Народнi промисли Полiсся

Вступ. Загальнi вiдомостi про промисли i ремесла. РЖсторiя розвитку

Народне образотворче i декоративне мистецтво своiми коренями сягаi глибокоi давнини. Воно нерозривно поiднано з магiчно-обрядовою i господарською дiяльнiстю людини. Саме тому твори народного мистецтва мiстять як духовнi, так i матерiальнi ознаки. Мiж звичайними побутовими предметами з дерева, глини, каменю та iнших матерiалiв i предметами тАУ творами народного мистецтва не iснуi чiткоi межi. Поширене твердження, що кожна рiч, виготовлена вручну, маi певнi художнi якостi. Щоправда, цi якостi спiврозмiрнi лише з природними властивостями матерiалу та результатом його обробки (фактурою, текстурою, кольором тощо). Усi природнi й технологiчнi показники неодмiнно утворюють художню виразнiсть первинного рiвня. Отже, народне мистецтво поiднуi в собi духовно-матерiальну дiяльнiсть людини, виражену в художнiх творах.

Народне мистецтво яскраво характеризуi нацiональнi особливостi нацii, локальнi вiдмiни етнографiчних груп; це тАЮминуле в сучасномутАЭ. З минулим народнi художнi твори iднаi традицiя та колективний спосiб ii регулювання. Лише завдяки незлiченним повторенням схем, мотивiв, образiв, форм утверджуiться художня традицiя i передаiться з поколiння у поколiння, удосконалюючись i набуваючи чарiвноi довершеностi.

В iсторичному аспектi народне мистецтво передусiм розвивалося як творчiсть селян i мешканцiв передмiсть у вiльний вiд хлiборобства час. Вони виробляли необхiднi предмети, у тому числi й художнi, для власних потреб. З появою вотчинних майстрiв при князiвських, помiщицьких i монастирських господарствах виникаi професiйне мистецтво. Майстри осiдали в мiстах, вони не обробляли землi, а лише займалися вiдповiдним тАЮрукомесломтАЭ тАУ гончарством, бондарством, ткацтвом тощо. Вони виготовляли продукцiю на мiсцевий ринок, а для кращоi спiвпрацi й збуту виробiв обтАЩiднувалися в цехи.

Народнi художнi промисли тАУ одна з iсторично зумовлених органiзацiйних форм народного декоративного мистецтва. Це товарне виготовлення художнiх виробiв при обовтАЩязковому застосуваннi ручноi працi. Вони мають багатовiкову iсторiю, що знаi перiоди пiднесення i спаду. Художнi промисли, що склалися iсторично, i до сьогоднi зберегли iснуючi неперевершенi центри народноi творчостi. Це живi памтАЩятки культури.

Декоративно-прикладне мистецтво i однiiю з важливих галузей художньоi культури украiнського народу. Воно виникло в процесi трудовоi дiяльностi i нерозривно повтАЩязане з нею.

Украiна славилась своiм декоративно-прикладним мистецтвом. До наших днiв дiйшли численнi памтАЩятки народного мистецтва: вишивка, одяг, декоративне ткацтво, художня керамiка, рiзьблення, вироби з шкiри, художня обробка металу, якi вражають своiми високими художнiми якостями.

Дiапазон сучасних ремесел i промислiв значно звузився, але тi iхнi види, що збереглися до сьогоднi, розвиваються як важливi складовi декоративно-прикладного мистецтва, що задовольняють здебiльшого художнi запити населення.

Природа народного мистецтва, його життiвiсть не терпить схем, вона спiвзвучна з новими потребами життя. Тому новi часи породжують новi лiнii. Сучасне мистецтво розвиваiться в органiчному звтАЩязку з потребами народу, багатого на художнi цiнностi минулого. Завдання нацiонального дошкiльного закладу тАУ прилучити дiтей до ремесел, виховувати прагнення зберегти i примножити творчу спадщину народу.

Розвиток сучасного народного мистецтва здiйснюiться у двох основних напрямах: художнi промисли та iндивiдуальна творчiсть майстрiв.

Актуальнiсть теми визначена значущiстю в рамках сучасноi базовоi освiти формування у дiтей патрiотичного мислення на основi глибокого розумiння процесiв, явищ i звтАЩязкiв з життям украiнського народу в давнину.

Основною метою даноi роботи i вивчення i узагальнення народних промислiв Полiсся, використання iх у навчаннi дiтей дошкiльного вiку.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ народнi промисли та ремесла Полiсся.

Предмет дослiдження тАУ використання народних промислiв Полiсся у навчаннi дiтей дошкiльного вiку.

Методи дослiдження: при виявленнi, збираннi, опрацюваннi i викладi iнформацii в текстi роботи використовувались методи синтезу, аналiзу, абстрагування i узагальнення.

Структура роботи. Дана робота складаiться з 5 частин: вступ, основна частина, експериментальна частина, висновки, додатки.

Народне мистецтво украiнського Полiсся

У скарбницi украiнськоi художньоi культури чiльне мiсце належить народному мистецтву полiського регiону, яке у порiвняннi з iншими культурно-етнiчними зонами Украiни залишаiться чи не найменш вивченим. Пiд термiном тАЮПолiссятАЭ розумiiмо низовину, розташовану на територii Украiни та Бiлорусii, що на сходi сягаi Днiпра, на пiвднi тАУ схилiв Волинсько-Подiльського i Словечансько-Овруцького плато, на заходi тАУ Захiдного Бугу, на пiвночi окреслюiться лiнiiю, котра йде на пiвнiч вiд Бреста, Кобрина, у напрямi Ганцевичiв i Слуцька.

Йдеться про зону Украiнського Полiсся, яка майже повнiстю охоплюi територiю Волинськоi, Рiвненськоi та Житомирськоi областей, а також пiвнiчнi райони Хмельницькоi i Киiвськоi областей. У давнину на цих землях проживали племена дулiбiв та древлян. Край дулiбiв простягався на захiд вiд Горинi, на пiвночi сягав Ясельди. З того часу вже вiдомi мiста Волинь, Буськ, Луцьк, Брест. Звiдси й пiзнiшi назви мiсцевих племен тАУ волинян, бужан, лучан, берестян. У Х ст. цi племена, обтАЩiднанi у Володимирське князiвство, увiйшли до складу Киiвськоi Русi. 1170 р. лiтописець називаi два князiвства: Володимирське та Луцьке, з яких перше перебувало у тiсних взаiминах з Берестейським, Червенським та Белзьким князiвствами, а друге мало чотири удiльнi володiння тАУ Луцьк, Дорогобуж, Пересопницю та Шумськ.

У народному мистецтвi Украiнського Полiсся не лише вiдчуваiться подих глибокоi старовини, а й зберiгаiться вивiрена вiками гармонiя мiж красивим i корисним. Це мистецтво у цiлому творчо не ушкоджене i не спотворене нi мiською модою, нi мiщанським прикрашенням, нi втручанням замовникiв. Його традицii нинi живуть i розвиваються у рiзних видах суто народноi творчостi: у ткацтвi, килимарствi, декоративних розписах. Одяговi полiщукiв властивi вигадливi кроi та декоративне вивершення. Привертають увагу гаптованi кожухи, свити, шкiрянi тАЮторбитАЭ. Висока класична культура вiдзначаi форми ужиткового та декоративного посуду, скульптури та iграшок, створених гончарями. Масовим заняттям жiнок залишаiться вишивання та плетiння, чоловiки, останнiм часом, буквально змагаються в оформленнi житла й садиби. Полiсся споконвiку вiдоме також мистецтвом рiзьбярiв, ковалiв, каменярiв. Нинi цi промисли набувають нових форм, зумовлених змiнами в технологii художньоi обробки дерева, залiза i каменю.

Вперше робиться спроба дослiдити комплекс рiзних видiв народного мистецтва краю тАУ як тих, якi вже привертали увагу спецiалiстiв (народне будiвництво, вишивання, ткацтво), так i тих, художнi надбання яких досi не були предметом мистецтвознавчих дослiджень (кругла скульптура, рiзьба, декоративне малювання й розписи, ковальство, ливарництво, гутне скло, художня обробка дерева, каменю й бурштину). РЗх зародження, розвиток i художнi ознаки розкрито й систематизовано пiсля багаторiчних авторських спостережень в експедицiях та пiд час вивчення фондiв державних (художнiх, iсторико-краiзнавчих) i народних музеiв Украiни, а також музеiв Санкт-Петербурга, Вiльнюса, Кракова. Неоцiненний матерiал почерпнуто безпосередньо у полiщукiв. Мешканцi краю зберiгають безлiч ужиткових та декоративних речей, якi у своiх художнiх формах, принципах композицiй, кольорових зiставленнях, семантицi мотивiв i елементiв, а також у своiх назвах несуть ознаки локального стилю, iконографii та способiв обробки тих чи iнших матерiалiв. Лише зафiксованi обтАЩiкти складають картотеку понад 6 тис. одиниць.

Набагато бiльше iх маi населення, чекаючи на подальшi дослiдження.

Деревообробництво

Деревообробництво тАУ виготовлення оригiнальних виробiв з дерева для побуту, церковного богослужiння, знарядь господарськоi дiяльностi тощо. Це найдавнiший вид украiнського народного мистецтва. За способами обробки деревини деревообробництво подiляють на такi галузi: теслярство, столярство, бондарство, токарство та рiзьблення.

Теслярство тАУ один з найбiльш масових деревообробних промислiв; зведення житлових та iнших споруд, господарських будiвель тощо. Зрубанi дерева обтесували здебiльшого вручну рiзного виду сокирами й розпилювали на колоди. Уздовж колод знизу долотами видовбували поздовжнi пази, а по кiнцях тАУ зарубки. За допомогою простого, але ефективного знаряддя тАУ драчки тАУ колоди щiльно зтАЩiднували у зруб.

Народними майстрами-теслями у ХVРЖРЖ ст. було зведено багато унiкальних споруд, зокрема вiдомий Новомосковський собор (без жодного цвяха), фортифiкацiйнi козацькi укрiплення, що викликали подив iноземних фахiвцiв. РЖз поширенням на Украiнi заробiтчанства сiльськi теслi й столяри, обтАЩiднуючись в артiлi, будували водянi млини та вiтряки, зводили церкви, монастирi та iншi монументальнi споруди. Традицii народного теслярства i досьогоднi зберiгаються у сiльському будiвництвi.

Столярство тАУ вид деревообробного промислу; виготовлення хатнього начиння тАУ лав, ослонiв, скринь, столiв, табуреток та стiльцiв, мисникiв, лiжок, а також вiконних рам та рамок для вуликiв, деревтАЩяних частин борiн та плугiв тощо.

Серед iнструменту украiнських столярiв було багато давнiх знарядь тАУ сокира, тесло, стамеска, молоток, свердло. Пiзнiше вiн поновився столярним верстатом, рубанком, фуганком. Округлi вироби (колони для церков i ТСанкiв, деталi прядок, веретен, дитячi iграшки) столяри виточували на найпростiшому токарному верстатi (коловоротцi). Для вимiрювання застосовували розмiряч, косинець, отримач. РЖз появою на деревтАЩяних виробах залiзних деталей зтАЩявилися рiзного дiаметра гайковi ключi.

Мистецтво багатьох украiнських столярiв досягало справжньоi вiртуозностi. Велика увага придiлялася оздобленню виробiв деревтАЩяними розетками, хрестами, квiтками та iншими вiзерунками. Особливо ретельно ставилися столяри до орнаментування скринь, що призначалися для зберiгання посагу i стояли в хатi на чiльному мiсцi.

Бондарство тАУ вид деревообробного промислу, повтАЩязаний з виготовленням мiсткостей тАУ бочок, дiжок, барил, цебер тощо. Порiвняно з теслярством та iншими деревообробними промислами бондарство на Украiнi поширилось пiзнiше, проте швидко набуло значного розвитку, особливо на Полiссi.

Украiнськi бондарi добре розумiлися на рiзних сортах дерева i добирали iх конкретно для кожного виробу. Зокрема, тi, що призначалися для рiдин, виготовлялися з твердого дерева, звичайно дуба. Асортимент бондарських виробiв був широким i рiзноманiтним. Це ремесло вимагало неабияких навичок та майстерностi. Наприклад, прорiзання пазiв у кленках (так званих уторiв)при вставляннi днищ було досить складною технiчною операцiiю. Те ж стосуiться i скрiплювання кленок деревтАЩяними або залiзними обручами. Крiм звичайного столярного iнструменту бондарi користувались уторником (кривим стругом), розмiрячем, шерхебелем. Володiли вони i початками геометрii: зокрема, радiус дна бочки обчислювали шляхом подiлу величини ii окружностi на 6.

Поширення металевого посуду та начиння призвело до занепаду бондарства, хоч потреба у деревтАЩяних мiсткостях, що надають специфiчного смаку солiнням, медам, квасам, сокам та iншим напоям, залишаiться незадоволеною.

Плетiння тАУ кустарний промисел по виготовленню господарсько-побутових та художнiх виробiв з рiзноманiтноi сировини. На Украiнi маi багатi i давнi традицii, особливо на Полiссi. Як сировину для плетiння використовували лозу, кору певних дерев, насамперед молодоi липи (лико) та берези (береста, луб), верболоз, хвойну та дубову скiпку, корiння ялини, сосни тощо. РЖз дранки тАУ тонких фанероподiбних дощечок, якi вiдщеплювали вiд товстих колод, ретельно обстругували i розпарювали у печi, гнули короби для сiвби тАУ сiяники. З вужчих i тонших смужок дранки, дуба, лика плели рiзноманiтнi кошелi та кошики. Останнi часто робили iз лози з корою (так зване сiре плетiння). Способом плетiння виконували стiни клунь, хлiвiв та кошар, живоплоти тощо. З лози та iнших матерiалiв плели рибальське знаряддя.

У другiй половинi ХРЖХ ст. лозоплетiння на Полiссi набуло поширеного розвою. Крiм зазначених речей почали виготовляти дорожнi корзини та козуби, легкi дачнi меблi, дитячi коляски, iграшки тощо. Кора при цьому звичайно знiмалася (бiле плетiння). Залежно вiд конкретних виробiв лозини використовували круглi або струганi чи розщепленi уздовж у природному або пофарбованому виглядi. Почуття мiри у доборi кольоровоi гами (переважали бiлий, рожевий, зелений кольори, iнодi жовтий та фiолетовий) свiдчило про певну витонченiсть смаку ремiсникiв. На Полiссi було поширене плетiння з вузьких смужок вичиненоi або сиромтАЩятноi шкiри кiнськоi збруi та ряду побутових речей. З пофарбованих вовняних ниток повсюдно плели рiзнокольоровi, часто вкритi орнаментом пояси.

На Украiнi було вiдомо кiлька технiк плетiння, найбiльш поширенi з них тАУ спiральна i хрестоподiбна. Менше застосовувалися складнiшi квадратна та рядова технiки. З кiнця ХРЖХ ст. поширилося плетiння ажурною та вiрьовочною технiками.

Вироби украiнських майстрiв плетiння вiдзначалися чистотою i тонкiстю роботи. Пiсля певноi перерви, що була зумовлена нiгiлiстичним ставленням до кустарноi промисловостi взагалi, в останнi десятилiття попит на плетенi вироби вiдчутно зрiс. Як витвори прикладного мистецтва вони користуються широкою популярнiстю.

Майстри вмiло добирали деревину для художнiх виробiв, враховуючи ii фiзичнi та декоративнi якостi: твердiсть, розколюванiсть, гнучкiсть, колiр, фактуру.

Лiтописнi вiдомостi й археологiчнi знахiдки пiдтверджують широке застосування у давнi часи деревтАЩяного посуду, простих меблiв, засобiв транспорту тощо. Декотрi з них, крiм доброi конструктивноi форми, мали рiзьблений i розписний декор. Тодiшнi майстри вже володiли плоским рiзьбленням, рельiфним, контррельiфним, ажурним i круглим.

Аналiз памтАЩяток даi змогу видiлити два рiзновиди полiського рiзьблення. Перший, властивий захiдному регiону (вiд Бугу до Горинi), характерний збереженням i клануванням найдавнiших елементiв та мотивiв, що iднаi це рiзьблення iз зразком рiзьби Бойкiвщини, частково й Чернiгiвщини. Цими мотивами, виконаними за допомогою плоского долота, ножа, ручноi пилки, свердла, циркуля, прикрашенi конструктивнi частини меблiв та рiзних побутових предметiв. Зразком рiзьблення захiдного регiону може бути тАЮстовпецьтАЭ для куделi, датований 1936 р., де застосовуiться глибинне тригранно-виiмчасте рiзьблення та ритування (гравiрування гострим iнструментом лiнiй, дуг, кругiв та нескладних мотивiв). Виконаний вiн х. Сачиком тАУ столяром iз с. Седлище Старовижiвського району на Волинi. Пiддон тАЮстовпцятАЭ закiнчуiться фiгурним зрiзом з трьох сходинок. Саме на цих сходинках за допомогою плоского долота майстер видовбав рядки зубцiв з рiзноманiтними iнтервалами мiж ними. Таке чергування заглиблень утворило ритмiчний ряд, розрахований на гру свiтлотiней. Окрiм цього на верхнiй поверхнi предмета ритованим малюнком зображено трикутник та дату.

Дещо iншi особливостi властивi рiзьбленню пiвнiчних районiв Житомирщини та Киiвщини. Тут поряд iз найпростiшими побутують i складнi рiшення, помiтна композицiйна рiзноманiтнiсть та виконавська вишуканiсть. У зонi Схiдного Полiсся маiмо бiльший, нiж на Волинi, арсенал елементiв, застосування кiлькох технiк рiзьби. Наявнi спроби метафоричних, найчастiше алегоричних зображень. Основу схiднополiсь-кого рiзьблення складають геометричнi елементи солярно-магiчного походження: розети, зубцi, ромбовиднi тАЮпшеничкитАЭ та рядки тАЮкрапоктАЭ, а також мотиви, що походять вiд тАЮдерева життятАЭ. Поряд тАУ зображення птахiв, звiрiв, людських постатей, тАУ усе це виконано способом ритування, тригранно-виiмчастого рiзьблення або ж поiднанням обох технiк.

Схiднополiський тип рiзьблення широко репрезентований у наличниках, божничках, що находять здебiльшого з Овруцького району.

Принцип фризовоi побудови на ритмiчно розставлених секторах характерний i для iнших виробiв, де квадрати та дiагональнi побудови чергуються з трикутниками, шестибiчними круглими розетами або паралельними смугами довбаних жолобкiв. У цiлому ж це натуральна плоска рiзьба, що милуi око чергуванням контрастних елементiв.

Зразком вишуканого полiського рiзьбярства може бути так званий рубель, тобто деревтАЩяний прилад для розгладжування випраноi полотняноi бiлизни. Його мiсцеве походження пiдтверджуiться як технiкою виконання, так i мотивами орнаменту, досить наближеними до того, що застосований у киi й овруцькому наличнику. Показовим i факт поiднання кiлькох технiк рiзьблення, в яких однак переважаi ритування. Рубель маi клиноподiбну форму: вiд круглого рукiвтАЩя (держака) з кулькою на краю йде звужена частина, далi тАУ розширена та завершена заглибленням iз рельiфним виступом. На краях рубля тАУ смуги ритованих скiсних рисок, замкнутих довгою й рiвною жолобленою лiнiiю. Вiд держака розмiщено бiльш ускладнений декор тАУ два пояси з рисок утворюють тАЮялинкутАЭ, пiд нею тАУ ряд виiмчастих ромбiв у виглядi двох дуг тАУ вiдповiдно до округлених краiв предмета.

Знайомство з описаними памтАЩятками наводить на думку, що на Полiссi наявний оригiнальний вид народноi рiзьби, вiдмiнний вiд гуцульськоi iз властивою iй геометризацiiю чи полтавськоi, яку вiдзначаi заокругленiсть елементiв, ряснiсть мотивiв. Для полiськоi рiзьби характерною i перевага ритованих мотивiв, якi доповнюються простими формами та елементами, виконаними виiмчастим рiзьбленням за допомогою плоского долота або ножа. Характерною ознакою полiськоi рiзьби i розрiдженiсть, не чисельнiсть елементiв, домiнанта геометризованих форм. Стрункiстю та легкiстю ритмiв ця рiзьба органiчно поiднуiться з простими формами деревтАЩяних предметiв. Разом з тим зазначимо, що обриси та окремi мотиви полiськоi рiзьби спiвзвучнi iншим видам образотворчого фольклору тАУ оздобам народного будiвництва, ткацтва, писанкарства, вишивки, розписiв.

Цi принципи стали основою розвитку сучасного полiського рiзьблення. Нинi чимало лiсгоспiв, промкомбiнатiв, меблевих фабрик мають цехи обробки дерева, де займаються й рiзьбленням. Проте не завжди iх вироби повтАЩязанi з добрим смаком., з мистецькими традицiями краю. Значну частину продукцii визначаi стильова невизначенiсть, недооцiнка ужитковоi функцii предметiв.

Однак не цi вироби характеризують справжнi твори рiзьблення полiського краю, його з успiхом презентують цехи художнього рiзьблення при лiсгоспах у Тетеревi (Киiвщина), Клесовi (Рiвненщина), у Кiверцях (Волинь), цех Художнього фонду Украiни у с. Мигалки Бородянського району на Киiвщинi.

До розвитку традицiй полiського рiзьбярства у сувенiрному цеху Клесiвського лiсгоспу багато зусиль доклав Василь Позник. Володiючи технiкою тригранно-виiмчастого рiзьблення, за порадою В.Парохiна вiн звернувся до знайомих йому з дитинства рiзьблених виробiв. Згодом В.Позник спрямовував творчу та виробничу дiяльнiсть молодих робiтникiв клесiвського цеху тАУ Н.Опалька, Л.Генька, М.Гаврильченка на шлях розвитку полiськоi рiзьби. Тепер вони виготовляють шкатулки, сiльнички, точенi вазонки, декоративнi полумиски.

Кругле полiське рiзьблення характерне для творчостi Василя Мисанця iз Сарн. Вiн також створюi ужитково-декоративнi предмети. Виконаний ним у 1982 роцi кiвш привертаi увагу своiю масивнiстю, простою формою та нечисленними, водночас виразними орнаментальними акцентами, виконаними глибокою виiмчастою рiзьбою.

Не обминули майстри своiю увагою й корiння сосни. Його здавна полiщуки використовували для виплiтання тАЮдзбанкiвтАЭ i хлiбниць. Сьогоднi Дементiй Шиманюк з с.Прилiсне на Волинi виплiтаi з бiлих корiнцiв вози та кошики. Микола БабтАЩяк з с.Князiвки Рiвненськоi областi плете глечики. Майстри з с.Горностайполе, а також В.Корикiн та М.Кутовий, котрi працюють у цеху обробки дерева с.Мигалки (Киiвщина), iз соснового кореня виготовляють вишуканi коробочки та хлiбницi.

Украiнське Полiсся маi багатi традицii художньоi обробки дерева та iншоi рослинноi сировини. Тут i архiтектура, i скульптура, i побутовi предмети, виконанi рiзними технiками. Вiдродження й збагачення мiсцевих художнiх традицiй вiдбуваiться у творчостi чималоi плеяди майстрiв, якi цей досвiд повиннi передавати учнiвськiй молодi на уроках ручноi працi. Не менш актуальним залишаiться комплектування фондiв музею памтАЩятками, котрi прикрашають полiськi хати.

Ткацтво

Ткацтво тАУ один з найдавнiших i найважливiших елементiв нацiональноi культури украiнського народу. Воно належить до найбiльш поширених видiв господарськоi дiяльностi й народного мистецтва, яке маi багатовiкову iсторiю i глибокi традицii. Про наявнiсть ткацького виробництва на схiднословтАЩянських землях у найдавнiшi часи свiдчать археологiчнi знахiдки перiоду раннiх неолiтичних культур. Практична потреба людини в тканинах для вбрання, оздоблення житла i господарських потреб зумовила масове iх виготовлення в домашнiх умовах. Передумови розвитку ткацтва створювалися загальним прогресом матерiальноi i духовноi культури народу, його соцiально-економiчною еволюцiiю. На всiх етапах розвитку ткацтво вiддзеркалювало конкретнi iсторичнi, природно-географiчнi особливостi, характер господарськоi дiяльностi та культурно-естетичнi запити украiнського народу. Воно вiдображало також генетичнi етнокультурнi взаiмозвтАЩязки з ткацтвом сусiднiх народiв. Цi чинники формували його нацiональнi, регiональнi та локальнi вiдмiнностi.

Основними прядильними волокнами в украiнцiв, як i в iнших народiв, з давнiх часiв були вовна, коноплi й льон. Споконвiку на територii Украiни провiдними галузями господарськоi дiяльностi були скотарство, зокрема, вiвчарство, яке давало можливiсть отримувати овечу вовну, та хлiборобство тАУ вирощування лубтАЩяних культур тАУ льону i конопель, придатних для виготовлення пряжi.

Ймовiрно, вовняна пряжа передувала коноплянiй, а тим бiльше ллянiй, оскiльки вiдомо, що льон на схiднословтАЩянських землях почали вирощувати значно пiзнiше коноплi тАУ у РЖРЖРЖ тис. до н. е. Обробка волокон i прядiння ниток з метою подальшого виготовлення тканин було одним iз найважливiших домашнiх занять кожноi селянськоi родини. Пряли нитки вручну за допомогою веретена. Для пiдсилення обертання на нижнiй кiнець веретена натягували круглi глинянi або камтАЩянi кружальця тАУ пряслиця.

Первiсним ткацьким знаряддям був верстат вертикального типу, основна конструктивна частина якого тАУ вертикально встановлена рама. Для натягування поздовжнiх ниток тАУ основи та зручностi переплiтання до них внизу привтАЩязували камтАЩянi або глинянi тягарцi. Нитки основи роздiляли на двi групи тАУ парнi й непарнi. Парнi привтАЩязували жмутами до одного ряду тягарцiв, непарнi тАУ до iншого. Такий розподiл полегшував ткачам прокладати помiж основою поперечно спрямованi нитки пiткання вручну або за допомогою тонкоi палички тАУ тАЮглицiтАЭ прибивати iх зубцями до краю витканого виробу. Такi верстати подекуди збереглися й до наших днiв; на них ткали шлеi, пояси, ременi, рогожi.

Найважливiше значення мають збереженi в Райковицькому городищi горизонтального ткацького верстата значно досконалiшоi конструкцii за вертикальний. У ньому були пристроi для розподiлу ниток основи. Ця унiкальна археологiчна знахiдка засвiдчуi значний прогрес ткацького виробництва ХРЖ-ХРЖРЖРЖ ст. на теренах Киiвськоi Русi.

Позначки на веретенах свiдчать також про колективний характер занять, звтАЩязаних обробкою прядильних волокон, що не виключало можливiсть переплутати знаряддя працi. Традицiя колективного прядiння сягаi часiв родового ладу, коли процеси обробки ткацькоi сировини виконували у спецiально збудованих для цього примiщеннях. Як вiдгомiн такоi форми працi до наших днiв дiйшли толоки, вечорницi, досвiтки тощо.

Прядiнням i ткацтвом споконвiку займалися жiнки, дiвчата i пiдлiтки. Ткацький верстат був у кожнiй селянськiй оселi. Упродовж столiть вважалося, що жiнка зобовтАЩязана вмiти виконувати ткацькi роботи, iнакше вона не вважалася повноцiнним членом громади.

Новiтнi процеси пiдготовки сировини, прядiння, ткання i завершальна обробка тканин вiдображенi в чисельних народних повiртАЩях i обрядах, якi дiйшли до наших днiв. Наприклад, цими заняттями заборонялося займатися в птАЩятницю.

За сировиною тканi вироби бувають ллянi, коноплянi, вовнянi, бавовнянi та змiшанi тАУ комбiнованi.

За технiкою виготовлення розрiзняють полотнянi тканини; саржевi тАУ ремiзно-човниковi (чиноватi); перебiрнi (тАЮзаборовiтАЭ); килимовi; ворсовi.

Вироби з найпростiшим полотняним переплетiнням тчуть на двох пiднiжках, iз саржевим (чиноватим) тАУ на трьох, чотирьох i навiть шiстьох пiднiжках. Характерна особливiсть саржевих тканин тАУ дрiбнi вiзерунки у виглядi скiсних чи зигзагоподiбних лiнiй, ромбикiв. Рiзнi напрямки застилання ниток основи i утка створюють на поверхнi тканин тональнi свiтлотiньовi переходи. Саржевою технiкою тчуть найрiзноманiтнiшi народнi тканини, скатертини, покривала, запаски.

При перебiрнiй технiцi тло тканин тчуть полотняним або саржевим переплетенням за допомогою рiзноi кiлькостi ремiзок. Для утворення основного вiзерунка додатково пiднiмають окремi нитки основи вручну або за допомогою простих пристроiв (прутикiв, рейок). Типовою ознакою перебiрних тканин i рельiфно виступаючий над тлом узiр тАУ на окремих дiлянках або по всiй ширинi виробу. Залежно вiд способу прокладання ниток узору видiляються двi групи перебiрних технiк: класичний перебiр i його варiанти тАУ тАЮперетинтАЭ, ткання тАЮпiд дошкутАЭ, тАЮна прутахтАЭ, тАЮзабираннятАЭ, тАЮпiд полотнотАЭ i тАЮвиборомтАЭ. Перебiрною технiкою виготовляють узорнi смуги на скатертинах, веретах, рушниках, фартухах, очiпках, запасках.

Килимова тАЮзакладнатАЭ технiка (тАЮу вiчкотАЭ, тАЮна пряму межову ниткутАЭ, тАЮна косу ниткутАЭ) характерна тим, що рiзнокольоровi нитки пiткання прокладають по ширинi тканого виробу на окремих дiлянках вiдповiдно до взору, переплiтаючи iх полотняним переплетiнням. Ця технiка поширена на всiй територii Украiни. Нею виготовляють килими, запаски-фартухи (на Подiллi, на Полiссi), рушники, сумки.

Ворсова технiка буваi двох видiв. Нею виготовляють тканини з розрiзним i петельчатим ворсом. Як тло застосовують тонку пряжу, а ворс у виглядi вiльно звисаючих коротких кiнцiв ниток або петель (тАЮкучерiвтАЭ, тАЮключоктАЭ) створюють з товстiших i мтАЩяких ниток, якi прокладають суцiльно лише у мiсцях вiзерункiв. Цiiю технiкою тчуть рядна на Полiссi.

Вироби народного ткацтва класифiкуються за видами сировини, технiками виготовлення, функцiональним призначенням i осередками виготовлення.

За осередками виготовлення виробництво тканин на Украiнi зосереджено в таких вiдомих центрах художнiх промислiв, як Суми, Богуслав, Обуховичi, Львiв, Косiв. Незважаючи на спорiдненiсть, тканi вироби кожного локального осередку мають своi характернi особливостi.

Важливим осередком полiського художнього ткацтва i мiстечко Обуховичi на Киiвщинi, яке здавна славилося рушниками, ряднами та iншими декоративними тканинами. У наш час тут виготовляють також серветки, дорiжки, наволочки. Вони вирiзняються стрiчковими композицiями, утвореними чiтким ритмом простих геометричних мотивiв тАУ прямокутникiв, ромбикiв, хрестикiв, крапок. До основного червоного кольору та пiдпорядкованих йому чорного та бiлого часом вводять незначну кiлькiсть жовтоi, синьоi та зеленоi барв.

Ткацтво як ремесло було поширене на всiх землях Украiни з часiв Киiвськоi Русi. Видiлилось воно i розвинулось iз сiльських промислiв i через деякий час з появою мануфактур та фабрик знову зосередилось на селi як кустарний промисел. Про широку популярнiсть ткацтва свiдчать знахiдки шиферних прясел, якi знайденi практично в усiх районах Украiни. Це металевi ножицi кравецького типу, металевi та кiстянi гребенi, деталi горизонтального ткацького веретена, мотовила тощо. Тканини в домашнiх умовах виготовляли в основному з льону, конопель, вовни. Повсякденнi потреби та наявнiсть сировини зумовили побутування ткацтва як основного виду дiяльностi жiнок. Фактично у кожнiй хатi у ХVРЖРЖРЖ ст. був ткацький верстат. Крiм простого ткацтва та тканин з вибивним узором на Украiнi виготовляли узорнi тканини з орнаментом, утвореним комбiнуванням переплетiнь ниток основи i пiткання. Вибивний узор, замiнений у багатьох мiсцевостях вишиванням, виконувався так: на камтАЩяну або деревтАЩяну штамп-печатку наносились барвники, якi потiм переносились тисненням на тканину. Цей надзвичайно давнiй спосiб був характерним для часiв Киiвськоi Русi.

Спосiб виготовлення тканини був трудомiстким i довготривалим процесом. Найперше потрiбно було насiяти льон чи коноплi. Як тiльки льон достигав, його жали i ставили в стiжки, кожен з яких складався iз птАЩятнадцяти жменьок. Стiжки вистоювались протягом чотирьох днiв, iх обмолочували i викладали солому тАЮвилежуватисьтАЭ на стернi протягом двох-трьох тижнiв. Нарештi стебла висушували на печi, сортували i обробляли терницями. Початкове волокно обтiпували трiпачкою i розмикали на мички, потiм обдирали, тобто вичiсували щiткою iз цвяхiв. Через деякий час, коли сировина вилежувалась, привтАЩязували куделi до гребенеподiбного пристрою тАУ потася тАУ i пряли на веретенi нитки. Залежно вiд сорту майбутнього полотна виконувались й iншi операцii iз сировиною, ii могли ще додатково вимочувати розчином завареного борошна та картоплi, сушили, збивали прагами, навивали кросна, ткали на верстатi. Полотно вибiлювали мочiнням у водi, сушили на сонцi та згортали в сувоi. Кiлькiсть сувоiв полотна у скринi чи виробiв з нього свiдчили про працелюбнiсть жiнок, iхню майстернiсть.

Обробка рослинного волокна та вовни з метою виготовлення з них тканин для одягу та iнших потреб тАУ один iз найважливiших видiв господарськоi дiяльностi та мистецькоi культури украiнцiв, що був невiдтАЩiмною частиною домашнiх занять кожноi сiмтАЩi.

Вовну з овець стригли весною в теплi днi. Це вiдбиваi й народна приказка, яка застерiгаi вiд раптових приморозкiв: тАЮДо Миколи (9 травня) не сiй гречки й не стрижи овечкитАЭ.

Традицiйним вiзерунковим ткацтвом в украiнцiв було ткацтво на чотирьох пiднiжках, що давало тканинi дiагонального переплетiння (чиновать) та деякi дрiбновiзерунковi тканини. Технiкою у вiчко виконували ажурне ткацтво. При цьому нитки пiткання могли бути рiзнокольоровими. Вiдоме було також ткання пiд закладку: для утка бралися рiзнокольоровi нитки i човник пропускався через певну частину основи, утворюючи на тканинi вузенькi просвiти. По всiй Украiнi побутувала також технiка перебору однобiчного, при якiй нитки основи перекривалися ниткою утка через кожну четверту.

Ткацтво тАУ один iз найдавнiших i наймасовiших видiв народноi творчостi. Археологiчнi дослiдження залишкiв ткацького знаряддя для обробiтку пiзньонеолiтичноi доби свiдчать, що тканини та iншi вироби з волокна уже тодi були загальновживаними. С.Й.Сидорович слушно зауважила, що ткачi племен трипiльськоi культури вмiли виготовляти вироби з полотняним та чиноватим переплетенням i були обiзнанi з технiкою втАЩязання та плетiння. Прясельця, знайденi на околицi с. Городок Рiвненського району i в с. Зимне бiля Володимира-Волинського, як i глинянi грузила, свiдчать про розвинений ткацький промисел давньословтАЩянських племен. РД згадки про штуки полотна та сукна, яким аборигени сплачували податки готським завойовникам.

З податкових спискiв, що стосуються нового часу (ХVРЖ-ХVРЖРЖРЖ ст.), дiзнаiмося: одним iз видiв натуральних податкiв селян Полiсся була десятина вiд збору льону та конопель, що ii сплачували у виглядi тАЮмоткiвтАЭ. Щороку сiмтАЩя давала по 3-4 мотки.

РЖз статистичних даних захiдних районiв Полiсся довiдуiмося, що у Волинському воiводствi 20-30-х рр. ХХ ст. виробництво вовняних тканин на селах було дуже поширеним. На велику кiлькiсть ткацьких верстатiв у першiй чвертi ХХ ст. вказуi Я.Оринтина. За ii пiдрахунками в Полiському воiводствi було понад 55 тисяч верстатiв, у Волинському тАУ понад 44 тисячi, причому тканин з льону вироблялося утричi бiльше, нiж з вовни.

Характеризуючи значення та мiсце ткацтва в народному мистецтвi Полiсся, РЖ.В.Гургула, яка першою почала вивчати цей вид народноi творчостi у межах захiдних областей Украiни, ще в 1938 р. писала, що основним i характерним видом народного мистецтва на Полiссi i народне ткацтво. Воно виступаi тут у чистiй формi традицiйного народного промислу.

Сучасне полiське ткацтво добре зберiгаi традицiйний характер виробництва. Тканi вироби розраховано, як правило, на задоволення побутових потреб власноi сiмтАЩi, близьких родичiв, призначенi для оформлення житла, використовуються в обрядах. Останнiм часом помiтне тяжiння ткачiв до декоративностi, до використання нових видiв ниток, рiзних за барвами та фактурними особливостями. Незмiнно застосовуiться традицiйний горизонтальний верстат тАЮкроснатАЭ, що маi здебiльшого 2-4 пiднiжки тАУ тАЮпоножiтАЭ.

За технiкою художнього вирiшення народнi тканини подiляються на двi основнi групи. До першоi вiдносять вироби, мотиви яких зтАЩявились в процесi виникнення самоi тканини. Цю групу представлено на Полiссi двома основними видами: полотняним, для якого достатньо два поножi (пiднiжки) у верстатi i чинуватим (ренсовим), який вимагаi чотирьох поножiв. Таким способом на всiй площi тканини створюються однобарвнi текстурнi мотиви, побудованi з геометричних та геометризованих елементiв. Другу групу утворюi ткацтво зi складнiшим виробничим процесом тАУ суто декоративного характеру, де, крiм чотирьох i бiльше поножiв, необхiдне ручне перебирання ниток основи. Це тканини, що створюються так званим перебором пiд дошку та суто ручним способом тАЮперекладомтАЭ.

Окремою сторiнкою художнього оформлення найпростiших тканин було узорне друкування тАУ вибивання декоративних елементiв та мотивiв на чистiй тканинi за допомогою форми печаток, що мали на собi вирiзьбленi орнаменти. Майстрiв цiii спецiальностi називали тАЮвибiйниктАЭ. Пiд цiiю назвою вони згадуються у списках ремiсникiв Киiва вже у ХV ст. В наш час пiд керiвництвом В.РЖ. Порохiна цей промисел вiдроджено у 1981 роцi у Киiвi у спецiальнiй дiльницi Художнього фонду Украiни.

Художнi особливостi полiських тканин починаються вiд визначення тла тканини, яке на Полiссi називають тАЮднотАЭ. Його колiр i фактура зумовлювали пiдбiр додаткових барв, розташування i характер декоративних засобiв.

У ткацтвi Полiсся переважають смугастi композицii. Це рiзноi ширини та чергування простi й складнi смуги, утворенi рядками рiзноманiтних орнаментiв тАУ вiд барвистих смуг рядкiв крапок i рисок (iх називають тАЮдорогитАЭ, тАЮстежкитАЭ, тАЮкривулiтАЭ) до складнiших за силуетом i фактурою (тАЮкружкитАЭ, тАЮружкитАЭ, тАЮсикачiтАЭ, тАЮстежкитАЭ, тАЮкарокитАЭ тАЮтарiлочкитАЭ). Важливою ознакою, характерною для ткацтва схiдних районiв Полiсся, особливо сiл в долинi Уж, i антропоморфнi зображення, поширенi i в полiськiй рiзьбi та розписах писанок. Це постать iз пiднятими руками, жiнка, виводить пару коней, зображення дерева. Г.С.Маслова вiдносить цi мотиви в ряд стiйких стародавнiх релiктiв народноi орнаментики. Характерно, що на деяких видах тканин тАУ запасках, килимах тАУ такi мотиви часто розташовано обабiч центральноi фiгури. Вони утворюють цiлiсть, яка виражаi спрямованiсть узору до вищих сфер чи iстот. Специфiчним явищем, властивим лише ткацтву пiвнiчноi Житомирщини i мотив тАЮв козакатАЭ тАУ зображення чоловiчоi пiдбоченоi постатi.

В арсеналi елементiв полiського ткацтва значне мiсце належить символам i космiчн

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры