Поезii та поеми Лесi Украiнки

Змiст

Вступ

1. Життiвий шлях Лесi Украiнки

2. Поезiя Лесi Украiнки

3. Новаторство поетеси та заклик до боротьби

4. Бiблiйнi легенди та iх спiвзвучнiсть сучасностi

5. РЖнтимна лiрика

6. Передчуття революцii

7. Лiроепос Лесi Украiнки

Висновок

Список лiтератури

Вступ

Повiльно обертаiться чорний диск грампластинки. Спочатку тiльки шум i потрiскування. Потiм, мов крiзь бурю, мов крiзь товщу сповнених великих iсторичних зрушень рокiв, якi вiддiляють нас вiд епохи Лесi Украiнки, ледве прориваються окремi звуки. РЖ поки знаiш, кому належить той голос i яка пiсня спiваiться, то можна вгадати початковi слова;

Ой поiхав козак на Вкраiноньку

Та покинув свою дiвчиноньку.

Голос високого, приiмного тембру, несподiвано сильний тАФ голос Лесi Украiнки.

Напередоднi сторiччя з дня народження поетеси, яке широко вiдзначалося в 1971 роцi, увагу дослiдникiв привернули валики фонографа, на якому Леся Украiнка разом iз своiм чоловiком Климентом Квiткою записувала вiд кобзаря Гната Гончаренка украiнськi народнi думи й пiснi. На одному з валикiв, перш нiж записувати спiв кобзаря, Леся Украiнка перевiряла звучання фонографа. Проспiвала фразу однiii з своiх улюблених пiсень, а потiм голкою ВлперекреслилаВ» ii на покритому воском валику. Реставратори вiдновили, наскiльки це виявилося можливим, дорогоцiнний запис, i потомки одержали змогу почути уже такий далекий вiд них живий голос Лесi Украiнки.

Але завжди був i буде вiчно живим для нас поетичний голос славноi дочки украiнського народу. Вперше вiн прозвучав у вiршi ВлНадiяВ», яким дев'ятирiчна дiвчинка вiдгукнулася па арешт i заслання за революцiйну дiяльнiсть рiдноi тiтки Олени Косач. Вiдтодi ii голос поета-борця, вловлюючи вiд берегiв Случi до Днiпра Влплач, i стогiн, i риданняВ», став на захист iнтересiв трудового народу, через високохудожнi слово перетворився в дiiвий засiб громадянського звучання, який був здатний запалювати в людських серцях Влблискучу iскру ПрометеяВ» тАФ революцiйний духтАФ i освiтлювати уярмленому народовi iдеали свободи й правди, обрii нового суспiльного ладу. Чистий, нiжний i сумний, суворий i гнiвний тАФ звучить вiн i сьогоднi неповторними акордами з рядкiв ii вогненноi громадянськоi i зворушливо-iнтимноi лiрики, фiлософсько-психологiчних, безкомпромiсно-пристрасних ораторiй-поем i драматичних творiв, чарiвноi прози й блискучих лiтературно-критичних та публiцистичних статей, численних високохудожнiх перекладiв, i, нарештi, вiн живе в Влдзеркалi ii душi)) тАФ епiстолярii. Свiдома свого громадянського покликання тАФ служити рiдному народовi, боротися за звiльнення людини вiд усiх форм рабства тАФ Леся Украiнка надала художньому слову вогнеборчоi крицевостi, аби досягти гармонiйного розвитку особистостi й суспiльства.

ВлГолос свiтового звучанняВ» тАФ так назвав одну з своiх статей про поетесу академiк Олександр Бiлецький. Таке окреслення зроблено, виходячи з ii невмирущоi творчостi, передусiм новаторськоi поезii та драматургii. Тут Леся Украiнка не стала повторювати попередникiв або сучасникiв, а виробила свiй, оригiнальний голос, якого Влне знала доти УкраiнаВ», i ним могла брати без фальшi найвищi ноти, рiвноцiнно вливаючись до хору свiтовоi поезii, поруч з голосами О. Пушкiна, Г. Гейне, Д. Байрона, А. Мiцкевича_; Т. Шевченка, РЖ. Франка.. РЖ справдi, прокладаючи новi дороги й вiдкриваючи новi художнi горизонти, за iдейним, жанрово-тематичним багатством, версифiкацiйним розмаiттям, героiчним пафосом, нескореним духом прометеiзму Леся Украiнка належно зайняла своi мiсце в ансамблi багатоголосоi свiтовоi поезii.

1. Життiвий шлях Лесi Украiнки

Леся Украiнка (лiтературний псевдонiм Лариси Петрiвни Косач) народилася 25 лютого 1871 року в мiстi Новоград-Волинському (тепер Житомирська область). Батько за освiтою i фахом тАФ юрист, мати тАФ украiнська письменниця, вiдома пiд псевдонiмом Олена Пчiлка, сестра вченого й громадського дiяча, з середини 70-х рокiв тАФ полiтичного емiгранта Михайла Драгоманова. Коли майбутнiй письменницi йшов дев'ятий рiк, Косачi перебралися до Луцька, а згодом тАФ до села Колодяжне поблизу Ковеля, яке й стало на довгий час мiсцем перебування всiii родини. Хворобливу змалку Лесю батьки не вiддали до школи, але зробили все, щоб вона здобула ТСрунтовну освiту вдома. До того ж рано виявилася надзвичайна здiбнiсть Лесi до гуманiтарних наук. Вона самостiйно досконало освоiла основнi iвропейськi мови й лiтератури, стародавню i нову iсторiю народiв свiту. Сiм'я Косачiв мала тiснi зв'язки з видатними украiнськими громадськими й культурними дiячами тiii доби, серед яких бачимо РЖ. Франка, М. Лисенка, М. Старицького, М. Комарова. Це теж вiдiграло позитивну роль у формуваннi майбутньоi письменницi, допомогло порiвняно рано вийти на свою дорогу в життi, пройнятися передовими поглядами й устремлiннями епохи. У тринадцять рокiв вперше пiдписала iм'ям ВлЛеся УкраiнкаВ» надрукованi у львiвському журналi ВлЗоряВ» вiршi ВлКонвалiяВ» та ВлСафоВ». А через три роки у пiдготовленому за участю ii матерi жiночому альманасi ВлПерший вiнокВ» (1887) побачила свiт поема ВлРусалкаВ» i ще три вiршi. Вiдтодi твори Лесi Украiнки бiльш-менш регулярно з'являються на сторiнках украiнських перiодичних видань.

Одночасно з початком лiтературноi дiяльностi почалася ненастанна Влтридцятилiтня вiйнаВ» з невiдступною хворобою тАФ туберкульозом, яка переслiдувала письменницю все життя i не раз вiдiзвалася скорбною нотою в ii лiрицi. Потяглися постiйнi мандри по лiкарнях i теплих краях: Вiдень, Берлiн, Крим, РЖталiя, Грузiя, РДгипет.. Зумовлений внутрiшнiми творчими чинниками широкий дiапазон образiв i мотивiв поезii та драматургii органiчно переплiвся з широкою географiiю особисто побаченого й пережитого в далеких вiд рiдноi домiвки мiсцях. З другоi полонини 80-х рокiв, окрiм виiздiв на лiкування, Леся живе переважно в Киiвi, разом iз старшим братом Михайлом швидко входить в коло лiтературноi молодi мiста, стаi iнiцiатором та органiзатором перекладу на украiнську мову i видання власними силами найвидатнiших творiв свiтовоi лiтератури. Хоч продиктованi молодечим ентузiазмом i любов'ю до рiдного народу заходи були здiйсненi не повнiстю, однак це був примiтний етап у життi Лесi Украiнки i всього того поколiння, якому належало вiдiграти вирiшальну роль у революцiйних потрясiннях початку XX столiття. Учасники гуртка ВлПлеядаВ», крiм перекладацьких справ, обговорювали власнi твори, вели дискусii на актуальнi суспiльно-полiтичнi теми. Молодь уже не задовольняла просвiтянсько-культурницька програма ВлГромадВ» 70тАФ80-х рокiв, ii все бiльше цiкавлять соцiалiстичнi iдеi, пiд знаком яких гуртувалися опозицiйнi царизмовi сили. Як i кожна громадська iнституцiя такого тину, ВлПлеядаВ» не мала певноi програми, через деяких учасникiв вона змикалася з iншими, вже полiтичного характеру нелегальними чи напiвлегальними молодiжними групами, як ВлБратство тарасiвцiвВ», до якого мала причетнiсть i Леся Украiнка, як група навколо Б. Грiнченка. що помiстила у львiвському журналi ВлПравдаВ» ВлProfession de foi (символ вiри) молодих украiнцiвВ». Це вже були симптоми громадського оживлення пiсля тривалого перiоду реакцii, оживлення, яке наростало протягом 90-х тАФ початку 900-х рокiв i спалахнуло революцiiю 1905 року.

2. Поезiя Лесi Украiнки

Торування власного шляху, вироблення поетичного голосу Лесi Украiнки вiдбувалось в атмосферi полiтичноi боротьби, лiтературних дискусiй. Щоб бодай уявити iх суть, варто звернутись до одного з листiв письменницi: ВлТа от мене дехто з товаришiв корить, що нема в моiх вiршах мiцноi тенденцii, що бракуi громадських тем, що в мене тiльки образи та форма то ще так-сяк, а решта.. Себто я мислю, що нiкуди моя поезiя пе судна.. Десь моя муза вдалась така нетенденцiйиа та вбога, або, може, й те, що так я незручно вимовляю своi iдеi, бо таки сподiваюсь, iсть i у мене якiсь там iдеi. Дехто теж нарiкав, що я ховаюсь вiд ВлнароднихВ» тем i складу мови народноi, лiзу в лiтературщину та ВлiнтелiгентствуюВ», але тут, певне, вся бiда в тому, що я iнакше розумiю слова ВлнароднiстьВ», ВллiтературнiстьВ» та ВлiнтелiгенцiяВ», нiж як iх розумiють критикиВ».

Це було сказано напередоднi виходу першоi книжки ВлНа крилах пiсеньВ», яка з'явилась у Львовi на початку 1893 року пiд безпосереднiм наглядом РЖ. Франка. Сюди ввiйшли майже всi написанi на цей час поезii й поеми, вiд учнiвських наслiдувань попередникiв, передовсiм романтикiв i Т. Шевченка, до вповнi зрiлих i мистецьки досконалих речей. Тут i впливи манери епiгонiв Шевченка (ВлРусалкаВ», ВлНа роковини ШевченкаВ»), i немов узятi з дiвочого альбому зразки продукцii поетес-фемiнiсток того часу (ВлКонвалiяВ», ВлРозбита чаркаВ»), i повторення шаблонiв романтичноi поетики (ВлМiсячна легендаВ», ВлВ небi мiсяць зiходить смутний..В»), i традицiйнi лiберально-народницькi заклики Влне минати рiдшi порогиВ», Влне забути в самотинi краiну своюВ» (ВлДо тебе, Украiно, наша бездольная матиВ»). Вiршi у збiрцi не датованi, розмiщенi нiби за тематичними циклами, з прогляданням тематичноi близькостi або просто без якоiсь певноi системи. Це створювало враження певного еклектизму, недостатньоi художньоi вибагливостi, заважало розгледiти напрям еволюцii поетеси. Але в цiлому книга одержала високу оцiнку читачiв i критики. Сучасникiв просто вразила художня досконалiсть кращих творiв, незвичайна для початкуючого автора висока культура вiрша, багатство строфiки i ритмiки. Це пiдтверджуi i цикл ВлСiм струнВ» (з присвятою М. Драгоманову), яким вiдкриваiться збiрка ВлНа крилах пiсеньВ». Цикл, побудований на семи потах музикальноi гами, звучить оригiнально своiм версифiкацiйним, тематичним та жанровим (тут i гiмн, пiсня, колискова, сонет, рондо, ноктюрн) багатоголоссям. Переплетення iнтимних почуттiв з громадянськими, характерне для цих вiршiв, стане надалi домiнуючою рисою всiii поезii Лесi Украiнки. ВлСтруна першаВ» арфи поетеси iз вiрша ВлРоВ» озиваiться до бездольноi, ВлбезталанноiВ» матерi Украiни, щоб в Влшляхах-тернахВ» вiдшукати для рiдного краю кращоi долi. Наступна струна, покликана розбити Влчорнi хмариВ», добуваi Влчарiвну зброюВ» для вiльних пiсень, а ще далi ставиться питання: Вляк свiт повий з старого збудуватиВ». Весь цикл тАФ це справдi неповторна гама кольорiв i звукiв навколишнього свiту. Особливо багатою на Влсловеснi фарбиВ», зоровi образи, ритмомелодiйнi iнтонацii i ВлКолисковаВ», що розпочинаiться з ноти ВлМiВ» (ВлМiсяць яснесенький..В»). Не тiльки заголовок, а й форма вказуi, що перед нами колискова, може, найдавнiший жанр у пiсенному фольклорi. Помiтно, однак, ВлнадбудовуВ», якоi немi i не може бути в народнiй колисковiй. Там все пiдпорядковане, сказати б, утилiтарнiй, практичнiй метi тАФ приспати. Тут же ясно вгадуiться iнша, прямо протилежна мета тАФ збудити, повiдати, що чекав немовля на життiвiй дорозi пiсля безтурботних колискових снiв. Народна колискова переводиться в iншу тональнiсть, iнший смисловий рiвень плавно, нiби зовсiм непомiтно. У першiй строфi тАФ безхмарна, ВлсоннаВ» iдилiя колисковоi. В наступнiй у супокiйну мелодiю вплiтаiться новий, застережливо-сумовитий, тривожний мотив про печалi, Вллихо та жальВ». Далi цей лютив мiцнii i зовсiм покриваi колискову мелодiю згадкою про Влтяжку годинонькуВ», Влгiрку хвилинонькуВ». Четверта строфа тАФ вершина, до якоi пiдводяться ступенi попереднiх, катарсис, мотив боротьби. Навiть у такий мiнорний жанр поетеса вносить соцiальну заангажованiсть, що не вдавалося зробити ii попередникам чи сучасникам, скажiмо, Я. Щоголiву, О. Олесю. Письменниця спрямовуi свого юного спiвбесiдника па те, що в життi потрiбно буде активно дiяти, з Влдолею битисяВ» (тобто тодiшнiм ладом). Здаiться, можна було б зупинитися: художнiй задум втiлений повнiстю. Але ж перед нами колискова, i поетеса, не вiдступаючи вiд традицiйноi для фольклору кiльцевоi композицii, завершуi вiрш повтором першоi строфи, вносячи, проте, в останнiй рядок суголосну провiднiй iдеi модифiкацiю: Спи ж ти, малесенький,

Поки i час!

Цикл ВлСiм струнВ», нагадуючи великий музичний твiр, засвiдчив зближення поезii i музики, що стало властивим усiй подальшiй творчостi Лесi Украiнки. Свiдомий погляд на свiт через музику i пiсню поетеса часто вiдбивала в самих назвах вiршiв або циклiв: ВлМелодiiВ», ВлРитмиВ», ВлНевiльничi пiснiВ», ВлОсiннi спiвиВ», ВлПiснi про волюВ». Загальновiдоме тонке вiдчуття i захоплення Лесi Украiнки музикою, вправна гра на фортепiано й особисте щире зiзнання: ВлМенi часом здаiться, що з мене вийшов би далеко кращий музика, нiж поет, та тiльки бiда, що Влнатура утяла менi кепський жартВ» (т. 10, с. 65). Стихiя музики, поiднана з кольорового гамою, впливала на строфiчну й ритмiчну будову вiршiв письменницi, що, безумовно, збагачувало украiнську поезiю. Заслуга в цьому Лесi Украiнки велика, вслiд за Т. Шевченком, РЖ. Франком, поруч з М. Вороним, О. Олесем. Справжнього розквiту набула ця особливiсть у творчостi великого майстра звукопису П. Тичини (назвемо хоча б ВлСонячнi кларнетиВ», ВлСрiбноi ночiВ»).

3. Новаторство поетеси та заклик до боротьби

Новаторство поезiй Лесi Украiнки iнколи пояснювалось деякими критиками (а дехто наголошуi на цьому i нинi) впливом парнасизму. Безперечно, у своiй творчостi вона спиралась на досвiд i французьких парнасцiв, з якими спiльним було дбання про поетичну мову i форму, звернення до античних образiв, проте в Лесi Украiнки це не ставало самоцiллю, не було вiдходом вiд дiйсностi i полiтичноi боротьби. Навпаки, ii захоплювали Влновiтнi французькi письмовцiВ», в яких неоромантичний стиль доходив Влдо гармонii iдеалу з життiвою правдоюВ». Вона постiйно вiдстоювала й утверджувала дiiвiсть художнього слова в суспiльному життi, була справжнiм митцем-громадянином.

У кращих вiршах збiрки ВлНа крилах пiсеньВ» вповнi виявилась притаманна поетесi виняткова суспiльна чутливiсть, умiння схопити й образно виразити суспiльнi iдеi й тенденцii доби. В поезiях ВлContra spem spero!В», ВлМiй шляхВ», ВлВсi нашi сльози тугою палкою.,В», ВлДосвiтнi огнiВ» знайшли вираз настроi молодого революцiйного поколiння. Особливоi популярностi уже невдовзi пiсля виходу збiрки набув вiрш ВлДосвiтнi огнiВ». Сам заголовок, як i алегоричнi образи твору, був вдалим, новаторським для свого часу художнiм вiдкриттям. Вiн був винесений у заголовок перiодичного альманаху украiнськоi поезii для масового читача, а пiзнiше, в рiк смертi поетеси, бiльшовицька газета ВлРабочая правдаВ» помiстила на своiх сторiнках росiйський переклад вiрша поряд з некрологом.

Слiдом за першою виходять в наступне десятилiття ще двi поетичнi збiрки Лесi Украiнки: ВлДуми i мрiiВ» (Львiв, 1899) i ВлВiдгукиВ» (Чернiвцi, 1902). Четверта i остання книжка, що пiд заголовком ВлНа крилах пiсеньВ» вийшла в Киiвi 1904 року,тАФ то власне не нова збiрка, а вибране з трьох попереднiх.

Уже сам план, композицiя збiрки ВлДуми i мрiiВ» тАФ значний крок уперед порiвняно з першою. Тут представлений поетичний доробок Лесi Украiнки за шiсть рокiв (1893тАФ1899). За цей перiод, позначений iнтенсивною свiтоглядною i творчою еволюцiiю митця, написанi речi рiзного призначення i жанру, рiзного iдейно-тематичного спрямування. Знову в композицii впадаi в око струнка хронологiчна канва, пов'язана з етапами життя i творчостi поетеси. Наскрiзний лiричний мотив збiрки зачинаi цикл ВлМелодiiВ» (1893тАФ1894). Тут виключно iнтимна лiрика. Всi дванадцять поезiй змiстом i формою становлять завершену цiлiснiсть, поетичну симфонiю, яка передаi широкий дiапазон глибоко особистих дум i мрiй лiричного героя. Наступнi роздiли-цикли тАФ ВлНевiльничi пiснiВ» (1895тАФ1896) i ВлВiдгукиВ» (1896тАФ1899). Всi цикли мають триiдину хронологiчну поетично-музикальну спорiдненiсть, суголоснiсть. А з iншого боку тАФ певну прив'язанiсть до конкретних етапiв бiографii Лесi Украiнки. В ii життi кiнець 80-х тАФ початок 90-х рокiв тАФ пора юностi, першого весняного цвiтiння (недарма образ весни проходить через увесь цикл ВлМелодiiВ») i одночасно Влбезнадiйно-надiйнихВ» мандрiвок по лiкарнях, прийняття коли не серцем, то розумом жорстокого удару долi, усвiдомлення того, що хвороба назавжди, що звичайне, людське, жiноче щастя не для неi.

Рiвно рiк (друга половина 1894 тАФперша половина 1895) Леся Украiнка живе в Болгарii, у свого дядька, професора Софiйського унiверситету М. Драгоманова. Ця пора в життi Лесi Украiнки чимсь нагадуi знаменитi Влтри лiтаВ» в бiографii ii великого попередника i вчителя Т. Шевченка.

Уста, що солодко спiвали й вимовляли Солодкi речi або тихi жалi, Тепер шиплять вiд лютостi, i голос Спотворився, неначе свист гадючий,тАФ це слова поетеси з вiрша ВлВорогамВ», що маi пiдзаголовок ВлУривокВ». Дiйсно, змiстом i формою це нiби уривок з монологу героя-протестанта, героя-борця, який невдовзi постане в центрi окремих вiршiв i особливо драматичних поем Лесi Украiнки (Мiрiам в ВлОдержимiйВ», пророчиця Тiрца тАФ ВлНа руiнахВ», раб-пеофiт тАФ ВлВ катакомбахВ»). У ВлНевiльничих пiсняхВ» звучать закличнi, ораторськi iнтонацii (ВлРЖ все-таки до тебе думка лине..В», ВлПiвнiчнi думиВ», ВлДо товаришiвВ», ВлО, знаю я, багато ще промчить.,.В», ВлСлово, чому ти нетвердая криця..В»). Тут представлена переважно громадянська, полiтична лiрика. Серед мотивiв вболiвання за долю рiдного поневоленого народу i благородних поривiв до свободи i свiтла особливе мiсце займаi в творчостi Лесi Украiнки постать Прометея. Цей герой-богоборiць дозволяв поетесi найбiльш повно висловлювати своi вiльнолюбнi прагнення i разом з тим слугував усвiдомленням того, що справа визволення вимагаi виснажливих зусиль, постiйного героiзму.

Вже у вiршах ВлТоваришцi на споминВ», ВлFiai nох!В», ВлРЖфiгенiя в ТаврiдiВ», ВлЗавжди терповий вiнець..В» Леся Украiнка запалюi своiх зневiрених, iнертних сучасникiв вогнем-духом ВлТитанаВ», проводить думку, що через самопожертву i важку боротьбу можуть здiйснитись величнi мрii звiльнення вiд пут рабства.

Титан-Прометей став для Лесi Украiнки величним символом революцiйного духу i безсмертя народу, нескореностi, боротьби i вiри в торжество правди, революцiйного перетворення свiту, iдеалом героя-борця з царством насильства, рабськоi психологii, суспiльноi iнертностi. Прометеiвська тема найвиразнiше, найповнiше розвинулась в ii драматичних поемах.

На повний голос прозвучав у збiрцi провiдний мотив усiii творчостi поетеси тАФ полум'яний заклик до боротьби за соцiальне й нацiональне визволення трудящих, за iнтернацiональне iднання в цiй боротьбi. Вiрш ВлСлово, чому ти не твердая криця..В» став громадянським й естетичним манiфестом поета-борця. Слово-зброю, Влбезжалiсний мечВ» на катiв, гартовiшу крицю в огнi великоi любовi до знедолених i великоi ненавистi до гнобителiв Леся Украiнка вiддала в руки Влневiдомих братiвВ»:

ВлМесники дужi приймуть мою зброю,

Кинуться з нею одважно до бою..В»

Знаменно, що одна iз строф вiрша невдовзi пiсля його публiкацii була взята епiграфом до пiдпiльноi революцiйноi прокламацii.

Заключний цикл збiрки ВлВiдгукиВ» (1896тАФ1899) маi дещо iнший характер. Хронологiчно вiн безпосередньо примикаi до ВлНевiльничих пiсеньВ» i продовжуi iх, але вже в iншому, iнтимно-лiричному ключi. Поетеса нiби знову повертаiться до ВлМелодiйВ», тiльки без пануючих там особистих, автобiографiчних моментiв. Так, у ВлРДврейськiй мелодiiВ» звучить добре знайома тема нероздiленого дiвочого кохання, проте розроблена на бiблiйному матерiалi, взятому iз Старого Завiту. В трагiчну для Влвибраного народуВ» пору, коли вороги зруйнували РДрусалим i вигнали його оборонцiв у вавiлонську неволю, дiвчина оплакуi свого коханого. ii особисте горе тАФ то частина великоi трагедii народу. На спустошенiй батькiвщинi Влвороги найсвятiше сплямилиВ» тАФ осквернили храм, вигнаного в неволю коханого Влвродлива чужинка забралаВ». Але навiть осквернена святиня лишаiться для подоланого народу святинею, навiть забраний iншою коханий назавжди залишаiться в серцi дiвчини,

РЖ далi через увесь цикл сокровеннi iнтимнi Влдуми i мрiiВ» поетеси, сказати б, накладаються, зливаються з темами i мотивами свiтовоi лiрики, творять нову, оригiнальну художню цiлiсть. Тут i вiршi, якi увiйшли в украiнську дожовтневу поезiю як класичнi зразки медитативноi лiрики тАУ ВлAve reginaВ» (ВлРадуйся, царице!В» тАФ початковi слова величального католицького гiмну), ВлТо or not to be?В» (ВлБути чи не бути?В»тАФ початок знаменитого монологу Гамлета з однойменноi трагедii Шекспiра), i зразки лiрики почуттiв без видимого пiдкладу iсторико-лiтературних асоцiацiй (ВлНе дивися на мiсяць весноюВ», ВлОбгорта мене туга, болить голова..В»), i незвичне для тогочасноi украiнськоi поезii звертання до бiлого вiрша (ВлУривки з листаВ», ВлВесна зимоваВ»). Варто пiдкреслити, що в даному випадку вiльний вiрш природно випливаi з самоi теми, з душевного настрою поетеси в цей момент. В ВлУривках з листаВ» некваплива оповiдь-роздум в одну з безсонних ночей у Ялтi звернена до ровесника i друга Лесi РЖвана Стешенка, який був причетний до революцiйного пiдпiлля i на ту пору вiдбував тюремне ув'язнення:

Товаришу мiй! не здивуйте з лiнивого вiрша. Рифми, дочки безсонних ночей, покидають мене, Розмiр, неначе химерная хвиля, Розбиваiться раптом об кожну малу перешкоду..

ВлВесна зимоваВ» теж маi конкретного адресата тАФ друга поетеси Михайла Кривинюка, невдовзi чоловiка ii молодшоi сестри Ольги. РЖ вiн на той час сидiв Влв клiтцi тюремнiйВ» за участь у визвольному русi, думками Влрозлiтавсь по всiх украiнахВ» i линув у Влснiгом повиту, заковану льодомВ» рiдну сторону.

Цикл ВлВiдгукиВ» вiдкриваi однойменний вiрш, написаний, певне, спецiально для збiрки ВлДуми i мрiiВ», коли вже провiдна iдея й композицiя книжки визначилися i поетеса вирiшила пiдкреслити ii ведучий, об'iднуючий мотив. Як струни полишеноi край моря серед безмiрного широкого простору Еоловоi арфи озиваються спiвом на пориви вiтру з усiх сторiн свiту, так i серце поета вiдгукуiться на всi життiвi враження. Крiм уже згаданих, зустрiчаiмо тут ще й iншi, тематично й хронологiчно вiддаленi вiршi-вiдгуки: спогади дитинства (ВлЯк дитиною, бувало..В», ВлМрiiВ»), поетичнi малюнки рiзних краiв, де довелося побувати Лесi Украiнцi (ВлРЖмпровiзацiяВ», ВлПоворiтВ»), вiдгук на важливу дату, що випадково наклалася на хронологiчну канву збiрки (ВлНа столiтнiй ювiлей украiнськоi лiтературиВ»). 1898 року минуло сто лiт виходу в свiт першого видання ВлЕнеiдиВ» РЖвана Котляревського, яка поклала початок новiй украiнськiй лiтературi. ВлВiрш па випадокВ», до якого Леся Украiнка була неохоча, явно написаний з обов'язку, хай i патрiотичного. За силою i глибиною чуття, мистецьким рiвнем вiн не стоiть у ряду вищих досягнень поетеси. Одначе цей твiр природно ввiйшов у книжку, виявився суголосним основоположнiй iдеi циклу i всiii збiрки. Цьому сприяла i замiна надто локального, замкненого на одному, хай i гучному iменi, заголовка на бiльш узагальнений, що даi простiр поетичнiй масштабностi, багатозначностi. Вiрш включаiться в силове поле збiрки, вносить у полiфонiчне звучання ii невiльничоi теми новий вiдтiнок i в свою чергу сам збагачуiться нею. Така роль контексту, загальноi архiтектонiки, мистецького ансамблю.

В усiх поетичних текстах ВлДум i мрiйВ» лише в одному, заключному вiршi фiгуруi як персонаж iсторична постать тАФ Влсуворий Дант, вигнанець флорентiйськийВ» та його натхненниця, Влсонце променистеВ» Беатрiче Портiнарi. Але вiрна собi Леся Украiнка викликаi Влiз темряви часiв середньовiчнихВ» безсмертну пару не для того, щоб ще раз прославити у вiках прославлених. РЖ тут пiдказаний, як невiльничими мотивами збiрки, так i характером усiii творчостi, навiть особистоi вдачi Лесi Украiнки, поворот теми. Перед Беатрiче вона виводить Влзабуту тiньВ» тАФ дружину великого флорентiйця, яку Влнi один спiвець не вславив i нi один митець не змалювавВ», ii улюблений мотив прославлення високоi краси непомiтного подвигу, самопожертви, далi поглиблений i розвинутий в ВлОдержимiйВ», ВлКамiнному господаревiВ» (образ Долорес), iнших творах. Глибокий знавець всесвiтньоi iсторii й лiтератури, Леся Украiнка не могла не знати, що в добу Дайте культ Влдами серцяВ» був звичайним явищем i нiскiльки не впливав на репутацiю доброго сiм'янина, не принижував законноi дружини. Незвичайним було iнше тАФ поiднання суто бароккового принципу: в однiй особi ВлнебесногоВ», iдеального образу Влдами серцяВ» i ВлземногоВ» образу дружини. Але, певне, Леся Украiнка не була б поетом i, що важливо наголосите жiнкою-поетом, якби iсторична несправедливiсть, хай i узвичаiна столiтнiми традицiями, не викликала в ii серцi палкого протесту i палкого спiвчуття до Влзабутоi тiнiВ».

4. Бiблiйнi легенди та iх спiвзвучнiсть сучасностi

Збiрки ВлНа крилах пiсеньВ» та ВлДуми i мрiiВ» стали пiдсумком двох етапiв у висхiдному розвитку могутнього таланту Лесi Украiнки. Якраз на порозi XX сто. ВлмонологВ», то ВлбiблiйнийВ», Влсередньовiчний мотивВ», можна було б ще об'iднати, з огляду на популярнiсть цього термiну нинi, пiд рубрикою ВлМiфиВ».

Пригляньмося уважнiше до однiii з легенд циклу ВлРа-МенеiсВ». Рубрикою ВлРДгипетськi фантазiiВ» (в окремiй публiкацii твору), як з огляду на цензуру, так i з мистецьких мiркувань, поетеса пiдкреслювала, що тут маiмо справу з фантазiiю, мiфом. Але, як вiдомо, кожний мiф маi реальний iсторичний пiдклад, хоч, може, й загублений у тьмi тисячолiть. Фабула вiрша тАФ класичний зразок органiчного поiднання легенди i животрепетноi дiйсностi, незглибима давнiсть природно зливаiться iз злобою дня. У Стародавньому РДгиптi, колисцi однiii з найдавнiших цивiлiзацiй свiту, в добу панування однiii з численних династiй (iх було десь бiльше трьох десяткiв), пiсля смертi царицi повсталий народ розгромив похоронну процесiю по дорозi з палацу до уготованоi для владарки пiрамiди, а тiло царицi Влзакинув далеко в пустиню, в пiскиВ». Можна стислий виклад фабули розгорнути в простору iсторичну розвiдку про Стародавнiй РДгипет i паралельно про РДвропу кiнця XIX тАФ поч. XX ст. н. i., але це мало наблизити нас до великоi тайни мистецтва, до художнього чуда, захованого в невеликому (всього 131 рядок) вiршi. Звернемо увагу читача, що першi чотири строфи легенди (з неоднаковою, довiльною кiлькiстю рядкiв у кожнiй, а в кожному рядку неоднаковою кiлькiстю складiв, як неоднаковою була кiлькiсть фараонiв у суцiльному ряду династiй та кiлькiсть рокiв, якi кожному з них вдалося протриматися на тронi) починаються iменем царицi Ра-Менеiс. Так тАФ до ii смертi. Це ж саме у подальшiй вiдносно просторiй строфi про похорон царицi (ВлРа-Менеiс положили у барку червонуВ»). В мiфологiчнiй свiдомостi стародавнiх народiв померлий владар жив аж до завершення обряду поховання. Подiбне спостерiгаiться i в значно пiзнiшi часи. В царськiй Росii наслiдник це мiг офiцiйно зайняти Влзаконного тронуВ» до похорону Влв бозе почившегоВ» iмператора та обряду коронацii, яка в свою чергу могла вiдбутися тiльки пiсля перiоду трауру в державi. Звiдси велика вага i особливе iсторичне значення ВлмеждуцарствийВ», вiд Влсмутних часiвВ» перед встановленням на початку XVII ст. правлiння династii Романових до повстання декабристiв пiсля смертi Олександра i до офiцiйного вступу на росiйський престол Миколи РЖ. Звiдси в Лесi Украiнки народне повстання тАФ саме в момент похорону Ра-Менеiс. Як у реальному життi вiдтворюваноi епохи, так i в легендi: поки дочка сонця перебуваi на тронi тАФ вона на чiльному мiсцi, перша в ряду. Зовсiм iншим постаi в творi уже посмертне буття богорiвноi царицi. ii забувають. Тiльки тодi, коли араби знаходять мумiю i продають iвропейцям, iм'я царицi знову виринаi в творi. Та вже не па першому, а на останньому мiсцi, не вiдкриваi, а закриваi строфу. Таким чином спостерiгаiться досить послiдовна композицiйно-смислова спiврозмiрнiсть, симетричнiсть, внутрiшня завершенiсть. Вiд провiдноi iдеi, загального плану до найменшоi, нiби обособленоi художньоi деталi, Перший рядок поеми перегукуiться з останнiм (ВлРа-Менiiс була горда цариця, дочка фараонiвВ». ..ВлМусила в землю вернутись гордая Ра-МенеiсВ»). Добi панування дочки фараонiв Влнарiвнi з богамиВ» вiдповiдаi епiзод ii повернення до людей у вже зовсiм iншу, iсторично несумiсну добу. Не вдаючись до елементарних арифметичних викладок, зазначимо, що й кiлькiстю рядкiв обидвi частини приблизно однаковi. Центральна частина тАФ арка, ВлмiстокВ» мiж епохами тАФ спiврозмiрна з двома iншими, боковими частинами триптиха. До речi, Леся Украiнка полюбляла форму триптиха, вона проглядаi в ii окремих поетичних циклах та драмах, волею випадку ВлТриптихВ» став ii останнiм завершеним твором.

У ВлРа-МенеiсВ» живе iдея часу, його невпинного руху, одначе весь колорит вiрша давньоiгипетський. Тут Лувр чи то Британський музей тАФ Влновiтнiй храмВ», робiтники, що вивантажують саркофаг,тАФ Влбiлi рабиВ» (i як гармонуi й перегукуiться а добою будiвництва пiрамiд епiзод, коли важкий камiнний саркофаг вириваiться з рук Влбiлих рабiвВ» та калiчить iх), iвропейська буржуазiя тАФ Влновi фараониВ». Приклад високого художнього чуття, неймовiрно широкого, дiйсно всесвiтньо-естетичного та iсторичного кругозору. До того ж ВлРа-МенеiсВ» нiякий не виняток, а, сказати б, рядова рiч для Лесi Украiнки пори творчоi зрiлостi. Такого ж рiвня iншi твори названого циклу: ВлСаулВ» тАФ па бiблiйну старозавiтну тему, ВлЖертваВ» тАФ теж на бiблiйну, але вже iвангельську тему, ВлТрагедiяВ» тАФ оригiнальна варiацiя на мотиви захiдноiвропейськоi лицарськоi поезii. Треба тiльки застерегти, що спроба ВлвловитиВ» художнiй змiст ВлРа-МенеiсВ», якби вона видалась комусь вдалою, не даi унiверсальноi вiдмички до ВлсекретуВ» iнших художнiх шедеврiв тАФ шедеврiв Лесi Украiнки.

Ведучи мову про всесвiтньо iсторичний дiапазон i тематичну розмаiтiсть поезii та драматургii Лесi Украiнки, треба особливо наголосити на великiй у цьому планi ролi Бiблii, яка столiттями служила фундаментом освiти, а вiдтак лiтератури i мистецтва всього, як говорили ранiше, християнського свiту. В новiй i новiтнiй украiнськiй лiтературi, не виключаючи Шевченка i Франка, важко назвати письменника, що так часто звертався б до Бiблii, як Леся Украiнка. ВлВ Бiблii, окрiм всього iншого,тАФ писала вона ще в молодi роки в листi до Михайла Драгоманова вiд 21 грудня 1891 року,тАФ маса дикоi грандiозноi поезii, i менi скучно, коли я довго ii ие читаюВ» (т. iф, с. 125). При цьому в Лесi Украiнки, як i у всiii передовоi iнтелiгенцii тiii доби, увага i любов до Бiблii, де пiд рiзними, зараз нам чужими або й незрозумiлими напластуваннями, б'ють вiчно яшвi джерела народноi творчостi, прекрасно уживалася з послiдовним атеiзмом. Можна навiть сказати, що той атеiзм випливав iз доброго знання Бiблii. Гадаiмо, коли поминути в Лесi Украiнки все iнше, а звернутися тiльки до поезiй, прямо-таки наскрiзь пронизаних матерiалiстичним духом, вказати хоча би на вiрш ВлКоли вже зачепили сi питання..В», то й тодi справедливiсть такоi думки стане очевидною. Леся Украiнка з перших крокiв у лiтературi сприйняла i послiдовно через усю творчiсть пронесла кредо освiченого атеiста, А його, як покаауе iсторичний досвiд, непросто втiлити в життя. Релiгiю не скасуiш, ii можна тiльки ВлзнятиВ» через засвоiння цiнного в нiй. У тому числi й Бiблii тАФ одного з великих пам'ятникiв свiтовоi культури i лiтератури.

Поет-трибун, поет-борець, вона була також нiжним i глибоким лiриком. В ii творах знайшла вираз вся багатобарвна й рiзноманiтна гама людських почуттiв. Поряд iз мобiлiзуючими, мужнiми, мов поклик боновоi сурми, вiршами на громадськi теми i такi перлини iнтимноi лiрики, як: ВлНiчка тиха i темна була,.В», ВлНе спiвайте менi сеi пiснi..В», ВлГорить моi серце..В», ВлХотiла б я пiснею стати..В» та iн. Це й поезii, навiянi рiзким погiршенням стану здоров'я ii друга Сергiя Мержинського, хворого на туберкульоз легенiв. Познайомилися вони в 1897 роцi, це знайомство незабаром перейшло в сердечну приязнь. Мержинський певний час працював у Киiвi, був у Криму разом з Лесею та ii братом Михайлом, приiздив до Гадяча гостем родини Косачiв. Хвороба остаточно звалила Лесиного друга влiтку 1900 року. На ii руках Мержинський i помер З березня 1901 року (за народною прикметою, хворi на сухоти помирають ранньоi весни, ледве-ледве рушить сiк в коренях дерев).

5. РЖнтимна лiрика

Давно вiдiйшли причетнi до лiричноi сповiдi, захованоi авторкою вiд людей i, можливо, вiд самоi себе, вiдiйшли й тi, хто знав iх особисто, РЖ все ж.. Все ж i такi гранi людського буття, такi найглибшi, найпотаiмнiшi куточки серця поета, куди й заглядати боязно. В Лесi це вiршi, пов'язанi з Мержинським. Вони обособленi ще й хронологiчно. Послiдовно один за другим тАФ вiд медитацii ВлТвоi листи завжди пахнуть зiв'ялими трояндами..В» до ВлКвiток, квiток, як можна бiльше квiтiв..В». Дата першого вiрша тАФ 7 листопада 1900 року, останнього тАФ В червня 1901 р. Сюди ж вклинюiться ВлКоролiвнаВ», опублiкована за життя письменницi, але теж навiяна смертю Мержинського. Крiм того, маiмо ще кiлька ранiше або пiзнiше написаних творiв, пов'язаних з ним. Щоб читач краще зрозумiв iнтимну лiрику Лесi Украiнки, треба нагадати от що. Невiдступна, поволi, але невблаганно прогресуюча через усе життя хвороба забрала в неi багато радостей, якi становлять смисл буття, природне призначення жiнки, серед них найбiльшу тАФ можливiсть бути матiр'ю. Тяжко усвiдомлювати, але всi отi моменти особистоi трагедii стали невiд'iмним, оллодотворяючим чинником високого лету творчого духу Лесi Украiнки. Треба було, крiм великого таланту, ще й великих страждань, щоб народилася iнтимна лiрика такоi напруги, такоi страшноi сили. Двiчi Влвiчно жiночеiВ» особливо яскравими протуберанцями вибухаi в ii поезii. Вперше тАФв ВлМелодiяхВ» (1893тАФ1894). Конкретний адресат лiричноi сповiдi серця не вимальовуiться. Мабуть, його й не було, чи, може краще сказати, вiн був ВлрозсипанийВ» в колi знайомих поетеси з чоловiчого боку. Тут головне тАФ потенцiальний емоцiйний заряд, внутрiшня готовнiсть, а поштовх, випадкова iскра найдеться.

Хотiла б я вийти у чистее поле,

Припасти лицем до сироi землi,

РЖ так заридати, щоб зорi почули,

Щоб люди вжахнулись на рльози моi.

РЖнша справа тАФ лiричний цикл, присвячений С. Мержинському. Лесi тридцять, бальзакiвський вiк. Друге i останнi в ii життi цвiтiння. ВлСе нiчого, що ти не обiймав мене нiколи, се нiчого, що мiж нами не було й спогаду про поцiлунки, о, я пiду до тебе з найщiльнiших обiймiв, вiд найсолодших поцiлункiв! Тiльки з тобою я не сама, тiльки з тобою я не на чужинi. Тiльки ти вмiiш рятувати мене вiд самоi себеВ».

Життя багате на парадокси, на ситуацii, позначенi печаттю iронii долi. Всього через якийсь рiк пiсля знайомства з Мержинським i за два до його смертi Леся Украiнка написала ВлЗабуту тiньВ», де оскаржила велику несправедливiсть: поет може дарувати серце i вiчне тАФ на нашу людську мiру тАФ життя в пам'ятi потомства випадковим стрiчним i, звичайно, не удостоюi такоi честi людей, якi були його вiрними супутниками на життiвому шляху. Воiстину тАФ вiчна загадка любовi. Додамо ще: про якусь взаiмнiсть почуттiв з боку Мержипського i мови не могло бути. Леся це знала. Бiльше того, вона бiля постелi вмираючого писала своiю рукою листи вiд нього жiнцi, яку вiн любив, теж не зiзнаючись у цьому.

РЖнтимна лiрика Лесi Украiнки сповнена драматизму, несподiваних розв'язок. Проте таких, чисто особистих спалахiв було небагато. Особисте й суспiльне переплiталось в ii творах. Протиборство зi стихiiю, жадоба перемоги, витривалiсть у смертельному двобоi з ворогом, революцiйна пристрасть тАФ це життiва позицiя Лесi Украiнки та ii героiв, для яких характерне прагнення активного втручання в життя, запалювання Влдосвiтнього огнюВ», ставання проти бурi, щоб помiряти сили або проголосити: ВлУбий тАФне здамся!В»

Революцiйне передгроззя, що насувалося в краiнi, стимулювало iдейно-творчi шукання Лесi Украiнки. У всьому поетеса намагалась бути ВлщироюВ», ВлгарячоюВ», прагнула, аби й сучасники палали прометеiвським огнем. Вiршi з другоi збiрки тАФ ВлВорогамВ», ВлПiвнiчнi думиВ», ВлПоет пiд час облогиВ», ВлТоваришцi на споминВ», ВлFiat nох!В», ВлСлово, чому ти не твердая криця..В» тАФце пiснi невiльника, котрий пройнявся соромом i ганьбою за принизливе своi становище, в серцi якого сумирнiсть i безнадiя витравленi пекучим соромом i ненавистю до гнобителiв. Духовно вiн уже вiльний, готовий до нового, вiдкритого й рiшучого, навiть ВлсмертельногоВ» бою з Влцарем тьмиВ». ВлЗалiзну музикуВ» кайданiв уже перериваi брязкiт видобутих з пiхов мечiв. О, сором мовчки гинути й страждати, Як маiм у руках хоч заржавiлий

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского