Художнi оформлення виробiв за допомогою аплiкацii

КУРСОВА РОБОТА

Художнi оформлення виробiв за допомогою аплiкацii

1. Загальнi вiдомостi про аплiкацiю

Аплiкацiя - вид художнього оформлення виробiв, коли на основний матерiал вiдповiдно до узору нашиваються /або наклеюються/ клаптики iншого кольору або волокнистого вмiсту. Походить ця назва вiд латинського слова applicatio - прикладання, приiднання. Виникнення аплiкацii пов'язане з давньою культурою народiв-кочiвникiв. Безцiннi твори скiфського мистецтва знайденi у численних похованнях на територii Украiни. Зокрема, збереглися фрагменти шкiряного костюма, повстi, вовняних тканин, художньо оформлених вишивкою, аплiкацiiю тощо.

Яскравими узорами здавна оздоблювалося багато предметiв побуту i господарства: шатра, господарський iнвентар, одяг, взуття i предмети домашнього вжитку, виготовлялися вироби декоративно-прикладного мистецтва.

Основним матерiалом для аплiкацii з давнину були шкiра тварин i вовна, а пiзнiше вовнянi та шовковi тканини, шкiра, хутро, сап"ян, повсть,оксамит, шнури, тасьма, бiсер, лелiтки.

Аплiкацiя - давня, традицiйна технiка прикрашування виробiв, полягаi у накладуваннi на поверхню предметiв вирiзаних клаптикiв шкiри /сап"яну/, сукна, металевих платiвок, барвистих вовняних шнуркiв, шкiряних ТСудзикiв, торокiв, китиць. Особливою оригiнальнiстю вiзерункiв вiдзначаються гуцульськi кептарi, оздобленi шкiряними витинанками.

Народнi художнi тканини, що виготовлялися i виготовляються на Украiнi, орнаментованi не тiльки в процесi ткання, плетiння, а й такими технiками, як вибiйка, ручний розпис, мережання, вишивання, аплiкацiя тощо.

Високий художнiй рiвень усiх елементiв, компонентiв в iдиному, гармонiйно узгодженому комплексi досягаiться якiстю матерiалiв, численними варiантами технологiчного, конструктивного рiшення.

Вагомий внесок в практичне впровадження технiки аплiкацii тканиною внiс Заiць В.Ф.

Василь Федорович прискiпливо дошукуiться тонiв i напiвтонiв тканини, щоб якнайкраще заграла гама кольорiв; за власною, роками перевiреною технологiiю виготовляi фарби i "варить" у них клаптики матерii, надаючи iм того чи iншого вiдтiнку. Часом сама тканина пiдказуi тему. Так сталося з картиною "Соняшник" -технiчно i художньо вивершеним твором у доробку майстра. Був звичайний шматок ворсистого букле, а вийшов соняшник, нiби "замрiяний юнак з опущеною головою".

Процес роботи над композицiiю включав виготовлення на ватманi кольорового ескiза, потiм - перенесення його через кальку на картон, i тiльки пiсля цього на нього накладаються пiдфарбованi шматочки тканини потрiбноi форми. Вони мусять бути вирiзанi iз скурпульозною точнiстю, iнакше порушиться цiлiснiсть рисунка, гармонiя кольорiв.

Художня аплiкацiя в тканинi, якою займаiться В. Ф. Заiць, - надзвичайно рiдкiсний вид народного мистецтва. Майстер мало з ким дiлиться своiм захопленням. Як згадуi В. Заiць, все почалося пiсля вiдвiдин знайомого архiтектора з РЖвано-Франкiвська, який показав своi роботи - мозаiку, виготовлену зi скла. Тодi й прийшла думка: чи не зробити мозаiку в тканинi. Спробував? Несподiвано вийшло добре.

До всього в життi цей чоловiк дiйшов самостiйно. Не навчаючись спецiально кравецтву, став першокласним майстром декоративно-прикладного мистецтва, вiдомим конструктором-модельiром одягу; створив за народними традицiями понад двiстi зразкiв жiночого, чоловiчого та дитячого вбрання, стилiзованого з урахуванням етнографiчних особливостей того чи iншого регiону Украiни. Нiяких художнiх студiй не вiдвiдував, а досяг високоi майстерностi живописця. РЖ, нарештi, досконало опанував метод художньоi аплiкацii. Розглядаючи його картини i не пiдозрюiш, не здогадуiшся, що то не живопис, а художня аплiкацiя, неповторна мазаiка в тканинi.

В доробку майстра В.Зайця - не тiльки пейзажi та натюрморти, а й цiлий цикл портретiв видатних людей - письменникiв,митцiв, громадських i культурних дiячiв рiзних часiв. Особливо дорога автору постать великого Кобзаря. Художник створив кiлька Його портретiв, один з яких експонуiться в Державному музеi Т.Г.Шевченка у Киiвi.

Працюючи над портретом, Василь Федорович спершу багато читаi про людину, яка його зацiкавила, вивчав ii життя, вишукуi в бiблiотеках фотознiмки, репродукцii з картин художникiв; потiм аналiзуi одержану iнформацiю й iнтерпретуi по-своiму. Копiювати вiдомi роботи не любить i не вмii. Самобутнiм авторським трактуванням позначенi портрети РЖвана Франка, Маркiяна Шашкевича,Олекси Довбуша, Юрiя Дрогобича.

Над портретом славетного земляка, котрий прибрав псевдонiмом назву рiдного мiста, працював Василь Заiць чи не найдовше.Що знав про нього? Украiнський вчений - гуманiст ХY столiття; перший з вiдомих вiтчизняних докторiв медицини; був ректором Болонського унiверситету, де викладав астрономiю й медицину. Така енцеклопедична довiдка. Коли ж перечитав бiографiчну повiсть вiдомого iсторика Ярослава РЖсаiвича "Юрiй Дрогобич", суха словникова мова ожила? наповнилась глибоким змiстом. Далекий земляк, який взяв для свого життя афоризм тАЬЛюдину модна назвати богом", став авторовi близьким i зрозумiлим; чiткiше проступала перед ним i епоха, в яку жив i творив КотермактАЭ.

До традицiй народного костюма звертаiться у своiй роботi Стефанiя Кульчицька. Кожен ii твiр свiдчить про те, якi великi можливостi мiстить у собi вивчення народних строiв. Художниця використовуi i розвивав традицii класичноi спадщини народного одягу, його рiзноманiтне декоративне оформлення вишивкою, аплiкацiiю, шнуруванням, металевими прикрасами.

Верхнiй традицiйний одяг, його своiрiдне оздоблення вишивкою, аплiкацiiю надихаi художника Будинку моделей Украiни Григорiя Мепана. Вiн дав нове життя таким забутим нинi видам верхнього одягу, як захiдноукраiнська гугля i чуга, i на iх основi створив емоцiйно виразнi гостросучаснi за кроiм пальта-накидки, плащi. Орнаментованi сердаки Гуцульщини i свити Поднiпров"я були творчим iмпульсом у розробцi цiлих колекцiй ансамблiв "Сорочинський ярмарок", "Запорожцi".

Широкий дiапазон художника-модельiра Лiдii Авдеiвоi. Кожна ii робота - творче вiдкриття, сповнене смiливостi i ризику. Художницю полонили своiм динамiзмом i внутрiшньою енергiiю малюнки Ганни Собачко. Серiя робiт Авдеiвоi - це яскраво iндивiдуальна iнтерпретацiя, своiрiдне прочитання творчостi народноi майстринi. Ретроспекцiя для Авдеiвоi - засiб порiвняння минулого i сучасного, утвердження iх одночасного iснування в сьогоденнiй культурi.

Сьогоднi в складному i багатогранному процесi розвитку украiнського мистецтва працюють народнi i самодiяльнi майстри, художники системи промислiв.

В девтАЩяностих роках широке розповсюдження набула аплiкацiя тканиною по дереву. Народнi та самодiяльнi майстри почали використовувати технiку аплiкацii тканиною при оздобленнi столярних та меблевих виробiв, а також для прикрашення iнтерiрiв кiмнат. ОбтАЩiктами працiв данiй технiцi стали кришки журнальних столикiв, дверцята меблiв, настiннi панно, оздоблювання пiдлоги, яке iмiтувало килимове (паркетне покриття). Великий вибiр гами кольорiв тканини, та рiзнi ii види дозволяють створювати рiзноманiтнi декоративнi вироби: сюжетно-тематичнi композицii(пейзажi, натюрморти, орнаментальнi мотиви), предмети вжитку(наволочки покривал, скатертини тАж). Всi цi предмети вносять своiрiднiстьта неповторнiсть в iнтертАЩiр.

Аплiкацiя, як художня технiка дозволяi збагатити композицiйний пошук з метою найбiльшоi виразностi, так як перед наклеюванням вирiзанi елементи зображення можна пересовувати до тих пiр, поки не буде знайдено краще розположення. Технiка аплiкацii тканиною по твердiй основi (дереву) називаiться коплаж.

2. Технологiя виготовлення аплiкацii з тканин та волокнистих матерiалiв

Аплiкацiя - нашивання /або наклеювання/ клаптикiв тканини, фетру, замшi, шкiри або хутра. Використовуiться для оздоблення як декоративних виробiв, так i одягу.

У технiцi аплiкацii можна виготовити безлiч виробiв з рiзноманiтних матерiалiв. Так, з тканини можна виготовити панно, штору, скатертину, покривало, постiльну бiлизну, газетницю, сумочку для дрiбничок, а також оздобити одяг для дорослих та дiтей. У цiй технiцi можна виконати й декоративнi вироби, наприклад панно iз соломки, а також рiзноманiтних кусочкiв шкiри, замшi, хутра й рiзнобарвних гудзикiв.

Рисунок для панно, покривала, скатертини, штори чи невеликоi деталi одягу повинен мати площинний характер. РЖз загального рисунка композицii перебивають на кальку конутри площини одноного кольору чи одного орнаментального рисунка тканини, якi повторюються в деталях композицii. Отже, вiд кiлькостi кольорiв залежить i кiлькiсть кальок. Далi з кальки за допомогою копiювального паперу перебивають контури площини на пiдiбрану тканину й вирiзають iх. Так вирiзають усi кольоровi й орнаментальнi деталi рисунка. Для фону декоративного панно i покривала добирають бiльш цупку тканину, а для скатертини, занавiсок-тканини, однорiднi за структурою. Тканину для фону закрiпляють на дошцi кнопками i переносять на неi за допомогою кальки й копiювального паперу весь рисунок з визначенням контурiв площини кожного кольору. Далi кожну вирiзану деталь кладуть на ii мiсце i злегка пiдклеюють чи закрiплюють булавками, щоб не розсипалась уся композицiя. Потiм остаточно закрiплюють кожну деталь у тiй технiцi, в якiй вирiшено виконати аплiкацiю /шита чи клеiна/.

Декоративнi панно виконують як за допомогою клею, так i прошивки. Функцiональнi вироби, якi потiм пратимуть i чиститимуть, необхiдно виготовляти, використовуючи рiзнi шви та стiбки, якi, крiм того, що скрiплюють окремi деталi аплiкацii, надають виробу певного додаткового ефекту. Слiд памтАЩятати, що вироби, виготовленi на основi поiднання рiзних тканин i матерiалiв /хутра, шкiри, замшi i т.д./ прати не можна.

Пришивши або приклеiвши всi кольоровi i орнаментальнi площини, деталi рисунка обробляють шнурами рiзноi товщини i фактури, немовби викладаючи ними графiчнi деталi рисунка. Для скатертин, серветок, пiдодiяльникiв треба добирати тканини, якi можна прати /ллянi, бавовнянi або шовковi/.

Для дитячого одягу в технiцi аплiкацii можна виготовити деталi у виглядi квiтки; звiрятка чи iграшки. Варiюючи рiзнi тканини за кольором, можна створювати цiкавi вирiшення рисунка.

Працюючи над аплiкацiiю, важливо пам'ятати, що кожна тканина маi характерну для неi усадку, причому бавовнянi тканини збiгаються менше, шерстянi - бiльше. Тому, пера нiж розпочати вирiзувати деталi аплiкацii тканину потрiбно випрати або принаймi добре намочити. Вона збiжиться, а також з неi змиiться зайва фарба, тобто тканина бiльше не линятиме. Все це дасть можливiсть виконати вирiб на вищому технiчному рiвнi, полiпшить його естетичнi якостi.

Призначенi для аплiкацii нетовстi тканини / шерстянi, ллянi, бавовнянi/ попередньо треба обробити рiдкими клейкими сполуками. Так, тонкий шовк, сатин, ситець, крепдешин, тонку шерстяну тканину, мереживо досить накрохмалити. Цупкiшi тканини /сукно, тканини для меблiв, плюшi, штучне хутро/ оброблюють желатином. Для цього ЗО г желатину розводять в 1 л води, просочують ним виворiтний бiк цупкоi тканини i дають висохнути.

Пiсля висушування сукно й тканину для меблiв необхiдно злегка пропрасувати, а штучне хутро та плюшi у вологому виглядi закрiпити кнопками на дошцi без прасування, щоб не порушити структуру ворсу, i тiльки пiсля висихання вирiзати потрiбнi площини.

Рiзати тканини можна звичайними ножицями /зрiз буде гладенький/ i спецiальними зубчастими /зрiз у виглядi невеликих зубчикiв/. Такими ножицями вирiзують деталi аплiкацii при клейовому методi, а простими в разi обробки аплiкацii декоративними швами. В аплiкацii застосовують рiзнi види швiв: простий-машинний /виконують на швейнiй машинi/ i декоративнi - рiшельi /виконують вручну i на швейнiй машинi/, "шашечка" /виконують вручну/, тАЬзиг-заг^тАЭ /виконують на машинi/ та декоративний з накидом /виконують вручну/.

Аплiкацiя буваi плоскою, випуклою, одноколiрною i багатокольоровою /або просто кольоровою/.

Технiка виконання аплiкацii не дуже складна. Тканину, з якоi вона буде виконуватися, перевiряють на мiцнiсть фарбування, пiдкрохмалюють i прасують. На столi розкладають випрасовану основну тканину /фон/, переносять на неi потрiбний малюнок, пiсля чого всi окремi деталi малюнка переводять на щiльний папiр i вирiзають iх ножицями. Потiм вирiзанi викройки /лекала/ накладають на кусочки тканини потрiбного кольору, обводять по контуру олiвцем i вирiзують iх. Залежно вiд узору i призначення виробу кусочки тканини можуть бути одного або рiзних кольорiв. Для аплiкацii краще застосовувати щiльнi несипучi тканини- обрiзки сукна, оксамиту, крипмлену, щiльного шовку. Треба стежити за тим, щоб напрямок нитки тканини вирiзуваних деталей i основного фону був однаковим.

Якщо вирiб буде пратися, також дуже важливо враховувати, щоб тканина накладних деталей при цьому не линяла i не збiгалася.

Пiсля того як усi деталi вирiзано, iх накладають на основний фон тканини за малюнком i прикрiплюють швом уперед голкою або дрiбними стiбками через край /у готовому виробi цього шва не буде видно/, а потiм деталi обшивають петельним або стебловим двом. Це так звана плоска аплiкацiя.

Часто в аплiкацii доводиться накладати одну деталь на другу. В таких випадках спочатку вирiзають нижню деталь, а потiм на неi накладають верхню. Якщо деталi iз несипучого щiльного сукна, то iх по контуру можна обшити стебловим швом. Пiсля того як усi деталi пришито, вирiб з виворiтного боку прасують.

Аплiкацiiю оздоблюють килими, диваннi подушки, фартухи, занавiски, сукнi та iншi речi.

РЖнколи при виконаннi аплiкацii потрiбно розробити обтАЭiмнi предмети (випукла аплiкацiя). В таких випадках необхiдно при вирiзаннi деталей враховувати, що в тому чи iншому мiсцi буде допомiжний рельiф. Деталi таких малюнкiв не повнiстю приметують до фону, а потiм в тих мiсцях, де повинен бути рельiф, пiдкладають небагато вати, а вже тодi обшивають одним iз оздоблювальних швiв.

Для оздоблювання аплiкацii можна застосовувати стеклярус, бiсер. При цьому слiд враховувати характер узору, композицiю i не загромаджувати малюнок зайвими оздобленнями.

Аплiкацiя - це i вид машинного оздоблення, в процесi якого на основну тканину нашивають клаптики iншого матерiалу.

Лицьова аплiкацiя найбiльш поширена. У цiй аплiкацii клаптики накладного матерiалу з нанесеним малюнком нашиваються на основну тканину з лицьового боку.

Виворiтна аплiкацiя - це досить простий вид машинноi аплiкацii, Виконують ii на тонких прозорих тканинах бавовняними або шовковими нитками. Цю аплiкацiю застосовують в оздобленнi виробiв носильного асортименту.

До виворiтного боку тканини приметують накладний матерiал з нанесеним малюнком. Зметанi тканини зап"ялюють у п"яльця виворiтним боком наверх, i деталi малюнка двiчi обстрочують дрiбною машинною строчкою. Пiсля обстрочки п"яльця витягують з-пiд голки i з виворiтного боку обрiзають зайвi частини накладноi тканини, вiдступивши вiд строчки на 0,1 см, а з лицьового боку всерединi контурiв вирiзають основну тканину. Усi деталi по контуру з лицьового боку обробляють валиком або гладдiвим настилом, наносять рельiфи настилом гладi.

Кольорова аплiкацiя. Виконання кольоровоi аплiкацii полягав в тому, що на основнiй тканинi прикрiплюють кусочки iншоi тканини, рiзноi за кольором i якiстю. Кольорову аплiкацiю застосовують для оздоблення подушок, портьiр, килимкiв, а також жiночих i дитячих платтiв. Для аплiкацii можна використовувати маленькi кусочки рiзноманiтноi тканини: крепдешину, креп-сатину, полотна, сукна, шкiри. Треба, щоб аплiкацiя була добре пiдiбрана за якiстю i кольором.

Для цього оздоблення узори найкраще складати iз стилiзованих квiток, що можуть бути червоними, жовтими, оранжевими, а листя - зелене. Малюнок переносять на обидва боки основноi тканини. Добирають клаптики тканини потрiбного кольору й величини, краще з блиском /атлас, шовк/, приметують iх на лицьовий бiк основноi тканини /фон/. Пiсля цього тканину запялюють лицьовим боком вниз i з виворiтнього боку контури двiчi обстрочують. Роботу знiмають з п"ялець i обрiзають зайву накладну тканину. Якщо я в малюнку деталi не перекривають одна одну, то обробку розпочинають з будь-якоi iз них швом валик, а потiм нитками iншого вiдтiнку на кожнiй пелюстцi виконать жилки.

По шерстi добре виконувати аплiкацii з оксамиту, креп-сатину на блискучу сторону. Добре прикрашають аплiкацiю стiбки з кольорового шовку. Цi стiбки можна також виконувати золотом i срiблом, накладаючи парчеву нитку i прикрiплюючи ii строчкою шовком кольору золота i срiбла.

Якщо аплiкацii з щiльноi тканини виконують на машинi, рисунок, нанесений на папiр, приметують до тканини i натягнувши п"яльцi, обстрочують строчкою. Потiм строчку обшивають вузьким валиком. Якщо клаптик тканини,з якоi виготовляють аплiкацiю, невеликий, його треба обшити кругом iншою тканиною, щоб була можливiсть натягнути його в п"яльцi. Колiр ниток треба пiдбирати в тон аплiкацii. Якщо аплiкацii прикрашаються золотими або срiбними нитками, вишиту гладдю роботу знiмають з п"ялець i натягують знову в п"яльцi лицьовою стороною до стiбковоi пластинки. На шпульку намотують парчеву нитку, вкладають в човник i роблять натяг нитки в човнику вiльним. Потiм з вивороту прострочують тi мiсця, якi бажано оздобити парчевою ниткою, наприклад у листочках добре пiдкреслити блискучою ниткою жилочки, а також вiдтiнити одну сторону листочкiв. Пiсля цього аплiкацiю вирiзують i приметують до виробу, а потiм з вивороту пришивають косими стiбками, прикрiплюючи аплiкацiю за вузький валик. Цю роботу треба виконувати вручну тонкою голкою i нитками в тон виробу.

При виконаннi аплiкацii з тонких тканин рисунок наносять на тканину, з якоi будуть робити аплiкацiю, потiм приметують по прямiй нитцi до тканини, на якiй виконують аплiкацiю. Обережно натягують у п"яльцi, щоб тканина не розтягнулась, настилають строчкою i обшивають вузьким гладдьовим валиком i рельiфною гладдю. Коли робота закiнчена, гострими ножицями вирiзають в п"яльцях тканину поза рисунком.

Зiднувальна аплiкацiя застосовуiться для оздоблення декоративних виробiв (зокрема, порт"iр, штор), блузок, костюмiв, суконь, а також для комбiнування речей, коли треба з "iднати куски рiзних тканин.

3iднувальнi тканини повиннi бути однаковоi щiльностi, але рiзного кольору й фактури, iхнi краi повиннi заходити один на другий на ширину 2 см з кожноi сторони. Накладну тканину з нанесеним узором приметують на основну тканину, заптАЩялюють iх у п"яльця i двiчi обстрочують контури узору. Пiсля цього обрiзають зайвi частини накладноi тканини, залишаючи бiля шва 0,1 см. Обробляють контури узору валиком з ниткою-прокладкою або гладдю з настилом.

Якщо накладна тканина не прозора, то зайву основну тканину з виворiтного боку не зрiзають. Якщо ж вона прозора, то по контуру узору виконують два гладдiвих валики на вiдстанi 0,1..0,2 см один вiд одного i обрiзають зайву тканину.

Знiмну_аплiкаiцiю використовують для оздоблення дитячого одягу /емблеми, нашивки i т.д./. Для емблем вiзьмiть щiльну тканину, переведiть рисунок, вишийте його, обстрочiть по контуру вишивки гладдiвим валиком, вiдступивши вiд краю на 2 мм. Пiсля цього вишиту емблему обрiжте по контуру i вручну пришийте до виробу /по внутрiшньому контуру/.

Аплiкацiю на трикотажi виконують наступним чином: рисунок переводять на тканину, потiм приметують тканину на трикотаж, а з виворiтноi сторони пiдкладають будь-яку тонку тканину /капрон, тонку бязь i т.п./, щоб вирiб при вишиваннi не деформувався. Виконують аплiкацiю звичайним способом i обрiзають залишки тканини з обох сторiн виробу.

Бiлизняна аплiкацiя. Це дуже витончене оздоблення для тонкоi бiлизни. Виконувати бiлизняну аплiкацiю на шшинi можна двома способами.

ПЕРШИЙ СПОСРЖБ. Нанести рисунок на тканину через копiювальний папiр, потiм з вивороту пiдшити клаптик кольоровоi шовковоi тканини свiтлого тону. Добре для цього використати прозорi тканини: креп-жоржет, маркiзет, тюль. Пiдшиту так тканину натягують у п"яльцi, пiсля чого по контуру рисунка настилають строчкою, а на гладдьових опуклих мiсцях - тонкими валиками i косими стiбками. Пiсля настилання вирiзують тканину у тих мiсцях, де вона в рисунку е фоном. Таким чином, кольорова тканина, що залишилася i яка була пiдшита, створюi кольоровий фон, а рисунок на кольоровому фонi залишаiться з тiii самоi тканини, з якоi вирiб.

Коли тканина вирiзана, всi потовщенi мiсця в рисунку вишивають гладдю i тонким валиком. Якщо в рисунку немаi потовщених гладдьових мiсць, весь рисунок вишивають тонким валиком.

ДРУГИЙ СПОСРЖБ. Настилають весь рисунок i вишивають гладдю або тонким валиком, а потiм вирiзують тканину. При цьому способi треба дуже акуратно вишивати гладь i гострими ножицями пiдрiзати тканину так, щоб не залишилось ниток тканини по краях Цей спосiб гарантуi практичнiсть роботи, i рисунок не деформуiться.

Бiлизняну аплiкацiю можна поiднувати з бiлою гладдю. Пiсля того, як деталi рисунка вишитi аплiкацiiю i вирiзана тканина, рисунок для вишивання бiлою гладдю накладають на роботу i наносять через копiювальний папiр на кольоровий фон деталi рисунка, якi вишивають гладдю. Бiла гладь надаi вишивцi зiбраний,компактний вигляд. Бiлизняною аплiкацiiю рекомендуiться вишивати тонкi накидки, покривала на лiжка, занавiски на вiкна, жiночу бiлизну

Аплiкацiя на сiтцi. Виконують аплiкацiй разом з пришитою з виворiтноi сторони сiткою, потiм вирiзають необхiднi дiлянки рисунку: з лицевоi сторони - тканину виробу, з виворiтноi -сiтку. Якщо при вирiзаннi злегка задiта частина сiтки,то нитктко з шовковою ниткою вручну поряд з пошкодженою зачiпають цiлу частину сiтки, пiдтягують ii до вишивки i прикрiпляють стiбками вишивки.

Аплiкацiя по тюлю. Цим видом оздоблюють великi вироби: покривала, накидки, занавiски. Для виконання аплiкацii по полю треба мати тонкi шовковi або напiвшовковi нитки. Якщо робота виконуiться на тонкому тюлi, для аплiкацii треба брати батист, бiлизняний шифон, а для густiшого тюлю - полотно, мадаполам. Рисунок наносять на тканину, призначену для аплiкацii. Приметують, ii на тюль дрiбними стiбками.

Тканину зап"ялюють, двiчi обстрочують контури та обробляють iх валиком з ниткою-прокладкою i з нанесенням усiх оздоблювальних елементiв вiдповiдно до узору /вузлики, бриди тощо/. Широкi гладдiвi мiсця треба настилати вузьким валиком i косими стiбками. Жилки листя виконують стебловим швом, строчкою або швом валик. Пiсля виконання оздоблювальних швiв по контуру деталей та всерединi них зайву накладну тканину обрiзають. Готову роботу з виворiтного боку прасують.

У тих випадках, коли деталi малюнка не зв"язанi мiж собою, треба узор перезняти на кальку i на нього з виворiтного боку покласти тюль, а поверх тюлю - тканину i все разом зметати /тюль, узор, тканину/. Подальший процес виконання такий самий, як i попереднiй. Папiр видаляють пiсля закiнчення роботи, тому що тюль пiд час зап"ялення розтягуiться i контури малюнка можуть бути спотворенi.

В декоративних виробах використовуiться аплiкацiя iз рiзних клаптикiв тканин. Переведiть рисунок на обидвi сторони основноi тканини, слiдкуючи за тим, щоб контури рисунка спiвпадали. На лицевiй сторонi приметайте тi клаптики тканини, якi будуть перекриватися другими деталями, заправте основну тканину в п"яльцi виворiтною стороною вверх, обстрочiть деталi по контурах, потiм, витягнувши роботу, обрiжте залишки накладноi тканини, вiдступаючи вiд строчок на РЖ мм. Коли весь аплiкацiйний матерiал буде обстрочений i залишки тканини обрiзанi, заправте роботу в п"яльцi лицевою стороною вверх i обробiть всi деталi валиком з прокладкою нитки. Нитки для обробки i прокладки потрiбно пiдiбрати в тон основноi тканини.

При виконаннi аплiкацii iз товстих тканин /драп, сукно, фетр тощо/ деталi узору переводять спочатку на картон i вирiзають iх. Отриманi форматики кладуть на клаптики тканини i обводять кольоровим /на темних тканинах/ або простим /на свiтлих тканинах/ олiвцем. Деталi iз таких тканин не обшивають по краю, а прикрiпляють в центрi квiтки гудзиком, намистинкою або вузликом, в листках вишивають жилку.

РЖз клаптикiв щiльних тканин можна виконати дорiжки i наволочки на диванi подушки, покривало, килимок.

Деколи клаптики тканин приклеюють до виробу. Для цього iз плiвки або полiетиленового пакета вирiзають деталь узору на 2-3 мм бiльше тiiю, яка вирiзана з тканини. На основну тканину кладуть плiвку, поверх неi клаптик тканини i притискають iх не дуже гарячою праскою.

Якщо аплiкацiя призначена для оздоблення альбома, папки, а також килимкiв i панно, кусочки тканини приклеюють клеiм на тонкий папiр /клей можна приготувати з крохмалу або пшеничного борошна/. Клей тонким шаром наносять щiточкою на папiр i вкладають на ньому кусочки тканини, прогладжуючи iх сухою ганчiркою по поздовжнiй нитцi, щоб вони щiльно пристали до паперу, i висушують iх пiд пресом.

Рисунок в цiлому переводять на фон, а на заготовки аплiкацiй переводять деталi рисунка, вирiзують iх i наклеюють на фон. При цьому i можливiсть пелюстки однiii квiтки зробити рiзного кольору i використати найменшi клаптики тканини, якi пiдiйдуть за тоном, оскiльки тканина, наклеiна на папiр, не сиплеться. Пiсля цього вирiб з вивороту пропрасовують не дуже гарячою праскою, натягують в п"яльцi i, обстрочивши кругом, обшивають рiзними гладдьовими швами.

Для аплiкацii клаптики тонких тканин /ситцю, сатину, штапельного полотна, шовку/ злегка пiдкрохмалюють i добре розпрасовують. За допомогою копiювального паперу весь узор переводять на основну тканину, а деталi узору - на клаптики тканини. При цьому потрiбно слiдкувати за тим, щоб напрямок ниток тканини на клаптиках спiвпадав з напрямом ниток на основнiй тканинi. Деталi узору викроюють i приметують до основноi тканини швом "вперед голку" дрiбними стiбками нитками мулiне або катушковими в тон тканини. Стiбки шва розмiщують вздовж краю тканини. Потiм клаптики пришивають до основноi тканини петельним швом, гладдiвими стiбками або тамбурним швом. Гладдiвi стiбки можуть бути рiзноi довжини, утворюючи зубцi, лапки i т.д.

Деталi узору можна пристрочити на машинi. Якщо тканина аплiкацii тАЬнесипучатАЭ достатньо прикрiпити ii по краях однiiю-двома простими строчками. Заправляють матерiал в птАЭяльцi i обстрочують рисунок подвiйною дрiбною строчкою, потiм обробляють контури щiльним валиком./роб очi нитки вверху, внизу шовковi в тон накладноi тканини/. Закiнчивши роботу, пропрасовують ii з виворiтноi сторони, попередньо злегка зволоживши /шовковi тканини не зволожують/. Залишки тканини зрiзають по контуру гладдiвого валика, не торкаючись його. Можна замiсть строчки обробити контур не щiльним гладдiвим валиком i, зрiзавши тканину по контуру, виконати гладдiвий валик.

Аплiкацiю можна виконувати швом "в прикрiп". На клаптик кольоровоi тканини, призначеноi для аплiкацii, переводять рисунок i приметують на вiдповiдне мiсце основноi тканини. Контур рисунка спочатку прострочують не щiльним гладдiвим валиком /бо 2 рази строчкою/, потiм обрiзають зайву тканину i виконують по контуру шов "в прикрiп".

В деяких виробах пiсля виконання вишивки на лицевiй сторонi можна обстрочити контур аплiкацii по внутрiшньому краю гладдiвого валика на виворотнiй сторонi /в човник заправляють металiзовану нитку - люрекс/. Це надасть виробу святковостi. Дуже красиво виглядаi виконаний з вивороту по контуру аплiкацii /з човнику - люрекс/ шов "несправжнiй бiсер". Цим же швом можна виконувати контур аплiкацii з лицевоi сторони /верхня i нижня нитки - шовковi № 65/.

Аплiкацiю на тонких тканинах типу шифон виконують, пристрочуючи з вивороту додаткову тканину, таку ж як та, з якоi виконано вирiб. Рисунок переводять на виворiтню сторону основноi тканини, заправляють ii в п"яльця, прикрiпляють булавками додаткову тканину /булавки повиннi бути на тiй сторонi, на якiй виконуiться вишивка/ i прострочують контур узору подвiйною строчкою або не щiльним валиком /залежно вiд структури тканини/. Потiм, знявши булавки, заправляють тканину на лицеву сторону, обрiзають залишки /по контуру рисунка/, обстрочують мотив тонким валиком або гладдю. Всерединi великих мотивiв виконують рiзнi вишивки стебловим швом, ажурнi сiтки з красивими узорами тощо.

3. Технологiя аплiкацii тканиною по дереву

Аплiкацiя тканиною по дереву (ДВП, фанерiтАж) називаiться коплаж. В данiй технiцi аплiкацii широко застосовують комбiнацiю з тканин та обтАЩiмнi предмети (гудзики, бусинки, шнурки). Для рiзноманiтностi та широкоi гами кольорiв використовують тканини з рiзними фактурами i кольорами.

Аплiкацiю тканиною по дереву (ДВП, фанера) проводять в такiй послiдовностi:

Ø розробляють композицiю задуманого виробу;

Ø за допомогою кальки перебивають ii на пiдготовлену основу на цупкий папiр;

Ø з цупкого паперу вирiзняють шаблони елементiв композицii, попередньо прономерувавши iх;

Ø по даних шаблонах обводять контури на тканинi вiдповiдного кольору та вирiзають iх;

Ø вирiзанi клаптики тканини наклеюють за допомогою клейстеру, клей ПВП, БФ-2 та лаку на пiдготовлену композицiю виробу.

Ø виготовлений даною технiкою вирiб в залежностi вiд виду тканини покривають лаком.

Для виготовлених виробiв в данiй технiцi необхiднi такi матерiали та iнструменти: набiр рiзноманiтних видiв тканини широкоi гами кольорiв, цупкий папiр для виготовлення шаблонiв деталей композицii, набiр фломастерiв та маркетiв для обведення по тканинi контурiв, а також рiжучi iнструменти для вирiзання з тканини елементiв композицii (ножницi, скальпер). Елементи композицii,вирiзанi з тканини вставляють на вирiб трьома способами:

1. за допомогою лаку;

2. клейстеру;

3. клею.

Елементи композицii, вирiзанi з тканини вiдповiдного кольору акуратно вставляють на попередньо змащене клеiм, лаком або клейстером мiсце пiдготовленого виробу та щiльно припасовують до контурiв нанесеноi на вирiб композицii. Залишки клею або клейстеру акуратно витираються сухою ганчiркою. Аплiкацiю тканиною, виготовлену за допомогою клею ПВА бажано припрасувати праскою пiсля вложення декiлькох елементiв композицii. Слiд памтАЩятати що клей, клейстер та лак потрiбно наносити тонким слоiм, щоб уникнути iх розтiкання.

Для аплiкацii тканиною краще застосовувати щiльнi несипучi тканини, обрiзки сукна, оксамиту, кримплену, щiльного шовку, атрасу, сатину.

4. Композицiя та народнi традицii в декоруваннi технiкою аплiкацii тканиною

Всяка наука маi свiй предмет дослiдження. Маi його i композицiя декоративно-прикладного мистецтва. Ми наголошуiмо на ДПМ не випадково, бо навiть добре вiцпрацьована композицiя архiтектури чи образотворчого мистецтва не розв'яже всiх основних питань композицii в декоративному мистецтвi. Не зважаючи на близьку спорiдненiсть цих видiв мистецтва, кожен зокрема,по-своiму уточнюi, поглиблюi поняття композицii згiдно з його тАЬбудiвельним матерiаломтАЭ, технiчних засобами, iдейно-естетичними та функцiональним призначенням творiв.

Дати однозначну, стислу i всеохоплюючу вiдповiдь на це питання надзвичайно складно. Термiн латинського походження

compositio - твiр, творчiсть, поiднання, розмiщення тощо - маi нинi багато значень. Опрацюванню теорii композицii в архiтектурi та образотворчому мистецтвi придiляли увагу багато дослiдникiв, тодi як композицiйнiзакономiрностi декоративно-прикладного мистецтва до цього часу залишаються майже не з'ясованими. Значний крок в цьому питаннi зроблено авторським колективогм у складi РД.А.Антоновича, Р.В.Захарчук Чугай, М.РД. Станкевича у навчальному посiбнику для студентiв педагогiчних iнститутiв "Декоративно-прикладне мистецтво", що вийшов у свiт 1992 роцi. Такий стан у теорii композицii ДПМ виник внаслiдок формального "перенесення" законiв образотворчого мистецтва на декоративне, а згодом i на декоративно-прикладнi види творчостi, хоч у них майже вiдсутня зображуванiсть.

Знаная законiв композицii декоративно-прикладного мистецтва необхiднi учням протягом усього перiоду оволодiвання навиками роботи в тому, чи iншому видi дiяльностi, а згодом у iх творчостi. Це допоможе створювати навчальнi i творчi вироби на основi професiйних знань, дотримуватись стильових напряiмiв, зберiгати традицiю в народному мистецтвi. Саме збереження багатовiкових традицiй характеризуi приналежнiсть певного твору до культурно-мистенького надбання. На сьогоднi iснуi надто багато виробiв ДПМ, якi не вiдтворюють дiйсну культуру нацii. Низькоптрiбнi, шаблоннi вироби, твори, речi, здебiльшо побутового чи подарункового призначення не вiдповiдають естетичним нормам народного мистецтва, спотворюють його мистецьку цiннiть. Отож, знання основ композицii ДПМ, скеруi роботу учнiв на шлях дiйсного творчого процесу.

Повертаючись до визначеня предмету композицii - у декоративно-прикладному мистецтвi, насамперед пригадаймо про його багатоманiтну природу, розгорнуту морфологiю i складнi взаiмозвязки з iншими видами у системi мистецтв, а також полiфункцiональнi засади творiв та не менш складне iх семантичне наповнення. З позицii сучасноi фiлософii, "предмет будь-якоi науки - це не особлива сфера явищ, а весь свiт, який розглядають пiд певним кутом зору".

Звiдси предметом композицii декоративно-приклатного мистецтва буде весь свiт художнiх побутових речей, створених людиноi безпосередньо в ii трудовiй дiяльностi, якi розглядаються з погляду закономiрностей, прийомiв i засобiв композицii.

Говорячи про композицiю твору ДПМ в цiлому, сдiд стосувати ii тлумачення i в конкретному видi дiяльностi тАУ аплiкацii.Композицiя твору - це художньо-оптимальна структура, цiлiснiсть iз закономiрно поiднаними мiж собою елементами, якi вiдбивають його матерiально-технологiчнi, функцiональнi та художнi засади, та композицiя у широкому значеннi - це наука про систему закономiрностей, прийомiв та засобiв творення, декоративних та ужиткових цiнностей.

Композицiя ДПМ покликана створювати в ужиткових творах органiчну iднiсть мiри, доцiльностi й гармонii, прекрасного та утилiтарного.Водночас вона сприяi логiчно вмотивованому використанню вiдповiдних законiв обтАЩiмного i площинного формотворення, допомагаi авторам досягти в творах художньоi довершенностi.

Каменський А.Д. О смысле художественной традиции / Критерии и суждения в искусствознании. С.219

Будь-яка творчiсть неможлива без вiдпрацьованих методiв / гр. methodos- шлях дослiдження, спосiб пiзнання /. Окремi з них становлять логiчну, науково вивiрену систему тАУ методологiю, котра формуi теорiю. Метод i методологiя перебувають у постiйному зв'тАЩзку, як частина i цiле. Однак метод динамiчнiший, вишуковуi i здобуваi новi знання, спрямованi на вдосконаленя i методологii, тодi як методологiя статична, повiльно змiнюiться, намагаючись зберегти себе.

Методологiя композицii спираiться на засади методологii естетики та загальноi фiлософii. Вона послуговуiться власними принципами для видiлення й обгрунтування законiв композицii, прийомiв, засобiв тощо. До найважливiших методологiчних принципiв теорii композицii належать мiмесiс /гр. mimesis- наслiдування, вiдтворення/ символiзм, стилiзацiя, структуралiзм, функцiоналiзм та iн.

Мiмесiс - основний принцип творчоi дiяльностi Стародавнього i Античного свiту, розроблений у всiй повнотi Арiстотелем. тАЬМистецтво наслiдуi природутАЭ, - писав вiн, маючи на увазi образне вiдтворення природних речей i у вiдповiдностi з законами того чи iншого виду мистецтва. Мiметична концепцiя композицii творiв декоративно-прикладного мистецтва застосовувалася у середнi вiки i в новий час, вiдома вона i сьогоднi. Наприклад, наслiдування в посудi обтАЩiмних форм гарбуза, яйця, черiпашки i т.п., в орнаментицi -вiдтворення декоративних якостей багатьох квiтiв, плодiв i листкiв, мармурового вiз

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры