бруньок, коли середньодобова температура повiтря стане 10В° С и вище, жуки з'являються в кронах дерев, пошкоджуючи бруньки, а надалi бутони i квiтки. Вiдкладання яiць вiдбуваiться пiд час цвiтiння яблунi. Самка вигризаi поглиблення в черешку або в центральнiй жилцi листка i вiдкладаi в них по одному яйцю, пiсля чого пiдгризаi черешок. Взагалi вона може вiдкласти до 100 яiць. Личинки, якi тiльки вiдродились виiдають подовжнi ходи в черешках i центральнiй жилцi, а також мiнують листки - виiдають м'якоть. Ушкодженi листки в'януть i обсипаються. Листопад спостерiгаiться на початку червня. Свiй розвиток личинки закiнчують в опалих листах, пiсля чого iдуть у ТСрунт на глибину 3-6см для окуклювання. Частина личинок при несприятливих умовах (недолiк вологи) перетворюiться в лялечок i жукiв лише восени наступного року.

Казарка пошкоджуi сливу, абрикос i яблуню, у меншому ступенi iншi плодовi. Жук довжиною до 6,5 мм, малиновий iз золотаво-зеленуватим вiдливом, зимуi пiд листовою пiдстилкою й у щiлинах кори. У верхньому шарi ТСрунту iнодi зимують личинки. Вихiд жукiв навеснi починаiться досить рано, коли середньодобова температура повiтря стане 8В° С и вище. Спочатку жуки харчуються бруньками, вигризаючи в них глибокi отвори, пiзнiше ушкоджують плоди, виiдаючи вузькi ямки, схожi на уколи. Мiсця уколiв затягуються корковою тканиною з наступним утворенням характерних горбкiв.

Незабаром пiсля закiнчення цвiтiння самки вiдкладають яйця в м'якоть плодiв сливи, а трохи пiзнiше - яблунi, по одному або декiлька в плiд. При цьому вони вигризають у м'якотi невелику камеру глибиною 2- 3 мм i, вiдклавши в неi яйце, зашпаровують своiми екскрементами, разом з якими заносять у плiд спори збудника плодовоi гнилi. Вiдклавши яйця, самка надгризаi плодонiжку, що викликаi ослаблення припливу сокiв до плоду i в остаточному пiдсумку його передчасне опадання. Плiднiсть казарки досягаi 200 яiць. Спори плодовоi гнилi, занесенi в плоди, проростають i викликають загнивання м'якотi. Цим створюються сприятливi умови для розвитку личинок казарки, тому що вони можуть жити лише в плодах, якi загнили, ураженою плодовою гниллю.

Личинки живуть i розвиваються в плодах бiля мiсяця, пiсля чого iдуть у ТСрунт, де влаштовують колиску (ущiльнюють ТСрунт навколо себе) i окуклюються. Окуклювання починаiться в серединi лiта i продовжуiться до пiзньоi осенi. Жуки нового поколiння з'являються наприкiнцi лiта або восени, частина з них залишаiться в ТСрунтi до весни наступного року, але бiльшiсть виходять на поверхню й iнтенсивно харчуються, ушкоджуючи плодовi бруньки. З настанням холодiв жуки iдуть на зимiвлю. При несприятливих умовах частина личинок, впадаi в дiапаузу. Розвиток iх затримуiться i перетворення в жукiв вiдбуваiться лише восени наступного року

1.4 Короiди

Зморшкуватий заболонник (Scolytus rugulosus Ratz) шкодить переважно кiсточковим породам - сливi, вишнi й iншим. Личинковi ходи в нього довгi i сильно поглиблюються в заболонь. Жук вражаi звичайно ослабленi рослини i прискорюi iх загибель.

Яблуневий заболонник (S. mali Bechst) пошкоджуi яблуню, грушу, глiд, горобину, черемшину й iншi плодовi дерева, особливо слабкi i хворi. Зараженi короiдами дерева швидко вiдмирають. Самка короiда вгризаiться в кору дерев i в лубi проточуi хiд, з бокiв якого вигризаi поглиблення й у них вiдкладаi яiчка. Вихiднi з яiчок личинки прогризають своi ходи в сторони вiд основного ходу, зробленого самкою. В мiру росту личинок iхнi ходи збiльшуються в довжину, розширюються, переплiтаються мiж собою i закiнчуються розширеними колисками, у яких окуклюються личинки. Захiдний непарний короiд (Xyleborus dispar Fabr.) на вiдмiну вiд iнших жукiв поселяiться на плодових деревах i лiсових породах. Жуки зимують у старих маткових ходах. Навеснi самки перелiтають на здоровi рослини, прогризають отвори в деревинi i вiдкладають яйця по 30-40 штук. Личинки, якi з'явилися, харчуються мiцелiiм гриба в матковому ходi i там же перетворюються в лялечок, а потiм у жукiв.

1.5 Метелики тАУ шкiдники плодових дерев

Гусеницi багатьох метеликiв завдають великоi шкоди плодовим деревам. Вони пошкоджують бруньки, листки, псують iншi листки, виiдають пагони, точать деревину.

Боярошниця (Aporia crataegi L.)- великий денний метелик, довжина ii тiла перевищуi 2см, а в розмаху крил вона досягаi 5-6 см. Крила бiлi, з чорним добре помiтним жилкуванням. Молода гусениця сiрувато-коричнева, з темною голiвкою, а доросла покрита густими волосиками. Боки i низ сiрi, а по спинi проходять золотаво-жовтi i три чорнi смуги.

Провесною (наприкiнцi квiтня-початку травня), коли дерева ще не встигли рушити в рiст, гусеницi, якi перезимували вибираються з гнiзд i поiдають бруньки i пуп'янки. У момент похолодання вони знову ховаються в гнiзда. Як тiльки на деревах з'являться листки i квiтки, гусеницi харчуються ними. Пiд час утворення зав'язей у яблунi гусеницi закiнчують харчування й окулюються на вiтках i стовбурах.

Через два тижнi (наприкiнцi червня-початку липня) з лялечок вилiтають метелики, якi вiдразу ж починають вiдкладання яiць. Вiдкладання яiць триваi 20-25 днiв. Через 12-18 днiв з яiць виходять гусеницi i харчуються листками. Восени гусеницi влаштовують гнiзда у видi грудочки сухих листкiв i прикрiплюють iх павутиною до гiлок. Усерединi грудочки знаходяться невеликi бiлуватi твердi кокончики. У кожному гнiздi зимуi до 70 гусениць. Гнiзда добре помiтнi серед голих вiток. Гнiзда боярошницi ушкоджують усi плодовi дерева, а також черемшину, горобину, глiд i шипшину.

Непарний шовкопряд (Ocneria dispar L.) - це нiчний метелик. Самка крупнiша в 1,5 рази, тому шкiдник i одержав назву ВлнепарнийВ». Розмах крил у самки вiд 6,5 до 7,5см, а в самця вiд 3,5 до 4,5 см. Черевце самки товсте, покрите волосками. Крила жовтувато-бiлого кольору, переднi з темними поперечними смужками. Переднi крила самця темно-сiрi. Тiло гусениць довжиною 6-7 см. Уздовж спини в гусеницi розташованi двома рядами 11 пар бородавок, з них переднi 5 пар синього кольору, а останнi темно-червоного. Загальне забарвлення гусениць - вiд темно-коричневого до темно-сiрого кольору, з малюнком з ясно-жовтих i бiльш темних лiнiй.

Вiдкладка яiць починаiться iз середини липня на корi дерев, у основи стовбурiв, на пнях, унизу заборiв, будiвель, де вони i зимують. Навеснi, з розпусканням бруньок у дерев, з яiць починають виходити маленькi темнi гусеницi. Вихiд iх продовжуiться до закiнчення цвiтiння яблунi.

Молодi гусеницi покритi волосками, довжина яких удвiчi перевищуi довжину самоi гусеницi. Завдяки цьому гусеницi на великi вiдстанi розносяться вiтром. Вони дуже ненажерливi. Харчуються бiля двох мiсяцiв i за цей час знищують до 30 листкiв.

В другiй половинi липня гусеницi окуклюються в рiдких павутинних коконах, прикрiплених на стовбурах, гiлках i листках. Лялечки червонясто-бурого кольору. Через 2-3 тижнi з лялечок вилiтають метелики i вiдкладають яiчка.

Кiльчастий шовкопряд (Malacosoma neustria L.)- нiчний коричнево-жовтий метелик з темною поперечною смужкою на переднiх крилах. Вона вiдкладаi на кiнцях молодих гiлочок плодових дерев вiд 100 до 400 яiчок сiрого кольору, розташовуючи у видi щiльних спiральних колечок, як би зроблених з бiсеру. Гусеницi шовкопряда блакитнувато-сiрого забарвлення з жовтогарячими i блакитними подовжнiми смужками i бiлою смугою на спинi. Вони покритi м'якими волосками. Довжина гусениць до 5,5 см. Лялечка бурувато-коричневого кольору, мiститься в бiлому павутинному коконi.

Навеснi з настанням теплоi погоди з яiць виходять гусеницi. Вони поiдають листки, якi розпускаються, а потiм бутони i квiти. Гусеницi живуть колонiями, сплiтаючи в розвилках вiток павутиннi гнiзда, якi називаються ВлдзеркаламиВ». Харчування гусениць продовжуiться близько 1,5 мiсяцiв, причому останнiм часом вони залишають гнiздо i живуть поодинцi.

Окуклювання вiдбуваiться в трiщинах кори й iнших затишних мiсцях у другiй половинi червня. Окуклюються гусеницi в щiльних шовковистих коконах у згорнутому листку. Через два тижнi, у липнi з коконiв вилiтають метелики. Гусеницi кiльчастого шовкопряда ушкоджують майже всi садовi рослини.

Яблунева мiль (Hyponomeuta malinella L.) ушкоджуi тiльки яблуню. Метелик в розмаху крил досягають 18-20 мм. Гусеницi молi зимують пiд невеликими коричневими щитками з видiлень метеликiв, якi затвердiли. Розмiр щитка 3-4 мм у дiаметрi. Вони розташовуються на гладкiй корi молодих гiлочок, у кожнiм з них знаходиться 20-80 яiць.

Навеснi, приблизно через кiлька днiв пiсля розпускання бруньок яблунi, гусеницi виходять з-пiд щиткiв i вгризаються усередину молодих листiв. Вони настiльки малi, що, харчуючись м'якоттю листкiв, не ушкоджують при цьому шкiрочки - такого роду ушкодження називаються ВлмiнамиВ». Краi або вершини листiв у мiсцях ушкоджень вiдмирають, бурiють.

Перед цвiтiнням яблунi пiдрослi гусеницi виходять на поверхню листкiв i починають об'iдати iх зовнi, обплiтаючи павутиною. Дорослi гусеницi до 18 мм довжини, сiро-жовтi з двома рядами чорних крапок на спинi. З масовою появою вони часто знищують майже всi листи, покриваючи оголенi гiлки павутинними гнiздами. Перiод харчування гусениць продовжуiться до 40 днiв, пiсля чого вони, не виходячи з гнiзд, плетуть бiлi, щiльнi веретеноподiбнi кокони, розташовуючи iхнiми групами, i перетворюються в лялечок.

Приблизно через мiсяць пiсля цвiтiння яблунi з'являються метелики молi, лiт яких триваi мiсяця два. Незабаром вони вiдкладають яйця, розташовуючи iх на корi черепицеподiбно, накладаючи один на одного i покриваючи слизуватими видiленнями. Розвиваiться в одному поколiннi.

Плодова мiль (Hyponomeuta padella L.) пошкоджуi сливу, абрикос, терн, вишню, рiдше грушу i яблуню. РЖнодi зустрiчаiться на дубi, ясенi, вербi. Життiвий цикл розвитку плодовоi моли близький до розвитку яблуневоi молi. Однак гусеницi плодовоi моли увесь час живуть вiдкрито, скелетують (з'iдають м'якоть, не ушкоджуючи жилок) i об'iдають листи з краiв. На вiдмiну вiд яблуневоi молi хоча i живуть колонiями, але окуклюються в коконах, якi розташовуються в гнiздах поодинцi, безладно, а не щiльною групою, як це буваi в яблуневоi молi. Розвиваiться в одному поколiннi.

Яблунева плодожерка (Laspeyresia pomonella L.)- це нiчний метелик сiрого кольору. Величина його розмаху крил 15-20 мм. Яiчка зеленувато-бiлого кольору, дiаметром до 1 мм, гусеницi ясно-рожевi, з коричневою голiвкою i сiрими бородавками на тiлi, досягають 18 мм, лялечки жовтувато-коричневi довжиною 9-12 мм.

Метелик лiтаi вночi протягом 4-6 тижнiв. Вiдкладку яiць починаi через 7-10 днiв пiсля цвiтiння яблунi, коли температура повiтря не нижче 16В°С i немаi сильного вiтру i дощу. Яйця вiдкладаi в яблунi на верхню сторону листка, у грушi на нижню, а потiм на плодах. Гусеницi виходять з яiчок через тиждень при температурi повiтря вище 18-20В°С або через пiвмiсяця, якщо температура повiтря нижче 14-16В°С. Вони вгризаються в молодi плоди i виiдають у них насiння, а потiм виходять назовнi i забираються в новi плоди. Зимують гусеницi в щiльних павутинних коконах на деревах.

Сливова плодожерка (L. funebrana Ir.) - це метелик iз сiрувато-коричневими крилами. Гусениця рожево-червона, з темно-бурою голiвкою. Плодожерка ушкоджуi плоди сливи й iнших кiсточкових культур. Вони при цьому покриваються фiолетовими плямами.

Зимують дорослi гусеницi в коконах, бiльшiсть яких знаходиться в трiщинах кори стовбурiв дерев. Метелики з'являються незабаром пiсля цвiтiння сливи. Вiдкладання яiць вiдбуваiться по вечорах i розтягуiться до мiсяця. Розвиток гусениць у плодах продовжуiться близько 30 днiв.

Розанна листовертка (Cacoecia rosana L.) - невеликий метелик, який ушкоджуi усi види плодових i ягiдних культур. Розмах крил - 1,5 см. Забарвлення переднiх крил вiд сiрувато-жовтого до темно-коричневого кольору, з темними хвилястими поперечними смужками, а заднi крила ясно-коричневi. Молода гусениця маi зеленувато-жовте забарвлення, а доросла - зелене, з бiлими бородавками на тiлi i чорнiй голiвцi. Довжина гусеницi - до 2 см. Зимуi розанна листовертка в стадii яiчок. Рано навеснi, коли оголюються суцвiття яблунi i грушi i цвiтуть вишнi i сливи, з яiць виходять гусеницi. Вони харчуються бруньками, а потiм листками, квiтками i плодами. На плодах яблунi, яка формуються, i грушi гусеницi вигризають ямки. Ушкодженi плоди опадають або, продовжуючи рiст, приймають виродливу форму.

Харчування гусениць триваi 30-40 днiв. Наприкiнцi червня вони окуклюються в згорнутих листочках, скрiплених павутиною. Лялечка коричнева. Перетворюiться в метелика через 10-15 днiв. Метелики з'являються на початку липня i протягом усього мiсяця вiдкладають на кору яйця, склеiнi в бурувато-зеленi купки по 80-90 штук у кожнiй. Яйця розмiщаються на висотi 3-6 см вiд рiвня ТСрунту, де iх важко помiтити, тому що за кольором вони мало вiдрiзняються вiд кори рослин.

1.6 Пильщики

Плодовi пильщики пошкоджують плоди та листя. Дорослий пильщик чорного кольору, блискучий, iз прозорими крилами i бурими жилками на них. Личинка жовтувато-зеленим, покритим чорним слизом. Лялечка бiла, знаходиться в щiльному бочкоподiбному коконi.

Дорослi личинки зимують у ТСрунтi пiд ушкодженими деревами на глибинi 10-15 см. Окуклюваня вiдбуваiться пiзно навеснi, наприкiнцi травня, а наприкiнцi червня й у липнi з лялечок вилiтають пильщики. Вони лiтають до середини серпня, вiдкладаючи яйця в листки з нижньоi сторони. У мiсцi кладки утвориться добре помiтна зверху коричнева пляма.

Розвиток яйця продовжуiться 8-15 днiв. Масовий вихiд личинок вiдбуваiться наприкiнцi липня i до початку серпня. Вони живуть на верхнiй сторонi листкiв, зскрiбаючи м'якоть, листки при цьому швидко засихають. Харчування личинок продовжуiться 3-4 тижня, до половини вересня, потiм вони падають вниз, зариваються в ТСрунт i виготовляють iз землi i слизу овальнi кокони, у яких залишаються зимувати.

Яблуневий пильщик (Hoplocampa testudinea Klug) - невелика комаха довжиною не бiльш 6-7 мм, зовнi нагадуi маленьку повiльно лiтаючу бджiлку. Шкоду наносять личинки тАУ псевдогусiнь пильщика, якi вигризають насiння в плодах яблунi, особливо раннiх сортiв.

Виiдена цiлком серцевина плодика даi можливiсть легко вiдрiзнити ушкодження личинки пильщика вiд ушкодження гусеницею плодожерки, яка виiдаi лише насiння. Дорослi псевдогусеницi пильщика трохи схожi на гусениць плодожерки, але легко вiдрiзняються по неприiмному запаху, який нагадуi запах клопiв. Вiдрiзняються вони тим, що мають 10 пар нiг i блiдо-жовте забарвлення, а не рожеве, як у плодожерки. З'являються личинки значно ранiш гусениць плодожерки i шкодять зав'язям плодiв. Переходячи з однiii зав'язi в iншу, вони ушкоджують до 3-4 плода. Дорослi личинки зимують у ТСрунтi, у щiльних землистих коконах на глибинi вiд 5 до 15 см. Окуклювання вiдбуваiться навеснi, а вилiт дорослих пильщикiв - перед самим цвiтiнням яблунi.

Кожна самка пильщика вiдкладаi до 80 яiчок, помiщаючи них по одному в чашечку бутона або квiтки, пропилюючи шкiрочку яйцекладом. Личинки, якi родились прогризають звивистi ходи пiд шкiрочкою плоду, який формуiться. Пiзнiше вони вгризаються в насiнну камеру i виiдають ii разом з насiннями.

Чорний сливовий пильщик (H. minuta Christ.). Самки вiдкладають до 30 яiць в чашечку пуптАЩянкiв чи напiввiдкритих квiток. Спочатку личинки живляться мтАЩякоттю завтАЩязi. Пiзнiше виiдають центральну частину плодiв та насiння, викликають опадання плодiв.

Вишневий пильщик слизняк (Caliroa cerasi L.) пошкоджують листки вишнi й iнших кiсточкових порiд. Шкодять рослинам малорухомi зеленi личинки пильщика. Дорослi личинки живуть групами по 3-5 штук у згорнутих листах До кiнця другоi початку третьоi декади червня личинки закiнчують харчування й iдуть зимувати в ТСрунт, де окуклються навеснi наступного року. Личинки пильщика вигризають в листках отвори, а при сильному зараженнi зовсiм оголюють кущi вишнi.

РОЗДРЖЛ РЖРЖ
. ШКРЖДНИКИ ЯГРЖДНИХ КУЛЬТУР

2.1 Шкiдники смородини та аТСрусу

Смородина й аТСрус - родиннi рослини, тому в багатьох випадках тi самi шкiдники пошкоджують як ту, так i iншу культуру. До числа загальних шкiдникiв смородини й аТСрусу вiдносяться, наприклад, аТСрусова огнiвка, яка знищуi ягоди смородини й аТСрусу, смородинна скляниця, яка пошкоджуi деревину i серцевину пагонiв, рiзнi пильщики, якi розвиваються на листках цих рослин. Разом з тим i шкiдники, якi пошкоджують тiльки одну з культур. Так, тiльки на смородинi зустрiчаються галицi, смородинна мiль.

Смородину й аТСрус пошкоджують кiлька видiв попелиць, з яких найчастiше зустрiчаються аТСрусова пагонова i листкова галова попелиця.

АТСрусова пагонова попелиця (Aphis grossulariae Kalt.) пошкоджуi аТСрус i смородину. У перiод набрякання бруньок личинки попелиць виходять з яiць, якi зимували на пагонах, i ссуть листки, якi розпускаються. Ушкодженi листки скручуються i збираються в грудку, молодi пагони викривляються, рiст iхнiй припиняiться, надалi ушкодженi пагони погано розвиваються. Пiсля цвiтiння ягiдникiв личинки перетворюються в самок-фундаторок, якi дають початок декiльком поколiнням попелиць, якi розвиваiться протягом лiта. До осенi з'являiться полове поколiння. Самки цього поколiння вiдкладають на пагони яйця, якi залишаються зимувати.

Листова голова попелиця(Capitophorus ribis L.) ушкоджуi головним чином молодi листки червоноi i бiлоi смородини.

Цей вид попелиць називають також волосистою смородинною i червоно-галовою.Довжина дорослих особин досягаi 2,2 мм. Навеснi i на початку лiта попелицi безкрилi, пiзнiше з'являються крилатi самки, здатнi перелiтати на значнi вiдстанi. Зимують попелицi в стадii яiць, якi вiдкладаються восени на кору молодих пагонiв поблизу бруньок. Личинки попелиць вiдроджуються в перiод розпускання бруньок. Колонii попелиць знаходяться звичайно на нижнiй сторонi листiв. У мiсцях пошкоджень тканина листовоi пластинки розростаiться у видi темно-червоних або жовтих випинань i здуттiв (галлiв) з верхньоi сторони листiв. Ушкодженi листки добре помiтнi. З масовою появою попелиць листки гинуть.

У липнi, коли в смородини припиняiться рiст пагонiв, велика частина попелиць переселяiться на трав'янистi дикi i бур'янистi рослини iз родини губоцвiтiв, де розмножуiться до кiнця лiта. У вереснi попелицi повертаються на смородину для вiдкладання яiць.

Вербова щитовка (Chsionaspis salicis L.) - широко розповсюджений шкiдник, який пошкоджуi смородину, аТСрус i багато деревних порiд i чагарники (верба, тополя, осика й iн.). Кущi смородини, зараженi щитовкою, звичайно зустрiчаються окремими групами. Часто щитiвок буваi так багато, що вони суцiльною коростою покривають гiлки .

Вербова щитовка зимуi в стадii крихiтних фiолетово-червоних яiць пiд бiлими чи сiруватими щитками самок, по 40-80 штук пiд кожним. Дiаметр щитка до 3 мм, форма найчастiше грушоподiбна. В травнi - червнi в перiод цвiтiння смородини вiдроджуються личинки-бродяжки, здатнi активно пересуватися. Присмоктавшись до кори, вони покриваються щитком i в процесi подальшого розвитку ведуть нерухомий спосiб життя. У серпнi з'являються самки, що незабаром вiдкладають яйця. Висмоктуючи сiк з кори, щитiвки сильно послабляють рослини, викликають гноблення i вiдмирання гiлок. Протягом року розвиваються в одному поколiннi. Поширюються щитiвки головним чином з посадковим матерiалом.

Березова псевдощитовки подушечниця (Pulvinaria betulae L.) пошкоджуi багато деревних порiд - лiщину, вербу, осику, горобину, черемшину й iн. У запущених садах зустрiчаiться окремими вогнищами на смородинi, переважно на червонiй.

Тiло самок березовоi псевдощитовки опукле, серцеподiбноi форми, довжиною до 8 мм. Спочатку вони мають сiре забарвлення, потiм стають темно-коричневими з поперечними зморщечками. Яйцевий мiшок самок бiлий, довжиною до 9 мм. Зимують звичайно личинки другого вiку на гiлках. Навеснi личинки продовжують шкодити смородинi, висмоктуючи сiк з кори, а на початку лiта перетворюються в самок. Наприкiнцi червня - початку липня кожна самка вiдкладаi до 600 червонясто-рожевих яiць, у липнi - початку серпня з'являються личинки нового поколiння. Вибравши затишнi мiсця пiд вiдсталою корою звичайно на 3-4-лiтнiх гiлках смородини вони присмоктуються до кори i, як правило, пiсля цього не пересуваються. Узимку значна кiлькiсть личинок гине. Розселяiться головним чином з посадковим матерiалом.

Смородину й аТСрус досить часто ушкоджуi кленовий борошнистий червець(Phaenacoccus aceris Geoffr). Самки цього червця зеленувато-жовтi, покритi бiлими порошкоподiбними восковидними видiленнями. Тiло iх яйцеподiбноi форми, довжиною до 5 мм. Личинки i самки рухливi. У розвитку кленового борошнистого червця багато загального з березовою псевдощитовкою. Смородину й аТСрус часто ушкоджуi також акацiiва псевдощитiвка.

Чорну смородину досить часто ушкоджують личинки галиць - пагоновоi, листковоi i квiтковоi. Галицi - це дрiбнi комарики коричнево-жовтого кольору. Довжина iх у залежностi вiд виду коливаiться вiд 1,5 до 3мм. Колiр молодих личинок бiлий, дорослих - вiд жовтого до червоного. Зимують дорослi личинки в ТСрунтi пiд кущами на глибинi до 5 см. Розмiр дорослих личинок у залежностi вiд виду досягаi 2-4 мм. Квiткова галиця вилiтаi пiд час бутонiзацii, листкова - пiд час оголення бутонiв i на початку цвiтiння, а пагонова - у перiод масового цвiтiння чорноi смородини.

Пагонова смородинна галлиця(Thomasiniana ribis Маr.) вiдкладаi яйця на нижню частину плодоносних здеревiлих пагонiв, звичайно в мiсцях з ушкодженнями кори. Личинки, якi з'явилися, проникають пiд кору i живуть колонiями. На ушкоджених дiлянках з'являються темнi, трохи втисненi, якi поступово розширюються плями i трiщини, у результатi чого гiлки засихають i легко обламуються. З масовою появою шкiдника гине значна кiлькiсть вiток. Протягом лiта стеблова галиця розвиваiться в двох - трьох поколiннях. Друге поколiння з'являiться наприкiнцi липня.

Листкова смородинна галиця(Perrisia tetensi Rubs.) звичайно вiдкладаi яйця на наймолодших листках чорноi смородини, на кiнцях зростаючих пагонiв. Личинки ушкоджують молодi верхнi листки, якi ще не розпустилися, вiд чого вони стають виродливими, як би продiрявленими, чорнiють i засихають. Пагони припиняють рiст або ненормально гiлкуються. Особливо сильно пошкоджуються молодi кущi i саджанцi. Протягом лiта розвиваiться в чотирьох поколiннях. Личинки першого поколiння з'являються пiд час цвiтiння чорноi смородини. Найбiльш численнi друге i третi поколiння.

Смородинна квiткова галиця (Dasyneura ribis Barn.) вiдкладаi яйця в бутони, всерединi яких будуть харчуватися личинки. Ушкодженi бутони ненормально розростаються, набувають жовтуватого або червонуватого забарвлення й обпадають.

Смородинна брунькова мiль (Incurvaria capitella Cl.) особливо сильно пошкоджуi найбiльш раннi сорти смородини. При масовому ушкодженнi гусеницi молi, виiдаючи бруньки, повнiстю оголюють кущi, тому що ушкодженi бруньки пiдсихають i не розпускаються. Частiше пошкоджуi червону i бiлу, рiдше чорну смородину. На пошкоджених бруньках звичайно помiтнi грудочки з дуже дрiбних екскрементiв, обплутаних тонкою павутиною. Зимують молодi гусеницi (довжиною до 2 мм) у пеньках i пiд вiдсталою корою вiток у основи куща, покриваючи себе щiльним коконом. Рано навеснi, звичайно в квiтнi, гусеницi уповзають на вiтки i харчуються бруньками, якi набухають. Спочатку вони червонясто-жовтi, пiзнiше стають зеленими. Перед цвiтiнням смородини вирослi гусеницi (до 8 мм) iдуть у ТСрунт у основи куща, де окуклюються. Наприкiнцi травня вилiтають метелики, якi незабаром вiдкладають яйця, розмiщаючи iх за допомогою загостреного яйцеклада в м'якоть зелених зав'язей. Вiдродженi гусеницi протягом декiлькох днiв харчуються ще м'якими насiннями ягiд i незабаром iдуть у мiсця зимiвлi.

Агрусовий птАЩядак (Abraxas grossulariata L.).Гусеницi цього широко розповсюдженого досить великого метелика (у розмаху крил близько 5 см) у рядi випадкiв завдають великоi шкоди аТСрусовi i смородинi, особливо на запущених плантацiях. Метелики п'ядака з'являються в червнi - липнi пiд час дозрiвання ягiд. Незабаром з яiць, вiдкладених метеликами на нижнiй сторонi листкiв, вiдроджуються гусеницi, якi, харчуючись, вигризають у листках дрiбнi отвори. Восени молодi гусеницi обплутують себе тонким павутинним коконом i разом з листками обпадають на землю. Рано навеснi в наступному роцi гусеницi нападають на бруньки i знищують листки, якi розпускаються. Дорослi гусеницi досягають у довжину 3-4 см. Вони сiрувато-бiлi (знизу жовтi) з характерними чотирикутними плямами на спинi. Як усi п'ядаки, вони мають лише п'ять пар нiг; пересуваючись, згинають тiло у виглядi петлi. Окуклюються гусеницi в серединi лiта в рiдких павутинних коконах, прикрiплених до гiлок.

Агрусова огнiвка (Zophodia convolutella Zell.) - один iз самих небезпечних i широко розповсюджених шкiдникiв смородини й аТСрусу. Пошкодженi гусеницями огнiвки ягоди задовго до дозрiвання червонiють i засихають; обплутанi павутиною, вони добре помiтнi. Зимують лялечки в павутинних коконах у верхнiх шарах ТСрунту пiд кущами смородини й аТСрусу. У наступному роцi навеснi, перед цвiтiнням ягiдникiв, лялечки перетворюються в метеликiв, якi, вийшовши на поверхню, через якийсь час вiдкладають яйця, переважно в квiтки смородини й аТСрусу. Гусеницi, якi вiдродилися впроваджуються в зав'язi i виiдають iх. Розвиток гусениць продовжуiться бiля мiсяця, кожна з них може пошкодити до 6 ягiд аТСрусу i до 15 ягiд смородини, обплiтаючи iх павутиною. Дорослi гусеницi досягають у довжину 18 мм, вони яскраво-зеленi, iнодi з буруватим вiдтiнком, з чорною головою i щитком бiля неi. На окуклювання i зимовку гусеницi iдуть у ТСрунт до дозрiвання врожаю.

Смородинна скляниця (Synanthedon tipuliformis Gl.) - метелик шкiдника смородини й аТСрусу в розмаху крил досягаi 25 мм. Тiло його покрите бузкувато-чорними лусочками, а на черевцi i три (у самок) i чотири (у самцiв) ясно-жовтих поперечнi смужки. Лiт метеликiв починаiться через 10-15 днiв пiсля закiнчення цвiтiння чорноi смородини (наприкiнцi червня - початку липня) i звичайно збiгаiться з масовим цвiтiнням малини. Самки вiдкладають до 60 яiць, розташовуючи них по одному, частiше бiля рiзного роду трiщин на корi вiток. Гусеницi (бiлуватого кольору з коричневою головою) проникають у серцевину гiлок i, харчуючись, вигризають у них гладкi з чорними стiнками ходу-червоточини довжиною до 30-40 см. На наступний рiк протягом весни i лiта гусеницi пошкоджують вiтки, поступово спускаючись до iхньоi основи. Восени

Вместе с этим смотрят:

G-белки и их функция

Австралопитеки - обезьянолюди или человекообезьяны?

Адаптация микроорганизмов в экстремальных условиях космоса

Адвентивна флора Чернiгiвськоi областi: iсторiя формування та сучасний стан

Адсорбция ионных и неионных поверхностно-активных веществ (ПАВ)