Лексико-стилiстичнi особливостi творчостi Ерiка Еммануеля Шмiта на прикладi роману "Оскар та Рожева панi"

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. Особливостi стилю творчостi Ерiка Еммануеля Шмiта

1.1.ВаВа Визначення поняття стилю в лiнгвiстицi та лiтературi ВаВа

1.2. РЖндивiдуальний стиль автораВа

1.3.ВаВа Носii стилю. Стиль i мова ВаВа

1.4. Особливостi iндивiдуального стилю Ерiка Еммануеля Шмiта ВаВа

РОЗДРЖЛ 2. ВлОскар та Рожева панiВ» - роман у листахВа

2.1.ВаВа Епiстолярний роман як обтАЩiкт лiнгвiстичного дослiження ВаВа

2.2.ВаВа Структурно-композицiйнi та семантико-прагматичнi особливостi Ваепiстолярного роману Ва

2.3.ВаВа Дитячi листи до Бога у романi ВлОскар та Рожева панi Ва

РОЗДРЖЛ 3. Лексичнi особливостi роману ВлОскар i Рожева панiВ»

3.1.ВаВа Лексичнi особливостi дитячого мовлення в романi Ва

3.2.ВаВа Особливостi власних назв у романi Ва

3.3.ВаВа Особливостi лексики розмовного стилю в романiВа

ВИСНОВКИВа

СПИСОК ЛРЖТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛВа

СПИСОК ДЖЕРЕЛ РЖЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРРЖАЛУВа

ВСТУП

Сучасна французька лiтература представлена у всьому свiтi численними авторами та лiтературними стилями. Ми маiмо можливiсть вибирати серед романiв, поезii, театральних птАЩiс i серед багатьох iнших жанрiв.

Один iз найбiльш популярних у свiтi сучасних французьких авторiв i Ерiк Еммануель Шмiт, у творчостi i манерi письма якого ми безперечно знаходимо переплетення рiзних жанрiв та стилiв письма. Це винятковий автор, який пише театральнi птАЩiси, романи, розповiдi, ессе та iнш.

Ерiк Еммануель Шмiт тАУ це iмтАЩя, яке супроводжуi успiх, але все ж таки вiн залишаiться складним автором для розмiщення його на лiтературнiй нивi. Драматург, романiст чи фiлософтАж складно сказати, так як людина вiн цiкава i рiзностороння. За десять останнiх рокiв Ерiк Еммануель Шмiт став оним iз найпопулярнiших франкомовних авторiв i одним iз найбiльш представлених у свiтi. Його книги перекладенi 40 мовами, а його птАЩiси ставляться в 50 краiнах по всьому свiту.

Спочатку ми познайомились з Ерiком Еммануелем Шмiтом як з драматургом. В його доробку i театральнi птАЩiси на один акт: ВлШкола дияволаВ» (1996), ВлТисяча i один деньВ»(2000); та птАЩiси на багато актiв: ВлВалонська нiчВ» (1991), ВлВiдвiдувачВ»(1993), ВлВiльнодумецьВ»(1997), ВлФредерiк або бульвар злочинiвВ»(1998) та багато iнших, якi отримали визнання критики та ставляться в багатьох краiнах по всьому свiту. Його успiх в театрi безперечно пояснюiтьсяВа прагненням поiднати два типи письма: лiтературний та популярний, вправно повтАЩязуючи гумор та метафiзичнi концепцii, тим самим Влпровокуючи думки спостерiгача, щоб втягнути його в дiалогВ», вiдповiдно до фiлософа Денi Дiдро, який надихав його.

Зрештою його потреба писати, вражати, хвилювати не могла залишитись лише в межах театру, тому зтАЩявляiться Шмiт романiст. Ерiк Еммануель Шмiт з успiхом пише низку романiв: ВлСекта егоiстiвВ»(1994), ВлРДвангелii вiд ПiлатаВ»(2000), ВлУчасть iншогоВ»(2001). Особливе мiсце в творчостi письменника займаi ВлЦикл незримогоВ», присвячений найбiльшим релiгiям, до якого входить чотири короткi романи: ВлМiларепаВ», ВлПан РЖбрагiм та квiти КорануВ», ВлОскар i Рожева панiВ», ВлДiти НояВ».

Саме третiй частинi ВлЦиклу незримогоВ» присвячена дана робота. ВлОскар i Рожева панiВ» - це хвилююча сентиментальна розповiдь, в якiй ставляться глибокi i серйознi фiлософськi питання. Вона привернула увагу критики, вона з успiхом ставиться у театрах по всьому свiту, зрештою ця невеличка розповiдь i втiленням неповторного i незвичайного стилю Ерiка Еммануеля Шмiта.

"Coup de cœur, Oscar et la Dama Rose est de ces livres auxquels on pense longtemps après la dernière page refermée. Une leçon de vie express, pleine dтАЩémotions et dтАЩhumour"(Questions de femmes, janvier 2003), "Un pur chef dтАЩœuvre ! Oscar et la Dame Rose, cocasse, tendre ou rosse, est un cocktail dтАЩespérance pour tous ceux qui croisent la maladie. Pour tout le monde, donc"(Témoignage chrétien, 6 décembre 2002), "Il y a des moments où un écrivain est au mieux de sa forme, de son art. Un livre qui restera pour les ages à venir."(sur Télé-matin, FR2, chronique littéraire). З вище поданих та багатьох iнших критичних статей в пресi та на телебаченнi ми бачимо, що науковцi, лiтератори та критики не залишились байдужими до даного роману, називаючи його справжнiм шедевром, тим самим ставлячи високу оцiнку стилевi та манерi письма автора.

ВаНе слiд забувати, що Ерiк Еммануель Шмiт являiться фiлософом. В своiх творах вiн показуi проблеми, що турбують людство сьогоднi, але не даi вирiшення даних проблем. Вiн пише для того, щоб змусити читачiв задатись важливими питаннями i пiдштовхнути iх до дii. В цьому ми вбачаiмо актуальнiсть даноi роботи. В своiму романi ВлОскар i Рожева панiВ» автор непомiтно i ненавтАЩязливо пiднiмаi актуальнi проблеми сьогодення, взявши за основу життя маленького хлопчика. Просте дитяче мовлення, легка i вiдверта iнтонацiя та гумор використовуються автором для пiдняття серйозних i важливих проблем тАУ вiдношення людини до Бога, смерть, сенс життя.

ВаВиходячи iз вище сказаного, ми поставили перед собою мету: дослiдити особливостi стилю Ерiка Еммануеля Шмiта на прикладi його роману ВлОскар i Рожева панiВ», та визначити як реалiзуються цi особливостi на письмi, в мовленнi та лексицi роману.

ВаВаВаВаВаВаВаВа Мета роботи визначила коло завдань:

-ВаВаВаВаВаВаВа Обгрунтувати поняття стилю в лiтературi та лiнгвiстицi;

-ВаВаВаВаВаВаВа Дати визначення iндивiдуальному стилю автора;

-ВаВаВаВаВаВаВа Дослiдити як проявляiться стиль на письмi;

-ВаВаВаВаВаВаВа Визначити особливостi iндивiдуального стилю Ерiка Еммануеля Шмiта;

-ВаВаВаВаВаВаВа Дати визначення та дослiдити особливостi епiстолярного роману;

-ВаВаВаВаВаВаВа Розглянути стилiстичнi особливостi роману Ерiка Еммануеля Шмiта ВлОскар i Рожева панiВ»;

-ВаВаВаВаВаВаВа Дослiдити особливостi лексики в романi ВлОскар i Рожева панiВ»;

-ВаВаВаВаВаВаВа Визначити особливостi вираження дитячого мовлення в романi;

ОбтАЩiктом дослiдження даноi роботи i третя частина ВлЦиклу незримогоВ» роман ВлОскар i Рожева панiВ». Ми вибрали саме цей роман тому, що вiн i найбiльш вiдомим i найбiльш представленим в Украiнi.

Предметом дослiдження являються стилiстичнi та лексичнi особливостi творчостi Ерiка Еммануеля Шмiта, на прикладi його роману ВлОскар i Рожева панiВ».

Незважаючи на те, що Ерiк Еммануель Шмiт i досить молодим автором, що недавно зтАЩявився на лiтературнiй нивi, його творчiсть була предметом дослiдження, як зарубiжних так i вiтчизняних науковцiв. Науковим пiдгрунтям даноi роботи являються дослiження Катрiн ПтАЩiр,Ва Мартiна Драгоцалова та iнших.

Новизна даноi роботи полягаi в тому, що за предмет дослiдження вперше були взятi саме особливостi стилю письма автора та лексичнi особливостi його роману ВлОскар i Рожева панiВ».

Структура роботи. Дана робота складаiться з вступу, трьох роздiлiв, висновкiв i списку використаних лiтературних джерел.

ВаУ вступi була визначена мета дослiдження та коло завдань, обтАЩiкт та предмет дослiдження, актуальнiсть i новизна роботи. Також представлена структура роботи та наукове пiдгрунтя.

ВаУ першому роздiлi ми придiлили увагу теоретичному пiдгрунтю роману i Вавизначили поняття стилю з точки зору лiтератури та лiнгвiстики. Ми виокремили та обгрунтували поняття iндивiдуального стилю автора, та особливостi прояву стилю на письмi. В останньому пiдроздiлi ми дослiдили особливостi iндивiдуального стилю саме Ерiка Еммануеля Шмiта на основi його останнiх творiв.

Другий роздiл представляi дослiдження жанрових та структурно-композицiйних особливостей роману ВлОскар та Рожева панiВ». Було визначено поняття епiстолярного роману та представленi його особливостi.

ВаУ третьому роздiлi даноi роботи ми дослiдили особливостi лексики роману ВлОскар i Рожева панiВ». Були проаналiзованi особливостi репрезентованого дитячого мовлення роману, власнi назви та розмовне мовлення твору.

ВаУ висновках представленi результати проведеного дослiдження та зробленi висновки щодо стилiстично-лексичних особливостей роману ВлОскар та Рожева панiВ».

ВаСписок лiтературних джерел включаi 53 одиницi, з яких 12 на французькiй мовi. Також в данiй роботi було використано 7 джерел iлюстративного матерiалу на французькiй мовi.

РОЗДРЖЛ 1

ОСОБЛИВОСТРЖ СТИЛЮ ТВОРЧОСТРЖ ЕРРЖКА ЕММАНУЕЛЯ ШМРЖТА

1.1. Визначення поняття стилю в лiтературi та лiнгвiстицi

Ми вважаiмо, що перш нiж приступити до стилiстичного аналiзу роману, нам необхiдно визначити поняття стилю. Термiн тАЬстильтАЭ i багатозначним, тому навколо нього часто пануi плутанина i невизначенiсть.

ВаУ найширшому розумiннi цього слова пiд стилем розумiють напрям, чи течiю, чи мистецтво певноi епохи, вважаючи цi термiни синонiмами або вважаючи стиль складовою частиною цих понять. Звужуючи послiдовно значення цього термiну, пiд ним мають на увазi певнi особливостi художньоi творчостi митцiв одного часового промiжку, лiтературноi школи, естетичних уподобань, зрештою, творчостi одного митця чи одного твору мистецтва.

ВаЯк зазначають автори "Теорii лiтератури" О.Галич, В.Назарець та РД.Васильiв [8, с.34], стиль i iндивiдуальним втiленням художнього методу. Якщо метод визначаi загальний напрям творчостi, то стиль вiддзеркалюi iндивiдуальнi властивостi художника слова. За висловом Л.Тимофiiва, "у методi знаходять насамперед те загальне, що пов'язуi митцiв, а в стилi тАФ те iндивiдуальне, що роздiляi iх: особистий досвiд, талант, манера письма та iн.". СтильтАФ це сукупнiсть художнiх особливостей лiтературного твору. У ширшому розумiннi стилем також називають систему художнiх засобiв i прийомiв у творчостi окремого письменника, групи письменникiв (течii або напряму), цiлоi лiтературноi доби [8, с.45].

ВаПоняття стилю сьогоднi i багатогранним, а в багатьох аспектах тАФ невизначеним. Про стиль говорять не лише в лiтературознавствi, а й у лiнгвiстицi, мистецтвознавствi, естетицi, культурологii. У мовознавчiй науцi постановка проблеми стилю повтАЩязана з iменем Ш.Баллi, зокрема з його вченням про експресивнi засоби мови, що дало поштовх для розвитку лiнгвостилiстики.

За справедливим зауваженням Одинцова В.В., жодна галузь мовознавчих дослiджень не маi такоi розбiжностi суджень щодо обтАЩiкта свого вивчення, як стилiстика [26, с.11]. Певною мiрою причина такоi невизначеностi криiться в невиразностi, розмитостi уявлень про мовний стиль.

У загальному семiотичному значеннi стиль можна виявити в будь-якiй знаковiй системi, де дозволяiться варiювання одиниць у межах iснуючоi системи правил та принципiв. Визначення мовного стилю, яких чимало в сучаснiй лiнгвiстицi, залежить вiд того, наскiльки широко уявляiться сам обтАЩiкт стилiстики. Для бiльшостi вiтчизняних мовознавцiв - це сфера мовноi варiативностi, яка спiввiдноситься з контекстом ситуацii та функцiiю висловлювання [15, с.23]. При такому пiдходi досягаiться максимальне охоплення мовного варiювання в рiзноманiтних функцiональних виявах мови.

При iншому, вужчому пiдходi, який характерний для зарубiжноi лiнгвiстики, обтАЩiкт стилiстики обмежуiться мовою художньоi лiтератури (як зазначав Ж.Бюффон ВлLe style cтАЩest lтАЩhomme mêmeВ»). Мета стилiстичних дослiджень зводиться до опису текстiв художньоi лiтератури методами, запозиченими з лiнгвiстичноi теорii. У вiтчизняному мовознавствi Р.А.Будагов визначаi стилiстику як загальну теорiю експресивних засобiв мови [3, с.54].

На нашу думку, найбiльш плiдним i перший пiдхiд до обтАЩiкта стилiстики, оскiльки вiн дозволяi найбiльш повно враховувати характернi ознаки мовного застосування, тобто дати рiзностороннiй опис стилю. Пiдхiд до стилю як до однiii з форм системи мовноi варiативностi [24, с.40] передбачаi виявлення стилiстичного потенцiалу мовних одиниць, що належать до певного функцiонального стилю (варiанта використання мови в рiзних, екстралiнгвiстично заданих ситуацiях) [40, с.10].

Поняття ВлстильВ» не можна окреслити з належною повнотою, не беручи до уваги соцiальний аспект. Останнiй передбачаi врахування таких критерiiв:

1) iсторично сформована функцiя, яку виконуi стиль у суспiльнiй дiяльностi та суспiльнiй свiдомостi;

2) лiнгвальнi засоби, якi використовуються для реалiзацii цiii функцii в мовленнi, iх вiдбiр та органiзацiя, що мають нормативний характер [35, с.11].

Визначення поняття мовного стилю знаходимо у багатьох вiтчизняних дослiдникiв. Так, Л.А.Булаховський, який заслужено вважаiться основоположником лiнгвостилiстики в украiнському мовознавствi, вважав, що Влзасоби нашоi мови, що припускають можливiсть iх вибору, бувши вiдповiдним чином використанi тим, хто пише або говорить, утворюють те, що ми звемо словесним стилемВ» [4, с.2].

ВаДля росiйського вченого Виноградова В.В. стилi мови - це мовнi системи, що виникають у процесi функцiонування мови в рiзних сферах людськоi дiяльностi (спiлкування) та в рiзних цiлях, це структурнi обриси функцii мови в ii багатогранних проявах. [7, с.13]. Функцiональний стиль за Кожиною М.М. - це своiрiдний характер мовлення того чи iншого його рiзновиду, який вiдповiдаi означенiй сферi суспiльноi дiяльностi та спiввiдноснiй з нею формi свiдомостi, що створений особливостями функцiонування в цiй сферi мовних засобiв та специфiчною мовленнiвою органiзацiiю, яка утворюi ii загальне стилiстичне забарвлення [15, с.49]. О.Д.Пономарiв визначаi мовний стиль як сукупнiсть засобiв, вибiр яких зумовлюiться змiстом, метою та характером висловлювання [29, с.5].

Не ставлячи за мету дати власне визначення стилю, ми скористаiмося як вiдправним формулюванням О.РЖ.Чередниченка: стиль - це рiзновид мови, який використовуiться в типовiй соцiальнiй ситуацii та який вiдрiзняiться вiд iнших варiантiв своiми мовними, граматичними та фонетичними рисами [40, с.87].

На формування стилю, на думку М.М.Кожиноi, впливаi ще цiла низка факторiв, зумовлених, наприклад, формою реалiзацii (усно-писемна), способом (монологiчно-дiалогiчний), мовленнiвим жанром (оповiдання, нарис) [15, с.68].

Отже, стиль - це не тiльки сукупнiсть певним чином стилiстично забарвлених одиниць мови, вiн i такою органiзацiiю мовлення, елементи якоi найтiснiшим чином функцiонально взаiмоповтАЩязанi в одне цiле на основi реалiзацii ними якоiсь однiii функцii; всi вони, як i все цiле, спрямованi на виконання конкретного комунiкативного завдання.

1.2. РЖндивiдуальний стиль автора

Найпоширенiшим у науцi про лiтературу i розумiння стилю як iндивiдуальноi творчоi манери, Влтворчого обличчяВ» окремого письменника. Олександр Блок стверджував ВлПоети цiкавi не тим, що в них i загального, а тим, чим вони вiдрiзняються один вiд одногоВ». Стиль письменника пов'язаний не лише з обраним художнiм методом, а й iз творчою iндивiдуальнiстю митця. Цiкаво, що такий пiдхiд до стилю мав мiсце ще в античну добу. Видатний давньогрецький фiлософ Платон, вiдзначаючи зв'язок стилю з творчою iндивiдуальнiстю, писав: ВлЯким i стиль, таким i характерВ». А давньоримський драматург Сенека говорив, що стиль Влi обличчям душiВ» [19, с.63].

Термiн "стиль" походить вiд латинського слова "stilos", що позначало загострену паличку для писання на вощаних дощечках. Згодом, завдяки метонiмii, стилем iменують саме письмо, почерк, своiрiднiсть складу, а пiзнiше тАФ iндивiдуальнi особливостi творчостi письменника загалом [8, с.45]. "Словник лiтературознавчих термiнiв" В.М.Лесина та О.С.Пулинця [18, с.358] визначаi стиль авторський чи iндивiдуальний як iдейно-художню своiрiднiсть творчостi письменника, риси його творчоi iндивiдуальностi, зумовленi життiвим досвiдом, свiтоглядом, загальною культурою, характером, уподобаннями, орiiнтацiiю на певнi лiтературнi напрями тощо.

ВаВаВаВаВаВаВаВа Кожний видатний письменник маi свiй стиль, тобто улюбленi теми i проблеми, найбiльш вiдповiднi жанри, найчастiше вживанi засоби побудови творiв, лiплення образiв i розкриття характерiв персонажiв, свою творчу манеру, свiй "почерк" i неповторнi iнтонацii, по-своiму пiдходить до використання досвiду попередникiв i сучасникiв, своiрiдно користуiться скарбами загальнонародноi мови тощо.

Звуженим трактуванням i iндивiдуальний стиль, як певний набiр мовно-стилiстичних прийомiв, однак своiрiднiсть твору чи творчостi одного митця не визначаiться лише мовленнiвими особливостями. Така невизначенiсть iз цим поняттям призводить до того, що виникають сумнiви у будь-якiй можливостi дефiнiцiювання термiну тАЬiндивiдуальний стильтАЭ.

Стиль тАФ це явище цiлiсне. За висловом В. Жирмунського, поняття стилю "..означаi не тiльки фактичне спiвiснування рiзних прийомiв.., а внутрiшню взаiмну iхню зумовленiсть, органiчний чи систематичний зв'язок, що iснуi мiж окремими прийомами" [20, с.69]. РЖ хоча стиль пов'язаний з категорiiю художньоi форми, з оригiнальним використанням певних художнiх прийомiв i засобiв, необхiдно вбачати в стилi також i зв'язок зi змiстом твору, з його iдеiю, проблематикою, письменницьким свiтоглядом. В.Жирмунський стверджуi: "Художнiй стиль письменника являi собою вираження його свiтогляду, втiлене в образах мовними засобами". Тому стиль як явище форми "неможливо вивчати у вiдривi вiд iдейно-образного змiсту твору" [7, с.20].

РЖндивiдуальний стиль тАФ явище неповторне. При дослiдженнi стилю письменника потрiбно уважно проаналiзувати змiст i форму його творiв, а також порiвняти з творчiстю попередникiв i сучасникiв. Письменник-прозаiк творить, спираючись на неординарний стиль та оригiнальнiсть свiтобачення. Перший тАФ це "такий спосiб духовного втiлення, який настiльки ж пiдлягаi умовам, продиктованим матерiалом, наскiльки й вiдповiдаi вимогам певних видiв мистецтва i законам, котрi формуються iз поняття предмета"[11, с.37]. Оригiнальнiсть полягаi у вiдмiнному вiд iнших баченнi свiту кожноi окремоi людини. Автор, як i будь-яка пересiчна особа, керуiться не тiльки власним, а й загальнолюдським досвiдом i постулатами попереднiх поколiнь.

Стиль i свiдченням мистецького таланту автора. Недарма великий Гете вважав, що далеко не всi письменники мають свiй стиль. Стиль, на думку Гете, i найвищим ступенем художньоi довершеностi, якого досягають лише окремi майстри. Видатнi письменники завжди придiляють величезну увагу своiму стилю, роботi над ним. "Все, що в мене i, тАФ це мiй стиль", тАФ говорив блискучий стилiст Володимир Набоков. А великий французький письменник Гюстав Флобер мрiяв написати книгу, яка б трималася виключно на внутрiшнiй гiдностi стилю.

Завдяки стилю митець творчо вiдтворюi чи перетворюi, художньо опрацьовуi життiвий матерiал. Загальнi теми, проблеми, подii набувають в iндивiдуальному стилi письменника своii художньоi неповторностi, адже вони "перепускаються" через особистiсть митця. Стиль, "стилос" тАФ колись загострена паличка, а нинi "перо", i, за виразом Франца Кафки, не просто "iнструментом", але "органом письменника"[24, с.56].

Маючи стильове тАЬобличчятАЭ, письменник з кожним твором видозмiнюi його. Така еволюцiя природна i закономiрна, оскiльки змiнюються тематика й проблематика, якi i стилетвiрними факторами. Крiм того, письменник як автор, що пильно вдивляiться в новий матерiал, тАЬдослухаiтьсятАЭ до його тАЬмовитАЭ, також перевтiлюiться, виповнюiться iншим свiтовiдчуттям, що неминуче позначаiться на стилi його нових творiвтАЭ [20, с.656].

ВаВаВаВаВаВаВаВа Таким чином, iндивiдуальний стиль письменника тАУ це iдейно-художня своiрiднiсть творчостi письменника, риси його творчоi iндивiдуальностi, зумовленi життiвим досвiдом, свiтоглядом, загальною культурою, характером, уподобаннями, орiiнтацiiю на певнi лiтературнi напрями

1.3. Носii стилю. Стиль i мова.

Деякi вченi розглядають iндивiдуальний письменницький стиль як своiрiднiсть мови, оскiльки iснують явища стилю, що приводять до особи автора; в зародку це можна спостерегти у звичайному оповiданнi: особливостi лексики, синтаксису, а головне, iнтонацiйний фразовий малюнок - усе це бiльш-менш пiдказуi якiсь невловимi i разом з тим конкретнi риси оповiдача; якщо розповiдь ця ведеться з установкою на оповiдача, вiд iменi його, то цi невловимi риси стають конкретно вiдчутними, складаються в образ [17, с.95].

Проте такий погляд, характерний для стилiстики як роздiлу мовознавства, для дослiдження явищ лiтератури i занадто вузьким [8, с.184]. В.Жирмунський писав: "У поняття стилю лiтературного твору входять не лише мовнi засоби, але також теми, образи, композицiя твору, його художнiй змiст, втiлений словесними засобами, але не такий, що вичерпуiться словами [14, с.71]. Все це тАУ носii стилю. До них можна вiднести також сюжет i жанр.

Спробою поiднати полярнi позицii стаi застосування поняття тАЬстилетвiрнi факторитАЭ, пiд яким маються на увазi елементи змiсту, якi визначають формальнi особливостi, тобто власне риси стилю. тАЬСтиль i художньою закономiрнiстю, яка обтАЩiднуi в якостi його носiiв усi елементи форми художнього цiлого i визначаiться в якостi його факторiв iдейно-образним змiстом, художнiм методом i жанром даного цiлоготАЭ [32, с.130]. Такоi ж позицii дотримувався i В.Виноградов, для якого iндивiдуальний стиль тАУ це тАЬсвоiрiдна, iсторично зумовлена, складна, але структурно iдина i внутрiшньо повтАЩязана система засобiв i форм словесного творчого виразутАжтАЭ [6, с.105]. Цiй системi тАЬструктурноi iдностi i внутрiшньоi повтАЩязаностiтАЭ надають тi ж таки стилетвiрнi фактори, але вчений обтАЩiднуi iх пiд поняттям тАЬобразу авторатАЭ, стверджуючи, що стиль зумовлюiться образом автора. У вiдповiдностi до цього визначаiться згодом, що ж i власне обтАЩiктом вивчення художньоi стилiстики.

На думку В.Виноградова, стилiстика художньоi лiтератури маi багато спiльного i похiдного вiд стилiстики мови i стилiстики мовлення, але на неi накладаються специфiчнi естетичнi закони мистецтва, що призводить до того, що вона отримуi свiй окремий статус i виходить за межi вивчення тiльки мови чи мовлення художнiх творiв. тАЬПотрапляючи у сферу стилiстики художньоi лiтератури, матерiал стилiстики мови i стилiстики мовлення пiддаiться новому перерозподiлу i новому групуванню у словесно-естетичному планi, набуваючи нового життя i включаючись в iншу творчу перспективу. Вiн стаi будiвельною базою для оформлення динамiчноi структури образу автора, оповiдного, лiричного i драматичного стилiв, мовлень персонажiв, iх образiв i т. п.тАЭ[7, с.75].

В.Кожина вважаi, що стилiстика тАУ це тАЬкатегорiя художньоi формитАЭ, тобто теж ширша за мову чи мовлення твору. Правда, зустрiчаються дослiдники, якi й досi обмежують вивчення iндивiдуального стилю вивченням мовного рiвня твору. Так, на погляд авторiв збiрника тАЬИндивидуально-художественный стиль и его исследованиетАЭ, завдання стилiстичного аналiзу полягаi в тому, щоб визначити, ЩО i ЯК з мовних засобiв (синтаксичного, лексичного, морфологiчного, фонетичного рiвнiв) використовуiться у творi [14, с.5].

Значна бiльшiсть дослiдникiв вiдмовляiться вiд такого звуженого розумiння стилiстичного аналiзу. Я.Ельсберг до елементiв стилю зарахував такi особливостi художньоi форми, як художнi мовлення, жанр, композицiю, темп, ритм, тон, iнтонацiю тощо [14, с.25]. Погоджуються з таким пiдходом до розумiння стилетвiрних факторiв i елементiв iндивiдуального стилю В.Фащенко, О.Кухар-Онишко[17, с.56].

Отже, свiтовiдчуття, свiтобачення письменника, його естетичний досвiд зумовлюють оригiнальнiсть стилю його творiв. Стиль письменника тАУ це сукупнiсть особливостей його творчостi, якими його твори вiдрiзняються вiд творiв iнших митцiв. Сукупнiсть виражально-зображальних засобiв письменника тодi даi ефект стилю, коли закономiрно поiднуiться в художньо мотивовану систему, зумовлену iндивiдуальнiстю митця. Дослiдники проблем стилю (О.Соколов, В.Фащенко та iн.) розрiзняють у сукупностi зумовлень, причетних до стилю, стилетвiрнi чинники i носii стилю. До чинникiв зараховують: свiтовiдчуття (образне мислення) письменника; тематику i проблематику, яка його переймаi; закони i норми обраного ним жанру. Носiями стилю виступають елементи форми художнього твору: вiд фабули i сюжету, композицii, якi перетворюють тематику твору, формуючи ii з життiвого та уявного матерiалу, до мовних виразових форм (оповiдi, розповiдi, описи, монологи, дiалоги) з iх лексико-синтаксичними структурами, iнтонацiйно-звуковими особливостями. Все це тАЬнесетАЭ на собi стильову домiнанту, яка вiдчуваiться у процесi естетичного сприймання твору, але важко пiддаiться дослiдженню i логiчному поясненню, якщо елементи, якi виражають стильову визначенiсть твору, беруться окремо чи навiть у сукупностi. Тому й виникаi необхiднiсть характеристики стилю як художньоi закономiрностi, що породжуiться функцiонуванням носiiв стилю у взаiмодii мiж собою, в контекстi твору.

ВаВаВаВаВаВаВаВа Отже, на формування iндивiдуального стилю письменника впливають ряд стилетвiрних чинникiв: свiтовiдчуття (образне мислення) письменника; тематику i проблематику, яка його переймаi; закони i норми обраного ним жанру. Носiями стилю виступають елементи форми художнього твору, з iх лексико-синтаксичними структурами, iнтонацiйно-звуковими особливостями.

1.4. Особливостi iндивiдуального стилю Ерiка Еммануеля Шмiта

Ерiк Еммануель Шмiт тАУ досить складний i надзвичайно цiкавий автор, що постiйно дивуi нас актуальними, iз фiлософським пiдгрунтям творами. В його творчостi ми знаходимо переплетення рiзних лiтературних жанрiв та стилiв письма. В романах та птАЩiсах Ерiка Еммануеля Шмiта безперечно вiдчуваiться iндивiдуальна, своiрiдна манера письма автора та його неповторний стиль.

Перш нiж визначати стилiстичнi особливостi творчостi Шмiта, ми розглянемо тi факти бiографii письменника, якi безперечно мали вплив на його свiтобачення i зрештою на його стиль письма.

Драматург, есеiст, романiст i сценарист Ерiк Еммануель Шмiт народився 28 березня 1960 року в Лiонi. Готувався до картАЩiри композитора, вчився грати на фортепiано. З тих пiр музика, наряду з теологiiю i метафiзикою тАУ захоплення його життя. ВлМузика завжди каже правду, iнтелект вступаi пiзнiшетАж Те ж саме вiдбуваiться, коли я пишу птАЩiсу. Я завжди намагаюсь почути музику душi, тобто дещо бiльше, нiж просто словаВ», - скаже вiн пiзнiше в одному з iнтервтАЩю.ВаВаВаВа Однак, крiм музики, хлопчик захоплювався написанням творiв: в одинадцять рокiв написав першу книгу, в шiстнадцять тАУ першу птАЩiсу ВлГрегуар, або Чому горошок зеленийВ», сатиру на тему сексуального виховання. В кiнцi кiнцiв слово одержало верх над музикою. Закiнчивши престижний Вищий педагогiчний iнститут i захистивши фiлософську дисертацiю, присвячену Денi Дiдро, Шмiт починаi викладати фiлософiю спочатку в лiцеi Шербура, потiм в унiверситетi Шамберi. Але надовго вiн там не затримуiться: наукова картАЩiра була принесена в жертву лiтературi.

Успiх супроводжував Шмiта з першого дорослого драматургiчного досвiду: ВлВалонська нiчВ» (1991) була поставлена Шекспiровським королiвським театром. Друга птАЩiса, ВлВiдвiдувачВ» (1993) , в якiй до Зигмунда Фрейда чи то наяву, чи то увi снi зтАЩявляiться чи то божевiльний, чи сам Господь Бог, i де ведеться глибоко фiлософський, але не нудний дiалог про людську сутнiсть, про смерть i про релiгiю тАУ забезпечила йому визнання критики. В 2001 роцiВа французька Академiя присуджуi драматургу Гран-прi.

Окрiм птАЩiс, Шмiт пише романи. РЖ теж отримуi за них премii. Премiю ВлПерший романВ» отримала його ВлСекта егоiстiвВ»(1994). Але найбiльший успiх припав на долю ВлРДвангелii вiд ПiлатаВ»(2000) , над яким письменник працював 8 рокiв. Роман складаiться з двох частин. Перша частина тАУ ВлРЖсусВ» - про людину пiд владою сумнiвiв за декiлька годин до смертi. В своiму монолозi (улюблений лiтературний прийом автора) РЖсус являiться скромною, простою людиною, що довгий час не пiдозрюi про свою мiсiю. Друга частина тАУ ВлПiлатВ» - написана у формi епiстолярного щоденника: в листi до брата Титуса, Понтiй Пiлат, з його незворушною вiрою в силу розуму, намагаiться ретельно i прагматично дослiдити незтАЩясований факт тАУ зникнення тiла РЖсуса; намагаiться перебороти екзальтацiю i нетерпимiсть оточуючих. В результатi римський розум пасуi перед iудаiстськими сумнiвами.

В наступному 2001 роцi, Шмiт випускаi ВлУчасть iншогоВ», де готуi Адольфу Гiтлеру долю художника, в результатi чого той не стаi диктатором, i iсторiя людства складаiться по iншому.

Як бачимо, автор в багатьох своiх творах пiднiмаi тему релiгii i проблему вiдношення людини з Богом, хоча народився Ерiк Еммануель Шмiт в родинi атеiстiв, був вихований як атеiст i залишався ним до одного випадку. Так трапилось, що подорожуючи по Сахарi вiн заблукав i йому довелось провести нiч в пустелi в цiлковитiй самотностi. ВлЯ б сказав, що це була мiстична нiч для мене, я багато передумав, i вийшов звiдти переосмисливши своi вiдношення до Бога. Зараз я назвав би себе вiруючим агностиком. Тепер коли мене питають: ВлЧи i Бог?В», я вiдповiдаю: ВлЯ не знаю чи i БОГ, але я вiрю!В» [51], коментуi сам автор в одному з iнтервтАЩю. Хоча вiрить вiн, як сам зiзнаiться, не в Бога якоiсь окремоi релiгii чи конфесii, вiн вiрить в iдиного Бога, як iстоту. Вiн став вивчати рiзнi релiгii, i це знайшло своi вiдображення в його творах.

Повнiстю очевидним являiться той факт, що фiлософське виховання, схильнiсть до систематичного i глибокого осмислення свiту впливаi i визначаi творчiсть письменника. В якостi героiв вiн часто вибираi унiверсальнi фiгури свiтовоi iсторii та мiфологii тАУ РЖсус, Понтiй Пiлат, Дiдро, Гiтлер та iншi.

ВаВаВаВаВаВаВаВа В Шмiтi живе просвiтитель i в деякiй мiрi мiсiонер. Тому особливе мiсце в його творчостi посiдаi ВлЦикл незримогоВ», куди входить чотири тексти: ВлМiларепаВ»(1997), ВлПан РЖбрагiм i квiти КорануВ» (2001), ВлОскар i Рожева панiВ» (2002) i зовсiм недавнi ВлДiти НояВ» (2004). ОбтАЩiднуюча ВлЦикл незримогоВ» тема тАУ духовнiсть та релiгiя. Релiгiйнi конфесii тАУ буддизм, iслам та iудаiзм, i християнство художньо проiлюстрованi i поiднанi з конкретними людськими (насамперед дитячими) iсторiями. Форму цих невеликих творiв можна класифiкувати по рiзному. Дехто вiдносить iх до романiв, дехто до моно птАЩiс (тому що вони написанi вiд першоi особи), iншi тАУ до дитячих казок.

ВаРЖснуi мiф, вiдповiдно до якого за останнiми 12 днями року можна дiзнатись яким буде кожен наступний мiсяць. Це i стаi пiдгрунтям до написання ВлОскар i Рожева панiВ». Оскар, десятирiчний хлопчик, хворий на рак i йому залишаiться жити лише декiлька днiв. Рожева панi повинна переконати хлопчика, що проживши 12 днiв вiн проживе повноцiнне людське життя. ВлБув час, коли я сам був серйозно хворим i невiдомо як все могло закiнчитись. Бувало, що я супроводжував людей на шляху до смертi, я бачив як помирають люди. Звичайно, я мiг взяти для книги дорослу людину, але взяв дитину. Яка рiзниця, в якому вiцi людина помираi. Вона все одно проживаi цiле життя. Я вважаю, що i дар життя, але i i дар смертi, i обидва цi дари данi людинi. РЖ це невiдворотно. Ще мене вразила фраза Достоiвського: Вляк можна вiрити в Бога, дивлячись, як помираi дитина?В». Ця птАЩiса ще i роздуми про це тАУ про вiдносини людини i богаВ»[51].

Шлях, який рано чи пiзно пройде кожен. Цю невiдворотнiсть усвiдомлюi розум i вiдмовляiться з нею миритися серце. Особливо, якщо сьогоднi на цей шлях став десятирiчний хлопчик, хворий на лейкемiю, що доживаi свiй короткий вiк у лiкарнi. Його звати Оскар, вiн тАФ герой роману ВлОскар i Рожева панiВ» сучасного французького драматурга Ерiка Еммануеля Шмiтта.

Тема смертi тАФ одна з ключових тем мистецтва i цей роман тАФ це не спроба розповiсти про медичну проблему, це привiд для роздумiв. Привiд, треба зауважити, виявився досить жорстоким, безжальним i прицiльним. Кого залишить байдужим iсторiя хлопчика, що помираi i знаi про це? Але Ерiк Еммануель Шмiт розповiв ii так , щоб тi, хто читатимуть цю iсторiю, гострiше вiдчули життя, його прекраснiсть i швидкоплиннiсть.

ВлОскар не списаний з конкретноi дитини, тАФ пояснював у одному з iнтерв'ю Ерiк Еммануель Шмiтт. тАФ Це списано з усiх дорослих, яких я проводжав в останнiй шлях. Головне тАФ розумiти цей момент i розумiти, що вiн невiдворотний. Я вклав слова про смерть у вуста дитини тому, що спостерiгав у лiкарнi рiзницю мiж тим, як ставляться до смертi дорослi й дiти. Дiти не ховають вiд себе поняття хвороби та смертi. А дорослi бояться зiзнатися навiть собiВ» [53].

ВаЧарiвнiсть ВлОскара i Рожевоi дамиВ» - в пафосi терпимостi. Немаi протирiч i агресивностi мiж людьми, що належать до рiзних нацiональностей та релiгiй. РД можливiсть вибору тАУ вiри, друзiв, навiть сiмтАЩi. РД мудрiсть прийняття всього. Виявляiться, повноцiнне життя можна прожити i за десять днiв, що тобi залишились. Звичайно, якщо вiрититАж i тут Шмiт з властивою йому вправнiстю балансуi на тонкiй гранi: ще трошки i можна закiнчити сентиментальнiстю. Рятуi iнтонацiя тАУ дуже проста, без будь- якоi емоцiйноi забарвленостi, i ще гумор.

Таким чином, головною особливiстю iндивiдуального стилю Ерiка Еммануеля Шмiта являiться вмiння майстерно поiднувати серйознi, фiлософськi проблеми iз простою iнтонацiiю, гумором та розмовною лексикою. Автор ставить перед читачами проблеми та не даi iх вирiшення.

РОЗДРЖЛ 2 ВлОСКАР РЖ РОЖЕВА ДАМАВ» - РОМАН У ЛИСТАХ

2.1. Епiстолярний роман, як обтАЩiкт лiнгвiстичного дослiдження

У вiтчизнянiй лiнгвiстицi епiстолярний роман як специфiчний жанр художнього тексту, який походить вiд сполучення певноi форми вираження тАУ листа тАУ та лiтературного жанру тАУ роману, досi залишаiться недослiдженим. Композицiя епiстолярного роману виявляi характеристики свого подвiйного походження: з одного боку, форма листа зобовтАЩязуi до особливоi комунiкативноi структури, а жанр роману, з iншого боку, модифiкуi його змiст i значення шляхом iнтроспекцii та пошуку вiрогiдностi твору [31, с.56]. Можна було б стверджувати, що роман в листах походить iз перетину форми листа та жанру роману, але, насправдi, виявляiться, що неможливо роздiлити цi два явища, до того ж iхнi складники та iх поiднання формують епiстолярний романВа як жанр [33, с.132].

Незважаючи на те, що проблема статусу епiстолярного мовлення дослiджуiться вже досить давно, цiлковитоi iдностi поглядiв на його мiсце у системi функцiональних стилiв досi не iснуi. Думки вчених дiаметрально протилежнi. Так, деякi лiнгвiсти, зокрема РЖ.Чередниченко, С.РДрмоленко, О.Гвоздiв та iн., не видiляють епiстолярний стиль [33, с.52].

РЖ.Чередниченко квалiфiкуi його як рiзновид або писемну форму розмовно-побутового стилю, зважаючи на те, що вiн досить точно фiксуi i вiдбиваi активнi змiни в усно-розмовному мовленнi i зауважуi, що тАЬ..невимушенiсть i безпосереднiсть у доборi засобiв мовного спiлкування, характернi для розмовно-розповiдноi мови, властивi також мовi неофiцiйного листування. Отже, в загально стилiстичному планi немаi пiдстав видiляти особливий епiстолярний стильтАЭ [40, с.46].

Прихильники iншого погляду (В.Наiр, Т.Радзiiвська, С.Гiндiн та iн.) пропонують визначити епiстолярне мовлення як тАЬмiжстильове явище, здатне iснувати в рамках чи на базi того чи iншого функцiонального стилю, або поза iх межамитАЭ [25, с.45]. Свою думку В.Наiр мотивуi тим, що епiстолярна форма писемного мовлення наявна в усiх стилях мови, зокрема, дiлове листування тАУ в офiцiйно-дiловому, науковий лист тАУ у науковому, листування на шпальтах преси тАУ в публiцистичному. При цьому епiстолярнi тексти в мовному планi вiдповiдають вимогам цих стилiв, а у структурно-композицiйному тАУ зберiгають властиву iм сталу форму [25, с.32].

ВаЛисти, якi стоять поза будь-яким функцiональним стилем, тАЬпiдпорядковуються в цiлому i головному (за певних вiдмiнностей у частковому) однiй iнварiантнiй композицiйнiй моделi i, таким чином, обтАЩiднуються в iдинiй формi мовленнiвоi варiативностiтАЭ [25, с.45], яка i специфiчною ознакою епiстолярного жанру.

Подiляючи погляди Т.Винокур, М.Кожиноi, Л.Кецби на статус епiстолярного мовлення, С.Комарова [16, с.78] визначаi його як гiбридний чи синтетичний функцiональний рiзновид мови, що займаi особливе промiжне мiсце серед iнших функцiональних стилiв i характеризуiться певною функцiонально обумовленою лiнгвiстичною структурою, високим рiвнем проникливостi й комунiкативною спрямованiстю.

Поряд iз думкою про те, що епiстолярний стиль не виокремлюiться серед iнших стилiв, все бiльшого поширення набуваi погляд про видiлення епiстолярного стилю в системi функцiональних стилiв (С.П.Бибик, С.Я.РДрмоленко, Л.М.Кецба, О.Г.Тодор) [31, с.145].

Крiм того, епiстолярний стиль визначаiться специфiчними позамовними факторами, до числа яких вiднося

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского