Музеiзнавство

Загальнi вiдомостi

Методичнi вказiвки призначенi для студентiв базового напряму "Культура'' спецiальностi "Документознавство та iнформацiйна дiяльнiсть" для забезпечення самостiйноi пiдготовки занять з дисциплiни "Музеiзнавство".

У методичних вказiвках вiдображено тематику лекцiй з вказаного курсу вiдповiдно до навчальноi програми. До всiх тем вiдповiдно до планiв занять наведено основнi положення кожного з питань, а також словник музеiзнавчих термiнiв та назв з посиланням на список лiтератури.

Метою вивчення дисциплiни "Музеiзнавство" i формування у студентiв теоретичних i практичних знань про музеiзнавство як сферу знань, необхiдну в професiйнiй дiяльностi, а саме - ознайомлення з характером збiрок найбiльших музеiв свiту та Украiни, а також набуття практичних навичок iз створення музею в певнiй установi, веденнi фондовоi документацii музею, побудовi експозицii тощо.

Тема 1. Музеiзнавство як наукова дисциплiна

1.1. Музеiзнавство як наукова дисциплiна. Змiст термiна. Об'iкт i предмет дослiдження музеiзнавства [21; 36; 40; 44; 49],

Музеiзнавство як вчення про музеi виникло у XVIII ст. вслiд за появою професiйних державних музеiв, В II пол. XIX ст. - музеiзнавство формуiться як наука, тодi ж з'являiться i сам термiн (у зарубiжнiй лiтературi - музеологiя).

Музеiзнавство - наукова дисциплiна, що вивчаi закономiрностi виникнення та розвитку музеiв, iх соцiальнi функцii, форми та способи реалiзацii цих функцiй на рiзних етапах суспiльного розвитку. Включаi теорiю та iсторiю музейноi справи, музейне джерелознавство, музеографiю та методику музейноi справи.

Музеiзнавство належить до iнтердисциплiнарних наук. Воно iнтегрувало елементи рiзних профiльних iсторичних дисциплiн, а також спецiальнi та допомiжнi дисциплiни: iсторiографiю, джерелознавство, археологiю, етнографiю, нумiзматику, сфрагiстику, палеографiю. Сучасний розвиток музеiзнавства неможливий без взаiмодii з теорiiю iнформацii, документалiстикою, архiвознавством, бiблiотекознавством, педагогiкою, психологiiю, соцiологiiю. В останнi десятилiття сформувалася така наукова дисциплiна, як музейна педагогiка.

Майбутнi музеiзнавства теоретики пов'язують iз певною iнформацiйно-управлiнською наукою, що охоплюi лише проблеми культурноi спадщини. Вона маi координувати можливостi бiблiотек, музеiв, виставкових центрiв, реставрацiйних служб, органiв охорони пам'яток, архiвiв та iнших установ i засобiв масовоi iнформацii

Музеографiя - галузь музеiзнавства, завдання якоi - опис музеiв, експозицiй, колекцiй.

Мета музеографii - вивчення iсторii колекцiй, нагромадження та розповсюдження iнформацii про музейнi збiрки, популяризацiя та реклама музеiв,

Першi музеографiчнi твори з'являються у XVIII ст. До музеографiчних видань належать: путiвники, каталоги, довiдники, проспекти. Об'iкт музеiзнавства - музеi та музейна справа. Ознакою самостiйноi науковоi дисциплiни i наявнiсть предмета дослiдження.

Концепцii музеiзнавства: 1) iнституцiональна (предмет, закономiрностi розвитку музеiв); 2) предметна (предмет науки - музейний предмет як феномен); 3) комплексна (поiднуi двi попереднi, i найбiльш точною).

Предмет музеiзнавства становить коло об'iктивних закономiрностей, що вiдносяться до процесiв накопичення i збереження соцiальноi iнформацii - пiзнання i передачi згаслих традицiй, уявлень за допомогою музейних предметiв, вивчаi питання виникнення та розвитку суспiльного функцiонування музеiв.

1.2. Ключовi поняття музеiзнавства: "музейний предмет", "музей" та його суспiльнi функцii, музейна справа. Методи та функцii музеiзнавства [28]

Ознаки музейного предмета: реальний, iстинний, зберiгаiться довгий час, раритетний (рiдкiсний). У XIX ст. предмет набуваi нових характеристик: джерело наук, твiр мистецтва, природничий препарат. Тодi ж з'являiться поняття "колекцiйний предмет". В музейному предметi вiдображаються ставлення людини до дiйсностi, яка виявляiться в музейнiй потребi (зберiгання i суспiльного використання речей, що мають властивiсть вiдображення дiйсностi, i джерелом iнформацii, являють собою естетичну чи етичну цiннiсть). Музейний предмет - пам'ятка iсторii культури, видобута iз середовища побутування i включена в музейне зiбрання завдяки властивостi характеризувати iсторичну культуру певного суспiльства, виступаi в музеi як джерело знань та емоцiйного впливу, а також освiти.

Термiн "музей" походить вiд "Музейону" - храм муз в Стародавнiй Грецii. Музей -науково-дослiдна i культурно-освiтня установа, яка вiдповiдно до своiх суспiльних функцiй здiйснюi комплектування, облiк, збереження, вивчення пам'яток iсторii, культури та об'iктiв природи. Функцii музеiв (суспiльнi): науково-документацiйна (наукове документування явищ природи та суспiльства), охоронна (збереження пам'яток), дослiдницька, освiтньо-виховна.

Вiдповiдно до основних напрямкiв музейноi дiяльностi i культурно-освiтня, науково-дослiдна робота, комплектування музейних зiбрань, експозицiйна, фондова, видавнича, реставрацiйна, пам'яткоохоронна робота. Музеi i юридичними особами, крiм тих, що створюються i дiють при пiдприiмствах, установах, органiзацiях, навчальних закладах.

Музейна справа - особлива сфера суспiльноi дiяльностi, яка включаi: РЖ) музейну практику (науково-фондова, науково-ексгюзицiйна та науково-освiтня робота); 2) спецiальна наукова дисциплiна - музеiзнавство; 3) музейну полiтику (законодавство); 4) спецiалiзовану перiодику - особлива сфера культури, яка охоплюi усi сторони комплектування, облiку, зберiгання, вивчення та використання музеями культурних цiнностей краiни.

Тема 2. РЖсторiя розвитку музею та музейноi справи у свiтi.

Великi музеi

2.1. Передiсторiя музеiв та музейноi справи [1; 36)

Першi музейнi зiбрання, як правило, ведуть свiй початок вiд приватних колекцiй. Колекцiонування оригiнальних предметiв iснувало вже у первiсному суспiльствi. Першi приватнi музеi з'являються в Стародавнiх Грецii та Римi. Особливоi популярностi колекцiонування предметiв мистецтва та старожитностей набуваi в РДвропi в епоху Ренесансу.

Поняття "колекцiонування" впровадив в обiг римський оратор Марк Тулiй Цицерон. У стародавньому свiтi колекцiонування було популярним: досить згадати бiблiотеку Нiневiйського палацу (Ассiрiйська держава, VII ст. до н. е.), яка мiстила сотнi тисяч глиняних табличок iз клинописними текстами. Першими музейниками були раби. Знаменитий фiлософ Арiстотель, наприклад, збирав гербарнi. З III ст. до н. е. популярними мистецькими предметами колекцiонування стають камеi (геми з випуклими зображеннями), батькiвщиною яких вважають Александрiю. Великi колекцii камей (дактилiотеки) були у Помпея i Цезара.

Найбiльшою колекцiiю стародавнiх рукописiв (близько 700 тис.) володiв Александрiйський музейон, який виник при перших Птолемеях. Книги зберiгались у футлярах. Полицi виготовлялись з кедрового дерева (щоб не було жукiв). Тут працювали тисячi копiювальникiв текстiв. Збiрка iснувала до VII ст., поки не була спалена халiфом Омаром.

У Вiзантii колекцii мистецьких пам'яток та старожитностей накопичувались в монастирях та церквах. В епоху Вiдродження склались найвiдомiшi сучаснi музейнi збiрки РЖталii: Лоренцо Медiчi у Флоренцii, Ватiканський музей у Римi (XVI ст.); у Нiмеччинi збiрки Августа Саксонського в Дрезденi (XVI ст,), формуються приватнi колекцii рiзного характеру.

2.2. Великi музеi свiту

а)ВаВаВаВаВа Британський нацiональний музей ~ найстарiший музей свiту [i; 8; 9; 64; 72], заснований декретом англiйського парламенту у 1753 р. та вiдкритий для огляду у 1759 р. Первiсно розташовувався у будинку лорда Галiфакса - Монтегю-хаус.

У Британському музеi зберiгаються пам'ятки: первiсного мистецтва (головним чином Британських островiв), культури Стародавнього РДгипту i Месопотамii, Стародавнiх Грецii i Риму, середньовiчного мистецтва РДвропи, Африки, Азii, Америки, що хронологiчно охоплюють два мiльйони рокiв розвитку цивiлiзацii, Тут зiбранi величезнi колекцii гравюр, монет, медалей, керамiки, художнього металу i ювелiрного мистецтва. Експонати розташованi у 94 галереях завдовжки 4 км.

Найцiннiшi колекцii: античних старожитностей - придбанi у 1772 р. (колекцiя грецьких i римських ваз); 1814-1815 рр, (скульптури афiнського храму Парфенон); iгипетськi старожитностi - колосальнi статуi iгипетських богiв i фараонiв, мумii, гробницi, колекцii побутових речей; знаменита на весь свiт бальзатова плита - "Розеттський камiнь" (195 рiк до н. е.) з тримовним написом - хвалебною промовою жерцiв на честь правителя Птодемея РДпiфана, знайдена у 1.799 р. бiля м. Розетта у РДгиптi, а згодом використана французьким вченим Жаном-Франсуа Шампольйоном для розшифрування текстiв, написаних iгипетськими iiроглiфами.

Бiблiотека Британського музею зберiгаi 7 млн. друкованих книг, 105 тис. рукописiв, близько 100 тис, хартiй i грамот, понад 3 тис. папiрусiв: автографи В. Шекспiра, О. Кромвеля, Е. Роттердамського. ТР. Галiлея, М.Лютера, РЖ Ньютона та iнших видатних особистостей;

б)ВаВаВаВаВа Стара пiнакотека в Мюнхенi (1; СЮ; 78] представляi лише картини ("пiнакотека" тАУ вiд (грецьк.) "сховище картин"). Творцями живописного зiбрання Пiнакотеки i баварськi курфюрсти з роду Вiттельсбахiв. Початок збiрки покладено купiвлею полотна нiмецького художника Альбрехта Альтдорфера "Битва Олександра Македонського з перським царем Дарiiм" (1529 р.). Згодом придбано 11 цiнних творiв Альбрехта Дюрера ("Автопортрет", 1500 р.), колекцiю творiв фламандського художника Пiтера Пауля Рубенса (1577 - 1640),

Для показу картин широкiй публiцi зведено нову будiвлю (арх. Лео фон Кленце, 1836 р,). Експозицiйнi зали природно освiтлювались за допомогою скляних плафонiв на стелях.

Сьогоднi для огляду представлено лише 800 полотен, якi охоплюють творчiсть iвропейських художникiв ХРЖV-ХVIII ст. Експозицiя побудована за тематико-хронологiчним принципом: картини розташованi за мистецькими школами та за часом, коли творили художники шкiл: нiмецькоi (Мiхаель Пахер, Альбрехт Альтдорфер, Альбрехт Дюрер, Лукас Кранах, Ганс Гольбейн Старший), голландськоi (Якоб Рейсдал, Рембрандт), нiдерландськоi (Пiтер Брейгель, РЖiронiм Босх), фламандськоi (Антонiс ван Дейк, Пiтер Пауль Рубенс: 70 полотен, наприклад, "Автопортрет з РЖзабеллою Брандт", "Битва грекiв з амазонками"), iталiйськоi (Рафаель, Леонардо да Вiнчi, Тицiан, Тiнторетто, Франческо Гвардi), iспанськоi (Ель Греко, Хосе Рiбера, Веласкес, Франсiско Гойя), французькоi (Нiкола Пуссен, Клод Лоррен, Франсуа Буше, Жан Батист Шарден) та iнших:

в) Лувр - музей, що виник на хетi революцiйного пiднесення [1; 22; 72], розташований у Парижi в складному комплексi палацових будiвель, що створювався протягом кiлькох столiть. Саме напередоднi Великоi французькоi революцii формуiться думка про створення художнього музею для широкоi публiки. РЖдея французького художника Жака-Луi Давида втiлюiться в розпорядженнi Установчих зборiв (26 липня 1791 р.) про збiр у Луврi "пам'яток наук i мистецтв". 21 вересня 1792 р. Конвент постановив створити музей, який було вiдкрито у 1793 р.

Основу музейного фонду майбутнього музею становили колишнi королiвськi збiрки, а також нацiоналiзованi колекцii деяких монастирiв, церков та знатних сiмей. Першим французьким монархом, який почав збирати колекцiю мистецьких творiв, був Франциск РЖ. Поповнення колекцii вiдбувалося за Людовiка XIV та Людовiка XVI. В iнвентарi королiвськоi збiрки на початку XVIII ст. налiчувалося 2500 картин. Нинi Лувр нараховуi 250 тис. експонатiв, якi виставляються у шести вiддiлах: Стародавнього Сходу, iгипетських старожитностей, Грецii та Риму, живопису i графiки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва. Вiддiлом Лувру i також музей Клюнi в Парижi.

Найвизначнiшi пам'ятки: найстарiший в свiтi звiд законiв царя Хаммурапi (XVIII ст. до н. е.) - плита чорного базальту заввишки бiльше 2 м, де вирiзьблено 282 закони; статуя писаря (переписувача) середини XXV ст. до н. е., знайдена французьким археологом Марiеттом у 1850 р. (вiддiл iгипетських старожитностей).

Вiддiл античного мистецтва, вiдкритий у 1800 р., налiчуi близько 24 тис. творiв, складаiться iз залiв Фiдiя, Полiклета, Праксителя, Карiатид, Сфiнкса, Парфенона. Особливу популярнiсть мають два твори - статуi Нiки Самофракiйськоi та Венери Мiлоськоi.

Вiддiл живопису представлений iменами найталановитiших художникiв свiту: Рафаель, Мiкельанджело, Тицiан, Веронезе, Рубенс, Рембрандт, Караваджо, Ель Греко, Рiбера, Ян Ван Ейк, Дюрер, Кранах, Хальс. Вермеiр Дельфтський, де Латур, Пуссен, Ватто, Фрагонар, Шарден, Ж.-Л. Давид, Д. Енгр, Т. Жерiко, Е. Делакруа, К. Каро та iн. Особливою окрасою Луврськоi колекцii i знаменита "Джоконда" Леонардо да Вiнчi, придбана Франциском РЖ.

Параднi обладунки i щит Карла IX виконанi у Парижi в 1592 р. декорованi кольоровими емалями, гравiруванням i карбуванням. Серед вiдомих коштовностей Дувру - алмаз Регент (137 каратiв), знайдений у 1700 р. в РЖндii;

г) Державний Ермiтаж у Санкт-Петербурзi [1: 13; 20: 46: 54] зберiгаi бiльше 2 млн. 700 тис. культурно-iсторичних пам'яток. Експозицiя музею займаi 350 залiв i мiститься у кiлькох будiвлях, що i визначними пам'ятками архiтектури XVIII - XIX ст.

Збiрка заснована 1764 р., коли iмператриця Катерина II закупила у Берлiнi приватну колекцiю з 225 картин голландськоi та фламандськоi шкiл. Значна частина картин за часiв Катерини II розмiщалась в апартаментах, що мали назву "Ермiтаж". Французькою мовою це означаi - вiдлюдне мiсце, мiсце усамiтнення. Пiзнiше ця назва була перенесена на усю картинну галерею.

В РДвропi для Ермiтажу закуповувались цiннi колекцii картин (у 1772 р. за посередництвом французького фiлософа Денi Дiдро з Францii поступила велика збiрка, в тому числi "Даная" i "Святе сiмейство" Рембрандта, "Мадонна з Йосифом" Рафаеля, "Юдиф" Джорджоне, "Даная" Тицiана, портрети Ван Дейка), згодом - колекцii гравюр, малюнкiв, античних старожитностей, монет, медалей, а також книг, зокрема бiблiотека фiлософа Франсуа Вольтера.

Особливо розкiшною в Ермiтажi була колекцiя гемм (рiзьблених каменiв) - близько 10 тис. одиниць збереження. Найзнаменитiшою камеiю Ермiтажу i камея Гонзага. Вона вирiзьблена в сардонiксi у III ст. до н. е. в Александрii. На нiй зображенi профiлi правителя РДгипту Птолемея Фiладельфа та його дружини Арсiноi. Висота камеi 15.7 см, ширина 11,8 см. висота рельiфу 3см. Таких великих камей у свiтi i лише декiлька.

Перша згадка про камею Гонзага вiдноситься до XVI ст. коли камея належала дружинi правителя Мантуi герцога Гонзаго. У 1814 р. камеiю володiла колишня дружина Наполеона Жозефiна Богарне. Вона подарувала камею Олександру РЖ, а той передав ii у Ермiтаж.

У XIX ст. поступили матерiали з археологiчних експедицiй, якi поклали початок багатiй колекцii скiфського золота (наприклад, амфора з Чортомлика (розкопки 1863 р.) та гребiнь з кургану Солоха (розкопки 1913 р.).

Як публiчний музей Ермiтаж став функцiонувати з 1852 р. Сьогоднi Ермiтаж налiчуi 8 вiддiлiв (iсторii первiсноi культури, iсторii античноi культури, iсторii культури народiв Сходу; iсторii росiйськоi культури, iсторii захiдноiвропейського мистецтва, нумiзматики, науково-освiтнiй вiддiл, реставрацiйний вiддiл).

Серед найцiннiших творiв музею картини Леонардо да Вiнчi, Рафаеля, Тицiана, Ель Греко, Веласкеса, Гойi, Рубенса, Ван Дейка, Рембрандта (24 картини, офорти, малюнки), скульптури Мiкельанджело, Фальконе, Гудона, Канови, Родена;

д) Музей "Метрополiтен"у Нью-Йорку [РЖ. 41, 55] - найстарiший музей американського континенту, створений владою штату Нью-Йорк у 1870 р., не маючи анi примiщення, анi колекцiй, анi грошей на iх придбання формувався вiд самого початку за рахунок дарiв та пожертв окремих громадян. Першу експозицiю вiдкрито у 1872 роцi у примiщеннi танцювальноi школи, а власну будiвлю - триповерховий будинок пiд скляним дахом - зведено у 1880 р. (арх. Калвер Во та Рей Маулд). Згодом до головноi будiвлi прибудованi новi корпуси i павiльйони.

У колекцii представлено твори художникiв рiзних мистецьких шкiл: iталiйськоi (Рафаель, Крiвеллi, Бронзiно, Боттiчеллi, Тицiан, Гвардi), голландськоi (Рембрандт, Вермеiр, Хальс, Брейгель Старший), фламандськоi (Рубенс, Ван Дейк), нiмецькоi (Дюрер, Кранах Старший, Гольбейн Молодший), iспанськоi (Ель Греко, Веласкес, Сурбаран, Рiбера, Гойя), французькоi (Пуссен, Ватто, Буше, Фрагонар, Шарден, Курбе, Коро, Енгр, Дега, Модiльянi, Пiкассо), англiйськоi (Гейнсборо, Тернер, Констебл), американськоi (Стюарт, Хiкс, Хоммер). Спецiальне примiщення (так зване американське крило) вiдведене для показу американського мистецтва.

Окрiм того, в Метрополiтен-музеi i зали, присвяченi мистецтву Стародавнього РДгипту, Сходу, Грецii та Риму, середньовiчноi РДвропи. Метрополiтен-музей проводить значну виставкову роботу, органiзовуючи виставки-гiганти, у яких беруть участь чимало музеiв з iнших краiн. Прикладом такоi виставки i "Слава Вiзантii", у якiй брали участь 119 музеiв з 24 краiн свiту. Зокрема, Львiвський iсторичний музей представив на виставцi керамiчнi кахлi, орнаментнi плитки з розкопок Княжого Галича.

Метрополiтен-музей i значним видавничим центром. Музейнi публiкацii приносять щорiчно прибуток у 1,5 млн. доларiв. Щорiчно музей вiдвiдуi бiльше 6 млн. чоловiк. Екскурсii проводяться багатьма мовами свiту, а також мовою жестiв для глухонiмих;

е) Художнi музеi РДвропи [1; 22] - Галерея Уфiццi у Флоренцii - створилась у XV ст., як приватна збiрка родини Медiчi. У триповерховому примiщеннi (арх. Вазарi) зiбрано картини перiоду Вiдродження. Найцiннiшi з них зiбранi у центральнiй частинi музею -"Трибунi": Венери Тицiана, найзнаменитiша картина Сандро Боттiчеллi - "Народження Венери", твори Леонардо да Вiнчi. Музей Прадо у Мадридi, вiдкритий для огляду у 1819 р. як королiвська колекцiя картин, з 1868 р. у власностi мiста. Окрасою колекцii i картини Тицiана, РЖ. Босха, Ель-Греко, Рубенса, Веронезе, Тiнторетто, "Автопортрет" А. Дюрера. Третьяковська галерея у Москвi вiдкрита у 1893 р. на базi приватноi колекцii купця П.М. Третьякова, передана у дар мiсту разом iз спецiально зведеним для неi примiщенням (понад 1800 мистецьких творiв). Сьогоднi мiстить близько 6 тисяч картин, 3 тисячi творiв давнього росiйського мистецтва, близько 1000 скульптур, понад 30 000 малюнкiв, гравюр: роботи генiального живописця XIV-XV ст. Андрiя Рубльова, а також найкращi роботи росiйських та украiнських живописцiв ХVIII-ХХ ст. (Д. Левицького, В. Боровиковського, К. Брюллова, РЖ. Репiна, А. Куiнджi та iн.).

2.3. Всесвiтня мережа музеiв та дiяльнiсть Мiжнародноi ради музеiв (РЖСОМ)

Сьогоднi в свiтi iснуi понад 15 тис. музеiв. Для порiвняння: 376 музеiв в Украiнi, 800 у Нiдерландах. Розвитку спiвробiтництва, обмiну досвiдом мiж музеями свiту покликана сприяти всесвiтня демократична неурядова органiзацiя - Мiжнародна рада музеiв при ЮНЕСКО (РЖСОМ), створена у 1947 р. (музеi СРСР увiйшли в 1975 р.). У кожнiй краiнi дii Нацiональний комiтет. Вищий керiвний орган РЖСОМу - Генеральна асамблея. Збираiться один раз в чотири роки. Рекомендацiйна Рада - вищий рекомендацiйний орган - Генеральна конференцiя, збираiться один раз на два роки. Керiвний орган в перiод мiж Асамблеями i конференцiями - Виконавчий комiтет з 10 осiб, що збираються тричi на рiк. Членiв РЖСОМу бiльше 7.5 тис. з бiльше нiж 80 краiн свiту. З 1948 р. ЮНЕСКО став випускати журнал "Мuzeum" про окремi музеi свiту. Виходить один раз в квартал, з 1982 р. росiйськоi мовою. За рiшенням Генеральноi Асамблеi з 1975 р. вiдроджено Мiжнародний День музеiв - 18 травня. Штаб-квартира РЖСОМу знаходиться у Парижi.

Тема 3. Початки музейноi справи в Украiнi. Музеi Львова: iсторiя та сучаснiсть

3.1. РЖсторiя музейництва у Львовi у ХРЖХ-ХХ ст. та ii видатнi постатi[14; 33; 34; 58; 62; 79-81]

РЖсторiю музейництва в Украiнi починають з Пiдгорецького замку, де приватне зiбрання пам'яток старовини та демонстрацiя iх вiдвiдувачам були започаткованi в 1730-х роках. У 1823 р. з iнiцiативи князя Генрика Любомирського, куратора Закладу Оссоленiум цiй РЖнституцii було передано його колекцii (задум був реалiзований його сином лише у 1870 р., коли чисельну збiрку перевезли з Пшеворська до Львова, де вона стала першою публiчною музейною збiркою). Вхiд для огляду був безкоштовний. У рiзнi часи музей князiв Любомирських поповнював своi колекцii за рахунок дарiв наукових товариств, магнатiв Потоцьких, Сапiг, Замойських, Дiдушицьких, львiвських мiщан, родини Юлiуша Словацького, Садока Баронча та багатьох iнших. Фонди музею налiчували близько 10 000 рукописiв, автографiв i дипломiв, близько 25 000 гравюр i таку саму кiлькiсть монет i медалей, декiлька тисяч одиниць зброi, кiлька сотень картин.

Першим мiським музеiм Львова став Промисловий, створений з iнiцiативи професора Львiвськоi полiтехнiки архiтектора Юлiана Захарiiвича (1872 р.). Першi експонати закуповувались на Вiденськiй та Краiвiй (Львiв, 1887 р.) виставках та виставлялись у будинку бiля мiськоi стрiльницi, згодом у кiлькох залах ратушi. У 1894 р. на вул. Гетьманськiй (нинi пр. Свободи) постав новий будинок, спроектований Л. Марконi та К. Яновським (нинi - примiщення Нацiонального музею). Експозицiя з бiльше нiж шiсть тисяч предметiв художнього промислу i народного мистецтва вiдкрита для огляду у 1904 р.

Перший музей украiнськоi громади Львова виник при бiблiотецi Народного Дому - основнiй культурно-освiтнiй установi, що iснувала з 1850-х рокiв. Його заснував канонiк Антон Петрушевич, невтомний збирач церковноi старовини, рукописних документiв, iсторичних портретiв. Офiцiйно вiдкрито у 1904 р. пiд назвою Археологiчний музей "Народного дому ".

Завдяки заходам старiйшини Ставропiгii, вiдомого iсторика професора унiверситету РЖсидора Шараневича у 1889 р. вiдкрито Музей Львiвського Ставропiгiйського братства (iнституту), який починав свою дiяльнiсть 1887 р., як виставка. 1863 року створено музей в Чернiвцях, а 1912 року - Подiльський музей у Тернополi. У 1895 р. вiдкрито Археологiчно-етнографiчний музей НТШ. Першими збирали матерiали для музею (народний одяг, народнi художнi вироби) РЖ.Я. Франко, В.М. Гнатюк та iн. Завдяки пiдтримцi видатних вчених, художникiв, письменникiв (зокрема. Лесi Украiнки, К.В. Квiтки, О.Г. Сластiона та iн.), музей поповнився збiрками килимiв, плахт, рушникiв, дерев'яного й скляного посуду з Надднiпрянщини.

У травнi 1908 р. за iнiцiативою архiварiуса Ол. Чоловського вiдкрито польський "Нацiональний музей iменi короля Яна РЖРЖРЖ" у придбанiй гмiною Львова колишнiй королiвськiй садибi (буд. № 6 на пл. Ринок). Перша виставка: портрети, що були власнiстю мiста (243 одиницi), речi, данi в депозит костелами, монастирями, приватними особами (наприклад iсториком, лiтератором, колекцiонером Владиславом Лозинським, доктором права Львiвського унiверситету Болеславом Ожеховичем).

Одним iз фундаторiв музейноi справи в Захiднiй Украiнi був визначний мистецтвознавець i фiлолог РЖ.С. Свiнцiцький (7.4.1876-18.9.1956). Практичну дiяльнiсть на цiй нивi вiн розпочав у 1899 р., коли як випускник математично-фiлософського факультету був запрошений для впорядкування музею Ставропiгii. Через кiлька рокiв у Вiднi здобув ступiнь доктора фiлософii. 1905 року за завданням митрополита А. Шептицького вiн органiзував Нацiональний музей у Львовi (сьогоднi - Львiвський музей украiнського мистецтва) i був його директором до 1952 р, РЖ.С. Свiнцiцький прагнув перетворити музей у наукову установу i здiйснював цей план досить багатою видавничою дiяльнiстю, публiкуючи "Збiрки Нацiонального музею у Львовi" (вийшло 34 випуски). Вiн - автор багатьох наукових i популярних праць з музейноi справи [58].

1907 року у Львовi вiдкрито мiську художню галерею, яка, перемiстившись у придбаний будинок професора Лозинського у 1914 р., дiстала назву Нацiональноi галереi мiста Львова (тепер Львiвська галерея мистецтв). Основою ii збiрок стали 300 творiв захiдноiвропейського мистецтва, придбанi львiвським магiстратом у цукрозаводчика з Подiлля РЖ. Яковича (в т.ч. "Автопортрет" Рембрандта, полотна видатних художникiв нiдерландськоi школи).

В 30-х роках XX ст. у Львовi вiдкриваються музеi: вiрменського мистецтва при Вiрменському соборi, iудаiки - iврейського мистецтва, а також гiгiiни. Всього у 1939 роцi радянська влада лiквiдувала у Львовi 26 музеiв i на базi iх збiрок створила 4 великих музеi.

Пiд час нiмецькоi окупацii зi Львова на Захiд було вивезено багато експонатiв, зокрема, альбом рисункiв Дюрера. Найбiльших втрат зазнали львiвськi музеi в 1952 роцi, коли партiйнi органи вирiшили знищити "iдеологiчно шкiдливi" експонати львiвських музеiв (таких нарахували 3000), наприклад, твори вiдомих художникiв свiтового рiвня Архипенка, Петра Холодного (був мiнiстром культури в Петлюри, а, проживаючи у Львовi, малював пейзажi).

3.2. Львiвський iсторичний музей [2; 12] - провiдний музейний заклад Заходу Украiни (створений у 1893 р.; у 1940 р. об'iднав збiрки Музею iсторii Львова, Нацiонального музею iм. короля Яна РЖРЖРЖ, а також окремi колекцii Музею iменi князiв Любомирських, Музею Наукового Товариства iменi Шевченка, Музею Ставропiгiйського iнституту, Музею Латинськоi дiiцезii), володii 330 000 експонатiв. До найцiннiших належать: рукописний "Христинопiльський Апостол" XII ст., енколпiони ХРЖ-ХРЖV ст., орден Андрiя Первозванного, колекцiя обладункiв крилатих гусарiв, турецькi намети ХVРЖРЖ-ХVIII ст. За роки незалежностi Украiни зiбрано понад 3 тисячi пам'яток перiоду визвольних змагань Украiни, документiв, особистих речей та фотографiй про дiяльнiсть ОУН-УПА, 1-оi УД УНА, з життя украiнськоi дiаспори. Окремi музейнi пам'ятки та колекцii експонувались на виставках у Нью-Йорку та мiстах РДвропи. Цiнними i археологiчнi знахiдки (100 000 предметiв), знаряддя працi, вироби львiвських цехових майстрiв, графiка i живопис, скульптура, архiвнi документи, рукописнi книги, стародруки, зброя, колекцii годинникiв, порцеляни, нумiзматики, орденiв i медалей тощо.

Музей i науково-методичним центром iсторичних i краiзнавчих музеiв семи областей Захiдного регiону Украiну, видаi часопис "Науковi записки". Його експозицii та виставки щорiчно оглядають близько 400 тис. вiдвiдувачiв. РЖз 10 тис. м загальноi площi, понад 6 тис. м вiдведено пiд експозицii, якi розташованi в унiкальних будiвлях архiтектурного ансамблю iсторичного середмiстя Львова на пл. Ринок. Фiлii музею: музей зброi "Арсенал" (вiдкритий у 1981 р., розмiстився у мiському арсеналi, збудованому у 1555 роцi за кошти львiвських мiщан. Тут експонуiться колекцiя старовинноi зброi iз близько сорока краiн свiту). Музей командира УПА Романа Шухевича, державний iсторико-культурний заповiдник "Тустань", музей "Лiтературний Львiв першоi половини XX столiття".

3.3. Художнi музеi Львова. Львiвська галерея мистецтв - один з найбагатших музеiв Украiни. РЗi колекцiя нараховуi понад 58 тисяч творiв свiтового та нацiонального мистецтва вiд найдавнiших часiв до наших днiв. До найбiльш вартiсних належать збiрки iвропейського мистецтва львiвськоi скульптури, львiвського портрета ХVРЖ-ХVIII ст., iкон та меблiв. Музей володii унiкальною за своiю значущiстю збiркою творiв польських та австрiйських художникiв. Окрасою та гордiстю постiйноi експозицii i "Ловля коралiв i перлiв" Я. Цуккi, "Портрет молодоi патрицiанки" С. Ангiшоли, "Три святi" невiдомого нiмецького художника XV ст., "Вiдвiдини Марii РДлизаветою" Яна Ван Скореля, "Маха на балконi" Ф. Гойi, "У лихваря" Жоржа де Ла Тура, ескiзи розписiв П. Трегера, Й. Вiнтерхальтера, А. Маульберча, а також твори Б. Стрiццi, Ф. Жерара, Й. Лампi, А. Менгса, Я. Матейка, Я. Мальчевського та iн. Зразкiв дерев'яноi скульптури зiбрано 2,5 тисячi. Це найбiльша збiрка серед музеiв свiту.

Основний корпус галереi розташований у будинку, який належав вiдомому вченому i колекцiонеру, професору Владиславу Лозинському. Побудований у 1872-1874 рр. (архiтектор -Ф. Пекутинський). У 1957-1960 рр. вiдбулась добудова галереi. Всього галерея нараховуi 28 об'iктiв (з них дiючих у Львовi та областi -14): Музей "Мистецтва давньоi украiнськоi книги", Олеський замок (украiнське мистецтво XIV-XVIIРЖ ст.), Музей-садиба Маркiяна Шашкiвича, Музей "Русалки Днiстровоi", Музей "Львiвська барокова скульптура XVIII ст." (творчiсть РЖ. Пiнзеля), Музей-заповiдник "Золочiвський замок" (схiдне мистецтво), Музей оборонноi архiтектури ХРЖV-ХV ст. "П'ятничанська вежа", Пiдгорецький замок, Каплиця боi мiв, Музей найдавнiших пам'яток Львова.

Нацiональний музей у Львовi закладений у 1905 роцi митрополитом Андреiм Шептицьким пiд назвою "Церковний музей". Тут були збiрки книжок, рукописiв, стародрукiв, iкон, церковних риз, якi митрополит збирав упродовж багатьох рокiв власними силами. Опiку над цими збiрками вiн передав i. Свiнцiцькому, який присвятив своi життя роботi над музеiм. 13 грудня 1913 року "Церковний музей" було передано у дар украiнському народовi як Нацiональний музей у Львовi, у роки радянськоi влади фундацiю митрополита Андрея Шептицького Нацiональний музей у Львовi було перейменовано у Львiвський музей украiнського мистецтва. Сьогоднi фонди музею налiчують понад 100 000 одиниць збереження, репрезентуючи вiковi традицii украiнського мистецтва та нацiональноi культури.

Тут зберiгаiться найбiльша i найповнiша в Украiнi колекцiя середньовiчного украiнського сакрального мистецтва ХРЖРЖ-ХVIII ст. (4000 iкон, скульптур, рукописiв, стародрукiв тощо). Унiкальнi iкони: "Менологiй" (кiнець ХII-початок XV ст.) з Явори, "Архангел Михаiл з дiянням" (XVI ст.) зi Сторонноi, "Преображення" (XIV ст) з Бусовиськ.

Епоха украiнського Ренесансу та бароко представлена у творчостi РЖвана Рутковича (Жовкiвський iконостас XVII ст.) i Нова Кондзелевича (Богородчанський iконостас 1698-1703 рр.). Барокове сакральне i свiтське мистецтво у творах митця свiтовоi слави Луки Долинського.

РДвропейського значення i твори Пiнзеля, Полейовського, Фiлевича та iнших, пiдбiрка украiнськоi народноi та професiйноi гравюри ХVРЖРЖ-ХVIII ст. (близько 1000 одиниць, твори Леонтiя Тарасевича, Йосифа Гочемського, РЖвана Филиповича та iн.).

Музеi-фiлii, експозицii яких зосередженi в оселях та творчих майстернях митцiв: художньо-меморiальний музей Олекси Новакiвського, художньо-меморiальний музей Олени Кульчицькоi, художньо-меморiальний музей РЖвана Труша, художньо-меморiальний музей Леопольда Левицького.

4.ВаВаВаВаВа Етнографiчнi музеi Львова. Музей етнографii i художнього промислу НАН Украiни створений на базi колекцiй мiського Промислового музею та етнографiчних колекцiй музею НТШ. Музей народноi архiтектури i побуту, створений 1969 р., розташований у парку Шевченкiвський гай, на площi 70 га. Понад 100 дерев'яних житлових, господарських та церковних будiвель ХVIII-ХХ ст. звезенi з 10 етнографiчних регiонiв Захiдноi Украiни.

5. Меморiальнi музеi Львова: РЖ. Франка та М. Грушевського.

Тема 4. РЖсторiя музейноi справи в Украiнi

4.1. Розвиток музейноi справи в Украiнi у XIX-- на початку XXст. [24; 32; 53; 62; 67-69; 73]

На пiдросiйськiй Украiнi першi музеi виникли на початку XIX ст. Завдяки дiяльностi РЖ. Бларамберга, П. Дюбрюкса, РЖ. Стемпковського та iнших учених у Пiвнiчному Причорномор'i створено ряд археологiчних музеiв (найбiльший в Одесi), якi зосередили пам'ятки античних мiст - Ольвii (поблизу Миколаiва), Херсонеса (бiля Севастополя), Пантiкапея (в Керчi) та iнших. У першiй половинi ХIХ ст. в Украiнi виникають музеi: при Харкiвському унiверситетi (1807 р.) - Археологiчний, Зоологiчний, Мiнералогiчний, Образотворчих мистецтв (збiрки його стали основою для мiського художнього музею); при Киiвському унiверситетi (1834-1837 рр.) - старожитностей, нумiзматики, образотворчих мистецтв, Зоологiчний музей.

В другiй половинi XIX ст. вiдкриваються iсторичнi музеi: Мiський музей у Киiвi (1899 р.), (меценати - Б.РЖ. Ханенко, М.А. Терещенко, О.О. Бобринський, археологи - В.В. Хвойка. творцi - археолог М.Ф. Бiляшiвський, що понад 20 рокiв був директором музею, етнограф Д.М. Щербакiвський); у Чернiговi (1909), створенiй на базi колекцiй В.В. Тарновського та музею Архiвноi комiсii; Херсонеський археологiчний музей (1892 р., тепер Нацiональний заповiдник "Херсонес Таврiйський" у Севастополi); РЖсторичний музей у Катеринославi (1849 р., тепер Днiпропетровський iсторичний музей iм. Д.РЖ. Яворницького).

Наприкiнцi XIX - на початку XX ст. вiдкриваiться багато художнiх i природничих музеiв. Феодосiйська картинна галерея (1880), створена художником РЖ.К. Айвазовським, Катерино славський художнiй музей (1906-1914). Тодi ж виникають музеi при земствах, губернських архiвних комiсiях, наукових товариствах i окремих установах: Етнографiчний музей Харкiвського РЖсторико-фiлологiчного товариства (1900), Музей Товариства дослiдникiв Волинi в Житомирi (1902) та iн.; у повiтових мiстах i навiть селах: Остерський (1911), Острозький (1913), Вовчанський (1915), Хорольський (1917). М.Ф. Бiляшiвський створив у 1896 роцi музей у с. Городку на Волинi; природничi музеi: Зоологiчний (1865) та Палеонтологiчний (1872) музеi Одеського унiверситету, Таврiйський природничо-iсторичний музей у Сiмферополi (1899), Акварiум в Севастополi (1896).

Теорiя музейноi справи була ще у зародковому станi. Лише в провiдних музеях Киiва закладалися основи охоронноi, облiковоi i науковоi роботи, i тiльки у найбiльших з них практикувалося проведення екскурсiй. У бiльшостi музеiв освiтня робота ще не провадилася.

4.2. З iсторii украiнського музейництва у XXст.[71]

- Мiжвоiнний перiод. Внаслiдок захоплення влади в Украiнi кримiнальними елементами вiдбуваiться реорганiзацiя музейноi справи вiдповiдно до iх так званих "революцiйних" уявлень. Вже 1920-1922 рр. на базi збiрок мистецьких творiв з приватних колекцiй Б.РЖ. i В.М. Ханенкiв, М.А. i Ф.А. Терещенкiв, О.Г. Гансена, П.Д. Харитоненка та iн. було вiдкрито Киiвську картинну галерею, Одеський державний художнiй музей, Картинну галерею в Полтавi. Порiвняно з довоiнним перiодом музейна мережа в Украiнi зросла у 3 рази - з 36 до 100 (наприкiнцi 20-х рокiв). Першими iсторико-культурними заповiдниками були оголошенi стародавнi мiсто Ольвiя на Миколаiвщинi (1924 р.) i Киiво-Печерська лавра (1926 р.), де було Музейне мiстечко у складi: Музеiв металопластики, станкового малярства, тканин та шитва, украiнського письма й друку, нумiзматичного, порiвняльноi iсторii культiв, украiнськоi архiтектури тощо.

У 1928-1929 рр. заповiдники створено i в iнших архiтектурних пам'ятках - у фортецi ХРЖV-ХVРЖРЖ ст. в Кам'янцi-Подiльському, в Кирилiвськiй церквi XII ст. в Киiвi, у стародавнiх храмах Чернiгова, Новгорода-Сiверського.

У 20-тi роки в Украiнi засновано першi лiтературно-меморiальнi музеi. Серед них -Музей-заповiдник на могилi Т.Г. Шевченка в Каневi (1926 р.), Музей-заповiдник М.В. Гоголя в селi Великi Сорочинцi (1928 р.). Музей В.Г. Короленка в Полтавi (1928 р.).

Основним змiстом повоiнного перiоду була подальша "боротьба за iдейну чистоту", жертвою якоi стали 11 музейних закладiв, створених у передвоiннi десятилiття (в т. ч. Самбiрський та Яворiвський музеi на Львiвщинi). Формальною причиною iх лiквiдацii була вiдсутнiсть в експозицii цитат класикiв марксизму-ленiнiзму тощо. У 1970-1990-i роки, вiдмiченi iстотним зростанням кiлькостi музеiв, насамперед у районних центрах. Найзначнiшi з них - Володимир-Волинський iсторичний музей, музей "Козацькi могили" (у 1991 р. реформований у Нацiональний заповiдник), Самбiрський музей "Бойкiвщина", Збаражський iсторико-культурний заповiдник та iн.

4.3. Видатнi дiячi музейноi справи в Украiнi у XXст.[71]

Яворницький Дмитро РЖванович (1855-1940), дослiдник Запорiжжя, директор (1902-1934) Днiпропетровського iсторичного музею, Возницький Борис Григорович (1931 р. нар.), з 1966 р. очолюi Львiвську галерею мистецтв [14], Сiкорський Михайло РЖванович (1923 р. нар.). З 1951 р. у Переяславi-Хмельницькому створив iсторико-культурний заповiдник (тепер Нацiональний iсторико-етнографiчний заповiдник "Переяслав") з цiлим комплексом промислово-технiчних музеiв, якi за багатством оригiнальних експонатiв переважають вiдомi музеi РДвропи [71].

Тема 5. Музейна справа в сучаснiй Украiнi. Провiднi музеi

5.1. Сучаснi провiднi музеi Украiни[26; 27; 75].

Нацiональний музей iсторii Украiни (до 1991 р. Державний iсторичний музей УРСР, у 1950-1965 рр.- Киiвський державний iсторичний музей). Головний корпус - колишнi примiщення

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры