Постановочний план вистави за птАЩiсою Степана Васильченка "На першi гулi"
РОЗДРЖЛ РЖ. РЕЖИСЕРСЬКИЙ АНАЛРЖЗ ПтАЩРДСИПочуття людини, ii стосунки, переживання тАУ тема не вичерпна. РЖ найбiльше захоплення, цiкавiсть викликаi почуття кохання. Кохання.. Що це? Звiдки воно виникаi? Чому нас захоплюi одна людина i лишаi байдужою iнша? Чому заради кохання людина готова на надзвичайнi, високi вчинки i ладна скотитися в глибоку прiрву, забути себе? Як, куди i чому зникаi кохання? Питань пов'язаних з коханням може виникнути безлiч. Кожна людина тАУ це окрема, особлива доля i своя iсторiя кохання. Кожна людина намагаiться знайти своi вiдповiдi на цi питання, звертаючись частiше до витворiв мистецтва, лiтератури, кiно, театру, шукаючи пояснення подiям, якi вiдбулися з ними особисто через кохання.
Перше кохання тАУ це особлива сторiнка. Перед тобою великий шлях, попереду великi сподiвання, попереду i першi розчарування, все ще попереду, а ти вже майже дорослий, в душi зародилось перше почуття i здаiться воно на завжди. До теми першого кохання зверталося багато письменникiв i драматургiв. Не обiйшов цю тему i Степан Васильченко. Тимоша i Оленку тАУ героiв п'iси тАЬНа першi гулiтАЭ - можна назвати нашими украiнськими Ромео i Джульiтою. Але, якщо у Шекспiра кохання двох пiдлiткiв закiнчилося трагiчно, то в п'iсi Васильченка ми сподiваiмось на щасливий розвиток почуттiв. П'iса Степана Васильченка тАЬНа першi гулiтАЭ оптимiстична, сприймаiться легко, з гумором, даi можливiсть покращити настрiй глядача, вiдволiкти iх вiд життiвих неприiмностей. Невелика за обсягом п'iса даi можливiсть побачити, якi вiдносини мiж батьками i дочкою. Оленка любить i поважаi своiх батькiв, прислухаiться до iхньоi думки, без дозволу не йде тАЬна гулiтАЭ, iз-за чого i породжуiться конфлiкт в п'iсi. Пiти на вечорницi тАУ не глобальна проблема, проте Оленка домагаiться згоди батькiв , а не просто безвiдповiдально задовольняi своi забаганки. Менi здаiться важливо це донести до теперiшньоi молодi, адже в наш час не завжди дiти дослухаються i рахуються з думками батькiв. Також в п'iсi розкриваiться питання поваги молодi до старших на образi Тимоша. Хлопець для того щоб змусити батькiв Оленки вiдпустити з ним на першi вечорницi, розiгруi iх, не даi iм спокою, але робить це не образливо, з гумором.
РЖ найголовнiше тАУ вiдносини мiж молодими людьми. Глядач побачить щире, чисте перше кохання. Звичайно, це важливо донести до глядача, особливо до молодi. В наш час почуття мiж хлопцем i дiвчиною не завжди бувають щирими, чистими, часто зводяться тiльки до сексуальних стосункiв, носять цинiчний характер.
Адже одноактна п'iса Степана Васильченка тАЬНа першi гулiтАЭ маi не тiльки розважальне, а також виховне i пiзнавальне значення. Завдання театру правдиво показати життiве явище, розкрити важливу для людей iстину i заразити iх своiм вiдношенням, своiми почуттями. П'iса тАЬНа першi гулiтАЭ цiлком вiдповiдаi цим вимогам. Написана вона Степаном Васильченком образною, гнучкою мовою, пройнятою лiризмом, з гумором, з любов'ю до своiх персонажiв, за цiкавими дiалогами вiдчуваiться характер дiйових осiб. Написана на початку минулого столiття (вперше надрукована видавництвом тАЬКриницятАЭ в 1911 роцi) п'iса тАЬНа першi гулiтАЭ i досi користуiться увагою театрiв. Не велика за обсягом п'iса, не велика кiлькiстю дiйових осiб, не складна декорацiя, дають можливiсть втiлити постановку на сценi i професiйного i аматорського театрiв.
Все сказане вище i спонукало мене зупинити свiй вибiр саме на п'iсi Степана Васильченка тАЬНа першi гулiтАЭ.
1.2 Автор i епоха
Художня спадщина визначного письменника-реалiста i талановитого педагога Степана Васильченка належить до найкращих надбань передовоi украiнськоi культури i заслужено завоювала широке визнання в нашiй краiнi.
Степан Васильович Васильченко (справжнi прiзвище Панасенко) народився 8 сiчня 1879 року в мiстечку РЖчня на Чернiгiвщинi в родинi селянина-шевця. Сiм'я Васильченкiв, що складалася з восьми чоловiк, жила в постiйних злиднях. Уже змалку майбутнiй письменник змушений був працювати на сiльських глитаiв.
Батько письменника, вiдчувши на собi весь тягар бiдняцькоi долi, прагнув вирвати дiтей iз злиднiв, дати iм освiту. тАЬНе землi, нi худоби, нi доброго ремества я вам не залишу пiсля смертi тАУ учiться дiти та шукайте других шляхiвтАЭ, - говорив вiн.
В 1886 роцi Степан Васильченко вступаi до РЖчнянськоi початковоi школи. Письменник згадував про своi навчання в цiй школi: тАЬЗаписався я в неi боязким, соромливим, непомiтним хлопчиком, кiнчав тАУ кращим учнем, живим, iнiцiативнимтАЭ. На час навчання в РЖчнянськiй школi припадають його першi поетичнi спроби. Пiд впливом прочитаних бiографiй письменникiв вiн вирiшив тАЬзробитися поетом чи письменникомтАЭ. Вiн наслiдуi Кольцова, Пушкiна, Шевченка.
Пiсля закiнчення школи вирiшуi стати народним учителем i готуiться до iспитiв в учительську семiнарiю.
В 1895 роцi Васильченку пощастило вступити до Коростишiвськоi учительськоi семiнарii. Система викладання в семiнарii була поставлена дуже погано, не могла дати справжнiх знань допитливому юнаковi, вiн багато працюi самотужки, проймаючись волелюбними iдеями та настроями.
Закiнчивши в 1898 роцi семiнарiю, Васильченко iде вчителювати. Мрiяв вiн i про унiверситет, але в дореволюцiйнiй Росii здобути вищу освiту бiдняковi селянину було неможливо.
Вчителювати Степан Васильченко почав в селi Потоки на Киiвщинi, де зустрiчаiться з труднощами: переслiдування з боку мiсцевих глитаiв, напiвзруйнована школа, в класах брудно й вогко, в шкiльнiй бiблiотецi лише кiлька застарiлих пiдручникiв. Молодий педагог, сповнений творчого завзяття i енергii, з ентузiазмом береться за справу. Вiн не тiльки дбаi про всебiчний розвиток учнiв, але й органiзовуi вечiрнi класи для дорослих, керуi аматорським драматичним i хоровим гуртками.
Вчителювання в сiльських школах даi Васильченку багатий життiвий матерiал. Лiтературна дiяльнiсть розпочалася в часи вчителювання на Киiвщинi. Пiсля нелегкого трудового дня вечорами при свiтлi каганця вiн занотовуi до щоденника своi спостереження, звiряi на його сторiнках своi радощi i печалi. Письменник гаряче виступаi на захист селян вiд знущань мiсцевоi влади. За тАЬкрамольнiтАЭ записи в щоденнику його звiльняють з посади вчителя.
Першим твором Васильченка була написана росiйською мовою, поема тАЬРазбитая бандуратАЭ. В 1904 роцi в газетi тАЬКиевская почтатАЭ з'являiться друком перше оповiдання тАЬПросвещениетАЭ. Оповiдання справило на вчителiв з народу велике враження тАУ в ньому вони побачили власне життя. Згодом Васильченко пише цiлий цикл оповiдань з життя сiльських учителiв, де правдиво показуi важке матерiальне i моральне становище його колег, протестуi проти ганебноi залежностi вчителiв тАУ вихiдцiв з народу, вiд обмежених iнспекторiв, мiсцевих багатiiв.
Слiд пiдкреслити, що в своiх творах, спрямованих проти реакцiйноi полiтики росiйського самодержавства в системi освiти, Васильченко постiйно вимагав вiд народного вчителя активноi участi в громадському життi, неодноразово говорив про необхiднiсть боротьби проти деспотизму й насильства. Показовим щодо цього i образ Максима iз тАЬЗаписок вчителятАЭ.
Протестуючи проти гнiтючоi дiйсностi, гостро викриваючи ii в своiх творах, Васильченко висловив прагнення передовоi iнтелiгенцii до свободи, ii впевненiсть у майбутньому. В боротьбi за краще майбутнi письменник-демократ вбачав сенс людського життя.
Значну роль у формуваннi iдейно-художнiх поглядiв Васильченка вiдiграло посилення революцiйного руху в Росii напередоднi подiй 1905 року. в цей час Васильченко був студентом Глухiвського учительського iнституту, до якого вступив в 1904 роцi. Разом з iншими студентами вiн бере активну участь у загальномiських виступах та демонстрацiях. Пiд впливом революцiйних подiй у краiнi Васильченко вирiшуi залишити навчання i знову повернутися до народу, сподiваючись на вiльну працю. Проте мрiях Васильченка не судилось здiйснитись.
Згодом, бажаючи ближче познайомитись з тАЬживим i шумким шахтарським життямтАЭ iде вчителювати в село Щербанiвку на Донбасi. Тут його заарештовують i кидають до Бахмутськоi в'язницi, звинувативши в участi у горлiвському повстаннi шахтарiв. Перебуваючи за ТСратами пише поезii в прозi, цикл осетинських казок.
Пiзнiше на матерiалi тюремних вражень створюi ряд новел з життя в'язнiв - тАЬПетрунятАЭ, тАЬПацаноктАЭ, тАЬСпасениктАЭ, тАЬЗа мурамитАЭ. Потiм хворого на шиф Васильченка випускають з в'язницi i вiн повертаiться до рiдноi РЖчнi. Тут вiн цiлком вiддаiться лiтературнiй роботi, пише оповiдання тАЬНа чужинутАЭ, тАЬМужицька арифметикатАЭ, тАЬУ панiвтАЭ, тАЬВолошкитАЭ.
Неможна без хвилювання читати оповiдання тАЬДоматАЭ про тяжке життя сирiт з яких знущаiться мачуха. Слiд сказати, що дитяча тематика у творах Васильченка посiдаi одне з чильних мiсць. Значну художню цiннiсть у цьому планi становлять твори письменника з життя школярiв тАЬЦиганкатАЭ, тАЬПiд школоютАЭ, тАЬОксанатАЭ. Васильченковi належить ряд психологiчно-побутових новел на дитячу тематику, забарвлених м'яким гумором тАЬБасурментАЭ, тАЬСвекортАЭ, тАЬМужицький ангелтАЭ.
Трагiчну iсторiю молодоi вчительки Тетяни, що мала чарiвний голос i неабиякi акторськi здiбностi, змальовано в повiстi тАЬТаланттАЭ.
Велику пiзнавальну цiннiсть мають твори Васильченка, в яких вiн змалював новi зрушення на селi викликанi революцiiю 1905-1907 рокiв. З великою силою художнього узагальнення Васильченко зумiв показати настроi селян у новелi тАЬМужицька арифметикатАЭ. Тема революцiйного пробудження села знайшла своi вiдображення також у новелах тАЬОсiннiй ескiзтАЭ, тАЬЧайкатАЭ, тАЬНа калиновiм мостiтАЭ. Лiтературна та педагогiчна дiяльнiсть Васильченка у дожовтневий перiод характеризуi його як невтомного трудiвника на нивi украiнськоi культури. Кращi твори письменника пройнятi щирою любов'ю до трудящих мас, до рiдноi землi: вони свiдчать про те, що в украiнську лiтературу прийшов справжнiй художник-реалiст, який поставив за мету активно втручатися в життя.
Пiсля перемоги Великоi Жовтневоi соцiалiстичноi революцii Степан Васильченко весь свiй талант i знання, всю енергiю вiддаi справi культурного розвитку звiльненого вiд багатовiкового рабства рiдного народу.
Влiтку 1920 року Васильченко вирушаi в подорож з хоровою капелою тАЬДнипро-союзутАЭ (тепер тАЬДумкатАЭ) по мiстах i селах Лiвобережноi Украiни. Своi враження вiн занотовуi у щоденнику i згодом на його основi створюi ряд творiв.
Приiхавши до Киiва Васильченко вирiшуi повернутись до вчителювання. Спочатку працюi директором дитбудинку, а потiм викладаi в школi. Велика радiсть охоплювала його, коли вiн бачив потяг радянськоi молодi до знань, до культури. Його мета тАУ виховати всебiчно-розвинену людину. Подорож по Украiнi та праця в школi дають багатий матерiал для лiтературноi творчостi, вiн створюi ряд нових творiв: тАЬПриблудатАЭ, тАЬЧервоний вечiртАЭ, тАЬАвiацiйний гуртоктАЭ, тАЬОлив'яний перстеньтАЭ.
Васильченко закликаi своiх товаришiв по перу служити iнтересам трудового народу. Про себе писав: тАЬМоя творчiсть iшла в парi з моiм життям, з моiми переконаннямитАЭ.
Життя радянськоi школи, новий побут, народження новоi, соцiалiстичноi моралi, взаiмини молодi тАУ провiднi теми творiв Васильченка, написаних в 20-тi роки. Показовою для творiв цього перiоду i новела тАЬПриблудатАЭ написана 1922 року. В 1924 роцi пише повiсть тАЬАвiацiйний гуртоктАЭ, в якiй розповiдаi про економiчнi i культурнi перетворення на селi. Зображенню нового поколiння Васильченко присвятив повiсть тАЬОлив'яний перстеньтАЭ. Автор значну увагу придiляi проблемi налагодження взаiмин мiж мiстом i селом, показуi як нове входить у життя села.
Протягом останнiх десяти рокiв життя Васильченко працюi над твором про великого Кобзаря. Ще в дитячi роки письменник захоплювався творами Кобзаря. Не розлучався вiн з ними й пiзнiше. За задумом автора це мала бути бiографiчна повiсть на п'ять частин. Письменник встиг закiнчити лише першу частину повiстi тАЬВ бур'янахтАЭ.
Вiрний принципу правди в мистецтвi, вiн змальовуi у своiх творах яскравi картини сучасноi йому дiйсностi, типовi образи представникiв трудового народу. Будучи прекрасним майстром короткого оповiдання, вiн створював невеликi й простi за змiстом, але довершеннi за формою твори, в яких своiрiдно розкрито складний свiт людських взаiмин, переживань.
Великий емоцiйний вплив творiв Васильченка значною мiрою зумовлюiться iх мовою, гнучкою, образною, надзвичайно музикальною, пройнятою лiризмом.
Вiдомий Васильченко i як автор драматичних творiв. Театр завжди приваблював Васильченка. Ще в дореволюцiйний перiод вiн пише п'iси тАЬЧарiвницятАЭ, тАЬНа першi гулiтАЭ, тАЬНедоростоктАЭ.
Письменник виступав за розвиток нацiонального театру, за високоiдейний i художньо-довершений репертуар, i тому його завжди обурювали слабкi, художньо-недосконалi п'iси. Вiн проводив велику органiзацiйВаВаВаВаВаВаВаВа ну роботу як член Украiнського товариства драматургiв i композиторiв, театральноi ради, брав активну участь у роботi Московського товариства драматичних письменникiв i композиторiв. Васильченко пише невеличкi драматичнi етюди-малюнки для дiтей: тАЬДо свiтлатАЭ, тАЬСвекортАЭ, тАЬУ жниватАЭ. Крiм того, створюi кiлька бiльш значних творiв. Особливий iнтерес становить п'iса тАЬКармелюктАЭ. Завдяки глибокiй правдивостi, майстерностi у зображеннi характерiв та вмiлому використанню фольклору, живiй народнiй мовi, п'iса належить до кращих не тiльки у драматичнiй спадщинi Васильченка, але й була визначною подiiю в украiнськiй драматургii 20-х рокiв.
Цiкаву сторiнку драматичноi спадщини Васильченка складають його кiносценарii: тАЬОлов'яний перстеньтАЭ, тАЬПетрунятАЭ, тАЬтАЭНедоросток, над якими вiн працював в останнi роки життя.
Степан Васильченко помер 11 серпня 1932 року. вiн не встиг закiнчити багато своiх творiв, в його архiвi лишилося багато нотаток, чернових редакцiй драматичних i прозових творiв, що свiдчить про його великi плани.
Найбiльшою сценiчнiстю вiдзначаiться п'iса-жарт тАЬНа першi гулiтАЭ, вона й сьогоднi не втратила своii художньоi вартостi й з успiхом ставиться на сценi. В 1991 роцi п'iса Степана Васильченка тАЬНа першi гулiтАЭ була поставлена на сценi Рiвненського обласного академiчного музично-драматичного театру на той час режисером-постановником, початкiвцем Олегом Мосiйчуком. Роль Савки зiграв заслужений артист Украiни А. Бортник, Василини тАУ заслужена артистка Украiни Л. РЖзарова, Олена тАУ В. Фiськович, Тимiш тАУ М. Андрушко, Дiд з клепечкою - РЖ. Тертичка. Вистава користувалася успiхом.
1.3 Специфiка зображуваного в п'iсi життя
Подii зображенi в п'iсi вiдбулися, можливо, в невеличкому селi, можливо, десь на Киiвщинi, можливо на Чернiгiвщинi тАУ в мiсцях де жив, працював, писав своi твори Степан Васильченко, а можливо десь на Волинi? Таке могло статися будь-де.
Скорiше за все це кiнець 19-го столiття. На початку 20-го починаi розгортатися революцiйний рух в краiнi. Частiшають робiтничi i селянськi незадоволення, страйки. На селi вiдбуваються суспiльно-полiтичнi зрушення. Це все буде пiзнiше, а поки-що живуть в рiдному селi люди, працюють не покладаючи рук, закохуються, одружуються, виховують дiтей..
Виховують так, як виховували iх, iхнiх батькiв: в повазi до старших, працьовитими, слухняними. Так виховували свою дочку Савка i Василина. Оленка не може без дозволу батькiв пiти на вечорницi. Цiлий день на роботi, як говорить дiд Северин: тАЬНаробиться, на сонцi напечеться, насилу ноги додому приволоче: тiльки ж вулиця загомонить, то де тая й сила вiзьметься; так немов i не ходило й не робило!тАЭ. Як же можна всидiти вдома, коли весна, - тАЬВ Матвiiвому саду соловейко спiваiтАЭ, хлопцi, дiвчата зiбралися - тАЬобiщався надiйти з Борусового на вулицю Олекса з скрипкою, з Поливчаного Павлик iз бубономтАЭ.. тАЬВсi подружечки будуть гуляти, будуть спiвати..тАЭ, а ще буде той хто найкращiй в свiтi. Як можна всидiти дома, коли тобi сiмнадцять i почуття просто розпирають душу, .. бо як не пустять, тАЬто серце розiрветься на двi половинитАЭ.
Але недарма кохання щире i i той хто примусить батькiв згадати i своi лiта молодii, i все-таки тАЬмайже вигнатитАЭ дочку тАЬна вулицютАЭ, тАЬна гулiтАЭ. Все закiнчиться добре, адже у нас комедiя-жарт.
1.4 Основнi подii п'iси
Початкова подiя тАУ Молодь збираiться на вечорницi.
Головна подiя тАУ Оленка тАЬстала на порiтАЭ.
Основна подiя тАУ Оленку не пускають на вечорницi.
Центральна подiя тАУ Тимiш переходить до рiшучих дiй.
Фiнальна подiя тАУ Одпустили.
1) Молодь збираiться на вечорницi.
2) Дiвчина на порi.
3) Пройшли лiта.
4) Тимiш виманюi Оленку.
5) Тимiш умовляi Василину.
6) Тимiш приходить на допомогу Оленi.
7) Тимiш з опудалом.
8) Вiдпустили.
Початкова запропонована обставина.
Дiти ростуть тАУ з цим треба рахуватися.
Ведуча запропонована обставина.
Оленку не пускають на вечорницi.
1.6 Конфлiкт i предмет конфлiкту
Конфлiкт мiж батьками Оленки i Оленкою з Тимошем за те, щоб повiрили в щирiсть почуттiв Тимоша i вiдпустили Оленку на вечорницi.
Предмет конфлiкту тАУ батьки, якi не вiдпускають на вечорнирцю свою дорослу дочку.
1.7 Дiя i контрдiя.
Дiю веде Оленка, потiм iй допомагаi Тимiш, щоб вирватись на вечорницi.
Контрдiю ведуть Савка i Василина, щоб залишити дочку дома.
1.8 Тема та iдея птАЩiси
Тема
Життя швидкоплинне, - виростають дiти, у них з'являiться особисте життя, приходить перше кохання i з цим доводиться рахуватися. Тема першоi пори дiвування, першого кохання.
РЖдея
Щирi почуття здолають всi перепони.
Жанр тАУ комедiя-жарт. Характер тАУ лiрико-побутова.
Фабула
Вечiр. Молодь збираiться на вечорницi. Обiцялись прийти музики з скрипочкою i бубном. Вже чути музику, спiв, смiх. Прийдуть Оленини подружки-однолiтки. Переказували, щоб i Оленка приходила, але слухняна дочка хоче отримати дозвiл вiд батькiв. Оленка починаi розмову з мамою, сподiваючись, що добру маму переконати легше. Оленка домагаiться у мами пiдтвердження того, що вона вже доросла, адже може ходити на вечорницi. Але мама не бере на себе вiдповiдальнiсть i посилаi Оленку за дозволом до батька. Десь в глибинi душi Василина визнаi, що дочка подорослiшала i даi iй пораду, як слiд поводити себе з парубками. З хати виходить Савка тАУ батько Оленки. Вiн наробився за день, втомився i хоче спати. Василина розповiдаi, що Олена проситься тАЬна колодкутАЭ. Савка не хоче визнавати, що дочка виросла i вiдправляi Оленку додому спати, перед тим розповiвши пригоду, яка трапилась з ним вночi. Савка пiдозрюi, що якимсь чином в цьому замiшана дочка. Василина стаi на сторону дочки: тАЬСтала на порi тАУ хай дiвуi, хай своi вiдгулюiтАЭ. Савка не погоджуiться з цим, вважаючи Олену тАЬще зовсiм дитиноютАЭ, наказуi Василинi пильнiше наглядати за дочкою.
Вулицею проходить Северин, який щоночi обходить село з клепачкою, лякаючи тАЬзлодiiвтАЭ. Помiтивши Савку i Василину, дiд Северин заводить розмову про молодь, яка наробившись за день, не заспокоюiться i ввечерi, влаштовуючи гулянки. Савка i Василина згадують свою молодiсть. РЗх увагу привернув чийсь кашель. Савка i Василина ховаються в хату. До ворiт пiдходить Тимiш. Савка говорить Тимошу, що дочку загнав в хату i нiкуди не випустить. Тимоша це обурюi, але вiн iде з двору, вiдчуваiться, що вiн не погодиться з Савкою i щось задумав. Савка зачиняi ворота i дверi в хату та лягаi спати. Не спиться лише Оленцi, тай як можна заснути, коли з рiзних куткiв села чути спiв, гомiн молодi, смiх. Оленка сидить в хатi бiля розчиненого вiкна i розмовляi з мамою, яка знаходиться десь в хатi. Вона намагаiться переконати маму, що вже достатньо доросла, щоб не тiльки працювати, але й пiти на вечорницi, про те тАЬяк важко той вечiр сподiваний утерятитАЭ, i що, як не пустять тАЬто серце.. розiрветься на двi половiнкитАЭ. До вiкна пiдходить Тимiш i гукаi Оленку iти з ним, бо iх чекають хлопцi i дiвчата, i наказували, щоб Тимiш не приходив без Оленки. Оленка боiться ослухатися батькiв i вiдмовляiться. Тимiш висловлюi Оленцi своi почуття, цiлуi ii, Василина застукуi хлопця i дiвчину тАЬна гарячомутАЭ. Оленка ховаiться в хатi, на ii мiсцi з вiкна виглядаi Василина. Тимiш вмовляi Василину вiдпустити з ним Оленку на вечiрку, доводить що вiн хороша людина i почуття до Оленки у нього щирi. Щоб переконати Василину, Тимiш, навiть, танцюi перед нею. Василина вiдмовляi Тимошу i зачиняi вiкно. Тимiш погрожуi, що як не вiдпустите добром, буде гiрше. Вiн сiдаi на призьбi, вiдчиняi вiкно i починаi розказувати казочку про те, як жили чоловiк i жiнка, мали дочку, не пускали ii на вечорницi, i щось сталось таке, що цiлу нiч вони не могли заснути. На допомогу Тимошу приходять парубки i дiвчата, якi почали тАЬславититАЭ Савку i Василину. З хати виходить заспаний Савка. Савка намагаiться вигнати Тимоша, говорить, що не буде так як хоче Тимiш, але хлопець не вiдступаi. Тимiш пiшов, але знову повернувся i тепер вiн переходить до рiшучих дiй тАУ вiн приносить опудало. Ставить ого коло вiкна i починаi розмовляти на два голоси, вимагаючи щоб Савка i Василина пустили Оленку на вулицю. Оленка з вiкна попереджаi Тимоша щоб тiкав, бо батько взяв батога, а мати рогача i iдуть з хати. Тимiш через вiкно ховаiться в хатi. Савка i Василина кидаються до опудала, думаючи, що це Тимiш, але бачать, що помилились. Розумiють, що Тимiш сховався в iх хатi. Савка бiжить в хату за Тимошем, Василина стереже бiля вiкна, але Тимiш примудряiться втiкти. Василинi ця пригода здаiться смiшною тАУ все таки вона на сторонi дочки. Савка розсердився на неi. Почав кричати, що за дочкою повинна мати дивитись. Савка i Василина зчиняють галас на все село. Оленка намагаiться iх втихомирити. Савка, з пересердя, говорить Оленi, щоб iшла з хати. Олена вiдмовляiться, думаючи, що потiм батько накаже ii. Василина i Тимiш говорять, щоб Оленка iшла на вечорницi, поки батько пускаi, при цьому Тимiш глузуi з Василини, та не витримуi i починаi ганятися за Тимошем з рогачем, запрошуючи на допомогу дiда Северина. Савка не витримуi i свариться на всiх: i на Василину, i на Оленку, i на Тимоша. Гамiр збiльшуiться. Савка втрачаi терпець i буквально виганяi Оленку на вечорницi. тАЬНу й дiти!..тАЭ - робить висновок дiд Северин. А з вулицi чути смiх, веселi вигуки молодi, спiв, а десь в садку розспiвався соловейко.
1.9 Композицiя птАЩiси
Композицiя
Експозицiя тАУ Молодь збираiться на вечорницi.
Зав'язка тАУ Оленка тАЬстала на порiтАЭ.
Розвиток дii тАУ Оленку не пускають на вечорницi i Тимiш приходить iй на допомозi.
Кульмiнацiя тАУ Тимiш переходить до рiшучих дiй.
Розв'язка тАУ Одпустили.
1.10 Жанровi i стильовi особливостi п'iси
ПтАЩiса-жарт тАЬНа першi гулiтАЭ написана Степаном Васильченком наприкiнцi позаминулого 19 столiття. Дiя вiдбуваiться в сiльськiй мiсцевостi, тому в птАЩiсi правдиво змальовано сiльський побут. Персонажi птАЩiси цiлий день працюють в полi. У вiльний час працюють на своiму господарствi, тому вночi iм, звичайно, хочеться виспатись i вiдпочити. Але, як кажуть тАЬмалi дiти спати не дають, а великi жититАЭ. Який може бути спокiй, коли i дочка-красуня, якiй пора вже дiвувати. Сюжет птАЩiси простий i водночас напружений: парубок Тимiш настирливо залицяiться до молоденькоi дiвчини Олени, батьки якоi вважають, що iй ще рано на тАЬгулiтАЭ. Жанр птАЩiси тАЬНа першi гулiтАЭ визначений, як птАЩiса-жанр, тому як вимагаi жанр, все в нiй зображено в гумористичному планi. Тимiш вдаiться до рiзних розiграшiв i жартiв, щоб змусити батькiв вiдпустити Оленку на вечорницi, навiть опудало приносить. Автор вдало ввiв в птАЩiсу багато народних пiсень, зiграв ii непiдробним лiризмом, що надаi творовi чарiвноi поетичностi. Мова персонажiв проста, легка для сприйняття, в нiй багато гумору, побутових прислiвтАЩiв, образливих висловiв та жартiвливих порiвнянь: тАЬ.. чорноброва, вража поторочатАЭ, тАЬтАж тiльки почала з печi злазити, вже парубкiв принаджуiштАЭ, тАЬДiвчина тАУ як теi пиво почало шумувати тАУ не борони, швидше вишумуiтАЭ. тАЬтиха вода тАУ гребло рветАЭ, тАЬмов по зорях читаютьтАЭ.
РОЗДРЖЛ РЖРЖ. Режисерський задум вистави
Надзавдання тАУ перше кохання тАУ важлива подiя в життi кожноi людини i утримати вiд цього не можна нiщо. Коли повинно приходити переш кохання нiхто не може сказати точно. Воно захоплюi зненацька, огортаючи, як хвиля. Нiщо не може зупинити це почуття i нiхто не може застережи ти вiд нього. Здаiться, що це iдине, головне, назавжди. Коли перше кохання захоплюi дитину деякi батьки лякаються i не можуть цього збагнути, не можуть повiрити, що дитина вже виросла. Точнiше переживаi дорослi почуття, а вона ще зовсiм дитина, забуваючи, що самi кохали. Наше завдання нагадати глядачам, що потрiбно бути уважними до своiх дiтей, щоб не пропустити важливу для них подiю тАУ дорослiшання, i що дорослим дiтям потрiбно довiряти i поважати iх вибiр.
Наскрiзна дiя вистави: Василина говорить: тАЬСтала на порi тАУ хай дiвуi, хай своi одгуляi. Тiльки ж того свята заживеш, тiльки й розкошiв зазнаiш, що в тому дiвуваннiтАж Дiвчина тАУ як теi пиво: почало шумувати тАУ не борони, швидше вишумуiтАЭ тАУ я вважаю, що в цих словах закладений великий життiвий змiст. РЖ хоча Василина говорить про дочку, але стосуються вони як дiвчат, так i хлопцiв. Прийшла тАЬпоратАЭ, настала молодiсть, нахлинуло перше кохання, треба дозволяти iм пiзнати всi принади молодостi, кохання, щоб не довелося шкодувати пiзнiше i надолужувати це пiзнiше в зрiлi роки на шкоду рiвним.
2.2 Образ i стиль вистави
Зерно тАУ всеперемагаюче кохання.
Можна згадати безлiч прикладiв, коли кохання змiнювало iсторичнi подii, змiнювало життя людей, засоби iх iснування. В кожному окремому випадку змiни цi були трагiчнi, драматичнi, або романтичнi. В нашiй птАЩiсi кохання теж внесло змiни в життя персонажiв, отримало свою перемогу, але сталося це романтично, лiрично, весело.
Стиль тАУ Вистава тАЬНа першi гулiтАЭ написана в жанрi водевiлю. Конфлiкт вирiшуiться на побутовому рiвнi. Тому виставу доцiльно грати, як побутову, а водевiль тАУ жарт вимагаi використання великоi кiлькостi легкоi музики, легкостi в сприйняттi подiй, жартiвливостi в вирiшеннi конфлiктiв. Комедiя-жарт буде зiграна в стилi побутовоi класичноi украiнськоi музичноi вистави.
2.3 Манера акторськоi гри
Автор запропонував проблему тАУ дорослiшання дочки, ii перше кохання, якого не визнають батьки. Проблема вiдносин мiж старшим поколiнням i молоддю iснуi стiльки, скiльки iснуi людство. Кожна людина вирiшуi ii по-своiму. Скiльки i людей на землi стiльки й варiантiв вирiшення цiii проблеми. Пропонуi свiй варiант i Степан Васильченко. Можливо цi подii вiн пiддивився в якомусь селi на Киiвщинi, де Васильченко вчителював. Звичайнi люди, простi сiльськi трудiвники, за клопотами не помiтили, як виросла дочка i покохала, тому що доведеться мiняти звичайний уклад життя, звичнi вiдносини мiж членами родини. Приступаючи до роботи над ролями, актори повиннi взяти це до уваги. Образи автором виписанi з любовтАЩю, мiж ними немаi ненавистi, ворожнечi. Просто зайнятi щоденними клопотами люди не помiтили як дорослою стала дочка, це для них зараз вiдкриття. Василина i Савка звикли жити розмiреним життям i швидко вирiшити питання, яке раптово виникло. Можливо згодом вони й погодяться, що Оленка вже доросла i вiдпустять ii з Тимошем, але не сьогоднi. Поважний селянин, голова родини Савка не може сказати тАЬтактАЭ, якщо спершу сказав тАЬнiтАЭ. Оскiльки вистава визначена як побутова, в декорацii i в реквiзитi будуть присутнi елементи побуту, то актори повиннi грати в манерi побутовоi вистави, тобто так нiби це вiдбуваiться з ними особисто, беручи до уваги характери персонажiв запропонованi автором.
Савка тАУ батько Оленки, голова родини, чоловiк лiт вiд 40.
Савка про себе:
- Я наробився! Я натрудився за день тАУ дайте менi хоч раз у тиждень доспати!
- Тепер лубтАЩя, а колись було голубтАЩя.
- тАж я тобi кажу: оце упав би на колючки та зразу й заснув би!
- тАжщо трапиться обох iз дому виженутАж
- Наше минулося.
РЖншi про Савку:
Василина: Батько не пустить.
- Дивись, що вигадав, старе лубтАЩя.
- Ой ти, старий та бородатий.
- А ти тАУ батько!
Тимiш: - Ой i хитрi ж ви, дядьку, тiльки не на того напали.
Савка вирiшуi всi родиннi справи i проблеми, його слово головне. Вiн людина твердих переконань, впевнений в собi, в правильнiсть своiх вчинкiв, але не злобливий. Без його дозволу мати не наважуiться вiдпустити Оленку на вечорницi. РЖз-за його твердого рiшення i закручуються подii птАЩiси. Савка простий селянин, звик працювати з ранку до вечора. В цей вечiр, наробившись, вiн хоче вiдпочити, але подii складаються не так, як йому хотiлось би, не так як завжди. За турботами вiн не помiтив, як виросла дочка, як покохала. Дещо вiн запiдозрив, коли вночi обмацувала тАЬпримаратАЭ схожа на Тимора. Але, вважаючи Оленку ще малою, гадаi що iй рано на дiвування, ще прийде ii час. тАЬКоли вона у нас iще зовсiм дитинатАж Успii ще! РЖ нашумуiться, й награiтьсятАжтАЭ тАУ говорить вiн про дочку. Савка любить свою дочку i дружину, вiдчуваi вiдповiдальнiсть за iх долю. Тимора вiн вважаi не достойним його дочки, за веселу вдачу вважаi його легковажним, тому стiйко опираiться, не хоче щоб дочка йшла на вечорницi сама з Тимошем. Але доля повернулася iнакше.
Надзавдання тАУ Не пустити Оленку на вечорницi.
Наскрiзна дiя тАУ Виганяi Тимора з двору.
Зерно тАУ кремiнь.
Василина тАУ мати Оленки.
Василина про себе:
- РЖ не ворожка, а вгадала.
- Своi минулося, то й забулося.
- РЖще менi самiй теi дiвування перед очима: не згледiлась, як i дочка виросла.
- Дурна була.
- Люблю, як хто хороше танцюi.
- Та довiку цього не буде, щоб я сама дочку гулять до парубка посилала.
РЖншi про неi:
Савка: - Шкода вже нам молодiти, старенька моя!
- Отак-то, моя мила!
- Сама ти ради не даси? Ти ж якась мати.
- А ти й рада! РЗй смiшки!
Оленка: - Мамонько, голубонько, пустiть.
- Мамо, навчiть мене чарувати.
- Мати вхопили рогач та побiгли будити батька!
- Мамо! Що ба вир робите! Сорому вам немаi! Зчинили отаке серед ночi!
Василина веселоi вдачi, вiддана своiй родинi, слухняна дружина тАУ без поради чоловiка не приймаi рiшень: тАЬЩе побачимо, що батько скажетАЭ. Василина любить свою дочку, розумii, вiрить iй, вiрить, що вихована в добрi i слухняностi дочка не зробить недостойних вчинкiв: тАЬВона у нас сумирнатАЭ. В конфлiктi пiдтримуi чоловiка, хоча спiвчуваi Оленцi: тАЬТiльки ж того й свята заживеш, тiльки й розкошiв зазнаiш, що в тому дiвуваннiтАЭ. Подii, що розгортаються в iхньому дворi веселять Василину; дуже часто по вiдношенню Василини автор вживаi ремарки: тАЬВасилина смiiтьсятАЭ, тАЬздержуючи посмiшкутАЭ, тАЬне витерпiвши смiiтьсятАЭ, тАЬнесподiвано жартiвливотАЭ, тАЬрегочетАЭ тАУ вона сприймаi iх з гумором i перша вiдправляi Оленку на вечорницi, коли Савка здаiться перед напором Тимора.
Надзавдання тАУ Не пустити Оленку на вечорницi.
Наскрiзна дiя тАУ Пiдтримуi Савку в його намаганнi вiднадити Тимоша.
Зерно образа: мати тАУ цим все сказано.
Оленка
Юна дочка Савки i Василини.
Сама про себе:
- тАЬтАжпарубки починають з мене смiятися. Кажуть, що мене i досi кашею годують молошноютАЭ.
- тАЬодчепiться од мене з своiми парубками: вони менi потрiбнi дужетАжтАЭ
- тАЬЗавтра з хати увесь день нiкуди не пiду, нi iсти, нi пити не будутАЭ.
- тАЬщо ж робити маю, коли мене йВа сон не беретАЭ.
- Чи я ж у вас неслухняна, а чи я лiнива?
- За плугом ходити тАУ не мала, а на вулицю погуляти тАУ малатАж
- Мабуть, уже менi така судилася доля, щоб мiй вiк молодий проминув марно.
РЖншi про неi:
Василина: - В Петрiвку оце, мабуть, вiсiмнадця пiдетАж О цiй порi я вже дiвувала, а ти, мабуть думаiш, що ти маленька?
- Нашiй дiвцi, бач, притьмом забажалося на колодкутАж
- А я так гадаю: стала на порi тАУ хай дiвуi, хай своi одгуляi.
- Вона в нас сумирна.
- Що це вона, обцiлована у мене, чи як?
- РЖди, дурна, поки не бита!
Савка: - Тiльки почала з печi злазити, вже парубкiв принаджуiш?
- Коли ж вона у нас iще зовсiм дитина; ти поглянь на неi: рученята як цiвки; сама ,як скрипка, а почне ще на вулицю ходити, то й зовсiм знидii.
- Успii ще! РЖ пошумуiться, й награiтьсятАж
- тАж щоб iз того запалу воно бiди собi не набiгало.
- Воно ж ходить тепер як щалене, себе не почуваi.
- А ти не цвiринчи там, вилупок! Розумна яка вишукалася! Ти вже велика? Ти вже дiвувати хочеш? Ти вже розумнiша за батька?
Тимiш: - Бачите, якi тепер слухнянi дiти!
Оленка виросла в добрiй, роботящiй родинi. Савка i Василина на все життя зберегли своi кохання, в коханнi i дочку виростили. Оленка добра, роботяща дiвчина, ймовiрно, що з дитинства вона допомагаi батькам по господарству: i корову заганяi, i навiть, за плугом ходить; вiд мами упадкувала веселу вдачу. РЖ ось вже тАЬтАж стала на порiтАЭ зустрiла своi кохання, а батьки i досi вважають ii малою: тАЬтАж вона ж у нас ще зовсiм дитинатАжтАЭ, а так хочеться зустрiтись з коханим, погуляти на вечорницях, тим бiльше зiбралася вся молодь тАУ ii однолiтки тАЬВсi подружки будуть гуляти, будуть спiвати, а ти, Оленко, коло вiкна сиди та рукавицями тiльки сльози витирай. Жменька того вiку дiвочого, та й того не дають прожити вiльнотАЭ i так тАЬтАж тяжко той вечiр сподiваний утерятитАЭ. Але Оленка слухняна дочка без дозволу батькiв не пiде на вечорницi: тАЬСьогоднi пiти, а завтра що буде!тАЭ. Вона хоче, щоб батьки визнали що вона вже доросла i по-доброму вiдпустили ii на вечорницi не тiльки сьогоднi, а завжди вона ходила би на вечорницi вiльно.
Надзавдання тАУ Домогтися щоб батьки вiдпустили на вечорницi.
Наскрiзна дiя тАУ Догоджаi батькам, щоб вони з добром вiдпустили ii на вечорницi.
Зерно: Слухняна дочка своiх батькiв.
Тимiш
Молодий парубок, якого кохаi Оленка.
Сам про себе:
- А я собi парубок смирнийтАж
- Я змалку любив ходити до церкви.
- тАж хлопцi пiдмовили, а я сам плохий.
- Я собi прохожала людина: сiв трохи спочити.
- Та я й слухатись соромлюся, як ото хто про цiлування говорить! Та коли я що або щотАж
- У нас, тiтко, налаi того, як буваi в iнших: щоб пустощi заводили або плескали непотрiбне. Поспiваiмо трохи потанцюiмо та й спати iдемо.
- РЖ до роботи!
- Пустiть, тьотю, а то не пiду звiдцiля!
- тАж i менi чогось не спиться.
- Давайте, я вам пошепчу, бо я трохи перейняв об баби МартАЩяни.
- Я й думку вашу знаю!
РЖншi про нього:
Савка: - тАж а ось що диво: чорнобрива, вража потороча, ще й на козирку квiтка!
- тАЬЧи не занедужав оце ти, Тимоше, що так гiрко кашляiштАЭ
- тАЬа ти ж Тимоше, не забув хоч стежку до церкви?тАЭ
- Меткий, вражий хлопець!
- Та того, що ти загадав, не буде.
- РЖ де ти в лихоi години взявся, бусурманський парубче!.
- Та й нi втоми iм, нi уваги немаi!
- Вже i в хату зашився!
- Що, втiк?
Василина: - А де тут той вiтер, що дiвчинi не даi спати? тАЬтАж що за почвара сидить пiд хатою?тАЭ
- А не пiшов би ти, прохожала людина-парубче, з-пiд вiкна пiд три вiтри?
- Бач, яка лисичка.
- Не вспiв слова сказати дiвчинi, та вже й iз цiлуванням липне!
- РЖ де воно зародилося отаке?
- тАЬтАж я чула, що ти до танцiв майстер?тАЭ
- Чи не затанцював би ти менi, якоi? Люблю, як хто хороше танцюi!
- А ще розумний, кажуть!
- РЖди й голови моii не мороч.
- Ох ти ж сибiрний!..
- Як вiн утiк тАУ я й сама не знало!..
- Ой ти ж менi, пройдисвiте, допiк уже до живих печiнок!..
- Дiду Северине, придержите менi оцього голiнного!
Оленка: - Це ти, мабуть, скучив за мною?
- Тимоше, це вже ти й цiлуiш мене?
Дiд Северин: - Це той пробийголова Тимiш. Я його давно знаю.
Тимiш молодий парубок, якого покохала Оленка. Парубок добрий, веселий, завзятий, здiбний на всякi витiвки. Вiн вирiс в селi i змалечку звик працювати, але маючи веселу вдачу любить спiвати i танцювати. Та й коли ж вiдпочити сiльськiй молодi, працюючи цiлий день по господарству, як не на вечорни
Вместе с этим смотрят:
"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть
"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов
"Культура": типология определений
"Русские сезоны" в Париже
"Серебрянный век" русской культуры