Лексико-граматична органiзацiя украiнських вiйськових команд

ЗАКОНОМ УКРАРЗНИ Про загальний вiйськовий обов'язок i вiйськову службу Встановлюються такi вiйськовi звання:

ВаВаВаВаВа АрмiйськiВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа Флотськi

ВаВаВаВаВа -------------------------------------------------------

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа Рядовий склад

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа ---------------

ВаВаВаВаВа рядовийВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа матрос

ВаВаВа старший солдатВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа старший матрос

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа СержантськийВа i старшинський склад

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа ------------------------------------

ВаВаВа молодший сержантВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа старшина 2 статтi

ВаВаВа сержантВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа старшина 1 статтi

ВаВаВа старший сержантВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа головний старшина

ВаВаВа старшинаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа головний корабельний

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа старшина

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа СкладВа прапорщикiвВа iВаВа мiчманiв

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа ---------------------------------

ВаВаВа прапорщикВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа ВаВаВаВаВаВаВаВамiчман

ВаВаВа старшийВа прапорщикВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа старшийВа мiчман

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа Молодший офiцерський склад

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа ---------------------------

ВаВаВа молодший лейтенантВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа молодший лейтенант

ВаВаВа лейтенантВаВаВаВаВаВа ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВалейтенант

ВаВаВа старший лейтенантВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа старший лейтенант

ВаВаВа капiтанВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа капiтан-лейтенант

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа Старший офiцерський склад

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа ---------------------------

ВаВаВа майорВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа капiтан 3 рангу

ВаВаВа пiдполковникВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа капiтан 2 рангу

ВаВаВа полковникВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа капiтан 1 рангу

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа Вищий офiцерський склад

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа -------------------------

ВаВаВа генерал-майорВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа контр-адмiрал

ВаВаВа генерал-лейтенантВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа вiце-адмiрал

ВаВаВа генерал-полковникВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа адмiрал

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа генерал армii Украiни

Роздiл 1. УКРАРЗНСЬКРЖ ВРЖЙСЬКОВРЖ КОМАНДИ

1.1. Загальнi знання про спонукальне мовлення в украiнськiй мовi.

Важливу роль у мовному спiлкуваннi людей граi спонукальна мова. Спонукальнi промови i одним з основних об'iктов аналiзу лiнгвопрагматики i теорii мовних актiв тАУ як екзерсiтиви, за термiнологiiю Дж. Остiна, або директиви, за термiнологiiю Дж. Серля[Остiн Дж., 1986; Серль Дж., 1986]

Що ж таке спонукальна мова? У словнику лiнгвiстичних термiнiв Д. РЖ. Ганича та РЖ. С. Олiйника сказано:

"Спонукальнi реченнятАУ речення, що виражають наказ, прохання, заклик, пораду та iншi волевиявлення. Граматичними засобами оформлення спонукання i форма дiiслова-присудка (насамперед, у наказовому способi), особлива iмперативна iнтонацiя, а також деякi частки, що вносять у речення спонукальний вiдтiнок або пiдсилюють значення спонукання. РЖмперативна (спонукальна) iнтонацiя i необхiдною ознакою всякого спонукального речення. Така iнтонацiя може бути iдиним засобом вираження спонукання."[Д. РЖ. Ганич, РЖ. С. Олiйник., 1985]

Також, у короткому тлумачному словнику лiнгвiстичних термiнiв украiнськоi мовиза редакцiiю С. Я. РДрмоленко сказано:

Спонукальне речення тАУ речення, в якому виражаiться спонукання до дii (наказ, вимога, заклик, побажання, порада, дозвiл, пересторога тощо).

[Украiнська мова. Короткий тлумачний словник лiнгвiстичних термiнiв, 2001].

Якщо iмперативна (спонукальна) iнтонацiя i необхiдною ознакою всякого спонукального речення, давайте розглянемо, що собою представляi власне iмператив.

РЖМПЕРАТИВ, чи наказовий спосiб, одне зi значень категорii способу. Форма iмператива виражаi прохання, наказ, раду. За допомогою iмператива мовець повiдомляi про своi бажання, щоб та чи iнша дiя була виконана кимсь (Взвод - стiй!) чи, навпаки, не виконувалося (Вiдставити!). Важлива особливiсть iмперативного висловлення полягаi в тому, що воно i одночасно i повiдомленням, i дiiю: мовець не тiльки повiдомляi про своi бажання, але i намагаiться змусити адресата його виконати.

Найпоширенiша форма iмператива виражаi спонукання стосовно спiврозмовника, тобто до 2- i особи. Ця форма iмператива вважаiться найунiверсальнiшою категорiiю дiiслова.

РЖмператив утвориться не вiд будь-якого дiiслова. У цiлому можна сказати, що утворення iмператива неможливо чи ускладнено в тому випадку, коли дiiслово описуi неконтрольовану ситуацiю тАУ тобто таку, здiйснення якоi не залежить вiд волi одного з ii учасникiв. Так, не мають форми iмператива безособовi дiiслова тАУ знобити, свiтати, сутенiти (На вулицi сутенii), пiдморозити (Сьогоднi пiдморозило) тощо. Утворення iмператива вiд таких дiiслiв неможливо, тому що в ситуацiях, якi вони позначають, взагалi вiдсутня дiюча особа, до якоi могло б бути адресоване спонукання. Вживання iмператива вiд дiiслiв, що позначають стихiйнi процеси, але при цьому не безособових, тобто, тих, що мають при собi пiдмет у називному вiдмiнку, у принципi можливо тАУ наприклад, у казковiй ситуацii: Подуйте, ветры буйные!Складнiше обстоiть справа з дiiсловами, що позначають неконтрольованi стани людини. Нерiдко вони можуть утворювати iмператив, але значення такого iмператива вiдрiзняiться вiд звичайного. Наприклад, вiн може позначати побажання: Будь здоровий; Рости великий. Це значення виражаiться особливим тАУ ВлбажанимВ» тАУ нахиленням (яке називаiться оптатив). Нерiдко дiiслова, що позначають неконтрольованi подii i процеси, в iмперативi означають щось начебто 'Зроби те, що у твоiх силах, щоб ситуацiя здiйснилася', наприклад: Сподобайся йому! Схудни, тодi приходь.

РЖснують також способи виразити спонукання по вiдношенню не тiльки до 2-i особи, але i до iнших осiб. Найчастiше зустрiчаються форми 1-i особи множини i 3-i особи (однини i множини).

Форма 1-i особи множини виражаi спонукання до спiльноi дii, тобто бажання мовця, щоб його спiврозмовник разом з ним здiйснив деяку дiю. У росiйськiй мовi немаi спецiальноi форми iмператива 1-i особи множини. Для вираження цього значення використовуiться форма дiйсного способу 1-i особи множини: Йдемо!, Поiдемо в Крим! Ця форма вживаiться i коли мовець звертаiться тiльки до однiii людини, i коли вiн звертаiться до кiлькох людей: Маша, бiжимо до яру! Маша, Ваня, бiжимо до яру! Але якщо до цiii форми додати частку давай чи давайте, то стане зрозумiло, до одного чи до декiлькох адресатiв звертаiться мовець: Маша, давай проспiваiмо!, Маша, Ваня, давайте проспiваiмо! Деякi украiнськi дiiслова, в основному тi, котрi позначають рух, використовують минулий час як основну форму для позначення спонукання до спiльноi дii: Пiшли! Побiгли!

РЖмператив 3-i особи служить для спонукання до дii того, хто не бере участь прямим образом у розмовi, а можливо, навiть не i присутнiм при неi. Найчастiше, вимовляючи цю форму, мовець маi на увазi, що його спiврозмовник передасть третiй особi, щоб та зробила дiю. В украiнськiй мовi iмператив 3-i особи виражаiться сполученням частки нехай з формою 3-i особи дiйсного способу: Добре, нехай зайдуть; И нехай твоi батьки не спiзнюються.

Спонукання, що виражаiться iмперативом, у залежностi вiд ситуацii може бути м'яким чи твердим, увiчливим чи грубоi. В украiнськiй мовi цi вiдтiнки спонукання можуть виражатися, по-перше, за допомогою рiзних ввiдних висловiв (Будь ласка, Будьте так люб'язнi, Якщо тобi не важко), а по-друге, з цiiю метою можуть вживатися iншi, не iмперативнi форми. Наприклад, якщо мовець хоче, щоб його спонукання пролунало як просьба чи рада, вiн може використовувати замiсть наказового способу умовний: Вiдiйшов би ти убiк, тут машини iздять. Це характерно не тiльки для украiнськоi мови: у багатьох мовах умовне нахилення може вживатися як м'яка форма спонукання. Наприклад, в англiйськiй: Would you close your eyes! ('Закрийте, будь ласка, очи!'). В дуже багатьох мовах увiчливе чи м'яке прохання можна виразити за допомогою питання: Не пiдвезеш мене? Навпаки, тверда форма спонукання тАУ наказ тАУ у росiйськiй мовi може виражатися формою iнфiнiтива: Встати! Вiдставити!, а може i взагалi не мiстити нiякоi дiiслiвноi форми: Вогню!Форми дiйсного способу теперешнього i майбутнього часу теж можуть уживатися для спонукання: Ти чекаiш бiля пiд'iзду, а Мiша йде зi мною; Завтра ти пiдеш у магазин i купиш собi зошити. Дуже грубе велiння можна виразити за допомогою минулого часу: Устав, зiбрав речi i щоб я тебе бiльше не бачила.

Отже, роль iмператива можуть брати на себе рiзнi iншi форми. Однак i iмператив, у свою чергу, вживаiться в деяких зовсiм далеких вiд спонукання функцiях. Наприклад, у реченнi "Була б на те воля моя, була б i розмова недовгою" наказовий спосiб, звичайно, не маi значення нi спонукання, нi навiть побажання. Роль, що граi тут iмператив, тАУ присудок умовного пiдрядного речення тАУ бiльш характерна для умовного способу. Умовний iмператив iснуi й в англiйськiй, i в деяких iнших мовах: Sleep until noon, and you'll miss lunch 'Проспи до полудня, i пропустиш обiд'. Такi вживання iнодi називають переносними. Вираження iдеi умови тАУ не iдине переносне вживання украiнського iмператива. У реченнi Вiн вдома не ночуi, а я йому пироги пеки! iмператив замiняi вже не умовне нахилення, а модальне дiiслово (повинна, змушена). Ще одне ненаказове вживання украiнського iмператива тАУ для позначення несподiваноi дii: Вже почали iти, i отут вона вiзьми i пчихни. [http://" onclick="return false">.

Традицiйна граматика розглядаi iмператив у рамках категорii нахилення як особливоi граматичноi категорii дiiслова, часто ототожнюючи спонукальнi пропозицii з iмперативними, тобто утримуючими присудок в iмперативi

Фундаментальне дослiдження семантики i типологii iмператива на матерiалi 130 мов проведене В. С. Храковським i А. П. Володiним[Храковский В. С., Володин А. П., 1986]. Автори дiйшли висновку, по-перше, що час i субкатегория нахилення, оскiльки тимчасова вiднесенiсть виступаi як спосiб iснування реальностi. Сутнiсть нахилення як категорii полягаi в тому, що воно виражаi точку зору того, хто говорить на реальнiсть/iрреальнiсть факту, що повiдомляiться. Тому iмператив не i нахиленням за своiм значенням. Форми категорii нахилення призначенi для реалiзацii оповiдальноi, чи комунiкативноi функцii. Форми iмператива, навпроти, призначенi для реалiзацii апелятивноi, чи закличноi функцii. Специфiчна семантика iмператива як засобу апелятивного спiлкування не дозволяi розглядати його як форму категорii нахилення. РЖмператив i форми нахилень не можуть бути порiвнянi один з одним, оскiльки виконують рiзнi мовнi функцii [Храковский В. С., Володин А. П. 1986]. Крiм iмператива, спонукання, у тому числi i наказ, може виражатися рiзними неспецiалiзованими граматичними засобами, що утворять периферiю мiкрополя спонукальноi модальностi. Це, по-перше, неiмперативнi дiiслiвнi конструкцii - iнфiнiтив i iншi неособистi форми дiiслова, презенс i футурум iндикатива, сполучення модальних дiiслiв з iнфiнiтивом, конъюктив, а по-друге - бездiiслiвнi (адвербiальнi, номинативнi, вигукнi та iн.) конструкцii [Прокопчик А. В., 1955].

Вiдповiдно до концепцii, що сходить до К. Бюлера [Бюлер, 1934], апелятивну мовну функцiю, реалiзовануВа за допомогою iмперативiв i вокативiв, можна характеризувати як функцiю спiлкування з односпрямованим повiдомленням. Ролi мовця i слухача при реалiзацii апелятивноi функцii в принципi строго розподiленi мiж учасниками мовного акту, i обмiну цими ролями в процесi мовного акта не вiдбуваiться: мовець тiльки говорить, слухач тiльки слухаi. Апелятивне висловлення не припускаi предмета мови, що пiдлягаi обговоренню. Призначення апеллятивного висловлення полягаi в спонуканнi до виконання (чи невиконанню) дii, i очiкувана мовцем реакцiя слухача на подiбне висловлення полягаi в тому, щоб слухач виконав каузуiму дiю (або сприяв його виконанню особою, яка не приймаi участь у мовному актi). Типове апелятивне (вокативно-императивне) речення Хлопчик, йди сюди! i двоскладним, але фактично складаiться з двохВа самостiйних односкладних речень, кожне з яких маi власну задачу. Задача вокативного речення Хлопчик! полягаi в тому, щоб перетворити обраного адресата в слухаючого, установити з ним контакт i пiдготувати його доВа сприйняття наступного повiдомлення. Задача iмперативноi пропозицii Йди сюди! полягаi в тому, щоб назвати дiю, яку мовець наказуi виконувати (чи не виконувати).

Одним з найбiльш цiкавих для вивчення рiзновидiв спонукальних промов i наказ. Вiн належить до рiзновидiв спонукання до дii, якi найбiльш чiтко видiляються i займаi серед них особливе мiсце. Характерним i зауваження Л. Вiтгенштейна про те, що "нетрудно представить себе язык, состоящий из одних военных приказов и рапортов" (Витгенштейн Л., 1985, с. 85). В сучасних дослiдженнях вiдзначаiться спiльнiсть мовних характеристик наказу не тiльки з iншими рiзновидами спонукання, але й з iншими видами прагматично орiiнтованих промов, наприклад, з об'явою [Васковская Т. С., 1986, с. 15]Ва[Храковский В. С., Володин А. П. 1986].

З унiверсальною психiчною природою мови пов'язано наявнiсть в усiх мовах спiльних когнiтивно-поведiнкових функцiй, або "прагматичних унiверсалiй", до яких, зокрема, вiдносять i наказ [BolingerD. L., 1968; Рамат П., 1986]. Значення наказу, таким чином, можна розглядати як унiверсалiю мовного плану змiсту, на засадi якоi можливо мiжмовне порiвняння формальних, у тому числi iнтонацiйних, засобiв плану вираження.

Прийнято вважати, що оповiдальнi, питальнi, спонукальнi й окличнi речення будь-якоi мови характеризуються власною специфiчною iнтонацiiю. Пiдкреслюючи унiверсальний характер фразовоi iнтонацii, А. М. Пiшковський звернув увагу на той факт, що наказова iнтонацiя може бути i без наказового способу, а наказовий спосiб може вживатися майже без наказовоi iнтонацii [Пiшковський 1928],[Храковский В. С., Володин А. П. 1986].

В украiнськiй мовi наказ може виражатися наступними неспецiалiзованими граматичними засобами: iнфiнiтивом, iндикативом, конструкцiями з модальними дiiсловами i бездiiслiвними конструкцiями [Кадомцева Л. О., 1972, с. 134-135]. "Усi периферiйнi форми спонукання в англiйськiй мовi знаходять своi аналоги в украiнськiй мовi.. Типологiчна спiльнiсть виявляiться у вираженнi вiдповiдними формами тих самих модально-значеннiвих вiдтiнкiв" [Ушакова В. Т., 1968, с. 7].

Модальне значення наказу

Наказ - це найбiльш зобов'язуючий вид спонукання, що припускаi негайне i беззаперечне виконання дii.

Видiляють наступнi характеристики наказу. Це максимально зобов'язуюче спонукання до дii, найбiльш визначена i стiйка форма спонукань [Бiльський А. В., 1953, с. 99]. Це невмотивований прямий вид спонукання, при якому мовець маi статус, що даi йому право на спонукання, вiн же в силу свого положення i вiдповiдальним за ухвалення рiшення про здiйснення/нездiйсненнi дii, невиконання якого карне для адресата. Вiдносини мiж коммуникантами субординативные, а вiдношення адресата-виконавця до дii нерелевантне [Бiляiва Е. И., 1985, с.79]. наказ мiстить у глибиннiй структурi припущення, що адресат повинний зробити те, що хоче вiд нього що говорить [Вежбицка А., 1985, с. 257-258]. Наказ правомочний лише в тому випадку, якщо його адресат "за допомогою якоi-небудь попередньоi процедури, гласноi чи негласний", пiдтвердить авторитет того, хто збираiться вiддавати накази [Остин Дж., 1986, с. 41]. Пiдсумовуючи цi характеристики, бачимо, що головною умовою наказу i наявнiсть або обумовленого ситуацiiю нерiвностi коммуникантов, у силу якого молодший (адресат-виконавець) зобов'язаний беззаперечно виконати казуируемое дiю.

Для наказу особливо типовий механiзм блокування словесноi реакцii, що виражаi згоду; вона замiняiться поведiнковою реакцiiю - швидким чи негайним здiйсненням необхiдноi дii, що зв'язано з великим ступенем эксплицитности i категоричностi вираження спонукального значення в наказi [Шевченко Н. А., 1984].

Очевидно, що функцiонально-семантична зона наказу також неоднорiдна i дозволяi видiлити в нiй деякi рiзновиди. [А. В. Бiльський, там же, с. 99-100]пропонуi розрiзняти наказ-вказiвка (спонукання до простоi, конкретноi дii) i наказ-розпорядження (перерахування складних дiй); наказ-нагадування, чи наказ-сигнал ( чидiя його ознаки не називаються, тому що були названi ранiше, або яснi без цього; наприклад: "Почали!", "come on!", "Los!"). названi рiзновиди розглянутi нижче при аналiзi засобiв вираження модального значення наказу.

1.2. Вiйськовi команди, що використовуються украiнськими вiйськами

Усi вiйськовi команди що i у "тимчасових статутах збройних сил Украiни" [4] зведено у таблицю 1.

Загальна кiлькiсть украiнських вiйськових команд = 276 В± 3%.

Таблиця 1.

украiнськi вiйськовi команди