Музеi та пам'ятники Черкас

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. МУЗЕРЗ ЧЕРКАС

1.1 ЧЕРКАСЬКИЙ КРАРДЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ

1.2 МУЗЕЙ "КОБЗАРЯ"

1.3 ЧЕРКАСЬКИЙ ХУДОЖНРЖЙ МУЗЕЙ

РОЗДРЖЛ 2. ПАМтАЩЯТНИКИ ЧЕРКАС

2.1 МОНУМЕНТАЛЬНРЖ ПАМтАЩЯТНИКИ

2.2 ПАМтАЩЯТНРЖ ЗНАКИ

2.3 МЕМОРРЖАЛЬНРЖ ПАМтАЩЯТНИКИ

2.4 ПАМтАЩЯТНИКИ АРХРЖТЕКТУРИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ВСТУП

Стрiмкий розвиток природних i точних наук, поглиблення уявлень про наукову картину свiту, формування нових областей гуманiтарного, соцiального, iсторичного, культурологiчного знання, осмислення ролi технiки i iнформацii, в сучасному свiтi привели до серйозноi перебудови наукового простору. Мiсце музеiзнавства як науковоi дисциплiни, що формуiться, ще не обкреслено досить чiтко. Проте не можна не вiдзначити тих зрушень, якi вiдбуваються в його становленнi як самостiйноi областi наукового знання. Вони багато в чому обумовленi тiiю напруженою рефлексiiю, яка фiксуiться в соцiальних i гуманiтарних науках, зайнятих переосмисленням проблем рiзноманiття культур у зв'язку iз зростанням динамiки культурних процесiв в свiтi.

Вiдображаючи кардинальнi змiни, що вiдбуваються, в суспiльствi i культурi, музеi в сучасному свiтi також переживають iстотнi трансформацii. "Змiнний музей на змiнному свiтi" - це вiддзеркалення iснуючоi реальностi. Вочевидь, що музейна дiяльнiсть набуваi всього бiльшого соцiокультурного значення, зростаi роль музеiв в збереженнi i iнтерпретацii культурноi спадщини, в складних процесах соцiальноi адаптацii i культурноi iдентифiкацii, в освiтньому процесi, в органiзацii дозвiлля.

Сучасна соцiокультурна ситуацiя спонукала музеi до пошуку своiрiдностi, до необхiдностi генерувати новi знання, iдеi, духовнi цiнностi. З iнституту, що фiксуi досягнутий рiвень суспiльноi свiдомостi, музей стаi явищем культури, що додаi цiй свiдомостi поступальну динамiку. Ще недавно якiсть музейних експозицiй визначалася iх вiдповiднiстю традицiйним науковим схемам, сфокусованим на музейних предметах i колекцiях, а тепер музей бачить цiннiснi орiiнтири в новизнi, оригiнальностi iнтерпретацii музейних зборiв, створюванi експозицii i виставки, культурно-освiтнi проекти стають результатом як наукового вивчення, так i iндивiдуального творчого пошуку.

Прiоритетною аудиторiiю сучасного музею будь-якого вигляду i профiлю i дiти рiзного вiку, включаючи дошкiльникiв.

Вищесказаним пояснюiться актуальнiсть, вибраноi для дослiдження теми тАУ "Музеi i пам'ятники м. Черкаси".

Метою роботи i дослiдження екскурсiйно-туристичних ресурсiв мiста Черкаси.

Виходячи з основноi мети роботи, визначенi наступнi завдання:

- дослiдження iсторii створення м. Черкаси, визначення його своiрiдностi;

- знайомство з архiтектурними пам'ятками Черкас тАУ як експонатами мiста - музею;

- характеристика музеiв Черкас як об'iктiв туристичного iнтересу.

Основою для зробленого дослiдження i лiтературнi джерела, присвяченi iсторii, архiтектурi, мистецтву м. Черкаси.

РОЗДРЖЛ 1. МУЗЕРЗ ЧЕРКАС

1.1 ЧЕРКАСЬКИЙ КРАРДЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ

Черкаський обласний краiзнавчий музейтАФ обласний краiзнавчий музей у мiстi Черкасах, найбiльше зiбрання матерiалiв i документiв з iсторii, етнографii i культури Черкащини, ii уродженцiв i персоналiй.

Музей розташований в iсторичнiй частинi мiста за адресою: вул. Слави, буд. 1, м. Черкаси-18000, Украiна.

Заклад i одним з найбiльших з числа подiбних у державi. Щороку музей вiдвiдуi до 150 тисяч осiб, причому значна iх частинатАФ дiти та молодь. Черкаський краiзнавчий музей постiйно вiдкриваi десятки нових виставок, що даi можливiсть ширше знайомити вiдвiдувачiв iз музейними фондовими колекцiями, популяризувати iх. Завдяки розробленiй та впровадженiй в життя системi музейноi роботи з пiдростаючим поколiнням популярнiсть музею зростаi.

Черкаський краiзнавчий музей був заснований у травнi 1918 року за iнiцiативою мiсцевого осередку Просвiти i вчительськоi громадськостi мiста як iсторико-педагогiчний музей iм. Т.Г. Шевченка. Керiвником iнiцiативноi групи i першим директором музею став невтомний дослiдник iсторii краю Дмитро Панасович Бочков.

Основою майбутньоi музейноi колекцii стали матерiали 35-го Орловського i З6-го Брянського полкiв колишньоi росiйськоi армii, якi дислокувалися у Черкасах. Серед полкових релiквiй були вiйськовi знамена, зброя, золотi та срiбнi речi. Крiм цього до фондiв музею надходили картини, гобелени, килими, рiзнi коштовнi речi, що були реквiзованi в навколишнiх панських маiтках. Населення мiста передавало предмети побуту, знаряддя працi тощо. Таким чином до музею потрапили колекцiя опудал i картин домiв Лисакова i Гаркавенка, мiнералогiчна колекцiя Козловського, ентомологiчна колекцiя Балковського, колекцiя монет, медалей та iнших речей, твори образотворчого мистецтва з маiткiв графiв Бобринських, Балашових, Браницьких. У музеi зберiгалися картини багатьох видатних росiйських та украiнських художникiв, а також майстрiв старих iвропейських шкiл.

У серединi 20-х рр. XX ст. музейна колекцiя налiчувала майже 15 тисяч експонатiв, а книжковий фонд музейноi бiблiотеки складав понад 13 тисяч томiв i всi фонди постiйно зростали.

Великих збиткiв музею завдала вiйна 1941тАФ45 рокiв. У перiод нiмецько-фашистськоi окупацii фашисти пограбували музей. Пропало близько 4 тисяч найцiннiших експонатiв. Але вже 1 травня 1944 року музей першим в УРСР прийняв вiдвiдувачiв звiльненого вiд фашистiв краю.

Величезним досягненням не лише музею, а й усiii Черкаськоi областi стало вiдкриття експозицii музею в новому просторому (одному з найбiльших музейних у державi) примiщеннi 8 травня 1985 року (напередоднi 40-оi рiчницi Дня Перемоги). Новий обласний краiзнавчий музей було збудовано бiля Пагорбу Слави за проектом мiсцевих архiтекторiв Л.С. Кондрацького, М.Я. Собчука та С.М. Фурсенка (науковий консультанттАФ О.М. Дубовий), i за задумом авторiв уся будiвля маi асоцiюватися з козацько-гетьманською скринькою-скарбницею як сховищем матерiальних i духовних цiнностей народу[1]. За втiлення цього значного проекту вся авторська група 1897 року була удостоiна державноi премii УРСР iм. Т.Г.Шевченка.

Експозицiя музею розмiщена в 30 залах на площi 2800 м². Вона маi роздiли: природи краю, археологii, етнографii, iсторii краю XIVтАФ початку XX столiття, iсторii краю вiд 1917 року i сучаснiсть та велика зала вшанування пам'ятi пророка Украiни Т.Г. Шевченка, низка окремих зал, присвячених видатним землякам, вихiдцям з Черкащини або вiдомим особам, чия дiяльнiсть пов'язана з "Шевченковим краiм" (поет Василь Симоненко, ботанiк i селекцiонер Володимир Симиренко, полiтик В'ячеслав Чорновiл.

Експозицiя музею представляi широкий дiапазон тематичних роздiлiв, де гармонiйно розподiленi в iсторичнiй перiодизацii близько 12 тисяч експонатiв. Фондова ж колекцiя музею станом на початок 2003 року становила понад 106 тисяч одиниць збереження основного та науково-допомiжного фондiв.

Раритетами музею i колекцiя стародрукiв, iкон, етнографiчна та археологiчна колекцii, зоологiчна колекцiя О.В. Носаченка. Музей володii унiкальною колекцiiю Шевченкiвських видань, яка налiчуi понад 330 музейних предметiв,тАФ це прижиттiвi та посмертнi видання творiв Т.Г. Шевченка, переклади на мови народiв свiту, виданi в рiзний час, в рiзних державах.

Серед унiкальних експонатiв чiльне мiсце посiдаi колекцiя речей козацькоi доби. Це, перш за все, козацька зброя: пiстолi, гармати рiзного калiбру i розмiру, порохiвницi. В експозицii можна побачити абардажнi пiки, бойовi сокири, рушницi, козацькi люльки. Та гордiстю музею i дверi вiд козацького куреня РЖ-оi половини XVIII ст. iз зображеною на них народною картиною "Козак Мамай".[1]

1.2 МУЗЕЙ "КОБЗАРЯ"

РДдиний у свiтi музей однiii книги - "Кобзаря" Т. Г. Шевченка вiдкрито у травнi 1989 р. в меморiальному будинку, в якому з 18 по 22 липня 1859 жив у родинi Цибульський Т. Г. Шевченка, про що свiдчить меморiальна дошка на будiвлi музею.

У музеi показана iсторiя видання творiв Т. Г. Шевченка, джерела його творчостi, найцiкавiшi видання, простежена еволюцiя iлюстрування шевченкiвських поезiй, а також "Кобзарi" у перекладах мовами народiв свiту.

"Кобзар", яким його знаi весь свiт, склався не вiдразу. Перше видання було здiйснено в Петербурзi в 1840 р. за сприяння РД. Гребiнки. У цей "Кобзар" увiйшло тiльки 8 перших його творiв: "Перебендя", "Катерина", "РЖван Пiдкова", "Тополя", "Думка", "До Основ'яненка", "Тарасова нiч" i вiрш "Думи моi, думи моi ", яке написано спецiально для цього збiрника i i як би епiграфом не тiльки до цього видання, але й до всiii творчостi Т. Г. Шевченка.

З усiх прижиттiвих видань творiв перший "Кобзар" мав найбiльш привабливий вигляд: хороша папiр, зручний формат, чiткий шрифт. Примiтна особливiсть цього "Кобзаря" - офорт на початку книги по малюнку В. Штернберга: народний спiвак - кобзар з хлопчиком-поводирем. Це не iлюстрацiя до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який i дав назву збiрцi. Цей офорт - фронтиспис створив вiдповiдний настрiй, долучив читача до образного свiту "Кобзаря". Вихiд цього "Кобзаря", навiть урiзаного царською цензурою, - подiя величезного лiтературного i нацiонального значення. Вмiре збереглося лише кiлька примiрникiв "Кобзаря" Т. Г. Шевченка 1840 р., тому один з них i гордiстю черкаського музею.

У музеi експонуiться ще одне прижиттiве видання поета - "Кобзар" 1860 р., який був надрукований засобами Платона Симиренка (з ним Т. Г. Шевченко познайомився пiд час своii останньоi подорожi по Украiнi в 1859 р. у с. Млiiв). П. Симиренка - вiдомий на Украiнi цукрозаводчик i меценат видiлив для видання "Кобзаря" 1100 рублiв. Це видання було значно повнiше попереднiх: сюди увiйшло 17 творiв i портрет Т. Г. Шевченка. Цей "Кобзар" i дiйсною прикрасою шевченкiвськоi колекцii. Крiм цих книг в експозицii представлено багато дуже цiнних i не менш рiдкiсних видань творiв Т. Г. Шевченка. Всi вони рiзнi по кiлькостi надрукованих вiршiв, повнотi текстiв, iлюстрацiй i якостi полiграфii. У фондах музею i великi колекцii шевченкiвських листiвок, значкiв, медалей, плакатiв та iн, з яких перiодично влаштовуються виставки.

Музей унiкальний тим, що маi значну колекцiю шевченкiвських видань, яка експонуiться не просто, як у букiнiстичному магазинi, а в супроводi документiв i матерiалiв в контекстi подiй навколо того чи iншого видання.

Крiм цього музей чудово оформлений деревом, яке дуже гармонiйно поiднуiться з експонатами i виглядаi вишукано, затишно i природно.

Директором музею з першого дня працюi праправнучка Т. Г. Шевченка Ольга Шарапа.[2]

1.3 ЧЕРКАСЬКИЙ ХУДОЖНРЖЙ МУЗЕЙ

Художнiй музей у Черкаськiй областi створений у 1991 роцi. Спочатку вiн дiяв як вiддiл Черкаського обласного краiзнавчого музею, потiм як фiлiал.

Музей розташований в центрi мiста у триповерховому фундаментальному примiщеннi.

Загальна кiлькiсть експонатiв на 01.01.2004 р. складаi 4649 одиниць, основного фонду-3843, науково-допомiжного - 806.

Експозицiя музею складаiться з двох вiддiлiв: декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва. Крiм цього, чотири зали третього поверху примiщення експозицiйною площею 500 м2 постiйно використовуються пiд перiодичнi виставки.

Перший вiддiл знайомить з народним мистецтвом середнього ПоднiпровтАЩя. У другому вiддiлi експозицii представлено iконопис ХVРЖРЖ-ХIХ ст.

Живописною майстернiстю вiдзначаiться iкона "Богоматiр" ХVII ст., писана украiнським народним майстром, знайдена в с.Антипiвка Золотонiського району Свята Великомучениця Варвара"- початок ХVIII ст. з с. Дахнiвки Черкаськоi областi, свiтська iкона складна за композицiiю, вiдзначаiться гармонiйнiстю i вишуканiстю колориту, спiвучiстю лiнiй, ii складне просторове рiшення поiднуiться з яскравою декоративнiстю, маi усi характернi ознаки украiнського барокко.

В залах портретного живопису привертаi увагу образ iгумена Мотронинського монастиря з Холодного Яру Мельхiседека Значко-Яворського, що був одним з видатних православних церковних дiячiв ХVIII ст., полiтичним дiячем, захисником православтАЩя на Правобережнiй Украiнi. В традицiях парадного портрету вирiшений "Портрет генерал-прокурора графа О.М.Самойлова" виконаний професором Вiденськоi Академii мистецтв Лампi.

Камерний характер носить "Портрет Онисii Максимовни Ланге" 1845 р. роботи австрiйського художника Генрiха Гольпейна.

На портретi роботи iталiйського художника Арцiонi (1907р.) зображена Ольга Миколаiвна Бiлокопитова - дочка предводителя одеського дворянства, дружина видатного вченого РЖллi РЖллiча Мечникова. В нiй розпiзнаiться неординарна особа, в ii очах - воля, розум, багатство внутрiшнього свiту.

У пейзажах ХVIII ст. Джузепе Дзаiса зберiгаються традицii iталiйськоi пейзажноi школи, - тут все налаштовуi на романтичнi переживання.

Епоха Вiдродження представлена роботою школи Рафаеля "Мадонна дель РЖмпанната".

Черкаський обласний художнiй музей проводить велику роботу з вивчення i популяризацii художньоi спадщини черкаських та украiнських художникiв. З Черкащиною тiсно повтАЩязане iмтАЩя заслуженого дiяча мистецтв РРФСР В.О.Кузнецова, роботи якого широко представленi в експозицii музею.

Оксана Трохимiвна Павленко в експозицii представлена не тiльки як майстер монументального живопису, демонструються ii акварелi, малюнки, ескiзи до розпису гончарних виробiв.

"Свiтлиця НАРБУТА" присвячена творчостi Народного художника Украiни, лауреата Державноi премii Украiни iм.Т.Г.Шевченка Д.Г.Нарбута. Тут експонуються роботи, що показують його як театрального художника, художника iлюстратора та станковi полотна, що йдуть вiд народноi картини. В експозицii широко представленi твори художникiв черкащан: заслуженого дiяча мистецтв Украiни Клименка В.РЖ., якого називають художником з Украiною в серцi - однiiю з провiдних тем його творчостi i тема нацiонально-визвольноi вiйни 1648-1654 рр., пейзажi заслуженого художника Украiни Бондаря РЖ.РЖ. Також зiбрання вiдомих черкаських художникiв Евича В.П.,Кулика РЖ.0., РЖщенка Ю.П., Козiна П.Д., Нiканорова В.РЗ., Афонiна В.А., Фiзера РЖ.В, подружжя О.В. та М.М.Телiженкiв.

Суттiвим доповненням до iсторii розвитку сучасного образотворчого мистецтва Украiни i велика колекцiя графiки, що представлена в чотирьох залах експозицii Черкаського обласного художнього музею.

Художнiй музей iз перших днiв свого життя став своiрiдним центром вiдродження украiнськоi нацiональноi культури. Постiйно проводяться зустрiчi з художниками, письменницькi поетичнi вечори, виступи капели бандуристiв, камерних оркестрiв, ансамблю духовноi музики "Канон", артистiв Черкаськоi обласноi фiлармонii та Черкаського музично-драматичного театру iм. Т.Г.Шевченка, хору музичного училища та фольклорних ансамблiв.

Музей i також методичним центром з питань образотворчого мистецтва по органiзацii виставковоi, експозицiйноi i фондовоi роботи музеiв обласного пiдпорядкування.[3]

РОЗДРЖЛ 2. ПАМтАЩЯТНИКИ ЧЕРКАС

2.1 МОНУМЕНТАЛЬНРЖ ПАМтАЩЯТНИКИ

Меморiальний комплекс "Пагорб слави"

Увiчнюi пам'ять черкасцiв, якi загинули на фронтах Великоi Вiтчизняноi вiйни 1941-1945 рр. та воiнiв, полеглих в боях за Черкаси. На РЗх честь у 1967 р. споруджено пам'ятник, який в 1975 р. був реконструйований у меморiальний комплекс "Пагорб Слави". Автори комплексу - скульптори Г. Кальченко, РД. Кунцевич, В.Микитенко, архiтектори А.РЖгнащенко, О.Ренькас.

Композицiя вирiшена у великих монументальних формах. Широку ритуальну площу завершуi курганоподiбний напис iз гранiтними схiдцями, увiнчаний скульптурою жiнки-матерi Батькiвщини (висотою 10 м). У пiднятiй правiй руцi тАУ чаша з Вiчним вогнем, лiва рука звернена вперед, до ритуальноi площi. На облицьованiй гранiтом пiдпiрнiй стiнi напiвовальноi форми змонтована горельiфна композицiя (20,9x2,2 м) на батальну тему i висiченi прiзвища 904 воiнiв-черкащан, якi загинули в роки Великоi Вiтчизняноi вiйни.

Праворуч вiд ритуальноi площi розмiщена братська могила 3619 воiнiв iз пiдроздiлiв 73-го стрiлецького корпусу 52-i армii 2-го Украiнського фронту, 3-i i 5-i повiтрянодесантних бригад i 22 партизанiв iз загону iм. Сталiна якi загинули у листопадi-груднi 1943 р., визволяючи Черкаси вiд фашистських загарбникiв. РЗхнi останки на Пагорб Слави були перенесенi у 1967, 1975 i 1992рр. iз братських та iндивiдуальних захоронень в рiзних частинах мiста. Прiзвища полеглих воiнiв висiченi на надмогильних плитах iз сiрого гранiту.

Лiворуч вiд братськоi могили розмiщенi могили Героiв Радянського Союзу, якi загинули в боях за Черкаси: В.М.Молоткова, I.О.Онопрiiнка, Ф.Ф.Лазарiва, В.П.Поднiвича, С.А.Чалова, на яких встановленi лабрадоритовi надмогильнi плити (1,5х1,2 м) з меморiальними написами.

Висота земляного пагорба - 10 м, дiаметр основи - 60 м.

Братська могила радянських воiнiв i партизан

Поховано 3619 воiнiв i 22 партизани, якi загинули з 14 листопада по 14 грудня 1943 року в боях за визволення Черкас вiд нiмецько-фашистських зарбникiв. Вiдомi прiзвища 905 воiнiв i 2 партизан.

РЖз 1968 р. на могилi встановлено надгробок (37,0х4,6 м) iз 35 гранiтних блокiв iз висiченими прiзвищами похованих. В лiвiй частинi надгробка вмонтовано лабрадоритову плиту з написом: "Они отдали жизнь за освобождение города Черкассы. Куда б ни шел, ни ехал ты, но здесь остановись. Могиле этой дорогой всем сердцем поклонись".

Могила В.М. Молоткова

Володимир Михайлович Молотков (1922-1943) - лейтенант, командир взводу управлiння батареi 849-го артилерiйського полку 294-i стрiлецькоi дивiзii 52-i армii Другого Украiнського фронту. Народився в Москвi, росiянин. В 1941 р. добровольцем пiшов у дiючу армiю.

В боях за Черкаси 29 листопада 1943 р. його батарея знищила 5 кулеметних гнiзд i близько 30 фашистських автоматникiв, 3 грудня артилеристи пiдбили 4 ворожих танки. У вуличних боях, командуючи гарматою, В.М.Молотков пiдбив ще 4 танки, знищив мiнометну батарею, декiлька кулеметiв i близько сотнi фашистiв. 12 грудня 1943 р. В.М.Молотков полiг смертю хоробрих.

Указом Президii Верховноi Ради СРСР вiд 22 лютого 1944 р. В.М.Молоткову присвоiно звання (посмертно) Героя Paдянського Союзу.

На Пагорб Слави останки героя були перенесенi iз скверу на розi вулицi Комсомольськоi (нинi - Смiлянськоi) i бульвару Шевченка в 1967 р.

Могила РЖ.О.Онопрiiнка

РЖван Олексiйович Онопрiiнко (1920-1943) - старший сержант, навiдник гармати 130-го окремого винищувального протитанкового артилерiйського дивiзiону 254-i стрiлецькоi дивiзii 52-i армii Другого Украiнського фронту. Народився в с.Шахворостiвцi Миргородського району на Полтавщинi, украiнець. В дiючiй армii з 1941 р.

У складi наступаючих вiйськ одним iз перших 14 листопада 1943 року форсував Днiпро в районi Свидiвка. В боях за Черкаси РЖ.О.Онопрiiнко разом з обслугою гармати 18 листопада знищив 4 танки ворога. Полiг смертю героя 1 грудня в районi цукрорафiнадного заводу.

Указом Президii Верховноi Ради СРСР вiд 22 лютого 1944 р. РЖ.О.Онопрiiнку посмертно присвоiно звання Героя Радянського Союзу.

На Пагорб Слави останки героя були перенесенi з братськоi могили бiля цукрорафiнадного заводу в 1967 р.

Могила Ф.Ф. Лазарiва

Федiр Федорович Лазарiв (1922-1943) - молодший лейтенант, командир танка 378-го танкового батальйону 173-i танковоi бригади 52-i армii Другого Украiнського фронту. Народився в с.Филипкове Удомельського району Калiнiнськоi областi, росiянин. В дiючiй армii з 1941 р.

У боях за Черкаси танковий екiпаж Ф.Ф.Лазарiва знищив 17 кулеметних гнiзд, 3 гармати, танк i значну кiлькiсть гiтлерiвцiв. 11 грудня, пiд час бою в районi залiзничного вокзалу танк Ф.Ф.Лазарiва був пiдпалений, але екiпаж не покинув його, а повiв палаючу машину на ворожi позицii, знищивши гармату противника з обслугою. У цьому бою Ф.Ф.Лазарiв i водiй-механiк С.А.Чалов загинули смертю хоробрих.

Указом Президii Верховноi Ради СРСР вiд 22 лютого 1944 р. Ф.Ф.Лазарiву посмертно присвоiно звання Героя Радянського Союзу.

Могила В.П. Поднiвича

Валентин Панасович Поднiвич (1923-1943) - старший лейтенант, командир батареi 849-го артилерiйського полку 294-i стрiлецькоi дивiзii 52-i армiй Другого Украiнського фронту. Народився в с.Судженка Кемеровськоi обл., росiянин. У дiючiй армii з липня 1942 р.

У боях за Черкаси 2 грудня 1943 р. батарея В.П.Поднiвича потрапила в оточення. Завдяки умiлим i рiшучим дiям командира артилеристи прорвали кiльце, знищивши при цьому 2 самохiднi гармати, танк i багато живоi сили ворога. 4 грудня батарея знищила 3 ворожi танки i самохiдну гармату. Поранений командир особисто пiдбив фашистського танка гранатою. 5 грудня 1943 р. В.П.Поднiвич полiг смертю хоробрих на пiвденно-схiднiй околицi мiста.

Указом Президii Верховноi Ради СРСР вiд 17 травня 1944 р. В.П.Поднiвичу посмертно присвоiно звання Героя Радянського Союзу.

Могила С.А. Чалова

Степан Андрiйович Чалов (1919-1943) - старший сержант механiк-водiй танка 173-i танковоi бригади 52-i армii Другого Украiнського фронту.

Народився в с.РДфрем'ята Карагайського району Пермськоi областi, росiянин. На вiйськовiй службi з 1939 р.

У складi екiпажу Ф.Ф.Лазарiва в боях за Визволення Черкас знищив 17 кулеметних гнiзд, 3 гармати, танк i значну кiлькiсть гiтлерiвцiв. 11 грудня пiд час бою в районi залiзничного вокзалу танк було пiдпалено, але екiпаж не покинув його, а спрямував палаючу машину на ворожi позицii знищивши гармату ворога з обслугою. У цьому бою С.А.Чалов, разом з командиром полягли смертю хоробрих.

Указом Президii Верховноi Ради СРСР вiд 17 травня 1944 р. С.А.Чалову посмертно присвоiно звання Героя Радянського Союзу.

На Пагорб Слави останки героя були перенесенi iз скверу на розi вул.Комсомольськоi (нинi - Смiлянськоi) i бульвару Шевченка в 1967 р.

ПамтАЩятник Т.Г.Шевченку

Вiдкритий в 1964 р. до 150-рiччя вiд дня народження поета на розi бульвару Шевченка i вулицi Дашковича, композицiйно завершивши однойменну площу бiля облмуздрамтеатру.

Бронзова скульптура Т.Г.Шевченка (вис. тАУ 3м) виготовлена в киiвських майстернях Худфонду Украiни. Встановлена на гранiтному постаментi (вис. тАУ 4м). Нижня частина памтАЩятника доповнена висiченою з гранiту скульптурною композицiiю персонажiв шевченкових творiв тАУ слiпого кобзаря, Катерини i Прометея тАУ борця за народну волю.

У верхнiй частинi постаменту викарбовано напис: "Т.Г.Шевченко. 1814-1861".

Автори тАУ скульптори М.К.Вронський, О.П.Олiйник, архiтектор В.Г.Гнiздiлов. [4]

Погруддя Т.Г.Шевченка (територiя школи №22, вул. Вербовецького, 108)

Установлене у 1989 роцi. Обковане мiддю. На переднiй частинi постаменту (вис. тАУ 1,1м), виконаного iз гранiтних плит, викарбовано напис: "Т.Г.Шевченко. Учiтеся, брати моi, Думайте, читайте".Лiворуч вiд постаменту тАУ гранiтне зображення книги з написом: "Тарас Шевченко. Кобзар. 1840".

Автор тАУ скульптор А.РЖ.Кравченко.

ПамтАЩятник Богдану Хмельницькому

Вiдкритий 30 жовтня 1995 р. до 400-рiччя вiд дня народження гетьмана на розi бульвару Шевченка i вулицi Б.Хмельницького, композицiйно завершивши однойменну площу бiля Палацу культури "Дружба народiв".

Бронзова скульптура Б.Хмельницького (вис. - 5 м) виготовлена в киiвських майстернях худфонду Украiни. Встановлена на постаментi iз стилiзовано оброблених гранiтних блокiв з написом: "Гетьман Украiни Зiновiй Богдан Хмельницький. 1595-1657".

По обидва боки постаменту - стела iз гранiтних блокiв, в яку вмонтовано 8 плит з написами: "Битва пiд Жовтими Водами. 5-6.05.1648", "Битва пiд Корсунем. 15-16.05.1648", "Перемога пiд Пилявцями. 13.09.1648", "Урочистий втАЩiзд у Киiв. 23.12.1648", "Перемога пiд Збаражем i Зборовом. 30.06.,5.08.1649", "Битва пiд Берестечком. 18-30.06.1651", "Перемога пiд Батогом. 22-23.05.1652", "Взяття Кракова i Варшави. 18.03.,9.06.1657,).

З обох сторiн на постаментi, виконаному з гранiтних блокiв, встановлено двi бронзовi скульптурнi композицii, що символiзують перемоги козакiв на чолi з Б.Хмельницьким на сушi i на морi. РЗх основою служать подiуми, оздобленi рослинним орнаментом.

Серед розбурханого моря тАУ козацька чайка з напнутим вiтрилом над щоглою якого тАУ хрест. тут же - козацька зброя, клейноди. РЖнша композицiя включаi в себе козацьку гармату з ядрами, бочку з порохом, зброю, два тулумбаси, хоругви.

Автори тАУ скульптори А.С. Шаталов, А.С.Фуженко, архiтектори Т.Г.Довженко, В.РЖ.Дмитренко.

ПамтАЩятник РЖвану Пiдковi (сквер Богдана Хмельницького)

Вiдкритий У 1986 р. У скверi iм. Б.Хмельницького. РЖван Пiдкова - визначний козацький ватажок (рiк народження невiдомий, загинув у 1578 р.), певний час був гетьманом на Запорiжжi.

Народився на Брацлавщинi, за походженням молдаванин. Пiсля того як татари спалили його село i забрали в полон батькiв i наречену, вступив до козацьких загонiв. За хоробрiсть i силу запорожцi прозвали його Пiдковою. Очолюванi ним козаки завдали поразки татарам пiд Очаковом, Козловим, Кафою.

У 1577 р. РЖ.Пiдкова iз козаками визволив Ясси - тодiшню столицю Молдови тАУ i був проголошений населенням молдовським господарем. Але згодом змушений був вiдступити на Брацлавщину, де за наказом польського короля його було схоплено i страчено у Львовi. Черкаськi козаки привезли тiло I.Пiдкови на Черкащину i поховали його в Каневi.

Бронзова скульптура РЖ.Пiдкови (вис. - 2 м) з булавою в руцi встановили на гранiтному постаментi. На постаментi - модель бронзовоi гармати i дошка з написом: "РЖван Пiдкова - вiдомий герой спiльноi боротьби росiйського, украiнського, бiлоруського та молдавського народiв проти турецькo-татарських поневолювачiв, яку вiн очолив у другiй половинi XVI ст."

Автори - скульптор П.РЖ.Кулик, архiтектор - В.РЖ.Блощук.

ПамтАЩятник Богдану Хмельницькому (територiя "Водоканалу")

Встановлений в 1954 р. в центрi Першотравневого парку. В 1993 роцi у звтАЩязку з будiвництвом церкви, за iнiцiативою адмiнiстрацii "Водоканалу" демонтований i встановлений на територii пiдприiмства.

ПамтАЩятник Д.РЖ.Менделiiву (бiля адмiнпримiщення обтАЩiднання "Азот")

Встановлений в 1975 р. на честь видатного вченого-хiмiка Дмитра РЖвановича Менделiiва.

Бронзова скульптура (вчений зображений у сидячiй позi) встановлена на гранiтному постаментi з написом: "Д.И.Менделеев" (загальна висота тАУ 4,5м).

Автор невiдомий.

ПамтАЩятник В.РЖ.Ленiну

Вiдкритий 1 листопада 1969 р. на центральнiй площi.

Гранiтна скульптура виготовлена на Ленiнградському заводi "Монументскульптура". Скульптура виконана в повний зрiст (вис. тАУ 7м).

Встановлена на постаментi висотою 4,13м з написом "Ленiн".

Автори тАУ скульптор К.А. Кузнiцов, архiтектор тАУ В.Г.Гнiздiлов.

Погруддя В.РЖ.Ленiна (територiя ВО "Темп")

Вiдкрите в 1925 р. Спочатку було встановлено в скверi iм. Ленiнського комсомолу (нинi сквер Б.Хмельницького). В перiод нiмецько-фашистськоi окупацii погруддя було закопане в землю мiсцевими жителями i виявлене в 1960 роцi пiд час суботника М.Холошевським.

Чавунне погруддя (вис. тАУ 0,6м) встановлене на постаментi висотою 3м з написом "В.РЖ.Ленiн".

Автори тАУ скульптор М.Андреiва, формувальник тАУ Т.Тищенко.

Погруддя М.К.Путейка (територiя школи №27)

Встановлене в 1986 р. Михайло Костянтинович Путейко (1913-1945) генерал-майор, командир 254-i стрiлецькоi дивiзii 52-i армii Другого Украiнського фронту. Народився в с. Ревкут'iвичi Мiнського району Мiнськоi областi, бiлорус.

Пiд його командуванням 254-а стрiлецька дивiзiя разом з iншими частинами в нiч з 12 на 13 жовтня 1943 року форсувала Днiпро в районi Свидiвка i зробила вирiшальний внесок у визволення Черкас вiд нiмецько-фашистських загарбникiв. За особисту мужнiсть i вiдвагу М.К.Путейко був представлений до звання Героя Радянського Союзу, але через те, що його дружина була iз сiм'i репресованих, одержав тiльки орден Червоного Прапора, Дивiзii присвоiно найменування "Черкаськоi".

За умiле керування дивiзiiю у Яссько-Кишинiвськiй операцii М.К.Путейку присвоiли звання генерал-майора i нагородили орденом Суворова. Загинув М.К.Путейко пiд Бауценом. Похований у Львовi.

Бронзове погруддя М.К.Путейка (вис. - 0,9 м) встановлене на гранiтному постаментi (вис. - 0,75 м) з написом "Генерал-майор М.К.Путейко". З титульного боку тАУ гранiтний обелiск iз стилiзованим зображенням зiрки

Автор - скульптор А.РЖ. Кравченко.

Погруддя В.В.Чiкованi (територiя школи №12)

Встановлене в 1980р. Вахтанг Володимирович Чiкованi (1919-1944) тАУ старший лейтенант, начальник хiмiчноi служби 861-го стрiлецького полку 294-i стрiлецькоi дивiзii. Народився в м. Тбiлiсi, грузин.

У боях за Черкаси проявив мужнiсть та героiзм. Смертю героя полiг в с. Водяниках Звенигородського району. Посмертно удостоiний звання Героя Радянського Союзу. Його iмтАЩя носила пiонерська дружина Черкаськоi школи №12.

Бронзове погруддя В.В.Чiкованi встановлене на постаментi з написом "Герой Советского Союза старший лейтенант Чиковани Вахтанг Владимирович".

Автори: скульптор С.Й.Грабовський, архiтектор В.А.Пронiн.

Погруддя О.В.Смаглiя (територiя школи №26)

Вiдкрите в 1991 р. Олексiй Васильович Смаглiй (1920-1941) тАУ лейтенант, командир гармати. Народився 12 лютого 1920 року в с.Мошни Черкаського району, украiнець. Навчався в Черкаськiй середнiй школi №3.

Пiсля закiнчення Севастопольського вiйськово-морського училища служив на крейсерi "Аврора" в Ленiнградi. З початком вiйни у складi батареi знятих з крейсера гармат захищаi Пулковськi висоти на пiдступах о мiста. 11 вересня 1941 року пiсля нерiвного бою гiтлерiвцi зiбрали поранених радянських бiйцiв, серед яких був i Олексiй Смаглiй, привтАЩязали iх колючим дротом до дула гармати, облили бензином i пiдпалили.

Бронзове погруддя О.В.Смаглiя (вис. тАУ 1,3м) встановлене на гранiтному постаментi з написом "Олексiй Смаглiй. 1920-1941" та лавровою гiлкою.

Погруддя П.Ф.Батицького (територiя школи №31)

Встановлене в 1991 р. Павло Федорович Батицький (1910-1984) тАУ Маршал Радянського Союзу. Народився в Харковi, росiянин.

У боях за Черкаси командував 73-м стрiлецьким корпусом 52-i армii Другого Украiнського фронту, брав участь у Корсунь-Шевченкiвськiй операцii i визволеннi Уманi. Учасник Берлiнськоi i Празькоi операцiй. За умiле командування вiйськами, особисту мужнiсть i героiзм удостоiний звання Героя Радянського Союзу. Похований у Москвi.

Бронзове погруддя П.Ф.Батицького встановлене на гранiтному постаментi з написом "Маршал Советского Союза, почётный гражданин г.Черкассы Павел Фёдорович Батицкий".

Автор тАУ скульптор А.РЖ.Кравченко.

2.2 ПАМтАЩЯТНРЖ ЗНАКИ

ПамтАЩятний знак на честь 8-i гвардiйськоi авiа дивiзii (парк Перемоги)

Установлений в 1980 роцi.

8-а гвардiйська бомбардувальна авiацiйна дивiзiя прославилася бойовими подвигами при форсуваннi Днiпра i визволеннi Черкас вiд нiмецько-фашистських загарбникiв у 1943 роцi. Дивiзiя нагороджена орденами Суворова другого ступеня i Червоного Прапора. Присвоiне найменування "Черкаськоi".

На постаментi встановлено спрямований в небо лiтак СУ-7Б. Бiля постаменту тАУ стела з написом "Подвигу 8-й Черкасской гвардейской бомбардировочной дивизии, освобождавший Черкассы, посвящается. 14 декабря 1943 г."

Автори проекту тАУ В.Пронiн, А.Подкальзiн, В.Бут, Я.Барик.

ПамтАЩятний знак на мiсцi розташування командного пункту 73-го стрiлецького корпусу (мiкрорайон "Соснiвка")

Встановлений у 1973 роцi.

73-й стрiлецький корпус пiд командуванням генерал-майора П.Ф.Батицького у складi 52-i армii форсував Днiпро двiчi тАУ у вереснi в районi с.Хрещатик i у листопадi 1943 року пiвнiчнiше Черкас. За мужнiсть i героiзм, проявленi при форсуваннi Днiпра i визволеннi Черкас 26 воiнам корпусу присвоiно звання Героя Радянського Союзу.

ПамтАЩятний знак маi форму двоспупiнчатоi стели (вис. тАУ 2,1м) iз сiрого гранiту, яка встановлена на залiзобетонному стилобатi у формi покладеноi набiк зрiзаноi пiрамiди. У верхнiй частинi стели висiчено напис "Здесь располагался КП 73-го корпуса, принимавшего участие в освобождении Черкасс от гитлеровских захватчиков 14.Х11.1943 г."

ПамтАЩятний знак на честь 30-рiччя визволення мiста вiд гiтлерiвцiв (площа Слави)

Встановлений в 1973 роцi.

ПамтАЩятний знак маi форму гранiтного обелiска, на двох шлiфованих гранях якого написи: "Из приказа Верховного Главнокомандующего генералу армии Коневу. Войска Второго Украинского фронта, продолжая успешное наступление, сегодня, 14 декабря 1943 года, в результате напряжённых боев, овладели крупным экономическим центром Украины тАУ г.Черкассы.

За отличные боевые действия объявляю благодарность всем руководимым Вами войскам, участвовавшим в боях за освобождение г.Черкассы.

Вечная слава героям, павшим в борьбе за свободу и независимость нашей Родины!

В ознаменовании одержанной победы, соединениям и частям, отличившимся в боях за освобождение города Черкассы, присвоить наименование "Черкасских"

254-й стрелковой дивизии

294-й стрелковой дивизии

7-й гвардейской воздушно-десантной дивизии

293-й бомбардировочной авиационной дивизии

304-й истребительной авиационной дивизии

38-й зенитной артиллерийской дивизии

173-й танковой бригаде

33-й истребительной противотанковой артиллерийской бригаде

1817-му самоходному артиллерийскому полку

568-му пушечному артиллерийскому полку

438-му истребительно-противотанковому полку

1322-му истребительно-противотанковому артиллерийскому полку

17-му гвардейскому минометному полку

490-му минометному полку

259-му отдельному танковому полку

804-му ближе-бомбардировочному авиационному полку

21-му гвардейскому истребительному авиационному полку

992-му ночному легко- бомбардировочному авиационному полку

556-й отдельной авиационной эскадрилье

336-му инженерному батальону

136-му отдельному инженерно-саперному батальону

133-му отдельному инженерно-саперному батальону".

Автор проекту тАУ С.М.Фурсенко.

ПамтАЩятний знак "Понтон"

мiкрорайон "Соснiвка", бiля мосту через Днiпро)

Встановлений у 1991 роцi.

Виконаний у формi понтону.

Висiчено напис: "На вiдзнаку 15-го окремого залiзничного батальйону 27-i бригади та iнших вiйськових частин, якi при участi населення м.Черкаси та Золотонiського району взимку 1943-1944 рокiв за 37 дiб побудували залiзничний тимчасовий мiст через Днiпро довжиною 1275 метрiв, чим зробили значний внесок в розгром нiмецько-фашистських загарбникiв у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi".

Споруджений на кошти ветеранiв вiйни.

ПамтАЩятний знак на честь 25-рiччя визволення мiста вiд гiтлерiвцiв (на розi вулиць Вернигори i Смiлянськоi)

Встановлений в 1968 роцi.

ПамтАЩятний знак тАУ гармата калiбру 45 мм, встановлена на двоярусному постаментi. На верхньому ярусi, виконаному з гранiтних блокiв, викарбувано написи: "14 грудня, рiк 1943", "Ця гармата встановлена на честь 25-рiччя визволення мiста Черкаси вiд нiмецько-фашистських загарбникiв вiйськами 2-го Украiнського фронту як символ героiзму, проявленого воiнами доблесноi Радянськоi Армii".

Автор проекту тАУ С.М.Фурсенко.

ПамтАЩятник "Боян" (площа 700-рiччя мiста)

Встановлено в 1986 роцi на честь 700-рiччя Черкас.

Бронзова скульптура Бояна (вис. тАУ 4,5 м) символiзуi образ воiна, трудiвника i спiвця. З-пiд його нiг бтАЩi струмiнь води, який каскадом падаi донизу. Скульптура встановлена на гранiтному постаментi. Поруч зi скульптурою тАУ три стели, на яких зображено герб мiста i прапор з цифрою "700".

Автори: скульптор А.В.Кущ, архiтектор О.К.Стукало.

ПамтАЩятний знак на мiсцi поховань жертв полiтичних репресiй (на розi бульвару Шевченка i вулицi Пролетарськоi)

Встановлений в 1989 роцi.

Спiвробiтники управлiння органiв безпеки (КДБ, СБУ) провели роботу по реабiлiтацii 11602 чоловiк, репресованих в 30-х, 40-х i на початку 50-х рокiв, 7139 з яких були засудженi. За свiдченням очевидцiв, розстрiляних хоронили на кладовищi по бульвару Шевченка.

На мiсцi поховань встановлено обелiск (вис. тАУ 1,9 м) з лабрадориту. На ньому напис: "Жертвам репресiй 30-х, 40-х i на початку 50-х рокiв".

ПамтАЩятний знак на честь загиблих воiнiв-учасникiв вiйни в Афганiстанi

(на розi бульвару Шевченка i вулицi Кiрова)

Встановлений у 1989 роцi.

У 1979-1989 рр. в бойових дiях на територii Афганiстану брали участь 1453 уродженцi Черкаськоi областi, 98 з них загинули, виконуючи свiй вiйськовий обов'язок. 429 черкащан нагородженi орденами i медалями.

В осно

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры