Морально-етичнi проблеми роману Генрiха Белля "Бiльярд о пiв на десяту"

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

ПРЖВДЕННОУКРАРЗНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

iм. К.Д. УШИНСЬКОГО

Кафедра украiнськоi та зарубiжноi лiтератур

Курсова робота

iз зарубiжноi лiтератури

Морально-етичнi проблеми роману Генрiха Белля ВлБiльярд о пiв на десятуВ»

Виконавець: Дячок Д.В.

керiвник:

кандидат фiлологiчних наук,

доцент Авксентьiва Г.А.

Одеса тАУ 2008

Змiст

Вступ

Роздiл РЖ. Морально-етична концепцiя Генрiха Белля

1.1 Свiтогляд письменника

1.2 Етичнi проблеми творчостi

1.3 Проблематика роману Генрiха Белля ВлБiльярд о пiв на десятуВ»

Роздiл РЖРЖ. Характери та мотиви поведiнки персонажiв роману Генрiха Белля ВлБiльярд о пiв на десятуВ»

2.1 Характери персонажiв

2.2 Морально-етична концепцiя персонажiв

2.3 Аморальнiсть вiйни

Висновки

Список використаноi лiтератури

Вступ

Видатний письменник Генрiх Белль i талановитим творцем в лiтературi ХХ сторiччя i посiдаi чiльне мiсце серед класикiв нiмецькоi лiтератури. Перший лiтературний досвiд Г. Белля вiдноситься до 1937 року тАУ пiд час роботи учнем у букiнiстичному магазинi в Кельнi. Але бiльш плiдну творчу дiяльнiсть письменник почав повернувшись iз фронту, опублiкувавши перше оповiдання ВлЗвiсткаВ» в 1947 роцi.

Як публiцист Генрiх Белль виступив з початку 1950-х рокiв, коли широку лiтературну популярнiсть набув його раннiй манiфест ВлВiрнiсть лiтературi руiнВ». Белль тАУ майстер прози, а особливо вiйськовоi, що i основною темою його творчостi. У 1972 роцi творча дiяльнiсть письменника була вiдзначена врученням йому Нобелiвськоi премii за творчiсть, в якiй сполучаiться широке охоплення дiйсностi з високим мистецтвом створення характерiв i яка стала вагомим внеском у вiдродження нiмецькоi лiтератури. Як сказав у своiй промовi Карл Рагнар Гiров: ВлЦе вiдродження, порiвнянно з воскресiнням повсталоi з попелу культури, що, здавалося, була приречена на повну загибель i проте, до нашоi загальноi радостi й користi, дала новi коренiВ». Таким чином осмислення творчостi цього письменника, особливо стосовно розвитку нiмецько-украiнських звтАЩязкiв, i важливим з позицii сучасного iвропейського лiтературознавства, цим обумовлена актуальнiсть курсовоi роботи.

Творчiсть Генрiха Белля дослiджували такi вiдомi критики ХХ столiття, як Т.Л. Мотильова, М. Бажан, Л. Гiнзбург, Е.А. Кацева, А.А. Гунiна, А.В. Карельський; здiйснювали переклади: Л.Б. Чорна, Н. Португалова, М. Гимпелевич, Л. Лунгiна. Добре проаналiзованим i творчий шлях, життя письменника. Жанр вiйськового роману у творчостi Г. Белля i малодослiдженим, а морально-етичнi проблеми в романi ВлБiльярд о пiв на десятуВ» тАУ не достатньо вивчениими. У цьому i полягаi новизна нашоi роботи.

ОбтАЩiктом курсовоi роботи i роман Генрiха Белля ВлБiльярд о пiв на десятуВ».

Предметом дослiдження i лiтературознавче тлумачення поняття морально-естетичних проблем та засобiв iх вираження.

У данiй роботi ми ставимо за мету дослiдити i проаналiзувати морально-етичнi проблеми роману Генрiха Белля ВлБiльярд о пiв на десятуВ».

Для досягнення поставленоi мети необхiдно розвтАЩязати такi завдання:

Ø проаналiзувати жанрову специфiку творчостi письменника;

Ø визначити основну проблематику роману тАЬБiльярд о пiв на десятутАЭ;

Ø дослiдити образи i мотиви твору;

Ø дати лiтературознавче тлумачення поняття тАЬморально-етичнi проблемитАЭ;

Ø дослiдити морально-етичнi проблеми роману;

Ø визначити мiсце i роль роману тАЬБiльярд о пiв на десятутАЭ в загальному лiтературному процесi ХХ ст.;

Ø охарактеризувати творчий доробок митця.

Методологiчну основу курсовоi роботи становлять працi лiтературознавцiв, щодо аналiзу морально-естетичних проблем роману. Це працi Т.Л. Мотильовоi, Л. Гiнзбург.

У курсовому дослiдженнi використанi iсторико-генетичний, iсторико-функцiональний та iсторико-типологiчний методи дослiдження.

Практичне значення курсовоi роботи полягаi у можливостi використання ii результатiв при вивченнi творчостi Генрiха Белля на уроках та лiтературознавчих факультативах, позаурочних заняттях у загальноосвiтнiх школах, а також при вивченнi iсторii зарубiжноi лiтератури у вищих навчальних закладах.

Дослiдження проводиться вiдповiдно методологiчним принципам цiлiсного аналiзу, коли художнiй твiр сприймаiться, як одне цiле, в якому всi елементи взаiмодiють i спiввiднесенi з цiлим.

Структура роботи: курсова робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, висновку та списку використаних джерел, який налiчуi 19 позицiй.

Роздiл РЖ. Морально-етична концепцiя Генрiха Белля

1.1 Свiтогляд письменника

Генрiх Белль (1917 - 1985) тАУ видатний i талановитий нiмецький прозаiк та новелiст другоi половини ХХ столiття. Народився в Кьольнi в багатодiтнiй сiмтАЩi, восьмою дитиною. Його прадiди втекли iз Англii при правлiннi Генрiха ХРЖРЖ, тому що вони були католиками, яких переслiдували увесь час гонiннями.

Служив Г. Белль на Схiдному та Захiдному фронтах, кiлька разiв був поранений та полонений. Пiсля повернення до свого рiдного мiста навчався в унiверситетi, а у 1949 роцi вийшла його перша книга ВлПоiзд прийшов вчасноВ», яка отримала позитивний вiдгук у критикiв. Далi вийшли ВлДе ти був, Адаме?В» (1951), а також деякi новели у збiрнику ВлМандрiвнику, коли ти прийдеш в СпатАж?В» (1949), присвяченi пiслявоiнному часу. РЗх героi тАУ солдати, якi намагаються втекти вiд страхiття вiйни, але вмирають. У складному сплетiннi сюжету Белль даi естетичну оцiнку гуманiзму та варварству.

Пiсля 1950 року письменник звернувся до соцiальноi дiйсностi ФРН. Роман ВлРЖ не сказав жодного словаВ»(1953) був початком його намагань лiтературного вiдображення головних сил у ФРН.

Вiйни та поразки, якi двiчi в ХХ сторiччi пережила Нiмеччина, наклали вiдбиток на творчiсть багатьох нiмецьких письменникiв. Генрiх Белль належить до числа письменникiв, якi увiйшли до лiтератури iз своiю власною темою, цiлком визначеною манерою i, що головне, з визначеним, сформованим свiтоглядом. Вже першi твори письменника звернули на себе увагу читаючоi публiки та лiтературноi критики, не тiльки на батькiвщинi Белля та Захiднiй Нiмеччинi, а й далеко за ii кордонами. Було цiлком зрозумiло, що у нiмецьку лiтературу увiйшов великий художник з великим самобутнiм талантом.

У раннiх творах письменника було чiтко видно бажання перемогти головного недруга людства тАУ вiйну. Починаючи з роману ВлРЖ не сказав жодного словаВ», Белль звертаiться до дiйсностi. РЖ все ж таки немаi жодного твору, в якому вiн не звернувся до теми вiйни. Майже усiх своiх героiв Г. Белль змальовуi нещасливими, тому що вiн не може бачити щасливих людей в тiй дiйсностi, в якiй вiн жив. А щоб пояснити це, художник постiйно звертаiться до минулого, до вiйни.

Письменник почав свою лiтературну дiяльнiсть, повернувшись з фронту. У 1947 роцi зтАЩявились першi друкованi його роботи, а в 1951 роцi вiн одержав першу в його життi премiю - вона була присуджена йому ВлГрупою 47В». Це було неформальне обтАЩiднання молодих письменникiв, яким хотiлося створити нову лiтературу, що вiдповiдаi запитам того часу; вiдраза до недавнього минулого Нiмеччини, до фашизму малася на увазi сама собою.

Секрет популярностi Белля як художника складаiться саме в щиросерднiй причетностi до того, що хвилюi мiльйони людей. Його творчiсть по всiй сутi глибоко демократична й ця властивiсть виражена в нього в умiннi не тiльки передавати, але й роздiляти заповiтнi, затаiнi думи й почуття своiх героiв[1, 6].

Раннi розповiдi Белля за характером схожi з розповiдями багатьох нiмецьких авторiв кiнця 1940-х рокiв; вони становлять собою подiбнi, нещадно реалiстичнi портрети Влмаленьких людейВ», що живуть у руiнах розбомблених мiст.

Вiдiйшовши у своiму першому романi ВлБiльярд о пiв на десятуВ» (ВлBilliard um halbzehnВ», 1959) вiд манери Trummer literatur (Вллiтератури руiнВ»), Белль розповiдаi про сiм'ю вiдомих кельнських архiтекторiв. Хоча дiя роману обмежена всього одним днем, завдяки ремiнiсценцiям i вiдступам у романi розповiдаiться про три поколiння тАУ панорама роману охоплюi перiод вiд останнiх рокiв правлiння кайзера Вiльгельма до процвiтаючоi ВлновоiВ» Нiмеччини 50-х рр. ВлБiльярд о пiв на десятуВ» значно вiдрiзняiться вiд раннiх здобуткiв Белля тАУ i не тiльки масштабом подачi матерiалу, але й формальною ускладненiстю.

В 60-i р. здобутки Белля стають композицiйно ще бiльш складними. Дiя повiстi ВлОчима клоунаВ» (ВлAnsichten eines ClownsВ», 1963) вiдбуваiться також протягом одного дня; у центрi оповiдання перебуваi парубок, що говорить по телефону, й вiд iменi якого ведеться оповiдання; герой волii грати роль блазня, аби тiльки не пiдкоритися лицемiрству пiслявоiнного суспiльства [5,10].

Бiльш обтАЩiмний i набагато бiльш складний порiвняно з попереднiми здобутками роман ВлГруповий портрет з дамоюВ» (ВлGruppenbild mit DameВ», 1971), написаний у формi репортажу, що складаiться з iнтерв'ю й документiв про Ленi Пфейффере, завдяки чому розкриваються долi ще шiстдесяти чоловiк. ВлГруповий портрет з дамоюВ» був згаданий пiд час присудження Беллю Нобелiвськоi премii (1972), отриманоi письменником за творчiсть, у якiй сполучаiться широке охоплення дiйсностi з високим мистецтвом створення характерiв, яке стало вагомим внеском у вiдродження нiмецькоi лiтератури.

На той час, як Белль одержав Нобелiвську премiю, його книги стали широко вiдомi не тiльки в Захiднiй, але й у Схiднiй Нiмеччинi й навiть у Радянському Союзi, де було розпродано кiлька мiльйонiв екземплярiв його творiв. Разом з тим Белль вiдiграв помiтну роль у дiяльностi Пен-клубу, мiжнародноi письменницькоi органiзацii, за допомогою якоi вiн надавав пiдтримку письменникам, що пiддавалися утискам у краiнах комунiстичного режиму.

Першi його романи тАУ ВлПоiзд прийшов вчасноВ» (Der Zug war p nktlich, 1949), ВлДе ти був, Адаме?В» (Wo warst du, Adam?, 1951), ВлРЖ не сказав нi iдиного словаВ» (Und sagte kein einziges Wort, 1954) тАУ звучать жагучим обвинуваченням жахам i хаосу вiйни. Коли Белль вiдiйшов вiд теми вiйни й виживання, манера його написання змiнилася. У книзi ВлБiльярд о пiв на десятуВ» (Billiard um Halbzehn, 1959), що часто називають кращим його романом, Белль використовуi складнi оповiдальнi прийоми, стискаючи в один-iдиний день весь досвiд трьох поколiнь заможноi нiмецькоi родини. У романi ВлОчима клоунаВ» (Ansichten eines Clowns, 1963) розкриваiться манера поведiнки католицького iстеблiшменту [5, 11], ВлГруповий портрет з дамоюВ» (Gruppenbild mit Dame, 1971), самий об'iмний i найбiльш новаторський роман Белля, поданий у формi докладного бюрократичного звiту, де бiля шiстдесяти чоловiк характеризують якусь персону, створюючи тим самим мозаiчну панораму нiмецького життя пiсля Першоi свiтовоi вiйни. ВлЗагублена честь Катерини БлумВ» (Die Verlorene Ehre der Katharina Blum, 1974) тАУ iронiчна замальовка на тему бульварноi преси й наклепницьких плiток.

Лiтературна критика вказувала на те, що героi Генрiха Белля духовно близькi героям Гансу Фалди. Дiйсно, письменник поетизуi внутрiшнiй свiт простоi людини, протиставляючи його свiту корисливих i жадiбних капiталiстiв.

Але значний вплив на творчiсть письменника мав Томас Манн. Можна смiло стверджувати, що без аналiтичного методу Манна, без його гуманiстичноi фiлософii й без його iронii неможлива була б творчiсть Белля в тому виглядi, у якому вона зараз представлена.

Разом з тим, як уже було сказано, Генрiх Белль тАУ самобутнiй художник, що вступив у лiтературу зi своiю яскраво вираженою манерою й сформованим стилем. Прозу Белля, нi за яких умов не можна поплутати iз прозою будь-якого iншого письменника. Його образи можна легко уявити собi зорово. Перед вами проходять одна за одною картини насиченi бурхливим життям.

Також, у його романах вiдсутнi й прямi авторськi узагальнення. Замiсть них письменник використаi лiтературний прийом ВлсимволiзацiiВ»

Випадковiсть зовсiм виключна з творчостi письменника, хоча трагiзм в них присутнiй. Мiсце випадковостi в свiтi Белля займаi непередбачене. Так, наприклад, архiтектор Фемель-старший (ВлБiльярд о пiв на десятуВ») наперед розмiркував про своi життя, а воно так i складаiться, нiби в шокуючiй вiдповiдностi з його розрахунками. Але все ж таки вiн глибоко в душi чекаi на щось непередбачене.

Генрiх Белль тАУ письменник пiслявоiнних часiв. Тому майже усi його розповiдi написанi на пiслявоiнну тему. Вiн ненавидiв гiтлерiвський режим i не мiг спокiйно на це дивитись. А як ми знаiмо, що душа поета, а особливо такого як Генрiх Белль, не може просто мовчати i спiвчувати. Його настiльки вражало все те, що вiдбуваiться на його батькiвщинi, що вiн просто не мiг мовчати. Вiн i письменником ХХ столiття, тому й вважаiться сучасним. Але, на жаль, його неповторнi, цiкавi, збентежуючi та прекраснi твори майже не видаються.

1.2 Етичнi проблеми творчостi

Генрiх Белль тАУ як i всi кращi письменники пiслявоiнного поколiння, що працюють у Захiднiй Нiмеччинi, тАУ присвятив свою творчiсть розвiнчанню нiмецького мiлiтаризму. Ненависть до вiйни тАУ почуття, що одухотворюi його. Коли в 1945 роцi тридцятирiчний Белль виступив з першими своiми оповiданнями й коли пiсля того через чотири роки, з'явився перший його роман ВлДе ти був, Адаме?В», тАУ здавалося, що фронтовi спогади невiдступно переслiдують молодого прозаiка, що вiйськова тема безроздiльно заволодiла ним. У наступному творi Белля ця вiйськова тема, або вiрнiше антивоiнна тема розширилася й поглибилася. У книгах ВлРЖ не сказав жодного слова..В», ВлХлiб раннiх рокiвВ», ВлБудинок без господаряВ» перед нами постав образ Захiдноi Нiмеччини. Сироти, що народилися пiсля смертi iхнiх батькiв, уже ходять у школу; удови утiшилися, або так i зостарилися безутiшними. Будинки, розбитi бомбуваннями, вiдбудованi знову. Але вiйна раз у раз нагадуi про себе своiми наслiдками.

У своiх романах Генрiх Белль виносить звинувачуючий вирок кривавому фашистському перiоду i разом з тим розвiнчуi роки, якi були перед приходом до влади Гiтлера: егоiзм, безробiття, полiцейськi безчинства, якими Нiмеччина була представлена в кiнцi 20-х тАУ на початку 30-х рокiв. У чомусь Белль перегукуiться з Фалладой, Келлерманом, Ремарком, однак справа тут не в лiтературних впливах, а в повтореннi життiвих ситуацiй: положення простоi людини мало в чому змiнилося, а люди iз часом кращими не стали.

Наслiдки вiйни, як показуi Белль, тАУ це не тiльки смерть одних людей i калiцтва iнших, не тiльки руйнування iнших мiст, втрата матерiальних цiнностей. Вiд вiйни постраждали й тi, хто навiть не був на фронтi: вона залишила свiй слiд у багатьох пустих душах. Про цi душi, морально прибитих, внутрiшньо скалiчених, Белль пише з надзвичайною силою художницькоi пристрастi. Це його власний, особливий аспект боротьби з вiйною. Письменник уболiваi разом з жертвами вiйни й нещадний, у кожнiй новiй книзi, усе бiльше до ii винуватцiв.

Про Белля часто кажуть: ВлГенрiх Белль тАУ спiвець маленькоi людиниВ» [4, 5]. Так, дiйсно, в романах та повiстях нiмецького письменника дiють не iсторичнi героi. Його персонажi тАУ люди простих професiй, одноманiтного життя. Це тому що письменник вiрить у природну доброту людини. Вiн не рiдко пише про людей морально пригнiчених, вiн полюбляi чистi, добрi душi. Так звана Влмаленька людинаВ», обездолена вiйною, виявилася знедоленою i в пiслявоiнний час. РЗi крихiтнi радощi примарнi, його самотнiсть безмiрна, i оточують його загальна дрiб'язковiсть i байдужiсть. РЖ тому, читаючи його твори, в яких письменник так точно та зрозумiло розповiдаi про життя Влмаленьких людейВ», iх характери, що вони стають великими людьми, яких не можна назвати ВлмаленькимиВ».

Так, наприклад, розповiдi письменника про пiслявоiнне захiднонiмецьке життя складають якби продовження бiографii улюбленого персонажа його ВлвоiннихВ» розповiдей. Ми бачимо вчорашнього ВлхлопчикаВ», то у ролi мiлкого спекулянта на Влчорному ринкуВ», то робiтника по податкам за собак, то в ролi шофера i т. д.

Нi, Белль тАУ не спiвець Влмаленькоi людиниВ». Скорiше Белль тАУписьменник, що звинувачуi тi умови, якi придушують, втоптують у бруд честь Влпростоi людиниВ», штовхають ii на шлях вiйни заради корисливоi метитАж

Вихiдним переживанням для нього як для письменника був розпад буржуазного суспiльства. Адже й економiчна криза на рубежi тридцятих рокiв, i торжество фашизму, i вiйна були результатом цього розпаду.

Белль вважав, що письменники його поколiння мало чому можуть навчитися у тих прославлених майстрiв, якi були в емiграцii й не повернулися в Нiмеччину пiсля вiйни.

З iншого боку, захiднонiмецькi критики люблять повторювати, що Генрiх Белль правовiрний католик, що релiгiйнiсть визначаi й колорит його романiв, i iхнi iдейне спрямування. Дiйсно, Белль уважаi себе католиком. Дiйсно, персонажi його романiв нерiдко звертаються до Бога, як до символу нерушимоi справедливостi й моральноi чистоти. Бог для Белля тАУ свого роду норматив, що показуi наскiльки вiдхилилося суспiльство вiд вiрного курсу.

Однак сказати, що головна тема Белля тАУ релiгiя, значить не тiльки нiчого не зрозумiти в його творчостi, але й просто фальсифiкувати його. РЖ це в художника дуже добре проявляiться в тому, як вiн викриваi католицьку церкву.

Белль тАУ вiдверто полiтичний письменник, тiiю самою мiрою й у тому ж змiстi, у якому вiн тАУ письменник вiдверто соцiальний. А соцiально-полiтичнi погляди в Белля покладенi й розподiленi iз графiчною точнiстю й чiткiстю. Наприклад, Грец, убивця матерi, тАУ закiнчений тип фашиста-мiщанина з ВлБiльярда о пiв на десятуВ». Талановитий письменник настiльки точно i яскраво описуi кожну деталь характеру, що сам читач починаi або любити, або ненавидiти того чи iншого персонажа.

Художник умii з великою образотворчою силою вiдтворити матерiальну обстановку, свiт речей, що оточують його героiв. РЖнтер'iр, пейзаж у його романi мають яскраве психологiчне забарвлення, що постаi перед нами вiдчутно й зримо саме тому, що письменниковi вдаiться донести до нас почуття й переживання персонажiв, пов'язанi з тими або iншим речами, що виникають у тiй або iншiй обстановцi.

Психологiчна майстернiсть тАУ головне, чим сильний Белль. Проникаючи у внутрiшнiй свiт зображуваних ним персонажiв, заражаючи читача турботами й тривогами цих людей, вiн тим самим будить думку читача, нагадуi про гострi, складнi невирiшенi проблеми сучасноi дiйсностi в його краiнi. Але все-таки, те коло людей i явищ, зображуване Беллем у його творах тАУ це маленький свiт, вузький i порiвняно замкнутий. РЖ навiть здаiться, що письменник сам не хоче бачити бiльше, чим бачать його героi, i задуматися бiльше, нiж замислюються вони.

Отже, суть всiх його романiв i повiстей, головну iдею яких становлять доброта й гуманнiсть, глибоко вистражданi, а не показне спiвчуття до людей, бажання, щоб вони були щасливi, щоб скорiше позбулися вiд усього того, що нагромадилося за довгi роки.

1.3 Проблематика роману Генрiха Белля ВлБiльярд о пiв на десятуВ»

ВлБiльярд о пiв на десяту тАУ один з останнiх романiв захiдно-германського письменника Генрiха Белля, що мав величезний успiх, як у Нiмеччинi, так i за рубежем.

Усе в ньому чiтко й точно. Дiя його розгортаiться протягом одного точно вiдзначеного дня тАУ 6 вересня 1958 року. Здаiться навiть, що письменник мiг створювати цей твiр сидячи в себе в кабiнетi й спостерiгати за описаними ним дiями прямо з вiкна, тому що все настiльки реально: тодiшня соцiально-полiтична атмосфера, побут, люди й навколишнiй свiт. Але це тiльки на перший погляд.

Вiдразу пiсля публiкацii роману, вiн був зустрiнутий критиками-недоброзичливцями, якi оголосили твiр занадто формалiстичним, зробленим, i занадто ускладненим.

До 1959 року у ФРН соцiальна картина суспiльства вже визначилася повнiстю. РЖз часу грошовоi реформи в 1948 роцi до ВлБiльярда о пiв на десятуВ» пройшло вже багато рокiв. Суспiльство здавалося надзвичайно стiйким i стабiльним. Але все змiнювалося, i це у свою чергу мало вплив на письменника написати цей роман, щоб донести до нас тi тяготи й страждання пiслявоiнноi Нiмеччини в сiмтАЩi Фемелей.

В романi виражено багато морально-етичних проблем, щодо рiзноманiтних вiдносин мiж членами сiмтАЩi та вiдносин у суспiльствi.

Проблема батькiв та дiтей. Голова сiмтАЩi, Генрiх Фемель, завжди любив свою дочку та свого сина, але бачився з ними замало, тiльки за розкладом:

ВлС половины десятого до одиннадцати его можно было застать в отеле ВлПринц ГенрихВ», с одиннадцати до двенадцати тАУ в кафе ВлЦонзВ», он был рад всегда видеть ВлтАж мать, отца, дочь, сына и господина ШрэллуВ», с двенадцати он гулял, а в час встречался с дочерью и обедал вместе с нейВ» [6, 10].

Таким чином бачимо, що йому дуже подобалось спокiйне, розмiрене життя, яке герой не дуже хотiв змiнювати. Також на основi цього можна й охарактеризувати взаiморозумiння в родинi, якi були не бурхливими та одноманiтними.

Проблема будiвникiв та руйначiв. Ця проблема полягаi в тому, що Фемель-старший, вiдомий архiтектор, який збудував вiдоме абатство святого Антонiя i це було його гордiстю. Але через деякий час його син, ставши архiтектором теж, пiд наказом генерала, повинен був зруйнувати абатство, не знаючи, хто його збудував. РЖ саме в цей день, 6 вересня 1958 року, на ювiлей Фемеля-старшого, його син дiзнаiться про те, що вiн зруйнував творiння свого батька:

Вл но вдруг он увидел в углу картины буквы ВлXYZX»»[6,200].

ВлтАж почерк отца нельзя было спутать ни с каким другим, так же как лицо, походку, улыбкутАжВ»[6, 200].

Це мало на нього дуже великий вплив, тому що вiн побiлiв йому стало не по собi:

Вл - Что-нибудь случилось? тАУ спросил десятник и положил ему руку на плечо, тАУ у вас ни кровинки в лице, или это из-за вашей зазнобы?В»[6, 200].

Проблема щастя. Вона повтАЩязана, насамперед iз основною темою роману, iз вiйною, пiсля якоi в думках i душах залишився неприiмний вiдбиток, що не давав людям бути достатньо щасливими.

Проблема людини i суспiльства. Ця не менш важлива проблема стосуiться саме головного героя, дня його народження. Роберт Фемель був вiдомим архiтектором того часу, який служив армii. Будував та руйнував:

ВлтАж но тут настоятель распахнул дверь, подошел ко мне, запыхавшись, как мальчишка, и обнял меня; чей-то голос прокричал: ВлФемель! Фемель!»»[6, 117].

Проблема вибору. Зробивши своi життя точним, одноманiтним, нецiкавим, Роберт Фемель, не залишив собi права на вибiр. Але у день його народження, його восьмидесятирiччя, наступаi переломний момент, коли вiн скасовуi пишне святкування свого дня народження, незважаючи на пресу, телебачення та замовлену бенкетну залу для святкування разом iз своiю сiмтАЩiю. Замiсть цього вiн вважаi правильним вiдсвяткувати його у колi своii сiмтАЩi в готелi ВлПринц ГенрiхВ».

Отже, роман Генрiха Белля ВлБiльярд о пiв на десятуВ» i твором багато проблемним, але у центрi твору перебувають саме морально-етичнi проблеми.

Роздiл РЖРЖ. Характери та мотиви поведiнки персонажiв роману Генрiха Белля ВлБiльярд о пiв на десятуВ»

2.1 Характери персонажiв

При створеннi роману ВлБiльярд о пiв на десятуВ» Генрiх Белль використовував рiзнi принципи щодо написання твору. Такi як ремiнiсценцiя та вiдступи за допомогою яких автор розповiдаi про життя трьох поколiнь. При цьому всi таiмницi, деталi, подробицi ми дiзнаiмося за допомогою вiдступiв автора та спогадiв персонажiв роману. Також використовуючи принцип символiзацii Белль з легкiстю доносить до нас цiкавi та бурхливi часи того стану в Нiмеччинi.

Естетичнi й етичнi точки зору, якi Белль розкриваi в 50-i роки, досягають кульмiнацii в романi, що з'явився в 1959 роцi, тАЬБiльярд о пiв на десятутАЭ. Оповiдання про сiмейне життя одного архiтектора розкриваi iсторичний розвиток з його руйнiвними силами.

Дiя роману охоплюi всього лише один день тАФ день народження глави сiм'i Фемелей. За цей короткий промiжок часу завдяки ретроспекцii й мiнливiй перспективi в зображеннi героiв пiдводить пiдсумок минулих п'ятдесяти рокiв iсторичного розвитку й життя окремих особистостей. У розгалуженнi сюжетних лiнiй, у символi буйвола автор розкриваi образи руйнiвникiв i iхнiх жертв. Наприкiнцi тАФ акт розпачу староi жiнки, що пiд час параду непоправних стрiляi в мiнiстра. Цей вчинок символiчно ламаi фатальний хiд iсторii, асоцiюiться з можливiстю активних дiй.

Цим романом Белль досяг вершини критичного реалiзму в прозi 50-х рокiв.

Отже, дiя роману вiдбуваiться протягом одного дня, а саме 6 вересня 1958 року. Але сам роман побудований як мозаiка iз внутрiшнiх монологiв багатьох героiв, усi з яких головнi, у яких змiшуються спогади рiзних рокiв. Часто, тi самi подii ми бачимо з рiзних точок зору, на ту саму картину ми дивимося очами рiзних людей. Постiйнi монологи, якi зрiдка перериваються дiалогами.

Три поколiння сiм'i Фемелей, на iсторii якоi побудована дiя роману, втiлюють три етапи нiмецькоi iсторii 20-го столiття. На кожному з них iстиннiсть життiвоi позицii перевiряiться через зiткнення iдеi творення й iдеi руйнування, тобто вiйни. Старий Фемель, що почав блискучу кар'iру в 1907 роцi, посiвши перше мiсце на конкурсi проектiв грандiозного абатства Святого Антонiя, легко ввiйшов у свiт суспiльного успiху, що був зруйнований в першiй свiтовiй вiйнi; його син Роберт входив у життя в гiтлерiвський час, i його дiяльнiсть виразилася у тому, що вiн прагнув не стiльки будувати, скiльки руйнувати, а в кiнцi вiйни пiдiрвав витвiр свого батька, абатство Святого Антонiя; у нашi днi (1958 р.) його син Йозеф, онук старого Фемеля, повинен займатися вiдновленням абатства.

Для досягнення мети найбiльш точноi передачi настоiв та характерiв персонажiв письменник використовував такi лiтературнi прийоми як ремiнiсценцiю, вiдступи та символiзацiю.

Подумки перебираючи подii свого життя, кожний з персонажiв роману шукаi власний грiх, власну провину й провину своiх близьких. Провину за кривавi роки в iсторii Нiмеччини за те, що вiдбулося у ФРН пiсля 1945 року.

На початку твору ми зустрiчаiмось iз прекрасною жiнкою Леонорою, секретаркою контори по статичним розрахункам Роберта Фемеля. Вона була дуже спокiйною, доброю та наполегливою жiнкою:

ВлОна любила уличный шум и уличную грязьВ»[6, 6].

Але в глибинi душi вона протестувала тому способу життя, постiйно спокiйнiй i врiвноваженiй роботi:

ВлПри виде улицы в ней поднималось чувство протеста, и она подумывала, не заявить ли Фемелю об уходе, не поступить ли в какую-нибудь паршивую лавчонку на заднем дворе, где продают электрокабель и лук;тАж то была жизнь, а не безукоризненный порядок, раз навсегда заведенный хозяином В»[6, 6].

Головний герой Фемель-старший i спокiйною людиною, яка запрограмувала своi життя до кiнця своiх днiв. Фемель не з тих людей, що будують повiтрянi замки. У нього все виходить. Талант, розум, сумлiннiсть Фемеля винагороджуються. До нього приходить слава, його дружиною стаi чарiвна дiвчина РЖоганна зi стародавнього роду Кiльбiв. Вона любить його, i вiн всiм серцем прив'язаний до неi:

ВлФемель взял себе за правило приходить в контору не больше чем на час в день: он ставил свою подпись после слов ВлС совершенным почтениемВ» и подписывал денежные переводыВ»[6, 9].

РЖ все-таки письменник показуi, що починання Генрiха Фемеля незмiнно руйнуються. Феноменальна удачливiсть обертаiться ланцюгом нещасть: улюблений син Отто стаi нацистом, а потiм безглуздо гине на вiйнi. РЖншого сина переслiдують друзi Отто, б'ють, саджають у в'язницю, присуджують до страти. Гине ВлагнецьВ» Эдiт. Наприкiнцi вiйни Роберт пiдриваi витвiр батька тАУ абатство. Глибоко нещасна дружина Фемеля, всi навколо вмирають, i вона не може примиритися з режимом терору й сваволi, при якому Влодно движение руки может стоить человеку жизниВ»[6, 112].

Генрiх Фемель руйнуi легенду про себе як про вiрнопiдданого. Кидаi в стiчну канаву своi ордени:

ВлДа сгинут почести, которые были возданы нашим отцам, дедам и прадедамВ»[6, 56].

Його жiнка теж приiжджаi до нього на свято, хоча вона i трохи божевiльною, Фемель слухаiться ii, а вона за його наказом сскасовуi його день народження, незважаючи на те, що до нього готуються преса, радiо, телебачення:

ВлтАжсегодня я потребую от тебя новую жертву тАУ отмени праздник в кафе ВлКронерВ», разрушь легенду о себе; вместо того чтобы просить внуков плюнуть на твой памятник, сделай так, чтобы тебе вообще не ставили памятника; тебе ведь никогда не нравился сыр с перцем; пускай за праздничный стол сяду кельнеры и судомойки. Пусть они съедят праздничное угощение; давай остаемся на этом балконе, будем наслаждаться летним вечером в кругу семьи, пить вино, любоваться фейерверком и глядеть, как маршируют эти ВлСолдатыВ». Кстати, с кем они собираются воевать? Можно мне позвонить в кафе ВлКронерВ» и отменить праздник?В» [6, 255-256].

Отже, сiмтАЩя Фемель i дуже неординарним, водночас цiкавим прикладом поведiнки, стосункiв та сiмейних звичаiв, що вiдбувалися на той час пiсля вiйни i кожен iз членiв сiмтАЩi переживав цi подii по-своiму:

ВлтАжтолько подчеркнутая вежливость была общей фамильной чертой ФемелейтАжВ» [6, 17].

2.2 Морально-етична концепцiя персонажiв

Полiтична активнiсть улюблених героiв Белля в романi виражаiться в iхнiй непримиренностi, у несприйняттi iхньоi свiдомостi жодного iз численних варiантiв iдеологiчного обману. Вони вiдкидають i матерiальнi дарунки пов'язанi iз причетнiстю до неприйнятоi для них полiтичноi системи й духовнi дарунки:

ВлДаров не принимай!В»[6, 18].

Характер протагонiста можна визначити, як флегматичний, наполегливий, чiткий, невимушений:

ВлСтарик побагровел; подскочив к макету аббатства, он поднял кулаки, как барабанщик, который собирается с силами, чтобы в гневе ударить по барабану; секунду казалось, что он сокрушит замысловатое сооружение из сладкого теста, но потом он снова опустил кулаки, руки старого Фемеля бессильно повисли вдоль туловища; он тихо засмеялся и отвесил поклон сперва девушкам, а потом кельнерам; затем он снова выпрямился, вынул из пиджака бумажник и протянул каждому из слуг бумажку на чайВ» [6, 286].

А також можна вiдзначити, що наш герой i людиною з великою та вiдкритою душею, яку було легко помiтити, в цей переломний для нього день, коли вiн вирiшив зруйнувати про себе легенду. Такими ж якостями володiв i його син Роберт, але вiн був бiльш суворiший:

ВлЯ всегда рад видеть мать, отца, дочь, сына и господина Шрэллу, но больше я никого не принимаюВ» [6, 5].

Це ми можемо зрозумiти, читаючи твiр з самого початку, але автор даi змогу зрозумiти, що вiн був не завжди таким:

ВлВ то утро он впервые был с ней не вежлив, можно сказать, груб. Он позвонил ей около половины двенадцатого, и уже самый голос его не предвещал ничего хорошего; к таким интонациям она не привыкла, и именно потому, что слова были как всегда корректны, ее испугал тон: вся вежливость Фемеля свелась к голой формуле, словно он предлагал ей Н₂О вместо водыВ» [6, 5].

Його дружина була вiдправлена до божевiльнi, через те, що на той час краще було бути визнаною божевiльною, анiж людиною певних iдей. Але через смерть своiх дiтей вона справдi збожеволiла. Вона хотiла помсти, за допомогою якоi жiнка вважала, що зможе врятувати свого сина Отто, який прийняв Влпричастие буйволаВ»[6, 133]. Вона вважала:

ВлИ всё же не надо терять надежды; подойди ближе, тихо-тихо. Я должна тебе кое-что сказать: мне кажется, что его прокляли, заколдовали, если это выражение тебе больше по вкусу. Есть только одна возможность освободить его: Влхочу ружье, хочу ружьеВ»; господь сказал: Влмне отмщение и аз воздамВ». Но разве я могу стать орудием господа?

Мать подошла к окну, достала из-за портьеры трость своего брата, умершего сорок три года назад, вскинула её, словно ружье и прицелиласьВ» [6, 138-139].

Але помститися iй вдалося тiльки пiд кiнець твору, коли ще вся сiмтАЩя не була разом.

Протягом усього роману вiдбуваiться умовне поняття: Влпричастие буйволаВ» [6, 53]. Серед персонажiв, якi займають у творi вагоме мiсце, лише деякi пов'язанi iз цим поняттям. Наприклад, Неттлiнгер:

ВлОн был высокого роста, седой, с чуть красноватым лицом; от него пахло дорогими ресторанными яствами, на нем был костюм, от которого прямо-таки несло добротностью; сознание власти, чувство собственного достоинства и барственное обаяние делали этого человека неотразимымВ»[6, 12].

Безлiч людей, якi прийняли Влпричастие буйволаВ» [6, 7] не улюбленi, як письменником, так i героями роману. Такi люди без честi, без совiстi, нахабнi, властолюбнi, корисливi, жорстокi..

Другу групу персонажiв утворюють тi, що приймають Влпричастие агнцаВ» [6, 9]. Цим героям роману належать симпатii автора, i в них з особливою наочнiстю розкриваються протирiччя й обмеженiсть його христиансько-гуманiстичного свiтогляду.

ВлАгнцiВ» - жертви ВлбуйволiвВ», жертви фашистського терору й суспiльного насильства. Моральний iдеал Белль знаходить у них у соцiальному змiстi цiлком певне втiлення - трудiвники, люди плебейського походження, наприклад, Фердi Потругальске, сiм'я кельнера Шрелла - батько, син i дочка Едiт, службовцi готелю ВлПринц ГенрiхВ» РЖохен i Гуго.

Але також iснуi i третя група людей, якi не належать нi тим, нi iншим. Такими i сiм`я Фемелей, яка завжди боролася, хоча i всерединi своiх душ, проти тоi несправедливостi, жорстокостi та неповаги.

Отже, роздумуючи над характером розвтАЩязки у Белля, можна помiркувати, що письменник кидаi кожен раз своiх героiв на призволяще. Але в дiйсностi це не так. Роман закiнчуiться тим, як Фемель-старший зрiзаi верхiвку абатства, яка зроблена на честь його дня народження iз тiста:

ВлтАУ А теперь приступим, дети, дайте мне большой нож и тарелкуВ» [6, 286].

ВлОн начал с того, что отрезал церковный купол и положил его на тарелку, а тарелку передал РобертуВ» [6, 286].

2.3 Аморальнiсть вiйни

Так як ми вже знайомi iз творчiстю Генрiха Белля, то i цiлком зрозумiло, що роман ВлБiльярд о пiв на десятуВ» пронизаний пiслявоiнною темою, а саме: вiдбудовою краiни, соцiальним становищем, стражданнями та переживаннями тих, хто пройшов через цей жах. Пiд час вiйни не цiнувалось анi людське життя, тому що кожен повинен був померти за свою краiну, анi культурно-iсторичнi цiнностi:

ВлВлСектор обстрела! Обеспечьте мне сектор обстрела для третей армии!В» тАУ и сразу же кто-нибудь отзовется: ВлСлушаюсь, господин генерал»» [6, 241-242].

Генрiх Белль засуджуi у романi вiйну за те, що вона так невiрно визначила долю людей, якi пережили двi свiтовi вiйни, що промайнули у перiодi iз 1907 до 1958 рокiв згаданих рiзними персонажами твору.

Час вiд часу люди не могли навiть повiрити в те, що вiйна i справдi закiнчилась:

Вл Ты сидел у отца на руках, и отец говорил:

тАУ Война кончилась.

тАУ Мне все еще не верится!В» [6, 140].

ВлПлитка шоколада стоила триллион, потом конфета стоила два триллиона, пушка стоила столько же, сколько яблоко, цены все росли, а потом у людей не осталось ни гроша, чтобы купить самый дешевый кусок мылаВ» [6, 140].

Цiiю цитатою можна визначити також i те, у якому скрутному становищi були на той час люди i як тяжко було терпiти пiслявоiнну добу.

Отже, можна зробити висновок, що засудження тогочасного режиму, вираження рiзноманiтних проблем i i основою роману. Але головне, що засуджуi письменник-гуманiст, тАУ це злочиннiсть, аморальнiсть, антилюдянiсть воiн.

Висновки

Видатний письменник своii доби, талановитий митець в галузi воiнноi прози Генрiх Белль займаi значне мiсце у нiмецькiй лiтературi. Автор прекрасних розповiдей та романiв, написаних з великою душею та повагою до iнших поколiнь, прагнув справедливостi i поваги. Лауреат Нобелiвськоi премii (1972 р.) зазнав популярностi за свого життя, видав кiлька десяткiв повiстей та романiв на пiслявоiнну тему. Написавши своi твори, Белль зробив чималий внесок у нiмецьку лiтературу.

В результатi проведеного дослiдження морально-естетичноi проблематики роману Генрiха Белля ВлБiльярд о пiв на десятуВ» ми дiйшли таких висновкiв.

Протягом свого творчого шляху письменник намагався донести до нас почуття, переживання та спiвчуття, вираженi у його повiстях та романах, у яких ми можемо добре прослiдкувати низку явищ, що вiн перенiс через своi свiдоме життя. Таким чином можна визначити, що героi його творiв говорять його власними, а не вигаданими, думками.

Роман ВлБiльярд о пiв на десятуВ» вiдiграi важливу роль у творчостi письменника. Проблематика твору становить собою низку морально-етичних,

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского