Амортизацiя основних засобiв

КУРСОВА РОБОТА

на тему: ВлАмортизацiя основних засобiвВ»

Вступ

Обсяги виробництва товарiв i послуг, кiнцевi результати дiяльностi пiдприiмств будь-якоi сфери пiдприiмництва, iх технiчний рiвень, умови працi, стан соцiального розвитку колективiв значною мiрою залежать вiд того, яка частина iх власних i залучених фiнансових ресурсiв вкладена в основнi засоби. Хоч основною виробничою силою суспiльства i люди (квалiфiкованi робiтники), продуктивнiсть iх працi залежить вiд iх озброiностi найпередовiшими i найефективнiшими засобами працi. Пiдприiмства всiх типiв i форм власностi формують кошти, якi вкладаються в основнi засоби,за рахунок таких джерел: статутний фонд; фонд iндексацii балансовоi вартостi майна; прибуток,який залишаiться у пiдприiмства пiсля оплати податкiв з нього;амортизацiйнi вiдрахування; банкiвськi кредити; iншi позиченi кошти (кредиторська заборгованiсть).

Державнi пiдприiмства можуть, крiм того, одержувати кошти для здiйснення централiзованих капiталовкладень.

Всi цi кошти разом формують фонд основних засобiв пiдприiмства. Пiд фондом основних засобiв пiдприiмства розумiiться частина коштiв статутного фонду,а також iншi власнi i залученi кошти,якi вкладенi або призначенi до вкладення у виробничi та невиробничi основнi засоби.

В процесi виробничоi дiяльностi загальна вартiсть основних засобiв з одного боку, поступово зменшуiться на суму зносу (амортизацii), а також вибуття обтАЩiктiв повнiстю фiзично зношених або за непридатнiстю з iнших причин, а, з iншого боку, збiльшуiться на вартiсть здiйснюваних капiтальних вкладень, а також на вартiсть витрат на поточний, середнiй i капiтальний ремонт, якщо вони не фiнансуються за рахунок витрат на виробництво.

Амортизацiя тАУ це процес зносу i поступового перенесення вартостi основних засобiв на виготовлюваний за iх участю продукт. Водночас амортизацiя i елементом системи оподаткування прибутку пiдприiмств. Вiдповiдно до Закону Украiни "Про оподаткування прибутку пiдприiмств" №283/97-ВР: тАЬПiд термiном амортизацiя основних засобiв потрiбно розумiти поступове вiднесення витрат на iх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизацiйних вiдрахуваньтАЭ, встановлених ст. 8 цього Закону.

Головне завдання бухгалтерського облiку тАУ забезпечення користувача фiнансовою iнформацiiю. Бухгалтер повинен завжди звертати увагу на важливiсть тих чи iнших показникiв, якi вiн щойно занiс у книгу записiв, розумiти взаiмозвтАЩязок мiж рiзними показниками, вивчати ефект, який та чи iнша подiя буде мати на фiнансовий стан органiзацii.

Отже метою курсовоi роботи являiться розгляд основних методик розрахунку амортизацii основних засобiв пiдприiмства, визначення позитивних та негативних рис кожноi, визначення порядку бухгалтерського облiку амортизацii основних засобiв.

ОбтАЩiктом дослiдження являiться порядок розрахунку та облiк амортизацii основних засобiв на матерiалах Госпрозрахункового автотранспортного пiдприiмства Сумськоi обласноi держадмiнiстрацii, виявлення основних напрямкiв удосконалення облiку амортизацii основних засобiв на дослiджуваному пiдприiмствi.

1. Теоретичнi основи дослiджуваноi теми

Основнi засоби працi - це матерiально-речовi цiнностi, якi використовуються (у виробництвi або у невиробничiй сферi) як засоби працi протягом тривалого часу i в мiрi зносу, частинами переносять свою вартiсть на вартiсть вироблюваних товарiв, послуг, виконуваних робiт.

Вiдповiдно до дiючоi типовоi класифiкацii основнi засоби групуються за iх функцiональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером i видами, за використанням i належнiстю.

За функцiональним призначенням розрiзняють виробничi тАФ основнi засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесi або сприяють його здiйсненню (будови, ш споруди, силовi машини i обладнання, робочi машини i обладнання тощо, що дiють у сферi матерiального виробництва), i невиробничi основнi засоби, що не беруть безпосередньоi або побiчноi участi у процесi виробництва i призначенi в основному для обслуговування комунальних i культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини i апарати тощо, використовуванi у невиробничiй сферi).

За галузями народного господарства основнi засоби розподiляються на: промисловiсть, будiвництво, сiльське господарство, транспорт, зв'язок тощо. Бiльша частина основних засобiв належить до галузi "Промисловiсть". Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукцii. Але наявнiсть iнших видiв господарськоi дiяльностi (ведення пiдсобного сiльського господарства, будiвельно-монтажнi роботи, утримання дитячих установ тощо) зумовлюi необхiднiсть облiку основних засобiв, що належать до iнших галузей господарства (екскаватори, пiдйомнi крани, бульдозери тощо), якi знаходяться на балансi промислового пiдприiмства, належать до галузi "Будiвництво", пiдсобного сiльського господарства тАФ до галузi "Сiльське господарство" тощо. У зв'язку з цим у бухгалтерському облiку основнi засоби промислових пiдприiмств розподiляються на промислово-виробничi, виробничi основнi засоби iнших галузей народного господарства i невиробничi. До виробничих основних засобiв належать, будови, споруди, передавальнi пристроi, машини i устаткування, робочi; машини i обладнання, вимiрювальнi й регулюючi прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна технiка, iншi машини i обладнання, транспортнi засоби, iнструмент, виробничий iнвентар i приладдя, господарський iнвентар, робочi, продуктивнi тварини, багаторiчнi насадження, мелiорацiя земель, iншi основнi засоби.

Невиробничi основнi засоби безпосередньо не беруть участь у процесi виробництва До невиробничих основних засобiв належать; будови i споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортi засоби, обладнання, iнструменти та iншi основнi засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення. За використанням основнi засоби подiляють на дiючi (всi основнi засоби, що використовуються у господарствi), недiючi (тi, що не використовуються у даний перiод часу у зв'язку з тимчасовою консервацiiю пiдприiмств або окремих цехiв), запаснi (рiзне устаткування, що знаходиться в резервi i призначене для змiни об'iктiв основних засобiв, що вибули або ремонтуються).

РЖстотне значення в облiку основних засобiв маi розподiл iх за ознакою належностi на власнi й орендованi. Власнi засоби можуть складатися iз Статутного (пайового, акцiонерного) фонду, допомiжного фiнансування з вiдповiдних джерел, на розширення роботи пiдприiмства, власних прибуткiв, коштiв Амортизацiйного фонду, спецiальних фондiв. Орендованi основнi засоби показуються у балансi орендодавця, тим самим виключаiться можливiсть подвiйного облiку одних i тих же засобiв.

За натурально-матерiальним складом основнi виробничi засоби подiляються на 12 груп:

1. будинки.

2. споруди.

3. передавальне обладнання.

4. машини i устаткування, в тому числi; силовi, робочi машини i устаткування; вимiрювальнi прилади, обладнання i лабораторне устаткування; обчислювальна технiка; iншi машини та устаткування, в тому числi автоматизованi машини i обладнання.

5. транспортнi засоби.

6. iнструменти.

7. виробничий iнвентар i приладдя.

8. господарський iнвентар.

9. робоча i продуктивна худоба.

10. багатолiтнi насадження.

11. капiтальнi витрати на покращення земель (без споруд).

12. iншi основнi засоби, якi об'iднують бiблiотечний фонд, засоби музеiв, учбовi кабiнети тощо.

Структура основних засобiв вiдображаi технiчну озброiнiсть пiдприiмства, у значнiй мiрi вiдповiдаi на питання, наскiльки ефективно розпоряджаiться пiдприiмство фiнансовими ресурсами, якi i в його розпорядженнi, на формування фонду основних засобiв. Одним iз критерiiв визначення такоi ефективностi слiд вважати питому вагу активноi частини основних виробничих засобiв у загальнiй вартостi всiх основних виробничих засобiв. До активноi частини належать тi обтАЩiкти основних засобiв якi безпосередньо беруть участь у переробцi сировини, напiвфабрикатiв, тобто дiють на предмети працi. В першу чергу це робочi машини, устаткування, питома вага яких у складiвиробничих основних засобiв у рiзних галузях сфери виробництва досягаi 45 вiдсоткiв i бiльше.

Втiм, при розрахунках подiлу всiх виробничих основних засобiв на активну i пасивну частини, треба памтАЩятати про певну умовнiсть такого подiлу. Наприклад, такий елемент основних засобiв, як споруди, не вiдносяться до активноi частини у машинобудiвництвi або легкiй промисловостi, проте i елементом активноi частини основних засобiв у металургii, хiмiчнiй промисловостi, у добувних галузях. У сучасних робочих машинах останнiх моделей програмнi контролюючi пристроi перетворюються на iхнi складовi частини, що примушуi визнати iх активними у складi основних засобiв.

Розрiзняють первiсну, вiдновну i залишкову вартiсть основних засобiв

Первiсна вартiсть основних засобiв тАУ це сукупнiсть витрат, повтАЩязаних з придбанням або спорудженням обтАЩiктiв основних засобiв(купiвельна цiна машин, устаткування, вартiсть обтАЩiктiв будiвництва тощо). Таким чином первiсна вартiсть основних засобiв визначаi iх вартiсть у перiод придбання або створення.

Вiдновною вартiстю основних засобiв вважаiться вартiсть витрат, якi мають бути зробленi для iх вiдтворення в даний момент. Введення у господарську практику поняття вiдновноi вартостi спричиняiться факторами морального зносу машин, устаткування, приладiв, здешевленням або, навпаки, подорожанням витрат на виробництво засобiв виробництва, iнфляцiйним зростанням цiн на обтАЩiкти основних засобiв. Цi фактори перетворюють первiсну вартiсть основних засобiв на величину, фактично не зiставну з дiйсною вартiстю iх вiдтворення. У iнфляцiйнiй економiцi вiдновна вартiсть основних засобiв, звичайно вища первiсноi. Для ii визначення перiодично проводяться iндексацii вартостi основних засобiв з урахуванням сучасних цiн i iнших умов iх вiдтворення. Реальна оцiнка основних засобiв дуже важлива перш за все з точки зору правильного визначення амортизацii i собiвартостi продукцii. Держава в умовах iнфляцii змушена запроваджувати через правовi пакти систему регулярного контролю за оцiнкою основних засобiв, що прямо впливаi на стан державного бюджету через ii звтАЩязок з оподаткуванням прибуткiв пiдприiмств.

Залишкова вартiсть основних засобiв - це iхня первiсна або вiдновна вартiсть, зменшена на ту частину, яка вже перенесена на готовий продукт. Залишкова вартiсть менша за первiсну на величину зносу.

Залишкова вартiсть i балансовою вартiстю основних засобiв

З 1 липня 1997 року в Украiнi запровадженоновий порядок облiку i вiдображення у фiнансовiй звiтностi балансовоi(залишковоi) вартостi основних засобiв.

Вiн ТСрунтуiться на розподiлi всiх основних засобiв пiдприiмства на такi групи:

Група 1- будiвлi, споруди, передавальнi пристроi;

Група 2 - автомобiльний транспорт, меблi, офiсне обладнання, електронно-обчислювальнi машини i iнше обладнання для автоматизованоi обробки iнформацii, побутовi прилади i iнструменти, телефони, мiкрофони, рацii;

Група 3 - робочi машини, устаткування i всi iншi основнi засоби, якi не входять до перших двох груп.

Пiдприiмства всiх типiв i форм власностi формують кошти, якi вкладаються в основнi засоби, за рахунок таких джерел:

- статутний фонд;

- фонд iндексацii балансовоi вартостi майна;

- прибуток,який залишаiться у пiдприiмства пiсля оплати податкiв з нього

- амортизацiйнi вiдрахування;

- банкiвськi кредити;

- iншi позиченi кошти (кредиторська заборгованiсть).

Державнi пiдприiмства можуть, крiм того, одержувати кошти для здiйснення централiзованих капiталовкладень.

Всi цi кошти разом формують фонд основних засобiв пiдприiмства. Пiд фондом основних засобiв пiдприiмства розумiiться частина коштiв статутного фонду, а також iншi власнi i залученi кошти, якi вкладенi або призначенi до вкладення у виробничi та невиробничi основнi засоби.

Грошовий вираз вартостi основних засобiв збiгаiться з сумою авансованих у них основних коштiв лише у момент введення основних засобiв в експлуатацiю. У подальшому такого збiгу не спостерiгаiться.

В процесi виробничоi дiяльностi загальна вартiсть основних засобiв з одного боку, поступово зменшуiться на суму зносу (амортизацii), а також вибуття обтАЩiктiв повнiстю фiзично зношених або за непридатнiстю з iнших причин, а, з iншого боку, збiльшуiться на вартiсть здiйснюваних капiтальних вкладень, а також на вартiсть витрат на поточний, середнiй i капiтальний ремонт, якщо вони не фiнансуються за рахунок витрат на виробництво.

Збiльшення вартостi основних засобiв вiдбуваiться за рахунок коштiв, якi формують фонд основних засобiв.

Балансова вартiсть основних засобiв пiдприiмств змiнюiться у випадках, коли певнi обтАЩiкти реалiзуються на сторону як зайвi, або при лiквiдацii основних засобiв, подальше використання яких економiчно недоцiльне.

Головним джерелом створення фонду основних засобiв на пiдприiмствах i iхнi статутнi фонди. У бiльшостi галузей важкоi промисловостi близько 75% статутних фондiв вкладенi саме у цю частину виробничого потенцiалу пiдприiмств. У галузях легкоi, харчовоi i деяких iнших галузях промисловостi, де бiльших вкладень потребують запаси сировини i матерiалiв, питома вага вкладень в основнi засоби у складi статутних фондiв становить 50-60 вiдсоткiв, а на пiдприiмствах оптовоi та роздрiбноi торгiвлi, де основна сума коштiв вкладаiться у товарнi запаси, тобто в оборотнi активи, питома вага вкладень в основнi засоби рiдко перевищуi 15-20 вiдсоткiв загальноi суми фiнансових ресурсiв. Протилежна картина спостерiгаiться на пiдприiмствах енергетичноi промисловостi, у гiрничодобувнiй промисловостi, на пiдприiмствах залiзничного, автомобiльного та iнших видiв транспорту - там питома вага вкладень в основнi засоби сягаi 90 вiдсоткiв загальноi суми фiнансових ресурсiв.

Поповнення фондiв основних засобiв пiдприiмств вiдбуваiться головним чином за рахунок прибутку, що залишаiться у iх розпорядженнi пiсля сплати податкiв i обовтАЩязкових вiдрахувань. Залученi фiнансовi ресурси для формування фонду основних засобiв широко використовуються у ринковiй економiцi, проте в перiоди наростання iнфляцiйних процесiв iхня частка у складi фондiв основних засобiв пiдприiмств скорочуiться до мiнiмуму.

У рiшеннi проблеми рацiонального, ефективного використання коштiв, якi i у розпорядженнi пiдприiмств i призначенi для вкладення в основнi засоби, беруть участь фахiвцi як технiчних, мак i багатьох економiчних служб. Фiнансовий аспект цiii проблеми полягаi перш за все у тому, що пiдприiмство повинне так розпорядитись наявними коштами, щоб створити оптимальнi умови для досягнення високих кiнцевих результатiв. У звтАЩязку з цим велике значення, як було вiдзначено, маi спiввiдношення вкладення основних коштiв у активну i пасивну частини основних засобiв, вивiльнення коштiв iз вкладень у застарiлу технiку, зростання витрат на найновiше, найпрогресивнiше вiтчизняне та iмпортне устаткування, реконструкцiю i технiчне переозброiння виробництва.

Слово "Амортизацiя" походить вiд пiзньолатинського аmогtisationтАФ сплата боргiв.

Амортизацiя тАУ це процес зносу i поступового перенесення вартостi основних засобiв на виготовлюваний за iх участю продукт. Водночас амортизацiя i елементом системи оподаткування прибутку пiдприiмств. Вiдповiдно до Закону Украiни "Про оподаткування прибутку пiдприiмств" №283/97-ВР: тАЬПiд термiном амортизацiя основних засобiв потрiбно розумiти поступове вiднесення витрат на iх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизацiйних вiдрахуваньтАЭ, встановлених ст. 8 цього Закону.

Амортизацiйнi кошти надходять пiдприiмству у складi виручки вiд реалiзацii готовоi продукцii (робiт, послуг) i накопичуються для подальшого використання як джерела вiдтворення вартостi основних засобiв в амортизацiйному фондi.

Амортизацiйний фонд являi собою кошти для простого вiдтворення основних засобiв. Проте, якщо в результатi технiчного прогресу у вiдповiдних галузях народного господарства маi мiсце зниження собiвартостi засобiв виробництва, що там створюються, i, вiдповiдно, зниження оптових цiн на них, то амортизацiйнi кошти можуть виступати i як джерело розширеного вiдтворення основних засобiв.

Амортизацiйний фонд накопичуiться пiдприiмствами поступово i використовуiться для вкладень в основнi засоби не вiдразу, а в мiру накопичення коштiв. Тому якийсь час кошти амортизацiйного фонду i вiльними, вони або вiдкладаються на банкiвських рахунках, або вкладаються пiдприiмствами в оборотнi засоби i засоби обiгу. Вкладення цих коштiв (якi i частиною фонду основних коштiв) у оборотнi засоби i засоби обiгу переконливо свiдчить про неприпустимiсть змiшування понять тАЬосновнi засобитАЭ, оборотнi засобитАЭ,тАЭзасоби обiгутАЭ з фiнансовими поняттями тАЬосновнi коштитАЭ,тАЭоборотнi коштитАЭ: вочевидь у даному разi мова йде про фiнансування оборотних засобiв i засобiв обiгу за рахунок основних коштiв. Така точка зору, проте, в економiчнiй лiтературi i в господарськiй практицi поки що не знаходить визначення. Звичайно вiльнi кошти амортизацiйного фонду вiдносять до оборотних коштiв.

2. Фiнансове забезпечення вiдтворення основних фондiв на Госпрозрахунковому автотранспортному пiдприiмствi Сумськоi обласноi держадмiнiстрацii

2.1 Органiзацiйно-економiчна характеристика пiдприiмства

Госпрозрахункове автотранспортне пiдприiмство Сумськоi обласноi держадмiнiстрацii займаiться наданням послуг транспорту. З цiiю метою пiдприiмство маi на балансi основнi засоби на суму 2005,2 тис. грн, основну питому вагу в загальнiй сумi основних засобiв складають транспортнi засоби.

Таблиця 2.1. Якiсний склад транспортних засобiв Госпрозрахункового автотранспортного пiдприiмства Сумськоi обласноi держадмiнiстрацii.

Пiдприiмство на кiнець звiтного року маi прибуток в сумi 29,5 тис. грн.

Щоб забезпечити фiнансову стабiльнiсть впродовж тривалого перiоду, необхiдно постiйно стежити за фiнансовим станом органiзацiй, оперативно реагувати на змiни, вивчати iх закономiрнiсть i причини вiдхилення вiд критичноi межi задовiльноi оцiнки за вищеназваними ознаками фiнансовоi стабiльностi, вживати заходи для пiдвищення ефективностi фiнансово-господарськоi дiяльностi. Оцiнку фiнансового стану проводять як на окрему дату так i за вiдповiдний перiод у минулому, з тим, щоб спрогнозувати фiнансову полiтику пiдприiмства на майбутнi.

Основними критерiями оцiнки фiнансового стану i:

1) забезпеченiсть пiдприiмства власними коштами та рацiональне iх розмiщення;

2) наявнiсть власних оборотних коштiв, iх вiдповiднiсть встановленому нормативу та ефективнiсть використання;

3) рентабельнiсть роботи пiдприiмства та ефективнiсть використання прибутку поточного року i за звiтний рiк;

4) економiчна виваженiсть залучення банкiвського i комерцiйного кредитiв;

5) стан розрахунковоi i платiжноi дисциплiни;

6) лiквiднiсть боргових зобовтАЩязань i балансу в цiлому;

7) дiлова активнiсть пiдприiмства.

Для аналiзу фiнансового стану пiдприiмства використовуiться система абсолютних i вiдносних показникiв, а також пов'язаних з iх змiною фiнансових коефiцiiнтiв, якi вiдображають iнтереси i мету рiзних категорiй споживачiв. Найбiльш важливими з них i показники, що характеризують: лiквiднiсть - це вимiр можливостей пiдприiмства по сплатi заборгованостi. Показник лiквiдностi характеризуi можливiсть пiдприiмства погасити своi короткотермiновi (поточнi) зобов'язання за рахунок своiх поточних активiв. Методика розрахунку показникiв лiквiдностi наведена в таблицi 2.2.

РЖз таблицi видно, що баланс пiдприiмства являiться лiквiдним.

Таблиця 2.2. Показники лiквiдностi пiдприiмства за РЖ квартал 2003 р.