Вiдкриття Коперника

П Л А Н:

Вступ

1. Нове природознавство

2. Життя i творчiсть Миколи Коперника

3. Астрономiчнi вiдкриття в творi Коперника "Про обертання небесних сфер"

Висновок

Лiтература

Вступ

В серединi XVI сторiччя гуманiзм платонiвськоi школи в РЖталii перейшов свiй зенiт, його основний час пiшов. В другiй половинi XVI i на початку XVII в. на сцену виходить специфiчна фiлософська область тАУ фiлософiя природи. Фiлософiя природи - типовий вираз природи Ренесансу. РЗi батькiвщиною була РЖталiя, найзнаменитiшим представником - Джордано Бруно.

Прихiд фiлософii природи був пiдготовлений всiм попереднiм розвитком гуманiстичноi фiлософii i культури Ренесансу. В цей поворотний перiод людина вiдкриваi новi горизонти, приходить до переконання свого мiцного, творчого i вiльного закрiплення в цьому свiтi, вiрить, що вiн здатний пiзнати природний характер миру i самого себе в ньому. РЖдея незамiнноi цiнностi i гiдностi людини, iдеали свободи i духовним клiматом, в якому народжуiться i нова фiлософiя природи, що завершуiться пантеiстичним матерiалiзмом Бруно.

Фiлософiя природи Ренесансу виходила з античноi фiлософськоi спадщини - платонiзму, стоiчного пантеiзму, iонiчноi фiлософii. Вона звертаiться до неортодоксальних традицiй середньовiчного фiлософського мислення, аверроiстским i неоплатонiстским пантеiстичних напрямiв. Характерним для фiлософii природи в перiод Ренесансу i перш за все огида до схоластики i схоластичному аристотелiзму.

1. Нове природознавство

Паралельно з фiлософiiю природи розвиваiться нове природознавство, що реалiзовуi радикальну переоцiнку старих традицiй i передумов. Воно приносить ряд епохальних вiдкриттiв, стаi одним з найважливiших джерел новоi фiлософii. Вiдкидаються пануючi в середнi столiття фiлософськi i методологiчнi основи науки, i створюються новi. Схоластичне вчення про природу, вищий рiвень якого був досягнутий паризькою i оксфордськими школами в XIV в., в iствi нiколи не переходило меж теоретичних спекуляцiй. В протилежнiсть цьому ученi Ренесансу на перший план висувають досвiд, дослiдження природи, експериментальний метод дослiджень. Видне мiсце завойовуi математика, принцип математизацii науки вiдповiдаi основним прогресивним тенденцiям розвитку науки, наукового i фiлософського мислення.

Новi тенденцii в науцi одержали вiддзеркалення в творчостi Леонардо да Вiнчi (1452-1519), Миколи Коперника (1473-1543), РЖоганна Кеплера (1571-1630) i Галiлео Галiлея (1546-1642). Найважливiшим полем бою, на якому вiдбувалася битва мiж новим i старим свiтом, мiж консервативними i прогресивними силами суспiльства, релiгiiю i наукою, була астрономiя. Середньовiчне релiгiйне навчання було засновано на уявленнi про Землю як богом вибраноi планета i про привiлейоване положення людини у всесвiтi. Генiальна iдея старогрецького астронома Аристарха була повнiстю забута (Аристарх з Самоса жив в III в. до н. э., грецький астроном i математик, виступив проти геоцентричного навчання, протиставивши йому своi, по сутi справи перше в iсторii iвропейськоi астрономii гелiоцентричне навчання. За це був звинувачений в безбожнику). Микола Коперник розгромив штучну систему, засновану на геоцентричних уявленнях, i створив гелiоцентричну теорiю. Його основна праця "Про круговi рухи небесних тiл" вийшла в рiк його смертi.

Навчання Коперника було революцiйною подiiю в iсторii науки. "революцiйним актом, яким дослiдження природи заявило про свою незалежнiсть i як би повторило лютерiвське спалювання папськоi булли, було видання безсмертного творiння, в якому Коперник кинув, - хоча i боязко i, так би мовити, лише на смертному одрi - виклик церковному авторитету в питаннях природи. Звiдси починаi своi лiточислення звiльнення природознавства вiд теологii..",- писали Маркс К., Енгельс Ф. в своiх творах.

2. Життя i творчiсть Миколи Коперника

Генiальний реформатор природознавства, засновник новоi астрономii, Микола Коперник народився 19 лютого 1473 року в польськiй мiстечку Торунi, розташованому на Вiслi. До цього часу Торунь, завдяки своiму тому, що вигiдному розташовуi, став крупним торговим центром, через який йшла жвава торгiвля мiж краiнами Захiдноi РДвропи, Польщею i Угорщиною.

Вiдомо, що ще задовго до завоювання цих районiв Польщi хрестоносцями в 30-х роках XIII сторiччя, на мiсцi нинiшнього мiста було стародавнiше слов'янське поселення. В 1233 роцi магiстр ордена хрестоносцiв видав ремiсничому i купецькому селищу "право мiста" i, таким чином, виник, разом iз старим Торунем, мiстом купцiв i ремiсникiв, Нове Мiсто (Нове Място), заселене в основному колонiстами. Виключно сприятливi економiчнi умови зробили Торунь одним з багатющих мiст Польщi, до складу якоi вiн ввiйшов в 1454 роцi.

Батько великого астронома, Микола Коперник старший, уродженець тодiшньоi столицi Польщi (найбiльш вiрогiдно, що вiн народився в 1420 роцi), стародавнього мiстечка Кракова, був видним представником купецьких кругiв. Бiля 1460 року керуючись, мабуть, своiми торговими iнтересами, вiн переiхав з Кракова в Торунь, де i прожив решту частини життя. В Торунi Микола Коперник-старший одружувався на дочцi голови мiського суду, Варварi Ватзенроде, що походила з багатоi старовинноi торуньскоi сiм'i. Одруження вiдбулося мiж 1458 i 1463 роками (бiльш точна дата невiдома). Вiд цього браку з'явилося четверо дiтей: старший син Андрiй, сестри Варвара i Катерина, молодший син Микола. Найвiрогiднiший рiк народження старшого брата, Андрiя, 1464-й. Свою освiту вiн почав в кракiвському унiверситетi, а завершив в РЖталii. Пiсля повернення на батькiвщину посiдав посаду канонiка у Фромбурге, де i помер в 1518 або 1519 роцi. Старша сестра Варвара постриглася в черницi i прожила життя в Цистерокськом монастирi. Померла, мабуть, в 1517 роцi. Молодша сестра Катерина вийшла замiж за купця i члена мунiципалiтету в Торунi, Бартоломея Гертнера, пiсля чого переiхала з сiм'iю до Кракова.

Коперник-батько помер в 1483 роцi, коли майбутньому ученому пiшов всього десятий рiк. Пiсля його смертi турбота про сiм'ю переходить у владнi руки брата матерi, Лука Ватзетроде (1447-1512), що зiграв в життi Миколи Коперника виняткову роль. Вiн вчився в кращих унiверситетах того часу i, мабуть, був неабиякою особою.

В 1489 роцi померла мати Коперника, Варвара Ватзенроде i турбота про всiх дiтей стала обов'язком дядька.

Початкову освiту Микола Коперник i його брат дiстали в торуньскоi школi, а дещо пiзнiше вони були переведенi в кафедральну школу у Влоцлавське з метою пiдготовки для вступу до кракiвського унiверситету, що славився у всiй РДвропi високим науковим рiвнем викладання i кращими гуманiстичними традицiями. На факультетi вiльних мистецтв, студентом якого був Коперник на першому роцi навчання, викладалися математика, фiзика, теорiя музики. Тут же вiн одержав i певнi пiзнання в медицинi. Велику увагу у викладаннi надавалося навчанню Арiстотеля, лiтературi Стародавньоi Грецii i Стародавнього Рима. Астрономiю читав вiдомий професор Войцех (Альберт) Бляр Брудзевськiй (1445-1497), який в педагогiчнiй дiяльностi керувався кращою у той час книгою по астрономii "Новi теорii планет", написаноi чудовим вiденським астрономом Пурбахом.

Виховуючи в молодi глибоку пошану до стародавнiх мислителiв, грядущим поколiнням, що залишили, вражаючi астрономiчнi результати, Брудзевськiй учив порiвнювати i зiставляти рiзнi теорii i йти далi за просте освоiння досягнень стародавньоi науки. Цю межу iстинного дослiдника Коперник пронiс крiзь усе життя. До всього цьому слiд додати, що в унiверситетi була хороша iнструментальна база (астролябii, глобуси, армiллярнi сфери), що давала студентам можливiсть засвоiти навики наглядовоi астрономii i оволодiти мистецтвом спостерiгача.

На настiйне прохання Луки Ватзенроде Коперник повернувся в 1495 роцi з Кракова в Торунь. У зв'язку з тим, що в цей час з'явилася вакансiя канонiка Вармiйськой iпархii (в соборному мiстi цiii iпархii, Фромборке), Копернику було запропоноване брати участь у виборах на це мiсце, проте вiн вибраний не був. Не виключено, що в цiй справi основну роль зiграла вiдсутнiсть у Коперника вченого ступеня, бо за традицiiю канонiки повиннi мати диплом про закiнчення унiверситету.

Пiсля невдачi, що осягнула його при балотуваннi на вакансiю канонiка, влiтку 1496 роки Коперник покинув рiднi краi i вiдправився до РЖталii для продовження своii освiти в болонськом унiверситетi, де колись вчився його дядько. Приблизно через рiк знову звiльнилася вакансiя канонiка Фромборкського собору, що входить у Вармiйськую iпархiю, i цього разу старання дядька-покровителя принесли своi плоди. В серпнi 1497 року Коперник був вибраний канонiком з офiцiйною трирiчною вiдпусткою для отримання вченого ступеня в РЖталii. Мiсце канонiка давало йому засоби вiльно продовжувати своi вченi заняття.

Коперник провiв в рiзних мiстах РЖталii майже десять рокiв, в перебiгу яких став освiченим i широко ерудованим ученим. Коперник жив в епоху Вiдродження i був сучасником видатних осiб, що збагатили безцiнними досягненнями рiзнi областi людськоi дiяльностi. В плеядi цих людей Коперник зайняв гiдне i почесне мiсце завдяки своiму безсмертному твору "Про обертання небесних тiл".

Хоча Коперник був вiдправлений в Болонью для отримання юридичноi освiти (в цей час державне i цивiльне право мало чим вiдрiзнялися вiд церковного права), на дiлi вийшло не так, як було, мабуть, задумано дядьком. Пам'ятаючи бесiди по астрономii з своiм професором Брудзевськiм, Коперник захопився астрономiчними наглядами i став помiчником вiдомого болонского астронома Доменико Марiа ди Новара (1454-1504), який також заохочував його присвятити себе астрономii. Перший з двадцяти семи власних наглядiв, Коперником, що використовуються, в його знаменитому трактатi, був зроблений саме в болонтАЩi 9 березня 1497 року.

Проучившися в Болонье близько трьох рокiв, в 1500 роцi Коперник переiхав до Рима, де читав лекцii по математицi.

В 1501 роцi, одержавши вiдпустку вiд соборного капiтулу Вармiйськой iпархii, в жовтнi, Коперник знову в РЖталii, як слухач Падуанського унiверситету. Вибiр цього унiверситету для продовження освiти пояснюiться, видно, тим, що тут на дуже високому рiвнi викладалися медицина i фiлософiя. В Падуi Коперник в перебiгу чотирьох-п'яти рокiв став медиком високоi квалiфiкацii, в чому не раз пiзнiше переконувалися його колеги (помiтимо, що в перебiгу ряду рокiв Коперник був домашнiм лiкарем свого дядька).

В кiнцi 1505 або на початку 1506 року Коперник назавжди покидаi РЖталiю i повертаiться в рiднi краi. За дев'ять рокiв перебування в РЖталii Коперник з талановитоi молодоi людини перетворився на ученого-енциклопедиста, математика, астронома i медика, що ввiбрав в себе всi досягнення теоретичних i прикладних наук того часу.

Всi дослiдники життя i науковоi дiяльностi Миколи Коперника сходяться на тому, що в цей перiод iм осмисленi основнi постулати гелiоцентричноi системи миру i почата ii розробка.

Авторитет Коперника як крупного ученого-математика i астронома, був настiльки великий, що вiн одержав вiд голови комiсii по реформi календаря Павла Мiддельбургськогог, призначеного римським татом Львом X, спецiальне запрошення виказати свою думку щодо реформи. Звичайно, Ватикан цiкавився реформою календаря перш за все для встановлення дат релiгiйних свят, а не просто для правильного пояснення рухiв Сонця i Мiсяця.

У вiдповiдь на прохання голови комiсii Коперник вiдповiв, що рахуi реформу передчасноi, оскiльки для цього заздалегiдь потрiбно iстотно уточнити теорii Сонця i Мiсяця щодо зiрок. Цi мiркування також, поза сумнiвом, говорять про те, що вже в 1514 роцi (саме цього року був поставлено питання про реформу календаря) Коперник серйозно роздумував над розробкою гелiоцентричного навчання.

Коперник дуже цiкавився iнженерно-технiчними роботами i брав участь в проектуваннi ряду iнженерних споруд в мiстах iпархii.

Останнi шiсть мiсяцiв життя Коперник був дуже важко хворий. Пiсля крововиливу в мозок i паралiчу тiла, що охопило праву частину, вiн наодинцi поступово втрачав духовнi i фiзичнi сили. 24 травня 1543 року перестало битися серце Коперника.

Один з найбiльших мислителiв людства був похований у Фромборкськом соборi без особливих почестей. Лише в 1581 роцi, тобто спустя 38 рокiв пiсля смертi, на стiнi собору проти його могили була встановлена меморiальна дошка.

3. Астрономiчнi вiдкриття в творi Коперника "Про обертання небесних сфер"

РЖз слiв Коперника можна укласти, що вже в 1506-1508 роках (можливо, навiть в 1504 роцi) у нього склалася та струнка система поглядiв на рух в Сонячнiй системi, яка i складаi, як прийнято зараз говорити, гелiоцентричну систему миру.

Але як iстинний учений, Микола Коперник не мiг обмежитися висловом гiпотез, а присвятив багато рокiв свого життя отриманню найяснiших i найпереконливiших доказiв своiх тверджень. Використовуючи досягнення математики i астрономii свого часу, вiн додав своiм революцiйним поглядам на кiнематику Сонячноi системи характер строго обгрунтованоi, переконливоi теорii. Слiд помiтити, що за часiв Коперника астрономiя ще не володiла методами, що дозволяють безпосередньо довести обертання Землi навкруги Сонця (такий метод з'явився майже двiстi рокiв опiсля).

Перше видання книги "Про обертання небесних сфер" з'явилося в травнi 1543 року в Нюрнберзi, завдяки зусиллям Тiдемана Гизе, РЖоахима Ретiка i професора Нюрнберга математики Шонера, що узяв на себе проглядання коректур. По доданню, сам Коперник одержав екземпляр свого генiального творiння в день своii смертi, незадовго до того моменту, коли вiн назавжди закрив очi. Таким чином, йому не довелося зiткнутися з байдужiстю, з якою спочатку вiднеслися до його навчання навiть багато освiчених людей, не випробувати гонiнь, якi церква згодом обрушила на його навчання.

В навчаннi вся гелiоцентрична система миру пiдноситься лише як якийсь спосiб розрахунку видимих небесних свiтил, що маi таке ж право на iснування, як i геоцентрична система всесвiту Клавдiя Птоломея. Точка зору Коперника вiдносно запропонованоi iм новоi системи миру була абсолютно iншою. Католицька церква не вiдразу оцiнила потужнiсть того удару, який нанесло навчання Коперника по вiкових, здавалося, непорушним, релiгiйним догмам. Тiльки в 1616 роцi збiр богословiв - "пiдготовникiв судових справ святоi iнквiзицii" прийняло рiшення про засудження нового навчання i про заборону творiння Коперника, мотивуючи це тим, що воно суперечить "священному писанню". В цiй ухвалi мовилося: "навчання, що Сонце знаходиться в центрi миру i нерухоме, помилкове i безглузде, iретично i осоружно священному писанню. Навчання ж, нiби Земля не знаходиться в центрi миру i рухаiться, володiючи до того ж добовим обертанням, помилково i безглуздо з фiлософськоi точки зору, з богословською ж щонайменше помилково".

В його книзi мiстяться теореми з планiметрii i тригонометрii (у тому числi i сферичноi), необхiднi автору для побудови теорii руху планет на основi гелiоцентричноi системи.

Микола Коперник дуже красиво i переконливо доводить, що Земля маi кулясту форму, приводячи як доводи стародавнiх учених, так i своi власнi. Тiльки у разi опуклоi землi при русi уздовж будь-кого мередiану з пiвночi на пiвдень зiрки, що знаходяться в пiвденнiй частинi неба, пiдiймаються над горизонтом, а зiрки, що знаходяться в пiвнiчнiй частинi неба, опускаються до горизонту або зовсiм зникають пiд горизонтом. Але, як абсолютно правильно помiчаi Коперник, тiльки у разi кулястоi Землi, рухам на однiй i тiй же вiдстанi уздовж рiзних меридiанiв вiдповiдають однаковi змiни висот небесних свiтил над горизонтом.

Всi твори Миколи Коперника базуються на iдиному принципi, вiльному вiд забобонiв геоцентризму i що уразив учених того часу. Це - принцип вiдносностi механiчних рухiв, згiдно якому всякий рух вiдносний. Поняття руху не маi сенсу, якщо не вибрана система вiдлiку (система координат), в якiй воно розглядаiться.

Цiкавi i оригiнальнi мiркування Коперника що стосуються розмiрiв видимоi частини вселеноi: "..Небо невимiрний велике в порiвняннi iз Землею i представляi нескiнченно велику величину; за оцiнкою наших вiдчуттiв Земля по вiдношенню до нього як крапка до тiла, а по величинi як кiнцеве до нескiнченного". З цього видно, що Коперник дотримувався правильних поглядiв на розмiри Всесвiту, хоча походження миру i його розвиток вiн пояснював дiяльнiстю божественних сил.

Теорiя Коперника вiдкриваi, що тiльки гелiоцентрична система миру даi просте пояснення тому факту, чому величина прямого i позаднього руху у сатурна щодо зiрок менше нiж у Юпiтера, а у Юпiтера менше нiж у марса, та зате на один оборот число змiн прямих рухiв на позаднi у сатурна бiльше, нiж у Юпiтера, а у Юпiтера бiльше, нiж у марса. Якщо Сонце i Мiсяць завжди рухаються в одному напрямi серед зiрок iз заходу на схiд, то планети iнодi рухаються i у зворотному напрямi. Коперник дав абсолютно правильне пояснення цьому цiкавому i загадковому явищу. Все пояснюiться тим, що Земля в своiму русi навкруги Сонця наздоганяi i обгонить зовнiшнi планети марс, Юпiтер, сатурн (i вiдкритi пiзнiше Уран, нептун i плутон), а сама у свою чергу також стаi тiiю, що обгониться внутрiшнiми планетами, Венерою i Меркурiiм, з тiii причини, що всi вони мають рiзнi кутовi швидкостi щодо Сонця.

Завершуючи характеристику працi Коперника, хочеться пiдкреслити ще раз основне природничонаукове значення великого твору Коперника "Про обертання небесних сфер", яке полягаi в тому, що його автор, вiдмовившися вiд геоцентричного принципу i прийнявши гелiоцентричний погляд на будову Сонячноi системи, вiдкрив i пiзнав iстину дiйсного миру.

Висновок

Затвердження гелiоцентричноi системи миру i наочною iлюстрацiiю до тiii безкомпромiсноi боротьби, яку протягом тисячолiть вели прогресивнi, передовi мислителi, прагнучi пiзнати об'iктивну iстину i закони розвитку миру, з представниками реакцiйних поглядiв, прихильниками церковних догматiв. Слiд, правда, помiтити, що генiальне творiння Коперника не вiдразу пiддалося гонiнню церкви.

Основна причина цього полягаi перш за все в тому, що трактат Коперника мiг зрозумiти тiльки високоосвiченими людьми, що умiли розбиратися в математичних викладеннях i формулах.

Набагато швидше зрозумiли небезпеку навчання Коперника для релiгii представники протестантства. Першi вельми рiзкi i образливi нападки на Коперника з боку засновникiв протестантського вiросповiдання Мартiна Лютера (1483-1546) i Пилипа Меланхтона (1497-1560) вiдносяться вже до 1531 року. Цi представники протестантства вiдразу помiтили глибокi розбiжностi i непримиреннi суперечностi мiж блискучими iдеями Коперника i догмами бiблiйних писань i повели проти нового навчання фанатичну боротьбу.

Першим захисником навчання був Ретiк, що видав "Перше оповiдання", ще за життя Коперника. В 60-70 роках XVI сторiччя завдяки працям Джона Фiльда, Роберта Рекорда (1510-1558) i Томаса Дiггса, копернiкового навчання набуло деяке поширення в Англii.

Проте цi роботи ще не робили систему Коперника вiдомоi широким масам. Лише пiсля того, як в РДвропi пролунала пристрасна проповiдь домiнiканського ченця Джордано Бруно, гелiоцентрична система миру зайняла мiцне мiсце в думках людей.

Не дивлячись на всi заборони, навчання Коперника, будучи за природою своiю революцiйним навчанням, стало до початку XVII сторiччя переважаючою концепцiiю про будову Всесвiту. Видатнi вiдкриття XVIII i XIX сторiч, безпосередньо довели iстиннiсть навчання Коперника.

Вместе с этим смотрят:

Aerospace industry in the Russian province

РЖсторiя астрономii

РЖсторiя ракетобудування Украiни

РЖсторiя спостереження НЛО

Авиационно-космические отрасли в российской провинции