Поетичний стиль Р. Бернса

Дипломна робота

ВлПоетичний стиль Р. БернсаВ»

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ РЖ. ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЕТИЧНОГО СТИЛЮ рОБЕРТА бЕРНСА

РОЗДРЖЛ РЖРЖ. З УКРАРЗНСЬКОРЗ БЕРНСРЖАНИ

2.1 Грабовський як популяризатор i перекладач Бернса

2.2 Украiнський Каменяр i шотландський бард

2.3 Внесок Василя Мисика в украiнську бернсiану

2.4 Микола Лукаш i його переклади Роберта Бернса

2.5 Двi украiнськi iнтерпретацii балади ВлJohn BarleycornВ»

2.6 Поезiя Р. Бернса у сучасних украiнських перекладах (М. Бажан, С. Голованiвський, В. Колодiй, С. Борщевський)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ВСТУП

РЖсторiя лiтератури знаi мало iмен, оточених такою глибокою пошаною i любов'ю спiввiтчизникiв, як iм'я уславленого шотландського поета Роберта Бернса. Слава прийшла до нього зразу ж пiсля виходу з друку у маловiдомого провiнцiйного видавця влiтку 1786 року його першого збiрника пiд скромною назвою "Вiршi Роберта Бернса, переважно на шотландському дiалектi", в якому оспiвувалось життя шотландського фермера-хлiбороба, краса рiдноi природи, героiчне минуле Шотландii, засуджувалась пиха тогочасних пануючих класiв.

В англiйськiй лiтературi й до Бернса було немало вихiдцiв з найнижчих верств суспiльства. Стаючи лiтераторами, вони здебiльшого втрачали ознаки свого плебейського походження. Цього не можна сказати про Бернса. РЖ ставши вiдомим поетом, вiн не вiдокремився вiд свого сiльського середовища, не зрiкся вбогоi хати шотландського селянина-орендаря й тодi, коли перед ним широко розчинились дверi аристократичних едiнбурзьких салонiв.

Творчiсть Р.Бернса тАУ своiрiдне явище в iсторii англiйськоi лiтератури. Вiн писав глибоко реалiстичнi, демократичнi твори, в яких уславлював могутнi перетворюючi сили рiдного народу, вiдстоював його право на свободу й незалежнiсть. Жоден з англiйських поетiв ХVРЖРЖРЖ ст. не оспiвував з такою силою працю трудiвника, як це зробив Бернс.

Поетичним творам Бернса властивi надзвичайна свiжiсть образiв, влучнiсть епiтетiв i порiвнянь, лаконiзм, динамiчнiсть, багатство мови.

Актуальнiсть дослiдження.

В iсторii кожного народу перекладу належить важлива роль. Вiн завжди i засобом опосередкованого спiлкування, взаiмопроникнення лiтератур, могутнiм джерелом збагачення нацiональноi культури. Для народу украiнського, з огляду на драматичну долю рiдноi мови i лiтератури, переклад був засобом самоствердження рiдного слова, яскравим свiдченням його довершеностi, спроможностi повноцiнно передавати глибину думки й почуття. Звiдси тАУ надзвичайно висока мiсiя перекладача як посередника у зближеннi народiв i культур, як митця, що пiдносить нацiональну культуру до свiдомого рiвня й засвiдчуi силу й досконалiсть рiдного слова.

ВлЗа Нового часу, тАУ пише Марина Новiкова, тАУ особливо в епоху технiчних революцiй та iнформацiйних вибухiв, переклад перебрав на себе гiгантську функцiю, що ii ранiше виконував хiба що фольклор. Переклад перетворив усi сюжети лiтератури на мiжнароднi та мандрiвнi, всiх письменникiв (разом з iхнiми рiзномовними перекладачами) тАУ на ВлсказителiвВ» тАУ оповiдачiв, а всi нацiональнi мови та культури ввiв у прямий дiалог, де спiвбесiдники мовлять по-рiзному про iдине. Але в такий спосiб переклад перебрав на себе й супровiднi функцii: створення "дiалогу часiв", введення в акустично чутний нам регiстр далеких iсторичних голосiв. Нинi це само собою зрозумiло; та чи розумiiмо ми, що переклад, отже, втягуi в нацiональне. Питання украiнськоi бернсiани потребуi подальшого вивчення. Адже немаi ще жодного повного збiрника поезiй Роберта Бернса украiнською мовою. Двi збiрки поезiй перекладених на украiнську мову, вийшли досить давно (Р.Бернс. Вибране (1959), (Р.Бернс. Поезii (1965). Збiрка "Роберт Бернс. Поезii" в основному повторюi однотомник 1959 року. Переклад здiйснили В.Мисик та М.Лукаш.

У 1990 роцi у видавництвi "Днiпро" вийшли з друку книги Василя Мисика "Захiд i Схiд" та Миколи Лукаша "Вiд Боккаччо до Аполлiнера". Цi збiрки мiстять переклади творiв Р.Бернса в бiльш повному обтАЩiмi.

Поодинокi переклади поезiй великого шотландця знаходимо у Сави Голованiвського ("Джон Ячмiнний Колосок"), Миколи Бажана ("Спомини про Бернса", Василя Колодiя ("Про когось").

Питання украiнськоi бернсiани ще чекаi свого дослiдника. Остання велика робота, яка була присвячена цьому питанню, надрукована у 1973 роцi (Нечипорук О.Д. Великий поет Шотландii (Роберт Бернс в украiнських перекладах та лiтературознавствi).

В наш час на цю проблему звертала увагу Марина Новiкова в своiх роботах "Пригоди з Робертом Бернсом" (1989р.), "Вино зелено: Роберт Бернс украiнською" (2004р.).

На нашу думку, це питання потребуi бiльш повного i систематичного дослiдження.

Вiдзначимо, що будь-який, навiть найблискучiший i найпереконливiший переклад може лише частково вiдповiдати оригiналовi, прагнути до всебiчного його вiдтворення, але нiколи не зможе з ним злитися повнiстю. Тому що кожен переклад маi, по-перше, свого неповторного творця; по-друге тАУ свiй i так само унiкальний повний матерiал: по-третi тАУ свого читача, своi життя у рiдному iсторико-соцiальному i культурно-естетичному середовищi.

Отже, ми значно бiднiше розумiiмо, поверховiше оцiнюiмо i оригiнал, i переклад, якщо бачимо у них лише текстура багато хто саме так i читаi лiтературу). Зате наше читацьке розумiння, нашi критичнi оцiнки робляться глибшi й точнiшi, коли ми розглядаiмо текст у широкiй системi контекстiв тАУ як авторських, так i перекладацьких "сьогоднi" нацiональне "вчора" i ВлпозавчораВ»? а також перетворюi нацiональнi можливостi на нацiональнi культурнi фактори?В».

Мета i завдання дослiдження.

Наша мета показати, як освоювалася творчiсть великого шотландського поета на Украiнi, як перекладали та iнтерпретували його вiршi украiнськi письменники i лiтературнi критики.

Реалiзацiя поставленоi мети зумовила необхiднiсть вирiшення таких завдань:

- проаналiзувати поетичний стиль Роберта Бернса;

- систематизувати наявнi в украiнському лiтературознавствi погляди як питання перекладу творiв Бернса на украiнську мову;

- з'ясувати роль П. Грабовського та РЖ. Франка як популяризаторiв i перекладачiв Роберта Бернса;

- охарактеризувати внесок Василя Мисика та Миколи Лукаша в украiнську бернсiану;

- дослiдити украiнськi переклади М. Бажана, С. Голованiвського, В. Колодiя, С. Борщевського.

ОбтАЩiктом дослiдження i поезiя Роберта Бернса украiнською мовою.

Предметом вивчення в роботi i украiнський переклад творiв Р.Бернса, здiйснений Павлом Грабовським, РЖваном Франком, Василем Мисиком, Миколою Лукашем, Миколою Бажаном, Савою Голованiським, Василем Колодiiм, Сергiiм Борщевським.

Наукова новизна отримання результатiв дослiдження полягаi в тому, що вперше систематизовано переклади та iнтерпретацii поезiй Р.Бернса украiнськими письменниками.

Методологiчну основу дослiдження складають науковi принципи сучасноi iсторii та теорii лiтератури, комбiнацiя пiдходiв до вивчення теорii i практики художнiх перекладiв. У цьому сенсi визначальним стали визначальними стали iдеi Нечипорука О.Д., який пiднiмаi питання "Роберт Бернс в украiнських перекладах та лiтературознавствi". Стратегiя дослiдження розроблена з урахуванням праць щодо обраноi проблеми Елистратовоi А., Зорiвчак Р.П., Коптiлова В., Корунця М., Кочура Г., Кундзiга О., Нiканоровоi О., Новиковоi М., Симоненка РЖ.П., Франка РЖ., Шаповаловоi М.С. У роботi поiднано порiвняльно-типологiчний, порiвняльно-iсторичний методи дослiдження iз системно-аналiтичним пiдходом при аналiзi лiтературних явищ.

Структура роботи визначаiться логiкою вирiшення проблеми. Робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, висновкiв та списку використаноi лiтератури.

РОЗДРЖЛ РЖ. ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЕТИЧНОГО СТИЛЮ рОБЕРТА бЕРНСА

Народний шотландський поет Роберт Бернс тАУ велична постать в iсторii свiтовоi лiтератури. Волелюбнiсть, глибокий демократизм i художня досконалiсть поезii шотландського спiвця впродовж столiть привертають увагу до його творiв. Його поезiiю захоплювались класики свiтовоi лiтератури тАУ Байрон, Шеллi, Гете, Гейне, Уiтмен, Гюго, Драйвер, та безлiч iнших видатних митцiв. Творчiсть Бернса викликала глибокий iнтерес класикiв украiнськоi лiтератури тАУ Т. Шевченка, РЖ. Франка, Лесi Украiнки, П. Грабовського.

Художня спадщина Бернса не втратила своii актуальностi i в наш час. Якими близькими i зрозумiлими мiльйонам простих людей i слова Бернса: "Я протестую проти вiйни: нещастя i злиднi тисячам людей несе кожний подих цього демона розрухи". Всьому свiтовi вiдомi пророчi рядки з балади Бернса ВлДерево СвободиВ»: "Коли виросте багато таких дерев, у всьому свiтi наступить мир, брат шабля буде служити мирним цiлям, гуркiт вiйни припиниться, брат!". Свого найвищого розквiту творчiсть Роберта Бернса досягла мiж 1789-1796р.р., коли у Францii вiдбувались революцiйнi подii. Проте аналiз його поезiй 1773-1789р.р. свiдчить, що демократичний свiтогляд та реалiстичний творчий метод поета сформувались у своiх основних рисах до початку французькоi революцii.

Тематично твори Бернса 1773-1789р.р. можна подiлити на три основнi групи тАУ iнтимну лiрику, сатиру i громадсько-полiтичну поезiю.

В iнтимнiй лiрицi з особливою наочнiстю виявився вплив шотландського фольклору на поезiю Роберта Бернса. Але навiть тут поет не обмежуiться збереженням провiдних мотивiв народноi любовноi лiрики, а розвиваi iх, наповнюi своi пiснi про кохання гострим, злободенним змiстом, вiдображаючи в них життя своiх сучасникiв тАУ простих людей Шотландii тАУ у всiй його багатогранностi i суперечливостi. В подiях поет доводить, що розум i високi душевнi якостi тАУ незмiрно важливiшi багатства i що бiдняк, якому вiдповiдаi взаiмнiстю кохана дiвчина, незрiвнянно щасливiший багатiя, що володii отарами овець. РЖнтимна лiрика Роберта Бернса пройнята пристрасною переконливiстю в тому, що його не можна оцiнювати в золотiй або паперовiй валютi.

Нехай я буду злидарем

В чужiм краю, сумнiм краю тАУ

З тобою буде скрiзь менi

Як у раю, як у раю тАж

Нехай я стану владарем

На цiлий свiт, на цiлий свiт тАУ

В моiй коронi будеш ти

Як самоцвiт, як самоцвiт тАж

(ВлНехай i холод, i вiтриВ»)

Лiричнi персонажi любовних пiсень Бернса постають перед нами у всiй рiзноманiтностi своiх життiвих звтАЩязкiв та взаiмин. Ми добре вiдчуваiмо не тiльки душевнi переживання героiв, а й уявляiмо iхнiй характер, майновий стан, соцiальну приналежнiсть. Кожний персонаж пiснi тАУ конкретна жива людина, якоi нi з ким iншим не переплутаiш. Для будь-якого твору Бернса будуть справедливими слова, якi поет сказав про пiсню "Зеленii очерет": ВлБудучи справжньою мовою мого серця, вона дозволить кожному визначити, до якого класу я належуВ».

Наслiдуючи традицii фольклору, поет смiливо оспiвував у своiх творах живе людське почуття, в якому природно поiднуiться i духовна близькiсть, i чуттiва пристрасть. Великий лiрик, Бернс зумiв передати в своiх пiснях всю глибину, силу i чистоту кохання.

Перший твiр Роберта Бернса тАУ пiсня "Моя люба Неллi" тАУ був створений на популярний народний мотив. Причини, що наштовхнули поета на створення першоi пiснi, свiдчать не лише про надзвичайно сильне захоплення юного Бернса народними пiснями, а й про те, якою глибокою вже в цьому вiцi була у нього свiдомiсть своii рiвноцiнностi, якщо не переваги, по вiдношенню до людей бiльш високого суспiльного стану.

Перша пiсня Бернса тАУ наслiдування пiсень, поширених серед сiльського юнацтва, в яких оспiвуiться краса коханих дiвчат. Проте вона вигiдно вiдрiзняiться вiд iнших подiбних творiв щирiстю i простотою. Привертаi увагу i iдеал юного поета тАУ вiн цiнуi в коханiй дiвчинi не стiльки зовнiшню красу, скiльки ii вдачу:

Дiвоча знаджуi краса

Людей у всi часи,

Але краса тАУ то ще не все,

Ще й треба до краси.

Усе, що в дiвчинi цiню,

В моii Неллi iсть:

РЖ врода, й серце, i душа,

РЖ добра слава, й честь.

Необхiдно зазначити, що в початковий перiод творчостi Бернса значний вплив на нього справили представники iдеологii просвiтництва i сентименталiзму. На початку вiсiмдесятих рокiв один з улюблених авторiв Бернса був Стерн. Видатний майстер психологiчного аналiзу, вiн прищепив молодому поету iнтерес до всебiчного зображення внутрiшнього свiту людини, ii психологii. Цей iнтерес зберiгся у Бернса на протязi всього життя. Поет створюi безлiч, в яких зображуi почуття та переживання рiзноманiтних персонажiв i показуi iх розвиток.

Першим твором такого роду була чудова пiсня "Коли я блукала" (1750), в якiй своiрiдно переплiтаються традицii фольклору, просвiтительства та сентименталiзму. В цiй пiснi Берн з великою майстернiстю розкриваi переживання дiвчини, покинутоi коханим заради багатоi нареченоi. Змальовуючи боротьбу суперечливих почуттiв i бажань в ii серцi, поет створюi живий i привабливий образ. В пiснi дiвчини вiдобразились найрiзноманiтнiшi почуття: журба за зрадливим коханцем, якого вона нiяк не може розлюбити; гордiсть, що не дозволяi жалiтися або шукати спiвчуття; щире побажання щастя коханому. Але головним чином в пiснi i усвiдомлення дiвчиною своii моральноi вищостi по вiдношенню до людини, що промiняла кохання на грошi. Вплив лiтератури просвiтництва i сентименталiзму вiдбився i на iнших творах, написаних молодим поетом у 1780р. (Дiвчина з берегiв Сесснока, За твоi здоров'я, О, моя Неннi).

Одним з найбiльш популярнiших, щирих та чистих гiмнiв коханню у свiтовiй поезii i пiсня Бернса "Якби я на Парнасi був"). Лiричний герой пiснi говорить, що хотiв би жити на Парнасi i черпати натхнення в струмках Гелiкону для того, щоб зумiти розповiсти коханiй про своi почуття. Але вiн простий селянин, i тому шотландськiй рiчцi Нiс доведеться замiнити для його Музи Гелiкон, а Музою буде сама кохана; i, милуючись рiдними горами, поет повiдаi iй про свою любов. Свiтле, життiрадiсне, велике почуття вiдтворене у цiй пiснi, захоплюi i пiдкоряi читача своiю могутньою силою.

Своiми пiснями Бернс спростовуi погляд на представникiв народу як на робочу худобу, що нездатна на почуття високi та благороднi. Поет розкриваi перед читачем всю нескiнченно рiзноманiтну гаму переживань селянськоi молодi. Ми знаходимо в його пiснях кохання щасливе i нещасливе, самовiддане i поверхове, тривале i короткочасне, тАУ i все це почуття простих людей, трудiвникiв. Генiальний майстер психологiчного аналiзу, чуйний, спостережливий художник, Бернс передаi в своiх пiснях найрiзноманiтнiшi вiдтiнки одного й того ж почуття, рiзнi стадii його розвитку. Життiрадiснiстю i оптимiзмом позначаiться вся поезiя Бернса. В його творчостi тАУ i особливо в пiснях тАУ майже нема мотивiв туги та безнадii. Навiть в найсумнiших творах криiться велика життiстверджуюча сила. Бернс тАУ пiсенник тАУ невтомний спiвець радостi та щастя. М'який гумор, весела задирливiсть, невичерпна життiрадiснiсть i типовими для бiльшостi його пiсень: "На колосистiй нивi", "Зеленii очерет", "Хто пiд дверима моiми стоiть?", "Багато рокiв тому".

Велике мiсце в лiрицi Бернса поряд з темою кохання займаi тема дружби. Особливого розвитку ця тема набула пiд час другого перiоду творчостi поета, але вже в 1788 р. ним була написана вiдома всьому свiту пiсня "Багато рокiв тому", в якiй оспiвуiться сувора i мiцна чоловiча дружба. В своiх пiснях Бернс проголошуi право людини на земне кохання, земнi радощi, земне щастя. Вiн оспiвуi кохання i дружбу як високi, чистi i благороднi почуття, властивi лише простому народу, далекому вiд користолюбних прагнень пануючих класiв. В любовнiй лiрицi Бернса вперше з'являiться тема чесноi бiдностi, вiльноi та непiдкупноi.

Характерною особливiстю пiсень Бернса, успадкованою поетом вiд фольклору, i оптимiстичнiсть, що базуiться на вiрi в людину, в ii сили та можливостi.

З поглибленням змiсту творiв Бернса зростаi i його поетична майстернiсть. Бернс постаi перед нами в своiх пiснях як поет-реалiст, видатний майстер психологiчноi характеристики. Жанр пiснi був шкалою, в якiй розвивалось i удосконалювалась художня майстернiсть Роберта Бернса, й захоплення цим жанром позначилось на всiй творчiй спадщинi великого поета.

Соцiальна загостренiсть iнтимноi лiрики Роберта Бернса, реалiстичнiсть образiв, глибина психологiчних характеристик i досконалiсть художньоi форми стали ще виразнiшими в його творах iнших жанрiв.

Визначне мiсце в поезii Бернса 1773-1789р.р. посiдають твори сатиричного характеру.

На початку 1786р. поет пише свою вiдому сатиричну поему "Два собаки", в якiй, майстерно використовуючи улюблений в фольклорi всiх краiн жанр тваринного епосу, втiлюi гнiвне й нещадне викриття суспiльства в форму дiалогу обох собак. В сатирi Бернс зображуi сучасне йому суспiльство подiленим на два клани. Використовуючи метод протиставлення, поет порiвнюi iх спосiб життя по кiлькох лiнiях тАУ кориснiй працi i матерiальнiй забезпеченостi, ставленню до полiтичного та суспiльного життя краiни, проведенню вiльного часу, моральному задоволенню, що припадаi на долю тих або iнших. Для прикладу поет бере з життя знатного землевласника i селян-орендарiв, але вiн неодноразово пiдкреслюi узагальнююче значення цих образiв. "Його честь", власник титулiв, земель та вугiльних копалень веде життя бездiяльне, сите, безтурботне. Чоловiки пиячать, розпусничають, програють в карти великi багатства; жiнки, якi зовнi здаються втiленням благородства та чистоти, насправдi сполучають в собi чорта i повiю. РЖ все це марнотратство забезпечуiться непомiрною орендною платою, прибутками з вугiльних копалень, непосильними податками на селян. Та Бернс не обмежуiться викриттям сутi пануючих класiв. Поет викриваi iх полiтичну неспроможнiсть, цiлковиту вiдсутнiсть у них патрiотичних почуттiв.

Коли селянський пес Люат висловлюi думку, що хоч би та частина народних грошей, яка йде на утримання парламентськоi групи, приносила користь, бо витрачаiться на "благо Англii", його четвероногий собрат Цезар, господарський собака, зустрiчаi цю заяву злим смiхом:

На благо Англii? Ах, друже,

Боюсь, що iм про те байдуже!

ПремтАЩiри крутять ними всяк,

Пiдказують iм "нi" чи "так",

А тi у карти тiльки грають

Та в оперету учащають тАж

Пристрасна викривальна сила цих рядкiв, що демонструють нiкчемнiсть правителiв, якi менш за все турбуються про добробут краiни, займаючись своiми дрiбними й брудними справами, вражаi нас i зараз, через 220 рокiв пiсля iх написання.

Зовсiм iншим постаi перед нами трудовий шотландський люд. В той час як землевласник розкошуi i нудиться з неробства, наймити-орендарi зранку до ночi орють, сiють, жнуть, риють зрошувальнi канави i водовiдливи, працюють в каменоломнях i вугiльних картАЩiрах, сплачуючи силою та здоров'ям за кожний шматок хлiба. Невтомнi руки селянина тАУ його iдиний скарб, i якщо вiн захворii або втратить землю, вся його родина буде приречена на злиднi, що межують з голодною смертю. Щоб уникнути цiii страшноi долi, селяни змушенi мовчки терпiти жорстокiсть, несправедливiсть i знущання хазяiв та управителiв, не насмiлюючись протестувати навiть тодi, коли у одного з них крадуть останнi копiйки, а у другого забирають политу кров'ю та потом дiлянку тАУ бо закони завжди на сторонi панiв.

РЖ все ж таки, незважаючи на тяжку працю селянина, нужденне життя i постiйну загрозу втрати земельноi дiлянки, яка i iдиним засобом iснування для нього самого i його родини, Бернс заявляi, що доля селянина краща за безтурботне життя багатiiв. Так, каже поет, праця селянина тяжка i виснажлива i його на кожному кроцi чекають голод та злиднi, але боротьба з труднощами загартувала його, i не лише сам селянин смiливо дивиться вперед, але й дiти його виростають мужнiми i стiйкими.

Праця висвiтлюi життя людини, надаi iй змiсту й цiни. Праця виховуi в людинi мужнiсть, стiйкiсть, чеснiсть i благородство, згуртовуi людей, звтАЩязуi iх мiцними узами дружби i товаришування. Незрiвнянно смачнiшим здаiться шматок хлiба, добутого працею, i набагато бiльше радостi приносить година заслуженого вiдпочинку, тАУ в цiй всепереможнiй силi працi i вбачаi щастя трудового народу Роберт Бернс.

Не так плугатар: нивку зоре тАУ

РЖ вже забув про лихо й горе;

А праля, дiвчина сiльська,

Не знаi, що то за тоска!

(ВлДва собакиВ»)

Говорячи про сатиричнi вiршi Роберта Бернса, неможливо обминути його твори, спрямованi проти пуританськоi церкви. Вперше антирелiгiйна тема з'являiться в творчостi Бернса в 1781р. Порушуючи закони релiгii, поет визнаi за людиною право судити вчинки Бога i навiть вважаi можливим глузувати з нього.

З 1784 р. в антирелiгiйнiй поезii Бернса все голоснiше звучать соцiальнi мотиви. Вiд розгляду окремих догматiв релiгii поет переходить до показу тiii дiйсностi, яку вона захищаi i виправдовуi за допомогою цих догматiв. Поет виступаi не лише проти церкви та ii служителiв взагалi, а й проти конкретних ii представникiв, з якими йому доводилося зустрiчатися у повсякденному життi, i на повний голос називаi iх прiзвища у своiх творах. Рiк у рiк вiн викриваi найбiльш впливових i славетних проповiдникiв Ейра. Найбiльш цiкавим з цих творiв i "Святий ярмарок", сатира на релiгiйнi зiбрання сучасних йому фарисеiв.

Викриттю ханжей та лицемiрiв Бернс присвячуi такi твори, як Посланii Мак-Месу, "Посланii молодому другу", "Звернення до Великих праведникiв". В своiх сатирах поет показуi, як серед мас шотландського селянства пiднiмаiться протест проти засилля церковникiв, проти iхньоi бездушноi моралi та лицемiрних проповiдей. Вiн показуi, що покора, богобоязливiсть, слiпа послушнiсть та iншi "чесноти", якi насаджувались церковниками, несумiснi з людською гiднiстю. Любов до свого народу, пристрасне бажання полегшити життя простих трудiвникiв, допомогти iм звiльнитися вiд пут лицемiрства визначили важливе мiсце сатиричноi тематики в творчостi Роберта Бернса й надали його сатирам особливоi життiвостi, гостроти й сили.

Але основною темою творчостi Бернса 1773-1789р.р. була тема громадсько-полiтична. Поет-патрiот натхненно оспiвуi iсторичне минуле та нацiональнi традицii рiдного краю. Вiн з гордiстю згадуi героiчнi подвиги шотландських борцiв за незалежнiсть, захоплюiться незламною волелюбнiстю свого народу. Твори Бернса пройнятi впевненiстю в тому, що Шотландiя знову буде вiльною. Все своi життя Бернс усвiдомлював себе народним поетом, покликаним служити своiй батькiвщинi.

ПолумтАЩяним патрiотичним гiмном i балада "Джон Ячмiнне зерно" (1782), в якiй поет прославляi рiдний народ, майстерно використовуючи для цього улюблений образ шотландського фольклору. Жорстокi й вiроломнi королi заорюють Джона Ячмiнне зерно у землю, а коли вiн вибиваiться з-пiд землi, зрiзають пiд корiнець, молотять, вiють, кидають у вогонь, розтирають мiж жорнами. Але Джон Ячмiнне зерно продовжуi жити i сповнювати мужнiстю серця знедолених. Описуючи пiдлу змову королiв, що поклялися згубити Джона Ячмiнне зерно, Бернс в алегоричнiй формi зображаi героiчне минуле шотландського народу i висловлюi тверду певнiсть в справедливостi його багатовiковоi боротьби. Тяжкi випробування, що припали на долю шотландського народу, не зламали його, а загартували, виховали в ньому якостi, що забезпечать йому перемогу у вирiшальному бою тАУ ця думка поета пронизуi алегоричнi образи балади i i ii провiдною темою.

Запоруку перемоги Бернс бачить в iдностi i згуртованостi шотландцiв, в iх вiрностi нацiонально-визвольним традицiям. Про це свiдчить кiнцева строфа балади. Звертаючись до шотландського народу, поет говорить:

Нехай же кожний пiднесе

За Джона келих свiй,

Щоб рiд його не припинявсь

В Шотландii старiй!

(Балада ВлДжон Ячмiнне зерноВ»)

Позитивному началу, що знайшло своi вiдображення в образi благородного i мужнього Джона Ячмiнне зерно, в баладi протистоiть негативне начало, яке поет не випадково втiлюi в образах трьох королiв. Королi в баладi Бернса могутнi, гордовитi, вiроломнi. Вони бояться Джона i ненавидять його, i в своiй ненавистi вони злобнi й жорстокi, пiдлi й пiдступнi. РЖ все ж таки iм не вдаiться перемогти i пiдкорити Джона. В боротьбi королiв з Джоном поет вiдобразив постiйне прагнення влади придушити в народi поривання до свободи й незалежностi. Балада "Джон Ячмiнне зерно" стала одним з найулюбленiших творiв шотландського народу. Життiрадiсний оптимiзм балади i вiра в невичерпнi сили народу, в неминучiсть його перемоги, що проймаi ii наскрiзь, роблять цей твiр одним з кращих у спадщинi великого поета.

ПолумтАЩяний патрiотизм Роберта Бернса був основною рушiйною силою всiii його творчостi. Бернс натхненно оспiвуi не лише iсторичне минуле Шотландii, а й ii чудову природу. Вiн певен, що лише той, хто любить i знаi свою батькiвщину, може стати справжнiм поетом i висловлюi готовнiсть вiддати всi блага життя за високу насолоду, якоi зазнаi поет вiдкриваючи для себе i для iнших красу рiдного краю.

Охоплений пристрасним бажанням стати справжнiм поетом, Бернс багато думаi про те, якi якостi i необхiдними для поета, i приходить до висновку, що селянське походження i брак регулярноi освiти не можуть бути перепоною. Живий, гострий розум, природнiсть i знання життя народу тАУ ось якостi, якi Бернс вважаi необхiдними для справжнього поета, i ми не можемо не захоплюватись його проникливiстю, його глибоким розумiнням сутi справжньоi майстерностi.

Найбiльш повне вiдображення естетична програма Роберта Бернса знайшла в алегоричнiй поемi "Видiння". Поет вимагаi вiд поезii iдейностi й реалiзму. Поетичну творчiсть вiн розглядаi перш за все, як патрiотичне служiння батькiвщинi. Зображення рiдноi краiни, ii природи, ii народу, ii героiчних традицiй тАУ ось як розумii Бернс завдання поета. Поезiя для нього не забава, не iграшка для багатьох нероб, вiн певен в тому, що поезiя потрiбна трудящому люду, як потрiбне йому вмiння обробляти землю, вигодовувати худобу, як потрiбний йому вiдпочинок пiсля довгого трудового дня, як потрiбне кохання. Бернс каже: "Звання шотландського поета тАУ моя найбiльша гордiсть, заслуговувати його надалi тАУ моi найбiльш честолюбне бажання. Шотландiя i шотландська iсторiя тАУ теми, на якi я тiльки i мiг би бажати складати пiснi.

В сiчнi 1785р. Бернс пише Лист до Девi, поета-побратима, в якому знаходить вихiд обурення поета з приводу того, що блага життя подiляються без найменшоi уваги до гiдностi людей: той, хто заслуговуi щастя й достаткiв, живе в жахливiй бiдностi, а мерзотники й дурнi, нi на що не придатнi, не знають, куди грошi дiвати. Поет висловлюi певнiсть в тому, що справжнi щастя тАУ це не грошi, не почестi, не блискуча картАЩiра, навiть не знання:

Не титули i не герби,

Не банкiв лондонських скарби тАУ

Зарука щастя й миру;

Нi, не гонитва за добром,

Не книги й докторський диплом

Дають утiху щиру тАж

Вiн твердо вiрить в те, що бiдняки, приреченi на тяжку працю i злиднi, щасливi вiд безчесних i безсердечних багатiiв:

Ти думаiш, таким, як ми,

Що в полi трудяться до тьми,

Приреченi на злиднi,

Даiться з неба менше втiх,

Нiж гордим лордам, для яких

Ми й погляду не гiднi?

Поглянь, як часто iх пиха

Створiння любить божi,

РЖ як до бешкету й грiха

Штовхають iх розкошi!

Кожним рядком свого твору Роберт Бернс стверджуi безперечну моральну вищiсть бiдняка над багатими неробами, оспiвуi його особисту гiднiсть, доброту, людянiсть.

Тема викриття соцiальноi несправедливостi набуваi дальшого розвитку в таких творах Бернса, як посланiя Джону Лепреку "Посланii молодому другу", тАУ "Нiщо", "Два собаки", "Веселi жебраки", ВлЗвернення ВельзевулаВ».

В 1785 р. Роберт Бернс пише один з своiх найвидатнiших творiв тАУ кантату "Веселi жебраки". Наприкiнцi ХVIII ст., внаслiдок загарбування Шотландii Англiiю i докорiнноi перебудови економiки аграрноi до того краiни, було розорено десятки тисяч шотландських трудiвникiв-селян, орендарiв, дрiбних ремiсникiв. В Шотландii панували злиднi i голод, вибухали голоднi бунти. Катастрофiчно збiльшувалась армiя безпритульних бродяг, що блукали по краiнi, шукаючи працi й хлiба.

ВлВеселi жебракиВ» тАУ гнiвний обвинувальний акт проти суспiльного ладу, який прирiкав тисячi людей не безробiття, голод, жебрацтво. Воднораз це тАУ величний гiмн простому бiдному люду, що в найтяжчих умовах зберiгаi життiрадiснiсть, душевне благородство, почуття власноi гiдностi i бiльш за все шануi свободу, незалежнiсть i любов до рiдноi краiни.

Кантата "Веселi жебраки" тАУ дуже своiрiдний твiр бiльш драматичного, нiж лiро-епiчного жанру. Вона складаiться з ряду пiсень, кожному з яких виконуi певний персонаж. Пiснi обтАЩiднуються речитативом, що зображуi мiсце дii, дiючих осiб, iх вчинки. Характеристика перса нажiв передаiться через iх власнi слова, дii, взаiмовiдносини. РЖ хоча "Веселi жебраки" не i драмою в ii класичнiй формi, найбiльш сильними в цьому творi i саме драматичнi елементи.

Сюжет кантати дуже простий: кiлька бродяг-жебракiв збираються в дешевому шинку i, попиваючи пиво й вiски, жартують, сваряться, спiвають пiснi. В персонажах кантати знайшли своi художнi втiлення тисячi знедолених шотландського люду. РЖ все ж таки в злиднях i нещастях вони зберегли свою людську гiднiсть i свiтлий народний оптимiзм. Пiснi являють собою маленькi поетичнi оповiдання, в кожному з яких бiльш або менш докладно зображуiться життiвий шлях виконавця i його ставлення до свого суспiльного стану.

Бернсовiй кантатi, яка майстерно вiдтворюi розгульну та безладну атмосферу гулянки жебракiв, властиве тiсне переплетiння серйозного й смiшного, трагiчного i комiчного, уiдливого сарказму i доброзичливого гумору, громадського та особистого. Заключна пiсня кантати немовби обтАЩiднуi, пiдсумовуi змiст i характернi риси попереднiх пiсень. Тут найчiткiше вiдбито соцiально-полiтичнi мотиви твору тАУ рiзку й нещадну критику сучасного поетовi суспiльства, його установ, моралi, законiв; проголошення свободи як неодмiнноi умови людського щастя; ствердження високоi гiдностi простоi людини, в якi умови би умови життя вона не була поставлена, i нарештi, заклик до боротьби за свободу i незалежнiсть:

К бiсу всiх закону друзiв!

Воле радiсна, живи!

Всi суди тАУ для боягузiв,

Для попiв стоять церкви!

Кантата вiдзначаiться могутнiм оптимiзмом, невичерпною життiрадiснiстю, яскравою веселiстю, яка вражаi тим бiльше, що вона йде вiд убогих i голодних, несправедливо ображених людей.

Веселi жебраки"тАУ величний гiмн простому шотландському люду, його непохитнiй стiйкостi та оптимiзму. В цьому вiдношеннi кантата перекликаiться з iншим безсмертним твором Роберта Бернса тАУ баладою Джон Ячмiнне зерно. Але якщо основним персонажем балади i легендарний фольклорний герой, та кантата знайомить нас з живими людьми, якi мужньо зносять холод, голод, злиднi, моральне приниження i все ж таки, подiбно до Джона Ячмiнного зерна, залишаються стiйкими й переможними, бiльш за все цiнять свою незалежнiсть, свято люблять батькiвщину i виходять життiрадiсними i веселими з будь-яких випробувань. Як i в Джонi Ячмiнному зернi, в цих людях живе i б'iться непокiрне, волелюбне, безсмертне серце народу. Провiднi мотиви кантати "Веселi жебраки" здобули блискучого розвитку в пiзнiших творах Бернса тАУ поемах "Два собаки", "Сон", Звернення Вельзевула, Чесна бiднiсть, Дерево свободи.

Постiйне погiршання життiвих умов народних мас Шотландii глибоко хвилювало i обурювало поета, i часто те чи iнше явище природи або випадок iз життя тваринного свiту викликали у нього безрадiснi асоцiацii з життям народу. До творiв, у яких злиденне життя шотландського народу зображуiться крiзь призму життя рослинного або тваринного свiту, належать вiршi Бернса "До мишi, вивернутоi плугом з нори в листопадi 1785 р.", "До ромашки, пiдрiзаноi плугомтАж", "Зимова нiч". Цi твори свiдчать, як глибоко i боляче переживав Бернс несправедливiсть та жорстокiсть, що оточували його змалку.

До вiршiв, в яких Бернс використовуi явища природи як фон для зображення суспiльних явищ, належить, зокрема, "Зимова нiч". В цьому вiршi поет з болем констатуi той факт, що навiть зимова хуртовина, що без жалю й спiвчуття обрушуiться на птахiв i звiрiв, яким нема де шукати притулку, не може зрiвнятися зi злом та насильством, що панують в людському суспiльствi. Звертаючись до крижаних зимових вiтрiв, лютого морозу i пронизливоi хуртовини, поет каже, що iх спiльна лють не перевершить тiii жорстокостi, мстивостi, злобностi, яку людина виказуi до людини. Поруч з картиною хуртовини Бернс малюi картину людських вiдносин: жорстоке гноблення i божевiльне честолюбство призводять людство до слiз, злиднiв, воiн. Пихатi паразити iз зневагою дивляться на простого селянина, вважаючи його нижчою iстотою, створеною для задоволення iх примх: нi любов, нi честь не знаходять собi мiсця в людському суспiльствi. Поет закликав кожного, хто не спить в цю зимову нiч, прислухатись до завивання хуртовини, подумати про тих нещасних, що не мають нi стрiхи над головою, нi iжi, i проявити до них братерськi почуття:

Ви, що спите пiд ковдрою м'якою,

Лише вiд примх страждаючи своiх,

Подумайте, подумайте про тих,

Хто зраджений i друзями, й судьбою!

Сини нещастя тАУ браття в свiтi цiм.

Щасливий той, хто допоможе iм!

(ВлЗимова нiчВ»)

Майже одночасно з бажанням принести користь рiднiй краiнi, рiдному народу у Роберта Бернса прокидаiться iнтерес до полiтики, до подiй внутрiшнього i мiжнародного життя, який знаходить широке вiдображення в творах 1782-1789 рр. Значення полiтичноi поезii Бернса було тим бiльше, що вона вiдбивала реакцiю широких мас шотландського народу на внутрiшню i зовнiшню полiтику англiйського уряду.

Першою визначною подiiю мiжнародного життя, що знайшла своi вiдображення в листах i творах народного шотландського поета, була вiйна американських колонiй Великобританii за незалежнiсть, яка вiдбувалася в 1774-1783 рр. В 1784 р. Бернс пише свою полiтичну сатиру "Американська вiйна. Полiтична балада", яка переважно друкуiться пiд менш виразною назвою "Коли доблесний Гiлдфорд стояв за рулем. Фрагмент". Взявши темою балади вiйну пiвнiчноамериканських колонiй за незалежнiсть, поет не обмежуiться вiдкритим проявом симпатiй до повсталих колонiстiв, вiн викриваi антинародну полiтику англiйського уряду i закликаi шотландський народ наслiдувати приклад американських повстанцiв.

Ще бiльш яскраве вiдображення полiтичнi погляди шотландського поета знаходять в написанiй у 1786 р. сатирi "Сон", в якiй поет вiдкрито виступаi проти англiйськоi королiвськоi династii i яку можна смiливо назвати полiтичним фейлетоном у вiршах. Сатира закiнчуiться суворим застереженням, що члени королiвськоi родини занадто вже звикли до почестей та лестощiв i що недалеко той день, коли iм доведеться проковтнути чимало солi тАУ адже йде до того, що той, хто сьогоднi роздумуi над чаркою вина, завтра буде пiдбирати крихти хлiба.

Але найбiльш пристрасним i гнiвним з усiх творiв, написаних Робертом Бернсом у перший перiод своii творчостi, твором, в якому безмежна любов до народу, безмежна ненависть до його гнобителiв i передчуття неминучоi боротьби злилися в iдиний нищiвний потiк, i сатира "Звернення Вельзевула". РЖ.П. Симоненко зазначаi: "Сатиру цю, гiрку i нещадну, написано нiбито кров'ю серця. В нiй втiлився весь бiль, що його вiдчував поет з юнацьких рокiв, спостерiгаючи жорстоку долю шотландського народу; вся ненависть i зневага, що роками накопичувались в його душi по вiдношенню до панiвного класу, який з нелюдською жорстокiстю будував свiй добробут на кiстках та кровi iнших людей; вся полумтАЩяна жага свободи й незалежностi, що спалювала його з часiв, коли вiн усвiдомив себе шотландцем; вся його генiальна майстернiсть.

ВлЗвернення ВельзевулаВ» тАУ вiдгук на подiю, що мала мiсце в Шотландii в 1786 р. ПтАЩятсот шотландських селян, якi жили в страшенних злиднях i знаходились на гранi голодноi смертi, не захотiли терпiти далi знущання i самоуправство землевласникiв i висловили бажання покинути Шотландiю i поiхати до Канади. Америка здавалася iм краiною свободи i справедливостi, в якiй вони зможуть побудувати нове, вiльне, незалежне життя. Але англiйський уряд, стурбований масовою емiграцiiю даровоi робочоi сили, наказав приборкати "бунтiвникiв" i повернути iх "законним

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского