Фразеологiчнi звороти з морською термiнологiiю у морських оповiданнях Джека Лондона
ТЕМА: "ФРАЗЕОЛОГРЖЧНРЖ ЗВОРОТИ З МОРСЬКОЮ ТЕРМРЖНОЛОГРЖРДЮ У МОРСЬКИХ ОПОВРЖДАННЯХ ДЖЕКА ЛОНДОНА"
Змiст
Роздiл 1. Теоретичнi аспекти вивчення творчостi Дж. Лондона, iсторiя вивчення творчостi Дж. Лондона
1.2 Методологiя дослiдження оповiдань Дж. Лондона
Роздiл 2. Жанрово-стилiстичнi особливостi проблематики творiв Дж. Лондона
2.1 Особливостi проблематики першого перiоду дiяльностi Дж. Лондона
Роздiл 3. Фразеологiчнi звороти з морською термiнологiiю у морських оповiданнях Дж. Лондона
3.1 Лiнгвiстичнi дослiдження ФО
3.2 Морськi ФО в оповiданнях Дж. Лондона
Роздiл 4. Застосування спостережень за висновками викладання творчостi Дж. Лондона та форми проведення класних та позакласних заходiв у школi
4.1 Форми проведення позакласних заходiв для учнiв (5-8 класiв)
4.2 Застосування вивчення творiв англiйських письменникiв на уроках та позакласних заходах з англiйськоi мови (учнiв 5-8 класiв)
4.3 Компаративний пiдхiд до вивчення англiйськоi мови на класних та позакласних заходах
4.4 Мета, хiд позакласного заходу за творчiстю Дж. Лондона
Висновки
Вступ
ОбтАЩiктом дослiдження в роботi i морськi оповiдання Дж. Лондона
Предметом дослiдження i фразеологiчний напрямок дослiдження в оповiданнях Дж. Лондона
Актуальнiсть дослiдження. Актуальнiсть роботи викликана пiдвищенням iнтересу до фразеологii та до сталих висловiв в англiйськiй лiтературi зокрема.
Фразеологiя i основою соцiокультурноi iнтеграцii та iнтернацiоналiзацii текстiв Дж. Лондона. РЖснуi думка, що на рубежi столiть лiтературознавство вимагаi нових пiдходiв до аналiзу тексту. Мiждисциплiнарна взаiмодiя може забезпечити новi методи i пiдходи до текстологii.
Питання про необхiднiсть аналiзу i глибокого дослiдження закономiрностей "мовноi реалiзацii ФО" вперше поставило А.В. Кунiн. Одиницi фразеологiзмiв завдяки коннотацii i виразними засобами мови, рiзноманiтними стилiстичними функцiями, що володiють. У письмовiй i уснiй мовi ФО можуть уживатися як узуально (нормативно), так i окказiонально.
Робота присвячена вивченню фразеологiзмiв морськоi тематики, як напрям сучасноi англомовноi стилiстики, порiвняльному аналiзу напряму фразеологiзму сучасних англомовних дослiджень.
У роботi представлена i апробована схема аналiзу ФО художнiх текстiв морських розповiдей Дж. Лондона
Методами, якi застосовано в роботi, i:
iсторiографiчний, зокрема надаються вiдомостi про дослiдження англiйськоi лiтератури, вплив доби нового часу на творчiсть Дж. Лондона. Вiдзначаються його бiографiчнi данi, пояснюiться процес роботи над художнiм твором.
зiставно-типологiчний, працюючи з англомовними джерелами при перекладi маiмо змогу спiв ставляти лексичнi конструкцii, виокремлювати головних персонажiв, надавати iм лексичнi характеристики, вiдзначати своiрiднiсть опису природи у романi тощо.
структурно-функцiональний подаi вiдомостi про структуру твору.
застосуiмо компаративний аналiз оповiдань
Метою роботи i комплексний аналiз особливостей Морських оповiдань
Вiдповiдно до цiii мети у роботi розвтАЩязано такi завдання:
1) проаналiзуiмо особливостi жанрово-мовноi структури;
2) проаналiзуiмо змiст;
3) зробимо аналiз ранньоi творчостi Дж. Лондона;
4) надамо iсторико-типологiчну характеристику творiв Дж. Лондона;
5) простежуючи паралелi у розвитку лексичних компонентiв англомовних морських оповiдань визначимо особливостi вживання ФО.
6) вiдзначимо можливiсть застосування спадщини Дж. Лондона
7) проаналiзуiмо змiст, форми та методи виховання в позаурочнiй дiяльностi, для розвитку мовних здiбностей учнiв пiдбiр цiкавого англомовного матерiалу з творiв англiйських письменникiв.
Теоретична значення дослiдження пов'язана з визначенням сутi ФО та iх застосуванням у художнiх творах Дж. Лондона. У вивченнi ФО з морською термiнологiiю на прикладi морських оповiдань Дж. Лондона. Проведенi лiнгвiстичного аналiзу ФО у морських оповiданнях Дж. Лондона, що дозволив виявити загальнi механiзми застосування ФО у художнiх текстах.
Практична значення полягаi в можливостi використання результатiв дослiдження в практицi викладання англiйськоi i мови, в практицi перекладу, при проведеннi урокiв та позакласних заходiв з англiйськоi мови.
Одним з перших дослiдив бiографiю та творчiсть Дж. Лондона РЖрвiнг Стоун [1]
. У своiй документальнiй книзi "Моряк в сiдлi" Стоун художньо переосмислив твори Дж. Лондона. Багато повiстей, романiв та нарисiв Дж. Лондона вiдтворюють епiзоди
його бiографii. Але Стоун вiдзначаi, що проте невiрно було б ототожнювати того або iншого героя з автором, а зображенi подii вважати копiiю що дiйсно вiдбувалися.
На думку вiдомого американського лiтературознавця Вана Вiка Брукса, секрет широкоi популярностi Джека Лондона полягаi, в тiй "свiжiше життiстверджуючiй iнтонацii" його творiв, що "так контрастувала з загальною сентиментальною спрямованiстю тодiшньоi американськоi лiтератури" i була прямим викликом "ретельно процiдженому i пiдсолодженому молочку життiвих iлюзiй", яким пригощали публiку автори масовоi белетристики. Саме ця тенденцiя - вiдвести читачiв вiд насущних проблем сучасностi - все ще домiнуi в краiнах капiталу. Тому i сьогоднi люди в багатьох куточках земноi кулi шукають в книгах Джека Лондона вiдповiдi на своi життiвi питання. РЗх привертаi енергiя його героiв, iх готовнiсть до дii, широта iх душi та хоробрiсть, вiдчуття соцiальноi справедливостi ".
У своiх кращих книгах Джек Лондон не тiльки реалiстично вiдобразив суперечностi Америки на рубежi двох сторiч, але i зумiв заглянути в глибину людськоi душi, показати людину в його величi i в його слабкостi -вiдзначав Ф. Фонер [2]
.
Лiтературознавцi вiдзначають, що лiтературний i життiвий шлях Джека Лондона був складним[3]
. Вiн був одним з видних соцiалiстiв Сполучених Штатiв, почала XX столiття i залишався в той же час переконаним iндивiдуалiстом. Вiн створив образи простих мужнiх людей i одночасно не був чужий "своiрiдною кiплiнговськоi чванливостi", оспiвував стiйкiсть "бiлих прибульцiв" в сутичках з "бiлим безмовнiстю" Арктики.
РДвропейськi та американськi дослiдники вiдзначали майстернiсть письменника[4]
; [5]
; [6]
; [7]
; [8]
.
Ряд росiйських лiтературознавцiв присвятили своi критичнi працi огляду творчостi Дж. Лондона. "У Джеку Лондонi я люблю його спокiйну силу, - писав Леонiд Андрiiв, - мiцний та ясний розум, горду мужнiсть. Джек Лондон - дивовижний письменник, прекрасний зразок таланту i волi, направлених до затвердження життя.. Талант його органiчний, як хороша кров, свiжий i готуiться, вигадка багата, досвiд величезний".
А Купрiн головне достоiнство прози Лондона побачив в "ясностi, дикiй своiрiднiй поезii, мужнiй красi викладу i якийсь його особливiй, власнiй захопливостi сюжету". "Цей американець, - писав Купрiн, - набагато вище Брет Гарту, вiн стоiть на одному рiвнi з Кiплiнгом цим дивовижним описом спекотноi РЖндii. РД мiж ними, не торкаючись тону, стилю i манери викладу, i ще одна рiзниця: Джек Лондон набагато - простiше, i ця рiзниця в його користь". Цiкава оцiнка творчостi Лондона А.В. Луначарським в його книзi по iсторii зарубiжних лiтератур. Вона перекликаiться з думкою Горького яке ми цитували в передмовi, i заглиблюi його: "Деякi його повiстi i особливо великий роман "Залiзна п'ята" повиннi бути вiднесенi до першим творам справжньоi соцiалiстичноi лiтератури". Зокрема Л. Андрiiв, В. Биков, А. Звiрiв [9]
; [10]
; [11]
; [12]
; [13]
.
Псевдонiм Джона Грифiта (John Griffith Chaney).
Видатний американський письменник Джек Лондон (повне iм'я Джон Грифiт Лондон) народився в 1876 р. в небагатiй сiм'i в мiстi Сан-Франциско. Його трудове життя почалося дуже рано; був робочим, матросом, разом з безробiтними поневiрявся по дорогах Америки i Канади. Початок лiтературноi дiяльностi вiдноситься до 1893 р. В кiнцi 90-х рокiв, пiд час "золотоi лихоманки", побував на Алясцi. Враження вiд поiздки лягли в основу повiстей i численних розповiдей про Пiвнiч, Д. Лондону, що принесли, широку популярнiсть. Неоромантичнi повiстi i розповiдi про Пiвнiч, проза про життя на морi поiднують поезiю сувороi природи, безкорисливоi мужностi iз зображенням важких фiзичних i моральних випробувань, що приймаються часто ради збагачення. Його перу належить про соцiалiстичний роман-утопiя "Залiзна п'ята" (1908), автобiографiчний роман "Мартiн РЖден" (1909) про долю письменника з народу, i безлiч iнших творiв[14]
.
Один за iншим почали з'являтися його пiвнiчнi розповiдi: "Бiла Безмовнiсть", "Оповiдь про Кише", "Любов до життя". Уразила iх незвичнiсть, новизна. Про старателiв Аляски тодi писали багато, але нiхто не писав так, як Джек Лондон. Людина у нього залишалася наодинцi з собою i випробовувала себе, долаючи обставини, загрозливi самому його iснуванню. У таких випробуваннях перевiрялася не тiльки мужнiсть. Перевiрку на iстиннiсть проходило розумiння довга, моральностi, вiдповiдальностi.
Все випадкове, наносне i порожнi вiдступало. З нещадною рiзкiстю оголювалася людська суть кожного персонажа. Ситуацii вимагали вiд нього найбiльшоi напруги волi. Адже вiд будь-якого рiшення залежало життя.
РЖ деколи не тiльки своi власне життя.
Своiми пiвнiчними розповiдями Лондон повернув високий i непiдроблений сенс поняттям товариства, стiйкостi, честi. Вiн вiдмовлявся виправдати обставинами безвiлля i легкодухiсть. Вiн доводив, що в будь-яких умовах всi вирiшують духовнi якостi людини. Його вiдвага або боязкiсть. Людянiсть або самокорисливiсть. Вiдчуття морального обов'язку або бажання розбагатiти якiй завгодно цiною.
На пiвночi його героi прямо стикалися з суворими iстинами життя, вперше по-справжньому дiзнаючись, що таке голод i небезпека, як багато означають дах i спокiй, наприклад у романi тАЮБiлий кликтАЭ[15]
. Вони як би наново вiдкривали для себе мир. РЖ мiнялися самi. Звiльнялися вiд недовiри один до одного, вiд запеклостi. Ставали не суперниками в гонитвi за багатством, а iдиною людською сiм'iю.
Цим i дорiг була iм Пiвнiч - чистотою вiдносин, безкорисливiстю помислiв. Звичайно, не всiм ним - тiльки кращим. Багато, дуже багато опинилося на Клондайку людей, нi про що iнше що не думали, окрiм легкоi наживи. Часом iм теж не позичати було хоробрiсть i завзятiсть, та тiльки вся iх енергiя витрачалася даремно, тому що помилковою виявлялася мета. Романтика i марення про мiльйон, переплiтаючись, залишали химерний вiдбиток в свiдомостi жителiв пiвнiчноi краiни. Розiгрувалися драми жорстокi i непоправнi.
"Заклик предкiв" принiс його авторовi i грошi i славу i тим самим як би суперечив затвердженням Лондона-критика. Джек Лондон на гонорар, отриманий вiд видання "Заклику предкiв", Джек купив собi парусний шлюп "Спрей" ("Морська пiна") i знову почав виходити в морi. Це не було тiльки простим закликом серця бувалого моряка - Джек вирiшив написати роман на морську тему.
В той же час вiн публiкуi ряд статей для рiзних соцiалiстичних видань, зокрема: "Як я став соцiалiстом" (1903 р), "Класова боротьба" (1903 р), "Штрейкбрехер" (1904 р) та iншi. Статтi цi викликали потiк листiв вiд людей, спiвчуваючих соцiалiстичним iдеям. Джек Лондон акуратно вiдповiдав на всi листи. Його вiдповiдi незмiнно починалися словами: "Дорогий товариш" i закiнчувалися: "Ваш в iм'я революцii, Джек Лондон".
Про iснування особливого мовного свiтобачення (Weltansicht) iдея була сформульована вже на початку ХРЖХ столiття В. Гумбольдтом. А тому Феномен його розумiння, пiдходи до опису дотепер перебувають у стадii становлення. У науковiй лiтературi спостерiгаються рiзнi пiдходи до аналiзу цього поняття.
Теоретичнi та методологiчнi проблеми аналiзу англiйськоi лексики присвяченi ряд визначних праць. Цей пiдхiд сформувався у ХХ столiттi. Серед фахiвцiв-мовознавцiв, якi успiшно застосовували його, вiдомi Р.М. Козлова, В.Т. Коломiiць, В.П. Шульгача, О.П. Карпенко, Я. Влаiч-Поповiч, Я. Ванякова та iн. Особлива заслуга у розвитковi теорii й практики цих дослiджень в iндоiвропеiстицi належить О.С. Мельничуковi, а в царинi славiстики - Ж.Ж. Варбот, Г.Б. Антрушинiй [[16]
].
У сучаснiй лiнгвiстицi актуальним i дослiдження зв'язкiв мови, дослiдження комунiкацiйних процесiв, особливостей мовноi картини свiту, яка вiдображаi iсторичне iснування носiiв мови, iх матерiальну i духовну культуру.
Практичним застосуванням фiлологiчного аналiзу художнього тексту вiдбуваiться за такими етапами:
перше прочитання та визначення авторського задуму на емоцiйно-сугестивному рiвнi;
визначення ключових та домiнантних текстових одиниць;
компонентний аналiз семантики ключових та домiнантних текстових одиниць у звтАЩязку з усiма видами текстовоi iнформацii;
спiввiднесення ключових та домiнантних текстових одиниць з iншими компонентами художнього твору системою образiв, сюжетом, композицiiю, поетикою, темою та iдеiю;
зтАЩясування авторськоi концепцii на iнтелектуально-аналiтичному рiвнi.
Лiтературознавець РЖ. Стоун називаi реакцiйного нiмецького фiлософа Фрiдрiха Нiцше одним з духовних батькiв Джека Лондона - разом з Карлом Марксом i Гербертом Спенсером.
Дослiдники вiдзначають, що нiцшеанськi iдеi позначилися головним чином на деяких пiзнiх творах письменника. Немаi пiдстав стверджувати, що до 1903 року - року творчiй зрiлостi - Лондон взагалi був знайомий з роботами нiмецького фiлософа, маловiдомого у той час в США. Основою фiлософii Нiцше була iдея пiдпорядкування маси пановi. Лондон же, як вiдомо, був прихильником революцiйноi боротьби проти панiв i перемоги маси над купкою влада iмущих. Вiн не живив, подiбно Нiцше, ненавистi до соцiалiзму - навпроти, був його переконаним прихильником i за нього боровся. У реакцiйного фiлософа людина аморальна. Нiцше проповiдував: "падаючого пiдштовхни". У Лондона основна якiсть позитивних персонажiв - душевне благородство, товариська взаiмодопомога.
Весь гуманiстичний пафос творчостi Джека Лондона в коренi суперечить людиноненависницькоi фiлософii нiцшеанця.
Критики, що звернулися до творiв Джека Лондона, та всесвiтньо вiдомi лiтературознавцi виявляють та вiдзначають iдейно-естетичне i етично-етичне корiння його творчостi.
Лiтературознавцi вiдзначають наявнiсть суперечностей, вони пiдкреслюють свiжiсть i своiрiднiсть його поетики, особливостi мови. Чарiвнiсть його таланту - в органiчному злиттi реалiзму i романтики, прославляннi героiчного початку в людинi. Незвичайне, повне смiливих рiшень життя Джека Лондона саме по собi не могло не викликати особливоi пошани читачiв та iсторикiв лiтератури, вона незмiнно пiдсилювала загальний iнтерес до його творчостi.
Перший перiод творчого шляху Лондона - це дев'яностi роки XIX столiття, коли письменник виходить на дорогу великого мистецтва як автор розповiдей про Аляску. У цих розповiдях виразно намiтилася тяга до героiчноi теми, властива письменниковi взагалi. На даному етапi подвиг представлявся Лондону перш за все виразом несокрушимiй фiзичнiй та духовнiй силi, та природних властивостей могутньоi особи, що затверджуi себе у впертiй боротьбi i з силами природи, i з людьми.
Проте пафос пiвнiчних оповiдань Лондона, що вражають своiми величними пейзажами, цiлiсними характерами, вiдкритими ситуацiями, не в боротьбi за золото, а в боротьбi за людськi душi: людина, совiсть якоi не замерзаi навiть тодi, коли термометр показуi п'ятдесят градусiв нижче за нуль, - ось справжнiй герой раннiх розповiдей Джека Лондона.
Високi закони дружби, чистiй любовi, самовiдданостi вознесенi письменником над грубим злочинним сум'яттям збагачення, про яке вiн пише найчастiше з огидою. Але було б невiрно бачити i гострих суперечностей Лондона, що позначилися в його раннiх розповiдях (сильний вплив фiлософii, яку вiн вбирав, пробираючись важким шляхом самоучки вiд одного модного авторитету до iншого, вiд Спенсера до Нiцше, штовхало письменника в рiзнi боки).
Услiд за Спенсером Лондон був часом схильний вважати робочий клас тАЬдном людства тАЭ, куди всiх невдах i тАЬслабких тАЭ зiштовхують тАЬсильнi ", шляхом тАЬприродного вiдбору тАЭ життя, що пробилися до ключових позицiй, до багатства i влади. Пiдкрiплюючи цю точку зору фiлософiiю Нiцше, письменник вважав, що мир - страшна i безперервна сутичка сильних iз слабкими, в якiй обов'язково i завжди перемагаi сильний. Треба тiльки стати сильним, пiдiм'яти пiд себе iнших, тих, хто слабкiший, - вже така iх доля. Захопленню подiбними iдеями сприяв i вплив Кiплiнга. Лондон високо цiнував майстернiсть цього письменника. Вiдгомони подiбних поглядiв дають себе знати в такiй розповiдi Лондона, як тАЬСин Вовка".
Його герой - безстрашний американець, що вiдводить iндiанську дiвчину з вiгваму ii батькiв, перемагаi iндiйцiв внаслiдок того, що вiн iстота нiбито тАЬвищого порядкутАЭ. У розповiдi iндiйцi називаються тАЬПлем'ям ВоронiвтАЭ. Звичайно, i ворон - смiливий мисливець i хижак, але куди ж йому до вовка! Так в символiцi назв розкриваються тАЬзабобони тАЭ Лондона.
Проте героi кращих його творiв виявляються братами в хвилину бiди, вiрними друзями пiд час подвигу, дiлять чесно i останню кiрку, i жменю золотого пiску, i смерть, яку вони умiють зустрiти безтрепетно. Корiння мужностi героiв Лондона йде в народнi уявлення про людське благородство, в народну етику. Вона воскресаi для Лондона дикiй Пiвночi, де, як в стародавнi часи, людина i природа стикаються один на один у важкому, утомливому поiдинку.
Пiвнiчнi розповiдi вiдображають i еволюцiю поглядiв Лондона. Так, наприклад, все виразнiше звучить в них засудження користолюбства, все визначенiше проступаi думка про те, що людина стаi звiром не тiльки в тих випадках, коли йому доводиться боротися за своi життя, але частiше, коли вiн заслiплений блиском золота. У пiвнiчних розповiдях наростаi i значення iндiанськоi теми. Якщо в раннiх розповiдях iндiйцi - це клан тАЬворонiв", вiдтiснених i пограбованих бiлими тАЬвовками", то поступово в епопеi Лондона iндiйцi як би випрямляються, iх благороднi, цiлiснi характери протистоять хижостi i вiроломству бiлих користолюбцiв. З нещасливцiв, що покiрливо приймають свою трагiчну долю, iндiйцi стають воiнами, що мужньо намагаються вiдстояти минулу свободу або помститися бiлим прибульцям. Про це оповiдаi розповiдь тАЬЛiга людей похилого вiку". З'являються розповiдi, цiлком присвяченi життя iндiйцiв Пiвночi.
З Джеком Лондоном народився новий напрям в американськiй лiтературi, який можна окреслити словосполученням "романтичний реалiзм", а його морськi оповiдання та романи "Поклик предкiв", "Морський вовк", "Мартiн РЖден", "Залiзна п'ята", "Мiсячна Долина", "Мiжзоряний блукач" та iншi iсьогднi мають своiх шанувальникiв, вони не втратили актуальнiсть.
Авторовi вдалося стоврити велику кiлькостi фiгур та нових пригодницьких i життiвих ситуацiй, досi неописаних жодним з авторiв.
Дослiдження особливостей значення фразеологiзму доречно почати з визначення самих одиниць фразеологiзмiв. На думку А.У. Кунiна, фразеологiчнi одиницi - це стiйкi поiднання лексем з повнiстю або частково переосмисленим значенням. Найбiльш загальними ознаками ФО називають "мовну стiйкiсть, семантичну цiлiснiсть ".
Решающим чинником закрiплення ФО в мовi i його образнiсть, що вiдповiдаi однiй з тенденцiй розвитку мови, - тенденцiя до експресивностi. Ученими не вироблено iдиного принципу класифiкацii ФО. У справжньому дослiдженнi використовуiться класифiкацiя А.В. Кунiна, що видiляi у складi фразеологii три роздiли: iдiоматику, идиофразеоматику i фразеоматика. У роздiл iдiоматики входять власне ФО, або iдiоми, тобто стiйкi поiднання лексем з частково або повнiстю переосмисленим значенням. Наприклад, "To be in smooth water" (мор. "бути в спокiйнiй водi"), значення ФО- описують трудношi". Це приклад з повнiстю переосмисленим значенням.
.. at last they had turned the comer of their lives and were in smooth water.
Авто вживаi наприклад, "launch а boat" (мор. "спускати човен на воду"). Дiiслово "launch" маi вузьке значення, що i причиною його обмеженоi сполучуваностi, що скорочуi вибiр партнерiв по словосполученню (to launch а boat (liner, ship, vessel, або назва будь-якого корабля нового типу).
Стiйкi словосполучення, мають буквальнi, але ускладненi значення. Наприклад,"between wind and water" (мор. "на рiвнi або нижче за ватерлiнiю"), букв. значення - "мiж вiтром i водою", значення ФО - "в найбiльш вразливе мiсце; не у бров, а в око".
Realizing.. that she was now left high and dry without а penny, Reina appeared to be shuttled between fear and rage..
Mr. Elderson got it between wind and water. He didn't like it а little bit. Вiдповiдно до запропонованих класифiкацiй фразеологiзмiв, А.В. Кунiн видiляi три основнi рiзновиди значення фразеологiзму: iдiоматичне, фразеоматическое i идиофразеоматическое. Для идиофразеоматизмов i идиоматизмов характерний переосмислене значення.
Термiн "значення фразеологiзму" був запропонований в 1964 роцi А.В. Кунiним i В.Л. Архангельським незалежно один вiд одного. РЖснування фразеологiзму значення як лiнгвiстичнiй категорii служить предметом обговорення серед дослiдникiв фразеологii. Згiдно теорii еквiвалентностi, ФО приписуiться лексичне значення, оскiльки окрiм окремого оформлення вони в лексико-семантичному вiдношеннi нiчим iстотним не вiдрiзняються вiд слова або, в усякому разi, володiють значенням в усiх вiдношеннях аналогiчним лексичному значенню слова.
Прихильники значення фразеологiзму вважають, що визнання лексичного значення у фразеологiзмiв веде до повного iгнорування структури виразу. Значення фразеологiзму вiдрiзняiться вiд лексичного значення слова своiрiднiстю вiддзеркалення предметiв, явищ, властивостей навколишньоi дiйсностi, особливостями мотивування свого значення, характером участi компонентiв у формуваннi цiлiсного значення фразеологiзму.
Услiд за А.В. Кунiним и В.Л. Архангельським слiд видiлити значення фразеологiзму, пiд яким розумiiться "iнварiант iнформацii, що виражаiться семантично ускладненими, роздiльно оформленими одиницями мови, що не утворюються по структурно-семантичним моделях змiнних поiднань слiв, що породжують". Для розумiння переосмислення фразеологiзму важливо представляiться поняття номiнацii фразеологiзму.
Пiд номiнацiiю розумiiться "процес i результат найменування, при якому мовнi елементи спiввiдносяться з об'iктами, що позначаються ними". Вторинною лексичною номiнацiiю В.Г. Гак i В.Н. Телiя рахують використання вже наявних в мовi номiнативних засобiв в новiй для них функцii наречення. На iх думку, в мовi "закрiплюються такi вториннi найменування, якi i найбiльш закономiрними для системи даноi мови способи найменування i заповнюють тi, що не дiстають в нiм номинативные засоби".
Поза сумнiвом, номiнацiя фразеологiзму володii поряд особливостей в порiвняннi з лексичною номiнацiiю. Цi особливостi в першу чергу пов'язанi з механiзмом фразеологiзацii, дослiджуваним в теорii ономасiологiчного процесу [2]. У нiй розрiзняють два основнi напрями. Згiдно одному пiдходу, виникнення фразеономiнацii представляiться процесом повiльним i поступовим, таким, що триваi роками до моменту придбання ФО загальновживаноi вiдтворюваностi (Б.А. Ларiн, А.В. Кунiн i iн.). Аналiзуючи складнiсть номiнацii фразеологiзму на вiдмiну вiд номiнацii словной, А.В. Кунiн пояснюi ii окремою оформленнiстю ФО, поiднанням в нiй слiв з рiзними типами значень, спiввiднесеною з прототипом фразеологiзму, багатством внутрiшньоi форми i коннотацii. Особливiстю номiнацii фразеологiзму А.В. Кунiн називаi утворення третинноi номiнацii. Суть ii полягаi в тому, що вiд фразеологiзмiв, що вже i одиницями вторинноi номiнацii, утворюються фразеологiзми - деревати, значення яких детермiнованi значеннями iх прототипiв фразеологiзмiв. ФО третинноi номiнацii можуть утворюватися також i при окказiальному вживаннi.
У основi процесу номiнацii фразеологiзму лежить переосмислення фразеологiзму. Переосмислення i одним iз способiв пiзнання дiйсностi в свiдомостi людини i пов'язане з вiдтворенням реальних або уявних особливостей вiдбитих об'iктiв на основi встановлення зв'язкiв мiж ними. Технiка переосмислення полягаi в тому, що стара форма використовуiться для вторинного або третинного найменування шляхом перенесення назв i семантичноi iнформацii з денотатов прототипiв ФО або варiантiв фразеологiзмiв вiдповiдно на денотаты ФО або фразеосемантичних варiантах. Найважливiшими типами переосмислення i метафора i метонiмiя.
Як метафора розумiють механiзм мови, що полягаi у вживаннi слова, що позначаi деякий клас предметiв, явищ i тому подiбне, для найменування об'iкту, що входить в iнший клас об'iктiв, аналогiчний даному в якому-небудь вiдношеннi.
РЖнакше кажучи, метафора - це перенесення найменування з одного денотата на iншiй, асоцiйований з ним, на основi реальноi i уявноi схожостi.
Метафора в контекстi легко впiзнавана, оскiльки ii не можна приймати буквально. У поетичнiй метафорi головнi ii якостi нестандартнiсть, неможливiсть замiни образним еквiвалентом.
Вiдповiдно до подiбного розумiiмо метафори процесом iдiомоутворення i залучення поiднання слiв до метафори на основi подiбностi того сенсу, який лежить в основi номiнативного задуму, i того, що позначаiться поiднанням слiв в його "буквальному" значеннi, i що, до того ж, включено в певну структуру знання про свiт - деякий "сценарiй" або "фрейм". Передачу iнформацii ФО здiйснюi "стислими засобами", виражаючи у внутрiшнiй формi характернi риси деякоi ситуацii, що закрiпленоi в мовнiй свiдомостi носiiв даноi мови i виникаi у виглядi образу при вимовленнi звуковоi оболонки. У зв'язку з цим фразеологiзм сприймаiться так само як своiрiднi стереотипи.
Наприклад, "Plain sailing" (мор. "плавання по локсодромii"; локсодромiя - лiнiя, що перетинаi всi меридiани пiд одним i тим же кутом. Судно, що йде весь час по одному курсу, йде по локсодромii. Це плавання не представляi великоi трудностi),
Значення ФО - "проста, легка справа; дурницi; простiше простого"; "take the wind out off smb's sails" (мор. "вiдняти вiтер" (знаходитися з навiтряного боку якого-небудь судна)), значення ФО - "поставити кого-небудь в безвихiдне положення; абсолютно розладнати чиi-небудь плани; вибити у кого-небудь грунт з-пiд нiг". "Yes", said Kemp, "that is plain sailing. Any schoolboy nowadays knows all that".
Образ, створений на метафоричнiй основi, стiйкий, iнакше кажучи, для фразеологii характерна образна метафора. Проте "перехiд метафори до здiйснення вторинноi для неi функцii номiнацii виключаi семантичну двопланну, тобто веде, кiнець кiнцем, до загибелi метафори". Проте, ФО можна "розшифрувати" шляхом вiдновлення порiвняння-подiбностi, через яке проходить iдiома, мотивована на основi метафори. "Навiть у тих випадках, коли зв'язок двох ситуацiй втрачений в столiттях, сам по собi факт iснування такого порiвняння загальновiдомий, i це тiльки пiдтверджуi можливiсть його вiдновлення ".
Окрiм метафоричного переосмислення, в основi ФО може лежати переосмислення метонiмiчне. Механiзмом метонiмiчних переосмислень i перенесення найменувань явищ, предметiв i iх ознак по iх сумiжностi або - ширше - по iх зв'язку у просторi та часi.
Метонiмiя звертаi увагу на iндивiдуальну межу, дозволяючи адресатовi мови iдентифiкувати об'iкт, видiлити його з областi спостережуваного, вiдрiзнити вiд iнших присутнiх з ним предметiв (метафора зазвичай даi сутнiсну характеристику об'iкту). Наприклад, "In dry dock" (мор. "у сухому доку"), значення ФО - "без роботи; на мiлинi "; "а flag of distress" (мор. "прапор лиха"), значення ФО - "тривожна ознака; сигнал лиха";
June found herself in dry dock, and likely to remain there.
He has got consumption, poor fellow, though he doesn't know it.. That flush of his cheeks is а very significant flag of distress.
На вiдмiну вiд метафори, що займаi в пропозицii переважно позицiю предиката" метонiмiя орiiнтована на позицiю об'iкту, що пов'язане з ii функцiiю iдентифiкацii, здiйснюваноi через вiдзив iменi. Тому, метонiмiя i зрушенням вiдзиву, тодi як метафора - зрушення в значеннi.
Разом з метафоричним i метонiмiчним переосмисленням, важливу У лiнгвiстицi виникло зiставлення внутрiшньоi форми мови внутрiшнiй формi мовних одиниць, причому внутрiшня форма мовних одиниць розумiiться рiзьбленими лiнгвiстами по-рiзному. В.В. Вiноградов вiдзначаi, "внутрiшня форма слова, образ, лежачий в основi значення i вживання слова, може зменшитися тiльки на тлi тiii матерiальноi i духовноi культури, тiii системи мови, в контекстi якоi виникло або перетворилося дане слово або поiднання слiв".
Внутрiшня форма направлена на вiдтворення деякого iстотного зв'язку для мети вторинноi номiнацii або передачi системи зв'язкiв (цiлiснiй ситуацii), вона також сприяi виникненню в свiдомостi асоцiативних зв'язкiв. Крiм того, ситуацiя, що типiзуiться, виражаiться внутрiшньою формою, несе в собi "певну цiлiсну орiiнтацiю, закрiплену за нею над iндивiдуальною свiдомiстю попереднiх поколiнь, вироблену суспiльною практикою в процесi iсторичного розвитку даного суспiльства".
Пiд внутрiшньою формою одиницi фразеологiзму прийнято розумiти ".. диахронiчну зв'язок значення фразеологiзму обороту i його етимологiчне значення" це зокрема вiдзначаi Кунiн. Поза сумнiвом, проте, що внутрiшня форма фразеологiзму i також i елементом змiстовноi сторони в синхронному аспектi семантики". Вельми вдалим представляiться розширене визначення внутрiшньоi форми ФО, запропоноване В.П. Телiя: "внутрiшня форма iдiом i асоцiативно-образний мотивуючий комплекс, органiзуючий вмiст в мовi". Внутрiшня форма може бути живою, тобто усвiдомлюватися на сучасному етапi розвитку мови, i мертвою, яка колись була живою, тобто властивою ФО в дiахронiчному планi. До забуття внутрiшньоi форми, iнакше кажучи, демотивацii, приводить порушення зв'язку деривату мiж ФО i ii прототипом унаслiдок зникнення реалii, що позначаiться термiном, або спотворення компонентiв.
Разом з поняттям "Внутрiшня форма" для формування значення фразеологiзму важливим представляiться також поняття "Образнiсть фразеологiзму". За визначенням А.А. Кораловоi, лiнгвiстичний образ - це створене засобами мови двопланне зображення, засноване на виразi одного предмету через iнший [Коралова, 1980: 130]. Два плани зображення описуiться у багатьох дослiдникiв: це визначуваний i визначаючий компоненти А.К. Долiнiн), визначувана i визначаюча частини (A. M. Мелеровiч), компоненти образностi, що характеризуються i характеризуючий (О.А. Леонтьевiч). Деякi ученi (наприклад, О.А. Леонтьевiч) включають в структуру образу фразеологiзму i загальну ознаку, об'iднуючу значення фразеологiзму однойменного поiднання слiв, - tertium comparationis.
У значеннi самого фразеологiзму i двi сторони: план змiсту (десигнант), в якому слiд розрiзняти сигнiфiкативний, денотативний i коннотативний аспекти, i план виразу, тобто матерiальна оболонка ФО. Цим двоаспектний характером значення i iднiсть змiсту i форми. [Кунiн,].
Пiд денотативним компонентом значення розумiiться частина знаку, що вiдображаi в узагальненiй формi предмети i явища внеязыковой дiйсностi. Денотатiвний компонент в своiй основi поняття, яке характеризуi внеязыковой об'iкт. Сигнiфiкатiвний компонент значення спiввiдноситься з комплексом ознак, складових безпосередньо змiст поняття.
Коннотатiвний аспект - це "стилiстичне забарвлення ФО, iх емоцiйно-експресивна сторона, тобто вiдношення носiя мови до позамовноi сутi, або посилення ефективностi мовноi дii, позбавленого оцiнного елементу" [Кунiн, 1970: 310]. Коннотатiвний аспект особливо важливий для семантики фразеологiзму, що пояснюiться двопланною семантичноi структури всiх ФО, побудованих на образному переосмисленнi. Коннотацiю можна розглядати як додаткову iнформацiю по вiдношенню до сигнiфiкативно-денотативному значення, як сукупнiсть семантичних нашарувань, що включають оцiнний, експресивний, емоцiйний i функцiонально-стилiстичний компоненти.
В даний час прийнято вiдзначати таку важливу функцiю значення фразеологiзму як коннотативно-культурологiчну. Змiстом останнiм i вiдношення, що iснуi мiж образно-мотивованою формою мовних одиниць i включеною в неi культурно значущiй асоцiацii.
Видiлення цiй функцii зв'язане з розумiнням ФО як "'народних стереотипiв": "фразеологiзми виникають в нацiональних мовах на основi такого образного представлення дiйсностi, яка вiдображаi обiходно-емпiричний, iсторичний або духовний досвiд мовного колективу, який, безумовно, пов'язаний з його культурними традицiями, бо суб'iкт номiнацii i мовноi дiяльностi - це завжди суб'iкт нацiональноi культури''.
В цiлому значення фразеологiзму - феномен виключно складний i, зрозумiло, його не можна розглядати як механiчну суму складових його компонентiв. Семантичну структуру ФО можна представити як мiкросистему, всi елементи якоi в тiсному зв'язку i взаiмодii мiж собою.
Дослiдження розповiдей Дж. Лондона показало, що фразеологiзми, в основi яких лежать морськi термiни, вельми численнi в англiйськiй мовi. Це пояснюiться перш за все великою суспiльною значущiстю i актуальнiстю мореплавання у Великобританii, завдяки чому морська термiнологiя i улюбленим аспектом англiйськоi фразеологii.
Детермiнологизоване словосполучення, запозиченi з морськоi термiнологii, пiдроздiляються на двi групи:
1) словосполучення, що прийшли в загальнолiтературну мову через публiцистичнi канали;
2) словосполучення, проникаючi в загальне вживання через усну мову морських фахiвцiв i мореплавцiв
Першу групу формують як правило строгi науковi термiни:: наприклад, тАЬа bill of healthтАЭ (мор. тАЬчисте карантинне або санiтарне свiдоцтвотАЭ), значення ФО - тАЬвiдсутнiсть каких-л. захворювань; виправдання, реабiлiтацiя; встановлення придатностi"; тАЬto hoist oneтАЩs flagтАЭ (мор. тАЬприймати командуваннятАЭ), значення ФО - тАЬвиявити своi дiйснi намiритАЭ; тАЬhigh water markтАЭ (мор. тАЬвiдмiтка рiвня повноi води; рiвень приливутАЭ), значення ФО - тАЬнайвища межа; кульмiнацiйний пункт тАЭ:
тАЬAs you know, every new prisoner is submitted to а medical examination by the prison doctor. The purpose of the examination is to detect the presence of communicable diseases which may infect other inmates. Anna Albertina has been given а clean bill of health "
тАЬIt was а wonder to hear Hortense jest; а sign that her spirits were at high-water mark indeed."
тАЬThe discussion ranged round what we should do or not do for the woman but the person hoisted his flag by saying that he himself did not propose to do anything. тАЭ
До другоi групи словосполучень входять технiчнi термiни, а також розмовнi, жаргоннi вирази.
Наприклад: тАЬа sheet anchorтАЭ (мор. тАЬзапасний якiртАЭ), значення ФО - тАЬвiрний притулок; iдина надiя"; тАЬа hot in the lockerтАЭ (мор. жарг. тАЬналичные грошiтАЭ), значення ФО - можливiсть, що тАЬзалишиласятАЭ:
тАЬOnly then did he realized that she had become his sheet anchor, his most effective barrier against loneliness."
тАЬAs long as thereтАЩs а shot in the locker, she shall want for nothingтАЭ,said the generous fellow, quite pleased with himself for magnificence of spirit.
Цi групи словосполучень розрiзняються стилiстично: науковi термiни пов'язанi з мореплавством, що прийшли в загальнолiтературну мову через публiцистичнi канали, носять яскраво виражений книжковий характер, технiчнi термiни i морськi розмовнi, жаргоннi вирази несуть стилiстичне забарвлення, що виконуi оц
Вместе с этим смотрят:
"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)
"Донские рассказы" Михаила Шолохова
"Живопись слова" в японской поэзии
"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского
"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского