Творчiсть М. Старицького
Змiст
Вступ
РЖ. Хмельниччина в iсторичнiй романiстицi М. Старицького
РЖРЖ. Вiдображення епохи "Руiни" в однойменному романi М. Старицького
РЖРЖРЖ. Зображення гайдамацького руху в iсторичному романi М. Старицького "Останнi орли"
Висновок
Вступ
Творчiсть М. Старицького тАУ значний крок вперед у розвитку украiнськоi мови, у поширеннi тематичного виднокругу украiнськоi лiтератури, у змiцненнi у нашому письменствi реалiзму.
(М. Рильський)
Проза М. П. Старицького на сьогоднi вiдома далеко не в повному обсязi. У часи застою iсторичнi твори, якi порушували "забороненi питання" були вилученi iз вжитку украiнськоi лiтератури i культури. РЖ тому на даний час нагально постала проблема комплексного художнього осмислення iсторичноi прози вiдомого метра украiнськоi лiтератури ХРЖХ столiття М. Старицького. Його iсторична романiстика вiдзначаiться правдивiстю зображення iсторичних подiй, багатством i рiзноплановiстю образiв, постановкою актуальних питань. Старицький прекрасний майстер у змалюваннi образiв, вiн вдало вiдображаi колорит даноi епохи. У нього природа психологiзована i воiдино зливаiться з психологiiю людини, вона переживаi з героями, передаi iх настрiй, передчуваi людськi нещастя. Письменник майстер у змалюваннi битви, при передачi колективних настроiв народу, при зображеннi масових сцен. Важливе мiсце у його прозi займаi розкриття психологiчних переживань героiв. Отже, одним з найбiльш цiкавих i малодослiджених на сьогоднi письменникiв украiнськоi лiтератури, а зокрема його прози, i Михайло Старицький. Його творчiсть i погляди на iсторiю стали об'iктом зацiкавлення багатьох дослiдникiв. Мотивацiя вибору теми зумовлена необхiднiстю по-новому глянути на прозову творчiсть Михайла Старицького, осмислити життiво важливi проблеми духовностi людини, вiри, свободи, краще зрозумiти iсторiю рiдного краю, оскiльки переважна бiльшiсть творiв великоi прози письменника написанi на iсторичну тематику. Крiм того мотивацiя вибору теми зумовлена особистою зацiкавленiстю автора украiнською лiтературою ХРЖХ столiття як фiлолога та зацiкавленiсть iсторiiю Украiни, яка широко розкриваiться у прозi Михайла Старицького.
Актуальнiсть теми дослiдження.
На сьогоднiшньому етапi розвитку Украiни тема цього дослiдження звучить дуже актуально. Бо саме тепер перед нами постають правдивi факти iсторii. За допомогою прози Михайла Старицького ми дiзнаiмося про минулi iсторичнi епохи. Письменник для написання своiх творiв використав рiзноманiтнi iсторичнi джерела i хоч вони дуже часто були викривленi i спотворенi, але Старицький в цiлому йде в ногу з iсторiiю i якихось iсторичних вiдхилень не допускаi. З прози Старицького ми дiзнаiмося бiльше про боротьбу украiнського народу проти польськоi шляхти, у нього по-новому осмислюiться образ Мазепи, який до того часу трактувався негативно i на який церква наклала анафему. Про це свiдчить лист М. Старицького до Дмитра Яворницького вiд 10 квiтня 1898 року: "Я тепер пишу великий роман про Мазепу, тiльки, що ся тема небезпечна для цензури, а в цензурнiм смаку я не пишу"
Отже, за допомогою iсторичноi прози письменника ми по-новому осмислюiмо епохи Хмельниччини, Руiни, а також з iншоi сторони глянули на Гайдамацький рух.
Проза М. Старицького допомагаi нам дiзнатись про мораль, вiрування, менталiтет, традицii i звичаi наших предкiв. Письменник по-новому пiдходить до окреслення iсторичних постатей ( Мазепи, Хмельницького, Гонти, Залiзняка, Богуна тощо ), якi радянська влада забороняла i вилучала з лiтературного та художнього життя.
Новизна роботи.
Новизна роботи полягаi як у виборi теми дипломного дослiдження, так i в методах ii висвiтлення. У данiй роботi зроблена спроба комплексного пiдходу до художнього осмислення iсторii у прозовiй творчостi Михайла Старицького. Практична цiннiсть роботи не тiльки в освоiннi новоi для вiтчизняного лiтературознавця теми, що значно збагачуi нашi уявлення про iсторiю, побут, традицii украiнського народу, але i в новiй iнтерпретацii кращих творiв великоi прози Михайла Старицького.
Методи дослiдження.
1) Аналiтичний метод; тобто в роботi застосованi основнi принципи аналiзу та синтезу.
2) РЖсторико-культурний метод; феномен Михайла Старицького як iсторичного романiста розглядаiться в iсторико-культурному контекстi.
Можливiсть застосування.
Матерiал, викладений у дипломнiй роботi, знайде застосування пiд час викладання iсторii Украiни та украiнськоi лiтератури в школi.
Структура роботи.
Робота складаiться iз вступу, трьох частин, висновку i бiблiографii.
У вступi обТСрунтовуiться вибiр теми, ii новизна, актуальнiсть, визначаiться ступiнь вивчення даноi проблеми в украiнськiй та зарубiжнiй лiтературi, визначаються цiлi та завдання роботи.
Зроблена одна iз спроб осмислити мiсце iсторii i мiсце самого Михайла Старицького в украiнськiй лiтературi, а точнiше в iсторичнiй романiстицi.
Перший роздiл присвячений зображенню Хмельниччини у прозовiй творчостi М. Старицького.
У цьому роздiлi розкрита проблема вiри, iдностi народу, iсторичноi епохи Хмельниччини, ii вiдображення у трилогii "Богдан Хмельницький".
У другому роздiлi дослiджуiться iсторична епоха, що дiстала назву Руiна. Тут по-новому осмислюiться образ РЖвана Мазепи.
Метою третього роздiлу було зображення гайдамацького руху тАУ Колiiвщини i його ватажкiв Гонти, Залiзняка та рядових учасникiв.
У висновках пiдводяться пiдсумки даноi роботи, визначаiться роль iсторичноi прози Михайла Старицького в iсторii украiнськоi лiтератури.
РЖсторiя вивчення питання.
Прозова спадщина М. П. Старицького тАУ видатного украiнського поета, драматурга, перекладача, видавця, театрального i громадського дiяча на сьогоднi вiдома далеко не в повному обсязi й дослiджена найменше. Причина цього полягаi у дразливому для застiйних часiв витлумаченнi деяких iсторичних осiб, iсторичноi долi Украiни в цiлому.
Одним iз творiв, волею обставин свого часу вилучений з активу украiнськоi лiтератури й культури, i роман "Руiна". Перед нами постаi нагальне питання iсторii дослiдження прози Старицького. Вона не могла як слiд дослiджуватись, бо була вилучена з лiтературного життя, а деякi твори зовсiм не видавались. А якщо й видавалися, то не завжди в "досконалому текстi". З iсторii друку "Богдана Хмельницького" видно, що твiр забирали буквально з пiд пера письменника, i тому вiн не мав змоги вiдкоригувати роздiли. Старицький змушений був вставляти у твiр допомiжнi образи, щоб твiр ширше читався i сприяв популярностi газети "Московський листок", де друкувався.
Важкою була доля iсторичноi прози М. Старицького, бо будь-якi правдивi слова про нацiональну iсторiю у радянськi часи дуже строго каралася, а тим бiльше про боротьбу украiнського народу проти поневолювачiв.
Об'iкт дослiдження.
У зв'язку з тим, що творчiсть М. П. Старицького i багатогранною i рiзноаспектною, вимагаi бiльш об'iктивного дослiдження, нiж дипломна робота, було зроблено спробу висвiтлити одне з конкретних питань, тому темою даного дослiдження стала проза Михайла Старицького ( новаторство i традицii ). Зроблена спроба аналiзу iсторичноi прози М. Старицького, зображення боротьби украiнського народу за своi права. Крiм того, велика увага була придiлена вивченню поглядiв Старицького на iсторiю. Ця проблема найкраще розглянута i осмислена у творах "Останнi орли", дилогii "Мазепа" i трилогii "Богдан Хмельницький".
Мета дослiдження.
Проаналiзувати прозу Старицького в контекстi украiнськоi лiтератури ХРЖХ столiття. Осмислити свiтогляд автора, його погляди на iсторiю, на зображення iсторичних постатей, у змалюваннi реалiй життя i боротьби народу за волю. Показати роль i мiсце дiалогу, пейзажу, масових сцен у розкриттi характеру головних персонажiв; розкрити, яке мiсце у прозi Старицького посiдаi творчiсть Шевченка, зокрема при зображеннi гайдамацького руху.
РЖ. Хмельниччина в iсторичних романах М. Старицького
Проза М. П. Старицького на сьогоднi вiдома i дослiджена далеко не в повному обсязi. Причина цього полягаi у тому, що у застiйнi часи зображення i витлумачення деяких iсторичних осiб, iсторичноi дiйсностi в цiлому було заборонено. Тому такi твори вилучалися з активу украiнськоi лiтератури i культури. Тому твори такого зразка не дослiджувались, або й ще гiрше тАУ не друкувались.
Створенню трилогii передувала велика робота автора над драмою "Богдан Хмельницький". Але матерiал зiбраний М. Старицьким не мiг бути повнiстю використаний у драмi, яку вiн закiнчив 1887 р. Очевидно, вже тодi у письменника виник задум написати роман про героiзм украiнського народу в боротьбi за своi визволення з-пiд гнiту польськоi шляхти, про видатну постать Богдана Хмельницького. Але роботу над романом М. Старицький розпочав дещо пiзнiше, коли залишив керiвництво трупою i перебував у Москвi до весни 1892 р.
В записнiй книжцi письменника за 1891 р. знаходимо ряд запланованих сцен до роману про Богдана Хмельницького.
Захопившись бурхливими подiями героiчного минулого М. Старицький написав росiйською мовою повiсть "Облога Бушi" i вже тут ми бачимо епiзод з часiв Хмельниччини. А роман почав писати тiльки в серпнi 1894 р., про що свiдчать замiтки на однiй iз чернеток. Працюючи над твором, автор продовжував глибоко вивчати рiзноманiтнi джерела та iсторичнi дослiдження.
Велика кiлькiсть матерiалу i широта охоплення iсторичних подiй згодом привели письменника до висновку, що в однiй книзi цей задум не можливо втiлити. Поступово роман розростаiться в трилогiю тАУ "Богдан Хмельницький": ( "Перед бурею", "Буря", "Бiля пристанi" ) тАУ яка, завдяки виключнiй працездатностi автора була створена за порiвняно невеликий промiжок часу i опублiкована в 1895 тАУ 1897 рр. у газетi "Московский листок".
Всi три романи друкувались вiдразу ж "з-пiд пера": написавши главу, М. Старицький в той же час вiдсилав ii в редакцiю газети. Своiй трилогii письменник надавав великого значення i дуже жалiв, що не мiг видати ii украiнською мовою.
Перша частина трилогii тАУ "Богдан Хмельницький. РЖсторичний роман" тАУ опублiкована в 1895 р. в газетi "Московський листок" ( № 3 тАУ 362 ). У 1897 р., М. Старицький опублiкував вдруге, також росiйською мовою, але на Украiнi, в журналi "Киевская старина" пiд назвою "Перед бурею. РЖсторичний роман з часiв Хмельниччини".
Уже у своiй повiстi "Облога Бушi" 1891 р. i елементи з iсторичноi епохи Хмельниччини. Надiя Левчук у своiй статтi "РЖсторична проза М. Старицького" описуi, що "В основу повiстi "Облога Бушi" взято справжнi iсторичнi подii тАУ про оборону в 1654 р. на Подiллi мiстечка-фортецi Бушi з метою затримати просування на схiд польськоi армii i дати змогу вiйську Б. Хмельницького дочекатися пiдмоги".1
Думка Франка пiдводить нас до важливоi для творiв на iсторичну тему проблеми, яка Старицьким розв'язана в цiлому успiшно, - це спiввiдношення iсторичноi i художньоi правди. У творах на iсторичну тематику вимисел не повинен руйнувати рамки загальновiдомих подiй, суперечити фактам життя i дiяльностi iсторичного героя.
Не менш важливим завданням автора i вибiр iз усiii суми фактичного матерiалу тих фактiв, якi допомагають розкрити даний характер, як животрепетне породження певноi епохи. 2
У своiй працi "РЖсторична проза М. Старицького" Н. Левчук запитуi: "Якою ж була та "основна iдея" трилогii, що зацiкавила не лише сучасникiв Старицького, а й читачiв нашого часу?" i сама ж вiдповiдаi: "Вiдповiдь у багатоплановостi, багатопроблемностi роману. Як i в iнших своiх творах на iсторичну тематику, Старицький утверджуi високу духовнiсть народу Украiни, волелюбнiсть, патрiотизм, мужнiсть, героiзм, продемонстрованi в ходi масштабних iсторичних подiй. Вiйна 1648 тАУ 1654 рр. у творах письменника тАУ це визвольна боротьба проти насильства i тиранii за утвердження свободи, миру, рiвностi, братерства й справедливостi".1
Уже з перших рядкiв твору ми знайомимось з Богданом i його джурою, який називаi його батьком: " тАУ Батьку Богдане, а чому ми допомогли тодi нашим, а потiм залишили iх? Адже говорим, що на них йшов ще князь Ярема? тАУ Все будеш знати, скоро постарiiш, тАУ буркнув пiд нiс козак.."2
Вже з цих перших рядкiв можна судити, що це непересiчна постать. Що основний персонаж, людина з почуттям гумору, але доволi серйозна i ввiчлива при розмовi з iншими. тАУ "Ну, ну, молодець! Славний джура, - притиснув його до грудей Богдан" ( РЖ, 15 ). РЖ хоч Хмельницький ще зовсiм юний, але вiн мрii стати козаком. У його рисах прослiдковуiться гордiсть i смiливiсть. Вiн не тремтить перед жандармами, якi називають себе "королiвськими слугами" i звертаiться до них: " тАУ Якщо пану завгодно мене арештувати, тАУ пiдняв голос Богдан, тАУ то ось моя шабля; але я думаю, що посол коронного гетьмана, а отже i Речi Посполитоi?" ( РЖ, 24 ). Старицький застосовуi метод вестернiзацii i всi iншi картини цiкавi, пригодницькi i напруженi.
Богдан потрапляi до Яремii Вишнивецького: "з першого погляду можна було визнати скорiше француза, а не поляка. Продовгувате, худе i кистляве обличчя його було обтягнуте щiльно темною з жовтими плямами шкiрою, яка додавала йому мертвоi нерухомостi". Але завдяки його розуму i хитростi iх вiдпускають ( РЖ, 27 ).
За широтою зображення iсторичних подiй i за своiм художнiм рiвнем трилогiя М. Старицького тАУ найвидатнiший у дожовтневiй лiтературi твiр про визвольну вiйну украiнського народу 1648 тАУ 1654 рр. У ньому правдиво зображенi причини цiii вiйни: безправний стан селян, жорстока експлуатацiя iх панством, утиски з боку католикiв та унiатiв, королiвськоi влади, якi вiдбивалися i на православному духовенствi i на козацтвi. Зображаючи селян, як руйнiвну силу у визвольнiй боротьбi, М. Старицький пiдкреслюi не тiльки нацiонально-визвольний, але i його соцiально-класовий характер.
Трилогiя М. Старицького тАУ це твiр монументальний i рiзноплановий, який свiдчить про велику i клопiтку роботу автора над iсторичною лiтературою i джерелами.
Визвольну вiйну украiнського народу 1648 тАУ 1654 рр. письменник ототожнюi з бурею i саме тому першу книжку трилогii називаi "Перед бурею". Це назрiвання тоi "бурi" про яку пiде мова у другiй книзi. Саме тут у першiй книзi письменник змальовуi переддень вiйни, а точнiше, подii, якi вiдбуваються напередоднi визволення.
Старицький майстерно описуi атмосферу, яка пануi у суспiльствi i вже з першоi книги видно, що боротьба неминуча. Украiнський посполитий нарiд терпить страшнi наруги. Унiя, з своiм приходом розчавила буквально всi права i вольностi, народ важко страждаi i чекаi лише вождя, який поведе за собою на визвольну боротьбу. Автор вводить у твiр i прекраснi жiночi образи Ганки, Оксани, Зосi для того щоб показати переживання украiнського народу напередоднi визвольноi боротьби.
Головним образом народу i волелюбний народ, який бореться за своi права.
Письменник вводить у твiр i правильно змальовуi образ Богдана Хмельницького, який виступаi мудрим державним дiячем, талановитим полководцем i вiрним захисником народних iнтересiв. Вже з перших рядкiв твору Богдан мрii про козаччину i прекрасну кар'iру i йому це обiцяють: "Правда, синку, - посмiхнувся старий козак, - будеш добре вчитися, на зло всiм гордим панам?. Я тебе ще пiсля бурси i в Ярославль вiддам Галицький, в вищу школу, i в Варшаву повезу, знай наших!"( РЖ,19 ).
Старицький змальовуi i прекрасний край, де народився Богдан Хмельницький: "Недалеко вiд Чигирина, не бiльше нiж в шести верствах, мальовничо розкинулося на березi Тесмини селенце Суботiв" ( РЖ, 64 ). Письменник неперевершений у змалюваннi природи. Вiн "вiдчуваi усю цю красу пером", кожен дотик його пера малюi новi обрii, небосхили. Змальовуючи княжi алеi, Старицький порiвнюi iх iз Садами Семiрамiди, якi беруть свiй початок ще з античностi i належать до семи чудес свiту: "В давноьгрецькiй мiфологii Семiрамiда була дочкою сiрiйськоi богинi Деркето.. насправдi Висячi сади були збудованi тiльки в VI столiттi до н. е. Вавiлонським царем Навуходоносором РЖРЖ, пiсля трьох столiть вiд початкового варiанту". Це свiдчить, що письменник високо освiчена людина, що для написання своiх творiв вiн черпав матерiал не тiльки з iсторичних джерел, а осмисливши життiво важливi питання ( свободи, людяностi, вiри, чеснот людини ) Старицький вводить у твiр ряд героiв, кожен з яких яскраво втiлюi тi чи iншi риси. Умовно iх можна подiлити на позитивнi i негативнi. До другоi групи належать представники католицизму та унiй, якi iнодi й губляться у вирiшеннi життiво важливих проблем. Вони стараються пристосовуватись до тих законiв, якi диктуi iм влада в особi королiв, князiв, панiв.
А з iншоi сторони виступаi посполитий нарiд. У своiй статтi Н. Левчук пише: "Однак, якщо в iнших творах Старицького на iсторичну тему суспiльне життя, життя народу служило тлом для життiпису iсторичних осiб, то в трилогii "Богдан Хмельницький" головний герой тАУ народ, вiн i вершителем iсторii. Ця теза проголошуiться устами Б. Хмельницького, в цьому переконуi художнi вiдтворення iсторичних подiй. Ретельно виписанi в романi десятки дiйових осiб, авторськi симпатii тАУ на боцi iх громадянських вчинкiв i гуманiстичних устремлiнь ( Богун, Кривонiс, Морозенко, Нечай, Чарнота, Золотаренко )".1
Тут ми бачимо поступове загострення ситуацii. Пануюча верхiвка обзиваi народ бидлом. На нарадi Ярема задумуi розiгнати Запорожжя: "Я розмету це чортове гнiздо! тАУ потягнувши стiлець, синiючи i нервно дихаючи, крикнув Ярема.. тАУ На загибель бидло! тАУ пiдтримав i князь Любомирський". ( РЖ, 103 ). Мiж народом i католиками-унiатами постiйно виникали сутички i ситуацiя поволi загострювалась i назрiвала, вони не рахувались з правами посполитого народу, для них народ тАУ це бидло, холопи, але не люди.
РЖ не думають, що прийде колись i на них той час про який писав ще Котляревський:
"Панiв за те там мордували
РЖ жарили з усiх бокiв, Що людям льготи не давали РЖ ставили iх за скотiв".2
Але вже в другiй книзi народ не витримаi i знiметься "велика буря".
Народ, зiбравшись бiля церкви, не може допустити до того, щоб iх вiру плюндрували: "Не вiддамо дзвони! Не попустим! Церква наша! тАУ роздались погрозливi крики i натовп присунувся ще ближче" ( РЖ, 183 ). Добiгаючи до натовпу Ганна кричала: " тАУ Земля належить пану Дембовичу, але не дзвiн, дзвiн належить церквi, а теперiшнiй пан Дембович тАУ католик.
тАУ Так, звичайно, плюнув на хлопську вiру тАУ пiдбочився пан економ, глянувши на Ганну наглими, призирними очима" ( РЖ, 183 ). Але Ганна смiлива, вона не боiться панських погроз. Пiсля смертi матерi Ганну забрала сiм'я Хмельницьких: "Дiвчину взяв далекий родич i товариш ii батька Хмельницький" ( РЖ, 179 ).
Народ володii доблесними рисами, виборюючи церкву у бою. Тут, у цьому натовпi ми зустрiчаiмо Ахметка тАУ джуру Богданового. РЖ вiдразу ж видно, що це людина смiлива, сильна, яка здатна боронити свою волю, права, вiру: "Знову зарядив так економ пiстолета, але Ахметка, який слiдкував за ним, пiдкрався ззаду, i удар цього разу був вдалiшим. Правда, тепла шапка вберегла череп пана, але вiн непритомний перекинувся в сiдлi" ( РЖ, 185 ). А на церковному подвiр'i й справдi творились жахливi речi: " тАУ Панове браття! тАУ говорила Ганна, тремтячи вiд хвилювання i з жахом розглядаючи трупи, якi лежали довкола неi". ( РЖ, 185 ).
Але козацтво тАУ народ вольний i не терпить наруги, вони повстануть i, як говорить прислiв'я "Помирати тАУ так з музикою". Тому й козаки не здаються без бою, краще йти на вiрну смерть, але не падати i просити помилування. Запорозький степ не вмii виховувати рабiв. Вiн сам понад усе цiнуi волю i тому це почуття прив'язав i запорожцям: " тАУ А коли помирати то показати i палачам до пекла дорогу.." ( РЖ, 203 ). Козаки розумiють, що ляхи стягують своi сили i тому вирiшують повстати. Вони думають, що Хмельницький зробив це навмисне: " тАУ Спецiально задумав, щоб ляхи, набравшись смiливостi, i стягнули вiйська своi сюди та роздавили нас як мухiв". ( РЖ, 204 ). Але Пiшта виступаi йому на захист: " тАУ Що ви панове! тАУ зупинив натовп Пiшта. тАУ Хмель думав, як краще. Вiн же знаiться з ляхами, думав, що потрафить. Не його вина, що помилився." ( РЖ, 204 ). Нечай пропунуi вибрати Хмельницького отаманом. На його думку саме вiн зможе повести за собою народ на визвольну боротьбу проти гнiту, тиранii i безладдя, яке роблять в Украiнi ляхи: " тАУ Хмель iде! тАУ крикнув Нечай, махаючи над головою шапкою. тАУ ось кого обрати отаманом, от голова!" ( РЖ, 208 ).
Автор, змальовуючи оточення Богдана, дещо перебiльшив роль шляхтянки Олени у життi i дiяльностi Хмельницького, а також його симпатii до короля Владислава IV, який в трилогii iдеалiзований. Елементи iдеалiзацii помiтнi i в образах коронного гетьмана Конецпольського, а також канцлера Оссалiнського.
У романi бачимо спробу пiдняти iдею месiанства Богдана Хмельницького ( "божий вождь" ). Пiзнiше в романi "Останнi орли" Старицький так i напише: " тАУ Був тодi пане полковнику, i гетьман Богдан, котрий зумiв поiднати весь народ..
тАУ Так, був гетьман, богом даний.."1
Однак висвiтлений Старицьким хiд iсторичних подiй, суспiльних ситуацiй свiдчив, що рiшення, вчинки Б. Хмельницького i результатом свiдомого вибору, i вибiр цей здiйснювався вiдповiдно до свiтоглядних, моральних норм героя сформованих iсторично.
Пiдкреслюiться також вирiшальне значення орiiнтацii Хмельницького на волевиявлення народу. Витоки цих свiтоглядних переконань започаткувала в романi iдея споконвiчноi рiвностi людей. Ганна Золотаренко висловлюi ii так: "Господь створив нас всiх вiльними i рiвними i не дозволяв одним людям перетворювати iнших на рабiв пiдневiльних" тАУ ( РЖРЖРЖ, 154 ).
У змалюваннi постатi Б. Хмельницького автор дотримуiться традицiй змалювання цiii iсторичноi постатi.
Постать гетьмана Хмельницького далека вiд iдеалiзацii. Роман приваблюi саме спробою дати об'iктивну картину формування рушiйних сил iсторii, показати мiсце i роль гетьмана в цих подiях. Пiдкреслюiться гуманiстичне спрямування полiтичноi i громадянськоi дiяльностi Хмельницького, його сподiвання шляхом спiлки з православною Московською державою на правах територiальноi i полiтичноi автономii Украiни припинити кровопролиття, врятувати нацiю вiд фiзичного знищення, конфесiйних чвар.
Трилогii "Богдан Хмельницький" певною мiрою шкодила авторська тенденцiя перебiльшувати вплив подiй iнтимного життя iсторичних осiб на iхню суспiльну, громадську дiяльнiсть ( Хмельницький тАУ Марилька, Морозенко тАУ Оксана, чорнота тАУ Вiкторiя тощо ). Звiдси тАУ мелодраматизацiя сцен iсторичного життя. Створюiться враження нiби героi ( зокрема Б. Хмельницький ) постiйно перебувають у станi афекту заслiплення пристрастю, коли "драма серця" притуплюi голос розуму. Однак окремi недолiки роману не заступають його художньоi вартостi. Вiдтворюючи найважливiшi моменти вiтчизняноi iсторii, Старицький маi на метi не лише уславлення героiчного минулого, визначних iсторичних орачiв волелюбностi й героiзму украiнського народу. Роман пройнятий глибокою вiрою в iсторичну перспективу державностi Украiни.
"Богдан, повернувшись з Чигирина, швидко почав збиратися в похiд .." ( РЖРЖ, 63 ). Зiбравшись, попрощався з сином Андрiiм. У Хмеля передчуття погане, але таку справу вiдкладати не потрiбно: "Ох, чуi моя душа, що мене бiльше вже вам не бачити .." ( РЖРЖ, 65 ). Старицький, для опису козацького вiйська вибираi окремi барви: "По просiцi мiж лiсом Цибульним i Нерубаiм iдуть довгим, стройним ключем козаки .. Вперед iде .. молодий Конiцпольський; на ньому срiбнi лати, такий самий з загнутим золотим гребенем шльом. По лiву руку iде Чаплинський .. по праву руку iде в скромному дорожньому жупанi на Бiлашi пан Хмельницький .." ( РЖРЖ, 69 ). Богдан Хмельницький вже добре вивчив татарську тактику: " тАУ Бачите, ясновельможний пане, - поважно почав Богдан, - татари, коли виходять загоном в набiги, то, вибравши мiцне мiсце, розкладають табiр; тут в iхньому станi все добре, вози, кибiтки з жiнками i дiтьми. Укрiпившись, вони роздiляються на чотири пiдроздiли i роз'iжджаються в протилежнi сторони хрестом, а цi в свою чергу дiляться ще на пiдроздiли. В такий спосiб загiн за короткий час миттю розноситься по зазначеному для грабежiв краю i нападаi на беззахисних селян, несучи з собою смерть, насилля i грабiж .." ( РЖРЖ, 73 ). Завдяки татарину, якого козаки залякали до смертi вони добираються до табору i тут вже у самих словах Старицького вiдчуваiться наближення бою, разом з героями до бою готуiться i природа: "Ось хинулися хвилi, на обох рiчках; плескiт води, кiнський храп i переможний клич роздався з двох сторiн .." ( РЖРЖ, 75 ).
А в цей час ворог напав на Суботiв i так як чисельнiсть iх була бiльша то вони перемогли. " .. повисаючi хмари диму закрили над Суботовом сонячне свiтло, а вiдблиски бушуючого скрiзь полум'я окреслювали iх темною кров'ю i вiдбивались у калюжах кровi" ( РЖРЖ, 87 ). Богдан, дiзнавшись про це вирiшив не гаяти нi хвилини, вiн одразу ж дiзнався, що це справа рук ляхiв. Вiн посилаi виклик ляхам. Хмельницький зi своiю армiiю захоплювали мiсто за мiстом i визволяли iх вiд панського гнiту.
Ляхи у розпачi тiкали. Хмельницький з-пiд бiлоi Церкви вiдiйшов до Чигирина, покладаючись на польськi запевнення, що тепер козацька справа буде налагоджена. "Польське вiйсько, - писав Грушевський, - напало на нього пiд Пилявцями. Воно було велике, але невдале. В першiй же серйознiй битвi поляки стiльки потратили свого вiйська, що постановили вiдступати .. Польща знову зiсталась без вiйська й оборони, але Хмельницький все ще хотiв з нею не битися, а миритись тАУ по доброму справу кiнчити"1
У народнiй пiснi згадуiться про цей перiод:
Гей не дивуйте, добрii люде,
Що на Вкраiнi повстало тАУ
Що за Дашевим, пiд Сорокою
Множество ляхiв пропало.
РЖ туту же, у цiй пiснi згадуiться славний Перебий нiс, один з полководцiв:
Перебий нiс водить не много,
Сiмсот козакiв за собою.
Рубаi мечем голови з плечей,
А решту топить водою.
Ще одним таким славним полководцем був Морозенко: "Прийнявши пiд свою владу замок i мiсто, Морозенко розставив повсюди свою сторожу". Уславлений в пам'ятi народу, у його пiснях:
Ой, Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою Морозенку,
Вся Вкраiна плаче.
"Цiлий тиждень пролетiв непомiтно у сильних клопотах. Не вiдступаючи вiд Корсуня, Богдан знав все, що робилося кругом". ( РЖРЖ, 545 ).
Старицький прекрасний майстер у змалюваннi природи, вiн надаi природi барвистостi, вона сповнена переживань i нiби зливаiться з героями. Природа вiдчуваi переживання героiв, радiсть, смуток, бiй. Вона ( шумить, гримить громами, палить сонцем, лиi дощами тощо ).
Вона вiдчуваi i момент закiнчення вiйни, вмившись народною кров'ю, природа буяi, нагадуючи про славу i звитагу украiнського народу: "Пекуче червоне сонце наближалось до полудня" ( РЖРЖ, 545 ).
У своiй книзi Грушевський писав: "Притiм же Хмельницький хотiв тiльки помочi на Польщу, а Москва .. хотiла, щоб Украiна прилучилась до московськоi держави".1
Якби ж Богдан знав, що гонитва залишиться, що почнуться "Валуiви", "Гулаги", вiн би нiколи не допустив союзу з Москвою, а так, зробив найбiльшу помилку за всю свою дiяльнiсть. "Довго про це були переговори. Хмельницькому хотiлось якнайскорше напустити Москву на Польщу, й для того годився вiн пiддатись з Украiною пiд зверхнiсть московського царя й об'iднати Украiну з Московською державою. РЖ з кiнця 1653 р. повiдомив його цар, що вiн iз земським собором, скликаними з усього царства людьми, порiшив Украiну прийняти пiд свою зверхнiсть i разом з украiнцями воювати Польщу .. бояри приiхали до Хмельницького в Переяслав i 8 сiчня скликав Хмельницький раду козацьку вiйськову. На нiй ухвалили пристати до Москви з тим, щоб цар зiставив Украiну при ii вольностях й ворогам ii не давав ..
Так сталась "Переяславська умова, за котрою Украiна пристала до Москви "пiд високу царську руку" .. Але вона була усна".2
Друга i третя частина трилогii тАУ роман "Буря" i "Бiля пристанi" тАУ стали вiдомими порiвняно недавно. Ще в 1960 р. в лiтературознавствi панувала версiя про те, що роман "Бiля пристанi" вперше був опублiкований у газетi "Московский Листок" в 1896 р.
Редактор тАУ видавець Н. Пастухов у своiх листах до М. Старицького просив прискорити подачу рукописiв. Поспiх призвiв до того, що недобачене автором i помилки залишились невиправленими. РЖ тому, якщо спочатку у творi деякi сцени i епiзоди автор подавав широко, то в кiнцi йому доводилось швидко перескакувати основнi подii головноi сюжетноi лiнii, залишаючи другоряднi персонажi ( Марульки, Оксани, Вiкторii ). Справа в тому, що цi сюжетнi лiнii ( Марулька тАУ Чаплiнський, Оксана тАУ Морозенко, Чарнота тАУ Вiкторiя ) були введенi в роман для пiдвищення його "читабельностi", з врахуванням практичних iнтересiв газети, власник якоi прагнув до великоi популярностi свого видання серед мiщан.
А роман "Бiля пристанi" тАУ був опублiкований в 1897 р. в газетi "Московский листок" ( №№ 73 тАУ 362 ).
У цiй третiй частинi народ радii з приводу визволення " .. всi панськi вiйська розбитi, гетьмани лядськi в полонi, а наш гетьман Богдан Хмельницький об'являi волю, а панiв та ксьондзiв тАУ всiх гонить геть, сюди добираiться .." ( РЖРЖРЖ, 30 ). Панство у страшному розпачi тiкаi, краiм заволодiли козаки, Зося при розмовi з Марилькою описуi стан, який пануi в Украiнi: " тАУ Зi всюди бiжать пани, замки пустiють, козаки оволодiли всiм краiм, всiх убивають, рiжуть, мучать, топлять, живим витягують кишки, обварюють киплячою смолою, здирають шкiру" ( РЖРЖРЖ, 47 ).
Козацька армiя просувалась благополучно, отримуючи перемогу за перемогою, але тут раптом: "Страшна вiстка рознеслася по Украiнi тАУ загибель козакiв пiд Берестечком" ( РЖРЖРЖ, 567 ). РЖ на завершення трилогii Старицький використовуi одну фразу, яку можна трактувати, як запозичення з Бiблii. РЖсус помираючи на хрестi промовив: "Звершилось!" РЖ помер. Письменник цю же саму фразу вкладаi в уста Хмельницького, який i виразником народних мас. Цей епiзод доречно порiвняти з бiблiйним мотивом. Украiнський народ, який лiтами страждав вiд поневолювачiв дочекався "омрiяноi волi" так як РЖсус з радiстю помираi на хрестi за грiхи людства.
РЖ хоч помилка Хмельницького стала роковою, але твiр закiнчуiться визволенням.
У романi "Богдан Хмельницький" яскраво проявляються погляднi зацiкавлення М. Старицького. Людина цiкавита письменна насамперед як жива iднiсть суспiльних вiдносин. Так образ Богдана Хмельницького по-новому осмислюiться в усiй складностi, взаiмодii середовища i особистостi. Спроба в романi пiднести iдею месiанства Хмельницького ( харизматичний "божий вождь" ) корелюiться картинами iсторичних подiй, суспiльних ситуацiй, якi свiдчили, що рiшення, вчинки гетьмана i результатом свiдомого вибору й вибiр цей здiйснюiться вiдповiдно до свiтоглядних моральних переконань героя сформованих iсторично. Читач бачить Хмельницького в усiй повнотi й реальностi суспiльних стосункiв: у колi сiм'i, на державнiй радi в господарських клопотах, на полi бою, в дискусiях iз супротивниками й у товариських бесiдах.
У романi розкрита здатнiсть Богдана Хмельницького як особистостi пiднятися над обставинами, протистояти iм i через найболiснiшi конфлiкти й сумнiви зреалiзувати себе як людину, що свiдома величезноi вiдповiдальностi за долю розшарпаноi краiни.
"Богдан Хмельницький" тАУ один з не багатьох творiв великоi прози, в якому автор намагаiться вiдiйти вiд статичностi характеру, коли рух можливий лише мiж обов'язком i почуттям ( у творах Старицького насамперед на користь обов'язку ). Змiст роману визначаi саморозвиток характеру, а не звична для письменника фабульна подiiвiсть.
Чимало уваги в романi придiлено питанням виховання як необхiдному, цiлеспрямованому прищепленню моральних норм. Взiрцеве виховання бачиться у засвоiннi культури народних мас i культури освiтньоi ( родина Хмельницьких ). У дусi просвiтянських засад трактуiться образ Марильки: вроджена жадоба влади, розкошiв, соцiальноi вищостi, примножена умовами кастового магнатського виховання, веде до моральних деформацiй особистостi. ( У повiстi тАУлегендi "Заклятая пелура" цi ж фактори формують свiтобачення князiвки Ядвiги ). Просвiтительська теза виховання обстоюiться у повiстi "Облога Бушi".
Орiiнтацiя М. Старицького на принципи зображення вальтерскотiвського роману з його культом романтичноi любовноi iнтриги вела до перебiльшення впливу подiй особистого життя iсторичних осiб на iх суспiльну, громадську дiяльнiсть. Та все ж при акцентуацii на любовних iнтригах, пригодницькому елементi основою iдейно-естетичноi цiнностi трилогii "Богдан Хмельницький" ( i великоi прози в цiлому ) i висвiтлення суспiльно значущих подiй, iсторичноi перспективи, утвердження державностi Украiни i i своiрiдною антитезою романовi Г. Сенкевича "Огнем i мечем" ( 1884 ).
РЖРЖ. Вiдображення епохи "Руiни" в однойменному романi М. Старицького
Творчiсть украiнських письменникiв iсторичноi тематики допомагаi краще зрозумiти конкретну епоху, дiзнатись про героiчне i трагiчне минуле нашого народу, його проводирiв, життiва iсторiя яких i сьогоднi несе великий повчальний i виховний потенцiал.
Студii над iсторiiю Украiни продовжуi М. Старицький у романi про гетьмана РЖвана Мазепу, задуманий як велике художнi полотно i написаний був на межi епох занепаду й пiднесення, щоб розповiсти народовi про його коренi, його культуру, iсторiю, побут, звичаi, традицii, героiчнi дiяння, поразки та перемоги, прагнення, надii на лiпшу будущину. Це два романи тАУ "Молодiсть Мазепи" та "Руiна".
У листi до Дмитра Яворницького вiд 10 квiтня 1898 р. Старицький зазначаi: "Я тепер пишу великий роман про Мазепу, тiльки, що ся тема небезпечна для цензури, а в цензурнiм смаку я не пишу"1
, маючи на увазi, що для тогочасноi вiтчизняноi лiтератури постать Мазепи як позитивного героя була неможлива. РЖ справдi з великими труднощами М. Старицькому вдалося опублiкувати лише двi частини задуманого твору. "Дилогiя i викликом полiтицi Росiйськоi держави, яка узурпувала iм'я, державнi традицii та iсторiю нашого народу в себе, в своi краще, незалежне та вiльне майбуття, виховуi нацiональну самосвiдомiсть".2
Цiннiсть дилогii М. Старицького не лише в художньому зображеннi важливих подiй iсторii Украiни. Дилогiя тАУ твiр багатопроблемний. У романi "Молодiсть Мазепи" широко дискутуiться питання вибору людством шляхiв розвитку тАУ цивiлiзацiя як розумове наукове осягнення буття чи орiiнтацiя на життя "природноi людини". У розв'язаннi цiii дилеми М. Старицький виходить на просвiтительську тезу, що лише в розумно органiзованому суспiльствi "природна" людина стаi цивiлiзованою. Найпершою умовою такого устрою маi бути нацiональна держава, тому й Мазепа, й Богун, i Дорошенко передусiм i борцями за Украiну в ii державному статусi.
За тематикою, проблематикою, поетикою роман "Руiна" i не лише оригiнальною частиною творчого доробку М. Старицького в цiлому, а й етапом творчостi його як прозаiка. "Роман i частиною задуманоi письменником мистецькоi панорами вiд початку визвольноi вiйни 1648 тАУ 1654 рокiв до антикрiпосницьких рухiв на Подiллi у 30-х роках ХРЖХ ст. письменник мав на метi вiдтворити складний перiод розвитку вiтчизняноi iсторii, який П. Кулiш назвав Руiною".1
Це був перiод, коли знесилену багаторiчною боротьбою з iноземними завойовниками, волею самодержавноi Росii роздiлену на Правобережну i Лiвобережну частини, Украiну розпинали гетьманськi мiжусобицi i запроданство, старшинськi чвари й користолюбство. У такiй ситуацii украiнський народ опинився над прiрвою фiзичного знищення. Адже суперечки за владу, численнi претенденти на гетьманську булаву, як правило, розв'язували за допомогою зброi. Причому, намагаючись послабити сили суперника, поспiшали за iноземною допомогою. Щодо Росii, пiд протекторатом якоi на той час була Лiвобережна Украiна, то вона, природно, насамперед дбала за своi змiцнення. РЖ якщо виникла ситуацiя поза iнтересами Ук
Вместе с этим смотрят:
"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)
"Донские рассказы" Михаила Шолохова
"Живопись слова" в японской поэзии
"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского
"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского