Облiк та аналiз виробничих запасiв на сiльскогосподарських пiдприiмствах

ЗМIСТ

ВСТУП...........................................................3

РОЗДРЖЛ 1. Економiчний змiст виробничих запасiв.......................6

1.1. Економiчна сутнiсть та класифiкацiя виробничих запасiв тАжтАжтАжтАж.тАж...6

1.2.Особливостi визнання та оцiнки виробничих запасiв.................11

1.3. Технiко-економiчна характеристика СТОВ ВлА/ф ВлПрилуччинаВ»тАжтАжтАж.24

РОЗДРЖЛ 2. Облiк виробничих запасiв в СТОВ ВлА/ф ВлПрилуччинаВ»тАжтАжтАж..33

2.1.Нормативно-правова база, що регулюi питання облiку виробничих запасiвтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.33

2.2. Первинний облiк наявностi та руху виробничих апасiв .............38

2.3. Синтетичний i аналiтичний облiк виробничих запасiв ..............47

2.4. РЖнвентаризацiя виробничих запасiв ...............................55

РОЗДРЖЛ 3. Методика аналiзу виробничих запасiв на пiдприiмствi СТОВВлА/фВлПрилуччинаВ»...........................................60

3.1. Завдання та джерела аналiзу виробничих запасiв тАжтАжтАжтАж...........60

3.2. Аналiз виробничих запасiв на пiдприiмствi........................62

3.3. Аналiз показникiв рентабельностi пiдприiмства ...................72

3.4. Напрями вдосконалення облiку та пiдвищення ефективностi використання виробничих запасiв ...................................79

ВИСНОВКИ .....................................................90

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................94

ДОДАТКИ .....................................................100

ВСТУП

Однiiю з обов'язкових умов здiйснення процесу виробництва i забезпечення його предметами працi (виробничими запасами) - сировиною, матерiалами, напiвфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здiйснюiться виробництво продукцii. Вiдмiтною особливiстю iх i одноразове використання в процесi виробництва, перенесення всiii вартостi на собiвартiсть виготовленоi продукцii (виконаних робiт, послуг). Тому контроль за збереженням матерiальних ресурсiв, рацiональним використанням iх у виробництвi маi велике значення Матерiальнi затрати становлять 57-68% собiвартостi продукцii. Вiд достовiрностi та обтАЩiктивностi вiдображення в бухгалтерському облiку й звiтностi операцiй iз виробничими запасами залежить правильнiсть визначення основних показникiв, якi характеризують результати господарськоi дiяльностi та реальний фiнансовий стан пiдприiмства (залишки оборотних коштiв, темпи iх обiгу, собiвартiсть, прибуток, рентабельнiсть, тощо). Тобто вiд достовiрностi, обтАЩiктивностi, правдивостi та повноти вiдображення господарських фактiв, повтАЩязаних iз рухом виробничих запасiв, залежить правдивiсть i неупередженiсть усiх суттiвих для користувачiв показникiв.

Сьогоднi сiльськогосподарськi пiдприiмства потребують суттiвого реформування структури управлiння господарською дiяльнiстю. При цьому велике значення маi визначення мiнiмальноi величини виробничих запасiв на пiдприiмствах, оскiльки матерiальнi витрати на цих пiдприiмствах займають найбiльшу питому вагу. Оптимiзацiя виробничих запасiв - один iз головних факторiв виходу сiльськогосподарських пiдприiмств iз кризового стану. Це зумовлюi необхiднiсть по-новому визначити роль, мiсце i змiст облiку i аналiзу виробничих запасiв, обТСрунтувати його методологiю в системi управлiння. Адже в ринкових вiдносинах у вигiднiшому положеннi виявляються тi пiдприiмства, котрi вмiють краще аналiзувати виробничу ситуацiю i приймати ефективнi рiшення (в тому числi й щодо оптимiзацii виробничих запасiв), швидше адаптуватися до змiн кон`юнктури.

У цих умовах висуваються новi вимоги до органiзацii економiчноi iнформацii, до методики облiку i аналiзу виробничих запасiв.

Тому актуальнiсть проблеми облiку i аналiзу виробничих запасiв сiльськогосподарського пiдприiмства не викликаi сумнiву i потребуi дослiдження.

Розвитку теорii та практики облiку i аналiзу виробничих запасiв, забезпеченню його iнформацiйноi бази сприяли працi таких вiтчизняних вчених як: Ф.Ф. Бутинець, В.П. Завгороднiй, В.В. Сопко, Л.К. Сук, П.Т. Саблук, Н.В. Чебанова та iнших.

Однак ряд проблем органiзацii та методики облiку i аналiзу виробничих запасiв потребують подальших дослiджень та наукових розробок.

Залишаються незтАЩясованими питання облiку виробничих запасiв, обчислення матерiальних витрат в собiвартостi продукцii, маi мiсце неузгодженiсть фiнансового, управлiнського та податкового облiку на рiвнi пiдприiмства.

Недостатня теоретична i практична розробленiсть облiку виробничих запасiв на сiльськогосподарських пiдприiмствах, недосконалiсть нормативних актiв, що його регламентують, зумовили вибiр теми дипломноi роботи, мету i завдання наукового дослiдження.

Метою дипломноi роботи i виявлення передумов, теоретичне та практичне дослiдження органiзацii i методики облiку та аналiзу виробничих запасiв, рацiональна органiзацiя обчислювальних робiт на сiльськогосподарському пiдприiмствi в сучасних умовах господарювання.

Досягнення поставленоi мети зумовило постановку i вирiшення наступних наукових та практичних задач:

- розглянути сутнiсть, класифiкацiю та методи оцiнки виробничих запасiв з урахуванням галузевих особливостей сiльськогосподарських пiдприiмств;

- дослiдити нормативно-правову базу, що регулюi питання облiку i аналiзу виробничих запасiв на сiльськогосподарських пiдприiмствах;

- провести технiко-економiчну характеристику сiльського-сподарського пiдприiмства;

- проаналiзувати органiзацiйний аспект та дiючу систему бухгалтерського облiку на пiдприiмствi як одного iз видiв iнформацiйного забезпечення економiчного аналiзу виробничих запасiв;

- дослiдити методику облiку виробничих запасiв на пiдприiмствi;

- розробити систему показникiв та методику економiчного аналiзу виробничих запасiв;

- визначити основнi напрямки вдосконалення управлiння виробничими запасами для пiдвищення обсягiв виробництва та реалiзацii продукцii.

ОбтАЩiктом дослiдження обрано сiльськогосподарське товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю
СТОВ ВлАгрофiрма ВлПрилуччинаВ».

Предметом дослiдження i теоретичнi, методологiчнi та практичнi аспекти облiку i аналiзу виробничих запасiв на пiдприiмствi.

Для досягнення поставленоi мети в дипломнiй роботi використовуiться дедуктивний та iндуктивний методи дослiдження. В основi наукового дослiдження використано такi способи: порiвняння показникiв в динамiцi, розробка системи узагальнюючих i часткових показникiв, порiвняння вiдносних величин, для визначення стану облiку на пiдприiмствi використовувався метод спостереження та iншi. В дипломнiй роботi для практичного дослiдження органiзацii i методики облiку та аналiзу виробничих запасiв використано показники роботи пiдприiмства СТОВ ВлАгрофiрма ВлПрилуччинаВ» за 2004-2006 роки.

РОЗДРЖЛ 1. Технiко-економiчний змiст виробничих запасiв

1.1. Економiчна сутнiсть та класифiкацiя виробничих запасiв

Виробничо-господарська дiяльнiсть пiдприiмств забезпечуiться за рахунок використання матерiальних, трудових i фiнансових ресурсiв, основних засобiв працi i матерiальних умов процесу працi.

Рiзноманiття форм власностi в перiод ринковоi економiки, розширення прав пiдприiмств в управлiннi економiкою, галузевi особливостi виробництва вимагають альтернативних, а часом i рiзноманiтних пiдходiв при вирiшеннi конкретних питань методики i технiки ведення облiку виробничих запасiв.

У пiдприiмств тепер з'явилася можливiсть вибору рiзних способiв: органiзацii облiку заготовляння i придбання матерiалiв; вiдображення вартостi матерiалiв, що залишилися наприкiнцi мiсяця в дорозi або не вивезених зi складiв постачальникiв; виявлення вiдхилень фактичноi собiвартостi матерiальних цiнностей вiд облiкових цiн i iхнього наступного розподiлу мiж витраченими у виробництвi матерiалами i iхнiми залишками на складах; погашення вартостi, що знаходяться в експлуатацii малоцiнних i швидкозношуваних предметiв i iн.

Виробничi запаси (сировина, матерiали, паливо i т.д.) i предметами, на якi спрямована праця людини з метою одержання готовоi продукцii. На вiдмiну вiд засобiв працi, що зберiгають у виробничому процесi свою форму i що переносять вартiсть на продукт поступово, предмети працi споживаються повнiстю i повнiстю переносять свою вартiсть на цей продукт i замiняються пiсля кожного виробничого циклу. У промисловостi поступово збiльшуiться споживання товарно-матерiальних цiнностей у виробництвi. Це обумовлюiться розширенням виробництва, значною питомою вагою матерiальних витрат у собiвартостi продукцii i ростом цiн на ресурси. В умовах переходу до ринковоi економiки важливого значення набуваi полiпшення якiсних показникiв використання виробничих запасiв (зниження питомих витрат матерiалiв у собiвартостi продукцii, економiя i т.д.).

Пiд поняттям виробничих запасiв слiд розрiзняти поняття матерiальних ресурсiв.

Матерiальнi ресурси являють собою сукупнiсть предметiв працi, призначених для використання в процесi продуктивного i непродуктивного споживання (за винятком продукцii, що знаходиться в незавершеному виробництвi). Основну частину матерiальних ресурсiв складають предмети працi, що застосовуються в промисловому, сiльськогосподарському i будiвельному виробництвi тАУ сировина, основнi i допомiжнi матерiали, паливо, електроенергiя, рiзнi вироби, машини й устаткування. Економiя i рацiональне використання матерiальних ресурсiв тАУ один з найважливiших напрямкiв iнтенсифiкацii виробництва, пiдвищення добробуту людства, дбайливого використання природних багатств i збереження навколишнього середовища. Ефективне використання матерiальних ресурсiв як вирiшальний i найбiльш дiючий спосiб збiльшення нацiонального багатства краiни, швидкого росту нагромаджень i ресурсiв споживання.

В економiчнiй лiтературi поняття Влвиробничi запасиВ» трактуiться як предмети працi, на що спрямована праця людини i що становлять матерiальну основу створюваного продукту [11, с.212].

В бухгалтерському облiку поняття тАЮвиробничi запаситАЭ розглядаiться як придбанi або самостiйно виготовленi вироби, якi пiдлягають переробцi на пiдприiмствi. До них вiдносяться: сировина i матерiали, купiвельнi напiвфабрикати та комплектуючi вироби, паливо, тара i тарнi матерiали, будiвельнi матерiали, матерiали, переданi в переробку, запаснi частини, матерiали сiльськогосподарського призначення, iншi матерiали [8, с.124].

На сучасному етапi йде тенденцiя прискорення оборотностi запасiв на пiдприiмствi, а отже i зниження розмiрiв запасiв, аж до роботи з колiс, запаси як i ранiше займають головну роль у забезпеченнi пiдприiмства нормальними ритмiчними умовами роботи.

На рiвнi фiрм запаси вiдносяться до числа об'iктiв, що вимагають великих капiталовкладень, i тому являють собою один з факторiв, що визначають полiтиковi пiдприiмства i впливають на рiвень логiстичного обслуговування в цiлому. Однак багато фiрм не придiляють йому належноi уваги i постiйно недооцiнюють своi майбутнi потреби в наявних запасах. У результатi цього фiрми звичайно зiштовхуються з тим, що iм приходиться вкладати в запаси бiльший капiтал, чим передбачалося.

Таким чином, щоденна потреба в предметах працi на функцiонуючому пiдприiмствi дозволяi зарахувати iх до складу матерiальних оборотних коштiв пiдприiмства i розглядати як поточнi активи.

У виробничому процесi використовують велику кiлькiсть матерiалiв. Вихiдним моментом побудови iх облiку i класифiкацiя. Для облiку виробничих запасiв в умовах реформування економiки набуваi особливоi актуальностi класифiкування в зв'язку з потребою отримати точноi i достовiрноi iнформацii.

Для правильноi органiзацii облiку запасiв важливе значення маi iх науково обТСрунтована класифiкацiя. Запаси можна класифiкувати за наступними ознаками (табл. 1.1).

Наведена класифiкацiя запасiв забезпечуi виконання основних завдань облiку та контролю запасiв, серед яких:

- рацiональне визначення одиницi облiку запасiв та формування номенклатури-цiнника;

- органiзацiя складського господарства;

- достовiрне визначення первiсноi вартостi запасiв;

Таблиця 1.1

Характеристика основних видiв запасiв

¾ визначення умов переоцiнки запасiв на дату балансу та методiв iх оцiнки вразi вибуття;

¾ вiдображення на рахунках облiку операцiй з надходження i вибуття запасiв та точне визначення залишкiв запасiв;

¾ розкриття iнформацii про запаси у примiтках до фiнансовоi звiтностi.

За результатами проведених дослiджень встановлено, що не iснуi визначеностi щодо трактування термiну Влвиробничi запасиВ» в працях учених-економiстiв. Так, в економiчнiй лiтературi, виданiй на теренах колишнього Радянського Союзу, виробничi запаси визначаються як матерiальнi ресурси або як предмети працi, при чому в одних джерелах зазначено, що вони не повиннi бути задiянi в процесi виробництва, а в iнших тАУ вони беруть участь в процесi створення матерiальних благ.

У звтАЩязку з прийняттям в Украiнi нацiональних стандартiв бухгалтерського облiку, якi узгодженi з мiжнародними, доцiльним i використання термiнiв, якi прийнятi Положенням (стандартом) №9 ВлЗапасиВ»: запасами - активи, якi утримуються для подальшого продажу за умов звичайноi господарськоi дiяльностi; перебувають у процесi виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання пiд час виробництва продукцii, виконання робiт та надання послуг, а також управлiння пiдприiмством.

В процесi дослiдження, на базi критичноi оцiнки змiсту науковоi лiтератури пропонуiться наступне визначення термiну Влвиробничi запасиВ»: виробничi запаси тАУ предмети працi, що використовуються у процесi виробничоi дiяльностi i споживаються цим виробництвом протягом одного господарського (виробничого) циклу, пiсля завершення якого цiлком переносять свою вартiсть на вартiсть кiнцевого продукту.

1.2. Особливостi визнання та оцiнки виробничих запасiв

Однiiю з обов'язкових умов здiйснення процесу виробництва i забезпечення його предметами працi (виробничими запасами) - сировиною, матерiалами, напiвфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здiйснюiться виробництво продукцii. Вiдмiтною особливiстю iх i одноразове використання в процесi виробництва, перенесення всiii вартостi на собiвартiсть виготовленоi продукцii (виконаних робiт, послуг). Тому контроль за збереженням матерiальних ресурсiв, рацiональним використанням iх у виробництвi маi велике значення.

Запаси визнаються активом, якщо iснуi iмовiрнiсть того, що пiдприiмство отримаi в майбутньому економiчнi вигоди, пов'язанi з iх використанням, та iх вартiсть може бути достовiрно визначена [4].

Методологiчнi основи формування в бухгалтерському облiку iнформацii про запаси i розкриття ii у фiнансовiй звiтностi регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського облiку 9 ВлЗапасиВ».

Вiдповiдно до зазначеного Положення пiд запасами розумiють активи, якi:

-утримуються для подальшого продажу за умов звичайноi господарськоi дiяльностi;

-знаходяться в процесi виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

-утримуються для споживання пiд час виробництва продукцii, виконання робiт, надання послуг, а також управлiння пiдприiмством.

Запаси визнаються активом, якщо iснуi вiрогiднiсть того, що пiдприiмство отримаi в майбутньому економiчнi вигоди, пов'язанi з iх використанням, i iх вартiсть може бути достовiрно визначена.

Одиницею бухгалтерського облiку запасiв i iх назва або однорiдна група (вид). Тому в подальшiй класифiкацii групи запасiв подiляються на пiдгрупи, а всерединi них - на види, сорти, марки, типорозмiри тощо. Класифiкацiя запасiв оформляiться розробкою номенклатури-цiнника, тобто систематизованим перелiком матерiалiв, що використовуiться пiдприiмством, у якому кожному найменуванню, розмiру i сорту присвоюiться номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця вимiру i цiна. У подальшому номенклатурний номер запасiв вказуiться в усiх документах, якими оформляiться iх рух, що запобiгаi випадкам пересортицi (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замiсть одних матерiалiв iншими), а також i обов'язковою умовою при автоматизованiй обробцi iнформацii по облiку наявностi, надходження i витрачання запасiв. У цьому разi номенклатурний номер використовуiться як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунка, групу, найменування запасу, його сорт i розмiр.

Важливе значення для правильного облiку маi також порядок оцiнки запасiв. Згiдно з Положенням (стандартом) 9 придбанi або виробленi запаси зараховуються на баланс пiдприiмства за первинною вартiстю.

Первинною вартiстю запасiв, якi прибранi за плату, i собiвартiсть запасiв, яка складаiться з таких фактичних витрат [42, c.107]:

- суми, якi сплачуються згiдно з договором постачальнику (продавцю);

- суми, якi сплачуються за iнформацiйнi, посередницькi та iншi послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасiв;

- суми ввiзного мита;

- суми непрямих податкiв у зв'язку з придбанням запасiв, якi не вiдшкодовуються пiдприiмству; затрати по заготiвлi, на навантажувально-розвантажувальнi роботи, транспортування запасiв до мiсця iх використання, включаючи витрати по страхуванню i ризику транспортування запасiв;

- iншi витрати, якi безпосередньо пов'язанi з придбанням запасiв i доведенням iх до стану, у якому вони придатнi для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямi витрати пiдприiмства на доробку i пiдвищення якiсних характеристик запасiв.

Первинною вартiстю запасiв, виготовлених власними силами пiдприiмства, i собiвартiсть iх виробництва, яка визначаiться згiдно з Положенням (стандартом) бухгалтерського облiку 16 ВлВитратиВ». Первинною вартiстю запасiв, якi внесенi до статутного капiталу, визнаiться узгоджена засновниками (учасниками) пiдприiмства iх справедлива вартiсть.

Первинною вартiстю запасiв, отриманих пiдприiмством безоплатно, визнаiться iх справедлива вартiсть.

Якщо балансова вартiсть переданих запасiв перевищуi iх справедливу вартiсть, то первинною вартiстю одержаних запасiв i iх справедлива вартiсть. Рiзниця мiж балансовою i справедливою вартiстю переданих запасiв включаiться до складу витрат звiтного перiоду. Первинна вартiсть запасiв, якi придбанi в обмiн (або частковий обмiн) на неподiбнi запаси, дорiвнюi справедливiй вартостi переданих запасiв, збiльшених (зменшених) на суму грошових коштiв або iх еквiвалентiв, яка була передана (одержана) в процесi обмiну.

Не включаються до первинноi вартостi запасiв, а належать до витрат того перiоду, у якому вони були здiйсненi (установленi):

- понаднормативнi втрати i недостачi запасiв;

- вiдсотки за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарськi та iншi подiбнi витрати, якi безпосередньо не пов'язанi з придбанням i доставкою запасiв i приведенням iх до стану, придатного до використання за призначенням.

Первинна вартiсть запасiв у бухгалтерському облiку не змiнюiться, крiм випадкiв, передбачених Положенням (стандартом) 9. Оцiнка вибуття запасiв у разi вiдпуску матерiалiв у виробництво, продажу або iншому вибуттi згiдно з Положенням (стандартом) 9 оцiнка iх здiйснюiться по одному з таких методiв:

- РЖдентифiкованоi собiвартостi одиницi запасiв;

- Середньозваженоi собiвартостi;

- Собiвартостi перших за часом надходження запасiв (ФРЖФО);

- Нормативних затрат;

- Цiни продажу.

Для всiх одиниць бухгалтерського облiку запасiв, якi мають однакове призначення i однаковi умови використання, застосовуiться тiльки один iз зазначених методiв.

Метод 1. Оцiнка за iдентифiкованою собiвартiстю

РЖнакше кажучи, Влза яку цiну купив, за таку i списавВ» (у виробництво, на склад готовоi продукцii чи в реалiзацiю тАФ залежно вiд того, якi саме виш запасiв i з якою метою вибувають).

Згiдно з П(С)БО 9цей метод застосовують для оцiнки вибуття запасiв, придбаних з метою iх реалiзацii на спецiальне замовлення, i запасiв, якi не замiнюють один одного. Однак не зовсiм зрозумiло, навiщо у П(С)БО 9 запроваджено таке обмеження в застосуваннi методу iдентифiкованоi собiвартостi. Можливо, наголос на спецзамовленнi та незамiнностi не треба розумiти як обмеження, а лише в тому сенсi, що застосовувати цей метод оцiнки зможуть усi пiдприiмства для спецзамовлень, а у разi незамiнностi тАФ в обов'язковому порядку.

Найiмовiрнiше, саме так i слiд розумiти пунктi 17 разом з першим абзацом пункту 16 П(С)БО 9. Адже на багатьох пiдприiмствах давно налагоджено комп'ютерний облiк надходження i вибуття запасiв за iдентифiкованою собiвартiстю, i оскiльки цей метод i найточнiшим, немаi сенсу змiнювати i перебудовувати програми заради впровадження приблизного облiку, яким i облiк вибуття за методами середньозваженоi собiвартостi, ФРЖФО. РЖнша рiч, що термiн iдентифiкована собiвартiсть ранiше не вживався. Але новий лише термiн, а сам метод давно i широко застосовуiться в Украiнi.

У нашiй краiнi вiн завжди переважав i використовувався пракВнтично у всiх галузях економiки. Обов'язкова умова для застосування тАФ можливiсть за кожною одиницею запасiв установити саме ii цiну (iсторичну собiвартiсть).

Метод 2. Оцiнка за середньозваженою собiвартiстю

Метод середньозваженоi собiвартостi застосовуiться окремо для кожноi сукупностi вiдображених в облiку запасiв, однакових за призначенням i споживчими характеристиками. Середньозважена собiвартiсть одиницi, що вибуваi, визначаiться за наступною формулою:

(1.1)

Середньозважена собiвартiсть одиницi = (Залишок на початок мiсяця + Отримано iдентичних запасiв протягом мiсяця) / (Кiлькiсть запасiв, що залишилися на початок мiсяця + Кiлькiсть iдентичних запасiв,отриманих протягом мiсяця)

Отже, в чисельнику формули проставляють значення в грошовому (вартiсному) вимiрi, у знаменнику цi ж значення тАФ у кiлькiсному вимiрi (тобто у фiзичних одиницях).

Алгоритм розрахунку середньоi вартостi одиницi запасу протягом перiоду визначаiться залежно вiд методу, що застосовуiться для облiку запасiв. Середня вартiсть одиницi запасiв може розглядатися як за звiтний перiод (при перiодичному облiку списання запасiв), так i пiсля кожного наступного надходження (при безперервному веденнi облiку списання запасiв).

Для розрахунку цiни вибуття при перiодичнiй оцiнцi беруться до уваги всi данi з надходження запасiв за звiтний перiод, а при постiйнiй - лише данi за перiод, що передував датi останнього вибуття запасiв.

Цей метод можна застосовувати для оцiнки взаiмозамiнних запасiв, при списаннi яких не потрiбно проводити iдентифiкацiю (на вiдмiну вiд попереднього методу). Недолiком вказаного методу i складнiсть визначення середньоi цiни в умовах, коли виробничi запаси надходять або витрачаються щоденно.

За постiйноi системи облiку запасiв при застосуваннi методу середньозваженоi собiвартостi, вартiсть запасiв, що знову надiйшли, усереднюiться з вартiстю наявних запасiв. У результатi цього одернуiться нiбито одна партiя за однiiю облiковою цiною, яка визначаiться як вiдношення загальноi вартостi запасiв до iх загальноi кiлькостi.

Перевага методу оцiнки за середньозваженою собiвартiстю полягаi у тому, що оцiнку вартостi вiдпущених запасiв та iх залишкiв можна отримати одразу в момент здiйснення операцii, що даi об'iктивну iнформацiю про вартiсть запасiв i практично не дозволяi здiйснювати манiпуляцii з цифрами. Але це досягаiться за рахунок великого обсягу роботи. Крiм того, оцiнка залишкiв матерiалiв i собiвартостi готовоi продукцii не i абсолютно об'iктивною.

При перiодичному облiку запасiв, що найчастiше застосовуiться на практицi, при використаннi методу середньозваженоi собiвартостi робиться припущення, яке спрощуi реальну картину руху запасiв: усi запаси надiйшли та вiдпущенi в один i той же час - у кiнцi звiтного перiоду. Застосування методу середньозваженоi собiвартостi в умовах перiодичноi оцiнки запасiв означаi, що вартiсть придбаних протягом звiтного перiоду запасiв необхiдно роздiлити на iх загальну кiлькiсть, отримавши таким чином середню цiну придбання запасiв, яка i буде цiною вибуття запасiв у цьому звiтному перiодi.

Якщо з дати останнього вибуття вiдбулося зростання цiн порiвняно з iх середнiм рiвнем, то оцiнка запасiв за цим методом при безперервному облiку даi меншу вартiсть вибуття запасiв, нiж при перiодичному, i навпаки.[8, c.127].

Метод 3. Оцiнка за методом ФРЖФО

Метод ФРЖФО (першими вiдпускаються запаси, що надiйшли ранiше) базуiться на хронологii надходження, тобто на припущеннi, що одиницi запасiв, якi були придбанi першими, продаються чи використовуються першими, що запобiгаi iх псуванню, а також, що грошова одиниця i стабiльною. Одиницi, якi залишаються в запасах на кiнець перiоду, оцiнюються за цiнами останнiх надходжень товарiв.

Даний метод найчастiше застосовуiться для таких видiв запасiв як фрукти, овочi та iншi продукти харчування, коли першi запаси, що надiйшли, повиннi реалiзовуватися у першу чергу, щоб уникнути збиткiв вiд iх псування.

При постiйному облiку вартiсть витрачених запасiв розраховуiться виходячи з iх загальноi вартостi безпосередньо при витрачаннi черговоi партii. Собiвартiсть проданих запасiв визначаiться шляхом додавання вартостей, використаних при iх збутi.

При перiодичному облiку, як вже зазначалося вище, реальне чергування надходжень i витрачань замiнюiться послiдовними дiями: спочатку враховуiться усе надходження, а потiм - усе витрачання. При цьому бухгалтер виводить пiдсумки з оприбуткування запасiв за весь звiтний перiод, пiсля чого вiдображаi вибуття необхiдноi кiлькостi запасiв у хронологiчному порядку, вiд першого постачання до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасiв у звiтному перiодi. Вартiсть запасiв на кiнець звiтного перiоду визначаiться шляхом проведення iнвентаризацii. Сальдо запасiв на кiнець перiоду визначаiться як добуток кiлькостi запасiв у натуральному вираженнi та цiни (при придбаннi запасiв) або собiвартостi (при самостiйному виготовленнi) одиницi запасу з останньоi його партii, що надiйшла.

Перевага методу ФРЖФО полягаi в його простотi, систематичностi та об'iктивностi, завдяки використанню цього методу не допускаiться манiпулювання даними в сторону штучного завищення або заниження вартостi запасiв, тобто сприяi запобiганню можливостi манiпулювання прибутком, забезпечуi вiдображення у балансi суми запасiв, яка приблизно спiвпадаi з поточною ринковою вартiстю. Метод ФРЖФО оправдовуi себе в умовах незначноi iнфляцii. Застосування ж його в умовах високоi iнфляцii призведе до завищення вартостi матерiальних залишкiв, заниження собiвартостi готовоi продукцii та, як наслiдок, завищення результатiв вiд реалiзацii.

Оцiнка запасiв методом ФРЖФО потребуi органiзацii аналiтичного облiку не тiльки за видами матерiальних активiв, але й за партiями постачання, якщо закупiвельнi цiни на них змiнюються [8, c.129]

Основним недолiком методу i вплив зовнiшнiх чинникiв екоВнномiчного життя держави на показник валового прибутку окремо взятого пiдприiмства.

Так, в умовах постiйно зростаючих цiн метод ФРЖФО даi найвиВнщий показник валового прибутку. Якщо взяти до уваги, що в умовах загального зростання цiн кожне пiдприiмство прагне пiдвищити також цiни на реалiзовуваний товар, то при застосуваннi методу ФРЖФО до оцiнки вибуття показник валового прибутку, що зазначаiться у Звiтi про фiнансовi результати, можна вважати невиправдано завищеним.

Вiдповiдно, в умовах постiйного зниження цiн спостерiгаiться зворотний процес: показник валового прибутку внаслiдок застосування методу ФРЖФО до оцiнки вибуття запасiв i вимушеного зниження вiдпускних цiн на продукцiю (товари), що iх пiдприiмство реалiзовуi, виявляiться у звiтi невиправдано заниженим.

Водночас, оскiльки запаси, якi придбаваються в умовах постiйно зростаючих цiн i оцiнюються при вибуттi за методом ФРЖФО, списуються в реалiзацiю за найменшою з цiн, то запаси, якi залишаються на балансi пiдприiмства, виявляються оцiненими за вартiстю, бiльш-менш наближеною до ринковоi. Це означаi, що при аналiзi балансу такого пiдприiмства показники власних оборотних коштiв, оборотного капiталу i вiдповiдно коефiцiiнт покриття будуть не просто оптимiстичнiшими, а й реальнiшими порiвняно з тими, якби це пiдприiмство використало при вибуттi запасiв метод ЛРЖФО.

Метод 4. Метод нормативних затрат.

Нормативний метод облiку вибуття запасiв i складовою давно вiдомого в нашiй краiнi нормативного методу облiку витрат (облiк за планово-розрахунковими цiнами) i базуiться на нормативноВнму методi калькулювання собiвартостi продукцii (робiт, послуг).

Вiдповiдно до пункту 23 П(С)БО 9 Влоцiнка за нормативними витратами полягаi в застосуваннi норм витрат на одиницю продукцii (робiт, послуг), якi встановленi пiдприiмством з урахуванням нормативних рiвнiв використання запасiв, працi, виробничих потужностей i дiючих цiнВ». Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних витрати i цiни мають регулярно у нормативнiй базi перевiрятися i переглядатися.

Основнi принципи нормативного методу облiку витрат (у тому числi вибуття запасiв) i калькулювання собiвартостi продукцii (робiт, послуг) такi. В основу калькуляцii фактичноi собiвартостi окремого виду продукцii покладено заздалегiдь складену калькуляцiю нормативноi собiвартостi цього виду продукцii за затвердженими самим пiдприiмством поточними нормами витрат сировини i матерiалiв.

За дотримання цих норм (i iх своiчасного перегляду) фактична собiвартiсть вiдповiдаi нормативнiй. У разi виявлення вiдхилень вiд норм фактичну собiвартiсть продукцii визначають так: до нормативноi собiвартостi додають (у разi перевитрати) або вiд неi вiднiмають (у разi економii) виявленi вiдхилення вiд поточних норм, а також додають (вiднiмають) витрати, зумовленi змiною цих норм протягом звiтного перiоду за кожною статтею витрат. При цьому прямi витрати за встановленими нормами враховують окремо вiд витрат, що становлять вiдхилення вiд норм. Це даi змогу ретельно контролювати витрати пiд час виробництва продукцii.

Згiдно з пунктом 11 П(С)БО 16 ВлВитратиВ», виявленi у звiтному перiодi наднормативнi витрати зараховують до складу собiвартостi реалiзованоi продукцii.

Нормативна калькуляцiя тАФ це визначення собiвартостi одиницi продукцii (робiт, послуг) за статтями витрат у грошовому вимiрi на основi дiючих (поточних) норм витрат матерiалiв, заробiтноi плати тощо.

Дiючими нормами прийнято називати норми i нормативи, зумовленi технологiчним процесом, вiдповiдно до якого передають матерiали у виробництво, оплачують виконанi роботи. Нормативнi калькуляцii можуть складатися послiдовно на деталi, вузли i продукцiю загалом. Нормативнi калькуляцii використовують для оцiнки залишкiв незавершеного виробництва i визначення фактичноi собiвартостi продукцii при застосуваннi нормативного методу облiку витрат на виробництво i калькулювання собiвартостi продукцii (робiт, послуг).

Нормативний метод облiку витрат i калькулюванн

Вместе с этим смотрят:

1C: Бухгалтерия

Автоматизацiя бухгалтерського облiку ТОВ "Хлiбороб"

Автоматизацiя облiку зносу (амортизацii) необоротних активiв

Автоматизация бухгалтерского учета в современных условиях

Автоматизация бухгалтерского учета на малых предприятиях